Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
Огляд, пов’язаний з ексгумацією трупів тварин: теоретичні, правові й організаційні засади
Full text linkThe procedure for conducting and problematic aspects of examination associated with the exhumation of animal corpses as a procedural action in criminal proceedings is outlined. It is proposed to supplement the criminal procedural legislation of Ukraine with a new Article 239-1 “Examination associated with the exhumation of animal corpses”. The definition of “exhumation of animal corpses” is formulated for the first time. It is stated that the objects of exhumation can be whole animal corpses regardless of species, age, sex, breed, including aborted fetuses, stillborn or live-born animals; remains of any degree of integrity (fragmentation), in particular, in a state of criminal destruction. It is noted that participants in the examination of an animal corpse associated with exhumation are a prosecutor, investigator or investigator, as well as a veterinary medicine specialist, specialists of the State Service for Food and Consumer Protection (in particular, laboratories of various levels of this State structure), at least two witnesses and technical staff. The content of examination stages (preparatory, main (exhumation and forensic veterinary examination), final) of the animal corpse(s) associated with exhumation is argued, each of which contains its own phases. It is emphasized that the procedure for examination associated with exhumation of animal corpse(s) set out in this research paper can become a component of methodological recommendations for law enforcement agencies and courts during pre-trial investigation or judicial investigation in criminal proceedings regarding crimes against health and life of animals. For achieving this goal, interrelated methods were used (analysis, synthesis, analogy; formal-logical one; logical-grammatical one; systemic-structural one; theoretical-legal modeling; comparative-legal one).Окреслено порядок проведення та проблемні аспекти огляду, пов’язаного з ексгумаціє ю трупів тварин, як процесуальної дії у кримінальних провадженнях. Запропоновано доповнити кримінальне процесуальне законодавство України новою ст. 239-1 «Огляд, пов’язаний з ексгумацією трупів(-а) тварин(-и)». Уперше сформульовано дефініцію «ексгумація трупів(-а) тварин(-и)». Стверджується, що об’єктами ексгумації можуть бути цілі трупи тварин незалежно від виду, віку, статі, породи, включно з абортованими плодами, мертво або живонародженими(-ою) тваринами(-ою); рештками будь-якого ступеня цілісності (фрагментація), зокрема, у стані кримінального знищення. Зазначено, що учасниками огляду трупа тварини, пов’язаного з ексгумацією, є прокурор, слідчий або дізнавач, а також спеціаліст ветеринарної медицини, фахівці Держпродспоживслужби (зокрема, лабораторій різного рівня цієї держструктури), не менше двох понятих і технічний персонал. Аргументовано зміст етапів огляду (підготовчого, основного (ексгумація та судово-ветеринарна експертиза), завершального) трупів(-а) тварин(-и), пов’язаного з ексгумацією, кожен з яких містить свої стадії. Наголошено, що викладена в цій науковій праці процедура огляду, пов’язаного з ексгумацією трупів(-а) тварин(-и), може стати складовою методичних рекомендацій для правоохоронних органів і судів під час досудового розслідування або судового слідства у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти здоров’я та життя тварин. Для досягнення мети застосовано взаємообумовлені методи (аналіз, синтез, аналогія; формально-логічний; логіко-граматичний; системно-структурний; теоретико-правового моделювання; порівняльно-правовий)
Складові саморобного запа́льного приладу
Full text linkThe paper highlights the lack of definition for improvised incendiary device components in current foreign and domestic methodologies and reference literature used by specialists to conduct forensic fire and technical examinations. The purpose is to distinguish between basic and complementary components of improvised incendiary devices for subsequent use in forensic fire and technical examinations.
To fulfil the goal, the method of system and structural analysis has been employed. The lack of methodologies and methods for studying improvised incendiary devices complicates the determination of a specific source of ignition that has resulted in the ignition of a certain material (substance) or has sufficient energy to ignite a corresponding combustible medium at the seat of a fire (in the context of forensic fire and technical examinations), leading to a probable rather than a categorical, expert conclusion, and sometimes to the impossibility of determining the cause of a fire at all. Stemming from the results of conducted studies (expert experiments), the author outlines the structure, interconnection, and principle of operation of individual improvised incendiary device components. The potential for combustible substances to ignite from ignition devices has been determined. Expert experiments have been visualized. The components of improvised incendiary devices are differentiated into basic and complementary. This contributes to the development of techniques and methods for researching improvised incendiary devices in the context of forensic fire and technical investigations.Зауважено відсутність визначення складових саморобного запа́льного приладу в чинних іноземних і вітчизняних методиках та довідковій літературі, якими фахівці послуговуються для проведення судових пожежно-технічних експертиз. Мета — визначити основні й додаткові складові саморобного запа́льного приладу для їх подальшого застосування в межах проведення судових пожежно-технічних експертиз. Для досягнення поставленої мети послуговувалися методом системно-структурного аналізу. Брак методик і методів дослідження саморобних запа́льних приладів дуже ускладнює визначення конкретного джерела запалювання, яке спричинило займання певного матеріалу (речовини) або має достатньо енергії для запалювання відповідного горючого середовища в осередку пожежі (у межах проведення судових пожежно-технічних досліджень), що своєю чергою призводить до складання ймовірного, а не категоричного висновку експерта, а інколи й до неможливості з’ясувати причину пожежі. За результатами проведених досліджень (експертних експериментів) визначено будову, взаємне поєднання та принцип дії окремих складових саморобних запа́льних приладів. З’ясовано можливість займання горючих речовин від приладів для запалення. Візуалізовано проведення експертних експериментів. Складові саморобних запа́льних приладів диференційовано як основні й додаткові, що сприятиме розробленню відповідних методик і методів дослідження саморобних запа́льних приладів у межах проведення судових пожежно-технічних експертиз
Мистецтвознавча експертиза в розслідуванні та доказуванні контрабанди культурних цінностей
Full text linkThe purpose of this article is to determine the specifics of appointment of art forensics during investigation of the smuggling of cultural values, to reveal the significance of the expert’s conclusion for the process of proof. For achieving this goal, such general scientific methods as analysis and synthesis, the method of system analysis, logical-structural, generalization, etc. were used. It was found that art historical expertise is a rather rare phenomenon for law enforcement activities, but it is mandatory for appointment during investigation of smuggling of cultural values, because certifying the fact that a specific object has artistic, historical, ethnographic and scientific significance, which is the basis for its further preservation, reproduction and protection, is exclusively within the competence of specialists with the appropriate status. It was established that during the investigation, investigators quite often address the question of whether an object belongs to the category of cultural values to forensic expert, however, the solution of this issue is already the competence of lawyers. The competence of forensic expert consists in determining artistic level, historical significance, cultural value and condition of the work. In view of this, it is emphasized that before making a decision to appoint an art expert, it is advisable to consult with a specialist in the field of art history; this allows to properly formulate expert tasks, clarify the research topic of and ensure quality of subsequent conclusion and the collected evidence. It was found that the assessment of the expert’s conclusion during the pre-trial investigation involves finding out whether all the tasks assigned to the expert have been solved, for what reasons some of them cannot be solved or what influenced the impossibility of solving them, and whether it is advisable to appoint an additional examination. At the assessment stage, it is important to pay attention to whether the conclusion reflects information about the expert’s qualifications and competence in the relevant field of knowledge. During the trial, at the stage of evaluating the expert’s conclusion, his interrogation may be conducted. Although the law does not directly determine the subject of the expert’s interrogation at the stage of pre-trial investigation, in accordance with the legal nature of forensic examination, interrogation should concern only those circumstances that became known to the expert in connection with the performance of forensic research or those that are important for the proper assessment of the conclusion. It is justified that during investigation of the smuggling of cultural values, it is prudent to appoint an art historical examination, and not to resort to other forms of specific expertise application, because only the conduct of the examination will guarantee the receipt of evidence that meets the criteria of admissibility, relevance and reliability and therefore can be used as the basis for proof.Мета статті — визначити особливості призначення мистецтвознавчої експертизи під час розслідування контрабанди культурних цінностей, розкрити значення висновку експерта для процесу доказування. Для реалізації цієї мети застосовано такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, метод системного аналізу, логіко-структурний, узагальнення та ін. З’ясовано, що мистецтвознавча експертиза — доволі рідкісне явище для правозастосовної діяльності, однак є обов’язковою для призначення під час розслідування контрабанди культурних цінностей, оскільки засвідчення художнього, історичного, етнографічного та наукового значення конкретного об’єкта є підставою для його подальшого збереження, відтворення й охорони та належить винятково до компетенції спеціалістів із відповідним статусом. Зазначено, що під час розслідування запитання про те, чи належить об’єкт до категорії культурних цінностей, слідчі доволі часто адресують експертові, однак відповідь саме на це питання вже є компетенцією правників. Компетенція експерта полягає у визначенні художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану твору. З огляду на це наголошено, що перед прийняттям рішення про призначення мистецтвознавчої експертизи доцільним є попереднє консультування зі спеціалістом у галузі мистецтвознавства; це дає змогу належно сформулювати експертні завдання, уточнити предмет дослідження й забезпечити якість подальшого висновку та зібраних доказів. З’ясовано, що оцінювання висновку експерта під час досудового розслідування передбачає з’ясування того, чи виконано всі завдання, покладені на експерта, через що окремі з них не виконано або що вплинуло на неможливість їх виконати і чи доцільно призначати додаткову експертизу. На етапі оцінювання також важливо звернути увагу на те, чи відображено у висновку відомості про кваліфікацію та компетенцію експерта у відповідній царині знань. Під час судового розгляду (на етапі оцінювання висновку експерта) його можуть допитати. Хоча закон прямо не визначає предмета допиту експерта на стадії досудового розслідування, відповідно до правової природи експертизи допит має стосуватися лише тих обставин, які стали відомими експертові у зв’язку з виконанням експертного дослідження, або тих, які мають значення для належного оцінювання висновку. Обґрунтовано, що під час розслідування контрабанди культурних цінностей важливо призначати мистецтвознавчу експертизу, а не звертатися до інших форм застосування спеціальних знань, оскільки лише проведення експертизи гарантуватиме отримання доказу, який відповідатиме ознакам допустимості, належності й достовірності, а тому може бути покладений в основу доказування
Особливості використання результатів ДНК-досліджень мобільних лабораторій у кримінальному процесі
Full text linkThe primary concerns of this paper are to analyze the procedural status of rapid DNA test results obtained in mobile and stationary DNA laboratories. It identifies the benefits and restrictions of such studies and determines whether the results comply with the requirements for adequacy, admissibility, credibility, and sufficiency of evidence. Additionally, it proposes ways to improve the legal regulation concerning the procedural form for applying specific expertise in this area. To achieve this goal, the author employs a range of general scientific and special legal methods, including induction, deduction, analysis, synthesis, comparison, prognostic, comparative legal, and formal logical. The paper explores the procedural status of rapid DNA test results obtained in both mobile and stationary DNA laboratories. The paper discusses the differences between mobile and stationary laboratories, identifies peculiarities in the collection and processing of biosamples, and outlines problematic aspects of admitting such results as evidence. Emphasis is placed on the relevance of utilizing mobile technologies under martial law in Ukraine and the need to improve the legal regulation of their use. The latest legislative changes and case law on evaluating rapid research were also carefully analyzed.Мета статті — проаналізувати процесуальний статус результатів експресаналізів ДНК, виконаних за допомогою мобільних і стаціонарних ДНК-лабораторій, виокремити переваги й обмеження таких досліджень, визначити критерії відповідності їх результатів вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, а також запропонувати шляхи вдосконалення правового регулювання процесуальної форми застосування спеціальних знань у цій сфері. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціально-правових методів: індукцію, дедукцію, аналіз, синтез, порівняння, прогностичний, порівняльно-правовий, формально-логічний. Досліджено процесуальний статус результатів експресаналізів ДНК, виконаних за допомогою мобільних і стаціонарних ДНК-лабораторій. Розглянуто відмінності між мобільними та стаціонарними лабораторіями, з’ясовано особливості збирання й оброблення біозразків, окреслено проблемні аспекти допустимості таких результатів як доказів. Особливу увагу приділено актуальності застосування мобільних технологій в умовах воєнних дій в Україні та необхідності вдосконалення правового регулювання їх застосування. Ретельно проаналізовано також останні законодавчі зміни й судову практику з оцінювання експресдосліджень
Особливості виникнення та дослідження пожеж у сучасних транспортних засобах
Full text linkThis article purpose is to set out an algorithm for determining mechanism of fire occurrence, taking into account the tangible and materialized sources of information submitted for examination.
For achieving this goal, the author uses both general scientific and specialized methods of scientific cognition, including systematic approach, comparative legal method, deduction and induction, as well as methods of interpretation, structural analysis and observation.
The author analyzes existing fire hazards in various types of motor vehicles and provides relevant statistical data. Characteristic causes of fires for motor vehicles are investigated and their conditional differentiation is performed. Possible scenarios for the course of such fires are presented and the probable places of occurrence of fires are indicated. specifics of intentional and unintentional fires are analyzed in detail. The main distinguishing signs of these groups of fires are given. The main causes of unintentional fires in motor vehicles are interaction of combustible substances in case of depressurization of fuel system with the potential thermal impulse of the exhaust gas exhaust system, as well as thermal manifestations of electrical energy, in particular, short circuits in electrical equipment of the vehicle. Vehicle manufacturers and/or their owners are proposed to equip vehicles with an automatic fire extinguishing system and fire extinguishers of appropriate type that provide for extinguishing precisely in order to minimize material losses and the impact of fire hazards on people and environment.Метою статті є викладення алгоритму визначення механізму виникнення пожежі з урахуванням наданих на експертизу матеріальних і матеріалізованих джерел інформації. Для досягнення поставленої мети застосовано як загальнонаукові, так і спеціалізовані методи наукового пізнання, поміж яких системний підхід, порівняльно-правовий метод, дедукція й індукція, а також методи тлумачення, структурного аналізу та спостереження. Розглянуто наявну пожежну небезпеку в різних видах автотранспортних засобів і наведено відповідні статистичні відомості. Досліджено характерні причини пожеж для автотранспортних засобів та виконано їх умовну диференціацію. Наведено можливі сценарії перебігу таких пожеж, зазначено ймовірні місця виникнення загорянь. Докладно проаналізовано особливості навмисних і ненавмисних пожеж. Наведено основні відмінні ознаки цих груп пожеж. Основними причинами ненавмисних пожеж на автомобільному транспорті визнано взаємодію горючої речовини в разі розгерметизації паливної системи з потенційним тепловим імпульсом системи випуску відпрацьованих газів, а також теплові вияви електричної енергії, зокрема коротке замикання електричної апаратури автомобіля.
Виробникам транспортних засобів і/або їхнім власникам запропоновано обладнувати транспортні засоби автоматичною системою пожежогасіння і вогнегасниками відповідного типу, що передбачають гасіння саме із метою мінімізувати матеріальні втрати та вплив небезпечних чинників пожежі на людей і довкілля
Сучасні підходи до оцінювання професійного рівня працівників судово-експертних установ
Full text linkThe research paper’s purpose is to outline current approaches to appraising employees’ professional level in forensic institutions, and to determine peculiarities of identifying and defining professional qualifications of an individual employee. For this purpose, the following general scientific methods have been applied by the authors: analysis, generalization, description, systematization, etc.
The grounds for appraising forensic institution employees are singled out and its importance for ensuring employees’ sustainable activities is stressed. It is argued that employees’ appraisal is a rather complex staff work in terms of methodology and organization. What is more, it is part of staffing in forensic institutions. Additionally, it is emphasized that there is no single universal methodology suitable for solving the entire set of tasks arising during employees’ appraisal, and this issue should be studied separately. Competent appraisal of forensic staff activities has been shown to improve staff selection and placement; development initiatives and employee activities; assess creative and professional capabilities of employees; identify needs for professional development; career planning and personal development of an employee; optimize the process of planning and organizing labor activities in forensic institutions.Мета статті — висвітлити сучасні підходи до оцінювання професійного рівня працівників судово-експертних установ, окреслити особливості виявлення та визначення професійної кваліфікації окремого працівника. Для досягнення мети застосовано такі загальнонаукові методи: аналізу, узагальнення, опису, систематизації тощо. Виокремлено підґрунтя для оцінювання фаховості працівників судово-експертних установ і зауважено про його важливість для забезпечення стабільної діяльності таких працівників. Аргументовано, що оцінювання працівників — доволі складна в методичному й організаційному плані кадрова робота, яка є складовою кадрового забезпечення судово-експертних установ. Окрім того, зазначено, що єдиної універсальної методики, придатної для розв’язання всього комплексу завдань, які виникають під час оцінювання працівників, не існує, і це питання потребує окремого дослідження. Доведено, що грамотне оцінювання діяльності працівників судово-експертних установ сприяє поліпшенню добору й розстановки кадрів; розвиткові ініціативи й активності працівників; з’ясуванню творчого й фахового потенціалу працівників; виявленню потреб у підвищенні кваліфікації; плануванню кар’єри й особистісного розвитку працівника; удосконаленню процесу планування й організації трудової діяльності судово-експертної установи
Судова експертиза в цифрову епоху: виклики та перспективи розвитку
Full text linkForensic Examination in the Digital Age: Challenges and Prospects for Developmen
Допустимість у кримінальному провадженні доказів, отриманих за участі спеціаліста
Full text linkThe parties to criminal proceedings collect and verify evidence using, in particular, specific expertise and skills of a specialist involved in conducting relevant procedural actions. Specialist is always an individual who has rights and freedoms, which violation can result in the loss of evidence of admissibility. Competition in criminal proceedings determines focus of efforts on finding the vulnerability of the opposing party’s evidence. The purpose of this article is to identify the conditions under which evidence provided by specialist can determine the issue of admissibility of their use in criminal proceedings.
Achieving such a goal requires combined application of a number of scientific methods, including dogmatic, hermeneutic and comparative law one. Auxiliary role of a specialist is outlined quite clearly in the legislation: this is performance of paid work, which cannot be refused if the engagement is carried out by decision of the court, investigating judge, investigator or prosecutor. At the same time, lack of employment contract, social and compulsory insurance, record of work experience, etc. of such a specialist is poorly consistent with the principles of social protection in Ukraine. The paid nature creates a legal dilemma in the event of a ban on representatives of certain professions from engaging in other paid activities, in addition to their main job. Legislation does not provide equal pay for equal work of specialists. Recent efforts by the legislator to expand the range of cases of involving a specialist in criminal proceedings have led to the need to distinguish them by affiliation with a foreign state or international organization, by specialty and types of work performed. The above legal conditions relate to the sphere of human rights, and they cannot be ignored. The current state of regulation of involving a specialist in criminal proceedings increases the risk of violation of these rights by the party resorting to such involvement, primarily the prosecution. Possible situational solutions: not involving public servants or limiting the circle of involved specialists exclusively to employees of state specialized institutions, accepting the risk of recognizing evidence as inadmissible, changing the government act on the remuneration of specialists with the introduction of complexity (scientific content, safety, hygiene, etc.) of works as the main criterion (and not the level of salary at the specialist’s main workplace) and/or involving exclusively persons with an equal level of remuneration, etc. are half-baked and only emphasize the expediency of a systematic review of the institution of a specialist in criminal proceedings.Сторони кримінального провадження збирають і перевіряють докази із застосуванням, зокрема, спеціальних знань та навичок спеціаліста, залученого до проведення відповідних процесуальних дій. Спеціалістом завжди є фізична особа, яка має права та свободи, наслідком порушення яких може стати втрата доказом ознаки допустимості. Змагальність у кримінальному провадженні зумовлює спрямованість зусиль на пошук вразливості доказів протилежної сторони. Мета цієї статті — виявити умови, за яких надані спеціалістом докази здатні зумовити питання про допустимість їх застосування у кримінальному провадженні. Досягнення такої мети потребує сукупного застосування низки наукових методів, включно із догматичним, герменевтичним і порівняльно-правовим.
У законодавстві допоміжну роль спеціаліста окреслено доволі чітко: це виконання оплачуваних робіт, відмовитися від яких не можна, якщо залучення здійснено за рішенням суду, слідчого судді, слідчого або прокурора. Водночас відсутність трудового договору, соціального й загальнообов’язкового страхування, обліку трудового стажу тощо такого спеціаліста погано узгоджується із засадами соціального захисту в Україні. Оплатний характер утворює юридичну дилему в разі заборони представникам певних професій здійснювати, окрім основної роботи, іншу оплачувану діяльність. Законодавство не забезпечує рівної оплати за рівну працю спеціалістів.
Нещодавні зусилля законодавця розширити коло випадків залучення спеціаліста до кримінального провадження призвели до необхідності розрізняти їх за належністю до іноземної держави або міжнародної організації, за фахом і видами виконуваних робіт. Наведені правові умови стосуються сфери прав людини, і їх не можна ігнорувати. Наявний стан унормування залучення спеціаліста у кримінальному провадженні підвищує ризик порушення цих прав стороною, що вдається до такого залучення, насамперед — стороною обвинувачення.
Можливі ситуативні рішення: незалучення публічних службовців або обмеження кола залучених спеціалістів винятково працівниками державних спеціалізованих установ, прийняття ризику визнання доказів недопустимими, зміна урядового акта про оплату праці спеціалістів із запровадженням як основного критерію складності (наукомісткості, безпечності, гігієнічності тощо) робіт (а не за рівнем заробітної плати за основним місцем роботи спеціаліста) і/або залучення винятково осіб із рівним рівнем оплати праці тощо — є половинчастими й лише підкреслюють доцільність системного перегляду інституту спеціаліста у кримінальному провадженні
Надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні: особливості та проблемні питання
Full text linkThis article purpose is to clarify specifics of determining legal status of a lawyer involved in providing legal assistance to a witness in criminal proceedings, to outline the problematic issues of his practical activity. General scientific methods were applied (analysis and synthesis, system analysis, logical-structural, generalization, comparative law one, etc.). It was found that legal status of lawyer involved in providing legal assistance to a witness remains undefined by law to this day, as is the legal status of defense attorney and representative of a person in criminal proceedings that creates basis for scientific controversy, in particular regarding the issue of defining powers of lawyer during practical activity. It was found that scientists define such activities and the powers of a lawyer differently.
Under legislation of Ukraine, lawyer engaged to provide legal assistance to a witness does not provide either protection or representation, so this form of activity should be understood as another type of advocacy: lawyer does not acquire a derivative procedural status from the witness, that is, does not have his rights. At the same time, the lawyer prevents the violation of the witness’s rights, is a guarantor of inadmissibility of arbitrariness or abuse of authority by representatives of security forces, ensures realization of the witness’s procedural interests, his right to freedom from self-incrimination, preventing prosecution of knowingly innocent person and application of methods of psychological pressure, falsification or fabrication of individual information, things and documents, etc. Thus, the engaged lawyer contributes to implementation of many tasks, but his basic function is to ensure protection of witness’s procedural interests and the realization of his rights. It is substantiated that involved lawyer has rights based on the general principles of criminal proceedings and guarantees that apply to him as a participant in the procedural action, as well as the powers guaranteed to him by the Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice. Despite supporting position on normative consolidation of the legal status of a lawyer involved in providing legal assistance to a witness, expediency of introducing such an entity as a legal consultant to the witness (legal attorney / procedural legal advisor) into criminal proceedings is refuted, since this contradicts constitutional rights.Мета статті — з’ясувати особливості визначення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні, окреслити проблемні питання його практичної діяльності. Застосовано загальнонаукові методи (аналіз і синтез, системного аналізу, логіко-структур-ний, узагальнення, порівняльно-правовий тощо). З’ясовано, що правовий статус адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, до сьогодні залишається нормативно не визначеним, як і правовий статус захисника та представника особи у кримінальному провадженні, що створює підґрунтя для наукової полеміки, зокрема щодо проблеми окреслення повноважень адвоката під час здійснення практичної діяльності. З’ясовано, що науковці по-різному визначають таку діяльність і повноваження адвоката. За законодавством України адвокат, залучений для надання правничої допомоги свідкові, не здійснює ані захисту, ані представництва, тож таку форму діяльності слід розуміти як інший вид адвокатської діяльності: адвокат не набуває похідного процесуального статусу від свідка, тобто не має його прав. Водночас адвокат унеможливлює порушення прав свідка, є гарантом недопустимості свавілля або перевищення повноважень з боку представників сил безпеки, забезпечує реалізацію процесуальних інтересів свідка, його право на свободу від самовикриття, недопущення притягнення завідомо невинного до відповідальності й застосування методів психологічного тиску, фальсифікування або фабрикування окремих відомостей, речей і документів тощо. Отже, залучений адвокат сприяє реалізації багатьох завдань, але його базова функція полягає в забезпеченні захисту процесуальних інтересів свідка й реалізації його прав. Обґрунтовано, що залучений адвокат має права, які базуються на загальних засадах кримінального провадження, і гарантії, що поширюються на нього як на учасника процесуальної дії, а також повноваження, гарантовані йому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Попри підтримку позиції щодо нормативного закріплення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, спростовано доцільність уведення до кримінального провадження такого суб’єкта, як правничий консультант свідка (правничий повірений / процесуальний юрисконсульт), оскільки це суперечить конституційним правам
Гарантії професійної діяльності захисника у кримінальному провадженні
Full text linkThis article purpose is to determine legal status content of the defense attorney of the suspect (accused) in criminal proceedings, to characterize the guarantees of his professional activity. For implementing the set goal, a set of general scientific methods was applied (analysis and synthesis, generalization, logical-structural approach, etc.). It was investigated that the guarantees of the professional activity of the lawyer (defense attorney) in criminal proceedings are represented by a set of international legal and national provisions that determine his rights and obligations in the event of his defense of the suspect (accused / defendant / convicted). The sources of the aforementioned guarantees are the Constitution, the Criminal Procedure Code, the Law “Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice”, and subordinate regulatory legal acts of Ukraine. The outlined legal guarantees determine the powers of the defense attorney in ensuring the right to defense and fair justice, they are used when obtaining evidence, to substantiate the legal position, to appeal procedural decisions, etc. The system of legal guarantees of the defense attorney in criminal proceedings is presented in the form of: 1) constitutional and criminal law provisions that provide grounds for criminal liability for violation of the right to defense, as well as for any illegal influence on its activities (Articles 397-400 of the Criminal Code of Ukraine); 2) general guarantees stipulated by the Law of Ukraine “Law of Ukraine: On the Bar and Legal Practice”, international legal acts and the practice of the European Court of Human Rights; 3) criminal procedural guarantees that give the defense attorney the right to represent the interests of the client, participate in procedural measures, submit motions, complaints, etc.; 4) special guarantees that determine the competence of the defense attorney in resolving narrowly defined issues (for example, initiating a forensic examination based on contractual relations).Мета статті — визначити зміст правового статусу захисника підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному провадженні, схарактеризувати гарантії його професійної (аналіз і синтез, узагальнення, логіко-структурний підхід тощо). Досліджено, що гарантії професійної діяльності адвоката (захисника) у кримінальному провадженні представлені комплексом міжнародно-правових і національних положень, що визначають його права й обов’язки в разі здійснення ним захисту підозрюваного (обвинуваченого / підсудного / засудженого). Джерелами згаданих гарантій є Конституція, Кримінальний процесуальний кодекс, Закон “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, підзаконні нормативно-правові акти України. Окреслені правові гарантії визначають повноваження захисника у забезпеченні права на захист і справедливе правосуддя, ними послуговуються під час отримання доказів, для обґрунтування правової позиції, оскарження процесуальних рішень тощо. Систему правових гарантій захисника у кримінальному провадженні представлено у вигляді: 1) конституційних і кримінально-правових положень, що передбачають підстави для кримінальної відповідальності за порушення права на захист, а також за будь-який незаконний вплив на його діяльність (ст. 397—400 Кримінального кодексу України); 2) загальних гарантій, обумовлених Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, міжнародно-правовими актами і практикою Європейського суду з прав людини; 3) кримінальних процесуальних гарантій, що надають захисникові право представляти інтереси підзахисного, брати участь у процесуальних заходах, звертатися з клопотаннями, скаргами тощо; 4) спеціальних гарантій, що визначають компетенцію захисника у розв’язанні вузькогалузевих питань (наприклад, ініціюванні проведення судової експертизи на підставі договірних відносин)