NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Адміністративно-правові та кримінально-правові засоби запобігання крадіжкам із магазинів
Get PDFThe article examines the issue of administrative and criminal liability for theft, particularly petty theft from shops. It discusses the grounds for such liability and the types of penalties and punishments applied in Ukraine and abroad. An analysis was conducted on criminal statistics concerning theft of someone else’s property and court statistics on decisions regarding administrative offenses related to petty theft. Statistical data indicate that in between 2022 and 2024, the National Police of Ukraine significantly reduced their response to thefts classified as criminal offenses, leading to a more than seventeenfold decrease in the number of persons convicted. A study of Ukrainian legislation showed that until August 9, 2024, theft of someone else’s property, including repeated theft, was considered an administrative offense if its value did not exceed 302.8 hryvnias. Theft was recognized as a criminal offense if its value ranged from 302.8 hryvnias to 151,400 hryvnias. However, an analysis of judicial practice reveals numerous instances where individuals were convicted and sentenced to up to five years of imprisonment for theft, even when the stolen property’s value only slightly exceeded 302.8 hryvnias. At the same time, there were cases where individuals were fined minimally for the theft considered an administrative offense, despite committing multiple thefts that cumulatively exceeded 302.8 hryvnias many times over. The approaches of legislators in other countries regarding the criminalization of shoplifting were also analysed. Based on the research conducted, it is proposed to differentiate theft offenses based on the value of stolen property. Additionally, it is suggested that if a person commits two or more thefts, without prior administrative liability, the total value of the stolen items should be aggregated to determine whether administrative or criminal liability applies.У статті досліджено проблему адміністративної та кримінальної відповідальності за крадіжки, зокрема дрібні крадіжки з магазинів, підстави такої відповідальності та види стягнень і покарань, які застосовуються у відповідних випадках в Україні і за кордоном. Аналіз статистичних даних показав, зокрема, що у 2022–2024 рр. Національна поліція України значно зменшила реагування на крадіжки, які є кримінальними проступками, а кількість осіб, засуджених за такі крадіжки, зменшилась у понад 17 разів. До 9 серпня 2024 р. викрадення чужого майна, зокрема й повторне, визначали як адміністративний проступок, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 302,8 грн, а як кримінальний проступок — якщо вартість предмета крадіжки була в широких межах від 302,8 до 151 400 грн. Але аналіз судової практики доводить, що непоодинокими є випадки засудження за крадіжку до 5 років позбавлення волі у разі, коли її предмет лише незначно перевищував 302,8 грн, і водночас засудження до мізерного штрафу за адміністративний проступок, коли особи вчиняли багаторазові крадіжки на загальну суму, що в десятки разів перевищувала 302,8 грн. Запропоновано, зокрема, визначити, що у разі вчинення особою двох чи більше викрадень, за жодне з яких її не було притягнено до адміністративної відповідальності, розміри предметів викрадення складаються і особа має нести адміністративну або кримінальну відповідальність залежно від розміру викраденого
Людська гідність і конституційне врядування в умовах воєнного стану: національні та глобальні виклики
Get PDFThe article elaborates on the threats to human dignity in both Ukrainian national and global contexts. It emphasizes the significance of human dignity as the basis for creating a contemporary legal order in Europe, and the current obstacles to its preservation amidst rising international security threats to Euro-Atlantic civilization from authoritarian regimes. The author concludes that the development of an effective system for regulating interstate relations is crucial for protecting democracies, and therefore human dignity as its foundational value. The concept of human dignity, and the justifiability of conscription—particularly in German constitutional doctrine—are examined. The author identifies a chain of systemic links between constitutional values, with dignity as the primary basis, and military duty as an essential component in establishing the constitutional order. The current challenges for constitutional governance in Ukraine during martial law are analyzed. The author argues that martial law actions, pursuing a legitimate aim of strengthening defense capability, still fail to pass the “three-part test” due to a lack of necessity and proportionality. Numerous infringements of the rule of law principle by public authorities—leading to instrumental treatment of individuals and acts of brutality during conscription—are revealed. The author draws attention to the destructive social tendencies of disintegration and disregard for the law resulting from such actions. The writer concludes that, regardless of the circumstances, it is imperative for a humancentered state based on the rule of law to abstain from measures that violate human dignity. Failing to do so delegitimizes the state and strips it of its core values, ultimately transforming it into a repressive mechanism where human dignity is excluded.У статті розглянуто стан загроженості людської гідності як у національному, так і в глобальному контекстах. Висвітлено значення людської гідності як основи побудови сучасного європейського правопорядку та поточні виклики для її захисту в контексті зростання міжнародних безпекових загроз євроатлантичній цивілізації з боку авторитарних режимів. Автор доходить висновку, що розбудова ефективної системи регулювання міждержавних відносин має вирішальне значення для захисту демократії, а отже, і людської гідності як її засадничої цінності. Висвітлено концепцію людської гідності в конституційній доктрині Німеччини разом із питанням правомірності покладання військового обов’язку. Визначено ланцюг системних зв’язків між конституційними цінностями, першоосновою яких є гідність, та військовим обов’язком як необхідним складником утвердження конституційного ладу. Проаналізовано поточні проблеми врядування в Україні в умовах воєнного стану, під час якого утвердження конституціоналізму стикається з низкою викликів. Встановлено, що заходи воєнного стану, які мають легітимну мету забезпечення обороноздатності, не завжди відповідають вимогам «трискладового тесту». Виявлено низку порушень вимог принципу правовладдя, що відображають практику інструментального ставлення до людини, особливо в розрізі свавільної жорстокості під час застосування мобілізаційних заходів. З’ясовано, що застосування заходів, які явно порушують людську гідність, делегітимізує державу, перетворюючи її на репресивний механізм, діяльність якого супроводжується дезінтеграційними суспільними процесами, що є логічним наслідком нехтування правом як універсальним соціальним регулятором. Зроблено висновок про необхідність абсолютного дотримання правовою державою принципу непорушності людської гідності як умови для якісного людиноцентричного державотворення
Поняття «комплаєнс»: загальна характеристика підходів до визначення
No full textThe article explores the concept of “compliance” and provides a definition. It analyzes its historical formation, particularly in the United States, and the impact of international standards on the development of this term in Ukraine. The concept of “compliance” first appeared in Ukraine in the banking sector.
The author examines scientific approaches to defining this concept and criticizes the view that considers compliance solely as a risk management process. The author suggests that the formation of this view was significantly influenced by the document of the Basel Committee on Banking Supervision, which established the concept of compliance risk and emphasized the necessity for banks to manage this risk. At the same time, the author proposes to understand compliance as an ongoing process, organized by the participant in social relations, aimed at ensuring the participant’s activities conform to legislative, regulatory, internal and voluntarily accepted requirements in the area where the participant operates.
The article also analyzes the main approaches to understanding this concept in Ukrainian legislation, highlighting discrepancies in the definitions of the same term provided by the legislator. In three different laws of Ukraine, three different definitions of the same concept are established. The most polarizing definition of compliance is found in the Tax Code of Ukraine, which proposes viewing compliance not as a process of ensuring conformity or risk management, but as a tool for administrative influence on the behavior of the taxpayer. The necessity of unifying of the compliance definition is justified to avoid contradictions in law enforcement.
Emphasis is placed on the need for the state to promote compliance among the participants in social relations as an internal self-regulation tool. This would, on the one hand, allow the state to create an environment in which these participants voluntarily comply with the law and do not violate it, and, on the other hand, enable the participants to perform their activities in compliance with applicable requirements and prevent their violation.У статті розглянуто поняття «комплаєнс» і надано його дефініцію. Проаналізовано історичне формування цього явища, зокрема в США, та вплив міжнародних норм на його розвиток в Україні. Досліджено наукові підходи до визначення цього поняття і висловлено критичні зауваження щодо підходу, за яким комплаєнс розглядають як процес управління ризиками. Автор пропонує розуміти комплаєнс як постійний процес забезпечення учасником суспільних відносин відповідності його діяльності вимогам законодавства, нормативним, внутрішнім та добровільно взятим на себе вимогам у сфері, в якій такий учасник веде діяльність. Також проаналізовано основні підходи до розуміння цього поняття в законодавстві України, зокрема, виявлено розбіжності в дефініціях цього терміна. Обґрунтовано необхідність уніфікації визначення комплаєнсу для уникнення суперечностей під час правозастосування. Наголошено на необхідності популяризації державою комплаєнсу серед учасників суспільних відносин як внутрішнього інструменту саморегуляції, який, з одного боку, допомагає державі створити середовище, в якому такі учасники самостійно й добровільно дотримуються вимог законодавства, а з іншого — дає змогу учасникам забезпечити ведення діяльності відповідно до застосованих вимог та запобігати їхньому порушенню
Право на житло в розумінні Європейської соціальної хартії: щодо потреби у формуванні нових стандартів
No full textThe article emphasises a comprehensive approach to understanding social rights. These rights are based on human dignity, and it is through the prism of this value that all human rights should be considered. The importance of the European Social Charter and the activities of the European Committee of Social Rights for the member states of the Council of Europe is emphasised. The provisions of the European Social Charter selected European constitutions, and the Constitution of Ukraine are analysed using the example of the right to housing. The author concludes that provisions on the prevention of homelessness are not enshrined in Ukraine at any level: neither in the Constitution of Ukraine, as is the case in some other constitutions and in the European Social Charter, nor in laws. This important provision is key to guaranteeing the right to housing for Council of Europe member states. In addition, the Council of Europe and UN approaches to the concepts of adequate housing, affordable housing and social housing are discussed. Emphasis is placed on the importance for the state of legislative regulation of issues of forced eviction, since depriving a person of the opportunity to use housing entails several violations of other human rights (freedom of movement, elections, place of work, education, etc.) and makes them particularly vulnerable in society. It is concluded that since the Constitution of Ukraine is aimed at regulating relations that arise and exist in peacetime, after the end of the war, legislation in the field of ensuring the right to housing will need to be modernised and brought into line with international and European standards. Therefore, our constitutional provisions and legislative regulation of the above-mentioned issues related to the understanding, protection and enforcement of the right to housing require further in-depth consideration and refinement. It seems appropriate to make the following proposals on the need to improve the constitutional norm (Article 47 of the Constitution of Ukraine).У статті наголошено на комплексному підході до розуміння соціальних прав. Основою цих прав є людська гідність, і саме крізь призму цієї цінності потрібно розглядати всі права людини. Акцентовано на значенні Європейської соціальної хартії, а також діяльності Європейського комітету із соціальних прав для країн-членів Ради Європи. На прикладі права на житло проаналізовано положення Європейської соціальної хартії, окремих конституцій європейських держав та Конституції України. Авторка доходить висновку щодо необхідності закріплення в Конституції України положення про запобігання бездомності. Окрім того, розкрито підходи Ради Європи і ООН до понять «належне житло», «доступне житло» та «соціальне житло». Наголошено на важливості для держави законодавчого регулювання питань примусового виселення, оскільки позбавлення особи користування житлом спричиняє низку порушень інших прав людини і робить її особливо вразливою в соціумі. Зроблено висновок, що, оскільки Конституція України спрямована на регулювання відносин у мирні часи, після завершення війни законодавство щодо забезпечення права на житло потребуватиме осучаснення й узгодження з міжнародними та європейськими стандартами
Використання віртуальних активів за договорами міни
Get PDFThe article examines the use of virtual assets as the subject of exchange contracts, where virtual assets are exchanged for goods, services, and works in the tangible world. The analysis is conducted through the lens of private law, the provisions of existing legislation, and recent legislative initiatives related to virtual assets.This study provides a comprehensive civil law perspective on the use of virtual assets as the subject of exchange contracts, considering their origin, legal nature, the provisions of the Civil Code of Ukraine, and their economic significance in the context of exchange operations. The analysis is based on the works of Ukrainian scholars, the provisions of the Law of Ukraine titled “On Virtual Assets,” dated February 17, 2022 (No. 2074-IX), the Civil Code of Ukraine, and recent draft laws aimed at regulating the virtual asset market. In addition, the study incorporates research from international and European experts who have examined the legal nature of virtual assets, as well as the provisions of Regulation (EU) 2023/1114, the world’s first comprehensive legal framework for virtual asset transactions.The research establishes that the regulation of virtual asset transactions is still in early stages within the Ukrainian legal system. This is due to several factors, including the novelty of virtual assets as a legal concept, which has been largely unexplored in legal science until recently. The initial legislative efforts to define how virtual assets can be used in law have not resolved many gaps and have created confusion regarding the application of relevant provisions. Consequently, the issue of using virtual assets as objects of exchange contracts remains inadequately regulated and insufficiently defined in legislation.The article outlines the challenges associated with using virtual assets as objects of exchange contracts, considering their economic nature. Based on the identified issues, well-founded conclusions and recommendations are formulated to improve specific legislative provisions, helping to eliminate inconsistencies in approaches to using virtual assets as exchangeable assets from both a civil law and economic law perspective. Drawing on an analysis of the provisions of Ukrainian legislation, Regulation (EU) 2023/1114, and the works of leading European and international experts investigating the nature and origin of virtual assets, the article demonstrates that virtual assets can serve as objects of exchange contracts, where they are exchanged for goods, services, and works in the tangible world.Розглянуто питання використання віртуальних активів як предмета договорів міни, за якими віртуальні активи підлягають обміну на товари, роботи та послуги матеріального світу, через призму приватно-правової природи договору міни, положень законодавства, а також останніх законодавчих ініціатив у сфері регулювання віртуальних активів.Проведено універсальне цивільно-правове дослідження стосовно використання віртуальних активів як предмета договорів міни через призму походження та цивільно-правової сутності зазначених договорів, положень Цивільного кодексу України, а також їхньої економічної природи в аспекті здійснення операцій обміну. Аналіз базується на працях вітчизняних науковців, положеннях Закону України «Про віртуальні активи» від 17.02.2022 № 2074-IX, Цивільного кодексу України та останніх законопроєктах, спрямованих на врегулювання ринку віртуальних активів. Крім того, автор використав праці закордонних фахівців, які досліджували правову природу віртуальних активів, а також положення Регламенту (ЄС) 2023/1114, який є першим у світі комплексним актом, що регулює відносини у сфері віртуальних активів.Загалом встановлено, що регулювання відносин у сфері віртуальних активів перебуває на етапі формування у вітчизняній правовій системі. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема новизною сутності віртуальних активів у правовому контексті, яка ще відносно недавно була невідома юридичній науці. Перші кроки законодавця з визначення способів використання віртуальних активів на законодавчому рівні не усунули багатьох прогалин і створили плутанину в застосуванні відповідних положень. Як наслідок, питання використання віртуальних активів як предмета договору міни досі не врегульовано належним чином і недостатньо визначено на законодавчому рівні.У статті окреслено проблематику використання віртуальних активів як предмета договору міни з огляду на їхню економічну природу. Сформовано аргументовані висновки та рекомендації щодо вдосконалення окремих положень законодавства, які допоможуть усунути неузгодженості в підходах щодо використання віртуальних активів як предмета обміну з огляду як на цивілістичний аспект, так і на економічний аналіз права. На основі аналізу положень законодавства України, Регламенту (ЄС) 2023/1114, а також праць провідних закордонних фахівців, які досліджують питання природи та походження віртуальних активів, у статті доведено, що віртуальні активи можуть бути предметом договорів міни, за якими віртуальні активи підлягають обміну на товари, роботи та послуги матеріального світу
Перспективи розвитку електронного судочинства в Україні
Get PDFThe article examines the prospects for the development of electronic justice in Ukraine, focusing on Ukraine’s strategic course towards full membership in the European Union and related European integration obligations. Emphasis is placed on the importance, when implementing e-justice, of considering the objectives set out in the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” (rule of law, European standards, ensuring everyone the right to a fair trial and respect for other rights and freedoms), as well as the basic principles of justice outlined in Article 129 of the Constitution of Ukraine. The functioning of the modules of the Unified Judicial Information and Telecommunication System (UJITS) is analysed. It is noted that certain aspects need to be improved to ensure the user-oriented functioning of the system, including adding further tools and information to the electronic cabinet, increasing the variety of templates for procedural documents, and improving user manuals for electronic court users. Attention is drawn to the need to address current problems in e-justice, such as technical malfunctions and cybersecurity threats, as well as the need for proper data protection, enhancement of digital literacy and technical infrastructure, and improvements to the regulatory framework. The prospects for the use of artificial intelligence to ensure the sustainable and efficient operation of e-justice are reviewed. The article outlines the achievements and strengths of e-justice in Ukraine, as well as its shortcomings and challenges. Among the achievements in the digitalisation of the justice system, particularly regarding compliance with standards of openness, transparency, and accessibility of court decisions, is the Unified State Register of Court Decisions. Suggestions are made regarding the prospects and further improvement of the functioning of this register. It is concluded that ensuring the functioning of e-justice tools in today’s rapidly digitalizing environment should be considered as an element of access to justice, which, in turn, is an integral part of the rule of law. The increased use of information and communication technologies in the justice system requires new emphases, particularly when addressing issues of transparency, accessibility, and accountability, which these technologies should facilitate, including through the introduction of e-justice.У статті розглянуто перспективи розвитку електронного судочинства в Україні, орієнтуючись на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та пов’язані з цим євроінтеграційні зобов’язання. Наголошено на важливості врахування під час впровадження електронного судочинства закріплених у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» завдань (верховенство права, європейські стандарти, забезпечення кожному права на справедливий суд та поваги до інших прав і свобод), а також закріплених у ст. 129 Конституції України основних засад судочинства. Проаналізовано особливості роботи модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Виявлено потребу у вдосконаленні окремих аспектів для забезпечення орієнтованого на користувачів функціонування системи, зокрема доповнення додатковими інструментами та інформацією електронного кабінету, збільшення різноманітності шаблонів процесуальних документів, вдосконалення інструкцій для користувачів електронного суду. Звернено увагу на потребу у вирішенні поточних проблем функціонування електронного судочинства, як-от технічні збої та загрози кібербезпеці, зазначено про потребу в належному захисті даних в електронному судочинстві, в підвищенні цифрової грамотності та забезпечення технічним обладнанням, у вдосконаленні нормативно-правового регулювання та ін. Здійснено огляд перспектив використання штучного інтелекту для забезпечення стабільної та ефективної роботи електронного судочинства. Зроблено висновок про те, що забезпечення функціонування інструментів електронного судочинства в сучасних умовах стрімкої цифровізації слід розглядати як елемент доступу до правосуддя, що, своєю чергою, є невіддільним елементом верховенства права
Правове регулювання систем штучного інтелекту та захист персональних даних: лінії взаємозв’язків
No full textThe article explores the interplay between the potential legal regulation of artificial intelligence (AI) systems and the personal data protection regime. The analysis is conducted with due regard to the relevant trends in AI regulation, particularly the (EU) AI Act and the Council of Europe Framework Convention on AI, which currently define the vector for policy development at the international and national levels. The article substantiates that the architecture of modern AI systems, at all stages of their lifecycle (from development to practical implementation), is associated with significant personal data processing operations. This creates systemic risks to the rights and freedoms of data subjects, causing a certain conflict between the innovative potential of AI and the established guarantees in the sphere of personal data protection. These risks are especially significant in jurisdictions with an inadequate level of personal data protection, which includes Ukraine, making the analysis of the interconnections between AI systems and personal data protection particularly relevant.The research demonstrates how key principles of personal data protection (such as lawfulness, data minimisation, purpose limitation, transparency, and accuracy) face challenges in the AI context. For example, the principle of data minimisation conflicts with the need for AI systems to use large datasets for system development purposes, and the “black box” problem of AI systems may be inconsistent with the requirement of data processing transparency. The author argues for the necessity of developing an approach where data protection requirements (updated in line with current EU standards, including the General Data Protection Regulation) must be an integral part of the legal regulation of AI in Ukraine. The key mechanisms that allow for the implementation of such an approach are AI transparency and human oversight, which enable the realisation of other guarantees both in the sphere of personal data protection and in the context of AI regulation. For Ukraine, this also signifies an urgent need to implement the relevant norms and to create a corresponding supervisory authority with a sufficient level of institutional capacity. These conclusions are important for further work on draft data protection law No. 8153 and for the formation of a national strategy for regulating AI.У статті досліджено зв’язок між потенційним правовим регулюванням систем штучного інтелекту (ШІ) та режимом захисту персональних даних. Аналіз проведено крізь призму тенденцій у сфері регулювання систем ШІ, зокрема Акта (ЄС) про ШІ та Рамкової конвенції Ради Європи про ШІ, що на сьогодні визначають вектор розвитку політики на міжнародному та національному рівнях. У статті обґрунтовано, що архітектура сучасних систем ШІ на всіх етапах їхнього життєвого циклу – від розроблення до практичного впровадження – пов’язана з обробкою значних масивів персональних даних. Така характеристика систем ШІ зумовлює системні ризики для прав і свобод суб’єктів даних, створюючи певний конфлікт між інноваційним потенціалом ШІ та усталеними гарантіями у сфері захисту персональних даних. Ці ризики є особливо істотними в юрисдикціях із неналежним рівнем захисту персональних даних, що характерно й для України. Тож актуальним є аналіз взаємозв’язків між системами ШІ та захистом персональних даних.Дослідження демонструє, як основні принципи захисту персональних даних: законність, мінімізація, обмеження мети, прозорість та точність – стикаються з викликами в застосуванні ШІ. Наприклад, принцип мінімізації даних вступає в колізію з потребою алгоритмів машинного навчання у значних наборах даних для цілей розробки систем, а проблема «чорної скриньки» систем ШІ може не узгоджуватися з вимогою прозорості обробки даних. Автор доводить необхідність розроблення підходу, за яким вимоги у сфері захисту персональних даних (оновлені відповідно до чинних стандартів ЄС у цій сфері, включно із Загальним регламентом про захист даних) повинні бути складовою частиною механізму правового регулювання ШІ в Україні. Головними механізмами, що дають змогу реалізувати такий підхід, є прозорість та людський нагляд, що уможливлюють реалізацію інших гарантій як у сфері захисту персональних даних, так і в регулюванні ШІ. Для України це також означає нагальну потребу в імплементації відповідних норм і створення відповідного наглядового органу з належним рівнем інституційної спроможності. Ці висновки є важливими для подальшої роботи над законопроєктом № 8153 та для формування національної стратегії регулювання ШІ
Становлення правового регулювання зелених облігацій в Україні
Get PDFThis article describes the historical and legal aspects of the formation and development of the legal regulation of green bonds in Ukraine. The author analysed the prerequisites for the emergence of the need for the legal regulation of legal relations related to the placement of green bonds by issuers. It is asserted that the initiative to introduce the legal regulation of green bonds in Ukraine was driven by the need to comply with Ukraine’s commitments under international law in the field of sustainable development and the green economy, as well as the need to attract significant financing for investment projects. The author reviewed the official legislative acts that form the basis for the introduction of the legal regulation of green bonds in Ukraine from September 2018 to August 2020. The draft normative and legal acts that preceded the legislative forms of green bond regulation and the need for further development at the level of by-laws have been analysed. The peculiarities of the formation and development of the legal regulation of green bonds in Ukraine have been identified. It is stated that the first concept of green bond regulation in Ukraine was developed within technical assistance projects involving the State Agency on Energy Efficiency and Energy Saving of Ukraine and international organizations. The key trends in the development of green bond regulation, considering the peculiarities of its formation and development in Ukraine, have been highlighted. Such trends, among others, include the increasing influence of the EU acquis communautaire on green bonds, the integration of green bond regulation into the broader framework of sustainable finance, and continuous regulatory updates based on the experience of future offerings. It is stressed that the development of green bond regulation in Ukraine should align with the best international standards and practices. The article identifies prospective directions for further research in green bond regulation, which may include analysing its development within sustainable finance and the determining its place within the broader system of sustainable bonds.У статті висвітлено історико-правові аспекти становлення правового регулювання зелених облігацій як інструменту сталого фінансування в Україні. Проаналізовано передумови виникнення потреби в правовому регулюванні суспільних відносин, пов’язаних із розміщенням зелених облігацій емітентами. Розглянуто проєкти нормативно-правових актів, які передували законодавчому оформленню правового регулювання зелених облігацій, а також доцільність подальшого розвитку правового регулювання зелених облігацій на рівні підзаконних нормативно-правових актів. З’ясовано особливості становлення правового регулювання зелених облігацій в Україні. Виокремлено ключові тенденції його розвитку з урахуванням цих особливостей. Наголошено також на необхідності врахування найкращих міжнародних стандартів та практик. На підставі висновків проведеного дослідження окреслено перспективні напрями подальших розвідок у сфері правового регулювання зелених облігацій
Правове регулювання домашньої праці: зміни в трудовому законодавстві України
Get PDFThe publication examines labor issues concerning domestic workers in accordance with the Law of Ukraine “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Regulation of the Labor of Domestic Workers.” The article analyzes the concepts of “domestic worker”, “domestic work”, and “household”; defines their characteristics; and distinguishes between domestic work, home work, and remote work. The article considers the rights and guarantees granted to employee under national legislation and ILO Convention No. 189, including general labor rights, as well as respect for personal dignity, privacy, and the right to determine working hours with regard to time needed for education. The article elaborates on labor law provisions concerning employment contracts with domestic workers; for example, contracts should include information about food and housing (if provided), the length of the trial period (if applicable), and other relevant terms. It is established that the employer may be a member of the household, the entire household, a representative of an individual, or a healthcare agency, while a domestic worker may be any individual over the age of 16. The article highlights the problems identified by specialized Committees of the Verkhovna Rada of Ukraine during the drafting stage, including the absence of a law ratifying ILO Convention No. 189, failure to account for the employee’s right to determine their living conditions in the household, and lack of protection against being forced to remain in the household during rest periods. The article examines a decision of the European Court of Justice emphasizing the importance of upholding domestic workers’ right to access social security benefits, regardless of the specific nature of their employment relationship. The study concludes that incorporating provisions on domestic work into national legislation reflects Ukraine’s consistent fulfillment of human rights obligations and represents a progressive step toward EU accession.Статтю присвячено дослідженню питання праці домашніх працівників за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників». Проаналізовано поняття «домашній працівник», «домашня праця», «домогосподарство», визначено їхні особливості, розмежовано категорії домашньої праці та надомної й дистанційної роботи. Розглянуто права і гарантії, які надають працівникові за національним законодавством та Конвенцією Міжнародної організації праці № 189, опрацьовано положення трудового законодавства щодо специфіки укладення трудових договорів з домашніми працівниками, сторін такого договору. Виокремлено проблеми вказаного Закону, про які зазначали профільні комітети Верховної Ради України на стадії опрацювання законопроєкту, зокрема відсутність Закону про ратифікацію Конвенції МОП № 189. Досліджено рішення Суду Європейського Союзу стосовно важливості дотримання права домашніх працівників на доступ до виплат соціального забезпечення. Зроблено висновок, що імплементація положень про домашню працю в національне законодавство свідчить про послідовне дотримання Україною зобов’язань у сфері прав людини та є прогресивним кроком на шляху вступу до ЄС
Тлумачення в кримінальному праві: особливості та межі
No full textThe article examines the peculiarities of interpretation in criminal law, which, given distinct nature of this branch of law, remains a topical issue today. In particular, the article focuses on the broad interpretation of criminal law provisions, which continues to provoke heated debate among scholars.The author provides a brief overview of the historical development of the concept of interpretation in law and the changes in attitudes towards its implementation. As a result, it becomes evident that the issue of interpretation is not new, but dates back centuries and has been the subject of reflection and discussion throughout history.The article also draws attention to the distinction between private and public branches of law, and the necessity of such a division. The author concludes that this division has a significant impact on the process of interpreting legal provisions. At the same time, the author emphasises that the distinctive features of criminal law provisions make it difficult to classify this branch strictly as private or public law. Criminal law provisions are highly specific, and therefore their interpretation has its own nuances and requires additional attention. In particular, the author examines the attitudes of scholars and court positions on the interpretation of criminal law provisions, including scope-based interpretation. Specifically, the author reviews the case law of German and Italian courts, as well as cases heard by the European Court of Human Rights. It is found that broad interpretation of criminal law provisions can occur in law enforcement practice, as it addresses contemporary challenges and the need for justice.As a result, it is concluded that in some cases, criminal law provisions must be interpreted extensively, and such a process is sometimes inevitable. At the same time, the issue of defining the limits of such interpretation remains controversial and requires resolution to ensure effective and fair law enforcement. Human rights—equally those of the defendant and the victim—serve as clear guidelines and limitations for such activities, as their violation would undermine their very purpose.У статті розглянуто особливості тлумачення в кримінальному праві, що з огляду на специфіку цієї галузі права є актуальним питанням на сьогодні. Особливу увагу приділено саме розширювальному тлумаченню кримінально-правових норм, що досі викликає гострі дискусії в наукових колах. Проведено стислий огляд історії розвитку поняття тлумачення в праві та зміни ставлення до нього. Звернено увагу на особливості поділу галузей права на приватні та публічні, необхідність такого поділу, а також його вплив на процес тлумачення правових норм. Наголошено, що через особливості норм кримінального права ця галузь не належить ні до приватно-правових, ні до публічно-правових. Досліджено ставлення науковців, а також позиції судів до тлумачення норм кримінального права, зокрема за обсягом. Зроблено висновок, що в окремих випадках кримінально-правові норми можуть тлумачити розширено і такий процес є невідворотним, водночас питання меж такого тлумачення залишається дискусійним і потребує вирішення для забезпечення ефективного та справедливого правозастосування