NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Причинно-наслідковий зв’язок як елемент складу правопорушення в приватно-правових відносинах
Get PDFIn this article the author analyzes causation with the emphasis on tort relations. Nevertheless, causation is a fundamental concept that is applicable to all areas of law, especially causation in tort relations in Ukraine is the least examined issue.The basic conceptions of causation were overlooked, in particular the “but for” test and “conditio sine gua non” which establish that causation exists only in the case act or omission is a necessary antecedent for the concrete consequences. To fulfill the requirement of causation existence between the act or omission and the consequence, such causation should be direct. However, whether the causation is direct or not in tort cases is often left to judicial activism. So the main objective of this article is to specify certain instruments which can be used to establish the existence of causation. Moreover, there are certain burdensome obstacles that complicate this objective, such as when the consequences of the unlawful act or omission are unpredictable, when causation is interrupted by the act or omission of a third independent decision-maker or when there are multiple causes, which could lead to a particular consequence. Thereby, to reach that goal many approaches used in various jurisdictions were analyzed. Firstly, the predictability principle in the contract law settled in Hadley v. Baxendale and analogues of this principle in tort law were examined. Secondly, the dependence of the presence of a causation on the nature of consequence was analyzed with the reference to the case Jolley v. Sutton LBC. Thirdly, the difficulty of establishing causation in cases when causation is interrupted by the act or omission of independent decision-maker was managed to be addressed by means of analyzing the case of European Court of Justice Kone AG and Others v. ÖBB-Infrastruktur AG. Fourthly, “materially contributing cause”, developed in Athey v. Leonati was studied in context of multiple causation. To establish the existence of causation, the factor of predictability can be used, i.e. in the current situation, the reasonable bystander, who would be in the same circumstances as the offender, would have to anticipate the occurrence of the corresponding consequences. That is why, the consequences should not be “specific” or unpredictable.In case of multiple causes, the approaches to address the issue of causation differ significantly. For example, in the Anglo-Saxon legal family in case of multiple causes, it is sufficient to prove that one of them had greater impact on the occurrence of negative consequences than the others. Whereas in the practice of national courts, it is necessary to prove that one cause directly and indirectly affected the occurrence of a negative consequence and that in the case of multiple causes of a causal link, there is no causation.Thus, in cases where it is difficult to establish a causal link, it is necessary to use the principles developed by both the national practice and the practice of other jurisdictions. Neglecting such principles in establishing causation can lead to a violation of legal certainty and the rule of law in general.Статтю присвячено дослідженню доктринальних і практичних підходів до встановлення причинно-наслідкового зв’язку в приватно-правових відносинах. Зроблено акцент передовсім на деліктних відносинах як на найменш дослідженій темі. Розглянуто базові концепції причинно-наслідкового зв’язку, а саме «but for» test і «conditio sine gua non», та зроблено висновок, що вони не завжди є єдино застосовні. Питання наявності причинно-наслідкового зв’язку ускладнюється, коли наслідки неправомірної дії чи бездіяльності є непередбачуваними, коли є переривання причинно-наслідкового зв’язку свідомими рішеннями інших осіб та у разі множинності причин. За допомогою порівняльно-правового аналізу концепцій, які існують у різних юрисдикціях, та дослідження практики застосування цих концепцій запропоновано вирішення питання про наявність причинно-наслідкового зв’язку в таких випадках. Зокрема, проаналізовано принцип передбачуваності наслідків у договірному праві, виведений у справі англійського суду «Hadley v. Baxendale», та аналоги цього принципу в деліктному праві. Досліджено залежність наявності причинно-наслідкового зв’язку від характеру наслідків на прикладі справи англійського суду «Jolley v Sutton LBC». Щодо випадків, коли причинно-наслідковий зв’язок переривається свідомими рішеннями інших осіб, досліджено справу Суду справедливості ЄС «Kone AG and Others v. ÖBB-Infrastruktur AG» та Постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 755/2545/15-ц. Щодо проблеми встановлення причинно-наслідкового зв’язку у разі наявності альтернативної причинності досліджено інструмент «materially contributing cause», який вивів Верховний Суд Канади у справі «Athey v. Leonati». Також продемонстровано підхід Верховного Суду у разі множинної причинності на прикладі Постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 757/21639/15-ц
Врегулювання спору за участю судді: чи є ефективною ця процедура?
Get PDFThe article studies the effectiveness of the institution of dispute resolution with the participation of a judge through the analysis of legislation and judicial practice in all types of proceedings in the courts of first instance, except criminal. It is noted that since 2017, a completely new procedural institute for the settlement of disputes with the participation of a judge has appeared in procedural codes of Ukraine, except criminal, and in judicial practice thereafter. Its introduction into Ukrainian procedural law was with the intention to relieve the judicial system. However, to find out whether this institute has fulfilled the assigned intention, the analysis of judicial practice is required. Accordingly, the analysis of judicial practice has been conducted, comprising all years of existence of this institution in civil, administrative, and commercial litigation in order to determine the frequency and success rates of its application in practice. This revealed that dispute settlement with the participation of a judge in administrative proceedings barely applies. In addition, based on the analysis of one hundred cases for the last period, there are certain categories of cases where dispute settlement with the participation of a judge was used more often. Eventually, it was concluded that today the institute of dispute settlement with the participation of a judge has not been widely used and its effectiveness remains insignificant. Therefore, the institution of dispute resolution with the participation of a judge requires a great reformation – consisting of enforcement of mediation execution by judges, specific ways of resolution of cases belonging to certain categories as well as insertion of corresponding provisions in procedural codes, and popularization to the masses.Статтю присвячено вивченню ефективності застосування інституту врегулювання спору за участю судді через аналіз судової практики в усіх видах судочинства в судах першої інстанції, окрім кримінального. Зазначено, що з 2017 р. в судовій практиці з’явився абсолютно новий процесуальний інститут врегулювання спору за участю судді. Його запровадження в українське процесуальне законодавство мало на меті розвантажити судову систему. Однак, чи виконав цей інститут основне завдання, можливо з’ясувати через аналіз судової практики. У статті здійснено аналіз судової практики за весь час існування цього інституту в цивільному, адміністративному та господарському судочинстві з метою визначення частоти його застосування на практиці. З’ясовано, що врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві фактично не застосовується. Далі на підставі аналізу 100 справ за останній період визначено категорії справ, де врегулювання спору за участю судді застосовувалося частіше. Зроблено висновок, що на сьогодні інститут врегулювання спору за участю судді не набув широкого застосування та поки що його ефективність є незначною
Щодо [не]відповідності Кримінального кодексу України принципу юридичної визначеності
Get PDFThe article examines the problem of the content of the principle of legal certainty in relation to criminal law. Ten general requirements of this principle are defined and systematized: requirements of legal certainty of the law in the context of its form and content (accessibility; prohibition of retroactivity; stability; legitimate expectations; clarity; unambiguity; prevention of abuse due to discretion) and in the context of application and interpretation of the law (unity in the interpretation and application, availability of court decisions, their binding nature and enforceability). It is proved that the Criminal Code of Ukraine and the practice of its application do not meet all the requirements of the principle of legal certainty of the law. The methods of ensuring such compliance used during the drafting of the new Criminal Code of Ukraine are demonstrated, in particular: defining the concept of the principle of legal certainty in the Code; introduction of verification by the Plenum of the Supreme Court of amendments to the Code for compliance with this principle; establishment of time limits for amendments to the Criminal Code of Ukraine and increase of time for bringing its provisions to the population; introduction of a glossary (dictionary to the text of the Code), own unit of account and uniform amounts of damage of different types; determining the logical structure of the Code; other forms of articles of its General Part (one logical provision – one part of the article) and articles of the Special Part (one act – one paragraph of the article); 10 degrees of gravity of crimes and 10 types of sanctions (instead of the existing more than 150); typification of lists of circumstances that change the severity of crimes, and determination of the rules under which the severity of crimes changes; establishing the rules of criminal law qualification; unification of criminal remedies, such as punishment, probation, criminal record, security measures, restitution and compensation, confiscation of property and seizure of property and criminal remedies against a legal entity; typification of the grounds for release from punishment, amnesty and pardon, etc. Proposals were made to ensure this compliance by adopting the new Criminal Code of Ukraine and the Code of Administrative Offenses, and compliance with the requirement of uniform interpretation and application of the law – by maintaining in the Supreme Court a control copy of the Criminal Code of Ukraine with article-by-article materials with decisions of the panel of judges, the chamber, the joint chamber or the Grand Chamber of the Supreme Court.У статті досліджено проблему змісту принципу юридичної визначеності стосовно кримінального права. Визначено і систематизовано десять загальних вимог цього принципу: вимоги юридичної визначеності закону в контексті його форми і змісту (доступність; заборона ретроактивності; стабільність; легітимні очікування; ясність; однозначність; запобігання зловживанням, обумовленим дискрецією) та в контексті застосування і тлумачення закону (єдність тлумачення та застосування; доступність судових рішень; їх обов’язковість і виконуваність). Доведено, що КК України і практика його застосування не відповідають усім вимогам принципу юридичної визначеності закону. Продемонстровано способи забезпечення такої відповідності, застосовані під час розробки проєкту нового Кримінального кодексу України. Внесено пропозиції забезпечити зазначену відповідність шляхом прийняття нових КК України і Кодексу про адміністративні проступки, а відповідність вимозі єдності тлумачення та застосування закону – шляхом ведення у Верховному Суді контрольного примірника КК України з постатейними матеріалами, в яких відображались би висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах колегії суддів, палати, об’єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду
Суддівський розсуд під час встановлення суперечності положень кримінального закону Конституції України
Get PDFThis article addresses the problem of the possibility of exercising implicit powers of the court that are not defined by the criminal procedure law but are provided by the Constitution of Ukraine. Such dilemmas arise in cases when the court comes to the conclusion that a certain provision of the criminal law does not comply with the Constitution of Ukraine. According to the formal approach, the criminal procedure law does not give the court the power to assess the criminal law for compliance with the Constitution of Ukraine.The main hypothesis is that the conflict between a judge’s lack of power to assess the quality of criminal law and the need to ensure respect for human rights should be resolved in the light of the axiological nature of due process, namely human rights. Through this concept, the author argues that in cases where the application of the criminal law will violate the Constitution of Ukraine, the court must reasonably establish such a contradiction with the Basic Law and not apply the relevant provision. This approach requires the formulation of a methodology for the casual assessment of the constitutionality of the provisions of criminal law in order to prevent the arbitrary application of universal values and categories of constitutional law in the course of criminal proceedings.The author considers it possible to propose the following algorithm for assessing the provisions of the Criminal Code of Ukraine for compliance with the principle of legality in criminal law: literal interpretation of the provision (more than one interpretation will indicate uncertainty), analysis of its application (inconsistent practice at the cassation level indicates uncertainty). It is also necessary to assess the complexity of the area covered by the provisions of the Criminal Code of Ukraine, the possibility of eliminating doubts about its application by seeking professional advice from a lawyer. In the case of the formulation of a blanket disposition, it is necessary to additionally study the existence of powers to adopt the norm to which the criminal law refers and its certainty.Автор порушує питання про можливість реалізації судом повноважень, не визначених кримінальним процесуальним законом, проте передбачених Конституцією України. Такі дилеми виникають, якщо суд прийде до переконання, що певне положення кримінального закону не відповідає Конституції України. За формальним підходом кримінальний процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями оцінювати кримінальний закон на відповідність Конституції України. Через концепцію допустимого суддівського активізму автор доводить, що у випадках, коли застосуваннякримінального закону буде порушувати Конституцію України, суд повинен обґрунтовано встановити таку суперечність із Основним Законом та не застосовувати відповідне положення. Цей підхід вимагає формулювання методології казуального оцінювання конституційності положень кримінального закону, щоб запобігти свавільному застосуванню універсальних цінностей та категорій конституційного права в процесі судового розгляду кримінального провадження
Подвійна природа права, юридична визначеність і коректність (справедливість) права
Get PDFThe article reveals the importance of combining the moral basis and the formal content in the nature of law. The practical significance of German legal philosopher Robert Alexy’s theory of the dual nature of law is investigated. Duality presupposes that law necessarily includes both real, or factual, and ideal, or critical, dimensions. The actual dimension is represented by elements of official origin and social efficiency, while the ideal dimension is expressed in the element of moral correctness. Accordingly, the thesis of the dual nature of law presupposes non-positivism. Importance is being increasingly attached to the question of the conformity of legal certainty and correctness of the content of norms, which is connected with the principle of justice, requiring that the decisions of the authorities are morally correct. The principles of legal certainty and justice can often conflict with each other. However, no principle can displace another one under any circumstances. On the contrary, the dual nature of law requires that both of these principles be applied in correct proportionality and be balanced. And this seems possible only in the political form of democratic or discursive constitutionalism. Constitutional rights and democracy are the main elements of constitutionalism. They are mandatory in the discursive theory and both are dual in nature. Positivism has the weaknesses of legal certainty (openness of language, the presence of conflicting norms, the dynamics of social life, etc.).But they become strong arguments for the protection of human dignity, rights and freedoms. It is the orientation of the right to its further humane development, to its “humanization”, based on the need to protect people based on justice, equality and freedom, that can be an argument filling the weaknesses of legal certainty. Then, and only then, the principle of formal legal certainty of the law is transformed into legal certainty as a component of the rule of law, which characterizes the stable and civilized development of the legal framework.У статті розкрито важливість поєднання в природі права його моральної основи і формального змісту. Досліджено практичне значення теорії німецького філософа права Р. Алексі про подвійну, або ж дуальну, природу права. Дуальність передбачає, що право обов’язково охоплює як реальний, або фактичний, так і ідеальний, або критичний, виміри. Фактичний вимір представлений елементами офіційного походження і соціальної ефективності, а ідеальний вимір знаходить своє вираження в елементі моральної правильності (коректності). Тож теза дуальної природи права передбачає непозитивізм (non-positivism). Важливого значення набуває питання відповідності юридичної визначеності і коректності змісту норм, що пов’язується з принципом справедливості, який вимагає, щоб рішення владних органів були морально правильними. Принципи юридичної визначеності і справедливості часто можуть конфліктувати між собою. Але жоден принцип за будь-яких обставин не може витіснити інший. Навпаки, дуальна природа права вимагає, щоб обидва ці принципи застосовувались у коректній пропорційності, урівноважено (balanced). А це можливо тільки в політичній формі демократичного або дискурсивного конституціоналізму. Конституційні права та демократія – головні елементи конституціоналізму. Вони обов’язкові в дискурсивній теорії, і обидва мають дуальну природу. Позитивізм має слабкі сторони юридичної визначеності (відкритість мови, наявність суперечливих норм, динаміка суспільного життя та ін.). Але вони стають сильними аргументами для захисту людини, її гідності, прав і свобод. І тільки орієнтація права на його подальший гуманний розвиток, на його «олюднення» – з огляду на необхідність захисту людини на засадах справедливості, рівності і свободи – може стати аргументом, що заповнює слабкі сторони юридичної визначеності. Тоді і тільки тоді принцип формальної юридичної визначеності закону перетворюється в правову визначеність як складову верховенства права, що характеризує стабільний та цивілізований розвиток правового простору
Права людини і пандемія COVID-19: який підхід обрав ЄСПЛ?
No full textThe European Court of Human Rights has already addressed certain issues caused by or connected to COVID-19 pandemic situation and numerous restrictions introduced by states to counteract virus propagation. It is necessary to mention that there are many applications pending judgments or declared inadmissible. Herewith we are going to comment on recently decided cases on the topic of COVID-19 health crisis and human rights protection. Meanwhile, there are more cases expected to be decided as many applications are pending examination by the European Court in Strasbourg.Огляд практики Європейського суду з прав людини охоплює низку рішень Суду за скаргами, пов’язаними із ситуацією протидії COVID-19 у Європі. Звичайно, цей огляд не претендує на вичерпність та не охоплює усіх відповідних рішень Суду, проте дає змогу простежити та зрозуміти загальний підхід Суду до проблем, викликаних заходами протидії пандемії COVID-19, до яких вдалися уряди держав. Європейський суд з прав людини розглянув відповідні скарги щодо кризи охорон
Захист від кримінальних правопорушень як завдання кримінального провадження
Get PDFThe study focuses on the issue of determination of protection from the criminal offences concept as the objective of criminal procedure. The concept of protection can be defined widely and narrowly. Protection as a wide notion means certain activities aimed at ensuring, implementing, restoring the rights and freedoms of victims or the interests of society. All criminal procedures can be considered as the action of legal protection enforcement according to this definition. Protection as a narrow notion means the activity of the subject who is external to the criminal offence aimed against this offence. The status of the person carrying out the counteraction to the offence is the criterion of differentiation between defence and protection from delinquent offence.The author analyses the current legal construct of the objective of criminal procedure “protection from crime and misdemeanour” and concluded that it is not entirely accurate due to the fact that it is impossible to establish and prove the presence of all necessary conditions of crime or misdemeanour at the time of criminal procedural counteractions is needed to be issued.Substantiation of illegality (that is the delinquent offence is prescribed directly in the Criminal Code of Ukraine) as a necessary and sufficient condition of the criminal offence which should be counteracted and eliminated to fulfil the protection as the objective of criminal procedure was provided.The possibility to use social danger as a condition for the enforcement of the protection from delinquent offences as the objective of criminal procedure is analysed. The author stated that social danger of the offence should be evaluated only by a legislative body in the process of criminal law amendments including changes in the classification of criminal offenses. The social danger evaluation of the criminal offence the illegality of which is prescribed in the Criminal Code of Ukraine is not the objective of criminal procedure in any of its stages because social danger is not a formalised notion, unlike conditions of criminal offence that are prescribed in the Criminal Code and should be proven on the trial.The author’s definition of “the protection from criminal offences as the objective of criminal procedure” is derived, according to which this is the activity of the subject who is external to the criminal offence and whose authority or rights are prescribed by criminal procedural norms or initiate the enforcement of these norms, and this activity is aimed at creation of obstacles for a certain delinquent offence the illegality of which is determined by criminal law, suppresses it, prevents or minimizes negative consequences of it.An overview of objects of protection in criminal procedure is provided. The author proposed to attribute the individual, community, society and the Ukrainian People as objects of protection from criminal offences.The author states that only certain subjects can realize the protection from the criminal offence as the objective of the criminal procedure. They include (1) officials who have the right to arrest an offender, (2) any person who has apprehended an offender immediately after the offence, (3) investigating judge, (4) prosecutor, (5) investigator, (6) inquirer, (7) operative units on detection of crime that performed preprocedural investigative activity when they appeal to initiate the criminal procedural pre-trial investigation of the punished-by-law preparation for a criminal offense, (8) individuals and legal entities that appeal for initiation of pre-trial investigation of the punished-by-law preparation for a criminal offense or of the continuing or ongoing criminal offense. The concept of “atypical counter-protection” was proposed, which means protection of individuals, community, society, and the Ukrainian People from illegal delinquent offences performed by empowered subjects of criminal procedure.The author suggests two criteria for effectiveness evaluation of criminal procedural activity on the protection from criminal offences: (1) its timeliness and (2) proportionality of applied measures and the criminal offence.Статтю присвячено дослідженню змісту захисту від кримінальних правопорушень як завдання кримінального провадження. Автор відстоює застосування вузького підходу у визначенні захисту як завдання кримінального провадження. Проаналізовано можливість застосування протиправності та суспільної небезпечності як ознак при вирішенні питання про здійснення захисту. Надано визначення захисту від кримінально протиправного діяння як завдання кримінального провадження. Розглянуто об’єкти захисту у кримінальному провадженні, запропоновано вважати такими особу, громаду та суспільство й Український народ. Наведено перелік суб’єктів, що уповноважені чи праводійні здійснювати захист у кримінальному провадженні. Уведено поняття «атипового контрзахисту», під яким розуміється захист особи, громади та суспільства, Українського народу від кримінально протиправних діянь уповноважених суб’єктів кримінального провадження. Запропоновано виділяти два показники ефективності захисту: (1) його своєчасність та (2) пропорційність застосованих засобів характеру кримінально протиправного діяння
Критерії ідентифікації національних, етнічних, расових та релігійних груп під час кваліфікації злочину геноциду
Get PDFThe article analyzes the approaches of international courts (the UN International Court of Justice, International Criminal Court, International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia, International Criminal Tribunal for Rwanda and hybrid Extraordinary Chambers in the Courts of Cambodia) to the criteria for defining genocide groups. The article emphasizes that the definition of belonging to a group is a contextual circumstance (contextual element) of the crime of genocide. In particular, the paper studies how the international courts applied positive/negative and objective/subjective identification strategies to conclude that certain groups constitute those protected by the Genocide Convention or the statutes of the international criminal courts. In addition, the article deals with the problem of the stability and mobility of the groups and the ways these characteristics help the international courts to apply the Convention.The article focuses on a search for algorithms that allow international courts to identify genocide groups. It stresses that the international criminal courts have not demonstrated consistency in their assessment of the definition of the groups. Neither have they showed the synchronized understanding of the approaches (objective/subjective, positive/negative, stable/mobile) to be used for the identification of these groups. Therefore, it is further argued that, due to the variability of approaches and strategies used by international courts to identify genocide groups, belonging to the group is a window of opportunity for a contextual reading of international criminal law.У статті проаналізовано підходи міжнародних судів (Міжнародного суду ООН, Міжнародного кримінального суду, міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc та гібридних Надзвичайних палат у судах Камбоджі) до критеріїв ідентифікації груп, захищених Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Зокрема, розглянуто ставлення цих судів до дихотомічних підходів до ідентифікації групи: позитивного/негативного та об’єктивного/суб’єктивного. Окрім того, досліджено підходи міжнародних судів до тлумачення сталості та мобільності як можливих критеріїв для розгляду групи захищеною в контексті Конвенції.Важливе місце в статті відведено пошуку алгоритмів ідентифікації захищених груп міжнародними судами та взаємодоповнювальних стратегій використання різних підходів до такої ідентифікації. У статті вказано на те, що визначення належності до групи є контекстуальною обставиною злочину геноциду. Стверджується, що, через варіабельність підходів і стратегій, що використовуються міжнародними судами для ідентифікації груп, таку належність можна розглядати як «вікно можливостей» для контекстуального прочитання міжнародного кримінального права
Світоглядні основи права ранніх держав Сходу
Get PDFThe article is devoted to the elucidation of the ideological foundations of the law of the states of the early civilizations of the East, which last from the VII millennium BC (Sumer and Akkad, Babylon, India, China and Egypt). The spontaneously formed mythical, religious, moral and rational components of the worldview, as well as elements of philosophical doctrines are analyzed, traced as the unity of the notions of the gravity of sin and sinful behavior and even the community as a whole, caste character based on the idea of the inevitability of social inequality, the subordinate position of women, and significant differences in different legal systems, based on the specifics of economic structure and political system, civilizational and cultural differences, historical features of state formation, as well as worldviews of peoples, their understanding of the world, world order, natural and terrestrial laws. It is concluded that the general primary basis of the legal worldview of the peoples of the early states of the East are mythical and religious beliefs of peoples (as, incidentally, in all other early states), which served to explain the world order and justify the general laws of nature, and also served as a criterion for evaluating human actions.These ideas were based on common to all civilizations moral ideas about good and evil, justice and injustice, truth and injustice, moral and immoral. In philosophical treatises, in some literary and legal sources of the ancient East, one can find key common moral postulates that take long from the most ancient beliefs and religions and moral rules, known to science, and then reflected in Hinduism, Christianity, Islam. From the point of view of social and state ideology, the ruling elite was interested in spreading and affirming the notions of the sanctity and inviolability of the supreme power of rulers, who often combined religious and secular power. The laws of the rulers were also proclaimed by the commands of the gods, the highe rpowers, which must be strictly observed by all. This view of laws was reinforced by a system of severe punishments for violating them. Although this together helped to centralize the early states, to establish more effective protection against external enemies, and from the point of view of internal organization to keep the people firmly in subjection, it did not contribute to the development of ideals of individual freedom.Статтю присвячено висвітленню світоглядних основ права держав ранніх цивілізацій Сходу, що ведуть тяглість із VII тисячоліття до н. е. (Шумеру і Аккаду, Вавилону, Індії, Китаю та Єгип- ту). У статті проаналізовано стихійно сформовані міфічний, релігійний, моральний і раціональний складники світогляду, а також елементи філософських учень; простежено як єдність властивих ученням ранніх держав Сходу уявлень про тяжкість гріха і гріховну поведінку, звичаєву основу права з кровною помстою і принципом таліону, колективною відповідальністю членів сім’ї і навіть общини в цілому, становий характер на основі уявлення про неминучість соціальної нерівності, підпоряд- коване становище жінки, так і суттєві відмінності різних правових систем, підґрунтям чого є специфіка економічного укладу і політичного устрою, цивілізаційні і культурні відмінності, історичні особливості формування держав, а також світоглядні уявлення народів, їхнє розуміння світу, світового порядку, природних і земних законів
Злочинний вплив та доцільність його збереження у новому Кримінальному кодексі України
Get PDFThe concept of criminal influence, which was introduced into the Criminal Code of Ukraine in June 2020, has been highly criticized by the scientific community and practitioners, among other things, for violation of the principle of legal certainty and the rule of law. This article defines the main disadvantages of the provisions that establish criminal liability for acts related to criminal influence and analyzes the feasibility of preservation of these provisions in their original form in the Criminal Code of Ukraine and the possibility of their transfer to the draft of the new Criminal Code of Ukraine. It is concluded that the mentioned norms should be at least substantially revised, with taking into account comments of the Ukrainian scientists, and cannot be transferred into the new criminal law as they are currently defined. Moreover, introduction of specific amendments to other laws is also required in this regard.The Working Group on the development of criminal law, as the author of the draft of the new Criminal Code, reasonably refused from the existing concept of the criminal influence. At the same time, they defined criminally punishable acts, which can be considered as a certain equivalent of the criminal influence (socalled “criminal leadership”). Provisions developed by the Working Group differ from the current by the more precise definition of specific actions, which constitute corpus delicti of criminal leadership, avoidance of jargon formulations, decrease of the terms of imprisonment for committing the relevant crimes, and diversification of criminal legal measures that can be applied to offender besides the punishment. In general, it appears that the Working Group avoided the main mistakes which are present in the current legislation. However, it is too early to draw conclusions regarding the acceptability of the proposed article of the new criminal law. Only after the draft of the new Criminal Code of Ukraine has been finished and its provisions can be analyzed altogether, final conclusions regarding the mentioned norms can be drawn.У статті визначено основні хиби норм, що встановлюють кримінальну відповідальність за діян- ня, пов’язані зі злочинним впливом, проаналізовано можливість їх збереження в нинішньому вигляді у чинному Кримінальному кодексі України та доцільність перенесення в проєкт нового Криміналь- ного кодексу України. На підставі цього зроблено висновок, що зазначені положення щонайменше потрібно суттєво переглянути з урахуванням висловлених науковцями зауважень, їх не можна перенести до нового кримінального закону в тому вигляді, в якому їх сформульовано нині. Автори проєкту нового Кримінального кодексу, обґрунтовано відмовившись від існуючої концепції злочинного впливу, змогли визначити такі кримінально-карані діяння, які можна вважати певним аналогом злочинного впливу, на перший погляд уникнувши тих недоліків, які наявні у відповідних нормах чинного кримінального закону. Водночас зробити остаточні висновки щодо прийнятності відповідних положень можна лише після завершення роботи над проєктом нового Кримінального кодексу за наявності його повного тексту