ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Фізіологічні аспекти поведінкової активності щурів, їх тривожності і пам’яті в умовах введення повного агоніста гамка-рецепторного комплексу пропоксазепама
No full textThe action of 7-bromo-5 (o-chlorophenyl) -3-propoxy-1,2-dihydro-3H-1,4-benzodiazepin-2-one (propoxazepam) with prolonged administration in various doses on behavioural reactions, anxiety and the memory of rats, as well as their muscle tone was estimated, which is important paying attention to its main (anticonvulsant and analgesic) pharmacological effects.The aim of the study was a comparative assessment of the severity and duration of propoxazepam effect after its administration to rats at doses of 2, 5 and 10 mg/kg (10 days) on higher functions of the central nervous system according to indicators such as motor and exploratory activity, as well as reference and working memory .Materials and methods. The study was conducted on 40 Wistar rats weighing 220-290 g. The psychophysiological state of the animals was evaluated using the "open field" test, the formation of spatial working and long-term memory in a radial eight-arm maze, muscle relaxation, imbalance and movements coordination - using the "rotating rod" method. Statistical processing was performed in Microsoft Excel 2016 with AtteStat 12.The results of the study. When comparing the test results of the "open field", "radial labyrinth" and "rotarod" in groups of animals that were administered different doses of the compound, it was found that, in general, these parameters at doses of 2 mg/kg and 5 mg/kg statistically significantly different (increase) from control values, but are similar. At a dose of 10 mg/kg, most of the parameters (except for the rotarod test) for these animals were characterized by a downward trend.Conclusions. The administration of the drug in doses of 2, 5 and 10 mg/kg leads to a decrease in anxious behaviour of animals, which is also accompanied by a pronounced dose-dependent negative effect on the endurance, coordination and memory of animals. The administration of the drug at a dose of 10 mg/kg impaired the learning ability of animals and reduced memory function. This should be considered in clinical studies of the compoundУстановлено действие 7-бром-5(о-хлорфенил)-3-пропокси-1,2-дигидро-3Н-1,4-бенздиазепин-2-она (пропоксазепама) при его длительном введении в разных дозах на поведенческие реакции, тревожность и память крыс, а также на их мышечный тонус, что является важным с учетом его главных (противосудорожный и анальгетический) фармакологических эффектов.Целью исследования была сравнительная оценка выраженности и длительности влияния пропоксазепама при его введении крысам в дозах 2, 5 и 10 мг/кг (10 дней) на высшие функции центральной нервной системы по таким показателям, как двигательная и поисковая активность, а также референтная и рабочая память.Материалы и методы. Исследование проведено на 40 крысах линии Вистар массой 220-290 г. Психофизиологическое состояние животных оценивали методом «открытого поля», формирование пространственной рабочей и длительной памяти в радиальном восьмирукавном лабиринте, мышечную релаксацию, нарушение равновесия и координации движений - методом «вращающегося стержня». Статистическая обработка осуществлялась в Microsoft Excel 2016 с пакетом AtteStat 12.Результаты исследования. При сравнении показателей тестов «открытое поле», «радиальный лабиринт» и «ротарод» у групп животных, которым вводились разные дозы соединения, было установлено, что в целом, указанные параметры при дозах 2 мг/кг и 5 мг/кг статистически достоверно отличаются (повышаются) от контроля, но одинаковы между собой. В дозе 10 мг/кг большинство параметров (кроме ротарод-теста) для этих животных характерной была тенденция к снижению.Выводы. Введение препарата в дозах 2, 5 и 10 мг/кг приводит к снижению тревожного поведения животных, что также сопровождается выраженным дозозависимым негативным влиянием на выносливость, координацию и память животных. Введение препарата в дозе 10 мг/кг ухудшало способность животных к обучению и снижало память. Указанное необходимо учитывать при клинических исследованиях соединенияВстановлено дію 7-бром-5 (о- хлорфеніл) -3-пропокси-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-ону (пропоксазепаму) при його тривалому введені у різних дозах справляє виражений вплив на поведінкові реакції, тривожність і пам’ять щурів, а також на їх м’язовий тонус, що важливо з огляду на головні (протисудомний та аналгетичний) фармакологічні ефекти цієї речовини.Метою дослідження була порівняльна оцінка виразності та тривалості впливу на вищі психічні функції та функції підтримання м’язового тонусу і координацію рухів центральної нервової системи щурів уведення впродовж10 діб пропоксазепаму у дозах 2; 5 та 10 мг/кг).Матеріали та методи. Дослідження проведено на 40 щурах лінії Wistar масою 220-290 г. Психофізіологічний стан тварин оцінювали методом “відкритого поля”, формування просторової робочої і довготривалої пам'яті у радіальному восьмирукавному лабіринті, м'язову релаксацію, порушення рівноваги і координації рухів - методом обертового стрижня. Статистична обробка виконувалася у Microsoft Excel 2016 з пакетом AtteStat 12.Результати дослідження. При порівнянні показників тестів «відкрите поле», «радіальний лабірінт» та «ротород» у груп тварин, яким вводилися різні дози сполуки було виявлено, що в цілому, зазначені параметри при дозах 2 мг/кг та 5 мг/кг достовірно підвищуються стосовно тварин контрольної групи, але не відрізняються залежно від величини цих доз. Щодо дози 10 мг/кг, то у більшості випадків (окрім ротород-тесту) її введення дещо знижувало досліджувані показники.Висновки. Введення препарату в дозах 2, 5 та 10 мг/кг призводить до зниження тривожної поведінки тварини, що також супроводжується вираженим дозозалежним негативним впливом на витривалість, координацію і пам'ять тварин. Введення препарату в дозі 10 мг/кг погіршувало здатність тварин до навчання і знижувало пам'ять, Зазначене необхідно враховувати при клінічних дослідженнях сполук
Аналіз впливу лазерного опромінення на накопичення біомаси та полісахаридів гриба pleurotus ostreatus (JACQ.) Р. Kumm
No full textThe aim of the study was to investigate the effect of laser irradiation of mycelium on the amount of biomass and synthesis of P. ostreatus polysaccharides.Materials and methods. For the study, 6 strains of P. ostreatus from the Collection of cultures of basidiomycetes of the Department of Botany and Ecology of Vasyl Stus DonNU were used. A device consisting of LED lasers was used for laser irradiation of vegetative mycelium: BRP – 3010–5, with red spectrum radiation with a wavelength of 635 nm; BBP – 3010–5 with blue spectrum radiation with a wavelength of 405 nm and BGP – 3010–5 with green spectrum radiation with a wavelength of 532 nm. The level of biomass accumulation was determined by weight. The polysaccharide content was determined by the phenol-sulfur method.Results. The most effective was green light irradiation with a wavelength of 532 nm. For strain P-192 – the amount of biomass increased by 71.4 %. For strains P-191 and P-155 biomass increased by 60 % and 53.5 %. For strains P-108, P-154 and P-6v, the amount of biomass increased from 33.3 to 50 %. For strain P-192, the amount of mycelial endopolysaccharides increased by 42.0 %. For strains P-191 and P-6v, the amount of endopolysaccharides increased by 39.3 % and 38.7 %. For strains P-108, P-155 and P-154 the amount of mycelium endopolysaccharides increased from 30.7 % to 35.8. For strain P-192 the content of exopolysaccharides increased by 30.5 %. For strains P-154 and P-191, the amount of exopolysaccharides increased by 28.1 % and 27.8 %. For strains P-108, P-155 and P-6v the content of exopolysaccharides increased from 24.6 % to 25.8 %.Conclusions. The most effective mode of photoactivation of P. ostreatus mycelium for obtaining target products was determined. In particular, the best response was observed in response to green light with a wavelength of 532 nm for strain P-192 – the amount of biomass increased by 71.4 %, the amount of mycelium endopolysaccharides increased by 42.0 %, and the content of exopolysaccharides increased by 30.5 %Целью работы было исследование влияния лазерного облучения мицелия на количество биомассы и синтез полисахаридов P. ostreatus.Материалы и методы. Для исследования были использованы 6 штаммов гриба P. ostreatus с Коллекции культур базидиевих грибов кафедры ботаники и экологии ДонНУ имени Василия Стуса. Для лазерного облучения вегетативного мицелия использовали устройство, которое состоит из LED лазеров: BRP-3010-5, с излучением красного спектра с длиной волны 635нм; BBP-3010-5 с излучением синего спектра с длиной волны 405 нм и BGP-3010-5 с излучением зеленого спектра с длиной волны 532 нм. Уровень накопления биомассы определяли весовым методом. Содержание полисахаридов определяли фенол-серным методом.Результаты. Самым эффективным было облучения зеленым светом длиной волны 532 нм. Для штамма Р-192 – количество биомассы выросло на 71,4 %. Для штаммов Р-191 и Р-155 биомасса выросла на 60 % и на 53,5 %. Для штаммов Р-108, Р-154 и Р-6v показатель количества биомассы увеличивался от 33,3 до 50 %. Для штамма P-192 количество ендополисахаридив мицелия выросло на 42,0 %. Для штаммов Р-191 и Р-6v показатель количества ендополисахаридив увеличился на 39,3 % и на 38,7 %. Для штаммов Р-108, Р-155 и Р-154 количество ендополисахаридив мицелия выросло от 30,7 % до 35,8. Для штамма P-192 содержание экзополисахаридов выросло на 30,5 %. Для штаммов Р-154 и Р-191 показатель количества экзополисахаридов увеличился на 28,1 % и на 27,8 %. Для штаммов Р-108, Р-155 и Р-6v содержание экзополисахаридов увеличилось с 24,6 % до 25,8 %.Выводы. Определен наиболее эффективный режим фотоактивации мицелия P. ostreatus для получения целевых продуктов. В частности, лучшая реакция наблюдалась в ответ на действие зеленого света длиной волны 532 нм для штамма Р-192 – количество биомассы выросло на 71,4 %, количество ендополисахаридив мицелия выросло на 42,0 %, а содержание экзополисахаридов увеличилося на 30,5 %Метою роботи було дослідження впливу лазерного опромінення міцелію на кількість біомаси та синтез полісахаридів P. ostreatus.Матеріали і методи. Для дослідження були використані 6 штамів гриба P. ostreatus із Колекції культур базидієвих грибів кафедри ботаніки та екології ДонНУ імені Василя Стуса. Для лазерного опромінення вегетативного міцелію використовували пристрій, який складається з LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектра з довжиною хвилі 635нм; BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектра з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектра з довжиною хвилі 532 нм. Рівень накопичення біомаси визначали ваговим методом. Вміст полісахаридів визначали фенол-сірчаним методом.Результати. Найефективнішим було опромінення зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм. Для штаму Р-192 – кількість біомаси зросла на 71,4 %. Для штамів Р-191 та Р-155 біомаса зросла на 60 % та на 53,5 %. Для штамів Р-108, Р-154 та Р-6v показник кількості біомаси зростав від 33,3 до 50 %. Для штаму P-192 кількість ендополісахаридів міцелію зросла на 42,0 %. Для штамів Р-191 та Р-6v показник кількості ендополісахаридів збільшився на 39,3 % та на 38,7 %. Для штамів Р-108, Р-155 та Р-154 кількість ендополісахаридів міцелію зростала від 30,7 % до 35,8. Для штаму P-192 вміст екзополісахаридів зріс на 30,5 %. Для штамів Р-154 та Р-191 показник кількості екзополісахаридів збільшився на 28,1 % та на 27,8 %. Для штамів Р-108, Р-155 та Р-6v вміст екзополісахаридів збільшився від 24,6 % до 25,8 %.Висновки. Визначено найбільш ефективний режим фотоактивації міцелію P. ostreatus для отримання цільових продуктів. Зокрема, найкраща реакція спостерігалась у відповідь на дію зеленого світла довжиною хвилі 532 нм для штаму Р-192 – кількість біомаси зросла на 71,4 %, кількість ендополісахаридів міцелію зросла на 42,0 %, а вміст екзополісахаридів збільшився на 30,5
Визначення рівня токсичності ґрунтів рекреаційних зон міста Одеса методами біотестування
No full textThe aim of the research – assessment of the level of chemical contamination of soils with heavy metals (Cd, Pb, Cu, Zn) and assessment of the toxicity of the soils of the recreational areas of Odessa as an indicator of unfavorable effect on the health of the population by the integral method of analyzing the quality of the environment object - the biotesting method, during which laboratory standardized test objects are used.Materials and methods. In this research biotesting of different soil samples was done to determine their phytotoxicity according to SSU ISO 11269-1: 2004 and SSU ISO 11269-2: 2002. The content of mobile forms of heavy metals Cd, Pb, Cu, Zn was determined according to SSU 4770.3: 2007, SSU 4770.9: 2007, SSU 4770.6: 2007, SSU 4770.2: 2007 with ammonium acetate buffer pH 4.8 on an atomic absorption spectrophotometer AAS 115. Also determined: the content of humus according to Tyurin (SSU 4289: 2004), nitrogen by nitrifying ability (GOST 26951-86), phosphorus and potassium according to Machigin (SSU 4114-2002); pHN2O (SSU 8346: 2015), the composition of the salt extract (according to SSU 7943: 2015, SSU 7908: 2015, SSU 7909: 2015, SSU 7944: 2015, SSU 7945: 2015); granulometric composition according to Kaczynski (SSU 4730: 2007); the composition of the absorbed bases Ca, Mg, Na (according to GOST 26487-85, SSU 7912: 2015).Results. Soils of the coastal slopes and the largest parks of Odessa, which are located in the areas of influence of highways different in traffic intensity and load, was selected as the objects of the research. In the key areas 8 full-profile soil sections and two diggings were laid according to generally accepted methods. In recreazems, the maximum permissible concentration of Zinc content was found to be three times higher (key areas 14-PP, section P9), 74 % of the selected samples had a very high level of Lead content, the maximum permissible concentration was exceeded. Exceedance of the maximum permissible concentration of Cadmium and Copper was not detected. In the research soft wheat seeds Triticum aestivum, Antonovka sort and barley Hordéum vulgáre, Dostoiniy variety, was selected as test cultures, test reactions in response to anthropogenic impact (laboratory germination, vigor, length of underground and aboveground part of seedlings) were recorded. The influence on morphological and physiological characteristics of test cultures, which are shown in inhibition of plant, yellowing elevated part of some test cultures was revealed. The toxicity of the soils, that was studied for growth inhibition of the aboveground part is assessed by phytotoxic activity mainly as highly toxic (Іс = 64-72 %). According to growth inhibition of the underground part of wheat is moderately toxic (Ik = 48-58 %). With regard to barley, a non-toxic effect by phytotoxic activity was revealed (Ic = 27-44 % and Ik = 39-49 %), which is indicative of the greater durability of barley seeds to contamination by heavy metals. When determining soils toxicity, the most indicative is the use of wheat in biotesting compared to barley.Conclusions. Soils according to the mean values of growth inhibition indices have the following toxicity: recreazems (Ic = -65 %, Ik = -55 %) - hillozems (Ic = -64 %, Ik = -57 %). Recreazems, in which an excess of maximum permissible concentration of Zinc was found (4 times more in the Victory park, 2 times in “Airport’s”, 1.5 times in parks “named after M. Gorky” and "named after T. Shevchenko"), and of Lead (6 times more in the park “Dukivskiy Sad”), have the highest indicators of phytotoxicity of aboveground part of wheat and are assessed as highly toxic (Ic = 64-72 %). It was revealed that the high content of nutrients in the soils of parks (recreazems) does not eliminate the toxic effects of heavy metalsЦель исследования – оценка уровня химического загрязнения почв тяжелыми металлами (Cd, Pb, Cu, Zn) и оценка токсичности почв рекреационных зон города Одессы как индикатора неблагоприятного воздействия на здоровье населения интегральным методом анализа качества объекта окружающей среды – методом биотестирования, в ходе которого используются лабораторные стандартизированные тест-объекты.Материалы и методы. В данном исследовании проведено биотестирование различных образцов почвы с определением их фитотоксичности по ДСТУ ISO 11269-1: 2004 и ДСТУ ISO 11269-2:2002. Содержание подвижных форм тяжелых металлов Cd, Pb, Cu, Zn определяли по ГОСТ 4770.3: 2007, ДСТУ 4770.9: 2007, ДСТУ 4770.6: 2007, ДСТУ 4770.2: 2007 аммонийно-ацетатным буфером рН 4.8 на атомно-абсорбционном спектрофотометре ААС 115. Также определяли: содержание гумуса по Тюрину (ДСТУ 4289:2004), нитрификационного азота (ГОСТ 26951-86), фосфора и калия по Мачигину (ДСТУ 4114-2002) рНН2О (ДСТУ 8346:2015), состав солевой вытяжки (ГОСТ 7943:2015, ДСТУ 7908: 2015, ДСТУ 7909:2015, ДСТУ 7944:2015, ДСТУ 7945:2015) гранулометрический состав по Качинскому (ДСТУ 4730:2007); состав поглощенных оснований Са, Мg, Na (ГОСТ 26487-85, ДСТУ 7912:2015).Результаты. Объектом исследования выбраны почвы береговых склонов и наиболее крупных парков города Одессы, которые находятся в зонах влияния автотранспортных магистралей, различных по интенсивности движения и нагрузке. На ключевых участках было заложено 8 полнопрофильных почвенных разрезов и две прикопки по общепринятым методикам. В рекреаземах обнаружено превышение ПДК по содержанию Цинка в три раза (ключевой участок 14-ПП, разрез Р9), по содержанию Свинца 74 % отобранных образцов имеют очень высокий уровень содержания, превышение ПДК. Превышение ПДК по Кадмию и Меди не обнаружено. В ходе исследования в качестве тест-культур выбраны семена пшеницы мягкой Triticum aestivum, сорт Антоновка и ячменя Hordéum vulgáre, сорт Достойный, зафиксированы тест-реакции в ответ на антропогенное воздействие (лабораторная всхожесть, энергия прорастания, длина подземной и надземной частей проростков). Выявлено влияние на морфологические и физиологические признаки тест-культур, которые проявляются в угнетении растений, пожелтении надземной части некоторых тест-культур. Токсичность почв, исследованные по ингибированию роста надземной части, оцениваются по фитотоксической активности в основном как сильнотоксичные (Ис = 64-72 %). По ингибированию роста подземной частей пшеницы среднетоксичные (ИК = 48-58 %). Относительно ячменя обнаружен нетоксичный эффект по фитотоксической активности (Ис = 27-44 % и ИК = 39-49 %), что указывает на большую устойчивость семян ячменя к загрязнению тяжелыми металлами. При определении токсичности почв наиболее индикативным является использование пшеницы в биотестировании по сравнению с ячменем.Выводы. Почвы по средним значениям индексов ингибирования роста имеют такой ряд токсичности: рекреаземы (Ис = -65 %, Ик = -55 %) - хиллоземы (Ис = -64 %, Ик = -57 %). Рекреаземы, в которых обнаружено превышение ПДК цинка (в 4 раза в парке «Победы», в 2 раза - «Аэропортовский», в 1,5 раза - «им. М. Горького» и «им. Т. Шевченка"), Свинец (в 6 раз в парке «Дюковский сад») имеют высокие показатели фитотоксичности надземной части пшеницы и оцениваются как сильнотоксичные (Ис = 64-72 %). Установлено, что высокое содержание элементов питания в почвах парков (рекреаземах) не нивелирует токсического действия тяжелых металловМета дослідження – оцінка рівня хімічного забруднення ґрунтів важкими металами (Cd, Pb, Cu, Zn) та оцінка токсичності ґрунтів рекреаційних зон міста Одеси як індикатора несприятливого впливу на здоров’я населення інтегральним методом аналізу якості об’єкта оточуючого середовища – методом біотестування, в ході якого використовуються лабораторні стандартизовані тест-об’єкти.Матеріали та методи. В даному досліджені проведено біотестування різних зразків ґрунту із визначенням їх фітотоксичності за ДСТУ ISO 11269-1:2004 та ДСТУ ISO 11269-2:2002. Вміст рухомих форм важких металів Cd, Pb, Cu, Zn визначали за ДСТУ 4770.3:2007, ДСТУ 4770.9:2007, ДСТУ 4770.6:2007, ДСТУ 4770.2:2007 амонійно-ацетатним буфером рН 4.8 на атомно-абсорбціонному спектрофотометрі ААС 115. Також визначали: вміст гумусу за Тюріним (ДСТУ 4289:2004), азоту по нітрифікаційній здатності (ГОСТ 26951-86), фосфору і калію за Мачигіним (ДСТУ 4114-2002); рНН2О (ДСТУ 8346:2015), склад сольової витяжки (за ДСТУ 7943:2015, ДСТУ 7908:2015, ДСТУ 7909:2015, ДСТУ 7944:2015, ДСТУ 7945:2015); гранулометричний склад за Качинським (ДСТУ 4730:2007); склад увібраних основ Са, Мg, Na (за ГОСТ 26487-85, ДСТУ 7912:2015).Результати. Об’єктом дослідження обрано ґрунти берегових схилів та найбільш великих парків міста Одеси, які знаходяться в зонах впливу автотранспортних магістралей, різних за інтенсивністю руху та навантаженням. На ключових ділянках було закладено 8 повнопрофільних ґрунтових розрізів та дві прикопки за загальноприйнятими методиками. В рекреаземах виявлено перевищення ГДК за вмістом Цинку в три рази (ключова ділянка 14-ПП, розріз Р9), за вмістом Свинцю 74 % відібраних зразків мають дуже високий рівень вмісту, перевищення ГДК. Перевищення ГДК по Кадмію та Купруму не виявлено. У ході дослідження в якості тест-культур обрано насіння пшениці м'якої Triticum aestivum, сорт Антонівка та ячменю Hordéum vulgáre, сорт Достойний, зафіксовано тест-реакції у відповідь на антропогенний вплив (лабораторна схожість, енергія проростання, довжина підземної та надземної частин проростків). Виявлено вплив на морфологічні та фізіологічні ознаки тест-культур, що проявляються в пригніченні рослин, пожовтінні надземної частини деяких тест-культур. Токсичність ґрунтів, що досліджені за інгібуванням росту надземної частини, оцінюються за фітотоксичною активністю в основному як сильнотоксичні (Іс = 64-72 %). За інгібуванням росту підземної частин пшениці середньотоксичні (Ік = 48-58 %). Стосовно ячменю виявлений нетоксичний ефект за фітотоксичною активністю (Іс = 27-44 % та Ік = 39-49 %), що вказує на більшу стійкість насіння ячменю до забруднення важкими металами. При визначенні токсичності ґрунтів найбільш індикативним є використання пшениці у біотестуванні порівняно з ячменем.Висновки. Ґрунти за середніми значеннями індексів інгібування росту мають такий ряд токсичності: рекреаземи (Іс = -65 %, Ік = -55 %) – хіллоземи (Іс = -64 %, Ік = -57 %). Рекреаземи, в яких виявлене перевищення ГДК Цинку (у 4 рази в парку «Перемоги», у 2 рази – «Аеропортівський», у 1,5 рази – «ім. М. Горького» та «ім. Т Шевченка»), Свинцю (у 6 разів у парку «Дюківський сад») мають найвищі показники фітотоксичності надземної частин пшениці та оцінюються як сильнотоксичні (Іс = 64-72 %). Встановлено, що високий вміст елементів живлення в ґрунтах парків (рекреаземах) не нівелює токсичної дії важких металі
Viscum album L. на території національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України: особливості поширення та рослини-господарі
No full textThe aim. To give a brief literature review of the biological features of Viscum album L., transpiration of these plants, features of the systematic situation, distribution in the world. There was determined the distribution and general trends of the semi-parasite plant on the territory of the National Botanical Garden named after M. M. Grishka NAS of Ukraine.Materials and methods. The research was conducted on the territory of the National Botanical Garden named after M. M. Grishka NAS of Ukraine. Visual inspection of trees and bushes for Viscum album L. was carried out, their location was determined, followed by presentation of the results on the map of the botanical garden. The degree of damage to host plants was determined.Results. The map of the National Botanical Garden (NBG) named after M. M. Grishka of the National Academy of Sciences of Ukraine with the affected plants marked on it, is presented. A generalized list of host plants inhabited by Viscum album L. on the territory of the NBS has been compiled. The most affected plants were identified and found to belong to 7 orders of magnitude.Conclusions. The total number (50) of plants introduced to the NBG, on which Viscum album settles, as well as the areas with the largest number of affected plants were determined. For the results of the study, we examined the V. album, which is supported to the following files Fabales, Fagales, Lamiales, Malpighiales, Malvales, Rosales and Sapindales. Identified a larger number of affected semi-parasites of cultivation - Robinia pseudoacacia, which has many plants in the NBG.Цель. Произвести краткий литературный обзор биологических особенностей Viscum album L., транспирации этих растений, особенностей систематического положения, распространения в мире. Определить распространение и общие тенденции расположения растений-полупаразитов на территории Национального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины. Материалы и методы. Исследования проводились на территории Национального ботанического сада имени Н.Н. Гришка НАН Украины. Было осуществлено визуальное обследование деревьев и кустарников на предмет поражения Viscum album L., определено их расположение с последующим представлением результатов на карте ботанического сада.Результаты. Представлена карта Национального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины, с отмеченными на ней пораженными растениями. Составлен обобщённый список растений-хозяев, на которых поселяется Viscum album L. на территории НБС. Выявлены наиболее поражемые растения и установлено, что они относятся к 7 порядкам.Выводы. Определено общее количество (50) интродуцированных в НБС растений, на которых поселяется Viscum album, а также участки с наибольшим количеством пораженных растений. По результатам исследования, наиболее поражаемые V. album растения, относятся к порядкам Fabales, Fagales, Lamiales, Маlpighiales, Мalvales, Rosales и Sapindales. Определено наиболее пораженное полупаразитами растение - Robinia pseudoacacia, которая в большом количестве произрастает за пределами НБСМета. Навести короткий літературний огляд щодо біологічних особливостей Viscum album L., транспірації цих рослин, поширення в світі. Визначити розповсюдження та загальні тенденції поширення рослини-напівпаразита на території Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України.Матеріали та методи. Дослідження проводились на території Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Було здійснено візуальне обстеження дерев та кущів на предмет ураження Viscum album L., визначено їх розташування з подальшим представленням результатів на мапі ботанічного саду . Визначено ступінь ураження рослин-господарів.Результати. Представлено мапу Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України з позначеними на ній ураженими рослинами, Складено узагальнений список рослин-господарів, на яких оселяється Viscum album L. на території НБС. Визначено найбільш уражувані рослини та встановлено, що вони належать до 7 порядків.Висновки. Визначено загальну кількість (50) інтродукованих в НБС рослин, на яких оселяється Viscum album, а також ділянки з найбільшою кількістю уражених рослин. За результатами дослідження найбільш уражені V. album рослини відносяться до порядків Fabales, Fagales, Lamiales, Маlpighiales, Мalvales, Rosales і Sapindales. Визначено найбільш уражену напівпаразитом рослину – Robinia pseudoacacia, якої багато зростає за територією НБ
Екологічні особливості угруповань стратобіонтних жуків-хижаків (Coleoptera: Staphylinidae) у екосистемах букових лісів нижнього лісового поясу гірського масиву Ґорґан
No full textPurpose: to study the species composition of groups of predatory beetles in beech forests of the lower forest belt of the Gorgan massif and their ecological features.Materials and methods. Representatives of 54 species from 12 subfamilies. Identification of the reveal species was performed using Bay-Bienko (1965), Bоhас J (1985 a, b), Coiffait, H., (1974, 1984), Lohse, G. A., (1964, 1974) determinants. Determination of dominance groups by the Stecker-Bergman method (1977), establishment of ecological and morphological groups according to Kashcheev V. A. (1982, 1985, 1999), types of life strategies according to Planck's method, Belonging to zoogeographical groups was established by the Vtorov P. P., Drozdov N. N. (2001).Research results. According to the results of the research, 556 individuals of rove beetles belonging to 28 genera were found, which are located within 12 subfamilies. The highest level of species diversity is characterized by the subfamilies Staphylininae and Tachyporinae, which are represented by 21 and 13 species, respectively. Only one dominant species was found in the structure of dominance - Tasgius (Rayacheila) bicharicus Mull., 1825, however, a high number of subrecent species is observed. The identified species are representatives of eleven ecological and morphological groups. Analysis of the trophic specialization of predatory beetles has shown a clear dominance of predators, among which there are both specialized species and polyphagous. The analysis of life strategies revealed representatives of 7 groups, and zoogeographical features - 10.Conclusions. Among the species of predatory beetles caught, there is a clear dominance of tachyporin and staphylin, which total 62.9 % The study of the dominance structure of this group showed a small proportion of mass species, and a clear redominance of recedents and subrecedents. According to the analysis of ecomorphs, there is an increase in the number of wells and cryptobionts, as well as mixotrophs, due to the significant level of ecological niches that are inherent in the analyzed type of ecosystemsЦель работы: изучение видового состава сообществ жуков-хищников в буковых лесах нижнего лесного пояса горного массива Горган и их экологических особенностей.Материалы и методы. Обнаружено представителей 54 видов из 12 подсемейств. Идентификация обнаруженных видов проводилась с использованием определителей Бэй-Биенко (1965), Bоhас J (1985 a, b), Coiffait, H., (1974, 1984), Lohse, G. A., (1964, 1974). Определение групп доминирование осуществлялось по методике Штеккера-Бергмана (1977), установление эколого-морфологических групп по методике Кащеева В.А (1982, 1985, 1999), типов жизненных стратегий по методике Планка, принадлежность к зоогеографических групп устанавливалась по Второвым П. П. Дроздовым Н. Н (2001).Результаты исследования. По результатам проведенных исследований выявлено 556 особей жуков-хищников, относящихся к 28 родам, которые размещаются в пределах 12 подсемейств. Высоким уровнем видового разнообразия характеризуются подсемейства Staphylininae и Tachyporinae, представленных соответственно 21 и 13 видами. В структуре доминирования обнаружен лишь один доминантный вид - Tasgius (Rayacheila) bicharicus Mull., 1825, вместе с тем наблюдается высокое количество субрецентних видов. Обнаруженные виды являются представителями одиннадцати эколого-морфологических групп. Анализ трофической специализации Staphylinidae продемонстрировал четкое доминирование хищников, среди которых встречаются как специализированные виды так и полифаги. При проведении анализа жизненных стратегий выявлено представителей 7 групп, а зоогеографических особенностей - 10.Выводы. Среди пойманных видов жуков-хищников наблюдается четкое доминирование тахипорин и стафилин, что суммарно составляют 62,9 %.Исследование структуры доминирования указанного группировки продемонстрировало незначительную долю массовых видов, и четкое преобладание рецедентов и субрецедентов. Согласно анализу екоморф наблюдается рост численности свердловинникив и криптобионтив, а также миксотрфив, что обуславливается значнним уровнем экологических ниш, которые присущи для рассматриваемого типа экосистемМета роботи: вивчення видового складу угруповань стратобіонтних жуків-хижаків у букових лісах нижнього лісового поясу гірського масиву Ґорґан та їхніх екологічних особливостей.Матеріали та методи. Виявлено представників 54 видів із 12 підродин. Ідентифікація виявлених видів проводилась з використанням визначників Бей-Биєнко (1965), Bоhас J (1985 a,b), Coiffait, H., (1974, 1984), Lohse, G. A., (1964, 1974). Визначення груп домінування за методикою Штеккера-Бергмана (1977), встановлення еколого-морфологічних груп за Кащеєвим В.А (1982, 1985, 1999), типів життєвих стратегій за методикою Планка, приналежність до зоогеографічних груп встановлювалась за Второвим П. П. Дроздовим Н. Н (2001).Результати дослідження. За результатами проведених досліджень виявлено 556 особин жуків-хижаків, що належать до 28 родів, які розміщуються у межах 12 підродин. Найвищим рівнем видового різноманіття характеризуються підродини Staphylininae та Tachyporinae, що представлені відповідно 21 та 13 видами. У структурі домінування виявлено лише один домінантний вид - Tasgius (Rayacheila) bicharicus Mull.,1825, разом із тим спостерігається висока кількість субрецедентних видів. Спійманіі види є представниками одинадцяти еколого-морфологічних груп. Аналіз трофічної спеціалізації жуків-хижаків продемонстрував чітке переважання хижаків, серед яких трапляються як спеціалізовані види так і поліфаги. При проведенні аналізу життєвих стратегій встановлено представників 7 груп.Висновки. Серед спійманих видів жуків-хижаків спостерігається чітке домінування тахіпорін та стафілін, що сумарно становлять 62,9 %. Дослідження структури домінування зазначеного угруповання продемонструвало незначну частку масових видів, та чітке переважання рецедентів і субрецедентів. Згідно із аналізом екоморф спостерігається зростання чисельності свердловинників та криптобіонтів, а також міксотрфів, що обумовлюється значнним рівнем екологічних ніш, які притаманні для аналізованого типу екосисте
Порівняльний аналіз складу мікробіому кишечника пацієнтів із захворюваннями печінки різної етіології
Get PDFAim: to analyze the composition of the intestinal microbiome in patients with liver diseases of various etiologies.Materials and methods: 128 patients of different sexes with pathological liver lesions were examined. The diagnosis of diseases was carried out using laboratory and instrumental methods of research. The study of the composition of microbiota in qualitative and quantitative indicators was carried out using standard bacteriological methods. The statistical analysis was performed using Student's t-test. Differences in indicators were considered significant at P<0.05.Results: the comparative analysis of the composition of the intestinal microbiocenosis of patients with various liver diseases showed significant drops in the titers of symbiotic bacteria: lactobacilli to 100–104 CFU/ml, bifidobacteria to 105–108 CFU/ml, enterococci to 105–106 CFU/ml and typical E. coli to 103–106 CFU/ml, as well as an increase in the number of opportunistic microorganisms: Candida to 104–109 CFU/ml, hemolytic E. coli to 107–109 CFU/ml, Staphylococcus spp. to 104–106 CFU/ml, Klebsiella spp. and Enterobacter spp. to 106–108 CFU/ml. According to the degree of colonization of associative and conditionally pathogenic microbiota of the intestinal tract, significant fluctuations in the deviations of indicators were recorded in women and men with non-alcoholic steatohepatitis, alcoholic hepatitis and hepatitis C.Conclusions: the study revealed the significant imbalance of microbiome of the gastrointestinal tract: there was a tendency to increase the quantitative and qualitative indicators of the content of representatives of the opportunistic microbiota against the background of decreasing titers of symbiotic microorganisms. The most significant deviations in the composition of the intestinal microbiome were observed in patients with hepatitis C. The differences in the microbial landscape of the intestine of patients of different sex with liver diseases are shown, which was mentioned in the changing relationship of individual members of the intestinal microbiotaЦель: проанализировать состав микробиома кишечника у пациентов с заболеваниями печени различной этиологии.Материалы и методы: было обследовано 128 пациентов разного пола с патологическими поражениями печени. Диагностику заболеваний проводили с применением лабораторных и инструментальных методов исследования. Изучение состава микробиоты по качественным и количественным показателям проводили с использованием стандартных бактериологических методов. Статистическая обработка данных осуществлялась с применением t-критерия Стьюдента. Различия показателей считались достоверными при Р<0,05.Результаты: сравнительный анализ состава микробиоценоза кишечника пациентов с различными заболеваниями печени показал значительные падения титров симбиотических бактерий: лактобактерий до 100–104 КОЕ/мл, бифидобактерий до 105–108 КОЕ/мл, энтерококков до 105–106 КОЕ/мл и типичных кишечных палочек до 103–106 КОЕ/мл, а также увеличение количества условно-патогенных микроорганизмов: грибов рода Candida до 104–109 КОЕ/мл, гемолитических Escherichia coli до 107–109 КОЕ/мл, Staphylococcus spp. до 104–106 КОЕ/мл, Klebsiella spp. и Enterobacter spp. до 106–108 КОЕ/мл. По степени колонизации ассоциативной и условно-патогенной микробиотой кишечного тракта значительные колебания отклонений показателей зарегистрировано у женщин и мужчин с неалкогольным стеатогепатитом, алкогольным гепатитом и вирусным гепатитом С.Выводы: при исследовании выявлены значительные нарушения равновесия микробиома желудочно-кишечного тракта: наблюдалась тенденция к повышению количественных и качественных показателей содержания представителей условно-патогенной микробиоты на фоне снижения титров симбиотических микроорганизмов. Значительные отклонения в составе кишечного микробиома наблюдались у пациентов с вирусным гепатитом С. Показано различия в микробном пейзаже кишечника пациентов разного пола с болезнями печени, что отмечалось в изменениях соотношения отдельных представителей кишечной микробиотыМета: проаналізувати склад мікробіому кишечника в пацієнтів із захворюваннями печінки різної етіології.Матеріали та методи: було обстежено 128 пацієнтів різної статі з патологічними ураженнями печінки. Діагностику захворювань проводили із застосуванням лабораторних та інструментальних методів дослідження. Вивчення складу мікробіоти за якісними та кількісними показниками проводили з використанням стандартних бактеріологічних методів. Статистична обробка даних здійснювалась із застосуванням t-критерія Стьюдента. Відмінності показників вважались достовірними при Р<0,05.Результати: порівняльний аналіз складу мікробіоценозу кишечника пацієнтів з різними захворюваннями печінки показав значні падіння титрів симбіотичних бактерій: лактобактерій до 100–104 КУО/мл, біфідобактерій до 105–108 КУО/мл, ентерококів до 105–106 КУО/мл і типових кишкових паличок до 103–106 КУО/мл, а також збільшення кількості умовно-патогенних мікроорганізмів: грибів роду Candida до 104–109 КУО/мл, гемолітичних Escherichia coli до 107–109 КУО/мл, Staphylococcus spp. до 104–106 КУО/мл, Klebsiella spp. та Enterobacter spp. до 106–108 КУО/мл. За ступенем колонізації асоціативною та умовно-патогенною мікробіотою кишкового тракту найзначніші коливання відхилень показників зареєстровано у жінок та чоловіків з неалкогольним стеатогепатитом, алкогольним гепатитом і вірусним гепатитом С.Висновки: при дослідженні виявлено значні порушення рівноваги мікробіому шлунково-кишкового тракту: спостерігалась тенденція до підвищення кількісних і якісних показників вмісту представників умовно-патогенної мікробіоти на фоні зниження титрів симбіотичних мікроорганізмів. Найзначніші відхилення у складі кишкового мікробіому спостерігались у пацієнтів із вірусним гепатитом С. Показано відмінності в мікробному пейзажі кишечнику пацієнтів різної статі з хворобами печінки, що відзначалось у змінах співвідношення окремих представників кишкової мікробіот
Характеристика мікробіоти уретри чоловіків з ідіопатичним уретритом
Get PDFAim: to study the urethral microbiota composition in urogenital infections in men and to determine the sensitivity of isolated microorganisms to antibacterial drugs.Materials and Methods. 957 samples of biological material from the urethra of men were examined. The identification of the microorganisms was carried out according to the Bergey's Manual of Systematic Bacteriology. Sensitivity to antibiotics was determined by the disco-diffusion method, using standard disks of industrial production in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 167 of 05.04.2007. The mathematical processing of the results was performed, using the computer program " Origin Pro 7.0".Results of the research. According to the study, the presence of conditionally pathogenic microorganisms was found in 716 people (74.82% of the total number of the surveyed contingent). Of the subjects studied, 1574 strains were isolated, of which the vast majority consisted of bacteria of the intestinal group (43.52%) and staphylococci (32.46%). The incidence of streptococci was 18.61%, corynebacteria - 3.81%, pseudomonads - 1.14%, candida - 0.44%. When studying the species composition of urethral microbiota, the presence of monoinfection was found in 267 people, in the other 449 persons different associations of representatives of conditionally pathogenic microbiota were detected. The analysis of the level of sensitivity of the studied strains to antibiotics showed that the isolated staphylococci showed the highest sensitivity to ampicillin / sulbactam (81.60% sensitive strains), most cephalosporins (79,26 ± 4,49%), carbapenems (93,35 ± 1,38 %), vancomycin (100%), rifampicin (92.56%), most fluoroquinolones (82.68 ± 3.31%) and linezolid (98.63). Whereas the highest number of susceptible strains of bacteria of the intestinal group was determined for carbapenems (89.64 ± 2.68%) and Co-trimoxazole (82.19%).Conclusions. Isolated bacterial strains of the intestinal group and staphylococci are most commonly found in association with other microorganisms. The analysis of the level of antibiotic sensitivity indicates that staphylococci showed the highest sensitivity to ampicillin / sulbactam, most cephalosporins, carbapenems, vancomycin, rifampicin, most aminoglycosides and linezolid. Whereas the highest number of susceptible strains of bacteria of the intestinal group was determined for carbapenems and Co-trimoxazole. Which makes the use of these antibiotics appropriate for the treatment of diseases of the men's genitourinary systemЦель: исследование состава микробиоты уретры при мочеполовых инфекциях среди мужчин и определение чувствительности выделенных микроорганизмов к антибактериальным препаратам.Материалы и методы. Исследовано 957 образцов биологического материала с уретры мужчин. Идентификацию микроорганизмов проводили в соответствии с Определителем бактерий Берджи. Чувствительность к антибиотикам определяли диско-диффузионным методом с использованием стандартных дисков промышленного производства в соответствии с приказом МОЗ Украины № 167 от 05.04.2007 г. Математическую обработку результатов выполняли с помощью компьютерной программы «Origin Pro 7.0».Результаты исследования. По результатам исследования у 716 мужчин (74,82 % от общего количества обследованного контингента) было установлено наличие условно-патогенных микроорганизмов. От исследованных лиц было выделено 1574 штамма, среди которых подавляющее большинство составляли бактерии кишечной группы (43,52 %) и стафилококки (32,46 %). Частота выделения стрептококков составляла 18,61 %, коринебактерий – 3,81 %, псевдомонад – 1,14 %, кандид – 0,44 %. При изучении видового состава микробиоты уретры установлено наличие моноинфекции у 267 мужчин, у других 449 мужчин были выявлены различные ассоциации представителей условно-патогенной микробиоты. Выделенные стафилококки наибольшую чувствительность проявляли к ампициллину / сульбактаму (81,60 % чувствительных штаммов), большинству цефалоспоринов (79,26±4,49 %), карбапенемам (93,35±1,38 %), ванкомицину (100 %), рифампицину (92,56 %), большинству фторхинолонов (82,68±3,31 %) и линезолиду (98,63). Тогда как большее количество чувствительных штаммов бактерий кишечной группы определялось в карбапенемам (89,64 ± 2,68 %) и Ко-тримоксазолу (82,19 %).Выводы. Выделенные штаммы бактерий кишечной группы и стафилококков чаще всего встречались в ассоциации с другими микроорганизмами. Стафилококки наибольшую чувствительность проявляли к ампициллину / сульбактаму, большинству цефалоспоринов, карбапенемам, ванкомицину, рифампицину, большинству аминогликозидов и линезолиду. Тогда как большее количество чувствительных штаммов бактерий кишечной группы определялось в карбапенемам и Ко-тримоксазолу. Что делает применение этих антибиотиков целесообразным для лечения заболеваний мочеполовой системы мужчинМета: дослідження складу мікробіоти уретри при сечостатевих інфекціях серед чоловіків та визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів.Матеріали та методи. Досліджено 957 зразків біологічного матеріалу із уретри чоловіків. Ідентифікацію мікроорганізмів проводили відповідно до Визначника бактерій Берджі. Чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом з використанням стандартних дисків промислового виробництва відповідно наказу МОЗ України № 167 від 05.04.2007 р. Математичну обробку результатів виконували за допомогою комп’ютерної програми «Origin Pro 7.0».Результати дослідження. За результатами дослідження у 716 осіб (74,82 % від загальної кількості обстеженого контингенту) було встановлено наявність умовно-патогенних мікроорганізмів. Від них було виділено 1574 штами, серед яких переважну більшість складали бактерії кишкової групи (43,52 %) та стафілококи (32,46 %). Частота виділення стрептококів становила 18,61 %, коринебактерій – 3,81 %, псевдомонад – 1,14 %, кандид – 0,44 %. При вивченні видового складу мікробіоти уретри встановлено наявність моноінфекції у 267 осіб, у інших 449 осіб були виявлені різні асоціації представників умовно-патогенної мікробіоти. Виділені стафілококи найбільшу чутливість проявляли до ампіциліну/сульбактаму (81,60 % чутливих штамів), більшості цефалоспоринів (79,26±4,49 %), карбапенемів (93,35±1,38 %), ванкоміцину (100 %), рифампіцину (92,56 %), більшості фторхінолонів (82,68±3,31 %) та лінезоліду (98,63). Тоді як найбільша кількість чутливих штамів бактерій кишкової групи визначалася до карбапенемів (89,64±2,68 %) та Ко-тримоксазолу (82,19 %).Висновки. Виділені штами бактерії кишкової групи та стафілококів найчастіше зустрічалися в асоціації з іншими мікроорганізмами. Стафілококи найбільшу чутливість проявляли до ампіциліну/сульбактаму, більшості цефалоспоринів, карбапенемів, ванкоміцину, рифампіцину, більшості аміноглікозидів та лінезоліду. Тоді як найбільша кількість чутливих штамів бактерій кишкової групи визначалася до карбапенемів та Ко-тримоксазолу. Що робить застосування цих антибіотиків доцільним для лікування захворювань сечостатевої системи чоловікі
Вплив гібереліну і тебуконазолу на динамику вмісту неструктурних вуглеводів у листках, анатомічну будову і хімічний склад пагонів та урожайність аґрусу (Grossularia Reclina (L.) Mill)
Get PDFThe effect of gibberellin and tebuconazole on the content of sugars and starch in the leaves of gooseberry cultivar Mashenka in plant ontogenesis is established, the anatomical features and biochemical changes in the shoots for the actions of the preparations are analyzed, the effect of the preparations on the crop yield is fixed.The aim of the study was to find out the dynamics of the accumulation of non-structural carbohydrates (sugar + starch) in the leaves, growth characteristics, the formation of the anatomical structure and changes in the chemical composition of the shoots and the yield of gooseberries due to the effects of gibberellic acid and tebuconazole.Materials and methods. According to the experimental variants, the plants were treated once in the budding phase with a 0.005% solution of gibberellic acid and a 0.025% aqueous solution of tebuconazole. Determination of cellulose, pectin and lignin was carried out by the gravimetric method, hemicellulose and non-structural carbohydrates (sugars and starch) in the leaves and stems of gooseberries were studied by the iodometric method. Features of the anatomical structure were determined on a fixed material of annual shoots at the end of the growing season (October).The results of the study. Due to the formation of a powerful donor sphere for the actions of the preparations, gooseberry plants accumulated more non-structural carbohydrates (sugar + starch) in the leaves, which became a prerequisite for increasing the yield of experimental plants, while the effectiveness of tebuconazole was higher than gibberellin. The excess of assimilates was used not only for the processes of carpogenesis, but also for the formation of shoots: the content of structural biopolymers of the cell walls increased under the action of the preparations, more sugars and starch accumulated in wintering shoots, which is a prerequisite for more frost-resistant plants.Conclusions. The use of gibberellin and tebuconazole leads to an increase in the content of non-structural carbohydrates (sugar + starch) in gooseberry leaves. This helps to increase the productivity of the culture, the restructuring of the anatomical structure and the accumulation of biopolymers of cell walls and reserve carbohydrates in shoots, which is a prerequisite for increasing plant frost resistanceУстановлено действие гиббереллина и тебуконазола на содержание сахаров и крахмала в листьях крыжовника сорта Машенька в онтогенезе растений, проанализированы анатомические особенности и биохимические изменения в побегах под воздействием препаратов, выяснено влияние препаратов на урожайность культуры.Целью исследования было выяснить динамику накопления неструктурных углеводов (сахара + крахмал) в листьях, особенности роста, формирования анатомической структуры и изменения химического состава побегов и урожайности крыжовника под действием гибберелловой кислоты и тебуконазола.Материалы и методы. Растения по вариантам опыта обрабатывали однократно в фазу бутонизации 0,005 % -м раствором гибберелловой кислоты и 0,025 % -м водным раствором тебуконазола. Определение содержания целлюлозы, пектинов и лигнина осуществляли весовым методом, гемицеллюлозы и неструктурных углеводов (сахаров и крахмала) в листьях и стеблях крыжовника проводили йодометрическим методом. Особенности анатомического строения определяли на фиксированном материале однолетних побегов в конце вегетации (октябрь).Результаты исследования. Вследствие формирования мощной донорной сферы под воздействием препаратов у растений крыжовника происходило накопление большего количества неструктурных углеводов (сахара + крахмал) в листьях, что стало предпосылкой повышения урожайности растений опытных вариантов, при этом эффективность тебуконазола была выше, чем гиббереллина. Добавочный пул ассимилятов использовался не только на процессы карпогенеза, но и на формирование побегов: под воздействием препаратов повышалось содержание структурных биополимеров клеточных стенок, накапливалось большее количество сахаров и крахмала в зимующих побегах, что является предпосылкой повышения морозостойкости растений.Выводы. Применение гиббереллина и тебуконазола приводит к повышению содержания неструктурных углеводов (сахара + крахмал) в листьях крыжовника. Это способствует повышению продуктивности культуры, перестройке анатомической структуры и накоплению биополимеров клеточных стенок и резервных углеводов в побегах, что является предпосылкой повышения морозостойкости растенийВстановлено дію гібереліну та тебуконазолу на вміст цукрів і крохмалю в листках аґрусу сорту Машенька в онтогенезі рослин, проаналізовано анатомічні особливості та біохімічні зміни в пагонах за дії препаратів, з’ясовано вплив препаратів на урожайність культури.Метою дослідження було з’ясувати динаміку накопичення неструктурних вуглеводів (цукри + крохмаль) в листках, особливості росту, формування анатомічної структури та зміни хімічного складу пагонів і урожайності аґрусу за дії гіберелової кислоти та тебуконазолу.Матеріали та методи. Рослини по варіантах досліду обробляли одноразово у фазу бутонізації 0,005 %-м розчином гіберелової кислоти і 0,025 %-м водним розчином тебуконазолу. Визначення вмісту целюлози, пектинів і лігніну здійснювали ваговим методом, геміцелюлоз і неструктурних вуглеводів (цукрів і крохмалю) в листках і пагонах аґрусу проводили йодометричним методом. Особливості анатомічної будови визначали на фіксованому матеріалі однорічних пагонів в кінці вегетації (жовтень).Результати дослідження. Внаслідок формування потужнішої донорної сфери за дії препаратів у рослин аґрусу відбувалося накопичення більшої кількості неструктурних вуглеводів (цукри + крохмаль) в листках, що стало передумовою підвищення урожайності рослин дослідних варіантів, при цьому ефективність тебуконазолу була вищою, ніж гібереліну. Додатковий пул асимілятів використовувався не лише на процеси карпогенезу, але й на формування пагонів: за дії препаратів підвищувався вміст структурних біополімерів клітинних стінок, накопичувалася більша кількість цукрів і крохмалю у зимуючих пагонах, що є передумовою більшої морозостійкості рослин.Висновки. Застосування гібереліну та тебуконазолу призводить до підвищення вмісту неструктурних вуглеводів ( цукри + крохмаль) в листках аґрусу. Це сприяє підвищенню продуктивності культури, перебудові анатомічної структури та накопиченню біополімерів клітинних стінок та резервних вуглеводів в пагонах, що є передумовою підвищення морозостійкості росли
Особливості підбору батьківських пар і результативність штучної гібридизації Canna L.
No full textPossibilities of artificial hybridization with the use of genotypes from different Cannes groups and the prospect of attracting introduced species for genetically breeding enrichment of the modern Cannes variety are considered.The purpose of the work was to select parental pairs for artificial hybridization of Canna for genetically-selective enrichment of its diversity for cultivation in the southern arid region of Ukraine (in Kryvyi Rih). The pollen fertility index of introduced species and varieties of different groups of Canna was used for the selection of parental pairs.Materials and Methods. The research was done on 7 species (C. tuerckheimii Kraenzi.; C. indica var. warscewiczii Nob. Tanaka; C. iridiflora Ruiz&Pav.; C. flacida Salisd.; C. indica var. edulis Ker Gawl.; C. indica var. coccinea Mill.; C. indica L.) and 28 varieties of Canna of this collectors' fund. Pollen was chosen in finishing phase of budding for the cytologic analysis and fertility was being defined by iodine reaction of starch, according to the approved method. Hybridization was brought into action using known techniques for Canna. Dates of artificial hybridization and times of castration of the flower have been set according to ecological and climatic conditions of the industrial region.Results. On the basis of cytogenetic analysis of pollen of introduced species and promising varieties of Canna, parental pairs for artificial hybridization for the purpose of genetically-selective enrichment of its diversity and obtaining specimens, suitable for cultivation in the steppe zone of Ukraine, in particular in the ecologically destabilized region were selected. The approach to the selection of the original forms of Canna for artificial hybridization on the basis of cytogenetic analysis of pollen is developed.Conclusions. According to the index of pollen quality (FI) in final period of bud formation prospective introduced species Сanna were marked for further usage as parental forms in hybridization schemes. The most effective combinations of crossings were found on the basis of performed artificial hybridization as promising introduced Canna varieties for steppe zone and industrial region of Ukraine. The most effective combinations were obtained when crossing among the varieties of the Crozy group.Two selection forms have been pointed out from the received fund of hybrid plants Canna as to the complex of ornamental characteristic and have been introduced to the collection fund for their further implementation in landscape gardeningРассмотрены возможности искусственной гибридизации с использованием генотипов из разных групп канны и перспективность привлечения интродуцированных видов для генетически селекционного обогащения современного сортового разнообразия канны.Целью работы был подбор родительских пар по определению индекса фертильности пыльцы интродуцированных видов и сортов различных групп канны для получения селекционного многообразие форм устойчивых при выращивании в южном засушливом регионе Украины (на примере г. Кривой Рог).Материалы и методы. Исследования проводились на 7 интродуцированых видах и вариациях (C. tuerckheimii Kraenzi.; C. indica var. warscewiczii Nob. Tanaka; C. iridiflora Ruiz&Pav.; C. flacida Salisd.; C. indica var. edulis Ker Gawl.; C. indica var. coccinea Mill.; C. indica L.) и 28 сортах канны (из них 67,8 % зарубежной селекции). Цитологический анализ пыльцы проводили по общепринятой методике. Гибридизацию осуществляли с использованием существующих разработок для канны. Сроки гибридизации и время проведения искусственного опыления цветков были установлены с учетом эколого-климатических условий промышленного региона.Результаты. На основе цитологического анализа пыльцы интродуцированных видов и перспективных сортов канны подобраны родительские пары для искусственной гибридизации с целью генетически селекционного обогащение ее многообразие и получения образцов, пригодных для выращивания в степной зоне Украины, в частности в экологически дестабилизированном регионе. Разработан подход к отбору исходных форм канны для искусственной гибридизации на основе цитогенетического анализа пыльцы.Выводы. По показателям качества пыльцы (индекс фертильности) в период завершения бутонизации выделены перспективные интродуценты канны для дальнейшего использования родительскими формами в гибридизационных схемах. На основе проведенной искусственной гибридизации перспективных для степной зоны и промышленного региона Украины интродуцентов рода Сanna определены наиболее результативные комбинации скрещиваний. При этом при скрещивании сортов группы Крози между собой получено больше результативных комбинаций. Из полученного фонда гибридных растений канны выделены селекционные формы с комплексом декоративно-ценных признаков растений и введены в коллекционный фонд для дальнейшего их внедрения в озеленениеРозглянуті можливості штучної гібридизації з використанням сортів з різних груп канни та перспективність залучення інтродукованих видів для генетично-селекційного збагачення сучасного сортового різноманіття канни.Метою роботи був підбір батьківських пар за визначенням індексу фертильності пилку інтродукованих видів і сортів різних груп канни для отримання селекційного різноманіття форм стійких при вирощуванні в південному посушливому регіоні України (на прикладі м. Кривий Ріг).Матеріали та методи. Дослідження проводились на 7 інтродукованих видах і варіаціях (C. tuerckheimii Kraenzi.; C. indica var. warscewiczii Nob. Tanaka; C. iridiflora Ruiz&Pav.; C. flacida Salisd.; C. indica var. edulis Ker Gawl.; C. indica var. coccinea Mill.; C. indica L.) та 28 сортах канни (з них 67,8 % закордонної селекції). Цитологічний аналіз пилку проводили згідно прийнятої методики(за йодною реакцією крохмалю). Гібридизацію здійснювали з використанням існуючих розробок для канни. Строки гібридизації та час проведення штучного запилення були встановлені з урахуванням еколого-кліматичних умов промислового регіону.Результати. На основі цитологічного аналізу пилку інтродукованих видів і перспективних сортів канни підібрані батьківські пари для штучної гібридизації з метою генетично-селекційного збагачення її різноманіття та отримання зразків, придатних для вирощування в степовій зоні України, зокрема в екологічно-дестабілізованому регіоні. Розроблений підхід до відбору вихідних форм канни для штучної гібридизації на основі цитогенетичного аналізу пилку.Висновки. За показниками якості пилку (індекс фертильності) в період завершення бутонізації виділені перспективні інтродуценти канни для подальшого використання батьківськими формами в гібридизаційних схемах. На основі проведеної штучної гібридизації перспективних для степової зони і промислового регіону України інтродуцентів роду Сanna визначені найбільш результативні комбінації схрещувань.При цьому при схрещуванні сортів групи Крозі між собою отримано найбільше результативних комбінацій. З отриманого фонду гібридних рослин канни виділені селекційні форми за комплексом декоративно-цінних ознак рослин і введені до колекційного фонду та подальшого їх впровадження в озелененн
Онтоморфогенез Uncarina roeosliana Rauh на ранніх стадіях розвитку
No full textThe aim. To find out the morphology of the seeds and the features of its germination and to study the development of Uncarina roeoesliana Rauh (Pedaliaceae) plants in the early stages of ontogeny in connection with the problem of a seed germination and their cultivation under introduction.Materials and methods. The latent and pregenerative periods of the ontomorphogenesis of Uncarina roeoesliana plants under growing conditions in the protected soils of the Botanical garden named after acad. O.V. Fomin were investigated. Biomorphological, introducting, histological methods were used in this work.Results. A method of accelerating the germination of freshly harvested seeds has been developed. Uncarina roeoesliana seeds are large (about 7x5 mm), mostly wide-triangular, brown in colour with little-noticed wing around the perimeter of the seed. The dorsal side forms folds, the hem is on the micropillary part of the seed. The periclinal walls are convex and often with papillae. The embryo is large, occupies most of the seed, the endosperm has a lot of lipids, which is typical for the representative of the same family Sesamum indicum L. The presence of papillae probably contributes to the moisture accumulation to increase the enzymatic activity when the seeds are swell. All of these features of seed germination are consistent with the environmental conditions of Uncarina's natural habitats: high temperatures, low rainfall and significant dry periods. Probably the plants of this species belong to macrobiotics, that is, they can retain seed germination for a long time. The germination is aboveground. During the 24 weeks of development, the plants reach the virginal stage of development: they form radish roots, 5-6 pairs of leaves, of which only two pairs remain in the young plants at this stage, and a thickened basal part of the stem .Conclusions. Comparing Uncarina roeoesliana with other caudiciform plants, we can conclude that this plant has a high potential for survival in arid conditions due to the ability of seeds to germinate only in conditions of considerable moisture and the ability of the plant to accumulate moisture in the basal part of the stem and in fleshy roots. In this case, the plant is adapted to exist both in the mode of a dormancy and in the mode of an active growth, but in the latter case only in the presence of sufficient moisture in the soilЦель. Выяснить морфологию семян, выявить особенности его прорастания и исследовать развитие растений Uncarina roeoesliana Rauh (Pedaliaceae) на ранних стадиях онтогенеза в связи с проблемой всхожести семян и выращивания их в условиях интродукции.Материалы и методы. Исследованы латентный и прегенеративный периоды онтоморфогенезу растений Uncarina roeoesliana в условиях выращивания в защищенном грунте Ботанического сада им. акад. А.В. Фомина. В работе использованы биоморфологические, интродукционные, гистологические методы.Результаты и их обсуждение. Разработан метод ускорения всхожести свежесобранных семян. Установлено, что семена Uncarina roeoesliana большие по размерам (около 7х5 мм), преимущественно широкотреугольные, коричневого цвета с малозаметным крылом по всему периметру семени. Дорзальная сторона формирует складки, рубчик находится на микропилярной части семени. Периклинарные стенки выпуклые и часто формируют папиллы. Зародыш большой, занимает большую часть семени, эндосперм богатый липидами, что характерно и для представителя этого же семейства Sesamum indicum L. Вероятно, наличие папилл способствует накоплению влаги для активизации ферментативной деятельности при набухании семян. Все эти особенности прорастания семян согласуются с экологическими условиями в местах естественного распространения представителей рода Uncarina: высокими температурами, небольшим количеством осадков и значительным по времени засушливым периодом. Вероятно, растения этого вида относятся к макробиотикам, то есть достаточно долго могут сохранять всхожесть семян. Прорастания надземное. В течение 24 недель развития растения достигают виргинильной стадии: формируют редьковидные корни, 5-6 пар листьев, из которых на молодых растениях в этой стадии остается только две пары, и утолщенную базальную часть стебля.Выводы. Сравнивая Uncarina roeoesliana с другими каудексовидными растениями можно констатировать, что это растение обладает высоким потенциалом для выживания в засушливых условиях благодаря способности растения накапливать влагу в базальной части стебля и мясистых корнях. При этом растение приспособлено к существованию, как в режиме покоя, так и в режиме активного роста, но в последнем случае только при наличии достаточного количества влаги в почвеМета. З’ясувати морфологію насіння, виявити особливості його проростання та дослідити розвиток рослин Uncarina roeoesliana Rauh (Pedaliaceae) на ранніх стадіях онтоморфогенезу в зв’язку з проблемою схожості насіння та вирощування їх в умовах інтродукції.Матеріали та методи. Досліджено латентний та прегенеративний періоди онтоморфогенезу рослин Uncarina roeoesliana за умов вирощування у захищеному ґрунті Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна. В роботі використані біоморфологічні, інтродукційні, гістологічні методи.Результати та їх обговорення. Розроблено метод прискорення схожості свіжозібраного насіння. Встановлено, що насінини Uncarina roeoesliana великі за розмірами (близько 7х5 мм), переважно широкотрикутні, коричневого кольору з малопомітним крилом по всьому периметру насінини. Дорзальна сторона формує складки, рубчик знаходиться на мікропілярній частині насінини. Периклінарні стінки опуклі і часто формують папіли. Зародок великий, займає більшу частину насінини, ендосперм багатий на ліпіди, що характерно і для представника цієї ж родини Sesamum indicum L. Ймовірно наявність папіл сприяє накопиченню вологи для активізаціії ферментативної діяльності при набуханні насінин. Всі ці особливості проростання насіння узгоджуються з екологічними умовами в місцях природного розповсюдження представників роду Uncarina: високими температурами, невеликою кількістю опадів та значним посушливим періодом. Ймовірно рослини цього виду відносяться до макробіотиків, тобто достатньо довго можуть зберігати схожість насіння. Проростання надземне. Впродовж 24 тижнів розвитку рослини досягають віргінільної стадії розвитку: формують редькоподібні корені, 5-6 пар листків, з яких на молодих рослинах у цій стадії залишається тільки дві пари, та потовщену базальну частину стебла.Висновки. Порівнюючи Uncarina roeoesliana з іншими каудексоподібними рослинами можна констатувати, що ця рослина має високий потенціал для виживання в посушливих умовах завдяки здатності рослини накопичувати вологу в базальній частині стебла і м’ясистому корінню. При цьому рослина пристосована до існування як в режимі спокою, так і в режимі активного росту, але в останньому випадку тільки при наявності достатньої кількості вологи в ґрунт