ScienceRise: Pharmaceutical Science
Not a member yet
530 research outputs found
Sort by
Формування концептуальних положень доказової заміни оригінальних лікарських засобів на генеричні аналоги в Україні
No full textThe aim. To develop conceptual framework of the strategy for a reasonable transition from original to generic medicines by complex implementation of proper bioequivalence studies and sufficient therapeutic drug monitoring management.
Materials and methods. To conduct the study, we used the lists of medicines included in the state reimbursement program “Dostupny Liky” (Affordable Medicines), and materials of reports on medicines public procurement provided on the website of the Ministry of Health of Ukraine and the National Health Service of Ukraine, as well as information data on the results of studies of the quality and effectiveness of these drugs provided by the Rx-Index website. In the course of the study, the methods of logical analysis, SWOT analysis, and statistical evaluation of results, Kingdon’s Policy Streams Approach and the method of flowcharts construction were used. The concept of evidence-based medicine substitution formation in Ukraine was designed applying the Policy Streams Approach.
Results. The analysis of public procurement programs for drugs for the period 2018–2020, as well as the analysis of drugs included in the new list under the “Dostupny Liky” (Affordable Medicines) program, carried out in the course of the study, showed that the level of evidence of data on assessing their effectiveness remains low. At the same time, more than 1.5 billion UAH (~ 50 mln USD) is spent annually on the purchase of such drugs and reimbursement of their cost, and the question of the optimal selection and monitoring of pharmacotherapy with these drugs remains open. A structural model has been developed, in which three basic levels are identified: provision of regulatory and financial components, executive and the level of implementation of the results. The SWOT-analysis of the strengths and weaknesses, as well as external opportunities and threats for the implementation of the conceptual framework made it possible to substantiate the advantages and reveal the possibilities of attracting clinical centers of universities and research institutions to the implementation of the concept. A framework for the interaction of a research center with health care institutions in the implementation of therapeutic drug monitoring was developed for low-income and low-middle income countries on the example of Ukraine. Distribution of responsibilities was proposed and the basic principles of interaction between performers of therapeutic drug monitoring were highlighted.
Conclusions. Based on the results of the analysis of the evidence of the quality and effectiveness of drugs included in public procurement and in reimbursement programs, the key problems of organizing pharmaceutical provision of an appropriate level of quality for a number of chronic diseases requiring lifelong therapy were identified. The conceptual framework of evidence-based original medicines substitution to generic counterparts have been formed; and the ways of its implementation in the conditions of scarce financial resources on the example of Ukraine have been substantiatedЦель работы – разработка концептуальных положений стратегии обоснованного перехода от оригинальных лекарственных препаратов к генерическим путем комплексного внедрения надлежащего исследования биоэквивалентности и организации терапевтического лекарственного мониторинга.
Материалы и методы. Для проведения исследования были использованы перечни лекарственных средств, включенных в государственную программу реимбурсации «Доступни ликы» (Доступные лекарства), и материалы отчетов о государственных закупках лекарств, предоставленных на сайте Министерства здравоохранения Украины и Национальной службы здоровья Украины, а также информационные данные о результатах исследований качества и эффективности этих препаратов, предоставленные веб-сайтом Rx-Index. В ходе исследования были применены методы логического анализа, SWOT-анализа, статистической оценки результатов, методика политических потоков и построения структурных схем процессов.
Результаты. Проведенный в ходе исследования анализ программ государственных закупок лекарств за период 2018–2020 гг., а также анализ препаратов, включенных в новый реестр по программе «Доступни ликы» (Доступные лекарства), показал, что уровень доказательности данных по оценке их эффективности и остается низким. При этом на закупку таких препаратов и возмещения их стоимости расходуются более 1,5 млрд грн (~ 50 млн долл. США) ежегодно, а вопрос оптимальности подбора и мониторинга фармакотерапии этими лекарственными средствами остается открытым. Разработана структурная модель, в которой выделены три базовых уровня: обеспечение регуляторной и финансовой составляющих, исполнительный и уровень внедрения результатов. Проведенный SWOT-анализ слабых и сильных сторон, а также внешних возможностей и угроз для реализации концептуальных положений позволил обосновать преимущества и раскрыты возможности привлечения клинических центров университетов и научно-исследовательских учреждений к внедрению концепции. Сформировано структурную схему взаимодействия исследовательского центра с учреждениями здравоохранения при внедрении терапевтического лекарственного мониторинга для стран со средним и низким уровнем дохода на примере Украины. Предложено возможное распределение обязанностей и выделены базовые принципы взаимодействия между исполнителями терапевтического лекарственного мониторинга.
Выводы. По результатам проведенного анализа доказательности качества и эффективности лекарств, включенных в государственных закупках и в программы реимбурсации, выявлены ключевые проблемы организации фармацевтического обеспечения надлежащего уровня качества для ряда хронических заболеваний, требующих пожизненной терапии. Разработано и обосновано концептуальные положения доказательной замены оригинальных лекарственных средств на их генерические аналоги и пути ее внедрения в условиях ограниченных финансовых ресурсов на примере УкраиныМета. Mетою дослідження є розробка концептуальних положень стратегії обґрунтованого переходу від оригінальних до генеричних препаратів шляхом комплексного впровадження належного дослідження біоеквівалентності та належної організації терапевтичного лікарського моніторингу.
Матеріали і методи. Для проведення дослідження були використані переліки лікарських засобів, включених у державну програму реімбурсації «Доступні ліки», та матеріали звітів стосовно державних закупівель ліків, наданих на сайті Міністерства охорони здоров’я України та Національної службі здоров’я України, а також інформаційні дані щодо результатів досліджень якості та ефективності цих препаратів, надані веб-сайтом Rx-Index. У ході дослідження були застосовані методи, логічного аналізу, SWOT-аналізу, статистичної оцінки результатів, методика політичних потоків (Kingdon’s Policy Streams Approach) та побудови структурних схем процесів.
Результати. Проведений у ході дослідження аналіз програм державних закупівель ліків за період 2018–2020 рр., а також аналіз препаратів, включених у новий реєстр за програмою «Доступні ліки», показав, що рівень доказовості даних стосовно оцінки їх ефективності залишається низьким. При цьому на закупівлю таких препаратів та відшкодування їх вартості витрачаються понад 1,5 млрд грн. (~ 50 млн дол. США) щорічно, a питання оптимальності підбору і моніторингу фармакотерапії цими лікарськими засобами залишаються відкритими. Розроблено структурну модель, у якій виділено три базових рівня, регуляторної та фінансової складових, виконавчий і рівень впровадження результатів. Проведений SWOT–аналіз слабких та сильних сторін, а також зовнішніх можливостей і загроз для ефективної реалізації запропонованих концептуальних положень дозволив обґрунтувати переваги та розкрито можливості залучення клінічних центрів університетів і науково-дослідних установ до їх впровадження концепції. Сформовано структурну схему взаємодії дослідницького центру з закладами охорони здоров’я при впровадженні терапевтичного лікарського моніторингу для країн з середнім та низьким рівнем доходу на прикладі України. Запропоновано можливий розподіл обов’язків та виділено базові етапи взаємодії між виконавцями терапевтичного лікарського моніторингу.
Висновки. За результатами проведеного аналізу доказовості якості та ефективності ліків, що включені у державних закупівлі та у програми реімбурсації, виявлено ключові проблеми організації фармацевтичного забезпечення належного рівня якості для ряду хронічних захворювань, що потребують пожиттєвої терапії. Обґрунтовано і сформовано концептуальні положення доказової заміни оригінальних лікарських засобів на їх генеричні аналоги та шляхи її впровадження в умовах обмежених фінансових ресурсів на прикладі Україн
Вплив нового похідного 4-амінобутанової кислоти на рівень нейромедіаторних амінокислот, нейромедіаторів та стан гіпокампу щурів в умовах ішемії мозку
No full textThe aim: to investigate the effect of a new derivative of 4-aminobutanoic acid (compounds KGM-5) on the level of neurotransmitters and neurotransmitter amino acids and the structural-functional state of the hippocampus of rats with acute cerebrovascular accident (ACVA).
Materials and methods. ACVA was reproduced in rats by occlusion of the left carotid artery under anesthesia (sodium thiopental (35 mg/kg) intraperitoneally (i/p). 5 groups of animals were used: intact control (IC, n=6), untreated animals with ACVA (CP, n=13); animals with ACVA (n=14), which were treated for 5 days with KGM-5 at a dose of 30 mg/kg i/p, animals with ACVA (n=13), who received i/p comparison drug “Picamilon” (17 mg/kg). There was a group of pseudo-operated animals (POA, n=8). Withdrawal of animals from the experiment was performed on day 6 after modeling ACVA by painless euthanasia under anesthesia. Histological examinations of CA1 and CA3 zones of the ventral hippocampus were performed with staining of sections with thionine by the method of Nissl and hematoxylin, eosin. In the rat brain, neurotransmitter amino acids and neurotransmitters were identified. Statistical processing was performed using the W-Shapiro-Wills test to verify the normality of the distribution and the nonparametric Mann-Whitney U-test. The accepted significance level is p<0.05.
Results. Under the influence of the compound KGM-5 and “Picamilon” in the CA1 zone of the hippocampus, the number of normochromic neurons increased by 20 % and 16.6 %, respectively, hyperchromic pycnomorphic neurons and shadow cells decreased respectively by 5.8; 2.9 times and 6.3; 3.5 times, the index of alteration of neurons decreased by 6 times and 4.8 times, respectively, the area of the perikaryon of these neurons increased by 39.7 % and 77.8 %, respectively, compared with KP (p<0.05). Both studied agents showed a less pronounced normalizing effect on the CA3 area of the hippocampus. The new compound KGM-5 showed a normalizing effect similar to “Picamilon” on the level of neurotransmitter amino acids and neurotransmitters in the brain of rats with ACVA.
Conclusions. Therapeutic administration of KGM-5 increases the survival of ventral hippocampal neurons, reducing the relative proportion of irreversibly altered cells, and helps to restore impaired levels of neurotransmitter amino acids and neurotransmitters in the brain of rats with ACVA.
The neuroprotective effect of the new compound KGM-5 corresponds to this comparison drug “Picamilon”Цель: исследовать влияние новой производной 4-аминобутановой кислоты (соединение КГМ-5) на уровень нейромедиаторов и нейромедиаторных аминокислот и структурно-функциональное состояние гиппокампа крыс с острым нарушением мозгового кровообращения (ОНМК).
Материалы и методы. ОНМК воспроизводили у крыс путем окклюзии левой сонной артерии в условиях наркоза (тиопентал натрия (35 мг/кг) внутрибрюшинно (в/б). Было использовано 5 групп животных: интактный контроль (ИК, n=6), нелеченные животных с ОНМК (КП, n=13); животные с ОНМК (n=14), которые были леченные в течение 5 суток КГМ-5 в дозе 30 мг/кг в/б, животные с ОНМК (n=13), которые получали в/б препарат сравнения «Пикамилон» (17 мг/кг). Группа псевдо-оперированных животных (ПОЖ, n=8). Животных выводили из эксперимента на 6 сутки после моделирования ОНМК путем безболезненной эвтаназии под наркозом. Гистологические исследования СА1 и СА3 зон вентрального гиппокампа проведены с покраской срезов тионином по методу Ниссля и гематоксилином, эозином. В головном мозге крыс нейромедиаторные аминокислоты и нейромедиаторы были определены. Статистическую обработку проводили с использованием критерия W-Шапиро-Уилси для проверки нормальности распределения и по непараметрической U-критерий Манна-Уитни. Принятый уровень значимости р<0,05.
Результаты. Под влиянием соединения КГМ-5 и пикамилона в СА1 зоне гиппокампа количество нормохромных нейронов увеличилась соответственно на 20 % и 16,6 %, гиперхромных пикноморфных нейронов и клеток-теней уменьшилось соответственно в 5,8; 2,9 раза и в 6,3; 3,5 раза, индекс альтерации нейронов уменьшился соответственно в 6 и 4,8 раза, площадь перикарионау этих нейронов выросла соответственно на 39,7 % и 77,8 % по сравнению с КП (р<0,05). Оба исследуемые средства оказывали менее выразительный эффект на СА3 зону гиппокампа. Новое соединение КГМ-5 оказывало подобный препарату сравнения «Пикамилон» нормализирующий эффект на уровень нейромедиаторных аминокислот и нейромедиаторов в мозге крыс с ОНМК.
Выводы. Лечебное введение соединения КГМ-5 увеличивает выживаемость нейронов вентрального гиппокампа, уменьшая относительную долю необратимо измененных клеток, и способствует восстановлению нарушенных уровней нейромедиаторных аминокислот и нейромедиаторов в мозге крыс с ОНМК. Нейропротекторный эффект нового соединения КГМ-5 соответствует такому препарата сравнения «Пикамилон»Мета: дослідити вплив нової похідної 4-амінобутанової кислоти (сполуки КГМ-5) на рівень нейромедіаторів і нейромедіаторних амінокислот та структурно-функціональний стан гіпокампу щурів з гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК).
Матеріали і методи. ГПМК відтворювали у щурів шляхом оклюзії лівої сонної артерії в умовах наркозу (тіопентал натрію (35 мг/кг) внутрішньоочеревинно (в/о). Було використано 5 груп тварин: інтактний контроль (ІК, n=6), неліковані тварини з ГПМК (КП, n=13); тварини з ГПМК (n=14), які були ліковані впродовж 5 діб КГМ-5 в дозі 30 мг/кг в/о, тварини з ГПМК (n=13), які отримували в/о препарат порівняння «Пікамілон» (17 мг/кг). Група псевдо-оперованих тварин (ПОТ, n=8). Виведення тварин з експерименту проведено на 6 добу після моделювання ГПМК шляхом безболісної евтаназії під наркозом. Гістологічні дослідження СА1 і СА3 зон вентрального гіпокампу (ВГ) були проведені з фарбуванням зрізів тіоніном за методом Ніссля та гематоксиліном, еозином. У головному мозку щурів нейромедіаторні амінокислоти та нейромедіатори були визначені. Статистичну обробку проводили з використанням критерія W-Шапіро-Уілса для перевірки нормальності розподілу та за непараметричним U-критерій Манна-Уітні. Програмне забезпечення в анотації можна не вказувати. але необхідно вказати метод статистики. Прийнятий рівень значущості р<0,05.
Результати. Під впливом сполуки КГМ-5 та пікамілону у СА1 зоні гіпокампу кількість нормохромних нейронів збільшилася відповідно на 20 % та 16,6 %, гіперхромних пікноморфних нейронів і клітин-тіней зменшилася відповідно у 5,8; 2,9 рази та у 6,3; 3,5 рази, індекс альтерації нейронів зменшився відповідно у 6 та 4,8 рази, площа перикаріону цих нейронів зросла відповідно на 39,7 % та 77,8 % порівняно з КП (р<0,05). Обидва досліджувані засоби виявили менш виразний нормалізувальний вплив на СА3 зону гіпокампу. Нова сполука КГМ-5 виявляла подібний до ПП «Пікамілон» нормалізувальний вплив на рівень нейромедіаторних амінокислот та нейромедіаторів у мозку щурів з ГПМК.
Висновки. Лікувальне введення сполуки КГМ-5 збільшує виживання нейронів вентрального гіпокампу, зменшуючи відносну частку незворотньо змінених клітин, та сприяє відновленню порушених рівнів нейромедіаторних амінокислот та нейромедіаторів у мозку щурів з ГПМК.
Нейропротекторний ефект нової сполуки КГМ-5 відповідає такому препарату порівняння «Пікамілон
Дигоксин у низькій дозі посилює антиконвульсивний потенціал карбамазепіну та ламотриджину на моделях хемоіндукованих судом із різними нейрохімічними механізмами
No full text"Non-antiepileptic" drugs have a strong potential as adjuvants in multidrug-resistant epilepsy treatment. In previous study the influence of low doses of digoxin, which do not affect the myocardium, on the anticonvulsant potential of classical commonly used anti-epileptic drugs under conditions of seizures, induced by pentylenetetrazole and maximal electroshock, has been investigated.
The aim of the study was to investigate the influence of digoxin at a sub-cardiotonic dose on the anticonvulsant potential of carbamazepine and lamotrigine in experimental seizures with different neurochemical mechanisms.
Material and methods: A total of 192 random-bred male albino mice weighting 22–25 g were used. Carbamazepine and lamotrigine were administered intragastrically in conditionally effective (ED50) and sub-effective (½ ED50) doses: carbamazepine at doses of 100 and 50 mg/kg; lamotrigine at doses of 25 and 12.5 mg/kg. Digoxin was administered subcutaneously at a sub-cardiotonic dose of 0.8 mg/kg as an adjuvant to carbamazepine and lamotrigine in ½ ED50. Picrotoxin (2.5 mg/kg subcutaneously); thiosemicarbazide (25 mg/kg intraperitoneally); strychnine (1.2 mg/kg subcutaneously); camphor (1000 mg/kg intraperitoneally) were used as convulsant agents.
Results: It was found that digoxin not only has its own permanent anticonvulsant effect on different models of paroxysms with different neurochemical mechanisms of development, but also significantly enhances the anticonvulsant potential of carbamazepine (to a lesser extent – lamotrigine) regardless of the pathogenesis of experimental paroxysms.
Conclusion: Based on the results, it can be concluded that digoxin has a high potential as an adjuvant medicine in complex epilepsy treatment because it enhances the efficiency of low-dose traditional anticonvulsants carbamazepine and lamotrigine«Непротивоэпилептические» препараты имеют выраженный потенциал как вспомогательные средства в лечении полифармакорезистентной эпилепсии. Ранее было исследовано влияние низких доз дигоксина, которые не оказывают влияния на миокард, на антиконвульсивный потенциал классических широко используемых противоэпилептических препаратов в условиях судорог, индуцированных пентилентетразолом и максимальным электрошоком.
Целью исследования было изучить влияние дигоксина в субкардиотонической дозе на противосудорожный потенциал карбамазепина и ламотриджина на моделях экспериментальных судорог с разными нейрохимическими механизмами.
Материалы и методы. Всего использовали 192 белых рандомбредных мышей-самцов весом 22–25 г. Карбамазепин и ламотриджин вводили внутрижелудочно в условно эффективной (ED50) и субэффективной (½ ED50) дозах: карбамазепин – в дозах 100 и 50 мг/кг; ламотриджин – в дозах 25 и 12,5 мг/кг. Дигоксин вводили подкожно в субкардиотонической дозе 0,8 мг/кг в дополнение к карбамазепину и ламотриджину в ½ ED50. Пикротоксин (2,5 мг/кг подкожно); тиосемикарбазид (25 мг/кг внутрибрюшинно); стрихнин (1,2 мг/кг подкожно); камфору (1000 мг/кг внутрибрюшинно) использовали в качестве судорожных агентов.
Результаты: Выявлено, что дигоксин не только оказывает собственное стабильное противосудорожное действие на моделях пароксизмов с разными нейрохимическими механизмами, но также значительно усиливает противосудорожный потенциал карбамазепина (в меньшей степени – ламотриджина) независимо от патогенеза экспериментальных судорог.
Выводы. На основании полученных результатов можно сделать вывод, что дигоксин имеет высокий потенциал в качестве адъювантного лекарственного средства в комплексном лечении эпилепсии, поскольку он повышает эффективность низких доз традиционных противосудорожных средств карбамазепина и ламотриджина«Непротиепілептичні» препарати мають виразний потенціал як допоміжні засоби у лікуванні поліфармакорезистентної епілепсії. Раніше було досліджено вплив низьких доз дигоксину, які не чинять ефекту на міокард, на антиконвульсивний потенціал класичних широковживаних протиепілептичних препаратів за умов судом, індукованих пентилентетразолом та максимальним електрошоком.
Метою дослідження було вивчити вплив дигоксину в субкардіотонічній дозі на протисудомний потенціал карбамазепіну та ламотриджину на моделях експериментальних судом із різними нейрохімічними механізмами.
Матеріали та методи. Усього було використано 192 білих рандомбредних мишей-самців вагою 22–25 г. Карбамазепін та ламотриджин вводили внутрішньошлунково в умовно ефективній (ED50) та субефективній (½ ED50) дозах: карбамазепін – у дозах 100 та 50 мг/кг; ламотриджин – у дозах 25 та 12,5 мг/кг. Дигоксин вводили підшкірно в субкардіотонічній дозі 0,8 мг/кг на додачу до карбамазепіну та ламотриджину в ½ ED50. Пікротоксин (2,5 мг/кг підшкірно); тіосемікарбазид (25 мг/кг внутрішньоочеревинно); стрихнін (1,2 мг/кг підшкірно); камфору (1000 мг/кг внутрішньоочеревинно) використовували як судомні агенти.
Результати: Виявлено, що дигоксин не тільки чинить власну стабільну протисудомну дію на моделях пароксизмів із різними нейрохімічними механізмами, але також значно посилює антиконвульсивний потенціал карбамазепіну (меншою мірою – ламотриджину) незалежно від патогенезу експериментальних судом.
Висновки. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що дигоксин має високий потенціал як ад’ювантний лікарський засіб у комплексному лікуванні епілепсії, оскільки він підвищує ефективність низьких доз традиційних протисудомних засобів карбамазепіну та ламотриджин
Обґрунтування параметрів отримання олійного екстракту з кропиви дводомної коренів на основі визначення виходу фітостеролів методом газової капілярної хроматографії
No full textDue to the content of phytosterols, extractive preparations of Urtica dioica roots are able to show antiandrogenic effect in the case of external therapy of men and women with androgenic alopecia. Oil extracts (OE) are characterized by several advantages when applied to the skin of the scalp compared to water-alcohol extracts. For the development of OE technology from Urtica dioica roots, it is important to choose the optimal extraction parameters, which are based on the quantitative determination of phytosterols in the extractant and the studied samples of extracts.
The aim of the work is to choose the optimal parameters for obtaining OE from Urtica dioica roots based on quantitative determination of phytosterols content in experimental samples of OE by gas capillary chromatography.
Materials and methods. Objects of the research – Urtica dioica root, refined corn oil, refined sunflower oil, samples of oil extracts. Determination of phytosterol content in experimental samples was carried out by gas capillary chromatography (chromatograph “Crystal 2000”, manufacturer – research and production company “Analytics”).
Results. 5 different compounds of steroid structure (stigmasterol, β-sitosterol, etc.) were identified in sunflower oil by gas liquid chromatography, and 10 (campesterol, 2-α stigmasterol, β-sitosterol, Δ5-avenosterol, etc.) were identified in sunflower oil. The quantitative content of β-sitosterol in the sum of sterols of corn oil was significantly higher compared to the content of this substance in sunflower oil and amounted to 59.33 %. Optimal technological parameters were established considering the peculiarities of extraction with oil extractant and quantitative determination of the amount of phytosterols and β-sitosterol in experimental samples of OE. The total content of plant sterols in OE, including considering their amount in the extractant, was in the range of 7880 mg/kg; the amount of β-sitosterol was 4638 mg/kg.
Conclusion. The choice of optimal parameters for obtaining OE from UDR based on determination of phytosterol yield by gas capillary chromatography was experimentally substantiated, namely: extractant – corn oil, raw material-extract ratio – 1: 5, extraction time – 6 h, extraction method – macerationБлагодаря содержанию фитостеролов экстрактивные препараты крапивы двудомной корней способны проявлять антиандрогенное действие в случае наружной терапии мужчин и женщин с андрогенной алопецией. Масляные экстракты (МЭ) характеризуются рядом преимуществ при применении на коже скальпа по сравнению с водно-спиртовыми извлечениями. Для разработки технологии МЭ из крапивы двудомной корней важным является выбор оптимальных параметров экстрагирования, основанные на количественном определении фитостеролов в исследуемых образцах.
Цель работы – выбор оптимальных параметров получения МЭ из крапивы двудомной корней на основе количественного определения содержания фитостеролов в экспериментальных образцах МЭ методом газовой капиллярной хроматографии.
Материалы и методы. Объекты исследования – крапивы двудомной корни, масло кукурузное рафинированное, масло подсолнечное рафинированное, образцы масляных экстрактов. Определение содержания фитостеролов в экспериментальных образцах осуществляли методом газовой капиллярной хроматографии (хроматограф «Кристалл 2000», производитель – научно-производственная фирма «Аналитика»).
Результаты. Методом газовой жидкостной хроматографии идентифицировано в подсолнечном масле 5 различных соединений стероидной структуры (стигмастерин, β-ситостерин и др.), а в кукурузном масле – 10 (кампестерин, 2-α стигмастерин, β-ситостерин, Δ5-авеностерин и др.). При этом количественное содержание β-ситостерина в сумме стеринов кукурузного масла было значительно выше сравнительно содержания этой субстанции в подсолнечном масле и составляло 59,33 %. Оптимальные технологические параметры установлены, учитывая особенности экстракции масляным экстрагентом и по количественному определению суммы фитостеролов и β-ситостерина в экспериментальных образцах МЭ. Суммарное содержимое растительных стеролов в МЭ, в том числе с учетом их количества в экстрагенте, имело значение в пределах 7880 мг / кг; количество β-ситостерина составляло 4638 мг / кг.
Вывод. Экспериментально обоснован выбор оптимальных параметров получения МЭ из КДК на основе определения выхода фитостеролов методом газовой капиллярной хроматографии, а именно: экстрагент – кукурузное масло, соотношение сырье-экстракт – 1:5, время экстрагирования – 6 ч, метод экстрагирования – мацерацияЗавдяки вмісту фітостеролів екстрактивні препарати кропиви дводомної коренів здатні виявляти антиандрогенну дію у разі зовнішньої терапії чоловіків і жінок з андрогенною алопецією. Олійні екстракти (ОЕ) характеризуються низкою переваг при застосуванні на шкірі скальпу порівняно з водно-спиртовими витяжками. Для розробки технології ОЕ з кропиви дводомної коренів важливим є вибір оптимальних параметрів екстрагування, які базуються на кількісному визначенні фітостеролів в екстрагенті й досліджуваних зразках екстрактів.
Мета роботи – вибір оптимальних параметрів одержання ОЕ з кропиви дводомної коренів на основі кількісного визначення вмісту фітостеролів в експериментальних зразках ОЕ методом газової капілярної хроматографії.
Матеріали і методи. Об’єкти дослідження – кропиви дводомної корені, олія кукурудзяна рафінована, олія соняшникова рафінована, зразки олійних екстрактів. Визначення вмісту фітостеролів в експериментальних зразках здійснювали методом газової капілярної хроматографії (хроматограф «Кристал 2000», виробник – науково-виробнича фірма «Аналітика», ).
Результати. Методом газової рідинної хроматографії ідентифіковано у соняшниковій олії 5 різних сполук стероїдної структури (стигмастерин, β-ситостерин та ін.), а у кукурудзяній олії – 10 (кампестерин, 2-α стигмастерин, β-ситостерин, Δ5-авеностерин та ін.). При цьому кількісний вміст β-ситостерину в сумі стеринів кукурудзяної олії був значно вищим порівняно вмісту цієї субстанції у соняшниковій олії і становив 59,33 %. Оптимальні технологічні параметри встановлено, враховуючи особливості екстракції олійним екстрагентом і за кількісним визначенням суми фітостеролів і β-ситостерину в експериментальних зразках ОЕ. Сумарний уміст рослинних стеролів в ОЕ, у тому числі з врахуванням їх кількості в екстрагенті, мав значення в межах 7880 мг/кг; кількість β-ситостерину становила 4638 мг/кг.
Висновок. Експериментально обґрунтовано вибір оптимальних параметрів отримання ОЕ з КДК на основі визначення виходу фітостеролів методом газової капілярної хроматографії, а саме: екстрагент – кукурудзяна олія, співвідношення сировина-екстракт – 1 : 5, час екстрагування – 6 год, метод екстрагування – мацераці
Біофармацевтичні та реометричні дослідження з розробки складу гелю із вмістом диметиндену малеату
No full textEvery year there is an increase in the number of cases of hypersensitivity to bites from various insects. A local allergic reaction to bites occurs within a few minutes and is accompanied by acute pain at the site of the bite, severe itching, hyperemia, the appearance of papules, tissue edema, and sometimes a small-point rash around. Considering the small number of drugs for local therapy of allergic manifestations and the unidirectional nature of their action, it is urgent to develop a drug containing the antihistamine dimethindene maleate and dexpanthenol, which plays the role of an anti-inflammatory, reparative and dermatoprotective substance.
The aim. The aim of the study is to substantiate the delivery system of dimethindene maleate and dexpanthenol based on biopharmaceutical and rheometric research methods.
Materials and methods. To determine the component composition of the active ingredient delivery system, the type of dimetindene maleate administration was substantiated by studying its solubility. As a delivery system for active pharmaceutical ingredients, hydrogels were considered, which were made using high-molecular compounds of various origins: a natural substance – xanthan gum, a semi-synthetic substance – gyroxypropyl methylcellulose, and a synthetic substance – carbomer. The rate of release of dimethindene maleate from hydrogels was estimated by studying the kinetics of release through a semipermeable membrane. The assessment of the viscoelastic properties of hydrogels was carried out by performing an oscillatory rheometry test, which makes it possible to quantitatively determine the viscous and elastic components, as well as to characterize the bioadhesive properties.
Results. Based on the results of studying the solubility of dimethindene maleate in hydrophilic non-aqueous solvents, it was determined that propylene glycol is optimal for ensuring the introduction of a substance into hydrogel bases as a solution. As a result of studying the kinetics of the release of dimethindene maleate from hydrogels, it was found that the use of carbomer as a delivery system provides the release of 28.33 % of dimethindene maleate, xanthan gum – 25 %, hydroxypropyl methylcellulose – 7.33 %. When studying the viscoelastic properties by determining the values of the storage modulus G', the loss modulus G" and the damping (attenuation) factor tg δ, it was found that the carbomer-based hydrogel is a viscoelastic solid, the xanthan gum and hydroxypropyl methylcellulose-based hydrogels are a viscoelastic liquid. Bioadhesion on the surface of the skin during use has the advantage of carbomer hydrogel.
Conclusions. Based on the combination of biopharmaceutical and rheometric methods for substantiating the composition of the delivery system for dimetindene maleate and dexpanthenol, it is rational to use carbomer for further pharmacological and microbiological studiesС каждым годом отмечается увеличение количества случаев проявления гиперчувствительности к укусам различными насекомыми. Местная аллергическая реакция на укусы возникает уже через несколько минут и сопровождается острой болью в месте укуса, выраженным зудом, гиперемией, появлением папулы, отеком тканей, иногда мелкоточечной сыпью вокруг. Учитывая малую численность препаратов для местной терапии аллергических проявлений и однонаправленность их действия, актуальным является разработка лекарственного средства с содержанием антигистаминного вещества диметиндена малеата и декспантенола, выполняющего роль противовоспалительного, репаративного и дерматопротекторного соединения.
Цель. Целью исследования является обоснование системы доставки диметиндена малеата и декспантенола на основании биофармацевтических и реометричних методов исследования.
Материалы и методы. Для определения компонентного состава системы доставки активных ингредиентов было выполнено обоснование типа введения диметиндена малеата путем изучения его растворимости. В качестве системы доставки активных фармацевтических ингредиентов рассматривали гидрогели, которые были изготовлены с использованием высокомолекулярных соединений различной природы происхождения: природное вещество - ксантановая камедь, полусинтетическое – гироксипропилметилцеллюлоза, синтетическое – карбомер. Оценку скорости высвобождения диметиндена малеата из гидрогелей проводили путем изучения кинетики высвобождения через полупроницаемую мембрану. Оценку вязкоупругих свойств гидрогелей осуществляли путем выполнения осцилляционного теста реометрии, который позволяет количественно определить вязкую и упругую составляющую, а также характеризовать биоадгезивные свойства.
Результаты. По результатам изучения растворимости диметиндена малеата в гидрофильных неводных растворителях было определено, что оптимальным для обеспечения введения вещества в гидрогелевые основы по типу раствора является пропиленгликоль. В результате изучения кинетики высвобождения диметиндена малеата из гидрогелей было установлено, что использование карбомера как системы доставки обеспечивает высвобождение 28,33 % диметиндена малеата, ксантановой камеди – 25 %, гидроксипропилметилцеллюлозы – 7,33 %. При исследовании вязкоупругих свойств путем определения значений модуля накопления G', модуля потерь G" и фактора демпфирования (затухания) tg δ было установлено, что гидрогель на основе карбомера является вязкоупругим твердым телом, гидрогели на основе ксантановой камеди и гидроксипропилметилцеллюлозы – вязкоупругими жидкостями. С позиции биоадгезии на поверхности кожи при использовании преимущество имеет карбомерний гидрогель.
Выводы. По совокупности биофармацевтических и реометрических методов обоснования состава системы доставки диметиндена малеата и декспантенола рациональным является использование карбомера для проведения дальнейших фармакологических и микробиологических исследованийЗ кожним роком відмічається збільшення кількості випадків прояву гіперчутливості до різних представників комах. Місцева алергічна реакція на ужалення виникає уже через кілька хвилин і проявляється гострим болем в місці укусу, вираженим свербежем, гіперемією, появою папули, набряком тканин, інколи дрібноточковими висипами навкруги. З огляду на малу чисельність препаратів місцевої терапії алергічних проявів та мононаправленість дії, актуальним є розробка лікарського засобу із вмістом антигістамінної речовини диметиндену малеату та декспантенолу, як протизапальної, репаративної та дерматопротекторної сполуки.
Мета. Метою дослідження є обґрунтування системи доставки диметиндену малеату та декспантенолу на підставі біофармацевтичних та реометричних методів дослідження.
Матеріали та методи. Для визначення компонентного складу системи доставки активних інгредієнтів було здійснено обґрунтування типу введення диметиндену малеату шляхом вивчення його розчинності. Як системи доставки активних фармацевтичних інгредієнтів розглядали гідрогелі, які були виготовлені з використанням високомолекулярних сполук різної природи походження: природна речовина – ксантанова камедь, напівсинтетична – гіроксипропілметилцелюлоза, синтетична – карбомер. Оцінку швидкості вивільнення диметиндену малеату із гідрогелів проводили шляхом вивчення кінетики вивільнення через напівпроникну мембрану. Оцінку в’язко-пружних властивостей гідрогелів проводили шляхом виконання осциляційного тесту реометрії, який дозволяє кількісно визначити в’язку та пружну складову, а разом з тим характеризувати біоадгезивні властивості.
Результати. За результатами вивчення розчинності диметиндену малеату в гідрофільних неводних розчинниках було визначено пропіленгліколь як оптимальний для забезпечення введення речовини до гідрогелевої основи по типу розчину. У результаті вивчення кінетики вивільнення диметиндену малеату із гідрогелів було встановлено, що використання карбомеру як системи доставки забезпечує вивільнення 28,33 % диметиндену малеату, ксантанової камеді – 25 %, гідроксипропілметилцелюлози - 7,33 %. При дослідженні в’язко-пружних властивостей шляхом визначення значень модулю накопичення Gʹ, модулю втрат Gʺ та фактору демпфірування (затухання) tg δ було встановлено, що гідрогель на основі карбомеру є в’язко-пружним тілом, гідрогелі на основі ксантанової камеді та гідроксипропілметилцелюлози – в’язко-пружними рідинами. З позиції біоадгезії на поверхні шкіри при використанні перевагу має карбомерний гідрогель.
Висновки. За сукупністю біофармацевтичних та реометричних методів обґрунтування складу системи доставки диметиндену малеату та декспантенолу раціональним є використання карбомеру для проведення подальших фармакологічних та мікробіологічних досліджен
Обгрунтування технології одержання капсул багатокомпонентного препарату нейротропної дії
No full textThe aim of the work. Theoretical and experimental substantiation of a rational technology for obtaining a preparation in the form of capsules based on uridine-5-monophosphate of disodium salt, cytidine-5-monophosphate of disodium salt, vitamin B6, thioctic acid and magnesium lactate dihydrate, determination of process parameters that can affect critical quality characteristics active pharmaceutical ingredients in the product and establishing acceptance criteria for each critical process parameter to be used in batch production and process control.
Materials and methods. Objects of the research: masses for encapsulation, granulates and the finished product - capsules with the conventional name “Neuronucleos”. To obtain capsules, active pharmaceutical ingredients (API) were used: uridine-5-monophosphate disodium salt and cytidine-5-monophosphate disodium salt (Shanghai Oripharm Co. Ltd., China), thioctic acid (Shanghai Modern Pharmaceutical Co., Ltd..”, China), pyridoxine hydrochloride (“DSM Nutritional Products GmbH”, Germany), magnesium lactate (“Moes Cantabra S.L.”, Spain). The quality indicators were studied: description, average mass of content and uniformity of mass, uniformity of dosage units, dissolution, accompanying impurities, quantitative content of API. Methods of liquid chromatography and complexometric titration were used.
Results. It has been established that the use of the direct mixing method does not allow obtaining a mass for encapsulation corresponding to the indicator "Bulk density". The use of the wet granulation method in a fluidized bed has been substantiated. It has been shown that it is difficult to perform granulation in a fluidized bed of an API mixture containing thioctic acid. It has been established that it is rational to obtain a mass for encapsulation in two stages: obtaining a granulate from magnesium lactate dihydrate and pyridoxine hydrochloride with a moisturizer solution (sorbitol + uridine-5-monophosphate disodium salt + cytidine-5-monophosphate disodium salt) and then obtaining a mass for encapsulation from granulate, thioctic acid, anhydrous colloidal silicon dioxide and magnesium stearate by the direct mixing method.
Conclusions. On the basis of the performed technological research and analysis of the quality of the obtained capsules, a method for obtaining a capsule mass using the method of wet granulation in a fluidized bed was chosen. The granulation mode was substantiated and the optimal parameters for obtaining a high-quality product were selected, the acceptance criteria for each critical parameter of the technological process were establishedЦель работы. Теоретическое и экспериментальное обоснование рациональной технологии получения препарата в форме капсул на основе уридин-5-монофосфат динатриевой соли, цитидин-5-монофосфат динатриевой соли, витамина В6, тиоктовой кислоты и магния лактата дигидрата, определение параметров процесса, которые могут влиять на критические характеристики качества активных фармацевтических ингредиентов в продукте и установление критериев приемлемости для каждого критического параметра процесса, который предполагается использовать при серийном производстве и контроле процесса.
Материалы и методы. Объекты исследований: массы для капсулирования, грануляты и готовый продукт – капсулы под условным названием «Нейронуклеос». Для получения капсул использовали активные фармацевтические ингредиенты (АФИ): уридин-5-монофосфат динатриевая соль и цитидин-5-монофосфат динатриевая соль («Шанхай Орифарм Ко. Лтд.», Китай), тиоктовая кислота («Shanghai Modern Pharmaceutical Co., Ltd.», Китай), пиридоксина гидрохлорид («DSM Nutritional Products GmbH», Германия), магния лактат («Моес Кантабра С.Л.», Испания). Изучены показатели качества: описание, средняя масса содержимого и однородность массы, однородность дозированных единиц, растворение, сопутствующие примеси, количественное содержание АФИ. Использованы методы жидкостной хроматографии, комплексонометрического титрования.
Результаты. Установлено, что использование метода прямого смешивания не позволяет получить массу для капсулирования, соответствующую по показателю «Насыпная плотность». Обосновано использование метода влажной грануляции в псевдоожиженом слое. Показано, что при проведении грануляции в псевдоожиженном слое смеси АФИ, включающей тиоктовую кислоту, затруднено. Установлено, что рационально получение массы для капсулирования в два этапа: получение гранулята из магния лактата дигидрата и пиридоксина гидрохлорида с раствором увлажнителя (сорбитола+уридин-5-монофосфата динатриевой соли+цитидин-5-монофосфата динатриевой соли) и затем получение массы для капсулирования из гранулята, тиоктовой кислоты, кремния диоксида коллоидного безводного и магния стеарата методом прямого смешивания.
Выводы. На основании проведенных технологических исследований и анализа качества полученных капсул выбран способ получения капсульной массы с использованием метода влажной грануляции в псевдоожиженом слое. Обоснован режим грануляции и выбраны оптимальные параметры получения качественного продукта, установлены критерии приемлемости для каждого критического параметра технологичекого процессаМета роботи. Теоретичне та експериментальне обґрунтування раціональної технології одержання препарату у формі капсул на основі уридин-5-монофосфат динатрієвої солі, цитидин-5-монофосфат динатрієвої солі, вітаміну В6, тіоктової кислоти і магнію лактату дигідрату,визначення параметрів процесу, які можуть впливати на критичні характеристики якості активних фармацевтичних інгредієнтів в продукті та встановлення критеріїв прийнятності для кожного критичного параметру процесу, який передбачається використовувати при серійному виробництві та контролі процесу.
Матеріали та методи. Об'єкти досліджень: маси для капсулювання, грануляти і готовий продукт - капсули під умовною назвою «Нейронуклеос». Для отримання капсул використовували АФІ: уридин-5-монофосфат динатрієва сіль і цитидин-5-монофосфат динатрієва сіль («Шанхай Оріфарм Ко. Лтд.», Китай), тіоктова кислота («Shanghai Modern Pharmaceutical Co., Ltd.», Китай) , піридоксину гідрохлорид («DSM Nutritional Products GmbH», Німеччина), магнію лактат («Моес Кантабрія С.Л.», Іспанія). Вивчено показники якості: опис, середня маса вмісту і однорідність маси, однорідність дозованих одиниць, розчинення, супутні домішки, кількісний вміст АФІ. Використано методи рідинної хроматографії, комплексонометричного титрування.
Результати. Встановлено, що використання методу прямого змішування не дозволяє отримати масу для капсулювання, відповідно за показником «Насипна густина». Обґрунтовано використання методу вологої грануляції в псевдозрідженому шарі. Показано, що при проведенні процесу грануляції в псевдозрідженому шарі одержання суміші АФІ, що включає тіоктову кислоту, ускладнене. Встановлено, що раціонально отримувати масу для капсулювання в два етапи: отримання грануляту з магнію лактату дигідрату і піридоксину гідрохлориду з розчином зволожувача (сорбітол+уридин-5-монофосфат динатрієва сіль+цитидин-5-монофосфат динатрієва сіль) і потім отримання маси для капсулювання з грануляту, тіоктової кислоти, кремнію діоксиду колоїдного безводного і магнію стеарату методом прямого змішування.
Висновки. На підставі проведених технологічних досліджень та аналізу якості отриманих капсул обраний спосіб отримання капсульної маси з використанням методу вологої грануляції в псевдозрідженому шарі. Обґрунтовано режим грануляції і обрані оптимальні параметри одержання якісного продукту, встановлено критерії прийнятності для кожного критичного параметра технологічного процес
Стан клітинної ланки імунітету лабораторних тварин під впливом похідного 5-індолілметилен роданін-3-карбонової/сульфонової кислоти
No full textThe aim. To study the cell immunity status under influence of 3-[5-(1H-indol-3-ylmethylene)-4-oxo-2-thioxo-thiazolidin-3-yl]-propionic acid, as a prominent 4-thiazolidinone derivative and a class of biologically active compounds with polypharmacological properties.
Materials and methods. Experimental method on the model of laboratory animals (guinea pigs); intradermal allergy tests; relative and absolute content in the peripheral blood of T- and B-lymphocytes subpopulations; hematological indexies: index of the ratio of lymphocytes and monocytes, index of the ratio of neutrophils and monocytes, index of the ratio of neutrophils and eosinophils, phagocytic index, phagocytic number; ELISA; organic synthesis; pharmacological screening.
Results. The effect of 3-[5-(1H-indol-3-ylmethylene)-4-oxo-2-thioxo-thiazolidin-3-yl]-propionic acid has antifungal properties and affect cellular component of immunity in vivo in the guinea pigs model. There are no changes in the skin of guinea pigs during and after chemical applications of the skin and after intradermal tests. The compound stimulate the immune cells, in particular the lymphocyte (increase in the absolute number of CD3 T-lymphocytes by 21.46 % and the absolute number of CD8 T-suppressors by 27.15 %), but with a selective inhibitory effect on certain units (decrease the relative number of NK cells CD16 by 11.57 % and B-lymphocytes CD22 by 23.08 %). There was an increase in the activity of the macrophage phagocytic system (increase in PN by 439.87 % and PI by 62.73 % at 120 minutes), which indicates the reliability of the absorbing function of phagocytes, but with a decrease in their ability to endocytosis (PCI decreased significantly by 78,72 %).
Conclusions. Synthesized 3-[5-(1H-indol-3-ylmethylene)-4-oxo-2-thioxo-thiazolidin-3-yl]-propionic acid has a selective activating effect on certain parts of cellular immunity and on phagocytic activity. Derivate influence on the phagocytic activity of neutrophils is ambiguous, and the effect of the compound directed to the cellular part of the immune system does not cause cellular immunodeficiency. The studied derivative is promising for further study of the drug-like molecule with antifungal and antitumor effectsЦель. Опираясь на перспективность производных 4-тиазолидинону, как класса биологически активных соединений с полифармакологичнимы свойствами, исследовать состояние клеточного звена иммунитета под влиянием 3-[5-(1H-индол-3-илметилен)-4-оксо-2-тиоксо-тиазолидин-3-ил]-пропионовой.
Материалы и методы. Експериментальный метод на модели лабораторных животных (морских свинок) внутрикожные аллергические тесты; относительный и абсолютный содержание в периферической крови субпопуляций Т- и В-лимфоцитов; гематологические индексы: индекс соотношения лимфоцитов и моноцитов, индекс соотношения нейтрофилов и моноцитов, индекс соотношения нейтрофилов и эозинофилов, фагоцитарный индекс, фагоцитарное число; ИФА; органический синтез; фармакологический скрининг.
Результаты. Исследовано влияние 3-[5-(1H-индол-3-илметилен)-4-оксо-2-тиоксо-тиазолидин-3-ил]-пропионовой кислоты, которая обладает противогрибковым действием, на клеточное звено иммунитета in vivo на модели морских свинок. При проведении химическим веществом кожных аппликаций и после внутрикожных проб изменения на коже морских свинок отсутствуют. Установлено, что исследуемая соединение стимулирует клеточное звено иммунитета, в частности лимфоцитарное звено (увеличение абсолютного количества Т-лимфоцитов CD3 на 21,46% и абсолютного количества Т-супрессоров CD8 на 27,15%), однако с выборочным ингибирующим влиянием на определенные звенья (уменьшение относительного количества NK-клеток CD16 на 11,57% и В-лимфоцитов CD22 на 23,08%). Отмечен рост активности макрофагальной фагоцитарной системы (увеличение показателей ФЧ на 439,87% и ФИ на 62,73% на 120-ю минуту), что свидетельствует о надежности поглощающей функции фагоцитов, однако с уменьшением их переваривающей способности (ИЗФ достоверно уменьшился на 78,72%).
Выводы. Синтезированная 3-[5-(1H-индол-3-илметилен)-4-оксо-2-тиоксо-тиазолидин-3-ил]-пропионовоя кислота проявляет выборочный активирующее влияние на определенные звенья клеточного иммунитета и на показатели фагоцитарной активности. Влияние соеденения на фагоцитарную активность нейтрофилов является неоднозначным, а действие исследуемого соединения направлена на клеточное звено иммунитета не вызывает клеточного иммунодефицита. Исследуемая производная является перспективной для дальнейшего исследования лекарственной молекулы с противогрибковым и противоопухолевым действиямиМета. Опираючись на перспективність похідних 4-тіазолідинону, як класу біологічно активних сполук з поліфармакологічними властивостями, дослідити стан клітинної ланки імунітету під впливом 3-[5-(1H-індол-3-ілметилен)-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-пропіонової кислоти.
Матеріали та методи. Експериментальний метод на моделі лабораторних тварин (мурчаків); внутрішньошкірні алергічні тести; відносний та абсолютний вміст в периферичній крові субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів; гематологічні індекси: індекс співвідношення лімфоцитів та моноцитів, індекс співвідношення нейтрофілів та моноцитів, індекс співвідношення нейтрофілів та еозинофілів, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число; ІФА; органічний синтез; фармакологічний скринінг.
Результати. Досліджено вплив 3-[5-(1H-індол-3-ілметилен)-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-пропіонової кислоти, що володіє протигрибковою дією, на клітинну ланку імунітету in vivo на моделі мурчаків. При проведенні хімічною речовиною шкірних аплікацій та після внутрішньошкірних проб зміни на шкірі мурчаків відсутні. Встановлено, що досліджувана сполука стимулює клітинну ланку імунітету, зокрема лімфоцитарну ланку (збільшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів CD3 на 21,46 % та абсолютної кількості Т-супресорів CD8 на 27,15 %), проте з вибірковим інгібуючим впливом на певні ланки (зменшення відносної кількості NK-клітин CD16 на 11,57 % та В-лімфоцитів CD22 на 23,08 %). Відзначено зростання активності макрофагальної фагоцитарної системи (збільшення показників ФЧ на 439,87 % та ФІ на 62,73 % на 120-ту хвилину), що свідчить про надійність поглинаючої функції фагоцитів, проте зі зменшенням їх перетравлюючої здатності (ІЗФ достовірно зменшився на 78,72 %).
Висновки. Синтезована 3-[5-(1H-індол-3-ілметилен)-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-пропіонової кислота проявляє вибірковий активуючий вплив на певні ланки клітинного імунітету та на показники фагоцитарної активності. Вплив речовини на фагоцитарну активність нейтрофілів є неоднозначним, а дія досліджуваної сполуки скерована на клітинну ланку імунітету не спричиняє клітинного імунодефіциту. Досліджувана похідна є перспективною для подальшого дослідження лікоподібної молекули з протигрибковою та протипухлинною діям
Особливості ефективного управління товарним асортиментом в залежності від різного розміру аптечних мереж
No full textThe aim of the work is to study the features of effective management of product's assortment in small, medium and large pharmacy chains.
Materials and methods. The study of the features of the assortment policy of pharmacies that are part of pharmacy chains of different sizes was conducted using a questionnaire of 421 heads of pharmacies. The relationship between the size of the pharmacy chain and the approaches used to form the product's assortment is studied and the presence of the procedure of product's assortment formation in pharmacies is analyzed using Pearson's criteria c2 and c2 maximum likelihood (M-L c2). The importance of the influence of the size of the pharmacy network on the scores of the efficiency of the business process of forming the product range, as well as its width and intensity of updating using non-parametric analysis of variance Kraskal-Wallis; Manfer-Whitney test with Bonferroni correction for pairwise comparisons of pharmacy network clusters and correlation analysis. The presence of drugs in treatment protocols was analyzed using the Z-test to compare the frequency of drug administration. Peculiarities of introduction and withdrawal of drugs and medical products to the range of different size pharmacy chains criteria c2 Pearson's and maximum likelihood (M-L c2) are determined. System and logical analysis is used to systematize the existing approaches to product's assortment management in pharmacy chains of different sizes.
Results. It is established that with the increase in the size of pharmacy chains the tendency to use a centralized approach to the analysis and formation of the range in chains increases, when the list of assortment items is fully created and approved at the head office of the chain. The importance of the relationship between the breadth of the assortment of pharmacies and the size of the chain, which includes a pharmacy. Thus, large and mega-chains support the assortment, which on average includes up to 8.5 thousand items of medicines and medical devices, medium - 4-5 thousand assortment's items, and in half of the establishments of small pharmacy chains the range may include from 2,5 to 3 thousand names of medicines and medical devices. It is established that regardless of the size of the pharmacy chain, the inclusion of medicines / medical products in the range of pharmacies most often takes into account the factor of seasonality of demand and taking into account the core range, i.e. the list of 100-150 most popular items in the pharmaceutical market. When withdrawing medicines or medical products from the assortment of pharmacies from all three clusters are often guided by indicators of low profitability of sales and lack of orders for goods for more than three months.
Conclusions. The analysis of the assortment policy of pharmacy chains of different sizes showed that in most of the studied institutions it is quite effective. The obtained results allow us to conclude that the effectiveness of the formation and analysis of the assortment is achieved through the use of different approaches to the centralization of this business process depending on the size of the pharmacy chainЦелью работы является исследование особенностей эффективного управления товарным ассортиментом в мелких, средних и крупных аптечных сетях.
Материалы и методы. В работе проведено исследование особенностей ассортиментной политики аптек, входящих в состав аптечных сетей разного размера с помощью анкетирования 421 заведующих аптек. Исследована взаимосвязь между размером аптечной сети и используемыми подходами к формированию товарного ассортимента и проанализированы наличие процедуры формирования товарного ассортимента в аптеках с помощью критериев c2 Пирсона и c2 максимального правдоподобия (M-L c2). Определены значимость влияния размера аптечной сети на бальные оценки эффективности бизнес-процесса формирования товарного ассортимента, а также на его ширину и интенсивность обновления с использованием непараметрического дисперсионного анализа Краскала-Уоллиса, критерия Манна-Уитни с поправкой Бонферрони для парных сравнений кластеров аптечных сетей и корреляционного анализа. Проанализированы присутствие лекарств в протоколах лечения с помощью Z-критерия для сравнения частоты назначения лекарств. Определены особенности ввода и вывода лекарств и медицинских изделий в ассортимент различных по размеру аптечных сетей с помощью критериев c2 Пирсона и максимального правдоподобия (M-L c2). Использован системный и логический анализ для систематизации существующих подходов к управлению товарным ассортиментом в аптечных сетях разного размера.
Результаты. Установлено, что с увеличением размера аптечных сетей усиливается тенденция к использованию централизованного подхода к анализу и формированию ассортимента в сетях, когда список ассортиментных позиций полностью создается и утверждается в главном офисе сети. Статистически подтверждена значимость связи между широтой ассортимента аптек и размером сети, в которую входит аптечное учреждение. Так, крупные и мега сети поддерживают ассортимент, который в среднем включает до 8,5 тыс. наименований лекарственных средств и медицинских изделий, средние - 4-5 тыс. ассортиментных позиций, а в половине заведений мелких аптечных сетей ассортимент может включать от 2,5 до 3 тыс. наименований лекарств и медицинских изделий. Установлено, что независимо от размера аптечной сети при включении лекарств / медицинских изделий в ассортимент аптек наиболее часто принимают во внимание фактор сезонности спроса и учета ядра ассортимента, то есть перечня 100-150 наиболее популярных на фармацевтическом рынке позиций. При выводе лекарств или медицинских изделий из ассортимента аптек из всех трех кластеров чаще всего руководствуются показателями низкой рентабельности продаж и отсутствием заказов на товар более трех месяцев.
Выводы. Проведенный анализ ассортиментной политики разных по размеру аптечных сетей показал, что в большинстве исследованных заведений она достаточно эффективна. Полученные результаты позволяют сделать вывод, что эффективность формирования и анализа ассортимента достигается за счет использования различных подходов к централизации этого бизнес-процесса в зависимости от размера аптечной сетиМетою роботи є дослідження особливостей ефективного управління товарним асортиментом в дрібних, середніх та великих аптечних мережах.
Матеріали і методи. У роботі проведено дослідження особливостей асортиментної політики аптек, що входять до складу аптечних мереж різного розміру за допомогою анкетування 421 завідувачів аптек. Досліджено взаємозв'язок між розміром аптечної мережі та використовуваними підходами до формування товарного асортименту й проаналізовано наявність процедури формування товарного асортименту в аптеках за допомогою критеріїв c2 Пірсона і c2 максимальної правдоподібності (M-L c2). Визначено вагомість впливу розміру аптечної мережі на бальні оцінки ефективності бізнес-процесу формування товарного асортименту, а також на його ширину та інтенсивність оновлення з використанням непараметричного дисперсійного аналізу Краскала-Уолліса, критерію Манна-Уїтні з поправкою Бонферроні для парних порівнянь кластерів аптечних мереж та кореляційного аналізу. Проаналізовано присутність ліків в протоколах лікування за допомогою Z-критерію для порівняння частоти призначення ліків. Визначено особливості введення і виведення ліків і виробів медичних до асортименту різних за розміром аптечних мереж критерії c2 Пірсона і максимальної правдоподібності (M-L c2). Використано системний та логічний аналіз для систематизації існуючих підходів до управління товарним асортиментом в аптечних мережах різного розміру.
Результати. Встановлено, що зі збільшенням розміру аптечних мереж посилюється тенденція до використання централізованого підходу до аналізу і формування асортименту в мережах, коли список асортиментних позицій повністю створюється і затверджується у головному офісі мережі.
Статистично підтверджена вагомість зв’язку між широтою асортименту аптек і розміром мережі, до якої входить аптечний заклад. Так, великі і мега- мережі підтримують асортимент, що в середньому включає до 8,5 тис. найменувань лікарських засобів та виробів медичних, середні – 4–5 тис. асортиментних позицій, а у половині закладів дрібних аптечних мереж асортимент може включати від 2,5 до 3 тис. найменувань ліків і виробів медичних. Встановлено, що незалежно від розміру аптечної мережі при включенні ліків/виробів медичних до асортименту аптек найбільш часто беруть до уваги фактор сезонності попиту й урахування ядра асортименту, тобто переліку 100–150 найбільш популярних на фармацевтичному ринку позицій. При виведенні ліків чи виробів медичних з асортименту аптек з усіх трьох кластерів найчастіше керуються показниками низької рентабельності продажів і відсутністю замовлень на товар більше трьох місяців.
Висновки. Проведений аналіз асортиментної політики різних за розміром аптечних мереж показав, що в більшості досліджених закладів вона є досить ефективною. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що ефективність формування і аналізу асортименту досягається за рахунок використання різних підходів до централізації цього бізнес-процесу залежно від розміру аптечної мереж
Скринінгове дослідження антигіперглікемічної дії нових твердих дисперсій кверцетину
No full textThe aim – to screen new solid dispersions of quercetin for the presence of antihyperglycemic action and to identify the most active substances that are promising for the creation of antidiabetic drugs.
Materials and methods. The object of the study was 4 new solid dispersions of quercetin, developed at the National University of Pharmacy. Solid dispersions of quercetin were prepared by the liquid-phase method; hydroxypropyl methylcellulose (HPMC) or polyvinylpyrrolidone (PVP) in ratios of 1:1 and 1:2 were used as a carrier. The antihyperglycemic effect of the studied substances at a dose of 50 mg / kg was assessed in rats by the ability to lower blood glucose levels after carbohydrate loading in a model of impaired glucose tolerance induced by dexamethasone and in experimental type 2 diabetes mellitus induced by dexamethasone.
Results. It was found that with impaired glucose tolerance, a solid dispersion of quercetin with HPMC (1:1) showed a pronounced antihyperglycemic effect – the glucose level 30 minutes after glucose load significantly decreased by 28 % and did not differ from the action of metformin, which was confirmed by the value of the area under glycemic crooked. When solid dispersions with PVP (1:1 and 1:2) were used, the antihyperglycemic effect was less pronounced. In a model of type 2 diabetes mellitus, a significant antihyperglycemic effect was found only in a solid dispersion of quercetin with HPMC (1:1) at the metformin level, which indicates an increase in the solubility and absorption of quercetin.
Conclusions. A pronounced antihyperglycemic effect at the metformin level was found in a solid dispersion of quercetin with HPMC in a 1:1 ratio with impaired glucose tolerance and type 2 diabetes mellitus. It has been proven that a solid dispersion of quercetin with HPMC is a promising substance for creating a monocomponent drug or for inclusion in a new antidiabetic combined drugЦель – провести скрининг новых твердых дисперсий кверцетина на наличие антигипергликемического действия и выявить наиболее активные субстанции, перспективные для создания антидиабетического препарата.
Материалы и методы. Объектом исследования были 4 новые твердые дисперсии кверцетина, разработанные в Национальном фармацевтическом университете. Твердые дисперсии кверцетина получали жидкофазным методом, в качестве носителя использовали гидроксипропилметилцеллюлозу (ГПМЦ) или поливинилпирролидон (ПВП) в соотношениях 1:1 и 1:2. Антигипергликемическое действие исследуемых субстанций в дозе 50 мг/кг оценивали у крыс по способности снижать уровень глюкозы в крови после углеводной нагрузки на модели нарушеной толерантности к глюкозе, индуцированной дексаметазоном и при экспериментальном сахарном диабете 2 типа, вызванного дексаметазоном.
Результаты. Установлено, что при нарушенной толерантности к глюкозе наиболее выраженный антигипергликемический эффект проявила твердая дисперсия кверцетина с ГПМЦ (1:1) – уровень глюкозы через 30 минут после глюкозной нагрузки достоверно снижался на 28 % и не отличался от действия метформина, что было подтверждено значением площади под гликемической кривой. При применении твердых дисперсий с ПВП (1:1 и 1:2) антигипергликемическое действие было менее выражено. На модели сахарного диабета 2 типа достоверный антигипергликемический эффект обнаружен только у твердой дисперсии кверцетина с ГПМЦ, 1:1 на уровне метформина, что свидетельствует о повышении растворимости и всасывания кверцетина.
Выводы. Наиболее выраженное антигипергликемическое действие на уровне метформина установлено у твердой дисперсии кверцетина с ГПМЦ в соотношении 1:1 при нарушенной толерантности к глюкозе и сахарном диабете 2 типа. Доказано, что твердая дисперсия кверцетина с ГПМЦ является перспективной субстанцией для создания монокомпонентного лекарственного препарата или включения в состав нового антидиабетического комбинированного средстваМета – провести скринінг нових твердих дисперсій кверцетину на наявність антигіперглікемічної дії та виявити найактивніші субстанції, перспективні для створення антидіабетичного препарату.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження були 4 нові тверді дисперсії кверцетину, які розроблено в Національному фармацевтичному університеті. Тверді дисперсії кверцетину отримували рідкофазним методом, як носій використовували гідроксипропілметилцелюлозу (ГПМЦ) або полівінілпіролідон (ПВП) у співвідношеннях 1:1 та 1:2. Антигіперглікемічну дію досліджуваних субстанцій у дозі 50 мг/кг оцінювали у щурів за здатністю знижувати рівень глюкози в крові після вуглеводного навантаження на моделі порушеної толерантності до глюкози, індукованої дексаметазоном та за умови експериментального цукрового діабету 2 типу, викликаного дексаметазоном.
Результати. Встановлено, що за умови порушеної толерантності до глюкози найвиразніший антигіперглікемічний ефект проявила тверда дисперсія кверцетину з ГПМЦ (1:1) – рівень глюкози через 30 хвилин після глюкозного навантаження достовірно знижувався на 28 % та не відрізнявся від дії метформіну, що було підтверджено значенням площини під глікемічною кривою. При застосуванні твердих дисперсій з ПВП (1:1 та 1:2) антигіперглікемічна дія була менш виражена. На моделі цукрового діабету 2 типу достовірний антигіперглікемічний ефект виявлено лише у твердої дисперсії кверцетину з ГПМЦ, 1:1 на рівні метформіну, що свідчить про підвищення розчинності та всмоктування кверцетину.
Висновки. Найвиразніша антигіперглікемічна дія на рівні метформіну встановлена у твердої дисперсії кверцетину з ГПМЦ у співвідношенні 1:1 за умови порушеної толерантності до глюкози та цукрового діабету 2 типу. Доведено, що тверда дисперсія кверцетину з ГПМЦ є перспективною субстанцією для створення монокомпонентного лікарського препарату або включення до складу нового антидіабетичного комбінованого засоб
Етапи фармацевтичної розробки емульгелю «Пробіоскін»
No full textThe aim. To conduct research on the pharmaceutical development of a complex preparation with probiotic “Probioskin” in the form of an emulgel for the treatment of infectious and inflammatory dermatological diseases.
Methods. Uniformity was determined by visual inspection of the test samples using an XSP-128 ULAB biological microscope. The study of the rheological properties of the samples was carried out using a Rheolab QC rheovisosimeter (Anton Paar, Austria) using a system of coaxial cylinders C-CC27 / SS. Microbiological studies and biotesting on a biological model of ciliates were carried out in aseptic conditions of a laminar box (biological safety cabinet AC2-4E1 “Esco”, Indonesia) of the Department of Biotechnology of the National University of Pharmacy (completely). Pharmacological studies (determination of the parameters of acute toxicity and anti-inflammatory properties on the model of acute exudative inflammation of the foot in rats caused by zymosan and carrageenan) were carried out on the basis of the Central Research Laboratory of the NUPh.
Results. On the basis of the complex of the carried out studies, the composition of the complex preparation for skin use “Probioskin” was substantiated. The analysis of the microbiological purity of the developed agent during the proposed shelf life of 12 months showed that the drug meets the requirements of the State Pharmacopoeia Monograph for cutaneous application in terms of the level of microbial contamination by foreign microflora. The complex of pharmacological studies carried out indicates that the drug “Probioskin” can be attributed to group 6 of class and classified as a “relatively harmless” agent. The study of the anti-inflammatory effect of the drug indicates that the drug exhibits moderate anti-inflammatory properties. Under the condition of zymosan inflammation, which is associated with the activation of leukotrienes as inflammatory mediators, the average antiexudative activity of the drug is 33 %. The drug has a moderate antiexudative effect under the condition of carrageenan edema, which is evidence of its effect on exudation processes mediated by prostaglandins. The mean AEA of the study drug was 24 %.
Conclusions. For the development of a soft preparation for skin use for the treatment of infectious and inflammatory dermatological diseases, the following components have been selected: active – lactobacilli, dexpanthenol, lactic acid; auxiliary - propylene glycol, peach oil, polysorbate-80, aristophlex, tocopherol, the concentration of which was substantiated on the basis of a complex of organoleptic, physicochemical, pharmacological, microbiological and biological studies. It has been experimentally established that the “Probioskin” emulgel meets the requirements of the SPhU in terms of the level of microbial contamination by extraneous microflora. Pharmacological studies allow the drug to be classified as “relatively harmless” with anti-inflammatory properties at a level not lower than the reference drugЦель. Провести исследования по фармацевтической разработке комплексного препарата с пробиотиком «Пробиоскин» в форме эмульгеля для лечения инфекционно-воспалительных дерматологических заболеваний.
Методы. Однородность определяли визуальным контролем опытных образцов, используя биологический микроскоп XSP-128 ULAB. Исследование реологических свойств образцов осуществляли с помощью реовизозиметра Rheolab QC (Anton Paar, Австрия) с использованием системы коаксиальных цилиндров C-CC27/SS. Микробиологические исследования и биотестирование на биологической модели инфузорий проводили в асептических условиях ламинарного бокса (кабинет биологической безопасности АС2-4Е1 «Еsco», Индонезия) кафедры биотехнологии Национального фармацевтического университета (полностью). Фармакологические исследования (определение параметров острой токсичности и противовоспалительных свойств на модели острого экссудативного воспаления стопы у крыс, вызванного зимозаном и каррагененом) проведены на базе Центральной научно-исследовательской лаборатории НФаУ.
Результаты. На основании комплекса проведенных исследований был обоснован состав комплексного препарата для кожного применения «Пробиоскин». Анализ микробиологической чистоты разработанного средства в течение предлагаемого срока хранения 12 мес показал, что по уровню микробного загрязнения посторонней микрофлорой препарат отвечает требованиям ГФУ для накожного применения. Проведенный комплекс фармакологических исследований свидетельствует, что препарат "Пробиоскин" можно отнести к группе 6 класса и классифицировать как "относительно безвредное" средство. Изучение противовоспалительного действия препарата свидетельствует о том, что препарат проявляет умеренные противовоспалительные свойства. При условии зимозанового воспаления, что связано с активацией лейкотриенов в качестве медиаторов воспаления, средняя антиэкссудативная активность препарата равна 33 %. Умеренное антиэкссудативное действие препарат оказывает при условии карагенинового отека, что является свидетельством его влияния на процессы экссудации, опосредованные простагландинами. Средняя АЭА исследуемого препарата составила 24 %.
Выводы. Для разработки мягкого препарата для кожного применения для лечения инфекционно-воспалительных дерматологических заболеваний выбраны следующие компоненты: действующие - лактобактерии, декспантенол, кислота молочная; вспомогательные – пропиленгликоль, персиковое масло, полисорбат-80, аристофлекс, токоферол, обоснование концентрации которых было проведено на основе комплекса органолептических, физико-химических, фармакотехнологических, микробиологических и биологических исследований. Экспериментально установлено, что эмульгель «Пробиоскин» по уровню микробного загрязнения посторонней микрофлорой отвечает требованиям ГФУ. Фармакологические исследования позволяют классифицировать препарат как «относительно безвредный» с противовоспалительными свойствами на уровне не ниже, чем препарат сравненияМета. Провести дослідження з фармацевтичної розробки комплексного препарату з пробіотиком «Пробіоскін» у формі емульгелю для лікування інфекційно-запальних дерматологічних захворювань.
Методи. Однорідність визначали візуальним контролем дослідних зразків, використовуючи біологічний мікроскоп XSP-128 ULAB. Дослідження реологічних властивостей зразків здійснювали за допомогою реовіскозиметра Rheolab QC (Anton Paar, Австрія) з використанням системи коаксіальних циліндрів C-CC27/SS. Мікробіологічні дослідження та біотестування на біологічній моделі інфузорій проводили у асептичних умовах ламінарного боксу (кабінет біологічної безпеки АС2-4Е1 «Еsco», Індонезія) кафедри біотехнології Національного фармацевтичного університету. Фармакологічні дослідження (визначення параметрів гострої токсичності та протизапальних властивостей на моделі гострого ексудативного запалення стопи у щурів, викликаного зимозаном та карагеніном) здійснено на базі Центральної науково-дослідної лабораторії НФаУ.
Результати. На підставі комплексу проведених досліджень було обґрунтовано склад комплексного препарату для нашкірного застосування «Пробіоскін». Аналіз мікробіологічної чистоти розробленого засобу протягом пропонованого терміну зберігання 12 міс показав, що за рівнем мікробного забруднення сторонньою мікрофлорою препарат відповідає вимогам ДФУ для препаратів для нашкірного застосування. Проведений комплекс фармакологічних досліджень свідчить, що препарат «Пробіоскін» можна віднести до групи 6 класу та класифікувати як «відносно нешкідливий» засіб. Вивчення протизапальної дії препарату свідчить, що препарат проявляє помірні протизапальні властивості. За умови зимозанового запалення, що пов’язане з активацією лейкотрієнів як медіаторів запалення, середня антиексудативна активність препарату дорівнює 33 %. Помірну антиексудативну дію препарат проявляє за умови карагенінового набряку, що є свідченням його впливу на процеси ексудації опосередковані простагландинами. Середня АЕА досліджуваної препарату склала 24 %.
Висновки. Для розробки м’якого препарату для нашкірного застосування для лікування інфекційно-запальних дерматологічних захворювань обрано наступні компоненти: діючі - лактобактерії, декспантенол, кислота молочна; допоміжні - пропіленгліколь, персикова олія, полісорбат-80, аристофлекс, токоферол, обґрунтування концентрації яких було проведено на основі комплексу органолептичних, фізико-хімічних, фармакотехнологічних, мікробіологічних та біологічних досліджень. Експериментально встановлено, що емульгель «Пробіоскін» за рівнем мікробного забруднення сторонньою мікрофлорою відповідає вимогам ДФУ. Фармакологічними дослідження дозволяють класифікувати препарат як «відносно нешкідливий» із протизапальними властивостями на рівні не нижче, ніж препарат порівнянн