ScienceRise: Pharmaceutical Science
Not a member yet
530 research outputs found
Sort by
Пошук перспективних видів підродин Amygdaloideae та Pyroideae з використанням хемотаксономії
No full textWorld flora has more than 1000 species of the genus Сrataegus L., more than 30 species belong to the subgenus Prunus L., genus Malus Mill. has 100 species, subgenus Cerasus Juss. includes more than 150 species. Despite the diversity of species and a sufficient resource base, only a few representatives of the genus sufficiently researched and found their use as sources of biologically active substances (BAS).Aim of research. To conduct a chemotaxonomic study of representatives of the genus Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss.; to establish a promising sources of biologically active substances for the drugs production.Materials and methods. Chemotaxonomic study was carried out using the method of the graph analysis. The chemomarkers were phenolic compounds and terpenoids, identified in the generative and vegetative organs of the representatives of the genus Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss. The terpenoids and organic acids were identified by a chromatography-mass-spectrometric method on an Agilent Technology 6890N chromatograph with a 5973N mass-spectrometric detector. Flavonoids and hydroxycinnamic acids were detected by chromatography.Results. The chemical profiles of vegetative and generative organs of 34 species of the genus Сrataegus L. are established, 5 species of the genus Prunus L., 7 species of the genus Malus Mill., 4 species of the genus Cerasus Juss. The promising species of hawthorn, wich accumulated a general group BAS of genus was detected.Conclusion. According to the results of a chemotaxonomic study of representatives of subgenus Amygdaloideae and Pyroideae was detected a promising sources of biologically active substances (BAS) among species of the genus Crataegus L., Prunus L., Malus Mill. and Cerasus Juss. The chemical profiles are forming flavonoids, terpenoids and aromatic acids. The promising species of hawthorn was added to the complex «Kratophyt»Мировая флора насчитывает более 1000 видов рода Сrataegus L., к подроду Prunus L. относится более 30 видов, род Malus Mill. насчитывает 100 видов, подрод Cerasus Juss. включает более 150 видов. Несмотря на разнообразие видов и достаточную сырьевую базу, только отдельные представители данных родов достаточно исследованы и нашли свое использование как источники биологически активных веществ (БАВ).Цель. Провести хемотаксономическое исследование представителей родов Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss.; установить перспективные источники БАВ для получения лекарственных средств.Методы исследования. Хемотаксономическое исследование проводили с использованием метода граф-анализа. Хемомаркерами выступали фенольные соединения и терпеноиды, идентифицированные в генеративных и вегетативных органах представителей родов Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss. Идентификацию терпеноидов и органических кислот проводили хромато-масс-спектрометричним методом на хроматографе Agilent Technology 6890N с масс-спектрометрическим детектором 5973N. Флавоноиды и гидроксикоричные кислоты выявляли хроматографически.Результаты исследования. Установлены химические профили вегетативных и генеративных органов 34 видов рода Сrataegus L., 5 видов рода Prunus L., 7 видов рода Malus Mill., 4 видов рода Cerasus Juss. Установлены перспективные виды боярышников, которые содержат основную группу БАВ рода.Выводы. По результатам хемотаксономического исследования представителей подродов Amygdaloideae и Pyroideae установлены перспективные источники биологически активних веществ (БАВ) видов родов Crataegus L., Prunus L., Malus Mill. и Cerasus Juss. Химический профиль исследуемых родов формируют флавоноиды, терпеноиды и ароматические кислоты. Перспективные виды боярышника были включены в состав фитокомплекса «Кратофит»Світова флора нараховує понад 1000 видів роду Сrataegus L., до підроду Prunus L. належать понад 30 видів, рід Malus Mill. містить 100 видів, до підріду Cerasus Juss. відноситься понад 150 видів. Незважаючи на різноманіття видів та достатню сировинну базу, лише деяки представники цих родів достатньо досліджені та знайшли своє використання як джерела біологічно активних речовин (БАР).Мета. Провести хемотаксономічне дослідження представників родів Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss.; встановити перспективні джерела БАР для одержання лікарських засобів.Методи дослідження. Хемотаксономічне дослідження проводили з використанням методу граф-аналізу. Хемомаркерами служили фенольні сполуки та терпеноїди, ідентифіковані у генеративних та вегетативних органах представників родів Сrataegus L., Prunus L., Malus Mill., Cerasus Juss. Ідентифікацію терпеноїдів та органічних кислот проводили хромато-мас-спектрометричним методом на хроматографі Agilent Technology 6890N з мас-спектрометричним детектором 5973N. Флавоноїди та гідроксикоричні кислоти визначали хроматографічно.Результати дослідження. Встановлені хімічні профілі вегетативних та генеративних органів 34 видів роду Сrataegus L., 5 видів роду Prunus L., 7 видів роду Malus Mill., 4 видів роду Cerasus Juss. Встановлені перспективні види глоду, які містять основну групу БАР роду.Висновки. За результатами хемотаксономічного дослідженя представників підродів Amygdaloideae та Pyroideae встановлені перспективні джерела біологічно активних речовин (БАР) видів родів Crataegus L., Prunus L., Malus Mill. та Cerasus Juss. Встановлено, що хімічний профіль досліджених родів формують флавоноїди, терпеноїди та ароматичні кислоти. Перспективні види глоду були введені до складу фітокомплексу «Кратофіт
Актуальні підходи до розробки нових антимікробних засобів в умовах поширення явища антибіотикорезистентності
No full textAim. The grounding of expediency of studying the nature of interaction between metal nanoparticles and plasmid DNA of bacteria at the stage of pharmaceutical development of antimicrobial preparations based on metal nanoparticles as separate antimicrobial agents, as well as compositions of metal nanoparticles with known antimicrobial substances.Methods. Methods of information retrieval and analysis of literature data have been used. Results. Plasmid transmission of drug resistance is the most important mechanism of resistance in the bacterial population. A promising approach to solve the problem of overcoming the resistance of microorganisms is the use as an active pharmaceutical ingredient of antimicrobial agents caused the destruction of R-plasmids or ensured their irreversible elimination. The study of the interaction of substances with plasmid DNA bacteria and the study of their effect on the transfer of resistance genes in bacterial populations should be used at the first stage of the creation of antimicrobial preparations, when a potential active pharmaceutical ingredient is select.Conclusion. Creation and introduction into the production of medicines based on silver and gold nanoparticles is a promising direction, because nanoparticles of these metals, along with antimicrobial action, will provide irreversible elimination of plasmid from bacterial cells and can become a solution of the problem with antibiotic resistanceМета. Обґрунтування доцільності вивчення характеру взаємодії наночастинок металів з плазмідною ДНК бактерій на етапі фармацевтичної розробки антимікробних засобів на основі наночастинок металів як самостійних антимікробних агентів, а також композицій наночастинок металів з відомими антимікробними речовинами. Методи. Використано методи інформаційного пошуку та аналізу даних літератури. Результати. Плазмідна передача стійкості до лікарських засобів є найбільш важливим механізмом виникнення резистентності в бактеріальній популяції. Перспективним підходом до вирішення проблеми подолання резистентності мікроорганізмів є застосування в якості активних фармацевтичних інгредієнтів антимікробних засобів речовин, які будуть викликати деструкцію R–плазмід або забезпечувати їх незворотну елімінацію. Вивчення взаємодії речовин з плазмідною ДНК бактерій та дослідження їх впливу на передачу генів резистентності в бактеріальних популяціях доцільно застосовувати на першому етапі створення антимікробних лікарських засобів, на якому проводиться вибір потенційного активного фармацевтичного інгредієнта. Висновки. Створення та впровадження у виробництво лікарських засобів на основі наночастинок срібла та золота є перспективним напрямком, оскільки наночастинки даних металів поряд з антимікробною дією будуть забезпечувати незворотну елімінацію плазмід з бактеріальних клітин та можуть стати вирішенням проблеми антибіотикорезистентност
Дослідження харчових добавок з консервантом e211 (бензоат натрію) з використанням тонкошарової хроматографії
No full textSodium benzoate is often chosen for the manufacture of liquid food supplements as preservative due to its antimicrobial effect against a large number of microorganisms. Permissible sodium benzoate amount in liquid food supplements is up to 2000 mg/l.Methods. For investigation six liquid food supplements, containing sodium benzoate were randomly chosen. Analysis was performed using CAMAG Twin Chamber, TLC Silica Gel 60 F254 glass plates, solvent system (chloroform – ethanol 9:1) and the UV-light (254 nm) for visualization.Results. Methods for visualisation and solvent system were selected using the reference solutions. Sodium benzoate was identificated by Rf = 0.76, it’s quantity was determined by calibration. Validated methodics was adapted for identification of sodium benzoate in liquid food supplements. The amount of sodium benzoate in all investigated objects was analysed and did not exceed the permissible amount.Conclusions. Selected methodics are suitable for qualitative and quantitative evaluation of sodium benzoate in liquid food supplementsБензоат натрия часто выбирают для производства жидких пищевых добавок в качестве консерванта из-за его антимикробного воздействия на большое количество микроорганизмов. Допустимое количество бензоата натрия в жидких пищевых добавках составляет до 2000 мг / л.Методы. Для исследования были выбраны шесть жидких пищевых добавок, содержащих бензоат натрия. Анализ проводили с использованием стеклянных пластин CAMAG Twin Chamber, TLC Silica Gel 60 F254, системы растворителей (хлороформ - этанол 9:1) и УФ-света (254 нм) для визуализации.Результаты. Методы визуализации и системы растворителей были выбраны с использованием эталонных растворов. Бензоат натрия идентифицировали с помощью Rf = 0.76, его количество определяли путем калибровки. Для идентификации бензоата натрия в жидких пищевых добавках была адаптирована валидированная методика. Количество бензоата натрия анализировалось во всех исследованных объектах и не превышало допустимое количество.Выводы. Избранные методики подходят для качественной и количественной оценки бензоата натрия в жидких пищевых добавкахБензоат натрію часто обирають для виробництва рідких харчових добавок в якості консерванту через його антимікробну дію на велику кількість мікроорганізмів. Допустима кількість бензоату натрію в рідких харчових добавках становить до 2000 мг / л.Методи. Для дослідження були обрані шість рідких харчових добавок, що містять бензоат натрію. Аналіз проводили з використанням скляних пластин CAMAG Twin Chamber, TLC Silica Gel 60 F254, системи розчинників (хлороформ - етанол 9:1) і УФ-світла (254 нм) для візуалізації.Результати. Методи візуалізації і системи розчинників були обрані з використанням еталонних розчинів. Бензоат натрію ідентифікували за допомогою Rf = 0.76, його кількість визначали шляхом калібрування. Для ідентифікації бензоату натрію в рідких харчових добавках була адаптована валідована методика. Кількість бензоату натрію аналізувалася у всіх досліджених об'єктах і не перевищувало допустиму кількість.Висновки. Вибрані методики підходять для якісної і кількісної оцінки бензоату натрію в рідких харчових добавка
Аналіз психотропних лікарських засобів тріазоламу, естазоламу і алпразоламської суміші з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії
No full textPoisoning of benzodiazepines, particularly triazolam, estazolam and alprazolam usually is caused by consumption of the drug in bigger doses than prescribed. So, for the fast determination of material caused poisoning, selective and effective methods of analysis are requested.Methods. Benzodiazepines triazolam, estazolam and alprazolam, were chosen for investigation. Analysis was performed using chromatograph „Waters 2695” with a photodiode array detector (Waters 996, at wavelength 200-400 nm range), ACE C18 (2,1 mm x 5,0 cm, 5 μm) chromatographic column, gradient eluent flow (sulfuric acid buffer 0,1% and ACN), eluent flow rate 0,1 ml/min and injection volume of 10 µl.Results. Methodics for identification and quantification of triazolam, estazolam, alprazolam and their mixture was developed using reference solutions. Validated methodic was adapted for identification and quantification of triazolam, estazolam, alprazolam in medicinal products.Conclusions. Selected methodic is suitable for qualification and quantification of the medicinal preparations: ACE C18 (2,1 mm x 5,0 cm, 5 μm) chromatographic column, gradient eluent flow (sulfuric acid buffer 0,1% and ACN), eluent flow rate 0,1 ml/min, injection volume of 10 µl and diode array detector. Mixture of components has been examined and retention times have been stated as follows: alprazolam (13,216 min), estazolam (13,407 min) and triazolam (14,340 min). Retention time upon repetition of analysis have not exceeded the relative error of p <0,05 limitation.Limits of detection of alprazolam is 0,01 µg/ml, estazolam 0,012 µg/ml, triazolam 0,020 µg/ml. Limit of quantification of alprazolam is 0, 022 µg/ml, estazolam 0, 025 µg/ml, triazolam 0, 045 µg/mlОтравление бензодиазепинами, особенно триазоламом, эстазоламом и алпразоламом, обычно вызвано приемом препарата в больших дозах, чем это предписано. Таким образом, для быстрого определения причины, вызвавшей отравление, требуются выборочные и эффективные методы анализа.Методы. Для исследования были выбраны бензодиазепины триазолам, эстазолам и алпразолам. Анализ проводили с использованием хроматографа «Waters 2695» с детектором фотодиодной матрицы (Waters 996 с длиной волны 200–400 нм), хроматографической колонкой ACE C18 (2.1 мм × 5.0 см, 5 мкм), градиентным элюентом (буфер серной кислоты 0.1 % и ACN), расход элюента 0.1 мл/мин и объем впрыска 10 мкл.Результаты. Методика идентификации и количественного определения триазолама, эстазолама, алпразолама и их смеси была разработана с использованием эталонных растворов. Проверенная методика была адаптирована для идентификации и количественного определения триазолама, эстазолама, алпразолама в лекарственных препаратах.Выводы. Выбранная методика подходит для квалификации и количественного определения лекарственных препаратов: хроматографическая колонка ACE C18 (2.1 мм × 5.0 см, 5 мкм), градиентный поток элюента (буфер серной кислоты 0.1 % и ACN), скорость потока элюента 0.1 мл/мин, объем инъекции 10 мкл и детектор диодной матрицы. Смесь компонентов была исследована, и время удерживания было указано следующим образом: алпразолам (13,216 мин), эстазолам (13,407 мин) и триазолам (14,340 мин). Время удерживания при повторении анализа не превышало относительной погрешности p <0.05.Пределы обнаружения алпразолама составляют 0.01 мкг/мл, эстазолама 0.012 мкг/мл, триазолама 0.020 мкг/мл. Лимит количественного определения алпразолама составляет 0.022 мкг/мл, эстазолама 0.025 мкг/мл, триазолама 0.045 мкг/млОтруєння бензодіазепінами, особливо тріазоламом, естазоламом і алпразолама, зазвичай це пов'язано з прийомом препарату в більших дозах, ніж це передбачено. Таким чином, для швидкого визначення причини, що викликала отруєння, потрібні вибіркові і ефективні методи аналізу.Методи. Для дослідження були обрані бензодіазепіни тріазолам, естазолам і алпразолам. Аналіз проводили з використанням хроматографа «Waters 2695» з детектором фотодіодною матриці (Waters 996 з довжиною хвилі 200-400 нм), хроматографічною колонкою ACE C18 (2.1 мм×5.0 см, 5 мкм), градієнтним елюентом (буфер сірчаної кислоти 0.1% і ACN ), витрата елюента 0.1 мл/хв і обсяг вприскування 10 мкл.Результати. Методика ідентифікації та кількісного визначення тріазолама, естазолама, алпразолама і їх суміші була розроблена з використанням еталонних розчинів. Перевірена методика була адаптована для ідентифікації та кількісного визначення тріазолама, естазолама, алпразолама в лікарських препаратах.Висновки. Обрана методика підходить для кваліфікації і кількісного визначення лікарських препаратів: хроматографічна колонка ACE C18 (2.1 мм x 5.0 см, 5 мкм), градієнтний потік елюента (буфер сірчаної кислоти 0.1% і ACN), швидкість потоку елюенту 0.1 мл/хв, об'єм ін'єкції 10 мкл і детектор діодної матриці. Суміш компонентів була досліджена, і час утримування було зазначено наступним чином: алпразолам (13,216 хв), естазолам (13,407 хв) і тріазолам (14,340 хв). Час утримування при повторенні аналізу не перевищував відносної похибки p<0.05.Межі виявлення алпразоламу становить 0.01 мкг/мл, естазоламу 0.012 мкг/мл, тріазоламу 0.020 мкг/мл. Ліміт кількісного визначення алпразоламу становить 0.022 мкг/мл, естазоламу 0.025 мкг/мл, тріазоламу 0.045 мкг/м
Технологія одержання та дослідження хімічного складу густих екстрактів плодів глоду
No full textIn the pharmaceutical market of Ukraine, liquid dosage forms of hawthorn are present and used in complex treatment of cardiovascular diseases. Ukrainian flora has more than 30 species of hawthorns, among which there are unofficial species of wild and cultural species with sufficient raw material base.Aim. To develop a technology for obtaining of dense fruit extracts of unofficial hawthorn species and to determine the chemical composition of the obtained extracts.Methods. For determination of BAS dense of hawthorn fruit extracts was used spectrophotometric method and the method of high performance liquid chromatography (HPLC).Results. The technological scheme of obtaining dense extracts of hawthorn fruit was developed. The content of amino acids, flavonoids and hydroxycinnamic acids was established in густих extracts of fruits C. prunifolia Sarg., С. pseudokyrtostilla Klok. and С. leiomonogyna Klok.. The content of flavonoids ranged from 4.27 % ±0.01 to 10.94 % ± 0.10; hydroxycinnamic acids - from 1.45 % ± 0.02 to 2.56 % ± 0.10. By used the HPLC method in all extracts was detected rutin, chlorogenic and ferulic acids. In dense extract of C. prunifolia Sarg. fruits apigenin-7-O-rhamnoside was identified; С. pseudokyrtostilla Klok. and С. leiomonogyna Klok. - apigenin-7-O-glycoside, apigenin, luteolin; С. leiomonogyna Klok.- luteolin-7-O-diglycoside and quercetin.Conclusions. Dense fruit extracts of C. prunifolia Sarg., С. pseudokyrtostilla Klok. and С. leiomonogyna Klok. were obtained. For the first time, the HPLC method in extracts has determined the content of flavonoids and hydroxycinnamic acids. A comparative study of the amino acid composition of the extracts was carried outНа фармацевтическом рынке Украины представлены жидкие лекарственные формы боярышника, которые используются в комплексной терапии сердечно-сосудистых заболеваний. Украинская флора насчитывает более 30 видов боярышников, среди которых достаточную сырьевую базу имеют неофицинальные дикорастущие и культурные виды.Цель. Разработать технологию получения густых экстрактов плодов неофицинальных видов боярышника и установить химический состав полученных экстрактов.Методы исследования. Для определения состава БАВ густых экстрактов плодов боярышника использовали спектрофотометрический метод и метод высокоэффективной жидкостной хроматографии (ВЕЖХ).Результаты исследования Разработана технологическая схема получения густых экстрактов плодов боярышника. Установлено содержание аминокислот, флавоноидов и гидроксикоричных кислот густых экстрактов плодов C. prunifolia Sarg., С. pseudokyrtostilla Klok. и С. leiomonogyna Klok.. Содержание флавоноидов составило от 4,27 %±0,01 до 10,94 %±0,10; гидроксикоричных кислот - от 1,45 %±0,02 до 2,56 %±0,10. Методом ВЕЖХ во всех экстрактах идентифицированы рутин, хлорогеновая и феруловая кислоты. В густом экстракте плодов C. prunifolia Sarg. идентифицирован апигенин-7-О-рамнозид; С. pseudokyrtostilla Klok. и С. leiomonogyna Klok. - апигенин-7-О-гликозид, апигенин, лютеолин; С. leiomonogyna Klok. - лютеолин -7-О-дигликозид и кверцетин.Выводы. Получены густые экстракты плодов C. prunifolia Sarg., С. pseudokyrtostilla Klok. и С. leiomonogyna Klok.. Впервые методом ВЕЖХ в экстрактах установлено содержание флавоноидов и гидроксикоричных кислот. Проведено сравнительное изучение аминокислотного состава полученных экстрактовНа фармацевтичному ринку України представлені рідкі лікарські форми глоду, які використовуються при комплексному лікуванні серцево-судинних захворювань. Українська флора нараховує понад 30 видів глодів, серед яких достатню сировинну базу мають неофіційні дикорослі та культурні види.Мета. Розробити технологію одержання густих екстрактів плодів неофіційних видів глоду та встановити хімічний склад одержаних екстрактів.Методи дослідження. Для визначення складу БАР густих екстрактів плодів глоду використовували спектрофотометричний метод та метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).Результати дослідження. Розроблена технологічна схема одержання густих екстрактів плодів глоду. Встановлено вміст амінокислот, флавоноїдів та гідроксикоричних кислот густих екстрактів плодів C. prunifolia Sarg., С. pseudokyrtostilla Klok. та С. leiomonogyna Klok.. Вміст флавоноїдів склав від 4,27 %±0,01 до 10,94 %±0,10; гідроксикоричних кислот - від 1,45 %±0,02 до 2,56 %±0,10. Методом ВЕРХ в усіх екстрактах ідентифіковано рутин, хлорогенову і ферулову кислоти. У густому екстракті плодів C. prunifolia Sarg. ідентифіковано апігенін-7-О-рамнозид; С. pseudokyrtostilla Klok. та С. leiomonogyna Klok. - апігенин-7-О-глікозид, апігенін, лютеолін; С. leiomonogyna Klok. - лютеолін -7-О-диглікозид та кверцетин.Висновки. Одержано густі екстракти плодів C. prunifolia, С. pseudokyrtostilla та С. leiomonogyna. Вперше методом ВЕРХ в екстрактах встановлено вміст флавоноїдів та гідроксикоричних кислот. Проведено порівняльне дослідження амінокислотного складу одержаних екстракті
Фізико-хімічні та фармако-технологічні дослідження при обґрунтуванні раціонального складу та технології виготовлення супозиторіїв «Індоксам»
No full textThe development of new highly effective drugs in the form of rectal suppositories for the treatment of diseases of the prostate gland does not lose its relevance today, since the number of patients with these pathologies is increasing every year. These diseases adversely affect the physical, psychological health and quality of life of men in general.An important issue in the substantiation of the composition and development of the technology for the production of suppositories is the study of their physico-chemical and pharmaco-technological properties that directly affect their consumer qualities and the mode of the technological process.Aim of the work was the study of the physico-chemical and pharmaco-technological properties of the combined rectal suppositories "Indoxam" to select rational conditions of the technological process.Materials and methods. In order to substantiate the composition and technology of the combined rectal suppositories “Indoxam”, modern physicochemical (thermal analysis, rotational viscometry method) and pharmaco-technological (disintegration suppositories, resistance to degradation) studies were used according to the requirements of SPHU.Results. To select the optimal ratio of polyethylene oxides in the suppository base, the resistance of suppositories to destruction and the disintegration time of samples made with different amounts of PEO-1500 and PEO-400 were studied. To determine the optimal technology for the preparation of the drug, a study was made of the decomposition temperature of the API, which makes it possible to determine the temperature regimes for the preparation of suppositories and the introduction of active substances into the base without the risk of destroying the structure of substances and changing their pharmacological actions. Since, under the influence of mechanical, thermal, and other actions, several types of destruction undergo suppositories, their rheological characteristics are also investigated.Conclusions. The results of pharmaco-technological research allowed to substantiate the optimal ratio of polyethylene oxides in suppository basis. The conducted thermogravimetric analysis of API and suppositories «Indoxam» established the thermal stability of substances and the absence of chemical interaction between the components in the composition of rectal drug. According to the rheological characteristics, the system identified the thixotropy and the optimal pouring temperature of the suppository massРазработка новых высокоэффективных лекарственных средств в форме ректальных суппозиториев для лечения заболеваний предстательной железы не теряет своей актуальности и сегодня, поскольку численность больных с данными патологиями растет с каждым годом. Данные заболевания негативно влияют на физическое, психологическое здоровье и качество жизни мужчин вообще.Важным вопросом при обосновании состава и разработке технологии производства суппозиториев является исследование их физико-химических и фармако-технологических свойств, которые непосредственно влияют на их потребительские качества и режим ведения технологического процесса.Целью работы стало изучение физико-химических и фармако-технологических свойств комбинированных ректальных суппозиториев «Индоксам» для выбора рациональных условий ведения технологического процесса.Материалы и методы. При обосновании состава и технологии комбинированных ректальных суппозиториев «Индоксам» использовали современные физико-химические (термический анализ, метод ротационной вискозиметрии) и фармако-технологические (распадаемость суппозиториев, устойчивость к разрушению) исследования согласно требованиям ГФУ.Результаты. Для выбора оптимального соотношения полиэтиленоксидов в составе суппозиторной основы изучены устойчивость суппозиториев к разрушению и время распадаемости образцов, изготовленных с разным количеством ПЭО-1500 и ПЭО-400. Для определения оптимальной технологии изготовления препарата проведено исследование температуры разложения АФИ, позволяющее определить температурные режимы приготовления суппозиториев и введения действующих веществ в основу без опасности разрушения структуры субстанций и изменения их фармакологических действий. Поскольку под влиянием механических, тепловых и других действий суппозитории испытывают несколько видов деструкции, также исследованы их реологические характеристики.Выводы. Результаты фармако-технологических исследований позволили обосновать оптимальное соотношение полиэтиленоксидов в суппозиторной основе. Проведенный термогравиметрический анализ АФИ и суппозиториев «Индоксам» установил термостабильность субстанций и отсутствие химического взаимодействия между компонентами в составе ректального лекарственного средства. По реологическим характеристикам определены тиксотропность системы и оптимальная температура выливания суппозиторной массыРозробка нових високоефективних лікарських засобів у формі ректальних супозиторіїв для лікування захворювань передміхурової залози не втрачає своєї актуальності і сьогодні, оскільки чисельність хворих з даними патологіями зростає з кожним роком. Дані захворювання негативно впливають на фізичне, психологічне здоров’я та якість життя чоловіків взагалі.Важливим питанням при обґрунтуванні складу та розробці технології виробництва супозиторіїв є дослідження їх фізико-хімічних та фармако-технологічних властивостей, які безпосередньо впливають на їх споживацькі якості та режим ведення технологічного процесу.Метою роботи стало вивчення фізико-хімічних і фармако-технологічних властивостей комбінованих ректальних супозиторіїв «Індоксам» для вибору раціональних умов ведення технологічного процесу. Матеріали та методи. При обґрунтуванні складу та технології комбінованих ректальних супозиторіїв «Індоксам» використовували сучасні фізико-хімічні (термічний аналіз, метод ротаційної віскозиметрії) та фармако-технологічні (розпадання супозиторіїв, стійкість до руйнування) дослідження згідно вимог ДФУ.Результати. Для вибору оптимального співвідношення поліетиленоксидів у складі супозиторної основи вивчено стійкість супозиторіїв до руйнування та час розпадання зразків, виготовлених з різною кількістю ПЕО-1500 і ПЕО-400. Для визначення оптимальної технології виготовлення препарату проведено дослідження температури розкладання АФІ, що дозволило визначити температурні режими приготування супозиторіїв і введення діючих речовин в основу без небезпеки руйнування структури субстанцій та зміни їх фармакологічної дії. Оскільки під впливом механічної, теплової та інших дій супозиторії зазнають декілька видів деструкції, також досліджено їх реологічні характеристики.Висновки. Результати фармако-технологічних досліджень дозволили обґрунтувати оптимальне співвідношення поліетиленоксидів у супозиторній основі. Проведений термогравіметричний аналіз АФІ та супозиторіїв «Індоксам» встановив термостабільність субстанцій і відсутність хімічної взаємодії між компонентами у складі ректального лікарського засобу. За реологічними характеристиками визначено тиксотропність системи та оптимальну температуру розливання супозиторної мас
Фармакоекономічний аналіз застосування раміприлу та кандесартану у хворих на артеріальну гіпертензію
No full textArterial hypertension (AH) is the most common cardiovascular disease in the world and is the cause of disability of the population of the developed countries of the world. A feature of hypertension pharmacotherapy is a lifelong intake of medications. Indicators of economic evaluation of the effectiveness of different methods of treatment contribute to the selection of pharmacotherapy, which will provide the patient with the highest effectiveness of treatment, taking into account the financial capabilities of a particular patient. The main objectives of antihypertensive therapy is to achieve the target level of blood pressure (BP), the protection of target organs and a positive impact on risk factors for cardiovascular complications. The "cost-effectiveness" method makes it possible to compare costs with the same therapeutic effectiveness, which was the purpose of our study.Materials and methods. 100 protocols of medical cards of inpatients were studied. Two groups of patients were isolated: the first group for the treatment of AH received candesartan, and the second group – ramipril. The parameters were taken into account: achievement of target blood pressure, as well as possible complications of drug therapy - hypotension, cough, angioedema. To assess the cost of treatment against the background of the use of ramipril and candesartan, a "cost-effectiveness" pharmaco-economic analysis was carried out.Results of the study. Using the "cost-effectiveness" method, an analysis of ramipril and candesartan was carried out. The minimum, average and maximum costs of a single, daily, and course dose were calculated and the cost of BP normalization was calculated. The data obtained by us indicate a lower cost of treatment with ramipril. Analysis of the effectiveness of the drugs showed that ramipril is more effective in achieving the target blood pressure, but the percentage of side effects among which heart failure and cough were significantly higher. The data obtained indicate a high therapeutic efficacy of candesartan and ramipril, which allows us to draw conclusions:Conclusions. The most effective in achieving target BP was ramipril than candesartan. Analysis of the efficacy of drugs has established that ramipril has side effects and causes cough and heart failure, and candesartan can cause angioedema and hypotension. In analyzing the direct costs of treating hypertension, based on current standards of medical care for patients with AH, it was found that the least expensive is the treatment with ramipril. The analysis "cost-effectiveness", showed that ramipril possesses the greatest pharmaco-economic advantageАртериальная гипертензия (АГ) – самое распространенное в мире сердечно-сосудистое заболевание, которое становится причиной инвалидизации населения развитых стран мира. Особенностью фармакотерапии при АГ является пожизненный прием лекарственных препаратов. Показатели экономической оценки эффективности различных методов лечения способствуют выбору фармакотерапии, которая обеспечит пациенту наибольшую результативность лечения с учетом финансовых возможностей конкретного больного. Главной задачей антигипертензивной терапии является достижение целевого уровня артериального давления (АД), защита органов-мишеней и положительное влияние на факторы риска сердечно-сосудистых осложнений. Метод «затраты-эффективность» дает возможность сопоставить затраты при одинаковой терапевтической эффективности, что и было целью нашего исследования. Материалы и методы. Исследовано 100 протоколов медицинских карточек стационарных больных. Выделены 2 группы больных: первая группа для лечения АГ получала кандесартан, а вторая группа – рамиприл. Основными критериями эффективности было достижение целевого АД, а также во внимание брались возможные осложнения лекарственной терапии такие, как гипотензия, кашель, ангионевротический отек. Для оценки стоимости лечения на фоне применения рамиприла и кандесартана был проведен фармакоэкономический анализ «затраты-эффективность». Результаты исследования. С помощью метода "стоимость-эффективность" был проведен анализ рамиприла и кандесартана. Были рассчитаны минимальные, средние и максимальные стоимости разовой, суточной и курсовой дозы и рассчитана стоимость нормализации АД. Полученные нами данные свидетельствуют о меньшей стоимости лечения рамиприлом. Результаты анализа эффективности препаратов показал,, что рамиприл более эффективен в достижении целевого АД, но процент побочных эффектов, среди которых сердечная недостаточность и кашель, были существенно выше. Полученные данные указывают на высокую терапевтическую эффективность кандесартана и рамиприла, что позволяет сделать выводы: Выводы. В достижении целевого АД рамиприл был более эффективен чем кандесартан. Анализ эффективности действия лекарственных препаратов установил, что рамиприл имеет побочные эффекты и вызывает кашель и сердечную недостаточность, а кандесартан может стать причиной ангионевротического отека и гипотензии. В ходе анализа прямых затрат на лечение АГ, на основе действующих стандартов оказания медицинской помощи больным с АГ было установлено, что наименее затратным является лечение рамиприлом. Проведенный анализ «затраты – эффективность», показал, что наибольшей фармакоэкономических преимуществом имеет рамиприлАртеріальна гіпертензія (АГ) – найпоширеніше в світі серцево-судинне захворювання і є причиною інвалідизації населення розвинених країн світу. Особливістю фармакотерапії при АГ є довічний прийом лікарських препаратів. Показники економічної оцінки ефективності різних методів лікування сприяють вибору фармакотерапії, яка забезпечить пацієнту найбільшу результативність лікування з урахуванням фінансових можливостей конкретного хворого. Головними завданням антигіпертензивної терапії є досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ), захист органів-мішеней і позитивний вплив на фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Метод «затрати-ефективність» дає можливість співставити витрати при однаковій терапевтичній ефективності, що і було метою нашого дослідження.Матеріали та методи. Досліджено 100 протоколів медичних карток стаціонарних хворих. Виділено 2 групи хворих: перша група для лікування АГ отримувала кандесартан, а друга група – раміприл. До уваги бралися параметри: досягнення цільового АТ, а також можливі ускладнення лікарської терапії – гіпотензія, кашель, ангіоневротичний набряк. Для оцінки вартості лікування на тлі застосування раміприлу та кандесартану був проведений фармакоекономічний аналіз «затрати-ефективність».Результати дослідження. За допомогою методу „вартість-ефективність” було проведено аналіз раміприлу і кандесартану. Були розраховані мінімальні, середні та максимальні вартості разової, добової та курсової дози і розрахована вартість нормалізації АТ. Отримані нами дані свідчать про меншу вартість лікування раміприлом. Результати аналізу ефективності препаратів продемонстрували, що раміприл більш ефективний у досягненні цільового АТ, але відсоток побічних ефектів серед яких серцева недостатність і кашель був суттєво вищим. Отримані дані вказують на високу терапевтичну ефективність кандесартану і раміприлу, що дозволяє зробити висновки:Висновки. Найбільш ефективним у досягненні цільового АТ був раміприл по зрівнянню з кандесартаном. Аналіз ефективності дії лікарських препаратів встановив, що раміприл має побічні ефекти і викликає кашель і серцеву недостатність, а кандесартан може стати причиною ангіоневротичного набряку і гіпотензії. В ході аналізу прямих затрат на лікування АГ, на основі діючих стандартів надання медичної допомоги хворим з АГ було встановлено, що найменш витратним є лікування раміприлом. Проведений аналіз ≪витрати – ефективність≫, продемонстрував, що найбільшою фармакоекономічною перевагою має раміпри
Фітохімічне та фармакологічне дослідження полісахаридних комплексів плодів prunus domestica
No full textAim. The aim of our research was fractionation of polysaccharide complexes from fresh plum fruits, comparative study content of neutral sugars in it, element composition of plum fruit and investigation of influence of fibers and water soluble polysaccharide complex (WSPC) on histostructure of rats liver in conditions of ethanol intoxicationMethods. The elemental composition was determined with atomic emission spectrophotometer ISE 3500 (Thermo Scientific, USA). The content of polysaccharide fractions as fibers, WSPC and pectin was determined by Gravimetry. The comparative study of monosaccharides content in obtained fractions was carried out with picric acid method on a Hewlett Packard 8453 spectrophotometer at a wavelength of 463 nm in a cuvette with a layer thickness of 10 mm.Investigation of the influence of fibers and water soluble polysaccharide complex (WSPC) of plum fruit on histostructure of rat liver was carried out on the model of ethanol intoxication.Results. As a result of the study element composition were determined. Potassium has the most content in fruits– 2000 μg/100 g. Content of heavy metals in the plum fruit does not exceed the norms established by the State Pharmacopoeia of Ukraine. Three polysaccharide fractions, as fibers WSPC and pectines, were obtained from the fresh plum fruits. The most content of neutral sugars were determined in the WSPS – 61.52±1.47 %. Their content in other complexes was: in fibers – 59.23±1.15 %, pectin – 22.85±0.55 %.It was confirmed that simultaneous administration of alcohol with the fibers of plum fruits in a dose of 200 mg / kg prevents the development of fatty dystrophy of the liver parenchyma, in contrast to the similar scheme of the administration of the WSPC of plum fruit in the same dose or drug comparison silibor at a dose of 30 mg/kg.Conclusions. Considering results of phitochemical and pharmacological research we can assume that the plum fruit fiber is promising for further study in order to create a new effective and safe drugs for use in medical practiceЦель. Целью нашей работы было провидение фракционирования полисахаридных комплексов из свежих плодов сливы, исследование элементного состава свежих плодов сливы, проведение сравнительного исследования содержания нейтральных моносахара в полученных комплексах, и изучение их влияния на гистоструктуру печени крыс в условиях этанольной интоксикацииМетоды. Анализ макро- и микроэлементов проводили на атомно-эмиссионном спектрофотометре ISE 3500 (Thermo Scientific, США). Содержание полисахаридных фракций, таких как: волокна, водорастворимый полисахаридный комплекс (ВПК) и пектин, проводили гравиметрическим методом. Сравнительное изучение содержания моносахаридов в полученных фракциях проводили при добавлении пикриновой кислоты на спектрофотометре Hewlett Packerd 8453 при длине волны 463 нм в кювете с толщиной слоя 10 мм.Изучение влияния волокон и ВПК плодов сливы на гистоструктуры печени крыс проводили на модели интоксикации этанолом.Результаты. В результате исследований определен элементный состав плодов сливы с наибольшим содержанием калия - 2000 мкг / 100г. Содержание тяжелых металлов в плодах сливы не превышало норм, установленных ГФ Украины. Из свежих плодов сливы были получены три фракции полисахаридов: волокна, ВПК и пектины. Наибольшее содержание нейтральных сахаров было определено в ВПК – 61,52±1,47 %, их содержание в волокнах и пектине составило: 59,23±1,15 % и 22,85±0,55 % соответственно.Было подтверждено, что одновременное употребление этанола с волокнами плодов сливы в дозе 200 мг/кг предотвращает развитие жировой дистрофии паренхимы печени, в отличии от аналогичной схемы введения ВПК плодов сливы в той же дозе и препарата сравнения силибор в дозе 30 мг/кг.Выводы. Учитывая результаты фитохимических и фармакологических исследований, можно сделать вывод, что волокна плодов сливы являются перспективными для дальнейшего исследования с целью создания новых эффективных и безопасных лекарственных средств с целью их использования в медицинской практикеЦіль. Метою нашої роботи було провести фракціонування полісахаридних комплексів з свіжих плодів сливи, дослідити елементний склад свіжих плодів сливи, провести порівняльне дослідження вмісту нейтральних моноцукрів у одержаних комплексах, та дослідити їх вплив на гістоструктуру печінки щурів в умовах етанольної інтоксикаціїМетоди. Аналіз макро- та мікроелементів проводили на атомно-емісійному спектрофотометрі ISE 3500 (Thermo Scientific, США). Вміст полісахаридних фракцій, таких як: волокна, водорозчинний полісахаридний комплекс (ВПК) та пектин, проводили гравіметричним методом. Порівняльне вивчення вмісту моносахаридів у отриманих фракціях проводили з додаванням пікринової кислоти на спектрофотометрі Hewlett Packerd 8453 при довжині хвилі 463 нм у кюветі з товщиною шару 10 мм.Досліджено вплив волокон та ВПК плодів сливи на гістоструктуру печінки щурів на моделі інтоксикації етанолом.Результати. У результаті досліджень визначено елементний склад плодів сливи з найбільшим вмістом калію – 2000 мкг/100г. Вміст важких металів у плодах сливи не перевищував норм, встановлених Державною фармакопеєю України. Зі свіжих плодів сливи були отримані три фракції полісахаридів: волокна, ВПК і пектини. Найбільший вміст нейтральних цукрів було визначено у ВПК – 61,52±1,47 %,. їх вміст в волокнах та пектині склав: 59,23±1,15 % та 22,85±0,55 % відповідно.Було підтверджено, що одночасне вживання етанолу з волокнами плодів сливи в дозі 200 мг/кг запобігає розвитку жирової дистрофії паренхіми печінки, на відміну від аналогічної схеми введення ВПК плодів сливи у тій самій дозі та препарату порівняння силібор в дозі 30 мг/кг.Висновки. Враховуючи результати фітохімічних та фармакологічних досліджень, можна зробити висновок, що волокна плодів сливи є перспективними для подальшого дослідження з метою створення нових ефективних і безпечних лікарських засобів з метою їх використання в медичній практиц
Вплив індолінорену на функціональний стан нирок за умов водного та сольового навантаження
No full textDiuretics are widely used to correct kidney disorders. In turn, the ionic composition of food, mostly sodium ions, which directly affect the excretory function of the kidneys, can act as modulators of the action of diuretics.The aim of the study was to investigate the effects of the new 2-oxoindoline derivative with the conventional name "Indolinoren" on the state of the excretory function of the kidneys under the conditions of water and salt load.Materials and methods. Studies were performed on white non-linear rats. The water load was modelled by introducing distilled water (5 ml per 100 g of body weight of the animal); salt load - intragastric administration of 0.45 % sodium chloride solution in an amount of 3 % of body weight. Indolinoren and comparison drug furosemide were administered intragastrically at a dose of 29.5 mg / kg and 5 mg / kg, respectively.Results and discussion. It has been established that indolinoren has a saluretic effect in conditions of water load, accompanied by an increase in sodium excretion by 132 % and potassium by 2.4 %. Against the background of the introduction of indolinoren, a significant increase in the sodium-potassium coefficient of urine was established 2.3-fold (p <0.05), which indicates a more pronounced natriuresis than kaliuresis. Under conditions of salt load, indolinoren promotes a significant increase in urine output by 381 % (p <0.05), increases sodium excretion by 127 % (p <0.05), potassium by 7 %. There were no significant differences in creatinine excretion. The expression of diuretic activity in conditions of salt load indolinoren exceeds furosemide and does not have a significant difference under conditions of water load.Conclusion: The increase in natriuresis and, to a lesser extent, the kaliuresis, as well as the absence of significant changes in the excretion of creatinine, a glomerular filtration marker, on the background of the introduction of indolinoren indicates that its diuretic effect is realized due to oppression of tubular reabsorption. In the mechanism of indolinoren action involved inhibition of mineralocorticoid control of the excretory function of the kidney, as evidenced by the increase in the sodium-potassium coefficient of urine. The obtained data justify the need for further in-depth study of indolinoren as a perspective diureticДиуретики широко применяют для коррекции нарушений деятельности почек. В свою очередь, ионный состав продуктов питания, в большей степени ионы натрия, которые непосредственно влияют на выделительную функцию почек, могут выступать как модуляторы действия диуретиков.Целью исследования было изучение особенностей влияния нового производного 2-оксоиндолина с условным названием “Индолинорен” на состояние выделительной функции почек в условиях водной и солевой нагрузки.Материалы и методы. Исследования проведены на белых нелинейных крысах. Водную нагрузку моделировали введением дистиллированной воды (5 мл на 100 г массы тела животного); солевую нагрузку – внутрижелудочным введением 0,45 % раствора натрия хлорида в количестве 3 % от массы тела. Индолинорен и препарат сравнения фуросемид вводили внутрижелудочно в дозе 29,5 мг/кг и 5 мг/кг соответственно.Результаты и обсуждения. Установлено, что в условиях водной нагрузки индолинорен оказывает салуретический эффект, сопровождающийся увеличением экскреции натрия на 132 % и калия на 2,4 %. На фоне введения индолинорена установлено достоверное увеличение натрий-калиевого коэффициента мочи в 2,3 раза (р<0,05), что свидетельствует о более выраженном натрийурезе, нежели калийурезе. В условиях солевой нагрузки индолинорен способствует достоверному повышению выделения мочи на 381 % (р <0,05), усиливает выведение натрия на 127 % (р <0,05), калия на 7 %. Не установлено достоверных различий экскреции креатинина. По выраженности диуретической активности в условиях солевой нагрузки индолинорен превосходит фуросемид и не имеет достоверной разницы в условиях водной нагрузки.Выводы: Увеличение натрийуреза и в меньшей степени калийуреза, а также отсутствие достоверных изменений экскреции креатинина – маркера клубочковой фильтрации, на фоне введения индолинорена свидетельствует, что его диуретический эффект реализуется за счет угнетения канальцевой реабсорбции. В механизме действия индолинорена участвует подавление минералокортикоидного контроля выделительной функции почек, о чем свидетельствует повышение натрий-калиевого коэффициента мочи. Полученные данные обосновывают необходимость дальнейшего углубленного изучения индолинорена в качестве перспективного диуретического средстваДіуретики широко застосовують для корекції порушень діяльності нирок. В свою чергу, іонний склад продуктів харчування, більшою мірою іони натрію, які безпосередньо впливають на видільну функцію нирок, можуть виступати як модулятори дії сечогінних засобів.Метою дослідження було вивчення особливостей впливу нового похідного 2-оксоіндоліну під умовною назвою “Індолінорен” на стан видільної функції нирок за умов водного та сольового навантаження.Матеріали та методи. Досліди проведені на білих нелінійних щурах. Водне навантаження моделювали введенням дистильованої води (5 мл на 100 г маси тіла тварини); сольове навантаження – внутрішньошлунковим уведенням тваринам 0,45 % розчину натрію хлориду в кількості 3 % від маси тіла. Індолінорен та препарат порівняння фуросемід уводили внутрішньошлунково в дозі 29,5 мг/кг та 5 мг/кг відповідно.Результати та обговорення. Встановлено, що за умов водного навантаження індолінорен виявляє салуретичний ефект, який супроводжується збільшенням екскреції натрію на 132 % і калію на 2,4 %. На тлі уведення індолінорену встановлено достовірне зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі в 2,3 рази (р<0,05), що свідчить про більш виразний натрійурез, ніж калійурез. За умов сольового навантаження індолінорен сприяє достовірному підвищенню виділення сечі на 381 % (р<0,05), посилює екскрецію натрію – на 127 % (р<0,05), калію – на 7 %. Не виявлено достовірних змін екскреції креатиніну. За виразністю діуретичної активності за умов сольового навантаження індолінорен переважає фуросемід і не має достовірної різниці за умов водного навантаження.Висновки: Збільшення натрійурезу і меншою мірою калійурезу і відсутність вірогідних змін екскреції креатиніну (маркера клубочкової фільтрації) на тлі введення індолінорену свідчить, що його діуретичний ефект реалізується за рахунок пригнічення канальцевої реабсорбції. У механізмі дії індолінорену бере участь пригнічення мінералокортикоїдного контролю видільної функції нирок, на що вказує зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі. Отримані дані обґрунтовують необхідність подальшого поглибленого вивчення індолінорену як перспективного діуретичного засоб
Розробка та валідація спектрофотометричної методики кількісного визначення мельдонію дигідрату в лікарських формах
No full textAim. Spectrophotometry is one of the most widely used methods in the pharmaceutical analysis. The main advantages of this absorption method are the highly sensitive, cost-effective and available to quality control laboratories for dosage forms. However, there is a need to find new analytical reagents. Therefore, the aim of the present work was investigation and development of spectrophotometric method based on reaction with p-chloranil for the determination of meldonium dihydrate in dosage forms.Methods. In the study were used working standard of meldonium dihydrate, p-chloranil, DMF, the sample of finished dosage forms. Absorption of the reaction products was measured using spectrophotometer Specord 200.Results. The optimum conditions of the spectrophotometric analysis has been established during the process of development this procedure. The influence of various parameters such as nature of the solvent, concentration of reagent, temperature, time of heating were investigated. It was experimentally established that meldonium dihydrate reacts with p-chloranil in DMF medium to form the coloured reaction product with absorption maximum at 556 nm. The proposed method was subjected to validation tests. The method was validated for the parameters like linearity, precision, accuracy, robustness and range of application. Beer’s law was performed at the concentration range of 8.00-20.00 mg/100 ml with correlation coefficient 0.9995. The linearity ranges were calculated with the help of regression analysis by means of least squares. The proposed procedure meets the requirements of State Pharmacopoeia of Ukraine.Conclusions. The spectrophotometric method for the determination of meldonium dihydrate was developed and validated. This procedure is successfully applied for dosage forms analysis. Results of the study showed that the procedure is accurate, simple and relevant for application at the quality control laboratories for dosage formsЦель. Спектрофотометрия является одним из наиболее широко применяемых методов в фармацевтическом анализе. Высокая чувствительность, экономичность и доступность для большинства лабораторий контроля качества лекарственных средств являются безусловными преимуществами этого абсорбционного метода. Однако существует необходимость поиска новых аналитических реагентов для разработки методик количественного определения. Поэтому целью работы стало исследование взаимодействия мельдонию дигидрата с п-хлоранилом и разработка на основе полученных данных спектрофотометрической методики анализа препарата в лекарственных формах.Методы. В исследовании использовали рабочий стандартный образец мельдония дигидрата, п-хлоранил, ДМФА, образцы готовых лекарственных форм. Для определения оптической плотности продуктов реакции использовали спектрофотометр Specord 200.Результаты. В процессе разработки методики были подобраны оптимальные условия проведения спектрофотометрического анализа. Исследовано влияние на ход реакции таких факторов как природа растворителя, концентрация реагента, температура и время нагревания. Экспериментально установлено, что мельдоний взаимодействует с п-хлоранилом в среде ДМФА с образованием окрашенного соединения с максимумом абсорбции при 556 нм. Проведена валидация разработанной методики. Определены основные валидационные характеристики, а именно, линейность, прецизионность, правильность, робасность и диапазон применения. Подчинение закону Бера наблюдается в пределах концентраций 8,00-20,00 мг/100 мл, коэффициент корреляции составляет 0,9995. Параметры линейной зависимости рассчитаны с помощью регрессионного анализа методом наименьших квадратов. Предложенная методика соответствует требованиям ГФУ, которые предъявляют к методикам количественного анализа лекарственных веществ.Выводы. Разработана и валидирована спектрофотометрическая методика количественного определения мельдония дигидрата, которая успешно применена для анализа лекарственных форм. Результаты исследования показывают, что методика является точной, простой в выполнении и пригодной для использования в лабораториях контроля качества лекарственных средствМета. Спектрофотометрія є одним із найбільш широко застосовуваних методів у фармацевтичному аналізі. Висока чутливість, економічність та доступність для більшості лабораторій контролю якості лікарських засобів є безперечними перевагами цього абсорбційного методу. Однак існує необхідність пошуку нових аналітичних реагентів для розробки методик кількісного визначення. Тому метою роботи стало дослідження взаємодії мельдонію дигідрату з п-хлоранілом та розробка на основі отриманих даних спектрофотометричної методики аналізу препарату в лікарських форм.Методи. В дослідженні використовували робочий стандартний зразок мельдонію дигідрату, п-хлораніл, ДМФА, зразки готових лікарських форм. Для визначення оптичної густини продуктів реакції застосовували спектрофотометр Specord 200.Результати. В ході розробки методики були підібрані оптимальні умови проведення спектрофотометричного аналізу. Досліджено вплив на перебіг реакції таких чинників як природа розчинника, концентрація реагенту, температура та час нагрівання. Експериментально встановлено, що мельдоній взаємодіє з п-хлоранілом у середовищі ДМФА з утворенням забарвленої сполуки з максимумом абсорбції при 556 нм. Проведено валідацію розробленої методики. Визначено основні валідаційні характеристики, а саме, лінійність, прецизійність, правильність, робасність та діапазон застосування. Підпорядкування закону Бера спостерігається в межах концентрацій 8,00-20,00 мг/100 мл, коефіцієнт кореляції становить 0,9995. Параметри лінійної залежності розраховано за допомогою регресійного аналізу методом найменших квадратів. Запропонована методика відповідає вимогам ДФУ, які висувають до методик кількісного аналізу лікарських речовин.Висновки. Розроблено та валідовано спектрофотометричну методику кількісного визначення мельдонію дигідрату, яка успішно застосована для аналізу лікарських форм. Результати дослідження свідчать, що методика є точною, простою у виконанні та придатною для використання в лабораторіях контролю якості лікарських речови