Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Тотальні інституції в політиці соціального контролю
Get PDFThe article is focused on the research of social control and functioning of total institutions in the social control policy in the Postmodern society. Topicality. The relevance of this study is explained with qualitatively new trends in the development of the Postmodern society, where criminal justice is increasingly ceasing to be actually classical justice in the traditional sense, and is increasingly manifesting itself as a purely political tool. In the paper, the author departs from the traditional approach to social control, which in the light of classical views is carried out by society on the "deviant". Results. The author postulates that in the new coordinate system of Postmodern society number of deviants expands due to potential (sometimes even simply declared) deviants. The key categories of protection of society are not "crime" and "just and lawful punishment" but deeper and penetrating social control over much larger groups with the help of formally independent institutions. The above process is characterized by the fact that clear boundaries between such closed total institutions and non-institutional applications are blurring. The boundaries between the above-mentioned "honest citizens" and "deviants" (even criminals) are also blurring. It has been found that in modern conditions, society no longer exercises social control, but social control over society by the state and even private entities that have national or even transnational power. Conclusion. The article concludes that in the Postmodern society, punishment and other forms of social control are devoid of traditional goals (including "correction" or "re-education" of deviants). Society ceases to be a subject of social control and becomes its object, exposed to net-widening processes, as a result of which the Posmodern society acquires the characteristics of a carceral society, where national social control systems (including total institutions) become more mobile and acquire qualitatively new forms, significance and significance.Статья посвящена исследованию социального контроля и функционированию тотальных институтов в политике социального контроля в условиях общества Постмодерна. Актуальность исследования обусловлена качественно новыми тенденциями развития общества Постмодерна, где уголовная юстиция все больше перестает быть собственно классической юстицией в традиционном понимании, и все больше проявляет себя как политический инструмент. В своем исследовании автор отходит от традиционного подхода к социальному контролю, в свете классических взглядов осуществляется обществом «девианты».Результаты. Автор постулирует, что в новой системе координат общества постмодерна расширяется круг девиантов за счет потенциальных (иногда даже просто задекларированных) девиантов, а ключевыми категориями защиты общества становятся не «преступление» и «справедливое и законное наказание», а более глубокий и проникающий социальный контроль над значительно больше группами населения с помощью формально независимых институтов. Указанный выше процесс характеризуется тем, что четкие границы между такими закрытыми тотальными институтами и неинституциональными приложениями растворяются. Так же растворяются границы между упомянутыми выше «честными гражданами» и «девиантами» (даже преступниками). Выявлено, что в современных условиях уже не общество осуществляет социальный контроль, а социальный контроль осуществляется над обществом со стороны государства и даже частных субъектов, имеющих национальную или даже транснациональную власть. Выводы. В статье делается вывод, что в условиях общества Постмодерна наказания и другие формы социального контроля лишены традиционных целей (включая «исправления» или «перевоспитания» девиантов). Общество перестает быть субъектом социального контроля и превращается в его объект, подвергаясь воздействию процессов net-widening, в результате чего общество Постмодерна приобретает признаки карцерного общества, где национальные системы социального контроля (включая тотальные институты) становятся более мобильными и приобретают качественно новые формы, значимость и значение.Стаття присвячена дослідженню соціального контролю та функціонуванню тотальних інституцій в політиці соціального контролю в умовах суспільства Постмодерну. Актуальність дослідження обумовлена якісно новими тенденціями розвитку суспільства Постмодерну, де кримінальна юстиція дедалі більше перестає бути власне класичною юстицією у традиційному розумінні, і дедалі більше проявляє себе як політичний інструмент. У своєму дослідженні автор відходить від традиційного підходу щодо соціального контролю, який у світлі класичних поглядів здійснюється суспільством за «девіантами». Результати. Автор постулює, що у новій системі координат суспільства Постмодерну розширюється коло девіантів за рахунок потенційних (іноді навіть просто задекларованих) девіантів, а ключовими категоріями захисту суспільства стають не «злочин» та «справедливе й законне покарання», а більш глибокий та проникаючий соціальний контроль над значно більшими групами населення за допомогою формально незалежних інституцій. Зазначений вище процес характеризується тим, що чіткі кордони між такими закритими тотальними інституціями та неінституційними додатками розчиняються. Так само розчиняються кордони між згаданими вище «чесними громадянами» та «девіантами» (навіть злочинцями). Виявлено, що у сучасних умовах вже не суспільство здійснює соціальний контроль, а соціальний контроль здійснюється над суспільством з боку держави та навіть приватних суб’єктів, які мають національну або навіть транснаціональну владу. Висновки. У статті робиться висновок, що в умовах суспільства Постмодерну покарання та інші форми соціального контролю позбавлені традиційних цілей (включаючи «виправлення» або» перевиховання» девіантів). Суспільство перестає бути суб’єктом соціального контролю та перетворюються на його об’єкт, піддаючись впливу процесів net-widening, внаслідок чого суспільство Посмодерну набуває ознак карцерного суспільства, де національні системи соціального контролю (включаючи тотальні інституції) стають більш мобільними та набувають якісно нових форм, значущості та значення
Концепція людини в «антропології шансу» Ж. Батая
Get PDFThe purpose of this article is to present the conceptшщт of G. Bataille’s philosophy (the anthropology of chance) through the analysis of the nature of concept of «chance» and its relation to the conception of a man in the «ontologies of negativity» of M. Heidegger, J.-P. Sartre and A. Kojève. Theoretical basis. The author defines Bataille's anthropology as anthropology of chance based on its comparison with the ontologies of negativity of the twentieth century. Scientific novelty. The author presents the anthropological concept of G. Bataille, in which a person is understood as a "chance". The author introduces the concept of "anthropology of chance" as a replacement for the classical metaphysical concept of a person and as an alternative to understanding a person in the ontologies of negativity of the twentieth century. Results. It has been established that G. Bataille grouds his understanding of a man in contravention of the subject in classic paradigm. On the place of concepts that have been defining a traditional comprehension of human place in the world, like God, rationality or productivity, Bataille places chance. At the same time, the author highlights the difference between Bataille's anthropology and the “ontologies of negativity” of the twentieth century, built around the concepts of impersonal being (M. Heidegger) or nothing (J.-P. Sartre). The essence of the concept of chance are defined to be openness and meeting with the Other (Autrui) and the other (Autre). It is shown that Bataille’s person-chance consists has a contingent nature and defined through the instability of his place in the universe and society. Community has been identified as a key concept in defining the specifics of the “anthropology of chance”. It might be reached by the subject mystical, erotic and poetic experience. Conclusion. The main difference between the human model proposed by Bataille and existentialism is revealed. Man is described by Bataille not as a creative self isolated in himself, but as “imperfection” opened to another. The Other in this paradigm turns out to be a condition, not a limit of freedom. In Bataille's Inner Experience, man appears as a wound through which it is possible to create a message. Thus, Bataille's concept of a person as a chance becomes a springboard for the emergence of an understanding of the heterogeneous contingent subject in modern philosophy.Цель. Представить концепцию человека у Ж. Батая («антропологию шанса») через анализ его понятия «шанс» и его соотнесение с концепциями человека в «онтологиях негативности» М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра и А. Кожева. Теоретический базис. Автор раскрывает антропологию Батая как антропологию шанса через сопоставление с «онтологиями негативности» первой половины ХХ столетия. Научная новизна. Автором представлена антропологическая концепция Ж. Батая, в которой человек понимается как «шанс». Автор вводит понятие «антропология шанса» как пришедшее на смену классическому метафизическому представлению о человеке и как альтернативу пониманию человека в онтологиях негативности ХХ столетия. Результаты. Установлено, что Ж. Батай выстраивает свое понимание человека вопреки пониманию субъекта классической парадигмы. На место Бога, рацио или продуктивности – понятий, в горизонте которых человек традиционно осмысливал свое место в мире, Батай ставит шанс. При этом автор выделяет отличие антропологии Батая от «онтологий негативности» ХХ века, построенных вокруг понятий безличного бытия (М. Хайдеггер) или ничто (Ж.-П. Сартр). Раскрыта суть понятия шанс как открытости и встречи с Другим (Autrui) и иным (Autre). Показано, что сущность человека-шанса состоит в его контингентной природе и нестабильности его места в универсуме и социуме. Сообщество было определено как ключевое понятие в определении специфики «антропологии шанса». Его субъект Батая достигает в рамках предельного мистического, эротические и поэтического опыта. Выводы. Выявлено главное отличие модели человека, предложенной Батаем, от модели, предложенной экзистенциализмом. Человек представляется Батаем не как изолированная в себе творящая самость, а как «неидеальность», открытая другому. Другой в этой парадигме оказывается условием, а не пределом свободы. Во «Внутреннем опыте» Батая человек предстает как рана, сквозь которую возможно осуществить сообщение. Таким образом, понятие человека как шанса у Батая становится трамплином для возникновения понимания гетерогенного контингентного субъекта в современной философии.Мета. Представити концепцію людини у Ж. Батая («антропологію шансу») через аналіз поняття «шанс» і його співвідношення з концепціями людини в «онтологіях негативності» М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра і А. Кожева. Теоретична база. Автор розкриває антропологію Батая як антропологію шансу через зіставлення з «онтологіями негативності» першої половини ХХ століття. Наукова новизна. Автором представлена антропологічна концепція Ж. Батая, в якій людина розуміється як «шанс». Автор вводить поняття «антропологія шансу» як те, що прийшло на зміну класичному метафізичному уявленню про людину, і як альтернативу розумінню людини в онтологіях негативності ХХ століття. Результати. Встановлено, що Ж. Батай вибудовує своє розуміння людини всупереч розумінню суб’єкта класичної парадигми. На місце Бога, раціо чи продуктивності – понять, у горизонті котрих людина традиційно осмислювала своє місце в світі, Батай ставить шанс. У цьому автором виявлено відмінність від «онтологій негативності» ХХ століття, що будуються довкого понять безособового буття (М. Хайдеггер) або ніщо (Ж.-П. Сартр). Розкрито суть поняття шансу як відкритості та зустрічі з Іншим (Autrui) та інакшим (Autre). Показано, що сутність людини-шансу полягає в її контингентній природі та нестабільності її місця в універсумі та соціумі. Ключовим поняттям у визначенні специфіки «антропології шансу» визначено спільноту, якої суб’єкт Батая досягає в межах граничного містичного, еротичного та поетичного досвіду. Висновки. Виявлено головну відмінність моделі людини, запропонованої Батаєм, від моделі, запропонованої екзистенціалізмом. Людина представляється Батаєм не як ізольована самопороджувальна самість, а як «неідеальність», відкритість іншому. Інший у цій парадигмі виявляється умовою, а не межею свободи. У «Внутрішньому досвіді» Батая людина постає як рана, крізь яку можливо здійснити сполучення. Поняття людини як шансу у Батая стає трампліном для виникнення розуміння гетерогенного контингентного суб’єкта в сучасній філософії
Ісламське кримінально-процесуальне законодавство: питання прав людини
Get PDFIt has been established that harsh Islamic punishments are practically not applied due to the high burden of proof and the need to involve an exhaustive number of witnesses. It has been proven that the Islamic criminal justice system provides the accused with basic guarantees. It is noted that according to Sharia, Islamic crimes are divided into three categories: Hadd, Qisas and Tazir. It is noted that Islamic criminal law provides that the accused is not guilty if his guilt is not proven. It is noted that equality before the law is one of the main legal principles of the Islamic criminal model, as all persons are equal before the law and are condemned equally regardless of religious or economic status (lack of immunity). There are four main principles aimed at protecting human rights in Islamic criminal law: the principle of legality (irreversible action), the principle of presumption of innocence, the principle of equality and the principle of ultimate proof. In addition, the Islamic criminal justice system provides defendants with many safeguards, which are always followed during detention, investigation, trial and after trial. It is established that such rights are: 1) the right of every person to the protection of life, honor, freedom and property; 2) the right to due process of law; 3) the right to a fair and open trial before an impartial judge; 4) freedom from coercion to self-disclosure; 5) protection against arbitrary arrest and detention; 6) immediate court proceedings; 7) the right to appeal. It is noted that if a person is charged, he/she has many remedies It is noted that the trial must be fair, in which the qadi (judge) plays an important role. It has been established that, in addition to the procedural guarantees, the qualifications and character of the qadi, as well as the strict requirements of Islamic rules of proof, are intended to ensure a fair trial in the case of the accused. Adherence to these principles has been shown to indicate that the rights of the accused are fully guaranteed under Islamic criminal law.Установлено, что жесткие исламские наказания практически не применяются из-за высокого бремя доказывания и необходимости привлечения исчерпывающего количества свидетелей. Доказано, что исламская система уголовного правосудия предоставляет обвиняемому основные гарантии. Отмечается, что по шариату исламские уголовные преступления делятся на три категории: Хадд, Кисас и Тазир. Отмечается, что исламское уголовное право предусматривает, что обвиняемый не виноват, если его вина не доказана. Отмечается, что равенство перед законом представляет собой один из главных правовых принципов по исламской уголовной модели, поскольку все лица равны перед законом и осуждаются одинаково независимо от религиозного или экономического статуса (отсутствие иммунитета). Установлено четыре главных принципа, нацеленные на защиту прав человека в исламском уголовном праве: принцип законности (необратимого действия), принцип презумпции невиновности, принцип равенства и принцип ультимативного доказательства. Кроме того, исламская система уголовного правосудия предоставляет обвиняемым множество гарантий, которые всегда придерживаются при задержании, расследовании, судебном разбирательстве и после суда. Установлено, что такими правами являются: 1) право каждого человека на защиту жизни, чести, свободы и собственности; 2) право на надлежащую правовую процедуру; 3) право на справедливое и публичное судебное разбирательство перед беспристрастным судьей; 4) свобода от принуждения к самооговору; 5) защита от произвольного ареста и задержания; 6) немедленное судебное производство; 7) право на обжалование. Отмечается, что если человеку предъявлено обвинение, у него есть много средств защиты. Отмечается, что судебный процесс должен быть справедливым, в чем не последнюю роль играет кади (судья). Установлено, что в дополнение к процессуальным гарантиям, квалификация и характер кади, а также строгие требования исламских правил доказывания призваны обеспечить справедливое судебное разбирательство по делу обвиняемого. Доказано, что соблюдение этих принципов является свидетельством того, что права обвиняемого полностью гарантируются в соответствии с исламским уголовным правом.Встановлено, що жорсткі ісламські покарання практично не застосовуються через високий тягар доведення та необхідність залучення вичерпної кількості свідків. Доведено, що ісламська система кримінального правосуддя надає обвинуваченому основні гарантії. Зазначається, що за шаріатом ісламські кримінальні злочини поділяються на три категорії: Хадд, Кісас та Тазир. Відзначається, що ісламське кримінальне право передбачає, що обвинувачений не винен, якщо його вина не доведена. Зазначається, що рівність перед законом являє собою один з головних правових принципів за ісламською кримінальною моделлю, оскільки всі особи рівні перед законом і засуджуються однаково незалежно від релігійного чи економічного статусу (відсутність імунітету). Встановлено чотири головні принципи, що націлені на захист прав людини в ісламському кримінальному праві: принцип законності (незворотної дії), принцип презумпції невинності, принцип рівності та принцип ультимативного доведення. Крім того, ісламська система кримінального правосуддя надає обвинуваченим безліч гарантій, яких завжди дотримуються під час затримання, розслідування, судового розгляду і після суду. Встановлено, що такими правами є: 1) право кожної людини на захист життя, честі, свободи і власності; 2) право на належну правову процедуру; 3) право на справедливий і відкритий судовий розгляд перед неупередженим суддею; 4) свобода від примусу до самообмови; 5) захист від довільного арешту і затримання; 6) негайне судове провадження; 7) право на оскарження. Відзначається, що якщо людині пред’явлено звинувачення, у неї є багато засобів захисту. Зазначається, що судовий процес повинен бути справедливим, у чому неостанню роль відіграє каді (суддя). Встановлено, що на додаток до процесуальних гарантій, кваліфікація і характер каді, а також строгі вимоги ісламських правил доведення покликані забезпечити справедливий судовий розгляд у справі обвинуваченого. Доведено, що дотримання цих принципів є свідченням того, що права обвинуваченого повністю гарантуються відповідно до ісламського кримінального права
Чинники моря та суші в теоретичному обгрунтуванні стратегій зовнішнього впливу
Get PDFThe article develops a descriptive-analytical scheme of strategies of external influence of thalassocratic and tellurocratic-oriented societies and their key elements, to achieve which a descriptive-analytical scheme of external influence strategy of thalassocratic-oriented-societies and their tellurocratic-oriented societies is developed. comparative analysis.The aim of the article is to develop a descriptive-analytical scheme of strategies of external influence of thalassocratic and tellurocratic-oriented societies and their key elements. The following research methods are used in the article: comparative analysis, document analysis.The study concluded that thalassocratic and tellurocratic strategies for the influence of some societies on other societies are largely dependent on the socio-cultural and institutional characteristics of the societies that are affected. Proximity to the sea or land in the projection on the cultural identity and institutional profiles of different societies ceases to be a physical-geographical determinant. It is emphasized that spatial coordinates can significantly determine the value and normative principles of different societies and strategies for their impact on other societies, in turn, having the opposite effect from them.It is noted that external influence directs some non-ruling elites as actors of influence on other societies and the use of other societies as experimental sites for societies that are subject to influence.It is noted that thalassocracy and tellurocracy become concomitant for various elements of external influence strategies, taking into account the geopolitical, geoeconomic and geocultural features of society. It is stated that the differences between the elements of strategies can be manifested in the characteristics of the subjectivity of society, objects and targets of external influence, levels of external influence, programs and technologies of external influence, effects and results of influence.В статье разработаны описательно-аналитическую схему стратегий внешнего воздействия талассо-кратично- и теллурократической-ориентированных обществ и их ключевых элементов, для достижения которой предусмотрено разработаны описательно-аналитическую схему стратегии внешнего воздействия талассо-кратической-ориентированных обществ и теллурократической-ориентированных обществ, реализовано их сравнительный анализ.Целью статьи является разработка описательно-аналитической схемы стратегий внешнего воздействия талассо-кратично- и теллурократической-ориентированных обществ и их ключевых элементов. В статье использованы следующие методы исследования: сравнительной анализ, анализ документов.В результате проведенного исследования сделан вывод о том, что талассократической и теллурократические стратегии влияния одних обществ на другие общества является во многом зависимыми от социо-культурных и институциональных особенностей обществ, являющихся субъектами влияния. Близость к морю или суше в проекции на культурную идентичность и институциональные профили различных обществ перестает быть физико-географической детерминантой. Отмечено, что пространственные координаты могут существенным образом определять ценностно-нормативные основы различных обществ и стратегии их влияния на другие общества, испытывая, в свою очередь, обратного влияния с их стороны.Отмечено, что внешнее воздействие направляет некоторые неправлячи элиты как актеров влияния на другие общества и использования других обществ как экспериментальных полигонов для обществ, являющихся субъектами влияния.Отмечено, что талассократия и теллурократия становятся сопутствующими для различных элементов стратегий внешнего воздействия с учетом геополитических, геоэкономических и геокультурных особенностей общества. Констатировано, что различия между элементами стратегий могут проявляться в особенностях субъектности общества, объектов и мишеней внешнего воздействия, уровней внешнего воздействия, программ и технологий внешнего воздействия, эффектов и результатов воздействия.У статті розроблено описово-аналітичну схему стратегій зовнішнього впливу таласо-кратично- та телурократично-орієнтованих суспільств та їх ключових елементів, для досягнення якої передбачено розроблено описово-аналітичну схему стратегії зовнішнього впливу таласо-кратично-орієнтованих суспільств та телурократично-орієнтованих суспільств, реалізовано їх порівняльний аналіз. Метою статті є розробка описово-аналітичної схеми стратегій зовнішнього впливу таласо-кратично- та телурократично-орієнтованих суспільств та їх ключових елементів. В статті використані наступні методи дослідження: порівняльній аналіз, аналіз документів.У результаті проведеного дослідження зроблено висновок про те, що таласократичні та телурократичні стратегії впливу одних суспільств на інші суспільства є багато в чому залежними від соціо-культурних та інституційних особливостей суспільств, які є суб’єктами впливу. Наближеність до моря чи суші в проекції на культурну ідентичність та інституційні профілі різних суспільств перестає бути фізико-географічною детермінантою. Наголошено на тому, що просторові координати можуть істотним чином визначати ціннісно-нормативні засади різних суспільств та стратегії їх впливу на інші суспільства, зазнаючи, в свою чергу, зворотного впливу з їх боку.Відзначено, що зовнішній вплив спрямовує деякі неправлячі еліти як акторів впливу на інші суспільства та використання інших суспільств як експериментальних полігонів для суспільств, які є суб’єктами впливу.Відзначено, що таласократія і телурократія стають супутніми для різних елементів стратегій зовнішнього впливу з урахуванням геополітичних, геоекономічних та геокультурних особливостей суспільства. Констатовано, що відмінності між елементами стратегій можуть виявлятися в особливостях суб’єктності суспільства, об’єктів та мішеней зовнішнього впливу, рівнів зовнішнього впливу, програм та технологій зовнішнього впливу, ефектів та результатів впливу
Зміцнене селище Шортепе і раннє місто Барда в Карабасі
Get PDFShortepe situated near Shatirli village of Barda in Garabagh region of Azerbaijan Republic. Archaeological excavations gave us an opportunity to research antique and early medieval period of the city. Shortepe is one of the biggest antique and early medieval settlements of Azerbaijan. The settlement situated near Shatirli village in Barda region. There situated Bronze Age settlement Balatepe which were one of the important centers of Kura-Araxes (proto-albanians) tribes, Bronze Age kurgans and Shortepe archaeological complex in Shatirli village. As a result of the research, four cultural strata were discovered. The first layer belongs to the Kur-Araz culture. In this layer, hearth-shaped and horseshoe-shaped hearths were found. In the second layer, painted and simple vessels typical of the Middle Bronze Age were found, and in the third layer, stone box-type tombs and long-necked clay vessels were found. The fourth layer is located at a depth of 0.3-0.9 m. Earthen graves belonging to children and the elderly were found in this layer. There are considerable information about Barda city and a region where it is situated in the works of authors of Antic and Early Middle Ages. Archeologists C.Morqan, N.Silosani, İ.Babayev, R.Goyushov, A.Nuriyev, H.Jafarov, F.Osmanov, A.Mammadov, M.Huseynov had been researched in Barda. According to professor A.M.Mammadov, Shortepe monument is remains of ancient Barda that called “Harum” in the works of Nizami Ganjavi. The article was dedicated to antique and early medieval fortified settlement Shortepe, which researchers prove that the settlement was an ancient Barda town. We can localize it with Anariaka antique Caucasian Albanian settlement. Archaeological excavations were continued in 2006-2016 years regularly. Archaeological excavations had been led in Shortepe in 2014. Scientific researches had been continued in the size of 10x10 m and the area had been divided 4 square. In the result of the archaeological excavations has been got the material examples which dedicated to the antique and early medieval period. In 2015 year archaeological excavations continued. Fortified part of settlement and pit graves was unearthed during digs. Scientific investigations show that Shortepe was ancient city of Garabagh region of Azerbaijan.Шортепе расположен недалеко от села Шатырли Барда Карабахского района Азербайджанской Республики. Археологические раскопки дали нам возможность исследовать античный и раннесредневековый периоды города. Шортепе – одно из крупнейших античных и раннесредневековых поселений Азербайджана. Поселок расположен недалеко от села Шатырли Бардинского района. Здесь расположено поселение Балатепе бронзового века, которое было одним из важных центров куро-араксских (протоалбанских) племен, курганы бронзового века и археологический комплекс Шортепе в селе Шатырли. В результате исследования было обнаружено четыре культурных пласта. Первый слой относится к Кур-Аразской культуре. В этом слое обнаружены очаги очаговой и подковообразной формы. Во втором слое обнаружены расписные простые сосуды, характерные для среднего бронзового века, а в третьем слое – каменные гробницы коробчатого типа и глиняные сосуды с длинной шеей. Четвертый слой находится на глубине 0,3–0,9 м. В этом слое были обнаружены земляные могилы детей и стариков. О городе Барда и районе, в котором он расположен, имеется немало сведений в произведениях авторов античного и раннего средневековья. В Барде были проведены исследования археологов Ч. Моргана, Н. Силосани, И. Бабаева, Р. Гоюшова, А. Нуриева, Х. Джафарова, Ф. Османова, А. Мамедова, М. Гусейнова. По словам профессора А. М. Мамедова, памятник – Шортепе это остатки древней Барды, которую в произведениях Низами Гянджеви именовал «Харум». Статья посвящена античному и раннесредневековому городищу Шортепе, исследователи которого доказывают, что это городище было древним городом Барда. Мы можем локализовать его с помощью античного поселения кавказских албанцев Анариака. В 2006–2016 гг. археологические раскопки продолжались регулярно. В 2014 году в Шортепе были проведены археологические раскопки. Продолжались научные исследования в размере 10х10 м, территория была разделена на 4 кв. В результате археологических раскопок были получены материальные образцы, посвященные античному и раннему средневековью. В 2015 г. археологические раскопки продолжились. Укрепленная часть поселения и ямные могилы были обнаружены при раскопках. Научные исследования показывают, что Шортепе был древним городом Карабахского района Азербайджана.Шортепе розташоване поблизу села Шатирлі Барда в Карабахському районі Азербайджанської Республіки. Археологічні розкопки дали нам можливість дослідити античний та ранньосередньовічний період міста. Шортепе – одне з найбільших античних та ранньосередньовічних поселень Азербайджану. Поселення, розташоване поблизу села Шатірлі в районі Барда. У селі Шатірлі розташоване поселення бронзового віку Балатепе, яке було одним з важливих центрів племен Кура-Араксів (прото-албанців), курганів бронзового віку та археологічного комплексу Шортепе. У результаті досліджень було виявлено чотири шари культури. Перший шар належить до Кур-Аразської культури. У цьому шарі були виявлені вогнищеподібні та підковоподібні вогнища. У другому шарі були знайдені розписні та прості посудини, характерні для середньої бронзи, а в третьому шарі – кам’яні могили коробчатого типу та глиняні посудини з довгим горлом. Четвертий шар розташований на глибині 0,3–0,9 м. У цьому шарі були знайдені земляні могили, що належали дітям та людям похилого віку. Існує значна інформація про місто Барда та регіон, де воно знаходиться, у працях авторів античного та раннього середньовіччя. У Барді були проведені дослідження археологів К. Моркана, Н. Сілосани, І. Бабаєва, Р. Гоюшова, А. Нурієва, Х. Джафарова, Ф. Османова, А. Мамедова, М. Гусейнова. За словами професора А. М. Мамедова, пам’ятник Шортепе – це залишки стародавньої Барди, яку в роботах Нізами Ганджави називали «Харум». Стаття була присвячена античному та ранньосередньовічному укріпленому поселенню Шортепе, дослідники доводять, що поселення було древнім містом Барда. Ми можемо локалізувати це за допомогою античного поселення кавказьких албанців Анаріяки. Археологічні розкопки продовжувались у 2006–2016 рр. регулярно. Археологічні розкопки були проведені в Шортепе в 2014 р. Продовжувались наукові дослідження розміром 10x10 м, а площа була розділена на 4 кв. У результаті археологічних розкопок отримані матеріальні зразки, присвячені античному та ранньому середньовічному періоду. У 2015 р. археологічні розкопки тривали. Під час розкопок було розкопано укріплену частину поселення та ямних могил. Наукові дослідження показують, що Шортепе було древнім містом Карабахського району Азербайджану
Соціально-політичне представництво на рівні територіальних громад: відображення у сучасному політичному дискурсі
Get PDFThe article considers the political evolution of territorial communities in democratic countries as a problem that reflects the local regional political authenticity and becomes the basis for applied research. The interrelation of the criteria of professionalization of managerial staff at the territorial level with local educational and scientific traditions is substantiated.The purpose of this article is to establish the level of reflection in the modern discourse of political science of socio-political representation of territorial communities.Research methods. The structural-functional method is used to analyze the criteria for staff promotion and their inclusion in certain management teams; the method of comparison used to relate to democratic procedures and practices of representation determines the quality of community development at the territorial level; a method of retrospective reconstruction to establish a high level of compliance with certain conditions of functioning in a controlled power environment, clear implementation of procedures, ensuring stability and implementation of a certain authoritarian course.Results. The assessment of the phenomenon of institutional inequality of communities determines the incomplete correspondence of elites of different levels in the former post-communist states. It is proved that the electoral variability of socio-political representation at the territorial level is manifested in the moderate position of the elites, their party and ideological mimicry in the conditions of insufficiently predictable and clear electoral result. Emphasis is placed on the factors of elite professionalism, which are not focused on managerial qualities, but are determined by archaic principles of situational loyalty and political expediency. The properties of population participation in the electoral process as a decisive factor in the qualitative political transformation of territorial communities are revealed. The specifics of the mechanisms of political representation and the processes of reforming territorial communities in the old European democracies and post-communist countries are noted. The substantiation of the tendency to preserve the internal elite patron clientelism and to ensure one's own position regardless of the political situation is proposed.В статье рассмотрена политическая эволюция территориальных общин в демократических странах как проблема, которая отражает местную региональную политическую аутентичность, и становится основой для прикладных научных разработок. Обосновано взаимосвязь критериев профессионализации управленческих кадров на территориальном уровне с местными образовательными и научными традициями.Целью данной статьи является установление уровня отражения в современном дискурсе политической науки социально-политического представительства территориальных общин.Методы исследования. Использован структурно-функциональный метод для анализа критериев продвижения кадров и их включения в определенные управленческие команды, метод сравнения применен для связи с демократическими процедурами и практиками представительства определяет качество развития общин на территориальном уровне; метод ретроспективной реконструкции для установления высокого уровня соответствия определенным условиям функционирования в контролируемом властной среде, четкого выполнения процедур, обеспечение стабильности и реализации определенного авторитарного курса.Результаты. Данная оценка феномена институциональной неровности общин определяет неполное соответствие элит разных уровней в бывших посткоммунистических государствах. Доказано, что электоральная изменчивость социально-политического представительства на территориальном уровне проявляется в умеренной позиции элит, их партийной и идеологической мимикрии в условиях недостаточно прогнозируемого и четкого электорального результата. Акцентировано внимание на факторах профессионализма элит, которые не ориентируются на менеджерские качества, а определяются архаичными принципами ситуативной лояльности и политической целесообразности. Раскрыто свойства участия населения в электоральном процессе в качестве решающего фактору качественного политического преобразования территориальных общин. Отмечено специфику механизмов политического представительства и процессов реформирования территориальных общин в старых европейских демократиях и посткоммунистических странах. Предложено обоснование тенденции к консервации внутренне элитного патрон-клиентелизма и обеспечения собственного положения независимо от политической конъюнктуры.У статті розглянуто політичну еволюцію територіальних громад у демократичних країнах як проблему, яка відображає місцеву регіональну політичну автентичність, та стає основою для прикладних наукових розробок. Обґрунтовано взаємозв’язок критеріїв професіоналізації управлінських кадрів на територіальному рівні з місцевими освітніми і науковими традиціями.Метою даної статті є встановлення рівня відображення у сучасному дискурсі політичної науки соціально-політичного представництва територіальних громад.Методи дослідження. Використано структурно-функціональний метод для аналізу критеріїв просування кадрів та їх включення до певних управлінських команд; метод порівняння застосований для зв'язок з демократичними процедурами та практиками представництва визначає якість розвитку громад на територіальному рівні; метод ретроспективної реконструкції для встановлення високого рівня відповідності певним умовам функціонування у контрольованому владному середовищі, чіткого виконання процедур, забезпечення стабільності та реалізації певного авторитарного курсу.Результати. Дано оцінку феномену інституційної нерівності громад визначає неповну відповідність еліт різних рівнів у колишніх посткомуністичних державах. Доведено, що на електоральна мінливість соціально-політичного представництва на територіальному рівні проявляється у поміркованій позиції еліт, їх партійній і ідеологічній мімікрії в умовах недостатньо прогнозованого та чіткого електорального результату. Акцентовано увагу на чинниках професіоналізму еліт, які не орієнтуються на менеджерські якості, а визначаються архаїчними принципами ситуативної лояльності та політичної доцільності. Розкрито властивості участі населення у електоральному процесі як вирішального чиннику якісного політичного перетворення територіальних громад. Відзначено специфіку механізмів політичного представництва і процесів реформування територіальних громад в старих європейських демократіях і посткомуністичних країнах. Запропоновано обґрунтування тенденції до консервації внутрішньо-елітного патрон-клієнтелізму та забезпечення власного становища не залежно від політичної кон’юнктури
Сучасні моделі дослідження міжнародної міграції
Get PDFCurrent global trends (collapse of bipolar and the formation of a new world system of interstate relations; intensification of international economic, social, cultural interactions; formation of the global labor market; mitigation of migration regimes in most countries; search for optimal models of migration and ethnonational policy in donor and recipient societies migration flows, etc.) create the preconditions for in-depth scientific understanding of international migration.Theoretical and methodological foundations of the study of migration are successfully developing within the interdisciplinary approach, which, however, today is still less common than economic, demographic and sociological approaches. The subject fields of these disciplines are correlated through the clarification of what "exactly" are migration processes and what are their consequences. The main "bridges between disciplines" are common ideas about a set of dependent and independent variables. At the same time, different disciplines prioritize the influence of certain variables, and interdisciplinary integration, obviously, should be based on the rejection of such prioritization.It was found that the basis for interdisciplinary integration can be the construction of a systematic view of the factors of migratory behavior. Ensuring interdisciplinary integration is facilitated by the development of cross-cutting concepts and categories of migration theory. An analysis of the discourse formed in the discussion between proponents of different disciplinary approaches shows that concepts such as "repulsion and attraction factors", "migratory attitudes", "choice", "risk", "losses and benefits" are pervasive for integrative migration theory. migration "," intercultural interaction "," adaptation ", etc. Migration decisions are a crucial stage in the structure of the migration process.It is established that sociological approaches to the study of international labor migration have come a long way from understanding the labor migrant as a foreigner and a victim of social exclusion to his vision as a "source of capitalist spirit." Negative attitudes towards migrants and migration were gradually replaced by the introduction into scientific circulation of the assumption of a significant impact of migrants on the course of economic life in the recipient countries. This allowed to solve another important methodological problem of individual and social in mass migration from one country to another, and the study of labor migration has reached a new scientific level.Современные глобальные тенденции (крах биполярной и формирование новой мировой системы межгосударственных отношений; интенсификация международных экономических, социальных, культурных взаимодействий формирование глобального рынка труда; смягчение миграционных режимов большинства стран мира; поиски оптимальных моделей миграционной и этнонациональной политики в обществах-донорах и реципиентах миграционных потоков и др.) создают предпосылки для углубленного научного осмысления международных миграций.Теоретико-методологические основы исследования миграции успешно развиваются в пределах междисциплинарного подхода, который, впрочем, на сегодня все еще менее распространен, чем экономический, демографический и социологический подходы. Предметные поля этих дисциплин соотносятся через уточнение того, «чем именно» являются миграционные процессы и каковы их последствия. Главными «мостами между дисциплинами» есть общие представления о комплексе зависимых и независимых переменных. При этом различные дисциплины приоритезують влияние тех или иных переменных, а междисциплинарная интеграция, очевидно, должна основываться на отказе от такой приоритезации.Выяснено, что основой для междисциплинарной интеграции может быть конструирование системного представления о факторах миграционного поведения. Обеспечению мидждисциплинарнои интеграции способствует разработка сквозных понятий и категорий теории миграции. Анализ дискурса, сформировавшийся в дискуссии между сторонниками различных дисциплинарных подходов, доказывает, что сквозными для интегративной теории миграции есть такие понятия, как «факторы отталкивания и притяжения», «миграционные настроения», «выбор», «риск», «потери и преимущества миграции»,«межкультурное взаимодействие»,«адаптация» и др. Принятие миграционных решений является решающим этапом в структуре миграционного процесса.Установлено, что социологические подходы исследования международной трудовой миграции прошли значительный путь от понимания трудового мигранта как Чужака и жертвы социального исключения к его видению в качестве «источника капиталистического духа». Негативное отношение к мигрантам и миграции постепенно менялось введением в научный оборот предположения о значительном влиянии мигрантов на ход хозяйственной жизни в странах реципиентах. Это позволило иначе решать важную методологическую проблему индивидуального и социального в массовых переселениях из одной страны в другую, а исследования трудовой миграции вышло на новый научный уровень.Сучасні глобальні тенденції (крах біполярної та формування нової світової системи міждержавних відносин; інтенсифікація міжнародних економічних, соціальних, культурних взаємодій; формування глобального ринку праці; пом’якшення міграційних режимів більшості країн світу; пошуки оптимальних моделей міграційної та етнонаціональної політики у суспільствах-донорах та реципієнтах міграційних потоків та ін.) створюють передумови для поглибленого наукового осмислення міжнародних міграцій.Теоретико-методологічні основи дослідження міграції успішно розвиваються в межах міждисциплінарного підходу, який, втім, на сьогодні все ще є менш поширеним, аніж економічний, демографічний та соціологічний підходи. Предметні поля цих дисциплін співвідносяться через уточнення того, «чим саме» є міграційні процеси і якими є їхні наслідки. Головними «мостами між дисциплінами» є спільні уявлення про комплекс залежних і незалежних змінних. При цьому різні дисципліни пріоритезують вплив тих чи інших змінних, а міждисциплінарна інтеграція, очевидно, має ґрунтуватися на відмові від такої пріоритезації. З’ясовано, що основою для міждисциплінарної інтеграції може бути конструювання системного уявлення про чинники міграційної поведінки. Забезпеченню міждисциплінарної інтеграції сприяє розробка наскрізних понять і категорій теорії міграції. Аналіз дискурсу, що сформувався у дискусії поміж прихильниками різних дисциплінарних підходів, доводить, що наскрізними для інтегративної теорії міграції є такі поняття, як «чинники відштовхування та притягування», «міграційні настрої», «вибір», «ризик», «втрати та переваги міграції», «міжкультурна взаємодія», «адаптація» та ін. Прийняття міграційних рішень є вирішальним етапом у структурі міграційного процесу. Встановлено, що соціологічні підходи дослідження міжнародної трудової міграції пройшли значний шлях від розуміння трудового мігранта як Чужинця та жертви соціального виключення до його бачення в якості «джерела капіталістичного духу». Негативне ставлення до мігрантів та міграції поступово змінювалось введенням у науковий обіг припущення про значний вплив мігрантів на хід господарського життя в країнах реципієнтах. Це дозволило по-іншому вирішувати важливу методологічну проблему індивідуального та соціального в масових переселеннях із однієї країни в іншу, а дослідження трудової міграції вийшло на новий науковий рівень
ІНШИЙ постмодерну (природа людини і релігійно-містична культура)
Get PDFThe aim of the study is to clarify and shed light on the phenomenon of OTHER postmodernism, the importance and significance of its characteristics as another within man himself, which regulates and purifies what is in human nature, which is reflected in religious and mystical culture and art. Also on the materials of psychology, as a parallel with OTHER postmodern, the phenomenon of compensatory enlightenment, the importance and significance of its characteristics as the spontaneous loss of insignificant, unimportant, shallow thoughts and vanity that exists in human nature. The importance and significance of compensatory enlightenment is demonstrated by the example of the connection with the transcendence of philosophical culture, as well as religious-mystical and aesthetic-artistic cultures. When we speak of the transcendence of philosophical culture, we mean the consideration by this culture of those states of man which cannot be reliably conveyed in words, but which are nevertheless presented in documentary as higher states of consciousness. The methodology of obtaining new knowledge is based on a comparative method of research, collecting the characteristics of another postmodern and inductive reasoning in this regard. Documentary texts are compared, generalizations of these texts are found. At the same time, different human states are compared on the examples of religious and mystical culture. The scientific novelty lies in the fact that for the first time such a phenomenon of human nature as the recognition of one’s own other within oneself is considered, which can be recorded in such categories as "compensatory enlightenment", "transcendent", "numinous". , "Sacred". The subject of research is considered in connection with the transcendence of philosophical culture, with such areas of culture as religious-mystical and aesthetic-artistic. Conclusions. It has been found that the other post-modern, as the inner recognition of one’s own other within oneself, can be understood as a compensatory enlightenment, which is a non-negative phenomenon of human nature. Another postmodern is related to the creative process at the stage of "maturation", in which a person destroys his outdated personality. This is highlighted in the demonstration of the transcendence of philosophy, as well as religious and mystical culture.Целью исследования является выяснение и освещение феномена ДРУГОГО постмодерна, важности и значимости такой его характеристики, как другой внутри самого человека, который регулирует и очищает, что есть в природе человека, что отражено в религиозно-мистической культуре и искусстве. Также на материалах психологии, как параллель с ДРУГИМ постмодерна, проводится освещение феномена компенсаторного озарения, важности и значимости такой ее характеристики, как спонтанная потеря незначительного, неважного, мелких мыслей и суеты, что есть в природе человека. Важность и значимость компенсаторного озарения демонстрируется на примере связи с трансценденцией философской культуры, а также религиозно-мистической и эстетико-художественной культур. Когда мы говорим о трансценденции философской культуры, то имеем в виду рассмотрение этой культурой тех состояний человека, которые невозможно достоменно передать словами, но которые все же представлены в документалистике как высшие состояния сознания. Методология получения новых знаний основывается на компаративном методе исследования, собрание характеристик другого постмодерна и индуктивных умозаключений по этому поводу. Сравниваются документальные тексты, находятся обобщения этих текстов. При этом сопоставлены различные состояния человека на примерах религиозно-мистической культуры. Научная новизна заключается в том, что впервые рассматривается такой феномен человеческой природы, как признание человеком собственного другого внутри себя, что может быть зафиксировнно в таких категориях как, «компенсаторное озарение», «трансцендентное», «нуминозное» «священное». Предмет исследования рассматривается в связи с трансценденцией философской культуры, с таким направлениям культуры как религиозно-мистический и эстетико-художественный. Выводы. Выяснено, что другой постмодерна как внутреннее признание собственного другой внутри себя, может пониматься как компенсаторное озарение, есть неотрицательным феноменом природы человека. Другой постмодерна связан с процессом творчества при стадии «вызревания», на которой происходит разрушение в человеке его устаревшей личности. Это освещено при демонстрации трансцендентности философии, а также религиозно-мистической культуры.Метою дослідження є з’ясування і висвітлення феномену ІНШОГО постмодерну, важливості і значимості такої його характеристики, як інший всередині самої людини, який регулює і очищує, що є в природі людини, що відображено в релігійно-містичній культурі і мистецтві. Також на матеріалах психології, як паралель з ІНШИМ постмодерну, проводиться висвітлення феномена компенсаторного осяяння, важливості і значимості такої її характеристики, як спонтанна втрата незначного, неважливого, маленьких думок і суєти, що є в природі людини. Важливість і значимість компенсаторного осяяння демонструється на прикладі зв’язку з трансценденцією філософської культури, а також релігійно-містичної і естетико-мистецької культур. Коли ми говоримо про трансценденцію філософської культури, то маємо на увазі розгляд цією культурою тих станів людини, які неможливо достоменно передати словами, але які все ж представлені в документалістиці як вищі стани свідомості. Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження, зібранні характеристик іншого постмодерну і індуктивному умовиводі з цього приводу. Порівнюються документальні тексти, знаходяться узагальнення цих текстів. При цьому зіставлені різні стани людини на прикладах релігійно-містичної культури. Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається такий феномен людської природи, як визнання людиною власного іншого всередині себе, що може бути зафіксоване в таких категоріях як «компенсаторне осяяння», «трансцендентне», «нумінозне», «священне». Предмет дослідження розглядається в зв’язку з трансценденцією філософської культури, з такими напрямками культури як релігійно-містичний і естетико-мистецький. Висновки. З’ясовано, що інший постмодерну як внутрішне визнання власного іншого всередині себе, може розумітися як компенсаторне осяяння, що є невід’ємним феноменом природи людини. Інший постмодерну пов’язаний із процесом творчості при стадії «визрівання», на якій відбувається руйнація в людині її застарілої особистості. Це освітлено при демонстрації трансцендентності філософії, а також релігійно-містичної культури
Політичні, соціо-демографічні та економічні аспекти нестійкості держави як чинника зовнішнього впливу в Україні: соціологічний ракурс
Get PDFThe article describes the descriptive characteristics of demographic and economic factors of state weakening in their multicausal interactions, which is based on the analysis of empirical indicators of state instability of the demographic and economic sphere, proposed by the Peace Foundation and partial logical extrapolation of these indicators to the social reality of Ukraine. As a result of research the following conclusions are formulated. The analysis of the factors of weakening of the state power in Ukraine allows to carry out their conditional hierarchy which will be defined by features of a social-institutional and social-group profile of the Ukrainian society. It is stated that the weakening of state power over the past 5 years can be considered both as the root cause and as a consequence of external influence. At the same time, it was emphasized that the external influence on the functioning of state institutions, the economy, and the mass media took place at the start of Ukrainian independence. It is noted that at the level of a formal constitutional act Ukraine was declared an independent and sovereign state, in social practices one could observe an unspoken (shadow) restriction of sovereignty by the presence of infiltrated groups of influence of other states (including Russia, USA, EU countries) in parliament, bodies executive power in general and special services in particular. It is noted that their very presence, on the one hand, was a consequence of the instability of the borders of identity of the political space of Ukraine, its power and information depressurization, on the other hand - the weakness of cultural filters, which was expressed in cult attitude to actors of foreign origin.It is emphasized that these actors of external influence did not (and could not) have an interest in strengthening Ukrainian statehood, and therefore created a regime of ignorance and silence to solve a number of current problems and crises, from cultural to environmental. It is noted that at the same time, it is impossible to remove some responsibility for maintaining such a regime from ordinary citizens, who, as bearers of Soviet political culture, are accustomed to building relations with the state in the usual paternalistic format. It was stated that the consequences of covert external influence and its ignorance and tacit indulgence by the population were protest movements, which grew into the Orange Revolution of 2005 and the Revolution of Dignity of 2014.Attention is focused on the fact that the "coefficient of usefulness" of these events for Ukrainian society (except for the ruling elites) remains quite insignificant. Permanent fragmentation of state power and its delegitimization continue, crisis phenomena in the economy become more complicated and intensified, environmental problems are postponed, however, they steadily affect the creation of discontent groups. It is summarized that all this highlights the need for sociological reflection and implementation of management strategies to overcome the crisis, part of which is a multi-causal study of external influence on Ukraine, which has been the subject of analysis in this article and future publications.В статье построено описательную характеристику демографических и экономических факторов ослабления государства в их мультикаузальных взаимодействиях, что осуществлено на основе анализа эмпирических индикаторов государственной неустойчивости демографической и экономической сферы, предложенных специалистами Фонда мира и частичной логической экстраполяции указанных индикаторов на социальную реальность Украины. В результате исследования сформулированы следующие выводы. Анализ факторов ослабления государственной власти в Украине позволяет осуществить их условную иерархизацию, которая будет определяться особенностями социально-институционального и социально-группового профиля украинского общества. Констатировано, что само по себе ослабление государственной власти за последние 5 лет можно рассматривать и как первопричину, и как следствие внешнего воздействия. В то же время отмечено, что внешнее воздействие на функционирование государственных институтов, экономику, средства массовой информации имело место на старте украинской независимости. Отмечено, что на уровне формально-конституционного акта Украине было провозглашено независимым и суверенным государством, в социальных же практиках можно было наблюдать негласное (теневое) ограничение суверенитета присутствием инфильтрированных групп влияния других государств (в частности, РФ, США, стран ЕС) в парламенте, органах исполнительной власти в целом и спецслужбах частности. Отмечено, что само их присутствие, с одной стороны, стало следствием неустойчивости границ идентичности политического пространства Украины, его властно-информационной «разгерметизованости», с другой стороны, слабостью культурных фильтров, что выразилось в культовом отношении к актерам влияния иностранного происхождения.Отмечено, что указанные актеры внешнего воздействия не имели (и не могли иметь) заинтересованности в усилении украинской государственности, а потому создали режим игнорирования и замалчивания для решения ряда текущих проблем и кризисных явлений, от культурных до естественно-экологических. Отмечено, что вместе с этим, нельзя снимать и определенную ответственность за поддержание подобного режима и с рядовых граждан, которые, как носители советской политической культуры, привыкли выстраивать отношения с государством в привычном патерналистском формате. Констатировано, что последствиями скрытого внешнего воздействия и его игнорирование и молчаливого попустительства со стороны населения стали протестные движения, которые переросли в оранжевую революцию 2005 года и революцию достоинства 2014 года.Сфокусировано внимание на том, что «коэффициент полезности» указанных событий для украинского общества (кроме властных элит) остается довольно незначительным. Перманентная фрагментация государственной власти и ее делегитимация продолжаются кризисные явления в экономике усложняются и усиливаются, экологические проблемы откладываются, однако неуклонно влияют на создание групп недовольства. Резюмировано, что все указанное актуализирует потребность в социологической рефлексии и реализации управленческих стратегий преодоления кризисной, звеном которой является мультикаузальное исследования внешнего влияния на Украину, что и стало предметом анализа в данной статье и будущих публикациях.У статті побудовано описову характеристику демографічних та економічних чинників послаблення держави в їх мультикаузальних взаємодіях, що здійснено на основі аналізу емпіричних індикаторів державної нестійкості демографічної та економічної сфери, запропонованих фахівцями Фонду миру та часткової логічної екстраполяції зазначених індикаторів на соціальну реальність України. У результаті дослідження сформульовано наступні висновки. Аналіз чинників послаблення державної влади в Україні дозволяє здійснити їх умовну ієрархізацію, яка визначатиметься особливостями соціально-інституційного та соціально-групового профілю українського суспільства. Констатовано, що саме по собі послаблення державної влади за останні 5 років можна розглядати і як першопричину, і як наслідок зовнішнього впливу. Водночас наголошено на тому, що зовнішній вплив на функціонування державних інституцій, економіку, засоби масової інформації мало місце на старті української незалежності. Відзначено, що на рівні формально-конституційного акту Україну було проголошено незалежною і суверенною державою, у соціальних же практиках можна було спостерігати негласне (тіньове) обмеження суверенітету присутністю інфільтрованих груп впливу інших держав (зокрема, РФ, США, країн ЄС) у парламенті, органах виконавчої влади загалом і спецслужбах зокрема. Зазначено, що сама їх присутність, з одного боку, стала наслідком нестійкості кордонів ідентичності політичного простору України, його владно-інформаційної «розгерметизованості», з іншого боку, слабкістю культурних фільтрів, що знайшло вираження в культовому ставленні до акторів впливу іноземного походження. Наголошено на тому, що зазначені актори зовнішнього впливу не мали (і не могли мати) зацікавленості в посиленні української державності, а тому створили режим ігнорування і замовчування для розв’язання низки поточних проблем і кризових явищ, від культурних до природно-екологічних. Відзначено, що разом з цим неможна знімати і певну відповідальність за підтримання подібного режиму і з пересічних громадян, які, як носії радянської політичної культури, звикли вибудовувати відносини з державою у звичному патерналістському форматі. Констатовано, що наслідками прихованого зовнішнього впливу та його ігнорування і мовчазного потурання з боку населення стали протестні рухи, які переросли в помаранчеву революцію 2005 року та революцію гідності 2014 року. Сфокусовано увагу на тому, що «коефіціент корисності» зазначених подій для українського суспільства (крім владних еліт) залишається доволі незначним. Перманентна фрагментація державної влади та її делегітимація тривають, кризові явища в економіці ускладнюються та посилюються, екологічні негаразди відтерміновуються, проте неухильно впливають на створення груп невдоволення. Резюмовано, що все зазначене актуалізує потребу в соціологічній рефлексії та реалізації управлінських стратегій подолання кризовості, ланкою якої є мультикаузальне дослідження зовнішнього впливу на Україну, що і стало предметом аналізу в цій статті та майбутніх публікаціях
Торговельні представництва в системі економічної дипломатії України
Get PDFThe article is devoted to the study of trade missions as a tool of economic diplomacy. The purpose of the article is to study the Ukrainian practice of using the mechanism of trade missions abroad and to develop proposals for improving the system of trade and economic representation of the country abroad.The paper presents global examples of the implementation of economic diplomacy, as well as models that can be borrowed from Ukraine. The authors give examples not only of forms of trade representations, but also of coordination methods of activity of such foreign bodies of foreign relations. The relevance of the study is due to a number of reasons, including: increased competition from global markets, as well as the need to expand opportunities of Ukrainian exports after the forced abandonment of the Russian market in 2013-2014. Trade offices are an effective form of trade presence in foreign markets thus ensuring not only the development of the national economy, but also protecting the interests of business entities. Given that currently the institution of trade missions in Ukraine does not have a mechanism that would meet modern needs, there is a need to explore appropriate models of developed countries to adapt the system of public administration in Ukraine to the challenges of international economic relations.Particular attention was paid to the evolution of the system of trade and economic missions (TEM) of Ukraine. The authors assessed the consequences of the liquidation of TEM in 2010 and the introduction of new forms of representations of Ukraine abroad to ensure national economic interests and the implementation of economic diplomacy, as well as the feasibility of such changes. It is established that the Ukrainian model of economic diplomacy needs significant reforms in order to effectively ensure the function of representation in the economic sphere outside the country. Having studied the similar experience of foreign countries, the authors offer a number of successful cases for borrowing these approaches in Ukrainian practice.Статья посвящена исследованию торговых представительств как инструмента экономической дипломатии. Цель статьи заключается в том, чтобы исследовать украинскую практику использования механизма торговых представительств за рубежом и разработать предложения по совершенствованию системы торгово-экономического представления страны за рубежом.В работе приведены мировые примеры реализации экономической дипломатии, а также модели, которые могут быть заимствованы Украиной. Авторы приводят примеры не только форм торговых представительств, но и методов координации деятельности таких зарубежных органов внешних сношений. Актуальность исследования обусловлена рядом причин, среди которых: усиление конкуренции государств на глобальных рынках, а также необходимость расширения возможностей для украинского экспорта после вынужденного отказа от российского рынка в 2013–2014 гг. Торговые представительства являются эффективной формой торгового присутствия государства на иностранных рынках, при этом обеспечивая не только развитие национальной экономики, но и защищая интересы субъектов предпринимательской деятельности. Учитывая, что сейчас институт торговых представительств в Украине не имеет сформированного механизма, который бы отвечал современным требованиям, возникает потребность исследовать соответствующие модели развитых стран мира с целью адаптации системы государственного управления Украины к вызовам международных отношений в экономической сфере.Отдельное внимание было уделено эволюции системы торгово-экономических миссий (ТЭМ) Украины. Авторами были оценены последствия ликвидации ТЭМ в 2010 г. и начала новых форм представительств Украины за рубежом для обеспечения национальных экономических интересов и реализации экономической дипломатии, а также целесообразность таких изменений. Установлено, что украинская модель экономической дипломатии нуждается в существенном реформировании для эффективного обеспечения функции представительства в экономической сфере за пределами страны. Исследовав аналогичный опыт зарубежных стран, авторы предлагают ряд успешных кейсов для заимствования этих подходов в украинской практике.Стаття присвячена дослідженню торговельних представництв як інструмента економічної дипломатії. Мета статті полягає в тому, щоби дослідити українську практику щодо використання механізму торговельних представництв за кордоном та розробити пропозиції щодо удосконалення системи торговельно-економічного представлення країни за кордоном. У роботі наведені світові приклади реалізації економічної дипломатії, а також моделі, які можуть бути запозичені Україною. Автори наводять приклади не лише форм торговельних представництв, а й методів координації діяльності таких закордонних органів зовнішніх відносин. Актуальність дослідження зумовлена низкою причин, серед яких: посилення конкуренції держав світу на глобальних ринках, а також необхідність розширення можливостей для українського експорту після вимушеної відмови від російського ринку в 2013–2014 рр. Торговельні представництва є ефективною формою торговельної присутності держави на іноземних ринках, при цьому забезпечуючи не лише розвиток національної економіки, а й захищаючи інтереси суб’єктів підприємницької діяльності. Враховуючи те, що наразі інститут торговельних представництв в Україні не має сформованого механізму, який би відповідав сучасним потребам, виникає потреба дослідити відповідні моделі розвинених країн світу з метою адаптації системи державного управління України до викликів міжнародних відносин в економічній сфері.Окрему увагу було приділено еволюції системи торговельно-економічних місій (ТЕМ) України. Авторами було оцінено наслідки ліквідації ТЕМ у 2010 р. та започаткування нових форм представництв України за кордоном для забезпечення національних економічних інтересів та реалізації економічної дипломатії, а також доцільність таких змін. Встановлено, що українська модель економічної дипломатії потребує суттєвого реформування задля ефективного забезпечення функції представництва в економічній сфері за межами країни. Дослідивши аналогічний досвід іноземних країн, автори пропонують низку успішних кейсів для запозичення цих підходів в українській практиці