Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Сучасні тенденції у застосуванні віконних систем з пвх та методів організації та виконання монтажу віконних конструкцій у будівництві
Full text linkТехнологічний розвиток будівельної галузі України останнім часом характеризується як дуже динамічний, набуваючи ознаки розвинутої та високо продуктивної сфери людської діяльності. Масштаби промислового та цивільного будівництва мають стійку тенденцію до збільшення, що обумовлює збільшення обсягів монтажу віконних конструкцій та які, з урахуванням потреб повоєнного оновлення промислової та цивільної забудови та інфраструктурних об’єктів, можна охарактеризувати як великомасштабні. В зазначених умовах виникає потреба у наукових обґрунтуваннях можливих напрямків вдосконалення процесів монтажу віконних конструкцій, які покладаються в основу вдосконалення систем і технологій влаштування віконних конструкцій в умовах прогнозованого великомасштабного будівництва та відновлення будівель і споруд. Для встановлення прогнозованих напрямків розвитку віконних систем і технологій, потрібно дослідити основні тенденції їхнього розвитку у минулому.
The technological development of the construction industry in Ukraine has recently been characterized as very dynamic, taking on features of a developed and highly productive sphere of human activity. The scale of industrial and civil construction shows a stable trend of increase, which leads to a rise in the volume of window structure installations. Considering the needs for post-war renewal of industrial and civil construction and infrastructure projects, these installations can be characterized as large-scale. In this context, there is a need for scientific justification of possible directions for improving the processes of installing window structures, which form the basis for enhancing systems and technologies for arranging window structures in the context of anticipated large-scale construction and the restoration of buildings and structures. To establish the anticipated directions for the development of window systems and technologies, it is necessary to investigate the main trends in their development in the past. It has been established that the main trends in the application of window structures include, firstly, the replacement of construction materials for window systems (wood with aluminum, plastic, composites, sheet construction glass with double glazing) to introduce new construction materials; secondly, the complexity of the structural solutions for window structures (from single-leaf wooden systems to multi-contour systems) to significantly improve their thermal performance as enclosing structures; and, thirdly, the transfer of main assembly operations from the construction site to the factory (from assembly using construction blanks to the installation of window structures of maximum readiness) to radically improve the quality of window enclosures. The state regulatory requirements and foreign experience regarding the application of modern window systems, including PVC profile window systems, have been examined. It has been established that the process of installing window structures is currently characterized as labor-intensive (involving many heterogeneous operations) and is predominantly performed manually. Therefore, the further development of window system installation technology is possible based on the introduction of optimal technologies-low-operation window systems of increased factory readiness in the context of long-term construction flow.Технологічний розвиток будівельної галузі України останнім часом характеризується як дуже динамічний, набуваючи ознаки розвинутої та високо продуктивної сфери людської діяльності. Масштаби промислового та цивільного будівництва мають стійку тенденцію до збільшення, що обумовлює збільшення обсягів монтажу віконних конструкцій та які, з урахуванням потреб повоєнного оновлення промислової та цивільної забудови та інфраструктурних об’єктів, можна охарактеризувати як великомасштабні. В зазначених умовах виникає потреба у наукових обґрунтуваннях можливих напрямків вдосконалення процесів монтажу віконних конструкцій, які покладаються в основу вдосконалення систем і технологій влаштування віконних конструкцій в умовах прогнозованого великомасштабного будівництва та відновлення будівель і споруд. Для встановлення прогнозованих напрямків розвитку віконних систем і технологій, потрібно дослідити основні тенденції їхнього розвитку у минулому.
Встановлено, що основними тенденціями у застосуванні віконних конструкцій було, по-перше, заміна конструкційного матеріалу віконних систем (деревина на алюміній, пластик, композити, листове будівельне скло на склопакети) з метою впровадження нових конструкційних матеріалів, по-друге, ускладнення конструктивного вирішення віконних конструкцій (від одностулкових дерев’яних систем до багатоконтурних) з метою суттєвого поліпшення їхніх теплотехнічних характеристик як огороджувальних конструкцій, й, по-трете, переніс основних монтажно-складальних операцій з будівельного майданчику на підприємство (від складання із застосуванням будівельних заготовок до монтажу віконних конструкцій максимального ступеню готовності) з метою кардинального підвищення якості віконного огородження. Розглянуті державні нормативні вимоги та зарубіжний досвід щодо застосування сучасних віконних систем, у тому числі віконних систем з ПВХ-профілів. Встановлено, що процес монтажу віконних конструкцій наразі характеризується як трудомісткий (він має багато неоднорідних операцій) та такий, що переважно виконується вручну. Отже, подальшій розвиток технології монтажу віконних систем можливий на основі впровадження оптимальних технологій – малоопераційних віконних систем підвищеної заводської готовності в умовах довготривалого будівельного потоку
Прогресивний метод зварювання неповоротних стиків сталевих труб систем опалення зимових теплиць
Full text linkThe article presents design and technological solutions for heating systems in winter greenhouses. It describes the total labour costs of installing heating systems during the construction of greenhouse complexes.
An analysis of the use of traditional methods of welding steel pipes is carried out, and the positive and negative aspects of their use are identified. The technological features and welding modes of traditional methods of connecting pipes in greenhouse heating systems are presented. Data on the main necessary welding materials and equipment are provided. High material consumption and labour intensity, low productivity and the dependence of the quality of welding work on the level of qualification of the performers are noted, which affects the long-term safe operation of greenhouse heating systems.
The issue of reducing the construction time of greenhouse complexes by introducing a progressive method of welding steel pipes during welding and installation works on greenhouse heating systems is considered. The use of automatic pipe welding with a magnetically controlled arc is recommended. Scientists at the E.O. Paton Electric Welding Institute (Kyiv) are engaged in the development of this technology and welding equipment.
Samples of developed welding installations are presented and the essence and technical indicators of the process of automatic magnetically controlled arc welding of steel pipes are described in detail. The technological aspects of ensuring the quality of welded joints during automatic magnetically controlled arc welding and the technological features of the welding mode for joints of greenhouse heating system pipes are considered. Magnetically controlled arc welding technology has great potential for modernising the welding of steel pipes, offering high efficiency, quality and cost-effectiveness compared to traditional welding methods. The creation of mobile welding complexes based on welding equipment and their introduction into the construction of greenhouse complexes allows for improving the quality of welding and installation work, reducing the time required to commission greenhouse heating systems, as well as the rational use of labour and savings in material costs.
The trends and directions for the further implementation of modern domestic welding equipment and progressive technologies for welding pipe heating systems in the construction of greenhouses and greenhouse complexes are described.У статті дано конструктивно-технологічні рішення систем опалення зимових теплиць. Представлено загальні трудовитрати монтажу систем опалення при будівництві тепличних комбінатів.
Проведено аналіз використання традиційних методів зварювання сталевих труб та визначено позитивні та негативні аспекти їх використання. Представлено технологічні особливості та режими зварювання традиційних способів з’єднання труб систем опалення теплиць. Наведено дані про основні необхідні зварювальні матеріали та обладнання. Відзначена висока матеріалоємність і трудомісткість, невисока продуктивність та залежність якості зварювальних робіт від рівня кваліфікації складу виконавців, що впливає на довгостроковість безпечної експлуатації систем опалення теплиць.
Розглянуто питання скорочення термінів будівництва тепличних комбінатів шляхом впровадження прогресивного методу зварювання сталевих труб при проведенні зварювально-монтажних робіт систем опалення теплиць. Рекомендовано використання автоматичного зварювання труб магнітокерованою дугою. Розробкою даної технології та зварювального обладнання займаються вчені Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (м. Київ).
Представлено зразки розроблених зварювальних установок і детально описано сутність та технічні показники процесу автоматичного зварювання магнітокерованою дугою сталевих труб. Розглянуто технологічні аспекти забезпечення якості зварних з’єднань при автоматичному зварюванні магнітокерованою дугою та технологічні особливості режиму зварювання стиків труб систем опалення теплиць. Технологія зварювання магнітокерованою дугою має великий потенціал для модернізації зварювання сталевих труб, пропонуючи високу ефективність, якість та економічність порівняно з традиційними методами зварювання. Створення на базі даних зварювальних установок мобільних зварювальних комплексів та впровадження їх в будівництво тепличних комбінатів дозволяє покращити якість виконання зварювально-монтажних робіт, скоротити терміни вводу в експлуатацію систем опалення теплиць, а також раціональне використання трудових і економія матеріальних затрат.
Описані тенденції та напрямки подальшого впровадження сучасного вітчизняного зварювального обладнання та прогресивних технологій зварювання трубних систем опалення при будівництві теплиць та тепличних комбінатів
Оцінка важливості технологічних чинників при відновленні кам’яних конструкцій з тріщинами
Full text linkThe article ranks 10 technological factors that influence the restoration of stone structures with cracks. The following factors were used for analysis: geometric parameters of the crack: width, depth and length; type of construction material (solid brick, hollow brick, ceramic blocks); type of repair mortar (cement, polymer) taking into account fluidity, density, shrinkage, etc.; condition of the base and its preparation, including the condition of the masonry body and the integrity of the joint filling; order of injection (filling) of the crack from bottom to top or from top to bottom; injection (filling) of cracks depending on the method of packer installation (into the crack, at an angle into the crack, at an angle outside the crack); moisture content of the structure; time and pressure of injection of the repair solution; ambient and structure temperature at the time of repair and restoration work; height of the damage (crack), accessibility to it. At the first stage, experts assessed the importance of each factor based on the Saati scale. Then, using the scoring method, the weight of each factor was determined. Thus, it has been established that the least significant factors in the restoration of cracked stone structures are the moisture content of the structure, the time and pressure of the repair solution injection, the ambient and structural temperatures at the time of repair and restoration work, the height of the damage (crack), and its accessibility. Their combined weight on the technology of restoring stone structures is 20%. Next, to verify the results obtained in determining the weight of the factors remaining for analysis, a calculation of the vector of weight coefficients (priorities) was performed. As a result, the factors were ranked. Thus, the order of injection (filling) of the crack has a weight of 20.9%; the geometric parameters of the crack – 20.4%; the condition of the base and its preparation – 19.1%; the type of construction material (solid brick, hollow brick, ceramic blocks) – 14.6%; injection (filling) of cracks depending on the method of packer installation – 12.8%; the type of repair mortar (cement, polymer) – 12.1%.У статті виконано ранжування 10 технологічних чинників, які впливають на відновлення кам’яних конструкцій з тріщинами. Для аналізу використані наступні чинники: геометричні параметри тріщини: ширина розкриття, глибина та довжина; вид матеріалу конструкції (повнотіла цегла, порожниста цегла, керамічні блоки); вид / тип ремонтного розчину (цементний, полімерний) враховуючи текучість, густину, усадку тощо; стан основи та її підготовка, у тому числі і стан тіла кам’яної кладки та суцільність заповнення швів; порядок ін’єктування (заповнення) тріщини знизу-вгору чи згори-вниз; ін’єктування (заповнення) тріщин залежно від способу влаштування пакера (в тріщину, під кутом в глиб тріщини, під кутом зовні тріщини); вологість конструкції; час та тиск ін’єктування ремонтного розчину; температура навколишнього середовища та конструкції на момент виконання ремонтно-відновлювальних робіт; висота розташування пошкодження (тріщина), доступність до неї. На першому етапі експертами виконано оцінку важливості кожного чинника на основі шкали Сааті. Далі за методом списування балів визначено вагомість кожного чинника. Так, встановлено, що найменш значущими, при відновленні кам’яних конструкцій з тріщинами, є такі чинники як вологість конструкції, час та тиск ін’єктування ремонтного розчину, температура навколишнього середовища та конструкції на момент виконання ремонтно-відновлювальних робіт, висота розташування пошкодження (тріщина), доступність до неї. Їх сукупна вагомість на технологію відновлення кам’яних конструкцій складає 20 %. Далі для перевірки отриманих результатів встановлення вагомості чинників, що залишилися для аналізу, було виконано розрахунок вектору вагових коєфіцієнтів (пріоритетів). У результаті виконано ранжування чинників. Так, порядок ін’єктування (заповнення) тріщини має вагомість 20,9 %; геометричні параметри тріщини – 20,4 %; стан основи та її підготовка – 19,1 %; вид матеріалу конструкції (повнотіла цегла, порожниста цегла, керамічні блоки) – 14,6 %; ін’єктування (заповнення) тріщин залежно від способу влаштування пакера, – 12,8 %; вид / тип ремонтного розчину (цементний, полімерний) – 12,1 %
Оптимізація технології формування монолітних вертикальних конструкцій з використанням рухомих стрічкових опалубних систем
No full textThis article develops a comprehensive methodological framework for the structural and operational optimization of technologies used to form monolithic vertical building elements through the application of vertically movable belt-type formwork systems. The proposed approach is based on a detailed decomposition of the construction process into nine standardized microelement matrices that represent the full operational cycle: installation of guide frames, placement of reinforcement, suspension of modular units, multilayer concrete placing, regulated curing, vertical lifting of modules, adjustment operations, and subsequent dismantling procedures. Such decomposition makes it possible to quantify labor intensity, assess the technological sequence, and determine the dominant factors influencing productivity.
A key feature of the investigated system is the flexible forming strip, tensioned on drive and bypass rollers, which ensures tangential detachment from the concrete surface during lifting. This mechanism substantially decreases adhesion forces, reduces mechanical resistance, and minimizes risk to the integrity of the freshly formed concrete layer. Compared with conventional panel formwork, belt-type systems demonstrate significantly lower energy demands, reduced labor consumption, and improved turnover rates. The study presents analytical dependencies for evaluating cycle duration, conformity coefficients, turnover ratios, and required operational resources.
The research substantiates the advantages of using mechanized group configurations of belt modules, which enable synchronized lifting, stable geometric accuracy, and continuity of concreting cycles within accelerated construction schedules. Moreover, the methodological framework provides a foundation for digital integration, supporting the application of BIM-based planning tools, SCADA monitoring solutions, and predictive analytics for process optimization.
The results confirm that vertically movable belt formwork systems represent a technologically and economically efficient alternative to traditional formwork approaches. Their implementation leads to measurable improvements in labor productivity, material utilization, cycle stability, and the quality of concrete surfaces. The proposed methodology also creates opportunities for future development of digital twins, automated control algorithms, and advanced rationalization models for modern monolithic construction..У статті розроблено комплексну методологічну основу для структурно-операційної оптимізації технології формування монолітних вертикальних елементів будівель із застосуванням вертикально переміщуваних модулів стрічкового типу. Запропонований підхід ґрунтується на детальній декомпозиції будівельного процесу на дев’ять уніфікованих матриць мікроелементного нормування, які охоплюють повний виробничий цикл: монтаж направляючих рам, установлення арматурних каркасів, підвішування модулів, пошарове укладання бетонної суміші, регульований догляд за бетоном, вертикальне переміщення формувальних модулів, виконання коригувальних операцій та подальший демонтаж системи. Така структуризація дає змогу точно визначати трудомісткість, оцінювати технологічну послідовність операцій та виявляти чинники, що найбільше впливають на продуктивність.
Ключовою особливістю досліджуваної системи є гнучка формувальна стрічка, натягнута на приводні та обвідні ролики, що забезпечує тангенціальне відокремлення від поверхні бетону під час підйому модуля. Такий принцип істотно зменшує сили адгезії, знижує механічний опір та мінімізує ризик пошкодження свіжої бетонної поверхні. Порівняно з традиційними панельними системами, стрічкова опалубка демонструє нижчі енерговитрати, меншу трудомісткість і підвищений коефіцієнт оборотності. У роботі сформульовано аналітичні залежності для оцінювання тривалості технологічного циклу, коефіцієнтів відповідності, оборотності та потреб у ресурсах.
Обґрунтовано переваги використання механізованих групових конфігурацій модулів, які забезпечують синхронізований підйом, стабільність геометрії та безперервність бетонування в умовах прискореного будівництва. Методика також створює підґрунтя для цифрової інтеграції технологічного процесу з BIM-плануванням, SCADA-моніторингом та використанням прогнозних алгоритмів оптимізації.
Результати дослідження підтверджують, що вертикально переміщувані стрічкові опалубні системи становлять технологічно та економічно ефективну альтернативу традиційним рішенням. Їх застосування підвищує продуктивність праці, покращує якість бетонних поверхонь і забезпечує більшу стабільність технологічного циклу. Запропонована методологія формує основу для подальшої розробки цифрових моделей, алгоритмів автоматизованого керування та сучасних інструментів раціоналізації процесів монолітного будівництва
Стратегічні пріоритети інноваційного розвитку підприємств будівельної галузі
Full text linkThe article is devoted to substantiating the strategic priorities of innovative development for construction enterprises in Ukraine in the context of post-war reconstruction and the transition to the “Construction 4.0” paradigm. Its relevance is determined by the need for rapid infrastructure recovery, harmonization with EU standards, and enhancing the international competitiveness of the sector. The aim of the study is to develop theoretical and methodological approaches to identifying and hierarchizing innovation priorities and to propose practical mechanisms for their implementation. The methodological basis includes principles of strategic management and innovation economics, analysis of scientific publications, comparison with state reconstruction programs, and the logic of a systems approach.
The generalization of results allowed identifying an interconnected set of priorities: technological modernization (BIM, digital twins, robotics, additive technologies), energy efficiency and “green” standards, digital transformation of project management (IoT, CDE, artificial intelligence), institutional and regulatory support, financial and investment instruments (PPP, grants, tax incentives), as well as human capital development (updating educational programs, training BIM managers, data engineers, and 3D printing operators). The novelty lies in forming an integrated system of strategic priorities adapted to Ukrainian realities, specifying expected effects and risks for each direction, and proposing an organizational and economic implementation mechanism (subjects, objects, principles, instruments, stages – preparatory, planning, implementation, control).
The practical significance is the possibility of using the proposed mechanism as a “roadmap” for enterprises and regional authorities: it ensures transparent planning, a balance of funding sources, KPI system construction, integration of digital monitoring platforms, and decision-adjustment mechanisms. The conclusions confirm that the synchronous advancement of six priorities reduces time and budget losses from fragmented reforms, with critical success factors being stable financing, regulatory harmonization, and accelerated competency development.Стаття присвячена обґрунтуванню стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку будівельних підприємств України в умовах повоєнної відбудови та переходу до парадигми «Будівництво 4.0». Актуальність зумовлена потребою швидкого відновлення інфраструктури, гармонізації зі стандартами ЄС і підвищення міжнародної конкурентоспроможності галузі. Мета роботи – розробити теоретико-методичні підходи до визначення та ієрархізації інноваційних пріоритетів і запропонувати практичні механізми їх імплементації. Методологічну основу становлять положення стратегічного менеджменту й економіки інновацій, аналіз наукових публікацій, зіставлення з державними програмами відбудови та логіка системного підходу.
Узагальнення результатів дозволило виділити взаємопов’язаний комплекс пріоритетів: технологічна модернізація (BIM, цифрові двійники, роботизація, адитивні технології), енергоефективність і «зелені» стандарти, цифрова трансформація управління проєктами (IoT, CDE, штучний інтелект), інституційне й нормативно-правове забезпечення, фінансово-інвестиційні інструменти (ДПП, гранти, податкові стимули), а також розвиток людського капіталу (оновлення освітніх програм, підготовка BIM-менеджерів, інженерів даних, операторів 3D-друку). Новизна полягає у формуванні цілісної системи стратегічних пріоритетів, адаптованої до українських реалій, із конкретизацією очікуваних ефектів і ризиків за кожним напрямом, та у пропозиції організаційно-економічного механізму реалізації (суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти, етапи – підготовчий, планувальний, реалізаційний, контрольний).
Практична значущість полягає у можливості використання запропонованого механізму як «дорожньої карти» для підприємств і регіональних органів влади: він забезпечує прозоре планування, баланс джерел фінансування, побудову системи KPI, інтеграцію цифрових платформ моніторингу та механізмів коригування рішень. Висновки підтверджують, що синхронне просування шести пріоритетів знижує часові та бюджетні втрати від розрізнених реформ, а критичними умовами успіху є стабільне фінансування, нормативна гармонізація та прискорене нарощування компетенцій
Використання сучасних фінансових інструментів для залучення інвестицій у будівельну галузь
Full text linkThe construction sector traditionally occupies a key position in the economic system of the state, as under an efficient and balanced socio-economic policy it can serve as a powerful driver of economic growth. Construction plays an essential role in achieving strategic societal goals by modernizing infrastructure, improving the quality of the built environment, and stimulating business development. Through the implementation of construction and investment projects at national, regional, and local levels, the sector contributes to the creation of new production facilities, housing, social institutions, and transport networks.
In the current context, Ukraine’s progress toward the economic standards of leading global economies is directly linked to the intensification of investment activity and the large-scale mobilization of financial resources to modernize and renew fixed assets. Modern financial instruments capable of attracting domestic and foreign investments – such as project financing, infrastructure bonds, private equity funds, and public-private partnerships – are becoming increasingly important. Expanding capital investment in new construction, reconstruction, and technological modernization must go hand in hand with strengthening the production capacity and material-technical base of the construction industry.
A separate focus is the current state of the construction sector during the full-scale war. Military aggression has caused massive destruction of residential, industrial, transport, and social infrastructure. This situation has simultaneously created an unprecedented demand for reconstruction and recovery projects, requiring rapid investment mobilization and the use of flexible, innovative financing mechanisms. Despite heightened risks, wartime conditions stimulate new forms of cooperation, including public-private partnerships, the involvement of international donor and investment funds, and the development of war-risk insurance tools that enable the implementation of both urgent repair works and long-term reconstruction initiatives.
Therefore, examining the application of modern financial instruments to attract investment into the construction industry – especially under wartime conditions – is highly relevant. Such research provides insights into effective recovery mechanisms, investment enhancement strategies, and pathways to strengthening the sector’s resilience and supporting sustainable economic development.Будівельна галузь традиційно посідає провідне місце в економічній системі держави, оскільки за умови ефективної та збалансованої соціально-економічної політики вона здатна виконувати роль потужного каталізатора економічного зростання. Саме будівництво забезпечує реалізацію стратегічно важливих суспільних цілей, сприяючи модернізації інфраструктури та формуванню якісного середовища для розвитку бізнесу й підвищення рівня життя населення. Через механізм будівельно-інвестиційних проектів галузь впливає на розвиток держави на всіх рівнях управління – від загальнонаціонального до місцевого, забезпечуючи створення нових виробничих потужностей, житла, соціальних об’єктів, транспортних комунікацій.
У сучасних умовах вихід України на рівень економічного розвитку провідних країн світу безпосередньо залежить від підвищення інвестиційної активності та масштабного залучення фінансових ресурсів у модернізацію й оновлення основних фондів. Особливого значення набуває використання сучасних фінансових інструментів, здатних мобілізувати інвестиції як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Зростання обсягів капітальних вкладень у нове будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення має супроводжуватися розвитком виробничого потенціалу будівельної індустрії та модернізацією її матеріально-технічної бази.
Окремої уваги потребує аналіз сучасного стану будівельної галузі в умовах повномасштабної війни. Воєнні дії спричинили значне руйнування житлової, транспортної, промислової та соціальної інфраструктури, що водночас створило безпрецедентний запит на відновлення та перебудову. Значний обсяг пошкоджених об’єктів вимагає оперативної мобілізації інвестицій, упровадження гнучких та інноваційних фінансових механізмів, здатних забезпечити швидку реалізацію як невідкладних ремонтних робіт, так і довгострокових проєктів реконструкції. Попри ризики, військовий стан стимулює появу нових форматів партнерств, зокрема державно-приватних, залучення міжнародних донорських фондів та інвестиційних структур, а також активізацію механізмів страхування воєнних ризиків.
Таким чином, дослідження використання сучасних фінансових інструментів для активізації інвестиційних процесів у будівельному секторі, особливо в умовах війни, є вкрай актуальним. Воно дає змогу визначити ефективні механізми відновлення, підвищення інвестиційної привабливості та забезпечення стійкого економічного розвитку країни
Альтернативні моделі муніципальної житлової компанії в україні
Full text linkThe article examines a set of alternatives in the structure and functions of municipal housing companies (MHCs) – social housing providers – which are planned to be established in Ukraine based on investments and grants from international financial organizations and donors. The need to rebuild a significant portion of damaged housing and construct new units for Internally Displaced Persons (IDPs) requires expanded approaches, as the total demand for affordable housing reaches 500 thousand units (up to 80 billion euros in investments), significantly exceeding the volume of the basic EC/EIB model (40 thousand units). The specifics of the Ukrainian context – the dominance of private ownership and the deformed condominium model – lead to difficulties in loss assessment, joint decision-making, and the absence of an effective mechanism for revolving reconstruction financing, which underlines the necessity of flexible alternative models.
The methodological basis of the study was project analysis, which was used to formulate possible model alternatives and propose the most acceptable ones, providing for the diversification of social housing provision forms. Based on international documents and the specific conditions of Ukrainian cities, the possibilities of integrating the reconstruction of damaged buildings, the completion of unfinished objects, and the transformation of ownership in existing apartments of inefficient owners are demonstrated. Acceptable options in the model configuration include, in addition to new construction, rebuilt and majorly repaired buildings, as well as the use of existing private apartments for rent.
A special alternative is the Housing Company (HC) model in the form of a LLC (JSC), established at the building level with the participation of former co-owners and the MHC as a municipal participant. This model allows external investment in exchange for a share of ownership, creating a mechanism of joint communal-private ownership of the integral real estate object. The MHC acts as an investor in reconstruction/repair, and the HC carries out state registration and organizes building management. Residents (former full owners) may become partial tenants, while the change of shares in favour of the MHC is possible in case of insufficient funds from co-owners for subsequent repairs, which essentially replaces state subsidies by exchanging necessary assistance for ownership shares. The model can be modified by waiving the self-sufficiency of the MHC. Housing stock management implies that strategic functions (Property Management, Assets Management) must remain with the MHC, while maintenance and operation functions (Building Management, Facility Management) can be transferred to private companies.
The obtained results are considered in the context of housing management as assets of housing enterprises (companies) – both municipal and private in the form of business entities.У статті розглянуто альтернативи у структурі муніципальних житлових компаній – надавачів соціального житла, які мають бути створені в Україні за рахунок міжнародних інвестицій та грантів. Необхідність відбудови значної частини пошкодженого житла та будівництва нового для ВПО вимагає розширення підходів, оскільки загальний попит на доступне житло сягає 500 тис. одиниць (до 80 млрд євро інвестицій), що значно перевищує обсяги базисної моделі ЄК/ЄІБ (40 тис. одиниць). Особливість української ситуації – домінування приватної власності та деформована модель кондомініуму – призводить до складнощів у визначенні збитків, прийнятті спільних рішень та відсутності дієвого механізму поворотного фінансування відбудови, що підкреслює необхідність гнучких альтернативних моделей.
Методологічною основою дослідження послужив проєктний аналіз, на основі якого сформульовані можливі альтернативи моделі та запропоновані найприйнятніші з них, що передбачають диверсифікацію форм надання соціального житла. Виходячи з міжнародних документів та специфічних умов міст України, показані можливості урахування відбудови пошкоджених будинків, добудови незавершених об’єктів та трансформації власності у наявних квартирах неефективних власників. Допустимі опції у конфігурації моделі включають, окрім новобудов, відбудовані, капітально відремонтовані будинки, а також використання наявних для оренди приватних квартир.
Особлива альтернатива – це модель Житлової компанії (ЖК) у формі ТОВ (АТ), створена на рівні будинку за участі бувших співвласників та МЖК як муніципального учасника. Ця модель дозволяє зовнішнє інвестування в обмін на частку власності, формуючи механізм спільної комунально-приватної власності на цілісний об’єкт. МЖК виступає інвестором у відбудову/ремонт, а ЖК проводить державну реєстрацію та організовує управління будинком. Мешканці (бувші повні власники) можуть стати частковими орендаторами, при цьому зміна часток на користь МЖК можлива при недостатності коштів співвласників на подальші ремонти, що фактично замінює державні субсидії на обмін допомоги на частки у власності. Модель може бути модифікована відмовою від самоокупності МЖК. Управління житловим фондом передбачає, що стратегічні функції (Property Management, Assets Management) мають залишитися в МЖК, тоді як функції утримання та експлуатації (Building Management, Facility Management) можуть передаватися приватним компаніям.
Отримані результати розглянуті у контексті управління житлом як активами житлових підприємств – як муніципальних, так і приватних у формі господарських товариств
Концептуальні засади управління знаннями в інтегрованих системах реалізації будівельних проєктів
Full text linkKnowledge management is viewed as a strategic factor in ensuring the efficiency and innovativeness of construction projects in the modern dynamic environment. The information and cognitive potential of project teams becomes a key resource that determines the competitiveness, resilience, and adaptability of organizations. Unlike material resources, knowledge possesses a nonlinear nature – it is continuously renewed, enriched through participants’ interaction, and transformed as a result of the digitalization of management processes. The article substantiates the concept of an integrated approach to knowledge management, which ensures a continuous cycle of knowledge creation, accumulation, transfer, utilization, and renewal throughout the life cycle of a construction project.
Knowledge is interpreted as a dynamic system of interaction among experience, information, and analytics. The role of digital platforms, BIM technologies, and cloud-based knowledge repositories is emphasized as essential tools for integrating knowledge flows among project participants. The effectiveness of knowledge management is based on the coherence of information flows and the bidirectional communication between architects, engineers, contractors, and clients.
A methodological approach to quantitative measurement of knowledge efficiency is developed through specific indices – the Knowledge Utilization Efficiency Coefficient and the Integration Interaction Index. These indicators reflect the level of information exchange, response speed, reuse of solutions, and the degree of digital integration. The proposed models of the synergistic effect of knowledge management and the diffusion of knowledge over time demonstrate how collective learning enhances team performance and reduces decision-making time.
The practical significance of the study lies in the creation of a conceptual model of knowledge management that combines horizontal (intra-team) and vertical (managerial) information flows. This combination forms an integrated informational environment where knowledge acquires self-replicating properties, and collective competence grows geometrically. The proposed system establishes a foundation for the development of an intellectual management culture that ensures sustainability, flexibility, and effectiveness of construction organizations in the context of the industry’s digital transformation.Управління знаннями розглядається як стратегічний чинник забезпечення ефективності та інноваційності будівельних проєктів у сучасному динамічному середовищі. Інформаційно-когнітивний потенціал проєктних команд перетворюється на ключовий ресурс, який визначає конкурентоспроможність, стійкість і здатність організацій до адаптації. На відміну від матеріальних ресурсів, знання мають нелінійну природу – вони постійно оновлюються, збагачуються взаємодією учасників і трансформуються внаслідок цифровізації управлінських процесів. У статті обґрунтовано концепцію інтегрованого підходу до управління знаннями, який забезпечує безперервний цикл створення, накопичення, передачі, використання та оновлення знань у межах життєвого циклу будівельного проєкту.
Сформовано уявлення про знання як динамічну систему взаємодії досвіду, інформації та аналітики. Підкреслюється роль цифрових платформ, BIM-технологій і хмарних баз даних як інструментів інтеграції знаннєвих потоків між учасниками проєкту. Визначено, що ефективність управління знаннями базується на когерентності інформаційних потоків і двонапрямній комунікації між архітекторами, інженерами, підрядниками та замовниками.
Розроблено підхід до кількісного вимірювання ефективності використання знань за допомогою індексів – коефіцієнта ефективності використання знань та індексу інтеграційної взаємодії. Такі індикатори відображають рівень обміну інформацією, швидкість реагування, повторне використання рішень та ступінь цифрової інтеграції. Моделі синергійного ефекту управління знаннями і дифузії знань у часі демонструють, як колективне навчання підвищує продуктивність командної роботи та скорочує часові витрати на ухвалення рішень.
Практичне значення дослідження полягає у створенні концептуальної моделі управління знаннями, де об’єднуються горизонтальні (внутрішньокомандні) й вертикальні (управлінські) потоки інформації. Таке поєднання забезпечує формування інтегрованого інформаційного середовища, у якому знання набувають властивостей самовідтворення, а колективна компетентність зростає у геометричній прогресії. Запропонована система створює основу для розвитку інтелектуальної культури управління, що забезпечує сталість, гнучкість і результативність будівельних організацій у контексті цифрової трансформації галузі
Визначення глибини армування для низькоенергетичного будівництва методом динамічного ущільнення у високонаповненому фундаменті в гірській місцевості
No full textDynamic compaction technology has gained rapid development and widespread application in soft soil reinforcement due to its numerous advantages. This study investigates low-energy dynamic compaction commonly used in high-fill mountain engineering, detailing its construction processes and engineering applications while systematically reviewing current theories and advancements in determining reinforcement zones. However, existing methods for defining effective reinforcement depth still rely heavily on construction experience and trial section testing, resulting in cumbersome procedures, high data dispersion, and insufficient reliability. To address this, the authors established a clear distinction between "effective reinforcement depth" and "influence depth of reinforcement" based on the "ellipsoidal morphology" assumption. Starting from the principle of equal soil mass before and after compaction (neglecting air mass), a complete set of calculation formulas for both depths was derived. The derivation process incorporated both compaction parameters (e.g., energy level, tamping frequency) and intrinsic soil properties (e.g., initial density, Poisson’s ratio). These formulas enable efficient computation of reinforcement depths when inputting known parameters, offering a novel approach to evaluate reinforcement effectiveness and optimize compaction strategies for low-energy projects. Furthermore, a series of low-energy dynamic compaction tests with varying energy levels were designed and implemented in a northwestern Chinese high-fill project. Field measurements of single-blow and cumulative settlements, effective reinforcement depths, and influence depths were collected and compared with formula-calculated results, confirming the formulas’ accuracy and engineering reliability. The methodology and outcomes provide a research paradigm for similar projects and enrich the theoretical basis for evaluating soft soil reinforcement using dynamic compaction technology.Із зростанням масштабів проектів та вимог до точності виявилася суттєва розбіжність між теоретичними дослідженнями та інженерною практикою. Найбільш критичною проблемою є нечітке визначення та кількісні методи оцінки «ефективної глибини зміцнення» та «глибини впливу зміцнення». Згідно з даними Міжнародного товариства механіки ґрунтів і фундаментотехніки (ISSMFE), за останні п’ять років кількість аварій, спричинених помилками у визначенні цих параметрів, зростала в середньому на 12,7% щорічно, причому 72,3% випадків були пов’язані з некоректним проектуванням параметрів. Ця проблема виникає через принципову різницю у визначеннях: «ефективної глибини зміцнення» вказує на глибину, де механічні показники ґрунту (наприклад, кількість ударів стандартного пенетраційного тесту, опір динамічному зондуванню) досягають проектних значень, тоді як«глибини впливу зміцнення» відображає глибину, де фіксуються зміни фізичного стану ґрунту (зниження вологості, зменшення коефіцієнта пористості). У неоднорідних ґрунтах ці два параметри можуть відрізнятися на 40%.
У цій роботі, спираючись на досвід застосування низькоенергетичного динамічного ущільнення у гірських насипних спорудах, детально висвітлено технологічний процес, інженерні сценарії застосування та проведено систематичний огляд сучасних методів визначення зон впливу. До основних методів належать:
Емпіричні формули (модифікований метод на основі формули Л. Менара, методи з використанням емпіричних коефіцієнтів);
Теоретичні моделі (методи збереження енергії, хвильові рівняння, чисельне моделювання методом скінченних елементів);
Фізичне моделювання (центрифужні експерименти);
Випробування ділянок.
Однак їхнє практичне застосування супроводжується значними труднощами через обмежену універсальність, високий рівень розкиду результатів та недостатню надійність.
Для вирішення цієї проблеми автори запропонували інноваційний підхід, заснований на гіпотезі про еліпсоїдальну форму зони зміцнення. Чітко розмежувавши поняття«ефективної глибини зміцнення» та«глибини впливу зміцнення» та використавши принцип збереження маси ґрунту (без урахування маси повітря), було виведено явні аналітичні вирази для обох параметрів. Процес виведення враховував як технологічні параметри ущільнення (енергія удару, кількість ударів), так і властивості насипного ґрунту (початкова щільність, коефіцієнт Пуассона). Отримані формули дозволяють швидко розраховувати значення«ефективної глибини зміцнення» та«глибини впливу зміцнення» при відомих вхідних параметрах, що забезпечує новий інструмент для оцінки ефективності низькоенергетичного ущільнення та оптимізації його параметрів.
Експериментальна перевірка проведена на високонасипній споруді в північно-західному Китаї, де було реалізовано серію низькоенергетичних випробувань з різними рівнями енергії. Вимірювання одноразових та сукупних осідань, «ефективної глибини зміцнення» та«глибини впливу зміцнення» продемонстрували високу збіжність із розрахунковими даними (середня похибка для«ефективної глибини зміцнення» склала 4,7%, для«глибини впливу зміцнення» – до 3,1%), що підтвердило точність запропонованої методики та її придатність для інженерних застосувань.
Дослідження встановило методологічний зразок для подібних проектів і суттєво поглибило теоретичні засади оцінки ефективності зміцнення слабких ґрунтів. Практичне впровадження методики дозволило скоротити час проектування на 40% та знизити вартість пробного ущільнення на 30%. Розроблена замкнута система «теоретичне обґрунтування – експериментальна валідація – корекція параметрів» стала методологічною основою для оцінки ефективності високоенергетичного динамічного ущільнення, ударного трамбування та інших споріднених технологій. У подальших дослідженнях планується досліджувати взаємодію газу та рідини в ненасичених ґрунтах, а також розробити конститутивні моделі пошкодження ґрунтів під дією ударних навантажень, що сприятиме подальшому розвитку наукових основ технології динамічного ущільнення
Дослідження факторів впливу на енергоспоживання сільських житлових будинків в умовах сильних холодів
No full textEnergy consumption of rural residential buildings was a key issue addressed in global sustainable development efforts. In this study, a typical rural self-built house in the severely cold climate of Jiuquan, China, was selected, and a dynamic energy consumption model was established using DesignBuilder software. The model was used to systematically analyze how six factors – building orientation, storey height, window-to-wall ratio, facade construction, roof construction, and external window materials-affected heating energy consumption through a one-factor experiment and an L25(5^6) orthogonal test. The results revealed that external wall insulation performance played the most significant role in energy consumption regulation, with EPS insulation facades saving 20.4% more energy than traditional clay brick walls. Low-E coated heat-breaking aluminum windows reduced energy consumption by 18.3% compared to single-pane wood frame windows, and using a 100 mm XPS insulation roof saved 9.8% of energy. The sensitivity ranking showed that the thermal parameters of the envelope (facade > windows > roof) had a stronger influence than building form parameters (floor height > window-to-wall ratio > orientation). The optimal combination scheme (WA4+WI5+RO5) achieved an annual energy consumption of 27,707 kWh, a 24.3% reduction from the baseline model. The study proposed a synergistic design strategy prioritizing high-performance envelope retrofits while limiting incremental storey heights and window-to-wall ratios, providing a quantitative basis for locally adapted energy efficiency policies for rural buildings.Виявлені ключові фактори впливу та механізми їх взаємодії на споживання теплової енергії в сільських житлових будинках у холодних регіонах, а також запропоновані економічно обґрунтовані шляхи оптимізації енергозбереження. Шляхом створення динамічної моделі енергоспоживання типового сільського будинку в районі Цзюцюань у DesignBuilder, використання комбінації однофакторного аналізу та багатофакторних ортогональних експериментів для систематичної оцінки кількісного впливу шести типів проектних параметрів на енергоспоживання, побудови ортогональної матриці, що містить 25 наборів експериментів, а також поєднання полярного аналізу та дисперсійного аналізу для уточнення рейтингу чутливості та закону синергії кожного фактора.
Односторонній аналіз показує, що конструкція зовнішніх стін є основним фактором чутливості, а використання ізоляції EPS (WA4) або композитної стіни з кам'яної вати (WA5) дозволяє досягти показників енергозбереження на рівні 20,4% і 20,3% відповідно. Покращення теплових характеристик зовнішніх віконних матеріалів забезпечує значні маржинальні переваги: алюмінієві вікна з низькоемісійним покриттям (WI5) знижують енергоспоживання на 18,3% порівняно з традиційними однокамерними вікнами з дерев'яною рамою. Збільшення товщини ізоляції даху з пінополістиролу (XPS) покращує енергозбереження, але при товщині понад 50 мм приріст сповільнюється: 100-міліметровий шар XPS (RO5) заощаджує 9,8% енергії порівняно з базовим варіантом даху. Не слід ігнорувати синергетичний ефект параметрів форми будівлі – кожні 0,3 м збільшення висоти поверху призводить до збільшення енергоспоживання на 5,2%, а співвідношення вікна до стіни більше 0,5 вимагає високоефективних зовнішніх вікон, щоб уникнути сплеску тепловтрат.
Результати ортогональних експериментів розкривають складний механізм багатофакторної взаємодії, і оптимальна комбінація (WA4+WI5+RO5) досягає річного споживання енергії на опалення 27 707 кВт-год, що на 24,3% нижче, ніж у базовій моделі, а енергозберігаючий ефект має нелінійний суперпозиційний характер. І навпаки, погані комбінації (наприклад, WA1+FH5) призводять до сплеску енергоспоживання до 39 426 кВт-год, що підкреслює негативний ефект зв'язку теплових дефектів і розширення об'єму приміщення.
Це дослідження забезпечує інформаційну підтримку для подолання технічних та економічних бар'єрів на шляху підвищення енергоефективності в сільських будівлях і має велику практичну цінність для розробки диференційованої політики субсидій та просування відповідних енергозберігаючих технологій у сільській місцевості