NaUKMA Research Papers. Law
Not a member yet
189 research outputs found
Sort by
Історична ґенеза нормотворчої діяльності держави (Середні віки)
Get PDFThe article is studying the historical process of formation of rulemaking activity and rulemaking powers of medieval states (after the fall of the Roman Empire before the discovery of America, namely 476–1492 years), including Kievan Rus, on the basis of legal monuments and historiographical sources. The reasons for the monopolization of rulemaking by the ruling elite and rulers, influence on the process of formation of external forms of law of the historical, cultural and socio-economic conditions of the existence of states, power and tradition of the peoples are revealed. Features of procedures of preparation and adoption of legal acts are considered, the history of codification of customary law, peculiarities of elaboration of rules of legal technique, as well as the process of gradual reception of the revised, codified and updated European University of Roman Law in Italy, Germany, France, Switzerland, France cantons, Scandinavian countries, which replaced the ancient custom and resulted from the development of socio-economic relations. The article substantiates the conclusion that the nature of rule-making powers of the states during the Middle Ages stemmed from the theological justification of power and the corresponding conception of the divine election of the ruler, which led to the increase of absolutist tendencies in the exercise of state power, although some manifestations of influence and traceability were observed, although there were some manifestations of the influence of the population on power, and there were elements of the election of rulers in separate historical periods. However, there was a predominant concentration of rulemaking functions in the hands of the supreme power, which were used to effectively control the population with broad discretionary powers of the supreme power. Also noted as a general tendency is the further increase in the professionalisation of rulemaking activities in the period under review, the strengthening of the process of codification of customary law and the almost universal reception of Roman law in Western Europe, which was also characteristic of Kievan Rus.Manuscript received 29.02.2020У статті на основі правових пам’яток та історіографічних джерел досліджено історичний процес становлення нормотворчої діяльності та нормотворчих повноважень держави, розкрито причини монополізації нормотворчості владною верхівкою та правителями, вплив на процес формування зовнішніх форм права історичних, культурних та соціально-економічних умов існування держав, сили і традиції народів. Розглянуто особливості процедур підготовки і прийняття нормативно-правових актів у період Середньовіччя (після падіння Римської імперії до відкриття Америки, а саме 476–1492 роки) в країнах Західної Європи і Київській Русі. Вивчено історію кодифікації звичаєвого права, особливості вироблення правил юридичної техніки, а також процес поступової рецепції переробленого, кодифікованого та оновленого європейською університетською наукою римського права, що прийшло на зміну стародавньому звичаю та стало наслідком розвитку соціально-економічних відносин в Італії, Німеччині, Франції, Португалії, Іспанії, швейцарських кантонах, Скандинавських країнах.Матеріал надійшов 29.02.202
Чи підлягають оскарженню в апеляційному порядку ухвали слідчих суддів про встановлення строків закінчення досудового розслідування: теорія та практика
Get PDFCurrently, there are varying legal and academic positions regarding application of the norms of the Code of Criminal Procedure of Ukraine that address appeals on investigating judges’ judgments not included in the list in parts 1 and 2, Article 309 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine. Ostensibly, part 3 of this article of the Code of Criminal Procedure of Ukraine sheds light on this situation, as it actually stipulates that the mentioned list is exhaustive, and no other judgments of an investigating judge, other than listed in parts 1 and 2 of Article 309 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, may be appealed against during a pre-trial investigation, and, correspondingly, objections against other judgments of an investigating judge can be filed during the preliminary procedure in the court.In practice, the situation is somewhat more complicated. The court practice justifiably differentiates between: 1) possibility and legality of lodging in the pre-trial investigation an appeal against investigating judges’ judgments that are listed in the exhaustive list in parts 1 and 2 of Article 309 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine; 2) impossibility and illegality of lodging in the pre-trial investigation an appeal against investigating judges’ judgments that are stipulated in the criminal procedural norms and are not included by the legislator to the exhaustive list in parts 1 and 2 of Article 309 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine (Ruling of the Second Court Chamber of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court No. 757/37346/18-к as of October 18, 2019); 3) possibility and legality of lodging in the pre-trial investigation an appeal against investigating judges’ judgments that are not stipulated in the criminal procedural norms and, justifiably, not included by the legislator into the exhaustive list in parts 1 and 2 of Article 309 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine (Ruling of the Court Chamber for criminal cases of the Supreme Court of Ukraine as of October 12, 2017, No. 5-142кс(15)17).Based on the overview of the issues described above, justified responses are required to clarify the power of an investigating judge to set the deadline for the prosecutor to complete a pre-trial investigation, considering the provisions of clause 18, part 1, Article 3, part 3 of Article 26, parts 2 and 6 of Article 28, parts 1 and 2 of Article 114, and Articles 303, 308 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, and whether such resolution of the investigating judge can be appealed against, under what conditions, and on what legal ground?In the process of the research, the author’s opinion was expressed on the discussion in question, in particular, it was proven that the investigating judge, considering provisions of clauses 18 and 19, part 1, Article 3, part 3 of Article 26, parts 1, 2, 6 of Article 28, part 2 of Article 36, parts 1, 2 of Article 114 of the Criminal Code of practice of Ukraine, has powers, based on the results of the consideration of a solicitation of the suspect, complainant, other people whose rights or interests are being limited during the pre-trial investigation, filed under the procedure described in part 6 of Article 28, part 1 of Article 114 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine to set the deadline, before which the investigator, the prosecutor, must finish their pre-trial investigation. It is stated that when the investigating judge uses his/her function of setting procedural deadlines (in our case, when the suspect, the complainant, or other people, whose rights or interests are being limited during the pre-trial investigation, file a solicitation as described in part 6 of Article 28, part 1 of Article 114 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, and when the investigating judge considers this solicitation) his/her judgment that sets the deadline binding for investigator, prosecutor, for finishing the pre-trial investigation, may not legally be complained against on appeal.Manuscript received 02.02.2020У процесі дослідження доведено, що слідчий суддя з огляду на положення пунктів 18 та 19 частини 1 статті 3, частини 3 статті 26, частин 1, 2, 6 статті 28, частини 2 статті 36, частин 1, 2 статті 114 КПК України має повноваження за результатами розгляду клопотання підозрюваного, потерпілого, інших осіб, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, поданого в порядку частини 6 статті 28, частини 1 статті 114 КПК України, визначати строк, протягом якого слідчий, прокурор зобов’язані закінчити досудове розслідування. Констатовано, що під час реалізації слідчим суддею функції встановлення процесуальних строків (у нашому випадку при поданні підозрюваним, потерпілим, іншими особами, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, клопотання в порядку частини 6 статті 28, частини 1 статті 114 КПК України та його розгляду слідчим суддею) його ухвала, якою визначено строк, протягом якого слідчий, прокурор зобов’язані закінчити досудове розслідування, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.Матеріал надійшов 02.02.202
Ідеологічна агресія та міжнародне право: радянський та російський підривний вплив на право
No full textThis article offers a trans-disciplinary legal analysis of the evolution of aggression under international law. It asserts Soviet leadership in the establishment of the definition, but notes that some proposed conceptions of the Soviet theory were not officially adopted. This research also analyzes the 2019 work of Doctor Chernichenko of the Russian Federation and his assertion that the Soviet notion of ideological aggression should be resurrected given the unique and propagandistic tendencies of 21st century interstate conflict. Ideological aggression was originally a Soviet proposal first introduced to the United Nations Special Committee on the Question of Defining Aggression in 1953. This study asserts that any attempt to implement such a concept will be dangerous and particularly damaging to the rule of law, both domestically and internationally. Such a concept will offer practitioners a method to avoid responsibility for international transgression by claiming, inter alia, primacy in the employment of ideological aggression. This concept will also offer justification in the dismantling of coveted principles such as freedom of the press and freedom of speech. Those who employ such tactics do so duplicitously; simultaneously cherishing and subverting the international norms and principles that the greater international community holds dear. Finally, it will offer the practitioners of Malign Legal Operations, also known colloquially as lawfare, yet another instrument with which they may contain and exploit competitors under the auspices of international law. This amounts to Malign Influence within Legal Domains (MILDs), which is the ultimate form of asymmetry. The motives behind such a proposal to resurrect ideological aggression must be dually understood before any discourse surrounding ideological aggression may proceed in a serious manner.Manuscript received 03.06.2020У статті запропоновано міждисциплінарний юридичний аналіз еволюції поняття агресії в міжнародному праві. Автор стверджує про радянську ініціативу з визначення цього поняття, проте зауважує, що деякі запропоновані концепції радянської теорії не були офіційно прийняті. Також у дослідженні проаналізовано статтю російського правознавця С. В. Черніченка «Ідеологічна агресія як застосування сили в міжнародному праві» (2019) та його твердження про те, що радянське поняття ідеологічної агресії потрібно воскресити з огляду на унікальні і пропагандистські тенденції міждержавного конфлікту ХХІ століття. Поняття ідеологічної агресії було радянською пропозицією, яку було вперше внесено до Спеціального комітету Організації Об’єднаних Націй з питання визначення агресії в 1953 році. С. В. Черніченко наголошує, що будь-яка спроба реалізувати таку концепцію є небезпечною та особливо завдає шкоди верховенству права як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Така концепція запропонує практикам спосіб уникнення відповідальності за міжнародний злочин, посилаючись, зокрема, на критерій першості щодо ідеологічної агресії. Це також дасть змогу виправдати демонтаж бажаних принципів, як-от свобода преси та свобода слова. На думку автора, ті, хто використовує таку тактику, діють за подвійними стандартами: одночасно плекають і підривають міжнародні норми та принципи. Зрештою, ця концепція дасть тим, хто застосовує підривні юридичні операції (Malign Legal Operations), відомі також як «правовійна», ще один інструмент, за допомогою якого вони зможуть стримувати і використовувати конкурентів під егідою міжнародного права. Це є підривним впливом на право (Malign Influence within Legal Domains (MILDs)), який є кінцевою формою асиметрії. Автор статті вважає, що, перш ніж розпочинати стосовно ідеологічної агресії будь-який серйозний дискурс, потрібно усвідомити подвійність мотивів, прихованих за пропозицією щодо відродження цього поняття.Матеріал надійшов 3.06.202
Теоретичні та практичні проблеми здійснення та захисту права спільної часткової власності у разі виділу, поділу та продажу спільного майна
Get PDFThe article deals with general notions of exercising the right of shared ownership by their owners, as well as grounds for civil protection by the co-owners. Main grounds for protecting the right of shared ownership are the same as for protecting civil rights in general, namely – not recognising or breaking rights of the owners, or disputing them by third parties or other co-owners. Civil laws regulate within the same framework the mechanism of protecting the rights of co-owners, regardless of who is behind the violation of the right, and this, due to the principle of equality of all subjects of the right of ownership under the law.Rights of co-owners could be violated while exercising their rights during the division or allocation of a share of common property. Hence, in order to show the methods of protecting the rights of the co-owners during the division or allocation of common property, the article establishes their meaning, types and grounds for their use.Following the analysis of a legal structure and special literature, a conclusion is drawn as to the absence of a single approach to the consequences of division or allocation of the common property. Also, arguments are made in favour of differentiating these two categories only for the purpose of exercising those rights by more than two co-owners.The article deals with conditions of use of allocation and division of common property, as well as the consequences of impossibility to allocate or to divide. Also, it points out the absence of a legal framework of the terms of payment of compensation to a co-owner should his share be impossible to divide, and therefore it must be dealt with by agreement of the co-owners.Special features of allocation of a share of immovable property are investigated, and jurisprudence is analyzed in order to define the appropriate methods of protection of the rights of the co-owners.Special attention is given to protecting the rights of the co-owners in those cases, where a share was sold without offering the other co-owners the option to purchase. The article shows lack of clear legal provisions as to the requirement of a second notice to sell a share in common property following a change in the sale price, as well as to the consequences of allowing a claim of a co-owner to transfer over the rights and obligations of a buyer under a contract when it comes to the validity of a contract between the co-owner-seller and buyer, as well as a buyer, whose rights are transferred to another co-owner, as well as the justification to re-negotiate such contract. A conclusion is made according to which in such cases the contract of sale and purchase is valid, but that courts will pronounce for the buyer to be replaced, while the mechanism of the transfer of the right of ownership to the purchasing co-owner remains partially regulated.The article points out gaps and contradictions in the civil legislation of Ukraine that regulate certain legal remedies used by the co-owners while exercising their right of common property, how to remove them and improve the legal framework.Manuscript received 24.09.2019У статті розкрито загальні засади здійснення співвласниками права на частку у спільній частковій власності, а також підстави застосування цивільно-правових способів захисту прав співвласників. Визначено основні способи захисту прав співвласників у разі виділу та поділу спільного майна, встановлено різницю між цими способами розпорядження часткою у спільній частковій власності. Окрему увагу зосереджено на способах захисту прав співвласників у разі продажу частки з порушенням переважного права купівлі частки. Встановлено прогалини та суперечності в цивільному законодавстві України, що регулює окремі способи захисту, що застосовуються співвласниками при здійсненні та розпорядженні правом спільної часткової власності та його припиненні. Виявлено такі проблеми у врегулюванні захисту права спільної часткової власності: 1) відсутність чіткого механізму врегулювання порядку та строків виплати компенсації співвласнику у разі виділу частки; 2) відсутність чіткої процедури переведення прав та обов’язків покупця за договором, укладеним із порушенням права переважної купівлі частки; 3) неврегульованість законом порядку повернення коштів, сплачених покупцем, який був замінений у договорі, укладеному з порушенням права переважної купівлі частки.Матеріал надійшов 24.09.201
Трудовий договір як множинна правова конструкція
Get PDFThe article deals with issues related to the legal characteristic of an employment contract as a complex legal structure. It is noted that the modern conditions dictate the novelty of the very design of the concept and the content of the employment contract and its features: personal, organizational, and property, which are characterized by significant modifications caused by objective laws of development of labor relations. It is stated that the content of the employment contract includes the conditions stipulated (determined) at the state (centralized) level: laws, by-laws, and conditions stipulated (determined) at the contractual (local) level: which by-laws, on the basis of these laws, can be specified, supplemented, or set by the parties in an employment contract.It is noted that the observance of the rights and interests of the parties to the labor contract is an integral part of the rule of law, the maintenance of consent in society itself and for the benefit of society. Therefore, the content of the employment contract follows public-law and private law ties, designs that are inherent and characteristic of labor law as a branch of law in general. It is alleged that an employment contract is endowed with many peculiarities and features. A labor contract is a legal fact that realizes its main property – generates labor relations. Creating a labor relationship – the category of an item, an employment contract, as a category of method, he begins to regulate it. The substantive part of an employment contract is mainly applied in a direct connection with the law or under its action. The nature and ways of exercising this influence require research as having a direct relation to contractual legal regulation.It is concluded that the essence of an employment contract is revealed through the freedom of expression of will and the formal equality of the parties at the stages of the establishment, change, and termination of labor relations. In view of the above, labor contracts are the leading, defining means of regulating labor relations. The employment contract is the source of the rights and obligations of the parties.Article received 24.02.2019У статті розкрито питання, пов’язані з правовою характеристикою трудового договору як множинної, складної правової конструкції. Наголошено, що сучасні умови диктують новизну як самої конструкції поняття, так і змісту трудового договору, його ознак: особистісного, організаційного і майнового, які характеризуються суттєвими видозміненнями, модифікацією, що спричинена об’єктивними закономірностями розвитку трудових відносин. Констатовано, що трудовий договір має багато особливостей та ознак. Трудовий договір є юридичним фактом, що реалізує основну свою властивість – породжує трудове правовідношення. Створивши трудове правовідношення – категорію предмета, трудовий договір як категорія методу сам починає його регулювати. Зроблено висновок, що трудовий договір є джерелом прав і обов’язків сторін.Матеріал надійшов 24.02.201
Світоглядні основи права Стародавнього Китаю
Get PDFThe history of China originates from the 5th millennium B.C. Written sources relating to the beginning of the period of the seven strongest states “Chuntsu” (Spring and Autumn period) originated in the 7th century B.C.The first elements of the philosophical teachings of China originated in the 5th century B.C., the most significant being Taoism, Confucianism, Mohism, Legalism, the School of In-Yang, and Nominalism. The thorough analysis of the abovementioned teachings provides an insight into a contemptuous attitude to the law as a means of regulating social relations and conflict resolution, as well as the faith in the harmony of human relationships and justice, and the need for a search for consensus and agreement.These teachings demonstrate a vivid confrontation between the humanist (Confucian and partly the doctrine of Mohism) and anti-humanistic (Legalist) doctrine, morality and law. It was also common to the European tradition.They had significant influence on the nature of ancient Chinese law, although it was also based on customary law, as well as on the traditions of Eastern despotism, which held the sacramentality of the ruler’s figure (him and his power, as well as the laws that emanated from him, deified), the political arbitrariness, qualitatively different from the European view of the relationship between the state and the individual on the basis of blind submission, the absolute dominance of the state over society, the lack of democratic traditions of the formation of state authorities and governance, the lack of controlling authorities based directly on force, and the lack of guarantees of individual rights as its grounding features.The ancient Chinese law of the period had a very obscure caste character. The status of a person depended on the social situation this person was in, and not on his/her origin. Therefore, the linchpin here was occupied by the representatives of the ruling dynasty, as well as representatives of the state power apparatus, whose status was derived from the ruler.The second grade was occupied by regular persons (scientists, landowners, artisans, and merchants) who entirely depended on the will of the ruler and his officials. As for certain categories of persons, the extent of their eligibility was different. The following categories were personally free (Lyangen, Zhuzhen, Pingmin) and personally unfriendly, “Underworld” (Jian-jen), in addition to landowners and tenants. There also existed different statuses of father and son, spouses, separate categories of children, age categories of persons in criminal law (in particular, persons under 10 and over 80 were not held liable).The law was also featured by collective responsibility for committing crimes (the perpetrators of the crime could be punished by relatives of the offender to the third degree), a combination of functions of administration and justice (the ruler belonged to the supreme judicial authority), as well as extremely cruel sanctions for committing crimes. Court proceedings had an inquisitive character, where the person completely depended on the discretion of the authorities. Civil-law relations had the features of the lack of economic freedom and the existence of contractual relations in a rather limited framework not accompanied by clear legal guarantees.Article received 14.03.2019 Статтю присвячено висвітленню світоглядних основ права Стародавнього Китаю періоду розпаду первісного ладу і формування ранніх міст-держав (VII–II ст. до Р.Х.). Досліджено перші космологічні уявлення про певну єдність законів Неба, Землі і Людини, які становили першооснову світогляду, моральне і релігійно-міфічне підґрунтя суспільного і державного устрою, а також філософські вчення цього періоду, які справили важливий вплив не тільки на чинне на той час законодавство Китаю, а й на всю стародавню філософію Японії, Кореї, В’єтнаму та Тайваню, а саме: даосизм, конфуціанство, мої́зм, легізм, школа «інь-ян», номіналізм. Розкрито процеси трансформації звичаєвого права, поступового підвищення ролі закону в китайському суспільстві, протиборство конфуціанства і легізму на тлі формування централізованої держави, а також особливості правового становища особи; наведено стислу характеристику права.Матеріал надійшов 14.03.2019
Сутність та методологічне значення праксеологічного підходу в криміналістиці
Get PDFThe essence and methodological significance of the praxeological approach in criminalistics are investigated in the article. The correlation of the categories “approach” and «method» is analyzed. The genesis of the application of the provisions of forensic science in forensics is traced. Criminal activity and activities for the detection, investigation and prevention of crime are considered as the subject of criminalistics from the point of view of activity and approaches. Praxeological component of criminalistics is to study and evaluate these types of human activity in terms of their effectiveness. With regard to the fight against crime, the praxeological approach determines the specific direction and tools of research of such activity in order to increase its effectiveness. The praxeological study of criminal activity and the determination of its more or less effective manifestations allow us to determine priorities in the fight against it, to predict the actions of the offender and other persons who oppose the investigation. The importance of the praxeological approach as one of the guiding principles of the general theory of criminalistics, forensic techniques, tactics and methods, forensic expertise is outlined. It is determined that the praxeological approach in forensics is a form of scientific knowledge, a direction of study of criminal activity and activity on detection, investigation and prevention of crimes, which consists of studying the characteristic features of these types of activities in order to develop practically directed recommendations for optimizing the process of combating crime. Forensic praxeology is a system of theoretical propositions for the purposeful study of patterns of criminal activity and activities for the detection, investigation and prevention of crime, as well as the use of patterns to develop and implement recommendations aimed at improving the effectiveness of the fight against crime.Manuscript received 28.02.2020У статті досліджено сутність і методологічне значення праксеологічного підходу в криміналістиці. Проаналізовано співвідношення категорій «підхід» і «метод». Простежено генезу застосування положень праксеології в криміналістиці. Розглянуто злочинну діяльність і діяльність із розкриття, розслідування та запобігання злочинам як предмет дослідження криміналістики з позицій діяльнісного та праксеологічного підходів. Праксеологічна складова криміналістики полягає в дослідженні та оцінці названих видів людської діяльності з погляду їхньої ефективності. Названий підхід визначає специфічний напрям та інструментарій дослідження діяльності щодо боротьби зі злочинністю з метою підвищення її ефективності. Праксеологічне дослідження та з’ясування більш і менш ефективних проявів злочинної діяльності дає змогу визначити пріоритети в боротьбі з нею, прогнозувати дії злочинця та інших осіб, які протидіють розслідуванню. Окреслено значення праксеологічного підходу в криміналістиці як одного з елементів її методологічного апарату, ілюстрації практичної спрямованості науки, одного з керівних принципів побудови рекомендацій техніко-криміналістичного, тактичного й методичного характеру. Сформульовано визначення поняття праксеологічного підходу в криміналістиці як форми наукового пізнання, напряму дослідження злочинної діяльності та діяльності з розкриття, розслідування та запобігання злочинам, що полягає у вивченні характерних ознак названих видів діяльності з метою розроблення практично спрямованих рекомендацій щодо оптимізації процесу боротьби зі злочинністю.Матеріал надійшов 28.02.2020
Конституційно-правовий статус суддів: основні елементи та їхня характеристика
Get PDFThe article analyzes the scholars’ research on determining the elements of the constitutional status of judges. The article presents the author’s view on some definitions of the constitutional status of judges. The article proposes to determine four basic guarantees of the status of judges, which are necessary for the proper functioning of the judicial branch of power: the principle of appointment of judges, the principle of irremovability of judges, the principle of independence of judges, and the principle of incompatibility. The principle of appointment of judges means the procedure of formation of a judiciary; the principle involves an independent competitive selection which is divided into two stages: the assessment of legal professional skills and competences (“exam”) and the assessment of social and psychological skills and competences with an additional assessment of legal professional skills and competences (“interview”). The author gives some examples that prove the fact that there are still some problems connected with the principle of appointment of judges in Ukraine. The principle of irremovability restricts the sphere of influence on judges and provides judges with the assurance that they can be removed only because of their own incompetence. A special attention is paid to the importance and necessity of the principle of independence of judges. The article also provides some examples of nihilism of the principle of independence of judges. The principle of incompatibility means that judges cannot be guided by their own interests. The author notes that guarantees of the constitutional status of judges are really effective only if all four principles are available and followed. The author pays attention to the fact that most of the guarantees of the judges’ status are common in the constitutions of many foreign countries, in spite of many differences in their cultural, political, social development and legal consciousness.Manuscript received 04.03.2019У статті проаналізовано дослідження та напрацювання вітчизняних науковців щодо визначення елементів конституційно-правового статусу суддів. Запропоновано виділяти чотири основні гарантії статусу суддів, а саме: призначуваність, незмінюваність, незалежність суддів, судова несумісність. Зазначені гарантії є необхідними для належного функціонування судової гілки як такої, що покликана здійснювати правосуддя в кожній окремо взятій державі. У статті визначено основні характеристики досліджуваних елементів конституційно-правового статусу. На підставі системного аналізу норм законодавства України висвітлено позитивні моменти, а також певні недоліки щодо забезпечення гарантій конституційно-правового статусу суддів. Також проілюстровано випадки недотримання вказаних гарантій на прикладах суперечливих рішень національних судів та практики Європейського суду з прав людини. Звернено увагу на те, що більшість гарантій статусу суддів є спільними в конституціях багатьох зарубіжних країн, незважаючи на відмінності в їхньому культурному, політичному, соціальному розвитку та правосвідомості.Матеріал надійшов 04.03.201
Спеціальний намір (dolus specialis) у Вірменському геноциді, Голодоморі та Голокості: порівняльний аналіз
No full textAlthough comparative genocide as the second generation of genocide studies has developed over the past two decades, the Holodomor as a crime of genocide committed by Stalin’s regime has not been examined in comparative perspective. In this article, the author traces the reasons for that and offers a comparative analysis of the Holodomor with examples of genocide in the first half of the 20th century – namely, the Armenian genocide of the Ottoman Empire and the Holocaust of Nazi Germany. The author compares the three genocides as crimes under international law in terms of the mental (mens rea) elements of genocide that characterize each of them, noting the dissimilarities and similarities in specific intent (dolus specialis) of those crimes. The author draws to the conclusion that the key common element in the genocides perpetrated in the Ottoman Empire, the Soviet Union, and the Third Reich is that state organization was substituted by hegemony of a ruling party: the Ittihadists, the Communists, and the Nazis. The importance of comparing cases of genocide is evident: if lessons from the past are not heeded and genocide is not punished, history will repeat itself as can be seen in the east and south (Crimea) of Ukraine, where the successor state to the Soviet Union – the Russian Federation – continues an attack on the Ukrainian nation.Article received 28.02.2019Хоч порівняльні дослідження геноцидів як друге покоління студій про геноцид розвиваються вже понад два десятиліття, Голодомор як злочин геноциду, вчинений сталінським режимом, майже не було досліджено в порівняльному аспекті. У цій статті авторка простежує причини цього і пропонує порівняльний аналіз Голодомору з іншими геноцидами першої половини ХХ ст., а саме з Вірменським геноцидом в Оттоманській імперії і Голокостом у нацистській Німеччині. Авторка порівнює ці три геноциди як злочини згідно з міжнародним правом в аспекті суб’єктивних (ментальних, mens rea) елементів геноциду, характерних для кожного з них, зазначаючи відмінні та спільні особливості в спеціальному намірі (dolus specialis) цих злочинів. На відміну від Вірменського геноциду і Голокосту, де був намір знищити відповідні національні групи цілком, у Голодоморі був намір знищити українську національну групу частково з метою ослаблення її, оскільки вона була занадто численною для цілковитого знищення. Іншою відмінністю було те, що намір знищити вірмен та євреїв був експліцитним, в основному сформульованим у документах, у той час як намір вчинити Голодомор був імпліцитним, прямо не вираженим у документах. Однак відповідно до рішень Руандійського та Югославського кримінальних трибуналів ad hoc і Міжнародного кримінального суду намір вчинити геноцид можна також вивести з відповідних фактів і обставин. Авторка доходить висновку про те, що основним спільним елементом геноцидів, вчинених в Оттоманській імперії, Радянському Союзі і в Третьому Рейху, було те, що державна організація була підмінена гегемонією керівної партії: іттихадистами, комуністами, нацистами (the Ittihadists, the Communists, and the Nazis). Вказано на важливість порівняльних досліджень злочинів геноцидів, оскільки, якщо не винести уроків з минулих геноцидів і не покарати за них, історія повториться, як це можемо бачити на сході та півдні України (в Криму), де Російська Федерація як держава-правонаступниця Радянського Союзу, не покараного за Голодомор-геноцид, і далі знищує українську націю.Матеріал надійшов 28.02.201
Конституційне право: галузь права чи особлива базова підсистема – стрижень національної системи права
Get PDFThe article critically analyzes an approach to the interpretation of Constitutional Law as the field of national law and a subsystem of public law still popular in post-Soviet and national Constitutional scholarship.The author provides arguments on methodological inadequacy of traditional post-Soviet legal criteria of the division of law into branches and institutes. The availability of the subject of legal regulation (homogenic societal relations regulated by a number of legal norms) and the method of legal regulation being an instrument of the influence on societal relations being regulated by those, in each branch of law. It highly exceeds the borders of legal regulation of state governance homogenic relations being the subject of Constitutional law in the past. The scope of methods applied by it is much wider than the traditional public law imperative method built on the relations of power subordination. Therefore, in addition to the abovementioned method, Constitutional law frequently applies the dispositive method based on the equality of relations between the coordinated subjects on the contrary to subordination. Moreover, Constitutional law does not limit itself to the scope of national, internal law of the country. Its certain provisions have a supranational status bearing the ties of Constitutional law with International law.The article concludes that basing on its ontological nature, Constitutional law occupies a wider scope than it has traditionally been viewed and differentiated. It establishes basic, starting principles for the functioning and development of all the most important areas of societal relations linked primarily to the basics of legal status of the individual and the role of the state in its assurance. Constitutional law makes a specific basic subsystem of the national legal system and provides a fundamental basis for all of its branches as well as acts as a system-building pivot for the whole national legal system.Article received 13.03.2019У статті піддано критичному аналізу до цього часу поширений у пострадянській, зокрема й вітчизняній, конституціоналістиці підхід до інтерпретації конституційного права як галузі національного права, що своєю чергою становить частину публічного права.Наведено аргументи, що традиційні для пострадянського правознавства критерії поділу права на галузі та інститути – наявність у галузі права власного предмета правового регулювання, тобто якісних однорідних суспільних відносин, що регулюються відповідною сукупністю правових норм, та методу правового регулювання, тобто властивого такій сукупності норм особливого методологічного інструментарію впливу на суспільні відносини, що ними регулюються, для конституційного права методологічно непридатні. Воно виходить далеко за межі регулювання якісно однорідних відносин державного владарювання, до яких переважно зводився предмет конституційного права, а арсенал використовуваних ним методів набагато ширший від характерного для публічного права владно-імперативного методу, побудованого на відносинах субординації влади і підпорядкування. Поряд з цим методом у конституційному праві дедалі ширше використовується диспозитивний метод, основу якого становлять відносини рівності суб’єктів, координаційних зв’язків між ними, а не підпорядкування (субординації). Окрім того, конституційне право не замикається виключно межами суто національного, внутрішнього права країни. Деякі його положення мають наднаціональне значення, уособлюючи зв’язки конституційного права з міжнародним правом.Зроблено висновок, що конституційне право за своєю онтологічною природою набагато масш-табніше від традиційної галузевої диференціації права. Воно встановлює базові, відправні засади для функціонування і розвитку всіх найважливіших сфер суспільних відносин, пов’язаних насамперед з основами правового статусу особистості та роллю держави в його забезпеченні. Конституційне право становить особливу базову підсистему національної системи права, є фундаментальною основою для всіх її галузей і системотвірним стрижнем усієї національної правової системи.Матеріал надійшов 13.03.201