ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Аналіз частот 21 аутосомного мiкросателiтного локусу у популяціях міст Києва, Одеси, Харкова, Дніпра та Західної України
Get PDFAutosomal STR-loci are currently the most used tool in forensic genetics. The allele frequencies of STR loci are used to calculate the probability of random coincidence of DNA profiles for identifying individuals and to calculate likelihood of kinship.The aim of the research was to investigate the polymorphism of 21 criminally significant STR-loci in mixed populations of Kiev, Odessa, Kharkov, Dnipro and Western Ukraine.Materials and methods. The reference sample consists of 1200 unrelated persons. Genomic DNA was isolated from buccal epithelial cells using a ChelexR100 ion exchange resin. The isolated DNA was typed using the polymerase chain reaction method at the 21 autosomal loci that make up the GlobalFiler™ Express PCR Amplification Kit. PCR products were electrophoretically fractionated using the SeqStudio™ Genetic Analyzer System. Allele sizes were analyzed using GeneMapper 6 software. The allele frequencies were compared between populations.Results. Population genetic data for 21 STR loci were included in the GlobalFiler™ Express system (D8S1179, D21S11, D7S820, CSF1PO, D3S1358, TH01, D13S317, D16S539, vWA, TPOX, D18S51, D5S818, FGA, D2S4433, D19S4231, 1919 , D10S1248, D1S1656, D2S1338, D12S391). The expected and observed heterozygosity, matching probability, power or discrimination, power of exclusion, polymorphic information content were calculated. The correspondence of the observed distribution of genotypes of Hardy-Weinberg equilibrium was determined.Findings. High informativeness of the studied individualizing system of 21 autosomal STR loci was shown. SE33 locus was first analyzed, which turned out to be the most hypervariable. Differences in the frequencies of alleles of STR loci between populations were notedАутосомные STR-локусы в настоящее время являются наиболее используемым инструментом в криминалистике. Частоты аллелей STR-локусов используются для расчета вероятности случайного совпадения профилей при идентификации личностей и вероятности родства.Целью работы было исследовать полиморфизм 21 криминалистично значимого STR-локуса в популяций Киева, Одессы, Харькова, Днепра и Западной Украины.Материалы и методы. Референтная выборка составила 1200 неродственных лиц смешанной популяции Украины. Геномную ДНК выделяли из клеток буккального эпителия с использованием ионнообменной смолы ChelexR100. Выделенную ДНК типировали с помощью метода полимеразной цепной реакции по 21 аутосомному локусу, входящих в состав набора GlobalFiler™ Express PCR Amplification Kit. ПЦР-продукты фракционировались электрофоретически с использованием SeqStudio™ Genetic Analyzer System. Размеры аллелей были проанализированы с помощью программного обеспечения GeneMapper 6.Результаты. Приведены популяционно-генетические данные по 21 STR локусу, входящим в систему GlobalFiler ™ Express (D8S1179, D21S11, D7S820, CSF1PO, D3S1358, TH01, D13S317, D16S539, vWA, TPOX, D18S51, D5S818, FGA, D2S441, D19S433, D22S1045, SE33, D10S1248, D1S1656, D2S1338, D12S391). Были рассчитаны ожидаемая и наблюдаемая гетерозиготность, вероятность случайного совпадения, дискриминирующий потенциал, потенциал исключения, индекс полиморфизма. Было определено соответствие наблюдаемого распределения генотипов равновесию Харди-Вайнберга. Было проведено сравнение частот аллелей между популяциями.Выводы. Показана высокая информативность исследованной индивидуализирующей системы из 21 аутосомного STR-локуса. Был впервые проанализирован локус SE33, который оказался наиболее гипервариабельным. Зафиксированы отличия по частотам аллелей STR-локусов между популяциями Киева, Одессы, Днепра, Харькова и Западной УкраиныАутосомні STR-локуси на даний час є найбільш використовуваним інструментом в криміналістиці. Частоти алелів STR-локусів використовуються для розрахунку ймовірності випадкового збігу профілів при ідентифікації осіб та ймовірності спорідненості.Метою роботи було дослідити поліморфізм 21 криміналістічно значущого STR-локусу у популяціях міст Києва, Одеси, Харкова, Дніпра та Західної України.Матеріали і методи. Референтна вибірка склала 1200 неспоріднених осіб змішаної популяції України. Геномну ДНК виділяли з клітин букального епітелію з використанням іонообмінної смоли ChelexR100. Виділену ДНК типували за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції за 21 аутосомним локусом, що входять до складу набору GlobalFiler™ Express PCR Amplification Kit. ПЛР-продукти було фракціоновано електрофоретично з використанням SeqStudio™ Genetic Analyzer System (Applied Biosystems, США). Розмір алелів було проаналізовано за допомогою програмного забезпечення GeneMapper 6. Статистичну обробку даних проводили за стандартними методами.Результати. Наведено популяційно-генетичні дані за 21 STR локуcом, що входять в систему GlobalFiler™ Express (D8S1179, D21S11, D7S820, CSF1PO, D3S1358, TH01, D13S317, D16S539, vWA, TPOX, D18S51, D5S818, FGA, D2S441, D19S433, D22S1045, SE33, D10S1248, D1S1656, D2S1338, D12S391). Були розраховані очікувана та спостережувана гетерозиготність, ймовірність випадкового збігу, дискриминуючий потенціал, потенціал виключення, індекс поліморфізму. Була визначена відповідність спостережуваного розподілу генотипів рівновазі Харді-Вайнберга. Було проведено порівняння частот алелів між популяціями.Висновки. Показана висока інформативність дослідженої індивідуалізуючої системи з 21 аутосомного STR-локуса. Був вперше проаналізований локус SE33. Зафіксовані відмінності за частотами алелів STR-локусів між популяціям
Каталазна активність Макроміцета pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr.) P. Kumm. за дії лазерного опромінення
Get PDFEnzyme catalase is characterized by the high catalytic activity, almost doesn’t need activation energy, reaction velocity of this enzyme limits not only the velocity of substrate diffusion to the active center. The action mechanism of catalase is in disintegration of hydrogen peroxide with emission of molecular oxygen. The enzyme is used as a component of biosensors for determining the quantitative content of hydrogen peroxide and ethanol. Aim of the work was to study the influence of laser radiation on the catalase activity of macromycete Pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr.) P. Kumm..Materials and methods. Irradiations of inolulum of always the same density and age were realized before inoculation using LED lasers of red, blue and green light with power 100 mWt. The catalase activity in mycelium and cultural filtrate was determined spectrophotometrically, based on the ability of hydrogen peroxide to form the stable colored complex with molybdenum salts.Results. The obtained results allow to make a conclusion about changeability of studied strains in the catalase activity of CF and MH. In particular, the highest index of catalase activity of cultural filtrate and mycelium homogenate was fixed for the strain Р - 191 of the fungus P. ostreatus. The worst producer of extracellular catalase is the strain Р - 108. The least value of the activity of mycelium catalase has been established for the strain Р - 192. It is probably explained by individual characteristics of these strains. Laser irradiation had a positive influence on the catalase activity of cultural filtrate and mycelium homogenate. Thus, in cultural filtrate the maximum catalase activity was fixed as a result of irradiation by the blue laser for the strain Р-191 of fungus P. ostreatus - 2986,72 ± 11,26 mcat / l. The catalase activity growth in mycelium homogenate has been established for the strain Р-192 also at the effect of blue laser irradiation - by 29,59%.Conclusions. It has been established, that laser irradiation by blue and green light with duration 10 s results in the catalase activity growth of cultural filtrate and mycelium homogenate of the studied strains of P. ostreatus. The effect of red light doesn’t cause reliable changes of the enzyme activity in most studied strains. The most reaction was inherent to the strains Р – 191 and Р - 192 of fungus P. ostreatus as a response to irradiation by blue light. Thus, the index of catalase activity of cultural filtrate for the strain Р - 191 grew by 20,18%, and the catalase activity of mycelium grew by 29,59% for the strain Р - 192. Other studied strains had less essential changes of the catalase function as a response to irradiationФермент каталаза характеризуется высокой каталитической активностью, почти не требует энергии активации, скорость реакции этого фермента лимитирует только скорость диффузии субстрата к активному центру. Механизм действия каталазы заключается в разложении перекиси водорода с выделением молекулярного кислорода. Фермент используется как компонент биосенсоров для количественного определения содержания пероксида водорода и этанола.Целью работы было исследовать влияние лазерного облучения на каталазную активность макромицета Pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr.) P. Kumm..Материалы и методы. Облучения инокулюма всегда одной плотности и возраста, проводили перед посевом с помощью светодиодных лазеров красного, синего и зеленого света с мощностью 100 мВт. Каталазную активность в мицелии и культуральном фильтрате определяли спектрофотометрически, основываясь на способности перекиси водорода образовывать с солями молибдена стойкий окрашенный комплекс.Результаты. Полученные результаты позволяют сделать вывод о изменчивочсте изученных штаммов в активности каталазы КФ и МГ. В частности, самый высокий показатель каталазной активности культуральной фильтрата и гомогената мицелия было зафиксировано для штамма Р - 191 гриба P. ostreatus. Худшим продуцентом екстрацелюларнои каталазы оказался штамм Р - 108. Самое низкое значение активности мицелиальной каталазы было установлено для штамма Р - 192. Это скорее всего объясняется индивидуальными характеристиками этих штаммов. Лазерное облучение оказало положительное влияние на активность каталазы культуральной фильтрата и гомогената мицелия. Так, в культуральной фильтрате максимум каталазной активности было зафиксировано в результате облучения синим лазером для штамма Р-191 гриба P. ostreatus - 2986,72 ± 11,26 мкат / л. Рост активности каталазы в гомогенате мицелия было установлено для штамма Р-192 также за действия синего лазерного облучения - на 29,59%.Выводы. Было установлено, что лазерное облучение синим и зеленым светом продолжительностью 10 сек ведет к росту каталазной активности культуральной фильтрата и гомогената мицелия исследуемых штаммов P. ostreatus. Действие красного света не вызывает достоверных изменений активности фермента в большинстве изученных штаммов. Наибольшей реакцией характеризовались штаммы Р - 191 и Р - 192 гриба P. ostreatus в ответ на облучение синим светом. Так, показатель каталазной активности культуральной фильтрата для штамма Р - 191 вырос на 20,18%, а активность каталазы мицелия выросла на 29,59% для штамма Р - 192. Другие изучены штаммы имели менее существенные изменения каталазной функции в ответ на действие облученияФермент каталаза широко розповсюджений в організмі людини та тварин, в усіх рослинах та мікроорганізмах, за винятком облігатних анаеробів. У грибів, порівняно з іншими організмами, каталаза зустрічається частіше, ніж пероксидаза.Метою роботи було дослідити вплив лазерного опромінення на каталазну активність макроміцета Pleurotus ostreatus (Jacq.:Fr.) P. Kumm.Матеріали і методи. Опромінення інокулюму завжди однієї щільності й віку, проводили перед посівом за допомогою світлодіодних лазерів червоного, синього та зеленого світла з потужністю 100 мВт. Каталазну активність в міцелії та культуральному фільтраті визначали спектрофотометрично, ґрунтуючись на здатності пероксиду водню утворювати із солями молібдену стійкий забарвлений комплекс.Результати. Отримані результати дозволяють зробити висновок про відмінність вивчених штамів у активності каталази КФ та МГ. Зокрема, найвищий показник каталазної активності культурального фільтрату та гомогенату міцелію було зафіксовано для штаму Р – 191 гриба P. ostreatus. Найгіршим продуцентом екстрацелюларної каталази виявився штам Р – 108. Найнижче значення активності міцеліальної каталази було встановлено для штаму Р – 192. Це найімовірніше пояснюється індивідуальними характеристиками цих штамів. Лазерне опромінення чинило позитивний вплив на активність каталази культурального фільтрату та гомогенату міцелію. Так, у культуральному фільтраті максимум каталазної активності було зафіксовано в результаті опромінення синім лазером для штаму Р–191 гриба P. ostreatus – 2986,72±11,26 мкат/л. Зростання активності каталази у гомогенаті міцелію було встановлено для штаму Р–192 також за дії синього лазерного опромінення – на 29,59% більше, порівняно з контролем.Висновки. Було встановлено, що лазерне опромінення синім та зеленим світлом тривалістю 10 сек веде до зростання каталазної активності культурального фільтрату та гомогенату міцелію досліджуваних штамів P. ostreatus. Дія червоного світла не викликає вірогідних змін активності ферменту у більшості вивчених штамів. Найбільшою реакцією характеризувалися штами Р – 191 та Р – 192 гриба P. ostreatus у відповідь на опромінення синім світлом. Так, показник каталазної активності культурального фільтрату для штаму Р – 191 зріс на 20,18%, а активність каталази міцелію зросла на 29,59% для штаму Р – 192. Інші вивчені штами мали менш суттєві зміни каталазної функції у відповідь на дію опроміненн
Сезонна динаміка цвітіння Calluna Vulgaris (L.) hull та його культиварів в умовах м. Києва у зв'язку з особливостями будови квітки
Get PDFThe aim of our study was to research the connection between the flower structure and the duration of flowering of Calluna vulgaris (L.) Hull and its cultivars. Our tasks were to investigate the flower structure of bud bloomers and double-flowered Calluna vulgaris (L.) Hull cultivars, to compare it with the structure of C. vulgaris flower; to analyze the data of phenological observations of C. vulgaris and its 10 cultivars flowering phase during 2015–2018.The methods were phenological observations and microscopic examinations.Results. Common features for C. vulgaris and cultivars concerning to their flowering are racemose inflorescences, an arrangement of flowers, acropetal succession. The flower structure of ‘Dirry’, ‘Mullion’, ‘Golden Carpet’, ‘Winter Red’ is similar to that of C. Vulgaris. Among this group, ‘Winter Red’ finishes blooming the first and ‘Dirry’ is the last due to its compound inflorescence. An increased number of petals, full sterility and long flowering period characterize flowers of double-flowered cultivars. Bud bloomers ‘Alicia’, ‘Bonita’ belong to f. diplocalyx Jansen. They are characterized by different flowering periods. ‘Alicia’ blooms the longest (85±7 days) among investigated C. vulgaris cultivars and ‘Bonita’ blooms about 53 days.Conclusions. C. vulgaris cultivars that have the same flower structure as species begin to bloom, as well as common heather, in the third decade of July. The duration of C. vulgaris cultivars flowering period depends also on the peculiarities of the inflorescence structure. Therefore, in order to predict the duration of cultivars flowering, it is necessary to study the features of their inflorescences structure. Double-flowered cultivars are worth to be used more often in gardening due to their high decorativeness and long flowering period. The issue of preserving the color of bud bloomers flowers needs further research. When using the cultivars of C. vulgaris with different types of flowers and duration of flowering, we can create landscapes of high and long decorative featuresЦелью исследования было проследить связь между строением цветка и продолжительностью цветения Calluna vulgaris и его культиваров, а заданиями – изучить строение цветков нераскрывных и махровых культиваров C. vulgaris, сравнить его со строением цветка C. vulgaris; проанализировать данные фенологических наблюдений за фазой цветения C. vulgaris и его 10 культиваров в течение 2015–2018 годов.Методами были фенологические наблюдения и микроскопические исследования.Результаты. Общими признаками генеративной сферы C. vulgaris и его культиваров является расположение цветков, кистевидные соцветия, их акропетальное раскрытие. Строение цветка ‘Dirry’, ‘Mullion’, ‘Golden Carpet’, ‘Winter Red’ аналогично такому C. vulgaris. Среди них ‘Winter Red’ заканчивает цветение первым, а ‘Dirry’ – последним благодаря сложному соцветию. Увеличение количества лепестков, полная стерильность и длительный период цветения характеризуют цветки махровых культиваров. Нераскрывные культивары ‘Alicia’, ‘Bonita’ относятся к f. diplocalyx Jansen. Они характеризуются различным периодом цветения: самый длинный (85 ± 7 дней) – у ‘Alicia’, а ‘Bonita’ цветет около 53 дней.Выводы. Культивары C. vulgaris с таким же строением цветков, как и вид, начинают цвести, как и вереск обыкновенный, в третьей декаде июля. Поскольку продолжительность периода цветения C. vulgaris зависит также от особенностей строения соцветия, для прогнозирования продолжительности цветения культиваров необходимо дальнейшее изучение структуры их соцветий. Махровые культивары следует активнее использовать в озеленении благодаря их высокой декоративности и длительному периоду цветения. Вопрос сохранения окраски цветков нераскрывных культиваров требует дальнейших исследований. Используя культивары C. vulgaris с различными формами цветков и продолжительностью цветения, можно создать ландшафтные высокодекоративные композиции с длительным периодом цветенияМетою дослідження було прослідкувати зв'язок між будовою квітки і тривалістю цвітіння Calluna vulgaris та його культиварів, а завданнями – вивчити будову квіток нерозкривних і махрових культиварів C. vulgaris, порівняти її з будовою квітки C. vulgaris; проаналізувати дані фенологічних спостережень за фазою цвітіння C. vulgaris та його 10 культиварів протягом 2015–2018 років.Методами були фенологічні спостереження та мікроскопічні дослідження.Результати. Загальними ознаками генеративної сфери C. vulgaris і його культиварів є розташування квіток, китицеподібні суцвіття, їх акропетальне розкриття. Будова квітки ‘Dirry’, ‘Mullion’, ‘Golden Carpet’, ‘Winter Red’ є подібною до такої C. vulgaris. Серед них ‘Winter Red’ закінчує цвітіння першим, а ‘Dirry’ – останнім завдяки складному суцвіттю. Збільшення кількості пелюсток, повна стерильність і тривалий період цвітіння характеризують квітки махрових культиварів. Нерозкривні культивари ‘Alicia’, ‘Bonita’ належать до f. diplocalyx Jansen. Вони характеризуються різним періодом цвітіння: найдовший (85 ± 7 днів) має ‘Alicia’, а ‘Bonita’ цвіте близько 53 днів.Висновки. Культивари C. vulgaris з такою ж будовою квіток, як і вид, починають цвісти, як і верес звичайний, в третій декаді липня. Оскільки тривалість періоду цвітіння C. vulgaris залежить також від особливостей будови суцвіття, для прогнозування тривалості цвітіння культиварів необхідне подальше вивчення структури їх суцвіть. Махрові культивари варто активніше використовувати в озелененні завдяки їхній високій декоративності та тривалому періоду цвітіння. Питання збереження забарвлення квіток нерозкривних культиварів потребує подальших досліджень. Використовуючи культивари C. vulgaris з різними формами квіток і тривалістю цвітіння, можна створити ландшафтні високодекоративні композиції з тривалим періодом цвітінн
Просторовий розподілі, розмірно-масова і вікова структура популяції камбали глосі Platichthys luscus Шаболатського лиману
Get PDFThe Shabolatsk liman is situated in the Southern-Western Black Sea side and relates to the type of semi-open, saline-water liman-lagoons.Since the middle ХХ century essential changes have occurred in the liman hydroecosystem that resulted in the essential transformation of the basin biota.The aim of the study was in revealing changes in the spatial distribution, dimensional-mass and age structure of the population of dab gloss Platichthys luscus in the Shabolatsk liman.The composition and population structure of ichthyocenosis of Shabolatsk liman, bio-ecological characteristics of most mass types of fish on the example of dab gloss were studied.The studies of the spatial distribution of the population of dab gloss Platichthys luscus in the Shabolatsk liman demonstrated that gloss fattens along the whole liman water area, but in the autumn-winter period concentrates in the deep-water saline Southern-Western part of the liman.The conducted studies of the dimensional-mass and age structure of the Platichthys luscus population in the Shabolatsk liman allowed to establish that the population was presented by five age groups like in the previous period, but the share of fishes of the older age decreased.Dimensional-mass indices and fatness of dab decreased. It has been established, that the loss of the essential share of the spawning herd in 1992, desalination and worsening of the fodder base resulted in the stable depression of the dab population in liman in the following years.Taking into account food inclinations of Platichthys luscus (the base of gloss nutrition is mollusks, cancroids and fish (gobies and silversides)), at forming the polyculture in the Shabolatsk liman, dab gloss may be recommended as one of main consumers of zoobenthos that doesn’t come in food competition with other fish typesШаболатский лиман расположен в северо-западном Причерноморье и относится к типу полуоткрытых, солоноватоводных лиманно-лагун.С середины ХХ века в гидроэкосистеме лимана происходили значительные изменения, которые привели к существенной трансформации биоты водоема.Цель исследования заключалась в выяснении изменений пространственного распределения, размерно-массовой и возрастной структуры популяции камбалы глоссы Platichthys luscus Шаболатского лимана.Исследовались состав и популяционная структура ихтиоценоза Шаболатского лимана, биолого-экологические характеристики наиболее массовых видов рыб на примере камбалы глоссы.Проведенные исследования пространственного распределения популяции камбалы глоссы Platichthys luscus Шаболатского лимана показали, что глось нагуливается по всей акватории лимана, но в осенне-зимний период собирается в ослоненой, глубоководной юго-западной части лимана.Проведенные исследования размерно-массовой и возрастной структуры популяции Platichthys luscus Шаболатского лимана позволили установить, что, как и в предыдущий период, популяция была представлена пятью возрастными группами, но доля рыб старшего возраста уменьшилась.Размерно-массовые показатели и упитанность камбалы снизились. Установлено, что потеря значительной части нерестового стада в 1992 г., Опреснения и ухудшение кормовой базы привели к устойчивой депрессии популяции камбалы в лимане в последующие годы.Учитывая пищевые предпочтения Platichthys luscus (основу питания камбалы глоссы составляют моллюски, ракообразные и рыба (бычки и атерина)), при формировании поликультуры в Шаболатском лимане, можно рекомендовать камбалу глоссу, как одного из основных потребителей зообентоса, что не вступает в пищевую конкуренцию с другими видами рыбШаболатський лиман розташований в північно-західному Причорномор’ї та відноситься до типу напіввідкритих, солонуватоводних лимано-лагун.З середини ХХ сторіччя в гідроекосистемі лиману відбувалися значні зміни, які призвели до суттєвої трансформації біоти водойми.Мета дослідження полягала у з’ясуванні змін просторового розподілу, розмірно-масової і вікової структури популяції камбали глосі Platichthys luscus Шаболатського лиману.Досліджувалися склад і популяційна структура іхтіоценозу Шаболатського лиману, біолого-екологічні характеристики найбільш масових видів риб на прикладі камбали глосі.Проведені дослідження просторового розподілу популяції камбали глосі Platichthys luscus Шаболатського лиману показали, що глось нагулюється по всій акваторії лиману, але в осіннє-зимовий період збирається в ослоненій, глибоководній південно-західній частині лиману.Проведені дослідження розмірно-масової і вікової структури популяції Platichthys luscus Шаболатського лиману дозволили встановити, що, як і в попередній період, популяція була представлена п’ятьма віковими групами, але частка риб старшого віку зменшилась.Розмірно-масові показники і вгодованість камбали знизились. Встановлено, що втрата значної частини нерестового стада в 1992 р., опріснення і погіршення кормової бази привели до стійкої депресії популяції камбали в лимані в наступні роки.Враховуючи харчові уподобання Platichthys luscus (основу харчування глосі складають молюски, ракоподібні і риба (бички і атерина)), при формуванні полікультури в Шаболатському лимані, можна рекомендувати камбалу глосу, як одного із основних споживачів зообентосу, що не вступає в харчову конкуренцію з іншими видами ри
Цитогенетичні ефекти у лімфоцитах онкологічних хворих в залежності від джерела опромінення та локальності радіаційного впливу у експерименті ex vivo
Get PDFAims: Estimation of the cytogenetic lesions yield and their distribution among cells in donor lymphocytes of cancer patients with different tumor localizations depending on the source of radiation and the locality of radiation exposure in a therapeutically significant dose in ex vivo experiment.Methods: Cytogenetic analysis was performed in lymphocytes of 30 oncogynecological patients, lung cancer patients and head and neck cancer patients before the start of radiation treatment. Whole peripheral blood was irradiated at 2 Gy dose with a further simulation of partial body irradiation using gamma-irradiation 60Co on the ROKUS-AM and megavolt irradiation on the linear accelerator Clinac 600C.Results of research: An increase of radiation-specific chromosome damage frequency after gamma- and megavolt irradiation of cancer patients’ lymphocytes at 2 Gy dose was shown. With the absence of dependence on the tumor localization the statistically significant excess of the chromosome exchanges level due to irradiation on linear accelerator in compare with gamma-irradiation was found. At 2 Gy dose point with a simulation of partial body irradiation a similar dependence on the applied source was observed. So, the increase of the chromosome type aberrations level was due to 2,5-fold increase of the dicentric and ring chromosomes number under the gamma-irradiation and 5-fold under megavolt irradiation. For local irradiation simulation for both sources the chromosome aberrations level significantly exceeded the values of the zero point, and the dicentrics distribution among cells was over-dispersed according to Poisson statistic.Conclusion: Cytogenetic studies in ex vivo experiment showed that in donors’ lymphocytes, regardless of the tumor location, megavolt irradiation demonstrated a more genotoxic effect in compare with gamma-irradiation. The data obtained indicated that the proposed test experiment of ex vivo irradiation with partial body radiation simulation can be successfully used to detect the fact of irradiation and to confirm, if present, its locality. The study results will contribute to the improvement of the radiobiological basis of cancer patients’ radiation treatment and can be of use for the development of approaches to the individualization of therapeutic irradiationЦель: Оценка выхода цитогенетических повреждений и их поклеточного распределения в донорских лимфоцитах онкологических больных с разными локализациями опухолей в зависимости от источника облучения и локальности радиационного воздействия в терапевтически значимой дозе в эксперименте ex vivo.Методы: Цитогенетический анализ проводили с использованием лимфоцитов от 30 онкогинекологических больных, больных раком легкого и с опухолями головы и шеи до начала лучевого лечения. Цельную периферическую кровь облучали в дозе 2 Гр с дальнейшей симуляцией локального облучения, применяя гамма-облучение 60Со на аппарате РОКУС-АМ и мегавольтное облучение на линейном ускорителе Clinac 600C.Результаты исследования: Показано повышение частоты радиационно-специфических повреждений хромосом при гамма- и мегавольтном облучении лимфоцитов онкологических больных в дозе 2 Гр. При этом на фоне отсутствия зависимости от локализации опухолей установлено статистически значимое превышение уровня хромосомных обменов при облучении на линейном ускорителе относительно значений этих показателей при использовании гамма-аппарата. На точке 2 Гр с симуляцией локального облучения наблюдали аналогичную зависимость от примененного источника. Так, прирост общего уровня аберраций хромосомного типа происходил за счет повышения количества дицентрических и кольцевых хромосом в 2,5 раза при действии гамма-облучения и в 5 раз при мегавольтном облучении. При симуляции локального облучения для обоих источников показано достоверное превышение уровня аберраций хромосомного типа над значениями на нулевой точке, а распределение дицентриков по клеткам был сверхдисперсным относительно статистики Пуассона.Выводы: Цитогенетическое исследования в эксперименте ex vivo показало, что в донорских лимфоцитах, вне зависимости от локализации опухолей, мегавольтное облучение проявляет более генетоксический эффект по сравнению с гамма-облучением. Полученные данные свидетельствуют, что предложенная тестовая модель облучения ex vivo с симуляцией локального облучения может успешно использоваться для детекции факта облучения и подтверждения, при наличии, его локальности. Результаты исследования будут способствовать усовершенствованию радиобиологического сопровождения лучевого лечения онкологических больных и могут быть использованы при разработке подходов к индивидуализации терапевтического облученияМета: Оцінка виходу цитогенетичних пошкоджень та їх поклітинного розподілу у донорських лімфоцитах онкологічних хворих з різними локалізаціями пухлин в залежності від джерела опромінення та локальності радіаційного впливу у терапевтично значущій дозі в експерименті ex vivo.Методи: Цитогенетичний аналіз проводили із використанням лімфоцитів від 30 онкогінекологічних хворих, хворих на рак легені та з пухлинами голови та шиї до початку променевого лікування. Цільну периферичну кров опромінювали в дозі 2 Гр з подальшою симуляцією локального опромінення, застосовуючи гамма-опромінення 60Со на апараті РОКУС-АМ та мегавольтне опромінення на лінійному прискорювачі Clinac 600C.Результати дослідження: Показано підвищення частоти радіаційно-специфічних пошкоджень хромосом при гамма- та мегавольтному опроміненні лімфоцитів онкологічних хворих в дозі 2 Гр. При цьому, на фоні відсутньої залежності від локалізації пухлин, встановлено статистично значуще перевищення рівня хромосомних обмінів при опроміненні на лінійному прискорювачі відносно значень цих показників при використанні гамма-апарата. На точці 2 Гр з симуляцією локального опромінення спостерігали аналогічну залежність від застосованого джерела. Так, приріст загального рівня аберацій хромосомного типу відбувався за рахунок підвищення кількості дицентричних та кільцевих хромосом у 2,5 рази за дії гамма-опромінення та у 5 разів при мегавольтному опроміненні. За симуляції локального опромінення для обох джерел показано вірогідне перевищення рівня аберацій хромосомного типу над значеннями на нульовій точці, а розподіл дицентриків по клітинам був наддисперсним відносно статистики Пуассона.Висновки: Цитогенетичне дослідження у експерименті ex vivo показало, що у донорських лімфоцитах, незалежно від локалізації пухлин, мегавольтне опромінення проявляє більш генотоксичний ефект у порівнянні з гамма-опроміненням. Отриманні данні свідчать, що запропонована тестова модель опромінення ex vivo з симуляцією локального опромінення може успішно використовуватись для детекції факту опромінення та підтвердження, за наявності, його локальності. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню радіобіологічного супроводу променевого лікування онкологічних хворих та можуть бути використані при розробці підходів до індивідуалізації терапевтичного опроміненн
Порівняльна оцінка методів визначення посухостійкості сортів пшениці м’якої озимої
Get PDFThe aim of the work was to estimate the drought tolerance of winter bread wheat varieties by the laboratory method and in vitro culture and to compare the obtained results.Materials and methods. The object of research was winter bread wheat varieties of various ecological and geographical origins. In the work methods of tissue and organ in vitro culture, in vitro selection, laboratory and statistical data analysis were applied. The resistance to water deficit of 15 wheat varieties was studied by seed germination in the osmotic solution and the proportion of living calli on a selective medium with mannitol.Results. The winter bread wheat varieties, created in various ecological zones, were screened for drought tolerance and sources of tolerance to water deficit were identified. The genotypic reaction to osmotic stress of the varieties was manifested by different proportions of viable calli and different percentage of germinated seeds under the action of the stress factor. It was established, that the Balada Myronivska and Gorlytsya Myronivska varieties were characterized by the highest tolerance to water deficit, in which the percentage of seed germination and callus survival on media with osmotic was the highest. The Ovidii and Wenzell varieties turned out to be the most sensitive to the action of water deficit, because under selective conditions they had the lowest tolerance to the osmotic stress. A reliable correlation was revealed (r = 0.86) between the drought tolerance indices, obtained by the laboratory method and in vitro. A method for assessing the drought tolerance of wheat genotypes has been developed and patented, which will contribute to the creation of new varieties with valuable practical properties.Conclusions. The tolerance indices, obtained at various levels of organization (cells, seedlings), basically coincided for the majority of the studied varieties; therefore, in vitro and laboratory assessment methods can be used to evaluate breeding material. The possibility of using selective systems with mannitol for screening wheat genotypes for tolerance to water deficit is shown. The Balada Myronіvska and Gorlytsia Myronіvska varieties can be a valuable source material for further selection of wheatЦелью работы было определить засухоустойчивость сортов пшеницы мягкой озимой лабораторным методом и в культуре in vitro и сравнить полученные результаты.Материалы и методы. Объектом исследований были сорта пшеницы мягкой озимой различного эколого-географического происхождения. В работе применялись методы культуры тканей и органов in vitro, селекции in vitro, лабораторный и статистического анализа данных. Устойчивость к водному дефициту 15 сортов пшеницы изучали по всхожести семян на осмотическом растворе и долей живых каллусов на селективной среде с маннитом.Результаты. Проведен скрининг сортов пшеницы мягкой озимой, созданных в различных экологических зонах, на засухоустойчивость и выделены источники устойчивости к водному дефициту. Генотипическая реакция на осмотический стресс сортов проявлялась разной долей жизнеспособных каллусов и различным процентом проросших семян при действии стрессового фактора. Установлено, что наибольшей устойчивостью к водному дефициту характеризовались сорта Балада Миронівська и Горлиця Миронівська, в которых процент прорастания семян и выживаемость каллусов на средах с осмотиком были самыми высокими. Сорта Овідій и Wenzell оказались наиболее чувствительными к действию водного дефицита, поскольку при селективных условиях они имели самые низкие показатели устойчивости к осмотическому стрессу. Выявлена достоверная корреляционная связь (r = 0,86) между показателями засухоустойчивости, полученными лабораторным методом и in vitro. Разработан и запатентован способ оценки засухоустойчивости генотипов пшеницы, который будет способствовать созданию новых сортов с ценными практическими свойствами.Выводы. Показатели устойчивости, полученные на различных уровнях организации (клетки, проростки), в основном совпадали для большинства изученных сортов, поэтому для оценки селекционного материала можно использовать как in vitro, так и лабораторный методы оценки. Показана возможность использования селективных систем с маннитом для проведения скрининга генотипов пшеницы на устойчивость к водному дефициту. Сорта Балада Миронівська и Горлиця Миронівська могут быть ценным исходным материалом для дальнейшей селекции пшеницыМетою роботи було визначити посухостійкість сортів пшениці м’якої озимої лабораторним методом і в культурі in vitro та порівняти отримані результатиМатеріали та методи. Об’єктом досліджень були сорти пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження. У роботі застосовувалися методи культури тканин і органів in vitro, селекції in vitro, лабораторний та статистичного аналізу даних. Стійкість до водного дефіциту 15 сортів пшениці вивчали за схожістю насіння на осмотичному розчині та часткою живих калюсів на селективному середовищі з манітом.Результати. Проведено скринінг сортів пшениці м’якої озимої, створених у різних екологічних зонах, на посухостійкість та виділено джерела стійкості до водного дефіциту. Генотипова реакція на осмотичний стрес сортів виявлялась за різною часткою життєздатних калюсів та неоднаковим відсотком пророслого насіння за дії стресового чинника. Встановлено, що найбільшою стійкістю до водного дефіциту характеризувалися сорти Балада миронівська та Горлиця миронівська, у яких відсоток проростання насіння та рівень виживання калюсів на середовищах з осмотиком були найвищими. Сорти Овідій і Wenzell виявилися найчутливішими до дії водного дефіциту, оскільки за селективних умов вони мали найнижчі показники стійкості до осмотичного стресу. Виявлено достовірний кореляційний зв'язок (r = 0,86) між показниками посухостійкості, отриманими лабораторним методом та in vitro. Розроблено та запатентовано спосіб оцінки посухостійкості генотипів пшениці, який сприятиме створенню нових сортів з цінними практичними властивостями.Висновки. Показники стійкості, отримані на різних рівнях організації (клітини, проростки), в основному збігалися для більшості вивчених сортів, тому для оцінки селекційного матеріалу можна використовувати як in vitro, так і лабораторний методи оцінки. Показано можливість використання селективних систем з манітом для проведення скринінгу генотипів пшениці на стійкість до водного дефіциту. Сорти Балада миронівська та Горлиця миронівська можуть бути цінним вихідним матеріалом для подальшої селекції пшениц
Особливості анатомічної будови вегетативних органів та врожайність льону олійного (Linum usitatissimum L.) при застосуванні стимулятора росту
Get PDFThe activity of growth processes in a plant organism is determined not only by the content of individual groups of phytohormones, but is predominantly determined by the balance of biologically active substances. Exogenous applying of compositions with phytohormone analogues or activity regulators influences on the metabolism processes and leads to changes in growth processes.The purpose of the research was to investigate the peculiarities of the anatomical structure of vegetative organs and the formation of the linseed yield under the influence of a complex stimulating drug treptolem.Materials and methods. Oil flax plants of ‘Debut’ variety were once treated with 0.03 ml/l water solution treptolem in the budding phase. Morphological parameters of flax plants were studied every 10 days. The anatomical structure of the vegetative organs of flax was studied on leaves of the same age and fragments of the stem in the middle part.Results. There has been established the effect of the growth stimulator with auxin, gibberellin, cytokinin compounds complex on the features of growth processes, anatomical organization of vegetative organs, productivity of linseed oil plants (Linum usitatissimum L.). The using of treptolem during the budding period leads to an increase in the productivity of linseed oil by the increasing of morphogenesis process of vegetative organs with simultaneous restructuring of anatomical structure of stems and leaves. The increase in the stem diameter due to the better development of bark, xylem, thickening of bast fibres enhances the resistance of linseed oil plants to lodging. Stimulator induces enhanced the development of the photosynthetic apparatus: formation of a larger number of leaves, prolongation of their active functioning, increasing of chlorenchyma cells size and improving of chloroplastogenesis. The enhancement of photosynthetic productivity of oil flax plants leads to an intensification of carpogenesis, an increase in yield and an improvement in the crop structure. The content of the residual amount of morphoregulators in the seeds is much lower, at acceptable concentrations.Conclusions. The use of treptolem on flaxseed plants leads to changes in the formation of the stem and the development of the leaf apparatus that increases the yield of the cropАктивность ростовых процессов в растительном организме определяется не столько содержанием отдельных групп фитогормонов, а преимущественно детерминируется балансом биологически активных веществ. Экзогенное введение композиций с аналогами фитогормонов или регуляторами активности влияет на процессы метаболизма и приводит к изменениям в ростовых процессах.Целью исследований было установить особенности анатомического строения вегетативных органов и формирования урожая семян льна масличного под влиянием применения комплексного ростстимулирующего препарата трептолема.Материалы и методы. Растения льна масличного сорта ‘Дебют’ однократно обрабатывали водным раствором трептолема в концентрации 0,03 мл/л в фазу бутонизации. Морфологические показатели изучали каждые 10 суток. Для определения анатомической структуры вегетативных органов льна отбирали листья одинакового возраста и фрагменты стебля в средней части.Результаты. Установлено влияние стимулятора роста с комплексом веществ ауксиновой, гиббереллиновой, цитокининовой природы на особенности ростовых процессов, анатомическую организацию вегетативных органов и продуктивность растений льна масличного (Linum usitatissimum L.). Использование трептолема во время периода бутонизации приводит к повышению урожайности льна масличного за счет усиления процессов морфогенеза вегетативных органов с одновременной реструктуризацией анатомического строения стебля и листьев. Увеличение диаметра стебля благодаря лучшему развитию коры, ксилемы, утолщению лубяных волокон повышает устойчивость растений льна масличного к полеганию. Препарат индуцирует усиленное развитие фотосинтетического аппарата: закладку большего количества листьев, пролонгацию их активного функционирования, увеличение размеров клеток хлоренхимы и улучшения хлоропластогенеза. Повышение фотосинтетической продуктивности растений льна масличного приводит к интенсификации процессов карпогенеза, увеличению урожайности и улучшению структуры урожая. Содержание остаточного количества морфорегулятора в семенах значительно ниже, допустимых концентрации.Выводы. Применение трептолема на растениях льна масличного приводит к изменениям в формировании стебля и развития листового аппарата, способствует повышению урожайности культурыАктивність ростових процесів у рослинному організмі визначається не стільки вмістом окремих груп фітогормонів, а переважно детермінується балансом біологічно активних речовин. Екзогенне внесення композицій з аналогами фітогормонів чи регуляторами активності впливає на процеси метаболізму та призводить до змін у ростових процесах.Метою досліджень було встановити особливості анатомічної будови вегетативних органів та формування врожаю насіння льону олійного під впливом застосування комплексного рістстимулюючого препарату трептолему.Матеріали та методи. Рослини льону олійного сорту ‘Дебют’ одноразово обробляли водним розчином трептолему в концентрації 0,03 мл/л в фазу бутонізації. Морфологічні показники вивчали кожні 10 діб. Для визначення анатомічної структури вегетативних органів льону відбирали листки однакового віку та фрагменти стебла в середній частині.Результати. Встановлено вплив стимулятора росту з комплексом речовин ауксинової, гіберелової, цитокінінової природи на особливості ростових процесів, анатомічну організацію вегетативних органів та продуктивність рослин льону олійного (Linum usitatissimum L.). Використання трептолему під час періоду бутонізації призводить до підвищення врожайності льону олійного за рахунок посилення процесів морфогенезу вегетативних органів з одночасною реструктуризацією анатомічної будови стебла та листків. Збільшення діаметра стебла завдяки кращому розвитку кори, ксилеми, потовщенню луб’яних волокон підвищує стійкість рослин льону олійного до вилягання. Препарат індукує посилений розвиток фотосинтетичного апарату: закладання більшої кількості листків, пролонгація їх активного функціонування, збільшення розмірів клітин хлоренхіми та покращення хлоропластогенезу. Підвищення фотосинтетичної продуктивності рослин льону олійного призводить до інтенсифікації процесів карпогенезу, збільшення урожайності та покращення структури врожаю. Вміст залишкової кількості морфорегулятора в насінні значно нижчий, за допустимі концентрації.Висновки. Застосування трептолему на рослинах льону олійного призводить до змін у формуванні стебла та розвитку листкового апарату, що сприяє підвищенню врожайності культур
Вплив технологічного процесу переробки насіння ріпаку на вміст глюкозинолатів
Get PDFThe purpose of the study is to determine the content of glucosinolates in rapeseed and its processing products, depending on the technological methods of its processing at different processing plants.Materials and methods. The studies were conducted using marketable rapeseed seeds, as well as by-products of its processing into oil - meal and cake. Samples of the initial and final products of processing were selected at those enterprises of Ukraine, which in the last few years have been engaged in processing rapeseed.The biochemical analysis of samples of seeds, meal and cake was performed by known methods.Calculated and analytical research methods were used to analyze the results obtained.Results. The studies have shown that reducing the content of glucosinolates also occurs in the process of industrial processing of commercial rapeseed oil. In the case of oil extraction enterprises, this figure is reduced by 50%, and in enterprises where there are no stages of extraction and toasting - by 25%.The analysis showed that the content of glucosinolates in domestic products of processing rapeseed (cake, meal) at this stage is an average of 25 μmol/g. However, this level is still higher than what is thought to be used in feeding monogastric animals without restriction, since then the content of glucosinolates in these products should not exceed 20 μmol/g.Conclusions. The content of the main anti-nutrients in rapeseed meal/cake of domestic production in the current year was 25,1-25,8 µmol/g d.m., which is still higher than the level that allows to use these products of processing rapeseed in feeding monogastric animals without limitsЦель исследования - определить содержание глюкозинолатов в семенах рапса и продуктах его переработки в зависимости от технологических приемов его переработки на различных перерабатывающих предприятиях.Материалы и методы. Исследования проводились с использованием товарных семян, а также побочных продуктов его переработки на масло - шрота и жмыха. Образцы выходных и конечных продуктов переработки были отобраны на тех предприятиях Украины, которые последние несколько лет занимались переработкой семян рапса.Биохимический анализ образцов семян, шрота и жмыха проводили известными методами.Для анализа полученных результатов использовали расчетные и аналитические методы исследований.Результаты. Как показали исследования, снижение содержания глюкозинолатов происходит также в процессе промышленной переработки товарных семян рапса на масло. При этом на маслоэкстракционных предприятиях этот показатель снижается на 50 %, а на предприятиях, где отсутствуют этапы экстракции и тостеризации - на 25 %.Анализ показал, что содержание глюкозинолатов в отечественных продуктах переработки семян рапса (жмых, шрот) на данном этапе составляет в среднем 25 мкмоль / г. Однако этот уровень пока выше того, по какому считается, что использовать их в кормлении моногастричных животных можно без ограничений, поскольку тогда содержание глюкозинолатов в этих продуктах не должно превышать 20 мкмоль / г.Выводы. Содержание основных антипитательных веществ в рапсовом шроте/жмыхе отечественного производства в текущем году составлял 25,1-25,8 мкмоль/г с.в., что пока выше уровня, который позволяет использовать данные продукты переработки семян рапса в кормлении моногастричных животных без ограниченийМета дослідження – визначити вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку та продуктах його переробки залежно від технологічних прийомів його переробки на різних переробних підприємствах.Матеріали та методи. Дослідження проводились з використанням товарного насіння ріпаку, а також побічних продуктів його переробки на олію – шроту та макухи. Зразки вихідних та кінцевих продуктів переробки були відібрані на тих підприємствах України, які останні кілька років займалися переробкою ріпакового насіння.Біохімічний аналіз зразків насіння, шроту та макухи проводили відомими методами.Для аналізу отриманих результатів використовували розрахункові та аналітичні методи досліджень.Результати. Як показали дослідження, зниження вмісту глюкозинолатів відбувається також в процесі промислової переробки товарного насіння ріпаку на олію. При цьому на олієекстракційних підприємствах цей показник знижується на 50 %, а на підприємствах, де відсутні етапи екстракції і тостурування – на 25 %.Аналіз показав, що вміст глюкозинолатів у вітчизняних продуктах переробки ріпакового насіння (макуха, шрот) на даному етапі складає в середньому 25 мкмоль/г. Однак цей рівень є покищо вищим від того, за яким вважається, що використовувати їх в годівлі моногастричних тварин можна без обмежень, оскільки тоді вміст глюкозинолатів в цих продуктах не повинен перевищувати 20 мкмоль/г.Висновки. Вміст основних антипоживних речовин у ріпаковому шроті/макусі вітчизняного виробництва в поточному році складав 25,1-25,8 мкмоль/г с.р., що поки що є вищим за рівень, який дозволяє використовувати дані продукти переробки ріпакового насіння в годівлі моногастричних тварин без обмежен
Рівень білка Cyclin D1 у лімфоцитах периферичної крові учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді після опромінення
Get PDFAim: to assess changes of products of Cyclin D1 protein in lymphocytes of peripheral blood of Chernobyl clean-up workers as remote results of the action of ionizing irradiation. Methods: there were examined 120 Chernobyl clean-up workers in the remote period after radiation exposure and 45 persons of the control group. For assessing mitogen-induced levels of Cyclin D1, the micro-method of cultivating erythrocytes of whole blood was used. The quantitative assessment of the spontaneous and mitogen-induced levels of Cyclin D1 in lymphocytes of peripheral blood (PB) was realized using the reagents FITC Mouse Anti-Human Cyclin D1 Antibody Set (BD, USA) by the method of flow cytometry.Research results: there was determined the dose-dependent increase of the spontaneous level of Cyclin D1 in PB lymphocytes of Chornobyl clean-up workers. High values of the parameter were established in the subgroup of Chornobyl clean-up workers, irradiated in the diapason of doses as 500-1000 mSv. Maximal values of Cyclin D1 level in PB lymphocytes were observed in Chornobyl clean-up workers at exacerbation of the bronchial-pulmonary pathology, bronchial asthma in anamnesis and in reconvalescents of acute radiation sickness with the radiation doses D ≥ 500 mSv. After mitogen stimulation of lymphocytes, there was noted the decrease of Cyclin D1 level in the group of Chornobyl clean-up workers and the increase in persons of the control group.Conclusions: the research revealed the differences in products of Cyclin D1 in PB lymphocytes of Chornobyl clean-up workers and persons of the control group. The revealed changes of the spontaneous and mitogen-induced levels of Cyclin D1 in PB lymphocytes of Chornobyl clean-up workers with the somatic pathology reflect disorders in regulation processes of proliferation and cellular cycle. The obtained data add ideas about mechanisms of the radiation-induced disorder of the cellular cycle that may be a manifestation of genome instability and become a trigger factor of carcinogenesis in the remote period after radiation exposureЦель: оценить изменения продукции белка Cyclin D1 в лимфоцитах периферической крови участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС, как отдаленные последствия действия ионизирующего излучения.Методы: обследовано 120 участников ликвидации последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС в отдаленном периоде после облучения и 45 человек контрольной группы. Для оценки митоген-индуцированных уровней Cyclin D1 использовали микрометод культивирования лейкоцитов цельной крови. Количественную оценку спонтанного и митоген-индуцированного уровней Cyclin D1 в лимфоцитах периферической крови (ПК) проводили, используя реагенты FITC Mouse Anti-Human Cyclin D1 Antibody Set (BD, США), с помощью метода проточной цитометрии.Результаты исследований: определено дозозависимое увеличение спонтанного уровня Cyclin D1 в лимфоцитах ПК участников ЛПА на ЧАЭС. Высокие значения показателя установлено в подгруппе участников ЛПА, облученных в диапазоне доз 500-1000 мЗв. Максимальные значения уровня Cyclin D1 в лимфоцитах ПК обнаружено у участников ЛПА на ЧАЭС, которые находились в состоянии обострения бронхо-легочной патологии, имели бронхиальную астму в анамнезе, и у реконвалесцентов острой лучевой болезни с дозами облучения D ≥ 500 мЗв. После митогенной стимуляции лимфоцитов определено снижение уровня Cyclin D1 в группе участников ЛПА и увеличение у лиц контрольной группы.Выводы: исследование выявило различия в продукции Cyclin D1 в лимфоцитах ПК участников ЛПА на ЧАЭС и лиц контрольной группы. Выявленные изменения спонтанного и митоген-индуцированного уровней Cyclin D1 в лимфоцитах ПК участников ЛПА на ЧАЭС с соматической патологией, отражают нарушения в процессах регуляции пролиферации и клеточного цикла. Полученные данные дополняют представления о механизмах радиационно-индуцированного нарушения клеточного цикла, которые могут быть проявлением нестабильности генома и стать триггерным фактором онкогенеза в отдаленном периоде после облученияМета: оцінити зміни продукції білка Cyclin D1 у лімфоцитах периферичної крові учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як віддалені наслідки дії іонізуючого випромінювання.Методи: обстежено 120 учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС у віддаленому періоді після опромінення та 45 осіб контрольної групи. Для оцінки мітоген-індукованих рівнів Cyclin D1 використовували мікрометод культивування лейкоцитів цільної крові. Кількісну оцінку спонтанного та мітоген-індукованого рівнів Cyclin D1 у лімфоцитах периферичної крові (ПК) проводили з використанням реагентів FITC Mouse Anti-Human Cyclin D1 Antibody Set (BD, США) методом проточної цитометрії.Результати досліджень: визначено дозозалежне збільшення спонтанного рівня Cyclin D1 у лімфоцитах ПК учасників ЛНА на ЧАЕС. Найвищі значення показника встановлено у підгрупі учасників ЛНА, опромінених в діапазоні доз 500-1000 мЗв. Максимальні значення рівня Cyclin D1 у лімфоцитах ПК виявлено в учасників ЛНА на ЧАЕС, які перебували у стані загострення бронхо-легеневої патології, мали бронхіальну астму в анамнезі, та у реконвалесцентів гострої променевої хвороби з дозами опромінення D ≥ 500 мЗв. Після мітогенної стимуляції лімфоцитів визначено зниження рівня Cyclin D1 у групі учасників ЛНА та збільшення у осіб контрольної групи.Висновки: дослідження виявило відмінності у продукції Cyclin D1 у лімфоцитах ПК учасників ЛНА на ЧАЕС та осіб контрольної групи. Визначені зміни спонтанного та мітоген-індукованого рівнів Cyclin D1 у лімфоцитах ПК учасників ЛНА на ЧАЕС із соматичною патологією, відображають порушення у процесах регуляції проліферації та клітинного циклу. Отримані дані доповнюють уявлення про механізми радіаційно-індукованого порушення клітинного циклу, які можуть бути проявом нестабільності геному та стати тригерним фактором онкогенезу у віддаленому періоді після опроміненн
Фіторізноманіття степового урочища лиса гора – елемента регіональної екологічної мережі Одеської області
Get PDFThe article presents the results of studies of phytochemical diversity of the steppe tract Lysa Hora – an element of the regional ecological network of the Odessa region. The purpose of the study is to evaluate the ecological role of phytobiots of the Lysa Hora steppe tract, in particular in the spread of phytodiversity for the balanced development of the territory.Methods. For the analysis of phytobiots classical methods researches were used. Identification of plant species was performed according to the relevant determinant (Definitor ..., 1987). The biomorphological structure of species of higher vascular plants is represented by the linear system of life forms of V.M. Golubev (1972) and K. Raunkier (1934). The ecological structure of plant groups was determined by NI Basilevich (1986), ecological-phytocenotic structure - according to A.D. Belgard (1950). The data collected during the field surveys were processed using the spreadsheet program Microsoft Excel and Statistica 7.0.Research results. An assessment of the ecological role of the steppe tract of the Lysa Hora is given, according to the main ecological indicators: species richness, incidence and abundance of phytobiots. According to the results of our research, it has been established that 210 species of higher vascular plants belonging to 112 genera and 37 families occur in these territories. Most species of phytobiots belong to the Asteraceae – 17.1 %, Fabaceae and Lamiaceae – 11.4 %, Poaceae – 8 % to the leading families. The top ten genera of the spectrum also include the families Rosaceae, Scrophulariaceae, Rubiaceae, Brassicaceae, Boraginaceae, Plantaginaceae. In the spectrum of biomorphs, herbs are dominated by herbaceous plants – 50.1 %, perennials – 29.5 %. The location of the buds of renewal relative to the soil substrate is dominated by hemicryptophytes – 35.2 %, the proportion of terrophytes is 29 %, phanerophytes – 5.2, geophytes – 4.2, chamephytes – 1.4 %. The habitat of rare and endangered species of higher vascular plants, which indicate the value of the Lysa Hora steppe tract in floristic terms, has also been established.Conclusions. Steppe Tract Lysa Hora as an integral part of the regional eco-network, despite significant anthropogenic transformation, remains an important link in the spread of phyto-diversity and conservation of biotaВ статье представлены результаты исследований фиторазнообразия степного урочища Лысая гора – элемента региональной экологической сети Одесской области.Цель исследования – оценить экологическую роль фитобиоты степного урочища Лысая гора, в частности в распространении фиторазнообразия для сбалансированного развития территории.Методы. Для анализа фитобиоты использовано классические методы геоботанических исследований. Идентификацию видов растений проводили по соответствующим определителем (Определитель ..., 1987). Биоморфологическую структуру видов высших сосудистых растений представлено по линейной системой жизненных форм В.М. Голубева (1972) и К. Раункиера (1934). Экологическую структуру растительных сообществ определяли по Н.И. Базилевич (1986), эколого-фитоценотических – по А.Д. Бельгарду (1950). Обработку данных, собранных во время полевых исследований, проведено с использованием программы электронных таблиц Microsoft Excel и Statistica 7.0.Результаты исследований. Представленная оценка экологической роли степного урочища Лысая гора, по главным экологическим показателям: видового разнообразия, попадания и обильностью фитобиоты. По результатам проведенных исследований нами установлено, что на этих территориях распространено 210 видов высших сосудистых растений, относящихся к 112 родам и 37 семействам. Спектр семейств большинста видов фитобиоты относится к Asteraceae – 17,1 %, Fabaceae и Lamiaceae по 11,4, Poaceae – 8 %. В десятку родового спектра также вошли Rosaceae, Scrophulariaceae, Rubiaceae, Brassicaceae, Boraginaceae, Plantaginaceae. В спектре биоморф по общему габитусу преобладают травянистые растения – 50,1 %. По расположению почек возобновления относительно почвенного субстрата преобладают гемикриптофиты - 35,2 %, терофиты составляют 29 %, фанерофиты – 5,2, геофитов - 4,2, хамефиты – 1,4 %. Также установлено распространение редких и исчезающих видов высших сосудистых растений, указывающие на ценность степного урочища Лысая гора в флористическом отношении.Выводы. Степное урочище Лысая гора как составная часть региональной экосети, несмотря на значительную антропогенную трансформацию, остается важным звеном в распространении фиторазнообразия и сохранении биоты.У статті представлено результати досліджень фіторізноманіття степового урочища Лиса гора ‒ елемента регіональної екологічної мережі Одеської області.Мета дослідження - оцінити екологічну роль фітобіоти степового урочища Лиса гора, зокрема у поширенні фіторізноманіття для збалансованого розвитку території.Методи. Для аналізу фітобіоти використано класичні методи геоботанічних досліджень. Ідентифікацію видів рослин проводили за відповідним визначником (Определитель..., 1987). Біоморфологічну структуру видів вищих судинних рослин представлено за лінійною системою життєвих форм В.М. Голубєва (1972) та К. Раункієра (1934). Екологічну структуру рослинних угруповань визначали за Н.І. Базілєвич (1986), еколого-фітоценотичну структуру – за А.Д. Бельгардом (1950). Обробку даних, зібраних під час польових досліджень, проведено з використанням програми електронних таблиць Microsoft Excel та Statistica 7.0.Результати досліджень. Подана оцінка екологічної ролі степового урочища Лиса гора, за головними екологічними показниками: видовим багатством, траплянням та рясністю фітобіоти. За результатами проведених досліджень нами встановлено, що на цих територіях трапляється поширення 210 видів вищих судинних рослин, які відносяться до 112 родів та 37 родин. До спектру провідних родин більшість видів фітобіоти належить до Asteraceae – 17,1 %, Fabaceae та Lamiaceae по 11,4, Poaceae – 8 %. В десятку родового спектру також увійшли такі родини Rosaceae, Scrophulariaceae, Rubiaceae, Brassicaceae, Boraginaceae, Plantaginaceae. У спектрі біоморф за загальним габітусом переважають трав’янисті рослини – 50,1 %, малорічників – 29,5 %. За розташуванням бруньок поновлення відносно ґрунтового субстрату переважають гемікриптофіти – 35,2 %, частка терофітів становить 29 %, фанерофітів – 5,2, геофітів – 4,2, хамефітів – 1,4 %. Також встановлено місцезростання рідкісних та зникаючих видів вищих судинних рослин, що вказують на цінність степового урочища Лиса гора у флористичному відношенні.Висновки. Степове урочище Лиса гора як складова частина регіональної екомережі, не дивлячись на значну антропогенну трансформацію, залишається важливою ланкою у поширенні фіторізноманітності та збереженні біоти