Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Методологічні та практичні основи трансформації операційної діяльності підприємств у сфері будівельного інжинірингу та управлінського консалтингу
Full text linkThe transformation of operational activities of enterprises in the field of construction engineering and management consulting is a pressing issue driven by increasing competition, dynamic technological development, and changes in the regulatory environment. The methodological foundations of this transformation include systemic analysis, which allows identifying bottlenecks in current business processes, and strategic management aimed at forming long-term competitive advantages. The application of business process reengineering concepts ensures the optimization of operational activities through redistribution and automation.
The practical aspects of transformation involve the implementation of digital technologies such as information and communication systems, artificial intelligence, big data, and cloud computing. These contribute to improved managerial decision-making, enhanced project execution efficiency, and greater flexibility in interactions with clients and partners. In construction engineering, the transformation of operational activities occurs through the introduction of BIM technologies, which enable real-time modeling of project solutions, risk analysis, and cost minimization at the design stage. In management consulting, transformation includes adapting business models to new market conditions, expanding service offerings through the integration of digital platforms, and utilizing analytical methods for trend forecasting.
Moreover, a significant impact on transformation processes is exerted by changes in organizational culture, which involve engaging personnel in digitalization processes, developing new competencies, and applying modern knowledge management methods. Tools ensuring effective transformation include a performance indicator system (KPI) that allows monitoring and evaluating changes in operational activities, as well as project management methodologies such as Agile and Lean, which contribute to greater adaptability to changing market conditions. Also important is the involvement of external experts and consulting firms, which provide an independent assessment of the current state of the enterprise and develop recommendations for further optimization.
Compliance with regulatory requirements and international standards is key to ensuring sustainable development and aligning transformational changes with the modern demands of the industry. As a result of implementing a comprehensive approach to the transformation of operational activities, enterprises achieve increased efficiency, reduced operational costs, improved stakeholder interactions, and strengthened market positions.Трансформація операційної діяльності підприємств у сфері будівельного інжинірингу та управлінського консалтингу є актуальною проблемою, обумовленою зростанням конкуренції, динамічним розвитком технологій і змінами регуляторного середовища. Методологічні основи цієї трансформації включають системний аналіз, що дозволяє ідентифікувати вузькі місця в поточних бізнес-процесах, і стратегічне управління, спрямоване на формування довгострокової конкурентної переваги. Використання концепцій реінжинірингу бізнес-процесів забезпечує оптимізацію операційної діяльності через її перерозподіл і автоматизацію.
Практичні аспекти трансформації передбачають імплементацію цифрових технологій, таких як інформаційно-комунікаційні системи, штучний інтелект, великі дані та хмарні обчислення. Вони сприяють покращенню управлінських рішень, підвищенню ефективності виконання проєктів і забезпеченню більшої гнучкості у взаємодії із замовниками та партнерами. У будівельному інжинірингу трансформація операційної діяльності відбувається через впровадження BIM-технологій, які дозволяють моделювати проєктні рішення в режимі реального часу, аналізувати можливі ризики та мінімізувати витрати на стадії проєктування. В управлінському консалтингу трансформація включає адаптацію бізнес-моделей до нових умов ринку, розширення спектру послуг через інтеграцію цифрових платформ і використання аналітичних методів для прогнозування тенденцій.
Крім того, суттєвий вплив на процеси трансформації має зміна організаційної культури, що передбачає залучення персоналу до процесів цифровізації, розвиток нових компетенцій та застосування сучасних методів управління знаннями. Інструментами, що забезпечують ефективну трансформацію, є система показників ефективності (KPI), що дозволяє контролювати та оцінювати зміни в операційній діяльності, а також методи управління проєктами, такі як Agile та Lean, що сприяють більшій адаптивності до змінних умов ринку. Важливим є також залучення зовнішніх експертів та консалтингових компаній, які забезпечують незалежну оцінку поточного стану підприємства та формують рекомендації щодо подальшої оптимізації.
Врахування регуляторних вимог та міжнародних стандартів є ключовим для забезпечення сталого розвитку та відповідності трансформаційних змін сучасним вимогам галузі. В результаті впровадження комплексного підходу до трансформації операційної діяльності підприємства отримують підвищену ефективність, зниження операційних витрат, покращену взаємодію зі стейкхолдерами та зміцнення позицій на ринку
Удосконалення організаційно-технологічних рішень з урахуванням принципів енергоефективності та сталого розвитку в цивільному будівництві
Full text linkThe article thoroughly considers the key role of modern technological solutions in meeting the urgent need to improve the energy efficiency of buildings in the context of sustainable development. A number of innovative approaches and the latest technological achievements focused on reducing energy consumption, optimizing the operational characteristics of buildings and minimizing the negative impact on the environment are analyzed in detail.
Theoretical and applied aspects of improving organizational and technological solutions in civil engineering from the standpoint of rational use of energy resources, optimization of processes of providing material and technical means, time and labor resources management are considered. Particular attention is paid to the creation of mathematical models that allow taking into account a complex of interrelated parameters – energy consumption, technological sequence, environmental constraints, economic efficiency. Approaches to the integration of models into the processes of design and implementation of construction projects are proposed, with an emphasis on increasing the predictability of results and making informed management decisions.
The results of the study are of practical value for construction organizations, design institutions, scientific institutions, as they make it possible to implement innovative organizational and technological solutions taking into account the requirements of sustainable development. The developed approach can be used to increase the efficiency of construction management at all stages of the object life cycle, contributing to increasing the competitiveness of the industry in the context of global transformations.
As a result, the decisive importance of scientific and technological progress and innovation in achieving energy goals, as well as the need for an interdisciplinary approach to the introduction of energy efficient technologies, is emphasized.У статті ґрунтовно розглянуто ключову роль сучасних технологічних рішень у задоволенні актуальної потреби в підвищенні енергоефективності будівель у контексті сталого розвитку. Детально проаналізовано низку інноваційних підходів і новітніх технологічних досягнень, орієнтованих на зменшення енергоспоживання, оптимізацію експлуатаційних характеристик будівель та мінімізацію негативного впливу на довкілля.
Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти удосконалення організаційно-технологічних рішень у цивільному будівництві з позицій раціонального використання енергетичних ресурсів, оптимізації процесів забезпечення матеріально-технічними засобами, управління часом і трудовими ресурсами. Особливу увагу приділено створенню математичних моделей, що дозволяють враховувати комплекс взаємопов’язаних параметрів - енерговитрати, технологічну послідовність, екологічні обмеження, економічну ефективність. Запропоновано підходи до інтеграції моделей у процеси проєктування та реалізації будівельних проєктів, з акцентом на підвищення прогнозованості результатів та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Результати дослідження мають практичну цінність для будівельних організацій, проєктних установ, наукових інституцій, оскільки дають змогу впроваджувати інноваційні організаційно-технологічні рішення з урахуванням вимог сталого розвитку. Розроблений підхід може бути використаний для підвищення ефективності управління будівництвом на всіх стадіях життєвого циклу об’єкта, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності галузі в умовах глобальних трансформацій.
У підсумку наголошується на визначальному значенні науково-технічного прогресу та інновацій у досягненні енергетичних цілей, а також на необхідності міждисциплінарного підходу до впровадження енергоефективних технологій
Інтеграція цифрових платформ у структуру підготовки будівельних проєктів як основа гнучких моделей управління життєвим циклом об’єкта
Full text linkToday’s digitalization of the construction sector is leading to a fundamental revision of approaches to life cycle management of built assets. The project preparation stage is acquiring particular relevance, as it lays the foundation for the effective functioning of the entire management system. Integrating digital platforms into this process ensures continuity, transparency, and flexibility of interaction among all stakeholders, creating conditions for adaptive response to change and optimized decision-making at each implementation phase. Moreover, digital solutions are forming a new management paradigm where real-time analytics, automated communication, and multi-level coordination become standard elements of the construction management digital ecosystem. This article substantiates the necessity of combining such tools as BIM modeling, ERP systems, digital twins, collaborative design platforms, monitoring dashboards, scenario modeling, and automated decision coordination mechanisms.
Focusing on the preparatory phase, the authors analyze the functional capabilities of digital platforms in ensuring: (a) the integration of data on architectural, engineering, legal, and economic parameters; (b) visualization of the impact of decisions on cost, timelines, and resources; (c) coordination of actions among clients, designers, experts, municipal authorities, and contractors. The key advantages of digital environments are outlined in the context of the object’s life cycle – in particular, the formation of flexible management models that account for regulatory changes, implementation risks, and sustainable development.
The paper also explores successful examples of digital platform implementation in urban infrastructure, reconstruction, industrial construction, and residential development projects. It is demonstrated that digital integration helps reduce the number of coordination cycles, enables digital verification of decisions, simplifies change management procedures, and creates the conditions for dynamic documentation updates. The authors emphasize the importance of flexible models – as those that allow a shift away from rigid linear planning in favor of adaptive scenario-based responses that consider changes in the economy, technology, and end-user demands.Сьогоденна цифровізації будівельної галузі відбувається суттєвий перегляд підходів до управління життєвим циклом об’єкта. Особливої актуальності набуває етап підготовки будівельного проєкту, де закладається основа ефективного функціонування всієї системи управління. Інтеграція цифрових платформ у цей процес дозволяє забезпечити безперервність, прозорість та гнучкість взаємодії між усіма учасниками, формуючи умови для адаптивного реагування на зміни та оптимізації рішень на кожному етапі реалізації. Крім того, цифрові рішення формують нову управлінську парадигму, в якій аналітика в реальному часі, автоматизована комунікація та багаторівнева координація стають стандартними елементами цифрової екосистеми будівельного управління. У статті обґрунтовано необхідність поєднання таких інструментів, як BIM-моделювання, ERP-системи, цифрові двійники, платформи спільної розробки, моніторингові дашборди, сценарне моделювання та засоби автоматизованої координації рішень.
Зосереджуючись на підготовчому етапі, автори аналізують функціональні можливості цифрових платформ у забезпеченні: а) інтеграції даних про архітектурні, інженерні, правові та економічні параметри; б) візуалізації впливу прийнятих рішень на вартість, терміни й ресурси; в) узгодження дій замовників, проєктантів, експертів, муніципальних органів та підрядників. Висвітлено ключові переваги цифрових середовищ у контексті життєвого циклу об’єкта – зокрема, формування гнучких моделей управління, які враховують зміни нормативного середовища, ризики реалізації та сталого розвитку.
Також розглянуто приклади успішної імплементації цифрових платформ у проектах міської інфраструктури, реконструкції, промислового будівництва та житлового девелопменту. Показано, що цифрова інтеграція дозволяє скоротити кількість узгоджувальних циклів, забезпечити цифрову верифікацію рішень, спростити процедури управління змінами та створити умови для динамічного оновлення документації. Автори акцентують увагу на важливості гнучких моделей – як таких, що дозволяють відмовитися від жорстко лінійного планування на користь адаптивного сценарного реагування з урахуванням змін в економіці, технологіях і запитах кінцевих користувачів
Багатокритеріальна параметрична оптимізація міцності алюмінієвої циліндричної оболонки з урахуванням геометричної нелінійності при термосиловому навантаженні
Full text linkShells are thin-walled spatial structures that have the most efficient shape for transferring external forces with minimal material consumption. Thermal stress, which arises from the simultaneous action of mechanical forces and significant temperature fields or gradients, significantly complicates the behavior of shell structures.
Traditional design methods, which are based primarily on strength at fixed geometric parameters, are often insufficient. They can lead to excessive strength reserves (increased weight and cost) or, conversely, fail to ensure reliability by ignoring nonlinear interaction effects. This is why there is a need for parametric optimization—a method that allows for systematic investigation of the influence of numerous design variables (geometric, material, thermal) on the behavior of a structure and finding its optimal configurations according to a given criterion.
Parametric optimization, unlike topological or shape-forming optimization, aims to find the best values for a fixed set of parameters (thickness, radius of gyration, angle of inclination).
As part of the sensitivity analysis, the gradients of the design variables and displacements are calculated as partial derivatives of these characteristics with respect to the design variables and shell thickness. The sensitivity information serves as the basis for constructing an optimal design algorithm using the gradient descent method of the objective function.
After a numerical experiment in Fig. 1.3, the maximum Mises stresses are 240 MPa, with the shell thickness varying from 2 mm to 30 mm depending on the loading zone. The graph of objective functions shows a decrease in the weight of the aluminum cylindrical shell from 68,800 kg to 51,300 kg, which is 25.4% in percentage terms, while the Mises stress increased from 68 MPa to 240 MPa. All numerical studies were performed in an automated mode using proprietary software and the Femap with Nastran calculation complex.
This numerical method is effective for studying the optimal design of spatial thin-walled structures under thermo-mechanical loading.Оболонки – це тонкостінні просторові конструкції, які мають найбільш ефективну форму для передавання зовнішніх зусиль за мінімального матеріаломісткого ресурсу. Термосилове навантаження, що виникає внаслідок одночасної дії механічних зусиль і значних температурних полів або градієнтів, істотно ускладнює поведінку оболонкових конструкцій.
Традиційні методи проектування, які базуються переважно на міцності при фіксованих геометричних параметрах, часто є недостатніми. Вони можуть призводити до надмірного запасу міцності (збільшення маси та вартості) або, навпаки, не забезпечувати надійності через ігнорування нелінійних ефектів взаємодії. Саме тому виникає потреба в параметричній оптимізації – методі, що дозволяє системно досліджувати вплив численних конструктивних змінних (геометричних, матеріальних, теплових) на поведінку конструкції та знаходити її оптимальні конфігурації за заданим критерієм.
Параметрична оптимізація, на відміну від топологічної чи формоутворювальної, спрямована на пошук найкращих значень фіксованого набору параметрів (товщина, радіус інерції, кут нахилу).
Представлена система вирішуючих рівнянь методу скінченних елементів які формуються, на основі варіаційного принципу Лагранжа, у відповідності з яким повна потенційна енергія скінчено-елементної моделі тіла знаходиться в стані стійкості і рівноваги має мінімальне значення.
В рамках аналізу чутливості обчислюються градієнти змінних проектування конструкції, переміщень у вигляді частинних похідних від цих характеристик по змінним проектуванням та товщини оболонки. Інформація про чутливість служить основою побудови алгоритму оптимального проектування методом градієнтного спуску функції цілі.
Після чисельного експерименту на рис. 1.3 максимальні напруження по Мізесу становлять 240 МПа, при цьому товщина оболонки варіюється від 2 мм до 30 мм в залежності від зони завантаження. На графіку цільових функцій відбулося зменшення ваги алюмінієвої циліндричної оболонки з 68800 кг до 51300 кг, що у відсотковому співвідношенні становить 25.4%, при цьому напруження по Мізесу виросли з 68 МПа до 240 МПа. Всі чисельні дослідження виконані в автоматизованому режимі за допомогою власного програмного забезпечення та розрахункового комплексу Femap with Nastran.
Дана чисельне методика є ефективною для дослідження оптимального проектування просторових тонкостінних конструкцій при термосиловому навантаженню
Концептуальне формування системно-інтегрованої організаційно-технологічної моделі енергоефективного будівництва
Full text linkThe article considers the conceptual foundations of the formation of a system-integrated organizational and technological model of energy-efficient construction, taking into account energy-saving technological solutions. The relevance of the study is due to the need to increase the efficiency of energy use in the construction industry, which is one of the largest consumers of energy. In the context of rising energy costs, strengthening environmental requirements and the transition to sustainable development, it is especially important to form scientifically based models that provide comprehensive management of energy costs at all stages of construction. In the course of the analysis of research and publications, it was found that a significant number of scientific works, in particular by teachers of the Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture, are devoted to certain aspects of energy efficiency – technological, material or organizational. However, the issue of systemic integration of these aspects into a single managed model remains insufficiently developed. Domestic and foreign authors emphasize the need to create multi-level management systems capable of ensuring the optimization of processes based on energy-saving technologies. The scientific significance of the work lies in the development of a conceptual scheme of a system-integrated organizational and technological model that combines the principles of energy efficiency, technological controllability and rational resource provision. This approach contributes to the improvement of the theoretical foundations of construction organization, expands the idea of intersystem relationships between technological and organizational components, forms prerequisites for the creation of complex models of construction process management. The practical significance of the results obtained lies in the possibility of applying the developed conceptual provisions in the planning, organization and control of construction and installation works. The proposed model can be used to improve the energy efficiency of construction enterprises, optimize production resources, reduce energy consumption and increase the economic efficiency of construction projects. The introduction of a system-integrated approach ensures an improvement in the quality of construction, a reduction in the time of work and the creation of a modern energy-saving environment.У статті розглянуто концептуальні основи формування системно-інтегрованої організаційно-технологічної моделі енергоефективного будівництва з урахуванням енергоощадних технологічних рішень. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності використання енергоресурсів у будівельній галузі, яка є одним із найбільших споживачів енергії. В умовах зростання вартості енергоресурсів, посилення екологічних вимог та переходу до сталого розвитку особливо важливим стає формування науково обґрунтованих моделей, що забезпечують комплексне управління енерговитратами на всіх етапах будівництва. У ході аналізу досліджень і публікацій встановлено, що значна кількість наукових робіт, зокрема викладачів Київського національного університету будівництва і архітектури, присвячена окремим аспектам енергоефективності – технологічним, матеріальним чи організаційним. Однак недостатньо опрацьованим залишається питання системної інтеграції цих аспектів у єдину керовану модель. Вітчизняні й зарубіжні автори підкреслюють потребу у створенні багаторівневих систем управління, здатних забезпечити оптимізацію процесів на основі енергоощадних технологій. Наукове значення роботи полягає у розробленні концептуальної схеми системно-інтегрованої організаційно-технологічної моделі, що поєднує принципи енергоефективності, технологічної керованості та раціонального ресурсного забезпечення. Такий підхід сприяє удосконаленню теоретичних основ організації будівництва, розширює уявлення про міжсистемні взаємозв’язки між технологічними і організаційними компонентами, формує передумови для створення комплексних моделей управління будівельними процесами. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості застосування розроблених концептуальних положень під час планування, організації та контролю виконання будівельно-монтажних робіт. Запропонована модель може бути використана для підвищення енергоефективності будівельних підприємств, оптимізації виробничих ресурсів, зниження енергоспоживання та підвищення економічної ефективності будівельних проектів. Впровадження системно-інтегрованого підходу забезпечує підвищення якості будівництва, скорочення термінів виконання робіт і створення сучасного енергозберігаючого середовища
Еволюція наукових підходів до виявлення причин деструктивних процесів у межах організаційно-технологічної системи будівельного виробництва
Full text linkConstruction is one of the most complex and risky areas of economic activity, where numerous technological, organizational, economic and social factors are combined. In such conditions, the occurrence of destructive processes is inevitable, but the effectiveness of the industry depends on the ability to detect, analyze and neutralize them in a timely manner. Destructive phenomena manifest themselves in the form of planning failures, incoherence of participants' actions, overspending of resources, technological violations and a decrease in the quality of the final result. Their nature is systemic, which requires an interdisciplinary approach to diagnostics and management. Scientific approaches to the study of the causes of destruction in construction production have undergone significant evolution – from intuitive and descriptive methods to analytical and digitally-oriented management models. If in the past attention was paid mainly to economic and technical aspects of efficiency, now the issues of system management of stability, adaptability and digital interaction of components of the organizational and technological structure are gaining increasing importance. Digitalization technologies play a significant role in the development of modern methods of analyzing destructive processes – in particular, BIM, ERP, CRM and Big Data Analytics systems. They create the opportunity not only to record deviations, but also to predict their occurrence by analyzing accumulated data in real time. Static models have been replaced by cognitive and analytical systems capable of self-learning and adaptation, which significantly increases the accuracy of management decisions. The study focuses on the need to transition from reactive strategies to predictive and analytical management, when the causes of destruction are determined not after the fact, but in the process of forming management decisions. It was found that the key factors of destructive processes are insufficient integration of information systems, organizational inertia, lack of managerial competencies and the absence of a unified methodology for assessing the sustainability of production systems. A conceptual model is proposed in which construction production is considered as an open system that constantly interacts with a dynamic external environment. This approach allows classifying destructions by their source of origin – technological, economic, social or informational – and determining the nature of the relationships between them.Будівельне виробництво є однією з найбільш складних і ризикованих сфер економічної діяльності, де поєднуються численні технологічні, організаційні, економічні та соціальні чинники. У таких умовах виникнення деструктивних процесів є неминучим, однак ефективність функціонування галузі залежить від здатності своєчасно їх виявляти, аналізувати та нейтралізовувати. Деструктивні явища проявляються у вигляді збоїв у плануванні, неузгодженості дій учасників, перевитрат ресурсів, технологічних порушень та зниження якості кінцевого результату. Їхня природа є системною, що вимагає міждисциплінарного підходу до діагностики та управління. Наукові підходи до дослідження причин деструкцій у будівельному виробництві пройшли значну еволюцію – від інтуїтивно-описових методів до аналітичних і цифрово-орієнтованих моделей управління. Якщо у минулому увага приділялася переважно економічним і технічним аспектам ефективності, то нині дедалі більшої ваги набувають питання системного управління стійкістю, адаптивністю та цифровою взаємодією компонентів організаційно-технологічної структури. Значну роль у розвитку сучасних методів аналізу деструктивних процесів відіграють технології цифровізації — зокрема, BIM, ERP, CRM та системи Big Data Analytics. Вони створюють можливість не лише фіксувати відхилення, а й прогнозувати їх появу шляхом аналізу накопичених даних у реальному часі. На зміну статичним моделям прийшли когнітивно-аналітичні системи, здатні до самонавчання й адаптації, що значно підвищує точність управлінських рішень. У дослідженні акцентовано увагу на необхідності переходу від реактивних стратегій до прогнозно-аналітичного управління, коли причини деструкцій визначаються не постфактум, а в процесі формування управлінських рішень. Виявлено, що ключовими чинниками деструктивних процесів є недостатня інтеграція інформаційних систем, організаційна інертність, дефіцит управлінських компетенцій і відсутність єдиної методології оцінювання стійкості виробничих систем. Запропоновано концептуальну модель, у якій будівельне виробництво розглядається як відкрита система, що постійно взаємодіє з динамічним зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє класифікувати деструкції за джерелом їх походження – технологічним, економічним, соціальним або інформаційним – і визначити характер взаємозв’язків між ними
Інтеграція цифрових технологій у процес управління будівельними проєктами: аналітичний та інформаційний виміри
Full text linkThe integration of digital technologies into the process of construction project management forms a new paradigm of planning, control, and decision-making in the industry. The development of digital platforms, artificial intelligence, IoT systems, ERP, and BIM technologies transforms classical static management models into dynamic, analytically oriented systems capable of responding to changes in real time. Digitalization ensures the creation of a continuous flow of information among all participants in the project cycle, providing conditions for automated rescheduling of works, resource optimization, and risk management.
A key role in this process is played by intelligent platforms that implement the principle of reconfigurable planning. They enable rapid adaptation of schedules and control procedures depending on changes in the external and internal environment. This approach allows for improved forecasting accuracy of time and cost, reduced deviations, and greater transparency in project implementation. The integration of IoT technologies, artificial intelligence, and cloud solutions creates opportunities for analytical management in real time.
Scenario modeling, digital twins, and GIS systems form the basis for developing predictive scenarios of project development. They make it possible not only to model alternative implementation options but also to assess risks, formulate response strategies, and create prerequisites for the resilience of construction enterprises to unforeseen changes. As a result, the integration of digital technologies into construction management ensures the transition from reactive to proactive management, where decisions are made based on real data and analytical models.
Thus, the modern digital ecosystem of construction project management combines tools for forecasting, analysis, optimization, and control, forming a comprehensive architecture capable of self-adaptation to new conditions. This opens prospects for creating “smart” construction enterprises, where every element – from design to operation – is subordinated to a unified information and analytical logic.Інтеграція цифрових технологій у процес управління будівельними проєктами формує нову парадигму планування, контролю та прийняття рішень у галузі. Розвиток діджитал-платформ, штучного інтелекту, систем IoT, ERP та BIM-технологій перетворює класичні статичні моделі управління на динамічні, аналітично орієнтовані системи, здатні реагувати на зміни в реальному часі. Цифровізація забезпечує формування безперервного інформаційного потоку між усіма учасниками проєктного циклу, створює умови для автоматизованого перепланування робіт, оптимізації ресурсів і управління ризиками.
Ключову роль у цьому процесі відіграють інтелектуальні платформи, що реалізують принцип переконфігурувального планування. Вони забезпечують оперативну адаптацію графіків і процедур контролю залежно від змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Такий підхід дозволяє підвищити точність прогнозування строків і вартості, зменшити кількість відхилень та підвищити прозорість у реалізації проєктів. Інтеграція технологій IoT, штучного інтелекту та хмарних рішень створює можливості для аналітичного керування у режимі реального часу.
Сценарне моделювання, цифрові двійники (Digital Twins) і системи GIS стають базою для формування прогнозних сценаріїв розвитку проєктів. Вони дозволяють не лише моделювати альтернативні варіанти реалізації, а й оцінювати ризики, формувати стратегії реагування та створювати передумови для стійкості будівельного підприємства до непередбачуваних змін. У результаті інтеграція цифрових технологій в управління будівництвом забезпечує перехід від реактивного до проактивного управління, де рішення ухвалюються на основі реальних даних і аналітичних моделей.
Таким чином, сучасна цифрова екосистема управління будівельними проєктами поєднує інструменти прогнозування, аналізу, оптимізації й контролю, формуючи комплексну архітектуру, здатну самостійно адаптуватися до нових умов. Це відкриває перспективи для створення «розумних» будівельних підприємств, де кожен елемент – від проєктування до експлуатації – підпорядкований єдиній інформаційно-аналітичній логіці
Еволюція уявлень про тривалість будівельного процесу: від нормативних підходів до інтегрованих моделей проєктного планування
Full text linkThe evolution of concepts regarding the duration of the construction process reflects a profound transformation in project management approaches under dynamic market conditions. From rigidly regulated normative systems, where time was viewed as a fixed constant, the construction industry has transitioned to integrated models that consider the multifactorial, uncertain, and stochastic nature of temporal processes. Early approaches were based on standardized indicators focused on unified conditions for performing work; however, practical experience demonstrated their limitations due to the underestimation of external influencing factors. With the advancement of analytical and digital technologies, duration began to be perceived as a dynamic indicator of managerial system efficiency. Models emerged that account for the interdependence of time, resources, and financial indicators, as well as the system’s ability to respond to deviations. A particularly significant role in this evolution was played by network methods – CPM and PERT – which laid the foundation for the critical path principle. The subsequent development of stochastic and fuzzy models made it possible to treat time not as a rigid constraint but as a variable management resource.
In the digital era, the concept of duration is integrated with BIM modeling, KPI indicators, and analytical platforms that enable scenario planning, risk forecasting, and real-time schedule management. As a result, time ceases to be a passive element of control and transforms into an active management tool that ensures system flexibility and adaptability. Project duration is now regarded as the outcome of the interaction between technological, organizational, economic, and behavioral factors that determine the overall resilience of the construction process. In modern management, it becomes a criterion of enterprise maturity, reflecting not only the pace of task execution but also the quality of decision-making, communication efficiency, responsiveness to change, and the degree of digital integration.
Thus, the current interpretation of duration in construction has shifted from a purely calendar-based perspective to a system-analytical one, where time is viewed as a strategic asset capable of enhancing enterprise competitiveness, ensuring project resilience, and supporting continuous industry development. The evolution of approaches to duration management demonstrates that the future of construction lies in the creation of adaptive, digitally driven systems in which duration becomes a key parameter of strategic planning, fully integrated into the overall architecture of project management.Еволюція уявлень про тривалість будівельного процесу відображає глибинну трансформацію підходів до управління проєктами в умовах динамічного ринкового середовища. Від жорстко регламентованих нормативних систем, де час розглядався як фіксована величина, будівельна галузь перейшла до інтегрованих моделей, що враховують багатофакторність, невизначеність і стохастичну природу часових процесів. Ранні підходи базувались на стандартизованих показниках, орієнтованих на уніфіковані умови виконання робіт, однак практика продемонструвала їхню обмеженість через недооцінку впливу зовнішніх чинників. Із розвитком аналітичних і цифрових технологій тривалість почала сприйматися як динамічний індикатор ефективності управлінської системи. З’явилися моделі, що враховують взаємозалежність часових, ресурсних і фінансових показників, а також здатність системи реагувати на відхилення. Особливу роль у цій еволюції відіграли мережеві методи – CPM і PERT, які започаткували принцип критичного шляху. Подальший розвиток стохастичних і нечітких моделей дав змогу розглядати час не як жорстке обмеження, а як змінний ресурс управління.
У цифрову епоху поняття тривалості поєднується з BIM-моделюванням, KPI-індикаторами й аналітичними платформами, що дозволяють формувати сценарне планування, прогнозувати ризики та управляти строками в реальному часі. Завдяки цьому час перестає бути пасивним елементом контролю та перетворюється на активний інструмент управління, який забезпечує гнучкість і адаптивність системи. Тривалість проєкту тепер розглядається як результат взаємодії технологічних, організаційних, економічних і поведінкових факторів, що визначають стійкість усього будівельного процесу. У сучасному менеджменті вона стає критерієм зрілості підприємства, який відображає не лише темпи виконання робіт, а й якість ухвалення управлінських рішень, ефективність комунікацій, швидкість реагування на зміни та ступінь цифрової інтегрованості. Так, нинішнє трактування тривалості у будівництві переходить від календарно-графічного до системно-аналітичного рівня, де час є стратегічним активом, здатним підвищувати конкурентоспроможність підприємства, забезпечувати стійкість проєкту та підтримувати безперервний розвиток галузі. Еволюція підходів до управління тривалістю демонструє, що майбутнє будівництва полягає у створенні адаптивних, цифрово керованих систем, у яких тривалість стає ключовим параметром стратегічного планування, інтегрованим у загальну архітектуру управління проєктами
Формування наукових основ системного моніторингу в умовах просторово-функціональної трансформації урбанізованих територій
Full text linkSystem monitoring of urbanized areas emerges as a fundamental component of managing contemporary cities, where spatial and functional processes evolve with unprecedented speed and complexity. Its essence lies in the creation of a unified information and analytical environment that integrates ecological, social, engineering, and managerial parameters of urban development. Monitoring ensures continuous feedback between environmental dynamics and managerial decisions, forming the basis for forecasting, adaptation, and the adjustment of spatial strategies. In the digital era, this function expands through the use of Geographic Information Systems (GIS), sensor networks, satellite observation technologies, artificial intelligence, and cloud platforms that enable the integration of multi-level data in real time.
System monitoring of urban space takes on the features of an adaptive system capable of identifying trends, assessing relationships between spatial changes and socio-economic processes, and determining critical points of development. Its structure is based on the principles of systematization, continuity, scalability, integration, and flexibility. The core idea is that observation of the city should not be limited to recording its current state but should evolve into an intelligent mechanism for prediction and decision support. This approach transforms the role of monitoring – from a purely technical control tool into a strategic element of urban management.
Within the framework of spatial and functional transformation, system monitoring serves as a mechanism for balancing development, resilience, and environmental comfort. Its implementation enables timely responses to change, assessment of resource efficiency, identification of potential risks, and optimization of the urban spatial structure. The modern city functions as a complex, multi-level system in which every decision affects the environment, infrastructure, and quality of life. In this context, system monitoring becomes not only a technological platform but also a scientific concept that combines analysis, forecasting, and management into a single model. Its mission is to ensure the sustainable, safe, and flexible development of urban areas, where data become a strategic resource for shaping the future.Системний моніторинг урбанізованих територій постає як фундаментальний елемент управління сучасними містами, у яких просторово-функціональні процеси відбуваються з безпрецедентною швидкістю та складністю. Його сутність полягає у створенні єдиного інформаційно-аналітичного середовища, що поєднує екологічні, соціальні, інженерні та управлінські параметри міського розвитку. Моніторинг забезпечує постійний зворотний зв’язок між динамікою середовища та управлінськими рішеннями, формуючи підґрунтя для прогнозування, адаптації та коригування просторових стратегій. У цифрову епоху ця функція розширюється завдяки використанню геоінформаційних систем (GIS), сенсорних мереж, технологій супутникового спостереження, штучного інтелекту та хмарних платформ, що дозволяють інтегрувати багаторівневі дані в реальному часі.
Системний моніторинг міського простору набуває рис адаптивної системи, здатної виявляти тенденції, оцінювати взаємозв’язки між просторовими змінами та соціально-економічними процесами, а також визначати критичні точки розвитку. Його структура спирається на принципи системності, безперервності, масштабованості, інтегрованості та гнучкості. Ключова ідея полягає в тому, що спостереження за містом не повинно обмежуватись фіксацією стану, а має перетворюватись на інтелектуальний механізм прогнозування та підтримки рішень. Таке трактування змінює роль моніторингу – від технічного інструменту контролю до стратегічного елементу управління міським розвитком.
У межах просторово-функціональної трансформації урбанізованих територій системний моніторинг виступає засобом балансування між розвитком, стійкістю та комфортом середовища. Його впровадження дозволяє своєчасно реагувати на зміни, оцінювати ефективність використання ресурсів, виявляти потенційні ризики й оптимізувати структуру міського простору. Сучасне місто функціонує як складна багаторівнева система, де кожне рішення відбивається на екології, інфраструктурі та якості життя мешканців. У цьому контексті системний моніторинг стає не лише технологічною платформою, а й науковою концепцією, що поєднує аналіз, прогнозування та управління у єдину модель. Його місія полягає у забезпеченні стійкого, безпечного та гнучкого розвитку міських територій, де дані перетворюються на стратегічний ресурс для формування майбутнього
Інтеграція ВІМ-технологій у стратегію оптимізації бізнес-процесів будівельного підприємства
Full text linkThe integration of BIM technologies (Building Information Modeling) into the strategy of business process optimization of a construction enterprise shapes a new management model oriented toward data, transparency, and analytical interaction. BIM serves as the central element of digital transformation, ensuring the comprehensive integration of architectural, engineering, financial, and logistical processes within a unified information-analytical environment. This approach creates prerequisites for synchronization among all structural units of the enterprise, reduces managerial errors, and increases the efficiency of decision-making.
A key effect of BIM implementation is the formation of an end-to-end digital cycle in which information is continuously updated and used for planning, control, and forecasting. BIM technologies enable integration with ERP, CRM, and SCM systems, creating an analytical “core” of management that unites the technical, economic, and organizational levels of enterprise activity. Digital models allow multidimensional analysis of processes in 4D–6D formats, taking into account temporal, financial, and operational parameters.
The efficiency of BIM depends on the maturity level of its implementation – from the isolated use of 3D models to fully developed digital twins that reflect the real state of an object in real time. Such an environment strengthens the potential of predictive analytics, creates conditions for risk management, cost optimization, and quality control throughout all stages of a construction project’s life cycle.
Integrating BIM technologies transforms management processes from reactive to proactive, where data analytics becomes the foundation for strategic decision-making. The digital interaction between humans, technology, and information forms a new management culture in which cognitive flexibility, systems thinking, and analytical transparency play key roles. BIM evolves beyond a design tool into an intelligent platform for sustainable development, efficient resource utilization, and increased competitiveness of construction enterprises.Інтеграція ВІМ-технологій (Building Information Modeling) у стратегію оптимізації бізнес-процесів будівельного підприємства формує нову модель управління, орієнтовану на дані, прозорість і аналітичну взаємодію. ВІМ виступає центральним елементом цифрової трансформації, забезпечуючи комплексну інтеграцію архітектурних, інженерних, фінансових і логістичних процесів у єдине інформаційно-аналітичне середовище. Такий підхід створює передумови для синхронізації між усіма структурними підрозділами підприємства, зменшує кількість управлінських помилок і підвищує ефективність прийняття рішень.
Ключовим ефектом упровадження ВІМ є формування наскрізного цифрового циклу, у якому інформація безперервно оновлюється й використовується для планування, контролю та прогнозування. ВІМ-технології забезпечують можливість інтеграції з ERP-, CRM- та SCM-системами, створюючи аналітичне «ядро» управління, що поєднує технічні, економічні та організаційні рівні діяльності підприємства. Цифрові моделі дозволяють проводити багатовимірний аналіз процесів у форматах 4D–6D, враховуючи часові, фінансові й експлуатаційні параметри.
Ефективність ВІМ визначається рівнем зрілості його впровадження: від ізольованого використання 3D-моделей до повноцінних цифрових двійників, які відображають реальний стан об’єкта в режимі реального часу. Таке середовище підсилює потенціал прогнозної аналітики, створює умови для управління ризиками, оптимізації витрат і контролю якості на всіх етапах життєвого циклу будівельного проекту.
Інтеграція ВІМ-технологій трансформує управлінські процеси з реактивних на проактивні, де аналітика даних стає базою для стратегічних рішень. Цифрова взаємодія між людиною, технологією та інформацією формує нову культуру управління, у якій ключову роль відіграють когнітивна гнучкість, системне мислення та аналітична прозорість. ВІМ стає не лише технологією проєктування, а інтелектуальною платформою для сталого розвитку, ефективного використання ресурсів і підвищення конкурентоспроможності будівельного підприємства