Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
«Левіафан», або нарис учення про державу Т. Гоббса
Get PDFThe study focuses on individual episodes of the biography, the most notable ideas and main socio-political views of the outstanding English scientist, social philosopher, theorist of the origin of the state – T. Hobbes. On the basis of the classic work “Leviathan”, his backbone thoughts on the processes of state building, the development of a balanced normative and legislative system and specific motives for striving for power are highlighted. In particular, attention is focused on the search by the researcher of the optimal balance between freedom and the duties of a citizen. The aspiration of the classic to a comprehensive study of the most effective mechanism, optimal forms of public administration, primarily for the establishment of stable social order and safety, is noted. The scientist emphasized that an authoritative, sovereign, legitimate state is able to effective cope with the tasks set. In which those in power are obliged to be guided by norms of morality and law. Characterized, according to the researcher, the socio-psychological traits of both average citizens and sovereigns for the full life support of the country.Highlighted his heuristic principles of anthropomorphism, which more metaphorically, expressively detail the likely destructive diseases of the state, among which he considered the lack of frugality and the processes of oligarchization of the socio-political system to be especially unsafe. Scientists emphasized the absolute rejection of corruption, lack of social justice, abuse of power. Thus, the advantages and disadvantages of various forms of government were highlighted, in particular, monarchical, aristocratic, democratic. The scientists himself was an active supporter of absolute monarchy and the unshakable authority of the state. At the same time, he focused not so much on the duties of citizens to the state, as on the duties of state representatives to their citizens, the implementation of which can state structure effective, authoritative and legitimate. At the same time, the contribution of T. Hobbes to the development of the philosophy of law is highlighted. In general, it was emphasized that the English scientist comprehensively substantiated his own thought about the immutability of human nature in the form of manifestations of selfishness, individualism, insatiable appetites, unrestrained passions, and the desire for social change. According to the philosopher, only a just, sovereign, authoritative state is capable of curbing the negative manifestations of human nature. In addition, attention focused on the state-forming nature of his philosophy and the scientist’s significant contribution to the development of the theory of the social contract or the contractual origin of the state is highlighted.В исследовании обозначены отдельные эпизоды биографии выдающегося английского ученого, философа, теоретика происхождения державы Т. Гоббса, редуцированы его наиболее примечательные идеи и основные социально-политические взгляды. На основе классической работы «Левиафан» выделены его системообразующие мысли касательно процессов строительства государства, развития сбалансированной правовой системы и конкретных мотивов стремления к властным полномочиям. В частности, внимание акцентировано на поиске исследователем оптимального баланса между свободой и обязанностями гражданина. Отмечено стремление классика ко всестороннему обоснованию наиболее действенных механизмов, оптимальных форм государственного управления, прежде всего для установления стабильного социального порядка и повседневной безопасности. Ученый подчеркивал, что эффективно справиться с поставленными задачами способно авторитетное, суверенное, легитимное государство, в котором власть имущие обязаны руководствоваться нормами морали и права. Охарактеризованы затребованные, по мнению исследователя, социально-психологические черты как среднестатистических граждан, так и суверенов для полноценного жизнеобеспечения страны. Приведены эвристические принципы антропоморфизма философа, которые более метафорично, выразительно детализируют вероятные губительные болезни государства. Особо небезопасными среди них он считал отсутствие бережливости и процессы олигархизации социально-политической системы. Подчеркнуто абсолютное непринятие ученым проявлений коррупции, отсутствия социальной справедливости, практик злоупотребления властью. Исходя из этого выделены преимущества и недостатки разных форм государственного управления, в частности монархической, аристократической, демократической. Сам ученый выступал активным сторонником монархии и незыблемого авторитета суверенов. При этом акцентировал внимание не столько на обязанностях граждан перед государством, сколько на обязанностях представителей государства перед своими гражданами, выполнение которых способно сделать властные структуры эффективными, авторитетными, легитимными. Вместе с тем выделен вклад Т. Гоббса в развитие философии права, юридического позитивизма. В целом подчеркнуто, что английский ученый всесторонне обосновывал собственную мысль про неизменность человеческой натуры в виде проявлений эгоизма, индивидуализма, ненасытности, неукротимых страстей, стремления к социальным изменениям. По мнению философа, обуздать негативные проявления человеческой природы способно только справедливое, суверенное, авторитетное государство. Кроме того, акцентировано внимание на этатистском характере его философии и обозначен весомый вклад ученого в развитие теории социального контракта, или договорного происхождения государства.У дослідженні наведено окремі епізоди біографії видатного англійського вченого, філософа, теоретика походження держави Т. Гоббса, редуковано його найприкметніші ідеї та головні соціально-політичні погляди. Зокрема, на основі класичної праці «Левіафан» виокремлено системоутворювальні думки стосовно процесів державотворення, розвитку збалансованої правової системи та певних мотивів прагнення владних повноважень. Зауважено на пошуку дослідником оптимального балансу між свободою та обов’язком масової людини. Зазначено наполегливе прагнення класика до всебічного обґрунтування дієвих механізмів, оптимальних форм державного управління насамперед для встановлення довготривалого соціального порядку та повсякденної безпеки. Учений підкреслював, що впоратися з означеними завданнями спроможна авторитетна, суверенна, легітимна держава, у якій можновладці зобов’язані послуговуватися нормами моралі та права. Охарактеризовано затребувані, на думку дослідника, соціально-психологічні риси як пересічних громадян, так і суверенів для повноцінного життєзабезпечення країни. Наведено евристичні принципи антропоморфізму вченого, які більш метафорично окреслюють імовірні руйнівні хвороби держави. Особливо небезпечними з-поміж них філософ вважав відсутність ощадливості та олігархізацію соціально-політичної системи. Підкреслено несприйняття вченим корупції, відсутності соціальної справедливості, практик зловживання владою. Зважаючи на це, виокремлено переваги і недоліки різних форм державного управління, зокрема монархічної, аристократичної та демократичної. Сам Т. Гоббс був прихильником монархії та високого авторитету суверенів. Утім акцентував увагу на обов’язках не лише громадян перед державою, але і представників держави перед своїми громадянами, виконання яких здатне зробити державні структури ефективними, авторитетними, легітимними. Водночас наголошено на внеску Т. Гоббса у розвиток філософії права, юридичного позитивізму. Загалом підкреслено, що англійський дослідник наполегливо обґрунтовував власну думку про незмінність людської натури у вигляді виявів егоїзму, індивідуалізму, ненаситності, вирування неприборканих пристрастей, прагнення до соціальних змін та ін. На думку філософа, мінімізувати негативні вияви людської природи спроможна лише справедлива, суверенна, авторитетна держава. Крім того, зауважено етатистський характер його філософії та зазначено вагомий внесок Т. Гоббса у розвиток теорії соціального контракту, або договірного походження держави
Стан розвитку та зміни культурної політики в об’єднаних територіальних громадах України
Get PDFIn the article, we analysed the state of development of cultural policies in Amalgamated Territorial Communities (ATC) of Ukraine as well as the changes that have taken place in the cultural area in Ukraine. This was due to the activities of international grant programs, foundations and legislative organizations. We described the local situation in the ATC and detected their main cultural policies' problems. We also described the main stages of forming the international grant programs' sector, foundations and donors in the aforementioned area. We have identified the most active grant programs which operate in Ukraine. We defined that their activity supports discussion about the role of the culture, influences the processes of transformation and modernization of culture, and provides the possibilities for activists and specialists from the public sector to directly and transparently influence and advocate the cultural changes. The article presented results of the sociological research "The human rights-based approach to the content and implementation of cultural policies in Ukraine at ATC level". It was conducted with representatives of the "DOBRE" program, USAID, the Ukrainian Cultural Foundation, «U-LEAD with Europe», the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine, and four regional representatives’ non-public organisations. We concluded that the international grant programs, foundations, and legislative organizations support the ATC in the forming and conducting development strategies and service delivery standards, transparently conducting their activities and financial accountability, supporting the community's involvement in the main processes and changing stereotypical approaches to understanding the needs of different population categories in Ukraine's ATC. During the four years of their activity, there has been significant development of communities in terms of infrastructure and human development and community resources. In particular, it is connected with Equality and Human Rights principles, the involvement of all community actors in the processes taking place in society, and constant feedback from the public.В статье проанализировано состояние развития культурной политики в объединенных территориальных общинах Украины (ОТГ) и изменения, которые произошли в культурной сфере благодаря деятельности международных грантовых программ, фондов и законодательных организаций. Представлены локальные ситуации в объединенных территориальных общинах Украины и выявлены их основные проблемы в культуре. Охарактеризованы этапы формирования сектора международных грантовых программ, фондов и доноров в сфере культуры. Представлены самые активные грантовые программы, которые действуют в Украине. Определено, что их деятельность способствует дискуссии о роли культуры, влияет на процессы трансформации и модернизации культуры, а также предоставляет возможности активистам и специалистам из публичного сектора прямо и прозрачно влиять и адвокатировать культурные изменения. Представлены результаты социологического исследования «Подход, основанный на правах человека (ППЛ), в содержании и реализации культурных политик в Украине. Уровень ОТГ» с представителями программ «DOBRE», USAID, Украинского Культурного Фонда, «U-LEAD с Европой», Министерства культуры и информационной политики Украины и с представителями четырех региональных общественных организаций. Мы пришли к выводу, что грантовые программы, донорские и законодательные организации оказывают поддержку ОТГ в формировании и разработке стратегий развития, стандартов предоставления услуг, прозрачном ведении своей деятельности и финансовой подотчетности, поддержанию вовлеченности сообщества в основные процессы и изменению стереотипных подходов к пониманию потребностей различных категорий населения в ОТГ. За четыре года их деятельности произошло заметное развитие общин не только в инфраструктурном плане, но и в плане развития человеческого потенциала и ресурсов общин. В частности, это соблюдение принципов равенства и прав человека, вовлеченность всех субъектов общины в процессы, которые происходят в общине и постоянная обратная связь с общественностью.У статті проаналізовано стан розвитку культурної політики в об’єднаних територіальних громадах України (ОТГ) та зміни, які відбулись у культурній сфері завдяки діяльності міжнародних грантових програм, фондів та законодавчих організацій. Представлено локальні ситуації в об’єднаних територіальних громадах України та виявлено їх основні проблеми в культурі. Охарактеризовано етапи формування сектору міжнародних грантових програм, фондів і донорів у сфері культури. Представлено найактивніші грантові програми, які діють в Україні. Визначено, що їхня діяльність сприяє дискусії про роль культури, впливає на процеси трансформації та модернізації культури, а також надає можливості активістам і фахівцям з публічного сектору прямо й прозоро впливати та адвокатувати культурні зміни. Представлено результати соціологічного дослідження «Підхід, заснований на правах людини (ППЛ), у змісті та реалізації культурних політик в Україні. Рівень ОТГ» з представниками програм «DOBRE», USAID, Українського Культурного Фонду, «U-LEAD з Європою», Міністерства культури та інформаційної політики України та з представниками чотирьох регіональних громадських організацій. Ми дійшли висновку, що грантові програми, донорські та законодавчі організації надають підтримку ОТГ в формуванні та розробці стратегій розвитку, стандартів надання послуг, прозорому веденні своєї діяльності та фінансової підзвітності, підтримці залученості спільноти в основні процеси та зміні стереотипних підходів до розуміння потреб різних категорій населення в ОТГ. За чотири роки їхньої діяльності відбувся помітний розвиток громад не тільки в інфраструктурному плані, а й у плані розвитку людського потенціалу і ресурсів громад. Зокрема, це дотримання принципів рівності та прав людини, залученість усіх суб’єктів громади до процесів, які відбуваються в громаді та постійний зворотній зв’язок з громадськістю
Дослідницька програма «історії понять»: евристичні можливості в інтерпретації семантики приватності
Get PDFThe article implements the reception of the original research perspective of the "history of concepts" in order to conceptualize the phenomenon of privacy. The heuristic expediency of this particular analytical optics is substantiated. It makes possible to comprehend in a new way the private reality, which, as it turned out, is devoid of substantiality (today the private can be everywhere) and universality (in the sense that the word "private" can mean a lot of things and these meanings. in representative culture, embedded in the latent structures of power dispositions). It has been proved that the analytical apparatus of the "history of concepts" can be useful as a methodological tool for overcoming the theoretical insufficiency of the classical type of social cognition with its conceptual imperatives of "natural" certainty, rigid orderliness, abstract rationality, "value neutrality", universality, and general applicability to any realities. The "history of concepts" approach, on the other hand, suggests taking into account reflexivity, contextual involvement, double hermeneutics, revealing the origin of the phenomena of human existence, "captured" in a representative linguistic order – concepts, categories, metaphors articulated in linguistic communications. The application of the epistemological principles of the "history of concepts" to the conceptualization of privacy made it possible, therefore, to expand the traditional ideas about this concept and to establish under what conditions this conceptual form: a) is filled with normative meanings; b) acquires a special value status in the actual conceptual vocabulary involved in the everyday interpretive strategies of the "personal I"; c) it is supplemented with new semantic connotations ("linguistic innovations" in R. Kosellek's terminology) in the structure of thinking similar to "publishing the private", "privatizing the public", which brings to the fore the issue of reflection on the specific contextuality that guides the work of the language.В статье осуществлена рецепция оригинальной исследовательской перспективы «истории понятий» с целью концептуализации феномена приватности. Обосновывается эвристическая целесообразность именно этой аналитической оптики, позволяющей по-новому осмыслить приватную реальность, которая, как оказалось, лишена субстанциальности (сегодня приватное может быть везде) и универсальности (в том смысле, что слово «приватное» может много чего значить и эти значения, укоренившиеся в репрезентативной культуре, встроенные в скрытые структуры властных диспозиций). Доказано, что аналитический аппарат «истории понятий» может быть полезен в качестве методологического инструмента преодоления теоретической недостаточности классического типа социального познания с его концептуальными императивами «естественной» определенности, жесткой упорядоченности, абстрактной рациональности, «ценностной нейтральности», универсальности, общей применимости к любым реалиям. Подход «истории понятий», напротив, предлагает учитывать рефлексивность, контекстуальную включенность, двойную герменевтику, раскрывающие происхождение феноменов человеческого бытия, «схваченные» в репрезентативном лингвистическом порядке – понятиях, категориях, метафорах, артикулированных в языковых коммуникациях. Применение гносеологических принципов «истории понятий» к концептуализации приватности позволило, таким образом, расширить традиционные представления о данном концепте и установить при каких условиях эта понятийная форма: а) наполняется нормативными значениями; б) приобретает особый ценностный статус в актуальном понятийном словаре, задействованном в повседневных интерпретативных стратегиях «персонального Я»; в) дополняется новыми смысловыми коннотациями («лингвистическими инновациями» в терминологии Р. Козеллека) в структуре мышления на подобии «публизации приватного», «приватизации публичного», что выводит на первый план вопрос рефлексии конкретной контекстуальности, направляющей работу языка.У статті здійснена рецепція оригінальної дослідницької перспективи «історії понять» (концептуальної історії) з метою концептуалізації феномена приватності. Обґрунтовується евристична доцільність саме цієї аналітичної оптика, яка дозволяє по-новому осмислити приватну реальність, котра, як виявляється, позбавлена субстанційності (сьогодні приватне може бути всюди) та універсальності (у тому сенсі, що слово «приватне» може багато чого означати, і ці значення вкорінені в репрезентативній культурі, вбудовані у приховані структури владних диспозицій). З’ясовано, що аналітичний апарат «історії понять» може бути корисним як засіб подолання теоретичної недостатності класичного типу соціального пізнання з його концептуальними імперативами «природньої» визначеності, жорсткої впорядкованості, абстрактної раціональності, універсальності, загальної застосовності до будь-яких реалій, «ціннісної нейтральності». Підхід «історії понять», напроти, пропонує брати до уваги рефлексивність, контекстуальну включеність, подвійну герменевтику, які розкривають походження феноменів людського буття, «схоплених» у репрезентативній мові – поняттях, категоріях, метафорах, локалізованих/артикульованих у мовних комунікаціях. Застосування гносеологічних принципів «історії понять» до операціоналізації приватності, дозволило розширити традиційні уявлення про цей концепт і встановити, за яких умов ця категорія: а) сповнюється нормативними значеннями; б) набуває особливого ціннісного статусу в актуальному понятійному словнику, задіяному у повсякденних інтерпретативних стратегіях «персонального Я»; в) доповнюється новими смисловими конотаціями («лінгвістичними інноваціями» в термінології Р. Козеллека) у структурі мислення на кшталт «публізації приватного», «приватизації публічного», що виводить на перший план питання рефлексії конкретної контекстуальності, яка спрямовує роботу мови
Україно-польські торгівельно-економічні відносини в сучасних умовах
Get PDFThe main directions of development of Ukrainian-Polish trade relations are considered in the article. The positive and negative effects of cross-border cooperation in trade and investment are substantiated, as well as a number of recommendations for building mutually beneficial relations on the basis of national interests.The purpose of this article is to assess the Ukrainian-Polish trade and economic relations in modern conditions in order to form scientifically sound recommendations for the development of mutually beneficial cross-border cooperation, taking into account national interests.Research methods. Methods of scientific analysis are used in the critical assessment of the concept of free market and free trade; comparison in the study of the dynamics of Ukrainian-Polish trade relations; graphical method for displaying and comparing trade in goods and services and investment between Poland and Ukraine; method of generalization in the development of proposals to improve the efficiency of cross-border trade and investment between countries, taking into account national characteristics and interests.Results. An assessment of Ukrainian-Polish trade and economic relations over the past ten years is given. It is proved that Ukrainian-Polish relations in the field of trade in goods do not have significant benefits for the Ukrainian economy, as their balance is negative during the period under study. Emphasis is placed on mutual exits in the field of trade in services, where the Polish side actively uses Ukrainian enterprises to order services for processing material resources through cheap labor, which stimulates the inflow of funds into Ukrainian business, job creation and more. There is a significant predominance of Polish investment in the national economy over Ukrainian investment in the Polish economy, due to the higher development of the Polish economy and interest in building branches and subsidiaries of Polish enterprises.A number of measures have been proposed to increase the economic complexity of the domestic economy in order to increase technological exports to Poland and equalize the trade balance between the countries; the directions of development of trade in services (in particular medical services in the conditions of COVID-19), as well as measures to increase the volume of Polish investment are substantiated.В статье рассмотрены основные направления развития украино-польских торговых отношений. Обоснованно положительные и негативные эффекты от трансграничного сотрудничества в сфере торговли и инвестирования, а также сформулирован ряд рекомендаций по развитию взаимовыгодных отношений на принципах соблюдения национальных интересов.Целью данной статьи является оценка украино-польских торгово-экономических отношений в современных условиях для формирования научно обоснованных рекомендаций по развитию взаимовыгодного трансграничного сотрудничества с учетом национальных интересов.Методы исследования. Использованы методы научного анализа при критической оценке концепции свободного рынка и свободной торговли; сравнения при исследовании динамики украино-польских торговых отношений; графический метод для отображения и сравнения торговли товарами и услугами и инвестиций между Польшей и Украиной; метод обобщения при разработке предложений повышения эффективности трансграничной торговли и инвестиций между странами с учетом национальных особенностей и интересов.Результаты. Дана оценка украино-польских торгово-экономических отношений за последние десять лет. Доказано, что украино-польские отношения в сфере торговли товарами не имеют значительной пользы для украинской экономики, ведь их сальдо является отрицательным на протяжении исследуемого периода. Акцентировано внимание на взаимных выходах в сфере торговли услугами, где польская сторона активно использует украинские предприятия для заказа услуг по переработке материальных ресурсов из-ща дешевой рабочей силы, что стимулирует приток средств в украинский бизнес, создание рабочих мест. Отмечено значительное преобладание польских инвестиций в национальную экономику над украинскими инвестициями в экономику Польши, что обусловлено высоким развитием экономики Польши и заинтересованностью в развитии филиалов и дочерних компаний польских предприятий.Предложен ряд мер по повышению экономической сложности отечественной экономики для увеличения технологического экспорта в Польшу и выравнивания сальдо торгового баланса между странами; обоснованы направления развития торговли услугами (в частности медицинскими в условиях COVID-19), а также меры по увеличению объемов привлечения польских инвестиций.У статті розглянуто основні напрямки розвитку україно-польських торгівельних відносин. Обґрунтовано позитивні та негативні ефекти від транскордонного співробітництва в сфері торгівлі та інвестування, а також сформульовано низку рекомендацій щодо розбудови взаємовигідних відносин на засадах дотримання національних інтересів.Метою даної статті є оцінка україно-польських торгівельно-економічних відносин у сучасних умовах задля формування науково-обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку взаємовигідного транскордонного співробітництва з урахуванням національних інтересів.Методи дослідження. Використано методи наукового аналізу при критичній оцінці концепції вільного ринку та вільної торгівлі; порівняння при дослідженні динаміки україно-польських торгівельних відносин; графічний метод для відображення і порівняння торгівлі товарами і послугами та інвестицій між Польщею і Україною; метод узагальнення при розробці пропозицій підвищення ефективності транскордонної торгівлі та інвестицій між країнами з урахуванням національних особливостей та інтересів.Результати. Дано оцінку україно-польських торгівельно-економічних відносин за останні десять років. Доведено, що україно-польські відносини в сфері торгівлі товарами не мають значної користі для української економіки, адже їх сальдо є від’ємним упродовж досліджуваного періоду. Акцентовано увагу на взаємних виходах у сфері торгівлі послугами, де польська сторона активно використовує українські підприємства для замовлення послуг щодо переробки матеріальних ресурсів через дешеву робочу силу, що стимулює приплив коштів в український бізнес, створення робочих місць тощо. Відзначено значне переважання польських інвестицій у національну економіку над українськими інвестиціями в економіку Польщі, що зумовлено вищим розвитком економіки Польщі та зацікавленістю у розбудові філій та дочірніх компаній польських підприємств.Запропоновано низку заходів щодо підвищення економічної складності вітчизняної економіки задля збільшення технологічного експорту до Польщі і вирівнювання сальдо торгового балансу між країнами; обґрунтовано напрямки розвитку торгівлі послугами (зокрема медичними в умовах COVID-19), а також заходи щодо збільшення обсягів залучення польських інвестицій
Структурна архітектоніка повсякденних практик в контексті критичного переосмислення постструктуралістьского синтезу
Get PDFThe article is devoted to the topic of the structure of everyday practices. The topic of everyday practices is determined by a number of problematic situations, which form separate topical areas of scientific interest, united by a common perspective. The author notes that in the modern sociological theory of practices, practices are understood as resource-determined routinization of social actions that have certain attributions – characteristics that are associated with the technical implementation of practices as an algorithm of sequential actions. Investigating the structure of practices, the author turns to the works of the classics of post-structuralist approach - P. Bourdieu and E. Giddens, and involves the introduced by them concepts of habitus and reflective monitoring in the analysis. It is substantiated that habitus is the central concept of practices. However, as the author defines, the concept of habitus is too contradictory and broad to apply in understanding the structure of practices. In this context, the author proposes to involve a new concept of the habitual scenario. The habitual scenario seems to be part of the general habitus and is a specific pattern of the bodily-behavioral algorithm of a particular practice. The author also substantiates the expediency of introducing his second concept into the scientific vocabulary - protoforms of practices. The introduction of this concept allows, according to the author, to mark the moment of possible creativity of practices. And this moment is the fact of the actor's understanding of the practice, his awareness of the sequence of his actions for the purpose of their transformation, as perfection. Often, modernization involves the creation of a new habitual scenario that is, the emergence of a new practice. The function of reflexive monitoring in the structure of practices reproduces the function of control over their occurrence according to the algorithm of the habitual scenario. In summary, the author describes the general structure of everyday practices, defines the role and function of each of the components of structural architectonics.Статья посвящена теме структуры повседневных практик. Тема повседневных практик обусловлена рядом проблемных ситуаций, которые формируют отдельные актуальные зоны научного интереса, объединенные общей перспективой. Автор отмечает, что в современной социологической теории практик, под практиками понимаются ресурсно-детерминированы рутинизованы социальные действия, которые имеют определенные атрибуции – характеристики связаны с техническим отбыванием практик, как алгоритмом последовательных действий. Исследуя структуру практик, автор обращается к наработкам классиков постструктуралистского подхода – П. Бурдье и Е. Гидденс, привлекая к анализу введены им понятие – габитуса и рефлексивного мониторинга. Обосновывается, что габитус является центровым понятием практик. Однако, как определяет автор, понятие габитуса слишком противоречивое и широкое для применения в понимании структуры практик. В этом контексте автор предлагает привлечение нового понятия – габитуального сценария. Габитуальний сценарий кажется частью общего габитуса и является специфическим паттерном телесно-поведенческого алгоритма той или иной практики. Обосновывает автор и целесообразность введения в научную лексику и второго своего понятие – протоформ практик. Введение этого понятия позволяет, по мнению автора, отметить момент возможной креативности практик. И этот момент является фактом осмысления практик актером, осознание последовательности своих действий с целью их трансформации, как усовершенствование. Часто модернизация предусматривает по сути создание нового габитуального сценария, то есть появление новой практики. Функция же рефлексивного мониторинга в структуре практик воспроизводит контроль за их отбыванием согласно алгоритму габитуального сценария. Итогово автор описывает общую структуру повседневных практик, определяет роль и функцию каждого из компонентов структурной архитектоники.Стаття присвячена темі структури повсякденних практик. Тема повсякденних практик зумовлена рядом проблемних ситуацій, які формують окремі актуальні зони наукового інтересу, об’єднані загальною перспективою. Автор зазначає, що у сучасній соціологічній теорії практик, під практиками розуміються ресурсно-детерміновані рутинізовані соціальні дії, які мають певні атрибуції – характеристики пов’язані з технічним відбуванням практик, як алгоритмом послідовних дій. Досліджуючи структуру практик, автор звертається до напрацювань класиків поструктуралістького підходу – П. Бурдьє і Е. Гіденса, залучаючи до аналізу введені їм поняття – габітусу і рефлексивного моніторингу. Обґрунтовується, що габітус є центровим поняттям практик. Проте, як визначає автор, поняття габітусу є надто суперечливим та і широким для застосування в розумінні структури практик. В цьому контексті автор пропонує залучення нового поняття – габітуального сценарію. Габітуальний сценарій видається частиною загального габітусу і є специфічним патерном тілесно-поведінкового алгоритму тієї чи іншої практики. Обґрунтовує автор і доцільність введення в наукову лексику і другого свого поняття – протоформи практик. Введення цього поняття дозволяє, на думку автора, відмітити момент можливої креативності практик. І цей момент є фактом осмислення практик актором, усвідомлення послідовності своїх дій з метою їх трансформації, як удосконалення. Часто модернізація передбачає по суті створення нового габітуального сценарію, тобто появу нової практики. Функція ж рефлексивного моніторингу в структурі практик відтворює функцію контролю за їх відбуванням згідно алгоритму габітуального сценарію. Підсумково автор описує загальну структуру повсякденних практик, визначає роль і функцію кожного із компонентів структурної архітектоніки
Про деякі зміни в матеріальній культурі сучасного міського населення Азербайджану (за матеріалами міста Сумгайит)
Get PDFThe article is devoted to the changes taking place in the field of ethnic culture in the cities of Azerbaijan on the example of the city of Sumgait. In cities, social and cultural processes are more intense than in villages. As a result of constant migration processes in cities, different cultures and ways of life come into interaction with each other, sometimes conflict, and in many cases assimilate. As a result of these processes, a specific lifestyle is formed that is characteristic of each city and is determined by the ethnic culture of its main population. The main objective of the study is to identify ethnocultural changes taking place in the lifestyle and material culture of the population of Sumgait, the second largest and industrial city of Azerbaijan. As the results of the survey of urban housing in Sumgayit show, despite the standardized appearance of modern city apartments, local ethnocultural features are preserved in the subject environment, structure and color scheme of the interiors. The study suggests that, despite the intense interaction between the various sociocultural groups that made up the population of Sumgayit, at present the city has not formed common stereotypes of urban culture and lifestyle typical for the whole city. In this regard, the interior decoration of residential buildings often does not correspond to the characteristics and traditional ideas of different population groups. It was found that the interior of the apartments as a whole and their specific ethnic characteristics often depend on the type of housing. The study suggests that the popular culture, which is rapidly spreading in Sumgait and in Azerbaijan as a whole, determines the spread of a globalized, mainly Western way of life and modern stereotypes of behavior.Статья посвящена изменениям, происходящим в области этнической культуры в городах Азербайджана на примере города Сумгайыт. В городах социальные и культурные процессы проходят более интенсивно, чем в селах. В результате постоянных миграционных процессов в городах различные культуры и жизненные уклады вступают во взаимодействие между собой, иногда конфликтуют, а во многих случаях ассимилируются. В результате этих процессов формируется специфический образ жизни, свойственный каждому городу и обусловленный этнической культурой основного его населения. Основной целью исследования является выявление этнокультурных изменений, происходящих в образе жизни и материальной культуре населения города Сумгайыт, второго по величине и промышленной значимости города Азербайджана. Как показывают результаты обследования городского жилища в Сумгайыте, несмотря на стандартизированный внешний вид современных городских квартир, локальные этнокультурные особенности сохраняются в предметной среде, структуре и цветовой гамме интерьеров. Проведенное исследование дает основание полагать, что, несмотря на интенсивное взаимодействие между различными социокультурными группами, составившими население Сумгайыта, в настоящее время в городе не сформировались общие, характерные для всего города, стереотипы городской культуры и образа жизни. В связи с этим, и внутреннее убранство жилых домов часто не соответствует характеристикам и традиционным представлениям разных групп населения. Установлено, что интерьер квартир в целом и их специфические этнические особенности часто зависят от типа жилья. Проведенное исследование дает основание полагать, что массовая культура, которая стремительно распространяется в Сумгайыте и в целом в Азербайджане, обусловливает распространение глобализированного, главным образом, западного образа жизни и современных стереотипов поведения.Стаття присвячена змінам, що відбуваються в галузі етнічної культури в містах Азербайджану на прикладі міста Сумгайит. У містах соціальні та культурні процеси проходять більш інтенсивно, ніж в селах. У результаті постійних міграційних процесів в містах різні культури і життєві уклади вступають у взаємодію між собою, іноді конфліктують, а в багатьох випадках асимілюються. У результаті цих процесів формується специфічний спосіб життя, властивий кожному місту і обумовлений етнічною культурою основного його населення. Основною метою дослідження є виявлення етнокультурних змін, що відбуваються в способі життя і матеріальній культурі населення міста Сумгайит, другого за величиною і промисловою значущістю міста Азербайджану. Як показують результати обстеження міського житла в Сумгайите, незважаючи на стандартизований зовнішній вигляд сучасних міських квартир, локальні етнокультурні особливості зберігаються в предметному середовищі, структурі і колірній гамі інтер’єрів. Проведене дослідження дає підстави вважати, що, незважаючи на інтенсивну взаємодію між різними соціокультурними групами, які складали населення Сумгайита, на даний час в місті не сформувалися загальні, характерні для всього міста, стереотипи міської культури і способу життя. У зв’язку з цим, і внутрішнє оздоблення житлових будинків часто не відповідає характеристикам і традиційним уявленням різних груп населення. Встановлено, що інтер’єр квартир загалом і їх специфічні етнічні особливості часто залежать від типу житла. Проведене дослідження дає підстави вважати, що масова культура, яка стрімко поширюється в Сумгайите і загалом в Азербайджані, обумовлює поширення глобалізованого, головним чином, західного способу життя і сучасних стереотипів поведінки
Транскордонне співробітництво в Карпатському і Баренцевому регіонах: оптимізація управління за допомогою порівняльного соціологічного аналізу
Get PDFThe article is devoted to analysis of the peculiarities of transborder cooperation in the Carpathian and Barents regions and optimization of its management through comparative sociological analysis. The institutional capacity of managing transborder cooperation, in the Barents region of northern Europe, its focus on increasing human capital and reorienting to cluster development can serve as an example for the development of cross-border cooperation in the Carpathian region. This is evidenced by the multifaceted activities of the Barents Euro-Arctic and Barents Regional Councils for the development of cooperation between the border regions and territorial communities, coordination of priorities and implementation of Barents Co-operation programs at the international, intergovernmental and interregional levels, synchronization of their activities in the Arctic region with EU institutions, cooperation leading international structures in Northern Europe, the Arctic and the Baltic. Such institutional experience in the Barents region indicates the feasibility and high potential impact of establishing a new multilateral international instrument for supporting cross-border cooperation in the Carpathian region. This experience should not be copied, but should be implemented taking into account the specifics of the Carpathian region. The author`s position on the methodological foundations of the sociological study of crossborder interactions as a differentiating and solidarizing factor is formulated. Perspective directions of research of cross-border interactions are seen first of all in: creation of international research collectives; elaboration and improvement of sociological tools for monitoring the state and dynamics of cross-border interactions; constructing a system of indicators that characterize the factors of micro, meso, macro and global levels that determine the content of cross-border interactions. The Ukrainian-Slovak, Ukrainian-Hungarian and Ukrainian-Romanian borders as a special space of social differentiation and integration remain extremely unexplored.Статья посвящена анализу особенностей трансграничного сотрудничества в Карпатском и Баренцевом регионах и оптимизации управления ими посредством сравнительно-социологического анализа. Институциональный потенциал управления трансграничным сотрудничеством в Баренцевом регионе Северной Европы, его ориентация на увеличение человеческого капитала и переориентацию на кластерное развитие может служить примером для развития трансграничного сотрудничества в Карпатском регионе. Об этом свидетельствует многогранная деятельность Совета Баренцева/Евроарктического и Баренцева регионов по развитию сотрудничества приграничных регионов и территориальных сообществ, согласование приоритетов и реализация программ Баренцева сотрудничества на международном, межправительственном и межрегиональном уровнях, синхронизация их деятельности с институтами ЕС в Арктическом регионе, сотрудничество ведущих международных структур в Северной Европе, Арктике и Балтии. Такой институциональный опыт в Баренцевом регионе указывает на осуществимость и высокий потенциал многостороннего международного инструмента для поддержки трансграничного сотрудничества в Карпатском регионе. Этот фопыт может быть внедрен с учетом специфики Карпатского региона. Сформулирована авторская позиция о методологических основах социологического исследования трансграничных взаимодействий как дифференцирующего и солидаризирующего фактора. Перспективные направления исследования трансграничных взаимодействий видятся в первую очередь в: создании международных исследовательских коллективов; разработке и совершенствовании социологического инструментария для мониторинга состояния и динамики трансграничных взаимодействий; построении системы показателей, характеризующих факторы микро, мезо, макро и глобального уровня, определяющие содержание трансграничных взаимодействий. Названный инструментарий может, в частности, быть использован в изучении украинско-словацкого, украинско-венгерского и украино-румынского трансграничного взаимодействия и пограничья как особого пространства социальной дифференциации и интеграции.Стаття присвячена аналізу особливостей транскордонного співробітництва в Карпатському і Баренцевому регіонах і оптимізації управління ними за допомогою порівняльно-соціологічного аналізу. Інституційний потенціал управління транскордонним співробітництвом у Баренцевому регіоні Північної Європи, його орієнтація на збільшення людського капіталу та переорієнтація на кластерний розвиток може служити прикладом для розвитку транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні. Про це свідчить багатогранна діяльність Ради Баренцева/Евроарктичного і Баренцевого регіонів з розвитку співпраці прикордонних регіонів і територіальних громад, узгодження пріоритетів і реалізація програм Баренцевого співробітництва на міжнародному, міжурядовому та міжрегіональному рівнях, синхронізація їх діяльності з інститутами ЄС в Арктичному регіоні, співпраця провідних міжнародних структур у Північній Європі, Арктиці і Балтії. Такий інституційний досвід у Баренцевому регіоні вказує на високий потенціал багатостороннього міжнародного інструменту для підтримки транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні. Цей досвід може бути впроваджений з урахуванням специфіки Карпатського регіону. Сформульована авторська позиція щодо методологічних засад соціологічного дослідження транскордонних взаємодій як фактора, який диференціює та солідаризує. Перспективні напрямки дослідження транскордонних взаємодій вбачаються в першу чергу в: створенні міжнародних дослідницьких колективів; розробці та вдосконалення соціологічного інструментарію для моніторингу стану і динаміки транскордонних взаємодій; побудові системи показників, що характеризують фактори мікро, мезо, макро і глобального рівня, що визначають зміст транскордонних взаємодій. Названий інструментарій може, зокрема, бути застосований у вивченні українсько-словацького, українсько-угорського та українсько-румунського транскордонного співробітництва та пограниччя як особливого простору соціальної диференціації і інтеграції
Політичний конфлікт гібридного типу: глобальний та регіональний виміри
Get PDFThe authors of the article have studied the nature, forms, causes, driving forces, specifics of political conflicts of the hybrid type. The content of the concept of "political conflict of the hybrid type", its difference from the concept of hybrid wars and modern armed conflicts are analyzed; it is emphasized that the political conflict of the hybrid type often manifests itself as a combination of military and non-military methods of conducting foreign policy by some modern states. It is detected that opponents in the political conflict of the hybrid type use a spectrum of non-military facilities of influence such as political, economic, social, environmental, and other means. In the case of military confrontation, various types of weapons are added to the features of this type of conflict. The hypothesis about the expediency of interpretation of the term "hybrid-type political conflict" is expressed not only as a general name for the latest form of military-political conflict, but also as the name of a single (unique) historical event. In this new perspective, hybrid warfare appears as the highest type of conflict to be correlated with the Cold War and the well-known wars with their own names. It has been proven that hybrid conflicts, hybrid threats and hybrid wars are considered as important feature of the international security environment in a state of systemic crisis today. At the same time, the military and analytical communities lack unity in understanding the phenomenon of hybrid warfare. The study clarifies and systematizes the leading modern concepts and theories regarding the definition of the features and nature of the phenomenon of "hybrid warfare". The views of the problem of leading Ukrainian and foreign scientists are considered in the course of the work. From the standpoint of the synthesized approach, the features of global and regional military-political conflicts of the hybrid type are established. The mutual influence of such conflicts on world political processes and the world community, geopolitical players of the formation of hybrid threats is rated.В статье исследованы природа, формы, причины, движущие силы, специфика политических конфликтов гибридного типа. Проанализировано суть понятия «политический конфликт гибридного типа», его отличие от концепта гибридных войн и современных вооруженных конфликтов; подчеркнуто, что политический конфликт гибридного типа чаще проявляет себя как комбинация военных и невоенных методов ведения внешней политики некоторых современных государств.Обнаружено, что политический конфликт гибридного типа имеет особенность использования противниками спектра невоенных средств воздействия – политических, экономических, социальных, экологических и других. В случае военного противостояния к характеристикам средств ведения такого типа конфликта добавляются и различные виды вооружения.Сформулировано гипотезу о целесообразности интерпретации термина политический конфликт гибридного типа не только как общего названия новейшей формы военно-политического конфликта, но и как названия уникального исторического события. В этом новом ракурсе гибридная война, как высший тип конфликта, выступает как сопоставимая с холодной войной и известными в истории войнами со своими собственными названиями. Доказано, что гибридные конфликты, гибридные угрозы и гибридные войны сегодня рассматриваются как важная характеристика сферы международной безопасности, что находится в состоянии системного кризиса. В то же время в военном и аналитическом сообществах не хватает единства в понимании феномена гибридной войны.В исследовании выяснены и систематизированы ведущие современные концепции и теории относительно определения особенностей и характера феномена «гибридной войны». В ходе работы рассмотрены взгляды на проблему ведущих украинских и зарубежных ученых. С позиции синтезированного подхода установлены особенности глобальных и региональных военно-политических конфликтов гибридного типа. Оценено взаимное влияние таких конфликтов на мировые политические процессы и мировое сообщество, геополитических игроков на формирование гибридных угроз.Авторками в статті досліджено природу, форми, причини, рушійні сили, специфіку політичних конфліктів гібридного типу. Проаналізовано зміст поняття «політичний конфлікт гібридного типу», його відмінність від концепту гібридних війн та сучасних збройних конфліктів; підкреслено, що політичний конфлікт гібридного типу найчастіше виявляє себе як комбінація військових та невійськових методів ведення зовнішньої політики деяких сучасних держав.Виявлено, що політичний конфлікт гібридного типу має особливість використання супротивниками спектру невійськових засобів впливу – політичних, економічних, соціальних, екологічних та інших. У випадку військового протистояння до характеристик засобів ведення такого типу конфлікту додаються й різні види озброєння.Висловлено гіпотезу про доцільність інтерпретації терміну «політичний конфлікт гібридного типу» не тільки як загальної назви новітньої форми військо-політичного конфлікту, але й як назви одиничної (унікальної) історичної події. У цьому новому ракурсі гібридна війна як вищий тип конфлікту постає як співвідносна з холодною війною та відомими в історії війнами зі своїми власними назвами. Доведено, що гібридні конфлікти, гібридні загрози і гібридні війни сьогодні розглядаються як важлива характеристика міжнародного безпекового середовища, що перебуває у стані системної кризи. Водночас у військовій та аналітичній спільнотах бракує єдності у розумінні феномену гібридної війни.У дослідженні з’ясовано та систематизовано провідні сучасні концепції та теорії стосовно визначення особливостей та характеру феномену «гібридної війни». У ході роботи розглянуто погляди на проблему провідних українських та зарубіжних вчених. З позиції синтезованого підходу встановлено особливості глобальних та регіональних військово-політичних конфліктів гібридного типу. Оцінено взаємний вплив таких конфліктів на світові політичні процеси та світову спільноту, геополітичних гравців на формування гібридних загроз
Ментальне підґрунтя історичної пам’яті українського народу: соціально-правовий аспект
Get PDFThe social and legal of mental basis of the historical memory of the Ukrainian people is revealed. It is determined that the legal mentality is most often understood as a certain set of moods, features of thinking and justice, legal traditions and habits of a social subject, fundamental beliefs and vestiges, thinking about their whole legal existence, interaction with the environment. It provides for the storage and transmission from generation to generation of mental information, rules and regulations that guarantee historical reproducibility and self-identity; it has been manufactured for centuries and is durable and durable. It is found that legal mentality is also dynamic – it defines ways to respond to legal receptions and innovations, provides adaptation mechanisms, the ability to adapt to the changing conditions of material and spiritual being. It is proved that the legal mentality of Ukrainian society was formed back in the pre-Christian era – in the mythological representations of ancient Ukrainians God of Heaven Svarog passed to people a number of laws, among which are: to honor God; avoid wrongs and follow the truth; to honor your race; seek wisdom; to honor one another, to live in harmony. It is established that the agricultural and sedentary inherited way of life, which contributed to the affirmation of the female component – the most common regulatory archetypes and symbols in the Ukrainian legal culture are the images of Mother of God, Mother of Earth, Nenka-Ukraine. It is revealed that for the Ukrainian people there is also a normative-legal introvert which enhances the influence of such qualities as moderation, consistent persistence, balance, ability to change oneself and the world. It is traced that the Cossack period supplemented the legal mentality of Ukrainians with the features of democracy (which is a further embodiment of the eternal principle laid down in the tradition of Kievan Rus), freedom, equality and brotherhood. Thus, in the historical memory of Ukraine, the mental traditions of democracy, which were manifested not only in the institutes of the Cossack council, the eldership council, the election of most state bodies and positions, but also in the features of local self-government, were entrenched.Определено, что под правовой ментальностью чаще всего понимают определенную совокупность умонастроений, особенностей мышления и правосознания, юридически-правовых традиций и привычек социального субъекта, фундаментальных верований и пережитков, направленность мыслей относительно всего своего правового бытия, взаимодействия с окружающей средой через право. Она обеспечивает хранение и трансляцию от поколения к поколению ментальной информации, правил и норм, гарантирующих историческую воспроизводимость и самоидентичность; она воспроизводится веками и приобретает устойчивость и прочность. Прояснено, что правовая ментальность приобретает также и динамический характер – она определяет способы реагирования на правовые рецепции и инновации, обеспечивает адаптационные механизмы, возможность приспособления к изменяющимся условиям материального и духовного бытия. Доказано, что правовая ментальность украинского общества была сформирована еще в дохристианские времена. Установлено, что определяющее значение для становления правовой ментальности украинцев приобретает унаследованный еще со времен Киевской Руси земледельческий и оседлый образ жизни, который способствовал утверждению женского компонента – самыми распространенными нормативно-правовыми архетипами и символами в украинской правовой культуре являются образы Богоматери, Матери-земли, Неньки-Украины. Выявлено, что для украинского народа также присуща нормативно-правовая интровертивность, которая усиливает влияние таких качеств, как умеренность, последовательная настойчивость, уравновешенность, способность менять себя и окружающий мир. Показано, что казацкий период дополнил правовую ментальность украинцев чертами демократизма (который является дальнейшим воплощением заложенного еще во времена Киевской Руси вечевого принципа), свободы, равенства и братства.Визначено, що під правовою ментальністю частіше за все розуміють певну сукупність умонастроїв, особливостей мислення і правосвідомості, юридично-правових традицій і звичок соціального суб’єкта, фундаментальних вірувань і пережитків, спрямування думок щодо всього свого правового буття, взаємодії із довкіллям через право. Вона забезпечує зберігання і трансляцію від покоління до покоління ментальної інформації, правил і норм, що гарантують історичну відтворюваність і самоідентичність; вона виробляється століттями і набуває стійкості і міцності. З’ясовано, що правова ментальність набуває також і динамічного характеру – вона визначає способи реагування на правові рецепції та інновації, забезпечує адаптаційні механізми, можливість пристосування до мінливих умов матеріального і духовного буття. Доведено, що правова ментальність українського суспільства була сформована ще в дохристиянську добу. Встановлено, що визначального значення для становлення правової ментальності українців набуває успадкований ще з часів Київської Русі землеробний та осілий спосіб життя, що сприяв утвердженню жіночого компоненту – найпоширенішими нормативно-правовими архетипами та символами в українській правовій культурі є образи Богоматері, Матері-землі, Неньки-України. Виявлено, що для українського народу також притаманна нормативно-правова інтровертивність, яка посилює вплив таких якостей, як поміркованість, послідовна наполегливість, урівноваженість, спроможність змінювати себе і навколишній світ. Прослідковано, що козацький період доповнив правову ментальність українців рисами демократизму (який є подальшим втіленням закладеного ще традицією Київської Русі вічового принципу), свободи, рівності і братерства
Функціонування інформаційної системи у суспільстві Другого модерну в умовах воєнного конфлікту
Get PDFThe features of functioning of information system in the society of the Second modern in conditions of military conflict are analyzed in the article. Also we tried to analyze connection of this features with characteristics of the political and economic systems of this type of society. Television continues to be the main source of information about state of affairs in Ukraine and in the world, although it’s influence is decreasing. The concentration of media ownership in the hands of financial and industrial groups, associated with political forces, is an important issue. Online media and social networks are the second among the sources of information about state of affairs in Ukraine and in the world. Their increasing influence raises the question of the power of large internet companies, who have the ability to control information flows, provide an opportunity to use the information aggregated by them for the application of specific political technologies of influence on the public sphere. These companies are out of control of the regulatory mechanisms of state institutions in most countries, which creates vulnerabilities in the public sphere of nation-states to influence from other countries and unregulated aspects of online electoral campaigns. The crisis of confidence in traditional media increases the importance of offline and online networks of social interactions as a source of information. Data in Ukraine, Europe and USA show that loss of confidence in public institutions, rise of populism directly related to the decline in confidence in traditional media. The level of trust in vaccination in different regions of the world is also analyzed in the context of the functioning of media institutions and other public institutions. Modern media (both traditional and internet) tend to mix entertaining formats with political information. Converting policy to show, spreading fakes, noticeable dependence of media on certain political and economic groups and media’s partiality, weakening of expert filters undermines confidence in traditional and new media. Although the importance of social media for the democratization of the public sphere exists. Decreasing confidence in media in general converted to the сonfidence in concrete media figures (bloggers, experts etc.). The article also contains generalization of researches of media consumption in Ukraine in first part of 2019.Статья посвящена анализу особенностей функционирования информационной системы в обществе Второго модерна в условиях военного конфликта на примере Украины, а также попытке связать эти особенности с характеристиками политической и экономической подсистем этого типа общества. Телевидение продолжает оставаться основным источником информации о состоянии дел в Украине и мире, хотя его влияние постепенно уменьшается. Концентрация медиа-собственности в руках финансово-промышленных групп, связанных с политическими силами, является важной проблемой. Интернет-СМИ и социальные сети занимают второе место среди источников информации о состоянии дел в Украине и мире. Их увеличивающееся влияние ставит вопрос о власти больших интернет-компаний, которые имеют возможность контроля информационных потоков, дают возможность использовать агрегированную ими информацию для применения специфических политтехнологий влияния на публичную сферу. Они не подконтрольны регулирующим механизмам государственных органов большинства стран, что создает уязвимости в публичной сфере национальных государств для влияния из других стран и нерегулированности определенных аспектов электоральных кампаний в сети. Кризис доверия к традиционным СМИ повышает значимость оффлайновых и онлайновых сетей социальных взаимодействий как источника информации. Данные по Украине, Европе, США демонстрируют, что падение доверия к государственным институтам, подъем популизма связаны с падением доверия к традиционным медиа. Современные медиа (традиционные и интернет) имеют тенденцию к смешиванию развлекательных форматов с политическим информированием. Превращение политики в шоу, распространение фейков, заметная зависимость медиа от определенных политико-экономических групп и соответствующая их ангажированность, ослабление экспертных фильтров подрывают доверие к традиционным и новым медиа. Падение доверия к медиа вообще выливается в доверие к конкретным медиа-фигурам (блогерам и т.п.).Стаття присвячена аналізу особливостей функціонування інформаційної системи у суспільстві Другого модерну в умовах воєнного конфлікту на прикладі України, а також спробі пов’язати ці особливості з характеристиками політичної та економічної підсистем цього типу суспільства. Телебачення продовжує залишатися основним джерелом інформації про стан справ в Україні та світі, хоча його вплив поступово зменшується. Концентрація медіавласності у руках фінансово-промислових груп, пов’язаних з політичними силами, є важливою проблемою. Інтернет-ЗМІ та соціальні мережі посідають друге місце серед джерел інформації про стан справ в Україні та світі. Їх зростаючий вплив ставить запитання про владу великих інтернет-компаній, що мають можливість контролю інформаційних потоків, надають можливість використовувати агреговану ними інформацію для застосування специфічних політтехнологій впливу на публічну сферу. Вони не підконтрольні регулюючим впливам державних органів більшості країн, що створює вразливості у публічній сфері національних держав для впливу з інших країн та нерегульованості певних аспектів електоральних кампаній у мережі. Криза довіри до традиційних ЗМІ підвищує значимість офлайнових та онлайнових мереж соціальної взаємодії як джерела інформації. Дані по Україні, Європі, США демонструють, що падіння довіри до державних інститутів, зростання популізму пов’язані з падінням довіри до традиційних медіа. Сучасні медіа (традиційні та інтернет) мають тенденцію до змішування розважальних форматів з політичним інформуванням. Перетворення політики на шоу, поширення фейків, помітна залежність медіа від певних політико-економічних груп та відповідна їх заангажованість, послаблення експертних фільтрів підривають довіру до традиційних та нових медіа. Падіння довіри до медіа загалом виливається у довіру до конкретних медіафігур (блогерів тощо)