NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Герменевтичний трикутник та особливості використання його методології в юридичному тлумаченні
Get PDFThe article reflects on hermeneutic triangle as the special hermeneutical concept, exploring the possibilities and specifics of its application with a focus on the correlation between the author of the text, the text itself, and its interpreter, aiming to provide further insight into the interpretation of legal texts as one of the oldest jurisprudential problems, and the level of skills in applying this art heavily influences a lawyer’s professional qualities.In this regard, the article challenges some of the most widely spread legal approaches to the interpretation of the aim of statutory texts interpretation, specifically – determining the legislator’s (norm creator’s) authority; its aims; determining ‘the objective essence,’ or in other words, ‘the true sense’ of statutory norms.The article addresses a fundamental and most complicated question arising in the application of the hermeneutic triangle during statutory interpretation. Specifically, it delves into the role of interpreter (particularly the judge) within this triangle. It questions whether the interpreter has to determine the will of the statutory text author – the legislator, his/her aims, objective (true) essence (content) of the interpreted statutory norm, i.e. his/her role as the consumer or active creator co-author of the statute without altering its text. Grounding its findings on hermeneutics scholars and interpretation practice, the article stipulates that statutory text interpretation cannot exist independently of the will of the legal interpreter without regard to a specific historical situation that the interpretation takes place in. The interpretation is always connected to the actualization of statutory texts, their adaptation to the place, time, and exact situation under review by the court or any other institution applying the norm. This, however, does not deny that either of the statutory provisions may be understood better with regard to its origins by applying historical and teleological interpretation. Practical examples provided in the article only serve to emphasize that the above mentioned interpretive methods should not be overestimated while statutory provisions do not often provide insight to legislator’s will, and even in cases when they do, they may not mostly be applied the way the legislator has originally proposed.Therefore, primary emphasis is placed on difficulties of statutory text interpretation with the aid of the hermeneutical triangle technology application. An additional focus is made on the general methodological approach highlighted before by F. Schleiermacher where the interpreter may understand the interpreted text better than its author and by G. Radbruch that the statute may be more prudent than its author(s). However, in order to perform the interpretation in such a way, lawyer and interpreter needs to have the skills of analyzing both the text of the statute but also the context where the statute exists including the whole set of legal and colloquial issues the interpreter is confronted with in the process of interpretation. Legal interpretation of statutory norms reveal greatly interpreters’ creativity, i.e. their ability to deviate from the set thinking stereotypes, to approach the issues from non-standard point of view, and to solve those with the help of a non-standard way within the requirements of the rule of law. It is highly important to develop a non-positivistic approach being the major reason for improving lawyers’ professional skills where creativity plays a vital role.У статті розкрито можливості та особливості використання такої специфічної для герменевтики категорії, як герменевтичний трикутник, тобто взаємовідносин між автором тексту, самим текстом та його інтерпретатором, для поглибленого осмислення однієї з найдавніших проблем юриспруденції – тлумачення юридичних текстів, ступінь опанування мистецтва якого значною мірою визначає рівень професіоналізму юриста.У зв’язку з цим піддано критичному аналізу найпоширеніші в правознавстві підходи до розуміння мети тлумачення текстів законів та інших нормативних актів – виявлення волі законодавця (нормодавця), його намірів; з’ясування «об’єктивного змісту», або в іншому варіанті – «істинного смислу», норм закону (іншого нормативного акта).У статті здійснено спробу відповісти на основне і найскладніше питання, яке виникає в процесі застосування герменевтичного трикутника під час тлумачення тексту закону: яку роль у цьому трикутнику відведено інтерпретатору, зокрема судді, – виключно виявника волі автора тексту закону – законодавця, його намірів, об’єктивного (істинного) смислу (змісту) норми закону, що тлумачиться, тобто роль його споживача чи активного творця – співавтора закону без зміни при цьому його тексту. На основі аналізу праць представників герменевтики та інтерпретаційної практики у статті проводиться думка про те, що будь-яке тлумачення текстів законодавства не існує як щось незалежне від волі юридичного інтерпретатора, без врахування ним особливостей конкретно-історичної ситуації, в якій воно здійснюється. Тлумачення завжди пов’язане з актуалізацією текстів законів, їх пристосуванням до місця, часу та конкретної ситуації, яку розглядає суд чи інший суб’єкт нормозастосування. Цим зовсім не заперечується, що те чи інше положення закону можна зрозуміти краще, звернувшись до його витоків, застосувавши для цього історичний і телеологічний способи тлумачення. Наведені у статті приклади з практики лише підтверджують, що значення цих способів тлумачення не варто перебільшувати, оскільки положення закону дуже часто не дають відповіді про намір законодавця або якщо й дають, то переважно не можуть бути застосовані так, як це задумував законодавець.З огляду на це, значну увагу приділено складнощам інтерпретації тексту закону із застосуванням методології герменевтичного трикутника. Водночас наголошено на тому, що загальний методологічний підхід до взаємовідносин між інтерпретатором, автором тексту закону – законодавцем і самим текстом, який випливає зі сформульованої творцем теорії інтерпретації в дусі герменевтичних ідей Ф. Шляйєрмахером головної мети герменевтичного методу – інтерпретатор повинен зрозуміти автора і його працю краще, ніж він сам її розуміє, – може бути застосований під час юридичного тлумачення норм законів (інших нормативних актів). Він конкретизований у відомому висловлюванні Г. Радбруха, згідно з яким інтерпретатор може розуміти закон краще, ніж його творці, а сам закон може бути мудрішим за його розробників. Щоправда, для цього юрист-інтерпретатор повинен мати вміння аналізувати як сам текст закону, так і той контекст, у якому закон функціонує, – все розмаїття життєвих і юридичних питань, які постають перед інтерпретатором під час юридичного тлумачення. У тлумаченні норм законів (інших нормативних актів) найяскравіше проявляється креативність інтерпретаторів, тобто здатність відхилятися від стереотипів мислення, бачити проблеми під нетрадиційним кутом зору і вирішувати їх нестандартним способом у межах верховенства права. Важливе значення у формуванні такої креативності має суттєве підвищення професійної майстерності юристів, значну роль у якій відіграє формування у них непозитивістського стилю мислення
Гегемонія керівної партії як спільний елемент у Вірменському геноциді, Голодоморі та Голокості
No full textWith the development of comparative genocide as the second generation of genocide studies over the last decades it became important to examine the Holodomor as a crime of genocide committed by the Communist party of the Soviet Union in comparative perspective with other genocides. In this article, the author offers a comparative analysis of the Holodomor with cases of genocide in the first half of the 20th century – namely, the Armenian genocide of the Ottoman Empire and the Holocaust of Nazi Germany – from the perspective of perpetrators (organizers). The author compares the three genocides as crimes under international law in terms of one of the mental elements of genocide that characterizes each of them, noting the similarities in ruling political parties as organizers of those crimes who exercised the collective intent in each of the case of genocide under analyses. The author argues that hegemony of a ruling party: the Ittihadists, the Communists, and the Nazis which substituted the state organization was a common element in the genocides perpetrated in the Ottoman Empire, the Soviet Union, and the Third Reich. Moreover, in the ongoing Russian genocide against the Ukrainian nation with culmination since 24 February 2022, it is again the ruling party – Yedinaya Rosiya (Single Russia) which is the foundation of Russian totalitarian regime that organized this crime of genocide.З розвитком в останні десятиліття порівняльних геноцидних студій як другого покоління геноцидних студій важливо проаналізувати Голодомор як злочин геноциду, вчинений Комуністичною партією Радянського Союзу, у порівнянні з іншими геноцидами. У цій статті авторка пропонує порівняльний аналіз Голодомору з геноцидами першої половини ХХ ст., а саме Вірменським геноцидом Оттоманської імперії і Голокостом нацистської Німеччини з погляду їхніх виконавців (організаторів). Авторка порівнює ці три геноциди як злочини за міжнародним правом в аспекті одного із суб’єктивних елементів геноциду, що є характерним для кожного з них, зазначаючи схоже і відмінне в керівних політичних партіях як організаторах цих злочинів, які здійснили свій колективний намір у кожному з аналізованих геноцидів. Саме організатори злочину геноциду, які є лідерами керівних політичних партій, несуть основну відповідальність за злочин геноциду, оскільки їхня роль у поширенні геноцидного наміру визначальна порівняно з тими, хто знає про існування такого наміру і сприяє його втіленню.Авторка доводить, що гегемонія керівної партії: ітихадистів, комуністів і нацистів, які підмінили собою державну організацію, була спільним елементом геноцидів в Оттоманській імперії, Радянському Союзі та Третьому Рейху. Нині аналогічною ідеологією є рашизм, який був засуджений постановою Верховної Ради України 2 травня 2023 р. як російський політичний режим, що характеризується такими соціальними практиками, як тоталітаризм і людиноненависництво.На підставі проведеного аналізу авторка доходить висновку про те, що основним джерелом злочину геноциду можна визначити монопольні ідеології, а проаналізовані геноциди були передовсім ідеологічними. У тривалому російському геноциді проти української нації, кульмінація якого розпочалась 24 лютого 2022 р., знову наявна керівна партія «Єдіная Россія», яка створює фундамент російського тоталітарного режиму, що організував цей злочин. Геноцид українців з боку російського режиму, що триває досі, також має зазначений спільний елемент з іншими геноцидами – монопольну ідеологію, гегемонію керівної партії і тоталітаризм
Стягнення процесуальних витрат у зв’язку із закриттям кримінального провадження з підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: окремі проблеми
Get PDFIn the currently effective Criminal Procedure Code of Ukraine, the issue of collection of procedural expenses is codified in a somewhat ambiguous form. So the scholars discuss whether the list provided in Article 118 of the Criminal Procedure Code of Ukraine is exhaustive, how “procedural” and “court” expenses should be construed, and whether a collection of procedural expenses in a criminal proceeding qualifies as a civil law action. It is not surprising that, in this situation, the judicial practice in the mentioned sphere of issues can vary significantly.The Grand Chamber of the Supreme Court practically bound the courts to resolve the issues of distribution of judicial expenses in any resolution that finalizes any criminal trial proceeding. This also includes the relevant decision in a ruling on closing a criminal proceeding due to exemption of a person from criminal liability.For this reason, an attempt is made to prove that Part 3 of Article 285 of the Criminal Procedure Code of Ukraine needs to be amended by adding a phrase to the effect that a suspect or an accused needs to be informed that in cases where he or she is exempted from criminal liability, and the criminal proceeding related to them is closed due to this reason (which does not constitute rehabilitation), the court would still collect certain procedural expenses from this person.Because in its current wording, and also in the cases where the legislator, in Article 124 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in particular in its Parts 1 and 2, applies only the approach that it is possible to collect procedural expenses from the accused “in case of a judgment of conviction,” I do not consider it possible to collect from a person who is “factually acquitted” from a criminal liability the procedural expenses that are mentioned in Parts 1-2 of Article 124 of the Criminal Procedure Code of Ukraine.Встановлено, що в чинному КПК України дещо розпливчасто урегульовано питання, які стосуються процесуальних витрат. Своєю чергою, науковці дискутують щодо вичерпності переліку ст. 118 КПК України, розуміння «процесуальних» і «судових» витрат та чи є стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні цивільно-правовим заходом. Логічно, що й судова практика з означеного кола питань за таких реалій сутнісно різниться.Проаналізовано наявне «загальне» рішення Великої Палати Верховного Суду щодо обов’язку судів вирішувати питання про розподіл процесуальних витрат, не зважаючи на процесуальну форму їх кінцевих рішень у провадженні. Констатовано, що Велика Палата питання розподілу процесуальних витрат не охопила, бо фактично це мав би зробити законодавець у чинному КПК України, що йому не зовсім вдалося.Тому й зроблено спробу довести, що ч. 3 ст. 285 КПК України варто доповнити фразою, що роз’ясненню підозрюваному чи обвинуваченому підлягає й те, що у разі його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цієї нереабілітуючої підстави з нього буде стягнено судом певні процесуальні витрати. Спростовано можливість стягувати з «фактично звільненої» від кримінальної відповідальності особи процесуальні витрати, про які йде мова в частинах 1–2 ст. 124 КПК України, за чинного викладу частини 3 ст. 285 КПК України, а також коли законодавець у ст. 124 КПК України, зокрема в її частинах 1 та 2, оперує виключно підходом щодо можливості стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат «у разі ухвалення обвинувального вироку»
Інститут пробації за проєктом нового Кримінального кодексу України
Get PDFThe appearance of new criminal law institutes in the legislation requires scientific justification. The purpose of the article is to determine the author’s vision of the probation institution model in the draft of the new Criminal Code of Ukraine. In order to achieve the set goal, using historical legal, comparative, dialectical, systemic, hermeneutic, and other methods, international standards of treatment of offenders, the national and foreign legislation, doctrinal provisions were analyzed, formulated proposals for the project of the new Criminal Code of Ukraine were highlighted.According to the results of the conducted research, the provisions of the legal institution of probation in the project of the new Criminal Code of Ukraine have been scientifically substantiated. The considerations that guided the working group on the development of new criminal legislation when formulating new legislative provisions are given. The definition of the concept of probation and means of probation is substantiated, and the persons to whom probation is applied are outlined. Arguments are given regarding the expediency of establishing the general principles of probation and the rules for canceling, changing or supplementing probation measures. The duration of probation for different persons, as well as the legal consequences of probation, are determined.Probation as a criminal legal tool is a control, corrective and supervisory tool defined by the criminal law, which involves restrictions on the exercise of human rights or freedoms and is applied by the court to a person convicted of a crime, with the aim of ensuring the safety of society and encouraging this person to obey the law. At the same time, probation as a criminal law institution is an externally designed structural element of the field of criminal law (its General part), which constitutes a system of criminal law norms designed to comprehensively regulate social relations arising between the state and a person convicted of a crime, with the aim of ensuring society and encouraging this person to obey the law.The system of means of probation is a complex integrated complex of socially determined, qualitatively defined, interconnected and interacting elements, which have an integral structure. According to the content and functionality, the working group proposes to combine the means of probation into three groups: 1) control; 2) corrective; 3) supervisory.The positive consequences of probation in the form of non-fulfillment of the prescribed punishment occur for the person who behaved positively during probation. Probation has proven its effectiveness in practice, as more than 90 % of convicts to whom it is applied have positive consequences. The negative consequences of probation arise in connection with a person’s negative behavior and are differentiated for different categories of persons.Поява в законодавстві нових кримінально-правових інститутів потребує наукового обґрунтування. Мета статті полягає у визначенні авторського бачення моделі інституту пробації в проєкті нового Кримінального кодексу України. Для досягнення поставленої мети з використанням історико-правового, компаративістського, діалектичного, системного, герменевтичного та інших методів проаналізовано міжнародні стандарти поводження з правопорушниками, національне та іноземне законодавство, доктринальні положення, висвітлено сформульовані пропозиції до проєкту нового Кримінального кодексу України.За результатами проведеного дослідження науково обґрунтовано положення правового інституту пробації в проєкті нового КК. Наведено міркування, якими керувалася робоча група з питань розробки нового кримінального законодавства, формулюючи нові законодавчі положення. Обґрунтовано визначення поняття пробації та засобів пробації, окреслено осіб, до яких застосовується пробація. Наведено аргументи щодо доцільності закріплення загальних засад пробації та правил скасування, зміни або доповнення засобів пробації. Визначено тривалість пробації щодо різних осіб, а також правові наслідки пробації
Інформаційно-правові основи діяльності органів досудового розслідування
Get PDFThe article reveals the essence of the informational and legal basis of the activity of pre-trial investigation bodies. The scientific conclusions regarding the informational and legal bases of the activities of the pretrial investigation bodies were analyzed. The main areas of research of scientists who, at various stages, were engaged in the study of problems related to the general characteristics of the information and legal foundations of pre-trial investigation bodies were studied. It is substantiated that the informational and legal bases of the activity of pre-trial investigation bodies are: informational and legal principles of the activity of pre-trial investigation bodies, some types of information, information systems, acts of pre-trial investigation bodies and other components. Considerable attention is paid to clarifying the content and classification of information used by pre-trial investigation bodies in their activities. The content of other components of the informational and legal basis of the activity of pre-trial investigation bodies is clarified. Arguments are given in favor of the fact that the most sustained in theory and the most suitable for the Ukrainian system of informational and legal bases of activities of pre-trial investigation bodies is the codification of norms that would regulate the informational and legal bases of activities of pre-trial investigation bodies into the relevant law or code.On the basis of the achievements of legal science, the norms of the current national legislation, the practice of its application, a theoretical generalization of the problems of the informational and legal basis of the activity of pre-trial investigation bodies was carried out, the conceptual bases were outlined and the modern idea of the concept, essence, signs, types of informational and legal acts of the bodies was clarified of pre-trial investigation, information systems, and other components of the informational and legal bases of the activity of pre-trial investigation bodies. The provision on the introduction of international standards of the informational and legal bases of the activity of pre-trial investigation bodies into the national model is argued.У статті розкрито сутність інформаційно-правових основ діяльності органів досудового розслідування (ОДР). Проаналізовано наукові висновки щодо інформаційно-правових основ діяльності органів досудового розслідування. Розглянуто основні напрями досліджень учених, які на різних етапах вивчали проблеми, пов’язані із загальною характеристикою інформаційно-правових основ діяльності ОДР. Обґрунтовано, що інформаційно-правовими основами діяльності органів досудового розслідування є інформаційно-правові принципи діяльності органів досудового розслідування, деякі види інформації, інформаційні системи, акти органів досудового розслідування та інші компоненти. Значну увагу приділено з’ясуванню змісту і класифікації інформації, яку використовують у своїй діяльності ОДР. Уточнено зміст інших компонентів інформаційно-правових основ діяльності органів досудового розслідування. Наведено аргументи на користь того, що українська система інформаційно-правових основ діяльності органів досудового розслідування потребує кодифікації норм, які б урегульовували інформаційно-правові основи діяльності ОДР, у відповідному законі або кодексі
Перспективи застосування дистанційного правосуддя після пандемії COVID-19
Get PDFThe article studies the influence of COVID-19 pandemic on the implementation of information and communication technology while delivering justice. Rapid spread of SARS COVID-19, connected with the introduction of quarantine limitations and introduction of anti-epidemic measures greatly contributed to the development of electronic justice. The core reason for the misapprehension has been uncovered to determine the concept of electronic justice and its structure as well as the name and content of its separate elements. It also provides supporting points for the usage of the concept of remote justice on the national level, which is viewed as a separate element of electronic justice and envisages сase hearing and deciding with the help of information and communication technology without the mandatory presence at the courtroom. Previous research and court practice prove the controversial impact of remote justice on the parties’ rights and the justice efficiency. Attention is drawn to the importance of conducting scientific analysis of remote justice from the point of view of its unprecedented volume of implementation. A number of countries have adopted the system of holding remote court trials as a main form of hearing a case while other exceptions had to be conditioned. In such cases court hearings are delivered by means of audio or video conferences when the parties, their representatives, judges and court employees are outside the courtroom. In-depth study of the ways to carry out remote justice, analysis of its benefits and problematic aspects will give an opportunity to precisely assess the prospects of remote justice implementation on a regular basis particularly in Ukraine. The article justifies an idea that the assessment of the remote justice impact on the delivery of the personal right of the court protection should be carried out by means of adherence to and full implementation of constitutional principles of judicial proceedings. It is essential to characterize how completely the equality of the court trial parties is proved in front of the law and court during the remote delivery of justice; it is also applicable to the competitiveness of the parties, freedom to provide proofs to court, proving of them in front of the court, transparency of the trial etc. It has been concluded that the scientific analysis of opportunities which are provided by the independent implementation of constitutional concepts, which are held by remote justice will serve as a source of information to decide on the future volume and formats of implementation of this form of justice in Ukraine.У статті досліджено вплив пандемії COVID-19 на застосування інформаційно-комунікаційних технологій під час здійснення судочинства. Стрімке поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, поєднане зі встановленням карантинних обмежень і запровадженням протиепідемічних заходів, суттєво активізувало розвиток електронного правосуддя. Розкрито проблему наявності плутанини у визначенні поняття електронного правосуддя та його структури, назви, змісту окремих елементів. Наведено аргументи на користь вживання на національному рівні терміна «дистанційне правосуддя», що позначає окремий елемент електронного правосуддя, який передбачає розгляд, вирішення судової справи за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій без необхідності присутності в залі судових засідань. З огляду на безпрецедентний масштаб застосування дистанційного правосуддя важливо проводити науковий аналіз його стану. Ретельне вивчення способів здійснення дистанційного правосуддя, аналіз його переваг і проблемних аспектів дасть змогу обґрунтовано оцінити перспективи застосування дистанційного правосуддя на постійній основі, зокрема в Україні. Аргументовано, що оцінювання впливу дистанційного правосуддя на реалізацію права особи на судовий захист слід здійснювати крізь призму дотримання та повноцінної реалізації конституційних засад судочинства. Важливо охарактеризувати, наскільки повноцінно під час здійснення правосуддя дистанційно забезпечується рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і в доведенні перед ним їх переконливості, гласність судового процесу тощо. Зроблено висновок, що науковий аналіз можливостей належної реалізації конституційних засад судочинства під час здійснення правосуддя дистанційно слугуватиме джерелом інформації обґрунтованого рішення щодо майбутніх масштабів та форматів застосування цієї форми правосуддя в Україні
Відповідність практики Франції щодо обробки даних обличчя параграфу 2 (а), (g) ст атті 9 Загального регламенту про захист даних Європейського Союзу
No full textThe legal identity of individuals is critical in digital ecosystems, and biometric systems play a vital role in verifying identities throughout their lives. However, these systems also pose significant risks and require responsible use. The European Union has established a digital strategy to create a trusted and secure digital identity, setting a global standard for technological development in identification. In line with the General Data Protection Regulation Article 9(1), member countries must justify any exceptions to the rule provided. France has taken a leading role in using unique identification legally, implementing digitally processed attributes such as facial recognition through the Alicem application on smartphones to identify individuals in a digital environment, and improving e-services uniquely. Specifically, the article analyses the General Data Protection Regulation Article 9, paragraph 1, and the exceptional conditions outlined in paragraph 2 (a) (g) along with scrutinized legislation in France of Decree n°2019-452 of 13 May 2019, which authorized the use of unique identification known as ‘Certified Online Authentication on Mobile.’ The research recommends that EU member countries taking approaches to introduce GDPR Article 9 into national legislation should consider their citizens’ specific needs and concerns while aligning with the European Union law because it is critical to balance the benefits of biometric systems with the risks posed to personal data protection, ensuring that their responsible use contributes to a secure and trustworthy digital ecosystem.У цифрових екосистемах правосуб’єктність фізичних осіб має вирішальне значення, а біометричні системи відіграють життєво важливу роль у перевірці особи впродовж усього життя. Однак ці системи також становлять значні ризики і потребують відповідального використання. Європейський Союз розробив цифрову стратегію для створення надійної та безпечної цифрової ідентифікації, що встановлює глобальний стандарт технологічного розвитку в галузі ідентифікації. Відповідно до параграфа 1 ст. 9 Загального регламенту про захист даних (General Data Protection Regulation, GDPR), країни-члени повинні обґрунтовувати будь-які винятки з цього правила. Франція відіграє провідну роль у легальному використанні унікальної ідентифікації та впровадженні цифрових атрибутів, як-от розпізнавання обличчя через додаток Alicem на смартфонах для підтвердження достовірності особи в цифровому середовищі, що також вдосконалює електронні послуги. Загальний регламент про захист даних (GDPR) у параграфі 1 ст. 9 забороняє біометричну обробку, однак дає можливість країнам-учасницям згідно з параграфом 4 ст. 9 робити винятки з урахуванням умов, зазначених у параграфі 2 ст. 9 щодо випадків можливості уникнення такої заборони. Тому в цьому дослідженні проаналізовано відповідність практики Франції умовам, викладеним у пп. (a), (g) параграфа 2 ст. 9 Загального регламенту про захист даних (GDPR). Зокрема, ретельно вивчено проблематику законодавства Франції, а саме Декрет № 2019-452 від 13 травня 2019 р., який дозволив створення засобів електронної ідентифікації під назвою «Сертифікована онлайн-автентифікація на мобільних пристроях» (Authentification en ligne certifiée sur mobile (ALICEM)), тобто використання унікальної ідентифікації завдяки розпізнаванню обличчя осіб, які користуються додатком Alicem. Зважаючи на це, у дослідженні розглянуто два критично важливих питання. По-перше, чи отримує система Alicem згоду користувачів на обробку їхніх біометричних даних? По-друге, чи є використання технології розпізнавання облич для надання державних послуг необхідним засобом досягнення поставленої мети ідентифікувати користувача електронного сервісу?У результаті дослідження було визначено п’ять ключових елементів практики додатка Аlicem у Франції:1. Задоволення суспільних інтересів. Обробка біометричних даних, яку здійснює Alicem, є публічним впровадженням, що означає, що вона призначена для надання послуги, яка відповідає суспільним інтересам. У цьому випадку такою послугою є надання електронного підтвердження особи, що дає змогу користувачам ідентифікувати себе в цифровому вигляді та автентифікувати себе за допомогою термінального обладнання, оснащеного контактним зчитувальним пристроєм статичної та динамічної системи розпізнавання обличчя.2. Вільна згода. Людина дає дозвіл на обробку біометричних даних. Це означає, що користувачі не зобов’язані використовувати Alicem, у них є вибір – погоджуватися чи ні надавати свої біометричні дані для сервісу. Такий підхід відповідає вимогам GDPR стосовно того, що згода має бути вільною, конкретною, поінформованою та однозначною.3. Повага до людської гідності. Дослідження показало, що Alicem поважає людську гідність завдяки надійності й точності використовуваного алгоритму. Це означає, що технологію розроблено так, щоб мінімізувати ризик помилкових ідентифікацій, які потенційно можуть завдати шкоди репутації або гідності людини.4. Контроль користувача. Alicem встановлюється на мобільний пристрій користувача за допомогою провідної технологічної інтегрованої платформи, програмованої під егідою ANTS (Agence Nationale des Titres Sécurisés), що дає змогу користувачеві здійснювати ексклюзивний контроль над зберіганням даних. Це означає, що користувачі мають повний контроль над своїми біометричними даними і можуть видалити їх у будь-який час.5. Необхідність і пропорційність. Дослідження показало, що обробка біометричних даних компанією Alicem є необхідною та пропорційною меті сервісу. Метою послуги є надання можливості французьким та іноземним громадянам ідентифікувати себе в електронному вигляді, що є законним суспільним інтересом.У дослідженні зроблено висновок, що розрізнення облич є пропорційним засобом досягнення цієї мети. Отже, Франція зробила кроки для впровадження положень пп. (а), (g) параграфа 2 ст. 9 GDPR, що стосуються обробки виняткових персональних даних, приділяючи особливу увагу технології розпізнавання облич. Ця технологія була корисною для забезпечення безпечного та ефективного доступу до електронних послуг, але Франція повинна гарантувати дотримання вимог законодавства та захист унікальних даних осіб за допомогою необхідних технічних та організаційних заходів. Тому в дослідженні визначено кілька умов, які потрібно виконати для відповідального використання обробки біометричних даних. По-перше, потрібно провести оцінювання необхідності обробки біометричних даних з урахуванням принципу пропорційності, особливо щодо біометричних даних. По-друге, національне законодавство має додатково обмежувати обробку біометричних характеристик через їхній вплив на людську гідність. По-третє, національне законодавство повинно забороняти комерціалізацію елементів людського тіла, оскільки біометричні технології може бути використано для експлуатації їх з метою отримання фінансової вигоди. Зрештою, біометричні технології для ідентифікації потрібно використовувати лише в крайньому разі, коли інші методи ідентифікації є неефективними. Тож дослідження рекомендує країнам-членам ЄС зважати на конкретні потреби та занепокоєння своїх громадян, оскільки дуже важливо збалансувати переваги біометричних систем із ризиками для захисту персональних даних, гарантуючи, що відповідальне використання таких даних сприятиме створенню безпечної та надійної цифрової екосистеми
Рівність сторін у спорах про захист господарських прав за участю прокурора: на матеріалах судової практики
Get PDFThe paper addresses the topic of business entities’ rights and interests protection in courts with participation of the prosecutor. The goal of the publication lies in defining the nature of the prosecutor’s participation in commercial trials influence upon adherence with the principle of equality of commercial process parties as a necessary condition for adjudicating a just judgment in a case. To reach this goal, the author defines and fulfills the following tasks: 1) to define the main academic approaches to the resolution of the prosecutor’s participation in a commercial process issue; 2) to describe normative regulation of the prosecutor’s participation in a commercial process; 3) to expose the meaning of the principle of equality of the parties of a commercial process; 4) to define the most important provisions regarding the prosecutor’s engaging into the commercial process elaborated in case-law of national higher courts and ECtHR; 5) to make conclusions on adhering to the principles of equality of the parties of a commercial process and efficient business entities’ rights protection in a trial with the prosecutor’s participation.The methodology of the study includes such methods as formal-legal and comparative-legal methods, the method of systematic analysis and generalization of judicial practice.The scientific novelty of the study is in defining the influence of the prosecutor’s participation in the commercial process on the (1) balance of interests of the parties, ensuring the principle of equality before the law and the court of all the participants of the economic process, (2) observing the principle of dispositibility and the rule of law, taking into account the constitutional principles of representation of the individual’s interests in the court by the lawyer, as well as participants circle of economic legal relations and economic procedural relations.According to the results of the research, it was concluded that narrowing of the range of cases (grounds) for the prosecutor’s participation in the commercial process in order to protect the interests of the state meets the standards of rule of law, of equality of the parties, and of dispositivity in the judication of disputes with the purpose of protection by business entities of their rights. The development of Ukrainian legislation in this direction is generally in line with the process of democratization of society, the rule of law, and the right to fair trial, which is impossible to ensure without respect for the principle of equality of the parties.Статтю присвячено темі захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання в судовому порядку за участю прокурора в господарському судочинстві. Мета цієї публікації полягає у встановленні характеру впливу участі прокурора в господарському процесі на дотримання принципу рівності сторін господарського процесу як неодмінної умови ухвалення справедливого рішення у справі. Для досягнення мети поставлено та виконано такі наукові завдання: 1) визначено основні наукові підходи до вирішення питання участі прокурора в господарському процесі, висвітлені в сучасних наукових публікаціях; 2) описано нормативно-правове регулювання участі прокурора в господарському процесі; 3) розкрито зміст принципу рівності учасників господарського процесу; 4) визначено основні положення щодо участі прокурора в господарському процесі, вироблені судовою практикою національних судів та ЄСПЛ; 5) зроблено висновки щодо дотримання принципу рівності сторін господарського спору та ефективності захисту прав суб’єктів господарювання при вирішенні спору за участі прокурора.Методологія дослідження охоплює формально-юридичний та порівняльно-юридичний методи, метод системного аналізу та узагальнення судової практики.Наукова новизна полягає у встановленні впливу участі прокурора в господарському процесі на баланс інтересів сторін, забезпечення принципу рівності перед законом і судом усіх часників господарського процесу, дотримання принципу диспозитивності та верховенства права з урахуванням конституційних засад представництва інтересів особи у суді адвокатурою, суб’єктного складу учасників господарських правовідносин та господарських процесуальних відносин.За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що звуження кола випадків (підстав) для участі прокурора в господарському процесі з метою захисту інтересів держави відповідає стандартам верховенства права, рівності сторін, диспозитивності під час розгляду спорів з метою захисту суб’єктами господарювання своїх прав. Розвиток законодавства України в цьому напрямі загалом відповідає процесу демократизації суспільства, принципу верховенства права, забезпеченню права на справедливий судовий розгляд, що є неможливим без дотримання принципу рівності сторін
Ситуаційна модель подальшого етапу судового провадження в кримінальному процесі
Get PDFThe article presents the situational characteristics of the next stage of court proceedings as an element of the basic court methodics, which in its content should disclose the activities of the court at all stages of the court proceedings, give recommendations on its choice, conduct proceedings, use the most appropriate means of influencing specific court situations, presented by complexes of procedural actions and tactics of their carrying out at various stages of court proceedings.The analyzed stage includes the preparatory part of the trial, clarification of the circumstances established during the pre-trial investigation, and verification of their evidence. Situations at this stage are characterized by the fact that the court with the participation of the parties conducts a direct examination of all evidence necessary to substantiate the sentence or other decision that may be made as a result of the trial.The example of the situational characteristics of the central part of the proceedings demonstrates what a basic judicial methodics can look like, which contains recommendations on the decisions and actions of the presiding judge in a given situation of a certain stage of the general procedure of criminal proceedings. The structure of this model, which will continue to be filled with new elements, can theoretically be used as a sample for building criminalistic methods of certain types of court proceedings, and applied as a set of practical advice for judges to resolve specific court situations. It is stated that the key issue that radically affects the choice of tactics of the trial is to determine the order of submission by the parties of the evidence collected by them, which includes the order and method of their study. Variants of the sequence of judicial examination of evidence are presented, in particular in multiepisode cases, in cases of crimes committed by criminal groups, in situations where the accused deny their guilt. The issue of the possibility of using in court the testimony of the accused, victims and witnesses obtained during the pre-trial investigation was considered.У статті подано ситуаційну характеристику подальшого етапу судового провадження як елемент базової судової методики, що за своїм змістом повинна розкривати діяльність суду на всіх етапах, які складають систему судового провадження, давати рекомендації з вибору його напрямів, проведення процесуальних дій, використання найдоцільніших засобів впливу на конкретні судові ситуації, представлених комплексами процесуальних дій і тактики їх проведення на різних етапах судового провадження.Аналізований етап охоплює підготовчу частину судового розгляду, з’ясування обставин, встановлених під час досудового розслідування, та перевірку їх доказами. Ситуації цього етапу характеризуються тим, що суд за участю сторін проводить безпосереднє дослідження всіх доказів, необхідних для обґрунтування вироку чи іншого рішення, яке може бути ухвалене за результатами судового розгляду.На прикладі ситуаційної характеристики центральної частини судового провадження продемонстровано, як може виглядати базова судова методика, що містить рекомендації стосовно рішень та дій головуючого в тій чи іншій ситуації певного етапу загального порядку судового розгляду кримінальних справ. Структуру цієї моделі, що й надалі буде наповнюватися новими елементами, в теоретичному плані можна використати як зразок для побудови криміналістичних методик за окремими видами судового провадження, а в прикладному – як набір практичних порад щодо розв’язання суддями реальних судових ситуацій.Констатовано, що ключовим питанням, яке істотно впливає на вибір тактики судового розгляду, є визначення порядку подання сторонами зібраних ними доказів, що охоплює черговість і метод їх дослідження. Наведено варіанти послідовності судового дослідження доказів, зокрема в багатоепізодних справах, у справах про злочини, вчинені злочинними групами, в ситуаціях заперечення обвинуваченими своєї провини. Розглянуто питання щодо можливості використання в суді показань обвинувачених, потерпілих, свідків, отриманих під час досудового розслідування
Зразкові справи як дієвий інст румент захисту соціальних прав і забезпечення єдності судової практики
Get PDFThe article examines the model cases in the field of social protection considered by the Supreme Court. Today, the Supreme Court sets trends and is at the forefront of both judicial practice and doctrinal research in the field of law. Some decisions of the cassation instance solve long-standing problems and also formulate new questions to be answered by the legislator and legal doctrine. The study classifies the legal conclusions of the Supreme Court.Analyzing the practice of the Supreme Court in terms of model proceedings, it can be said that model cases can be classified by two criteria: by the subject of the dispute and by the subject of the appeal.The research analyzes some model cases in which violations of rights in the field of social protection are stated. This made it possible to establish that the Supreme Court has not considered a single pension case on pensions under the general law. Instead, we observe a number of problematic issues in the field of special pensions. The reasons for this, in particular, are: regulations recognized as unconstitutional, low level of legal technique during rulemaking, incorrect interpretation of the law by specially authorized bodies (departments of the Pension Fund).One of the ways to overcome this crisis could be a radical reform (update) of legislation in this area with further codification of pension legislation, where special pensions would take their rightful place in a special part of such a Pension Code, which could later become one of the magnum books of the Social Code on the German model.It is emphasized that there is an objective need to introduce liability (disciplinary) for employees of the pension fund, if the illegality of their actions was established by a court decision that has entered into force – is an objective necessity.У статті досліджено зразкові справи у сфері соціального захисту, які були предметом розгляду Верховного Суду. Сьогодні Верховний Суд задає тренди та перебуває в авангарді як судової практики, так і доктринальних пошуків у сфері права. Деякі постанови касаційної інстанції розв’язують багаторічні проблеми, а також формулюють нові запитання, на які мають дати відповідь законодавець та правова доктрина. Наведено класифікацію правових висновків Верховного Суду за критерієм можливості здійснення відступу, окремо наголошено на значенні та юридичній силі рішень у зразкових справах. На підставі аналізу практики Верховного Суду в частині зразкового судочинства зразкові справи можна класифікувати за двома критеріями: за предметом спору та за суб’єктом звернення. Обидва критерії є цінними, оскільки кожен з них по-своєму проливає світло на наявні проблеми. З одного боку, чітко видно, права яких суб’єктів порушуються, а з іншого – яка стадія реалізації особою права на пенсію має хиби і потребує удосконалення.Встановлено, що Верховний Суд не розглянув жодної пенсійної справи щодо пенсіонування за загальним законом. Основними причинами порушення соціальних прав, зокрема, є: нормативні акти визнано неконституційними Конституційним Судом України, низький рівень юридичної техніки під час нормотворення, неправильне тлумачення норм права спеціально уповноваженими органами (управліннями Пенсійного фонду України)