Інсайт - психологічні виміри суспільства (E-Journal)
Not a member yet
190 research outputs found
Sort by
Особливості атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією
Get PDFThe aim of the study is to determine the features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy. Methods. Theoretical methods: analysis and generalization of theoretical propositions related to the research problem, based on a review of scientific sources and research data; empirical methods: Seligman Attributional Style Questionnaire (Seligman, 2006), 26-item Toronto Alexithymia Scale (Taylor et al. 1985), Levenson Self-Report Psychopathy Scale (Levenson, 1995); methods of mathematical statistics. Results. The interrelations between alexithymia, psychopathic traits, and attributional style were studied. A negative correlation between alexithymia and the general level of optimism was established (R = –.32; p < .010). It was found that the primary factor of psychopathy has a weak but significant direct correlation with alexithymia (R = .20; p < .050). Secondary psychopathy has a high direct correlation with alexithymia (R = .46; p < .010). It was determined that the primary factor of psychopathy has a direct correlation with the general level of optimism (R = .29; p < .010). A negative correlation between secondary psychopathy and the general level of optimism was noted (R = –.28; p < .010). Numerous significant inverse correlations between specific cognitive attitudes that constitute an optimistic attributional style, alexithymia, and the secondary factor of psychopathy were identified. Discussion and Conclusions. The specific features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy were determined, and the connections of psychological constructs with the components of the attributional style were clarified. The presence of a relationship between alexithymia and primary and secondary psychopathy was demonstrated. It was found that individuals with alexithymia and secondary psychopathy are characterized by a pessimistic attributional style, whereas those with primary psychopathy are characterized by an optimistic attributional style. The attributional style of people with secondary psychopathy is mainly depressogenic, in contrast to people with primary psychopathy, in whom such a feature is not observed. The study results may be useful in choosing psychocorrectional strategies for individuals with alexithymia and psychopathy.Метою дослідження є визначення особливостей атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією. Методи. Теоретичні: аналізування та узагальнення теоретичних положень, дотичних до досліджуваної проблеми, на основі огляду наукових джерел і даних досліджень; емпіричні: опитувальник атрибутивного стилю М. Селігмана (Seligman 2006), Торонтська алекситемічна шкала (TAS-26) (Taylor et al. 1985), опитувальник на виявлення психопатії М. Левенсона (Levenson et al. 1995); математико-статистичні методи. Результати. Досліджено взаємозв’язки алекситимії, психопатичних проявів особистості та атрибутивного стилю. Встановлено зворотну кореляцію алекситимії із загальним рівнем оптимізму (R = – .32; p < .010). З’ясовано, що первинний фактор психопатії має слабку, але значущу пряму кореляцію з алекситимією (R = .20; p < .050). Вторинна психопатія має високий показник прямої кореляції з алекситимією (R = .46; p < .010). Визначено, що первинний фактор психопатії має прямий зв’язок із загальним рівнем оптимізму (R = .29; p < .010). Констатовано зворотну кореляцію між вторинною психопатією та загальним рівнем оптимізму (R = – .28; p < .010). Виявлено численні значущі обернені кореляції окремих когнітивних настановлень, які складають оптимістичний атрибутивний стиль, з алекситимією та вторинним фактором психопатії. Дискусія і висновки. Визначено особливості атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією, з’ясовано зв’язки психологічних конструктів зі складовими атрибутивного стилю, показано наявність зв’язку між алекситимією та первинною і вторинною психопатією. З’ясовано, що для людей з алекситимією та вторинною психопатією характерний песимістичний атрибутивний стиль, тоді як особи з первинною психопатією характеризуються оптимістичним атрибутивним стилем. Атрибутивний стиль людей із вторинною психопатією є переважно депресогенним, на відміну від осіб із первинною психопатією, у яких така особливість не спостерігається. Результати дослідження можуть бути корисні в контексті вибору стратегій психокорекційного впливу на осіб з алекситимією та психопатією
Вплив професійно важливих якостей працівників патрульної поліції на стратегії прийняття рішень
Get PDFThe article presents the results of a theoretical-empirical research of the impact of professionally important qualities of employees on decision-making strategies in the activity of the patrol police; at the theoretical level, the achievements of modern scientists and practitioners regarding the specifics of decision-making in extreme conditions of activity have been analyzed; the data on the specifics of patrol police activity in the conditions of military operations were clarified. The aim of the study is to highlight the research findings on the impact of professionally important qualities of patrol police officers on their decision-making strategies in the professional activity. Research methods: “Assessment of operational visual memory” (Münsterberg, 2011), “Diagnosis of attention selectivity” (Münsterberg, 2011); “Research on the level of impulsivity” by V. Losenkov (Lemak & Petryshche, 2012); “Diagnosis of communicative social competence” (Fetiskin et al., 2002); “Melbourne Decision-Making Questionnaire” (Mann et. al., 1997). The results. It was found that the constructive decision-making strategy “vigilance” is determined by such dominant characteristics as emotional stability, independence, rationality, attention selectivity and purposefulness. Thus, for patrol officers, who are characterized by high emotional stability, independence, rationality, purposefulness, as well as a high level of attention selectivity, “vigilance” will be a characteristic strategy, that is, a rational strategy. Regarding non-constructive decision-making strategies, which, unfortunately, take place among patrol police officers, the results are as follows: the “avoidance” strategy is determined by sensuality, emotionality, which hinders the ability to solve problems and make decisions independently; the choice of the “procrastination” strategy is influenced by the impulsivity indicator; the “hypervigilance” strategy is influenced by such characteristics as inattention and impulsiveness of thinking. Discussion and conclusions. It was substantiated that the choice of decision-making strategies in the work of the patrol police is influenced by the level of development of employees' professionally important qualities; the obtained data must be taken into account during the formation of patrol police teams, as well as in the training and retraining of employees. This approach will ensure a conscious choice of constructive strategies and increase the effectiveness of activities.У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження впливу професійно важливих якостей працівників на стратегії прийняття рішень у діяльності патрульної поліції; на теоретичному рівні проаналізовано досягнення сучасних учених і практиків стосовно специфіки прийняття рішень в екстремальних умовах діяльності; уточнено дані щодо особливостей діяльності патрульної поліції в умовах військових дій. Метою публікації є висвітлення результатів дослідження впливу професійно важливих якостей працівників на стратегії прийняття рішень у професійній діяльності патрульної поліції. Методи дослідження: “Оцінка оперативної зорової пам’яті” (Münsterberg, 2011), “Діагностика вибірковості уваги” (Münsterberg, 2011); “Дослідження рівня імпульсивності” В. Лосенкова (Лемак, Петрище, 2012); “Діагностика комунікативної соціальної компетентності” (Фетіскін та ін., 2002); “Мельбурнський опитувальник прийняття рішень” (Mann et. al., 1997). Результати. З’ясовано, що конструктивна стратегія прийняття рішень “пильність” детермінована такими домінантними характеристиками, як емоційна стійкість, самостійність, раціональність, вибірковість уваги та цілеспрямованість. Отже, для патрульних, яким властива висока емоційна стійкість, самостійність, раціональність, цілеспрямованість, а також високий рівень вибірковості уваги, характерною стратегією буде “пильність”, тобто раціональна стратегія. Щодо неконструктивних стратегій прийняття рішень, які, на жаль, мають місце серед працівників патрульної поліції, результати наступні: стратегія “уникнення” детермінована чуттєвістю, емоційністю, що перешкоджає здатності вирішувати проблему та приймати рішення самостійно; на вибір стратегії “прокрастинація” впливає показник імпульсивності; на стратегію “гіперпильність” впливають такі характеристики, як неуважність та імпульсивність мислення. Дискусія і в исновки. Обґрунтовано, що на вибір стратегій прийняття рішень у роботі патрульної поліції впливає рівень розвитку професійно важливих якостей працівників; отримані дані необхідно враховувати під час формування команд патрульної поліції, а також у підготовці та перепідготовці працівників, що в цілому забезпечить свідомий вибір конструктивних стратегій та підвищить ефективність діяльності. 
Емоційний інтелект в організації структури мотивації особистості
Get PDFThe aim of the study is to establish the correlation between emotional intelligence parameters in the personality motivation structure and compare emotional intelligence in the researched groups. Methods. The research participants comprise a diverse range of social sectors, including higher education students, workers in the production, service, commerce, transport, and logistics industries, members of the armed forces, and those experiencing temporary unemployment. There were a total of 130 respondents, ranging in age from 18 to 57 years. Adapted psychodiagnostic instruments that are valid and reliable for domestic studies were used: the questionnaire “Level of development of emotional intelligence of the individual” (LDEII) (Zarytska, 2019); the questionnaire “Assessment of the Level of Aspirations” (ALA) (Gerbachevsky, 2003); “The method of diagnosing the individual’s motivation to achieve success and avoid failure” (MASAF) (Elers, 2002). Results. The Spearman coefficient (rs) revealed thirty-five positive and eight negative correlations between emotional intelligence parameters and motivation parameters (p< .050; p < .010; p < .001). A statistically significant advantage (p < .050; p < .010; p < .001) of Group 2 (a high level of EI) was stated in terms of motivation parameters: the self-esteem motivation, the significance of results, the task complexity, the assessment of the level of achieved results, the assessment of one’s potential, the expected level of results and the level of motivation for achieving success. It was established that the parameters of motivation “significance of results”, “task complexity”, “assessment of the level of achieved results”, and “assessment of one’s potential” are associated with the achievement of difficult goals, which in turn requires the mobilization of the emotional-volitional potential of the individual. Discussion and сonclusions. It was substantiated that emotional intelligence, through understanding the emotions of others and the ability to use this knowledge in activities, is naturally associated with a significant number of motivation parameters. Since emotions are what motivate people to take action, accomplish a goal, and reach new heights, it was generalized that emotional intelligence is the primary source of motivation. It is advised to incorporate the findings into psychological theory and practice.Метою дослідження є з’ясування зв’язку параметрів емоційного інтелекту в структурі мотивації особистості та порівняння емоційного інтелекту в досліджуваних групах. Методи. Учасниками дослідження є представники різних суспільних сфер: здобувачі закладів вищої освіти, працівники виробництва, сфери обслуговування, торгівлі, транспортно-логістичного напрямку, військові та тимчасово безробітні. Віковий діапазон респондентів знаходився у межах від 18 до 57 років, загальною кількістю n=130. Використано валідні й надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію у вітчизняних дослідженнях: методика “Розвиток емоційного інтелекту особистості” (РЕІО) (Zarytska, 2019); опитувальник “Оцінка рівня домагань” (ОРД) (Гербачевський, 2003); методика “Мотивація досягнення успіху й уникнення невдачі” (МДУУН) (Elers, 2002). Результати. Зафіксовано тридцять п’ять позитивних і вісім негативних кореляційних зв’язків (p<.050; p<.010; p<.001) за коефіцієнтом Спірмена (rs) параметрів емоційного інтелекту з параметрами мотивації. Констатовано статистично достовірну перевагу (p<.050; p<.010; p<.001) групи 2 (високий рівень ЕІ) за параметрами мотивації: мотив самоповаги, значущість результатів, складність завдання, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, очікуваний рівень результатів та рівень мотивації досягнення успіху. Встановлено, що параметри мотивації “значущість результатів”, “складність завдання”, “оцінка рівня досягнутих результатів” і “оцінка свого потенціалу” пов’язані з досягненням важких цілей, що у свою чергу вимагає мобілізації емоційно-вольового потенціалу особистості. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що емоційний інтелект, через розуміння емоцій інших і здатність використовувати ці знання в діяльності, закономірно зв’язаний зі значною кількістю параметрів мотивації. Узагальнено, що емоційний інтелект є рушійною силою мотивації, бо саме емоції спонукають індивіда діяти, досягати мету й підкорювати чергову вершину. Рекомендовано отримані результати впроваджувати у психологічну теорію і практику
Українська адаптація шкали для оцінки генералізованого тривожного розладу GAD-7: досвід діагностики в умовах воєнного стану
Get PDFThe aim of the research is to develop a Ukrainian-language adaptation of the GAD-7 generalized anxiety disorder assessment methodology and to test its psychometric properties. Methods. The forward and backward translation was carried out independently by several specialists with professional backgrounds in English philology and psychology, and then subjected to expert consistency checks. The data was collected online in two stages (December 2023, January 2024). The sample consisted of civilian Ukrainians aged 17–75 who lived in different regions of the country or were in forced migration abroad (786 and 315 people respectively), with a predominance of women with higher education. The results demonstrate the high psychometric competence of the adapted instrument. Excellent internal consistency and discriminant validity of the items were confirmed, as well as retest reliability, construct and criterion validity of the scale (correlations with the Adult Mental Health Questionnaire and the Positive Mental Health Scale). The factor structure of the methodology corresponds to the original univariate model. The GAD-7 indicator fairly accurately predicts the need to seek psychological help, has strong direct correlations with diagnostic variables measuring anxiety and depression, and negatively correlates with assessments of psychological health. At the same time, empirical indicators of the GAD-7 in the sample are distributed abnormally: more than 40.0% of respondents received a score of 10 or more points, which corresponds to the manifestation of pathological symptomatology. Such assessments are not recommended to be unequivocally interpreted as evidence of generalized anxiety disorder, as they may reflect a legitimate impact of prolonged military aggression on the psycho-emotional state of Ukrainians (maladaptive response to chronic stress, psychological trauma, etc.). Both statuses are indicative of mental health disorders and require appropriate interventions, but the ways and means of this care differ. The average anxiety score of women is significantly higher than that of men (9.70 and 6.93, respectively), which is consistent with the natural features of this condition. Conclusions. The adapted Ukrainian-language version of the GAD-7 is an effective tool for screening symptoms of anxiety disorder in psychological practice and scientific research, including in extreme living conditions. In a martial law situation, clinical disorders associated with anxiety should be distinguished from situationally conditioned reactions to objective danger, which requires additional research.Мета дослідження – розробити україномовну адаптацію методики оцінки генералізованого тривожного розладу GAD-7 та перевірити її психометричні властивості. Методи. Прямий і зворотній переклад здійснювався незалежно декількома фахівцями, що мають фахову підготовку з англійської філології та психології, після чого підлягав експертній перевірці узгодженості. Збір даних відбувався онлайн і проходив у два етапи (грудень 2023 р., січень 2024 р.). Вибірку склали цивільні українці віком 17–75 років, які проживали в різних областях країни або перебували у вимушеній міграції за кордоном (786 та 315 осіб відповідно), серед них переважали жінки з вищою освітою. Результати переконують у високій психометричній компетентності адаптованого інструменту. Підтверджено відмінні показники внутрішньої узгодженості й дискримінативності пунктів, показано ретестову надійність та критеріальну валідність шкали (кореляції з показниками опитувальників “Психічне здоров’я дорослих” та Шкали позитивного ментального здоров’я). Факторна структура методики відповідає оригінальній одновимірній моделі. Показник GAD-7 достатньо точно прогнозує необхідність звернення за психологічною допомогою, має міцні прямі кореляції з діагностичними змінними, що вимірюють тривожність та депресію, негативно корелює з оцінками психологічного здоров’я. Водночас емпіричні показники GAD-7 у вибірці розподілені анормально: більше 40.0% респондентів отримали оцінку 10 та більше балів, що відповідає вияву патологічної симптоматики. Такі оцінки не рекомендовано однозначно інтерпретувати як свідчення генералізованого тривожного розладу, оскільки вони можуть відображати закономірний вплив тривалої воєнної агресії на психоемоційний стан українців (неадаптивна реакція на хронічний стрес, психологічне травмування тощо). Обидва статуси свідчать про порушення психічного здоров’я і потребують відповідних втручань, проте шляхи та засоби цієї допомоги різняться. Середній показник тривоги жінок значимо перевищує такий у чоловіків (9.70 та 6.93 відповідно), що відповідає природним особливостям цього стану. Висновки. Адаптована україномовна версія GAD-7 є ефективним інструментом для скринінгу симптомів тривожного розладу в психологічній практиці та наукових дослідженнях, у тому числі – в екстремальних умовах існування. У ситуації воєнного стану слід відрізняти клінічні розлади, пов’язані з тривогою, від ситуативно-обумовленої реакції на об’єктивну небезпеку, що потребує додаткових досліджень
Особистісна детермінація довіри до себе в юнацькому віці
Get PDFThe aim of the study is to determine the peculiarities of self-confidence development and its personal determinants in youth. Methods. Theoretical: analysis, comparison, systematization, generalization of scientific literary sources and experimental research data; empirical: psychodiagnostic methods: “Assessment of self-confidence” (Zelinska, 2010); “Self-assessment test-questionnaire” (Kolesnichenko et al.,, 2020); “Method of research on self-evaluation of the individual” (Perih, 2017); “Motivation for success and failure avoidance” (Kolesnichenko et al., 2020); “Locus of Control” (Kolesnichenko et al., 2020); “General self-efficacy test” (Kokun et al., 2021); mathematical and statistical methods. Results. The results of an empirical research of the development of self-confidence in youth were presented. The research of the development of the cognitive component of self-confidence showed that the respondents were aimed at self-awareness, obtaining information about themselves, they were inclined to study their inner world, and analyze personal potential. The research of the emotional and value component proved the favorable attitude of young people towards themselves, but dissatisfaction with certain personal qualities and behavior patterns. As a result of the research of the behavioral component, it was found that the level of self-respect of young men of both age groups corresponds to the average level: they were characterized by a critical attitude towards themselves, they strive for the development of their own “Self”. The personal determinants of self-confidence in youth were researched. The research of dignity manifestation proved that the indicators of young people exceed the average level, they have dignity. The results of the research of self-esteem showed that the subjects were characterized by a vague and undifferentiated perception of their ideal and real qualities. The research of the internality of subjective control demonstrated that, depending on the situation, it was a characteristic of the majority of the respondents to attribute responsibility for life events both to their own efforts and to external factors. The research of the motivational tendency of young men made it possible to state that the motivational pole of the respondents was not clearly expressed. The results of the self-efficacy research proved contextuality of young people’s belief in the effectiveness of their actions. Discussion and сonclusions. The assumption that self-confidence in youth was meaningfully determined by age-related new formations and influenced by personal determinants (dignity; adequate self-esteem; internality of subjective control; motivation for success; belief in one’s own self-efficacy) was confirmed.Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність)
Дослідження взаємозв’язку емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості підлітків
Get PDFThe aim is to research the correlation of the most significant emotional-gnostic and personal characteristics with parameters of adolescents’ creativity. Methods. 150 adolescents aged 10–12 took part in the research. They gave answers to the statements of the method, aimed at determining the manifestation of creativity features, namely: an adapted author’s expert assessment, based on the diagnostic technique of creative personality traits by O. Tunik (2013) and the questionnaire of personal propensity for creativity by G. Davis (1989); as well as for the study of emotional-gnostic and personal characteristics: the children’s version of the multifactorial personality questionnaire by R. Cattell et al. (1993); scale of personal anxiety by H. Prykhozhan (2007). The results. A certain variability in the manifestation of creativity features of the subjects and the absence of a high propensity for creativity was found out on the general sample of subjects. Direct correlations of indicators of the manifestation of creativity traits with impatience (р < .010), independence (р < .010), emotional stability (р < .010), determination (р < .010), psycho-emotional stress (р < .010), extraversion (p < .050), self-confidence (p < .050) were established. Using cluster analysis, groups of adolescents with significant differences in manifestations of creativity traits and propensity to this activity were identified. In particular, these are 1) children who were inclined to creativity and were able to realize it at the highest level among other adolescents; 2) children who were able to show creativity and had no interest in it; 3) subjects who were inclined to engage in creativity, however, their manifestations of creativity were insignificant. Analysis of variance of emotional- gnostic personality indicators was applied, and it was established that the groups differ in manifestations of psycho-emotional stress (р < .01), extraversion (р < .05) and conscientiousness (р < .01). Discussion and conclusions. It was clarified and explained that the set of emotional-gnostic and personal characteristics, which have statistically significant correlations with the manifestations of creativity features, include the following: a high level of psycho-emotional stress, activity in social interactions, openness, impermanence, flexibility and uncertainty in decision-making.Метою є дослідження взаємозв’язку найбільш суттєвих емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 150 підлітків віком 10–12 років. Вони дали відповіді на твердження методики, спрямовані на визначення прояву рис творчості: адаптована авторська експертна оцінка, побудована на основі методики діагностики рис творчої особистості О. Тунік (2013) та опитувальник особистісної схильності до творчості G. Davis (1989); а також на вивчення емоційно-гностичних та особистісних особливостей: дитячий варіант багатофакторного особистісного опитувальника R. Cattell et al. (1993); шкала особистісної тривожності Г. Прихожан (2007). Результати. З’ясовано на загальній вибірці досліджуваних певну варіативність прояву рис творчості досліджуваних та відсутність високої схильності до творчості. Встановлено прямі зв’язки показників прояву рис творчості з нетерплячістю (р < .010), незалежністю (р < .010), емоційною стабільністю (р < .010), рішучістю (р < .010), психоемоційною напруженістю (р < .010), екстраверсією (р < .050), впевненістю у собі (р < .050). За допомогою кластерного аналізу з’ясовано групи підлітків із суттєвими різницями в проявах рис творчості та схильності до цієї діяльності. Зокрема, це 1) діти, що були схильні до творчості та здатні реалізувати її на рівні, найвищому серед решти підлітків; 2) діти, які були здатні проявляти творчість та не мали інтересу до цього; 3) досліджувані, які були схильні долучатися до творчості, проте їхні творчі прояви були незначними. Застосовано дисперсійний аналіз емоційно-гностичних особистісних показників і встановлено, що групи відрізняються за проявами психоемоційної напруженості (р < .01), екстраверсії (р < .05) та сумлінності (р < .01). Дискусія і висновки. З’ясовано й пояснено, що комплекс емоційно-гностичних та особистісних особливостей, які володіють статистично достовірними зв’язками з проявами рис творчості, складають: високий рівень психо- емоційної напруженості, активність у соціальних взаємодіях, відкритість, непостійність, гнучкість та невизначеність у прийнятті рішень
Інноватика в професійному становленні та розвитку майбутніх вчителів
Get PDFThe aim of the empirical research is to find out and substantiate the psychological content parameters of innovation in the professional formation and development of future teachers. The tasks are: determination of correlations of parameters of higher education students’ professional readiness for innovative activities with independent variables; finding statistically significant differences between the respondents in the samples of bachelors (group I) and master’s students (group II); comparison of the researched groups with high and low levels of the formation of the coefficients of innovation. Methods: retrospective analysis, generalization, systematization and comparison; the author’s questionnaire “Professional readiness of students for innovative activities” (RIA) (Tsiuniak, 2021); method “Diagnostics of the motivational structure of the personality” (DMSP) (Milman, 1990); method “Teacher’s abilities for creative self-development” (TACSd) (Nikishina, 2009). Results. It was found that there are no statistically significant differences in the determined parameters between the samples of bachelors (group I) and master’s students (group II). A positive tendency was stated in group I in the quantitative coefficient of innovation QCI (М=.68; SD=.22; Me=.68) and in group II – the qualitative coefficient of innovation Q2CI (М=.62; SD=.23; Me=. 61). It was established that the coefficients of innovation have four statistically significant correlations with independent variables: creative activity, social usefulness, active self-development, stopped self-development (р<.050; р<.010). Significant differences were found in the studied groups with high and low levels of formation of the quantitative coefficient of innovation (QCI) and the qualitative coefficient of innovation (Q2CI). Discussion and сonclusions. It was explained that the statistically significant correlation between Q2CI and the “social usefulness” parameter is evidence that the subjects are ready to bear social responsibility for innovation, take a mature social position and work for the long term. The obtained empirical results should be taken into account by the organizers of the educational process and the guarantors of specialized educational and scientific programs, who are responsible for future teachers’ academic and professional training.Метою емпіричного дослідження є з’ясування та обґрунтування психологічних змістових параметрів інноватики у професійному становленні та розвитку майбутніх учителів. Завданнями є: визначення кореляційних зв’язків параметрів професійної готовності здобувачів до інноваційної діяльності з незалежними змінними; з’ясування статистично достовірних відмінностей між досліджуваними у вибірках бакалаврів (група І) і магістрантів (група ІІ); порівняння досліджуваних груп з високим і низьким рівнями сформованості коефіцієнтів інноватики. Методи: ретроспективне аналізування, узагальнення, систематизація і порівняння; авторська анкета “Професійна готовність здобувачів до інноваційної діяльності” (ГІД) (Цюняк, 2021); методика “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990); методика “Здібності педагога до творчого саморозвитку” (ЗПТС) (Нікішина, 2009). Результати. З’ясовано, що між вибірками бакалаврів (група I) і магістрантів (група ІІ) немає статистично достовірних відмінностей у запропонованих параметрах. Позитивну тенденцію зафіксовано у групі I в кількісному коефіцієнті інноватики KKI (М=.68; SD=.22; Me=.68) і в групі ІІ – якісному коефіцієнті інноватики ЯKI (М=.62; SD=.23; Me=.61). Встановлено, що коефіцієнти інноватики мають по чотири статистично достовірні кореляційні зв’язки з незалежними змінними: творча активність, соціальна корисність, активний саморозвиток, зупинений саморозвиток (р<.050; р<.010). Констатовано достовірні відмінності в досліджуваних групах із високим і низьким рівнями сформованості кількісного коефіцієнта інноватики (ККІ) і якісного коефіцієнта інноватики (ЯКІ). Дискусія і висновки. Пояснено, що наявність статистично достовірного зв’язку ЯКІ з параметром “соціальна корисність” є свідченням того, що досліджувані готові нести соціальну відповідальність за нововведення, займати зрілу соціальну позицію і працювати на довготривалу перспективу. Рекомендовано отримані емпіричні результати взяти до уваги організаторам освітнього процесу і гарантам профільних освітньо-наукових програм, які відповідають за навчально-професійну підготовку майбутніх вчителів
Життєві орієнтації студентів-мігрантів в умовах воєнного стану
Get PDFThe aim is an empirical study of the life orientations of young people in conditions of sociogenic challenges. Methods. The study involved students who studied at three levels of educational programs: “Bachelor”, “Master”, “Doctor of Philosophy” at higher education institutions of Ukraine, with a total number of n = 112 people, aged 18 to 29 years (M = 23.43; SD = ±3.05). All respondents were internal or external migrants, which ensured the conditions of the sociogenic challenges they faced. Two groups of valid and reliable psychodiagnostic methods that reflect life orientations were used: the first – the “Life Orientation Test-Revised” (Carver & Gaines, 1987) and the “Value Orientations” by M. Rokeach (1973); the second concerned the behavior of the individual in the face of sociogenic challenges: the “Personal Readiness for Change Questionnaire” (Rollnick et al., 1992) and the “Way of Coping Questionnaire” (Lazarus & Folkman, 1984). Results. The ranking of the terminal and instrumental values of young people was carried out and it was determined that the terminal values (a proactive life attitude, health, and an interesting job) and instrumental values (self-control, education, and high requests) were prevalent. A correlation pleiad has been built and twenty-eight significant correlations of life orientations with the parameters of individual behavior in the face of sociogenic challenges and coping strategies have been clarified (p < .050; p < .010; p < .001). The existence of significant correlations with the parameters of personal readiness for change and constructive coping strategies has been clarified and explained. The most dependent values were a proactive life attitude and self-control. The latent danger was posed by negative expectations, the dominance of which can have fatal consequences for young people. Discussion and conclusions. It is substantiated that the study of life orientations of young people in the context of sociogenic challenges is examination of young people’ awareness and rethinking of their life purpose, the meaning of life, and the desire for self-realization. Life values, considered through the prism of dynamic social transformations, in the dimensions of readiness or unreadiness for personal changes and constructive and destructive coping strategies, confirmed the complexity and diversity of the phenomenon under study. It is noted that the obtained empirical results are of scientific value for all those who work with young people and seek constructive ways to overcome sociogenic challenges.Метою є емпіричне дослідження життєвих орієнтацій молоді в умовах соціогенних викликів. Методи. Участь у дослідженні взяла студентська молодь, яка навчалася на трьох рівнях освітніх програм: “бакалавр”, “магістр”, “доктор філософії” у закладах вищої освіти України, загальною кількістю n = 112 осіб, віком від 18 до 29 років (M = 23.43; SD = ±3.05). Усі респонденти були внутрішніми або зовнішніми мігрантами, що забезпечувало умови соціогенних викликів, у яких вони перебували. Застосовано дві групи валідних і надійних психодіагностичних методик, якими відображено життєві орієнтації: перша – “Тест життєвих орієнтацій” (Carver, Gaines, 1987) та “Ціннісні орієнтації” M. Rokeach (1973); друга стосувалася поведінки особистості в умовах соціогенних викликів: “Опитувальник особистісної готовності до змін” (Rollnick et al., 1992) і “Опитувальник копінг-стратегій” (Lazarus, Folkman, 1984). Результати. Здійснено рангування термінальних та інструментальних цінностей молоді й визначено, що термінальні цінності – активна життєва позиція, здоров’я і цікава робота – та інструментальні цінності – самоконтроль, вихованість і високі запити – є превалюючими. Побудовано кореляційну плеяду і з’ясовано двадцять вісім достовірних зв’язків життєвих орієнтацій із параметрами поведінки особистості в умовах соціогенних викликів та копінг-стратегіями (р < .050; р < .010; р < .001). З’ясовано й пояснено наявність достовірних зв’язків із параметрами особистісної готовності до змін і конструктивними копінг-стратегіями. Найбільш залежними цінностями є активна життєва позиція й самоконтроль. Латентну небезпеку складають негативні очікування, домінування яких для молодих людей може мати фатальні наслідки. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що дослідження життєвих орієнтацій молоді в умовах соціогенних викликів є вивченням усвідомлення й переосмислення молодими людьми свого життєвого призначення, сенсу життя та прагнення до самореалізації. Життєві цінності, розглянуті крізь призму динамічних соціальних трансформацій, у вимірах готовності чи неготовності до особистісних змін і конструктивних та деструктивних копінг-стратегій, підтвердили складність і багатоманітність досліджуваного феномену. Зазначено, що отримані емпіричні результати мають наукову цінність для всіх, хто працює з молоддю і шукає конструктивні шляхи подолання соціогенних викликів
Psychological Peculiarities of Organization of Parent-Child Relationships Among Older Preschoolers
Get PDFМетою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних змістових параметрів дитячо-батьківських стосунків у вихованців старшого дошкільного віку. Методи. Учасниками дослідження є батьки і діти: n = 33 сімейних тріади, з яких 18 сімей виховували хлопчиків, 15 сімей виховували дівчаток і n = 3 квадріади: у двох сімей були двійнята (хлопчик і дівчинка та двоє дівчаток) і в одній сім’ї – близнюки-хлопчики. Діти були вихованцями старших груп закладів дошкільної освіти. Віковий діапазон дітей знаходився в межах від 5 до 6 років. Вибірку батьків склали n = 72 особи віком від 19 до 37 років. Застосовано психодіагностичні інструменти, якими з’ясовано релевантні психологічні змістові параметри дитячо-батьківських стосунків. Результати. З’ясовано, що вербальна складова стосунків дитини має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією й один обернений – із труднощами спілкування. Емоційна складова має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією і два обернені – з тривожністю й конфліктністю сім’ї. Констатовано, що емоційна складова є більш залежною змінною на відміну від вербальної складової. Зазначено, що сприятлива сімейна ситуація закономірно зв’язана з вербальною й емоційною складовими дітей. Констатовано, що з позиції батьків, емоційний зв’язок є найбільш навантаженим параметром, який відображає основні виміри атмосфери, виховних традицій і цінностей сім’ї та володіє всіма достовірними зв’язками. З’ясовано, що оптимальний емоційний контакт із боку батьків сприяє зростанню й формуванню диференційованих змістових особливостей міжособистісної взаємодії, що відбувається в адекватній і конгруентній соціальній ситуації. Встановлено, що гіперактивна концентрація на дитині демонструє інтернальну позицію батьків у дитячо-батьківських стосунках. Зазначено, що така позиція проявляється через лідерство, контроль, дисципліну й сімейні правила, які застосовують батьки. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що розвиток дитячо-батьківських стосунків у старшому дошкільному віці зумовлений диференціюванням змістових особливостей міжособистісної взаємодії у виховній підсистемі “батьки–дитина” та наявністю адекватного й конгруентного до соціальної ситуації типу поведінки. Узагальнено, що сім’я є еталонним простором розвитку, який забезпечує формування поведінкових патернів та емоційно-почуттєвої сфери. Зазначено, що спроби конструювання вихованцями інтеракцій, які здійснюються в підсистемі “батьки–дитина”, мають важливе значення для побудови конструктивних дитячо-батьківських стосунків. Рекомендовано отримані результати імплементувати в теорію і практику роботи вихователів і психологів закладів дошкільної освіти.The aim is to conduct theoretical-empirical research into the psychological content parameters of parent-child relationships in older preschool children. Methods. The research participants were parents and their children: n = 33 family triads: 18 families raising boys and 15 families raising girls, and n = 3 quadriads: two families having twins (a boy and a girl, and two girls), and one family having twin boys. The children were pupils of senior groups of preschool education institutions. The age of children ranged from 5 to 6 years. The sample of parents involved n = 72 individuals aged 19 to 37 years. Psycho-diagnostic instruments were used to find relevant psychological content parameters of parent-child relationships. Results. It was found that the verbal component of children’s relationships has one direct correlation with a favorable family situation and one inverse correlation with communication difficulties. The emotional component has one direct correlation with a favorable family situation and two inverse correlations with anxiety and family conflicts. It was established that the emotional component is a more dependent variable in comparison to the verbal component. It was highlighted that a favorable family situation has correlations with the verbal and emotional components of children. It was stated that, from the perspective of parents, emotional connection is the most loaded parameter which reflects the main dimensions of the atmosphere, upbringing traditions, and family values, and has all the significant correlations. It was found that optimal emotional contact on the part of parents contributes to the formation and growth of differentiated content features of interpersonal interaction in an adequate and congruent social situation. It was established that hyperactive concentration on a child demonstrates an internal position of parents in parent-child relationships. It was noted that this position manifests itself through leadership, control, discipline, and family rules used by parents. Discussion and сonclusions. It was substantiated that the development of parent-child relationships in the preschool age is determined by the differentiation of content features of interpersonal interaction in the educational subsystem “parents–children” and the type of behavior that is adequate and congruent with a social situation. It was generalized that family is a reference space of development that ensures the formation of behavioral patterns and the sphere of feelings and emotions. It was noted that children’s attempts to create interactions in the subsystem “parents–children” are important for building constructive parent-child relationships. It was recommended that the obtained results should be implemented in the theory and practice of teachers and psychologies of preschool education institutions
Адаптаційний потенціал осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності (РДУГ)
Get PDFThe aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants.Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних