NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Творча діяльність дитини в цифровому середовищі: окремі питання правового характеру
No full textThe article examines issues related to children’s creative activities in the digital environment, considering the conditions that must be met for the proper implementation and effective protection of their rights. It reviews national legislation, EU acts, and the positions of scholars and practitioners related to ensuring children’s safety on the Internet and shaping their digital experience. It analyses EU practices and policies related to the Internet for children, privacy and protection measures, digital services, and the activities of digital platforms, as well as the risks of AI. It is emphasized that measures introduced by the state should stimulate an increase in digital and media literacy among children, make their access to protection on digital platforms simple and understandable, stimulate public-private partnerships in the field of digital services, and provide for the direct involvement and consideration of children’s opinions on issues that concern them. The importance of parents and other legal guardians participating in explaining the rules for using digital platforms to children is emphasized. Attention is drawn to the place of digital art in child development, and specific objects of digital creativity are highlighted. It is noted that trends in the development of digital creativity are important for art schools and should be considered in their activities. This requires certain changes in the legislation governing the activities of such schools. It is also important for the field of innovation, which requires creativity and a creative approach, and which should also be considered in the educational process. The article examines issues of children’s educational and extracurricular creative activities, barriers that may hinder access to the digital environment, and ethical and legal rules for interaction in the digital environment. In this regard, national legislation is critically analyzed, and specific conclusions are drawn regarding the protection of children’s rights and their consideration in the formulation of policies and rules related to digital services and AI.У статті розглянуто питання, пов’язані з творчою діяльністю дитини в цифровому середовищі з урахуванням умов, що мають бути дотримані для належної реалізації та ефективного захисту її прав. Здійснено огляд національного законодавства, актів Європейського Союзу, позицій науковців і практиків щодо забезпечення безпеки дитини в мережі «Інтернет» та формування у дітей цифрового досвіду. Проаналізовано практику і політику ЄС, пов’язані з інтернетом для дітей, заходами щодо конфіденційності та захисту, цифровими послугами та діяльністю цифрових платформ, а також із ризиками штучного інтелекту (ШІ). Звернено увагу на місце цифрового мистецтва в розвитку дитини, виділено окремі обʼєкти цифрової творчості. Досліджено питання освітньої та позанавчальної творчої діяльності дитини, барʼєри, які можуть перешкоджати доступу до цифрового середовища, правила взаємодії в цифровому середовищі етичного та правового характеру. У звʼязку з цим критично проаналізовано національне законодавство та сформовано окремі висновки щодо забезпечення прав дитини, врахування їх у політиках і правилах щодо цифрових послуг та ШІ
Правове регулювання надання соціальних послуг у Європейському Союзі
Get PDFThe article examines the issues of legal regulation of the EU provision of social services in the Member States. Special attention is paid to the problems and needs of developing common approaches to social security, including social services, considering international and regional European standards in this area.The author provides several main approaches to the definition of the concept of social services in the legal space of the EU, which are as follows: social services from the point of view of their providers, social services from the point of view of recipients (addressees) of such services, social services as a common good of public interest. The article emphasises the priority of a human-centred approach to the understanding and legal regulation of social services under EU law. Therefore, the main approach to the standardisation of social services should be their understanding from the recipients’ point of view.The article supports the thesis that harmonisation in the field of social security, including social services, is extremely complicated by differences in national systems. Therefore, the science of social security and EU legal acts is about coordination, not harmonisation of social security.The means of coordinating, harmonising, and preventing conflicts of norms in social security law between EU Member States and third countries include not only international and regional social standards but also the conclusion of relevant bilateral agreements.The author states that it is also necessary to develop and implement European standards and approaches to providing social services in Ukraine not only by state institutions but also by non-governmental organisations and private service providers, which is actually provided for by the legislation of Ukraine on social services. The Social Code of Ukraine, the draft of which is currently being actively developed, should be an important step in the development of legal regulation of social security and its coordination with EU law.Розглянуто питання правового регулювання ЄС надання соціальних послуг у державах-членах. Загострено увагу на проблемах і потребах вироблення єдиних підходів до соціального забезпечення, зокрема соціальних послуг, з урахуванням міжнародних, регіональних європейських стандартів у зазначеній сфері.Автор наводить кілька основних підходів до визначення поняття соціальних послуг у правовому просторі ЄС: соціальні послуги з погляду їхніх надавачів, соціальні послуги з погляду одержувачів (адресатів) таких послуг, соціальні послуги як загальне благо, що має суспільний інтерес. У статті наголошено на пріоритеті людиноцентричного підходу до розуміння та правового регулювання соціальних послуг за правом ЄС, а тому основним підходом до унормування соціальних послуг має бути їх розуміння з погляду реципієнтів.Автор підтримує тезу про те, що гармонізація у сфері соціального забезпечення, зокрема й соціальних послуг, украй ускладнена через відмінності національних систем, а тому в науці права соціального забезпечення та правових актах ЄС ідеться про координацію, а не гармонізацію соціального забезпечення.Таку координацію, узгодження та запобігання конфліктам норм у праві соціального забезпечення між державами-членами ЄС та третіми країнами забезпечують не лише міжнародні та регіональні соціальні стандарти, а й відповідні двосторонні договори
Особливості судового рішення у справах за участі дітей
Get PDFThe article is devoted to the development of approaches to the consideration of court cases with the participation of children, one of which may be the introduction of special requirements for a court decision that concerns a child, which will help to take into account the child’s best interests and, as a result, contribute to the effective protection of the child’s rights.It is emphasized that international standards in the field of child-friendly justice establish approaches that guide individual states to treat court proceedings with the participation of children in a special way, which affects the presentation and justification of the corresponding court decision.It is summarized that the practice of proceedings in international courts and UN treaty bodies demonstrates that the lack of appropriate motivation for the decision of the national court, which would reflect how the best interests of the child, his/her opinion, etc. are taken into account, may constitute an unjustified interference in the rights of the child by the state.It is concluded that some countries have special legislation that obliges courts to reflect in court decisions how the best interests of the child are taken into account. The analysis of decisions of national courts shows that court decisions in cases with the participation of children, regardless of the type of judicial proceedings, are different from court decisions in cases with the participation of adults, and reflect specific elements that are important for the proper realization of children’s rights.The position was expressed that in the corresponding court decision it is necessary to reflect how the best interests of the child were taken into account, which elements, depending on the specifics of the dispute, were taken to determine their content. A mandatory element is to reflect how the child’s right to express his/her opinion was ensured and to what extent it was taken into account. Depending on the type of proceedings and the child’s status in it, the child’s level of development, socio-psychological features of the child, the conditions of the child’s living and education, security, family situations and relationships with adults, etc., must be established.Статтю присвячено виробленню підходів до розгляду судових справ за участі дітей. Автор доводить, що запровадження особливих вимог до судового рішення, яке стосується дитини, допоможе врахувати її якнайкращі інтереси і, як наслідок, сприятиме дієвому захисту прав дитини.Наголошено, що міжнародні стандарти у сфері правосуддя, дружнього до дитини, закріплюють підходи, що орієнтують окремі держави на особливе ставлення до судових розглядів за участі дітей, що впливає на викладення та обґрунтування відповідного судового рішення.Проведено узагальнення, що практика розглядів у міжнародних судах та договірних органах ООН демонструє відсутність відповідної мотивації рішення національного суду, яка б відображала, яким чином узято до уваги якнайкращі інтереси дитини, її думку тощо, і це може становити необґрунтоване втручання в права дитини з боку держави.Зроблено висновки, що деякі країни мають спеціальне законодавство, яке зобов’язує суди відображати в судових рішеннях те, як узято до уваги якнайкращі інтереси дитини.Аналіз рішень національних судів свідчить, що судові рішення в справах за участі дітей, незалежно від виду судочинства, є відмінними від судових рішень у справах за участі дорослих і відображають специфічні елементи, які є важливими для належної реалізації прав дитини.Висловлено позицію, що у відповідному судовому рішенні обов’язково потрібно зазначати, яким чином враховано якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, взято для визначення їхнього змісту. Обов’язковим елементом є відображення, яким чином було забезпечено право дитини висловити свою думку і якою мірою її було взято до уваги. Залежно від виду провадження та статусу в ньому дитини потрібно встановити рівень розвитку дитини, її соціально-психологічні риси, умови проживання та навчання дитини, безпеку, ситуацію в сім’ї, стосунки з дорослими тощо
Розмежування повноважень органів судової влади та Конституційного Суду України у застосуванні Конституції як акта прямої дії
Get PDFOne of the conditions for effective interaction between the judiciary and the Constitutional Court of Ukraine is a clear determination and differentiation of their powers in the application of the Constitution of Ukraine as an act of direct effect. This differentiation helps to avoid duplication of powers, thereby contributing to the coordinated activities of these authorities and ensuring legal certainty. Therefore, the article examines the issues related to the differentiation of powers between the judiciary and the Constitutional Court of Ukraine in the application of the Constitution of Ukraine as an act of direct effect.The research focuses on the amendments to the Constitution of Ukraine in 2016 (on justice) and the reform of procedural legislation at the end of 2017. These amendments established a new mechanism of direct application of the Constitution of Ukraine by the judiciary, creating new challenges not only in terms of interaction but also in the differentiation of powers between the judiciary and the Constitutional Court of Ukraine. In the context of these changes, the author substantiates the differentiation of powers to verify legal acts for contradiction and compliance with the Constitution of Ukraine, as well as constitutionality, and formulates a definition of the relevant powers.It is concluded that the judiciary is responsible for the verification of a legal act’s contradiction to the Constitution of Ukraine, while the Constitutional Court of Ukraine is responsible for the verification of its compliance (constitutionality). The ground for verifying the constitutionality of an act is an appeal of an authorized subject to the Constitutional Court of Ukraine. The basis for the judicial authorities to verify a legal act for contradiction is a motion of a party to a case or the initiative of a court in civil, commercial, or administrative cases in which such a legal act is to be applied. The legal consequences of a contradiction of a legal act include the non-application of such an act in a particular case without the loss of legal force, except for normative acts adopted before the entry into force of the Constitution of Ukraine, as they are valid to the extent that they do not contradict it. In contrast, the recognition of a law or other act as noncompliant with the Constitution (unconstitutional) results in the invalidation of such an act from the date of the Constitutional Court’s decision, unless otherwise provided by the decision itself, but not earlier than the date of its adoption.It is proved that it is necessary to review the position that the courts are authorized to recognize acts non-compliant with the Constitution of Ukraine, which the Constitutional Court of Ukraine does not verify within the framework of constitutional proceedings.Однією з умов ефективної взаємодії між органами судової влади та Конституційним Судом України є чітке визначення та розмежування їхніх повноважень під час застосування Конституції України як акта прямої дії. Це дасть змогу уникнути дублювання повноважень, а відтак сприятиме забезпеченню злагодженої діяльності зазначених органів та правової визначеності. Тому у статті досліджено проблеми, пов’язані з розмежуванням повноважень органів судової влади та Конституційного Суду України під час застосування Конституції України як акта прямої дії.Значну увагу приділено змінам до Конституції України 2016 року (щодо правосуддя) та реформі процесуального законодавства наприкінці 2017 року. Ці зміни запровадили новий механізм безпосереднього застосування органами судової влади Конституції України і, як наслідок, сформували нові виклики не тільки у взаємодії органів судової влади та Конституційного Суду України, але й у розмежуванні їхніх повноважень. У контексті цих змін автор обґрунтовує різницю між повноваженнями з перевірки правових актів на суперечність, відповідність Конституції України та конституційність, у зв’язку з чим виокремлено характерні риси реалізації цих повноважень: підстави, уповноважений суб’єкт, правові наслідки. На підставі цього зроблено спробу сформувати власне визначення відповідних повноважень.Доведено необхідність переглянути позицію про те, що органи судової влади наділені повноваженнями визнавати такими, що не відповідають Конституції України, акти, щодо яких Конституційний Суд України не здійснює перевірки в межах конституційного провадження
Філософія права крізь призму дискусійного, дослідницько-діалогічного підходу (рецензія на монографію: Козюбра, Микола. Практична філософія права. Київ: Дух і Літера, 2024)
Get PDFReview of the monograph: Koziubra, Mykola. Praktychna filosofiia prava [Practical Philosophy of Law]. Kyiv: Dukh i Litera, 2024 [in Ukrainian]Рецензія на монографію: Козюбра, Микола. Практична філософія права. Київ: Дух і Літера, 202
Зрив оптових енергетичних поставок як порушення прав людини: питання кваліфікації та причинно-наслідкового зв’язку
No full textThis paper explores the intersection of energy security supply and human rights in Ukraine, focusing on the implications of disruptions in the supply of wholesale energy products. Ukraine’s wholesale energy sector is being under attack since early October 2023, with no legally sound reaction from the international community. The article studies, past hindrance of the economic development and personal liability caused by the attacks, the risks posed to human rights and other peremptory rules of public international law, including access to essential services, health, and an adequate standard of living. By examining the legal frameworks and international human rights standards, this study argues that sustained or significant interruptions in wholesale energy supply constitute a breach of human rights and sufficient cause of action by the Government of Ukraine under multilateral international instruments.Досліджено перетин безпеки постачання енергії та прав людини в Україні із фокусом на міжнародно-правових наслідках збоїв у постачанні оптових енергетичних продуктів. З початку жовтня 2023 року український оптовий енергетичний сектор зазнає атаки, проте міжнародна спільнота не виробила чіткої юридичної позиції. У статті залишено поза увагою шкоду для економічного розвитку країни та особисту відповідальність безпосередніх виконавців та організаторів нападів, натомість розглянуто ризики, спричинені атаками на енергетичну систему, для прав людини та інших імперативних норм міжнародного публічного права, включно з доступом до життєво важливих послуг, права на охорону здоров’я та на достатній життєвий рівень. Цілі сталого розвитку до 2030 року, ухвалені на саміті ООН, передбачають гідне життя та доступ до енергії, який розглядають як невідчужувану частину достатнього рівня життя та оперують поняттям енергетичної бідності як явища, якого слід уникати. Енергетична бідність, за сучасного технологічного розвитку України, переважно означає недоступність або надмірно дорогу енергію (порогом можна вважати 10–20 % доходів домогосподарства). Атаки російської федерації позбавляють домогосподарства різних регіонів доступу до енергії, спричиняючи енергетичну бідність по всій території України, під особливою загрозою – люди з особливими потребами та люди з гострими захворюваннями, адже велика частина діагностики та лікування потребує медичних приладів, які мають мережеве електроживлення. Низка конвенцій загального (пакти про права людини 1966 року) та спеціального характеру (конвенції про заборону тортур, про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Римський статут, про запобігання злочину геноциду) зобов’язують держави забезпечити різні аспекти права людини на достатній рівень життя, що є об’єктивною стороною правопорушення. Суб’єктивну сторону проаналізовано через передбачуваність наслідків атак та очікувані заперечення про технологічні можливості самозабезпечення домогосподарств і пом’якшення наслідків від переходу енергетичної системи України до більш сталих джерел енергії через зобов’язання Уряду України зменшення шкідливого впливу на довкілля. На основі аналізу норм позитивного права та міжнародного стандарту прав людини це дослідження доводить, що тривалі або значні перебої в постачанні оптової енергії є порушенням прав людини та достатньою підставою для процесуальних дій Уряду України, на підставі багатосторонніх міжнародних угод та в порядку, передбаченому ними, проти Уряду російської федерації
Свобода релігії або переконань як правова цінність у сучасних дискурсах про права людини
Get PDFThe article examines understudied dimensions of the interpretation of human rights in Ukrainian science, highlighting their key role in shaping the contemporary objectives and orientations for the right to freedom of religion or belief. This work reveals the main provisions regarding the definition and legal safeguarding of religious freedom in each of the modern approaches to the interpretation of human rights: the Sustainable Development Goals, the capability approach, decolonialism and the feminist approach.Along with the classical framework of international human rights law, these approaches broaden the spectrum of perspectives on realizing the right to freedom of religion or belief. The Sustainable Development Goals consider religious freedom in terms of achieving the well-being of present and future generations and leaving no one behind. The capability approach complements the formal definition of the right to religious freedom, with the individual’s actual ability to exercise such a right. Decolonial and feminist studies provide a thorough critique of established notions of law, deconstructing and reconstructing them through analysis of the rights and needs of women, indigenous peoples, and other marginalized groups.Despite individual features in the interpretation of legal and social phenomena, all approaches (sustainable development, the capability approach, decolonialism, feminism and anti-discrimination) share one common characteristic: they offer an alternative point of view on the established relationships that exist in specific societies. The feminist approach, for example, is closely intertwined with the approach of decolonialism. In particular, in the case of wearing religious clothing, the choice of whether or not to wear such attire should be left to the women who are required to wear it, not to human rights defenders or arbitrators from other countries or institutions who can decide for the women that wearing religious clothing violates their rights.This research focuses on human rights, particularly freedom of religion, which is partly perceived through the Western, European-American vision of human rights. On the contrary, the abovementioned critical approaches present a new vision of established international legal provisions. It should be emphasized that critical does not mean negative. Through such critical thinking, the law has an opportunity to evolve and become more attuned to specific concepts or ideas. The view from within a particular societal group allows to provide a more objective understanding and interpretation of the human right to freedom of religion or belief.У статті проаналізовано малодосліджені в українській науці виміри тлумачення прав людини, які відіграють ключову роль у сучасному формуванні мети та спрямованості наповнення права на свободу релігії або переконань. Розкрито основні положення щодо визначення й захисту релігійної свободи в кожному з сучасних підходів до інтерпретації прав людини: Цілі сталого розвитку, підхід спроможностей, деколоніальний та феміністичний підходи.Поряд із класичною системою міжнародного права прав людини зазначені підходи розширюють призму поглядів у наповненні права на свободу релігії або переконань. Цілі сталого розвитку розглядають релігійну свободу в аспекті досягнення добробуту нинішніх і майбутніх поколінь та охоплення правовим захистом усіх, щоб не залишити нікого позаду («leave no one behind»). Підхід спроможностей доповнює формальне визначення права на релігійну свободу фактичною здатністю індивіда реалізувати це право. Деколоніальні та феміністичні студії містять ґрунтовну критику усталених понять права, деконструюючи й реконструюючи їх через аналіз прав і потреб жінок, корінних народів та інших маргіналізованих суспільством груп.На підставі розгляду чотирьох підходів показано, як інтерпретації права на свободу релігії або переконань роблять її визначення більш чутливим та інклюзивним до особистісних, релігійних та культурних властивостей окремого індивіда
Гарантування трудових прав у разі виконання трудової функції поза межами місцезнаходження роботодавця
Get PDFArticle 43 of the Constitution of Ukraine declares the right of everyone to work, which includes the opportunity to earn a living by work that he freely chooses or freely agrees to. In particular, the legislator focuses on the state’s responsibility for creating conditions that facilitate the realisation of the right to work, prohibiting forced labour, ensuring proper and safe working conditions, guaranteeing decent wages, timely payment of wages, and protection against unlawful dismissal. The COVID-19 pandemic, which began in March 2020, forced the legislator to respond to new circumstances. Atypical forms of performance of the labour function became a new reality for millions of Ukrainians, even after the full-scale invasion of the Russian Federation on the territory of Ukraine. The article focuses on examining the issue of ensuring compliance with the rights and guarantees of the employee when performing the labour function outside the employer’s location. Considering the perspectives of scholars and legislators, this study elucidates the concept and content of a labour function, provides a definition for the term “place of performance of a labour function”, taking into account the distinction between the concepts of a place of work and a workplace. Additionally, the research analyses definitions and specific legislative provisions pertaining to the legal guarantees provided to an employee during the execution of a labour function.As the main element of the study, the performance of the labour function under a contract on remote work, a contract on home work and on a business trip was considered. For a better understanding of the topic, the definitions of each of the concepts, guarantees regarding the performance of the labour function in such regimes are provided. The judicial practice regarding the peculiarities of the registration of the work of a remote employee and an employee on a business trip has been analyzed. The conclusions presented in the article provide a comprehensive answer to the issue of ensuring compliance with the rights and guarantees of the employee when performing a labour function outside the employer’s location.Новою реальністю мільйонів українців після повномасштабного російського вторгнення на територію України стали атипові форми виконання трудової функції. У статті досліджено питання забезпечення дотримання прав і гарантій працівника у разі виконання трудової функції за межами місцезнаходження роботодавця. Розкрито зміст трудової функції, визначено поняття «місце виконання трудової функції», проаналізовано юридичні гарантії щодо виконання працівником трудової функції. Розглянуто виконання трудової функції за договором про дистанційну роботу, договором про надомну роботу та у відрядженні. Зроблено висновок, що важливою умовою збереження за працівником юридичних гарантій є дотримання процедури прийняття на роботу, зокрема наявність належним чином погоджених та оформлених документів, а в разі виконання трудової функції у відрядженні – документів, які підтверджують перебування працівника у відрядженні. Судова практика виходить із того, що самого лише факту повідомлення працівником роботодавця про перехід на одну з нетипових форм виконання трудової функції недостатньо
Відокремлення активів як інструмент виведення неплатоспроможного банку з ринку
Get PDFThe article is devoted to the legal aspects of an asset separation tool as a bank failure management tool. Asset separation tool is provided by FSB Key Attributes of Effective Resolution Regimes for Financial Institutions and Directive 2014/59/EU (Bank Recovery and Resolution Directive, or BRRD). However, it has not been implemented in Ukrainian legislation to date. The article defines key elements required for effective transposition of the asset separation tool. It is fundamentally important to ensure clarity in the authority’s powers to conduct non-performing assets transfer to an asset management company and powers to transfer them back in cases provided in the law, as the framework should be predictable for all stakeholders. General rules for obtaining the consent of owners of the failed banks or any other parties should not be applicable. The assets should be transferred to the asset management company with the view to value maximization or orderly liquidation. An asset separation tool is not a standalone tool and shall be applied along with other tools to deal with bank failures. The article also defines key safeguards and requirements for an asset management company to operate efficiently and mitigate risks of political interference. Most asset management companies designed for bank failure management are owned by the state, and in line with this the BRRD envisages that an asset management shall wholly or partially belong to the state or a resolution authority. The BRRD provides that the resolution authority shall approve a statutory document of the asset management company, management and their remuneration, as well as the strategy and risk profile of the company. At the same time, there should be safeguards to ensure that the asset management company should be commercially oriented and operationally independent. The most efficient asset management companies have a narrow mandate. Special powers may be introduced for an asset management company when the general framework has impediments to the efficient operation of an asset management company. It should be noted that the asset management company has a temporary nature and should be wound up once its goal is reached. Necessary incentives should be introduced in this regard. This could be a sunset clause, defined interim key performance indicators, which should be flexible and regularly reviewed, and financial incentives for staff of the asset management company. It is suggested to introduce amendments to the Law of Ukraine ‘On household deposit guarantee system’ to implement the particularities described in the article.Статтю присвячено правовим аспектам інструменту відокремлення активів, який застосовують під час виведення неплатоспроможних банків з ринку. Цей інструмент передбачений Ключовими характеристиками ефективних систем врегулювання фінансових установ Ради фінансової стабільності та Директивою 2014/59/ЄС, однак ще не імплементований у законодавство України. Розглянуто основні елементи, необхідні для ефективної імплементації інструменту відокремлення активів. Так, законодавство повинно чітко визначати повноваження органу врегулювання щодо передачі непрацюючих активів неплатоспроможного банку компанії з управління активами без згоди акціонерів або будь-яких інших осіб, а також повноваження щодо повернення активів назад у випадках, визначених законом. Така передача активів здійснюється з метою максимізації їхньої вартості для можливого продажу або впорядкованої поступової ліквідації компанією з управління активами. Стаття також визначає основні вимоги та гарантії, що мають бути передбачені для компанії з управління активами. Це норми щодо власника, предмета діяльності, повноважень, корпоративного управління та припинення компанії з управління активами. Запропоновано внести зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щоб відобразити особливості, описані у статті
Проблеми забезпечення принципу «non bis in idem» у разі стягнення виконавчого збору та основної винагороди у виконавчому провадженні
Get PDFThe article addresses the issue of double recovery of the enforcement fee and the main remuneration in enforcement proceedings. Attention is drawn to the imperfection of legislative regulation of the recovery of the enforcement fee and the main remuneration, which formally allows a private enforcement officer to recover the main remuneration after the enforcement documents have been enforced by the state enforcement service. It is clarified that the Supreme Court has resolved this issue by applying analogy of law and stated that the provisions of the Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings” are aimed at preventing simultaneous recovery of the enforcement fee and the main remuneration from the debtor. It is emphasised that the enforcement officer is obliged to recover the enforcement fee or the main remuneration again when executing a court decision in one case if the parties to the enforcement proceedings have concluded a settlement agreement, and the decision to approve it has subsequently been presented for enforcement as an enforcement document. The author notes violations of legal principles in such double recovery and proposes changes to the current legislation and the draft law to avoid these violations. The author analyses the draft Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings” in the context of introducing the concept of “enforcement sanction” to replace the enforcement fee and the main remuneration. The judicial practice is also analysed in the context of specifying the enforcement fee and the main remuneration as sanctions. Based on this, as well as on scientific works and dictionary articles, the author establishes that the enforcement fee and the main remuneration are essentially sanctions, and therefore the principle of “non bis in idem” should apply to them. Changes to laws and draft laws are proposed, taking into account that the recovery of the enforcement fee and the main remuneration should be linked not to the enforcement document, but to the court decision that is subject to compulsory enforcement.Статтю присвячено проблемі подвійного стягнення виконавчого збору та основної винагороди у виконавчому провадженні. Звернено увагу на недосконалість законодавчого регулювання стягнення виконавчого збору та основної винагороди, внаслідок чого формально дозволено приватному виконавцю стягувати основну винагороду після того, як виконавчий документ перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби. З’ясовано, що Верховний Суд вирішує вказану проблему шляхом застосування аналогії закону. Наголошено, що виконавець зобов’язаний повторно стягувати виконавчий збір чи основну винагороду при виконанні судового рішення в одній справі, якщо сторони виконавчого провадження уклали мирову угоду, а ухвалу про її затвердження надалі як виконавчий документ було пред’явлено до виконання. Зроблено висновок про порушення принципів права у разі такого подвійного стягнення та запропоновано зміни до чинного законодавства з метою уникнення вказаних порушень. Проаналізовано поняття виконавчого збору та основної винагороди, встановлено, що вони є за своєю сутністю санкціями