Інсайт - психологічні виміри суспільства (E-Journal)
Not a member yet
190 research outputs found
Sort by
Екзистенційні виміри суб’єктивного соціального благополуччя особистості
Get PDFThe aim of the study is to explore existential experiences within the structure of an individual's subjective social well-being. It is hypothesized that one of the determinants of subjective social well- being is a sense of existential fulfillment, expressed through self-distancing, self-transcendence, and a striving for freedom and responsibility. Methods.The research is grounded in the principles of existential-humanistic psychology. Subjective social well-being was assessed using the questionnaire “Subjective Social Well-Being” (Danylchenko, 2015). Existential fulfillment was measured using the “Existence Scale” (Längle & Orgler, 2009). The study was conducted using a post-factum design to predict the influence of independent variables on the dependent variable. Statistical analysis of the results was performed using correlation and linear multiple regression methods. Results. The level of existential fulfillment among respondents was diagnosed, and the share of predictors contributing to the formation of their subjective social well-being was determined. The most sensitive dependent variable, reflected in the “Subjective social well- being index” showed the strongest correlation with the predictor “Self-transcendence”. “Freedom” as an indicator of existentiality also proved to be a significant predictor. The least represented component in the structure of subjective social well-being was “Self-distancing”. All predictors of subjective social well-being in the model were statistically significant at p < .010. The surveyed youth demonstrated a low capacity for “self-transcendence”, indicating emotionally impoverished relationships and a pragmatic, functionally oriented mindset. A low score for “freedom” reflected a tendency to avoid decision- making and hesitation due to anxious expectations about potential outcomes. Dependence on affect and bias was expressed through a low level of “self-distancing”. Discussion and conclusions. The study confirmed the hypothesis that existential experiences are fundamental to the formation of subjective social well-being. Using multiple regression analysis, the influence of self- distancing, self-transcendence, and freedom on the emergence of subjective social well-being was predicted. Exploring the relationship between subjective social well-being and personal qualities within a Ukrainian sample presents a promising direction for further empirical research in this area.Метою є дослідження екзистенційних переживань у структурі суб’єктивного соціального благополуччя особистості. Зроблено припущення, що однією із детермінант суб’єктивного соціального благополуччя є відчуття екзистенційної сповненості особистості, що виражається в її самодистанціюванні, самотрансценденції, прагненні свободи та відповідальності. Методи. Засадничими для дослідження є ідеї екзистенційно-гуманістичної психології.Суб’єктивне соціальне благополуччя діагностовано за допомогою однойменного опитувальника “Суб’єктивне соціальне благополуччя” (Данильченко, 2015). Екзистенційну сповненість діагностовано за допомогою опитувальника “Шкала екзистенції” (Längle, Orgler, 2009). Дослідження виконано з використанням констатувальної стратегії з прогнозуванням пливу незалежних змінних на залежну. Статистичне аналізування результатів проведено за допомогою методу кореляції та методу лінійної множинної регресії. Результати. Діагностовано прояв екзистенційної сповненості респондентів і визначено частку предикторів, що задіяні у формуванні їхнього суб’єктивного соціального благополуччя. Найчутливішою є залежна змінна, що виражена через “Індекс суб’єктивного соціального благополуччя” до предиктора “Самотрансценденція”. “Свобода” як показник екзистенційності також є значущим предиктором суб’єктивного соціального благополуччя. Найменше у структурі суб’єктивного соціального благополуччя представлене “Самодистанціювання”. Усі предиктори соціального суб’єктивного благополуччя в моделі статистично значущі на рівні р < .010. Досліджувані нами молоді люди продемонстрували низьку здатність до “самотрансцендентності”, що вказує на емоційну бідність їхніх взаємин з оточенням і ділову та функціональну орієнтованість. Низький показник “свободи” засвідчує бажання уникати ухвалення рішень, нерішучість з огляду на тривожні очікування можливого наслідку. Залежність від афектів та упереджень виражена через низький рівень “самодистанціювання”. Дискусія і висновки. У дослідженні підтверджено гіпотезу про те, що засадничими для суб’єктивного соціального благополуччя є екзистенційні переживання особистості. Завдяки методу множинної лінійної регресії прогнозовано вплив самодистанціювання, самотрансценденції та свободи на появу відчуття суб’єктивного соціального благополуччя. Дослідження зв’язку суб’єктивного соціального благополуччя та особистісних якостей на українській вибірці є перспективою подальших емпіричних розвідок у цій царині
Особливості травмівного досвіду та посттравматичного зростання осіб підліткового і юнацького віку в умовах воєнного стану
Get PDFThe aim of the research is to identify the psychological characteristics of traumatic experience and posttraumatic growth of adolescents and young adults during wartime. Methods. A comparison of traumatic experience and stress tolerance of adolescents and young adults was carried out. The total sample included 151 individuals, of whom female (n = 78; 51.66%) and male (n = 73; 48.34%). In the age range, we have the following distribution: from 10 to 12 years old (n = 48; 31.79%), from 13 to 15 (n = 52; 34.44%), and from 16 to 17 years old (n = 51; 33.77%). Participants described their traumatic events using the PTSD symptom questionnaire “PCL–5” (Blevins et al., 2015), “Posttraumatic Growth Questionnaire” (Tedeschi, Calhoun, 1996), and “Meaning of Life Questionnaire” (Steger et al., 2006). The presence of a traumatic event (criterion A according to the posttraumatic stress disorder method “PCL–5”), which was found in 91.39% of respondents, was important for our study. Results. Among the traumatic events, the most common were the death of relatives and friends and injuries. It was found that deaths and injuries have become common phenomena in war conditions. They are perceived as individual grief, but due to their mass nature, they are not considered a collective tragedy (as was the case after the de-occupation of Kyiv, Kharkiv, and Kherson regions). According to the results of the diagnosis, PTSD was detected in 12.78% of the studied sample, which is generally consistent with the general world data in this field, including children, adolescents, and adults. Conclusions. The presence of a traumatic event and the severity of individual PTSD symptoms does not indicate PTSD as a medical diagnosis, not the least role in this is played by stress resistance and posttraumatic growth with the creation of new meanings of traumatic events. It is explained that after the end of hostilities, the situation may change and the so-called delayed PTSD will be actualized. A low level of posttraumatic growth was found in younger adolescents and a moderate level in older adolescents and young adults. It can be assumed that the indicators of posttraumatic growth will change over time after the trauma and will depend on the course and duration of war-time.Метою дослідження є з’ясування психологічних особливостей травмівного досвіду та посттравматичного зростання осіб підліткового і юнацького віку в умовах воєнного стану. Методи. Здійснено порівняння травмівного досвіду та стресостійкості підлітків і юнаків. Загальною вибіркою об’єднано 151 особу, з них жіночої статі (n = 78; 51.66%), чоловічої (n = 73; 48.34%). У віковому діапазоні має- мо такий розподіл: від 10 до 12 років (n = 48; 31.79%), від 13 до 15 (n = 52; 34.44%) і віком від 16 до 17 років (n = 51; 33.77%). Учасники описали їхні травмівні події за допомогою анкети симптомів ПТСР “PCL–5” (Blevins et al., 2015), “Опитувальника посттравматичного зростання” (Tedeschi, Calhoun, 1996) та “Опитувальника сенсу життя” (Steger et al., 2006). Важливою для нашого дослідження була наявність травмівної події (критерій А за методикою посттравматичного стресового розладу “PCL–5”), виявлена у 91.39% опитаних. Результати. Серед травмівних подій найчастіше траплялися загибель рідних і друзів та травмування. З’ясовано, що смерть і поранення стали вже звичним явищем в умовах війни, вони сприймаються як індивідуальне горе, але через масовість не вважаються колективною трагедією (як це було після деокупації Київщини, Харківщини та Херсонщини). За результатами діагностики, ПТСР виявлено у 12.78% досліджуваних вибірки, що загалом узгоджується із загальним світовими даними у цій галузі, включно з дітьми й підлітками та дорослими. Висновки. Наявність травмівної події та вираженість окремих симптомів ПТСР не свідчить про ПТСР як медичний діагноз, не останню роль при цьому відіграє стресостійкість і посттравматичне зростання зі створенням нових сенсів травмівних подій. Пояснено, що по завершенню бойових дій ситуація може змінитися й актуалізується так званий відкладений у часі ПТСР. Констатовано низький рівень посттравматичного зростання в молодших підлітків і помірний – у старших підлітків та в осіб юнацького віку. Можна припустити, що показники посттравматичного зростання змінюватимуться з часом після травми й залежатимуть від перебігу та тривалості воєнного стану
Компаративне дослідження емоційного вигорання поліцейських в умовах воєнного часу
Get PDFThe aim of the study is to provide a comparative analysis of the emotional burnout of police officers in wartime conditions, considering differences in gender, the duration of service, and the specific nature of police units. Methods. To this end, the ‘Diagnosis of Emotional Burnout’ methodology (Maksymenko et al., 2006) was used, which made it possible to assess the level of emotional burnout of police officers. The methodology assessed three phases of emotional burnout: tension, resistance, and exhaustion. The study sample included n = 186 police officers, differentiated by gender (men – n = 120, women – n = 66), the duration of service (less than 10 years – n = 60, 11–20 years – n = 70, more than 21 years – n = 56), and by unit type (patrol police officers – n = 120, criminal police – n = 66). Results. The study revealed that the level of emotional burnout among police officers partially depended on work experience, gender, and the specifics of the unit. Women demonstrated higher levels of emotional stress, anxiety, depression, and psychosomatic symptoms, while men showed greater selfriticism and dissatisfaction with themselves. Police officers with less experience (up to 10 years) tend to show increased displays of psycho-emotional stress, in particular anxiety and symptoms of psychological exhaustion. However, no statistically significant differences between the groups were found for these indicators. At the same time, significant differences in terms of work experience were found only on the depersonalization scale, where more experienced employees (over 21 years of service) have lower scores, which may indicate better adaptation to professional challenges. The specific nature of the unit's work also affects the level of burnout: criminal police officers who work with extremely traumatic situations (exhumation) experience greater emotional stress than patrol police officers. Conclusions. The study confirmed that emotional burnout is a significant psychological risk for police officers in martial law conditions, caused by high levels of stress and the specific nature of the service. It was found that gender differentiation and the specifics of the unit have a more pronounced effect on the level of burnout than the duration of professional service, the latter having a significant effect only on the level of depersonalization. The obtained results emphasize the need to develop differentiated psychological support strategies, in particular for young employees and those working in psychologically traumatic conditions, as well as to implement programs for developing stress resis- tance and emotional resilience.Метою є компаративне дослідження емоційного вигорання поліцейських в умовах воєнного стану з урахуванням відмінностей за статевим диференціюванням, стажем роботи та специфікою підрозділів поліції. Методи. Для реалізації поставленої мети було використано методику “Діагностика рівня емоційного вигорання” (Максименко та ін., 2006), що дозволила оцінити ступінь емоційного вигорання в професійній діяльності. Методикою оцінено три фази емоційного вигорання: напруження, резистенція та виснаження. Вибірка дослідження об’єднала n = 186 поліцейських, диференційованих за статтю (чоловіки – n = 120 осіб, жінки – n = 66 осіб), за стажем роботи (менше 10 років – n = 60 осіб, 11–20 років – n = 70 осіб, більше 21 року – n = 56 осіб) та специфікою підрозділів (патрульні поліцейські – n = 120 осіб, кримінальна поліція – n = 66 осіб). Результати. З’ясовано, що рівень емоційного вигорання поліцейських частково залежав від стажу роботи, статі та специфіки підрозділу. Жінки продемонстрували вищий рівень емоційної напруги, тривоги, депресії та психосоматичних симптомів, тоді як чоловіки володіють більшою самокритикою та незадоволеністю собою. Поліцейські з меншим стажем (до 10 років) демонструють тенденцію до підвищених проявів психоемоційного навантаження, зокрема тривоги й симптомів психологічного виснаження, хоча достовірно значущих відмінностей між групами за цими показниками не виявлено. Водночас достовірні відмінності за стажем роботи виявлено лише за шкалою деперсоналізації, де більш досвідчені працівники (понад 21 рік стажу) мають нижчі показники, що може свідчити про кращу адаптацію до професійних викликів. Змістові особливості роботи підрозділу також впливають на рівень вигорання: працівники кримінальної поліції, які працюють з екстремальними психотравмуючими ситуаціями (екcгумація), зазнають більшого емоційного навантаження, ніж патрульні поліцейські. Висновки. Дослідження підтвердило, що емоційне вигорання є суттєвим психологічним ризиком для поліцейських в умовах воєнного стану, зумовлене високим рівнем стресу й особливостями служби. Виявлено, що статеве диференціювання та специфіка підрозділу мають більш виражений вплив на рівень вигорання, ніж професійний стаж, що значущо впливає лише на рівень деперсоналізації. Результати підкреслюють необхідність розробки диференційованих стратегій психологічної підтримки, зокрема для молодих працівників та осіб, які працюють у психотравмуючих умовах, а також упровадження програм розвитку стресостійкості та емоційної витривалості
Атрибутивний стиль як захисний механізм поведінки студентів-активістів
Get PDFThe aim of this study is to investigate the psychological patterns of the functioning of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior within the framework of their educational and professional activities. The participants in the study were student activists enrolled in socionomic educational programs in higher education institutions in Ukraine (n = 52). The respondents were between 18 and 25 years. Descriptive statistics of the sample: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Methods. Student activists were selected using the “Sociometry” methodology (Moreno, 1951). The research variables were assessed with psychodiagnostic tools: the “Attributional Style Questionnaire for Adults” (ASQ) (Peterson et al., 1982) and the “Ways of Coping Questionnaire” (Folkman & Lazarus, 1980). Non-parametric statistical criteria were used for the empirical data processing. Results. A descriptive research strategy was applied. High identical parameters for “personalization of the good” and “personalization of the bad” were recorded, indicating ambivalent characteristics of the attributional style. Ambivalence was explained through the characteristics of adolescence, particularly maximalist manifestations, extremes in achieving desired outcomes, and the convergent position of the respondents. It was found that the defense mechanisms of activist students’ behavior are realized exclusively through three constructive behavioral strategies – self-control, acceptance of responsibility, and problem-solving – and four destructive strategies – confrontation, distancing, escape, and seeking social support. The lack of a significant correlation with constructive reinterpretation was argued, suggesting that in the process and outcome of their educational and professional activities, respondents continuously engage in evaluation, reflection, rationalization, and intellectualization, which prevents them from perceiving constructive reinterpretation as a coping behavior. It was clarified and statistically confirmed that “personalization of the good” is favored in conjunction with the coping strategy of “acceptance of responsibility”. In contrast, “personalization of the bad” is favored in connection with the coping strategy “escape”. Discussion and Conclusions. It was summarized that the study of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior represented an established way to explain the causes and consequences of unfavorable events in the context of seeking constructive and destructive coping behaviors. The results obtained clarify a range of behavioral scenarios of student activists and may be of interest to those who organize work with student youth.Метою є дослідження психологічних закономірностей функціонування атрибутивного стилю як захисного механізму поведінки студентів-активістів у вимірах навчально-професійної діяльності. Учасниками дослідження були студентські активісти, що опановували освітні програми соціономічного напряму в закладах вищої освіти України (n = 52). Респонденти знаходилися у віковому діапазоні від 18 до 25 років. Описові характеристики вибірки: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Методи. Відбір студентів-активістів здійснено за допомогою методики “Соціометрія” (Moreno, 1951). Змінні дослідження з’ясовано психодіагностичними інструментами: “Опитувальник атрибутивного стилю для дорослих” (ОАСД) (Peterson et al., 1982) і “Способи поведінки подолання” (Folkman, Lazarus, 1980). Використано непараметричні статистичні критерії для емпіричної обробки даних. Результати. Застосовано констатувальну стратегію дослідження. Зафіксовано високі ідентичні параметри “персоналізації доброго” і “персоналізації поганого”, що засвідчили амбівалентні ознаки атрибутивного стилю. Пояснено ознаки амбівалентності особливостями юнацького віку, зокрема максималістськими проявами, крайнощами в досягненні бажаного результату, конвергентною позицією респондентів. Констатовано, що захисні механізми поведінки студентів-активістів реалізуються виключно через три конструктивні поведінкові стратегії – самоконтроль, прийняття відповідальності та розв’язання проблеми – і чотири деструктивні – конфронтація, дистанціювання, втеча й пошук соціально підтримки. Аргументовано відсутність достовірного зв’язку з конструктивною переоцінкою тим, що в процесі й результаті навчально-професійної діяльності респондентам доводиться постійно оцінювати, осмислювати, раціоналізувати та інтелектуалізувати, що не дозволяє сприймати конструктивну переоцінку як спосіб поведінки подолання. З’ясовано і статистично підтверджено перевагу персоналізації доброго за копінгом “прийняття відповідальності” й перевагу персоналізації поганого за копінгом “втеча”. Дискусія і висновки. Узагальнено, що дослідження атрибутивного стилю як захисного механізму поведінки студентів-активістів є узвичаєним способом, за допомогою якого вони пояснюють причини та наслідки несприятливого перебігу подій у контексті пошуку конструктивних і деструктивних способів поведінки подолання. Отримані результати пояснюють низку сценаріїв поведінки студентів-активістів і можуть становити інтерес для організаторів роботи зі студентською молоддю
Виклики підлітків на війні: репортаж з прифронтових територій України
Get PDFThe study explores the psychosocial challenges faced by children living in frontline territories in Ukraine amid ongoing military conflict. Purpose. The research aims to assess the emotional, social, and physical well-being of these children, identifying key risk factors and coping mechanisms that influence their psychological resilience. The study also seeks to highlight the disparities between parental and child perceptions of well-being and safety. Methods. The quantitative survey was conducted among 259 parents and 79 children from the Kharkiv, Sumy, and Donetsk regions. The data were analyzed to evaluate emotion regulation, social support, perceived safety, sleep patterns, eating habits, and physical health indicators. The study employed descriptive statistical analysis to assess variations in children’s well-being and compare perspectives between parents and children. Results. The study revealed high prevalence of emotional distress, with children exhibiting increased irritability, anxiety, and difficulties in emotional regulation. Notably, 39% of parents reported a decline in their children’s ability to regulate emotions since the conflict began. While social support was available for most children, 30% experienced a reduction in accessible support networks due to displacement and war-related disruptions. The study also identified discrepancies between parental and child perceptions of safety, with parents frequently underestimating children’s feelings of security. Sleep disturbances, appetite changes, and somatic complaints were prevalent, indicating the physiological toll of psychological stress. Despite these adversities, children demonstrated adaptive coping mechanisms, including seeking social interactions, engaging in calming activities, and developing individual strategies for managing stress. Discussion and Conclusions. The study underscores the urgent need for targeted mental health interventions tailored to children in war- affected areas. Holistic support strategies should focus on strengthening emotion regulation, enhancing access to social networks, improving perceived safety, and addressing physical health concerns. Community-based initiatives, parental education, and structured mental health programs can play a pivotal role in mitigating the long-term psychological effects of war- related stress. Addressing these challenges is essential for fostering resilience and ensuring psychological well-being among affected children. Understanding the broader implications of war- related trauma can inform evidence-based policies and interventions, supporting both immediate relief efforts and long-term recovery strategies in post-conflict settings.Дослідження присвячене вивченню психосоціальних викликів, з якими стикаються діти, які проживають на прифронтових територіях України в умовах триваючого військового конфлікту. Мета. Метою дослідження є оцінка емоційного, соціального та фізичного благополуччя цих дітей, виявлення ключових факторів ризику та механізмів подолання, що впливають на їхню психологічну стійкість. Також дослідження спрямоване на висвіт лення розбіжностей між уявленнями батьків і дітей про рівень добробуту та безпеки. Методи. Проведено кількісне опитування серед 259 батьків і 79 дітей із Харківської, Сумської та Донецької областей. Дані проаналізовано для оцінки емоційної регуляції, соціальної підтримки, відчуття безпеки, режиму сну, харчових звичок і фізичного здоров’я. У дослідженні застосовано описовий статистичний аналіз для виявлення відмінностей у добробуті дітей і порівняння поглядів батьків та дітей. Результати. Виявлено високий рівень емоційного напруження: діти демонструють підвищену дратівливість, тривожність і труднощі з емоційною регуляцією. Зокрема, 39% батьків повідомили про зниження здатності їхніх дітей контролювати емоції від початку війни. Попри наявність соціальної підтримки в більшості дітей, 30% відзначили зменшення доступних соціальних зв’язків через переміщення й деструкцію, спричинену війною. Дослідження також виявило розбіжності у сприйнятті безпеки між батьками та дітьми: батьки часто недооцінюють рівень тривожності дітей. Також спостерігалися порушення сну, зміни апетиту й соматичні скарги, що свідчить про фізіологічні наслідки психологічного стресу. Незважаючи на труднощі, діти демонстрували адаптивні механізми подолання – прагнення до соціальної взаємодії, залучення до заспокійливих занять і розробка власних стратегій управління стресом. Дискусія і висновки. Дослідження підкреслює нагальну потребу в цільових психологічних інтервенціях, орієнтованих на дітей, які постраждали від війни. Комплексні стратегії підтримки мають зосереджуватися на зміцненні емоційної регуляції, розширенні доступу до соціальних контактів, підвищенні відчуття безпеки та вирішенні проблем фізичного здоров’я. Громадські ініціативи, освітні програми для батьків та структуровані програми з охорони психічного здоров’я можуть відігравати ключову роль у зменшенні довгострокових психологічних наслідків воєнного стресу. Усунення цих викликів є необхідною умовою формування стійкості та забезпечення психологічного благополуччя дітей. Розуміння ширших наслідків травм, спричинених війною, може слугувати основою для формування доказової політики й інтервенцій, що підтримують як термінову допомогу, так і довгострокові стратегії відновлення в постконфліктних умовах
Ментальне здоров’я: критерії оцінювання цифрових застосунків як фасилітативних засобів психоедукації населення
Get PDFIn recent decades, digital applications that support mental health have gained global usage due to their undeniable advantages in the widespread dissemination of psychoeducational content and the facilitation of psychoeducation processes. Numerous studies on the effectiveness of such psychoeducational tools provide fragmented information regarding their advantages and disadvantages. This complicates the selection of specific applications as optimal for use in each particular psychoeducational request, both for the mental health professionals and for the end users of the psychoeducational content. The aim of the research was to define a set of criteria and indicators for evaluating and comparing different types of digital psychoeducational tools. This is valuable for facilitating their informed selection and application in psychological assistance and self-help practices. Aligning the content component of psychoeducation, such as psychoeducational information that is particularly sensitive and relevant to the population, especially in wartime conditions, with the formal component of the psychoeducation process, namely, digital, stigma- free means of content dissemination, significantly increases the potential for facilitating and enhancing the effectiveness of psychoeducational activities among the population. Methods. Based on a synthesis of scientific research on the subject, using inductive qualitative analysis, expert evaluations, and statistical methods to assess their consistency, a set of criteria was identified for evaluating the facilitative potential of digital psychoeducational applications. Results.The criteria for evaluating digital psychoeducational applications include user accessibility, adaptiveness and focus level of the tool, user interest protection, interactivity of user engagement, and support for psychoeducational content assimilation. The rank correlation indicators of expert evaluations for the selected criteria demonstrate overall consistency, thereby confirming their applicability for the informed selection of a particular tool based on specific user needs. The highest level of agreement among expert evaluations was observed for the criteria of interactivity of user engagement and user interest protection. Discussion and Conclusions. The authors of the article demonstrated the possibility of developing a set of criteria for evaluating digital psychoeducational applications to be used as a universal tool for comparing such applications. This, in turn, will enhance the effectiveness of psychoeducational initiatives based on digital applications already at the planning stage of such initiatives.За останні десятиріччя цифрові застосунки, що забезпечують підтримку ментального здоров’я людини, завдяки своїм беззаперечним перевагам у масовому поширенні психоедукаційного контенту й фасилітації процесів психоедукації, набули глобального масштабу використання. Численні дослідження з ефективності застосування таких засобів психоедукації дають розрізнену інформацію щодо їхніх переваг і недоліків. Це ускладнює вибір тих чи інших застосунків як оптимальних для використання в кожному конкретному психоеду- каційному запиті як для фахівців у сфері ментального здоров’я, так і кінцевих користувачів психоедукаційного контенту. Метою дослідження стало визначення комплексу критеріїв і показників, за якими можна було б оцінювати та порівнювати різні види цифрових засобів психоедукації для подальшого їх обґрунтованого вибору й застосування в практиках психологічної допомоги та самодопомоги. Завдяки відповідності змістової складової психоедукації, тобто чутливого для населення, особливо в умовах війни, психоедукаційного контенту, формальній складовій процесу психоедукації, а саме цифровим, вільним від ризиків стигматизації, засобам поширення контенту, суттєво зростає можливість фасилітації та підвищення ефективності психоедукаційних активностей населення. Методи. На основі узагальнення наукових досліджень із проблематики дослідження, шляхом індуктивного якісного аналізу, експертних оцінок і використання статистичних методів підрахунку їхньої узгодженості було виокремлено комплекс критеріїв оцінювання фасилітативного потенціалу цифрових психоедукаційних застосунків. Результати. До критеріїв оцінювання цифрових психоедукаційних застосунків віднесено: доступність засобу для користувача, адаптивність і сфокусованість засобу, захист інтересів споживача, інтерактивність взаємодії з користувачем, сприяння засвоєнню психоедукаційному контенту. Показники рангової кореляції експертних оцінок за показниками, що відповідають виокремленим критеріям, у цілому вказують на узгодженість оцінок, а, отже, слугують доказом можливості їх використання для обґрунтованого вибору того чи іншого засобу для конкретних запитів користувачів застосунків. Найбільш узгоджені оцінки мали показники за критеріями інтерактивності взаємодії та захи- сту інтересів споживача. Дискусія і висновки. Автори статті продемонстрували можливість розроблення комплексу критеріїв оцінювання цифрових психоедукаційних застосунків з метою використання комплексу як універсального засобу порівняння таких застосунків. Це в свою чергу дозволить підвищити ефективність психоедукаційних ініціатив на основі цифрових застосунків вже на етапі планування таких ініціатив
Психометрична перевірка україномовної версії шкали еко-тривоги Т. Хогг (HEAS-UA)
Get PDFThe aim of the study was a psychometric evaluation of the first Ukrainian-language version of the Hogg Eco-Anxiety Scale (HEAS) with subsequent comparative analysis of eco-anxiety indicators in different gender and age groups. The HEAS (Hogg et al., 2021) is a questionnaire consisting of 13 items. It measures eco-anxiety as four types of psychological responses to the modern ecological crisis: affective symptoms, rumination, behavioral symptoms, and anxiety about personal impact. The factor structure of the HEAS-UA, internal convergent and discriminant validity, composite reliability, internal consistency, measurement invariance, and concurrent validity were assessed. Methods. A direct and reverse translation of the English-language scale was conducted for the creation of the Ukrainian version of the HEAS. Via the online service, Google Forms, 446 Ukrainians (67.9% female, age M = 32.3, SD = 11.04) completed the HEAS-UA along with scales measuring depression, positive and negative affect, life satisfaction, pro-environmental behavior in the social sphere, climate change denial, and environmental self-efficacy. The data were analyzed using the statistical software JASP. The research results confirmed the superior fit of the four-factor model to the empirical data compared to other models: the second-order factor model, the bifactor model, and the one-factor model. High internal consistency of each subscale was established, and measurement invariance was confirmed across gender and age groups. Weak to moderate correlations were found between the eco-anxiety subscales and indicators of depression, subjective well-being, pro-environmental behavior, attitudes toward change climate, and environmental self-efficacy, supporting the concurrent validity of the HEAS-UA. Small effects of differences in eco-anxiety levels between men and women, as well as between young and middle-aged individuals, were identified. Young people and women exhibited higher levels of anxiety about their impact, with women also displaying more pronounced affective symptoms. Discussion and conclusions. The HEAS-UA is a valid and reliable instrument that can be effectively used to measure eco-anxiety in Ukrainian-speaking populations, particularly in cross-cultural studies.Метою дослідження була психометрична перевірка першої україномовної версії шкали екологічної тривоги “HEAS-UA” з подальшим порівняльним аналізом показників еко-тривоги в різних гендерних та вікових групах. “HEAS” (Hogg et al., 2021) є опитувальником, що складається з 13 пунктів і вимірює еко-тривогу як чотири типи психологічних відповідей на сучасну екологічну кризу: афективні симптоми, румінація, поведінкові симптоми, тривога щодо власного впливу. Були оцінені факторна структура “HEAS-UA”, внутрішня конвергентна й дискримінантна валідність, композитна надійність, внутрішня узгодженість, інваріантність вимірювання та конкурентна валідність. Методи. Для створення україномовної версії “HEAS” здійснено прямий і зворотний переклад англомовної шкали. Через онлайн-сервіс Google Form 446 українців (67.9% жінки; вік M = 32.3’ SD = 11.04) заповнили “HEAS-UA” разом зі шкалами депресії, позитивного й негативного афектів, задоволеності життям, проекологічної поведінки в соціальній сфері, заперечення зміни клімату, екологічної самоефективності. Аналіз отриманих даних здійснено за допомогою статистичного програмного середовища JASP. Результати дослідження підтвердили найкращу відповідність емпіричним даним чотирьохфакторної моделі в порівнянні з іншими моделями: з фактором другого порядку, біфакторною, однофакторною. Встановлена висока внутрішня узгодженість кожної із субшкал, підтверджено інваріантність вимірювання за ознаками гендеру та віку. Встановлені слабкі й помірні кореляції субшкал еко-тривоги з показниками депресії та суб’єктивного благополуччя, а також проекологічною поведінкою, ставленням до зміни клімату й екологічною самоефективністю, що підтверджує конкурентну валідність “HEAS-UA”. Виявлено на рівні слабкого ефекту розбіжності в показниках еко-тривоги чоловіків і жінок, а також людей молодого та зрілого віку. Молоді люди й жінки демонструють більш високу тривогу щодо власного впливу, одночасно в жінок спостерігаються більш виражені афективні симптоми. Дискусія і висновки. “HEAS-UA” є валідним і надійним інструментом, який можна ефективно використовувати для вимірювання еко-тривожності в україномовного населення, зокрема в крос-культурних дослідженнях
Хронічний стрес і резильєнтність студентів в умовах надмірного використання мобільного телефону
Get PDFThe aim of the study is to conduct theoretical-empirical research of the peculiarities of the relationship and identify significant differences in the parameters of stress and resilience in the context of the digital educational environment, in which university students use numerous mobile applications. Methods. The study involved student youth from Kazakhstan, aged 19 to 20 (n = 132), who were in their second year at universities in the country, majoring in socio-economic, bio-economic, and techno-economic fields. The studied parameters were measured using the following psychodiagnostic tools: “Leipzig Short Questionnaire on Chronic Stress” (LKCS) by K. Reschke and F. Mätzchen (2020); “Resilience Scale” (RS-25) by G. Wagnild and H. Young (1993); “Big Five Inventory” (BFI) by R. McCrae and P. Costa (1991); and “Problematic Use of Mobile Phones Scale” (PUMP) by L. Merlo, A. Stone, and A. Bibbey (2013). Results. It was found that regarding the levels of problematic mobile phone use scale expression, the group of respondents within the normal range constituted a quarter of the sample – 25.00% (n = 33), while the remaining 75.00% (n = 99) were respondents classified into the at-risk group and those with mobile phone dependence. Associations were established between the parameters of problematic mobile phone use and chronic stress (rs = .393; p = .008) and neuroticism (rs = .368; p = .014). It is explained that chronic stress is a highly sensitive parameter for problematic mobile phone use, and the association with neuroticism reinforces this statement. It was stated that in the comparison of three groups with varying levels of problematic mobile phone use expression, chronic stress is the only parameter that demonstrates significant differences between the studied groups (p ≤ .050; p ≤ .01). Discussion and Conclusions. It was substantiated that within the digital educational environment, students are compelled to use numerous mobile applications to master the academic components of their study programs, which have an impact on chronic stress. The somewhat unexpected results of the comparison are explained by the fact that even with high resilience, the excessive use of mobile phones causes a permanent effect, leading to chronic stress. It was summarized that the obtained results possess scientific value and are of interest to the organizers of the educational process at universities.Метою роботи є теоретико-емпіричне дослідження особливостей взаємозв’язку і встановлення достовірних відмінностей параметрів стресу та резильєнтності в умовах цифрового освітнього простору з використанням численних мобільних застосунків студентами університетів. Методи. У дослідженні взяла участь студентська молодь Казахстану, віком від 19 до 20 років (n = 132), яка навчалася на другому курсі в університетах країни за спеціальностями соціономічного, біономічного і технономічного напрямів. Досліджувані параметри виміряно психодіагностичним інструментарієм: “Лейпцігська анкета хронічного стресу” (LKCS) K. Reschke, F. Mätzchen (2020); “Шкала резильєнтності” (RS-25) G. Wagnild, H. Young (1993); опитувальник “Велика п’ятірка” (BFI) R. McCrae, P. Costa (1991); “Шкала проблемного використання мобільного телефона” (PUMP) L. Merlo, A. Stone, A. Bibbey (2013). Результати. З’ясовано, що за рівнями вираженості шкали проблемного використання мобільного телефона, група досліджуваних, що перебуває в нормі склала четверту частину вибірки – 25.00% (n = 33), а решту – 75.00% (n = 99) – респонденти, яких віднесено до групи ризику та які мають залежність від мобільного телефона. Встановлено зв’язки параметрів проблемного використання мобільного телефона з хронічним стресом (rs = .393; p = .008) і нейротизмом (rs = .368; p = .014). Пояснено, що хронічний стрес є надто чутливим параметром для проблемного використання мобільного телефона, зв’язок із нейротизмом підсилив це твердження. Констатовано, що в порівнянні трьох груп вираженості проблемного використання мобільного телефона хронічний стрес є єдиним параметром, який наділений достовірними відмінностями між досліджуваними групами (p ≤ .050; p ≤ .01). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в умовах цифрового освітнього середовища студенти змушені використовувати численні мобільні застосунки для опанування освітніх компонент навчальної програми, які позначаються на хронічному стресі. Дещо неочікувані результати порівняння пояснено тим, що навіть попри високу резильєнтність надмірне використання мобільного телефона спричиняє перманентний вплив, зумовлюючи хронічний стрес. Узагальнено, що отримані результати мають наукову цінність і становлять інтерес для організаторів освітнього процесу університетів
Компаративне дослідження емоційного інтелекту студентів університетів на прикладі українсько-казахської вибірки
Get PDFThe aim is а theoretical-empirical research of the expression of emotional intelligence among Ukrainian and Kazakh students in terms of cross-cultural components and gender differentiation. Methods. The Ukrainian sample consisted of 68 students in their second and third years at Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University (Chernivtsi, Ukraine). The Kazakh sample also comprised 68 students studying from the first to fourth years at two universities: Al-Farabi Kazakh National University (Almaty, Kazakhstan) and Abai Kazakh National Pedagogical University (Almaty, Kazakhstan). The following methodologies were used: the “Emotional Intelligence Test” (Hall, 2007) and the “Methodology for Diagnosing Personal Motivation for Achieving Success and Avoiding Failure” (Elers, 2002). Results. Attention was drawn to the context of the socio-cultural space, particularly the social transformations covering Ukrainian and Kazakhstan society. No significant differences were found between the Ukrainian and Kazakhstan samples regarding cross-cultural characteristics. It was argued that the functionality of emotional intelligence may significantly decrease under the influence of stress factors, while the level of emotional intelligence will maintain relative constancy. Gender differences indicated significant superiorities for female subsamples: for the Ukrainian sample in the parameter of “empathy” and the Kazakh sample in the parameter of “emotional awareness”. These superiorities were explained as reflections of socio-cultural characteristics. It was noted that martial law actualizes sympathy and empathy as a desire to help among Ukrainian female students. At the same time, sustainable development allows Kazakhstan female students to focus on the discrete functions and properties of their feelings and emotions. Discussion and Conclusions. It was explained that the psychological correlations of “emotion management” and “self-motivation” with the dimensions of motivation confirm that the interpersonal components of emotional intelligence are reflected in the control of one’s emotions and feelings, which helps students act effectively – either achieving success or avoiding failure. The results obtained are advisable to implement in the educational process of universities.Метою є теоретико-емпіричне дослідження вираженості емоційного інтелекту в українських і казахстанських студентів за крос-культурною складовою і статевим диференціюванням. Методи. Українську вибірку склали 68 студентів, які навчалися на другому і третьому курсах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна). Казахстанську вибірку склали також 68 студентів, які навчалися з першого по четвертий курси у двох університетах: Казахський національний університет імені аль-Фарабі (Алмати, Казахстан) і Казахський національний педагогічний університет імені Абая (Алмати, Казахстан). Використано такі методики: “Тест емоційного інтелекту” (Hall, 2007) і “Методику діагностики мотивації особистості до досягнення успіху й уникнення невдачі” (Elers, 2002). Результати. Акцентовано увагу на контексті соціокультурного простору, зокрема на соціальних трансформаціях, які огорнули українське й казахстанське суспільство. За крос-культурною ознакою відмінностей між українською й казахстанською вибірками не отримано. Аргументовано, що функціональність емоційного інтелекту під час дії стресогенних чинників може суттєво знижуватися, тоді як рівень емоційного інтелекту зберігатиме відносну константність. За статевою ознакою зафіксовано достовірні переваги жіночих субвибірок: української – за параметром “емпатія” і казахстанської – за параметром “емоційна обізнаність”. Пояснено, що такі переваги є віддзеркаленням соціокультурних особливостей. Зазначено, що воєнний стан актуалізує співчуття, співпереживання як прагнення допомогти у студенток-українок; сталий розвиток дозволяє сконцентруватися на дискретних функціях і властивостях природи своїх почуттів і емоцій казахстанським студенткам. Дискусія і висновки. Пояснено, що психологічні кореляти “управління емоціями” й “самомотивація” з вимірами мотивації підтверджують, що інтерперсональні компоненти емоційного інтелекту відображаються в контролі своїх емоцій і почуттів, що допомагає студентам ефективно діяти – здобуваючи успіх чи уникаючи невдачі. Отримані результати доцільно імплементувати в освітній процес університетів
Психологічне благополуччя молодих спортсменів як умова подальшого кар’єрного розвитку
Get PDFThe aim of this study was to assess differences in the structure of psychological well-being of students of different sports specializations. This comparative analysis addresses a gap in current research by examining athletes in individu al combat sports (boxing, wrestling) and a team sport (hockey). Methods. The study involved 84 1st year students of the Academy of Physical Education and Mass Sports (Astana, Kazakhstan) in the specialties of “boxing” (28 people), “freestyle wrestling” (28 people), and “hockey” (28 people). Psychological well-being was measured using a modified version of K. Ryff’s Scales, which assesses six key dimensions. For correlation analysis, academic performance and career success were determined using document analysis and expert assessment. Results. Two significant differences were identified between student-wrestlers and student-boxers in the parameters of openness to new experiences (U = 305; p = .02) and personal growth (U = 332; p = .03). The study also revealed significant differences between student-hockeytive relationships with others (U = 321; p = .04) and autonomy (U = 312; p = .03). Statistical analysis also revealed significant differences between student-boxers and student-hockey players regarding positive relationships with others (U = 122; p = .04), openness to new experiences (U = 302; p = .02), and autonomy (U = 218; p = .02). The study confirmed a correlation between athletes’ psychological well-being and their academic performance, as well as their success in a sports career. Discussion and Сonclusions. On average, all indicators across the groups fell within the normal range; however, a third of the respondents showed a low level of the PW index and emotional balance. The study confirmed that the structure of personal psychological well-being among students involved in different sports disciplines has specific features. This may be useful for further work on students' psychological well-being. However, these differences proved to be insignificant when examining the relationship between psychological well-being and academic performance or career success.players and student-wrestlers in terms of posiМетою цього дослідження було оцінити відмінності в структурі психологічного благополуччя студентів різних спортивних спеціалізацій. Цей порівняльний аналіз заповнює наявну методологічну прогалину в науковій літературі, оскільки сфокусований на зіставленні летів, які займаються індивідуальними (бокс, вільна боротьба) та командним (хокей) вида ми спорту. Методи. У дослідженні взяли участь 84 студенти 1-го курсу Академії фізичного ви- ховання і масового спорту (Астана, Казахстан), які навчалися за спеціальностями “бокс” (28 осіб), “вільна боротьба” (28 осіб) та “хокей” (28 осіб). Психологічне благополуччя вимірювали за допомогою модифікованої версії шкал К. Ріфф, що досліджує шість ключових вимірів. Для проведення кореляційного аналізу академічну успішність і кар’єрний успіх студентів визначено за допомогою методів аналізу документів та експертної оцінки. Результати. Виявлено дві значущі відмінності між студентами-борцями і студентами-боксерами за параметрами відкритості до нового досвіду (U = 305; p = .02) та особистісного росту (U = 332; p = .03). Дослідження також показало значущі відмінності між студентами-хокеїстами і студентами-борцями за позитивною комунікацією (U = 321; p = .04) та автономією (U = 312; p = .03). Статистичний аналіз також зафіксував значущі відмінності між студентами-боксерами та студентами-хокеїстами щодо позитивної комунікації (U = 122; p = .04), відкритості до нового досвіду (U = 302; p = .02) та автоно- мії (U = 218; p = .02). Дослідження підтвердило зв’язок між психологічним благополуччям спортсменів і їхньою академічною успішністю, а також успіхом у спортивній кар’єрі. Дискусія та висновки. У середньому, всі показники в групах знаходилися в межах норми, однак третина опитаних продемонструвала низький рівень індексу психологічного благополуччя та емоційної рівноваги. Дослідження підтвердило, що структура особистого психологічного благополуччя студентів, які займаються різними видами спорту, має специфічні особливості. Це може бути корисним для подальшої роботи над психологічним благополуччям студентів. Утім, ці відмінності виявилися незначущими при встановленні взаємозв’язку між психологічним благополуччям та академічним або кар’єрним успіхом