Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Philosophical Analysis of Rebellion as a Socio-Cultural Phenomenon
Full text linkАктуальність дослідження бунту з філософської перспективи обумовлена зростаючою кількістю соціальних конфліктів і протестів у сучасному світі. Аналізуючи бунт як соціокультурний феномен, можна виявити глибинні причини людської непокори, що пов’язана з пошуком нових ціннісних орієнтирів.
Метою публікації є філософське осмислення бунту як соціокультурного явища.
Результати дослідження. Поняття «бунт» розглянуто у філософському ракурсі враховуючи багатовимірність цього феномену. Проаналізовано джерела бунтів, міфологічну сутність бунтарства, типологію бунтів, суб'єктів бунту, процеси героїзації бунтарства. Наведено типологію бунту. Узагальнено спонукальні чинники бунтарства. Розглянута проблема бунту як технології.
Висновки. Бунт як соціокультурне явище може розглядатися як відповідь на глибоке відчуження, яке відчувають індивіди в нестабільних соціальних умовах. Він вказує на неприйняття людиною або суспільними групами існуючих соціальних структур і норм.
Філософська традиція розглядає бунт крізь такі ідейні форми, як: бунт «як свято душі», бунт проти трясовини існування, бунт як розширення меж життя, неприйняття імітації життя версії гі-деборівського «суспільства спектаклю», «революція проти буденності», мистецькі бунти авангардизму, «Велика Відмова» від одномірного суспільства, «метафізичний» бунт тощо. Аналіз джерел бунту показує різноманіття причин і умов, які сприяють виникненню протестних настроїв. Особливим джерелом бунту номіноване явище «розчарування», що, виступаючи своєрідним маркером перетину особистісного і соціального вимірів, має евристичний філософський потенціал до концептуалізації у окремий екзистенціал. Технологізація бунту свідчить про те, що конкуренція за контроль над «великим наративам» може призводити до маніпуляцій на рівні політичного впливу.
Філософське осмислення бунту як соціокультурного явища показує, що бунт є важливим індикатором соціального здоров'я суспільства, виступає тригером змін, зокрема і позитивних.
The relevance of studying rebellion from a philosophical perspective is due to the growing number of social conflicts and protests in the modern world. Analyzing rebellion as a socio-cultural phenomenon, it is possible to identify the deep causes of human disobedience, which is associated with the search for new value orientations.
The purpose of the publication is the philosophical understanding of rebellion as a socio-cultural phenomenon.
Research results. The concept of "rebellion" is considered from a philosophical perspective, taking into account the multidimensionality of this phenomenon. The sources of rebellion, the mythological essence of rebellion, the typology of rebellion, subjects of rebellion, and the processes of heroization of rebellion are analyzed. The typology of rebellion is presented. The motivating factors of rebellion are summarized. The problem of rebellion as a technology is considered.
Conclusions. Rebellion as a socio-cultural phenomenon can be considered as a response to the deep alienation experienced by individuals in unstable social conditions. It indicates the rejection of existing social structures and norms by a person or social groups.
The philosophical tradition considers rebellion through such ideological forms as: rebellion “as a holiday of the soul”, rebellion against the quagmire of existence, rebellion as an expansion of the boundaries of life, rejection of the imitation of life in the version of Guy-Deborah’s “society of spectacle”, “revolution against everyday life”, artistic rebellions of avant-garde, the “Great Refusal” from a one-dimensional society, “metaphysical” rebellion, etc. Analysis of the sources of rebellion shows the diversity of reasons and conditions that contribute to the emergence of protest sentiments. The phenomenon of “disappointment” is nominated as a special source of rebellion, which, acting as a kind of marker of the intersection of the personal and social dimensions, has a heuristic philosophical potential for conceptualization into a separate existential. The technologization of rebellion indicates that competition for control over the “grand narrative” can lead to manipulations at the level of political influence.
The philosophical understanding of rebellion as a socio-cultural phenomenon shows that rebellion is an important indicator of the social health of society and acts as a trigger for change, including positive ones
Технології формування політичного консенсусу: поняття та сутність
Full text linkThe relevance of the study is due to the growing role of technology in the formation of political consensus, which is a key factor in the strategic stability of the state and the effective settlement of political conflicts.
The purpose of the study is to understand the technologies of political consensus building in terms of terminology and essence, to reveal their nature and specific features by analyzing the methods, procedures and mechanisms used to reach agreement between political actors.
The results of the study are the identification of the process of consensus building as the main task of the political process aimed at the non-violent retention and exercise of power. Deliberative, agonistic, and virtual democracy as different models of consensus building, as well as the role of propaganda technologies in this process are studied. The author analyzes the relationship between political communication, manipulative technologies, and digital tools for constructing social consent.
The author concludes that political consensus technologies are tools for regulating power relations aimed at stabilizing the political process and maintaining the legitimacy of government. Depending on the political regime, consensus can be democratic (based on discussions and public involvement) or coercive (through manipulative information influences). The use of digital technologies, social media, and algorithmic public opinion management is changing the traditional mechanisms of consensus building, strengthening the role of the information space in shaping political consent. Political consensus is the basis for the legitimacy of government and the stability of state institutions. In democratic governance, consensus is an indicator of the effectiveness of the political process. In authoritarian regimes, political consensus technologies are used to maintain the status quo. The use of digital technologies in the political process changes the mechanisms for reaching consensus.Актуальність дослідження обумовлена зростаючою роллю технологій у формуванні політичного консенсусу, що є ключовим чинником стратегічної стабільності держави та ефективного врегулювання політичних конфліктів.
Метою роботи є осмислити технології формування політичного консенсусу у термінологічному та сутнісному вимірах, розкрити їх природу та осбливості через аналіз методів, процедур та механізмів, що використовуються для досягнення згоди між політичними суб’єктами.
Результатами дослідження є ідентифікація процесу формування консенсусу як основного завдання політичного процесу, спрямованого на ненасильницьке утримання та реалізацію влади. Досліджено деліберативну, агоністичну та віртуальну демократію як різні моделі формування консенсусу, а також роль пропагандистських технологій у цьому процесі. Проаналізован взаємозв’язок між політичною комунікацією, маніпулятивними технологіями та цифровими інструментами конструювання суспільної згоди.
У висновках автор обґрунтовує, що технології політичного консенсусу є інструментами регулювання владних відносин, які спрямовані на стабілізацію політичного процесу та підтримку легітимності влади. Залежно від політичного режиму консенсус може бути демократичним (на основі дискусій та залучення громадськості) або примусовим (через маніпулятивні інформаційні впливи). Використання цифрових технологій, соціальних мереж та алгоритмічного управління суспільною думкою змінює традиційні механізми досягнення консенсусу, посилюючи роль інформаційного простору у формуванні політичної згоди. Політичний консенсус є основою легітимності влади та стабільності державних інституцій. В умовах демократичного управління консенсус є показником ефективності політичного процесу. В авторитарних режимах технології політичного консенсусу використовуються для підтримки статусу-кво. Використання цифрових технологій у політичному процесі змінює механізми досягнення консенсусу
Участь молоді в суспільно-політичному житті в Україні: реальні кейси чи декларативні можливості
Full text linkYouth policy has been a component of the state policy of Ukraine since the beginning of independence. It is a set of measures designed to promote the comprehensive development of the younger generation, its involvement in various spheres of social life. In the context of the chosen issue, we are interested in the social and political sphere and the state's assistance in involving young people in active participation in the political life of their country. Therefore, the purpose of the article is to identify real opportunities and prospects for the social and political realization of youth in Ukraine. The theoretical basis of the study was the works of leading domestic scientists and the existing legislative framework, and the empirical basis of the study was the official websites of the legislative and executive bodies of Ukraine, the official websites of political parties and official pages in social networks. It was found that youth policy in the context of the real participation of young people in the process of political decision-making, implementation of nationwide social projects, unfortunately, remains mostly declarative. It is stated that Ukrainian youth can realize themselves in social, sports, environmental and volunteer initiatives through membership in various international and all-Ukrainian youth public organizations, but the question of influencing the process of social and political decision-making remains open. A promising solution is the creation of youth councils under the legislative and executive bodies of all levels, but empirical analysis has revealed the lack of real influence on the adoption of administrative decisions and legislative initiatives. A real opportunity to participate in the social and political life of one's country is undoubtedly youth organizations of political parties, but they limit young people to adherence to certain ideas or a certain political figure. Therefore, there is an urgent need to create non-governmental youth social and political organizations with the legally enshrined right to put forward political demands and have the right to legislative initiative.Актуальність. Молодіжна політика є складовою державної політики України й являє собою комплекс заходів, покликаний сприяти всебічному розвитку молодого покоління, залученню його у різні сфери суспільного життя. В контексті обраної проблематики, у фокусі дослідницької уваги – політична та соціальна сфери, також сприяння держави залученню молоді до активної участі у суспільно-політичному житті своєї країни. Мета статті – виявлення реальних можливостей та перспектив для соціально-політичної реалізації молоді в Україні. Для реалізації поставленої мети використано не тільки наявну наукову та законодавчу базу, а й інформацію з офіційних сайтів органів законодавчої та виконавчої влади в Україні, політичних партій України. У випадку відсутності інформації на офіційних сайтах – офіційні сторінки у соціальних мережах. Результати. Виявлено, що молодіжна політика в контексті реальної участі молоді в процесі прийняття політичних рішень та розвитку важливих соціальних проектів, нажаль, залишається здебільшого декларативною. Висновки. Констатовано, що українська молодь може реалізувати себе у соціальних, спортивних, екологічних та волонтерських ініціативах через членство в різноманітних міжнародних та всеукраїнських молодіжних громадських організаціях, але питання щодо впливу на процес прийняття політичних рішень, реальної реалізації важливих соціальних проектів загальнонаціонального масштабу залишається відкритим. Перспективним рішенням вбачається створення молодіжних рад при органах законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, проте емпіричний аналіз виявив відсутність вагомого впливу на прийняття управлінських рішень і законодавчих ініціатив. Реальною можливістю брати участь у суспільно-політичному житті своєї країни, безперечно, є молодіжні організації політичних партій, проте, вони обмежують молодь прихильністю до певних ідей або певного політичного діяча. Отже, постає нагальна потреба у створенні неурядових молодіжних громадсько-політичних організацій з законодавчо закріпленим правом висувати політичні вимоги та мати право законодавчої ініціативи
Персоналізм, популізм і суспільно-політична поляризація у Словаччині
Full text linkAbstract.The relevance of this study is determined by the spread of personalized forms of populism in Central European countries, and particularly in Slovakia, where the increasing role of leader-centred politics has been accompanied by a weakening of party-ideological mechanisms of political representation. The Slovak case is chosen as the most illustrative in both conceptual and empirical dimensions of the problem under investigation.The aim of the study is to identify the characteristics of personalist populism in Slovakia and to reveal its impact on the intensification of socio-political polarization. The research focus is directed toward analyzing the discursive strategies employed by the two most prominent representatives of personalist populism – V. Mečiar (HZDS) and R. Fico (Smer–SD).Results. The analysis demonstrates that leader-driven populism operates as an effective tool of electoral mobilization in the Slovak political arena. It is shown that the personalist cleavages “Mečiar vs anti-Mečiar” and “Fico vs anti-Fico” at different stages became central axes of socio-political polarization. It is established that both leadership cases influenced political dynamics through populist rhetoric of “defending the people”, paternalism, etatism, nationalism, and a critical stance towards elites and external institutions. Under conditions of weak institutionalization of political parties and high electoral volatility, personalist populism generates significant risks for the stable functioning of democracy.Conclusions. Both cases of personalist populism triggered waves of societal polarization that intensified confrontational patterns of political interaction and led to changes in power. The Slovak experience is indicative in the broader Central European context, as it confirms the vulnerability of “new democracies” to personalized forms of populist discourse and political mobilization.Анотація. Актуальність дослідження обумовлена поширенням персоналізованих форм популізму в країнах Центральної Європи та Словаччині зокрема, де посилення ролі лідероцентричної політики супроводжується ослабленням партійно-ідеологічних механізмів політичного представництва. Словацький кейс обрано як найбільш показовий у концептуальному та емпіричному аспектах досліджуваної проблематики.Метою дослідження є з’ясування особливостей персоналістського популізму в Словаччині та розкриття його впливу на загострення суспільно-політичної поляризації. Дослідницький фокус зосереджено на аналізі дискурсивних стратегій двох найбільш успішних репрезентантів персоналістського популізму – В. Мечіара (HZDS) та Р. Фіцо (Smer–SD).Результати. Визначено, що у словацькому політичному просторі лідерський популізм функціонує як ефективний інструмент електоральної мобілізації. Показано, що персоналістські поділи «Мечіар / анти-Мечіар» та «Фіцо / анти-Фіцо в різні періоди ставали центральними осями суспільно-політичної поляризації. Встановлено, що обидва лідерські кейси впливали на політичну динаміку через популістську риторику «захисту народу», патерналізму, етатизму, націоналізму, критичного ставлення до еліт і зовнішніх інституцій. В умовах слабкої інституціоналізації політичних партій і високої електоральної волатильності персоналістський популізм створює суттєві ризики для стабільного функціонування демократії.Висновки. Обидва кейси персоналістського популізму спричинювали хвилі суспільної поляризації, що посилювали конфронтаційність політичної взаємодії та призводили до зміни влади. Досвід Словаччини є показовим для ширшого центральноєвропейського контексту, оскільки підтверджує вразливість «нових демократій» до персоналізованих форм популістського дискурсу та політичної мобілізації
Колективна пам’ять і філософія історії у репрезентаціях травматичного досвіду радянізації в культурі та мисленні
Full text linkAbstract.The relevance of the topic. The modern stage of development of Ukrainian society is characterized by an urgent need to rethink national identity and restore historical justice. The Soviet period left deep traumas in the collective memory, which still influence the ways of thinking, value orientations, and intellectual self-awareness of Ukrainians. The historical trauma of Sovietization appears not only as a past event but as a complex psychosocial phenomenon that determines models of social behavior and forms a 'split memory' where national-emancipatory and colonial narratives coexist and conflict.The study aims to provide a philosophical and historical analysis of the phenomenon of collective trauma caused by Sovietization, and an investigation into the mechanisms of its representation in Ukrainian culture and thought.The results of the study indicate that the traumatic experience of Sovietization, which caused deep deformations in collective memory, is complex. Studying this trauma within the philosophy of history opens up the possibility for forming a new paradigm, as trauma is viewed as an axiological category that actualizes the issue of moral responsibility. Understanding this experience is essential for restoring the integrity of the national philosophical tradition and strengthening societal resilience.Conclusions. The traumatic experience of Sovietization left a deep imprint on Ukrainian society, fundamentally changing its collective memory and intellectual trajectory. Overcoming the crisis of collective memory requires the definitive rejection of the colonial interpretative model and the affirmation of a nationally emancipatory perspective. This contributes to establishing a philosophical culture oriented toward critical thinking and spiritual independence, which is crucial for restoring the violated continuity of cultural and historical experience and ensuring the nation's resilience.Анотація.Актуальність теми. Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується гострою потребою у переосмисленні національної ідентичності та відновленні історичної справедливості. Радянський період залишив глибокі травми в колективній пам’яті, які й досі впливають на способи мислення, ціннісні орієнтири та інтелектуальну самосвідомість українців. Історична травма радянізації постає не лише як подія минулого, а як комплексне психосоціальне явище, що визначає моделі суспільної поведінки та формує «розщеплену пам’ять», де співіснують та конфліктують національно-емансипаційні та колоніальні наративи.Метою дослідження є філософсько-історичний аналіз феномену колективної травми, спричиненої радянізацією, та дослідження механізмів її репрезентації в українській культурі й мисленні.Результати дослідження полягають у тому, що травматичний досвід радянізації, який спричинив глибокі деформації колективної пам'яті, має комплексний характер. Вивчення цієї травми у філософії історії відкриває можливість для формування нової парадигми, оскільки травма розглядається як аксіологічна категорія, що актуалізує питання моральної відповідальності. Осмислення цього досвіду необхідне для відновлення цілісності національної філософської традиції та зміцнення стійкості суспільства.Висновки. Травматичний досвід радянізації залишив глибокий відбиток на українському суспільстві, кардинально змінивши його колективну пам'ять та інтелектуальну траєкторію. Подолання кризи колективної пам’яті вимагає остаточного відкидання колоніальної моделі осмислення та утвердження національно-емансипаційної перспективи. Це сприяє становленню філософської культури, орієнтованої на критичне мислення та духовну самостійність, що є критично важливим для відновлення порушеної спадкоємності культурно-історичного досвіду та забезпечення стійкості нації
Штучний інтелект: суспільства, розділені страхом і вірою
Full text linkRelevance: This article is about the rapid advancement of artificial intelligence (AI) which has sparked both optimism and apprehension, shaping European culture’s attitudes toward this transformative technology. AI’s potential to revolutionize industries, governance, and human relationships is met with concerns about privacy, societal biases, and existential risks. While extensive research exists on AI’s impact, a gap remains in analyzing how fear and faith interact in shaping societal responses.
Purpose: to explore the impact of artificial intelligence on European culture in the context of changing attitudes towards fear and faith; to identify the existence of an interconnection between fear and faith in relation to AI.
Results: AI elicits both fear and faith within European culture. Fear stems from AI’s potential to reinforce biases, compromise privacy, and threaten democratic values. Concerns about algorithmic decision-making, surveillance, and the risks of artificial superintelligence amplify these anxieties. Meanwhile, faith in AI’s ability to enhance healthcare, optimize decision-making, and address global challenges provides a counterbalance, fostering hope in its ethical development and application.
Conclusions: Fear and faith are interconnected in AI discourse, both emerging from the uncertainty surrounding its impact. Fear drives ethical reflection and regulatory action, while faith fuels the pursuit of AI’s potential. European society seeks to balance these forces through governance, public discourse, and ethical oversight, ensuring AI serves humanity without undermining fundamental values. Ultimately, the study contributes a balanced perspective to the ongoing discourse on AI, advocating a responsible and ethical deployment to maximize benefits while mitigating inherent risks.Актуальність. У статті йдеться про швидкий розвиток штучного інтелекту (ШІ), який викликав оптимізм і побоювання, формуючи ставлення європейської культури до цієї трансформаційної технології. Потенціал ШІ революціонізувати промисловість, управління та людські стосунки зустрічається із занепокоєнням щодо конфіденційності, суспільних упереджень та ризиків існування. Хоча проводяться численні дослідження впливу ШІ, залишається прогалина в аналізі того, як страх і віра взаємодіють у формуванні реакції суспільства.
Мета: дослідити вплив штучного інтелекту на європейську культуру у контексті зміни ставлення до страху та віри; виявити існування взаємозв’язку між страхом і вірою стосовно ШІ.
Результати. ШІ викликає як страх, так і віру в європейській культурі. Страх випливає з потенціалу штучного інтелекту посилювати упередження і загрожувати демократичним цінностям. Занепокоєння щодо алгоритмічного прийняття рішень, стеження та ризиків штучного суперінтелекту посилюють ці тривоги. Водночас віра в здатність ШІ покращувати охорону здоров’я, оптимізувати процес прийняття рішень і вирішувати глобальні виклики забезпечує противагу, підтримуючи надію на його етичний розвиток і застосування.
Висновки. Страх і віра взаємопов’язані в дискурсі штучного інтелекту, обидва виникають через невизначеність навколо його впливу. Страх спонукає до етичних роздумів і регулятивних дій, тоді як віра підживлює пошуки потенціалу ШІ. Європейське суспільство прагне збалансувати ці сили за допомогою управління, публічного дискурсу та етичного нагляду, гарантуючи, що ШІ служить людству. Дослідження вносить збалансовану перспективу в поточний дискурс щодо штучного інтелекту, виступаючи за відповідальне та етичне розгортання для максимізації переваг і одночасного зменшення невід’ємних ризиків
Участь Туреччини у співпраці з країнами Південного Кавказу у сфері енергетичної безпеки
Full text linkThis article analyzes Turkey's cooperation with South Caucasus countries in the field of energy security and examines the key energy projects implemented within this framework. Turkey’s geostrategic position, its role in energy transit, and its priorities in energy policy are explored. The study particularly focuses on the Baku-Tbilisi-Ceyhan (BTC) oil pipeline and the Southern Gas Corridor (SGC) projects. The realization of the BTC project has strengthened Turkey's geopolitical position in the region and reinforced its strategic partnership with Azerbaijan and Georgia. Moreover, this project has facilitated Western countries' access to Caspian oil reserves, thereby contributing to Europe’s energy security.
The Southern Gas Corridor project plays a crucial role in ensuring energy supply for both Turkey and Europe. Through the Trans-Anatolian Natural Gas Pipeline (TANAP) and the Trans Adriatic Pipeline (TAP), Azerbaijani gas is transported to Turkey and Europe. This development represents a significant step in Turkey’s ambition to become an “Energy Hub”. The article also examines the evolution of energy cooperation between Turkey and Azerbaijan, as well as the challenges encountered and their potential solutions. Additionally, the impact of Turkey’s relations with Russia, Iran, and Western countries on its energy policy is highlighted.
At the same time, Turkey faces challenges in balancing its energy partnerships with Russia and Iran while maintaining strong ties with Western allies. This article also assesses the potential future prospects of Turkey’s energy cooperation in light of regional political shifts and global energy demands. Ultimately, Turkey’s proactive energy diplomacy in the South Caucasus underscores its ambition to solidify its position as a key player in international energy security.
In conclusion, Turkey’s engagement in energy security in the South Caucasus region holds not only economic but also strategic significance. The BTC and SGC projects have shaped Turkey’s energy strategy and strengthened its position both in the region and on the international stage. Furthermore, these projects have deepened Turkey-Azerbaijan-Georgia cooperation, enhancing the South Caucasus’ role as a vital energy corridor.У цій статті аналізується співробітництво Туреччини з країнами Південного Кавказу у сфері енергетичної безпеки та розглядаються ключові енергетичні проєкти, які реалізуються в рамках цього. Досліджено геостратегічне положення Туреччини, її роль у транзиті енергоносіїв та пріоритети в енергетичній політиці. Дослідження особливо зосереджено на проектах нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан (BTC) і Південного газового коридору (SGC). Реалізація проєкту BTC зміцнила геополітичні позиції Туреччини в регіоні та зміцнила її стратегічне партнерство з Азербайджаном і Грузією. Крім того, цей проект полегшив доступ західних країн до запасів каспійської нафти, тим самим сприяючи енергетичній безпеці Європи. Проєкт «Південний газовий коридор» відіграє вирішальну роль у забезпеченні енергопостачання Туреччини та Європи. Через Трансанатолійський газопровід (TANAP) і Трансадріатичний газопровід (TAP) азербайджанський газ транспортується до Туреччини та Європи. Ця подія є значним кроком у прагненні Туреччини стати «енергетичним центром». У статті також розглядається еволюція енергетичного співробітництва між Туреччиною та Азербайджаном, а також виклики, що виникли, та їх потенційні шляхи вирішення. Крім того, підкреслюється вплив відносин Туреччини з Росією, Іраном і західними країнами на її енергетичну політику. У той же час Туреччина стикається з проблемами в збалансуванні свого енергетичного партнерства з Росією та Іраном, зберігаючи міцні зв’язки із західними союзниками. У цій статті також оцінюються потенційні майбутні перспективи енергетичного співробітництва Туреччини в світлі регіональних політичних зрушень і глобального попиту на енергію. Зрештою, проактивна енергетична дипломатія Туреччини на Південному Кавказі підкреслює її прагнення зміцнити свої позиції як ключового гравця в міжнародній енергетичній безпеці. Підсумовуючи, залучення Туреччини до енергетичної безпеки в регіоні Південного Кавказу має не лише економічне, а й стратегічне значення. Проєкти BTC і SGC сформували енергетичну стратегію Туреччини та зміцнили її позиції як у регіоні, так і на міжнародній арені. Крім того, ці проєкти поглибили співпрацю між Туреччиною, Азербайджаном і Грузією, підвищивши роль Південного Кавказу як життєво важливого енергетичного коридору
Повсякденності ветеранів/-ок з інвалідністю при поверненні до цивільного життя: соціально-екологічний підхід
Full text linkRelevance. The returning to civilian life of veterans with disabilities is a complex process accompanied by physical, psychological, social, institutional, and legal challenges. The increasing number of veterans with disabilities due to the full-scale Russian invasion of Ukraine necessitates the development of comprehensive adaptation approaches.
The aim of the study is to describe the everyday life of veterans with disabilities after returning to civilian life.
Results. The study is based on an analysis of academic literature, Ukraine's legal framework, the socio-ecological approach, and in-depth semi-structured interviews with five veterans with disabilities. The application of the socio-ecological approach allowed the adaptation process to be examined through four levels of analysis: individual, interpersonal and community, institutional, and state. At the individual level, physical difficulties, chronic pain, and post-traumatic stress disorder (PTSD) were identified as significant factors affecting daily life. At the interpersonal and community level, a lack of social support, isolation, and stigmatization were observed, exacerbating adaptation difficulties. The institutional level revealed challenges in the functioning of rehabilitation programs, shortcomings in the prosthetic system, and difficulties in accessing medical and social services. At the state level, legislative gaps, spatial inaccessibility, and bureaucratic obstacles were identified, creating additional difficulties in obtaining social guarantees.
Conclusions. The implementation of a multi-level approach that includes individual support, the development of social interactions, the improvement of institutional mechanisms, and the reform of state policies will facilitate the effective adaptation of veterans with disabilities. Particular attention should be given to developing a barrier-free environment, enhancing rehabilitation programs, eliminating bureaucratic obstacles, and integrating international experience adapted to the national context.Актуальність. Повернення ветеранів/-ок з інвалідністю до цивільного життя є складним процесом, що супроводжується фізичними, психологічними, соціальними, інституційними та законодавчими викликами. Зростання кількості ветеранів/-ок з інвалідністю внаслідок війни повномасштабного російського вторгнення в Україну зумовлює необхідність розробки комплексних підходів до адаптації.
Метою дослідження є описати повсякденність ветеранів/-ок з інвалідністю після повернення до цивільного життя.
Результати. Дослідження ґрунтується на аналізі наукової літератури, законодавчої бази України, соціально-екологічного підходу та глибинних напівструктурованих інтерв’ю з п’ятьма ветеранами/-ками з інвалідністю. Застосування соціально-екологічного підходу дозволило розглянути процес адаптації через чотири рівні аналізу: індивідуальний, рівень взаємин і громади, інституційний та державний. На індивідуальному рівні виявлено фізичні складнощі, хронічний біль та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), які впливають на повсякденність. На рівні взаємин і громади простежується нестача соціальної підтримки, ізоляція та стигматизація, що посилює складнощі адаптації. Інституційний рівень виявив проблеми у функціонуванні реабілітаційних програм, недосконалість системи протезування та труднощі в доступі до медичних і соціальних послуг. На державному рівні визначено законодавчі прогалини, просторову недоступність та бюрократичні перепони, що створюють додаткові труднощі у реалізації соціальних гарантій.
Висновки. Впровадження багаторівневого підходу, що охоплює індивідуальну підтримку, розвиток соціальної взаємодії, удосконалення інституційних механізмів та реформування державної політики, сприятиме ефективній адаптації ветеранів/-ок з інвалідністю. Необхідно зосередитися на розвитку безбар’єрного середовища, покращенні реабілітаційних програм, усуненні бюрократичних перешкод та інтеграції міжнародного досвіду з урахуванням національного контексту
Використання методу інтерпретаційного феноменологічного аналізу при дослідженні проблеми адаптації дітей з ООП до закладу освіти в умовах інклюзивного навчання
Full text linkThe relevance of this study is due to the development of inclusive education in Ukraine and the provision of opportunities for students with special educational needs (hereinafter - SEN) to study in general educational institutions. An important process is the adaptation of students to educational institutions, which involves the establishment of interpersonal relationships with classmates and teachers, an interested attitude to learning, and a sufficient level of independence. Children with SEN in the process of adaptation experience difficulties due to problems of a biological and social nature: peculiarities of psychophysical development, preparation for learning, social environment, etc.
In order to provide students with SEN with adequate support and help to adapt to the educational institution, it is necessary to thoroughly study the peculiarities of this process and understand the needs of each child. The method of interpretive phenomenological analysis (hereinafter - IFA) allows to study the problem from the position of individual human experience, to apply a qualitative approach to the analysis of the situation.
The purpose of this study is to determine the specific problems of adaptation of students with special needs to the educational institution by the IFA method.The results of the study indicate the need to determine the problems of adaptation of students with special needs to the educational institution through the study of the experience of parents, teachers and school administration, which allows to analyze different situations from the point of view of all participants in the educational process and develop recommendations taking into account the real needs of students with special needs.The conclusions emphasize that the IFA method allows analyzing situations from different positions, which helps to see the cause of the problem and develop the right options for its solution. Adaptation of students with special needs to the educational institution at the initial stage is problematic primarily due to the child's unpreparedness for schooling. Parents and teachers should carry out special propaedeutic work even before the child enters school.Актуальність цього дослідження зумовлена розвитком інклюзивної освіти в Україні та наданням можливості учнів з особливими освітніми потребами (далі – ООП) навчатися у загальноосвітніх закладах. Важливим процесом є адаптація учнів до закладів освіти, що передбачає налагодження ними міжособистісних стосунків з однокласниками та педагогами, зацікавлене ставлення до навчання, достатній рівень самостійності. Діти з ООП в процесі адаптації зазнають труднощі через проблеми біологічного та соціального характеру: особливості психофізичного розвитку, підготовка до навчання, соціальне оточення тощо.
Для надання учням з ООП адекватної підтримки та допомоги адаптуватися до закладу освіти треба досконало вивчити особливості цього процесу і розуміти потреби кожної дитини. Метод інтерпретаційного феноменологічного аналізу (далі – ІФА) дозволяє вивчати проблему з позиції індивідуального досвіду людини, застосовувати якісний підхід до аналізу ситуації.
Метою даного дослідження є визначення специфічних проблем адаптації учнів з ООП до закладу освіти методом ІФА.
Результати дослідження свідчать про необхідність визначення проблем адаптації учнів з ООП до закладу освіти через вивчення досвіду батьків, педагогів та адміністрації школи, що дозволяє проаналізувати різні ситуації з точки зору всіх учасників освітнього процесу та розробити рекомендації з урахуванням реальних потреб учнів з ООП.
Висновки підкреслюють, що метод ІФА дозволяє аналізувати ситуації з різних позицій що допомагає побачити причину проблеми та розробити правильні варіанти її рішення. Адаптація учнів з ООП до закладу освіти на початковому етапі зазнає проблеми насамперед через неготовність дитини до шкільного навчання. То спеціальну пропедевтичну роботу треба проводити батькам і педагогам ще до вступу дитини до школи
The Four Elements as an Inversional-Transitional Mechanism in the Human Model of Health
Full text linkктуальність. Стаття присвячена філософському осмисленню здоров’я крізь призму архетипіки чотирьох стихій, які виступають не лише символами природних елементів, а й універсальними структурами свідомості та тілесності людини. Здоров’я розглядається як цілісний стан буття, що виникає внаслідок гармонійної взаємодії духовного, психічного й фізіологічного рівнів. У цьому контексті чотири стихії – Вогонь, Повітря, Вода й Земля – постають енергетичними й смисловими векторами, що впливають на різні аспекти життєвого функціонування, формуючи модель особистісної гармонії. Мета. Дослідити функціональну роль чотирьох стихій у структурі моделі здоров’я, з урахуванням інверсійно-перехідного механізму та причинно-системного підходу; встановити зв’язок між елементами архетипної символіки та рівнями людської природи в контексті холістичного бачення.Результати. Здійснено міжкультурний і філософсько-герменевтичний аналіз концепцій стихій – від давньоіндійської традиції до праць Я. Бьоме, К. Юнга, Г. Сковороди та В. Полякова. Виокремлено семантичну відповідність між першоелементами та структурою «дух–душа–тіло», розкрито роль п’ятого елементу (Ефіру/Акаші) як носія трансформації та рушія духовної еволюції. Побудовано концептуальну модель здоров’я, в якій баланс стихій забезпечує цілісність людини та стабільність її психофізіологічного стану.Висновки. Баланс Стихій формує інверсійно-перехідний механізм внутрішніх змін людини, що стимулює трансцендентне зростання людини. Запропонована модель може стати теоретичною основою для оновленого холістичного підходу до здоров’я, психосоматичного аналізу та трансформації існуючої біомедичної парадигми в напрямку причинно-духовного розуміння феномену здоров’я.Relevance. The article is devoted to the philosophical comprehension of health through the lens of the archetypal meaning of the four elements, which are seen not only as symbols of natural forces but also as universal structures of human consciousness and corporeality. Health is considered a holistic state of being, emerging from the harmonious interaction of the spiritual, psychological, and physiological dimensions. In this context, the four elements – Fire, Air, Water, and Earth – act as energetic and semantic vectors that influence various aspects of human functioning, shaping a model of personal harmony. Purpose. To explore the functional role of the four elements within the structure of a health model, taking into account the inversional-transitional mechanism and the causal-systemic approach; and to reveal the connection between archetypal symbolism and the levels of human nature in the context of a holistic worldview.Results. A cross-cultural and philosophical-hermeneutic analysis of elemental concepts is conducted – from the ancient Indian tradition to the ideas of J. Boehme, C. Jung, H. Skovoroda, and V. Polyakov. A semantic correspondence is identified between the primary elements and the structure of "spirit–soul–body." The fifth element (Ether/Akasha) is interpreted as a carrier of transformation and a driver of spiritual evolution. A conceptual model of health is proposed, in which the balance of elements ensures human integrity and the stability of their psychophysiological state.Conclusions. The balance of the elements forms an inversional-transitional mechanism of inner transformation, which stimulates the transcendental growth of the individual. The proposed model can serve as a theoretical foundation for a renewed holistic approach to health, psychosomatic analysis, and the transformation of the existing biomedical paradigm toward a causally spiritual understanding of the health phenomenon