Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Дослідження використання сполук оксидів заліза у складі порошкових лакофарбових матеріалів
Full text linkA significant cost factor in the production of these iron-containing compounds is the use of expensive precursors and energy resources during synthesis. Therefore, replacing chemically pure heavy metal salt precursors with spent technological solutions—generated in large volumes at metallurgical and electroplating plants—can address this issue. The processing of such solutions to obtain valuable commercial products is considered a promising approach. This study presents the results of employing the ferritization method. A distinctive feature of the research is the use of energy-efficient ultrasonic treatment of the reaction mixture. Its advantages over traditional thermal activation methods are demonstrated. The influence of different oxidizing agents and activation methods on the ferritization process and the structural properties of the resulting precipitates has been investigated. X-ray diffraction analysis revealed the presence of feroxyhyte (δ-FeOOH) and magnetite (Fe₃O₄) phases in the ferritization products. It was established that ultrasonic treatment combined with hydrogen peroxide addition at a concentration of 2.5 ml/dm³ results in a precipitate consisting exclusively of the magnetite phase. The obtained ferritization precipitates reliably encapsulate iron ions within their crystalline structure, effectively isolating them from the environment. It was noted that the precipitate containing iron oxyhydroxide phase exhibited significant iron ion leaching in aggressive environments: 5.67 mg/kg in acidic and 0.83 mg/kg in alkaline conditions. The research results indicate the potential use of these ferrimagnetic compound-containing precipitates in the production of powder coating materials. Implementing the improved ferritization process in industrial applications may reduce energy consumption compared to conventional waste treatment technologies.Розробка нових корозійних захисних покриттів з високою механічною міцністю передбачає використання в складі порошкових красок, як наповнювача сполук оксидів заліза. Основна частка, яка формує вартість отримання цих залізовмісних сполук є використання в процесі синтезу коштовних прекурсорів та енергетичних ресурсів. Тому заміна в процесі синтезу хімічно чистих прекурсорів солей важких металів, наприклад відпрацьованими технологічними розчинами, які утворюються в великих об’ємах на металургійних і гальванічних підприємствах дозволить вирішити цю проблему. Перспективною є переробка цих розчинів з отриманням цінних товарних продуктів. В дослідженнях представлені результати із застосування методу феритизації. Особливістю роботи є використання енергоощадної ультразвукової обробки реакційної суміші. Показані її переваги порівнянні з традиційною термічною активацію. Вивчено вплив різник окиснювачів на проведення процесу феритизації та способів його активації на структурні властивості отриманих осадів. Методом рентгенофазового аналізу в осадах феритизації виявлені фази фероксигіту – δ-FeOОН та магнетиту Fe3O4. Встановлено, що при ультразвуковій обробці та використання пероксиду водню в кількості 2,5 мл/дм3 осад містить виключно фазу магнетиту. Отримані зразки осадів феритизації дозволяють надійно забезпечити високий рівень інкапсулювати іони заліза від навколишнього середовища в кристалічній структурі. Відмічено, що високе значення вилуговування іонів заліза в агресивних навколишніх середовищах має осад, що містить фазу оксогідроксиду заліза та становить в кислому ˗ 5,67 мг/кг, лужному ˗ 0,83 мг/кг. Результати дослідження свідчать про можливість подальшого використання осадів для виготовлення порошкових лакофарбових покриттів з вмістом цих феромагнітних сполук. Використання удосконаленого феритизаційного процесу на виробництві дозволить досягнути менших енерговитрат в порівнянні з відомими технологіями переробки
Організаційно-технологічні рішення та цифрова оптимізація змінної логістики в управлінні процесами будівництва об’єктів багатоцільового призначення
Full text linkThe article provides a comprehensive study of the improvement of organizational and technological processes and the digitalization of logistics aimed at enhancing the efficiency of flow construction of reinforced concrete industrial facilities. It has been proven that under current conditions, particularly in the context of military actions, destructive impacts on infrastructure, and resource shortages, traditional approaches to construction management result in cost overruns, supply delays, and low adaptability. The necessity of improving organizational and technological solutions and implementing digital logistics tools as key factors in increasing the efficiency of construction processes is substantiated. Based on statistical data, the current state of the construction industry is analyzed, and the main problems of resource provision and logistics are identified.
The key challenges are analyzed, including disruptions in material supply, high transportation costs, and the lack of centralized digital management platforms. It is determined that an effective organizational and technological solution is flow construction, which makes it possible to reduce commissioning times of facilities by 15–25% compared to traditional methods.
Particular attention is given to the potential of digital optimization, specifically the use of BIM technologies, ERP systems, and supply chain management platforms, which ensure transparency and continuity of construction flows. Organizational and technological solutions are proposed to minimize risks in industrial construction, including the creation of buffer stocks, supplier diversification, and the implementation of backup energy sources.
The application of organizational and technological solutions supported by digital tools enables a shift from reactive to proactive management. This is critically important for ensuring continuity and efficiency of construction under current conditions. Thus, the synergy between flow construction and digital logistics is a key factor in improving efficiency, which is of particular importance for the large-scale reconstruction of Ukraine.У статті комплексно досліджено проблематику удосконалення організаційно-технологічних процесів та цифровізації логістики для підвищення ефективності потокового будівництва промислових об’єктів із залізобетону. Доведено, що в сучасних умовах, особливо в контексті воєнних дій, руйнівних ударів по інфраструктурі та ресурсного дефіциту, традиційні підходи до організації будівельного виробництва призводять до перевитрат, затримок у постачанні та низької адаптивності. Обґрунтовано необхідність удосконалення організаційно-технологічних рішень та впровадження цифрових інструментів логістики як ключових чинників підвищення ефективності будівельних процесів. На основі статистичних даних проаналізовано сучасний стан будівельної галузі, виявлено основні проблеми ресурсозабезпечення та логістики.
Проаналізовано ключові виклики, зокрема перебої у постачанні матеріалів, високі транспортні витрати та відсутність централізованих цифрових платформ для управління. Визначено, що ефективним організаційно-технологічним рішенням є потокове будівництво, яке дозволяє скоротити терміни введення об’єктів в експлуатацію на 15–25% порівняно з традиційними методами.
Особливу увагу приділено можливостям цифрової оптимізації, зокрема використанню BIM-технологій, ERP-систем та платформ управління ланцюгами постачання, що забезпечують прозорість та безперервність будівельних потоків. Запропоновано організаційно-технологічні рішення для мінімізації ризиків у промисловому будівництві, включаючи створення буферних запасів, диверсифікацію постачальників та впровадження резервних джерел енергії.
Застосування організаційно-технологічних рішень, підкріплених цифровим інструментарієм, дозволяє перейти від реактивного до проактивного управління. Це є критично важливим для забезпечення безперервності та ефективності будівництва в сучасних умовах. Таким чином, синергія між потоковим будівництвом та цифровою логістикою є ключовим чинником підвищення ефективності, що має особливе значення для масштабної відбудови України
Електронний бізнес українських підприємств торгівлі в умовах воєнного стану та методи його стимулювання
Full text linkThe article is devoted to studying the peculiarities of the functioning of electronic business in Ukrainian trade enterprises and substantiating the methods of its stimulation under martial law. The relevance of the topic is determined by the transformation of e-commerce into a key factor of the country’s economic resilience, which requires scientific understanding of its adaptive potential in crisis conditions. The author analyzes the dynamics of key market indicators and systematizes scientific research on this issue, as well as identifies the main directions for adapting business models to modern challenges. It has been established that the e-commerce sector demonstrates significant adaptive potential and resilience despite the destructive impact of external factors. This approach allows for a comprehensive assessment of the industry’s condition and the formation of a theoretical foundation for developing mechanisms of state support.
The author emphasizes the importance of combining state policy instruments, business strategies, and technological solutions to ensure the sustainable development of the sector. The role of developing e-government and electronic document management systems, particularly the “Diia.Business” platform, is highlighted in simplifying online entrepreneurship. Special attention is paid to the analysis of the financial and economic architecture of state support, which is considered a catalyst for digital transformation and modernization of payment infrastructure.
It is emphasized that a synergistic effect is achieved through the integration of stimulation measures with the development of e-government systems and the strengthening of cybersecurity resilience. The study identifies the existence of systemic barriers and a lack of public investment that hinder the development of the industry, particularly in the logistics, financial, and regulatory spheres. The necessity of applying a comprehensive approach to stimulating electronic business is substantiated, as it will enable the transformation of the crisis period into a phase of accelerated digital modernization. General scientific and practical recommendations are provided to enhance the resilience and competitiveness of the national e-commerce market.Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування електронного бізнесу українських підприємств торгівлі та обґрунтуванню методів його стимулювання в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена перетворенням електронної комерції на ключовий фактор економічної стійкості країни, що потребує наукового осмислення його адаптивного потенціалу в кризових умовах. Автором проаналізовано динаміку ключових ринкових показників та систематизовано наукові праці з даної проблематики, а також визначено основні напрями адаптації бізнес-моделей до сучасних викликів. Встановлено, що сектор електронної торгівлі демонструє значний адаптивний потенціал та стійкість, незважаючи на деструктивний вплив зовнішніх чинників. Такий підхід дозволяє комплексно оцінити стан галузі та сформувати теоретичну основу для розробки механізмів її державної підтримки. Автор підкреслює важливість поєднання інструментів державної політики, бізнес-стратегій та технологічних рішень для забезпечення сталого розвитку сектору. Окреслено роль розвитку системи електронного урядування та електронного документообігу, зокрема платформи «Дія.Бізнес», у спрощенні ведення онлайн-підприємництва. Особливу увагу приділено розгляду фінансово-економічної архітектури державної підтримки, яка розглядається як каталізатор цифрової трансформації та модернізації платіжної інфраструктури. Підкреслюється, що синергетичний ефект досягається завдяки інтеграції заходів стимулювання з розвитком системи електронного урядування та посиленням кіберстійкості. Дослідження виявляє проблему наявності системних бар'єрів, браку державних інвестицій, що стримують розвиток галузі, зокрема в логістичній, фінансовій та регуляторній сферах. Обґрунтовано необхідність застосування комплексного підходу до стимулювання електронного бізнесу, що дозволить трансформувати кризовий період у фазу прискореної цифрової модернізації. Надано загальні науково-практичні рекомендації щодо підвищення стійкості й конкурентоспроможності національного ринку електронної комерції
Інструментарій багатокритеріальної оптимізації рішень у мультипроєктному управлінні
Full text linkIn today’s highly dynamic business environment and increasingly complex management processes, construction and engineering companies face the challenge of making decisions that must account for a wide range of interrelated criteria. Traditional approaches focused on a single objective – such as minimizing costs or shortening project durations – are becoming ineffective in complex multiproject systems, where each managerial decision has a multidimensional impact on overall performance.
Multi-criteria optimization provides a scientifically grounded framework for reconciling conflicting objectives by combining the flexibility of analytical methods with the precision of mathematical modeling. The integration of Pareto optimality principles, compromise programming, the Analytic Hierarchy Process (AHP), and evolutionary algorithms such as NSGA-II enables the generation of multiple alternative decision options that take into account both short-term operational needs and long-term strategic priorities of an organization.
The practical application of multi-criteria models in multiproject management contributes to the automation of project coordination processes, rational allocation of resources, and reduction of conflicts within corporate ecosystems based on ERP and PPM platforms. Such systems form the foundation for flexible portfolio management, where each project element is integrated into a unified information and analytical space.
The incorporation of cognitive analytics, machine learning, and fuzzy logic enhances the adaptability of management systems and their ability to respond effectively to environmental uncertainty. Multi-criteria optimization emerges as a core tool for building next-generation analytical management models that not only improve the accuracy and resilience of managerial decisions but also lay the groundwork for a transition toward predictive and analytical management in modern multiproject environments.У сучасних умовах високої динаміки бізнес-середовища та зростаючої складності управлінських процесів будівельні та інжинірингові компанії стикаються з необхідністю ухвалювати рішення, що враховують значну кількість взаємопов’язаних критеріїв. Традиційні підходи, орієнтовані лише на один показник – наприклад, мінімізацію витрат чи скорочення термінів, – втрачають ефективність у складних мультипроєктних системах, де кожна управлінська дія має багатовимірний вплив на загальну результативність.
Багатокритеріальна оптимізація забезпечує науково обґрунтований інструментарій для узгодження суперечливих цілей, поєднуючи гнучкість аналітичних методів із точністю математичного моделювання. Поєднання принципів Парето-оптимальності, компромісного програмування, аналітичної ієрархії (AHP) та еволюційних алгоритмів, таких як NSGA-II, дозволяє формувати множину альтернативних варіантів рішень, що враховують як короткострокові, так і стратегічні пріоритети компанії.
Практичне застосування багатокритеріальних моделей у мультипроєктному управлінні сприяє автоматизації процесів узгодження між проєктами, раціональному розподілу ресурсів і зниженню рівня конфліктів у межах корпоративних екосистем ERP і PPM. Такі системи створюють основу для гнучкого управління портфелем проєктів, де кожен елемент інтегровано у спільний інформаційно-аналітичний простір.
Інтеграція елементів когнітивного аналізу, машинного навчання та нечіткої логіки підвищує адаптивність і здатність систем реагувати на невизначеність середовища. Багатокритеріальна оптимізація постає як інструмент побудови аналітичної моделі нового покоління, що забезпечує не лише підвищення точності та стійкості управлінських рішень, а й формує передумови для переходу до прогнозно-аналітичного управління в сучасних мультипроєктних структурах
Створення системи економічних стимулів для впровадження інноваційних продуктів і рішень
Full text linkThe formation of an effective system of economic incentives for the implementation of innovative products and solutions is a fundamental condition for developing an innovation-driven economy and enhancing the competitiveness of enterprises. Its essence lies in creating a balanced structure of direct and indirect mechanisms of influence that provide not only financial support for innovations but also a favorable institutional environment for their realization. Such incentives act as moderators of economic behavior, directing economic agents toward adopting innovative decisions even under conditions of high uncertainty.
The system of economic incentives is based on the combination of financial, tax, administrative, informational, and regulatory instruments. Its key characteristic is adaptability – the ability to respond to changing market and technological conditions. Within the innovation stimulation model, a significant role is played by the interrelationship between the size of the incentive, the level of risk, and the innovation activity of enterprises. It has been established that even strong financial incentives lose their effectiveness in environments with high institutional risks or low trust in the regulatory system.
The institutional environment serves as the main filter for the perception of incentives. When effective legal guarantees, property rights systems, and mechanisms for monitoring funding compliance are absent, economic incentives fail to translate into real actions. Therefore, the economic efficiency of incentives should not be considered in isolation but rather in correlation with the quality of institutions, the level of transparency, and the governance structure.
The development of an incentive system requires a balance between supply-side instruments (tax benefits, subsidies, grants) and demand-side tools (public procurement of innovations, guarantees, export support). It is advisable to combine short-term financial measures with long-term mechanisms for building innovation infrastructure – technology parks, incubators, and venture funds. Such an approach creates an “affordable risk” environment that facilitates the transition from isolated innovative actions to a sustainable innovation culture.
The proposed concept of the incentive system covers three levels: the state (strategic and regulatory), corporate (investment and operational), and partnership (cluster and network). Each level involves specific mechanisms – from tax credits and innovation vouchers to programmed financing and repayable grants. Their effectiveness is determined by the system’s ability to synchronize the interests of investors, innovators, and society.Формування ефективної системи економічних стимулів для впровадження інноваційних продуктів і рішень є фундаментальною умовою розвитку інноваційної економіки та підвищення конкурентоспроможності підприємств. Її сутність полягає у створенні збалансованої структури прямих і непрямих механізмів впливу, які забезпечують не лише фінансову підтримку інновацій, але й сприятливе інституційне середовище для їх реалізації. Такі стимули виступають модераторами економічної поведінки, спрямовуючи суб’єктів господарювання на прийняття інноваційних рішень навіть за умов високої невизначеності.
Система економічних стимулів базується на поєднанні фінансових, податкових, адміністративних, інформаційних та регуляторних інструментів. Ключовою її характеристикою є адаптивність – здатність реагувати на зміни ринкових і технологічних умов. У межах моделі інноваційного стимулювання особливу роль відіграють функції взаємозв’язку між розміром стимулу, рівнем ризику та інноваційною активністю підприємств. Встановлено, що навіть потужні фінансові стимули втрачають ефективність у середовищі з високими інституційними ризиками або недостатньою довірою до регуляторної системи.
Інституційне середовище виступає основним фільтром сприйняття стимулів. Якщо відсутні ефективні правові гарантії, система прав власності та контроль за виконанням умов фінансування, економічні стимули не переходять у реальні дії. Тому економічна ефективність стимулів має розглядатися не ізольовано, а у взаємозв’язку з якістю інституцій, рівнем прозорості та структурою управління.
Побудова системи економічних стимулів передбачає баланс між інструментами пропозиції (податкові пільги, субсидії, гранти) та попиту (державні закупівлі інновацій, гарантії, експортна підтримка). Доцільно поєднувати короткострокові фінансові заходи із довгостроковими механізмами створення інноваційної інфраструктури – технопарків, інкубаторів, венчурних фондів. Такий підхід формує середовище «доступного ризику», що сприяє переходу від окремих інноваційних актів до стійкої інноваційної культури.
Запропонована концепція системи стимулів охоплює три рівні: державний (стратегічний, регуляторний), корпоративний (інвестиційно-операційний) і партнерський (кластерно-мережевий). На кожному рівні діють специфічні механізми – від податкового кредиту і ваучерів до механізмів програмованого фінансування та repayable grants. Їх ефективність визначається здатністю синхронізувати інтереси інвестора, інноватора та суспільства
Дослідження ключових концепцій економічних технологій та їх застосування в девелоперському бізнесі
Full text linkIn the modern development business, economic technologies serve as a key factor in shaping an efficient, analytically grounded, and resilient management system. They combine digital tools, financial models, and analytical methodologies that transform the processes of planning, construction, and property operation into a single continuous value management cycle. The essence of economic technologies lies in the integration of managerial, informational, and investment functions within a digital environment that ensures transparency, accuracy, and adaptability of decision-making.
Development companies use these technologies to create flexible project management models, enhance the efficiency of resource planning, forecast risks, and establish new formats of interaction with clients and partners. Digitalization of management enables a shift from intuition-based decisions to data-driven management, where the leading role is played by ERP, CRM, and BIM systems, KPI dashboards, and Business Intelligence tools. In the context of development activity, economic technologies create the foundation for sustainable growth, reduction of operational costs, and strengthening of enterprise competitiveness. They enable the management of not only financial flows but also brand value, reputational risks, and levels of social responsibility – factors that have become particularly significant under the influence of global ESG trends.
A crucial role belongs to the integration of big data analytics and machine learning, which make it possible to forecast market trends, demand for real estate, and evaluate potential implementation scenarios for investment projects. This facilitates the transition to a new management paradigm – analytically-driven development, in which every decision results from multilayered digital analytics.
Thus, economic technologies become not only a means of improving business efficiency but also the foundation for the strategic resilience of companies operating in a volatile economic environment. Their application defines an enterprise’s capacity for innovation, managerial flexibility, and integration into the global processes of the digital economy.У сучасному девелоперському бізнесі економічні технології виступають як ключовий фактор формування ефективної, аналітично обґрунтованої та стійкої системи управління. Вони поєднують цифрові інструменти, фінансові моделі та аналітичні методики, що дозволяють перетворювати процеси планування, будівництва й експлуатації нерухомості на єдиний безперервний цикл управління вартістю. Сутність економічних технологій полягає в інтеграції управлінських, інформаційних та інвестиційних функцій у цифровому середовищі, яке забезпечує прозорість, точність і адаптивність рішень.
Девелоперські компанії використовують ці технології для формування гнучких моделей управління проєктами, підвищення ефективності ресурсного планування, прогнозування ризиків і створення нових форматів взаємодії з клієнтами та партнерами. Цифровізація управління дає змогу перейти від інтуїтивного прийняття рішень до управління, що базується на даних (data-driven management), у якому основну роль відіграють системи ERP, CRM, BIM, KPI-панелі та інструменти Business Intelligence. У контексті девелоперської діяльності економічні технології створюють передумови для сталого розвитку, скорочення операційних витрат і забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Вони дозволяють управляти не лише фінансовими потоками, а й цінністю бренду, репутаційними ризиками, рівнем соціальної відповідальності, що особливо важливо в умовах глобальних ESG-трендів.
Ключова роль належить інтеграції аналітики великих даних і машинного навчання, які дають змогу прогнозувати тенденції ринку, попит на об’єкти нерухомості та оцінювати потенційні сценарії реалізації інвестиційних проєктів. Це створює можливість переходу до нової парадигми управління – аналітично-керованого девелопменту, де кожне рішення є результатом багаторівневої цифрової аналітики. Таким чином, економічні технології стають не лише засобом підвищення ефективності бізнесу, а й основою стратегічної стійкості компаній у мінливому економічному середовищі. Їх застосування визначає здатність підприємства до інноваційного оновлення, управлінської гнучкості та інтеграції у глобальні процеси цифрової економіки
Стійкость оболонки мінімальної поверхні на трапецевидному контурі з урахуванням геометричної нелінійності при термосиловому навантаженні
Full text linkFor the calculation of spatial thin-walled structures, it is necessary to perform verification calculations for two groups of limit states. The first group of limit states includes strength and stability calculations. The second group of limit states includes deflection and crack resistance calculations.
The object of study is a shell of minimal surface on a trapezoidal contour, which is a thin-walled spatial structure. This type of shell is used in the following industries: mechanical engineering, chemical industry, aircraft construction, and drone construction. They have high strength, rigidity and lightness, and are easy to manufacture.
The shells of minimal surfaces, which are studied by traditional methods of mathematical physics, are not sufficiently studied due to the unique thin-walled structures that were derived by optimizing the shape on a given contour. Recently, the creation of advanced structures, high-performance machines and special-purpose objects often leads to the need to develop structural shell elements with a complex geometric structure - which are the shells of minimal surfaces.
The essence of the geometrically nonlinear formulation is to find the actual displacements of the finite element model when studying the loss of global stability of the shell of the minimum surface on a trapezoidal contour, as well as to find the special places where the actual loss of stability occurs on the mid-surface. This methodology allows to calculate the loss of stability of the minimum surface shell with a high enough accuracy, which leads to the optimization of stability in multi-criteria parametric optimization.
Numerical studies were carried out using the finite element method (FEM). After creating the finite element model, a combination of external loads was set in accordance with the building codes of Ukraine. Next, an initial stability calculation was performed, which showed that the first four forms of stability loss have a strain energy coefficient of less than one. The thickness of the shell of the minimum surface on the trapezoidal contour was selected as follows, the minimum strain energy on the first form of loss of stability was a factor of 1.0, while the required thickness was 36 mm.Для розрахунку просторових тонкостінних конструкцій необхідно виконувати перевірочні розрахунку за двома групами граничних станів. До першої групи граничних станів відносяться розрахунку на міцність та стійкість. До другої групи граничних станів відносяться розрахунок на прогини та тріщиностійкість.
Об’єктом дослідження є оболонка мінімальної поверхні на трапецевидному контурі, що представляє собою тонкостінну просторову конструкцію. Такий вид оболонок використовується в наступним галузям господарства: машинобудуванні, хімічної промисловості, в літакобудуванні, та для будування дронів. Вони володіють високою міцністю, жорсткістю та легкістю, технологічні у виготовленні.
Оболонки мінімальних поверхонь які досліджуються традиційними методами математичної фізики, дослідженні недостатньо, за рахунок унікальних тонкостінних конструкцій, які були виведені за рахунок оптимізації форми на заданому контурі. В останній час створення прогресивних конструкцій, високопродуктивних машин та об’єктів спеціального призначення часто приводить до необхідності розробки конструктивних оболонкових елементів з важкою геометричною структурою – якими і є оболонки мінімальних поверхонь.
Суть геометрично нелінійної постановки полягає в знаходження дійсних переміщень скінчено-елементної моделі при дослідження втрати глобальної стійкості оболонки мінімальної поверхні на трапецевидному контурі, а також знаходження особливих місць де відбувається фактична втрата стійкості на серединній поверхні. Ця методика дозволяє досить з високою точністю вираховувати втрату стійкості оболонки мінімальної поверхні, що підводить до оптимізації стійкості при багатокритеріальній параметричній оптимізації.
Чисельні дослідження були проведені за допомогою метода скінченних елементів (МСЕ). Після створення скінчено-елементної моделі були задана комбінація зовнішніх навантаження згідно будівельних норм України. Далі відбувався початковий розрахунок стійкості, який показав, що перші чотири форми втрати стійкості мають коефіцієнт енергії деформації менше одиниці. Була підібрана товщина оболонки мінімальної поверхні на трапецевидному контурі наступна, мінімальна енергії деформації на першій формі втрати стійкості становила коефіцієнт 1.0, при цьому необхідна товщина становить 36 мм
Варіативні стратегії до проєктування управлінських структур у девелоперських будівельних проєктах
Full text linkThis work is devoted to the study of variable strategies for designing management structures in development construction projects. In the conditions of dynamic development of the construction industry and increasing complexity of development projects, there is a need to adapt management models to changing market conditions, regulatory requirements and technological challenges. The effectiveness of the management structure directly affects the implementation time, budgeting, quality of work performed and the overall competitiveness of the development project.
The main concepts of forming organizational structures for managing construction development projects are considered. Three key approaches are distinguished: hierarchical, matrix and hybrid. The hierarchical model is characterized by centralized decision-making, which promotes control, but limits flexibility. The matrix approach involves the distribution of responsibility between functional units, which increases coordination, but can lead to conflicts between management levels. The hybrid approach combines the advantages of both models, providing an optimal balance between control and adaptability.
The article analyzes the factors influencing the choice of a particular management structure, in particular the scale of the project, the level of technological complexity, the availability of financial resources, regional features, as well as the strategic goals of the developer. A comparative analysis of the effectiveness of the application of different approaches in the context of ensuring optimal resource allocation, minimizing risks and increasing productivity is carried out.
Special attention is paid to modern trends in the digital transformation of management structures in construction projects. The impact of automated management systems, BIM technologies (Building Information Modeling) and artificial intelligence on the optimization of project processes, increasing forecasting accuracy and improving communication between project participants is studied.
The practical significance of the study lies in the development of recommendations for the selection and adaptation of the optimal management structure in accordance with the specifics of a particular development project. The proposed approaches can be used to improve the efficiency of planning, coordination and implementation of construction projects in modern conditions.Дана робота присвячена дослідженню варіативних стратегій проєктування управлінських структур у девелоперських будівельних проєктах. В умовах динамічного розвитку будівельної галузі та зростання складності девелоперських проєктів виникає необхідність адаптації управлінських моделей до мінливих ринкових умов, регуляторних вимог і технологічних викликів. Ефективність управлінської структури безпосередньо впливає на строки реалізації, бюджетування, якість виконаних робіт і загальну конкурентоспроможність девелоперського проєкту.
Розглянуто основні концепції формування організаційних структур управління будівельними девелоперськими проєктами. Виділено три ключові підходи: ієрархічний, матричний і гібридний. Ієрархічна модель характеризується централізованим прийняттям рішень, що сприяє контролю, проте обмежує гнучкість. Матричний підхід передбачає розподіл відповідальності між функціональними підрозділами, що підвищує координацію, але може призводити до конфліктів між рівнями управління. Гібридний підхід поєднує переваги обох моделей, забезпечуючи оптимальний баланс між контролем і адаптивністю.
У статті аналізуються фактори, що впливають на вибір тієї чи іншої управлінської структури, зокрема масштаби проєкту, рівень технологічної складності, доступність фінансових ресурсів, регіональні особливості, а також стратегічні цілі девелопера. Проведено порівняльний аналіз ефективності застосування різних підходів у контексті забезпечення оптимального розподілу ресурсів, мінімізації ризиків і підвищення продуктивності.
Окрему увагу приділено сучасним тенденціям цифрової трансформації управлінських структур у будівельних проєктах. Досліджено вплив автоматизованих систем управління, BIM-технологій (Building Information Modeling) та штучного інтелекту на оптимізацію проєктних процесів, підвищення точності прогнозування та покращення комунікації між учасниками проєкту.
Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо вибору та адаптації оптимальної управлінської структури відповідно до специфіки конкретного девелоперського проєкту. Запропоновані підходи можуть бути використані для підвищення ефективності планування, координації та реалізації будівельних проєктів у сучасних умовах
Параметричний аналіз впливу вертикального армування ґрунтових основ жорсткими елементами на підвищення модуля деформації та стійкості споруд
Full text linkThis paper is dedicated to investigating the impact of vertical reinforcement of soil bases with rigid elements on enhancing the deformation modulus and overall structural stability. The primary objective is to establish optimal reinforcement parameters, including the selection of rigid element materials, to ensure increased bearing capacity and reduced base deformations. Furthermore, a comparative analysis of reinforcing elements made from various materials (reinforced concrete, steel, soil-cement, composite materials) is conducted, evaluating their advantages and disadvantages.
The study employs analytical calculation methods, a comparative analysis of existing experimental results, an examination of regulatory documentation, and empirical models to assess the effectiveness of different reinforcement techniques (soil mixing piles, jet grouting, composite reinforcement, metallic elements).
To obtain the results, a comparison of the influence of various reinforcement types on the increase in the soil deformation modulus was performed. It was found that soil mixing pile technology allows for an increase in the deformation modulus by up to 70%, while the application of jet grouting more than doubles it. It was established that composite materials exhibit low corrosion susceptibility but are inferior in terms of elastic modulus to steel reinforcing elements. Optimal application areas for different reinforcement technologies are proposed based on soil type and operational conditions.
The scientific novelty of this research lies in the systematic analysis of the influence of vertical reinforcement with rigid elements on the change in the deformation modulus of soil bases, which allows for the development of optimal parametric recommendations for foundation design in various geotechnical conditions.
The obtained results can be utilized in the design of foundation bases, contributing to a more effective solution to the problem of ensuring the stability of buildings and structures in complex engineering-geological conditions.Стаття присвячена дослідженню визначення впливу вертикального армування ґрунтових основ жорсткими елементами на підвищення модуля деформації та загальної стійкості споруд. Основна мета полягає у встановленні оптимальних параметрів армування, включаючи вибір матеріалу жорстких елементів, для забезпечення підвищеної несучої здатності та зменшення деформацій основи. Додатково проводиться порівняльний аналіз елементів армування з різних матеріалів (залізобетон, сталь, ґрунтоцемент, композитні матеріали) з оцінкою їхніх переваг і недоліків.
У дослідженні використано методи аналітичного розрахунку, порівняльний аналіз існуючих експериментальних результатів, аналіз нормативної документації та емпіричних моделей для оцінки ефективності різних методів армування (бурозмішувальні палі, струменева цементація, композитна арматура, металеві елементи).
Для отримання результатів проведено порівняння впливу різних типів армування на збільшення модуля деформації ґрунту. Виявлено, що технологія бурозмішувальних паль дозволяє підвищити модуль деформації до 70%, а застосування струменевої цементації – більш ніж удвічі. Встановлено, що композитні матеріали мають низьку корозійну схильність, але поступаються за модулем пружності сталевим армуючим елементам. Запропоновано оптимальні сфери застосування різних технологій армування відповідно до типу ґрунтів та експлуатаційних умов.
Наукова новизна цього дослідження полягає у системному аналізі впливу вертикального армування жорсткими елементами на зміну модуля деформації ґрунтових основ, що дозволяє створити оптимальні параметричні рекомендації для проєктування фундаментів у різних геотехнічних умовах.
Отримані результати можуть бути використані при проєктуванні фундаментних основ, для сприяння більш ефективному вирішенню проблеми забезпечення стійкості будівель та споруд у складних інженерно-геологічних умовах
Аналіз чутливості факторів, що впливають на стійкість укосів з високим насипом
No full text
In this study, a systematic analysis of the stability of unsupported tertiary high-fill slopes was carried out using the FLAC3D numerical simulation method, focusing on the nonlinear effects of fill parameters, contact boundary conditions and geometry on the coefficient of safety. The results showed that: Both the fill cohesion and the angle of internal friction showed a marginal decreasing effect on the factor of safety (the growth rate of the factor of safety decreased from 108% to 5.8% when the cohesion was increased from 0 kPa to 40 kPa, and the enhancement efficiency was significantly attenuated after the angle of internal friction exceeded 30°); The contact boundary step height change triggered the slip surface migration mechanism, 1.5m step height formed a localized safety factor recovery anomaly due to the slip surface cutting into the pebble layer, and 3m step width reduced the contact surface shear stress concentration by 65% through stress diffusion; The decrease in the safety factor accelerates when the slope gradient exceeded 45°, and the increase in the width of the unloading platform to 5 m increased the safety factor beyond the critical value of 1.0 by 30.5%. The FLAC3D numerical model realized the visualization prediction of sliding surface migration and stress redistribution, and the critical threshold effect it reveals provided theoretical support for the dynamic construction regulation. The study revealed the threshold effect for the conversion of damage modes of fill slopes, established a stability optimization framework considering the synergistic effect of parameters, and provided a theoretical basis for the design of high-fill slopes based on the regulation of strength parameters, optimization of interface geometry, and platform width proportioning.У цьому дослідженні за допомогою методу чисельного моделювання FLAC3D проведено систематичний аналіз стійкості непідтримуваних третинних укосів з високим насипом з акцентом на нелінійний вплив параметрів насипу, контактних граничних умов і геометрії на коефіцієнт запасу міцності. Результати показали, що: Як когезія заповнювача, так і кут внутрішнього тертя показали незначний вплив на коефіцієнт запасу міцності (темп зростання коефіцієнта запасу міцності знизився з 108% до 5,8% при збільшенні когезії з 0 кПа до 40 кПа, а ефективність підвищення значно зменшилася після того, як кут внутрішнього тертя перевищив 30°); Зміна висоти кроку контактної границі запустила механізм міграції поверхні ковзання, висота кроку 1,5 м сформувала локальну аномалію відновлення коефіцієнта запасу міцності через врізання поверхні ковзання в шар гальки, а ширина кроку 3 м зменшила концентрацію напружень зсуву на контактній поверхні на 65% за рахунок дифузії напружень; Зниження коефіцієнта запасу міцності прискорюється, коли градієнт схилу перевищує 45°, а збільшення ширини розвантажувальної платформи до 5 м збільшує коефіцієнт запасу міцності понад критичне значення 1,0 на 30,5%. Чисельна модель FLAC3D реалізує візуалізацію прогнозування міграції поверхні ковзання та перерозподілу напружень, а виявлений нею ефект критичного порогу забезпечує теоретичну підтримку для динамічного регулювання конструкції. У дослідженні виявлено пороговий ефект перетворення режимів руйнування укосів насипу, створено концепцію оптимізації стійкості з урахуванням синергетичного ефекту параметрів, а також теоретичне підґрунтя для проектування укосів з високим насипом на основі регулювання міцнісних параметрів, оптимізації геометрії поверхні розділу фаз і пропорціонування ширини платформи