Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
«Пам’ять міста» і «пам’ять у місті»: евристичні ресурси хвильової концепції Е.Тоффлера
Get PDFIn the article the possibility of application of the futures concept E. Toffler to explain changes in commemorating the objects and practices of the modern urban environment. The theoretical justification of the concept of "space" as one of the central categories of science, and it kind of "social space", that is, of course, the object of the social sciences and humanities, primarily sociological analysis. The proposed explanatory scheme the ratio of physical and social space. Provides an overview of the concept of "urban space" as a specific education between physical and social space. Attention is drawn to the possibility of using a semiotic approach to the identified issues within the urban space. Based on the semiotic approach identified the need in our study to consider certain points in urban space, which are able to perform the function of historical and social translation of the past – "places of memory", and their General set – «landscapes of memory». Moreover that «landscapes of memory» and a separate "places of memory" of urban space is a resource mapping of the historical and social memory in the city. For clarity, the conceptual-categorylink research system, a distinction between "social" and "historical" memory. Outline the General provisions of the wave concept E. Toffler, namely the explanation of the three "waves" which are defined by the author as a large-scale global process of social dynamics. Recorded discussion of memory through the circuit of the wave of change in society. For memory analysis in contemporary urban space using wave concept of E. Toffler made the distinction between the concepts "memory" and "memory in the city", which differ in the locality translocase images of the past: the particular city or events and personalities outside the city. The study carried out analysis of the characteristics of the existence of «places of memory» and related commemorative practices in the contemporary and divergent of the future city, based on the idea regarding relationship E. Toffler’s "Second wave" and "Third wave" in modern society.Рассмотрена возможность применения футурологического концепта Э. Тоффлера для объяснения изменений в коммеморативних объектах и практиках современной городской среды. Обращено внимание на возможность использования семиотического подхода при рассмотрении обозначенной проблематики в рамках городского пространства. На основе семиотического подхода определена необходимость в рамках нашего исследования рассматривать определенные точки городского пространства, которые способны выполнять функцию историко-социальной трансляции прошлого – «места памяти», и их общая совокупность – «ландшафты памяти». Отмечено, что «ландшафты памяти» и отдельные «места памяти» городского пространства являются ресурсным отображением исторической и социальной памяти в городе. Очерчены общие положения волновой концепции Э. Тоффлера, а именно объяснение трех «волн», которые задаются автором как масштабные общемировые процессы социальной динамики. Зафиксировано рассмотрение проблематики памяти через схему волновых изменений в обществе. Для анализа памяти в современном городском пространстве с помощью волновой концепции Э. Тоффлера осуществлено разграничение понятий «память города» и «память в городе», которые отличаются локальностью транслируемого образа прошлого: конкретного города или события и персоналии вне города. В результате исследования осуществлен анализ особенностей существования «мест памяти» и связанных с ними коммеморативними практиками в пространстве современного и вариативного будущего города, опираясь на идею Э.Тоффлера относительно одновременного существования «Второй волны» и «Третьей волны» в современном обществе.Розглянуто можливість застосування футурологічного концепту Е. Тоффлера для пояснення змін у коммеморативних об’єктах і практиках сучасного міського середовища. Звернено увагу на можливість використання семіотичного підходу при розгляді окресленої проблематики в межах міського простору. На основі семіотичного підходу визначено необхідність у межах нашого дослідження розглядати певні точки міського простору, які здатні виконувати функцію історико-соціальної трансляції минулого, – «місця пам’яті», та їх загальна сукупність – «ландшафти пам’яті». Зазначено, що «ландшафти пам’яті» та окремі «місця пам’яті» міського простору є ресурсним відображенням історичної та соціальної пам’яті в місті. Окреслено загальні положення хвильової концепції Е. Тоффлера, а саме пояснення трьох «хвиль», які задаються автором як масштабні загальносвітові процеси соціальної динаміки. Зафіксовано розгляд проблематики пам’яті через схему хвильових змін у суспільстві. Для аналізу пам’яті в сучасному міському просторі за допомогою хвильової концепції Е.Тоффлера здійснено розмежування понять «пам’ять міста» і «пам’ять у місті», які відрізняються локальністю транслючого образу минулого: конкретного міста чи події та персоналії поза містом. У результаті дослідження здійснено аналіз особливостей існування «місць пам’яті» та пов’язаних з ними коммеморативними практиками в просторі сучасного та варіативного майбутнього міста, спираючись на ідею Е. Тоффлера щодо взаємоіснування «Другої хвилі» та «Третьої хвилі» в сучасному суспільстві
Ранньосередньовічний релігійно-меморіальні пам’ятники Азербайджанського регіону
Get PDFGadabay situated at the western part of Azerbaijan Republic. There are many early medieval Christian temples, churches and monasteries which concern to Caucasian Albania in Gadabay region. This article is dedicated to early medieval temples and religious monuments of Caucasian Albania in Gadabay. It was researched Gadabay temple, Chaldash, Chanakhchi, Girdiman (Pir Javanshir), Agh kilse (White church), Ayrivang temples and Hamshivang monastery in last decade. These historical monuments established during early medieval period of Caucasian Albania. Early medievalreligious situation of the country was largely studied by Azerbaijani Albanian scholars. As it is known from the sources, in the early Middle Ages the religious situation in Albania as a whole was extremely complicated. Thus, idolatry persisted, and Christianity and Zoroastrianism struggled to spread. There was a fierce struggle between their ideologues and supporters. The defense of Zoroastrianism by the Sassanids and Christianity by the Romans and then the Byzantines by all means that the inter-religious struggle went beyond the borders of the country.When thinking about the structure of the society that existed in the Gadabay region in the early Middle Ages, it would be more correct to refer directly to sources on the history of Albania. The study of early medieval archeological monuments of Gadabay region used ancient and medieval sources, materials of historical, archeological and ethnographic researches carried out in various monuments, samples of material culture kept in museums, funds and private collections. As it is known, the works of Strabo, Plolemy, Kirokos Ganjali and especially the Albanian historian M. Kalankatuklu provide very valuable information about the history of Albania. Of course, the study of all this in relation to archeological materials and in a comparative manner is great scientific importance.M. Kalankatuklu states that during the reign of the Albanian Tsar Arsvagen and Prince Khurs of Girdiman, "there are still pagans left in Girdiman". At that time, Christianity was already widespread in the country.Кедабек расположен в западной части Азербайджанской Республики. В районе Кедабек есть много раннесредневековых христианских храмов, церквей и монастырей, относящихся к Кавказской Албании. Статья посвящена раннесредневековым храмам и религиозным памятникам Кавказской Албании в Кедабеке. За последнее десятилетие были исследованы храмы Кедабек, Чалдаш, Чанахчи, Гирдиман (Пир Джаваншир), Аг клсе (Белая церковь), храмы Айриван и монастырь Хамшиванг. Эти исторические памятники созданы в раннесредневековый период Кавказской Албании. Раннесредневековая религиозная ситуация в стране широко изучалась азербайджанскими албанскими учеными. Как известно из источников, в раннем средневековье религиозная ситуация в Албании в целом была чрезвычайно сложной. Таким образом, идолопоклонство сохранялось, а христианство и зороастризм боролись за распространение. Между их идеологами и сторонниками шла ожесточенная борьба. Защита зороастризма сасанидами и христианства римлянами, а затем и Византией всеми средствами, чтобы межрелигиозная борьба вышла за пределы страны. Размышляя о структуре общества, существовавшего в районе Кедабека в раннем Средневековье, правильнее было бы напрямую обратиться к источникам по истории Албании. При изучении раннесредневековых археологических памятников Кедабекского района использовались древние и средневековые источники, материалы исторических, археологических и этнографических исследований, проведенных на различных памятниках, образцы материальной культуры, хранящиеся в музеях, фондах и частных коллекциях. Как известно, труды Страбона, Плолемея, Кирокоса Ганджали и особенно албанского историка М. Каланкатуклу дают очень ценную информацию об истории Албании. Конечно, изучение всего этого в сравнении с археологическими материалами имеет большое научное значение. М. Каланкатуклу утверждает, что во время правления албанского царя Арсвагена и князя Хурса Гирдиманского «в Гирдимане еще остались язычники». В то время в стране уже было распространено христианство.Гадабай, розташований у західній частині Азербайджанської Республіки. У регіоні Гадабай є багато ранньосередньовічних християнських храмів, церков і монастирів, які стосуються Кавказької Албанії. Ця стаття присвячена ранньосередньовічним храмам та релігійним пам’ятникам Кавказької Албанії в Гадабаї. В останнє десятиліття було досліджено храм Гадабай, Чалдаш, Чанахчі, Гірдіман (Пір Джаваншир), Аг кілсе (Біла церква), храми Айріванг та монастир Хамшиванг. Ці історичні пам’ятники встановлені в ранньосередньовічний період Кавказької Албанії. Ранньосередньовічне релігійне становище країни значною мірою вивчалося азербайджанськими албанськими вченими. Як відомо з джерел, у ранньому Середньовіччі релігійна ситуація в Албанії загалом була надзвичайно складною. Таким чином, ідолопоклонство зберігалося, і християнство та зороастризм намагалися поширитись. Між їх ідеологами та прихильниками йшла жорстока боротьба. Захист зороастризму сасанідами та християнства римлянами, а потім і візантійцями неодмінно сприяє тому, що міжрелігійна боротьба вийшла за межі країни. Думаючи про структуру суспільства, яка існувала в регіоні Гадабай у ранньому Середньовіччі, правильніше було б звертатися безпосередньо до джерел з історії Албанії. При вивченні ранньосередньовічних археологічних пам’яток регіону Гадабай використовувались античні та середньовічні джерела, матеріали історичних, археологічних та етнографічних досліджень, що проводились у різних пам’ятниках, зразки матеріальної культури, що зберігаються в музеях, фондах та приватних колекціях. Як відомо, праці Страбона, Плоломея, Кірокоса Гянджалі та особливо албанського історика М. Каланкатуклу дають дуже цінну інформацію про історію Албанії. Звичайно, вивчення всього цього стосовно археологічних матеріалів та у порівняльній формі має велике наукове значення. М. Каланкатуклу стверджує, що за часів правління албанського царя Арсвагена та принца Хурда з Гірдімана «в Гірдімані ще залишились язичники». На той час християнство було вже широко поширеним у країні
Армія як основна рушійна сила трансформації Єгипту в 2011-2013 рр.
Get PDFFollowing the 2013 coup that toppled Egypt’s democratically elected president, Mohammed Morsi, from power, the country has been led by military general Abdel Fattah el-Sisi. Eight years on, he retains the president’s office, and Egyptian parliament has decided to actually extend his term until 2030, ignoring the revolutionary demands that prompted millions of Egyptians to bring Hosni Mubarak's 29-year rule to an end in January 2011. Despite the hopes of the Arab Spring, Egypt has not only stopped democratic transit, but has begun to move toward authoritarianism. Tens of thousands of people are kept in overcrowded prisons. Freedom of speech, media independence, and opposition movements are being suppressed in the name of the stability of the state. Tortures, unjustified detentions, police attacks, and death sentences have become a strategic tool in the hands of Egypt’s military leadership to combat possible escalation of protest movements.This article reviews history of the military leadership's influence on Egyptian public policy, outlines basic principles and methods of this influence, investigates the army's participation in the state transformation during the Arab Spring, and examines the policy of post-revolutionary military power in the country.The paper sheds light on the military elite, as a significant interest group, which until 2011 had no influence on the formation of the political agenda in Egypt. This study has confirmed that the Muslim Brotherhood's seizure of power in 2012 and the subsequent desire to quickly Islamize the country under the guise of democratic slogans forced the military to oppose not only Islamization but also the democratization of the country. After the revolution, the military became the only force that could keep control and rule the country, using undemocratic methods to secure its own regime and suppress opposition movements. Finally, Egypt's transformation is still ongoing, as the demands of the 2011 revolution for democratization and liberalization of socio-political life remain unfulfilled, and the current military rule is largely reminiscent of Hosni Mubarak’s regime, which was overthrown during the Arab Spring.После государственного переворота 2013 года, вследствие которого был сброшен демократически избранный президент Египта Мохаммеда Мурси, страну возглавил военный генерал Абдель Фаттах ас-Сиси. Восемь лет спустя он все ещё остается президентом, а египетский парламент принял решение о фактическом продлении его срока до 2030 года, упуская из виду революционные требования, которые побудили миллионы египтян прекратить 29-летнее правление Хосни Мубарака в январе 2011 года. Несмотря на надежды времен «арабской весны», Египет не просто прекратил демократический транзит, но начал двигаться к авторитаризму. Десятки тысяч граждан находятся в переполненных тюрьмах. Свобода слова, независимость СМИ и оппозиционные движения ущемляются во имя государственной стабильности. Пытки, неоправданные задержания, нападения со стороны полиции и смертные приговоры стали стратегическим инструментом в руках военного руководства Египта для борьбы с возможным усилением протестных движений.В этой статье рассмотрено влияние военной верхушки на государственную политику Египта, раскрыты основные принципы и методы этого влияния, а также освещено участие армии в трансформации АРЕ в течение «арабской весны» и политику постреволюционной военной власти в стране.Утверждается, что к 2011 году военная элита, будучи весомой группой интересов, не имела влияния на формирование политической повестки дня в Египте. Выяснено, что захват власти Братьями-мусульманами в 2012 году и дальнейшее стремление быстро исламизировать государство, используя демократические лозунги, заставили военных противодействовать не только исламизации, но и демократизации страны. Доказано, что после революции военные стали единственной силой, которая контролирует и направляет страну, использует недемократические методы для защиты собственного режима и подавления оппозиционных движений. Высказано мнение, что трансформация Египта до сих пор продолжается, поскольку требования революции 2011 года касательно демократизации и либерализации общественно-политической жизни остаются невыполненными, а современное военное правление в значительной мере напоминает режим Хосни Мубарака, которого свергли в ходе «арабской весны».Після державного перевороту 2013 року, внаслідок якого було скинуто демократично обраного президента Єгипту Мохаммеда Мурсі, країну очолив військовий генерал Абдель Фаттах ас-Сісі. Вісім років потому він все ще залишається президентом, а єгипетський парламент ухвалив рішення про фактичне продовження його строку до 2030 року, випускаючи з уваги революційні вимоги, які спонукали мільйони єгиптян припинити 29-річне правління Хосні Мубарака в січні 2011 року. Не зважаючи на сподівання часів «арабської весни», Єгипет не просто припинив демократичний транзит, а почав рухатись до авторитаризму. Десятки тисяч громадян перебувають у переповнених тюрмах. Свобода слова, незалежність ЗМІ та опозиційні рухи зазнають утисків в ім'я державної стабільності. Катування, невиправдані затримання, напади з боку поліції та смертні вироки стали стратегічним інструментом в руках військового керівництва Єгипту для боротьби з можливим посиленням протестних рухів.У цій статті розглянуто вплив військової верхівки на державну політику Єгипту, розкрито основні принципи і методи цього впливу, а також висвітлено участь армії у трансформації АРЕ впродовж «арабської весни» та окреслено політику постреволюційної військової влади в країні.Доведено, що до 2011 року військова еліта, будучи вагомою групою інтересів, не мала впливу на формування політичного порядку денного в Єгипті. З’ясовано, що захоплення влади Братами-мусульманами у 2012 році і подальше прагнення швидко ісламізувати державу, використовуючи демократичні гасла, змусили військових протидіяти не тільки ісламізації, але й демократизації країни. Доведено, що після революції військові стали єдиною силою, яка контролює і направляє країну, використовує недемократичні методи для забезпечення власного режиму та придушення опозиційних рухів. Висловлено думку, що трансформація Єгипту досі триває, оскільки вимоги революції 2011 року щодо демократизації та лібералізації суспільно-політичного життя залишаються невиконаними, а сучасне військове правління значною мірою нагадує режим Хосні Мубарака, який і був повалений в ході «арабської весни»
Деякі аспекти гуманітарних викликів безпечних реінтеграційних процесів тимчасово окупованих територій Окремих районів Донецької та Луганської областей: роль засобів масової інформації
Get PDFThe article raises the issue of a large number of socio-humanistic challenges that will inevitably accompany the safe reintegration of TOT ORDLO (Temporarily Occupied Territories of Separate Districts of Donetsk and Luhansk Regions). These include problems of the citizens identification, dual citizenship (Russian Federation continues to distribute Russian passports), legal harmonization, education acquiring (in particular, enrollment to Ukrainian institutes of higher education of those who graduated from ORDLO and do not speak Ukrainian), vaccination against COVID-19 who crosses the Entry-Exit Checkpoint.It has been established that the term ‘safe reintegration’, which appeared in political and politological discourse, interprets this safety as a two-way process, which implies that the residents of TOT ORDLO must hear us, and we must hear them. That is, Ukrainians who find themselves in the occupation must understand and see that Ukraine hears them, knows about their problems, knows how to solve these problems and feels their hopes. How to achieve this? It has been found that in order to make the necessary information accessible to such persons, it is necessary to: a) ensure the availability of Ukrainian TV-channels (or other information resources) on these territories; b) create, produce and present a relevant content that will send the necessary messages and form stable attitudes and beliefs.The analysis of the availability of Ukrainian TV-channels on the media landscape of ORDLO and monitoring of the activity of the newly created ‘Dim’/‘Dom’ (‘Home’) TV-channel was conducted. By means of the content analysis, the quantitative and qualitative composition of the abovementioned TV-channel was singled out and the topics of the broadcast that interested an audience the most (by number of views in November and December 2020) was determinated. Alongside this, a review of Ukrainian news channels covering the problems of the temporarily occupied territories residents was performed. The following patterns are characterized and determinated: the most visited news coverages concern the peaceful settlement on the temporarily occupied territories, the foreign policy on the Russia-USA vector, the domestic policy of the Russian Federation and the policy of Ukraine relatively Donbass. The outstanding interest of residents of the occupied territories is attracted by the rubrics, which shall cover the problems of the region, show the audience’s interest in social, humanitarian and environmental issues.Статья затрагивает проблему большого количества социальных и гуманитарных вызовов, которые неизбежно будут сопровождать безопасную реинтеграцию ТОТ ОРДЛО. Сюда необходимо отнести проблематику идентификации граждан, двойного гражданства (РФ продолжает раздавать российские паспорта), унификации законодательства, получение образования (в частности, вступление в украинские ВУЗы тех, кто закончил школу на территории ОРДЛО и не владеет украинским языком), вакцинации от COVID-19 тех, кто пересекает КПВВ.Установлено, что термин «безопасная реинтеграция» который появился в политическом и политологическом дискурсе, эту безопасность трактует как двухсторонний процесс – население ТОТ ОРДЛО должно услышать нас, а мы должны услышать их. То есть украинцы, которые оказались в оккупации, должны понимать и видеть, что Украина их слышит, знает их проблемы, знает, как решить эти проблемы, чувствует их надежды. Как этого достигнуть? Обнаружено, чтоб донести необходимую информацию к таким лицам, необходимо: а) обеспечить присутствие украинских телеканалов (или других информационных ресурсов); б) сформировать, изготовить и подать соответствующий контент, который будет отправлять необходимые месседжи и формировать стойкие установки и убеждения.Проведен анализ присутствия украинских телеканалов в информационном пространстве ОРДЛО и мониторинг деятельности нового телеканала «Дім»/ «Дом». При помощи контент-анализа выделено количественный и качественный состав телеканала и установлена тематика репортажей, которые интересовали зрителей больше всего (за количеством просмотров, ноябрь–декабрь 2020 г.). Рядом с этим проведен осмотр украинских новостных каналов по освещению проблем жителей временно оккупированных территорий.Охарактеризованы и установлены такие закономерности: наиболее посещаемые репортажи касаются мирного урегулирования на временно оккупированных территориях, внешней политики по вектору Россия-США, внутренней политики РФ и политики Украины по Донбассу. Наибольший интерес жителей оккупированных территорий вызывают рубрики, которые освещают проблемы регионов, демонстрируют интерес зрителей к социальным, гуманитарным и экологическим проблемам.У статті піднімається проблематика великої кількості соціогуманітарних викликів, які неминуче будуть супроводжувати безпечну реінтеграцію ТОТ ОРДЛО. Сюди слід віднести проблеми ідентифікації громадян, подвійного громадянства (РФ продовжує роздавати російські паспорти), уніфікації законодавства, отримання освіти (зокрема, вступ у українські ВНЗ тих, хто закінчив школу на території ОРДЛО та не володіє українською мовою), вакцинації від COVID-19 тих, хто перетинає КПВВ. Встановлено, що термін «безпечна реінтеграція», котрий з’явився в політичному та політологічному дискурсі, цю безпечність трактує як двосторонній процес – населення ТОТ ОРДЛО має почути нас, а ми маємо почути їх. Тобто українці, які опинились в окупації, повинні розуміти та бачити, що Україна їх чує, знає про їхні проблеми, знає, як вирішити ці проблеми, відчуває їхні сподівання. Як цього досягти? Виявлено, аби донести необхідну інформацію до таких осіб, необхідно: а) забезпечити присутність українських телеканалів (чи інших інформаційних ресурсів) на цих територіях; б) сформувати, виготовити та подати відповідний контент, котрий відсилатиме необхідні меседжі та формуватиме стійкі установки та переконання.Проведено аналіз присутності українських телеканалів в інформаційному просторі ОРДЛО та моніторинг діяльності новоствореного телеканалу «Дім»/ «Дом». За допомогою контент-аналізу виокремлено кількісний та якісний склад телеканалу та встановлено тематику репортажів, які цікавили глядачів найбільше (за кількістю перегляду, листопад–грудень 2020р.). Поряд з цим проведено огляд українських новинних каналів щодо висвітлення проблем жителів тимчасово окупованих територій. Охарактеризовано та встановлено такі закономірності: найбільш відвідувані репортажі стосуються мирного врегулювання на тимчасово окупованих територіях, зовнішньої політики по вектору Росія-США, внутрішньої політики РФ та політики України щодо Донбасу. Найбільший інтерес у жителів окупованих територій викликають рубрики, які висвітлюють проблеми регіону, показують зацікавленість глядачів щодо соціальних, гуманітарних та екологічних проблем
Аналіз текстів Нового Завіту щодо проблеми тлумачення Біблії
Get PDFThis article analyzes the texts of the New Testament for the use of references to the Old Testament by the authors. It explores how Jesus Christ, the apostles, and other characters in the pages of the Bible quoted, interpreted, and used the Old Testament texts when writing the New Testament texts. The New Testament texts are analyzed on the basis of biblical theology, beginning with the Gospel of Matthew and ending with the book of Revelation.Adherents of the Christian faith consider the Bible to be the most important book in their lives, as an authoritative, God-inspired Word of God. This encourages them to read the Bible every day and apply the revealed truths in their daily lives. For a correct perception of the truth, it is necessary for a Christian to interpret the Bible correctly. Therefore, the correct approach to the interpretation of the Bible is of paramount importance. Therefore, the fact what the Bible itself says about its interpretation is crucial.It has been found that the quotation of the Old Testament texts by Jesus Christ and the apostles does not cause misunderstandings. The example of Jesus Christ and the apostles of quoting the Old Testament in the pages of the New Testament is exemplary. The approach of Jesus Christ was purely exegetical; He was using Scripture verses in accordance with the meaning given by the original author. His quotations were not taken out of context, and this interpretation of Scripture is an example for His followers. The apostles were guided by a similar method.It has also been found that the use of the Old Testament texts by other characters does not always meet the criteria of modern biblical hermeneutics. This happens because of deliberate distortion or out of contextual use of the Old Testament quotations or banal ignorance of all quotations on a particular topic.The article proves the essential need for a correct interpretation of the Bible. It is determined that Jesus Christ and the authors of the New Testament advocated for a correct understanding and application of the texts of Scripture. Misinterpretation of Scripture texts has been criticized and condemned. No one could make any claims to Jesus Christ on this subject, not even the Pharisees. But Jesus often criticized them for their misinterpretation of God's commandments.В данной статье проведен анализ текстов Нового Завета на предмет использования авторами ссылок на Ветхий Завет. Исследовано, как Иисус Христос, апостолы и другие персонажи на страницах Библии цитировали, интерпретировали и использовали тексты Ветхого Завета при написании текстов Нового Завета. Проведен анализ текстов Нового Завета на основе библейского богословия, начав с Евангелии от Матфея и заканчивая книгой Откровение святого Иоанна Богослова.Сторонники христианской веры считают Библию важнейшей книгой в своей жизни, как авторитетное Богом вдохновенное Слово Божье. Это побуждает их читать Библию каждый день и выявленные истины применять в своей повседневной жизни. Для правильного восприятия истины христианину нужно правильно толковать Библию. В связи с этим, первостепенное значение приобретает правильный подход к толкованию Библии. Поэтому решающее значение имеет тот факт, что в самой Библии написано по поводу ее толкования.Выявлено, что цитирование ветхозаветных текстов Иисусом Христом и апостолами не вызывает недоразумений. Пример Иисуса Христа и апостолов к цитированию Ветхого Завета на страницах Нового Завета является образцовым. Подход Иисуса Христа был чисто экзегетическим, Он использовал стихи Писания, согласно значению, которое вложил в него первоначальный автор. Его цитаты не были вырваны из контекста, и такое толкование Писания является примером для его последователей. Аналогичным методом руководствовались и апостолы.Выяснено также, что использование текстов Ветхого Завета другими персонажами не всегда соответствует критериям современной библейской герменевтики. Это происходит благодаря умышленному искажению, или вне контекстуального использования цитат Ветхого Завета, или банального незнания всех цитат по определенной тематике.В статье доказано о существенной необходимости верного толкования Библии. Определено, что Иисус Христос и авторы Нового Завета ратовали за верное понимание и применение текстов Писания. Неверная интерпретация текстов Писания критиковалась и осуждалась. Никто Иисусу Христу не мог предъявить никаких претензий по этому поводу, даже фарисеи. Но Иисус очень часто критиковал за их неверный подход к толкованию заповедей Божиих.У даній статі проведено аналіз текстів Нового Завіту на предмет використання авторами посилань на Старий Завіт. Досліджено, як Ісус Христос, апостоли і інші персонажі на сторінках Біблії цитували, інтерпретували і використовували тексти Старого Завіту при написані текстів Нового Завіту. Проведено аналіз текстів Нового Завіту на основі біблійного богослов’я, почавши з Євангелії від Матвія і закінчуючи книгою Об’явлення святого Івана Богослова. Прихильники християнської віри вважають Біблію найважливішою книгою в своєму житті, як авторитетне, Богом натхненне Слово Боже. Це спонукає їх читати Біблію кожний день і виявлені істини застосовувати в своєму повсякденному житті. Для правильного сприйняття істини християнину потрібно вірно тлумачити Біблію. У зв’язку з цим, першочергове значення набуває правильний підхід до тлумачення Біблії. Тому вирішальне значення має той факт, що в самій Біблії написано з приводу її тлумачення.Виявлено, що цитування старозавітних текстів Ісусом Христом та апостолами не викликає непорозумінь. Приклад Ісуса Христа і апостолів до цитування Старого Завіту на сторінках Нового Завіту є зразковим. Підхід Ісуса Христа був чисто екзегетичним, Він використовував вірші Писання, згідно значення, яке вклав в нього первісний автор. Його цитати не були вирвані з контексту, і таке тлумачення Писання є прикладом для Його послідовників. Аналогічним методом керувалися і апостоли.З’ясовано також, що використання текстів Старого Заповіту іншими персонажами не завжди відповідає критеріям сучасної біблійної герменевтики. Це відбувається завдяки навмисному перекручуванню або поза контекстуальному використанню цитат Старого Заповіту, або банальному незнанню всіх цитат по певній тематиці. У статі доведено про суттєву необхідність вірного тлумачення Біблії. Визначено, що Ісус Христос і автори Нового Завіту ратували за вірне розуміння і застосування текстів Писання. Невірна інтерпретація текстів Писання критикувалася та засуджувалася. Ніхто Ісусу Христу не міг висунути жодних претензій з цього питання, навіть фарисеї. Але їх Ісус дуже часто критикував за їхній невірний підхід до тлумачення Божих заповідей
Емпірично-соціологічні рефлексії транскордонних взаємодій в українській та західній соціології
Get PDFThe purpose of the article is to analyze the experience of Ukrainian and foreign empirical sociological studies of cross-border mobility and cooperation as the main forms of cross-border interactions and to outline the subject field and methodological principles of research. The periodization of the development of theoretical sociology was used to organize the discourse of theoretical sociology on cross-border interactions. Methodological principles of sociological research of cross-border interactions are formulated. The consideration of cross-border interactions at four levels is substantiated: micro, meso, macro and inter-level. The micro level of cross-border processes is related to the experience of crossing the state border by specific entities, or trade at the local level. The mezo level relates to cross-border phenomenas that extends to regions such as regional cross-border cooperation. The macro level corresponds to cross-border processes that cover the entire territory of the state (interstate relations, international relations of national actors, interstate trade). The inter-level of cross-border phenomenas is related to the crossing of the borders of several or even many states. The use of the Pareto principle in the study of the dynamics of cross-border interactions is substantiated. The main dimensions of cross-border interactions are identified on the basis of factor analysis of the survey of Ukrainian-Slovak border residents "Information support and implementation of innovative approaches in cross-border cooperation between Slovakia and Ukraine". The toolkit of sociological research of cross-border interactions on the Ukrainian-Slovak border was constructed on the basis of expert interviews with researchers in the field of public administration, sociology, social work, representatives of public organizations and local communities of the Ukrainian-Slovak border.Цель статьи – анализ опыта украинских и зарубежных эмпирических социологических исследований трансграничной мобильности и сотрудничества как основных форм трансграничных взаимодействий и определение предметного поля и методологических оснований такого исследования. Для упорядочения дискурса социологии в отношении трансграничных взаимодействий использовано периодизацию развития теоретической социологии. Сформулированы методологические принципы социологического исследования трансграничных взаимодействий. Обосновано рассмотрение трансграничных взаимодействий на четырех уровнях: микро-, мезо-, макро- и интеруровне. Микроуровень трансграничных процессов связан с опытом пересечения государственной границы конкретными субъектами или товарообменом на местном уровне. Мезоуровень составляют трансграничные явления, которые распространяются на регионы, такие как региональное трансграничное сотрудничество. Макроуровневые охватывают территорию всей страны (межгосударственные отношения, международные отношения общенациональных субъектов, межгосударственный товарообмен). Интеруровень трансграничных явлений связан с пересечением границ нескольких или даже многих государств. Обосновано использование принципа Парето в исследовании динамики трансграничных взаимодействий. На основании факторного анализа данных опроса жителей украинского и словацкого пограничья «Информационное обеспечение и имплементация инновационных подходов в трансграничном сотрудничестве Словакии и Украины» выделены основные измерения актуализации трансграничных взаимодействий, которые образуют трехмерное пространство названного явления и могут служить аналитическим инструментом социологического мониторинга состояния и динамики трансграничных взаимодействий. Инструментарий социологического исследования трансграничных взаимодействий на украинском-словацкой границе конструировался на основании экспертных интервью с исследователями в области государственного управления, социологии, социальной работы, представителями общественных организаций и местных сообществ украинско-словацкого пограничья.Мета статті – аналіз досвіду українських та зарубіжних емпіричних соціологічних досліджень транскордонної мобільності та співробітництва як основних форм транскордонних взаємодій та окреслення предметного поля і методологічних засад досліджень. Для впорядкування дискурсу теоретичної соціології щодо транскордонних взаємодій використано періодизацію розвитку теоретичної соціології. Сформульовані методологічні принципи соціологічного дослідження транскордонних взаємодій. Обґрунтовано розгляд транскордонних взаємодій на чотирьох рівнях: мікро-, мезо-, макро- й інтеррівні. Мікрорівень транскордонних процесів пов’язаний із досвідом перетину державного кордону конкретними суб’єктами або товарообміном на місцевому рівні. Мезорівень становлять транскордонні явища, що поширюються на регіони, такі як регіональне транскордонне співробітництво. Макрорівню відповідають транскордонні процеси, що за своїм обсягом охоплюють територію всієї держави (міждержавні відносини, міжнародні відносини загальнонаціональних суб’єктів, міждержавний товарообмін). Інтеррівень транскордонних явищ пов’язаний із перетином кордонів кількох чи навіть багатьох держав. Обґрунтоване використання принципу Парето у дослідженні динаміки транскордонних взаємодій. На підставі факторного аналізу даних опитування мешканців українського та словацького прикордоння «Інформаційне забезпечення та імплементація інноваційних підходів у транскордонному співробітництві Словаччини і України» виокремлено основні виміри розгортання транскордонних взаємодій, які утворюють троьохвимірний простір названого явище і можуть слугувати аналітичним інструментом соціологічного моніторингу стану та динаміки транскордонних взаємодій. Інструментарій соціологічного дослідження транскордонних взаємодій на українсько-словацькому кордоні конструювався на підставі експертних інтерв’ю із дослідниками в галузі державного управління, соціології, соціальної роботи, представниками громадських організацій та місцевих спільнот українсько-словацького прикордоння
Динаміка добросусідського партнерства
Get PDFРецензія на монографію: Мєлєкєсцев К. І., Бут О. М. Україна та Республіка Польща: еволюція від білатеральних відносин до євроатлантичної інтеграції. – Вінниця: «ТВОРИ», 2020. – 200 с.Рецензія на монографію: Мєлєкєсцев К. І., Бут О. М. Україна та Республіка Польща: еволюція від білатеральних відносин до євроатлантичної інтеграції. – Вінниця: «ТВОРИ», 2020. – 200 с.Рецензія на монографію: Мєлєкєсцев К. І., Бут О. М. Україна та Республіка Польща: еволюція від білатеральних відносин до євроатлантичної інтеграції. – Вінниця: «ТВОРИ», 2020. – 200 с
Корупція, іллегітимність та зовнішній вплив: політичні чинники державної нестабільності
Get PDFThe article constructs a descriptive and analytical description of the connection between corruption, delegitimization and loss of state sovereignty over society as background factors for increasing external influence and the destruction of political and spatial cohesion. As a result of the study, a conclusion was formulated, according to which the complete or partial loss of legitimacy coincides with the spread of corruption, which entails the devaluation of value and regulatory systems of social behavior. It is emphasized that corrupt practices contribute to the destruction of morals, law, ideology, have a devastating effect on government structures, procedures for its institutionalization, prevent the nomination of elites and leaders to command positions in the state apparatus, negatively affect the power and centralizing capabilities of the state. legitimate physical violence. It is noted that the loss of legitimacy is preceded by the loss of dialogue between government and society, the habitualization of corruption and its transformation into an endemic component of social life.It was stated that corruption increases the level of public permeability for external actors who take advantage of the situation of blurring the boundaries of political space and encourage citizens to spontaneous protests, which should shake the procedural principles of law and order, to achieve open conflicts between government and self-organized communities. what are the conditions for dialogue. External actors can seek to actively discredit the ruling elites by simultaneously unscrewing instability and escalating waves of destructive criticism aimed at disavowing all kinds of legitimacy: ideological, ethnic, structural, personalistic (charismatic), and others.It is noted that the final destruction of the state is the loss of a monopoly on public violence within the procedures established by law. Actors of external influence can resort to various acts of violence in order to encourage the ruling elites to increase security with the use of special Praetorian groups (paramilitary formations).It is summarized that the emergence of paramilitary formations is an indicator of the fragility of the state and its inability to control its own power structures, as evidenced by the violation of paramilitary formations of the usual official hierarchies and privatization of legitimate violence by alternative centers of power. Finally, it is emphasized that the destructive accompaniment of the latter is the growth of shadow arms markets, criminalization of the behavior of ordinary citizens who cease to see the state as an authorized defender of sovereignty and security and cease to trust legitimate law enforcement agencies, and these processes precede their colonial expansion. frozen conflicts with accompanying negative consequences for the state.В статье построено описательно-аналитическую характеристику связи коррупции, делегитимизации и потери суверенитета государства по отношению к обществу как фоновых факторов усиления внешнего воздействия и разрушения политико-пространственной когезии. В результате проведенного исследования сформулирован вывод, согласно которому полная или частичная потеря легитимности содержательно совпадает с распространением коррупции, что влечет за собой обесценивание систем ценностной и нормативной регуляции социального поведения. Отмечено, что коррупционные практики способствуют уничтожению основ морали, права, идеологии, разрушительным образом влияют на структуры власти, процедуры ее институциализации, делают невозможным выдвижение элит и лидеров на командные позиции в государственном аппарате, негативно отражаются на властно-централизующих возможностях государства и относительно применения легитимного физического насилия. Отмечено, что потере легитимности предшествует потеря диалога между властью и обществом, габитуализация коррупции и ее превращения в эндемическую составляющую социального жизнеустройства.Констатировано, что коррупция повышает уровень проницаемости общества для внешних актеров влияния, которые пользуются ситуацией размывание границ политического пространства и побуждают граждан к стихийным протестам, которые должны расшатать процедурные основы поддержания законности, добиться развертывания открытых конфликтов между государственной властью и самоорганизованными сообществами граждан и разрушить любые условия для диалога. Внешние актеры могут добиваться активной дискредитации властных элит за счет параллельного развенчивания нестабильности и наращивания волн деструктивной критики, направленной на дезавуировании всех разновидностей легитимности: идеологической, этнической, структурной, персоналистической (харизматической) и др.Отмечено, что окончательным разрушением государства является потеря монополии на публичное насилие в пределах установленных законом процедур. Актеры внешнего воздействия могут прибегать к различным насильственным действиям с целью побудить властные элиты к усилению безопасности с использованием специальных преторианских группировок (парамилитарных формирований).Резюмировано, что появление парамилитарных формирований является индикатором хрупкости государства и его несостоятельности контролировать собственные силовые структуры, о чем свидетельствует нарушение парамилитарными формированиями привычных официальных иерархий и приватизация функций легитимного насилия альтернативными по отношению к государству центрами силы. В конце отмечено, что деструктивным сопровождением последних становятся рост теневых рынков оружия, криминализация поведения рядовых граждан, которые перестают видеть в государстве авторизованного защитника суверенитета и безопасности и перестают доверять легитимным силовым структурам, а указанные процессы предшествуют колониальной экспансии определенных территорий или их превращения в зоны замороженных конфликтов с сопутствующими негативными последствиями для государства.У статті побудовано описово-аналітичну характеристику зв’язку корупції, делегітимізації та втрати суверенітету держави щодо суспільства як фонових чинників посилення зовнішнього впливу та руйнації політико-просторової когезії. У результаті проведеного дослідження сформульовано висновок, згідно якого повна або часткова втрата легітимності змістовно співпадає із поширенням корупції, що тягне за собою знецінення систем ціннісної та нормативної регуляції соціальної поведінки. Наголошено на тому, що корупційні практики сприяють знищенню засад моралі, права, ідеології, руйнівним чином впливають на структури влади, процедури її інституціалізації, унеможливлюють висунення еліт та лідерів на командні позиції в державному апараті, негативно відбиваються на владно-централізуючих можливостях держави та застосування нею легітимного фізичного насильства. Відзначено, що втраті легітимності передує втрата діалогу між владою та суспільством, габітуалізація корупції та її перетворення на ендемічну складову соціального життєустрою. Констатовано, що корупція підвищує рівень проникності суспільства для зовнішніх акторів впливу, які користуються ситуацією розмивання кордонів політичного простору та спонукають громадян до стихійних протестів, що мають розхитати процедурні засади підтримання законності, домогтися розгортання відкритих конфліктів між державною владою та самоорганізованими спільнотами громадян та зруйнувати будь-які умови для діалогу. Зовнішні актори можуть домагатися активної дискредитації владних еліт за рахунок паралельного розгвинчування нестабільності та нарощування хвиль деструктивної критики, спрямованої на дезавуювання всіх різновидів легітимності: ідеологічної, етнічної, структурної, персоналістичної (харизматичної) та ін. Зазначено, що остаточним руйнуванням держави є втрата монополії на публічне насильство в межах встановлених законом процедур. Актори зовнішнього впливу можуть вдаватися до різноманітних насильницьких дій з метою спонукати владні еліти до посилення безпеки з використанням спеціальних преторіанських угруповань (парамілітарних формувань). Резюмовано, що поява парамілітарних формувань є індикатором крихкості держави та її неспроможності контролювати власні силові структури, про що свідчить порушення парамілітарними формуваннями звичних офіційних ієрархій та приватизація функцій легітимного насильства альтернативними щодо держави центрами сили. Наприкінці наголошено на тому, що деструктивним супроводом останніх стають зростання тіньових ринків зброї, криміналізація поведінки пересічних громадян, які перестають бачити в державі авторизованого захисника суверенітету та безпеки та перестають довіряти легітимним силовим структурам, а означені процеси передують колоніальним експансіям певних територій або їх перетворення на зони заморожених конфліктів із супутніми негативними наслідками для держави
Динаміка процесів приватизації та реструктуризації економіки Польщі на прикладі Підкарпатського воєводства
Get PDFIn 2008–2011, the Council of Ministers of Poland adopted the Privatization Plan of 802 companies, which became a significant stage in the process of property transformation in the country. Privatized enterprises gained more independence, quickly adapting to market changes. The separation and privatization of large companies enhances competitiveness and hinders the political struggle for the management of state property. The refusal to subsidize unprofitable state enterprises can reduce budget spending.On the other hand, privatization has led to mass layoffs of workers, many companies seek to use privatization as a process of speculative enrichment, not caring that people can find alternative jobs on similar financial conditions and near their place of residence. Poland is one of the countries that could potentially attract more and more foreign investment. Increasingly, wealthy foreign corporations win tenders, which poses a threat to domestic producers.The Subcarpathian Voivodeship is in a difficult economic situation due to its peripheral geographical position. Despite the difficult situation on the labor market and in the economy of Subcarpathia, respondents do not see a chance to improve living standards due to dynamic privatization and restructuring. The paper was inspired by the results of empirical studies conducted in the Subcarpathian Voivodeship, which indicated a cool attitude of respondents to the processes of restructuring and privatization. The article identifies potential areas of economic activity that may contribute to raising economic standards in the regional market. The author considers it appropriate to strengthen state control over privatized enterprises in order to more effectively use the existing potential for the economic development of the Subcarpathian region and eliminate its economic backwardness.В 2008–2011 гг. Совет Министров Польши принял План приватизации 802 компаний, который стал значительным этапом в процессах трансформации собственности в стране. Приватизированные предприятия получили больше независимости, быстрее адаптируясь к рыночным изменениям. Разделение и приватизация огромных компаний способствует повышению конкурентоспособности и препятствует политической борьбе за управление государственной собственностью. Отказ от субсидирования убыточных государственных предприятий позволяет снизить бюджетные расходы. С другой стороны, приватизация привела к массовым увольнениям работников, многие компании стремятся использовать приватизацию как процесс спекулятивного обогащения, не заботясь о том, чтобы люди могли найти альтернативную работу на схожих финансовых условиях и вблизи своего места жительства. Польша является одной из стран, которая потенциально может привлечь все больше иностранных инвестиций. Все чаще в тендерах выигрывают богатые иностранные корпорации, что создает угрозу для отечественного производителя. Подкарпатское воеводство находится в трудной экономической ситуации из-за своего периферийного географического положения. Несмотря на сложную ситуацию на рынке труда и в экономике Подкарпатья, респонденты не видят шансов на повышение уровня жизни благодаря динамичной приватизации и реструктуризации. Инспирацией для написания статьи стали результаты эмпирических исследований, проведенных в Подкарпатском воеводстве, которые указывали на прохладное отношение респондентов к процессам реструктуризации и приватизации. В статье определены потенциальные направления хозяйственной деятельности, которые могут способствовать повышению экономических стандартов на региональном рынке. Автор считает целесообразным усиление государственного контроля над приватизированными предприятиями в целях более эффективного использования имеющегося потенциала для экономического развития Подкарпатского региона и ликвидации его экономической отсталости.У 2008–2011 рр. Рада Міністрів Польщі ухвалила План приватизації 802 компаній, який став значним етапом у процесах трансформації власності в країні. Приватизовані підприємства отримали більше незалежності, швидше адаптуючись до ринкових змін. Поділ і приватизація величезних компаній сприяє підвищенню конкурентоспроможності та перешкоджає політичній боротьбі за управління державною власністю. Відмова від субсидування збиткових державних підприємств дозволяє знизити бюджетні витрати.З іншого боку, приватизація призвела до масових звільнень працівників, багато компаній прагнуть використовувати приватизацію як процес спекулятивного збагачення, не піклуючись про те, щоб люди могли знайти альтернативну роботу на схожих фінансових умовах і поблизу свого місця проживання. Польща є однією з країн, яка потенційно може залучити все більше іноземних інвестицій. Усе частіше в тендерах виграють багаті іноземні корпорації, що створює загрозу для вітчизняного виробника.Підкарпатське воєводство знаходиться у важкій економічній ситуації через своє периферійне географічне положення. Незважаючи на складну ситуацію на ринку праці і в економіці Підкарпаття, респонденти не бачать шансів на підвищення рівня життя завдяки динамічній приватизації та реструктуризації. Інспірацією для написання статті стали результати емпіричних досліджень, проведених у Підкарпатському воєводстві, які вказували на прохолодне ставлення респондентів до процесів реструктуризації та приватизації. У статті визначено потенційні напрямки господарської діяльності, які можуть сприяти підвищенню економічних стандартів на регіональному ринку. Автор вважає за доцільне посилення державного контролю над приватизованими підприємствами з метою більш ефективного використання наявного потенціалу для економічного розвитку Підкарпатського регіону і ліквідації його економічної відсталості
