Archive of Clinical Medicine
Not a member yet
268 research outputs found
Sort by
Experience in Teaching the Discipline “Rehabilitation in Obstetrics and Gynecology” Within the Professional Education Program “Physical Therapy, Occupational Therapy”
Full text linkIntroduction. Rehabilitation in obstetrics and gynecology is defined as a comprehensive set of measures designed to restore a woman’s functional abilities, preserve reproductive function, improve quality of life, and minimize the risk of disability.
The study aimed to share the experience of teaching the discipline “Rehabilitation in Obstetrics and Gynecology” to second (master’s) degree students majoring in the specialty “Therapy and Rehabilitation” at Ivano-Frankivsk National Medical University.
Results. During the course, students develop a deep understanding of physical rehabilitation principles, focusing on developing algorithms for creating rehabilitation programs for women with normal and pathological pregnancies, childbirth and postpartum periods, post-surgical deliveries, and gynecological conditions.
The curriculum is designed to cultivate both general and professional competencies as specified in the Professional Education Program, focusing on developing students’ abilities to identify, formulate, and address patient problems using foundational knowledge, clinical skills, and reflective thinking, as well as improving their understanding of complex pathological processes and disorders that can be managed through physical therapy.
The discipline aims to develop a comprehensive system of theoretical knowledge and practical skills for the differentiated application of physical therapy methods in treating female reproductive disorders at all rehabilitation stages based on an understanding of the mechanisms involved in restoring and compensating for impaired functions.
Conclusions. The development of the rehabilitation field in Ukraine requires highly skilled professionals. Studying the discipline “Rehabilitation in Obstetrics and Gynecology” is essential for students majoring in specialty 227 “Therapy and Rehabilitation”, as it provides the foundation for developing the professional skills and competencies necessary for delivering qualified rehabilitative care in obstetrics and gynecology. The educational process should prioritize competency-based and student-centered approaches, incorporating contextual and problem-based learning methodologies
Морфологічна характеристика кісткового регенерату при акселерації кісткової репарації в умовах краніо-скелетної політравми
No full textBackground. The phenomenon of accelerated fracture healing in patients with cranio-skeletal polytrauma was first described qualitatively in 2005 by Morley. Already existing morphological studies allowed to form a clear hypothesis about the mechanism of formation of heterotopic ossifications after traumatic brain and spinal cord injuries. Morphological analysis of fracture healing is one of the leading methods for identifying the underlying mechanism.
Materials and methods. Adult white rats (n=90) were divided into two same size groups: TBI-related polytrauma group and sham group. Harvesting was performed on day 7, 14, and 21. In both groups closed femur fracture was modelled. Modeling of polytrauma in animals of group 1 was achieved by modelling closed TBI followed by fracture of the femur, contralateral to the side of the brain lesion, by method described above. Animals were euthanized on days 7, 14, and 21 after surgery collecting of bone callus in the fracture area and the brain tissue which were examined by both light and electron microscopy.
Results. The study of histological sections of the callus in animals with an isolated fracture on the seventh day showed its connective tissue organization. Ultrastructural analysis reveals activated fibroblasts with well-developed membrane organelles in the cytoplasm. Examination of section series from polytrauma group on day 7 demonstrates the presence of skeletal tissue components, such as cartilage and bone, in addition to connective tissue elements. The light-microscopy of the connective tissue components of the callus reveals its vascularization and grouping of collagen fibers into bundles. In animals with polytrauma on the day 14, the callus has cartilaginous and bone structures, while cytoplasm is characterized by pronounced granularity. On the day 21, the callus of animals with an isolated fracture contains islands of cartilage tissue, which is represented by a few isogenic groups of chondrocytes surrounded by a connective tissue framework. The callus of animals with polytrauma on day 21 has elements of calcified bone matrix, which makes it difficult to make sections. Further examination reveals numerous trabeculae with osteocytes in the unligated bone matrix with islands of multinucleated osteoclasts.
Conclusions. In animals with polytrauma, the dynamics of transformation is accelerated in time, when cartilage tissue elements and activated osteoblasts are observed on the seventh day, and loci of calcified bone matrix are already detected on the twenty-first day. This dynamics confirms the existing theory of acceleration of fusion in the cranial component of the injury. Further studies of the intermediate bone repair terms are needed.Вступ. Феномен прискореного зрощення переломів у пацієнтів з краніо-скелетною політравмою вперше був описаний у 2005 році Morley. Вже існуючі морфологічні дослідження дозволили сформувати чітку гіпотезу про механізм формування гетеротопічних осифікацій після травматичних ушкоджень головного та спинного мозку. Морфологічний аналіз загоєння переломів є одним з провідних методів виявлення цього механізму. Матеріали та методи. Дорослі білі щури (n=90) були розділені на дві однакові за розміром групи: групу з політравмою, пов'язаною з ЧМТ, та групу з ізольованою травмою. Забір матеріалу проводили на 7, 14 та 21 добу. В обох групах моделювали закритий перелом стегнової кістки. Політравму у тварин 1-ї групи моделювали шляхом створення закритої ЧМТ з подальшим переломом стегнової кістки, контралатеральної до сторони ураження головного мозку. Тварин евтаназували на 7, 14 та 21 добу після операції з забором кісткової мозолі в ділянці перелому та тканини головного мозку, які досліджували методами світлової та електронної мікроскопії. Результати. Вивчення гістологічних зрізів кісткової мозолі у тварин з ізольованим переломом на сьому добу показало її сполучнотканинну організацію. Ультраструктурний аналіз виявляє в цитоплазмі активовані фібробласти з добре розвиненими мембранними органелами. Вивчення серії зрізів з групи політравми на 7-му добу демонструє наявність, окрім сполучнотканинних елементів, компонентів скелетної тканини, таких як хрящ і кістка. При світловій мікроскопії сполучнотканинних компонентів мозолі виявляється їх васкуляризація та групування колагенових волокон у пучки. У тварин з політравмою на 14-ту добу каллус має хрящову та кісткову структури, а цитоплазма характеризується вираженою зернистістю. На 21-шу добу мозоль тварин з ізольованим переломом містить острівці хрящової тканини, яка представлена кількома ізогенними групами хондроцитів, оточеними сполучнотканинним каркасом. У мозолі тварин з політравмою на 21-шу добу є елементи кальцинованого кісткового матриксу, що ускладнює проведення зрізів. При подальшому дослідженні виявляються численні трабекули з остеоцитами в незміцнілому кістковому матриксі з острівцями багатоядерних остеокластів. Висновки. У тварин з політравмою динаміка трансформації прискорюється в часі, коли на сьому добу спостерігаються елементи хрящової тканини та активовані остеобласти, а на двадцять першу добу вже виявляються локуси кальцинованого кісткового матриксу. Така динаміка підтверджує існуючу теорію про прискорення зрощення при краніальному компоненті травми. Необхідні подальші дослідження проміжних термінів репарації кісткової тканини
Analysis of Causative Factors, Clinical Course, and Diagnosis of Secretory Otitis Media in Adults
Full text linkAbstract. The paper assessed and systematized the primary causative factors, clinical progression, and diagnosis of secretory otitis media in adults through bibliographic and structural-logical analyses. The global significance of this issue has been assessed based on international and national research.
The study aimed to analyze the primary causative factors, clinical course, and diagnosis of secretory otitis media in adults, as well as their significance in selecting the most effective treatment methods.
Material and Methods. Bibliographic and structural-logical analyses were used to investigate secretory otitis media in adults as a medical and social issue.
Results. Recent studies have challenged previous beliefs of a single etiology for secretory otitis media, identifying multiple potential causes and variations in disease progression influenced by their combination and predominance.
Conclusions. The analysis revealed that, despite the wealth of data available on the etiology, pathogenesis, diagnosis, and treatment of SOM, it remains one of the leading causes of hearing loss in adults. Ongoing research into the causative factors and their systematization will enable improved functional outcomes and reduced recurrence rates by applying pathogenetically-based treatments.
Keywords: Secretory Otitis Media; Etiology; Pathogenesis; Diagnosis; Hearing Lo
Морфологічні особливості зміни стінки товстої кишки та зміниоказників рівня ендогенної інтоксикації на фоні обструктивної товстокишкової непрохідності у хворих на рак лівої половини ободової кишки
No full textThe study examined morphological changes in the proximal and distal colon segments in patients with obstructive left-sided colon cancer (OLCC) and conducted a comprehensive assessment of endogenous intoxication markers and morphological alterations in the colon wall at various stages of OLCC progression. The progression of OLCC significantly increased serum endogenous intoxication levels, accompanied by disturbances in the antioxidant system and marked morphological alterations in the colon wall. These changes serve as predictors of purulent inflammatory processes and primary anastomosis leak. Dynamic quantitative assessment of serum procalcitonin (PCT) and C-reactive protein (CRP) levels in the early postoperative period proves to be an effective tool for predicting early postoperative complications, underscoring the clinical significance of these biomarkers.
Objective: to assess the relationship between endogenous intoxication markers, acute phase proteins, and morphological changes in the colon wall in patients with OLCC.
Material and Methods. The study examined serum levels of endogenous intoxication markers in 115 patients with OLCC during disease progression and 20 apparently healthy individuals. The levels of middle molecules and lipid peroxidation markers (malondialdehyde (MDA) and diene conjugates (DC)) were analyzed in the patient serum and the colon wall. Additionally, the activity of antioxidant system enzymes, including catalase (CAT), superoxide dismutase (SOD), and ceruloplasmin (CP), was studied. The levels of acute phase proteins, specifically CRP and PCT, were also evaluated. Tissue samples up to 0.5 cm in size were obtained from the edges of the proximal and distal colon segments after colectomy for histological examination. These samples were fixed in a 10% formalin solution and processed through alcohol solutions. Paraffin sections, 5-10 µm thick, were prepared and stained with hematoxylin and eosin to evaluate the morphological changes under light microscopy at magnifications of ×100, ×200, and ×400.
Results. As OLCC progressed, serum markers of endogenous intoxication increased while antioxidant system effectiveness declined. At various stages of disease progression, the leukocytic index of intoxication, intoxication index, and middle molecule levels were 4.37 (3.45; 5.67) a.u., 8.71 (7.89; 9.21) a.u., and 0.56 (0.43; 1.26) a.u., respectively (p<0.05). In healthy individuals, these values were 0.70 (0.45; 1.1) a.u., 0.95 (0.67; 1.54) a.u., and 0.27 (0.12; 0.67) a.u., respectively. Middle molecule levels progressively increased during OLCC progression: 0.42 (0.38; 0.43) a.u. at the compensation stage, 0.56 (0.51; 0.58) a.u. at the sub-compensation stage, and 0.72 (0.69; 0.73) a.u. at the decompensation stage (p1<0.01, p2<0.01, p3<0.01) compared to a normal level of 0.23 (0.18; 0.25) a.u. Furthermore, as the disease progressed, a gradual rise in lipid peroxidation products, specifically MDA, was observed in both serum and the colon wall. At the compensation, sub-compensation, and decompensation stages, serum MDA levels were 6.39 (6.25; 6.42) nmol/mL, 7.88 (7.62; 7.92) nmol/mL, and 8.11 (8.05; 8.15) nmol/mL, respectively (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.05), compared to a normal level of 3.14 (2.58; 3.17) nmol/mL. Similarly, MDA levels in the colon wall increased progressively across the stages, reaching 6.82 (6.49; 6.62) nmol/mL, 7.92 (7.81; 7.89) nmol/mL, and 8.29 (8.11; 8.15) nmol/mL (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.05). Serum DC levels increased from 3.11 (3.02; 3.18) a.u. to 4.69 (4.53; 4.82) a.u. during OLCC progression (p1<0.01, p2<0.01, p3<0.01) compared to a normal level of 1.41 (1.32; 1.46) a.u. Similarly, DC levels in the colon wall rose to 4.72 (4.63; 4.80) a.u. compared to a normal level of 1.41 (1.32; 1.46) a.u. (p1<0.01, p2<0.01, p3<0.01).
Morphological changes in the colon wall tissues caused by the progressive obstruction process were also studied by assessing the intensity of protein peroxidation processes (POM 356, POM 370, POM 430, POM 530). As the disease progressed, the levels of these peroxidation products significantly increased compared to the control group (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.01). At the same time, the antioxidant system exhibited a decrease in CAT and SOD levels. At different stages of OLCC, CAT serum levels were as follows: 8.08 (7.65; 9.12) H2O2/mL at the compensation stage, 6.32 (5.75; 7.31) H2O2/mL at the sub-compensation stage, and 5.27 (4.59; 5.75) H2O2/mL at the decompensation stage compared to a normal value of 12.36 (12.11; 12.65) H2O2/mL (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.01). Serum SOD levels also decreased with disease progression: 42.43 (31.75; 51.84) a.u. at the compensation stage, 35.65 (24.72; 45.53) a.u. at the sub-compensation stage, and 32.18 (18.72; 41.15) a.u. at the decompensation stage (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.01). The changes in serum CP levels also exhibited a reverse trend. At the compensation stage, the level was higher than the normal value (39.21 a.u.), indicating the body compensatory response to the increased lipid peroxidation products. However, with further progression of OLCC, the CP level decreased to 16.12 (15.26; 16.87) a.u. at the decompensation stage (p1<0.001, p2<0.01, p3<0.01). The changes in serum CRP levels indicated inflammatory response development: on days 2-3 of the postoperative period, the CRP level increased to 15.2 (14.8; 16.8) mg/L, and by day 6, it reached 30.1 (27.8; 34.7) mg/L. Serum PCT concentration also increased: on day 2, it was 1.27 (0.87; 1.45) ng/mL; on day 3 - 2.87 (2.34; 3.24) ng/mL; and on day 6 - 3.21 (2.87; 3.65) ng/mL. These changes are indicative of systemic inflammatory response syndrome, necessitating the administration of antibiotic therapy and, if necessary, further surgical interventions.
After resection, morphological examination of tissue samples from the proximal and distal colon segments revealed significant changes associated with impaired tissue tropism. These included disruptions in intramural hemodynamics, particularly arteriolar and venular paralysis, which indicated the presence of vascular stasis and tissue damage. Furthermore, inflammatory changes were observed in the intestinal wall, marked by leukocyte infiltration across the different wall layers. The severity of this infiltration varied according to the stage of disease progression.
Conclusions. The stage of intestinal endogenous intoxication directly affects the morphological changes in the intestinal wall. These changes are closely linked to the stage of tumor progression in the colon. Studying the morphological changes at different stages of colon cancer enables more precise prognostication of disease progression and helps define potential surgical strategies.Резюме. Вивчено морфологічні зміни проксимального та дистального рівнів ободової кишки у хворих на рак лівої половини ободової кишки з явищами обструктивної товстокишкової непрохідності (ОТКН). Проведено комплексне дослідження показників ендогенної інтоксикації (ЕІ) та морфологічних змін стінки кишки в залежності від стадії розвитку ОТКН. У результаті дослідження встановлено, що прогресування ОТКН призводить до значного підвищення рівнів ендогенної інтоксикації в сироватці крові, що супроводжується порушенням функціонування антиоксидантної системи (АОС) та розвитком виражених морфологічних змін e стінці кишки. Ці зміни виявляються як предиктори гнійно-запальних процесів та недостатності швів первинних анастомозів. Динамічне кількісне визначення рівня прокальцитоніну (ПКТ) і С-реактивного білка (СРБ) у сироватці крові в ранньому післяопераційному періоді дозволяє ефективно прогнозувати розвиток ранніх післяопераційних ускладнень, що підкреслює важливість цих маркерів у клінічній практиці.
Мета дослідження. Оцінити взаємозв'язок між змінами показників ендогенної інтоксикації, білків гострої запальної реакції та морфологічними змінами стінки ободової кишки у хворих на рак лівої половини ободової кишки з обструктивною товстокишковою непрохідністю.
Методи. Дослідження базується на вивченні показників ендогенної інтоксикації (ЕІ) у сироватці крові 115 хворих на обструктивну товстокишкову непрохідність (ОТКН) у динаміці перебігу захворювання, а також у 20 практично здорових осіб. Аналізувалися показники молекул середньої маси (МСМ), продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) — дієнові кон'югати (ДК) та малоновий альдегід (МА) в сироватці крові та стінці кишки, окисні модифікації білків (ОМБ), а також показники антиоксидантної системи (АОС): супероксиддисмутаза (СОД), каталаза (Кат) і церулоплазмін (ЦП). Додатково оцінювались рівні білків гострої запальної реакції — С-реактивного білка та прокальцитоніну (ПКТ). Матеріалом для гістологічного дослідження слугували краї ділянок до 0,5 см привідного та відвідного відділів товстої кишки після резекції, які фіксували в 10% розчині формаліну. Після фіксації матеріал обробляли через спиртові розчини, виготовляли парафінові зрізи товщиною 5-10 мкм, які забарвлювали гематоксиліном і еозином для оцінки морфологічних змін під мікроскопом при збільшенні x100 та x200, x400.
Результати. Встановлено, що з прогресуванням обтураційної товстокишкової непрохідності збільшуються показники ендогенної інтоксикації у сироватці крові, одночасно знижується ефективність антиоксидантної системи (АОС). Так, рівень лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), індексу інтоксикації (ІІ), молекул середньої маси (МСМ) на різних етапах прогресування захворювання становив: 4,37 (3,45; 5,67) ум. од., 8,71 (7,89; 9,21) ум. од., 0,56 (0,43; 1,26) ум. од. (р<0,05). У нормі ці показники складали: 0,70 (0,45; 1,1) ум. од., 0,95 (0,67; 1,54) ум. од. та 0,27 (0,12; 0,67) ум. од. Відмічено зростання рівня МСМ протягом прогресування ОТКН: 0,42 (0,38; 0,43) ум. од. на етапі компенсації, 0,56 (0,51; 0.58) ум. од. на етапі субкомпенсації та 0,72 (0,69; 0.73) ум. од. на етапі декомпенсації (р1<0.01, р2<0.01, р3<0.01), при нормі 0,23 (0,18; 0,25) ум. од. Також спостерігалося поступове збільшення рівня продуктів ПОЛ ,а саме МА в сироватці крові та стінці кишки в процесі прогресування захворювання. На етапах компенсації, субкомпенсації та декомпенсації рівень МА у сироватці крові становив: 6,39 (6,25; 6,42) нмоль/мл, 7,88 (7,62; 7,92) нмоль/мл та 8,11 (8,05; 8,15) нмоль/мл відповідно (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.05), при нормі 3,14 (2,58; 3,17) нмоль/мл. У стінці кишки рівень МА також збільшувався: 6,82 (6,49; 6,62), 7,92 (7,81; 7,89) та 8,29 (8,11; 8,15) нмоль/мл (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.05). Показники ДК у сироватці крові збільшувалися з 3,11 (3,02; 3,18) до 4,69 (4,53; 4,82) ум. од. на етапах прогресування (р1<0.01, р2<0.01, р3<0.01), при нормі 1,41 (1,32; 1,46) ум. од. Аналогічно, у стінці кишки рівень ДК зростав до 4,72 (4,63; 4,80) ум. од., при нормі 1,41 (1,32; 1,46) ум. од. (р1<0.01, р2<0.01, р3<0.01). Морфологічні зміни в тканинах стінки кишки, спричинені прогресуючим процесом непрохідності, досліджувалися також шляхом оцінки інтенсивності процесів пероксидації білків (ОМБ 356, ОМБ 370, ОМБ 430, ОМБ 530). Встановлено, що в міру прогресування захворювання рівень цих продуктів пероксидації значно збільшується в порівнянні з контрольною групою (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). Водночас, антиоксидантна система показала зниження рівня КАТ та СОД. Рівень КАТ в сироватці крові пацієнтів на різних стадіях ОТКН становив: 8,08 (7,65; 9,12) Н2О2/мл, 6,32 (5,75; 7,31) Н2О2/мл. та 5,27 (4,59; 5,75) Н2О2/мл. при нормі 12,36 (12,11; 12,65) Н2О2/мл. (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). Рівень СОД також знижувався протягом розвитку захворювання: 42,43 (31,75; 51,84) ум. од. на стадії компенсації, 35,65 (24,72; 45,53) ум. од. на стадії субкомпенсації та 32,18 (18,72; 41,15) ум. од. на стадії декомпенсації (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). Зміни рівня церулоплазміну ЦП у сироватці крові також мали зворотну динаміку: на етапі компенсації рівень був вищим за норму (39,21 ум. од.), що вказує на компенсаторну реакцію організму на підвищення продуктів ПОЛ. Однак з подальшим прогресуванням ОТКН рівень ЦП зменшувався до 16,12 (15,26; 16,87) ум. од. на стадії декомпенсації (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). Динаміка рівня С-реактивного білка у сироватці крові свідчить про розвиток запальної реакції: на 2-3 добу післяопераційного періоду рівень СРБ збільшувався до 15,2 (14,8; 16,8) мг/л, на 6-у добу досягав 30,1 (27,8; 34,7) мг/л. Паралельно рівень прокальцитоніну (ПКТ) збільшувався: на 2-у добу — 1,27 (0,87; 1,45) нг/мл, на 3-ю добу — 2,87 (2,34; 3,24) нг/мл, на 6-у добу — 3,21 (2,87; 3,65) нг/мл. Ці зміни вказують на наявність синдрому системної запальної відповіді, що вимагало призначення антибіотикотерапії та, в разі необхідності, повторних хірургічних втручань.
Морфологічне дослідження тканин проксимального та дистального відділів кишки після її резекції виявило наявність істотних змін, пов'язаних з порушеннями трофіки тканин. Зміни включали порушення внутрішньостінкової гемодинаміки, зокрема парез артеріол і венул, що призводить до розвитку судинного стазу та пошкодження тканини. Також спостерігались ознаки запальних змін стінки кишки, включаючи лейкоцитарну інфільтрацію в оболонках стінки кишки, вираженість якої залежала від стадії розвитку захворювання.
Висновки: Стадія кишкової ендогенної інтоксикації має безпосередній вплив на морфологічні зміни в стінці кишки. Морфологічні зміни в стінці кишки значною мірою залежні від стадії розвитку онкологічного процесу в товстій кишці. Вивчення морфологічних змін на різних стадіях раку товстої кишки дозволяє точніше прогнозувати перебіг хвороби та визначити можливі хірургічні стратегії
Historical Landmarks of Congresses of All-Ukrainian Public Organization “Scientific Society of Anatomists, Histologists, Embryologists and Topographic Anatomists of Ukraine”
Full text linkThe Scientific Society of Anatomists, Histologists, Embryologists and Topographic Anatomists of Ukraine - is a public organization whose activity is aimed at the formation of conditions for revealing the scientific and creative potential of morphologists in Ukraine; at the development of the research work; at the development of innovative activity; and at the creation of a society website. This article aims to highlight the historical aspects of the formation and development of the society since Ukraine gained independence and up to nowadays, to focus attention on the famous Ukrainian scientists having managed the society and made significant efforts to develop morphology in Ukraine and in the whole world
Changes in Endogenous Intoxication and Antioxidant Defense System Markers in Patients with Tumor-Induced Acute Colonic Obstruction
Full text linkA comprehensive evaluation of clinical and biochemical markers defining the status of endotoxemia in patients diagnosed with acute colonic obstruction (ACO) was conducted. The findings revealed that advancing stages of ACO corresponded to an increase in serum levels of endogenous intoxication markers and a simultaneous decrease in antioxidant defense system (ADS) markers.
The aim of the study was to analyze changes in endogenous intoxication and ADS markers in patients with tumor-induced ACO throughout the disease progression and evaluate the outcomes.
Materials and Methods. The study is based on examining serum levels of endogenous intoxication markers, including middle weight molecules (MWM), products of lipid peroxidation (LPO) - conjugated dienes (CD), malonaldehyde (MA), protein oxidative modification (POM), and key ADS markers, specifically superoxide dismutase (SOD), catalase (CAT), and ceruloplasmin (CP), in 155 patients with ACO throughout the disease progression and 20 apparently healthy individuals.
Results. Upon patient admission to the hospital, the duration of ACO was found to correlate with an increase in endogenous intoxication markers and a decrease in antioxidant defense markers. Depending on ACO stage, MWM levels were 0.42 (0.38; 0.43) IU, 0.56 (0.51; 0.58) IU, and 0.72 (0.69; 0.73) IU, respectively (р1<0.01, р2<0.01, р3<0.01), with a normal range of 0.23 (0.18; 0.25) IU. In the compensated stage of ACO, MA levels significantly increased compared to the control group, reaching 6.39 (6.25; 6.42) nmol/mL (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.05). Additionally, with the progression of the disease, a gradual increase in MA levels up to 6.39 (6.25; 6.42) nmol/mL, 7.88 (7.62; 7.92) nmol/mL, and 8.11 (8.05; 8.15) nmol/mL, respectively, was noted (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.05), with a normal range of 3.14 (2.58; 3.17) nmol/mL. Similar trend was observed in serum CD levels - 3.11 (3.02; 3.18) IU, 3.69 (3.52; 3.72) IU, and 4.69 (4.53; 4.82) IU, respectively, with a normal range of 1.41 (1.32; 1.46) IU (р1<0.01, р2<0.01, р3<0.01). The study of LPO intensity via the optical density of aldehyde and ketone derivatives of neutral and basic dinitrophenylhydrazones (POM 356, POM 370, POM 430, POM 530) revealed an increase in POM product levels with the disease progression compared to the control group (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). The analysis of the ADS showed an opposite trend, characterized by a significant decrease in marker levels. In patients with different ACO stages, serum CAT levels were 8.08 (7.95; 8.12) Н2О2/mL, 6.32 (6.25;6.41) Н2О2/mL, and 5.67 (5.59; 5.75) Н2О2/mL, respectively, with a normal range of 12.36 (12.21; 12.55) Н2О2/ml (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01), while SOD concentration decreased with the disease progression as well - 42.43 (31.75; 51.84) IU, 35.65 (24.72; 45.53) IU, and 32.18 (18.72; 41.15) IU, respectively, with a normal range of 63.60 (54.41; 74.56) IU (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01). In the compensated stage of ACO, CP level exceeded the normal value - 39.21 (38.92; 39.41) IU, with a normal range of 28.9 (28.4; 29.1) IU, indicating a compensatory defensive response of the body to a dramatic increase in LPO products. CP reserves, however, were depleted with the disease progression and a consistent decrease in this marker was subsequently observed: 19.10 (18.91; 19.23) IU in the subcompensated stage and 16.12 (16.01; 16.15) IU in the decompensated stage (р1<0.001, р2<0.01, р3<0.01).
Conclusions. As a systemic process that induces various metabolic homeostasis disorders, endogenous intoxication serves as the pathogenetic foundation for the development of multiple organ failure in ACO patients. With ACO progression, endogenous intoxication caused an increase in LPO and POM activity, resulting in elevation of highly toxic middle-molecular weight substances, concurrently accompanied by a decline in the AOS activity
ОБІЗНАНІСТЬ І ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ЛІКАРЯМИ СТОМАТОЛОГАМИ ТА ЛІКАРЯМИ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: Кафедра соціальної медицини та громадського здоров’я Івано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ, Україна
No full textThe aim. To assess the awareness and application of basic preventive technologies for head and neck cancer (HNC) early detection in the practice of dentists and primary care physicians (PCPs).
Materials and methods. There were interviewed 233 dentists and 66 primary care physicians.
Results. Only one in five PCPs (19.7% vs. 59.7% of dentists) conducts a full examination of the head and neck area for each patient visit. However, the technical quality of their examinations is characterized by greater oncological vigilance compared to dentists, who primary focus on the teeth condition (83.7% vs. 45.0% of PCPs) and much less often assess the oral mucosa (18.5% vs. 95.5%, respectively) or palpate the lymph nodes (6.9% vs. 83 .3%). The dentists are less aware of the benefits of screening for HNC (16.3% vs. 42.4% of PCPs) and the possibility of it being carried out by other doctors, in particular PCPs (14.2% vs. 72.7% of interviewed PCPs) or otorhinolaryngologists (25.3% vs. 50.0%). They overestimate the role of oncologists (45.9% vs. 16.7%), do not have sufficient knowledge about the risk factors of cancer, namely papillomavirus infection (30.0 % vs. 36.4%), alcohol abuse (62.2% vs. 36.4%), heredity (41.2% vs. 24.2%). However, they also acknowledge their own lack of awareness in the prevention of HNC (20.6% and 13.6%). It has been shown that identified informational and organizational deficiencies can lead to improper detection of oncological and precancerous diseases of head and neck area: 43.3% of dentists and 30.3% of PCPs not encounter such cases in their practice.
Conclusions. It is necessary to improve the organization of early detection of HNC, taking into account the established gaps in awareness and the deficiencies of the usage of preventive technologies in the activities of dentists and PCPs. Мета. Оцінити обізнаність та застосування основних технологій раннього виявлення злоякісних новоутворень (ЗН) щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) в практичній діяльності лікарів-стоматологів і лікарів первинної медичної допомоги (ПМД).
Матеріали та методи. Провели медико-соціологічне дослідження 233 лікарів-стоматологів та 66 лікарів первинної медичної допомоги.
Результати. Тільки кожен п’ятий лікар ПМД (19,7% у порівнянні із 59,7% лікарів-стоматологів) проводить повний огляд ЩЛД пацієнтів при кожному випадку звернення до нього, проте технічна якість їх проведення характеризується більшою онконастороженістю, ніж у лікарів-стоматологів, які головну увагу концентрують на стані зубів (83,7% проти 45,0% лікарів ПМД) і значно рідше оцінюють слизову оболонку порожнини рота (18,5% проти 95,5% відповідно) чи пальпують лімфовузли (6,9% проти 83,3%). Лікарі-стоматологи гірше обізнані щодо переваг скринінгу ЗН ЩЛД (16,3% проти 42,4% лікарів ПМД) та можливості його проведення іншими лікарями, зокрема ПМД (14,2% таких відповідей проти 72,7% опитаних лікарів ПМД) чи оториноларингологами (25,3% проти 50,0%), переоцінюють при цьому роль лікарів-онкологів (45,9% проти 16,7%), не володіють достатніми знаннями щодо чинників ризику ЗН ЩЛД, а саме: папіломавірусної інфекції (30,0% проти 36,4%), зловживання алкоголем (62,2% проти 36,4%), спадковості (41,2% проти 24,2%), але й усвідомлюють свою необізнаність з питань профілактики ЗН ЩЛД (20,6% та 13,6%). Показано, що встановлені інформаційні та організаційні недоліки можуть призводити до неналежного виявлення онкологічних і передракових захворювань ЩЛД: 43,3% лікарів-стоматологів та 30,3% лікарів ПМД не зустрічали у своїй практиці таких випадків.
Висновки. Необхідно удосконалити організацію раннього виявлення ЗН ЩЛД з врахуванням встановлених прогалин обізнаності та недоліків застосування профілактичних технологій в діяльності лікарів-стоматологів і лікарів ПМД.
Ключові слова. Злоякісні новоутворення щелепно-лицевої ділянки; організація раннього виявлення; профілактична обізнаність; лікарі-стоматологи; лікарі ПМД
ВИКОРИСТАННЯ ГІПОКСИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЕПІЛЕПСІЇ
No full textEpilepsy is one of the most common and dangerous diseases in the world. The complexity of the etiology of this disease leads, in many cases, to the ineffectiveness of treatment protocols. The presence of a hypoxic factor in the pathogenesis of epilepsy as a leading factor in brain cell damage has allowed scientists to propose preventive hypoxic preconditioning of patients with epilepsy as an additional approach.
The aim of stady is to substantiate the feasibility of using hypoxytherapy to alleviate the condition of patients with epilepsy.
Materials and methods. We searched PubMed, Clinical Key Elsevier, and Google Scholar databases and analyzed scientific publications covering the problem of hypoxia use in the treatment of epileptic patients.
Results. Hypoxic preconditioning activates transcription factors, particularly hypoxia-inducible factor-1 (HIF-1), which triggers a cascade of adaptive responses that help protect the body from the subsequent action of a more powerful stressor of the same or different nature. Hypoxia therapy for epileptic patients reduces the frequency, duration, and severity of epileptic seizures due to the over-adaptation of brain cells to hypoxic conditions that accompany the initiation and development of epileptic states. However, the presence of a hypoxic component in the etiology of epilepsy makes the use of hypoxia therapy problematic given the danger of provoking epileptic states in patients with hypoxic cycles. However, the significant differences between therapeutic and pathological oxygen concentrations in the gas-air mixture for therapeutic breathing allow us to recommend this method as safe for treating patients with epilepsy.
Conclusions. Hypoxic therapy is a practical, evidence-based approach to the treatment of epileptic patients, provided that therapeutic regimens are strictly followed and patients are monitored.Анотація. Епілепсія - одне з найпоширеніших і найнебезпечніших захворювань у світі. Складність етіології цього захворювання призводить у багатьох випадках до неефективності протоколів лікування. Наявність гіпоксичного фактору в патогенезі епілепсії як провідного чинника ушкодження клітин головного мозку дозволила вченим запропонувати превентивну гіпоксичну прекондицію пацієнтів з епілепсією як додатковий підхід. Мета роботи - обґрунтувати доцільність застосування гіпокситерапії для полегшення стану хворих на епілепсію.Матеріали та методи. Проведено пошук у базах даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Google Scholar та проаналізовано наукові публікації, що висвітлюють проблему застосування гіпоксії в лікуванні хворих на епілепсію.
Результати. Гіпоксичне прекондиціювання активує фактори транскрипції, зокрема гіпоксія-індукований фактор-1 (HIF-1), що запускає каскад адаптивних реакцій, які допомагають захистити організм від подальшої дії більш потужного стресора тієї ж або іншої природи. Гіпокситерапія хворих на епілепсію зменшує частоту, тривалість і тяжкість епілептичних нападів за рахунок надмірної адаптації клітин мозку до гіпоксичних умов, які супроводжують ініціацію і розвиток епілептичних станів. Однак наявність гіпоксичного компонента в етіології епілепсії робить застосування гіпоксичної терапії проблематичним з огляду на небезпеку провокування епілептичних станів у пацієнтів з гіпоксичними циклами. Однак значні відмінності між терапевтичною та патологічною концентраціями кисню в газоповітряній суміші для лікувального дихання дозволяють рекомендувати цей метод як безпечний для лікування хворих на епілепсію.Висновки. Гіпоксична терапія є практичним, доказовим підходом до лікування хворих на епілепсію за умови суворого дотримання терапевтичних схем та моніторингу стану пацієнтів
The Method of Splinting Mobile Teeth in the Presence of Small Defects of the Dentitions with Aesthetic Polymer Adhesive Splinting Prosthesis
Full text linkTo the presence healthy teeth is an integral part of human health. Their partial or complete loss can have complex consequences for our functioning and quality of life. There are a number of factors that lead to tooth loss. In particular, genetic factors, periodontal diseases, caries complications, poor diet and bad habits. In some cases, tooth loss can be hereditary, caused by an increased tendency to develop caries or periodontal diseases. The presence of various abnormalities in the development of teeth can also be the reason for their loss in the future.
Furthermore, the most common methods of treating partial defects of the dentition combined with periodontal tissue diseases are fixed partial and adhesive metal-ceramic prostheses, the design of which involves significant preparation of the hard tissues of the teeth that limit the defect. An adhesive metal-ceramic prosthesis, the design of which consists of an artificial tooth and fixing elements made in the form of cores or overlays, completely covered with ceramic material, has a number of disadvantages and limited indications for use. For the proposed adhesive splint prosthesis allows minimally dissection of supporting teeth hard tissues; at the expense of high accuracy production maybe to be used for minor deformations of the dentition, if present carious and non-carious lesions; due to high bioinertness recommended construction of choice for periodontal tissue diseases.
The purpose of the study. To increase the effectiveness of orthopedic treatment of patients with chronic periodontitis of moderate severity and to substantiate the method of splinting mobile teeth in the presence of small dentition defects in the frontal area, taking into account the anatomical features, functionality and aesthetic appearance of the structure.
Materials and methods. With the help of adhesive splint prosthesis are made of high-tech polymer PEEK-"Bio Hpp" proposed a new approach to the problem of treating small dentition defects in the frontal area. A comparative analysis was conducted and the advantages of the proposed design with similar prostheses were proven.
Research results. The obtained results indicate that the proposed design allows for splinting and restoration of the aesthetic appearance and integrity of the dentition, preventing the occurrence of deformations and ensuring the functionality of the maxillofacial system.
Conclusions
1. The proposed design of the adhesive splint prosthesis made of high-tech polymer PEEK-"Bio Hpp" allows you to restore the integrity of the dentitions in the presence of small included defects in the frontal area and provides a good splinting result.
2. Production of a frame from high-tech polymer PEEK-"Bio Hpp”, allows to significantly reduce the depth of preparation of teeth hard tissues, providing an excellent aesthetic result, which makes it possible to significantly expand the indications for use.
3. The long-term results of the treatment indicate the absence of marginal staining at the border of the hard tissue of the tooth - indirect restoration, i.e. marginal detachment, which provides good aesthetics, functional integrity of the structure and a satisfactory splinting result.Невід’ємною частиною людського здоров’я є наявність здорових зубів. Часткова чи повна їх втрата може мати складні наслідки для нашого функціонування і якості життя. Існує цілий ряд факторів, які призводять до втрати зубів. Зокрема, генетичні фактори, пародонтальні захворювання, ускладнення карієсу, неправильне харчування і шкідливі звички. У окремих випадках втрата зубів може бути спадковою, зумовлена підвищеною схильністю до розвитку карієсу або пародонтальних захворювань. Наявність різних аномалій розвитку зубів також може бути причиною їх втрати у майбутньому.
Найбільш поширеними методами лікування часткових дефектів зубних рядів поєднаних із захворюваннями тканин пародонту на даний час є мостоподібні та адгезивні металокерамічні протези, конструкція яких передбачає значне препарування твердих тканин зубів, що обмежують дефект. Адгезивний металокерамічний протез, конструкція якого складається з штучного зуба і фіксуючих елементів, виготовлених у вигляді вкладок або накладок, повністю покритих керамічним матеріалом, має ряд недоліків та обмежені показання до застосування. Запропонований адгезивний шинуючий протез дозволяє мінімально препарувати тверді тканини опорних зубів; за рахунок високої точності виготовлення може використовуватись при незначних деформаціях зубного ряду, при наявності каріозних та некаріозних уражень; за рахунок високої біоінертності рекоменодованй конструкцією вибору при захворюваннях тканин пародонту.
Мета дослідження підвищити ефективність ортопедичного лікування пацієнтів із хронічним пародонтитом середнього ступеня важкості та обгрунтувати метод шинування рухомих зубів при наявності малих дефектів зубного ряду в фронтальній ділянці, враховуючи анатомічні особливості, функціональність та естетичний вигляд конструкції.
Матеріали та методи. За допомогою адгезивного шинуючого протезу з високотехнологічного полімеру РЕЕК – “Bio Hpp” запропоновано новий підхід до проблеми лікування малих дефектів зубного ряду у фронтальній ділянці. Проведено порівняльний аналіз та доведено переваги запропонованої конструкції з аналогічними протезами.
Результати дослідження. Отримані результати свідчать про те, що запропонована конструкція дозволяє забезпечити шинування та відновлення естетичного вигляду та цілісності зубного ряду, запобігти виникненню деформацій та забезпечити функціональність зубощелепної системи.
Висновки.
1.Запропонована конструкція адгезивного шинуючого протеза з високотехнологічного полімеру РЕЕК – “Bio Hpp” дозволяє відновити цілісність зубних рядів при наявності малих включених дефектів у фронтальній ділянці та забезпечує добрий шинуючий результат.
Виготовлення каркаса з високотехнологічного полімеру РЕЕК – “Bio Hpp”, дозволяє значно зменшити глибину препарування твердих тканин зубів, забезпечивши відмінний естетичний результат, що дає можливість значно розширити показання до використання.
Віддалені результати лікування свідчать про відсутність крайового забарвлення на межі тверді тканини зуба-непряма реставрація, тобто крайового відриву, що забезпечує добру естетику, функціональну цілісність конструкції та задовільний шинуючий результат
Особливості Ремоделювання Надниркових Залоз за Умов Впливу Ендо- та Екзопатогенних Чинників
No full textOne of the main links of the body's adaptation system, sensitive to the action of various types of exo- and endogenous factors, is the adrenal glands. The body's response to acute stress is mediated by the effects of the sympatho-adrenal system, while the most important component of the endocrine response to chronic stress is the hypothalamic-pituitary-adrenocortical system. An analysis of sources of scientific literature has been done, the results of which indicate that under the influence of factors of different genesis, including other endocrine diseases, significant structural and functional changes occur in the adrenal glands of rats, which is a confirmation of their adaptation-compensatory mechanisms in response to stress.Однією з основних ланок системи адаптації організму, чутливої до дії різних видів екзо- та ендогенних факторів, є надниркові залози. Реакція організму на гострий стрес опосередкована ефектами симпато-адреналової системи, у той час як найбільш важливою складовою ендокринної реакції на хронічний стрес є гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальна система. Проведений аналіз джерел наукової літератури, результати якого свідчать про те, що під впливом чинників різного генезу, в тому числі інших ендокринних захворювань, в надниркових залозах щурів відбуваються значні структурно-функціональні зміни, що є підтвердженням їх адаптаційно-компенсаторних механізмів у відповідь на стрес