NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Обчислення строку досудового розслідування при ознайомленні з його матеріалами: теорія та практика
Get PDFThe analysis of court judgements established that the courts of first instance and the courts of appeal interpret and apply the provisions of Clause 10, Part 1 of Article 284, Part 5 of Article 219 of the Criminal Procedure Code of Ukraine differently. There are court rulings concerning the inclusion of the time when the defendant party did not yet have actual possession of the pre-trial investigation materials, based on the procedure described in Article 290 of the Criminal Code of Practice of Ukraine, into the timeframe of the pretrial investigation. This means including the time when the actual access to the materials was limited, impossible, or obstructed in some way, even though formal access could be granted and the formal requirements of the procedural law were satisfied by the investigator or prosecutor. In other words there are some situations where the prosecution failed to provide the defense with proper opportunities and conditions for unobstructed study of the pre-trial investigation materials. This appears to be the reason why the prevailing opinion is that this period is not a part of the term allocated for studying the materials of the pre-trial investigation and cannot be deducted from the total term of the pre-trial investigation. There is also an opinion that this approach contradicts the provisions of Part 5, Article 219 of the Criminal Code of Practice of Ukraine, because from the moment of sending out the notification of completion of the pre-trial investigation to the defense, the time limit for the pre-trial investigation is put on hold to provide the defense with an opportunity to study the materials.For this reason, the author attempted to demonstrate that when calculating the term of the pre-trial investigation, it is important to consider not only the day of notification indicating the completion of the pretrial investigation (which is included in the duration of the term of the pre-trial investigation), but also the actual provision of access to the pre-trial investigation materials for studying. Sending a notification that includes the date, time, and location for such study is not a sufficient proof of providing an actual access. It would be more appropriate to consider sending such a notification as one of the items in the list of the procedural and organizational measures aimed at facilitating further scheduled access to the materials. In its turn, access and subsequent study encompass the opportunity to copy and/or examine documents or their copies, physical evidence or relevant portions, etc. And it is the real opportunity provided for taking such actions, mentioning the names of the materials concerning which the party is granted such an opportunity (because the parties, having a real opportunity for such actions, have a right to refuse to take the mentioned actions at the pre-trial investigation) that one party of the criminal proceeding is obliged to confirm to the other, and the injured party, a representative of a legal entity, in relation to whom or which the proceeding is conducted, is to confirm it for the prosecutor (Part 9, Article 290 of the Criminal Procedure Code of Ukraine).Авторка статті робить спробу довести, що для обчислення строку досудового розслідування важливим є не лише день повідомлення про завершення досудового розслідування, а й сам факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Направлення повідомлення із зазначенням дати, години та місця такого ознайомлення ще не може свідчити про надання реального доступу (коректніше говорити про те, що направлення цього повідомлення входить у перелік тих процесуально-організаційних заходів, які в сукупності покликані планово забезпечити подальший доступ до матеріалів). Своєю чергою доступ і подальше ознайомлення передбачає, зокрема, можливість копіювання та/або відображення документів або копій з них, речових доказів або їх частини тощо. І саме реальну можливість вчинення таких дій із зазначенням найменування матеріалів, щодо яких сторона має таку можливість (бо сторони, маючи таку реальну можливість, мають право й відмовитися від вчинення означених дій на досудовому розслідуванні), і зобов’язані письмово підтвердити одна сторона кримінального провадження протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, – прокурору (ч. 9 ст. 290 КПК України)
Стадії оперативно-розшукової діяльності
Get PDFImprovement of normative legal regulations of stages of operational investigative activities always was in the center of attention as authorities, as scientists. This makes actual the conducting of fundamental research. The definition and argumentation of the distribution of operational investigative activities at the stage, the ways of improvement in terms of modern changes to regulatory and legal acts, justifies the relevance of this article.The purpose of the article is to develop and publish recommendations, changes and additions to the normative and legal acts with improvement the role of the prosecutor during conducting operative-search cases by units that do operational investigative activities. During the research, we used a complex of scientific methods: systemic, formal-dogmatic (legal-technical), comparative-legal, analysis, synthesis, induction and deduction. Special literature was studied, the Law of Ukraine “On the Operational Investigative Activities,” Criminal Procedure Code of Ukraine, practice of judgement, and also we consulted with experts. After the research, a holistic view of the Ukrainian model of the stages of operational investigative activities was presented.The stage of operational investigative activities is a period during which the authorized operational units in accordance with the requirements of regulatory and legal acts search for and record information on the verification of a criminal offense, upgrade the acquisition of operational information, conduct operational proceedings and operational-investigative support of criminal proceedings in order to fulfill the tasks of operational investigative activities and criminal justice.Based on the results of the conducted research, it is proposed to improve the operative investigative legislation by determining the grounds for conducting operational investigative measures prior to the issuance of the decision of the investigating judge; operational support of criminal proceedings; to provide for the carrying out of operational investigative measures in special conditions, where the subjects of operational investigative activities can carry out operational investigative measures without a decision of the investigating judge in relation to a person, place or thing located in a temporarily occupied territory or a territory where state authorities are temporarily not exercise their powers; for all subjects of operational investigative activities in operational proceedings regarding the recording of information on particularly serious crimes, it is advisable to provide for the possibility of extending the terms up to 5 years.Prospects for further research should be the development of information and analytical support for the stages of operational investigative activities.Удосконалення нормативно-правового регулювання стадій оперативно-розшукової діяльності завжди було в центрі уваги як правоохоронців, так і вчених, що актуалізує проведення ґрунтовних наукових досліджень. Визначення та аргументація розподілу оперативно-розшукової діяльності на стадії, шляхів удосконалення в розрізі сучасних змін до нормативно-правових актів зумовлює актуальність цієї статті.Мета статті полягає у виробленні та оприлюдненні рекомендацій, змін і доповнень до нормативно-правових актів з удосконалення стадій оперативно-розшукової діяльності. Під час дослідження застосовано комплекс наукових методів: системний, формально-догматичний (юридико-технічний), порівняльно-правовий, аналіз, синтез, індукція та дедукція. Вивчено спеціальну літературу, положення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінального процесуального кодексу України, судову практику, проведено консультації з експертами. За результатами дослідження представлено цілісне уявлення про українську модель стадій оперативно-розшукової діяльності, розкрито її зміст.Стадія оперативно-розшукової діяльності – це певний період, етап, у процесі якого уповноважені оперативні підрозділи відповідно до вимог нормативно-правових актів проводять пошук і фіксацію інформації про кримінальні правопорушення, досконало перевіряють отриману оперативну інформацію, здійснюють оперативне провадження та оперативно-розшукове супроводження кримінального провадження з метою виконання завдань оперативно-розшукової діяльності та кримінального судочинства.За результатами проведеного дослідження запропоновано: удосконалити оперативно-розшукове законодавство шляхом визначення підстав для проведення оперативно-розшукових заходів до постановлення ухвали слідчого судді; оперативного супроводження кримінального провадження; передбачити проведення оперативно-розшукових заходів в особливих умовах, де суб’єкти оперативно-розшукової діяльності можуть проводити оперативно-розшукові заходи без ухвали слідчого судді стосовно особи, місця або речі, що перебувають на тимчасово окупованій території або території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; передбачити можливість продовження строків ведення оперативно-розшукових справ до 5 років для всіх суб’єктів оперативно-розшукової діяльності в оперативних провадженнях щодо фіксації інформації про особливо тяжкі злочини.Перспективи подальших досліджень убачаються в розробленні інформаційно-аналітичного забезпечення стадій оперативно-розшукової діяльності
Верховенство права та соціальна держава: пошук шляхів подолання суперечностей
Get PDFSince the establishment of the guidelines for the development of the welfare state and the rule of law in Ukraine, doctrinal debates about the content of these concepts have not stopped. Legal theoreticians, constitutionalists, jurists of the sectoral direction investigate various problematic issues related to both – the rule of law and the welfare state. Such studies mainly concern each concept taken separately. The range of scientific research is pretty wide, starting from the attempts to formulate a comprehensive definition up to efforts to provide a universal list of signs (components) of each of the named phenomena. However, many domestic researchers pay attention to the contradictions between the doctrines of the welfare state and the rule of law rather than to their separateness. These contradictions are embedded in their deep essence, and which, in their practical dimension, can hinder the development of both – the welfare state and the rule of law. Nevertheless, the Euro-Atlantic civilization, of which Ukraine sees itself as a part, is constantly moving towards the socialization of states and the development of the rule of law. This process does not take place with the same success in all states. Ukraine belongs to those states that prefer to declare this intention. There are many explanations for this state of affairs, but the author of this article focuses on only one of them, namely the unjustified interference of state institutions in the free development of society based on respect for human rights and the rule of law.The author’s conclusions relate to the ways of overcoming the existing contradictions between the two concepts. First of all, we are talking about human dignity, as the basis of all human rights, including social rights. Other ways are the application of such components of the rule of law as proportionality, limitation of discretionary powers, legal certainty, transparency and accessibility, the right to appeal, etc.З часів закріплення в Основному Законі України дороговказу на розбудову соціальної держави та дію верховенства права доктринальна дискусія щодо змісту цих концептів не припиняється. Теоретики права, конституціалісти, правники галузевого спрямування досліджують різноманітні проблемні питання, пов’язані як із верховенством права, так і з соціальною державою. Такі дослідження переважно стосуються кожного концепту, взятого окремо. Діапазон наукового пошуку дуже широкий – від спроб сформулювати вичерпне визначення до намагань надати універсальний перелік ознак (складників) кожного з названих явищ. Проте не так багато вітчизняних дослідників звертають увагу не на окремість доктрин соціальної держави та верховенства права, а на суперечності між ними. Ці суперечності закладено в їхній глибинній сутності, і в їхньому практичному вимірі вони можуть перешкоджати розвитку як соціальної держави, так і верховенства права. Утім, євроатлантична цивілізація, частиною якої бачить себе і Україна, невпинно рухається в бік соціалізації держав і розбудови верховенства права. Не скрізь цей процес відбувається з однаковим успіхом. Україна належить до тих держав, які радше декларують цей намір. Такому стану речей є багато пояснень, але автор цієї статті зосереджується тільки на одному з них, а саме на необґрунтованому втручанні державних інститутів у вільний розвиток суспільства на засадах поваги до прав людини та верховенства права
Організаційно-правові напрями удосконалення нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України
Get PDFThe article substantiates the need for a long-term comprehensive reform of the rule-making activity of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the relevant organizational and legal directions of such reform, considering the need to ensure the leading role of the Government in improving the rule-making activity of the executive power, increasing the level of its system, proper planning, close coordination, and effective control. As such organizational and legal directions, the issue of improving the examination of draft government acts and the existing system of monitoring the implementation of government acts, improving the activities of government committees, giving greater weight and significance to public consultations with representatives of interested parties regarding draft acts of the Cabinet of Ministers, as well as the formation of the Public Council at Cabinet of Ministers of Ukraine. Strengthening the influence of government committees would be facilitated by the legislative consolidation of the principles of organizing their activities as working collegial bodies of the Cabinet of Ministers, formed for the preliminary consideration and settlement of disputed positions regarding the projects of legislative acts submitted to the government for consideration.The system of normative acts regulating the monitoring of government decisions could consist of three levels: the upper level – the Regulations of the Cabinet of Ministers of Ukraine, which would contain the initial organizational and legal aspects of such monitoring; medium level in the form of a separate general resolution, which would focus on the original principles and provisions for monitoring the implementation of regulatory and other governmental acts; and primary level in the form of special government decisions regarding the monitoring of individual government documents. The need for more complete provision of free access to information regarding draft government decisions being prepared for the Government’s consideration, their public discussion and independent expert assessment, consideration of their results in draft decisions before their adoption by the Government is substantiated.У статті обґрунтовано необхідність перспективного комплексного реформування нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України та відповідні організаційно-правові напрями такого реформування з урахуванням потреби забезпечення провідної ролі уряду в удосконаленні нормотворчої діяльності виконавчої влади, підвищення рівня її системності, належного планування, тісної координації та ефективного контролю.Зокрема, розглянуто питання удосконалення експертизи проєктів урядових актів і системи моніторингу реалізації урядових актів, поліпшення діяльності урядових комітетів, надання більшої ваги і значущості публічним консультаціям із представниками зацікавлених сторін щодо проєктів актів Кабінету Міністрів, а також формування Громадської ради при Кабінеті Міністрів України.Обґрунтовано необхідність повного забезпечення вільного доступу до інформації щодо проєктів урядових рішень, що готуються на розгляд уряду, проведення їх громадського обговорення та незалежного експертного оцінювання, врахування в проєктах рішень їхніх результатів перед їх ухваленням урядом
Право ЄС у країнах поза ЄС: роздуми про судову практику Верховного Суду у сфері енергетики
No full textFollowing its accession to the Energy Community Treaty and the conclusion of the association agreement with the EU, Ukraine implemented key EU acquis in energy by way of adoption of primary laws. They incorporate “instruments of EU legal integration,” i.e. provisions not required in the EU but included to ensure that the EU law is correctly transposed and applied in Ukraine. The Ukrainian Supreme Court in its recent jurisprudence made conclusions on legal aspects of their application, namely: on the place of EU case-law in the Ukrainian legal system, the value of opinions of the Energy Community Secretariat (ECS) as well as the obligation to conduct consultations with the European Commission and the ECS. While the acceptance of guidance from European institutions on application of EU acquis is commendable, there seems to be room for improvement in the way the Supreme Court applies principles of EU law, in particular related to the functioning of energy markets.Після того, як Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства та уклала Угоду про асоціацію з ЄС, було прийнято необхідні закони для імплементації актів енергетичного права ЄС в Україні, а саме закони України «Про ринок природного газу» та «Про ринок електричної енергії». У цих законах передбачено положення, які можна назвати інструментами правової інтеграції з ЄС. Ідеться про норми, які не вимагаються актами ЄС, проте спрямовані на забезпечення коректного впровадження права ЄС в Україні. Такими інструментами є, наприклад, вимога про врахування рішень Суду ЄС і правозастосовної практики Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства під час застосування цих законів органами державної влади (зокрема судами), вимога про проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства тощо. Особливість цих положень полягає в тому, що вони передбачають взаємодію зі сторонніми для української правової системи елементами. Верховний Суд у нещодавніх рішеннях у справах щодо оскарження положення про покладення спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу та застосування тарифів на передачу та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління до експортерів електричної енергії навів правові позиції щодо застосування цих положень. Зокрема, він визнав обов’язок судів враховувати висновки, наведені в рішеннях Суду ЄС та в офіційних позиціях Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо тлумачення змісту норм права ЄС, які впроваджені зазначеними законами. Загалом цю практику можна оцінити як позитивну. Проте деякі аспекти рішень Верховного Суду, зокрема в частині недостатнього врахування принципів права ЄС, а саме тих, що є основою функціонування енергетичних ринків, викликають критику. Відповідне судове рішення фактично позбавило оператора системи передачі можливості для стягнення коштів на покриття витрат, реально понесених на забезпечення транскордонної передачі електричної енергії, що загалом не узгоджується з принципом окупності діяльності операторів інфраструктури на енергетичних ринках ЄС. Крім того, у результаті застосування правової позиції Верховного Суду суди нижчих інстанцій не визнали окремою підставою для скасування акта Уряду відсутність консультацій щодо нього з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, яких вимагає закон
Походження поняття «правовійна» («lawfare») та зловживання міжнародним публічним правом
No full textThis paper offers a transdisciplinary analysis of the abuse of public international law for geopolitical objectives, providing an analysis of the term lawfare, the only previously accepted term to describe this behavior. It concludes that the definition lawfare is inadequate for professional scholarly or policy-focused discourse and offers the notion of Malign Legal Operations (MALOPs) as a more appropriate term to encapsulate these actions. Furthermore, this paper emphasizes that the debate over the value-neutrality of the notion lawfare is complex, and the term is insufficiently defined to support its supposed neutrality, leading to opportunities for further exploitation by revisionist states and entities. Supporters of valueneutrality argue that distinguishing a “malign” variant of lawfare offers malicious practitioners more opportunities to make false claims against legitimate actors. However, the text counters that classification of malign behavior is based on objective and observable manipulations of legal systems rather than mere disagreement. Furthermore, the paper argues that lawfare is a doctrinally inappropriate term due to its contradictory nature, as it combines “law” and “warfare” despite serving as an alternative to military conflict. Using a single term to describe both legitimate and malicious legal actions is damaging to discourse and detracts from efforts to combat the misuse of legal systems. The research’s primary objectives include establishing the lack of a universally accepted definition for lawfare, demonstrating the unanswered question of value-neutrality, and highlighting the non-doctrinal nature of the term itself. It concludes that lawfare is no longer an appropriate term to describe these phenomena, advocating for the adoption of Malign Legal Operations to better represent the manipulation of legal domains for political ends.У дослідженні проведено міждисциплінарний аналіз зловживання міжнародним публічним правом для геополітичних цілей через застосування поняття «правовійна» (англ. lawfare). Зроблено висновок, що використання для позначення таких дій терміна «правовійна» (lawfare) у науковому або політичному дискурсі не є адекватним сучасним реаліям, натомість запропоновано термін «підривні юридичні операції» (англ. Malign Legal Operations, MALOPs) як більш відповідний. Крім того, наголошено, що дискусія про оцінну нейтральність поняття «правовійна» (lawfare) є складною і недостатньо визначеною, щоб стверджувати про його можливу нейтральність, що відкриває шлях для подальшого використання цього поняття ревізіоністськими державами та суб’єктами міжнародного права.Прихильники оцінної нейтральності поняття «правовійна» (lawfare) переконані, що наявність його «зловмисного» варіанта надає зловмисникам більше можливостей для неправдивих заяв проти законних і правомірних дій. Проте автор доводить, що класифікація зловмисної поведінки базується на об’єктивних і очевидних практиках маніпуляції юридичними інструментами, а не лише на неузгодженості. Крім того, автор обґрунтовує, що використання поняття «правовійна» (lawfare) є доктринально неприпустимим через його внутрішню суперечність, оскільки воно поєднує поняття «право» і «війна», попри те що є альтернативою воєнному конфлікту. Слово «правовійна» (lawfare) має водночас два протилежні значення. Використання одного терміна для позначення як легітимних, так і зловмисних юридичних дій шкодить дискурсу і нівелює зусилля, спрямовані на боротьбу із зловживанням міжнародним правом.Основні завдання дослідження: довести несформованість загальноприйнятого змісту поняття «правовійна» (lawfare); продемонструвати нерозв’язаність проблеми оцінної нейтральності та наголосити на недоктринальному характері самого терміна.Автор дослідження доходить висновку, що термін «правовійна» (lawfare) уже не відповідає тим явищам, для позначення яких його вживають, і підтримує використання терміна «підривні юридичні операції» задля кращого відображення зловживання міжнародним правом для політичних та безпекових цілей
Звільнення від покарання за проєктом нового Кримінального кодексу України
Get PDFReforming criminal law leads to the emergence of new or improvement of existing legal institutions, which actualizes the conduct of thorough research. The purpose of the article is seen in the definition of the author’s vision of the model of the institution of release from punishment in the draft of the new Criminal Code of Ukraine. To achieve this goal using historical and legal, comparative, dialectical, systemic, hermeneutic and other methods, we critically analyzed national and foreign legislation, doctrinal provisions, and highlighted the proposals for the draft of the new Criminal Code of Ukraine.According to the results of the study, the main novelties of reforming the legal institution of release from punishment are substantiated. The considerations guided by the working group on the development of the new criminal legislation in formulating new legislative provisions are given. The necessity of changing the terminology of the institute of release from punishment is proved. The expediency of enshrining in the legislation new sub-institutions of the institute of release from punishment is substantiated: non-sentencing; non-execution of the sentencing; deferral of execution of sentencing; suspension of execution of punishment. Arguments concerning expediency of optimization of the system of types of release from punishment are resulted. It is argued that the institution of release from criminal liability is inconsistent with the principle of presumption of innocence. In this regard, the expediency of transforming this legal institution into an institution of release from punishment has been proven. The ways of systematization of types of release from punishment provided in the legislation of the criminal block are defined. The types of release from punishment have been systematized taking into account the stage of criminal proceedings. The way of solving the problem of ensuring the system of external relations of the system of types of release from punishment within the legislation of the criminal bloc is highlighted. A new vision of amnesty and pardon regulation is proposed.The urgency of improvement in the new legislation of legal regulation of the types of release from punishment tested in practice is argued: in connection with the expiration of the statute of limitations; release from serving a probation sentence; parole.Demonstrated as positive obligations of the state in the field of human rights have influenced the design of provisions on exemption from punishment for illness, parole, amnesty. Legislative proposals have been made to settle the issue of early release of convicts sentenced to life imprisonment.Реформування кримінального законодавства зумовлює появу нових або вдосконалення наявних правових інститутів, що актуалізує проведення ґрунтовних наукових досліджень. Мета статті полягає у визначенні авторського бачення моделі інституту звільнення від покарання в проєкті нового Кримінального кодексу України. Для досягнення поставленої мети з використанням історико-правового, компаративістського, діалектичного, системного, герменевтичного та інших методів критично проаналізовано національне та іноземне законодавство, доктринальні положення, висвітлено сформульовані пропозиції до проєкту нового Кримінального кодексу України.За результатами проведеного дослідження обґрунтовано основні новели реформування правового інституту звільнення від покарання. Розглянуто міркування, якими керувалася робоча група з питань розробки нового кримінального законодавства, формулюючи нові законодавчі положення. Доведено необхідність зміни термінології інституту звільнення від покарання. Обґрунтовано доцільність закріплення в законодавстві нових субінститутів інституту звільнення від покарання: непризначення покарання; невиконання призначеного покарання; відстрочення виконання призначеного покарання; зупинення виконання покарання. Наведено аргументи щодо доцільності оптимізації системи видів звільнення від покарання. Доведено доцільність трансформації інституту звільнення від кримінальної відповідальності в інститут звільнення від покарання. Визначено шляхи систематизації видів звільнення від покарання, передбачених у законодавстві кримінального блоку. Висвітлено нове бачення регламентації амністії та помилування. Аргументовано нагальність вдосконалення в новому законодавстві правового регулювання апробованих практикою видів звільнення від покарання. Продемонстровано, як позитивні зобов’язання держави в галузі прав людини вплинули на конструювання положень про звільнення від покарання за хворобою, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, амністію
Окремі аспекти обшуку під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення
Get PDFThe article based on the study of scientific sources and investigative practice examines the features of the search during the investigation of illegal extraction of precious stones of organogenic formation. It is noted that the search is the investigative (search) action that is carried out in almost every criminal proceeding during the investigation of illegal extraction of precious stones of organogenic formation. At the same time, the procedure is multifaceted, which is due to the need not only to achieve the task of justice but also not to restrict the rights and freedoms of citizens. It is noted that in preparation for this investigative (search) action it is mandatory to obtain information: about the persons who will be searched; about the objects you need to find; about the place where the search will be conducted.The efficiency of the organization of the tactical operation “Group Search” is argued. It is noted that if there are several places of search, it is necessary to conduct a tactical operation “Allowing a search with a negative result”.However, if the wanted persons are to be detained, a tactical operation “Search – Detention” is being carried out. The author gives the list of objects that are the object of the search and the criteria for their delimitation in the investigation of illegal extraction of precious stones of organogenic formation. Attention is paid to the tactical and organizational principles of this investigative (search) action. Several problems during searches in criminal proceedings of this category are analyzed and ways to eliminate them are suggested. Recommendations for quality evidence collection are provided. The author pays special attention to the fact that the success of the search and, ultimately, all effective and impartial pretrial investigation depends on the qualification of the investigator, timeliness of the search, use of tactics, performance of tasks.У статті на основі вивчення наукових джерел і слідчої практики досліджено особливості проведення обшуку під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Аргументовано ефективність організації тактичної операції «Груповий обшук». Зазначено, що за умови існування декількох місць обшуку потрібно проводити тактичну операцію «Допущення обшуку з негативним результатом». У разі, якщо слідчі передбачають затримання осіб, які обшукуються, здійснюється тактична операція «Обшук – затримання». Надано перелік предметів, що є об’єктом пошуку, та визначено критерії їх розмежування під час розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Звернено увагу на тактичні та організаційні засади цієї слідчої (розшукової) дії. Проаналізовано низку проблем під час обшуків у кримінальних провадженнях зазначеної категорії та запропоновано шляхи їх усунення. Надано рекомендації щодо якісного збирання доказів
Проблеми практичної реалізації процедури спеціального досудового розслідування (in absentia) в Україні
Get PDFThe article reveals the development and functioning of the institute of special pre-trial investigation in Ukraine. The genesis of the origin and implementation of a special pre-trial investigation in the current Criminal Procedure Code is determined. The changes from April 21, 2021 to the Criminal Procedure Code of Ukraine are analyzed in order to improve the functioning of this institution in terms of grounds for execution, delivery of subpoenas, obtaining a permit for detention in absentia, etc. The aspect of delivery of subpoenas is considered, which is related to the difficulty of proving the fact of receiving subpoenas by person and the practice of the ECHR and international conventions, which partially contradict the existing procedure. The decisions of the European Court of Human Rights are described, which indicate a violation of the person’s right to defense in connection with the implementation of a special pre-trial investigation. Negative aspects of the experience regarding the interaction of investigative units with the Interpol NCB have been identified, as well as the reasons for the latter’s refusal to include persons in the Interpol NCB databases and to declare persons internationally wanted. The unresolved issues with the subject and the moment of appointment of a defense counsel during the special pre-trial investigation procedure are described, which causes difficulties and contradictory decisions of national courts in this regard. The existing issues concerning the inconsistency of legal acts, which indicate the grounds for a special pre-trial investigation and the need to determine these grounds only in the Criminal Procedure Code of Ukraine. The need to enshrine the legal obligation of the investigator or prosecutor to reopen criminal proceedings at the time of consideration of a request for a special pre-trial investigation in order to avoid the return of these requests by the investigating judge has been revealed. The positive changes in the aspect of obtaining an indefinite detention order in respect of persons subject to a special pre-trial investigation have been analyzed, which will simplify international legal assistance regarding their extradition.У статті розкрито питання розвитку та функціонування інституту спеціального досудового розслідування в Україні. Проаналізовано зміни від 21.04.2021 до Кримінального процесуального кодексу України з метою поліпшення функціонування цього інституту в частині підстав для здійснення, вручення повісток, отримання дозволу на тримання під вартою осіб за процедурою in absentia та ін. Розглянуто аспект вручення повісток, пов’язаний зі складністю доказування факту отримання особою повістки та практикою ЄСПЛ і міжнародних конвенцій, які частково суперечатьнаявній процедурі. Охарактеризовано невирішені проблеми з суб’єктом і моментом призначення захисника під час здійснення процедури спеціального досудового розслідування, що викликає труднощі та суперечливі рішення національних судів з цього приводу. Наведено наявні питання щодо неузгодженості нормативно-правових актів, у яких зазначено підстави для здійснення спеціального досудового розслідування та необхідність визначення цих підстав виключно в Кримінальному процесуальному кодексі України. Розкрито необхідність закріплення законодавчого обов’язку слідчого або прокурора відновлювати кримінальне провадження на час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування задля уникнення повернення цих клопотань слідчим суддею