Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Співвідношення національного та наднаціонального рівнів формування зовнішньої політики Європейського Союзу
Get PDFThe relevance of the topic has been summed up by the migratory crisis, the emergence of recent conflicts and the occasional instability near the cordons of the EU, as a result, he is forced to strengthen supranational governance in various fields. One of such areas is foreign policy, which in the context of changing the nature of security interactions plays an important role in the process of European integration. The object of the study is the EU as an international actor in the process of its formation and development. The subject is the foreign policy dimension of the EU's functioning, its conceptual, institutional and instrumental aspects.The aim of the article was to consider a number of approaches with different emphases in the interpretation of the European Union's foreign policy, definitions of "sovereignty" and "supranationality", the difference between normative and implementing supranationalism, the historical attitude of member states to the full preservation or delegation of sovereignty. in the formation of EU policy, the creation of new authorities and positions in the process of EU formation in the context and the factors influencing member states on the formation of common EU policy and determine the attitude of member states to the supranational level of governance, advantages and disadvantages for them.Conclusions. Member states are ambivalent about deeper integration in foreign policy. On the one hand, foreign policy cooperation can serve as a tool that allows Member States to pursue their national interests more effectively. However, in the absence of leadership in the EU, the supranational level can become an instrument of regulatory justification for projecting the priorities of individual member states on other members of the union. At the same time, the possibilities of its use remain limited due to serious differences in the strategic culture of the EU member states.Актуальность темы обусловлена миграционной кризисом, возникновением вооруженных конфликтов и очагов нестабильности вблизи границ ЕС, в результате чего он вынужден усиливать наднациональное управление в различных областях. Одной из таких отраслей является внешняя политика, которая в условиях изменения характера безопасности взаимодействий играет важную роль в процессе европейской интеграции. Объектом исследования является ЕС как международный актер в процессе его формирования и развития. Предмет – внешнеполитический аспект функционирования ЕС, его концептуальные, институциональные и инструментальные аспекты.Целью статьи было рассмотреть ряд подходов с разными акцентами в интерпретации внешней политики Европейского Союза, дефиниции понятий «суверенитет» и «наднациональность», разницу между нормативным и имплементационным сверхнационализмом, историческое отношение стран-членов к полной сохранности или делегированию суверенитета, значение Маастрихтского и Лиссабонского договоров в формировании политики ЕС, создание новых органов власти и должностей в процессе становления ЕС в контектному смысле и факторы влияния стран-членов на формирование общей политики ЕС, определить отношение государств-членов к надциональному уровню управления, преимущества и недостатки для них.Выводы. Государства члены неоднозначно относятся к углубленной интеграции во внешнеполитической сфере. С одной стороны, сотрудничество в области внешней политики может служить инструментом, который позволяет государствам-членам более эффективно реализовывать свои национальные интересы. Однако в условиях нехватки лидерства в ЕС наднациональный уровень может стать инструментом нормативного оправдания проектирования приоритетов отдельных государств-членов на других участников союза. При этом возможности его использования остаются ограниченными из-за серьезных различий в стратегической культуре государств-членов ЕС.Актуальність теми зумовлена міграційною кризою, виникненням збройних конфліктів і осередків нестабільності поблизу кордонів ЄС, унаслідок чого він змушений посилювати наднаціональне управління у різних галузях. Однією з таких галузей є зовнішня політика, яка в умовах зміни характеру безпекових взаємодій відіграє важливу роль у процесі європейської інтеграції. Об’єктом дослідження виступає ЄС як міжнародний актор у процесі свого становлення й розвитку. Предмет – зовнішньополітичний вимір функціонування ЄС, його концептуальні, інституційні та інструментальні аспекти.Метою статті було розглянути низку підходів із різними акцентами в інтерпретації зовнішньої політики Європейського Союзу, дефініції понять «суверенітет» та «над національність», різницю між нормативним та імплементаційним наднаціоналізмом, історичне ставлення країн-членів до повного збереження чи делегування суверенітету, значення Маастрихтського та Лісабонського договорів у формуванні політики ЄС, створення нових органів влади та посад у процесі становлення ЄС у контектному значенні та фактори впливу країн-членів на формування спільної політики ЄС, визначити ставлення держав-членів до надціонального рівня управління, переваги та недоліки для них. Висновки. Держави члени неоднозначно ставляться до поглибленої інтеграції у зовнішньополітичній сфері. З одного боку, співпраця в галузі зовнішньої політики може слугувати інструментом, який дозволяє державам-членам більш ефективно реалізовувати свої національні інтереси. Однак в умовах браку лідерства в ЄС наднаціональний рівень може стати інструментом нормативного виправдання проектування пріоритетів окремих держав-членів на інших учасників союзу. При цьому можливості його використання залишаються обмеженими через серйозні відмінності у стратегічній культурі держав-членів ЄС
Світоглядно-естетичні засади художньої культури давніх мезоамериканців
Get PDFThe article is devoted to the philosophic and culturological analysis of the artistic culture of ancient Mesoamerica that gives the basis for the reconstruction of spiritual and aesthetic messages as well as artistic and figurative significance and in general the unique mythological worldview of ancient Mesoamericans. The priority is given to the special meaning of the Olmec civilization which founded spiritual, aesthetic, artistic and stylistic basics of Mesoamericans’ cultural and spiritual life further evolution. The conception of reincarnation based on the spiritual boundaries with the genus ancestors has become the main idea of this evolution. Implementation of this conception was observed in the art of all the following civilizations of the region. The exploration of the genuine Olmec, Teotihuacan and Maya ethnical and art cultures gave the possibility to generalize three types of architectural constructions such as stepped pyramids, palaces, playgrounds for cult ball games which are characteristic for Mesoamerican art. Rich iconography of religious, mythological, spiritual, aesthetic and soon social and historical meaning is common for these architectural forms and gave them artistic identity and content-informational significance.Focus on those times’ knowledge of geography and astronomy was another characteristic feature of Mesoamerican culture. All the settlements were built in distinct orientation to the parts of the world or to the certain celestial bodies and constellations. In this way the symbolic horizontal axis of being was formed. The vertical axis was symbolized by the pyramids, which acted as a kind of "guide" of souls from the underworld to the earthly world, and later to the heaven. A ball-playing area, which could also be a special ritual field for sacrifices was the place where earthly life ended, and the soul passed from the dead body to the heavenly world.Thus, the world-aesthetic principles of modern Mesoamericans’ artistic culture harmoniously combine two levels of universalism: human such as dualism and conflicts of contradictions, cyclicity and recurrence, rhythmicity, order and harmony, interdependence of everything that exists, and local ethnocultural spiritual and cultural universals such as reincarnation of the soul, constant spiritual and soul connection with ancestors, synchronicity, the possibility of simultaneous presence of the soul in three different worlds-dimensions, human sacrifices, affirmation of the sublime, heroic through the ugly and mean. This unique symbiosis of ideas, knowledge and values found its powerful expression in the highly artistic art of ancient Mesoamerica, determining its identity and originality.В статье осуществляется философско-культурологический анализ художественной культуры древней Мезоамерики и на этой основе проводится реконструкция духовно-эстетических месседжей и художественно-образных значений, в целом уникального мифологического мировоззрения древних мезоамериканцев. Прежде всего определяется особое значение цивилизации ольмеков, поскольку именно в ней были заложены базовые, фундаментальные мировоззренчески-мифологические, духовно-эстетические и художественно-стилевые основы дальнейшей эволюции духовно-культурной жизни мезоамериканцев. Идейной основой такой эволюции стала концепция реинкарнации, постоянной духовной связи живых с предками рода, которая впоследствии воплощалась в искусстве всех последующих цивилизаций региона.На основе исследования самобытных этнических художественных культур ольмеков, Теотиуакан и майя сделано обобщение относительно трех типов архитектурных сооружений, характерных для искусства Мезоамерики: ступенчатые пирамиды, дворцы, площадки для культовой игры в мяч. Для таких архитектурных форм присуща общая черта, которая наполнила сооружения художественной самобытностью и содержательно-информационной значимостью – богатая иконография религиозно-мифологического, духовно-эстетического и социально-исторического значения.Еще одна характерная особенность художественной культуры Мезоамерики заключается в ее ориентированности на тогдашние знания по географии и астрономии. Все поселения строились с четко определенной ориентацией по сторонам мира, или на определенные небесные светила, созвездия. Так формировалась символическая горизонтальная ось бытия. Вертикальную ось символизировали пирамиды, выступившие своеобразным «проводником» душ от подземного мира в мир земной, а впоследствии – и в небесный. Местом, где земная жизнь заканчивалась и происходил переход души от мертвого тела к миру небесному, была площадка для игры в мяч, которая также могла быть и специальным ритуальным полем для жертвоприношений.Таким образом, мировоззренчески-эстетические основы художественной культуры древних мезоамериканцев гармонично соединили два уровня универсалий: общечеловеческие – дуализм и конфликты противоречий, цикличность и повторяемость, ритмичность, порядок и гармония, взаимозависимость и взаимообусловленность всего существующего, и местные этнокультурные духовно-культурные универсалии – реиркарнация души, постоянная душевно-духовная связь с предками, синхронность, возможность одновременного присутствия души в трех разных мирах-измерениях, человеческие жертвоприношения, утверждение возвышенного, героического через безобразное и низкое. Такой уникальный симбиоз представлений, знаний и ценностей нашел свое мощное выражение в высокохудожественном искусстве древней Мезоамерики, определив его самобытность и оригинальность.У статті здійснюється філософсько-культурологічний аналіз художньої культури давньої Мезоамерики і на цій основі проводиться реконструкція духовно-естетичних месиджів і художньо-образних значень, у цілому унікального міфологічного світогляду давніх мезоамериканців. Передусім визначається особливе значення ольмецької цивілізації, оскільки саме у ній були закладені базові, фундаментальні світоглядно-міфологічні, духовно-естетичні і художньо-стильові підвалини подальшої еволюції духовно-культурного життя мезоамериканців. Ідейною основою такої еволюції стала концепція реінкарнації, постійного духовного зв’язку живих з предками роду, яка згодом втілювалась у мистецтві всіх наступних цивілізацій регіону.На основі дослідження самобутніх етнічних художніх культур ольмеків, Теотіуакан і майя зроблено узагальнення стосовно трьох типів архітектурних споруд, що характерні для мистецтва Мезоамерики: ступінчасті піраміди, палаци, майданчики для культової гри в м’яч. Для таких архітектурних форм притаманна спільна риса, яка надала спорудам художньої самобутності і змістовно-інформаційної значимості – багата іконографія релігійно-міфологічного, духовно-естетичного і згодом соціально-історичного значення. Ще одна характерна особливість художньої культури Мезоамерики полягає в її зорієнтованості на тогочасні знання з географії та астрономії. Усі поселення будувались з чітко визначеною орієнтацією на сторони світу, або на певні небесні світила, сузір’я. Так формувалась символічна горизонтальна вісь буття. Вертикальну вісь символізували піраміди, які виступали своєрідним «провідником» душ від підземного світу до світу земного, а згодом – і до небесного. Місцем, де земне життя закінчувалось і відбувався перехід душі від мертвого тіла до світу небесного, був майданчик для гри в м’яч, який міг також бути і спеціальним ритуальним полем для жертвопринесень.Таким чином, світоглядно-естетичні засади художньої культури давніх мезоамериканців гармонійно поєднали два рівні універсалій: загальнолюдські – дуалізм і конфлікти суперечностей, циклічність і повторюваність, ритмічність, порядок і гармонія, взаємозалежність і взаємозумовленість усього існуючого, і місцеві етнокультурні духовно-культурні універсалії – реіркарнація душі, постійний душевно-духовний зв’язок з предками, синхронність, можливість одночасної присутності душі у трьох різних світах-вимірах, людські жертвопринесення, утвердження піднесеного, героїчного через потворне і низьке. Такий унікальний симбіоз уявлень, знань і цінностей знайшов своє потужне вираження у високохудожньому мистецтві давньої Мезоамерики, зумовивиши його самобутність і оригінальність
Економіка цінностей та філософія економіки
Get PDFThe article is dedicated to the analysis of axiological ideas lying in the foundation of the modern economic science in general and theory of finances in particular. The concept of homo economicus and its origins are considered. Concept of the "homo economicus" is used in the modern philosophic and methodologic literature on methodologic questions of economical science is used in two meanings. The first considers homo economicus only as a technical construct or model created in the form of certain hypotheses and suppositions set taken in their limit form as an idealization. The second takes it as a certain anthropologic type characterized with according values and behavior. It was demonstrated that the concept of homo economicus has a long before-history consisting in gradual break-up between economical theory and ethics. The homo economicus is a person who build his behavior through calculation of his profit. The latter is a form of his self-discipline that forms a new system of norms free from moral and other similar things. The new system of norms suppose no stable tenets and axioms as it takes place in ethics but remains rational and is based on probabilities calculations. The evolution of economical science is regarded as well as its division into political philosophy and proper economic theory in the end of the XIX century, the role of the growth principle, the growth in spite of anything that stood to the first place in the time of the Great Depression and goes on occupying this place till now. It is demonstrated that the essence of money consists in being a symbol and sign of debt obligations, that the capital is representation of their accumulated form and moving power that makes market economics to move. It is shown also that namely the ideas of capital as well as labour compound axiological foundation of modern economical ideas. The homo economicus or economical man, that means individualistic and egotistic psychotype oriented onto profit and satisfaction of his desires, becomes conceptual ideal.Статья посвящена анализу аксиологических представлений, которые лежат в основе теорий современной экономической науки вообще и теории финансов в частности. Рассматриваются истоки концепта homo economicus’a или человека экономического. В современной литературе, посвященной философским и методологическим проблемам экономической теории, термин «homo economicus» употребляется в двух основных значениях. Первое – чисто технический конструкт или модель, образованную в виде суммы определенных предположений, взятых в их предельной форме, или, если проще, как определенную идеализацию. Второе рассматривает «homo economicus» как определенный антропологический тип, который характеризуется соответствующими ценностными и поведенческими особенностями. Показано, что конструкт homo economicus возник не в результате умозрительных рассуждений, а имеет довольно-таки длинную предысторию, суть которой заключается в постепенном отрыве экономической теории от этики. Человек экономический – это человек, который выстраивает свое поведение через подсчет выгоды. Постоянное ведение таких подсчетов является самодисциплиной человека экономического. Такая самодисциплина формирует новую систему норм, свободную от морали или других подобного рода вещей. Новая система норм не предусматривает каких-либо устоявшихся догматов или аксиом (как это обычай имеет место в этике), но является полностью рациональной и опирается на подсчет вероятностей тех или иных вариантов развития событий.Показана эволюция экономической науки. В ее основу после разделения политической экономии на политическую философию и собственно экономическую науку в конце XIX в. был положен принцип роста. Этот принцип выходит на первый план во времена Великой депрессии, но продолжает свое господство по сей день. Показано, что сущность денег заключается в том, что они являются символом или знаком долговых обязательств, тогда как их концептуальной формой, выражением их количественного аспекта является капитал. Именно капитал является тем двигателем, той движущей силой, которая заставляет двигаться рыночную экономику.Показано, что труд и капитал становятся основополагающими аксиологическими принципами современных экономических представлений. Идеалом становится человек экономический, то есть индивидуалистический и эгоистический тип, ориентированный на поиск выгоды, которая заключается в удовлетворении желаний.Стаття присвячена аналізу аксіологічних уявлень, які лежать в основі теорій сучасної економічної науки взагалі та теорії фінансів зокрема. Розглядаються витоки концепту homo economicus’a чи людини економічної. У сучасній літературі, присвяченій філософським і методологічним проблемам економічної теорії, термін «homo economicus» вживається в двох основних значеннях. Перше – як суто технічний конструкт чи модель, утворену у вигляді суми певних припущень та уявлень, узятих у їхній граничній формі, або, якщо простіше, як певну ідеалізацію. Друге розглядає «homo economicus» як певний антропологічний тип, який характеризується відповідними ціннісними та поведінковими особливостями. Показано, що конструкт homo economicus’у виник не в результаті умоглядних міркувань, а має досить-таки довгу передісторію, суть якої полягає у поступовому відриві економічної теорії від етики. Людина економічна – це людина, яка вибудовує свою поведінку через підрахунок вигоди. Постійне ведення таких підрахунків є самодисципліною людини економічної. Така самодисципліна формує нову систему норм, вільну від моралі чи інших подібного роду речей. Нова система норм не передбачає якихось сталих догматів чи аксіом (як це звичай має місце в етиці), але є повністю раціональною і спирається на підрахунок імовірностей тих чи інших варіантів розвитку подій.Показано еволюцію економічної науки. В її основу після розділення політичної економії на політичну філософію та власне економічну науку наприкінці ХІХ ст. був покладений принцип зростання, зростання не зважаючи ні на що. Цей принцип виходить на перший план у часи Великої депресії, але продовжує своє панування донині.Показано, що сутність грошей полягає в тому, що вони є символом чи знаком боргових зобов’язань, тоді як їх концептуальною формою, вираженням їх кількісного аспекту є капітал. Саме капітал є тим двигуном, тією рушійною силою, яка змушує рухатися ринкова економіку.Показано, що праця та капітал стають основоположними аксіологічними принципами сучасних економічних уявлень. Ідеалом стає людина економічна, тобто індивідуалістичний та егоїстичний тип, орієнтований на пошук вигоди, яка полягає в задоволенні бажань
Інтеркультурна модель розвитку сучасних міст: концептуальний аналіз
Get PDFThe article presents a conceptual analysis of the intercultural model of development of modern cities, with an emphasis on the selection strategy and activity of axiological approach to developing models of modernization of a modern city, marked specific features of urban culture - multicultural, multipolarity interests, values, needs and opportunities for groups. Revealed that about the virtualization of the social space and the introduction of information and communication technologies, which express a qualitative difference between the interaction of the urban population as a unit of sociocultural stratification of the culture of a particular regional community, are determined by particularly significant factors influencing the formation of the modern sociocultural space of a multi-ethnic city. The tendencies of participation in the formation of the sociocultural space of Ukrainian cities by wide circles of the public with the active and consistent participation of citizens in exercising control over cultural policy are characterized and organizational conditions for sustained feedback from the public and authorities. The theoretical and methodological foundations of the practice of sociological support of the development processes of multi-ethnic Ukrainian urban communities in the context of the implementation of the European intercultural strategy are considered. The emphasis is on solving the problems of a sociological study of the needs of the urban community in the information environment and the complication of sociocultural relationships between the subjects of the processes of modernization of the cultural urban environment. The need for a systematic combination of sociological approaches based on the integration of the concepts of the city’s public space, the resource concept of the city, the concept of socialization, the socio-cultural capital of the city, the concepts of sociocultural identification and urban identity is stated. The author 's case was the conclusion that the processes of maintenance practices for the development of multi-ethnic Ukrainian urban communities in the context of the European strategy for intercultural indicate significant prospects of sociological studies of social and cultural development of the Ukrainian regional multicultural cities. The article emphasizes that the following areas are relevant: the development of research criteria for potentially productive sectors of the development of the sociocultural urban environment and the factors of activation of interested social groups in the context of the implementation of strategies and objectives of the concept of interculturalism.В статье осуществлен концептуальный анализ интеркультурной модели развития современных городов, выделяются стратегии аксиологического и деятельностного подходов к разработкам моделей модернизации современного города, выявляются специфические черты городской культуры: мультикультуральность, многополюсность интересов, ценностей, потребностей и возможностей групп населения. Особенно значимыми факторами влияния на становление современного социокультурного пространства многоэтнического города определяются виртуализация социального пространства и внедрение информационно-коммуникативных технологий, которые выражают качественное отличие взаимодействия городского населения как единицы социокультурной стратификации культуры определенного регионального сообщества. Исследованы тенденции участия в процессах формирования социокультурного пространства украинских городов широких кругов общественности с активным и последовательным участием горожан в осуществлении контроля над культурной политикой и обосновываются организационные условия устойчивой обратной связи общественности и органов власти. Рассмотрены теоретические и методологические основы практик социологического сопровождения процессов развития многоэтнических украинских городских общин в контексте реализации европейской стратегии интеркультурности. Обосновываются задачи социологического изучения потребностей городского сообщества в условиях информационной среды и осложнения социокультурных взаимосвязей между субъектами процессов модернизации культурной городской среды. Констатируется необходимость в системном сочетании социологических подходов на основе интегрирования концепций общественного пространства города, ресурсной концепции города, концепции социализации, социокультурного капитала города, концепций социокультурной идентификации и городской идентичности. Авторы делают вывод, что практики сопровождения процессов развития многоэтнических украинских городских общин в контексте реализации европейской стратегии интеркультурности свидетельствуют о значительных перспективах социологических исследований социокультурного регионального развития украинских мультикультурных городов. Актуальными являются следующие направления: разработка критериев исследования потенциально продуктивных секторов развития социокультурной городской среды и факторов активизации заинтересованных социальных групп в контексте реализации стратегий и задач концепта интеркультурности.У статті здійснено концептуальний аналіз інтеркультурної моделі розвитку сучасних міст, виокремлюються стратегії аксіологічного і діяльнісного підходів до розробок моделей модернізації сучасного міста, виявляються специфічні риси міської культури – мультикультуральність, багатополюсність інтересів, цінностей, потреб і можливостей різних груп мешканців. Особливо значимими чинниками впливу на становлення сучасного соціокультурного простору багатоетнічного міста визначаються віртуалізація соціального простору та впровадження інформаційно-комунікативних технологій, які виражають якісну відмінність взаємодії міського населення як одиниці соціокультурної стратифікації культури певної регіональної спільноти. Досліджені тенденції участі в процесах формування соціокультурного простору українських міст широких кіл громадськості з активною й послідовною участю містян у здійсненні контролю над культурною політикою та засади організаційних умов сталого зворотного зв’язку громадськості і органів місцевої влади. Розглянуті теоретичні і методологічні засади практик соціологічного супроводу процесів розвитку багатоетнічних українських міських громад у контексті реалізації європейської стратегії інтеркультурності. Обґрунтовуються завдання соціологічного вивчення потреб міської спільноти в умовах інформаційного середовища та ускладнення соціокультурних взаємозв’язків між суб’єктами процесів модернізації культурного міського середовища. Констатується потреба в системному поєднанні соціологічних підходів на засадах інтегрування концепцій суспільного простору міста, ресурсної концепції міста, концепції соціалізації, соціокультурного капіталу міста, концепцій соціокультурної ідентифікації і міської ідентичності. Автори роблять висновок, що практики супроводу процесів розвитку багатоетнічних українських міських громад в контексті реалізації європейської стратегії інтеркультурності засвідчують значні перспективи соціологічних досліджень соціокультурного регіонального розвитку українських багатокультурних міст. Актуальними є наступні напрями: розробка критеріїв дослідження потенційно продуктивних секторів розвитку соціокультурного міського середовища та чинників активізації зацікавлених соціальних груп у контексті реалізації стратегій і завдань концепту інтеркультурності
Греки в Азербайджані: епохальний погляд на історію і сучасність
Get PDFIn modern political science and social sciences, interest in cross-cultural research in the framework of various scientific methodologies is growing. The article is devoted to the study of one of the most pressing problems of our time, which is of great interest to Azerbaijan and Greece. This article describes in detail the historical situation in which the Greeks were forced to settle in the Caucasus. The article discusses the main reasons for the creation of the first Greek settlements in Azerbaijan. The author in a broad context considers the activities of the Greeks in Azerbaijan. The article analyzes the main reasons for the unification of the Greeks of Azerbaijan, and the creation of the Greek Philanthropic (charity) society. Moreover, the article focuses on the activities of the theater group "Evripidis", operating in this society. It should be noted that the football team "Embros" (Forward) was a source of pride for the Greeks living in Baku. The article also mentions the repression and mass arrests of the "Father of the Nations" against the Greeks. At the same time, it is emphasized that, as a result of Stalin’s policy, the Greeks living in Baku were resettled in the deserts of Kazakhstan in difficult conditions. The article analyzes the political motives of the resettlement of Greeks from Azerbaijan. At the same time, a large place in the article is devoted to the recollections of Azerbaijani Greeks forced to resettle in inhuman conditions. Documents and their photographs from the Russian State Archive of Contemporary History and from the Russian State Archive of Socio-Political History on the resettlement of the Greeks, and according to the NKVD Directive No. 50215 of December 11, 1937, protocols No. 46, 61, 91 of the sentences of the Greeks living in the Azerbaijan SSR were first presented the scientific community of our country. The article also analyzes the integration of the Greeks into Azerbaijani society and their contacts with the multicultural environment of Azerbaijan. The article also discusses the activities of the Greek community "ARGO", created by the Greeks living in the country after the restoration of independence of Azerbaijan.В современной политологии и общественных науках возрастает интерес к кросскультурным исследованиям в рамках различной научной методологии. Статья посвящена исследованию одной из самых актуальных проблем современности, которая представляет большой интерес для Азербайджана и Греции. В данной статье подробно описывается историческая ситуация, в которой греки были вынуждены поселиться на Кавказ. В статье рассматриваются основные причины создания первых греческих поселений в Азербайджане. Автор в широком контексте рассматривает деятельность греков в Азербайджане. В статье анализируются основные причины объединения греков Азербайджана, и создания Греческого филантропического (благотворительного) общества. При этом в статье особое внимание уделяется деятельности театральной группы «Эврипидис», действующей при этом обществе. Следует отметить, что футбольная команда «Эмброс» (Вперед) была источником гордости греков, проживающих в Баку. В статье также упоминается о репрессиях и массовых арестах «Отца народов» против греков. В то же время подчеркивается, что в результате сталинской политики греки, проживающие в Баку, были переселены в пустыни Казахстана в тяжелых условиях. В статье анализируются политические мотивы переселения греков из Азербайджана. В то же время большое место в статье отведено воспоминаниям азербайджанских греков, вынужденных переселяться в бесчеловечных условиях. Документы и их фотографии из Российского государственного архива новейшей истории и из Российского государственного архива социально-политической истории о переселении греков, и согласно директивы НКВД СССР № 50215 от 11 декабря 1937 года протоколы № 46, 61, 91 приговоров греков, проживающих в Азербайджанской ССР, впервые представлены научному сообществу нашей страны. В статье также анализируется интеграция греков в азербайджанское общество и их контакты с мультикультурной средой Азербайджана. В статье также рассматривается деятельность греческой общины «АРГО», созданной греками, проживающими в стране после восстановления независимости Азербайджана.У сучасній політології та суспільних науках зростає інтерес до кросскультурних досліджень у межах різної наукової методології. Стаття присвячена дослідженню однієї з найактуальніших проблем сучасності, яка представляє великий інтерес для Азербайджану і Греції. У цій статті докладно описується історична ситуація, в якій греки були змушені оселитися на Кавказ. У статті розглядаються основні причини створення перших грецьких поселень в Азербайджані. Автор в широкому контексті розглядає діяльність греків в Азербайджані. У статті аналізується основні причин об’єднання греків Азербайджану і створення Грецького філантропічного (благодійного) суспільства. При цьому в статті особлива увага приділяється діяльності театральної групи «Евріпідіс», що діє при цьому суспільстві. Слід зазначити, що футбольна команда «Емброс» (Уперед) була джерелом гордості греків, які проживають в Баку. У статті також згадується про репресії і масові арешти «Батька народів» проти греків. У той же час підкреслюється, що в результаті сталінської політики греки, що проживають в Баку, були переселені в пустелі Казахстану у важких умовах. У статті аналізуються політичні мотиви переселення греків з Азербайджану. У той же час велике місце в статті відведено спогадам азербайджанських греків, вимушених переселятися в нелюдських умовах. Документи та їх фотографії з Російського державного архіву новітньої історії і з Російського державного архіву соціально-політичної історії про переселення греків, і відповідно до директиви НКВС СРСР № 50215 від 11 грудня 1937 року протоколи № 46, 61, 91 вироків греків, що проживають в Азербайджанській РСР вперше представлені науковому співтовариству нашої країни. У статті також аналізується інтеграція греків в азербайджанське суспільство й їх контакти з мультикультурної середовищем Азербайджану. У статті також розглядається діяльність грецької громади «АРГО», створеної греками, що проживають в країні після відновлення незалежності Азербайджану
Становлення історичної політики в Польщі після Другої світової війни в контексті ставлення до Німеччини
Get PDFThe research dedicated to the analysis of the evolution of historical policy in Poland after the World War II. The crucial part of the article is the role of Germany in this process. On the current stage of mutual Polish-German relations, where a remarkable point of political ties is historical conflict over the aftermath of the World War II. The evolution process of the historical process in Poland is complicated and complexed. Furthermore, the evolution of the historical narrative goes in a shadow of the ideological struggle between two blocks, which had been established after the war. It is need to point the international aspect of historical policy establishing in Poland had one point of view. On the other hand, internarial factors played the crucial role, which were attached at that time for Polish society.The aim of the research is an analysis of the process of historical policy establishing in the Polish People’s Republic and research of main elements in this process. The context of the last events in Polish-German relations is heightening the role of conflict in the sphere of political history over the aftermath of the World War II. It arises the necessity to analyze more deeply the process of historical policy establishing in Poland.It had been established that the historical policy in the Polish People`s Republic was used as the instrument of internal policy and propaganda. The historical policy played two main functions is the integration and the stabilization. The function of integration is used to unite Polish society on the background of the stereotype “Germans – enemy” and for confirmation of new western territories (Ziem odzyskanych). At the same time, the historical policy led to the approval of a new sociopolitical order in Poland at that time. It is noted that historical policy in Poland has few approaches dedicated to periodization and mostly it depends on the area of research. Social researchers divide historical policy after the World War II into two periods. In contrast to social science, representatives of Political Science divide into three periods.Статья посвящена эволюции исторической политики Польши после Второй мировой войны и месту Германии в послевоенном историческом дискурсе. В современных реалиях двусторонних польско-германских отношений, где важную часть составляет исторический конфликт причиной какого является интерпретация последствий Второй мировой войны. Процесс развития исторической политики в Польше является сложным и многогранным и в основном развивался в тени идеологической борьбы между двумя блоками, которые установились после завершения войны. Важно обратить внимание, что международный контекст становления исторической политики составлял лишь один аспект. С другой стороны, важную роль сыграли внутренние факторы, которые были присущи в то время польском обществе.Целью исследования является анализ процесса становления исторической политики в Польской Народной Республике и характеристика основных элементов в упомянутом процессе.Актуальность. В контексте последних событий в польско-германских отношениях, возрастает роль исторического конфликта на фоне результатов Второй мировой войны. Соответственно, возникает необходимость более подробно проанализировать становление исторической политики в Польше. Установлено, что историческая политика в Польской Народной Республике использовалась как инструмент внутренней политики и пропаганды и выполняла две функции интеграционную и стабилизационную. Интеграционная функция призвана была объединить польское общество на основе стереотипа «врага-немца» и утвердить новые западные территории в русле возвращения на родину. Историческая политика одновременно выполняла и стабилизационную функцию в тогдашней Польше, целью которой стало утверждение нового общественно-политического порядка.Отмечается, что разделение исторической политики в Польской Народной Республике зависит от научной дисциплины. Социологическая наука разделяет историческую политику Польши после Второй мировой войны на два этапа. В отличие от социологического подхода, историко-политический выделяет три этапа исторической политики в Польской Народной Республике.Стаття присвячена еволюції історичної політики Польщі після Другої світової війни та місцю Німеччині у повоєнному історичному дискурсі. У сучасних реаліях двосторонніх польсько-німецьких відносин, де важливу частину становить історичний конфлікт через наслідки Другої світової війни. Процес розвитку історичної політики в Польщі є складним та багатогранним та в основному відбувався в тіні ідеологічної боротьби між обома блоками, які встановилися після завершення війни. Важливо відзначити, що міжнародний контекст становлення історичної політики становив лише один аспект. З іншої сторони важливу роль відігравали внутрішні чинники, які були притаманні на той час польському суспільстві.Метою робити є аналіз процесу становлення історичної політики в Польській народній Республіці та дослідження основних елементів у згаданому процесі. Актуальність. У контексті останніх подій у польсько-німецьких відносинах, зростає роль історичного конфлікту на тлі результатів Другої світової війни. Відповідно, постає необхідність більш детальніше проаналізувати становлення історичної політики в Польщі.Встановлено, що історична політика в Польській Народній Республіці використовувалася як інструмент внутрішньої політики і пропаганди та виконувала дві функції інтеграційну та стабілізаційну. Інтеграційна функція покликана була об’єднати польське суспільство на основі ворога-німця та утвердити нові західні території в руслі повернення до батьківщини. Історична політика водночас виконувала і стабілізаційну функцію в тогочасній Польщі, метою якої стало утвердження нового суспільно-політичного порядку. Зазначається, що поділ історичної політики в Польській Народній Республіці залежить від наукової дисципліни. Соціологічна наука розділяє історичну політику Польщі після Другої світової війни має два етапи. На відміну від соціологічного підходу, історико-політичний виокремлює три етапи історичної політики в Польській Народній Республіці
Ідея квазі-трансцендентального у філософії деконструкції
Get PDFPaper deals with investigation of deconstructive concept of quasi-transcendental in the context of general thematization of transcendental philosophy framework of which deconstruction is thought as a representational version. It was established that quasi-transcendental thinking amounts to such a re-interpretation of theoretical foundation of transcendental discourse in the frame of which moments of critique and hyperbolizing are united.Author brings to light and explores main topics of transcendental thought primarily and foremost subjected to the quasi-transcendental reflection: namely, the problem of relationship between transcendental and empirical and the problem of conditions of possibility. In the first case, an ambivalence of “transcendental-empirical” relation, inherent to transcendental discourse turns out to be sharpened. This relation combines in itself characteristics of opposition and juxtaposition, up to reciprocal conditioning. Transcendental becomes such only with regard to empirical and vise versa. In the second case, questioning on conditions of possibility is reshaped in discourse on conditions of impossibility, which proves to be both critical restriction and hyperbolic extension of the former. Paper shows that development of idea of quasi-transcendental in deconstructive philosophy is an outcome of mutual work of Derrida himself and his eminent commentators. The function and basic senses of concept “quasi”, which it obtains within the scope of deconstructive version of transcendentalism, are determined. In particular, an affinity of Derridian “quasi” with Kantian als ob is ascertained, as well as its connection with both critical attitude and discursive realm of fiction. A peculiarity of concept of ultra-transcendental as variation of notion “quasi-transcendental” is found out.Author explores the relation of quasi-transcendental discourse to empirism and gives reasons for priority of transcendental realm over empirical in Derridian thought. Paper lays bare the relationship of quasi-transcendental thinking with discourse of other, as a fundamental theme of deconstructive philosophy.In sum author claims that (1) importance of the theme of (quasi)transcendental in deconstructive discourse and (2) personal Derrida’s self-identification as quasi-transcendental philosopher serve as crucial reasons for investigation of deconstructive philosophy as a prominent version of transcendental thinking.Статья посвящена исследованию деконструктивного понятия квази-трансцендентального в контексте общей тематизации основ трансцендентальной философии, репрезентативной версией которой полагается философия деконструкции. Установлено, что квази-трансцендентальное мышление представляет собой ре-интерпретацию теоретического фундамента трансцендентального дискурса, в рамках которой объединяются моменты критики и гиперболизации.Автором выявлены и рассмотрены основные сюжеты трансцендентальной мысли, которые в первую очередь подлежат квази-трансцендентальной рефлексии. Таковыми являются проблема отношения между трансцендентальным и эмпирическим и проблема условий возможности. В первом случае оказывается заостренной в целом свойственная трансцендентальному дискурсу амбивалентность отношения «трансцендентальное-эмпирическое», сочетающего в себе характеристики противопоставления и пересечения – вплоть до взаимообусловленности. Трансцендентальное оказывается таковым только по отношению к эмпирическому и наоборот. Во втором – вопрошание про условия возможности приобретает форму дискурса про условия невозможности, который оказывается одновременно и критическим ограничением первого, и его гиперболическим расширением. Показано, что становление идеи квази-трансцендентального в деконструктивной философии является результатом взаимных усилий Деррида и его выдающихся интерпретаторов. Определены функция и базовые смыслы концепта «квази», приобретаемые им в рамках деконструктивной версии трансцендентализма. В частности, установлена родственность дерридианского «квази» Кантовому понятию als ob; выявлена его связь как с критической установкой, так и с дискурсивной сферой fiction. Прояснена специфика понятия ультра-трансцендентального как вариации концепта «квази-трансцендентальное». Исследовано отношение квази-трансцендентального дискурса к эмпиризму. Обоснована приоритетность трансцендентальной сферы над эмпирической в рамках дерридианской мысли. Выявлена связь квази-трансцендентального мышления с дискурсом другого, который является фундаментальной темой философии деконструкции.Подытожено, что (1) значимость темы (квази)трансцендентального в деконструктивном дискурсе и (2) собственное самоопределение Деррида как квази-трансцендентального философа выступают существенными аспектами обоснования и легитимации исследования деконструктивной философии как версии трансцендентального мышления.Статтю присвячено дослідженню деконструкційного поняття квазі-трансцендентального в контексті загальної тематизації засад трансцендентальної філософії, репрезентативною версією якої покладається філософія деконструкції. Встановлено, що квазі-трансцендентальне мислення являє собою ре-інтерпретацію теоретичного фундаменту трансцендентального дискурсу, в межах якої поєднуються моменти критики й гіперболізації. Авторкою виявлено і розглянуто основні сюжети трансцендентальної думки, які в першу чергу підлягають квазі-трансцендентальній рефлексії: ними є проблема стосунку між трансцендентальним та емпіричним і проблема умов можливості. У першому випадку виявляється загостреною загалом властива трансцендентальному дискурсу амбівалентність відношення «трансцендентальне-емпіричне», що сполучає характеристики протиставлення і перекривання – аж до взаємозумовлення. Трансцендентальне постає таким тільки щодо емпіричного і навпаки. У другому – запитування про умови можливості набуває форми дискурсу про умови неможливості, який виявляється водночас і критичним обмеженням першого, і його гіперболічним розширенням. Показано, що становлення ідеї квазі-трансцендентального в деконструкційній філософії є результатом обопільної праці Дерида і його видатних інтерпретаторів. Визначено функцію і базові сенси концепту «квазі», яких він набуває в межах деконструкційної версії трансценденталізму. Зокрема, встановлено спорідненість деридианського «квазі» з Кантовим поняттям als ob; виявлено його зв’язок як з критичною настановою, так і з дискурсивною цариною fiction. З’ясовано специфіку поняття ультра-трансцендентального як варіації концепту «квазі-трансцендентальне». Досліджено стосунок квазі-трансцендентального дискурсу до емпіризму. Вмотивовано пріоритетність трансцендентальної царини над емпіричною в межах деридианської думки. Оприявнено зв’язок квазі-трансцендентального мислення з дискурсом іншого, що є фундаментальною темою деконструкційної філософії. Підсумовано, що (1) значущість теми (квазі)трансцендентального в деконструкційному дискурсі і (2) власне самовизначення Дерида як квазі-трансцендентального філософа постають вагомими аспектами обґрунтування і легітимації дослідження деконструкційної філософії як версії трансцендентального мислення
Війна та економіка: легальні та нелегальні практики отримання доходів
Get PDFThe article emphasizes that the armed conflict has become a part of modern Ukraine and caused changes in all spheres of public life. This updated the scientific discourse about the nature of today's wars and their characteristics. The article emphasizes that at the present stage, the war between powerful powers is unlikely, given the potential for the use of nuclear weapons. However, the conflicts of low intensity periodically arise and continue in various parts of the world. Not only do they become constituent elements of public life, but reform the economy both at global and local level.The components of modern capitalist system are the industries that serve military needs. The income of defense corporations show high demand for their products. It is used not only by the countries that are involved in an armed confrontation, but also by other states that can be at war any moment. Locally armed confrontation is destructive for the economy of the country, focused on functioning in peacetime. Being involved into a protracted conflict entails changes in all the aspects of social life. Economic system adapts and generates new practices. Some paradoxical situations arise, so that there some opportunities to "earn" on the conflict, and therefore people who are interested in its preservation.The armed conflict in Ukraine is often called a hybrid war. Besides, in scientific discourse there are other names – the conflict in the «grey zone», «grey war», unlimited conflict, a non-conventional war as «War on behalf of». The war in Donbass is a new type of conflict. Taking into consideration its duration, it has led to the emergence of various kinds of economic practices – both legal (for example, the increase in military orders, scope services for permanently migrating displaced people, etc.), and illegal (for example, smuggling of goods across the line of demarcation). They have become a part of everyday life not only in the frontline areas of Donbass, but also of the entire country.В статье подчеркивается, что вооруженный конфликт стал частью бытия современной Украины и вызвал изменения во всех сферах общественной жизни. Это актуализировало научный дискурс о природе сегодняшних войн и их особенностях. В статье подчеркивается, что на современном этапе война между передовыми государствами маловероятна, что объясняется наличием ядерного оружия. Вместе с тем в различных точках мира периодически возникают и продолжаются конфликты малой интенсивности. Они настолько вплетаются в общественную жизнь, что обуславливают переформатирование экономики как в локальном, так и глобальном масштабе.Отрасли, которые обслуживают военные нужды, являются неотъемлемой частью современной капиталистической системы. Доходы оборонных корпораций свидетельствуют о высоком спросе на их продукцию. Она используется не только странами, вовлеченными в вооруженное противостояние, но и другими государствами, которые в любой момент могут оказаться в состоянии войны. В локальном масштабе вооруженное противостояние разрушительно для экономики страны, ориентированной на функционирование в мирное время. Переход конфликта от острой стадии к затяжной вызывает изменения во всех аспектах жизни общества. Экономическая система адаптируется и порождает новые практики. Возникают парадоксальные ситуации, когда появляются возможности «зарабатывать» на конфликте, а вместе с тем и лица, которые заинтересованы в его сохранении.Вооруженный конфликт в Украине чаще всего называют гибридной войной. В научном дискурсе присутствуют и другие названия – конфликт в «серой зоне», «серая война», неограниченный конфликт, не конвенциональная война как «война по доверенности». Война на Донбассе является новым типом конфликта. Она способствовала появлению как легальных (например, увеличение объемов военных заказов, сфера услуг для постоянно мигрирующих внутренне перемещенных лиц и т.п.), так и нелегальных (например, контрабанда товаров через линию разграничения) экономических практик. Они стали частью повседневности не только прифронтовых зон Донбасса, но и всей Украины.У статті підкреслюється, що збройний конфлікт став частиною буття сучасної України та спричинив зміни в усіх сферах суспільного життя. Це актуалізувало науковий дискурс щодо природи сьогоднішніх війн та їх особливостей. У статті підкреслюється, що на сучасному етапі війна між могутніми державами є малоймовірною з огляду на можливість використання ядерної зброї. Натомість у різних точках світу періодично виникають та тривають конфлікти малої інтенсивності. Вони настільки вплітаються в суспільне життя, що спричиняють переформатування економіки як в локальному, так і глобальному масштабі. Складовою сучасної капіталістичної системи є галузі, які обслуговують військові потреби. Доходи оборонних корпорацій свідчать про високий попит на їх продукцію. Вона використовується не лише країнами, втягнутими в збройне протистояння, а й іншими державами, які в будь-який момент можуть опинитися у стані війни. У локальному масштабі збройне протистояння є руйнівним для економіки країни, орієнтованої на функціонування в мирний час. Набуття конфліктом затяжного характеру спричиняє зміни в усіх аспектах суспільного життя. Економічна система адаптується та породжує нові практики. Виникають парадоксальні ситуації, коли з’являються можливості «заробляти» на конфлікті, а відтак і особи, які зацікавлені у його збереженні.Збройний конфлікт в Україні найчастіше називають гібридною війною. Разом з тим у науковому дискурсі присутні й інші назви – конфлікт в «сірій зоні», «сіра війна», необмежений конфлікт, не конвенціональна війна як «війна за дорученням». Війна на Донбасі є новим типом конфлікту. З огляду на її тривалість, вона спричинила появу різного роду економічних практик – як легальних (наприклад, збільшення об’ємів військових замовлень, сфера послуг для постійно мігруючих внутрішньо переміщених осіб тощо), так і нелегальних (наприклад, контрабанда товарів через лінію розмежування). Вони стали частиною повсякденності не лише прифронтових зон Донбасу, а і всієї країни
Особливості інформатизації соціологічних знань
Get PDFThe article assumes an analysis of information as one of the most important socially significant resources of modern civilization. The authors stressed that main paradigm characteristic of modern social theory can be expressed by the thesis about the impossibility of direct access to social phenomena. In modern civilization, information is becoming one of the most important socially significant resources. The authors think that its role as a strategic resource increases with the development of network technologies that accelerate data transfer and facilitate the search for necessary information. The authors are confident that the role of higher education in this process is key. But it itself is faced with a huge number of problems, one of which is improving the quality of its functioning and guaranteeing the results of its activities. This problem is closely related to the implementation of innovations. The authors suggest that innovation in education should be understood as an innovation designed to resolve the current problem situation in order to optimize the educational process, improve its quality or organize favorable conditions for the assimilation of material by students. Based on a critical approach to reform the current system of higher education the paper touches upon the need to change the process infornatization of humanities education.. The authors conclude that the development of humanities education in the information society is aimed at implementing an interdisciplinary approach, ie should ensure the effectiveness of the development and application of humanities knowledge and form a conscious responsible choice in a variety of cultural meanings, cultural self-determination.В статье предполагается анализ информации как одного из важнейших социально значимых ресурсов современной цивилизации. Авторы подчеркнули, что основная парадигмальная характеристика современной социальной теории может быть выражена тезисом о невозможности прямого доступа к социальным явлениям. В современной цивилизации информация становится одним из важнейших социально значимых ресурсов. Авторы считают, что его роль как стратегического ресурса возрастает с развитием сетевых технологий, ускоряющих передачу данных и облегчающих поиск необходимой информации. Авторы уверены, что роль высшего образования в этом процессе является ключевой. Но сам он сталкивается с огромным количеством проблем, одна из которых – повышение качества его функционирования и обеспечение результатов его деятельности. Эта проблема тесно связана с внедрением инноваций. Авторы предлагают понимать нововведение в образовании как нововведение, призванное разрешить сложившуюся проблемную ситуацию с целью оптимизации учебного процесса, повышения его качества или организации благоприятных условий для усвоения материала студентами. Основываясь на критическом подходе к реформированию действующей системы высшего образования, в статье затрагивается необходимость изменения процесса информатизации гуманитарного образования. Авторы приходят к выводу, что развитие гуманитарного образования в информационном обществе направлено на реализацию междисциплинарного подхода. т.е. должен обеспечивать эффективность развития и применения гуманитарных знаний и формировать осознанный ответственный выбор в разнообразии культурных смыслов, культурное самоопределение.У статті передбачається аналіз інформації як одного з найважливіших соціально значущих ресурсів сучасної цивілізації. Автори підкреслили, що основна парадигма, характерна для сучасної соціальної теорії, може бути виражена тезою про неможливість прямого доступу до соціальних явищ. У сучасній цивілізації інформація стає одним із найважливіших соціально значущих ресурсів. Автори вважають, що його роль як стратегічного ресурсу зростає з розвитком мережевих технологій, які прискорюють передачу даних та полегшують пошук необхідної інформації. Автори впевнені, що роль вищої освіти в цьому процесі є ключовою. Але саме воно стикається з величезною кількістю проблем, одна з яких – підвищення якості його функціонування та гарантування результатів його діяльності. Ця проблема тісно пов’язана із впровадженням інновацій. Автори припускають, що інновації в освіті слід розуміти як інновації, покликані вирішити поточну проблемну ситуацію з метою оптимізації навчального процесу, поліпшення його якості або організації сприятливих умов для засвоєння матеріалу учнями. Ґрунтуючись на критичному підході до реформування нинішньої системи вищої освіти, у статті розглядається необхідність зміни процесу інформатизації гуманітарної освіти. Автори роблять висновок, що розвиток гуманітарної освіти в інформаційному суспільстві спрямований на впровадження міждисциплінарного підходу, тобто має забезпечувати ефективність розвитку та застосування гуманітарних знань та формувати свідомий відповідальний вибір у різноманітних культурних значеннях, культурному самовизначенні
Ціннісні смисли суспільного порозуміння в Україні
Get PDFValue senses are considered in the context of dynamics of Ukraine’s political system in information epoch. Stability of a political system depends on its ability to respond effectively to challenges, to adapt to internal and external changes. The importance of objective socio-economic indicators, choice of priorities of state policy and availability of common, recognized by majority of citizens, socio-cultural and spiritual values and meanings for normal functioning of the country are emphasized. Attention is focused on one of the key factors of stabilization – maintaining and enhancing of national understanding concerning major national development tasks, goals and axiological meanings. A necessary condition for stable development is formation of an information space that corresponds to main values of national socio-cultural field. This space, in turn, has its positive and negative sides, and therefore carries some risks. The necessity for creation an effective model of value senses of public understanding of a complex approach, which provides ensuring of freedom as a security by the state. It is emphasized that it is important to harmonize challenges related to both tradition and innovations in order to achieve a stable state of society.The specific contradictions between these components under the present Ukrainian conditions are revealed. The content of axiological guidelines, which are priority for forming stability of both society and political regime, was analyzed. Two models of political stability (total and dynamic) of society and their characteristics are considered. The current state of destabilization of Ukrainian society is indicated: significance of the contingency factor has increased critically and the important regulatory and controlling functions have been lost by the power. The need for authorities and society to work together to restore the original model of understanding that existed at the beginning of Ukraine’s independence was noted.Significant part of responsibility for this state of affairs, especially for widen the division in Ukrainian society, lays in domestic political elite, which, instead of mobilizing values in socio-political space and uniting the efforts of citizens around constructive development goals, seeks to rely on external support.Ценностные смыслы рассматриваются в контексте динамики политической системы Украины в информационную эпоху. В статье показано, что стабильность политической системы в значительной степени зависит от ее способности эффективно реагировать на вызовы, адаптироваться к внутренним и внешним изменениям. Подчёркивается важность для нормального функционирования страны объективных социально-экономических показателей, выбора приоритетов государственной политики и наличия общих, признанных большинством граждан, социокультурных ценностных смыслов. Внимание сконцентрировано на одном из ключевых факторов стабилизации – сохранении и усилении общенационального понимания главных общенациональных задач развития, целей и аксиологических смыслов. Необходимым условием стабильного развития является, в свою очередь, формирование информационного пространства, которое соответствует главным ценностям общенационального социокультурного поля. Это пространство несёт в себе как положительное, так и негативное содержание, а значит, является источником определенных рисков. Подчеркнуто, что для обретения устойчивого состояния общества важно гармонизировать вызовы, связанные как с традицией, так и с инновациями. Обнаружена специфика противоречий между этими составляющими в современных украинских условиях. Проанализирован контент аксиологических смыслов, приоритетных для формирования стабильности как общества, так и политического режима, что позволит эффективно оказывать сопротивление деструктивным факторам. Рассматриваются две модели политической стабильности (тотальная и динамическая) общества и их характеристики. Указано на современное состояние характера дестабилизации украинского общества: критически повысилось значение фактора случайности на фоне потери властью важных регулирующих и контрольных функций.Ціннісні смисли розглядаються у контексті динаміки політичної системи України в інформаційну епоху. Стабільність політичної системи значною мірою залежить від її здатності ефективно реагувати на виклики, адаптуватися до внутрішніх і зовнішніх змін. Зазначено важливість для нормального функціонування країни об’єктивних соціально-економічних показників, вибору пріоритетів державної політики та наявність загальних, визнаних більшістю громадян, соціокультурних та духовних цінностей і смислів. Увагу сконцентровано на одному з ключових факторів стабілізації – збереженні та посиленні загальнонаціонального порозуміння стосовно головних загальнонаціональних завдань розвитку, цілей та аксіологічних смислів. Необхідною умовою стабільного розвитку є формування інформаційного простору, що відповідає головним цінностям загальнонаціонального соціокультурного поля. У свою чергу, цей простір має позитивний і негативний бік, а отже, несе певні ризики. Підкреслено, що для набуття сталого стану суспільства важливо гармонізувати виклики, повʼязані як з традицією, так і з інноваціями. Виявлено специфіку протиріч між цими складовими за сучасних українських умов. Проаналізовано контент аксіологічних настанов, що є пріоритетними для формування стабільності як суспільства, так і політичного режиму, що надасть змогу ефективно опиратися деструктивним факторам. Розглядаються дві моделі політичної стабільності (тотальна та динамічна) суспільства та їхні характеристики. Вказано на сучасний стан характеру дестабілізації українського суспільства: критично підвищилось значення фактору випадковості на тлі втрати владою важливих регулюючих та контрольних функцій