ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Структурно-функціональний стан нирок щурів двох поколінь при вживанні гліфосат-резистентної генетично модифікованої сої та гербіциду «Roundup»
Get PDFDue to the widespread use of transgenic soy and the Roundup herbicide, we conducted histological studies of the kidneys of two generations of rats that received genetically modified soybean "Roundup Ready", not treated with a herbicide, the same genetically modified soybean, treated with a herbicide and the "Roundup" herbicide together with drinking water.Materials and methods. The subjects of the study were male rats of the Wistar line at the age of 4 months, weighing 180-200 g. The experimental animals were grouped into 5 groups of 12 rats each (6 females and 6 males): Group I - the intact animals (kept on a standard vivarium diet); Group II – the animals with up to 26% of standard diet nutritional value, replaced by traditional soybean; Group III - the rats with up to 26% of the standard diet, replaced by genetically modified soybeans, not treated with the herbicide Roundup; Group ІV – the rats, fed with feed containing up to 26% of genetically modified soybean, treated with the herbicide Roundup; Group V – the rats, received the herbicide Roundup with drinking water at a concentration (0.1 μg / L). After 42 days, all groups of rats were paired, and thus the second generation was obtained. At the age of 12 months, the rats of all groups were decapitated, and pieces, selected from the middle part of the kidneys (indicate which ones), then these pieces were fixed in 10 % neutral solution of formalin for 48 hours. At performing morphological studies, commonly used histological techniques were used.Results. The evaluation of histopathological changes in the kidneys of the experimental animals, fed with genetically modified soybean, not treated with the Roundup herbicide (Group III), the ones, fed with transgenic soybean, treated with a herbicide (Group IV), and the ones received the Roundup herbicide with water (Group V) was realized. The analysis of histological sections of the kidneys in all rat groups showed changes in the structure of the kidneys in the IV and V groups. As a result of the experiment, reversible swelling of the renal tubule epithelium in these groups and signs of necrosis of individual cells in the first generation of rats were noted, and in the second generation there was a destruction of the tubule cells and a violation of their functions.Conclusions. The use of genetically modified soybean, treated with the herbicide «Roundup» and herbicide, results in the loss of the structure of renal glomeruli and in the disruption of their functions, both in the first and second generation. Such results indicate a negative effect of the herbicide on the rat's organism and its ability to accumulate in soybean seedsВ связи с широким использованием трансгенной сои и гербицида «Roundup», нами проведены гистологические исследования почек крыс двух поколений, которые употребляли генетически модифицированную сою «Roundup Ready» не обработанную гербицидом, эту же генномодифицированную сою обработанную гербицидом и гербицид «Rounduр» вместе с питьевой водой.Целью работы было исследование влияния гербицида «Roundup» и глифосат-резистентной сои на морфологическое состояние почек крыс двух поколений.Материалы и методы. Объектом исследования стали крысы линии Wistar в возрасте 4 месяца (180-200 г). Подопытные животные были объединены в 5 групп по 12 крыс в каждой (6 самок и 6 самцов). I группа - интактные животные (содержались на стандартном рационе вивария); II группа - животные, которым до 26 % стандартного рациона заменено на нативную сою по питательной ценности; III группы - крысы до 26 % стандартного рациона заменено на генетически модифицированную сою, не обработаную гербицидом; IV группы - крысы, корм которых содержал до 26 % генетически модифицированной сои, обработанной гербицидом «Rounduр»; V группа - крысы, которые употребляли гербицид «Rounduр» разведенный в воде в концентрации (0,003 мкг/кг на массу животного). Через 42 дня все группы крыс были спаренные, так было получено второе поколение. В возрасте 12-ти месяцев крыс всех групп декапитировали и проводили отбор кусочков из средней части почек далее эти кусочки 48 часов фиксировали 10 % растворе нейтрального формалина. При выполнении морфологических исследований были использованы общепринятые гистологические методики.Результаты. Проведена оценка гистопатологических изменений в канальцев почек подопытных животных, которые употребляли трансгенную сою, не обработанную гербицидом «Rounduр» (III группа), трангенну сою обработанную гербицидом (IV группа), и животные, которые употребляли гербицид вместе с питьевой водой (V группа). Анализ гистологических срезов почек всех исследовательских групп крыс показал изменения в структуре почек в IV и V группах. В результате эксперимента отмечено набухание эпителия канальцев почек в этих группах и признаки некроза отдельных клеток в первом поколении крыс, а во втором поколении наблюдается разрушение клеток канальцев и нарушение их функций.Выводы. Применение генетически модифицированной сои обработанной гербицидом «Rounduр» и гербицида приводит к потере структуры почечных клубочков и нарушения их функций, как в первом так и во втором поколении. Такие результаты свидетельствуют о негативном влиянии гербицида на организм крыс и его способность накапливаться в семенах соиУ зв’язку з широким використанням трансгенної сої та гербіциду «Roundup», нами проведені гістологічні дослідження нирок щурів двох поколінь, які вживали генетично модифіковану сою «Roundup Ready» не оброблену гербіцидом, цю ж саму генномодифіковану сою оброблену гербіцидом та гербіцид «Rounduр» разом з питною водою.Метою роботи було дослідження впливу гербіциду «Roundup» та гліфосат-резистентної сої на морфологічний стан нирок щурів двох поколінь.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали щурі лінії Wistar віком 4 місяці (180–200 г). Піддослідних тварин було об’єднано у 5 груп по 12 щурів у кожній (6 самок і 6 самців). I група – інтактні тварини (утримувалися на стандартному раціоні віварію); ІІ група – тварини, яким до 26 % стандартного раціону було замінено на нативну сою за поживною цінністю; ІІІ група – щурі до 26 % стандартного раціону замінено на генетично модифіковану сою, не оброблену гербіцидом; ІV група – щурі, корм яких містив до 26 % генетично модифікованої сої, обробленої гербіцидом «Rounduр»; V група – щурі, які вживали гербіцид «Rounduр» розведений у питній воді (0,003 мкг/кг маси тварини)Через 42 дні усі групи щурів злучені, так було одержано друге покоління. У віці 12-ти місяців щурів всіх груп було декапітовано та проводили відбір шматочків із середньої частини нирок, далі ці шматочки 48 годин фіксували 10 % розчині нейтрального формаліну. При виконанні морфологічних досліджень було використано загальноприйняті гістологічні методики [1].Результати. Проведена оцінка гістопатологічних змін у канальцях нирок піддослідних тварин, які споживали трансгенну сою, не оброблену гербіцидом «Rounduр» (III група), трангенну сою оброблену гербіцидом (IV група), і тварини, які вживали гербіцид разом з питною водою (V група). Аналіз гістологічних зрізів нирок двох дослідних груп щурів показав зміни у канальцях нирок у IV та V групах. В результаті експерименту відмічено набряк епітелію звивистих канальців нирок у цих групах та ознаки некрозу окремих клітин у першому поколінні щурів, а у другому поколінні спостерігається руйнування клітин канальців та порушення їх функцій.Висновки. Вживання генетично модифікованої сої, обробленої гербіцидом «Rounduр» та гербіциду призводить до втрати структури ниркових клубочків та порушення їх функцій, як у першому так і у другому поколінні. Такі результати свідчать про негативний вплив гербіциду на організм щурів та його здатність накопичуватися у насінні со
Індентифікація та антибіотикорезистентність молочнокислих бактерій, виділених зі шлунково-кишкового тракту кроля
Get PDFThe probiotic preparations, used in rabbit breeding, contain bacteria, isolated from various econiches. Therefore, these drugs are universal and recommended for different types of animals. One of the ways to increase the effectiveness of probiotics, used in breeding rabbits is the selection of strains of biologically active representatives of the obligate microflora of the gastrointestinal tract of these animals.Purpose. Identify lactic acid bacteria, isolated from the gastrointestinal tract of a rabbit, promising for the creation of probiotic preparations. Investigate antibiotic resistance of the most biologically active isolates.Methods. The identification of lactic acid bacteria to the genus Lactobacillus was carried out according to generally accepted methods. Molecular genetic identification was performed using a polymerase chain reaction. For the most promising strains, the sensitivity to antibiotics was studied using the disco-diffusion method and the minimum inhibitory concentration of antibiotics, which completely retarded the growth of bacteria.Results. 250 bacterial isolates, isolated from the gastrointestinal tract of rabbits were identified to the Lactobacillus genus, 10 most active of which were selected for the further work. It has been established, that 40% of selected isolates of lactic acid bacteria are capable of fermenting arabinose, dulcite; 50% beckoning; 70% sorbitol; 80% - mannose, fructose; 90% - lactose; 100% - galactose, maltose, sucrase, glucose; 20% - raffinose. Molecular genetic studies have established that the isolate Lactobacillus sp. 13/2 does not have genes typical for L. acidophilus and L. helveticus species. It has been found, that the lowest value of the minimum inhibitory concentration of antibiotics of the studied isolates was revealed to prolonged-action penicillins, which act bactericidally, disrupting the synthesis of the bacterial cell wall. The highest is for ampicillin, which is active against gram-positive bacteria that are affected by benzylpenicillin. The results indicate the absence of acquired antibiotic resistance. However, isolate L-13/2 showed resistance to oxacillin, kanamycin, streptomycin, nalidixic acid.Findings. According to a complex of morphological, cultural, and physiological and biochemical properties, the ten most active isolates of lactic acid bacteria, isolated from the gastrointestinal tract of rabbits, of 250 ones are previously assigned to phylogenetic groups: L. acidophilus, L. lactis, L. casei, L. plantarum. For use the selected isolate Lactobacillus sp. 13/2 as a basis for the probiotic preparation, it is necessary to use additional identification methods to determine the species.It has been established, that the studied isolates as a whole did not exhibit antibiotic resistance. Perspective isolate Lactobacillus sp. 13/2 was resistant to some antibiotics. Therefore, there is a need to study in greater detail the antibiotic resistance of the isolate under study in order to exclude the possibility of horizontal transfer of resistance genesПробиотические препараты, применяемые в кролиководстве, имеют в своем составе бактерии, выделенные из различных экониш. Поэтому такие препараты являются универсальными и рекомендованы для различных видов животных. Одним из путей повышения эффективности пробиотиков, используемых при разведении кроликов, селекция штаммов биологически активных представителей облигатной микрофлоры желудочно-кишечного тракта именно этих животных.Цель. Идентифицировать молочнокислые бактерии, выделенные из желудочно-кишечного тракта кролика, перспективные для создания пробиотических препаратов. Исследовать антибиотикорезистентнисть наиболее биологически активных изолятов.Методы. Индентификацию молочнокислых бактерий к роду Lactobacillus проводили по общепринятым методикам. Молекулярно-генетическая идентификация проводили с использованием полимеразной цепной реакции. Для наиболее перспективных штаммов определяли чувствительность к антибиотикам диско-диффузным методом и минимальную ингибирующую консентрацию антибиотика,что полностью задерживала рост бактерий.Результаты. Индентифицировано к роду Lactobacillus 250 бактериальных изолятов, выделенных из желудочно-кишечного тракта кроликов, из них 10 наиболее активных отобраны для дальнейшей работы. Установлено, что 40 % отобранных изолятов молочнокислых бактерий, способные ферментировать арабинозу, дульцит; 50 % - манит; 70 % - сорбит; 80 % - маннозу, фруктозу; 90 % - лактозу; 100 % - галактозу, мальтозу, сахараз, глюкозу; 20 % - рафинозу. Молекулярно-генетическими исследованиями установлено, что изолят Lactobacillus sp. 13/2 не имеет генов типичных для видов L. acidophilus и L. helveticus. Обнаружено, что наименьшее значение минимальной ингибирующей консентрации антибиотиков исследуемых изолятов выявлено к пенициллинам пролонгированного действия, которые действуют бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки бактерий. Найбольшее - для ампициллина, что активен в отношении грамположительных бактерий, на которые действует бензилпенициллин. Полученные результаты свидетельствуют об отсутствии приобретенной антибиотикорезистентности. Однако изолят L-13/2 проявил стойкость к оксациллина, канамицина, стрептомицина, налидиксовой кислоты.Выводы. По комплексу морфологических, культуральных и физиолого-биохимических свойств с 250 изолятов молочнокислых бактерий, выделенных из желудочно-кишечного тракта кроликов, десять наиболее активных предварительно отнесены к филогенетическим группам: L. acidophilus, L. lactis, L. casei, L. plantarum. Для использования выбранного изолята Lactobacillus sp. 13/2 в качестве основы пробиотического препарата необходимо применение дополнительных методов идентификации для определения вида.Установлено, что исследуемые изоляты в целом не проявляли антибиотикорезистентность. Перспективный изолят Lactobacillus sp. 13/2 был устойчив к некоторым антибиотикам. Поэтому существует необходимость более детально изучить устойчивость к антибиотикам исследуемого изолята для исключения возможности горизонтального переноса генов резистентностиПробіотичні препарати, що застосовуються у кролівництві, мають у своєму складі бактерії, виділені з різних еконіш. Тому такі препарати є універсальними та рекомендовані для різних видів тварин. Одним із шляхів підвищення ефективності пробіотиків, які використовуються під час розведення кролів, є селекція штамів біологічно активних представників облігатної мікрофлори шлунково-кишкового тракту саме цих тварин.Мета. Ідентифікувати молочнокислі бактерії, виділені зі шлунково-кишкового тракту кроля, перспективні для створення пробіотичних препаратів. Дослідити антибіотикорезистентність найбільш біологічно активних ізолятів.Методи. Індентифікацію молочнокислих бактерій до роду Lactobacillus проводили за загальноприйнятими методиками. Молекулярно-генетичну ідентифікацію проводили з використанням полімеразної ланцюгової реакції. Для найбільш перспективних штамів визначали чутливість до антибіотиків диско-дифузійним методом та мінімальну інгібуючу концентрацію антибіотика, що повністю затримувала ріст бактерій.Результати. Індентифіковано до роду Lactobacillus 250 бактеріальних ізолятів, виділених зі шлунково-кишкового тракту кролів, з них 10 набільш активних відібрано для подальшої роботи. Встановлено, що 40 % відібраних ізолятів молочнокислих бактерій, здатні ферментувати арабінозу, дульцит; 50 % - маніт; 70 % - сорбіт; 80 %- манозу, фруктозу; 90 % - лактозу; 100 % - галактозу, мальтозу, сахаразу, глюкозу; 20 % - рафінозу. Молекулярно-генетичними дослідженнями встановлено, що ізолят Lactobacillus sp. 13/2 не має генів типових для видів L. acidophilus та L. helveticus. Виявлено, що найменше значення мінімальної інгібуючої концентрації антибіотиків досліджуваних ізолятів виявлено для пеніцилінів пролонгованої дії, що діють бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. Найвище – для ампіциліну, що активний відносно грампозитивних бактерій, на які діє бензилпеніцилін. Отримані результати свідчать про відсутність набутої антибіотикорезистентності. Однак ізолят L-13/2 проявив стійкість до оксациліну, канаміцину, стрептоміцину, налідиксової кислоти.Висновки. За комплексом морфологічних, культуральних та фізіолого-біохімічних властивостей з 250 ізолятів молочнокислих бактерій, виділених зі шлунково-кишкового тракту кролів, десять найбільш активних попередньо віднесено до філогенетичних груп: L. acidophilus, L. lactis, L. casei, L. plantarum. Для використання обраного ізоляту Lactobacillus sp. 13/2 як основи пробіотичного препарату необхідно застосування додаткових методів ідентифікації для визначення виду.Встановлено, що досліджувані ізоляти загалом не проявляли антибіотикорезистентність. Перспективний ізолят Lactobacillus sp. 13/2 виявив стійкість до деяких антибіотиків. Тому існує необхідність більш детально вивчити стійкість до антибіотиків досліджуваного ізоляту для виключення можливості горизонтального переносу генів резистентност
Інтродукція та адаптаційна здатність Pittosporum tenuifolium gaertn. в умовах захищеного грунту
Get PDFThe aim of the research – to study the complex of biological parameters and physiological specificity of plants of P. tenuifolium Gaertn variety as criteria of their adaptive possibilities under new conditions. Many researchers considered problems of adaptation under conditions of industrial interiors of separate varieties and groups of plants. Information, concerning the adaptive potential of varieties of Pittosporum genus is very limited. There are only brief reports about biological peculiarities of separate varieties of the genus under conditions of introduction (Tumak, Palamar 2007; Bojko, 2015, 2016, 2018; Larsen, 1979; Tranguillini, 1964).As far as such studies for P. Tenuifolium variety are practically absent, problems of studying adaptive abilities of plants of this variety become especially urgent. In this connection plants of this variety were chosen as the object of the research. The phonological, comparative, morphological and anatomic research methods of were used in this work.According to the results of phonological observations, plants of Pittosporum tenuifolium variety demonstrated adaptive changes, characterized by the period of forced rest and variation of terms and duration of this period, conditioned by keeping conditions.The comparative analysis of morphometric parameters of a sprout and leaf of plants, growing in interiors with different microclimatic conditions, revealed morphological changes, manifested in rates of annual growth, number of young leaves and their sizes, internode length. The anatomic construction of a leaf demonstrated the thickness increase of the adaxial epidermis by 32,5 %; thickness decrease of a leaf by 8 %. There was established the unessential increase of palisade coefficient, accompanied by redistribution between spongy and columnar mesophyll to the latter side. Adaptation at the physiological-biochemical level was manifested by changes of the quantitative content of pigments and their ratios under conditions of industrial interior.Conclusions. The assessment of ecological-biological, morphological-anatomical and physiological peculiarities of plants of Pittosporum tenuifolium variety revealed adaptive changes, characterized by forced rest, variation of occurrence terms and duration of this period; morphological-anatomical changes in the sprout and leaf construction; change of the quantitative content of pigments and their ratios. The established changes favored the resistance increase of Pittosporum tenuifolium plants under changed keeping conditionsЦель исследований - изучить комплекс биологических показателей, анатомическую и физиологическую специфіку растений вида P. tenuifolium Gaertn., которые служат критеріями их адаптационных возможностей в нових условиях. Многими исследователями рассматривались вопросы адаптации в условиях промышленных интерьеров отдельных видов и групп растений. Информация, касающаяся адаптивного потенциала видов рода Pittosporum очень ограничена. Встречаются только кратки сообщения о биологических особенностях отдельных видов рода в условиях интродукции (Тумак, Паламар 2007; Бойко, 2015, 2016, 2018; Larsen, 1979; Tranguillini, 1964).Поскольку подобне исследования для вида P. tenuifolium, практически отсутствуют, вопросы изучения адаптивних спосoбностей растений вида становятся особо актуальными. В святи с этим объектом исследований были избраны растения этого вида. В работе использованы фенологический, сравнительный, морфолого-анатомический методы исследований.За результатами фенологических наблюдений у растений вида Pittosporum tenuifolium выявлены адаптивне изменения характеризующиеся наличием периода вынужденного покоя и варьированием сроков и длительности этого периода, обусловленных условиями содержания.Сравнительный аналіз морфометрических показателей побега и листа у растений, произрастающих в интерьерах с различными микроклиматическими условиями, выявил морфологические изменения проявляющиеся в темпах годичного прироста, количестве молодых листьев и их размеров, длине междоузлия. В анатомическом строении листа виявлено увеличение толщины адаксиальной эпидермы на 32,5 %; уменьшение толщины листа на 8 %. Установлено незначительное увеличение коефициента палисадности, сопровождающееся перераспределением между губчастым и столпчастым мезофиллом в сторону последнего. Адаптация на физиолого-биохимическом уровне проявлялась в изменении количественного содержания пигментов и их соотношений в условиях промышленного интерьера.Выводы. Оценка эколого-биологических, морфолого-анатомических и физиологических особенностей растений вида Pittosporum tenuifolium выявила адаптивне изменения, которые характеризуються наличием вынужденного покоя, варьированием сроков наступления и длительности этого периода; наличием морфолого-анатомических изменений в строении побега и листа; в изменении количественного содержани япигментов и их соотношений. Установленные изменения способствуют повышению устойчивости растений Pittosporum tenuifolium в измененных условиях содержанияМета досліджень –вивчити комплекс біологічних показників, анатомічну та фізіологічну специфіку рослин виду P. tenuifolium Gaertn., що є критеріями їх адаптаційних можливостей в нових умовах.Низкою дослідників розглядалися питання адаптації в умовах промислового інтер’єру окремих видів та груп рослин. Відомості щодо досліджень адаптивного потенціалу стосовно видів роду Pittosporum досить обмежені. Зустрічаються лише фрагментарні відомості щодо біологічних особливостей деяких видів роду (Тумак, Паламар 2007; Бойко, 2015, 2016, 2018; Larsen, 1979; Tranguillini, 1964). Оскільки дослідження такого напрямку для виду P. tenuifolium, практично відсутні, питання виявлення адаптивних можливостей рослин виду набувають актуальності.Об’єктом досліджень було обрано рослини виду Pittosporum tenuifoliumУ роботі застосовувалися фенологічний, порівняльний та морфолого-анатомічний методи досліджень.За результатами фенологічних спостережень у рослин виду Pittosporum tenuifolium виявлено адаптивні зміни, які реалізуються через настання вимушеного спокою та варіювання термінів настання і тривалості цього періоду, що детерміновано умовами утримання.Порівняльний аналіз морфометричних показників пагону та листка у рослин при вирощуванні в умовах інтер’єрів, що різнилися за мікрокліматичними умовами виявив морфозміни, що проявлялися у темпах річного приросту, зміні кількості новоутворених листків, розмірів листкових пластинок, довжині міжвузля.В анатомічній будові листка виявлено збільшення товщини адаксіальної епідерми на 32,5 %; зменшення товщини листка на 8 %. Виявлено зростання коефіцієнту палісадності, що супроводжувалося перерозподілом між губчастим і стовпчастим мезофілом. Адаптація на фізіолого-біохімічному рівні проявлялася у зміні кількісних показників вмісту пластидних пігментів та їх співвідношення.Висновки. Оцінка еколого-біологічних, морфолого-анатомічних та фізіологічних особливостей Pittosporum tenuifolium виявила адаптивні зміни, що реалізуються через настання вимушеного спокою та варіювання термінів настання і тривалості цього періоду, морфолого-анатомічні структурні зміни в будові пагона та листкової пластинки, зміну кількісних показників вмісту пластидних пігментів та їх співвідношення. Виявлені зміни сприяють підвищенню стійкості рослин Pittosporum tenuifolium в змінених умовах існуванн
Вплив амоніаку вод поверхневих джерел водопостачання на їх токсичність для Rana ridibunda (Pallas, 1771)
Get PDFAim. Revelation of the influence of ammonia from surface water supply sources on formation of their toxicity, determined by indices of motor activity of young lacustrine frogs (Rana ridibunda Pallas, 1771).Methods. Biotesting was conducted by the method of «time sampling» with preliminary exposure of individuals for 12 hours (n=30) in test samples of water, taken from the Denishevsky water storage basin and Otsechne water intake of the river Teterev and also in samples of settled water from water pipe as a control. The indices of water toxicity were calculated by reactions of typical and non-typical activity of individuals. The ammonia content was determined by the photometric method with Nessler reagent. The correlation and regression analysis was realized by the standard computer program MO Excel 2003.Results. There are established the effects of the ammonia influence on the toxicity of test waters that is proved by the values of determination coefficients, received for 3-year period (R2 at level 0,3893 for the water storage basin and 0,2814 for water intake) and correlation (r of middle degree 0,6240 and 0,5305 respectively). There are constructed the graphs, expressed by the equations of rectilinear regression (y=52,535x+16,207 and y=50,917x+21,067), that gives a possibility to prognosticate toxicity levels of waters as to the ammonia content for the water storage basin and water intake.Conclusions. There were revealed the correlations of the indices of toxicity of the testing waters with the ammonia content that in 2014 (0,6939 – in the Denishevsky water storage basin and 0,6803 – in the Otsechne water intake) reached more degree than in 2012 (0,6413 and 0,4281) and 2013 (0,6556 and 0,5083) years, respectively that is conditioned by increasing ammonification processes. There was fixed a tendency of increasing the force of the ammonia influence (from 41,12 to 48,15 % in waters of the water storage basin and from 18,33 to 46,28 % – water intake) on the toxicity of these waters. In the 3-years period of the studies, there was testified the presence of the reliable ammonia influence of the toxicity of waters in the water storage basin at level 38,93 % (F=3,0811; p ≤0,05, ), and also its absence in the water intake 28,14 % (F=1,5663). There were given the equations of rectilinear regression and graphic images of the dependencies that allow to calculate the ammonia content (0,58 mg/dm3 and 0,64) at reaching 50 % level of water toxicity of lacustrine frogsЦель. Выявление влияния аммиака вод поверхностных источников водоснабжения на формирование их токсичности, определенной по показателям двигательной активности молоди лягушки озерной (Rana ridibunda Pallas, 1771).Методы. Биотестирование проводили методом «time sampling» (мгновенного определения) с предварительным экспонированием особей 12 ч (n=30) в опытных пробах воды, отобранных с водохранилища Денишевского и водозабора Отсечное р. Тетерев, а также в пробах отстоянной водопроводной воды в качестве контроля. Индексы токсичности вод рассчитывали по реакциям типичной и нетипичной подвижности особей. Содерждание аммиака определяли фотометрическим методом с реактивом Несслера. Корреляционный и регрессионный анализ осуществляли по стандартной компъютерной программе MO Excel 2003.Результаты. Установлены эффекты влияния аммиака на токсичность опытных вод, что подтверждается полученными за 3-летний период значениями коеффициентов детерминации (R2 на уровне 0,3893 для водохранилища и 0,2814 для водозабора) и корреляции (r средней степени 0,6240 и 0,5305 соответственно). Построены графики, выраженные уравнениями прямолинейной регрессии (y=52,535x+16,207 и y=50,917x+21,067), по которым возможно отдельно для водохранилища и водозабора прогнозировать уровни токсичности вод относительно содержания в них аммиака.Выводы. Виявлены корреляционные связи индексов токсичности опытных вод с содержанием аммиака, которые в 2014-ом году (0,6939 – в водохранилище Денишевськом и 0,6803 – в водозаборе Отсечное) достигли большей степени, чем в 2012-ом (0,6413 и 0,4281) и 2013-ом (0,6556 та 0,5083) годах соответственно, что обусловлено усилением процессов аммонификации. Зафиксирована тенденция возрастания силы вплияния аммиака (с 41,12 до 48,15 % в водах водохранилища и с 18,33 до 46,28 % – водозабора) на токсичность этих вод. За 3-летний период исследований засвидетельствовано существование достоверного влияния аммиака на токсичность вод в водохранилище на уровне 38,93 % (F=3,0811; p ≤0,05, ), а также его отсутствие – в водозаборе 28,14 % (F=1,5663). Приведены уравнения прямолинейной регрессии и графические изображения зависимостей, по которым рассчитано содержание аммиака (0,58 мг/дм3 и 0,64) при достижении 50 %-го уровня токсичности вод для лягушки озернойМета. Виявлення впливу амоніаку вод поверхневих джерел водопостачання на формування їх токсичності, визначеної за показниками рухової активності молоді жаби озерної (Rana ridibunda Pallas, 1771).Методи. Біотестування проводили методом «time sampling» (миттєвого визначення) з попереднім експонуванням особин 12 год (n=30) у дослідних пробах води, відібраних з водосховища Денишівського і водозабору Відсічне р. Тетерів, а також у пробах відстояної водопровідної води у якості контролю. Індекси токсичності вод розраховували за реакціями типової та нетипової рухомості особин. Вміст амоніаку визначали фотометричним методом з реактивом Несслера. Кореляційний і регресійний аналіз здійснювали за стандартною комп'ютерною програмою MO Excel 2003.Результати. Встановлено ефекти впливу амоніаку на токсичність дослідних вод, що підтверджується отриманими за 3-річний термін значеннями коефіцієнтів детермінації (R2 на рівні 0,3893 для водосховища і 0,2814 для водозабору) та кореляції (r середнього ступеня 0,6240 і 0,5305 відповідно). Побудовано графіки, виражені рівняннями прямолінійної регресії (y=52,535x+16,207 та y=50,917x+21,067), за якими можливо окремо для водосховища та водозабору прогнозувати рівні токсичності вод щодо вмісту у них амоніаку.Висновки. Виявлено кореляційні зв'язки індексів токсичності дослідних вод з вмістом амоніаку, які у 2014-му році (0,6939 – у водосховищі Денишівському та 0,6803 – у водозаборі Відсічне) досягли більшого ступеня, ніж у 2012-му (0,6413 та 0,4281) та 2013-му (0,6556 та 0,5083) роках відповідно, що обумовлено посиленням процесів амоніфікації. Зафіксовано тенденцію зростання сили впливу амоніаку (з 41,12 до 48,15 % у водах водосховища та з 18,33 до 46,28 % – водозабору) на токсичність цих вод. За 3-річний період досліджень засвідчено існування вірогідного впливу амоніаку на токсичність вод у водосховищі на рівні 38,93 % (F=3,0811; p ≤0,05, ), а також його відсутність – у водозаборі 28,14 % (F=1,5663). Наведено рівняння прямолінійної регресії та графічне зображення залежностей, за якими розраховано вміст амоніаку (0,58 мг/дм3 для водосховища і 0,64 для водозабору) щодо досягнення 50 %-го рівня токсичності вод по відношенню до молоді жаби озерно
Біохімічна характеристика надземної фітомаси рослин роду Astragalus L. В правобережному лісостепу України
Get PDFObjective – to find out the specific features of the biochemical composition of the representatives of the Astragalus genus as valuable phyto-raw materials for medicinal and energy purposes in the conditions of the Right-Bank of Forest-Steppe of Ukraine.Materials and methods. The object of research is plants of the genus Astragalus species, in the collection fund of department cultural flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine.Phyto-raw materials were analyzed during the budding, flowering and fruiting phase in the biochemical laboratory of the department of cultural flora of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine according to generally accepted methods. Processing of research results was performed by analysis of variance and statistical estimate of the average data using of program Microsoft Excel (2010).Results. The greatest amount of dry matter in all the investigated introducents accumulates in the fruiting phase (24,37–38,64 %) and the maximum value was in A. glycyphyllos.The total content of sugars significantly increases during the flowering phase. The highest was in A. glycyphyllos (20,00 %). Protein content in plants of the genus Astragalus in this period was 14,00–24,42 %, ascorbic acid respectively 102,44–398,45 %. A high level of ascorbic acid was released – A. ponticus. A high level of lipid content during the growing season (except for budding) was characterized by A. galegiformis.Intensive accumulation of cellulose in plants of the genus Astragalus is fixed in the flowering phase (34,84–42,36 %). The highest content of cellulose was characterized in plants A. falcatus.It was found that the most energy-producing plants were A. galegiformis and A. ponticus (more than 81 Gcal/ha), somewhat less valuable were A. falcatus plants (61–80 Gcal/ha). At an energy-productivity of 41–60 Gcal/ha, belong to the A. cicer and A. glycyphyllos plants.Conclusions. It was established that plants of the genus Astragalus species are characterized by a rich quantitative and qualitative composition of BAC in terms of dry matter. According to the biochemical composition, all accumulate sugars, vitamin C, carotene, lipids, protein, fiber and other valuable substances, which indicates the prospect of using them as valuable medicinal phytopreparations. The productivity of above-ground phytomass, the output of total energy and phyto-fuel per unit area gives grounds for considering data of introducts as valuable raw materials for the needs of bioenergyЦель работы – определить видовые особенности биохимического состава представителей рода Astragalus как ценного фитосырья лекарственного и энергетического направлений в условиях Правобережной Лесостепи Украины.Материал и методы. Объектом исследований были растения видов рода Astragalus, коллекционного фонда отдела культурной флоры Национального ботанического имени Н.Н. Гришко НАН Украины.Растительное сырье анализировали в фазу бутонизации, цветения и плодоношения в биохимической лаборатории отдела культурной флоры НБС имени Н.Н. Гришко НАН Украины согласно общепринятым методикам. Обработку полученных результатов осуществляли методами дисперсионного анализа и статистической оценки средних данных с использованием программы Microsoft Excel (2010).Результаты. Установлено что наибольшее количество сухого вещества во всех исследуемых интродуцентах накапливается в фазу плодоношения (24,37–38,64 %) и максимальным этот показатель был в A. glycyphyllos.Общее содержание сахаров значительно увеличивается в фазу цветения. Самый высокий этот показатель был в растений A. glycyphyllos (20,00 %). Содержание протеина в растениях рода Astragalus в этот период составляло14,00–24,42 %, аскорбиновой кислоты соответственно 102,44–398,45 %. Наиболее высоким уровнем аскорбиновой кислоты выделялся – A. ponticus. Высоким содержанием липидов в течение вегетационного периода (кроме бутонизации) характеризовался A. galegiformis.Интенсивное накопление клетчатки у растений рода Astragalus зафиксировано в фазу цветения (34,84–42,36 %). Наибольшим содержанием клетчатки характеризовались растения A. falcatus.Установлено что наиболее энергопродуктивными были растения A. galegiformis и A. ponticus (более 81 Гкал/га), несколько меньшую ценность представляли растения A. falcatus (61–80 Гкал/га). С энергопродуктивностью 41–60 Гкал/га относятся растения A. сicer и A. glycyphyllos.Выводы. Установлено, что растения видов рода Аstragalus характеризуются богатым количественным и качественным составом БАС в перерасчете на сухое вещество. По биохимическому составу все виды накапливают сахара, витамин С, каротин, липиды, протеин, клетчатку и другие ценные вещества, что свидетельствует о перспективе их использования в качестве ценных лекарственных фитопрепаратов. Продуктивность надземной фитомассы, выход общей энергии и фитотоплива с единицы площади дает основания рассматривать данных интродуцентов, как ценное сырье для обеспечения потребностей биоэнергетикиМета роботи – з’ясувати видові особливості біохімічного складу представників роду Astragalus як цінної фітосировини лікарського та енергетичного спрямувань за умов Правобережного Лісостепу України.Матеріал та методи. Об’єктом досліджень були рослини видів роду Astragalus, колекційного фонду відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України.Фітосировину оцінювали у фазу бутонізації, цвітіння та плодоношення у біохімічній лабораторії відділу культурної флори НБС імені М.М. Гришка НАН України за відповідними методиками. Обробку отриманих результатів здійснювали методами дисперсійного аналізу і статистичної оцінки середніх даних з використанням програми Microsoft Excel (2010).Результати. Встановлено, що найбільше сухої речовини в усіх досліджуваних інтродуцентів накопичується у фазу плодоношення (24,37–38,64 %) і максимальним цей показник був у A. glycyphyllos.Загальний вміст цукрів значно збільшується у фазу цвітіння. Найвищий цей показник був у рослин A. glycyphyllos (20,00 %). Вміст протеїну у рослин роду Astragalus у цей період становив 14,00–24,42 %, аскорбінової кислоти відповідно 102,44–398,45 %. Найвищим рівнем аскорбінової кислоти відзначився – A. ponticus. Високим вмістом ліпідів впродовж вегетаційного періоду (окрім бутонізації) характеризувалися рослини A. galegiformis.Інтенсивне накопичення клітковини у рослин роду Astragalus зафіксовано у фазу цвітіння (34,84–42,36 %). Підвищеним вмістом клітковини характеризувалися рослини A. falcatus.Встановлено що найбільш енергопродуктивними виявились рослини A. galegiformis та A. ponticus (понад 81 Гкал/га), дещо меншу цінність мали – A. falcatus (61–80 Гкал/га). З енергопродуктивністю 41–60 Гкал/га відносяться рослини – A. сicer і A. glycyphyllos.Висновки. Встановлено що рослини видів роду Аstragalus характеризуються багатим кількісним та якісним складом БАС в перерахунку на суху речовину. За біохімічним складом усі види накопичують цукри, вітамін С, каротини, ліпіди, протеїн, клітковину, тощо – це свідчить про перспективу використання у якості цінних лікарських фітозасобів. Продуктивність надземної фітомаси, вихід загальної енергії та фітопалива з одиниці площі дає підстави розглядати даних інтродуцентів, як цінну сировину для забезпечення потреб біоенергетик
Сезонна динаміка cполук мангану і феруму у поверхневих водах водозабору Відсічне р. Тетерів
Get PDFResearch aim – to determine features of the season dynamics of concentrations of manganese (Мn) and iron (Fe) in the surface waters of Vidsichne water intake, Teteriv river in 2012–2014 and clarification of their correlations with the water temperature, hydrogen index (рН), content of dissolved oxygen (DO), and also by the number of dominating associations of planktonic algae.Methods. Water samples (1 dm3) were taken from the water intake (at realizing arrangements for cleaning and deepening its bottom part), and Mn and Fe compounds concentrations were determined in them by colorimetric methods, DO – by DO 4000 measurer, hydrogen index – by рН-meter, temperature – by the mercury thermometer. For studying the phytoplankton content, there was realized the hydrobiological analysis. The statistical processing of data was realized by MO Excel 2003 program.Research results. Mn compounds concentration in water exceeded MPCw and had two peak values in summer. Fe compounds were also observed in increased amounts, but their peak was in another season every year. There were revealed reliable correlations of strong and middle Mn concentrations in water with a temperature and DO. The tendency to strengthening correlations of concentrations of these compounds with blue-green algae and weakening – with green ones was demonstrated. Mutual connections of Fe with these parameters were in whole weaker comparing with Mn, especially with рН and planktonic algae. And only in 2014 coefficient values of correlation between iron and temperature and DO essentially grew.Conclusions. It was established, that concentrations of Mn and Fe compounds in water of the water intake exceeded MPCw during most seasons (0,1 and 0,3 mg/dm3 respectively) in 2-8 times. The most content of Mn was observed especially in summer months, and Fe – in different seasons. Changes of Mn concentrations were much stronger connected with the water temperature (0,7029, р≤0,01 – in 2012 and 0,6702, р≤0,05 – 2013 years) and DO (-0,6272, р≤0,05 – in 2012, -0,8752, р≤0,0001 – 2013 and -0,6349, р≤0,05 – 2014 years), than ones of Fe concentrations. Correlations of Fe compounds with these parameters reaches reliability only in 2014 year (0,7326 and -0,7469 respectively, р≤0,01). Mn and Fe compounds had reliable connections only with blue-green algae (cyanogen bacteria) among all phytoplankton associations: Mn (0,6808, р≤0,05) – in 2014 and Fe (0,7410, р≤0,01) – in 2012. During the three year period of the studies there was fixed weakening connections between Mn and water temperature (by 28,54 %) and amounts of green algae (by 65,63 %) and strengthening – with amounts of blue-green ones (by 77,95 %), and also the growing dependence of Fe compounds concentrations on the temperature (by 79,12 %) and DO (by 95,77 %). Most revealed tendencies (except season dynamics of Mn and its correlations with the temperature, DO and amounts of blue-green ones) were atypical for the water intake and appeared, most probably, as a result of arrangements for cleaning the bottom part of the water body and its deepening that resulted in disorders in the condition of the water environment, including the abnormal increase of blue-green algae amounts in December of 2012 (up to 91,06 thousand cl/dm3)Цель исследований – определение в поверхностных водах водозабора Отсечное р. Тетерев в 2012-2014 годах особенностей сезонной динамики концентраций cоединений марганца (Мn) и железа (Fe) и выяснение их корреляционных связей с температурой воды, водородным показателем (рН), содержанием растворенного кислорода (РК), а также численностью доминирующих сообществ планктонных водорослей.Методы. Из водозабора (во время проведения мероприятий по очистке и углублению его донной части) отбирали пробы воды (1 дм3), в которых определяли концентрации cоединений Мn и Fe колориметрическими методами, РК – с помощью измерителя DO 4000, значение водородного показателя – рН-метром, температуру – ртутным термометром. Для изучения состава фитопланктона проводили гидробиологический анализ. Статистическую обработку данных производили по программе MO Excel 2003.Результаты исследований. Концентрация в воде соединений Мn превышала ГДКВ и имела два пиковых значения летом. Соединения Fe тоже встречались в повышенном количестве, однако каждый год их пик приходился на другой сезон. Виявлены достоверные корреляции сильной и середней степени концентраций в воде Mn с температурой и РК. Показана тенденция усиления корреляционных связей концентраций этих соединений с синезелеными водорослями и ослабления – с зелеными. Взаимосвязи Fe с указанными показателями были в целом более слабыми по сравнению с Mn, особенно с рН и планктонными водорослями. И лишь в 2014-ом году значения коэффициентов корреляций железа с темепературой и РК существенно возросли.Выводы. Установлено, что в воде водозабора концентрации cоединений Mn и Fe в течение большинства сезонов превышали ГДКВ (0,1 и 0,3 мг/дм3 соответственно) в 2-8 раз. Наибольшее содержание Mn отмечалось исключительно в летние месяцы, а Fe – в разные времена года. Изменения концентраций Mn были значительно сильнее связаны с температурой воды (0,7029, р≤0,01 – в 2012-ом и 0,6702, р≤0,05 – 2013-ом годах) и РК (-0,6272, р≤0,05 – в 2012-ом, -0,8752, р≤0,0001 – 2013-ом и -0,6349, р≤0,05 – 2014-ом годах), чем изменения концентраций Fe. Корреляционные связи соединений Fe с этими показателями достигли достоверности лишь в 2014-ом году (0,7326 и -0,7469 соответственно, р≤0,01). Соединения Mn и Fe имели из всех сообществ фитопланктона достоверные связи лишь с синезелеными водорослями (цианобактериями): Mn (0,6808, р≤0,05) – в 2014-ом году и Fe (0,7410, р≤0,01) – в 2012-ом году. За трехлетний период исследований зафиксировано ослабление связей Mn с температурой воды (на 28,54 %) и численностью зеленых водорослей (на 65,63 %) и усиление – с чисельнностью синезеленых (на 77,95 %), а также возрастание зависимости концентраций соединений Fe от температуры (на 79,12 %) и РК (на 95,77 %). Большинство из виявленных тенденций (кроме сезонной динамики Mn и его корреляционных связей с температурой, РК и численностью синезеленых) были нетипичными для водозабора и возникли, вероятнее всего, вследствие проведения мероприятий по очистке донной части водоема и его углубления, что потянуло за собой нарушения состояния водной среды, в том числе привело в декабре 2012-го года к аномальному повышению численности синьозелених водоростей (до 91,06 тис. кл./дм3)Мета дослідження – визначення у поверхневих водах водозабору Відсічне р. Тетерів у 2012-2014 роках особливостей сезонної динаміки концентрацій cполук Мангану (Мn) і Феруму (Fe) та з'ясування їх кореляційних зв'язків з температурою води, водневим показником (рН), вмістом розчиненого кисню (РК), а також чисельністю домінуючих угруповань планктонних водоростей.Методи. З водозабору (під час проведення заходів з очищення та поглиблення його донної частини) відбирали проби води (1 дм3), у яких визначали концентрації cполук Мn й Fe колориметричними методами, РК – за допомогою вимірювача DO 4000, значення водневого показника – рН-метром, температуру – ртутним термометром. Для вивчення складу фітопланктону проводили гідробіологічний аналіз. Статистичну обробку даних здійснювали за програмою MO Excel 2003.Результати досліджень. Концентрація у воді сполук Mn перевищувала ГДКВ і мала два пікові значення влітку. Сполуки Fe також зустрічались у надмірній кількості, проте кожного року їх пік припадав на інший сезон. Виявлено вірогідні кореляції сильного і середнього ступенів концентрацій у воді Mn з температурою та РК. Показано тенденцію посилення кореляційних зв'язків концентрацій цих сполук із синьозеленими водоростями та послаблення – із зеленими. Взаємозв'язки сполук Fe із зазначеними показниками були загалом слабкішими порівняно із Mn, особливо з рН та планктонними водоростями. І лише у 2014-му році значення коефіцієнтів кореляцій Fe з темепературою та РК суттєво зросли.Висновки. Встановлено, що у воді водозабору концентрації сполук Mn й Fe впродовж більшості сезонів переважали ГДКВ (0,1 та 0,3 мг/дм3 відповідно) у 2-8 разів. Найбільший вміст Mn припадав виключно на літні місяці, а Fe – на різні пори року. Зміни концентрацій Mn були значно сильніше пов'язані з температурою води (0,7029, р≤0,01 – у 2012-му і 0,6702, р≤0,05 – 2013-му роках) та РК (-0,6272, р≤0,05 – у 2012-му, -0,8752, р≤0,0001 – 2013-му і -0,6349, р≤0,05 – 2014-му роках), ніж зміни концентрацій Fe. Кореляційні зв'язки сполук Fe з цими показниками досягли вірогідності лише у 2014-му році (0,7326 та -0,7469 відповідно, р≤0,01). Сполуки Mn і Fe мали з усіх угруповань фітопланктону вірогідні зв'язки лише з синьозеленими водоростями (ціанобактеріями): Mn (0,6808, р≤0,05) – у 2014-му році та Fe (0,7410, р≤0,01) – у 2012-му році. За трирічний період досліджень зафіксовано послаблення зв'язків Mn з температурою води (на 28,54 %) і чисельністю зелених водоростей (на 65,63 %) та посилення – з чисельністю синьозелених (на 77,95 %), а також зростання залежності концентрацій сполук Fe від температури (на 79,12 %) та РК (на 95,77 %). Більшість з виявлених тенденцій (крім сезонної динамики Mn і його кореляційних зв'язків з температурою, РК та чисельністю синьозеленых) були нетиповими для водозабору і виникли, найімовірніше, внаслідок проведення заходів з очищення донної частини водойми та її поглиблення, що потягнуло за собою низку порушень стану водного середовища, у тому числі призвело у грудні 2012-го року до аномального підвищення чисельності синьозелених водоростей (до 91,06 тис. кл./дм3
Вихід аберацій хромосомного типу у онкогінекологічних хворих при променевій терапії на апараті РОКУС-АМ та лінійному прискорювачі Clinac 600C
Get PDFAims: The detection of chromosome type aberrations outcome in oncogynecological patients during radiation therapy depending on the irradiation regime.Methods: The group of 36 oncogynecological patients was examined before treatment, in the middle and at the end of external gamma-radiotherapy 60Со on ROCUS-AM and megavolt therapy on linear accelerator Clinac 600C. Lymphocytes were cultivated by conventional technique during 50 – 54 hours. Chromosome type aberrations were detected with the classical cytogenetic analysis.Results of research: The chromosome type aberrations changes in lymphocytes of oncogynecological patients during external gamma-radiotherapy 60Со on ROCUS-AM and megavolt therapy on linear accelerator Clinac 600C were demonstrated. The excess of chromosome type cytogenetic damage over spontaneous level was shown in patients before treatment. Quite monotonic increase of chromosome type aberrations frequency from the start to the end of radiotherapy course in both groups was found. However the pace of chromosome type aberrations increase was different depending on the irradiation regime and more pronounced in oncogynecological patients undergoing gamma-therapy 60Со. The range of cells with unstable chromosome aberrations expanded during the radiotherapy course. In the middle of the radiotherapy cells with 1 – 7 aberrations per cell in both groups were observed. At the end the number of damages per aberrant cell varied from 1 to 11 in ROCUS-AM patients and from 1 – 9 in patients after megavolt therapy on a linear accelerator. The distribution of the chromosome type aberrations among cells was found to be over-dispersed according to Poisson statistic in both studied groups at the middle and at the end of the radiotherapy course.Conclusion: The study of the radiation-induced aberrations revealed the similar and different features of cytogenetic damages accumulation in patient groups depending on the regime of irradiation. The study results revealed the absence of the expected larger genotoxic effect on the patients’ lymphocytes due to treatment on a linear accelerator in comparison with the ROCUS-AM, despite of the difference in the exposure energy. The data obtained are particularly important for a correct assessment of the local fractionated irradiation effects in the non-tumor patient cellsЦели: Определение уровня аберраций хромосомного типа у онкогинекологических больных в течение лучевой терапии в зависимости от источника облучения.Методы: Обследовано группу из 36 онкогинекологических больных до начала лечения, в середине курса и в конце дистанционной гамма-терапии 60Со на аппарате РОКУС-АМ и мегавольтной терапии на линейном ускорителе Clinac 600C. Культивирование лимфоцитов проводили по стандартной методике в течение 50–54 ч. Аберрации хромосомного типа выявляли с помощью классического цитогенетического анализа.Результаты исследования: Определены особенности изменения уровня аберраций хромосомного типа в лимфоцитах онкогинекологических больных при дистанционной гамма-терапии 60Со на аппарате РОКУС-АМ и мегавольтной терапии на линейном ускорителе Clinac 600C. Показано превышение уровня цитогенетических повреждений хромосомного типа над спонтанным у больных до начала лучевого лечения. Частота аберраций хромосомного типа в обеих группах достаточно монотонно увеличивалась от начала до окончания курса лучевого лечения, однако темпы роста отличались в зависимости от источника облучения и были выше у пациентов, получавших лучевую гамма-терапию 60Со. Спектр клеток с нестабильными аберрациями хромосомного типа расширялся в ходе лучевой терапии. В середине курса наблюдали клетки с 1–7 повреждениями для обеих групп больных. В конце курса количество аберраций на аберрантную клетку варьировало от 1 до 11 для пациентов после лечения на аппарате РОКУС-АМ и от 1 до 9 – для больных после курса лучевой терапии на линейном ускорителе. Распределения частот аберраций хромосомного типа были наддисперсными относительно статистики Пуассона в течение всего курса лучевого лечения в обеих обследованных группах.Выводы: Изучение радиационно-индуцированных аберраций хромосомного типа выявило схожие черты и различия в характере накопления этих цитогенетических повреждений в группах больных в зависимости от источника облучения. Результаты исследования свидетельствуют об отсутствии ожидаемо большего генотоксического воздействия на лимфоциты пациентов при облучении на линейном ускорителе по сравнению с аппаратом РОКУС-АМ, несмотря на разницу в энергии облучения. Полученные данные крайне важны для корректной оценки эффектов локального фракционированного облучения в неопухолевых клетках пациентовМета: Визначення рівня аберацій хромосомного типу у онкогінекологічних хворих впродовж променевої терапії в залежності від джерела опромінення.Методи: Обстежено групу з 36 онкогінекологічних хворих до початку лікування, в середині курсу та наприкінці дистанційної гамма-терапії 60Со на апараті РОКУС-АМ та мегавольтної терапії на лінійному прискорювачі Clinac 600C. Культивування лімфоцитів проводили за стандартною методикою впродовж 50–54 год. Аберації хромосомного типу виявляли за допомогою класичного цитогенетичного аналізу.Результати дослідження: Визначено особливості змін рівня аберацій хромосомного типу у лімфоцитах онкогінекологічних хворих під час дистанційної гамма-терапії 60Со на апараті РОКУС-АМ та мегавольтної терапії на лінійному прискорювачі Clinac 600C. Показано перевищення рівня цитогенетичних пошкоджень хромосомного типу над спонтанним у хворих до початку променевого лікування. Частота аберацій хромосомного типу в обох групах досить монотонно збільшувалась від початку до закінчення курсу променевого лікування, проте темпи росту відрізнялись в залежності від джерела опромінення і були вище у пацієнтів, що отримували променеву гамма-терапію 60Со. Спектр клітин з нестабільними абераціями хромосомного типу розширювався в ході променевої терапії. В середині курсу спостерігали клітини з 1–7 пошкодженнями для обох груп хворих. В кінці курсу кількість аберацій на аберантну клітину варіювала від 1 до 11 для пацієнтів після лікування на апараті РОКУС-АМ та від 1 до 9 – для хворих після курсу променевої терапії на лінійному прискорювачі. Розподіли частот аберацій хромосомного типу були наддисперсними відносно статистики Пуассона впродовж всього курсу променевого лікування в обох обстежуваних групах.Висновки: Вивчення радіаційно-індукованих аберацій хромосомного типу виявило схожі риси та відмінності в характері накопичення цих цитогенетичних пошкоджень в групах хворих в залежності від джерела опромінення. Результати дослідження свідчать про відсутність очікувано більшого генотоксичного впливу на лімфоцити пацієнтів при опроміненні на лінійному прискорювачі у порівнянні з апаратом РОКУС-АМ, не зважаючи на різницю у щільності опромінення. Отримані дані є вкрай важливими для коректної оцінки ефектів локального фракціонованого опромінення у непухлинних клітинах пацієнті
Скринінг in vitro гібридів F2 пшениці ярої на стійкість до водного дефіциту
Get PDFIn vitro screening of the spring durum and bread wheat F2 hybrids for water deficit resistance by the direct selection using low molecular mannitol as a stressor was conducted. It is shown that with an increase in the concentration of mannitol from 0.2 to 0.8 M in all genotypes there was the inhibition of the growth of the callus culture that indicates the toxic effect of the stress factor. It was established that the concentration of 0.6 M mannitol allows to differentiate spring wheat genotypes for water deficit.It was found that the F2 hybrid Elehiia myronivska / Krasa Polissia was most resistant to osmotic stress because calli of this genotype under selective conditions are characterized by relatively high morphogenic potential, had the highest survival rate and regenerated plants were obtained only from explants of this hybrid after cultivation on the medium containing mannitol concentration of 0.8 M. The F2 hybrid Zhizel / Lan was most susceptible to osmotic stress because mass necrosis and lack of regenerative ability were observed in its calli, under selective conditions. The genotypic dependence of processes of shoot formation in in vitro culture was observed in the spring wheat forms of studied. The formation of regenerated plants from wheat calli took place through both gemmorizogenesis and somatic embryogenesis.Plant regenerants were obtained from the induced calli and their rearing, rooting and transfer to in vivo conditions were optimized. Genotypic responses to osmotic stress in the callus culture of spring wheat were manifested by different survival rate and different regenerative ability under the action of a stress factor. The hybrid Elehiia myronivska / Krasa Polissia can be used as a valuable material for further breeding of spring wheat. The in vitro tissue culture can be used as a test system for the screening of wheat genotypes for resistance to osmotic stress. The optimized procedure of vigorous regenerated plants production of spring durum and bread wheat in in vitro callus cultures can be used in cell selection and genetic engineering experimentsМетодом прямого отбора проведено скрининг in vitro гибридов F2 пшеницы мягкой и твердой яровой на устойчивость к водному дефициту с использованием низкомолекулярного маннита в качестве стресс-фактора. Показано, что с увеличением концентрации маннита с 0,2 до 0,8 М у всех генотипов происходило угнетение роста каллусной культуры, что свидетельствует о токсическом влиянии стрессового фактора. Установлено, что концентрация 0,6 М маннита позволяет дифференцировать генотипы пшеницы яровой по устойчивости к водному дефициту.Обнаружено, что наибольшей устойчивостью к осмотическому стрессу характеризовался гибрид F2 Елегія миронівська / Краса Полісся, поскольку каллусы этого генотипа в селективных условиях отличались повышенным морфогенетическим потенциалом, имели самый высокий уровень выживания и только с эксплантов этого гибрида после культивирования на среде с маннитом концентрацией 0,8 М были получены растения-регенеранты. Гибрид F2 Жізель / Лан оказался наиболее чувствительным к осмотическому стрессу, поскольку в его каллусов в селективных условиях наблюдали массовый некроз и отсутствие регенерационной способности. В изученных форм пшеницы яровой отмечена генотипическая зависимость процессов морфогенеза в культуре in vitro. Формирование растений-регенерантов с каллусов пшеницы происходило путем как гемморизогенеза, так и соматического ембриоидогенеза.С индуцированных каллусов получены растения-регенеранты, оптимизировано их доращивание, укоренение и перевод в условия in vivo. Генотипическая реакция на осмотический стресс в каллусной культуре гибридов F2 пшеницы яровой проявлялась по разному уровню выживания и разной регенерационной способностью при действии стрессового фактора. Гибрид F2 Елегія миронівська / Краса Полісся может быть использован как ценный материал для дальнейшей селекции пшеницы яровой. Культуру ткани in vitro можно использовать как тест-систему для проведения скрининга генотипов пшеницы на устойчивость к осмотическому стрессу. Оптимизированный регламент получения полноценных растений-регенерантов пшеницы мягкой и твердой яровой в каллусной культуре in vitro может быть применен в клеточной селекции и генно-инженерных экспериментахМетодом прямого добору проведено скринінг in vitro гібридів F2 пшениці м’якої та твердої ярої на стійкість до водного дефіциту з використанням низькомолекулярного маніту в якості стрес-чинника. Показано, що зі збільшенням концентрації маніту з 0,2 до 0,8 М у всіх генотипів відбувалося пригнічення росту калюсної культури, що свідчить про токсичний вплив стресового чинника. Встановлено, що концентрація 0,6 М маніту дозволяє диференціювати генотипи пшениці ярої за стійкістю до водного дефіциту.Виявлено, що найбільшою стійкістю до осмотичного стресу характеризувався гібрид F2 Елегія миронівська / Краса Полісся, оскільки калюси цього генотипу за селективних умов відрізнялись підвищеним морфогенетичним потенціалом, мали найбільший рівень виживання і лише з експлантів цього гібриду після культивування на середовищі з манітом концентрацією 0,8 М було отримано рослини-регенеранти. Гібрид F2 Жізель / Лан виявився найчутливішим до осмотичного стресу, так як у його калюсів за селективних умов спостерігали масовий некроз та відсутність регенераційної здатності. У вивчених форм пшениці ярої відмічено генотипову залежність процесів морфогенезу у культурі in vitro. Формування рослин-регенерантів з калюсів пшениці відбувалося шляхом як геморизогенезу, так і соматичного ембріоїдогенезу.З індукованих калюсів отримано рослини-регенеранти, оптимізовано їх дорощування, укорінення та переведення в умови in vivo. Генотипова реакція на осмотичний стрес у калюсній культурі гібридів F2 пшениці ярої виявлялась за різним рівнем виживання та різною регенераційною здатністю за дії стресового чинника. Гібрид F2 Елегія миронівська / Краса Полісся може бути використаний як цінний матеріал для подальшої селекції пшениці ярої. Культуру тканин in vitro можна використовувати як тест-систему для проведення скринінгу генотипів пшениці на стійкість до осмотичного стресу. Оптимізований регламент отримання повноцінних рослин-регенерантів пшениці м’якої та твердої ярої в калюсній культурі in vitro може бути застосований у клітинній селекції та генно-інженерних експеримента
Вплив секретів шкірних залоз амфібій на показники хронометричних тестів
Get PDFAccording to the extremely high mortality and disability rates associated with the abnormal functioning of the hemostasis system, the search for new approaches for the prevention and treatment of these conditions is one of the most acute problems of modern biochemistry. The active components of reptile poisons are actively used in the treatment of these diseases, but the study of the effects of amphibians’ skin glands secretion on the functioning of hemostasis system has not yet been carried out. So, the aim of this work was to assess the effects of the components of amphibian skin secretions on the functioning of the coagulation link of the hemostasis system. Methods. In this study the skin secretions of ten Ukrainian species of amphibians were collected: B. bombina, B. variegata, B. bufo, B. viridis, R. temporaria, P. ridibundus, P. esculentus, P. fuscus, S. salamandra and the hybrid of B. bombina and B. variegatа. The samples of crude skin secretions were prepared. The activated partial thromboplastin time (aPTT), thrombin time (TT) and prothrombin time (PT) tests were conducted in vitro using the coagulation analyzer (Rayto RT-2201C, China) and the standard set of reagents (RENAM, Russian Federation).Results. It was established that the components of crude skin secretions of B. bombina, B. variegata, their hybrid, R. temporaria and P. ridibundus prolonged the aPTT of clotting plug formation. The components of skin secretions of B. viridis, P. esculentus, P. fuscus and S. salamandra prolonged the TT of clotting plug formation.Conclusions. The fact that some amphibian species prolonged the aPTT and TT of clotting plug formation could be the indicator of the presence of inhibitors of certain factors of coagulation hemostasis or be the reason of the degradation of the components of coagulation hemostasis by active components of skin secretion. Such results prove that the amphibian crude skin secretions are a potential source of the compounds that can affect the hemostasis system. The identification of an active component and the elaboration of its mechanism of action are required in further investigationsУчитывая чрезвычайно высокие показатели распространенности, раннюю инвалидизацию и смертность от заболеваний, связанных с нарушением функционирования системы гемостаза, поиск новых подходов профилактики и лечения этих состояний является актуальным вопросом современной биохимии. Известно, что активные компоненты яда рептилий активно используются в терапии данных недугов, однако исследования влияния секрета кожных желез амфибий на систему гемостаза до сих пор не были проведены. Еще меньше научно обоснованной информации можно встретить относительно природы и механизмов действия биологически активных компонентов секрета кожных желез представителей отечественной фауны. Поэтому целью данной работы было оценить влияние секретов кожных желез представителей класса земноводных, распространенных на территории Украины, на функционирование коагуляционного звена системы гемостаза.Методы. Было получено секреты кожных желез десяти самых распространенных украинских видов амфибий: B. bombina, B. vriegata, B. bufo, B. viridis, R. temporaria, P. ridibundus, P. esculentus, P. fuscus, S. salamandra и гибрида B. bombina и B. variegatа. Время свертывания плазмы крови в тестах активированное частичное тромбопластиновое время (АЧТВ), протромбиновое время (ПВ), тромбиновое время (ТВ) под влиянием секретов кожных желез исследуемых видов амфибий определяли in vitro и фиксировали на коагулометричному анализаторе (Rayto RT-2201C, Китай), используя стандартные наборы реагентов (RENAM, Российская Федерация).Результаты. Было установлено, что компоненты секретов кожных желез амфибий видов B. bombina, B. variegata, их гибрида, R. temporaria и P. ridibundus удлиняли время образования фибринового сгустка в тесте АЧТВ. Компоненты секретов кожных желез амфибий видов B. viridis, P. esculentus, P. fuscus и S. salamandra удлиняли время свертывания плазмы в тесте ТТ.Выводы. Полученные результаты могут быть обусловлены наличием в секретах кожных желез исследуемых видов амфибий ингибиторов определенных факторов коагуляционного гемостаза, или могут быть связаны с усилением деградации компонентов коагуляционного гемостаза активными компонентами секретов. Такие результаты доказывают, что секреты земноводных – потенциальные источники для поиска соединений эффекторов системы гемостаза, что указывает на перспективность дальнейших исследований в направлении идентификации активных молекул и детализации механизмов их действия, с целью дальнейшего применения этих соединений в качестве основы для разработки новых, более эффективных фармацевтических агентов направленного действияЗважаючи на надзвичайно високі показники поширеності, ранню інвалідизацію та смертність від захворювань, пов’язаних з порушенням функціонування системи гемостазу, пошук нових підходів щодо профілактики та лікування цих станів є актуальним питанням сучасної біохімії. Відомо, що активні компоненти отрути рептилій активно використовуються у терапії даних недуг, однак дослідження впливу секрету шкірних залоз амфібій на систему гемостазу досі не були проведені. Ще менше науково обґрунтованої інформації можна зустріти щодо природи та механізмів дії біологічно-активних компонентів секрету шкірних залоз представників вітчизняної фауни. Тому метою даної роботи було оцінити вплив секретів шкірних залоз представників класу земноводних, поширених на території України, на функціонування коагуляційної ланки системи гемостазу.Методи. Було отримано секрети шкірних залоз десяти найпоширеніших українських видів амфібій: B. bombina, B. variegata, B. bufo, B. viridis, R. temporaria, P. ridibundus, P. esculentus, P. fuscus, S. salamandra та гібриду B. bombina та B. variegatа. Час зсідання плазми крові у тестах активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), протромбіновий час (ПЧ), тромбіновий час (ТЧ), за дії секретів шкірних залоз досліджуваних видів амфібій, визначали in vitro та фіксували на коагулометричному аналізаторі (Rayto RT-2201C, Китай), використовуючи стандартні набори реагентів (RENAM, Російська Федерація).Результати. Було встановлено, що компоненти секретів шкірних залоз амфібій видів B. bombina, B. variegata, їх гібриду, R. temporaria та P. ridibundus подовжували час утворення фібринового згустку у тесті АЧТЧ. Компоненти секретів шкірних залоз амфібій видів B. viridis, P. esculentus, P. fuscus та S. salamandra продовжували час зсідання плазми у тесті ТТ.Висновки. Отримані результати можуть бути обумовлені наявністю у секретах шкірних залоз досліджуваних видів амфібій інгібіторів певних факторів коагуляційного гемостазу, або можуть бути пов’язані з посиленням деградації компонентів коагуляційного гемостазу активними компонентами секретів. Такі результати доводять, що секрети земноводних є потенційним джерелом пошуку сполук-ефекторів системи гемостазу, що вказує на перспективність подальших досліджень у напрямку ідентифікації активних молекул та деталізації механізмів їх дії, з метою подальшого застосування цих сполук як основи для розробки нових, більш ефективних фармацевтичних агентів направленої ді
Антивірусний та апоптозмодулюючий потенціал фторованих похідний урацилу
No full textThe Epstein-Barr virus (EBV) is the first virus that has been classified as a human oncology virus. The ability of EBV to immortalize the cells of the human body is the highest among all known transforming viruses. Fluorine-containing nucleoside analogs represent a significant class of the chemotherapeutics widely used in the treatment for a lot of diseases. They have been playing a major role in treating tumor and virus either as selective inhibitors of enzymes for cancer or viral replication or as nucleic acid chain terminators which interrupt the replication of cancer cells or a virus.Aim. The purpose of this study was to analyze the potential antiviral and apoptosis modulating activity of fluorinated derivatives of uracil by using in silico and in vitro methods.Materials and methods. Two analogs (compound G26 and G27) on the base of 5-(p-tolilsulfonil)-6(polyfluoroalkyl)uracil were used in the study. The studies were conducted on cultures of Raji (latent infected EBV) and B95-8 (chronically producing virus) B-lymphoma cells. Trypan blue assay, MTT-method, neutral red uptake assay, PCR, flow cytometry, and web-servers PASS, PharmMapper were used.Results. According to PASS prediction, all compounds may possess the antiviral activity and anticancer activity. The in vitro study let to reveal the low level of cytotoxicity of these uracil derivatives. Anti-EBV activity was observed for all compounds and EC50 values were 75 and 65 µg/ml. Using PharmMapper, it has been shown that the targets are enzymes necessary for the replication of viral DNA (protease, kinase) and proteins that provide an apoptotic cascade (MAPK, cytochrome). For compound G27, several peaks on the histogram were observed, which may be evidence of changes in the cell cycle of lymphoblastoid cultures.Conclusions. In this way, the results of the present research shown an antiviral and apoptosis modulating activity of derivatives based on uracil. The data assumed by in silico methods can be used to model the relationship between the structure and activity of substance and predict possible targets of studied chemical compounds. These results can be applied to the further creation of new high-level antiviral agentsПершим вірусом класифікованим, як онкологічний був вірус Епштейна-Барр. Метою роботи було дослідити біологічні властивості фторованих похідних на основі урацилу. Згідно прогнозування PASS, сполуки G26 та G27 можуть мати противірусну активність. Анти-ВЕБ активність in vitro була показана для обох досліджуваних сполук. Таким чином, похідні урацилу є перспективними для створення нових антивірусних агенті