ScienceRise: Pedagogical Education
Not a member yet
568 research outputs found
Sort by
Модель розвитку цифрового освітнього середовища закладу загальної середньої освіти
Full text linkIn today's conditions of rapid technological progress and challenges, caused by the pandemic and martial law, the digitalization of education is a key factor in the modernization of the Ukrainian system of GSEI.
This article substantiates and proposes an author's model for the development of the digital educational environment of GSEI, aimed at the systemic transformation of the educational process, consisting of interconnected components.
Motivational and goal-oriented: forming a positive attitude towards digitalization, defining goals and objectives, from implementing tools to creating inclusive learning.
Technological: providing hardware and software, network infrastructure, security systems and additional tools.
Analytical: systematic collection and analysis of data for informed planning, identification of problems and development of strategies to overcome them.
Methodological: study of theoretical foundations, principles, approaches, development of evaluation criteria and tools for measuring the effectiveness of the DEE.
Management: setting priorities, planning, monitoring, control and attracting resources for the effective integration of digital technologies.
Content: modernization of educational content through electronic resources, online platforms, increasing digital competence, electronic document management and inclusive tools.
Communication and information: ensuring interaction through digital platforms, maintaining a website/social networks, conducting surveys and creating instructions for open dialogue.
Evaluation and correction: objective assessment of results, identification of shortcomings and their elimination, which ensures continuous development.
The GSEI Digital Development Strategy unites these components, ensuring a comprehensive vision, equal access to resources, and effective change management. The synergy of the components creates a modern, safe, and inclusive digital educational environmentУ сучасних умовах стрімкого технологічного прогресу та викликів, зумовлених пандемією та воєнним станом, цифровізація освіти є ключовим чинником модернізації української системи ЗЗСО.
Ця стаття обґрунтовує та пропонує авторську модель розвитку цифрового освітнього середовища ЗЗСО, спрямовану на системну трансформацію освітнього процесу, що складається з взаємопов'язаних компонентів.
Мотиваційно-цільовий: формування позитивного ставлення до цифровізації, визначення цілей та завдань, від впровадження інструментів до створення інклюзивного навчання.
Технологічний: забезпечення апаратним та програмним забезпеченням, мережевою інфраструктурою, системами безпеки та додатковими засобами.
Аналітичний: систематичний збір та аналіз даних для обґрунтованого планування, виявлення проблем та розробки стратегій їх подолання.
Методологічний: вивчення теоретичних засад, принципів, підходів, розробка критеріїв оцінювання та інструментарію вимірювання ефективності ЦОС.
Управлінський: формування пріоритетів, планування, моніторинг, контроль та залучення ресурсів для ефективної інтеграції цифрових технологій.
Змістовий: модернізація змісту освіти через електронні ресурси, онлайн-платформи, підвищення цифрової компетентності, електронний документообіг та інклюзивні інструменти.
Комунікаційно-інформаційний: забезпечення взаємодії через цифрові платформи, ведення сайту/соцмереж, проведення опитувань та створення інструкцій для відкритого діалогу.
Оцінювально-коригувальний: об'єктивна оцінка результатів, виявлення недоліків та їх усунення, що забезпечує безперервний розвиток.
Стратегія цифрового розвитку ЗЗСО об'єднує ці компоненти, забезпечуючи комплексне бачення, рівний доступ до ресурсів та ефективне управління змінами. Синергія компонентів створює сучасне, безпечне та інклюзивне цифрове освітнє середовищ
Оцінювання рівня сформованості компетентностей здобувачів вищої освіти з вибіркової навчальної дисципліни «Біогенні елементи та їх роль у житті людини»
Full text linkThe healthcare industry is developing dynamically, actively introducing innovative approaches to the training of specialists of the second (master's) level of higher education in the specialty “Medicine”. Analyzing current trends in the field of medical education and its effectiveness, the authors of the article emphasize the expediency of introducing the elective discipline “Biogenic elements and their role in human life” for higher education students majoring in Medicine. Such an educational component contributes to the formation of critical thinking and provides conditions for the implementation of personalized learning trajectories. The study of the elective discipline “Biogenic elements and their role in human life” by students of higher medical education is an important area of fundamental training of a doctor in the specialty “Medicine” and constitutes the conceptual basis for mastering the medical and biological block of disciplines. The main tasks of studying the elective discipline “Biogenic elements and their role in human life” are: studying by medical students the classification, topography, daily requirement, sources of supply, biological role and clinical manifestations of deficiency, excess and toxicity of biogenic elements in the human body; development of theoretical thinking and the ability to analyze the causes and consequences of pathological conditions in the human body; formation of a holistic scientific outlook and professional worldview that will ensure the formation of a professional.
The aim of the study is to assess the level of training of higher medical education students in the elective discipline “Biogenic elements and their role in human life”. In the conditions of a higher medical education institution, a key role in managing the quality of the educational process is played by scientific and pedagogical staff who provide a high level of professional training of future doctors. The successful implementation of the elective discipline contributes to the formation of a deep understanding of the molecular mechanisms of the participation of biogenic elements in the functioning of the human body, which is an integral part of the professional training and further clinical practice of the future doctorГалузь охорони здоров’я динамічно розвивається, активно впроваджуючи інноваційні підходи до підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Медицина». Аналізуючи сучасні тенденції у сфері медичної освіти та її результативність, автори статті акцентують увагу на доцільності впровадження вибіркової навчальної дисципліни «Біогенні елементи та їх роль у житті людини» для здобувачів вищої освіти спеціальності «Медицина». Такий освітній компонент сприяє формуванню критичного мислення та забезпечує умови для реалізації персоналізованих навчальних траєкторій. Вивчення здобувачами вищої медичної освіти вибіркової навчальної дисципліни «Біогенні елементи та їх роль у житті людини» є важливим напрямком фундаментальної підготовки лікаря за спеціальністю «Медицина» та становить концептуальну основу для опанування медико-біологічного блоку дисциплін. Основними завданнями вивчення вибіркової дисципліни «Біогенні елементи та їх роль у житті людини» є: вивчення здобувачами медичної освіти класифікації, топографії, добової потреби, джерел надходження, біологічної ролі та клінічних проявів дефіциту, надлишку та токсичності біогенних елементів в організмі людини; розвиток теоретичного мислення та здатності аналізувати причини та наслідки виникнення патологічних станів в організмі людини; формування цілісного наукового світогляду та професійного кругозору, що забезпечить формування професійної компетентності у майбутніх фахівців сфери охорони здоров’я.
Метою дослідження є оцінювання рівня підготовки здобувачів вищої медичної освіти з вибіркової навчальної дисципліни «Біогенні елементи та їх роль у житті людини». У контексті закладів вищої медичної освіти ключову роль в управлінні якістю освітнього процесу відіграють науково-педагогічні працівники, які забезпечують високий рівень професійної підготовки майбутніх лікарів. Успішне впровадження вибіркової навчальної дисципліни сприяє формуванню глибокого розуміння молекулярних механізмів участі біогенних елементів у функціонуванні організму людини, що є невід’ємною складовою професійної підготовки та подальшої клінічної практики майбутнього лікар
Особливості підготовки та реалізації адаптивного тесту з теми “нерівності”
No full textThe article examines the features of preparing and implementing an adaptive test on the topic “Inequalities” within a practice-oriented adaptive technology for reviewing the school mathematics course. It is shown that the usage of an adaptive approach contributes to the development of an individual learning trajectory, taking into account students’ cognitive characteristics, learning pace, and possible learning losses. The structure of the “Inequalities” section is described, which includes six topics: linear, quadratic, rational and fractional rational, exponential, logarithmic inequalities, as well as systems of inequalities. The integration of tasks with parameters, inequalities containing the absolute value sign, and those solved graphically is substantiated within the defined six topics.An algorithm for task coding has been developed to form a test bank that enables the automatic selection of tasks of various difficulty levels (elementary, intermediate, sufficient, and advanced) and forms (multiple choice, matching, and open-ended short-answer tasks). An example of a diagnostic test structure is presented, demonstrating the system’s ability to analyze learners’ achievement levels and to construct an individual section map. The didactic and technical advantages of using adaptive tests at the stage of review and systematization are identified, including immediate feedback, increased motivation, and student engagement.
It is noted that the results of the approbation confirm the correctness of the task selection algorithm, while also indicating the need for further expansion of the bank of combined tasks. The prospects for further research are related to the implementation of adaptive testing for other content lines of the school mathematics course, the development of profile-level tasks, and the optimization of the software to enhance the system’s autonomy and reliabilityУ статті розглянуто особливості підготовки та реалізації адаптивного тесту до розділу “Нерівності” у системі практико-орієнтованої адаптивної технології повторення шкільного курсу математики. Показано, що використання адаптивного підходу сприяє побудові індивідуальної траєкторії навчання, врахуванню когнітивних особливостей учнів, темпу засвоєння матеріалу та можливих освітніх втрат. Описано структуру розділу “Нерівності”, що охоплює шість тем: лінійні, квадратичні, раціональні та дробово-раціональні, показникові, логарифмічні нерівності, а також системи нерівностей. Обґрунтовано інтеграцію завдань з параметром, нерівностей, що містять знак модуля, або розв’язуються графічним методом, до визначених шести тем.
Розроблено алгоритм кодування завдань для формування банку тестів, що дозволяє автоматично добирати завдання різного рівня складності (початкового, середнього, достатнього, високого) та форми (з вибором однієї відповіді, на встановлення відповідності, відкритої форми з короткою відповіддю). Наведено приклад структури діагностичного тесту, який демонструє можливості системи щодо аналізу рівня навчальних досягнень здобувача освіти та побудови індивідуальної мапи розділу. Визначено дидактичні та технічні переваги застосування адаптивних тестів на етапі повторення й систематизації, зокрема миттєвий зворотний зв’язок, підвищення мотивації та залученості учнів.
Зазначено, що результати апробації підтверджують коректність алгоритму добору завдань, але виявлено потребу у подальшому розширенні банку комбінованих завдань. Перспективи подальших досліджень пов’язані з апробацією адаптивного тестування для інших змістових ліній курсу математики, розробкою завдань профільного рівня й оптимізацією програмного забезпечення для гарантування більшої автономності та надійності систем
Міжкультурна комунікація та культурний стрес студентів-іноземців
Full text linkThis work analyzes the concepts of intercultural communication, communication, cultural stress, speech etiquette.
The problem of how to form personality skills, through which intercultural communication develops, is considered, which is a means of understanding the characteristics of different cultures, which are a condition for effective dialogue between people in the modern world. The great role of speech etiquette in the process of intercultural communication is proved. The characteristics of intercultural misunderstandings in the process of communication are considered.
Successful acculturation is considered an important task of teaching higher mathematics and physics. So, on the one hand, the model of cultural stress feels the processes and intercultural encounters well. On the other hand, this view contains a hidden temptation to unfairly bifurcate cultural differences that relate to the mixture of a multilingual society and its transculturality. Different cultures have their own traditions and norms of communication. Ignorance of this issue causes many misunderstandings, which can lead to a mismatch of cultures, the emergence and development of a condition, considered cultural stress. Therefore, it is very important to know the norms and traditions of communication of representatives of the people who are participants in a language dialogue, belonging to different national cultures. It is necessary to perceive each other calmly, politely, with respect and understanding, that is, to positively contribute to the development of dialogue and intercultural communication. Which, in turn, contributes to the formation of intercultural communicative behavior. Education today has undergone significant changes from its purpose to the method of teaching. All this has greatly improved the educational process. This is important, because modern education belongs to the highest values of people and the development of society, and the deeper and higher the educational level of a person, the greater and wider his/her opportunities for creating a better and more interesting life. Intercultural communication is one of the forms of contact, conversation and communication. In intercultural communication, it is important to be ready to conduct dialogue and conversation with representatives of other countries. Have the desire and adapt to new conditions and the emergence of various unexpected situationsВ даній роботі проводиться аналіз поняття міжкультурна комунікація, комунікація, культурний стрес, мовленнєвий етикет.
Розглянуто проблему як сформувати навички особистості за допомогою яких проходить розвиток міжкультурної комунікації, яка є засобом розуміння особливостей різних культур, котрі є умовою здійснення ефективного діалогу людей у сучасному світі. Доводиться велика роль мовленнєвого етикету у процесі міжкультурного спілкування. Розглядається характеристика міжкультурних непорозумінь у процесі комунікації.
Успішна акультурація вважається важливим завданням викладання вищої математики та фізики. Отже, з однієї сторони, модель культурного стресу добре відчуває процеси та міжкультурні зустрічі. З іншої сторони, в цьому погляді криється схована спокуса провадити несправедливим шляхом роздвоєні культурні відмінності, які стосуються змішаності багатомовного суспільства та його транскультурності. Різні культури мають свої традиції та норми спілкування. Незнання цього питання викликає багато непорозуміння, у зв’язку з чим може бути незбігання культур, виникнути та розвинутися стан, який вважається культурним стресом. Тому, дуже важливо знати норми і традиції спілкування представників народу, які є учасниками мовного діалогу, що належать до різних національних культур. Потрібно спокійно, ввічливо, з повагою та розумінням сприймати один одного, тобто позитивно сприяти розвитку діалогу та міжкультурній комунікації. Що, в свою чергу, сприяє формуванню міжкультурної комунікативної поведінки. Освіта сьогодні набула істотних змін від її призначення до способу викладання. Все це дуже покращило навчальний процес. Це є важливим, адже сучасна освіта належить до вищих цінностей людей та розвитку суспільства, а чим глибший та вищий освітній рівень людини, тим більші та ширші її можливості для створення кращого та цікавого життя. Міжкультурна комунікація – є однією з форм контакту спілкування та комунікації. У міжкультурній комунікації важливо бути готовим до ведення діалогу та спілкування з представниками інших країн. Мати бажання та пристосовуватися до нових умов і виникнення різних несподіваних ситуаці
Вплив трансформаційного та транзакційного стилю лідерства керівника закладу загальної середньої освіти на розвиток цифрової культури педагогів
Full text linkThis article examines the leadership styles of the head of a general secondary education institution in the field of digital transformation of education to determine their impact on the development of the digital culture of teachers. It is noted that in the modern educational environment, which is rapidly digitizing, the leadership style of the head of a general secondary education institution acquires new significance, because the head is a key figure in the process of forming and developing the digital culture of teachers. The qualities and competencies depending on the leadership style that a modern head of an educational institution must have to effectively manage the process of digital transformation are analyzed.
According to observations and a questionnaire, it is described that it is the “digital” head who encourages teachers to experiment with new technologies, creates an atmosphere of trust and mutual support, where mistakes are viewed as an opportunity for learning.
It is determined which strategies and approaches to the development of the digital culture of teachers are the most effective and how leaders with different leadership styles can support and stimulate teachers to constantly improve their skills in the field of digital technologies.
It has been verified that regardless of the leadership style of the head of a secondary education institution, the support of teachers' professional growth occurs in the following ways: organizing courses, trainings and internships for teachers to improve their digital competence; encouraging teachers to actively use digital technologies in the educational process, identifying and encouraging their achievements; promoting the development of a mentoring system, where experienced teachers help their colleagues master new technologies and tools.
The conclusion is formulated that the head of a general secondary education institution with a transformational leadership style contributes to a higher level of development of teachers' digital culture, compared to leaders with a transactional styleУ даній статті досліджено лідерські стилі керівника закладу загальної середньої освіти у сфері цифрової трансформації освіти з метою визначення їх впливу на розвиток цифрової культури педагогів. Відзначено, що у сучасному освітньому середовищі, що стрімко цифровізується, лідерський стиль керівника ЗЗСО набуває нового значення, адже керівник є ключовою фігурою у процесі формування та розвитку цифрової культури педагогів. Проаналізовано якості та компетентності залежно від стилю лідерства, які повинен мати сучасний керівник закладу освіти, щоб ефективно керувати процесом цифрової трансформації.
Згідно спостережень та проведеного анкетування, описано, що саме «цифровий» керівник заохочує педагогів до експериментування з новими технологіями, створює атмосферу довіри та взаємопідтримки, де помилки розглядаються як можливість для навчання.
Визначено, які стратегії та підходи до розвитку цифрової культури педагогів є найбільш ефективними та як керівники з різними лідерськими стилями можуть підтримувати та стимулювати педагогів до постійного підвищення кваліфікації у сфері цифрових технологій.
Перевірено, що незалежно від стилю лідерства керівника ЗЗСО підтримка професійного зростання педагогів відбувається наступними шляхами: організація курсів, тренінгів та стажування для педагогів з метою підвищення їхньої цифрової компетентності; стимулювання педагогів до активного використання цифрових технологій у навчальному процесі, визначення та заохочення їхніх досягнення; сприяння розвитку системи менторства, де досвідчені педагоги допомагають своїм колегам освоювати нові технології та інструменти.
Сформульовано висновок про те, що керівник закладу загальної середньої освіти з трансформаційним стилем лідерства сприяють більш високому рівню розвитку цифрової культури педагогів, порівняно з керівниками з транзакційним стиле
Міжпредметні зв’язки як шлях подолання освітніх втрат у природничій освітній галузі
Full text linkThe article explores the role of interdisciplinary connections as an effective means of overcoming educational losses in the natural science educational field. The relevance of the study is determined by significant changes in the educational environment, caused by the COVID-19 pandemic and martial law in Ukraine, which have led to a decline in education quality and increased learning gaps. The purpose of the work is to substantiate the effectiveness of interdisciplinary connections for enhancing students' cognitive activity, forming a scientific worldview, and addressing educational losses. The article examines the theoretical foundations of interdisciplinary connections and their impact on the educational process. A model for integrating interdisciplinary connections is proposed, which includes conducting integrated lessons, using project methods, and implementing interactive technologies. Examples of knowledge integration from biology, chemistry, and physics are provided, demonstrating the effectiveness of this approach in increasing students' motivation and improving their academic performance. Interdisciplinary connections contribute to the activation of cognitive activity, the development of critical thinking, and the formation of a holistic natural science worldview. The article includes practical recommendations for teachers on implementing interdisciplinary connections in the educational process, which is especially important in current conditions. Future research plans to scientifically evaluate the effectiveness of the proposed model of integrating interdisciplinary connections in the educational process to address educational lossesУ статті досліджується роль міжпредметних зв’язків як ефективного засобу подолання освітніх втрат у природничій освітній галузі. Актуальність дослідження обумовлена значними змінами в освітньому середовищі, спричиненими пандемією COVID-19 та воєнним станом в Україні, що призвели до зниження якості освіти та зростання освітніх розривів. Метою роботи є обґрунтування ефективності міжпредметних зв’язків для підвищення пізнавальної активності учнів, формування наукової картини світу та подолання освітніх втрат. У статті розглянуто теоретичні основи міжпредметних зв’язків та їх вплив на освітній процес. Запропоновано модель інтеграції міжпредметних зв’язків, яка включає проведення інтегрованих уроків, використання проєктних методів та інтерактивних технологій. Наведено приклади інтеграції знань з біології, хімії, фізики, що демонструють ефективність такого підходу для підвищення мотивації учнів та покращення їхніх навчальних результатів. Міжпредметні зв’язки сприяють активізації пізнавальної діяльності, розвитку критичного мислення та формуванню цілісного природничого світогляду. Стаття містить практичні рекомендації для вчителів щодо впровадження міжпредметних зв’язків в освітній процес, що є особливо важливим у сучасних умовах. У подальших дослідженнях планується провести науковий пошук шляхом оцінки ефективності запропонованої моделі інтеграції міжпредметних зв’язків у освітній процес для подолання освітніх втра
Формування деонтологічної культури майбутніх педагогічних працівників в умовах війни
Full text linkThe article considers the problem of professional responsibility and behavior of a teacher in wartime, the development of deontological culture of higher education students, which is due to the growing requirements for the level of general cultural and special training of graduates of higher education institutions of Ukraine with well-formed universal human and professional ethical values in the difficult socio-political conditions that have developed in Ukraine.
The use of the deontological aspect in the process of professional training of a future teacher is justified, due to the high role of his/her pedagogical work, the need for constant interaction between participants in the pedagogical process.
The importance of understanding the duty of a teacher is revealed, which becomes especially significant in wartime, since the future of students depends on it.
The correlation of the substantive component of the value content of deontological culture with the personal orientation of a person in the manifestation of universal human culture, culture of speech, communication, emotional and sensory perception of reality is clarified.
The importance of the teacher's deontological readiness as a state of consciousness of the teacher, the presence of certain competencies that meet the requirements of pedagogical deontology, the integration characteristics of the teacher's personality with the appropriate scientific-theoretical, methodological and psychological-pedagogical training, professional skills and professionally significant personal qualities is emphasized.
The features of the formation of the deontological culture of future pedagogical workers in war conditions are determined in accordance with the principle of integration of deontological and psychological competencies.
The ways of forming and developing the deontological culture of future pedagogical workers in difficult socio-political conditions are outlinedВ статті розглянуто проблему професійної відповідальності та поведінки педагога в умовах війни, розвитку деонтологічної культури здобувачів вищої освіти, що обумовлено зростаючими вимогами до рівня загальнокультурної та спеціальної підготовки випускників ЗВО України з міцно сформованими загальнолюдськими та професійними етичними цінностями у важких суспільно-політичних умовах, що склалися в Україні.
Обґрунтовано використання деонтологічного аспекту в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя, зумовленого високою роллю його педагогічної праці, необхідністю постійної взаємодії між учасниками педагогічного процесу.
Розкрито важливість розуміння обов’язку педагогом, що стає особливо значущим в умовах війни, оскільки від цього залежить майбутнє вихованців. З’ясовано співвідношення змістовної складової ціннісного контенту деонтологічної культури з особистісною спрямованістю людини у прояві загальнолюдської культури, культури мовлення, спілкування, емоційного та чуттєвого сприйняття дійсності.
Наголошено на важливості деонтологічної готовності педагога як стану свідомості вчителя, наявності певних компетенцій, які відповідають вимогам педагогічної деонтології, інтеграційній характеристиці особистості педагога з відповідною науково-теоретичною, методичною та психолого-педагогічною підготовкою, професійними вміннями та професійно значущими якостями особистості.
Визначено особливості формування деонтологічної культури майбутніх педагогічних працівників в умовах війни відповідно до принципу інтеграції деонтологічної і психологічної компетентностей.
Окреслено шляхи формування і розвитку деонтологічної культури майбутніх педагогічних працівників в складних суспільно-політичних умова
Національно-патріотичне виховання на засадах локально орієнтованого навчання
Full text linkThe article explores the potential of locally oriented learning for national and patriotic education. Comprehending the foreign experience of locally oriented learning in the aspect of patriotic education has shown that the authors focus on the importance of locally oriented learning for preserving cultural diversity in the era of globalization, involving students in socially important projects, aimed at community development, and the importance of choosing texts for reading from the literature of their native land. The typological features of locally-oriented learning are highlighted, namely: focus on the local context, involvement of students in civic activity by establishing strong ties with the territorial community, practical orientation of learning (work on projects relevant to the community), formation of personal responsibility for the development of their community, native land, and hence the whole country. The forms of locally oriented learning are highlighted, which include project activities, participation in circles, electives, clubs, movements and other associations of interest (creative, local history, volunteer, environmental, etc.), interactive lessons, excursions to the native land, participation in various community events: sports competitions, art festivals, clean-ups, folk festivals, etc. The article emphasizes that the main educational effects of locally oriented education are raising the level of national consciousness, strengthening ties with the native land, forming an active civic position, developing national dignity and respect for the native land - its nature, culture, history and art. We see the prospects for further research in the analysis of the main methods of locally oriented education and the study of the didactic system of locally oriented education of students of basic secondary educationУ статті досліджується потенціал локально орієнтованого навчання для національно-патріотичного виховання. Осмислення зарубіжного досвіду локально орієнтованого навчання в аспекті патріотичного виховання показало, що автори зосереджуються на значенні локально орієнтованого навчання для збереження культурного різноманіття у добу глобалізації, залученні учнів до суспільно важливих проєктів, спрямованих на розвиток громади, а також важливості вибору текстів для читання з літератури рідного краю. Виокремлено типологічні ознаки локально орієнтованого навчання, а саме: орієнтацію на місцевий контекст, залучення учнівської молоді до громадської активності шляхом встановлення міцних зв’язків з територіальною громадою, практичну спрямованість навчання (робота над проєктами, актуальними для громади), формування особистої відповідальності за розвиток своєї громади, рідного краю, а отже й за усю країну. Виділено форми локально орієнтованого навчання, до яких належать проєктна діяльність, участь у гуртках, факультативах, клубах, рухах та інших об’єднаннях за інтересами (творчих, краєзнавчих, волонтерських, екологічних тощо), інтерактивні уроки, екскурсії рідним краєм, участь у різноманітних заходах громади: спортивних змаганнях, мистецьких фестивалях, толоках, народних святах тощо. Акцентовано, що основними виховними ефектами локально орієнтованого навчання є підвищення рівня національної свідомості, зміцнення зв’язків з рідним краєм, формування активної громадянської позиції, розвиток національної гідності і пошани до рідної землі – її природи, культури, історії та мистецтва. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у аналізі основних методик локально орієнтованого навчання і дослідженні дидактичної системи локально орієнтованого навчання здобувачів базової середньої освіт
Концептуальна модель практико-орієнтованої адаптивної технології повторення шкільного курсу математики
Full text linkThe article presents a conceptual model of an adaptive technology for reviewing the school mathematics course, developed in response to contemporary educational challenges, such as digitalization, child-centered approaches, learning losses, and the need for personalized learning. The feasibility of applying adaptive technologies during the final review and systematization of knowledge among high school students is substantiated, based on the principles of learner-centered education, microlearning, the use of information and communication technologies, and structured logical schemes. A model for constructing an individual learning trajectory is proposed, taking into account students’ prior knowledge, level of mastery, pace of work, and the need for feedback. This model was built taking into account elements of adaptive learning and technologies of structural and logical schemes and microlearning. A task coding system has been developed, encompassing thematic content, difficulty level, and task format, which serves as the basis for creating a task bank for adaptive testing. The proposed solution allows for the implementation of the educational process in individual, blended, or distance learning formats, with the integration of modern digital tools and artificial intelligence. It is proposed to use artificial intelligence tools to develop and adapt some examples and tasks when creating a task bank, as well as to automate checking answers and providing feedback. The practical significance lies in the creation of a tool that can be implemented in the educational process in institutions of general secondary education, professional (vocational and technical) education to increase the level of mathematical competence and overcome learning losses. It is envisaged to use the described development for the review and systematization of the school mathematics course by high school students and future applicants who are preparing for standardized testing. The practical value lies in the creation of a tool that can be integrated into the educational process to enhance mathematical competence and address learning gaps. Future research prospects include the expansion of the task bank, the development of supplementary educational content, and the piloting of the model in real educational settingsУ статті представлено концептуальну модель адаптивної технології повторення шкільного курсу математики, розроблену з урахуванням сучасних освітніх викликів, пов’язаних із цифровізацією, дитиноцентризмом, освітніми втратами та необхідністю персоналізації навчання. Обґрунтовано доцільність застосування адаптивних технологій під час підсумкового повторення та систематизації знань учнів старшої школи, спираючись на принципи особистісно орієнтованого навчання, мікронавчання, використання інформаційно-комунікаційних технологій і структурно-логічних схем. Запропоновано модель побудови індивідуальної траєкторії повторення, що враховує попередній досвід учня, рівень засвоєння матеріалу, темп роботи та потребу в зворотному зв’язку. Зазначену модель побудовано з урахуванням елементів адаптивного навчання і технологій структурно-логічних схем та мікронавчання. Розроблено систему кодування, що охоплює тематику, рівень складності та формат завдання, на основі якої створено банк завдань для адаптивного тестування. Пропонована розробка передбачає реалізацію освітнього процесу в індивідуальній або груповій, змішаній або дистанційній формах, із залученням сучасних цифрових засобів і штучного інтелекту. Засоби штучного інтелекту запропоновано застосовувати для розробки та адаптації деяких прикладів і задач при створенні банку завдань, а також для автоматизації перевірки відповідей і надання зворотного зв’язку. Практичне значення полягає у створенні інструменту, що може бути впроваджений у навчальний процес у закладах повної загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти для підвищення рівня математичної компетентності та подолання навчальних втрат. Передбачається застосування описаної розробки для повторення та систематизації шкільного курсу математики учнями старших класів та майбутніми абітурієнтами, котрі готуються для складання стандартизованих тестувань. Перспективами дослідження є подальше наповнення банку завдань, створення супровідного навчального контенту та апробація моделі в освітньому середовищ
Значення математичної підготовки для вивчення вищої математики та фізики у закладах вищої освіти
Full text linkThe article examines the fundamental importance of sound mathematical preparation for the successful study of higher mathematics and physics courses by students of higher education institutions. The key aspects of the relationship between basic mathematical knowledge and the complexity of higher mathematics and physical disciplines are analyzed. The impact of weak basic preparation on academic success is considered and methods for improving learning efficiency are proposed.
In the modern educational space where exact sciences are beginning to play a key role in the training of qualified specialists in engineering, technical, computer and natural sciences, the problem of insufficient basic mathematical training is becoming increasingly relevant. Often, students, entering higher education institutions, demonstrate gaps in knowledge of elementary algebra, trigonometry, geometry and the basics of analysis, which creates significant obstacles to consolidating complex academic concepts.
The article analyzes key aspects of the relationship between strong school mathematical knowledge and the ability of students to effectively master the material of higher mathematics, which includes differential and integral calculus, linear algebra, differential equations, etc. Special attention is paid to the influence of this knowledge on the understanding and application of physical laws, the latter physics is largely based on the mathematical apparatus. Typical difficulties that students encounter due to weak basic training are studied, such as problems with algebraic transformations, working with fractions, trigonometric functions, and the logic of mathematical proofs.
The study also covers the negative consequences of insufficient training, including a decrease in academic performance, student demotivation, difficulties in adapting to the intensive pace of higher education, and, in some cases, expulsion. Based on the analysis of Ukrainian and foreign scientific sources, as well as general teaching experience, effective methods and practical recommendations are proposed to improve the effectiveness of learning and overcome existing gaps. Among them are the introduction of diagnostic testing, the organization of remedial courses, strengthening individual work with students, the use of interdisciplinary connections, and the formation of sustainable motivation to study the exact sciences. The article emphasizes the need for a systematic approach to solving this problem at all levels of the educational process in order to ensure high quality training of future specialistsУ статті досліджується фундаментальне значення ґрунтовної математичної підготовки для успішного вивчення курсів вищої математики та фізики студентами закладів вищої освіти. Аналізуються ключові аспекти взаємозв'язку між базовими математичними знаннями та складністю вищої математики й фізичних дисциплін. Розглядається вплив слабкої базової підготовки на академічну успішність та пропонуються методи підвищення ефективності навчання.
У сучасному освітньому просторі, де точні науки відіграють ключову роль у підготовці кваліфікованих фахівців інженерних, технічних, комп'ютерних та природничих спеціальностей, проблема недостатньої базової математичної підготовки стає дедалі актуальнішою. Нерідко студенти, вступаючи до ЗВО, демонструють прогалини у знаннях елементарної алгебри, тригонометрії, геометрії та основ аналізу, що створює значні перешкоди для засвоєння складніших академічних концепцій.
У статті аналізуються ключові аспекти взаємозв'язку між міцними шкільними математичними знаннями та здатністю студентів ефективно засвоювати матеріал вищої математики, який включає диференціальне та інтегральне числення, лінійну алгебру, диференціальні рівняння тощо. Особлива увага приділяється впливу цих знань на розуміння та застосування фізичних законів, оскільки фізика значною мірою базується на математичному апараті. Вивчаються типові труднощі, з якими стикаються студенти через слабку базову підготовку, такі як проблеми з алгебраїчними перетвореннями, роботою з дробами, тригонометричними функціями та логікою математичних доведень.
Дослідження також охоплює негативні наслідки недостатньої підготовки, включаючи зниження академічної успішності, демотивацію студентів, труднощі з адаптацією до інтенсивного темпу вищої освіти та, в окремих випадках, відрахування. На основі аналізу українських та зарубіжних наукових джерел, а також узагальнення досвіду викладання, пропонуються ефективні методи та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності навчання та подолання існуючих прогалин. Серед них – запровадження діагностичного тестування, організація корекційних курсів, посилення індивідуальної роботи зі студентами, використання міжпредметних зв'язків та формування стійкої мотивації до вивчення точних наук. Стаття підкреслює необхідність системного підходу до вирішення цієї проблеми на всіх рівнях освітнього процесу, щоб забезпечити високу якість підготовки майбутніх фахівці