Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Захисні покриття на основі високоміцних бетонів
Full text linkAs the strength of concrete increases, its fragility also increases, and its plastic deformation properties decrease under short-term and long-term loading, which leads to almost instantaneous destruction of concrete when it reaches its limit state. A solution to this problem can be considered dispersed reinforcement of concrete with fiber, which allows to significantly increase its specific strength, especially in tension and bending, crack resistance, resistance to shock and vibration effects, resistance to abrasion, etc. Dispersed reinforced concretes or fiber concretes include a group of composite materials that include short segments of various fibers (fibers) in a cement matrix. Different types of fibers made of steel, glass, synthetic materials, asbestos, carbon, etc. can serve as fibers. The most common fiber concretes based on Portland cement, reinforced with steel fiber - steel fiber concretes. The surface of the fibers can be profiled, etched and, as an exception, smooth. The amount of fibers introduced into the concrete in most cases ranges from 0.5 to 2% by volume. According to their strength properties, products made using fine-grained fiber concrete (lined pipes, bends, tees, crosses, gutters) withstand loads significantly exceeding 5 MPa and therefore can be widely used to protect equipment from abrasive wear, the effects of aggressive environments and high temperatures, which is confirmed by many years of experience in operating such products in various industries, ensuring an increase in the service life of equipment by 2...6 times. Testing of prototypes of lined pipes showed that their reliability and durability in pressure and gravity pipeline systems increases by 5...10 times compared to electric-welded steel pipes and by 2...3 times compared to high-alloy and bimetallic pipes.З підвищенням міцності бетону росте і його крихкість, знижуються пластично-деформаційні властивості при короткочасному й тривалому навантаженням, що приводить практично до миттєвого руйнування бетону при досягненні ним граничного стану. Варіантом вирішення цієї задачі можна вважати дисперсне армування бетону фіброю, що дозволяє істотно підвищити його питому міцність особливо на розтяг і згин, тріщиностійкість, стійкість до ударних і вібраційних впливів, опір стиранню тощо. До дисперсно-армованих бетонів або фібробетонів належить група композиційних матеріалів, що включають короткі відрізки різних волокон (фібри) у цементній матриці. В якості фібри можуть служити різні типи волокон зі сталі, скла, синтетичних матеріалів, азбесту, вуглецю та ін. Найбільш поширені фібробетони на портландцементі, армовані сталевим волокном – сталефібробетони. Поверхня фібр може бути профільована, оброблена травленням і, як виключення, гладкою. Кількість фібр, що вводяться в бетон, у більшості випадків коливається від 0,5 до 2% по об'єму. За своїми властивостями міцності вироби, виготовлені з використанням дрібнозернистого фібро-бетону (футеровані труби, відводи, трійники, хрестовини, жолоби), витримують навантаження, що значно перевищують 5 МПа і тому можуть широко застосовуватися для захисту обладнання від абразивного зносу, впливу агресивних середовищ і високих температур, що підтверджується багаторічною практикою експлуатації таких виробів в різних галузях промисловості, забезпечуючи збільшення терміну служби обладнання в 2…6 разів. Випробування дослідних зразків футерованих труб показали, що їх надійність і довговічність в напірних і гравітаційних трубопровідних системах підвищується в 5…10 разів в порівнянні з електрозварювальними сталевими трубами і в 2…3 рази в порівнянні з високолегованими і біметалевими трубами
Визначення поняття організаційної структури як основи її ефективного проектування
Full text linkAnalysis approaches to designing of organizational structures has shown that the basis for their effective design are the identified natural, universal characteristics that occur in all structures of socio-economic systems without exception. Research has shown that it is not possible to identify such characteristics based on the traditionally accepted definition of the concept of “organizational structure”, in which an organization is viewed as a group consisting of two or more people. Considering the organization as a separate human, which is an indivisible whole, the epistemological foundations without which it cannot survive have been investigated. It has been found that a human during producing anything should be considered as a dynamic organization which performs hierarchical functions – managerial (planning, analysis, control and regulation) and managed (production) which group all actions (technological operations) into main, auxiliary and service. In addition, it was found that the execution of technological operations is a connection between elements of the organizational structure and cost elements. That is, if a technological operation is not performed, then there can be no connection between an element of the organizational structure and a cost element. Conversely, the performance of any technological operation is inextricably linked to cost elements. It is this single synthesizing link that can qualitatively reflect the number of cost elements necessary to perform a particular technological operation. Outside the technological process, no structure is dynamic.
Thus, it is determined that the organizational structure is a dynamic wholeness consisting of a control and managed (production) subsystems, with the allocation of the main, auxiliary and service production in the latter; the synthesis (interaction) of all elements in which occurs in time and is ensured by performing technological operations.
The conducted research made it possible to formulate a new concept of organizational structure, which allows for the design of multidimensional information models. Also, an example of designing a six-dimensional information model of a construction organization that constructs a facility is given, and represents a synthesis of a three-dimensional technical system and socio-economic system.Аналіз підходів до проектування організаційних структур показав, що основою їх ефективного проектування є виявлені природні, універсальні характеристики, що мають місце у всіх без виключення структурах соціально-економічних систем. Дослідження показали, що виявити означені характеристики не можливо, спираючись на традиційно прийняте визначення поняття «організаційна структура», в якому організація розглядається як група, що складається з двох і більше людей. Розглядаючи організацію як окрему людину, що є неподільною цілісністю, досліджено гносеологічні основи, без яких вона не може вижити. Виявлено, що людина при виробленні чого-небудь повинна розглядатися як динамічна організація, що виконує ієрархічні функції – керуючі (планування, аналіз, контроль та регулювання) та керовані (виробничі), які групують всі дії (технологічні операції) на основні, допоміжні та обслуговуючі. Крім того, виявлено, що виконання технологічних операцій є зв’язком між елементами організаційної структури і елементами витрат. Тобто, якщо технологічна операція не виконується, то жодного зв’язку між елементом організаційної структури та елементом витрат бути не може. І навпаки, виконання будь-якої технологічної операції нерозривно пов’язано з елементами витрат. Саме цей єдиний синтезуючий зв’язок може якісно відобразити кількість елементів витрат необхідних для виконання тієї чи іншої технологічної операції. Поза технологічним процесом жодна структура не є динамічною.
Таким чином визначено, що організаційна структура – це динамічна цілісність, що складається з керуючої та керованої (виробничої) підсистем, з виділенням в останній основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв; синтез (взаємодія) всіх елементів в якій відбувається в часі і забезпечується шляхом виконання технологічних операцій.
Проведені дослідження дали можливість сформулювати нове поняття організаційної структури, яке дозволяє проектувати багатовимірні інформаційні моделі. Також, наведено приклад проектування шести-вимірної інформаційної моделі будівельної організації, яка споруджує об’єкт, і являє собою синтез трьох-вимірної технічної та соціально-економічної системи
Принципи конфігурації агентних взаємодій у складному трудовому середовищі ІТ-проєктів
Full text linkIn the modern context of information technology development, the management of labor processes in complex IT projects acquires the features of self-organization and dynamic adaptation. The article examines the principles of configuring agent interactions within the labor environment of IT projects as a tool for enhancing the efficiency of team management. The agent-based interaction model makes it possible to consider each team member as an autonomous agent capable of making decisions, adapting behavior to the task context, and interacting with other elements of the system within a distributed environment.
Conceptual foundations have been developed for constructing the architecture of agent interactions, based on the principles of cognitive exchange, communicative coherence, flexible role distribution, and multilevel task management. It is determined that the key factor in the effectiveness of such interactions is the balance between agent autonomy and centralized process coordination. A systematic classification of agent configuration types is proposed: hierarchical, decentralized, hybrid, and cognitively adaptive, which differ in the level of information connectivity and the system’s response speed.
The study also investigates the impact of cognitive factors on the dynamics of interactions between agents, such as trust, intellectual compatibility, role specialization, and the ability for collective learning. A model for assessing the effectiveness of agent interaction is proposed, using indicators of performance, informational transparency, decision synchronization level, and team adaptability index. It is established that the configuration of agent connections directly determines the speed of decision-making, the coherence of actions, and the level of project innovation activity.
The results of the study have practical significance for building multi-agent IT team management systems, developing algorithms for adaptive resource allocation, and creating cognitive project management dashboards. The proposed principles can be used to optimize communication processes, reduce the risk of conflicts, and enhance the resilience of organizational structures under conditions of high labor environment complexity.У сучасних умовах розвитку інформаційних технологій управління трудовими процесами у складних ІТ-проєктах набуває рис самоорганізації та динамічної адаптації. У статті розглянуто принципи конфігурації агентних взаємодій у трудовому середовищі ІТ-проєктів як інструменту підвищення ефективності управління командною діяльністю. Агентна модель взаємодії дозволяє розглядати кожного учасника команди як автономного агента, здатного приймати рішення, адаптувати поведінку до контексту завдань і взаємодіяти з іншими елементами системи у межах розподіленого середовища.
Розроблено концептуальні засади побудови архітектури агентних взаємодій, що ґрунтуються на принципах когнітивного обміну, комунікаційної узгодженості, гнучкого розподілу ролей і багаторівневого управління завданнями. Визначено, що ключовим фактором ефективності таких взаємодій є баланс між автономністю агента та централізованою координацією процесів. Запропоновано системну класифікацію типів агентних конфігурацій: ієрархічні, децентралізовані, гібридні та когнітивно-адаптивні, які відрізняються рівнем інформаційного зв’язку та швидкістю реакції системи.
Окремо досліджено вплив когнітивних факторів на динаміку взаємодії між агентами: довіра, інтелектуальна сумісність, рольова спеціалізація та здатність до спільного навчання. Запропоновано модель оцінки ефективності агентної взаємодії через індикатори продуктивності, інформаційної прозорості, рівня синхронізації рішень та індексу адаптивності команди. Встановлено, що конфігурація агентних зв’язків безпосередньо визначає швидкість прийняття рішень, узгодженість дій та рівень інноваційної активності проєкту.
Результати дослідження мають прикладне значення для побудови мультиагентних систем управління ІТ-командами, розроблення алгоритмів адаптивного розподілу ресурсів та створення когнітивних панелей управління проєктами. Запропоновані принципи можуть бути використані для оптимізації процесів комунікації, зменшення ризиків конфліктів та підвищення стійкості організаційної структури в умовах високої складності трудового середовища
Оцінка тенденцій і чинників, що впливають на диверсифікацію діяльності у будівельному секторі
Full text linkIn today’s context of economic instability and global transformations, the construction industry faces the need for a profound restructuring of its development strategies. One of the key tools for ensuring the resilience and competitiveness of enterprises is the diversification of activities, which not only minimizes risks but also creates new growth vectors. This study focuses on assessing the trends and factors influencing the diversification process in the construction sector, as well as determining the role of digital technologies and the regulatory environment in this transformation. The article systematizes the main directions of diversification – horizontal, vertical, functional, and regional – and analyzes their interaction with both external and internal determinants. It examines the influence of public policy, institutional frameworks, technological innovation, and the level of digital maturity of enterprises on the intensity of diversification processes. It has been established that modern companies are shifting from narrowly specialized business models to multifunctional structures capable of operating simultaneously in construction, asset management, energy efficiency, and digital services. Particular attention is paid to the impact of digital transformation, especially the implementation of BIM, IoT, AI, ERP, and PMIS systems, which act as catalysts for functional diversification. The study proposes analytical formulas for measuring the level of institutional attractiveness, digital penetration, and adaptive elasticity of enterprises, allowing for a quantitative assessment of their diversification potential. It has been revealed that sustainable diversification is possible only when a balance is achieved between internal resources (financial, human, digital) and external challenges (economic, regulatory, technological). The findings indicate that diversification has evolved from a defensive response to an active strategic mechanism for development, where flexibility, analytics, and digital integration serve as key factors of long-term efficiency. The concept proposed in the article allows diversification to be viewed not merely as a reaction to external challenges but as a proactive tool for shaping the future of construction companies within the digital economy.У сучасних умовах нестабільності економічного середовища та глобальних трансформацій будівельна галузь стикається з потребою глибокої перебудови стратегій розвитку. Одним із ключових інструментів забезпечення стійкості та конкурентоспроможності підприємств є диверсифікація діяльності, що дозволяє не лише мінімізувати ризики, але й створювати нові вектори зростання. Дослідження спрямоване на оцінку тенденцій і чинників, що впливають на процес диверсифікації в будівельному секторі, а також на визначення ролі цифрових технологій і регуляторного середовища в цьому процесі. У статті систематизовано основні напрями диверсифікації – горизонтальний, вертикальний, функціональний і регіональний – та проаналізовано їхню взаємодію із зовнішніми й внутрішніми детермінантами. Розглянуто вплив державної політики, інституційного середовища, технологічних інновацій та рівня цифрової зрілості підприємств на інтенсивність диверсифікаційних процесів. Визначено, що сучасні компанії переходять від вузькоспеціалізованих моделей до багатофункціональних структур, здатних одночасно діяти у сфері будівництва, експлуатації, енергоефективності та цифрових сервісів. Окрему увагу приділено впливу цифрової трансформації, зокрема впровадженню BIM, IoT, AI, ERP і PMIS-систем, які стають каталізаторами функціональної диверсифікації. Запропоновано аналітичні формули для вимірювання рівня інституційної привабливості, цифрової проникності та адаптивної еластичності підприємств, що дозволяє кількісно оцінювати їхню здатність до диверсифікації. Виявлено, що стійка диверсифікація можлива лише за умови балансу між внутрішніми ресурсами (фінансовими, людськими, цифровими) та зовнішніми викликами (економічними, регуляторними, технологічними). Зроблено висновок, що диверсифікація втрачає оборонний характер і набуває ролі стратегічного механізму розвитку, де гнучкість, аналітика та цифрова інтеграція виступають основними чинниками довгострокової ефективності. Запропонована у статті концепція дозволяє розглядати диверсифікацію не лише як реакцію на виклики, а як інструмент активного формування майбутнього будівельної компанії у цифровій економіці
Структуризація та моделі стратегій нейтралізації інвестиційних ризиків у будівельній галузі
Full text linkInvestment risks in the construction industry are among the key factors affecting the stability and profitability of projects. They are shaped by economic, political, technological, and legal changes that directly influence the financial outcomes of development companies. Effective risk management is based on their structuring, systematic classification, and the selection of optimal neutralization strategies. A comprehensive approach to risk management allows not only to minimize potential losses but also to increase the investment attractiveness of enterprises.
Within construction projects, financial, legal, environmental, technological, and organizational risk models are applied, each requiring targeted control measures. The use of strategies such as insurance, diversification, hedging, establishment of reserve funds, and contractual mechanisms makes it possible to minimize the negative impact of internal and external factors. Applying a systematic approach enables risk analysis at every stage of project implementation – from design to commissioning. Risk modeling based on analytical tools (SWOT, PESTEL, and GAP analyses) increases the accuracy of forecasting and the effectiveness of managerial decision-making.
Particular attention is given to the integration of modern information technologies that ensure real-time risk monitoring, resource optimization, and process control. The neutralization of risks in construction has a strategic nature and involves creating the conditions for sustainable industry development. The introduction of innovative management models enhances the financial resilience of enterprises, reduces losses from unforeseen events, and ensures the efficiency of the investment process.
The structuring of risks, combined with adaptive neutralization strategies, forms the foundation of a modern construction project management system focused on forecasting, preventive actions, and long-term business stability. This approach strengthens the competitiveness of the industry, builds investor confidence, and increases the attractiveness of the investment market.Інвестиційні ризики у будівельній галузі є одним із ключових чинників, що впливають на стабільність і рентабельність проектів. Вони формуються під впливом економічних, політичних, технологічних та правових змін, які безпосередньо впливають на фінансові результати девелоперських компаній. Ефективне управління ризиками базується на їхній структуризації, системній класифікації та виборі оптимальних стратегій нейтралізації. Комплексний підхід до управління ризиками дозволяє не лише мінімізувати можливі втрати, а й підвищити інвестиційну привабливість підприємств. У межах будівельних проектів застосовуються фінансові, правові, екологічні, технологічні та організаційні моделі ризиків, що потребують цілеспрямованих заходів контролю. Використання таких стратегій, як страхування, диверсифікація, хеджування, створення резервних фондів та контрактні механізми, дає змогу мінімізувати негативний вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. Застосування системного підходу забезпечує можливість аналізу ризиків на кожному етапі реалізації проекту – від проектування до введення об’єкта в експлуатацію. Моделювання ризиків на основі аналітичних інструментів (SWOT, PESTEL, GAP-аналізів) підвищує точність прогнозування та ефективність прийняття управлінських рішень. Особлива увага приділяється інтеграції сучасних інформаційних технологій, що забезпечують моніторинг ризиків у режимі реального часу, оптимізацію ресурсів і контроль за виконанням робіт. Нейтралізація ризиків у будівництві має стратегічний характер і передбачає створення умов для сталого розвитку галузі. Впровадження інноваційних моделей управління дозволяє підвищити фінансову стійкість підприємств, скоротити втрати від непередбачуваних ситуацій і забезпечити ефективність інвестиційного процесу. Структуризація ризиків у поєднанні з адаптивними стратегіями нейтралізації формує основу сучасної системи управління будівельними проектами, орієнтованої на прогнозування, превентивні дії та довгострокову стабільність бізнесу, зміцнюючи конкурентоспроможність галузі, довіру інвесторів і привабливість ринку капіталовкладень
Аналіз структури та факторів, що визначають економічні параметри багатопроєктної взаємодії в будівельній галузі
Full text linkMultiproject interaction in the construction industry reflects a complex system of economic, financial, organizational, and temporal interconnections between projects within a unified portfolio. It forms a specific type of economic architecture in which the performance of each project is determined not in isolation, but through a network of mutual influences. The key factors defining the economic parameters of such a system include resource interdependence, joint financing, regulatory constraints, technological overlaps, and temporal correlations in project execution. Each of these factors manifests through synergistic or conflict effects that shape the dynamics of an enterprise’s financial stability.
Effective management of multiproject interaction requires the application of a factor – structural approach that enables the quantitative description of nonlinear interactions among portfolio elements. The proposed model of integral efficiency E(t) treats financial outcomes as a function not only of individual project profitability but also of interdependence coefficients δᵢⱼ(t), which measure the strength of cross-influences between projects. This approach allows identifying both synergy effects (shared resource use, procurement optimization) and cannibalization effects (internal competition, resource overload).
Of particular importance are cross-financial loadings that arise from fund transfers between projects to maintain liquidity. They play a dual role – providing short-term portfolio stabilization while simultaneously creating risks of long-term instability through depletion of internal reserves. The mathematical function of financial tension Fₙᵗ(t) reflects the dynamics of these processes, accounting for time lags, compensatory flows, and the degree of mutual financial dependency among projects.
Factor–structural analysis in multiproject systems serves as a key forecasting tool. It enables the identification of nodal portfolio elements where risks concentrate and the determination of critical points of destabilization. Its application lays the foundation for developing digital twins of construction enterprises and implementing analytical monitoring systems that ensure proactive risk management. Consequently, multiproject interaction is viewed not as a set of isolated processes but as a unified dynamic economic system whose efficiency depends on the coherence, adaptability, and resilience of its internal interconnections.Мультипроєктна взаємодія в будівельній галузі відображає складну систему економічних, фінансових, організаційних та часових зв’язків між проєктами в межах єдиного портфеля. Вона формує особливий тип економічної архітектури, у якій результативність окремого проєкту визначається не ізольовано, а через мережу взаємних впливів. Ключовими факторами, що визначають економічні параметри такої системи, є ресурсна взаємозалежність, спільне фінансування, регуляторні обмеження, технологічні перетини та часові кореляції виконання робіт. Вплив кожного з них проявляється у вигляді синергійних або конфліктних ефектів, що формують динаміку фінансової стійкості підприємства. Ефективне управління мультипроєктною взаємодією вимагає застосування факторно-структурного підходу, який дозволяє кількісно описати нелінійну взаємодію між елементами портфеля. Запропонована модель інтегральної ефективності E(t) розглядає фінансовий результат як функцію не лише прибутковості окремих проєктів, а й коефіцієнтів взаємозалежності δij(t), що вимірюють силу перехресного впливу між ними. Такий підхід дозволяє виявляти ефекти синергії (спільне використання ресурсів, оптимізація закупівель) або канібалізації (внутрішня конкуренція, перенавантаження ресурсів).
Особливе значення мають перехресні фінансові навантаження, що виникають унаслідок перетікання коштів між проєктами для підтримки ліквідності. Вони виконують подвійне завдання – короткостроково стабілізують портфель, але водночас створюють ризики довгострокової нестійкості через виснаження внутрішніх резервів. Математична функція фінансової напруги Fint(t) відображає динаміку цих процесів, враховуючи часові лаги, компенсаційні потоки й рівень взаємної фінансової залежності між проєктами.
Факторно-структурний аналіз у мультипроєктних системах є ключовим інструментом прогнозування. Він дозволяє ідентифікувати вузлові елементи портфеля, у яких концентруються ризики, та визначити критичні точки дестабілізації. Його застосування створює основу для розробки цифрових двійників будівельних підприємств і впровадження систем аналітичного моніторингу, що забезпечують проактивне управління ризиками. У підсумку мультипроєктна взаємодія розглядається не як сукупність ізольованих процесів, а як єдина динамічна економічна система, ефективність якої залежить від рівня узгодженості, адаптивності й стійкості внутрішніх зв’язків
Аналітико-теоретичні аспекти впливу IT-технологій у контексті оптимізації організації будівельних процесів
Full text linkThe main purpose of this article is to study the analytical and theoretical aspects of the impact of IT technologies on the optimization of the organization of construction processes. The theoretical foundations and practical aspects of the use of information technologies to optimize organizational processes in construction are investigated. In particular, this study focuses on the analysis of opportunities and advantages provided by IT technologies to improve the coordination of work, resource management, planning and control over the implementation of construction projects. The prospects for the use of IT technologies in construction are substantiated, which contributes to the optimization of organizational processes, improving interaction between project participants and reducing the risks of errors. Automation of planning and resource management allows you to reduce costs and increase the efficiency of management decisions. Thanks to such technologies, greater transparency, quality control and safety are ensured. Therefore, the possibilities and practical application of modern IT technologies in the construction industry are relevant and necessary. It allows not only to assess their impact on the efficiency and quality of work, but also contributes to the formation of new approaches to the implementation of construction projects in the context of global technological changes. The specifics of organizational processes require a significant revision of the concepts and operating principles of optimization models of construction production. The study focuses on the development and formalization of a digital platform for algorithmic-criterion modeling of parametric optimization of organizational processes in construction. The proposed approach is aimed at systematizing and improving the mechanisms of coordination of intersectoral interaction, which contributes to the effective use of the material and technical base of the domestic market. The proposed concept is based on analytical, theoretical and methodological approaches to the systematization of a complex multicomponent system, using a digital platform that ensures consistency between project time indicators, material flows and cost parameters, as well as contributes to the automation of organizational and technological processes and the introduction of intelligent resource monitoring systemsОсновною метою цієї статті є вивчення аналітико-теоретичних аспектів впливу IT-технологій на оптимізацію організації будівельних процесів. Досліджено теоретичні основи та практичні аспекти використання інформаційних технологій для оптимізації організаційних процесів у будівництві. Зокрема, це дослідження зосереджується на аналізі можливостей та переваг, які надають IT-технології для покращення координації робіт, управління ресурсами, планування і контролю за виконанням будівельних проєктів. Обґрунтовані перспективи використання ІТ-технологій у будівництві, що сприяє оптимізації організаційних процесів, покращуючи взаємодію між учасниками проєкту та зменшуючи ризики помилок. Автоматизація планування та управління ресурсами дозволяє знизити витрати та підвищити ефективність управлінських рішень. Завдяки таким технологіям забезпечується більша прозорість, контроль якості та безпеки. Тому можливості і практичне застосування сучасних ІТ-технологій у будівельній галузі є актуальним і необхідним. Вони дозволяють не лише оцінити їх вплив на ефективність та якість роботи, але й сприяє формуванню нових підходів до реалізації будівельних проєктів у контексті глобальних технологічних змін. Специфіка організаційних процесів вимагає суттєвого перегляду концепцій та діючих засад оптимізаційних моделей будівельного виробництва. Дослідження зосереджене на розробці та формалізації цифрової платформи для алгоритмічно-критеріального моделювання параметричної оптимізації організаційних процесів у будівництві. Запропонований підхід спрямований на систематизацію та вдосконалення механізмів координації міжгалузевої взаємодії, що сприяє ефективному використанню матеріально-технічної бази вітчизняного ринку. Запропонована концепція базується на аналітичних і теоретико-методологічних підходах до систематизації складної багатокомпонентної системи, використовуючи цифрову платформу, що забезпечує узгодженість між часовими показниками проєкту, матеріальними потоками та вартісними параметрами, а також сприяє автоматизації організаційно-технологічних процесів і впровадженню інтелектуальних систем моніторингу ресурсів
Аналітичні механізми для визначення ключових інвестиційних пріоритетів у будівельному секторі
Full text linkThis article explores the analytical mechanisms used to determine key investment priorities in the construction sector. Given the growing challenges in urbanization, environmental sustainability, and digital transformation, effective management of investment resources has become a critical task. The study analyzes modern approaches to evaluating investment projects, including multi-criteria analysis methods, economic-mathematical modeling, and forecasting.
Special attention is given to the application of artificial intelligence, big data, and geoinformation systems in investment decision-making processes. The use of these technologies enhances forecast accuracy, reduces investment risks, and optimizes financial flow management. Additionally, the study examines risk factors, including macroeconomic fluctuations, volatility in the construction materials market, and changes in regulatory frameworks.
The article also reviews methods for assessing investment efficiency, particularly discounted cash flow (DCF), net present value (NPV) analysis, internal rate of return (IRR), and other financial instruments that help determine the feasibility of investments in construction projects. A separate section is dedicated to analyzing environmental and social criteria for investment evaluation, which are crucial in the context of sustainable development.
The role of government regulation, financial instruments, and investment support programs in the construction sector is also considered. A conceptual model for evaluating investment priority areas is proposed, integrating economic, social, and environmental factors.
The research findings may be useful for government agencies, investors, and construction sector companies in developing growth strategies and effectively allocating financial resources. The application of the proposed methods will enhance the competitiveness of the construction industry, ensure real estate market stability, and facilitate the implementation of innovative solutions in construction processes.
The proposed approach to determining investment priorities enables a comprehensive assessment of project potential, considering financial, technological, environmental, and market factors. This contributes to the efficient use of capital, risk minimization, and overall improvement in the effectiveness of the construction sector.Стаття присвячена дослідженню аналітичних механізмів, що використовуються для визначення ключових інвестиційних пріоритетів у будівельному секторі. З огляду на зростаючі виклики у сфері урбанізації, екологічної стійкості та цифрової трансформації, ефективне управління інвестиційними ресурсами стає критичним завданням. У статті аналізуються сучасні підходи до оцінювання інвестиційних проєктів, серед яких методи багатокритеріального аналізу, економіко-математичного моделювання та прогнозування.
Особлива увага приділяється застосуванню штучного інтелекту, великих даних і геоінформаційних систем у процесі прийняття інвестиційних рішень. Використання цих технологій дозволяє підвищити точність прогнозів, знизити інвестиційні ризики та оптимізувати управління фінансовими потоками. Крім того, досліджено роль факторів ризику, включаючи макроекономічні зміни, коливання ринку будівельних матеріалів та зміну нормативно-правового регулювання.
У статті також розглянуто методи оцінки ефективності інвестицій, зокрема: дисконтований грошовий потік (DCF), аналіз чистої приведеної вартості (NPV), внутрішню норму дохідності (IRR) та інші фінансові інструменти, які дозволяють оцінити доцільність вкладень у будівельні проєкти. Окремий розділ присвячений аналізу екологічних і соціальних критеріїв оцінки інвестицій, що є важливим у контексті сталого розвитку.
Розглянуто також роль державного регулювання, фінансових інструментів та програм підтримки інвестицій у будівельному секторі. Запропоновано концептуальну модель оцінки пріоритетних напрямків інвестування, що базується на інтеграції економічних, соціальних та екологічних факторів.
Результати дослідження можуть бути корисними для державних органів, інвесторів та компаній будівельного сектору у формуванні стратегій розвитку та ефективного розподілу фінансових ресурсів. Використання запропонованих методів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності будівельної галузі, забезпеченню стабільності ринку нерухомості та впровадженню інноваційних рішень у процеси будівництва.
Запропонований підхід до визначення інвестиційних пріоритетів дозволяє комплексно оцінювати потенціал проєктів, враховуючи фінансові, технологічні, екологічні та ринкові чинники. Це сприяє ефективному використанню капіталу, мінімізації ризиків і підвищенню загальної ефективності будівельного сектору
Оцінювання вартості життєвого циклу об’єктів нерухомості: українські реалії та міжнародний досвід, проблеми, перспективи
Full text linkThis article explores the theoretical foundations and practical aspects of applying the concepts of Life-Cycle Costing (LCC) and Whole-Life Costing (WLC) to assess the economic efficiency of investments in the construction and operation of real estate assets. In the context of economic instability, inflationary pressures, energy crises, and the growing need for resource efficiency, the relevance of approaches that account not only for construction phase expenditures but also for costs incurred throughout the entire life cycle of an asset is significantly increasing.
The study examines the features of the national regulatory approach, with a focus on the provisions of the Ukrainian standard DSTU ISO 15686-5:2020, which establishes methodological foundations for LCC assessment. The key barriers to the implementation of LCC and WLC methods in Ukraine are identified as insufficient regulatory support, low awareness among market participants, a lack of standardized tools for economic calculations, and an underdeveloped culture of long-term financial planning in the construction sector.
A comparative analysis of the LCC and WLC concepts is presented. LCC is primarily focused on expenditures associated with design, construction, operation, maintenance, and disposal, while WLC also accounts for externalities, social and environmental factors, including asset residual value and environmental impact costs. This distinction is particularly relevant in the context of the EU’s sustainable construction priorities and Ukraine’s post-war reconstruction.
The article discusses international experience in integrating LCC/WLC approaches into project management practices as a positive reference point for the Ukrainian construction industry. The feasibility of implementing life-cycle assessment mechanisms in the planning of public and private construction projects is substantiated, with the aim of improving investment efficiency, reducing energy consumption, increasing procurement transparency, and establishing an effective value management system throughout an asset's service life.
The paper also outlines future research directions, including the digitalization of LCC/WLC calculations (particularly integration with BIM technologies), the development of national industry-specific databases on maintenance and repair costs, and the advancement of tools for comparative analysis of project alternatives based on life-cycle principles. It is emphasized that the implementation of LCC and WLC concepts has the potential not only to reduce costs but also to achieve broader socio-economic and environmental goals in real estate management. The need to integrate social and behavioral dimensions into life-cycle assessment (LCA) methodologies for construction assets is also underlined.У статті розглянуто теоретичні засади та практичні аспекти застосування концепцій вартості життєвого циклу (Life-Cycle Costing, LCC) та повної вартості життєвого циклу (Whole-Life Costing, WLC) при оцінюванні економічної ефективності інвестицій у будівництво та експлуатацію об’єктів нерухомості. В умовах економічної нестабільності, інфляційних викликів, енергетичної кризи та потреби у підвищенні ресурсоефективності, важливість застосування підходів, що враховують витрати не лише на етапі будівництва, але й упродовж усього життєвого циклу об’єкта, значно зростає.
Проаналізовано особливості національного нормативного підходу, зокрема положення стандарту ДСТУ ISO 15686-5:2020, який встановлює методологічні основи для LCC-оцінювання. Визначено, що основним бар’єром у впровадженні методів LCC та WLC в Україні є недостатня регуляторна підтримка, низький рівень обізнаності учасників ринку, відсутність стандартизованих інструментів для проведення економічних розрахунків, а також нерозвиненість культури довгострокового фінансового планування в будівельній галузі.
У статті наведено порівняльну характеристику LCC та WLC концепцій. Визначено, що перша фокусується переважно на витратах, пов’язаних з проектуванням, будівництвом, експлуатацією, обслуговуванням і утилізацією, тоді як друга враховує також зовнішні ефекти, соціальні та екологічні аспекти, включаючи залишкову вартість активу та витрати пов’язані із зовнішнім середовищем. Це особливо актуально в контексті сучасного вектору розвитку сталого будівництва в ЄС та повоєнного відновлення України.
Розглянуто міжнародний досвід з інтеграції підходів LCC/WLC у практику проектного менеджменту як позитивний приклад для української будівельної галузі. Обґрунтовано доцільність впровадження механізмів оцінювання життєвого циклу при розробці будівельних проєктів державного та приватного сектору, з метою підвищення економічної доцільності інвестицій, зменшення енерговитрат, підвищення прозорості закупівель та формування ефективної системи управління вартістю протягом усього терміну служби об'єкта.
Сформульовано перспективи подальших досліджень у напрямку цифровізації розрахунків LCC/WLC (зокрема, інтеграція з BIM-технологіями), розробки національних галузевих баз даних витрат на обслуговування та ремонти, а також розвитку інструментів порівняльного аналізу варіантів проектних рішень на основі життєвого циклу. Зазначено, що впровадження концепцій LCC та WLC має потенціал не лише для зниження витрат, але й для досягнення ширших соціально-економічних та екологічних цілей у сфері управління нерухомістю, підкреслено необхідність інтеграції соціальних та поведінкових аспектів у підходах до оцінки життєвого циклу (LCA) будівельних об’єктів
Врахування фактору розміру при виборі земельної ділянки для багатоквартирного будівництва
Full text linkThe article analyzes the factor of land plot size (S) considered in the SWAP analysis when selecting a land plot for multi-apartment construction. It has been established that size goes beyond simple area, functioning as a comprehensive regulatory tool that balances the economic feasibility of a project and the social justice of urban land use.
The inseparable connection between the land plot size factor and the normative building density is investigated. This factor, in combination with the number of floors, determines the maximum permissible volume of construction, which allows controlling the load on engineering and social networks, preventing overpopulation.
It is shown that the required area of residential territories is clearly differentiated depending on the number of storeys of housing (the need for horizontal space increases from high-rise to detached housing). These consolidated standards already integrate all functional elements: housing, services, landscaping, transport network and utilities.
The maximum parameters for development have been determined: an inverse relationship has been established, where the percentage of development of a plot is strictly limited and decreases with the increase in the number of floors. The total area under development also has a strict limit, which applies provided that adequate access roads and engineering protection are ensured.
Particular attention is paid to spatial and sanitary requirements:
The specific area per resident is strictly limited by the number of floors.
Insolation (domestic) gaps between buildings and setbacks from red lines must ensure the necessary lighting and safety.
Transport infrastructure (requirements for the width of passageways, the availability of turning areas) and parking standards, which depend on the functional zoning of the city, are regulated.
The use of adjacent territories for functional areas (games, recreation, sports) and sanitary zones (waste collection, walking animals) is detailed, with mandatory compliance with insulation gaps.У статті здійснено аналіз фактору Розмір земельної ділянки (S – Size), що розглядається в комплексі SWAP-аналізу, при виборі земельної ділянки для багатоквартирного будівництва. Встановлено, що Розмір виходить за рамки простої площі, функціонуючи як комплексний регулятивний інструмент, що балансує економічну доцільність проєкту та соціальну справедливість використання міських територій.
Досліджено нерозривний зв'язок фактору Розмір земельної ділянки із нормативною щільністю забудови. Цей фактор, у поєднанні з поверховістю, визначає максимально допустимий об’єм будівництва, що дозволяє контролювати навантаження на інженерні та соціальні мережі, запобігаючи перенаселеності.
Представлено, що необхідна площа сельбищних територій чітко диференціюється залежно від поверховості житла (потреба у горизонтальному просторі зростає від висотної до садибної забудови). Ці укрупнені нормативи вже інтегрують усі функціональні елементи: житло, обслуговування, озеленення, транспортну мережу та комунальне господарство.
Визначено граничні параметри забудови: встановлено обернену залежність, де відсоток забудови ділянки суворо лімітується і зменшується зі зростанням поверховості. Сумарна площа під забудовою також має жорстке обмеження, що діє за умови забезпечення належних проїздів та інженерного захисту.
Особлива увага приділена просторовим та санітарним вимогам:
Питома площа на мешканця жорстко лімітується поверховістю.
Інсоляційні (побутові) розриви між будинками та відступи від червоних ліній мають забезпечувати необхідну освітленість та безпеку.
Регламентовано транспортну інфраструктуру (вимоги до ширини проїздів, наявність розворотних майданчиків) та нормативи паркування, які залежать від функціонального зонування міста.
Деталізовано використання прибудинкових територій для функціональних майданчиків (ігри, відпочинок, спорт) та санітарних зон (збирання відходів, вигул тварин) з обов'язковим дотриманням ізоляційних розривів