Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Зміна уряду в регіоні Губи в Азербайджані та його трагічні наслідки (1920-1921)
Get PDFOne of the steps taken by the new government in the political sphere was the abolition of the former national army. On May 7, the Revolutionary Committee of Azerbaijan decided to reorganize the army and navy. According to the decision, the new Azerbaijani army and navy were, in fact, created as part of the Red Army of Soviet Russia. Azerbaijani military units were directly subordinated to the commander of the XI Red Army, and warships to the command of the Caspian fleet. Thus, from the first months of its existence, the Soviet Republic of Azerbaijan "voluntarily" renounced the right to have an armed force, which is one of the important conditions of statehood. the Soviet authorities and the 11th Army were accused of open looting in Azerbaijan under the name of "confiscation of the property of the bourgeoisie." After the establishment of Soviet power in Guba, the old system of administrative management was completely abolished and a new administrative system - the Soviet system - was established. The article "Change of government in the Guba region of Azerbaijan and its tragic consequences" concerns the issue about the reactivation of the Armenians in Karabakh and Zangazur, the Azerbaijani army units defending the northern border – Guba. The paper was dedicated to the situation in the militia system improved relatively in the late 1920s. Tha aim of the study is to determine conditions the formation of new government structures in remote villages continued until mid-1921 under the influence of a number of factors. In this context, issues of the Communist newspaper were first listed, number of militiamen in the Guba district was determined, avtivities to increase technical training, communist centers, people`s attitude towards the militia were analyzed. This analysis was conducted with the study of the sources related to the subject, the analysis of the results obtained, the analysis and synthesis of the arguments, and also the comparative analysis method.Одним из шагов, предпринятых новым правительством в политической сфере, стало упразднение бывшей национальной армии. 7 мая Революционный комитет Азербайджана принял решение о реорганизации армии и флота. Согласно постановлению новая азербайджанская армия и флот фактически были созданы в составе Красной армии Советской России. Азербайджанские воинские части подчинялись непосредственно командующему XI Красной армии, а боевые корабли – командованию Каспийского флота. Таким образом, Азербайджанская Советская Республика с первых месяцев своего существования «добровольно» отказалась от права иметь вооруженные силы, что является одним из важных условий государственности. Советские власти и 11-я армия были обвинены в открытом мародерстве в Азербайджане под названием «конфискация имущества буржуазии», после установления Советской власти в Губе старая система административного управления была полностью упразднена и была создана новая административная система – советская система. В статье «Смена правительства в Губинском районе Азербайджана и ее трагические последствия» затрагивается вопрос о реактивации армян в Карабахе и Зангезуре, частей азербайджанской армии, защищающих северную границу – Губу. Статья была посвящена ситуации в системе милиции, относительно улучшившейся в конце 1920-х годов. Цель исследования – определить условия, при которых формирование новых государственных структур в отдаленных деревнях продолжалось до середины 1921 г. под влиянием ряда факторов. В этом контексте первыми были перечислены номера газеты «Коммунист», определена численность милиционеров в Губинском районе, проанализированы направления повышения квалификации, коммунистические центры, отношение населения к милиции. Этот анализ проводился с изучением источников, связанных с предметом, анализом полученных результатов, анализом и обобщением аргументов, а также методом сравнительного анализа.Одним із кроків, здійснених новим урядом у політичній сфері, було скасування колишньої національної армії. 7 травня Ревком Азербайджану ухвалив рішення про реорганізацію армії та флоту. Згідно з рішенням нова азербайджанська армія та флот фактично були створені у складі Червоної армії Радянської Росії. Азербайджанські військові частини безпосередньо підпорядковувались командувачу XI Червоної Армії, а військові кораблі – командуванню Каспійським флотом. Таким чином, з перших місяців свого існування Азербайджанська Радянська Республіка «добровільно» відмовилася від права мати збройні сили, що є однією з важливих умов державності. Радянську владу та 11-ю армію звинуватили у відкритому мародерстві в Азербайджані під назвою «конфіскація майна буржуазії». Після встановлення радянської влади в Губі стара система адміністративного управління була повністю скасована і нова адміністративна система – радянська. Стаття «Зміна уряду в регіоні Губи в Азербайджані та її трагічні наслідки» стосується питання про реактивацію вірмен у Карабаху та Зангазурі, підрозділи азербайджанської армії, які захищають північний кордон – Губу. Стаття присвячена ситуації в системі міліції, яка покращилася відносно періоду наприкінці 1920-х років. Метою дослідження є визначення умов формування нових урядових структур у віддалених селах, що тривали до середини 1921 р., під впливом низки факторів. У цьому контексті вперше були перераховані випуски комуністичної газети, визначена кількість міліціонерів у Губському районі, проаналізовані заходи з підвищення технічної підготовки, комуністичні центри, ставлення людей до міліції. Цей аналіз проводився з вивченням джерел, що стосуються предмета, аналізом отриманих результатів, аналізом та синтезом аргументів, а також методом порівняльного аналізу
Біовлада в просторі сучасного міста: модуси репрезентації
Get PDFMedicalization at the present stage is a kind of synthesis of the previous stages. On the one hand, the modern cult of the human body and health, fueled by the media, medical and medical corporations, is superior to that of antiquity. On the other hand, modern medicine, using the most advanced scientific and technical achievements, demonstrates new possibilities and opens up almost limitless prospects for a person. Added to these two factors is the third, which is the main driving force of modern medicalization – this is commerce. The identification of bio- and medical power has its grounds, since medicine is indeed an institution profiling (in a certain sense) on the control of the biological aspects of human life, the possibilities have recently been rapidly expanding in connection with the expansion of the latest biomedical technologies. With the help of the mechanisms of biopower in modern society, which characterize it as an impersonal power, amorphous, immersed in a network of interpersonal interactions, an elegant, and not repressive, manifestation of needs, suggestions and rewards for certain behavior of the population is regulated. The modern city is a rather complex socio-cultural phenomenon and is a dynamic environment that can change depending on the existing factor conditioning, both exogenous and endogenous. At the same time, health began to be perceived as a certain way of life, rather than an attribute. The New Understanding of Health focused public discourse on the importance of self-preserving behavior and the transfer of responsibility for health from health care institutions to the individual. The popularization of the ideology of Helsism is defined as modes of representation of biopower in the space of a modern city. The most successful mechanism for broadcasting the ideology of Helsism is advertising, which is actively incorporated into the public space of the city. «Biohackin», a health control system based on a specific and constant monitoring of vital signs, has become a typical element of a city dweller's everyday life. The strengthening of socio-controlling mechanisms of medicalization was manifested not only in the mass expansion of biomedical technologies, but also in the fact that more and more personal problems began to be considered as falling within the competence of medicine. The effect of biopower is the growing pharmaceuticalization incorporated into the everyday life of a modern city. In this way, pharmaceutical companies use advertising to build their impact on potential consumers. This activity includes: reflecting some personal problems as medical.Медикализация на современном этапе представляет своеобразный синтез предыдущих этапов. С одной стороны, современный культ человеческого тела и здоровья, подогреваемый СМИ, медицинскими или около медицинскими корпорациями, превосходит то, что было в античности. С другой стороны, современная медицина, используя самые передовые научные и технические достижения, демонстрирует новые возможности и открывает перед человеком практически безграничные перспективы. К этим двум факторам добавляется третий, который выступает главной движущей силой современной медикализации — это коммерция. Отождествление био- и медицинской власти имеет свои основания, так как медицина действительно является институтом, профилизирующимся (в определенном смысле) на контроле за биологическими сторонами жизни человека, возможности в последнее время стремительно расширяются в связи с экспансией новейших биомедицинских технологий. При помощи механизмов биовласти в современном обществе, которые характеризуют ее как безличную власть, аморфную, погруженную в сеть межличностных взаимодействий, регулируется изящное, а не репрессивное проявление потребностей, предложений и поощрений к определенному поведению населения. Современный город является достаточно сложным социокультурным феноменом и представляет собой динамическую среду, которая способна изменяться в зависимости от существующей факторной обусловленности, как экзогенного, так и эндогенного характера. В качестве модусов репрезентации биовласти в пространстве современного города определено популяризацию идеологии хелсизма. Наиболее удачным механизмом трансляции идеологии хелсизма стала реклама, которая активно инкорпорирована в публичное пространство города. Типичным элементом повседневности горожанина стал «биохакинг» – система контроля за здоровьем, основанная на определенном и постоянном мониторинге жизненных показателей. Эффектом биовласти, стала нарастающая фармацевтикализация, инкорпорированая в повседневность современного города.Медикалізація на сучасному етапі представляє своєрідний синтез попередніх історичних етапів. З одного боку, сучасний культ людського тіла і здоров’я, що підігрівається ЗМІ, медичними або близько медичними корпораціями, перевершує те, що було раніше. З іншого боку, сучасна медицина, використовуючи найсучасніші наукові та технічні досягнення, демонструє нові можливості і відкриває перед людиною практично безмежні перспективи. До цих двох чинників додається третій, який виступає головною рушійною силою сучасної медикалізації – це комерція. Ототожнення біовлади і медичної влади має свої підстави, оскільки медицина дійсно є інститутом, який фокусується (в певному сенсі) на контролі за біологічними сторонами життя людини, можливості останнім часом стрімко розширюються у зв’язку з експансією новітніх біомедичних технологій. При допомозі механізмів біовлади в сучасному суспільстві, які характеризують її як безособову владу, аморфну, занурену в мережу міжособистісних взаємодій, регулюється витончений, не репресивний прояв потреб, пропозицій та заохочень до певної поведінки населення. Сучасне місто є достатньо складним соціокультурним феноменом і представляє собою динамічне середовище, яке здатне змінюватись у залежності від наявної факторної обумовленості як екзогенного, так і ендогенного характеру. В якості модусів репрезентації біовлади в просторі сучасного міста визначено популяризацію ідеології хелсизму. Найбільш вдалим механізмом трансляції ідеології хелсизму стала реклама, яка активно інкорпорована в публічний простір міста. Типовим елементом повсякденності містянина став «біохакінг» – система контролю за здоров’ям, яка базується на визначені та постійному моніторингу життєвих показників. Ефектом біовлади, стала наростаюча фармацевтикалізація, що інкорпорована в повсякденність сучасного міста
Слобідські ансамблі як осередки дворянської культури: музеєфікаційний аспект
Get PDFThe article considers the issue of formation the aristocratic manor culture and describes the museification features of aristocratic ensembles. It has been found that this topic, despite its popularity in recent years, remains little studied. Especially the issue of museification historical and cultural heritage sites. The paper analyzes different types of sources and literature.The peculiarities of the formation the aristocratic class of Slobodidska Ukraine, who received noble titles only for military service are highlighted. A new class of society tried to imitate the Polish nobility and the Russian nobility, creating their own aristocratic attributes, which did not always have documentary evidence. The role of representatives of the middle nobility, which was actively engaged in culture and education, was determined. It was the local intelligentsia that created a distinctive culture, that absorbed European achievements and local traditions. It is established that the centers of aristocratic culture were country estates, which combined architectural and garden parts. Defined a symbolic aspect of manor culture, which is clearly manifested in the art of park construction. The activity of the local nobility in the creation of architectural structures and English parks in the estates is considered. The article analyzes peculiarities of museification of manor ensembles as complex monuments. The current state of ensemble-type monuments in Kharkov region is characterized. In the article are listed prospects of museification for the tourist development of the region and the revival of historical and cultural heritage.The conclusions provide recommendations on the possibility of modern use of aristocratic ensembles as centers of aristocratic manor culture.В статье рассмотрены вопросы становления дворянской усадебной культуры и охарактеризованы музеефикационные особенности дворянских ансамблей. Установлено, что данная тематика, не смотря на ее популярность в последние годы, остается малоисследованной. Особенно вопрос музеефикации объектов историко-культурного наследия. В работе проанализированы различные виды источников и литературы. Выделены особенности формирования дворянского класса Слободской Украины, который получил дворянские титулы только за военные заслуги. Новый слой общества наследовал польскую шляхту и русское дворянство, создавая собственные дворянские атрибуты, что не всегда имело документальное подтверждение. Определена роль представителей среднего дворянства, которое активно занималось культурой и образованием. Именно местная интеллигенция создавала самобытную культуру, которая вобрала в себя европейские достижения и местные традиции.Установлено, что центрами дворянской культуры были загородные усадьбы, которые объединяли в себе архитектурные и садово-парковые элементы. Определен символический аспект усадебной культуры, который ярко проявился в искусстве паркового строительства. Рассмотрена деятельность местного дворянства в создании архитектурных объектов и английских парков в имениях. Проанализированы особенности музеефикации усадебных ансамблей, как комплексных памятников. Охарактеризовано современное состояние достопримечательностей ансамблевого типа в Харьковской области. Указаны перспективы, музеефикации для туристического развития региона и возрождения историко-культурного наследия.В выводах даны рекомендации о возможности современного использования дворянских ансамблей, как образцов дворянской усадебной культуры.У статті розглянуті питання становлення дворянської садибної культури та охарактеризовані музеєфікаційні особливості дворянських ансамблів. З’ясовано, що дана тематика, не дивлячись на її популярність в останні роки, залишається малодослідженою. Особливо питання музеєфікації об’єктів історико-культурної спадщини. У роботі проаналізовані різні види джерел та літератури. Виокремлені особливості формування дворянського класу Слобідської України, який отримав дворянські титули лише за військові заслуги. Новий прошарок суспільства намагався наслідувати польську шляхту та російське дворянство, створюючи власні дворянські атрибути, що не зажди мало документальне підтвердження. Визначена роль представників середнього дворянства, яке активно займалося культурою та освітньою справою. Саме місцева інтелігенція створювала самобутню культуру, яка ввібрала в себе європейські досягнення та місцеві традиції.Встановлено, що осередками дворянської культури були заміські садиби, які поєднували в собі архітектурні та садово-паркові частини. Визначений символічний аспект садибної культури, який яскраво проявився в мистецтві паркового будівництва. Розглянута діяльність місцевого дворянства в створенні архітектурних споруд та англійських парків у маєтках. Проаналізовані особливості музеєфікації садибних ансамблів як комплексних пам’яток. Охарактеризовано сучасний стан пам’яток ансамблевого типу в Харківський області. Зазначені перспективи музеєфікації для туристичного розвитку регіону та відродження історико-культурної спадщини.У висновках подано рекомендації щодо можливості сучасного використання поміщицьких ансамблів як зразків дворянської садибної культури
Особливості антропології Кароля Войтили
Get PDFThe goal of the paper is to study the peculiarities of Karol Wojtyla’s anthropological views. It offers a comparative study of the thinker’s methods and ideas with Thomism, phenomenology, and personalism. The analysis is based on the works of researchers of the philosophical and theological heritage of Karol Wojtyla and comparison of their results with his teachings. The relevance of the paper lies in the fact that a human being is one of the central issues of philosophical research. Religious philosophy emphasizes the spiritual essence of a human being, which correlates with God, while in the 17th and 18th centuries the essence of a human being is identified with the mind. In turn, Marxist philosophy emphasizes the active essence of a human being. In some areas of modern philosophical thought denies the reality of the personal «I». The influence of philosophical thought is important for the development of society, so the study of anthropological ideas of Karol Wojtyla, Pope John Paul II, one of the most influential figures of the late 20th-early 21stcentury is essential for the philosophy and processes of state formation. Results. It is established that the basis of Wojtyla’s philosophical and theological heritage is a Christian doctrine, which gives grounds for some researchers to characterize his ideas as Christian or theological anthropology. The paper performs the analysis of Wojtyla’s creative heritage in the context of philosophical, theological, and, in particular, Christian anthropologies. Conclusions. It has been established that the anthropological teaching of Wojtyla presents an original integrity, contains a rethinking of key anthropological concepts and philosophical currents, based on Christian values, individual and social dimension of a human being, and has applied value. The key ideas and methods that bring Wojtyla’s anthropology closer to Thomism, phenomenology and personalism are revealed. Among scientists, there is a problem of inconsistency in determining the key principles of anthropological teachings of Wojtyla and inconsistency in referring the thinker to one of the philosophical currents.Цель. Изучить особенности антропологических взглядов Кароля Войтылы. Проведено компаративистское исследование методов и идей мыслителя с томизмом, феноменологией, персонализмом. Анализ осуществлен на основе изучения работ исследователей философско-богословского наследия К. Войтылы и сравнения их результатов с его учением. Актуальность. Человек является одним из центральных вопросов философских исследований. Религиозная философия подчеркивает духовную сущность человека, которая соотносится с Богом, в эпоху Нового времени сущность человека отождествляется с умом. В свою очередь, марксистская философия подчеркивает деятельностную сущность человека, а в отдельных направлениях современной философской мысли отрицается реальность личного «я». Влияние философской мысли имеет большое значение для развития общества, поэтому исследование антропологических идей Кароля Войтылы – Папы Иоанна Павла II, одной из самых влиятельных фигур конца XX – нач. XXI в. имеет существенное значение для философии и процессов государственного строительства. Результаты. Установлено, что в основе философско-богословского наследия Кароля Войтылы лежит христианское учение, что дает основания некоторым исследователям характеризовать его идеи как христианскую или богословскую антропологию. Проведен анализ творческого наследия К. Войтылы в контексте философской, богословской, в частности христианской антропологий. Заключение. Установлено, что антропологическое учение Кароля Войтылы составляет оригинальную целостность, содержит переосмысления ключевых антропологических концепций и философских течений, выходит из христианских ценностей, базируется на индивидуальном и общественном измерении человека, имеет прикладное значение. Выявлены ключевые идеи и методы, которые сближают антропологию Кароля Войтылы с томизмом, феноменологией и персонализмом. Среди ученых обнаружена проблема несогласованности по определению ключевых принципов антропологического учения К. Войтылы и несогласованности в отнесении мыслителя к одному из философских течений.Мета. Вивчити особливості антропологічних поглядів Кароля Войтили. Проведено компаративістичне дослідження методів та ідей мислителя із томізмом, феноменологією, персоналізмом. Аналіз здійснено на основі вивчення праць дослідників філософсько-богословської спадщини К. Войтили та порівняння їх результатів із його вченням. Актуальність. Людина є одним із центральних питань філософських досліджень. Релігійна філософія наголошує на духовній сутності людини, що співвідноситься із Богом, у добу Нового часу сутність людини ототожнюється із розумом. У свою чергу, марксистська філософія наголошує на діяльній сутності людини, а в окремих напрямах сучасної філософської думки заперечується реальність особистого «я». Вплив філософської думки має вагоме значення для розвитку суспільства, тому дослідження антропологічних ідей Кароля Войтили – папи Івана Павла II, однієї із найвпливовіших постатей кінця XX–поч. XXI ст. має суттєве значення для філософії та процесів державотворення. Результати. Встановлено, що в основі філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили лежить християнське вчення, що дає підстави деяким дослідникам характеризувати його ідеї як християнську або богословську антропологію. Проведено аналіз творчої спадщини К. Войтили в контексті філософської, богословської, зокрема християнської антропологій. Висновки. Встановлено, що антропологічне вчення Кароля Войтили становить оригінальну цілісність, містить переосмислення ключових антропологічних концепцій та філософських течій, виходить із християнських цінностей, базується на індивідуальному та суспільному вимірі людини, має прикладне значення. Виявлено ключові ідеї та методи, що зближують антропологію Кароля Войтили із томізмом, феноменологією та персоналізмом. Серед науковців виявлено проблему неузгодженості щодо визначення ключових засад антропологічного вчення К. Войтили та неодностайність у віднесенні мислителя до однієї із філософських течій
Бюрократія як чинник функціонування регіональної еліти: виклики громадсько-політичного представництва
Get PDFThe article considers the dependence of political representation at the regional level on the specific configuration of the national political and legal field. The full value and normativeness of public representation are substantiated, as well as the contradictions of the interests of regional political elites and bureaucratic power practices are outlined.The purpose of this article is to clarify the importance of bureaucracy as a factor in the functioning of the regional elite against the background of the challenges of socio-political representation.Research methods. A descriptive method was used to describe the implementation of autonomous government by citizens and to resolve their issues based on the activities of local governments; the method of comparison is used to reflect the composition of regional political elites of European countries and the specifics of the mechanisms of representation at the parliamentary local and regional levels; a method of generalization to demonstrate challenges for elites in the sense of an adequate understanding of their importance and role in political processes at the national and international levels.Results. The assessment of the distribution of powers and the tendencies of influencing the situation in regional communities and territorial units are characteristic only for the countries that are going through a period of democratic transformations and for sustainable democracies. It has been proven that if the bureaucracy is the main actor in the implementation of technical management decisions, the elites can only be coordinators in setting priorities and differences on certain aspects of decision-making at the macro level. Emphasis is placed on the implementation of democratic reform programs, which provide for the representation of the people at all levels of administrative-territorial division. The properties of the elites elected by the citizens, which act only as a temporary component of the general system of decision-making and their implementation, are revealed. It is not possible to represent all, without exception, local communities at the regional level, due to the diversity of their economic and socio-infrastructural potential. An interpretation of the essence of the mechanisms of real democratic political leadership is proposed, which would ensure the support of the population of regional elites as factors of real representation of communities.В статье рассмотрена зависимость политического представительства на уровне региона от конкретной конфигурации национального политико-правового поля. Обоснованы полноценность и нормативность общественного представительства, а также обозначены противоречия интересов региональных политических элит и бюрократических властных практик.Целью данной статьи является выяснение значения бюрократизма как фактора функционирования региональной элиты на фоне вызовов общественно-политического представительства.Методы исследования. Использовано дескриптивный метод для описания реализации гражданами автономного управления и решения своих вопросов на основе деятельности местных правительств; метод сравнения применен для отображения состава региональных политических элит европейских стран и специфики механизмов представительства на парламентском локальном и региональном уровнях; метод обобщения для демонстрации вызовов для элит в смысле адекватного понимания своего значения и роли в политических процессах общенационального и международного уровня.Результаты. Дана оценка распределения полномочий и тенденции влияния на ситуацию в региональных сообществах и территориальных единицах характерные только для стран, переживающих период демократических трансформаций и для постоянных демократий. Доказано, что если бюрократия выступает основным главными актерами осуществления технических управленческих решений, то элиты могут быть только координаторами в установлении приоритетов и различий по отдельным аспектам принятия решений на макроуровне. Акцентировано внимание на реализации программ демократических реформ, предусматривающих обеспечение народного представительства на всех уровнях административно-территориального деления. Раскрыты свойства избранных гражданами элит, выступающих лишь временным компонентом общей системы принятия решений и их реализации. Отмечена невозможность представительства всех без исключения локальных сообществ на региональном уровне из-за многообразия их экономического и социально-инфраструктурного потенциала. Предложено толкование сущности механизмов реального демократического политического лидерства, которое бы обеспечивало поддержку населения региональных, как факторов реального представительства общин.У статті розглянуто залежність політичного представництва на рівні регіону від конкретної конфігурації національного політико-правового поля. Обґрунтовано повноцінність і нормативність громадського представництва, а також окреслено протиріччя інтересів регіональних політичних еліт та бюрократичних владних практик.Метою даної статті є з’ясування значення бюрократизму як чинника функціонування регіональної еліти на тлі викликів громадсько-політичного представництва.Методи дослідження. Використано дескриптивний метод для опису реалізації громадянами автономного урядування і вирішення своїх питань на основі діяльності місцевих урядів; метод порівняння застосований для відображення складу регіональних політичних еліт європейських країн та специфіки механізмів представництва на парламентському локальному і регіональному рівнях; метод узагальнення для демонстрації викликів для еліт в сенсі адекватного розуміння свого значення і ролі у політичних процесах загальнонаціонального і міжнародного рівня.Результати. Дано оцінку розподілу повноважень і тенденції впливу на ситуацію у регіональних спільнотах і територіальних одиницях характерні лише для країн, які переживають період демократичних трансформацій і для сталих демократій. Доведено, що якщо бюрократія виступає головним актором здійснення технічних управлінських рішень, то еліти можуть бути лише координаторами у встановленні пріоритетів та відмінностей щодо окремих аспектів ухвалення рішень на макрорівні. Акцентовано увагу на реалізації програм демократичних реформ, які передбачають забезпечення народного представництва на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу. Розкрито властивості обраних громадянами еліт, що виступають лише тимчасовим компонентом загальної системи ухвалення рішень та їх реалізації. Відзначено неможливість представництва всіх, без винятку, локальних спільнот на регіональному рівні, через різноманіття їх економічного та соціально-інфраструктурного потенціалу. Запропоновано тлумачення сутності механізмів реального демократичного політичного лідерства, яке б забезпечувало підтримку населення регіональних еліт як чинників реального представництва громад
Ядерні та радіаційні загрози як ресурси для моделювання спільноти безпеки на прикладі Абхазького політичної кризи
No full textThis article is part of a research conducted as part of the Support Program for Doctoral Studies of Shota Rustaveli Georgian National Science Foundation.Name of the research – “Interdisciplinary analysis of the complex system of the Abkhazian conflict by the method 4D-RAV-17 (grant number – PHDF–18–1147).As part of the study, the task was to assess those political technologies that were not used in the process of resolving the Abkhazian conflict. The study identified that such a peacemaking resource as the recognition by the conflicting parties of “common threats” and the consolidation of common efforts to prevent or eliminate them, was not used to an adequate extent. Based on this, the Concept of Awareness of the Common Threat System (CACTS) were formulated and presented as a methodological basis for reinforcing the Security Community Theory created by Karl Deutsch.CACTS was described in the article “Abkhazian crisis: from the Concept of Awareness of Common Threats to the Building of an “Abkhazian Security Community”” published in the Scientific and Theoretical Almanac "Grani", Volume 23 №3, 2020.As a basis for creating an initial level of trust between the parties to the conflict, we take their policy of recognizing the system of common threats and identifying ourselves (and each other) with possible victims of these threats. The level of trust can grow as both parties gain satisfaction from the process of cooperation.In this article, which is the second of a series of articles devoted to the recognition of common threats and the construction of a security community by the parties to the conflict, we present one of the practical possibilities for strengthening the modeling process of a new multidimensional peacemaking format.In particular, this is the development of cooperation between the participants in the Abkhazian political crisis to reduce nuclear and radioactive threats. The research drew attention not only to physical, but also to psychological dangers posed by nuclear and radiation threats. Based on the analysis, a number of specific initiatives were identified for the possible development of cooperation between participants in the multidimensional Abkhazian political crisis.Particular attention in the article is paid to the role of scientific diplomacy in the positive transformation of the crisis and the integration into the peacemaking process representatives of natural sciences, in particular physicists, power engineers and ecologists.As one of the resources of the peace process, the prospects of cooperation between civil society institutions expressing the interests of victims of nuclear and radiation disasters from different sides of the conflict community are considered.The article focuses on the creation of common approaches on energy policy for the countries of the Caucasus region, especially, regarding nuclear energy. Despite the fact that the initiative is aimed at resolving the Abkhazian conflict, the measures to bring the parties closer, presented in the framework of this project, could positively affect the development of the level of trust in other conflicts of the post-Soviet space.The work is based on a holistic approach, which involves revising the reductionist approach that dominates the scientific and political discourses, distorting the real picture of the conflict and reducing its image to the quasi-scientific concept of the “Abkhaz-Georgian” resolution. Our vision of the complex and multidimensional structure of the Abkhazian political crisis is given in the first article of the mentioned cycle.The structure of this article consists of three main parts.The first part of the article is an introduction, which presents the idea of anti-nuclear and anti-radiation consolidation of participants in the Abkhazian political crisis on the basis of the Concept of Awareness of the Common Threat System (CACTS) and the concept of Karl Deutsch, adapted for the Abkhazian Security Community (ASB). One of the CACTS subsystems (in this article) is nuclear, radiation, and related to them information-psychological threats.The second part of the article presents an analysis of the situation associated with nuclear, radiation, information and psychological threats. This analysis aims to demonstrate the importance of the topic under consideration and the variety of real threats.Nuclear threats. The authors divide them into threats of a military nature, as well as threats associated with the construction, operation, conservation and liquidation of reactors and other nuclear facilities.Radiation threats. Statistics of incidents related to illegal operations in the transportation/sale of radiation/radioactive substances based on open sources are proposed. Examples of threats associated with the illicit trade of irradiated food products are given.Information and psychological threats. When considering information and psychological threats related to nuclear and radiation threats, special attention is paid to such a question as hiding of reliable information from citizens or manipulating information, which is the basis for the formation of distrust towards one’s own state and the psychosomatic problems arising from this.The third part of the article offers a model of a fragment of the peacemaking process to resolve the Abkhazian political crisis, in which a component is involved that includes a discussion of (CACTS) on nuclear and radiation safety and the construction of the Abkhazian Security Community as a subsystem of the Caucasian and Black Sea-Caspian Sea Security Community.Статья подготовлена при поддержке Грузинского Фонда поддержки науки имени Шота Руставели в рамках проекта поддержки исследования «Сопоставительный анализ комплексной системы абхазского конфликта 4D-RAV-17 методом» (номер гранта PHDF-18-1147) для соискания докторской степени. В рамках исследования ставилась задача оценки тех политических технологий, которые не были использованы в процессе урегулирования Абхазского конфликта. В ходе исследования установлено, что такой ресурс миротворчества как осознание конфликтующими сторонами «общих угроз» и консолидация общих усилий по их превенции или ликвидации был использован не в достаточной степени. На основании этого была сформулирована и представлена Концепция осознания системы общих угроз (КОСОУ) как методологическая основа усиления созданной Карлом Дойчем Теории сообщества безопасности [43]. КОСОУ была описана в первой статье – «Абхазский кризис: от Концепции осознания системы общих угроз к построению “Абхазского сообщества безопасности”», опубликованной в Научно-теоретическом альманахе «Грани» (Том 23, №3, 2020) [34].За основу создания начального уровня доверия между участниками конфликта мы берем их политику осознания системы общих угроз и идентификации себя (и друг друга) с возможными жертвами этих угроз. Уровень доверия может расти в процессе получения обеими сторонами удовлетворения от процесса сотрудничества.В данной статье, которая является второй из цикла статей, посвященных осознанию общих угроз и построению сообщества безопасности сторонами конфликта, нами представлена одна из практических возможностей для усиления процесса моделирования нового многомерного миротворческого формата. В частности, это – развитие сотрудничества между участниками Абхазского политического кризиса по уменьшению ядерных и радиоактивных угроз. В исследовании обращено внимание не только на физические, но и на психологические опасности, порождаемые ядерными и радиационными угрозами.На основе анализа выявлен целый ряд конкретных инициатив для возможного развития сотрудничества между участниками многомерного Абхазского политического кризиса. Особое внимание уделено в статье роли научной дипломатии в позитивной трансформации кризиса и интеграции в миротворческий процесс представителей науки из сферы естествознания, в частности – физиков, энергетиков и экологов. В качестве одного из ресурсов миротворческого процесса рассмотрены перспективы сотрудничества между гражданскими институтами, выражающими интересы жертв ядерных и радиационных катастроф из разных групп конфликтного сообщества. В статье сконцентрировано внимание на создание общих подходов по вопросам энергетической политики для стран Кавказского региона. В особенности касательно атомной энергетики. Несмотря на то, что инициатива ориентирована на урегулирование Абхазского конфликта, меры по сближению сторон, представленные в рамках данного проекта могли бы позитивно повлиять на развитие уровня доверия в других конфликтах постсоветского пространства.Работа основана на холистическом подходе, предполагающем ревизию доминирующего в научном и в политическом дискурсах редукционистского подхода, искажающего реальную картину конфликта и сводящего его образ к квазинаучной концепции «абхазско-грузинского» урегулирования. Наше видение сложной и многомерной структуры Абхазского политического кризиса приведено в первой статье упомянутого цикла.Структура данной статьи состоит из трех основных частей. Первая часть статьи – введение, в котором представлена идея антиядерной и антирадиационной консолидации участников Абхазского политического кризиса на основании Концепции Осознания Системы Общих Угроз (КОСОУ) и концепции Карла Дойча, адаптированной для Абхазского сообщества безопасности (АСБ). Одна из подсистем КОСОУ (в данной статье) – ядерные, радиационные и связанные с ними информационно-психологические угрозы. Во-второй части статьи представлен анализ ситуации, связанной с ядерными, радиационными, информационно-психологическими угрозами. Данный анализ ставит целью показать важность рассматриваемой темы и разнообразие реальных угроз.Ядерные угрозы. Авторы разделяют их на угрозы, имеющие военный характер, а также угрозы, связанные со строительством, эксплуатацией, консервацией и ликвидацией реакторов и других ядерных объектов. Радиационные угрозы. Предложена статистика, составленная на основе открытых источников, по инцидентам, связанным с незаконными операциями по перевозке/продаже радиационных/радиоактивных веществ. Приведены примеры угроз, связанных с незаконной торговлей облученными радиацией продуктами питания.Информационно-психологические угрозы. При рассмотрении информационно-психологических угроз, имеющих отношение к ядерным и радиационном угрозам, особое внимание уделяется такому вопросу как скрытие достоверной информации от граждан или манипуляция информацией, что является основой формирования недоверия к собственному государству и исходящие из этого психосоматические проблемы.Третья часть статьи предлагает модель фрагмента миротворческого процесса по урегулированию Абхазского политического кризиса, в которой задействован компонент, включающий обсуждение КОСОУ по вопросам ядерной и радиационной безопасности и построение Абхазского Сообщества Безопасности, как подсистемы Кавказского и Черноморско-Каспийского Сообщества Безопасности.Стаття підготовлена за підтримки Грузинського Фонду підтримки науки імені Шота Руставелі в межах проекту підтримки дослідження «Порівняльний аналіз комплексної системи абхазького конфлікту 4D-RAV-17 методом» (номер гранту PHDF-18-1147) для здобуття докторського ступеня. У межах дослідження ставилося завдання оцінити ті політичні технології, які не були використані в процесі врегулювання абхазького конфлікту. У ході дослідження встановлено, що такий ресурс миротворчості як усвідомлення конфліктуючими сторонами «загальних загроз» і консолідація спільних зусиль по їх превенції або ліквідації, був використаний не достатньою мірою. На підставі цього була сформульована і представлена Концепція Усвідомлення Системи Спільних Загроз (КУССЗ) як методологічна основа посилення створеної Карлом Дойчем Теорії спільноти безпеки. [42]КУССЗ була описана в першій статті – «Абхазька криза: від Концепції усвідомлення системи спільних загроз до побудови “Абхазького спільноти безпеки”», опублікованій в Науково-теоретичному альманасі «Грани» (Том 23, №3, 2020). [33]За основу створення початкового рівня довіри між учасниками конфлікту ми беремо їх політику усвідомлення системи спільних загроз та ідентифікації себе (і один одного) з можливими жертвами цих загроз. Рівень довіри може збільшуватись у процесі отримання обома сторонами задоволення від процесу співпраці.У даній статті, яка є другою з циклу статей, присвячених усвідомленню спільних загроз і побудови спільноти безпеки сторонами конфлікту, нами представлена одна з практичних можливостей для посилення процесу моделювання нового багатовимірного миротворчого формату.Зокрема, це – розвиток співпраці між учасниками Абхазького політичної кризи по зменшенню ядерних і радіоактивних загроз. У дослідженні акцентується не тільки на фізичних, а й на психологічних небезпеках, породжуваних ядерними і радіаційними загрозами.На основі аналізу виявлено цілу низку конкретних ініціатив для можливого розвитку співробітництва між учасниками багатовимірної Абхазької політичної кризи.Особливу увагу приділено в статті ролі наукової дипломатії в позитивній трансформації кризи й інтеграції в миротворчий процес представників науки зі сфери природознавства, зокрема – фізиків, енергетиків і екологів.В якості одного з ресурсів миротворчого процесу розглянуті перспективи співпраці між цивільними інститутами, що виражають інтереси жертв ядерних і радіаційних катастроф з різних груп конфліктного спільноти.У статті сконцентровано увагу на створенні спільних підходів щодо питань енергетичної політики для країн Кавказького регіону. Особливо щодо атомної енергетики. Незважаючи на те, що ініціатива орієнтована на врегулювання абхазького конфлікту, заходи щодо зближення сторін, представлені в межах даного проекту могли б позитивно вплинути на розвиток рівня довіри в інших конфліктах пострадянського простору.Робота заснована на холістичниому підході, який передбачає ревізію домінуючого в науковому і в політичному дискурсах редукционістичного підходу, який спотворює реальну картину конфлікту і зводить його образ до квазінаукових концепцій «абхазько-грузинського» врегулювання. Наше бачення складної і багатовимірної структури Абхазької політичної кризи наведено в першій статті згаданого циклу.Структура даної статті складається з трьох основних частин.Перша частина статті – вступ, в якому представлено ідею антиядерної і антирадіаційної консолідації учасників абхазької політичної кризи на підставі Концепція Усвідомлення Системи Спільних Загроз (КУССЗ) і концепції Карла Дойча, адаптованої для Абхазької спільноти безпеки (АСБ). Одна з підсистем КССЗ (у даній статті) – ядерні, радіаційні і пов'язані з ними інформаційно-психологічні загрози.У другій частині статті представлений аналіз ситуації, пов’язаної з ядерними, радіаційними, інформаційно-психологічними загрозами. Даний аналіз має на меті показати важливість даної теми і різноманітність реальних загроз.Ядерні загрози. Автори поділяють їх на загрози, які мають військовий характер, а також загрози, пов’язані з будівництвом, експлуатацією, консервацією та ліквідацією реакторів та інших ядерних об’єктів.Радіаційні загрози. Запропоновано статистика, складена на основі відкритих джерел, по інцидентах, пов’язаних з незаконними операціями з перевезення/продажу радіаційних/радіоактивних речовин. Наведені приклади загроз, пов’язаних з незаконною торгівлею опроміненими радіацією продуктами харчування.Інформаційно-психологічні загрози. При розгляді інформаційно-психологічних загроз, що мають стосуються ядерних і радіаційних загроз, особлива увага приділяється такому питанню як приховування достовірної інформації від громадян або маніпуляція інформацією, що є основою формування недовіри до власної держави і похідні з цього психосоматичні проблеми.Третя частина статті пропонує модель фрагмента миротворчого процесу з врегулювання абхазької політичної кризи, в якій задіяний компонент, що включає обговорення КССЗ з питань ядерної та радіаційної безпеки і побудова Абхазької Спільноти Безпеки, як підсистеми Кавказького і –Черноморско-Каспійської Спільноти Безпеки
Соціологічний інституціоналізм як напрям нового інституціоналізму політичної науки: методологія та її реалізація в українських політологічних дослідженнях
Get PDFThe relevance of this study is explained by the need to find out the heuristic parameters of one of the segments of the institutional analysis of Ukrainian political science - sociological institutionalism. At the present stage of world development of institutional research in politics, it is no longer enough to turn to the formalized aspects of the essence of political institutions, which is still a fairly common approach - in contrast to the general theory of the new institutionalism. Also, there is a widespread view that the latest models of research strategies can be offered only by foreign political science and it is among its developments that the necessary analytical tools should be sought. Due to certain historical aspects of the political development of our country, political science research has not been able to develop synchronously with global trends for a long time, but it is possible to assume that today this situation is gradually changing. Therefore, the purpose of our study was to concretize in domestic political science the analytical field of such research areas of the new institutionalism as sociological institutionalism and systematize the main parameters of its research strategy. As a result of the study, it was found that the provisions of sociological institutionalism of political science are based on more normative-formalized approaches compared to other types of institutionalism because its formation was significantly influenced by the theory of organizations. Most Ukrainian scholars use the methodological tools of this area of institutionalism for a comprehensive analysis of the nature of the political institution as a research unit, which is close in its characteristics to the latest world examples and requires an appropriate research methodology. The group of specific issues considered by domestic scholars on the basis of the provisions of sociological institutionalism is opened by the normative aspects of the functioning of international politics (for example, humanization), which in this dimension is in the center of attention of foreign scholars as well. A more interesting area of research is the peculiarities of the process of European integration, the analysis of which also begins in the works of foreign scholars, but we are interested in this question given Ukraine's European ambitions - whether its regulatory Europeanization will have appropriate prospects. Another important aspect of research using the methodology of this area of institutional analysis, and again - important for our country, are the socio-political processes in transition societies, where democratization has begun, but the achievements in this way are difficult to call sustainable.Актуальность данного исследования объясняется необходимостью уточнения эвристических параметров одного из сегментов институционального анализа украинской политической науки – социологического институционализма. На современном этапе мирового развития институциональных исследований политики уже недостаточно обращаться к формализованным аспектам сущности политических институтов, что все еще является достаточно распространенным подходом – в отличие от общей теории нового институционализма. Также распространенным является мнение, что новейшие образцы исследовательских стратегий может предложить только зарубежная политическая наука и именно среди ее разработок следует искать необходимые аналитические инструменты. В силу определенных исторических аспектов политического развития нашей страны политологические исследования долгое время не имели возможности развиваться синхронно общемировым тенденциям, но теперь возможно предположить, что такая ситуация постепенно меняется. Поэтому целью данного исследования является конкретизация в отечественной политической науке аналитического поля такого направления исследований нового институционализма как социологический институционализм и систематизируем основные параметры его исследовательской стратегии.В результате проведения исследований было выявлено, что в основе положений социологического институционализма политической науки – более нормативно-формализованные подходы по сравнению с другими разновидностями институционализма, поскольку на его формирование значительное влияние оказала теория организаций. Большинство украинских ученых применяет методологический инструментарий этого направления институционализма для комплексного анализа природы политического института как исследовательской единицы, которая приближается в своих характеристикам к последними мировыми примерам и требует соответствующей методологии исследования. Группу конкретной проблематики, которая рассматривается отечественными учеными на основе положений социологического институционализма, открывают нормативные аспекты функционирования международной политики (например, гуманизация), которая в данном измерении находится в центре внимания и зарубежных ученых также. Более интересным направлением исследований являются особенности процесса европейской интеграции, анализ которого тоже берет начало в работах иностранных ученых, однако нас этот вопрос интересует, учитывая евроинтеграционные амбиции Украины – будет ли иметь соответствующие перспективы ее нормативная европеизация. Еще одним важным аспектом исследования с помощью методологии этого направления институционального анализа, и снова – значимым для нашей страны являются социально-политические процессы в переходных обществах, в которых демократизация началась, но достижения на этом пути трудно назвать устойчивыми.Актуальність даного дослідження пояснюється необхідністю уточнення евристичних параметрів одного із сегментів інституціонального аналізу української політичної науки – соціологічного інституціоналізму. На сучасному етапі світового розвитку інституціональних досліджень політики вже недостатньо звертатись до формалізованих аспектів сутності політичних інститутів, що все ще є досить розповсюдженим підходом – на відміну від загальної теорії нового інституціоналізму. Також поширеним є бачення, що новітні зразки дослідницьких стратегій може запропонувати лише зарубіжна політична наука і саме серед її розробок слід шукати необхідні аналітичні інструменти. Через певні історичні аспекти політичного розвитку нашої країни політологічні дослідження тривалий час не мали можливості розвиватися синхронно загальносвітовим тенденціям, але можливо припустити, що на сьогодні така ситуація поступово змінюється. Тому за мету нашого дослідження було взято конкретизацію у вітчизняній політичній науці аналітичного поля такого напряму досліджень нового інституціоналізму як соціологічний інституціоналізм та систематизуємо основні параметри його дослідницької стратегії. У результаті проведення дослідження було виявлено, що в основі положень соціологічного інституціоналізму політичної науки є більш нормативно-формалізовані підходи порівняно з іншими різновидами інституціоналізму оскільки на його формування вагомий вплив справила теорія організацій. Більшість українських вчених застосовує методологічний інструментарій цього напряму інституціоналізму для комплексного аналізу природи політичного інституту як дослідницької одиниці, яка наближається у свої характеристиках до останніх світових прикладів і потребує відповідної методології дослідження. Групу конкретної проблематики, яка розглядається вітчизняними вченими на основі положень соціологічного інституціоналізму, відкривають нормативні аспекти функціонування міжнародної політики (наприклад, гуманізація), яка в даному вимірі перебуває в центрі уваги і зарубіжних вчених також. Більш цікавим напрямом досліджень є особливості процесу європейської інтеграції, аналіз якого теж бере початок у роботах іноземних вчених, проте нас це питання цікавить з огляду на євроінтеграційні амбіції України – чи матиме відповідні перспективи її нормативна європеїзація. Ще одним важливим аспектом дослідження за допомогою методології цього напряму інституціонального аналізу, і знову – значущим для нашої країни є соціально-політичні процеси у перехідних суспільствах, в яких демократизація почалася, але досягнення на цьому шляху важко назвати стійкими
Стан ІНШОГО постмодерну як предмет гетерології
Get PDFThe aim of the study is to clarify and elucidate the phenomenon of the state of OTHER postmodernism as a subject of heterology, to show the importance and significance of such a characteristic as another within man himself, the other that regulates and purifies, which is reflected in heterologous reflections of postmodernism. The methodology of obtaining new knowledge is based on a comparative research method. Different human states and different understandings of the "other" in heterology were considered. "Other" can be understood as another person who has a completely different worldview, completely different natural properties, and can be understood as a certain state of man. Depending on this, the research methodology should be different. The scientific novelty is that for the first time such a phenomenon of human nature as the state of the OTHER and the recognition of man's own other within himself, which may be the subject of heterology, is considered. The Absolute Other is understood differently in heterology. This is another person who has a completely different worldview, which can not be understood. But this is the state of the OTHER man himself, the state of his special "I", when all unnecessary actions stop. In heterology, this condition is called differently. It is shown that heterology operates by understanding the category of "other" not only as "another person", but also as a certain state of man, the state of OTHER. Conclusions. It has been found that the OTHER postmodern, as a person's inner recognition of his own other within himself, can be understood as a compensatory enlightenment, which is an integral phenomenon of human nature. The state of the OTHER ceases all unimportant activity. Because of this there is a process of purification from obsolete, outdated thoughts and feelings. Purification is due to the fact that there are compensatory mechanisms of the psyche that are inherent in human nature, which are able to renew mental processes.Целью исследования является выяснение и освещение феномена состояния ДРУГОГО постмодерна как предмета гетерологии, проявление важности и значимости такой характеристики, как другой внутри самого человека, то другой регулирующий и очищает, что отражено в гетерологичных раздумьях постмодернизма. Методология получения новых знаний основывается на компаративном методе исследования. Рассматривались различные состояния человека и разное понимание самого «другого» в гетерологии. «Другой» может пониматься как другой человек которая имеет совершенно другое мировоззрение, совсем другие природные свойства, а может пониматься как состояние человека. В зависимости от этого методология исследования должна быть разной. Научная новизна заключается в том, что впервые рассматривается такой феномен человеческой природы, как состояние ДРУГОГО и признание человеком собственного другой внутри себя, что может быть предметом гетерологии. Абсолютный Другой в гетерологии понимается по-разному. Это и другой человек, который имеет абсолютно другое мировоззрение, которую никак не понять. Но это и состояние ДРУГОГО самого человека, состояние его особого «я»,, когда останавливаются все ненужные действия. В гетерологии это состояние называют по-разному. Показано, что гетерология оперирует пониманием категории «другой» не только как «другой человек», но и как состояние человека, состояние ДРУГОЕ. Выводы. Выяснено, что ДРУГОЙ постмодерна как внутреннее признание человеком собственного другой внутри себя, может пониматься как компенсаторное озарение, является неотъемлемым феноменом природы человека. Состояние ДРУГОГО прекращает всякую неважную деятельность. Из-за этого идет процесс очистки от устаревших, отживших свое мыслей и чувств. Очистка идет в связи с тем, что существуют компенсаторные механизмы психики присущих самой природе человека, которые способны обновлять психические процессы.Метою дослідження є з’ясування і освітлення феномену стану ІНШОГО постмодерну як предмету гетерології, вияв важливості і значимості такої характеристики, як інший всередині самої людини, той інший який регулює і очищує, що відображено в гетерологічних роздумах постмодернізму. Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження. Розглядались різні стани людини і різне розуміння самого «іншого» в гетерології. «Інший» може розумітися як інша людина яка має зовсім інший світогляд, зовсім інші природні властивості, а може розумітися як певний стан людини. В залежності від цього методологія дослідження повинна бути різною. Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається такий феномен людської природи, як стан ІНШОГО і визнання людиною власного іншого всередині себе, що може бути предметом гетерології. Абсолютний Інший в гетерології розуміється по-різному. Це і інша людина, яка має абсолютно інший світогляд, яку ніяк не зрозуміти. Але це і стан ІНШОГО самої людини, стан її особливого «я», , коли зупиняються всі непотрібні дії. В гетерології цей стан називають по-різному. Показано, що гетерологія оперує розумінням категорії «інший» не тільки як «інша людина», але і як певний стан людини, стан ІНШОГО. Висновки. З’ясовано, що ІНШИЙ постмодерну як внутрішнє визнання людиною власного іншого всередині себе, може розумітися як компенсаторне осяяння, що є невід’ємним феноменом природи людини. Стан ІНШОГО припиняє усіляку неважливу діяльність. Через це йде процес очищення від застарілих, відживших своє думок і почуттів. Очищення йде в зв’язку з тим, що існують компенсаторні механізми психіки які притаманні самій природі людини, які здатні оновлювати психічні процеси
Криза маскулінності та здоров’я військовослужбовців-чоловіків
Get PDFThe article looks at the problems of preserving social health and individuality in the context of realizing gender stereotypes. The author suggests the results of social research, which was conducted at the laboratory of applied social research of the department of social science and political science of NTU "KhPI" in 2020. Relevance is stipulated by the need to protect human resources in all forms, so that the shosty riches protect sovereignty and territoriality of Ukraine. The personnel of military formations in Ukraine is composed mainly of men, so it is extremely important to support and preserve the health of men. The problem lies in the fact that social media ideology is often panicky, often sponing people to take away the strategy of special behaviors is not a problem for social health. At the middle of the twentieth century, science at large turned out to be a huge respect for the nutrition of healthy’s health and social problems of complicity. In fact, even more than one studio in the United States has earned respect for up to date realization of masculine and ideological ideas for individual health. Віччнінії науковіці долуджудували вкмі Aspects of the flood of masculine ideology, ale better understanding of the context of the social protection of the form of Ukraine in Ukraine on the cob of the 21st table was not carried out. The author has added to the behavior of those stereotypes such as “do not cry”, “say that you are strong but strong”, “say that you’re the mother of the year of birth” to bring back the negative effects. The results of the previous show showed that ideological masculine formук stereotypes, which can be negatively attributed to a healthy person. Namaganiya cholіkіv, so as not to have more than one resource, follow stereotypes of masculine and ideological ideas to negative insights. That, to the author’s thought, is necessary to formulate more critical criticism to sound stereotypes about the “reference person”.В статье рассматриваются проблемы сохранения социального здоровья мужчин-военнослужащих в контексте реализации гендерных стереотипов. Автор приводит результаты социологического исследования, проведенного в лаборатории прикладных социологических исследований кафедры социологии и политологии НТУ «ХПИ» в 2020 году. Актуальность исследования обусловлена необходимостью обеспечения человеческими ресурсами военных формирований, которые шестой год защищают суверенитет и территориальную целостность Украины. Личный состав военных формирований в Украине комплектуется преимущественно мужчинами, поэтому крайне важна поддержка и сохранение здоровья мужчин. Проблема заключается в том, что господствующая в социуме идеология маскулинности, часто побуждает мужчин выбирать стратегию личностного поведения, опасную для социального здоровья. Ученые мира в середине ХХ века обратили внимание общественности на вопросы здоровья мужчин как на серьезную социальную проблему современности. Позже уже мужские студии в США сосредоточили внимание на исследование последствий реализации маскулинной идеологии для мужского здоровья. Отечественные ученые исследовали отдельные аспекты влияния маскулинной идеологии, но подобные исследования в контексте социального обеспечения военных формирований Украины начала XXI века не проводились. Автор исследует влияние на поведение мужчин таких стереотипов, как «мужчины не плачут», «мужчины должны быть сильными», «мужчина – добытчик семьи» и доказывает, что они имеют негативные эффекты. Результаты исследования показали, что идеология маскулинности формирует стереотипы, которые могут негативно повлиять на здоровье мужчин. Попытки мужчин, которые не имеют соответствующих ресурсов, следовать стереотипам маскулинной идеологии приводят к негативным последствиям. Поэтому, по мнению автора, сегодня необходимо формирование более критического отношения к привычным стереотипам о «настоящем мужчине».У статті розглядаються проблеми збереження здоров’я чоловіків-військовослужбовців у контексті реалізації гендерних стереотипів. Автор наводить результати соціологічного дослідження, що було проведене у лабораторії прикладних соціологічних досліджень кафедри соціології та політології НТУ «ХПІ» у 2020 році. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю забезпечення людськими ресурсами військових формувань, які шостий рік захищають суверенітет та територіальну цілісність України. Особовий склад військових формувань в Україні комплектується переважно чоловіками, тому вкрай важливе підтримка та збереження здоров’я чоловіків. Проблема полягає в тому, що ідеологія маскулінності, пануюча у соціумі, часто спонукає чоловіків обирати стратегію особистісної поведінки, небезпечну для особистого здоров’я. Науковці світу у середині ХХ століття звернули увагу громадськості на питання здоров’я чоловіків як на серйозну соціальну проблему сучасності. Пізніше вже чоловічі студії у США зосередили увагу на дослідженні наслідків реалізації маскулінної ідеології для чоловічого здоров’я. Вітчизняні науковці досліджували окремі аспекти впливу маскулінної ідеології, але подібні дослідження у контексті соціального забезпечення військових формувань України початку ХХІ століття не проводилися. Автор досліджує вплив на поведінку чоловіків таких стереотипів, як «чоловіки не плачуть», «чоловіки повинні бути сильними», «чоловік – годувальник родини» та доводить, що вони мають негативні ефекти. Результати дослідження показали, що ідеологія маскулінності формує стереотипи, що можуть негативно вплинути на здоров’я чоловіків. Намагання чоловіків, які не мають відповідних ресурсів, наслідувати стереотипи маскулінної ідеології призводять до негативних наслідків. Тому, на думку автора, сьогодні необхідно формування більш критичного ставлення до звичних стереотипів про «справжнього чоловіка»
Гнозис і метапізнання
Get PDFThe article deals with gnosis and features of metacognition. Initially, the Gnostics considered whether the term "gnosis" was used, what knowledge did they gain from certain experiences. The subject matter of the study reveals important features of the human psyche. For example, the property of separating one’s self from the external environment is like seeing oneself from the side. This property empowers a person in communicating with other people. This expanded opportunity purifies the human being, because it leads to self-control. During vegetable growing, conditions of a special nature can be experienced by themselves. The Gnostics also spoke about it.The article states that the philosophy of gnosis operates through belief in the special inner world of man, the higher world. But this higher can only be felt when a person is in a state of enstasis as a compensatory trance.The article compares the gnosis of the ancient world with modern philosophical trends. Here, in the descriptions of the inner world of man, the divine transcendence is demonstrated. In this regard, the Gnostics sought knowledge of the true state of mind. This search is engaged in metacognition.The author of the article considers it necessary to clarify what metacognition is. A person has the ability to understand what he or she is thinking. Scientists call it metacognition. Metacognition is when a person feels the world not through the prism of his thoughts, but directly. We can also see this in Gnostics with deep compensatory enstasis, or compensatory trance. Then the person stands apart, because it breaks all the wrong connections. Gnosis tries to capture the knowledge of all these processes. Metacognition helps to establish certain characteristics of compensatory trance, to establish characteristics of compensatory illumination. Compensatory illumination may occur in a state of a particular type of trance. Therefore, the article tries to look at the relationship of compensatory trance and compensatory illumination.В статье говорится о гнозисе и особенностях метапознания. Сначала рассматривается, как гностики применили термин «гнозис», какие знания они получали при определенных переживаниях. В связи с предметом исследования раскрываются важные особенности человеческой психики. Например, свойство отделять свое «я» от внешнего среды – словно видеть себя со стороны. Это свойство расширяет возможности человека в его общении с другими людьми. Эта расширенная возможность очищает самого человека, так как ведет к овладению собой. При овладении собой могут переживаться состояния особого характера. Об этом говорили и гностики.В статье говорится о том, что философия гнозиса оперирует верой в особый внутренний мир человека, мир высщий. Но эта высшесть может только ощущаться, когда человек находится в состоянии энстаза как компенсаторного транса.В статье проводится сравнение гнозиса античного мира с современными философскими направлениями. Здесь при описании внутреннего мира человека демонстрируется божественная трансцендентность. По этому поводу гностики искали знания об истинном состоянии духа. Этим поиском занимается и метапознание.Автор статьи считает необходимым внести однозначность в то, что такое метапознание. Человек обладает способностью осознавать то, что он думает. Ученые называют это Метапознание. Метапознание – это когда человек чувствует мир не через призму своих мыслей, а напрямую. Это мы можем видеть и у гностиков при глубоком компенсаторном енстазе, или компенсаторном трансе. Тогда человек стоит в стороне, потому что у него разрушаются все ложные связи. Гнозис пытается фиксировать знания обо всех этих процессах. Метапознание помогает установить определенные характеристики компенсаторного транса, установить характеристики компенсаторного озарение. Компенсаторное озарение может проходить в состоянии определенного вида транса. Поэтому статья пытается рассматривать связи компенсаторного транса и компенсаторного озарения.У статті йдеться про гнозис і особливості метапізнання. Спочатку розглядається, як гностики застосовували термін «гнозис», які знання вони отримували при певних переживаннях. У зв’язку з предметом дослідження розкриваються важливі особливості людської психіки. Наприклад, властивість відділяти своє «я» від зовнішнього середовища – немовби бачити себе збоку. Ця властивість розширює можливості людини в її спілкуванні з іншими людьми. Ця розширена можливість очищує саму людину, тому що веде до оволодіння собою. При оволодінні собою можуть переживатися стани особливого характеру. Про це говорили і гностики. У статті йдеться про те, що філософія гнозису оперує вірою в особливий внутрішній світ людини, світ вищий. Але ця вищісь може лише відчуватися, коли людина знаходиться в стані енстазу як компенсаторного трансу. У статті проводяться порівняння гнозису античного світу з сучасними філософськими напрямками. Тут при описах внутрішнього світу людини демонструється божественна трансцендентність. З цього приводу гностики шукали знання про істиний стан духу. Цим пошуком займається і метапізнання. Автор статті вважає за необхідність внести однозначність в те, що таке метапізнання. Людина має здібність усвідомлювати те, що вона думає. Вчені називають це метапізнанням. Метапізнання – це коли людина відчуває світ не через призму своїх думок, а напряму. Це ми можемо бачити і у гностиків при глибокому компенсаторному енстазі, або компенсаторному трансі. Тоді людина стоїть осторонь, тому що в неї руйну-ються всі хибні зв’язки. Гнозис намагається фіксувати знання про всі ці процеси. Метапізнання допомогає встановити певні характеристики компенсаторного трансу, встановити характеристики компенсаторного осяяння. Компенсаторне осяяння може проходити в стані певного виду трансу. Тому стаття намагається розглядати зв’язки компенсаторного трансу і компенсаторного осяяння