NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Пастка Мінських домовленостей: втручання Москви в переговорний процес щодо врегулювання конфлікту в Україні
No full textThis article is a multidisciplinary analysis of the Russian Federation’s exploitation of legal systems, both international and domestic, to pervert arbitration efforts in Ukraine. This short study seeks to address challenges in moving forward with future mediation efforts and asserts that the Russian Federation exploits Minsk II to contain and subdue Ukraine. Simultaneously, Russia overtly disassociates itself with its manufactured conflict in Donbas while covertly maintaining a violent stalemate in the region. It deceptively supports these arbitration efforts to satisfy international stakeholders, but has weaponized the process to achieve impunity in pursuit of greater geopolitical objectives and violations of Ukrainian sovereignty. This article offers an overview of the emerging concept of Malign Legal Operations, a notion which is colloquially known as lawfare. It highlights the Russian Federation’s use of this strategy to achieve impunity within a revisionist approach to the rule of law. Furthermore, it summarizes peacebuilding efforts in the Russo-Ukrainian war from the perspective of malign legal operations and assess Minsk II to be a trap used to reduce violence in the region on the Kremlin’s terms by creating a “frozen conflict” in the likeness of South Ossetia, Abkhazia, and Transnistria. This article asserts that the Ukrainian law “On Special Self-Governance Procedure in Separate Regions of Donetsk and Luhansk Oblasts” is, de facto, the legal implementation of the Minsk Agreement without the accord being referenced by-name in the law. This fact, inter alia, serves Moscow by legally containing Ukraine and forcing a situation whereby the Kremlin’s objectives are pursued by Ukraine’s genuine and sincere desire to bring about peace in a conflict that was manufactured by the Russian Federation.Article received 15.10.2019Ця стаття є багатодисциплінарним аналізом використання Російською Федерацією (далі – РФ) правових систем, як міжнародної, так і національної, для саботування зусиль, спрямованих на пошук правових рішень щодо конфлікту в Україні. Метою цього короткого дослідження є пошук відповідей стосовно майбутніх зусиль щодо медіації та їхнього прогресу. Зокрема, авторка стверджує, що РФ використовує Мінські угоди (далі – Мінськ ІІ) для стримування та підкорення України. Водночас Росія відкрито дисоціюється (відмежовується) від штучно створеного та підтримуваного нею конфлікту на Донбасі, приховуючи свою участь у підігріванні конфліктного клімату в регіоні. Росія оманливо підтримує зусилля міжнародних партнерів, спрямовані на врегулювання конфлікту, перетворивши процес на зброю, щоб запобігти покаранню та досягти більш вигідних геополітичних переваг ціною українського суверенітету. У статті запропоновано огляд зароджуваної концепції злочинних правових операцій, поняття, відомого як «правова війна». Наголошено на тому, що РФ вдається до цієї стратегії з метою запобігання покаранню, використовуючи ревізіоністський підхід до верховенства права. Також підсумовано зусилля, спрямовані на досягнення миру в російсько-українській війні, з погляду злочинних правових операцій та запропоновано розглядати Мінськ ІІ як пастку: з одного боку, відбувається зменшення жорстоких дій у регіоні на умовах Кремля, а з іншого – створюється «заморожений конфлікт» на кшталт Південної Осетії, Абхазії та Придністров’я. Авторка вважає, що Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих регіонах Донецької та Луганської областей» є де-факто імплементацією Мінська ІІ без прямого посилання на угоду. Москва робить це для того, щоб стримувати Україну в правовому полі та нав’язувати ситуацію, в якій Кремль досягає своєї мети, використовуючи щире прагнення України досягти миру у штучно створеному РФ конфлікті.Матеріал надійшов 15.10.201
Конституціоналізація політичних партій: досвід Німеччини та України
Get PDFThe legal framework for political parties, which defines their place within the system of state power, creates the basis for the functioning of the party system as well as the state. Considering that political parties are important participants of the political process and one of the key actors of the state decision-making, regulation of the legal status and activities of this institution is a prerequisite for the democratic development of the state. In this regard, this article examines the case of Germany and Ukraine in the process of constitutionalization of political parties. Through analysis of the relevant provisions of the constitutions of both countries, the article defines the place of political parties in the state system. In addition, the article considers the methodology of measuring the level of constitutionalization of political parties. Based on the data on the level of constitutionalization of political parties in Germany and Ukraine, the author attempts to determine the role of the constitutionalization of political parties in the process of their institutionalization. The article finds that the process of constitutionalization shapes the institutional role of political parties in the state and provides the parties with the core principles of their functioning. Although constitutions of both Germany and Ukraine embed provisions regulating political parties, only the Basic Law of Germany covers the issue of the institutional capacity of political parties and their place within the state policy. Considering that the Constitution of Ukraine does not determine the place of political parties in the system of the state power, further research shall be conducted to define the impact of constitutionalization on the process of party institutionalization in Ukraine.Article received 27.02.2019Законодавче закріплення регулювання діяльності політичних партій та визначення їхнього місця в системі державної влади є фундаментом для функціонування партійної системи та держави загалом. Зважаючи на те, що політичні партії є важливими учасниками політичного процесу та одними з ключових суб’єктів ухвалення державних рішень, законодавче впорядкування правового статусу та діяльності цього інституту є неодмінною передумовою для демократичного розвитку держави. У статті розглянуто досвід Німеччини та України в процесі конституціоналізації політичних партій. За допомогою аналізу відповідних положень конституцій обох країн визначено місце політичних партій у системі державного устрою. Окрім цього, у статті розглянуто методологію визначення рівня конституціоналізації політичних партій. На основі даних щодо рівня конституціоналізації політичних партій у Німеччині та Україні автор робить спробу визначити роль конституціоналізації політичних партій у процесі їхньої інституціоналізації.Матеріал надійшов 27.02.201
Реалізація права на мирні зібрання: фактори обмеження і механізми забезпечення законності
Get PDFThe article studies the origin and essence of the right to peaceful assemblies and analyzes the historical development of the contents of the right to peaceful assemblies. Several possible definitions are given, in particular in the international law and national legislation. Examples of definitions derived by philosophers and lawyers are also given. The paper outlines historical experience of Ukraine on the issue of the protection of peaceful gatherings, as well as the current situation, both in the legislative aspect and in the aspect of legal proceedings. The factors limiting the right to peaceful assemblies, namely place, time and method, are analyzed. The details of such components of the place factor as private property and public institutions are disclosed. As an example, the paper addresses the cases of British and American Supreme Courts, as well as the cases of ECHR. In addition, the article seeks to establish a reasonable timeframe, illustrating, as an example, the cases of the ECHR and the British Supreme Court. The latter factor determines the factor of the method, substantiating its theoretical aspects by judicial practice. In a separate section, the article deduces a three-component test, emphasizing the importance of the three-component test as the only effective mechanism for setting the framework for the regulation of peaceful assembly. At the same time, possible shortcomings of each link of the three-component test are presented separately. The paper concludes that the establishment of specific general restrictions on peaceful assembly is not possible either in terms of place, or in terms of time or method. Therefore, it is important to remember the need for individual consideration of each case and the application of a three-component test in order to balance the right to peaceful assembly.Article received 26.02.2019Статтю присвячено дослідженню питань обмеження права на мирні зібрання. Розглянуто історичний ізагальнотеоретичний аспекти права на мирні зібрання в Україні та світі. Опрацьовано статистичні дані щодо судових рішень про заборону мирних зібрань в Україні. Проаналізовано фактори обмеження, як-от: час, місце, спосіб проведення мирних зібрань. Виділено ключові складники факторів обмеження мирних зібрань, зокрема приватну власність та публічні установи, до питання місця проведення зібрання. Здійснено огляд судової практики ЄСПЛ та Верховних судів США і Великої Британії. Проаналізовано елементи трискладового тесту: законність, легітимна мета, необхідність у демократичному суспільстві. Описано переваги та недоліки їх використання щодо оцінювання законності обмеження права на мирні зібрання.Матеріал надійшов 26.02.201
Розвиток правової думки про попереднє слідство на українських землях у складі Російської імперії
Get PDFThe article deals with the systematized legal literature of the nineteenth and beginning of the twentieth centuries, which covers the implementation of the functioning of pre-trial investigation (preliminary investigation), in Ukrainian lands within the Russian Empire. The source base determines the genesis of the development and establishment of the functions of pre-trial investigation in the pre-revolutionary period. It is described in the chronological order: the first authors’ group includes publications which describe the state body investigation of the crimes in the end of the 18th century – up to 1864 (pre-reform period). Investigating the literature, the author established that the distinction between the preliminary investigation and the executive activity of authorities was positively affected by the work quality of the judiciary. It improved the effectiveness of the preliminary investigation. The second group of literary sources consists of scientific tests on the legal bases and practical implementation of the functions of the pre-trial investigation from the beginning of the judicial reform of Alexander II till the beginning of the nineteenth century. It is established that the development and perfection of the functional model of bodies (which were authorized to carry out the function of pre-trial investigation) took place because of the influence of a number of political, economic and social processes. These events were interconnected and served as a catalyst to develop a direction of such a legal thought. The third category of literary sources discovered the specifics of the implementation of the function of pre-trial investigation from the beginning of the twentieth century until the restoration of the monarchical order of 1917. At this time, the legal thought gained its maximum development. The reform of the judicial system was actively discussed in political circles and was covered in programs of liberal parties of regal Russia at the beginning of the twentieth century. Spreading of free-thinking in the society, the origin of new political currents radically influenced the people’s legal consciousness. All of these factors forced the authorities to reconsider the functional model of law enforcement agencies in the field of the preliminary investigation.Article received 02.03.2019У статті систематизовано юридичну літературу ХІХ – початку ХХ ст., у якій висвітлено питання щодо попереднього слідства на українських землях у складі Російської імперії. Джерельну базу викладено в хронологічному порядку та поділено на три категорії. До першої групи публікацій увійшли видання, в яких охарактеризовано діяльність державних органів, уповноважених здійснювати розслідування злочинів, наприкінці ХVIII ст. – до 1864 р. Під час дослідження зазначеної літератури встановлено, що відмежування попереднього слідства від діяльності органів адміністративно-виконавчої влади позитивно вплинуло на якість роботи органів правосуддя, особливо це поліпшило розслідування злочинів. Другу групу літературних джерел становлять наукові видання, присвячені правовим основам та практиці реалізації функції попереднього слідства від початку судової реформи Олександра ІІ до початку революції 1917 р. Доведено, що розвиток і вдосконалення функціональної моделі органів, уповноважених здійснювати розслідування злочинів, відбувалися під впливом низки політичних, економічних і соціальних процесів. У третій категорії літературних джерел висвітлено правову думку щодо специфіки реалізації функції попереднього слідства з початку ХХ ст. до повалення монархічного ладу.Матеріал надійшов 02.03.201
Розуміння суспільної небезпеки злочину (за результатами соціологічного експерименту)
Get PDFThe article presents the results of the experiment conducted within a series of lectures focused on the issues of “social danger” and “gravity” of offence in September – December, 2018. Approximately 200 lawyers of different status (students and instructors of law schools, higher education institutions, local prosecutor offices’ officials, as well as parliamentary employees) participated in it. The major idea of the experiment was focused on conducting the first anonymous poll of the participants in real time, which has contributed to ascertainment of lawyers’ common understanding regarding the essence and functionality of the “social danger” issue; presenting concentrated information regarding the issues in practical application of this issue and on the consequences resulting from its application; a subsequent poll; and the evaluation of the change dynamics in audience attitude to the issue of “social danger”. The outcome has proven i.e. the following: lawyers’ understanding regarding the essence and functionality of the “social danger” issue is on the one hand based on traditional approaches present in national textbooks, while on the other hand those do not reflect the reality of the contemporary criminal law application practice; these ideas undergo sharp changes following the familiarization with the history of the appearance of this issue in the national legislation, as well as with the contemporary practice of its application. Contrary to the initial poll, the subsequent poll’s participants’ answers have reflected the negation of a set of claims traditionally present in major Ukrainian Criminal Law textbooks, namely that the characteristic of social danger is being effectively applied as an instrument of criminal liability differentiation and individualization; the characteristic of social danger provides a possibility to distinctly distinguish different types of offences, namely crimes and administrative delicts. Almost all participants also acknowledged the absence of the test (algorithm) allowing unequivocal establishment of the character and degree of a certain deed social danger.Article received 29.03.2019У статті подано результати експерименту, проведеного у вересні – грудні 2018 р., у якому взяли участь близько 200 правників різних категорій. Основний зміст експерименту зводився до такого: проведення першого анонімного опитування учасників у реальному часі, завдяки якому було з’ясовано загальні уявлення правників про сутність та функціональність категорії «суспільна небезпека злочину»; подання концентрованої інформації про проблеми практичного застосування цієї категорії та наслідки, до яких призводить її використання; повторне опитування та оцінка динаміки зміни ставлення аудиторії до поняття «суспільна небезпека». Результати засвідчили, що в процесі експерименту більшість учасників різко змінила свої погляди і визнала, що ознака суспільної небезпеки не може ефективно використовуватись як інструмент диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності, ця ознака не дозволяє чітко розмежувати різні види правопорушень – злочини та адміністративні делікти, не існує тесту (алгоритму), що дозволяє однозначно встановити характер і ступінь суспільної небезпеки певного діяння.Матеріал надійшов 29.03.201
Кримінально-правова протидія домашньому насильству в окремих країнах Європейського Союзу
Get PDFThe level of crime associated with domestic violence has been observed in the European Union in recent years. In some countries, for example in France, this is a common problem.The problem of domestic violence is explored in the works of such scientists, as O. Bandurka, A. Blaga, O. Dzhuzha, B. Golovkin, O. Kostenko, R. Perelygina. But the issue of criminal legal counterwork of domestic violence in the countries of the European Union is not researched enough.The experience of criminal legal counterwork of domestic violence in such countries of European Union as the United Kingdom, France, Germany and Poland was researched. It was analyzed criminal laws of Great Britain, France, Germany and Poland, which regulate the counterwork of domestic violence.In our opinion, the positive elements of the system of criminal legal counterwork of domestic violence in the UK is the possibility of prohibiting the contacts of the aggressor with the victim, the failure to admit him to the family home and the possibility of checking the partner on a violent past. In the system of criminal law enforcement of domestic violence in France, it is positive that the crime of marriage or partner is aggravating circumstances for all crimes, the possibility of evicting the offender from home both before and after imprisonment, the criminalization of the incest and the threats of committing a crime against a spouse, a partner who lives with the offender under the civic solidarity agreement. In the system of criminal legal counterwork of domestic violence in Germany, the positive elements are provision for a special norm that establishes criminal liability for theft by relatives or persons living in the same house, criminalization of the incest, the obligation of the offender to leave the home and the possibility of preventing him from staying in certain places, to live in a certain locality or in a certain area. In the system of criminal law enforcement of domestic violence in Poland, positive elements are the creation of a “blue line”, the possibility of an immediate extradition without a court order of a child who is being abused.Based on the analysis of the experience of criminal legal counterwork of domestic violence in the United Kingdom, France, Germany and Poland, we consider it is expedient to include in the legislation of Ukraine norms regarding the recognition of the crime of marriage or partner as an aggravating circumstance for all crimes, the possibility of evicting an offender from home as before and after being imprisoned, prohibiting the offender from staying in specified places, residing in a certain settlement of a certain area, the possibility of immediate removal without a court decision of a child who is suffering from severe illness criminality of incest and treats of domestic violence, the possibility of checking a partner at a violent past.Article received 27.02.2019У статті досліджено досвід кримінально-правової протидії домашньому насильству в таких країнах Європейського Союзу, як Велика Британія, Франція, Німеччина та Польща. Розглянуто кримінально-правові норми цих країн, які визначають поняття, види домашнього насильства та перелік осіб, які є потерпілими і кривдниками в контексті кримінального законодавства. Проаналізовано кримінально-правові норми, які регламентують протидію домашньому насильству. Визначено заходи, які застосовуються до кривдників з метою запобігання та протидії домашньому насильству. Досліджено роль та функції поліції в контексті кримінально-правової протидії домашньому насильству. Проаналізовано досвід кримінально-правової протидії домашньому насильству щодо дітей у Польщі. Визначено основні напрями протидії домашньому насильству в Україні, враховуючи відповідний позитивний досвід у Великій Британії, Франції, Німеччині та Польщі.Матеріал надійшов 27.02.201
Універсальна юрисдикція в національному законодавстві: порівняльний аспект
Get PDFCurrently, international community faces bloody armed conflicts. During the operation in Syria, thousands of civilians become victims. Many other countries are suffering because they are forced to divide their homes with the waves of migrants. Every day we see violation of human rights, which are the most important values enshrined in the international law, and these violations constitute crimes against the international law. Ukraine is also experiencing a similar situation. During the aggravation of Ukrainian-Russian relations, the issue of responsibility of the parties to the conflict for their crimes is very relevant. In this context, accusations and convictions often occur at the level of national courts. They are the most effective instrument of condemning citizens of the other party for war crimes. Our task is to figure out whether there exists an effective mechanism to convict the perpetrators of the most serious crimes. There are mechanisms to punish the subject whose actions affect the interests of all mankind. It is widely known and used both in the international and national law, and called universal jurisdiction. The problem is that still, there are not any unified principles for its application. In particular, the question arises, who can apply it and against whom. The article reveals the peculiarities of application of the universal jurisdiction in the national law. In particular, attention is paid to the mechanisms for consolidating universal jurisdiction in the legislation of the Romano-Germanic and Anglo-Saxon legal systems, in particular as regards its subject-matter, personal and territorial application. An inalienable element of this study is the analysis of the powers and practice of the judicial authorities in this matter. The main purpose of the article is a study of universal jurisdiction, based on classical cases of its consolidation in the national law. Additionally, we consider issues of practical application thereof in cases of war crimes. The conclusion is that the national legislation has moved to a more narrow understanding of the universal jurisdiction. Most often, in order to start a case, the complainant must be present before the national court. It is important that the offenses have a connection with public interests of the state iudex loci deprehensionis. The problem is also that the consolidation and application of universal jurisdiction at the national level has not been yet unified.Article received 25.02.2019Щодня ми бачимо порушення прав людини, які є найважливішою цінністю, закріпленою в міжнародному праві, і ці порушення є злочинами проти міжнародного права. Україна також переживає подібну ситуацію. Під час загострення українсько-російських відносин питання відповідальності сторін конфлікту за злочини є дуже актуальним. Засудження часто відбувається на рівні національних судів, адже вони є найефективнішим інструментом засудження громадян іншої сторони за воєнні злочини. У статті розкрито особливості застосування універсальної юрисдикції в національному праві. Ця концепція є актуальною для України сьогодні у світлі подій на Сході. У статті розглянуто механізми закріплення універсальної юрисдикції в законодавстві держав романо-германської та англосаксонської правових систем, зокрема щодо її предметного, персонального та територіального застосування. Здійснено аналіз повноважень та практики судових органів у цьому питанні.Матеріал надійшов 25.02.201
Протиріччя між державою і правом: сутнісний аспект
Get PDFThe article is focused on the general theoretic problem of differentiation between the essence of such social phenomena as the state and the law, which problem is scarcely developed in both, western and domestic science of law. The need of a theoretic and conceptual insight into this problem is implied, in particular, by the fact that domestic law publications still view the law and the state as phenomena of the same order and same essence, whereas the need of their differentiation is not only due to theoretic interests, but also due to practical purposes of improving the approaches to policy making and policy enforcement activities of the state.The article analyses the key views of law theoreticians and theorists in respect of the dual nature of the law, in particular, rational and irrational attributes of the law, combination of reality and perfection dimensions therein, etc. The article includes arguments supporting required differentiation of the law and state essence, identity of their essential characteristics, including the advantage of rational aspects and mitigation of irrational and moral aspects in the state essence and in operation of state bodies. The study includes a comparative analysis of the key controversies arising between the law and the state in the course of fulfilment of their functions on the essence and content levels.In particular, this applies to the process of state rulemaking, when a mandatory rule formulated by a competent authority of a state deprives of the properties which it possesses to become legal. Such a norm may be: unclear; full of contradictions; impracticable; devoid of legal content; devoid of enforcement mechanisms; collided with other norms; given back force; constantly changing; unpublished, etc. Similarly, contentious contradictions can arise in the process of legal regulation and enforcement. The authorities of the State which perform the relevant functions are not prevented from the inconsistency of official actions with the proclaimed norm, in the process of applying the competent authorities may give a false interpretation of the legal norm, apply double standards or discretionary powers contrary to the law, misuse the rights, etc. The article contains the conclusions on the reasons of such controversies and future research directionson this topic.Manuscript received 21.11.2019Статтю присвячено мало розробленій як у західній, так і у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичній проблемі розрізнення сутності таких соціальних явищ, як держава та право. Необхідність теоретичного і філософсько-правового осмислення цієї проблеми зумовлена, зокрема, тим, що у вітчизняній правничій літературі досі зберігаються уявлення про право та державу як явища одного порядку й однієї сутності. Потреба в їх розрізненні спричинена не тільки теоретичним інтересом, а й практичною метою удосконалення підходів до нормотворчої та нормозастосовної діяльності держави. Проаналізовано основні позиції теоретиків і філософів права щодо дуальної сутності права, зокрема про раціональні та позараціональні його властивості, поєднання в ньому реального та ідеального вимірів тощо. Наведено аргументи на користь розрізнення сутності права та держави, тотожності їхніх сутнісних характеристик, зокрема й про перевагу раціональних і мінімізацію впливу позараціональних і моральних чинників на сутність держави та діяльність її органів. Проведено порівняльний аналіз основних протиріч, які виникають між правом і державою в процесі реалізації їхніх функцій на сутнісному й змістовому рівнях. Зроблено висновки щодо причин існування таких протиріч і перспективних напрямів продовження дослідження цієї тематики.Матеріал надійшов 21.11.201
Представництво в цивільному процесі за новим Цивільним процесуальним кодексом України
Get PDFThe article addresses the representation in the court, which is one of the main institutions of the Civil Procedural Law. The article analyzes the norms of the Civil Procedural Code of Ukraine in the wording of 2017 of procedural representation. The genesis of this institute in the Civil Process of Ukraine, starting with the Civil Code of the USSR of 1963, is briefly reviewed. The provisions of procedural representation in different types of proceedings are compared, in particular with economic and administrative ones. On the basis of this it is noted that there was a unification of the rules of representation, which is positive in terms of the practice of applying these provisions of the law. Also the author indicates the terminology and definitions used in this institute as applied in literature and legislation; analyzes the provisions of the Code regarding the types of procedural representation and accordingly indicates that the legislation introduced, along the traditional types of representation (legal and voluntary), another type of representation – self-representation. The article focuses on the possibility of applying procedural representation in different types of proceedings – the ordering proceedings, litigation (claim) and separate proceedings, and certain categories of cases. It is noted that at present, the legislator does not foresee any restrictions of the application of the institution of representation in any categories of cases, as it was in the CPC of Ukraine of 2004. Concerning the same types of proceedings, it is concluded that the institution of representation is applicable to cases of ordered and claim (general and simplified) proceedings. But in the cases of separate proceedings, this institution cannot be applied at this time.Article received 10.04.2018У статті здійснено аналіз норми нової редакції Цивільного процесуального кодексу України щодо процесуального представництва, порівняння положень щодо процесуального представництва в різних видах судочинства, зокрема з господарським та адміністративним. Розглянуто генезис цього інституту в цивільному процесі. Стисло проаналізовано види представництва. Основну увагу приділено можливості застосування процесуального представництва в різних видах провадження (наказному, позовному і окремому) та в різних категоріях справ.Матеріал надійшов 10.04.201
Школа правового реалізму: пошук балансу між визначеністю норм писаного права і судовою дискрецією
Get PDFThe article addresses the conceptual foundations of the establishers of legal realism in determining the role of the judge’s personality in turning verdict and building legal argumentation. While being in search for instruments to overcome the formalism, realists stressed the importance of the personality of a judge in finding justice, precisely through the prism of establishing and analysing the facts in each particular case. The article analyses the ideas of legal realists in defining the role of judicial discretion in terms of establishing facts that shall be duly assessed and according to which it is necessary to choose the legal norm that need to be applied.The article demonstrates the evolution of the approaches of legal realists in the search for a balance between the judge’s adherence to certain norms of written law and giving necessary discretion for the consideration of cases not formally, but through an individual approach to each case, with a detailed analysis of the facts of the case that form it. Realists highlighted the importance of paying attention and analysing the social reality during legal reasoning. According to the position of realists, judges should not analyse cases and resolve the disputes iseolated from the real life, deducing the abstract judgments based on the content of the legal rules. On the contrary, it is extremely important to analyse the social reality where legal rules operate, in order to meet the needs of society that wants to observe in the judge a person who seeks to find justice.The criticism of the position of legal realists was majorly due to the overburdened role of judges and their authority in the entire decision-making process. The analysis of the work of legal realists demonstrates that in the course of the development of the school, its founders did not absolutize the role of the discretionary powers of the judge, but through the prism of this phenomenon, they tried to prove the importance of the personality of the judge, as the one who, during the judicial proceedings, determines which particular facts took place in the occasion under the dispute, and accordingly, which legal norms should be applied to the defined facts.Article received 24.09.2018У статті проаналізовано концептуальні засади засновників правового реалізму щодо визначення ролі особистості судді у прийнятті рішень та побудові юридичної аргументації. Шукаючи механізми боротьби з формалізмом, реалісти наголошували на важливості постаті судді у віднаходженні справедливості саме крізь призму встановлення та аналізу фактів у справі. Розглянуто ідеї правових реалістів щодо визначення судової дискреції саме в частині встановлення фактів, які мають бути належним чином оцінені та до яких у подальшому необхідно обрати правову норму, що підлягає застосуванню. Продемонстровано еволюціонування думок правових реалістів щодо пошуку балансу між слідуванням суддею визначеним нормам писаного права та наданням у необхідній мірі свободи розсуду для розгляду справ не формально, а шляхом індивідуального підходу до кожної справи з детальним аналізом фактів справи, які її формують. Аналіз робіт правових реалістів засвідчує те, що вони в процесі розвитку школи не абсолютизували роль дискреційних повноважень судді, а через призму судового розсуду намагались довести важливість особистості судді, як того, хто в процесі розгляду справи визначає, які саме факти мали місце в події, щодо якої існує спір, та відповідно які правові норми мають бути застосовані до встановлених фактів.Матеріал надійшов 24.09.201