Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Сучасні технології для енергетичної незалежності: від пасивних (ізоляційних) до активних джерел (вітру, біомас, сонця)
Full text linkDuring operation, all buildings and structures must be sufficiently reliable and provide protection for people, tools and equipment from various natural phenomena. Energy efficiency is also important in operating conditions.
During the global rise in energy prices and the need to reduce environmental impact, the key areas for ensuring energy efficiency are high-quality thermal insulation of buildings and the use of external renewable energy sources.
One such material is polyurethane foam (PUF). It is a highly efficient synthetic thermal insulation material with the lowest thermal conductivity coefficient among common insulation materials. It ensures the creation of a monolithic, seamless and hermetic thermal insulation contour when sprayed, which is critically important for minimizing heat loss in buildings. The use of PU foam guarantees structural durability, moisture resistance, and chemical inertness, significantly reducing heating and air conditioning costs in the long term.
The next option for insulating spaces is external energy. These include: wind, biomass, and solar. Solar energy: Converted into electricity (photovoltaic installations) or heat (solar collectors) without burning fuel or direct emissions. It is a clean, scalable energy source whose efficiency depends on weather conditions and time of day.
Wind power: Uses the kinetic energy of air to generate electricity with zero operational emissions. Wind turbines are a powerful device for generating electricity.
Biomass: Energy derived from organic materials. When managed sustainably, it is considered a carbon-neutral source, allowing for fuel conservation and sustainable energy generation.
The considered options make it possible, on the one hand, to minimize energy needs by using high-quality insulation materials, such as polyurethane foam, and on the other hand, to replace traditional fuel sources with clean and renewable ones - solar, wind, and biomass energy.Під час експлуатації всі будинки і споруди повинні бути досить надійні і забезпечувати захист людей, знаряддя і засоби праці від різних природних явищ. Важливим також в умовах експлуатації – є енергоефективність.
Під час глобального зростання цін на енергоресурси та необхідності зниження впливу на довкілля, ключовими напрямками забезпечення енергоефективності є якісна теплоізоляція будівель та використання зовнішніх відновлюваних джерел енергії.
Одним з таких матеріалів є пінополіуретан (ППУ). Він є високоефективним синтетичним теплоізоляційним матеріалом з найнижчим коефіцієнтом теплопровідності серед поширених утеплювачів. Забезпечує створення монолітного, безшовного та герметичного теплоізоляційного контуру при напиленні, що критично важливо для мінімізації тепловтрат будівель. Використання ППУ гарантує довговічність конструкції, вологостійкість та хімічну інертність, суттєво знижуючи витрати на опалення та кондиціювання у довгостроковій перспективі.
Наступним варіантом для утеплення приміщень є зовнішня енергія. До неї відносяться: вітрова, біомаса, сонячна.
Сонячна енергія: Перетворюється на електрику (фотогальванічні установки) або тепло (сонячні колектори) без спалювання палива та прямих викидів. Це чисте, масштабоване джерело енергії, ефективність якого залежить від погодних умов та часу доби.
Вітрова енергія: Використовує кінетичну енергію повітря для електроенергії з нульовими експлуатаційними викидами. Вітрогенератори є потужним приладом для виробництва електрики.
Біомаса: Енергія, одержувана з органічних матеріалів. За умови сталого управління ресурсами вважається вуглецево-нейтральним джерелом, що дозволяє зберігати паливо та забезпечувати стабільну генерацію енергії.
Розглянуті варіанти дають можливість з одного боку, максимально знижети потреби в енергії шляхом застосування високоякісних ізоляційних матеріалів, таких як пінополіуретан, з іншого боку, замінити традиційні джерела палива чистими та відновлюваними – енергією сонця, вітру та біомас
Забезпечення конкурентоспроможності й економічної безпеки забудовника в нестійких умовах: фінансова стійкість, адаптивність, інновації
Full text linkThe article is devoted to a comprehensive study of mechanisms for ensuring the competitiveness of development companies in conditions of high instability caused by military actions, transformation of the economic environment and changes in investor behavior. The paper substantiates that traditional approaches to managing development projects no longer provide sufficient stability, and competitiveness is formed through the integration of three interrelated components: financial stability, adaptability and innovation.
The strategies of development companies operating in the Kyiv market are analyzed. The key features of successful adaptive strategies are identified, and a comparison is made with the strategies of companies that significantly reduced their activities during the war.
An approach to ensuring the competitiveness of developers in the market through a combination of financial stability, adaptability and innovation is proposed. Financial stability is considered a key factor in the survival of companies in a period of sharp increase in risks, when liquidity, solvency, transparency, cost control and diversification of financing sources are of critical importance. It is determined that the developer's ability to fulfill obligations to investors builds trust in the brand and significantly increases its market position.
Adaptability is defined as the ability of companies to quickly restructure business processes, adjust the project portfolio, change architectural and technological solutions, and respond to new requirements of buyers regarding security, autonomy and energy efficiency of housing. It is shown that flexible management models allow minimizing losses and ensuring prompt resumption of activities.
Innovation is considered in terms of the implementation of digital solutions, automation, BIM technologies, modern construction control systems, as well as the transition to new formats of communication with investors and increasing the transparency of processes. It is proven that innovations create added value for consumers and provide long-term competitive advantages.
The article emphasizes that the synergy of financial stability, adaptability and innovation forms a new strategic model for the development of development companies, capable of ensuring not only survival in the crisis period, but also sustainable growth in the post-war perspective.Стаття присвячена комплексному дослідженню механізмів забезпечення конкурентоспроможності девелоперських компаній у умовах високої нестабільності, спричиненої воєнними діями, трансформацією економічного середовища та зміною поведінки інвесторів. У роботі обґрунтовано, що традиційні підходи до управління девелоперськими проєктами більше не забезпечують достатньої стійкості, а конкурентоспроможність формується через інтеграцію трьох взаємопов’язаних складових: фінансової стійкості, адаптивності та інноваційності.
Проаналізовано стратегії девелоперських компаній, які працюють на ринку м. Києва. Визначено ключові ознаки успішних адаптивних стратегій, проведено порівняння зі стратегіями компаній, які значно скоротили діяльність під час війни.
Запропоновано підхід до забезпечення конкурентоспроможності девелоперів на ринку через поєднання фінансової стікості, адаптивності й інноваційності. Фінансова стійкість розглядається як ключовий фактор виживання компаній у період різкого зростання ризиків, коли критичного значення набувають ліквідність, платоспроможність, прозорість, контроль витрат і диверсифікація джерел фінансування. Визначено, що здатність девелопера виконувати зобов’язання перед інвесторами формує довіру до бренду й суттєво підвищує його ринкові позиції.
Адаптивність визначено як здатність компаній оперативно перебудовувати бізнес-процеси, коригувати портфель проєктів, змінювати архітектурні та технологічні рішення, реагувати на нові вимоги покупців щодо безпеки, автономності та енергоефективності житла. Показано, що гнучкі моделі управління дають змогу мінімізувати втрати та забезпечити оперативне відновлення діяльності.
Інноваційність розглядається в аспекті впровадження цифрових рішень, автоматизації, BIM-технологій, сучасних систем контролю будівництва, а також на переході до нових форматів комунікації з інвесторами й підвищення прозорості процесів. Доведено, що інновації створюють додану цінність для споживачів і забезпечують довгострокові конкурентні переваги.
У статті підкреслено, що синергія фінансової стійкості, адаптивності та інноваційності формує нову стратегічну модель розвитку девелоперських компаній, здатну забезпечити не лише виживання у кризовий період, але й стале зростання у поствоєнній перспективі
Інноваційний розвиток малого і середнього бізнесу в умовах війни та післявоєнного відновлення
Full text linkThe article examines the role and contribution of small and medium-sized businesses to the country's economic development during the war and reconstruction. It is argued that the full-scale war significantly transformed the nature of business activity, strengthening the role of flexible management solutions, digital technologies and organizational innovations as key factors for the survival and growth of business entities. Despite significant destruction and logistical challenges, the small and medium-sized business sector demonstrated a high level of adaptability, often implementing survival innovations, in particular, in the areas of relocation, reorientation of supply chains and digitalization of operational activities. It is determined that digital transformation has become a critically important factor in supporting the continuity of business processes, ensuring the transition to remote work formats and the development of new sales markets.
The main barriers to the implementation of innovations in SMEs are analyzed, among which the shortage of financial resources, destruction of production infrastructure, limited access to sales markets, personnel losses and increased risks of doing business are highlighted.
The study emphasizes the role of state support and international assistance in stimulating the innovative activity of enterprises, in particular through grant funding programs, tax incentives, preferential lending and the development of innovation infrastructure institutions. The post-war recovery of the Ukrainian economy will be accompanied by a structural transformation of SMEs in the direction of increasing intellectual capital, technological component, development of creative industries, innovative economy and digital services.
The need to systematize models of innovative development of SMEs in crisis conditions and the formation of practical recommendations for ensuring their competitiveness in the short and long term is substantiated. The article emphasizes the possibility of their use in the process of developing regional programs to support entrepreneurship and strategies for post-war economic recovery.У статті досліджено роль та внесок підприємств малого та середнього бізнесу в економічний розвиток країни під час війни та відбудови. Обґрунтовано, що повномасштабна війна суттєво трансформувала характер підприємницької діяльності, посиливши роль гнучких управлінських рішень, цифрових технологій та організаційних інновацій як ключових чинників виживання і зростання суб’єктів господарювання. Попри значні руйнування та логістичні виклики, сектор малого та середнього підприємництва продемонстрував високий рівень адаптивності, часто реалізуючи інновації виживання, зокрема, у сферах релокації, переорієнтації ланцюгів постачання та цифровізації операційної діяльності. Визначено, що цифрова трансформація стала критично важливим чинником підтримки безперервності бізнес-процесів, забезпечуючи перехід до віддалених форматів роботи та освоєння нових ринків збуту.
Проаналізовано основні бар’єри впровадження інновацій у МСП, серед яких виділено дефіцит фінансових ресурсів, руйнування виробничої інфраструктури, обмежений доступ до ринків збуту, кадрові втрати та зростання ризиків ведення бізнесу.
В дослідженні наголошено на ролі державної підтримки та міжнародної допомоги у стимулюванні інноваційної активності підприємств, зокрема через програми грантового фінансування, податкові стимули, пільгове кредитування та розвиток інституцій інноваційної інфраструктури. Післявоєнне відновлення економіки України супроводжуватиметься структурною трансформацією МСП у напрямі підвищення інтелектуального капіталу, технологічної складової, розвитку креативних індустрій, інноваційної економіки та цифрових сервісів.
Обґрунтована необхідність систематизації моделей інноваційного розвитку МСП в кризових умовах та формування практичних рекомендацій щодо забезпечення їхньої конкурентоспроможності в коротко- та довгостроковій перспективі. В статті підкреслена можливість їх використання в процесі розроблення регіональних програм підтримки підприємництва та стратегій післявоєнного економічного відновлення
Система аналітичних індикаторів для оцінювання ефективності управлінських рішень у будівельно-інвестиційній діяльності
Full text linkThe system of analytical indicators in construction and investment activities serves as a key element in ensuring the validity, adaptability, and effectiveness of managerial decisions. Its purpose is to create a quantitative and qualitative foundation for evaluating the efficiency of management actions in a multifactor environment characterized by high uncertainty and inherent industry risks. These indicators make it possible to measure not only achieved results but also the quality of the decision-making process itself, revealing patterns and interdependencies between project parameters and the level of managerial influence.
The analytical indicator system in construction has a cascading structure that encompasses strategic, investment, operational, resource, and risk levels. It is based on the interconnection between indicators of different management tiers, ensuring a “cause-and-effect” logic and enabling the prompt identification of managerial gaps. A distinctive feature of this system is the integration of “hard” quantitative metrics (ROI, budget performance, risk dynamics) with “soft” indicators (employee satisfaction, communication quality, stakeholder trust). To aggregate data, weighted coefficients, fuzzy logic methods, and expert evaluation techniques are applied.
Special attention is given to analytical models that allow for measuring the dynamics of decision effectiveness over time, such as the composite management efficiency coefficient, system adaptability indicators, management reactivity measures, and the scenario stability index. Through these models, management gains not only a retrospective evaluation of results but also the ability to forecast future trends.
The implementation of an analytical indicator system transforms management from an intuitive process into an analytically grounded one. This enables the digital transformation of managerial processes, the integration of analytics into BIM and ERP environments, and the development of information-diagnostic platforms with data visualization dashboards. Consequently, the analytical indicator system becomes not only a tool for evaluation but also a means of enhancing strategic flexibility, ensuring enterprise resilience, and increasing competitiveness in the construction and investment market.Система аналітичних індикаторів у будівельно-інвестиційній діяльності є ключовим елементом забезпечення обґрунтованості, адаптивності та результативності управлінських рішень. Вона покликана формувати кількісну і якісну базу для оцінювання ефективності дій менеджменту в умовах багатофакторного середовища, високої невизначеності та ризиків, властивих галузі. Такі індикатори дозволяють вимірювати не лише досягнутий результат, а й якість самого процесу прийняття рішень, виявляти закономірності, взаємозалежності між параметрами проєкту та рівнем управлінського впливу.
Аналітична система індикаторів у будівництві має каскадну структуру, що охоплює стратегічні, інвестиційні, операційні, ресурсні та ризикові рівні. Вона ґрунтується на взаємозв’язку між показниками різних рівнів управління, що забезпечує логіку «причина – наслідок» і дозволяє оперативно виявляти управлінські розриви. Важливою її рисою є поєднання “жорстких” кількісних метрик (ROI, рівень виконання бюджету, динаміка ризиків) і “м’яких” показників (рівень задоволеності персоналу, якість комунікацій, рівень довіри стейкхолдерів). Для агрегування даних застосовуються вагові коефіцієнти, методи нечіткої логіки та експертного оцінювання.
Особливу увагу приділено аналітичним моделям, які дозволяють вимірювати динаміку ефективності рішень у часі: зведеному коефіцієнту управлінської ефективності, показникам адаптивності системи, реактивності управління та індексу сценарної стабільності. Завдяки їм менеджмент отримує не лише оцінку результатів, а й прогноз майбутніх тенденцій.
Упровадження системи аналітичних індикаторів перетворює процес управління з інтуїтивного на аналітично обґрунтований. Це створює умови для цифрової трансформації управлінських процесів, інтеграції аналітики у BIM- і ERP-середовища, формування інформаційно-діагностичних платформ із дашбордами візуалізації даних. Таким чином, система аналітичних індикаторів стає не лише інструментом оцінювання, а й засобом підвищення стратегічної гнучкості, забезпечення стійкості підприємства й підвищення конкурентоспроможності на ринку будівельно-інвестиційних послуг
Підвищення експлуатаційних характеристик газобетонів за рахунок використання композиційних добавок
Full text linkThe article examines the prospects for improving the performance of non-autoclaved aerated concretes through the use of mineral and chemical composite additives. The relevance of using such modifiers is substantiated in the context of modern construction requirements, particularly under conditions of intensive urban development and the urgent need for rapid housing restoration. It has been established that the incorporation of microsilica, metakaolin, finely ground blast-furnace slag, superplasticizers, and hardening accelerators contributes to the formation of a dense, uniform, and thermally stable microstructure of the cement matrix, which significantly affects the operational properties of the final material.
Experimental studies have shown that the use of these additives enables a substantial reduction in the water-to-cement ratio (down to 0.31–0.33), a 4–5-fold decrease in shrinkage, lower thermal conductivity, and a 2.3–2.8-fold increase in compressive strength compared to the control sample. The most effective results were achieved by combining microsilica with a superplasticizer and a hardening accelerator, which ensured the formation of a stable fine-pored structure with evenly distributed pores measuring 20–200 μm. The formation of dense inter-pore partitions was observed, which improved thermal insulation and reduced water absorption.
The obtained results confirm the feasibility and practical effectiveness of such technological solutions for the production of energy-efficient, durable, and lightweight next-generation construction materials. The use of modified non-autoclaved foam concrete is especially relevant for enclosing structures, construction in severe climatic conditions, restoration of damaged housing stock, and fast-erecting buildings with enhanced thermal and energy efficiency requirements.У статті розглянуто перспективи підвищення ефективності неавтоклавних ніздрюватих бетонів шляхом використання мінеральних і хімічних композиційних добавок. Обґрунтовано доцільність застосування таких модифікаторів у контексті сучасних вимог до будівельних матеріалів, зокрема в умовах інтенсивної урбанізації та необхідності швидкої відбудови житла. Встановлено, що додавання мікрокремнезему, метакаоліну, тонкодисперсного доменного шлаку, суперпластифікаторів і прискорювачів твердіння сприяє формуванню щільної, рівномірної та термостабільної мікроструктури цементного каменю, що суттєво впливає на експлуатаційні властивості кінцевого матеріалу.
Експериментальні дослідження показали, що застосування зазначених добавок дозволяє суттєво знизити водоцементне співвідношення (до 0,31-0,33), зменшити усадку у 4-5 разів, знизити теплопровідність, а також підвищити міцність на стиск у 2,3-2,8 раза порівняно з контрольним зразком. Особливо ефективним виявилось комплексне використання мікрокремнезему з суперпластифікатором і прискорювачем твердіння, яке забезпечує утворення стабільної дрібнопористої структури з рівномірно розподіленими порами діаметром 20-200 мкм. Спостерігалося формування щільних міжпорових перегородок, що покращує теплоізоляційні характеристики та знижує водопоглинання.
Отримані результати свідчать про доцільність і практичну ефективність використання подібних рішень у виробництві енергоефективних, довговічних і легких будівельних матеріалів нового покоління. Застосування модифікованих неавтоклавних пінобетонів є особливо актуальним у зведенні огороджувальних конструкцій, будівництві об’єктів у складних кліматичних умовах, при реконструкції пошкодженого житлового фонду, а також для швидкомонтованих будівель з підвищеними вимогами до тепло- та енергоефективності
Методологічний підхід до оцінки інвестиційного забезпечення інновацій
Full text linkThis article explores the theoretical and methodological foundations for assessing investment support of innovation activities in the context of a transforming economy. The relevance of the topic lies in the growing necessity to enhance the effectiveness of financing mechanisms for innovation, which play a crucial role in ensuring sustainable economic growth and strengthening the competitiveness of the national economy.
The study proposes an original methodological approach to evaluating investment provision for innovations. This approach is based on a systems analysis of the interrelation between sources of financing, the innovation potential of enterprises, and institutional investment conditions. The proposed methodology incorporates both macroeconomic and microeconomic perspectives and takes into account the dynamic nature of innovation ecosystems.
The paper examines the key components of investment support, including internal (e.g., own resources of the enterprise) and external (e.g., government support, venture capital, bank loans, grants, institutional investors) funding sources. A comprehensive evaluation structure is suggested, which integrates qualitative and quantitative indicators. These indicators allow for a detailed analysis of investment flows, risk levels, the degree of innovation readiness of business entities, and the efficiency of implemented innovation projects.
Particular attention is given to indicators of investment attractiveness and the institutional capacity of regions to support innovation. The approach enables a regional differentiation of investment conditions, highlighting asymmetries and structural bottlenecks that may impede innovation development at various territorial levels.
The practical significance of the research lies in the applicability of the proposed methodology for designing innovation financing strategies at both micro and macro levels. The results obtained can be used by enterprises, investors, and government authorities to make informed management decisions in the field of innovation policy. Moreover, the approach contributes to improving the monitoring of the effectiveness of public policies aimed at fostering innovation and can serve as a tool for strategic planning in national and regional innovation systems.У статті досліджено теоретико-методологічні аспекти оцінки інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності в умовах трансформаційної економіки. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності механізмів фінансування інновацій, які відіграють ключову роль у забезпеченні сталого економічного зростання та конкурентоспроможності національної економіки. У роботі запропоновано авторський методологічний підхід до оцінки інвестиційного забезпечення інновацій, який ґрунтується на системному аналізі взаємозв’язку між джерелами фінансування, інноваційним потенціалом підприємств та інституційними умовами інвестування.
Розглянуто основні компоненти інвестиційного забезпечення, зокрема внутрішні (власні ресурси підприємства) та зовнішні (державна підтримка, венчурний капітал, банківські кредити, гранти, інституційні інвестори тощо) джерела. Запропоновано структуру оцінки, яка включає якісні та кількісні індикатори, що дозволяють комплексно аналізувати інвестиційні потоки, рівень ризиків, ступінь інноваційної готовності суб’єкта господарювання та ефективність реалізації інноваційних проектів. Особливу увагу приділено індикаторам інвестиційної привабливості та інституційної спроможності регіонів у підтримці інновацій.
Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування запропонованої методики для формування стратегій фінансування інноваційної діяльності на мікро- та макрорівнях. Отримані результати можуть бути використані підприємствами, інвесторами, а також органами державної влади для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень у сфері інноваційного розвитку. Запропонований підхід також дозволяє удосконалити процес моніторингу ефективності державної політики стимулювання інновацій
Швидкість деформування металу зварних секцій труб в процесі натурних випробувань
Full text linkIt is known that tests on Menage Sharp and other samples with thicknesses that do not correspond to the thickness of pipe walls do not reflect the real picture of viscous-plastic and brittle failures, which does not allow the development of a methodology or model for predicting the final (failure-free) service life of gas pipelines with a long service life. At the same time, theoretical and laboratory studies do not always provide sufficient answers to questions directly related to ensuring the durability and accident-free operation of pipelines. It is likely that in the laboratory conditions of enterprises or scientific institutions, it is difficult to reproduce and take into account all the factors that characterize the growth and spread of destruction in a real gas pipeline. Therefore, laboratory research data must be verified and refined based on the results of pneumatic tests of long pipe sections, i.e., there is currently an urgent need to combine laboratory and field tests of gas pipeline network pipes. Such tests are not widespread, but they provide important information about the behavior and properties of metal under load and operating conditions that are closest to actual operating conditions. Field tests were conducted at a specially equipped test site on pipe sections intended for the construction of main gas pipelines, which made it possible to obtain the kinematic and dynamic parameters of the destruction of a model gas pipeline under working load and in conditions as close as possible to operational ones. Analysis of the results of field (full-scale) tests shows that from the moment of initiated failure in the central pipe, the speed of the main crack (on both sides of the initiator) increases and reaches its maximum at a distance of approximately 2-3 diameters from the notch. The change in speed along the length of the central pipe can be symmetrical relative to the notch made in the middle pipe or asymmetrical. This is due to the technique of conducting the experiment and the conditions of crack initiation, in particular, the displacement of the initiating notch relative to the middle of the pipe and the different properties of the pipe metal in the zone of local failure. A general pattern is the presence of a maximum velocity at the crack initiation stage. It should be noted that in order to conduct the experiment, the high fracture velocities achieved must be maintained when the crack tip enters the test sections. This condition is ensured by the appropriate selection of the viscosity of the central pipe metal.Відомо, що випробування на зразках Менаже Шарпі та інших які мають товщини не відповідаючи товщині стінок труб не відображають реальну картину в’язко-пластичних і крихких руйнувань, що не дозволяє розробити методику чи модель прогнозування остаточного ресурсу (безаварійного) газопроводів тривалого терміну експлуатації. В той же час теоретичні і лабораторні дослідження не завжди з достатньою повнотою відповідають на питання, пов’язані безпосередньо із забезпеченням довговічності і безаварійної працездатності трубопроводів. Вірогідно, що в лабораторних умовах підприємств чи наукових закладів важко відтворити і урахувати всі фактори, які характеризують зростання і розповсюдження руйнування в реально діючому газопроводі. Тому дані лабораторних досліджень потрібно перевіряти і обов’язково уточнювати по результатах пневматичних випробувань довгомірних трубних секцій, тобто в теперішній час гостро назріла необхідність поєднання лабораторних і натурних випробувань труб газопровідної мережі. Такі випробування не є масовими, але в результаті їх виконання отримують важливу інформацію стосовно поведінки і властивостей металу в умовах навантаження і експлуатації, найбільш наближених до експлуатаційних. Проведені натурні випробування на спеціально облаштованому полігоні відрізків труб, призначених для будівництва магістральних газопроводів, які дозволили отримати кінематичні та динамічні параметри руйнування модельного газопроводу під робочим навантаженням і в умовах, максимально наближених до експлуатаційних. Аналіз результатів полігонних (натурних) випробувань свідчить, що з моменту ініційованого руйнування в центральній трубі швидкість магістральної тріщини (на дві сторони від ініціатора) зростає і на відстані приблизно 2-3 діаметрів від надрізу досягає максимуму. Зміна швидкості по довжині центральної труби може бути симетричною відносно надрізу виконаному в середній трубі чи несиметричною. Це пов’язано з технікою проведення експерименту і умовами старту тріщини, зокрема зі зміщенням ініціюючого надрізу відносно середини труби і різними властивостями металу труб в зоні локального зриву. Загальною закономірністю залишається наявність максимуму швидкості на стадії розгону тріщини. Необхідно замітити, що для проведення експерименту, щоб досягнуті високі швидкості руйнування збереглися при вході вершини тріщини в досліджувані ділянки. Забезпечується така умова відповідним підбором в’язкості металу центральної труби
Ефективність склеювання виробів, виготовлених з термічномодифікованої деревини
Full text linkwas found that the manufacture of glued products causes certain difficulties in ensuring adhesion. One of the promising areas of use of thermally modified wood is the manufacture of glued products. Therefore, knowledge of the physical and mechanical properties of thermally modified wood, its quality indicators, adhesion with organic adhesives allows you to make a choice taking into account economic indicators, duration and safety of use. In addition, during the modification of wood, the process of polymerization and redistribution occurs in the cell volume and gives the cell walls greater density, hardness, increases hydrophobicity (water repellency), thereby reducing their ability to absorb moisture and swell. As a result of experimental studies, it was found that the nature of the destruction for the entire group of samples based on glue is the same. The additional effect of temperature or humidity did not show a significant difference compared to the control samples. It was established that in samples of untreated ash wood and modified at temperatures of 160, 220°C, the destruction occurs along the glued layer. The results of the research will allow us to solve further problems regarding the creation of new composites from thermally modified wood and the conditions of their operation at different facilities. It was established that the nature of the destruction for the entire group of samples based on glue is the same. The additional effect of temperature or humidity did not show any significant difference, compared to the control samples. It was established that in samples of untreated ash wood and modified at temperatures of 160, 220°C, the destruction occurs along the glued layer. The results of the research will allow us to solve further problems regarding the creation of new composites from thermally modified wood and the conditions of their operation at different facilities.Проведено аналіз щодо процесу склеювання термічно модифікованої деревини та встановлено, що виготовлення клеєних виробів викликає певні труднощі із забезпечення адгезії. Одним із перспективних напрямів використання термічно модифікованої деревини є виготовлення клеєних виробів. Тому знання фізико-механічних властивостей термічно модифікованої деревини, показників її якості, адгезії з органічними клеями, дає змогу здійснювати вибір з урахуванням економічних показників, тривалості і безпеки застосування. Крім того під час модифікування деревини проходить процес полімеризації і перерозподілу по об’єму клітини та надають стінкам клітин більшої щільності, твердості, підвищують гідрофобність (відштовхування води), тим самим зменшують їх здатність вбирати вологу і набрякати. У результаті експериментальних досліджень встановлено, що характер руйнування для всієї групи зразків, в основі яких був клей, однаковий. Додаткова дія температури чи вологості суттєвої різниці, у порівнянні із контрольними зразками, не показала. Встановлено, що у зразків необробленої деревини ясена та модифікованої за температури 160, 220°С руйнування відбувається по клеєному шару. Результати досліджень дозволять вирішувати подальші задачі щодо створення нових композитів з термічно модифікованої деревини та умов їх експлуатації на різних об’єктах. встановлено, що характер руйнування для всієї групи зразків, в основі яких був клей, однаковий. Додаткова дія температури чи вологості суттєвої різниці, у порівнянні із контрольними зразками, не показала. Встановлено, що у зразків необробленої деревини ясена та модифікованої за температури 160, 220 °С руйнування відбувається по клеєному шару. Результати досліджень дозволять вирішувати подальші задачі щодо створення нових композитів з термічно модифікованої деревини та умов їх експлуатації на різних об’єктах
Моделі адаптивного управління в умовах зміни економічних умов на ринку нерухомості
Full text linkAdaptive management under volatile economic conditions is becoming a decisive factor for the development sector, where long investment cycles, high risks, and dependence on external factors converge. The growing economic turbulence, currency fluctuations, inflationary pressures, and regulatory transformations create an environment in which conventional management models lose their effectiveness. Adaptability emerges not only as a survival mechanism but also as a strategic development tool that ensures resilience, flexibility, and rapid managerial responsiveness.
The essence of the adaptive approach lies in the continuous adjustment of actions, strategies, and processes in accordance with the changing external environment. In the field of real estate development, this model integrates digital technologies, business analytics, forecasting, and scenario planning. The foundation of modern adaptive architecture is the integration of information systems – BIM, ERP, CRM, and Business Intelligence – which provide end-to-end control over financial, technical, and operational processes. As a result, management acquires a proactive nature focused on preventing deviations rather than eliminating their consequences.
Economic instability generates the need for flexible decision-making systems based on analytical instruments such as GAP, FMEA, and PESTEL analyses. These methods help identify strategic gaps, anticipate critical risks, and forecast external influences, forming a multilevel adaptation framework. In combination with digital KPI dashboards, they create a structure of adaptive controlling that records key performance indicators in real time, ensures informational feedback, and enhances managerial transparency.
The effectiveness of adaptive management depends not only on technological advancement but also on an organization’s readiness for internal transformation. Flexible management systems require decentralization of decision-making, delegation of authority, transformation of corporate culture, and the implementation of Agile and Lean Construction principles. This approach minimizes institutional barriers, accelerates communication, and shortens the time lag between risk detection and managerial response.
The development of adaptive models in the real estate business enables the integration of big data analytics, artificial intelligence, and machine learning to build predictive models that account for changing demand, resource costs, and macroeconomic parameters. Systematic implementation of these approaches shapes a new management paradigm – dynamic, analytically grounded, and digitally integrated.
Adaptive management in real estate development transforms the very logic of strategic thinking: from reactive responses to anticipatory forecasting, from fixed plans to variable scenarios, from intuitive decisions to data-driven analytical models. As a result, companies gain the ability not only to maintain stability under crisis conditions but also to turn market fluctuations into a catalyst for innovative growth, creating new competitive advantages in the global environment.Адаптивне управління в умовах мінливої економічної кон’юнктури набуває вирішального значення для девелоперського сектору, де взаємодіють тривалі інвестиційні цикли, високі ризики та залежність від зовнішніх чинників. Зростання економічної турбулентності, валютні коливання, інфляційні процеси та регуляторні зміни формують середовище, у якому стабільні моделі управління втрачають ефективність. Адаптивність стає не лише інструментом виживання, а й засобом стратегічного розвитку, що забезпечує стійкість, гнучкість і швидкість управлінських реакцій.
Суть адаптивного підходу полягає у постійному коригуванні дій, стратегій і процесів відповідно до змін зовнішнього середовища. У сфері девелопменту така модель поєднує цифрові технології, бізнес-аналітику, прогнозування та сценарне планування. В основі сучасної адаптивної архітектури лежить інтеграція інформаційних систем – BIM, ERP, CRM та Business Intelligence – які забезпечують наскрізний контроль за фінансовими, технічними й операційними процесами. Завдяки цьому управління набуває проактивного характеру, орієнтованого на попередження відхилень замість їх подолання.
Економічна нестабільність формує потребу у впровадженні системи гнучких рішень, що ґрунтуються на аналітичних інструментах – GAP-, FMEA- та PESTEL-аналізах. Ці методи дозволяють ідентифікувати стратегічні розриви, попереджати виникнення критичних ризиків і прогнозувати зовнішні впливи, формуючи багаторівневу модель адаптації. У поєднанні з цифровими KPI-панелями вони утворюють структуру адаптивного контролінгу, яка фіксує стан ключових показників у режимі реального часу, забезпечує інформаційний зворотний зв’язок і підвищує прозорість управління.
Ефективність адаптивного управління зумовлена не лише технологічним рівнем, а й готовністю організацій до внутрішньої трансформації. Гнучкі управлінські системи потребують децентралізації рішень, делегування повноважень, зміни корпоративної культури та впровадження принципів Agile і Lean Construction. Такий підхід мінімізує інституційні бар’єри, підвищує швидкість комунікацій і скорочує часові лаги між виявленням ризику та управлінською реакцією.
Розвиток адаптивних моделей у девелоперському бізнесі дозволяє поєднати аналітику великих даних, штучний інтелект і машинне навчання для формування прогнозних моделей, які враховують сценарії зміни попиту, вартості ресурсів і макроекономічних параметрів. Системне застосування таких підходів формує нову парадигму управління – динамічну, аналітично обґрунтовану та цифрово інтегровану. Адаптивне управління у девелопменті трансформує саму логіку стратегічного мислення: від реактивного реагування до випереджального прогнозування, від фіксованих планів до варіативних сценаріїв, від інтуїтивних рішень до аналітичних моделей. В результаті компанії отримують здатність не лише утримувати стабільність у кризових умовах, а й перетворювати ринкові коливання на каталізатор інноваційного розвитку, формуючи нові конкурентні переваги у глобальному середовищі
Теоретичні підходи до економічної структуризації будівельного підприємства
Full text linkThe economic structurization of a construction enterprise is a fundamental process that determines its operational efficiency, stability, and ability to adapt within a changing market environment. It encompasses the formation of a rational organizational and functional model, the optimization of the resource base, financial flows, and management processes. In its classical interpretation, structurization is viewed as the organization of all economic elements of an enterprise in accordance with the principles of efficiency and sustainable development. Under modern conditions, this process acquires a dynamic nature, taking into account digitalization, management automation, and the need for rapid response to external challenges.
A construction enterprise functions as a complex system in which economic structurization ensures the coordination between production, financial, personnel, and technological subsystems. Its key aspects include resource-based, financial, organizational, and institutional approaches. The resource-based approach focuses on the optimal utilization of material, labor, and financial resources. The financial aspect relates to modeling capital flows, managing investments, and selecting effective sources of financing. The organizational approach defines the management structure, interaction between departments, coordination mechanisms, and the distribution of functions. The institutional approach considers the influence of legislation, industry standards, and state regulation on the economic structure of the enterprise.
Modern economic structurization is oriented toward digital transformation, integrating information technologies, artificial intelligence, BIM, and ERP systems into management processes. This integration allows for greater precision in planning, control, and forecasting. Of particular importance is the enterprise’s financial model, which combines internal and external resources, forming a balanced system for project support. Effective structurization contributes to improved labor productivity, reduced costs, and strengthened market competitiveness.
Thus, theoretical approaches to the economic structurization of construction enterprises are based on a synthesis of classical economic principles and modern digital solutions aimed at ensuring sustainable development, management efficiency, and adaptability to economic change.Економічна структуризація будівельного підприємства є фундаментальним процесом, що визначає ефективність його функціонування, стабільність і здатність до адаптації у змінному ринковому середовищі. Вона охоплює формування раціональної організаційно-функціональної моделі, оптимізацію ресурсної бази, фінансових потоків і управлінських процесів. У класичному розумінні структуризація трактується як упорядкування всіх економічних елементів підприємства відповідно до принципів ефективності та стійкого розвитку. У сучасних умовах цей процес набуває динамічного характеру, враховуючи цифровізацію, автоматизацію управління та необхідність швидкої реакції на зовнішні виклики.
Будівельне підприємство функціонує як комплексна система, де економічна структуризація забезпечує узгодження між виробничими, фінансовими, кадровими та технологічними підсистемами. Її ключовими аспектами є ресурсний, фінансовий, організаційний та інституційний підходи. Ресурсний підхід базується на оптимальному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Фінансовий аспект пов’язаний з моделюванням капітальних потоків, управлінням інвестиціями та вибором ефективних джерел фінансування. Організаційний підхід визначає структуру управління, взаємодію між підрозділами, механізми координації та розподіл функцій. Інституційний підхід враховує вплив законодавства, галузевих стандартів і державного регулювання на економічну структуру підприємства.
Сучасна економічна структуризація орієнтована на цифрову трансформацію, інтеграцію інформаційних технологій, штучного інтелекту, систем BIM та ERP у процес управління. Це дозволяє підвищити точність планування, контролю та прогнозування. Окреме значення має фінансова модель підприємства, що поєднує власні та залучені ресурси, формуючи збалансовану систему забезпечення проектів. Ефективна структуризація сприяє підвищенню продуктивності праці, скороченню витрат і зміцненню конкурентоспроможності на ринку. Таким чином, теоретичні підходи до економічної структуризації будівельного підприємства базуються на поєднанні класичних економічних принципів і сучасних цифрових рішень, спрямованих на забезпечення сталого розвитку, ефективності управління та адаптивності до економічних змін