Інсайт - психологічні виміри суспільства (E-Journal)
Not a member yet
190 research outputs found
Sort by
Копінг-стратегії в моделях поведінки молоді в умовах воєнного стану
Get PDFThe purpose of the study is to reveal the relationship between the manifestation of anxiety in youth and the coping strategies they use to overcome objectively and subjectively difficult life situations. Methods. The “Spielberger State-Trait Anxiety Inventory” (STAI) was used to determine the level of reactive and personal anxiety. Possible reactions to anxious and stressful situations were studied using the questionnaire “Coping Inventory for Stressful Situations” (CISS) (Parker & Endler, 1992). Statistical analysis methods included descriptive statistics methods, correlation analysis (Pearson), differentiation criteria (Student’s t-test, Fisher’s F-test, and eta-squared), and discriminant analysis with stepwise variable inclusion. The study sample consisted of 132 individuals aged 18–23. Results. The study diagnosed high levels of reactive (M = 53.42; SD = 12.103) and personal (M = 49.942; SD = 10.068) anxiety in the youth (overall sample). Differences in anxiety (t = 2.571; p < .05; d = .316) were statistically significant. Additionally, differences were found in the manifestation of personal (t = -3.902; p < .01; d = -1.140) and situational anxiety (t = -3.510; p < .01; d = -1.019) among men (M = 40.08; SD = 8.251) and women (M = 50.97; SD = 9.685). Young people (overall sample) use “avoidance” coping (M = 53.42; SD = 8.895) and problem-focused coping (M = 52.70; SD = 8.341). However, women (M = 48.13; SD = 10.911) compared to men (M = 39.69; SD = 8.149) are more likely to use emotion-focused coping (t = -2.644; p < .01; d = -.772). A direct correlation between personal anxiety and emotion-focused coping (R = .744; p < .01; R2 = .553) and an inverse correlation with problem-focused coping (R = -.276; p < .01; R2 = .076) were found. Situational anxiety is directly correlated with emotion-focused coping (R = .597; p < .01; R2 = .356). Discussion and Conclusions. The relationship between personal and situational anxiety in young people and defensive coping strategies (emotion-focused coping) was established. No statistically significant differences were found in problem-focused coping and avoidance-oriented coping. The results of the discriminant analysis showed the dominance of emotional coping, which accompanies both personal and situational anxiety. This negatively affects not only the success of activities but is also accompanied by physiological problems, reducing the quality of life and mental well-being of young people.Метою дослідження є розкриття зв’язку між виявом тривожності в молоді та копінг-стратегіями, якими вони долають об’єктивно й суб’єктивно складні ситуації життєздійснення. Методи. Для визначення рівня прояву реактивної й особистісної тривожності використано опитувальник “Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, (STAI)”. Можливі реакції на тривожні та стресові ситуації вивчали за допомогою опитувальника “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях (CISS)” (Parker, Endler, 1992). Для статистичного аналізу використано: методи описової статистики; кореляційний аналіз (Пірсон); критерії розрізнення (t-Стьюдента, F-Фішера та ƞ2-ета-квадрат); дискримінантний аналіз із покроковим введенням змінних. Загальну вибірку дослідження склали 132 особи віком 18–23 роки. Результати. У досліджуваних молодих людей (загалом за вибіркою) діагностовано високий рівень прояву реактивної (М = 53.42; SD = 12.103) та особистісної (М=49.9,42; SD = 10.068) тривожності. Відмінності за критерієм “тривожність” (t = 2.571; р ˂ .05; d = .316) статистично значущі. Водночас виявлено відмінності щодо прояву у вибірці чоловіків (М = 40.08; SD = 8.251) і жінок (М = 50.97; SD = 9.685) особистісної (t = -3.902; р ˂ .01; d = -1.140) та ситуативної (t = -3.510; р ˂ .01; d = -1.019) тривожності. Молоді люди (загалом за вибіркою) застосовують копінг “уникнення” (М = 53.42; SD = 8.895) і копінг, орієнтований на проблему (М = 52.70; SD = 8.341). Проте жінки (М = 48.13; SD = 10.911) порівняно з чоловіками (М = 39.69; SD = 39.69) більш схильні до використання емоційно-орієнтованого копінгу (t = -2.644; р ˂ .01; d = -.772). Констатовано пряму кореляцію особистісної тривожності з емоційно-орієнтованим копінгом (R = .744; p ˂ .01; R2 = .553) й обернену – з показником проблемно-орієнтованого копінгу (R = -.276; p ˂ .01; R2 = .076). Ситуативна тривожність прямо корелює з емоційно-орієнтованим копінгом (R = .597; p ˂ .01; R2 = .356). Дискусія і висновки. Констатовано зв’язок особистісної й ситуативної тривожності молодих людей та захисних копінг-стратегій (емоційно-орієнтований копінг). За проблемно-орієнтованим копінгом і копінгом, орієнтованим на уникнення, статистично значущих відмінностей не виявлено. Результати дискримінантного аналізу засвідчили домінування емоційного копінгу, що супроводжує як особистісну, так і ситуативну тривожність. Це негативно позначається не лише на успішності діяльності, але й супроводжується фізіологічними проблемами, знижуючи якість життя та психічне благополуччя молодих людей
Psychological Characteristics of the Body Image of Middle-Aged Women in Organization of Interpersonal Interaction
Get PDFМетою дослідження є виявлення психологічних особливостей образу власного тіла жінок середнього віку в організації міжособистісної взаємодії. Методи. У дослідженні взяли участь представниці жіночої статі середнього віку, від 30 до 43 років (n = 221). Описові частотні характеристика вибіркової сукупності: M = 36.72; SD = ±6.71; Me = 37.00; Mo = 35.00. Застосовано валідні й надійні опитувальники: “Багатомірний опитувальник іміджу власного тіла” (БОІВТ) (Cash, 2017); “Опитувальник образу власного тіла” (ООВТ) (Скугаревский, Сивуха, 2006), “Оцінка фігури” (ОФ) (Harris, 1969). “Фундаментальні міжособистісні відносини Орієнтація–Поведінка” (ФМВО–П) (Schutz, 1959), “Діагностика міжособистісних відносин” (ДМВ) (Leary, 1956). Використано ретроспективне аналізування й узагальнення наукових відомостей досліджуваної проблеми, обґрунтування, пояснення й систематизацію отриманих теоретичних відомостей та емпіричних даних. Результати. З’ясовано, що найбільш залежним параметром образу власного тіла у вимірах октант психограми є параметр “середнє значення задоволеності частинами тіла” (СЗЧТ), який має найбільше достовірних зв’язків (три) – з авторитарністю (АВ), егоїстичністю (ЕГ) й агресивністю (АС). Найбільш залежним типом міжособистісної взаємодії є авторитарний тип. Зафіксовано, що найбільш залежним параметром образу власного тіла у вимірах параметрів міжособистісної взаємодії є “середнє значення задоволеності частинами тіла” (СЗЧТ), який має найбільше (два) достовірних зв’язки – з включеністю (Iw) і контролем (Се). Найбільш залежним параметром міжособистісної взаємодії є контроль (Се), який має три обернені достовірні зв’язки з “оцінкою стану здоров’я” (ОСЗ), “середнім значенням задоволеності частинами тіла” (СЗЧТ) й “cереднім значенням занепокоєння надмірною вагою” (СЗНВ). Дискусія і висновки. Жінки середнього віку досить високо оцінюють стан свого здоров’я, демонструють стурбованість власною зовнішністю. При цьому ця категорія жінок не завжди намагається маскувати свою вагу, маючи помірну й меншою мірою низьку задоволеність частинами власного тіла. Превалююча кількість респонденток жіночої вибірки середнього віку має неадекватне сприйняття власного тіла, що є вагомим аргументом незадоволеності своїм тілом. Гіпотезу підтверджено, тобто з’ясовано взаємозв’язок між задоволеністю власним тілом у жінок середнього віку та окремими показниками міжособистісної взаємодії. Отримані результати можуть бути використані для проведення більш масштабних досліджень у галузі з’ясування чинників міжособистісної взаємодії в інших галузях психології.The aim of the research is to identify psychological characteristics of the body image of middle-aged women in organization of interpersonal interaction. Methods. The research involved middle-aged women of 30–43 years (n = 221). The descriptive frequency characteristics of the sample: M = 36.72; SD = ±6.71; Me = 37.00; Mo = 35.00. Valid and reliable questionnaires were used: “The Multidimensional Body-Self Relations Questionnaire” (MBSRQ) (Cash, 2017); “The Body Image Questionnaire” (BIQ) (Skugarevskiy & Sivukha, 2006), “The Body Assessment” (BA) (Harris, 1969). “Fundamental Interpersonal Relationships Orientation–Behavior” (FIRO–B) (Schutz, 1959), “Diagnostics of Interpersonal Relationships” (DIR) (Leary, 1956). Retrospective analysis and generalization of scientific data on the research subject were used. The collected theoretical information and empirical data were substantiated, explained and systematized. Results. It was found that the parameter “average value of satisfaction with body parts” (AVSBP) with the largest number of significant correlations (three) – with authoritarianism (AT), egoism (EG) and aggressiveness (AG) – is the most dependent parameter of the body image in the octant dimensions of the psychogram. The authoritarian type is the most dependent type of interpersonal interaction. It was established that the parameter “average value of satisfaction with body parts” (AVSBP) with the largest number of significant correlations (two) – with inclusion (Iw) and control (Ce) – is the most dependent parameter of the body image in the dimensions of the parameters of interpersonal interaction. Control (Ce) with three inverse significant correlations – with “health status assessment” (HSA), “average value of satisfaction with body parts” (AVSBP) and “average value of concern about overweight” (AVCO) – is the most dependent parameter of interpersonal interaction. Discussion and conclusions. Middle-aged women assess their health status quite highly and demonstrate concern about their appearance. This category of women seldom tries to disguise their weight, mainly having moderate and, to a lesser extent, low satisfaction with their body parts. The vast majority of middle-aged female respondents have an inadequate perception of their body which is a strong argument for dissatisfaction with their body. The hypothesis is confirmed, i.e. the correlation between middle-aged women’s satisfaction with their body and certain indicators of interpersonal interaction was established. The obtained results can be used for conducting more large-scale research on identifying factors of interpersonal interaction in other areas of psychology
Self-Recovery Practices of Ukrainian Civilian at the Beginning of the War: Subcultural Differences
Get PDFМетою є визначення конфігурацій практик самозбереження і відновлення, характерних для представників різних вікових субкультур в умовах воєнного стану. Методи. До вибірки увійшли 169 мирних мешканців України. Збір даних проведено в березні – травні 2022 року. Ключовий метод дослідження – онлайн-наратив із теми “Моє життя під час війни”. Дані оброблено з використанням дескриптивного, інтерпретативного аналізу, описових статистик. Кодування практик здійснено відповідно до фокусу зусиль, спрямованих на подолання негативних емоційних станів. Результати. Представники різних вікових субкультур зверталися до таких практик самовідновлення: сімейно-комунікативних, робочих/навчальних, побутово-релаксаційних, патріотичних, медитативно-духовних, інформаційно-аналітичних, консультативно-терапевтичних, волонтерських і рефлексивно-розвивальних, але співвідношення цих практик та їх змістове наповнення у кожній субкультурі було своєрідним. Індивідуально-зорієнтоване здоров’язберігальне практикування молоді було спрямоване на зменшення власних страждань, міжособистісно-зорієнтоване практикування представників субкультури ранньої зрілості – на прагнення зберегти життя і здоров’я близьких, а соціально-зорієнтоване практикування в субкультурі середньо-пізньої зрілості – на домінування цінності безкорисливої діяльності, реалізації потреби власного внеску в наближення перемоги. Дискусія і висновки. Підтверджено гіпотезу про самовідновлювальну функцію практик як форми щоденної поведінки. Певну доказову базу отримала гіпотеза щодо специфікації звернення до практик самодопомоги в різних вікових субкультурах, що дозволяє у власний спосіб стабілізувати емоційний стан, прийняти детерміновані воєнними умовами зовнішні й внутрішні обмеження, переосмислити втрати, потреби, інтенції, внести корективи в самоідентифікування та сенсопородження. Показано, що розширення діапазону здоров’язберігальних практик передбачає готовність адекватно й креативно ставитися до воєнного сьогодення; готовність приймати допомогу від інших і надавати підтримку своєму оточенню; готовність приймати й підтримувати себе, поліпшувати власні професійні та саморегулятивні можливості. Орієнтація на субкультурні характеристики людини сприятиме цілеспрямованому формуванню такої готовності й покращить таргетування едукативних, корекційних, реабілітаційних впливів.The purpose is to determine the configurations of self-preservation and recovery practices typical for representatives of different age subcultures under martial law. Methods. The sample included 169 civilians of Ukraine. Data collection was carried out in March – May 2022. The key research method was an online narrative on the topic “My life during the war”. The data were processed using descriptive, interpretive analysis, and descriptive statistics. Practices were coded according to the focus of efforts to overcome negative emotional states. Results. Representatives of different age subcultures turned to the following self-recovery practices: family-communicative, work/educational, household-relaxation, patriotic, meditative-spiritual, informational-analytical, counselling-therapeutic, volunteer, and reflective-developmental; however, the ratio of these practices and their content in each subculture was unique. The individual-oriented health-care practices of the youth subculture were aimed at reducing their suffering, the interpersonally oriented practices of representatives of the early adulthood subculture were focused on the desire to preserve the life and health of loved ones, and the socially oriented practices in the mid-late adulthood concentrated on the dominance of the value of selflessness activities, realizing the need for one’s own contribution to the approach of victory. Discussion and conclusions. The hypothesis about the self-restoration function of practices as a form of daily behavior is confirmed. The hypothesis regarding the specification of access to self-help practices in different age subcultures, which allows for the stabilization of the emotional state in one’s own way, accept the external and internal restrictions determined by war conditions, rethink losses, needs, intentions, make adjustments to self-identification and sense-making, has received a certain evidence base. It is shown that the expansion of the range of health care practices implies a willingness to adequately and creatively deal with the military present; a willingness to accept help from others and provide support to one’s environment; a willingness to accept and support oneself, to improve one’s own professional and self-regulatory capabilities. Focusing on a person’s subcultural characteristics will contribute to the targeted formation of such readiness and improve the targeting of educational, correctional, and rehabilitation interventions
Громадянська ідентичність українців: вікові, статеві, політичні виміри
Get PDFThis article aims to determine and analyze the peculiarities of the civic identity of Ukrainian citizens of different ages, genders, and political orientations. Methods: survey, testing (“Diagnostics of Maturity and Type of Civic Identity” (Petrovska, 2021), “Political Orientation” (Karkovska, 2011)), descriptive statistics, frequency analysis, comparative analysis (t-test, ANOVA, Scheffé test). Results. Statistically significant differences in persons of different age groups were revealed by such characteristics as representation, conceptuality, subjectness orientation, and integral indicator of civic identity maturity. Citizens of middle adulthood have higher values of representation and conceptuality of civic identity; citizens of early adulthood have higher values of the subjectness orientation of civic identity; citizens of young age have lower values of the integral indicator of civic identity maturity. Statistically significant differences between men and women were determined for such characteristics as representation, subjectness orientation, conceptuality, and integral indicator of civic identity maturity. They are higher in men than in women. Statistically significant differences were found between citizens with right-wing and left-wing political orientations by such characteristics as subjectness orientation and stability. Citizens who share right-wing political views have higher values of subjectness orientation but lower values of stability of civic identity. Statistically significant differences were detected between supporters of democracy and authoritarianism by such characteristics as conceptuality, representation, and the maturity of civic identity. Among citizens who support democracy (recognition and implementation of democracy) and share democratic values, these indicators are higher than among supporters of authoritarianism. Conclusion. It was empirically proven that there are differences in indicators of the maturity of civic identity in women and men, representatives of different age groups, and political orientations. The prospect of further research is the development of programs to stimulate the formation of a mature civic identity, considering the clarified age, gender, and political features of the civic identity of Ukrainians.Метою статті є з’ясування та аналізування особливостей громадянської ідентичності українських громадян різного віку, статі та політичних орієнтацій. Методи: анкетування, тестування (“Діагностика зрілості та типу громадянської ідентичності” (Петровська, 2021), “Політична орієнтація” (Карковська, 2011)), описова статистика, частотний аналіз, порівняльний аналіз (t-тест, ANOVA, тест Шеффе). Результати. З’ясовано статистично значущі відмінності в осіб різних вікових груп за такими показниками, як репрезентованість, концептуальність, суб’єктна орієнтація та інтегральний показник зрілості громадянської ідентичності. Громадяни віку середньої дорослості мають вищі значення репрезентованості та концептуальності громадянської ідентичності; громадяни віку ранньої дорослості – вищі значення суб’єктної орієнтації громадянської ідентичності; громадяни юнацького віку – нижчі значення інтегрального показника зрілості громадянської ідентичності. Встановлено статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками за такими ознаками, як репрезентованість, суб’єктна орієнтація, концептуальність, інтегральний показник зрілості громадянської ідентичності. У чоловіків вони вищі, ніж у жінок. Виявлено статистично значущі відмінності між громадянами з правими та лівими політичними орієнтаціями за такими показниками, як суб’єктна орієнтація та стійкість. Громадяни, що поділяють праві політичні погляди, мають вищі значення суб’єктної орієнтації, але нижчі значення стійкості громадянської ідентичності. Статистично значущі відмінності виявлено між прихильниками демократизму й авторитаризму за такими показниками, як концептуальність, репрезентованість та зрілість громадянської ідентичності. У громадян, що підтримують демократизм (визнання і здійснення демократії), поділяють демократичні цінності, ці показники вищі, ніж у прихильників авторитаризму. Висновки. Емпірично доведено наявність відмінностей у показниках зрілості громадянської ідентичності у жінок і чоловіків, представників різних вікових груп та політичних орієнтацій. Перспективою подальших досліджень є розробка програм щодо стимулювання розвитку зрілої громадянської ідентичності особистості з урахуванням з’ясованих вікових, статевих, політичних особливостей громадянської ідентичності українців
Самоуправління і фокус регуляції поліцейських-комбатантів
Get PDFThe article presents the results of a research of the particularities of the components of self-regulation and a regulatory focus of combatants – police officers who are directly involved in hostilities with the aggressor. The purpose of the present research is to determine the specifics of self-regulation and the peculiarities of a regulatory focus in combatant police officers having relevant experience compared to civil defense specialists. Methods. Inventory for researching self-regulation (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), questionnaire for diagnosing a regulatory focus (Higgins et al., 2001). The empirical basis involved 182 respondents, divided into two groups: 92 persons – combatants of the special purpose regiment and 90 persons – police officers serving in civilian conditions. Results. Theoretical study showed that self-regulation and a regulatory focus are directly related to manifestations of individual activity in various spheres of life, including professional policing. It was empirically established that combatants demonstrate more evident self-motivation, self-relaxation, affective self-control, concentration, integration of contradictions, action focus in anticipation of success, prevention focus, and significantly lower rates of self-determination and promotion focus. Discussion and conclusions. It was substantiated that combatant police officers and police officers not involved in active hostilities have a peculiar to each group combination of components of self-regulation and a regulatory focus. The constellation of features characteristic of the first group serves as a psychological basis for managing activities and behavior under extreme conditions and external pressure, which trigger tension, contradictory experiences, and a regulatory attitude to prevent losses and failure of actions. The regulation structure in the second group ensures the implementation of the current activity, its planned performance, dealing with problems, and overcoming difficulties that result in the effectiveness of actions and achievement of success, which determine positive emotional self-esteem and motivate the subjects to future work and risk-taking.У статті наведено результати дослідження особливостей складових самоуправління та фокуса регуляції комбатантів – працівників поліцейських підрозділів, які беруть безпосередню участь у бойових діях з агресором. Метою дослідження є з’ясування специфіки саморегуляції та особливостей фокуса регуляції в поліцейських-комбатантів, які мають бойовий досвід у порівнянні з фахівцями цивільного профілю. Методи. Методика дослідження самоуправління (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), методика діагностики фокуса регуляції (Higgins et al., 2001). Емпіричну базу дослідження склали 182 респонденти, поділені на дві групи: 92 особи – комбатанти полку особливого призначення та 90 чоловіків – працівники поліції, які несуть службу у цивільних умовах. Результати. Теоретичне вивчення показало, що самоуправління та фокус регуляції безпосередньо пов’язані з проявами активності особистості в різних сферах життєдіяльності, зокрема у професійній діяльності поліції. Емпірично з’ясовано, що комбатанти демонструють вірогідно більшу вираженість самомотивації, саморелаксації, афективного самоконтролю, здатності до концентрації, інтеграції суперечностей, орієнтації на дію в очікуванні успіху, фокуса профілактики й вірогідно нижчі показники самовизначення та фокуса просування. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в поліцейських-комбатантів та працівників поліції, які не беруть участь в активних бойових діях, спостерігається своєрідне для кожної групи поєднання складників самоуправління та фокуса регуляції. Констеляція ознак, характерних для першої групи, виступає психологічним підґрунтям управління діяльністю та поведінкою в екстремальних умовах, у ситуаціях зовнішнього тиску, які виступають джерелом напруги та суперечливих переживань, а також регулятивною налаштованістю на попередження втрат і неуспіху дій. Структура регуляції у другій групі забезпечує виконання поточної діяльності, її планомірне здійснення, розв’язання проблем і подолання труднощів, що забезпечує результативність дій і досягнення успіху, які зумовлюють позитивну емоційну самооцінку та мотивують цих досліджуваних на подальшу роботу й прийняття ризику
Шкала оцінювання параметрів командоутворення: розробка та психометрична перевірка нового інструменту
Get PDFThis study aims to theoretically substantiate, develop, and validate the diagnostic tool for assessing the process and indicators of team- building in workgroups. This new psychometric scale, based on a specific theoretical model, aims to assess the functioning and potential for improvement of workgroups within organizations. The scale, with its seven dimensions of team building (such as objective, method, roles, leadership, communication, climate, and development), can make a valuable contribution to the field of team-building assessment, as it provides a comprehensive view of team dynamics. Methods. Based on a non-experimental model (specifically, a cross-sectional survey design), the research consists of three studies involving a non- probabilistic reasoned sampling strategy (N =215; N2 = 157; N3 = 279). The original instrument was initially tested on a sample of workers whose responses allowed routine statistical analyses. The instrument was subsequently modified and reduced to its more significant elements, so it was administered to the second sample of employees. Finally, after conducting a confirmatory factor analysis, the scale administered to the last sample of material industry employees. Results. Like Cronbach’s Alpha, the inter-factors and inter- items correlation indices proved significant. The validated instrument, initially consisting of 69 items, later reduced to 19, is characterized by excellent internal interdependence, which the CFA also confirmed. In the present study, the model fit indices were RMSEA = .079; SRMR = .056, CFI = .938, NFI = .907, IFI = .939, and RFI = .878. Discussion and conclusions. The findings of this study have significant practical implications. The TeBuDAS, with its comprehensive approach to team-building assessment, focusing on team cohesion and performance, offers a robust tool for organizational development. By considering the underlying culture of the organization and promoting a learning-oriented evaluation process, the TeBuDAS can guide the development strategies of the entire organization more efficiently and effectively.Метою дослідження було теоретичне обґрунтування та розробка діагностичного засобу оцінювання процесу й показників командоутворення у робочих групах. Ця нова психометрична шкала, заснована на певній теоретичній моделі, має оцінити функціонування та потенціал для вдосконалення робочих груп в організаціях. Цей інструмент із сімома вимірами побудови команди (такими як мета, метод, ролі, лідерство, комунікація, клімат і розвиток) може зробити цінний внесок у сферу оцінки командоутворення, оскільки забезпечує комплексне уявлення про динаміку команди. Методи. Дослідження ґрунтувалося на неекспериментальній моделі (зокрема, дизайні перехресного опитування) і складалося із серії трьох досліджень, що включали безімовірнісну обґрунтовану стратегію вибірки (N1 = 215; N2 = 157; N3 = 279). Оригінальний інструмент спочатку був протестований на вибірці працівників, чиї відповіді дозволяли проводити звичний статистичний аналіз. Згодом інструмент був модифікований і зведений до більш значущих елементів, тому його застосували до другої вибірки співробітників. Нарешті, після проведення підтверджувального факторного аналізу шкала, що спочатку складалася з 69 пунктів, була зменшена до 19 пунктів та використана для останньої вибірки працівників матеріальної промисловості. Результати. Подібно до альфи Кронбаха, індекси кореляції між факторами й пунктами виявилися значущими. Валідований інструмент, що спочатку складався із 69 пунктів, пізніше скорочений до 19, характеризується відмінною внутрішньою взаємозалежністю, що також підтвердив КФА. У цьому дослідженні індекси відповідності моделі були такими: СКПА = .079; ЗССКЗ = .056, ІПВ = .938, ІНВ = .907, ІІВ = .939 та ІВВ = .878. Дискусія та висновки. Результати цього дослідження мають значну практичну цінність. ШОПК, завдяки своєму комплексному підходу до оцінки командоутворення, зосередженому на згуртованості команди та ефективності, пропонує потужний інструмент для розвитку організації. Враховуючи базову культуру організації та сприяючи процесу оцінювання, орієнтованому на навчання, ШОПК може ефективніше й результативніше керувати стратегіями розвитку всієї організації
Coping Styles and Self-Regulation Abilities as Predictors of Anxiety
Get PDFМетою дослідження є з’ясування належності копінг-стратегій (стилів подолання) й здібностей саморегуляції до предикторів особистісної (Т-тривожності) та ситуативної (S-тривожності) тривожності. Методи: збір даних проводився на вибірці студентів (N = 302), яких тестували за допомогою опитувальників State-Trait Anxiety Inventory (STAI), Meta-worry Questionnaire (MWQ), Metacognition Questionnaire-30 (MCQ-30), Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), Ways of Coping Questionnaire (WCQ) та Action Control Scale (ACS-90). Було проведено кореляційний та ієрархічний множинний регресійний аналіз. Результати. З’ясовано, що копінг-стратегії, визначені на основі моделі BASIC Ph, є найвагомішим предиктором T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 39.6% та 25.0% дисперсії відповідно. Копінг-стратегії, визначені за допомогою WCQ, також були статистично достовірними предикторами T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 12.1% та 9.9% дисперсії відповідно. Здібності до саморегуляції були виокремлені як значущі предиктори Т-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 5.3% та 2.2% дисперсії відповідно. Дискусія і висновки. Проведене дослідження доводить існування зв’язку між множиною змінних, таких як копінг-стратегії та здібності до саморегуляції, які є предикторами й зумовлюють зміни T-тривожності та S-тривожності. Встановлено, що копінг-стратегії й здатність до саморегуляції є предикторами T-тривожності та S-тривожності. Зокрема виявлено, що використання Віри як стилю подолання знижує T-тривожність і S-тривожність, тоді як використання Афекту та Уяви як стилів подолання спричиняє підвищення T-тривожності, а використання Уяви як стилю подолання підвищує S-тривожність. Крім того встановлено, що використання такої копінг-стратегії, як прийняття відповідальності та втеча-уникнення підвищує T-тривожність, тоді як використання копінг-стратегії планування вирішення проблем передбачає зниження T-тривожності та S-тривожності. Отримані результати свідчать також про те, що підвищення показників саморегуляції з перспективною орієнтацією та орієнтацією на дію, пов’язаною з прийняттям рішення, на противагу ваганню (AOD), передбачає зниження Т-тривожності та S-тривожності.This study aims to determine whether coping mechanisms and self-regulation abilities are predictors of trait (T-Anxiety) and state anxiety (S-Anxiety). Method: Data collection was conducted on a student sample (N = 302), who completed the State-Trait Anxiety Inventory (STAI), the Meta-worry Questionnaire (MWQ), the Metacognition Questionnaire-30 (MCQ-30), the Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), the Ways of Coping Questionnaire (WCQ) and the Action Control Scale (ACS-90). Correlations and hierarchical multiple regression analyses were conducted. Results. It was found that the coping strategies determined on the basis of the BASIC Ph model are the strongest predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 39.6% and 25.0% of the variance, respectively. Coping strategies determined by the WCQ were also statistically significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 12.1% and 9.9% of the variance, respectively. Self-regulation abilities were identified as significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 5.3% and 2.2% of the variance, respectively. Discussion and Conclusions. The research proves the existence of a relationship between a set of variables, such as coping strategies and self-regulation abilities, which are predictors and cause changes in T-Anxiety and S-Anxiety. Іt was established that coping strategies self-regulation abilities are predictors of T-Anxiety and S-Anxiety. Specifically, the use of Belief as a coping style was found to decrease T-Anxiety and S-Anxiety. In contrast, the use of Affect and Imagination as coping styles caused an increase in T-Anxiety, and the use of Imagination as a coping style increased S-Anxiety. In addition, it was established that the use of such a coping strategy as acceptance of responsibility and escape-avoidance increases T-Anxiety. In contrast, the use of the coping strategy of problem-solving planning predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety. The obtained results also indicate that increasing self-regulation indicators with a prospective and decision-related action orientation vs. hesitation (AOD) predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety
Social Comparison in the Organization of the Structure of Self-Efficacy of Higher Education Students
Get PDFМетою емпіричного дослідження є з’ясування статистичної достовірності соціального порівняння в організації структури самоефективності здобувачів вищої освіти. Методи. Досліджувану вибіркову сукупність склали здобувачі закладу вищої освіти, які навчалися на трьох рівнях освітньо-наукових програм на очній формі (n = 108). Описові частотні характеристики вибіркової сукупності: М = 21.35; SD=±3.96; Мe = 21.50. Застосовано психодіагностичний комплекс методик, який відобразив релевантні виміри дослідження: “Шкала соціального порівняння” (Schneider, Schupp, 2014); “Шкала самоефективності” (Sherer et al., 1982); “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990). Додатково введено поточний середній бал успішності здобувачів за попередню сесію. Результати. З’ясовано описові частотні характеристики досліджуваних параметрів. Побудовано кореляційну матрицю й кореляційну плеяду параметрів соціального порівняння з вимірами самоефективності здобувачів. Зафіксовано дев’ять прямих статистично достовірних зв’язків, які продемонстрували, що “самоефективність міжособистісного спілкування”, “спілкування” й “загальна активність” здобувачів вищої освіти здатні визначати їхню самоефективність у контексті навчально-професійної діяльності. Зазначено, що усвідомлення своїх можливостей дозволяє респондентам розширювати когнітивну складову, що позитивно позначається на ставленні й конативній складовій діяльності. Зіставлення груп із показниками низької й високої сформованості соціального порівняння засвідчило, що за двома параметрами: “середнім балом успішності” та “самоефективністю предметної діяльності” групи з високими рівнями мають достовірну перевагу. Дискусія і висновки. Пояснено, що середній бал і самоефективність предметної діяльності є найбільш операційними й чутливими параметрами в контексті соціального порівняння. Обґрунтовано, що дослідження соціального порівняння в організації структури самоефективності здобувачів вищої освіти є соціально-психологічним апробаційним комплексом навчально-професійної підготовки майбутніх фахівців, який має дуальний вплив. Зазначено, що з’ясовані закономірності можуть бути імплементовані в організацію освітнього процесу, з метою підвищення самоефективності здобувачів.The aim of the empirical study was to determine the statistical reliability of social comparison in the organization of the structure of self-efficacy of higher education students. Methods. The study sample consisted of students from an educational institution who studied at three levels of academic programs on a full-time basis (n = 108). Descriptive frequency characteristics of the sample population: M = 21.35; 21.35; SD = ± 3.96; Мe = 21.50. А psychodiagnostic complex of methods that reflected relevant dimensions of the study was аpplied: “The Social Comparison Scale” (Schneider & Schupp, 2014); “The Self-Efficacy Scale” (Sherer et al., 1982); “Diagnostics of motivational structure of personality” (DMSP) (Milman, 1990). Additionally, the current average academic score of the students for the previous exam session was introduced. Results. Descriptive frequency characteristics of the investigated parameters were determined. A correlation matrix and a correlation pleiad of social comparison parameters with measurements of students’ self-efficacy were constructed. Nine direct statistically significant correlations were identified, demonstrating that “self-efficacy of interpersonal communication”, “communication”, and “general activity” of higher education students were capable of determining their self-efficacy in the context of academic and professional activities. It was stated that self-awareness of their abilities allows respondents to expand their cognitive component, positively affecting attitudes and the activity’s conative component. The comparison of groups with low and high indicators of the formation of social comparison proved that according to two parameters: “average academic score” and “self-efficacy of subject activity” of groups with high levels had significant superiority. Discussion and сonclusions. It was explained that the average score and self-efficacy in subject activities were the most operational and sensitive parameters in the context of social comparison. It was substantiated that research on social comparison within the organization of self-efficacy structure among higher education students was a socio-psychological validation complex for the educational and professional training of future specialists, which had a dual impact. It was noted that the identified regularities can be implemented in the organization of the educational process to enhance the self-efficacy of students