Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Аналіз технологічних особливостей використання монтажних машин і механізмів при зведенні великопрогонових будівель
Full text linkThis article presents an analysis of the technological features of the use of assembly machines and mechanisms in the construction of large-span buildings over the past seventy years. The technical characteristics of modern machines and mechanisms involved in the processes of lifting ultra-heavy and oversized structures have also been analyzed. According to the principles of organizational and technological structuring and the classification of assembly methods, mobile and limited-mobility cranes are involved in the processes of pre-lifting enlargement of roofing structures on assembly stands, followed by the lifting of large-span roof blocks to their design elevation marks. Pre-lifting assembly and lifting of roofing blocks to the level of the column heads of the frame are carried out using cranes by the method of free lifting with pulling. Non-mobile installation mechanisms are involved exclusively in technological processes for moving assembled roofing blocks from the level of the assembly stands to the design height by methods of forced lifting (moving) through pulling or pushing. In the present circumstances, during the construction of new or the reconstruction of war-damaged large-span reinforced concrete and metal structures in densely built-up areas, the movement of mobile and limited-mobility cranes along the external perimeter of construction sites is restricted and often impossible. Mobile cranes can only move within the internal space of the building under construction, between the columns of the supporting framework, and can be used in the processes of pre-lifting assembly of large-span roof structures. The movement of fully assembled structural and technological blocks of roof coverings from the level of the assembly stands to the level of the column heads in densely built-up areas can be carried out by non-mobile assembly mechanisms, which use the supporting columns as vertical guides and bearing surfaces in the technological processes of roof construction.В справжній статті приведений аналіз технологічних особливостей використання монтажних машин та механізмів при зведенні великопрогонових будівель за останні сімдесят років. Також були проаналізовані технічні характеристики сучасних машин і механізмів, задіяних в процесах підйому надважких великогабаритних конструкцій. Згідно з принципами організаційно-технологічного структурування та класифікацій методів монтажу, мобільні та обмежено-мобільні крани задіяні в процесах по передпідйомному укрупненню покрівельних конструкцій на монтажних стендах та наступному підйому блоків великопрогонових покриттів на проектні висотні відмітки. Передпідйомне укрупнення та підйом блоків покриттів на рівень оголовків колон каркасу за допомогою кранів виконуються методом вільного підйому підтягуванням. Немобільні монтажні механізми задіяні тільки в технологічних процесах по переміщенню укрупнених блоків покриттів з рівня монтажних стендів на проектну висоту методами примусового підйому (переміщення) підтягуванням чи виштовхуванням. В умовах сьогодення при будівництві нових, чи реконструкції, пошкоджених триваючою війною, великопрогонових залізобетонових та металевих покриттів на щільно забудованих територіях, переміщення мобільних та обмежено-мобільних кранів по зовнішньому контуру об’єктів будівництва обмежене, а часто взагалі неможливе. Мобільні крани можуть переміщуватись, виключно, у внутрішньому просторі об’єкту, що будується, між колонами несучого каркасу і бути використанні тільки в процесах передпідйомного укрупнення великопрогонових покриттів. Переміщення повнозбірних конструктивно-технологічних блоків покриттів з рівня монтажних стендів до рівня оголовків колон в умовах щільної забудови виконують немобільні монтажні механізми, які використовують несучи колони каркасів в технологічних процесах зведення покриттів в якості вертикальних напрямних і опорних поверхонь
Застосування термомодифікованого шпону для захисту дерев’яних виробів від зволоження
Full text linkThe analysis of the process of thermal modification of wood was carried out and it was found that the treatment causes chemical changes in the structures of wood components (lignin, cellulose and hemicellulose). It has been proven that the thermal modification process causes the decomposition of hemicelluloses and the amorphous part of cellulose, reduces water absorption, and reduces the amount of substances that are a breeding ground for fungi, which leads to increased durability. In addition, lignin and the resulting pseudolignin undergo polymerization and redistribution throughout the cell volume, giving the cell walls greater density, hardness, and increased hydrophobicity (water repellency), thereby reducing their ability to absorb moisture and swell. It was determined that the oak veneer samples gained the most moisture from the environment in the first two days. The weight of unmodified veneer increased by 0.06 g, and similar results were shown by veneer modified at lower temperatures. The thermally modified veneer at 250 °C for 20, 30 minutes and at 280 °C gained 2 times less weight in the first two days - 0.03 g. Over the next 11 days, the control samples gained another 0.09 g, slightly less for samples modified at 160 °C, and modified at 220 °C and above ‒ no more than 0.03 g. Experimentally, it was found that compared to unmodified veneer, which gained 22.41 % moisture in two weeks, veneer modified at 250 and 280 °C gained 2.5 times less moisture – an average of 8.6 %. It was found that as the modification temperature increases to 280 °C, water absorption decreases more than twice. The results of the research will also allow us to target further tasks to create new methods of thermal modification of wood and its operating conditions at various facilities. The results of the research will also allow us to target further tasks to create new methods of thermal modification of wood and its operating conditions at various facilities.Проведено аналіз щодо процесу термічного модифікування деревини та встановлено, що оброблення викликає хімічні зміни в структурах компонентів деревини (лігнін, целюлоза та геміцелюлоза). Доведено, що у процесі термічного модифікування відбувається розпад геміцелюлоз і аморфної частини целюлози, зниження водопоглинання, а також зменшується кількість речовин, які є середовищем для розвитку грибків, що приводить до підвищення довговічності. Крім того лігнін і утворений псевдолігнін проходить процес полімеризації і перерозподілу по об’єму клітини та надають стінкам клітин більшої щільності, твердості, підвищують гідрофобність (відштовхування води), тим самим зменшують їх здатність вбирати вологу і набрякати. Визначено, що найбільше вологи із середовища зразки дубового шпону набрали у перші дві доби. У немодифікованого шпону маса збільшилася на 0,06 г, аналогічні результати показав шпон модифікований за нижчих температур. Термомодифікований шпон за температури 250 °С упродовж 20, 30 хв та за 280 °С у перші дві доби набрав в 2 рази менше – 0,03 г. За наступні 11 діб контрольні зразки набрали ще 0,09 г, дещо менше зразки модифіковані за температури 160 °С, а модифіковані за 220 °С і вище не більше 0,03 г. Експериментально встановлено, що у порівнянні з немодифікованим шпоном, який за два тижні набрав 22,41 % вологи, шпон модифікований за 250 і 280 °С набрав в 2,5 рази менше вологи – в середньому 8,6 %. Встановлено, що із збільшенням температури модифікування до 280 °С, водопоглинання знижується понад двічі. Результати досліджень дозволять також ціленаправлено вирішувати подальші задачі щодо створення нових способів термічного модифікування деревини та умов її експлуатації на різних об’єктах. Результати досліджень дозволять також ціленаправлено вирішувати подальші задачі щодо створення нових способів термічного модифікування деревини та умов її експлуатації на різних об’єктах
Дослідження впливу технологічних чинників на показники якості цементно-вапняної штукатурки SILTEK РМ-10
Full text linkThe article is devoted to the study of the influence of technological factors on the quality indicators of the installation of cement-lime plaster Siltek PM-10. Technological factors varied at the following levels: X1 – concentration of surface priming with Siltek E-100 primer – 50±50%; X2 – surface humidity – 1.4±0.8%; X3 – mobility of the mortar mixture – 8±1 cm. The processing of the experimental results was performed in the COMPEX-99 ODABA software package. The normalized indicators of Siltek PM-10 cement-lime plaster at a 28-day age were taken to be compressive strength of more than 2.5 MPa, tensile strength when bending of more than 1.2 MPa, and adhesion strength to the base of more than 0.3 MPa.
The adhesion strength of the plaster surface of 0.3 MPa was obtained at a humidity of 2.2% with a mobility of the mortar mixture of 8 cm at the studied concentrations of the primer. When the humidity of the base is 0.6% with a mobility of the mortar mixture of 8 cm, the required values of adhesion strength are achieved with priming from 0% to 11.6% and from 87.5% to 100%. Satisfactory adhesion to surfaces made of expanded clay concrete blocks with a mortar mobility of 8 cm was obtained in the absence of priming and with a primer concentration of 100% with a humidity of 0.6% to 0.84% and from 1.68 to 2.2 or with a primer concentration of 50% with a humidity of 2.12% to 2.2%. Accordingly, with a mobility of the mortar mixture of 7 cm on bases with a primer concentration of 0% and 100%, the necessary adhesion is achieved on surfaces with a humidity of 1.47% to 2.2%, and if the primer concentration is 50%, then the humidity is from 2.07% to 2.2%. For a mobility of 9 cm on expanded clay concrete surfaces with a primer concentration of 0% and 100%, the bond strength is more than 0.3 MPa on surfaces with a humidity of 1.38% to 2.2%, and if the primer concentration is 50%, then the humidity is from 1.9% to 2.2%.Стаття присвячена дослідженню впливу технологічних чинників на показники якості влаштування цементно-вапняної штукатурки Siltek РM-10. Технологічні чинники варіювали на наступних рівнях: Х1 – концентрація ґрунтування поверхні ґрунтовкою Siltek Е-100 – 50±50 %; Х2 – вологість поверхні – 1,4±0,8 %; Х3 – рухомість розчинної суміші – 8±1 см. Обробку результатів експериментів виконували в програмному комплексі COMPEX-99 ОДАБА. Нормовані показники цементно-вапняної штукатурки Siltek РM-10 у 28-денному віці прийнято міцність на стиск понад 2,5 МПа, міцність на розтяг при вигині понад 1,2 МПа і міцність зчепленні з основою понад 0,3 МПа.
Міцність зчеплення штукатурки поверхнею 0,3 МПа отримана за вологості 2,2 % з рухомістю розчинної суміші 8 см за досліджуваних концентраціях ґрунтування. Коли вологість основи 0,6 % за рухомості розчинної суміші 8 см, то необхідні значення міцності зчеплення досягаються за грунтуванні від 0 % до 11,6 % і від 87,5 % до 100%. Задовільна адгезія до поверхонь з керамзитобетонних блоків за рухомості розчинової суміші 8 см отримана за відсутності ґрунтування та з концентрацією ґрунтовки 100% з вологістю від 0,6% до 0,84% і від 1,68 до 2,2 або з концентрацією ґрунтовки 50% з вологістю від 2,12% до 2,2%. Відповідно за рухомості розчинової суміші 7 см на основах з концентрацією ґрунтовки 0% і 100% необхідна адгезія досягнута на поверхнях вологістю від 1,47% до 2,2%, а якщо концентрація ґрунтовки 50%, то вологість від 2,07% до 2,2%. Для рухомості 9 см на поверхнях з керамзитобетону з концентрацією ґрунтовки 0% і 100% міцність зчеплення понад 0,3 МПа становить на поверхнях вологістю від 1,38% до 2,2%,а якщо концентрація ґрунтовки 50%, то вологість – від 1,9% до 2,2%
Наука й освіта в умовах війни: сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку
Full text linkThe article explores the current challenges of functioning and transformation of the education and science system in Ukraine under the conditions of full-scale war. The impact of Russian military aggression on the institutional capacity of the educational and scientific sector, access to knowledge, preservation of human capital, and the effectiveness of state policies for support and recovery in this field is analyzed.
A significant number of educational and research institutions have been destroyed or damaged, while millions of students have been forced to flee abroad, switch to distance learning, or suspend their education altogether. Simultaneously, scientific institutions and higher education establishments have faced funding cuts, brain drain, and reorientation of research priorities in response to emerging security challenges.
Despite the difficult circumstances, science and education remain among the key drivers of socio-economic resilience, national security, and post-war recovery in Ukraine. The article presents an analysis of the dynamics of academic publication output in Ukraine during 2017–2023, revealing a downward trend largely caused by the COVID-19 pandemic and the ongoing war with Russia.
The study examines the dynamics of public and local budget expenditures on education, identifying the main reasons for shifts in financial priorities in supporting scientific and educational activities, including funding for research and development, educational programs, and grants. Emphasis is placed on the growing role of alternative funding sources such as international donor aid, philanthropic initiatives, and private sector involvement.
An analysis of international experience in implementing innovative approaches to financing education and science highlights the need for increased investment to foster the innovative development of high-tech sectors. The experience of countries with high levels of innovation (e.g., Israel, Sweden, the United States, Belgium) is examined, demonstrating the importance of adapting their models of resource provision and stakeholder cooperation to the Ukrainian context under martial law.
Particular attention is given to promising models of financing diversification in Ukraine, including public-private partnerships, the establishment of social investment funds, student loan schemes, and grant-based support for learners and researchers.
The article emphasizes that one of the key strategic directions should be the diversification of funding sources and the strengthening of the legal and regulatory framework to ensure transparency, protection of intellectual property, fair competition, and the minimization of corruption risks. The conclusion underscores that intellectual capital – including education, skills, and innovation – forms the foundation of Ukraine’s long-term competitiveness.У статті досліджено актуальні проблеми функціонування та трансформації системи освіти і науки в Україні в умовах повномасштабної війни. Проведено аналіз впливу воєнної агресії росії на інституційну спроможність освітньо-наукового сектору, доступ до знань, збереження людського капіталу, а також ефективність державної політики підтримки та відновлення в цій сфері.
Значна частина навчальних та наукових закладів була зруйнована або пошкоджена, мільйони учнів і студентів змушені виїхати за кордон, перейти на дистанційне навчання або призупинити його. Водночас наукові установи та ЗВО зазнали скорочення фінансування, втрати фахівців та переформатування напрямів досліджень відповідно до нових безпекових викликів.
Попри складну ситуацію, наука й освіта залишаються одними з ключових чинників забезпечення соціально-економічної стійкості, національної безпеки та післявоєнного відновлення України. Проведено аналіз динаміки кількості друкованих робіт в Україні у 2017-2023 рр. та виявлена тенденція зниження їхньої кількості, чому сприяли пандемія та війна з росією.
В статті досліджена динаміка видатків державного та місцевих бюджетів на фінансування освіти та визначені основні причини перерозподілу пріоритетів у фінансовому забезпечені науково-освітньої діяльності, фінансуванні наукових досліджень і розробок, освітніх програм і грантів з акцентом на зростання інвестицій з альтернативних джерел, включаючи міжнародну донорську допомогу, благодійні ініціативи та залучення бізнес-середовища.
Аналіз зарубіжного досвіду впровадження інноваційних підходів в фінансове забезпечення освіти та науки свідчить про необхідність збільшення інвестицій в цю сферу з метою стимулювання інноваційного розвитку високотехнологічних галузей. Проаналізовано міжнародний досвід країн, які досягли високого рівня інноваційного розвитку (Ізраїль, Швеція, США, Бельгія), та доведено важливість адаптації їхніх механізмів ресурсного забезпечення освіти та науки, а також взаємодії учасників інноваційного розвитку у вітчизняний контекст із урахуванням реалій воєнного стану.
Особливу увагу приділено перспективним моделям диверсифікації джерел фінансування освіти й науки в Україні: приватно-державним партнерствам, створенню фондів соціального інвестування, кредитуванню та грантовій підтримці здобувачів освіти та науковців.
У статті підкреслюється, що одним із головних напрямів розвитку має стати диверсифікація джерел фінансування та зміцнення нормативно-правового підґрунтя, яке гарантуватиме прозорість, захист інтелектуальної власності, справедливу конкуренцію та мінімізацію корупційних ризиків. Наголошується, що саме інтелектуальний капітал – освіта, навички, інновації – є основою довгострокової конкурентоспроможності України
Скорочення термінів будівництва шляхом упорядкування періодів виконання робіт
Full text linkConstruction requires improved principles for optimizing project durations when they deviate from normative values. To fulfill this task, it is first necessary to have information about the workflow, the composition and compatibility of work brigades, and then to apply both existing and newly developed organizational and technological methods to reduce the overall construction time. This paper proposes identifying destabilizing factors and optimization solutions for non-rhythmic construction flows.
Destabilizing factors are identified both for the construction process as a whole and for its individual elements. The assessment includes deviations in labor intensity (work duration) and the presence of local and global extrema within the system. The occurrence of local minima in the construction schedule leads to downtime in the network schedule (Critical Path Method), an increase in the deployment and folding periods of work flows, and uneven consumption of labor resources.
Another issue in construction is the insufficient availability of labor resources. Therefore, the task is approached through multicriteria optimization based on Pareto efficiency. To address the elimination of local minima, the article presents methods for influencing work durations and examines their impact on resource expenditure. The diagram illustrates a variant design approach for eliminating local minima. The second stage of optimization involves defining the optimization criterion and maximizing the use of similar brigades through the parallel method in the matrix system. In the parallel method, the period during which compatible brigades can work simultaneously is extended.
As a result of the two-stage optimization of the non-rhythmic work flow, the following outcomes were achieved: elimination of local extrema; reduction in construction duration (from 153 to 90 days for the flow method, and from 128 to 90 days for network scheduling); nearly identical work periods for installation and integrated brigades (B – 73 days, C…D – 74 days, E – 79 days); and a reduction in the number of brigades on site (from six to five).Будівництво потребує удосконалення принципів оптимізації термінів спорудження у разі відхилення їх від нормативного значення. Щоб виконати це завдання, спершу треба мати відомості про потік, склад і сумісність бригад, а пізніше застосовувати відомі і нові організаційно-технологічні способи для скорочення терміну будівництва. У статті пропонується визначити дестабілізувальні чинники та оптимізаційні рішення неритмічних потоків.
Дестабілізувальні чинники визначаються як на будівництві загалом, так і на окремих елементах – оцінюється відхилення трудомісткості (тривалості) роботи і наявність локальних та глобальних екстремумів у системі. Наявність локальних мінімумів у графіку будівництва викликає простої у графіку сіткового планування (Critical Path Method), збільшення періоду розгортання і згортання потоків, нерівномірне споживання трудового ресурсу.
Іншою проблемою у будівництві є відсутність достатньої кількості трудового ресурсу. Тому задача виконується за багатокритеріальною оптимізацією з ефективністю за Парето. Для вирішення задачі ліквідації локальних мінімумів наведено способи впливу на тривалості виконання та їхній вплив на затрати ресурсу. Варіантне проєктування ліквідації локальних мінімумів продемонстровано на діаграмі. Другим етапом оптимізації є визначення критерію оптимізації та максимального використання однотипних бригад паралельним методом у матричній системі. Для паралельного методу інтервал перебування наявних сумісних бригад збільшується.
Внаслідок двоетапної оптимізації неритмічного потоку отримали ліквідацію локальних екстремумів, скорочення терміну будівництва (потокового –від 153 до 90 днів, сіткового планування – від 128 до 90 днів), майже однаковий термін використання монтажних і комплексних бригад (B – 73, C…D – 74, E – 79 днів), зменшення кількості бригад на об’єкті (від 6 до 5 бригад)
Дослідження впливу модифікуючих добавок на формування властивостей термопластичних композицій із залученням осаду оксиду заліза
Full text linkNowadays, a wide range of approaches exists for improving the properties of PVDF-based thermoplastic coatings intended for use under intensive mechanical loads and exposure to aggressive environments. During the formation of such coatings, rheology-modifying and degassing additives play an important role, as they can influence the structural organization of the polymer matrix, minimize internal defects, reduce the likelihood of pore formation, and stabilize the film-forming process. In particular, acrylic copolymers and PTFE-modified waxes are widely used as effective modifiers; however, the mechanism of their influence on the performance characteristics of the coatings remains insufficiently explored. In this context, a systematic analysis of the potential application of functional additives in thermoplastic compositions has been carried out, which made it possible to identify the key factors affecting the development of barrier, physicomechanical, and protective properties of the material. The necessity of establishing reliable methodological approaches for studying structure formation during thermal treatment and cooling is emphasized, as these stages determine the uniformity of the coating and its long-term durability. The developed approach for assessing the influence of modifiers enables a comprehensive analysis of changes in rheological behavior, degassing processes, and final performance indicators of the coatings. The results of calculations and experimental tests demonstrate the ambiguous effect of the nature of the additives: different types of modification may either enhance or limit certain material properties. The availability of such data provides a basis for optimizing formulations and selecting the most effective systems. Thus, it has been established that the use of specialized modifiers makes it possible to purposefully regulate the processes of thermoplastic coating formation, ensuring the creation of a dense, stable structure with improved resistance to corrosion, UV radiation, and chemical exposure, which is crucial for enhancing the durability and reliability of the materials.На сьогоднішній день існує широкий спектр підходів до покращення властивостей термопластичних покриттів на основі ПВДФ, які застосовуються в умовах інтенсивних механічних навантажень та дії агресивних середовищ. У процесі формування таких покриттів важливу роль відіграють добавки реологічної та дегазуючої дії, оскільки вони здатні впливати на організацію структури полімерної матриці, мінімізувати внутрішні дефекти, зменшувати ризик пороутворення та стабілізувати процес плівкоутворення. Зокрема, акрилові сополімери та PTFE-модифіковані воски широко використовуються як ефективні модифікатори, проте механізм їх впливу на експлуатаційні властивості покриттів залишається недостатньо вивченим. У зв’язку з цим проведено системний аналіз можливостей застосування функціональних добавок у термопластичних композиціях, що дозволило визначити ключові фактори, які впливають на формування бар’єрних, фізико-механічних та захисних характеристик матеріалу. Підкреслено необхідність створення надійних методичних підходів для дослідження структуроутворення під час термічної обробки та охолодження, оскільки саме ці стадії визначають однорідність покриття й рівень його довговічності. Розроблений підхід до оцінювання впливу модифікаторів дає змогу комплексно аналізувати зміни у реологічних властивостях, процесах дегазації, а також у кінцевих експлуатаційних показниках покриттів. Результати проведених розрахунків та випробувань вказують на неоднозначність впливу природи добавок: різні типи модифікації можуть як покращувати, так і обмежувати певні властивості матеріалу. Наявність таких даних створює підґрунтя для оптимізації складів та вибору найбільш ефективних систем. Отже, встановлено, що використання спеціалізованих модифікаторів дає можливість цілеспрямовано регулювати процеси формування термопластичних покриттів, забезпечуючи створення щільної, стабільної й стійкої до корозійних, ультрафіолетових та хімічних впливів структури, що є важливим для підвищення довговічності та надійності матеріалів
Інтегративна модель гнучкого управління: синергетичне поєднання SCRUM, BIM та LEAN підходів
Full text linkThe modern construction industry operates under constant change driven by digitalization, dynamic market processes, and increasing project complexity. Effective management in such an environment requires a shift from linear hierarchical systems to integrative models that combine flexibility, visual analytics, and lean production principles. The flexible integrative management model, built on the synergistic combination of SCRUM, BIM, and Lean approaches, provides a foundation for adaptive responses to the challenges of contemporary construction. It involves the interaction of three management levels: SCRUM – as a methodology for iterative planning and team collaboration; BIM – as a digital platform for coordination and data visualization; and Lean – as a concept of continuous improvement and waste elimination. This combination ensures a balance between decision-making speed, resource efficiency, and the quality of final results.
The model is based on the principle of cyclical improvement: data obtained from the BIM platform are analyzed through the lens of Lean metrics and used to refine SCRUM iterations. This creates a continuous improvement loop where errors become an informational resource for development. The integrative system allows simultaneous control over time, cost, and quality indicators, forming an analytical basis for forecasting and risk management. In practice, such a model enhances project transparency, reduces conflicts, and accelerates managerial decision-making.
The synergy of SCRUM, BIM, and Lean creates a collaborative decision-making environment where project participants interact through a unified digital model, and each team can respond promptly to changes. The integrative model not only eliminates duplication of functions but also fosters the emergence of new managerial roles – versatile professionals capable of combining technological, communicative, and analytical competencies. This forms the foundation for transitioning from fragmented structures to self-organizing teams and transforms project management into a continuous process of learning and adaptation.
The integrative model of flexible management provides organizations with strategic stability and competitive advantage by enabling rapid adaptation to market changes, cost reduction, risk mitigation, and quality improvement. It represents not only a technological innovation but also a new managerial paradigm that unites flexibility, digital transparency, and system thinking in the field of construction management.Сучасна будівельна галузь перебуває в умовах постійних змін, зумовлених цифровізацією, динамічністю ринкових процесів та зростанням складності проєктів. Ефективне управління в такому середовищі вимагає переходу від лінійних ієрархічних систем до інтегративних моделей, що поєднують гнучкість, візуальну аналітику та принципи ощадного виробництва. Гнучка інтегративна модель управління, побудована на синергетичному поєднанні SCRUM, BIM і Lean-підходів, формує основу для адаптивного реагування на виклики сучасного будівництва. Вона передбачає взаємодію трьох управлінських рівнів: SCRUM – як методики ітераційного планування та командної взаємодії; BIM – як цифрової платформи координації й візуалізації даних; Lean – як концепції безперервного вдосконалення та усунення втрат. Таке поєднання забезпечує баланс між швидкістю прийняття рішень, ефективністю використання ресурсів та якістю кінцевого результату.
Модель базується на принципі циклічного вдосконалення: дані, отримані з BIM-платформи, аналізуються крізь призму Lean-метрик і використовуються для коригування SCRUM-ітерацій. Це створює постійний потік удосконалення, де помилки перетворюються на інформаційний ресурс розвитку. Інтегративна система дозволяє одночасно контролювати часові, фінансові та якісні показники, формуючи аналітичну основу для прогнозування та управління ризиками. У практичній площині така модель сприяє підвищенню прозорості проєктних процесів, зниженню кількості колізій і пришвидшенню ухвалення управлінських рішень.
Синергія SCRUM, BIM і Lean створює середовище спільного прийняття рішень, де учасники проєкту взаємодіють через єдину цифрову модель, а кожна команда має змогу оперативно реагувати на зміни. Інтегративна модель не лише усуває дублювання функцій, а й сприяє формуванню нових управлінських ролей – універсальних фахівців, здатних поєднувати технологічні, комунікаційні та аналітичні компетенції. Це формує основу для переходу від фрагментованих структур до самоорганізованих команд і перетворює управління проєктом на безперервний процес навчання й адаптації.
Інтегративна модель гнучкого управління забезпечує підприємству стратегічну стабільність і конкурентну перевагу, оскільки дає змогу оперативно реагувати на зміни ринку, скорочувати витрати, зменшувати ризики та підвищувати якість рішень. Вона є не лише технологічною інновацією, а й новою управлінською парадигмою, що поєднує гнучкість, цифрову прозорість і системність мислення у сфері будівельного менеджменту
Аналіз змін в організаційних структурах та бізнес-процесах будівельних компаній під впливом упровадження цифрових технологій
Full text linkThe relevance of the study is determined by the increasing digitalization of the construction industry, which requires the adaptation of organizational structures and business processes to enhance the resilience of enterprises to external challenges. The absence of a unified information platform and insufficient coordination between departments pose additional risks to effective resource management.
The purpose of the article is to substantiate the directions for transforming organizational structures and business processes in construction companies under the influence of digital technologies, focusing on increasing their adaptability, productivity, and resilience to external challenges.
The research methodology is based on the use of system analysis methods to assess the impact of digital technologies on organizational structures, predictive modeling to identify effective data management tools, and comparative analysis to determine optimal solutions in resource management.
The scientific novelty lies in the proposed comprehensive approach to the transformation of organizational structures in construction companies based on the integration of automated platforms, predictive analysis systems, and resource monitoring tools, which ensures consistency between departments and reduces the risks of overspending.
The study proves that the implementation of a unified digital platform for integrating data from various departments provides centralized resource management and enhances the transparency of operational processes. It has been identified that the main problems include the lack of centralized resource monitoring, a low level of data protection in cloud systems, and insufficient readiness of personnel to use digital tools.
It is concluded that the implementation of predictive analysis systems for risk assessment, automated platforms for material resource management, and tools for monitoring employee productivity will promote consistency between departments, reduce costs, and improve the effectiveness of management decisions.
The prospects for further research are associated with the development of adaptive models of digital transformation for construction companies with an emphasis on integrating artificial intelligence for continuous resource monitoring, risk forecasting, and assessing the effectiveness of management decisions.Актуальність дослідження зумовлена посилюваною цифровізацією будівельної галузі, яка потребує адаптації організаційних структур та бізнес-процесів для підвищення стійкості підприємств до зовнішніх викликів. Відсутність єдиної інформаційної платформи та недостатня координація між підрозділами створюють додаткові ризики для ефективного управління ресурсами. Метою статті є визначення напрямів трансформації організаційних структур та бізнес-процесів будівельних компаній під впливом цифрових технологій з акцентом на підвищення їхньої адаптивності, продуктивності та стійкості до зовнішніх викликів. Методологія дослідження ґрунтується на використанні методів системного аналізу для оцінювання впливу цифрових технологій на організаційні структури, прогнозного моделювання для визначення ефективних інструментів управління даними та компаративного аналізу для виявлення оптимальних рішень у сфері управління ресурсами. Наукова новизна полягає в комплексному підході до трансформації організаційних структур будівельних компаній на основі інтеграції автоматизованих платформ, систем прогнозного аналізу та інструментів моніторингу ресурсів, що забезпечує узгодженість між підрозділами та знижує ризики перевитрат. У результатах дослідження доведено, що впровадження єдиної цифрової платформи для інтеграції даних із різних підрозділів забезпечує централізоване управління ресурсами та підвищує прозорість операційних процесів. Виявлено, що основними проблемами є відсутність централізованого моніторингу ресурсів, низький рівень захисту інформації в хмарних системах та недостатня готовність персоналу до використання цифрових інструментів. У висновках підсумовано, що впровадження систем прогнозного аналізу для оцінювання можливих ризиків, автоматизованих платформ для управління матеріальними ресурсами та інструментів моніторингу продуктивності працівників сприятиме узгодженості між підрозділами, зниженню витрат та підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням адаптивних моделей цифрової трансформації будівельних компаній з акцентом на інтеграцію штучного інтелекту для безперервного моніторингу ресурсів, прогнозування ризиків та оцінювання ефективності управлінських рішень
Багатокритеріальна параметрична оптимізація стійкості оболонки мінімальної поверхні на круглому контурі, яка складається із двох похилих еліпсів з урахуванням геометричної нелінійності при термосиловому навантаженні
Full text linkThis scientific publication presents an interesting applied problem of numerical research into the optimal design of a spatial thin-walled structure under thermo-mechanical loading. Optimal design of load-bearing structures can be divided into four main types: parametric, topological, shape optimization, and creation of composite materials for a specific task. There may be combinations of two or more types of optimization on a single object under study. This scientific publication considers two types of optimal design on a single object under study.
A minimal surface shell is a thin-walled spatial structure with a given contour and a certain specified height, which was subsequently constructed using the parameter continuation method. The parameter extension method makes it possible to construct the optimal shape of the future minimal surface shell, which minimizes the internal forces, which in turn reduce the Mises stress, which is decomposed into normal and tangential stresses, leading to a reduction in the thickness of the shell.
Optimal design of load-bearing structures into four main types: parametric, topological, shape optimization, creation of composite materials for a specific task. There may be combinations of two or more types of optimization on a single object under study.
Multi-criteria parametric optimization of the minimum surface shell is performed in an automated mode in the Femap with Nastran software package and connected proprietary software, which was developed for a specific area of scientific and technical activity within the framework of applied research.
A theoretical formulation of the relationship between the loss of stability of the minimum surface shell on a circular plane is presented, taking into account geometric nonlinearity under thermo-mechanical loading.
After optimization calculation based on Figures 2-11, the first form of stability loss is λ=1, which corresponds to the minimum limit before stability loss.
Graph 13 shows the change in target functions. We managed to reduce the weight by 8.8 tons, which is 23%, while the coefficient λ decreased from 5.36 to 1.01, which is actually 6 times less. This calculation allows for the minimum thickness of the shell of the minimum surface before loss of stability.
Оптимальне проектування несучих конструкцій на чотири основні види: параметричне, топологічне, оптимізація форми, створення композитних матеріалів для реалізації певної задачі. Можуть бути варіанти комбінації двох і більше видів оптимізації на одному досліджуваному об’єкті. В даній наукові публікації розглядається два види оптимального проектування на одному досліджуваному об’єкті.
Оболонка мінімальної поверхні – це тонкостінна просторова конструкція, яка має заданий контур та певну з певною заданою висотою яке згодом було побудовані за допомогою методу продовження по параметру. Метод продовження по параметру дає можливість побудувати оптимальну форму майбутньої оболонки мінімальної поверхні, що дає можливість мінімізувати значення внутрішніх зусиль, які в свою чергу зменшують напруження по Мізесу, яке розкладаються на нормальне та тангенціальне, що призводить до зменшення товщини оболонки.
Оптимальне проектування несучих конструкцій на чотири основні види: параметричне, топологічне, оптимізація форми, створення композитних матеріалів для реалізації певної задачі. Можуть бути варіанти комбінації двох і більше видів оптимізації на одному досліджуваному об’єкті.
Багатокритеріальна параметрична оптимізації оболонки мінімальної поверхні проводиться в автоматизованому режимі в програмному комплексі Femap with Nastran та підключеного власного програмного забезпечення, яке розроблювався під певний напрям науково-технічної діяльності в межах прикладних досліджень.
Приведено теоретичне формулювання співвідношення втрати стійкості оболонки мінімальної поверхні на круглому плані з урахуванням геометричної нелінійності при термосиловому навантаженні.
Після оптимізаційного розрахунку виходячи з огляду на рис. 2-11 після оптимізаційного розрахунку перша форма втрати стійкості становить λ=1, що відповідає мінімальної межі перед втратою стійкості.
На графіку 13 показано зміну цільових функцій, вдалося зменшити вагу на 8.8 т, що становить 23%, при цьому відбулося зменшення коефіцієнта λ з 5.36 до 1.01, що фактично в 6 разів менше. Цей розрахунок дає можливість мінімальну товщину оболонки мінімальної поверхні перед втратою стійкості. 
Особливості економіко-соціальної оцінки проектів створення підприємств будіндустрії в умовах відновлення
Full text linkThe article examines the features of the economic and social assessment of projects for establishing construction industry enterprises in the context of Ukraine’s national economic recovery. The relevance of the topic is driven by large-scale infrastructure destruction, the urgent need for rapid modernization of the construction industry, and the growing importance of the social impacts of investment decisions. It is substantiated that traditional evaluation methods focused exclusively on financial indicators (NPV, IRR, PI, payback period) do not provide a comprehensive understanding of project performance in post-crisis conditions, as they fail to account for their impact on employment, community development, social stability, and the environmental sustainability of territories.
The paper summarizes the approaches of Ukrainian and international scholars regarding the incorporation of behavioral, social, and environmental factors into the investment analysis process. It is demonstrated that construction industry enterprises play a crucial role in generating a multiplier effect in the labor market, contributing to the development of local infrastructure and stimulating economic activity in regions affected by hostilities. Particular attention is given to assessing the social significance of projects, which includes analyzing job creation, wage levels, working conditions, opportunities for professional training, and the integration of internally displaced persons and veterans.
Environmental criteria are identified as an essential component of the assessment, as compliance with them is a prerequisite for attracting international financing. The study outlines key ESG requirements for construction industry enterprises, particularly in terms of energy efficiency, emission reduction, the use of secondary resources, and environmentally safe placement of production facilities.
Based on the conducted analysis, the authors substantiate the need to develop a comprehensive multi-criteria methodology for the economic and social assessment of projects aimed at establishing or relocating construction industry enterprises. The proposed approach makes it possible to account for economic feasibility, social benefits, environmental constraints, logistical risks, and regional priorities. This ensures a more accurate and objective determination of project effectiveness, supports the optimal allocation of resources, and enhances the resilience of reconstruction processes.У статті досліджено особливості економіко-соціальної оцінки проєктів створення підприємств будівельної індустрії в умовах відновлення національної економіки України. Актуальність теми зумовлена масштабними руйнуваннями інфраструктури, необхідністю швидкої модернізації будівельної індустрії та зростаючим значенням соціальних ефектів інвестиційних рішень. Обґрунтовано, що традиційні методи оцінювання, орієнтовані виключно на фінансові показники (NPV, IRR, PI, строк окупності), не забезпечують повного уявлення про результативність проєктів у післякризових умовах, оскільки не враховують їх впливу на зайнятість, розвиток громад, соціальну стабільність та екологічну сталость територій.
У роботі узагальнено підходи українських і зарубіжних учених до врахування поведінкових, соціальних та екологічних факторів у процесі інвестиційного аналізу. Показано, що підприємства будіндустрії відіграють ключову роль у формуванні мультиплікативного ефекту на ринку праці, сприяють розвитку місцевої інфраструктури та активізують економічну діяльність у регіонах, що постраждали від бойових дій. Особливу увагу приділено оцінці соціальної значущості проєктів, яка включає аналіз створення робочих місць, рівня оплати праці, умов праці, можливостей професійної підготовки й інтеграції внутрішньо переміщених осіб та ветеранів.
Важливою складовою оцінювання визначено екологічні критерії, відповідність яким є необхідною умовою залучення міжнародного фінансування. Окреслено вимоги ESG до підприємств будіндустрії, зокрема щодо енергоефективності, скорочення викидів, використання вторинних ресурсів та екологічно безпечного розміщення виробничих об’єктів.
На основі проведеного аналізу авторами обґрунтовано потребу у формуванні комплексної багатокритеріальної методології економіко-соціальної оцінки проєктів створення або релокації підприємств будіндустрії. Запропонований підхід дозволяє врахувати економічну доцільність, соціальні вигоди, екологічні обмеження, логістичні ризики та регіональні пріоритети. Це забезпечує більш точне та об’єктивне визначення ефективності проєктів, сприяє оптимальному розподілу ресурсів і підвищує стійкість процесів відбудови