Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Дім формату «life-work-leisure» в актуальних пандемічних умовах: соціологічний вимір
Get PDFUnexpected changes, risks and constraints that have arisen in the context of the COVID-19 pandemic have led to transformational changes in the social order of many societies. The effects of the pandemic can now be traced in all spheres of modern life. The usual order of everyday life, the criteria of relevance and interpretive schemes for explainig current events, necessary for life and interaction in society are subject to significant changes and form a "new reality". Sociological discourse immediately responded to ontological shifts with empirical research on the effects of the pandemic in teleworking and distance education, gender and domestic violence, health practices, hygiene, leisure, and new forms of sociality.The pandemic situation has brought to the attention of researchers the daily life of man, which has become more localized in the private space of the home. The new social conditions have forced us to reconsider the requirements for living space. Issues of comfortable planning and personal safety, the ability to work and exercise the right to education, development and entertainment have become even more relevant and defining values in the organization of everyday life of modern man.The combination of different functional areas in a single living space has led to the transformation of the perception of home as a private recreation area. This work is devoted to the study of the impact of existing socio-cultural conditions on the processes of changing the attitude of the citizens of Dnipro to the private space of the house in a new format that combines everyday life, work and leisure. An empirical study of in-depth interviews was conducted to capture changes in the perception of home space in today's pandemic environment. The obtained results testified to a significant transformation of ideas about the organization of everyday life and living space of modern man in the current conditions.Неожиданные изменения, риски и ограничения, которые возникли в условиях пандемии COVID-19 привели к трансформационных преобразований общественного порядка многих обществ. Эффекты пандемии отныне прослеживаются во всех сферах жизнедеятельности современного человека. Привычный порядок повседневной жизни, критерии релевантности и интерпретативные схемы объяснения актуальных событий, необходимые для жизни и взаимодействия в обществе, подвергаются существенным изменениям и формируют «новую реальность». Социологический дискурс сразу отреагировал на онтологические сдвиги эмпирическими исследованиями эффектов пандемии в сфере удаленной работы и дистанционного образования, гендерной проблематики и домашнего насилия, практик поддержания здоровья, гигиены, проведения досуга и новых форм социальности и тому подобное.Ситуация пандемии актуализировала внимание исследователей к повседневной жизни человека, которое стало более локализованным в частном пространстве дома. Сформированы новые социальные условия заставили пересмотреть требования к жилому пространству. Вопрос комфортной планировки и собственной безопасности, возможность работать и реализовать право на образование, развиваться и развлекаться стали еще более актуальными и определяющими ценностями в организации повседневной жизни современного человека.Сочетание различных функциональных сфер в едином жилом пространстве привели к трансформации восприятия дома как только частной рекреационной зоны. Данная работа посвящена исследованию влияния имеющихся социокультурных условий на процессы изменения отношения горожан м. Днепр частной пространства дома в новом формате, который объединяет повседневность быта, работы и досуга. С целью фиксации изменения восприятия домашнего пространства в современных пандемических условиях было проведено эмпирическое исследование методом глубинного интервью. Полученные результаты показали существенную трансформацию представлений по организации повседневной жизни и жилого пространства современного человека в актуальных условиях.Неочікувані зміни, ризики та обмеження, які виникли в умовах пандемії COVID-19, призвели до трансформаційних перетворень соціального порядку багатьох суспільств. Ефекти пандемії відтепер простежуються у всіх сферах життєдіяльності сучасної людини. Звичний порядок повсякденного життя, критерії релевантності та інтерпретативні схеми пояснення актуальних подій, необхідні для життя і взаємодії в суспільстві, піддаються суттєвим змінам і формують «нову реальність». Соціологічний дискурс відразу відреагував на онтологічні зрушення емпіричними дослідженнями ефектів пандемії в сфері віддаленої праці і дистанційної освіти, гендерної проблематики і домашнього насилля, практик підтримки здоров’я, гігієни, проведення дозвілля та нових форм соціальності тощо. Ситуація пандемії актуалізувала увагу дослідників до повсякденного життя людини, яке стало більш локалізованим у приватному просторі дому. Сформовані нові соціальні умови змусили переглянути вимоги до житлового простору. Питання комфортного планування та власної безпеки, можливість працювати і реалізувати право на освіту, розвиватися і розважатися стали ще актуальнішими і визначальними цінностями в організації повсякденного життя сучасної людини. Поєднання різних функціональних сфер в єдиному житловому просторі призвели до трансформації сприйняття дому як тільки приватної рекреаційної зони. Дана робота присвячена дослідженню впливу наявних соціокультурних умов на процеси зміни ставлення городян м. Дніпро до приватного простору дому в новому форматі, який поєднує повсякденність побуту, роботи та дозвілля. З метою фіксації зміни сприйняття домашнього простору в сучасних пандемічних умовах було проведено емпіричне дослідження методом глибинного інтерв’ю. Отриманні результати засвідчили суттєву трансформацію уявлень стосовно організації повсякденного життя і житлового простору сучасної людини в актуальних умовах
Книжкова спадщина Дніпропетровщини 20–30-х рр. ХХ ст.: історичний огляд та аналіз джерел
Get PDFThe article deals with general state of the national book publishing business of the 20s – 30s of the 20th century. The author reveals and analyses the publications of the university book collection valuable in terms of content, design, and time of printing. The history and destiny of some books of educational, scientific and fiction literature are researched. The author’s attention is focused on the problems of book publishing process in Ukraine, in particular books of social, economic, agricultural and technical content. The activity of well-known Ukrainian publishing houses of this period is analysed and a bibliographic review of the repertoire of the publications is given. The author notes a significant percentage of academic literature among Ukrainian book production, in particular the works of scientists in various fields of knowledge.The role and place of publishing houses of the regional level are determined. The literature devoted to the World War I is an important contribution to the development of the Ukrainian publishing space. General picture of preparation and printing of works of Ukrainian fiction literature and popular science editions from various branches of knowledge is created. The attention of publishing houses was paid to the preparation of textbooks for rural schools. the creation of popular serial publications was a special feature. Lviv magazines, bulletins on the history and geography of Ukrainian lands are valuable in terms of content. Materials on censorship oppression and seizure of books on Ukrainian science, literature and art are provided. A number of local history publications related to the national book heritage are revealed and analysed, in particular by D.I. Yavornitsky, I.I. Ohienko, L.V. Pisarzhevsky and others. During the scientific research, the author tries to highlight the unknown and forgotten pages of book printing in Ukraine, which are related to development and inhibition of social, economic and political processes.В статье освещены общее состояние национальной книжной издательского дела 20-30-х гг. ХХ в. Выявлены и проанализированы ценные по содержанию, полиграфическим оформлением, и время печатания издания университетского книгозибрання. Исследована история и судьбу отдельных экземпляров учебной, научной и художественной литературы. Внимание сосредоточено на проблемах книгоиздательского процесса в Украине, в частности книг социально-экономического, сельскохозяйственного и технического содержания. По источникам проанализирована деятельность известных украинских издательств этого периода и представлены библиографический обзор репертуара изданий. Среди книжной продукции Украины значительный процент принадлежал академической литературе, в частности работам ученых различных областей знаний. Определена роль и место, которое занимали издательства областного уровня. Весомый вклад в развитие украинского издательского пространства является литература, посвященная Первой мировой войне. Создан общую картину подготовки и печати произведений украинской художественной литературы, научно-популярных изданий по различным отраслям знаний. Внимание издательств уделялось подготовке учебников для сельских школ. Отдельным направлением было создание популярных среди населения серийных изданий. Ценными по содержанию львовские журналы, вестники по истории и географии украинских земель. Предоставлены материалы о цензурные притеснения и изъятия произведений деятелей украинской науки, литературы, искусства. Обнаружено и обработано определенное количество краеведческих изданий, относящихся к национальной книжного наследия, в частности Д.И. Яворницкого, И.И. Огиенко, Л.В. Писаржевского и тому подобное. Во время научной разведки автор пыталась осветить неизвестные и забытые страницы книгопечатания Украины, связанные с развитием и торможением социально-экономических и политических процессов.У статті висвітлено загальний стан національної книжкової видавничої справи 20-30-х рр. ХХ ст. Виявлено та проаналізовано цінні за змістом, поліграфічним оформленням, та часом друкування видання університетського книгозібрання. Досліджено історію та долю окремих примірників навчальної, наукової та художньої літератури. Увагу зосереджено на проблемах книговидавничого процесу в Україні, зокрема книг соціально-економічного, сільськогосподарського та технічного змісту. За джерелами проаналізовано діяльність відомих українських видавництв цього періоду та подано бібліографічний огляд репертуару видань. Серед книжкової продукції України значний відсоток належав академічній літературі, зокрема працям вчених різних галузей знань. Визначено роль та місце, яке посідали видавництва обласного рівня. Вагомим внеском у розвиток українського видавничого простору є література, присвячена Першій світовій війні. Створено загальну картину підготовки та друкування творів української художньої літератури, науково-популярних видань з різних галузей знань. Увага видавництв приділялась підготовці підручників для сільських шкіл. Окремим напрямком було створення популярних серед населення серійних видань. Цінними за змістом є львівські часописи, вісники з історії та географії українських земель. Надано матеріали про цензурні утиски та вилучення творів діячів української науки, літератури, мистецтва. Виявлено та опрацьовано певну кількість краєзнавчих видань, що належать до національної книжкової спадщини, зокрема Д.І. Яворницького, І.І. Огієнка, Л.В. Писаржевського тощо. Під час наукової розвідки авторка намагалась висвітлити невідомі та забуті сторінки книгодрукування України, які пов’язані з розвитком та гальмуванням соціально- економічних і політичних процесів
Увічнення пам’яті Тараса Шевченка в українському національному русі Наддніпрянщини на початку ХХ ст.
Get PDFThe relevance of this topic is seen in the fact that its study provides an opportunity to deepen the understanding of the underdeveloped problem of perpetuating the historical memory of Taras Shevchenko – a symbol of the Ukrainian nation's struggle for social and national freedom as an important factor in opposing the imperial regime. Tsarism by methods of ideological, gendarmerie-police, censorship pressure in every way prevented the activation of conscious Ukrainians in the early twentieth century. The aim of the study is to study the perpetuation of the memory of Taras Shevchenko in the Ukrainian national movement of the Dnieper region in the early twentieth century. The results of the article are that based on the study of archival and published documents, journalistic materials of the press and memoirs, various methods of legal and illegal activity of the Ukrainian national movement in preserving the historical memory of Taras Shevchenko were reconstructed. It is emphasized that the progressive public widely celebrated the 40th anniversary of Kobzar's death in the press. In the early twentieth century Ukrainian activists raised the issue of erecting a monument to Shevchenko, continued the tradition of visiting the tomb of the Ukrainian poet, tried to perpetuate his memory in toponymy, participated in Shevchenko's memorial services, resorted to illegal gatherings in honor of Kobzar, mentioned him during meetings and communication in among the intelligentsia. The originality and scientific novelty of the article in the production and development of insufficiently researched plot on historical Shevchenko studies, actualization and conceptualization of various concrete-historical material. Conclusions were made on various forms and methods of struggle to preserve the memory of Taras Shevchenko, which contributed to the establishment of national consciousness among Ukrainians, strengthened the political tendency in the Ukrainian national movement.Актуальность данной темы видится в том, что ее изучение дает возможность углубить представление о недостаточно разработанную проблему увековечения исторической памяти Тараса Шевченко - символа борьбы украинской нации за социальную и национальную свободу как важного фактора противостояния имперском режима. Царизм методами идеологического, жандармско-полицейского, цензурного давления всячески препятствовал активизации сознательного украинства в начале ХХ в. Целью исследования является изучение увековечения памяти Тараса Шевченко в украинском национальном движении Приднепровья начале ХХ в. Результаты статьи заключаются в том, что на основе изучения архивных и опубликованных документов, публицистических материалов прессы и воспоминаний, реконструированы различные методы легальной и нелегальной деятельности участников украинского национального движения в деле сохранения исторической памяти о Тарасе Шевченко. Отмечено, что прогрессивная общественность достаточно широко отметила 40-летие со дня смерти Кобзаря в прессе. В начале ХХ в. Украинские деятели ставили вопрос о сооружении памятника Шевченко, продолжали традицию посещения могилы украинского поэта, пытались увековечить его память в топонимике, участвовали в Шевченковским панихидах, прибегали к нелегальным собрания в честь Кобзаря, вспоминали его во время встреч и общения в среде интеллигенции. Оригинальность и научная новизна статьи в постановке и разработке недостаточно исследованного сюжета с исторической шевченковедения, актуализации и концептуализации разнообразного конкретно-исторического материала. Сделаны выводы относительно различных форм и методов борьбы за сохранение памяти Тараса Шевченко, способствовавшие утверждению среди украинский национального сознания, укрепляли политическую тенденцию в украинском национальном движении.Актуальність даної теми вбачається в тому, що її вивчення дає можливість поглибити уявлення про недостатньо розроблену проблему увічнення історичної пам’яті Тараса Шевченка – символа боротьби української нації за соціальну та національну свободу як важливого чинника протистояння імперському режиму. Царизм методами ідеологічного, жандармсько-поліцейського, цензурного тиску всіляко перешкоджав активізації свідомого українства на початку ХХ ст. Метою дослідження є вивчення увічнення пам’яті Тараса Шевченка в українському національному русі Наддніпрянщини початку ХХ ст. Результати статті полягають в тому, що на основі вивчення архівних та опублікованих документів, публіцистичних матеріалів преси та спогадів, реконструйовано різні методи легальної й нелегальної діяльності учасників українського національного руху у справі збереження історичної пам’яті про Тараса Шевченка. Наголошено на тому, що прогресивна громадськість достатньо широко відзначила 40-річчя від дня смерті Кобзаря в пресі. На початку ХХ ст. українські діячі порушували питання про спорудження пам’ятника Шевченку, продовжували традицію відвідування могили українського поета, робили спроби увічнити його пам’ять у топоніміці, брали участь у Шевченківських панахидах, вдавалися до нелегальних зборів на пошану Кобзаря, згадували його під час зустрічей і спілкування в середовищі інтелігенції. Оригінальність і наукова новизна статті в постановці й розробці недостатньо дослідженого сюжету з історичного шевченкознавства, актуалізації й концептуалізації різноманітного конкретно-історичного матеріалу. Зроблено висновки стосовно різних форм і методів боротьби за збереження пам’яті Тараса Шевченка, що сприяли утвердженню серед українців національної свідомості, зміцнювали політичну тенденцію в українському національному русі
Філософський аспект мислення
Get PDFThe article examines the features and significance of philosophical thinking, understanding its content. The focusing on the fact that the love of wisdom without thinking would not be possible.The purpose: to understand the philosophical aspect of thinking.The relevance of the article is that on the basis of interpretation of the concept of "thinking" by representatives of various philosophical systems, understand the general essence and significance of philosophical thinking.The results. To date, it became very difficult to understand the essence of the thinking of ancient philosophers, even reading hundreds of their treatises. The reason for this is primarily translation of the original sources. It is necessary to understand that translators, in the first place, are guided by the recruitment of a successful vocabulary and connectivity of the language, neglecting the fact that the language of any thinker – this is its own thinking, the true depth and essence of which is lost in any translation of the original.In general, the problem of thinking has always been the center of attention of many philosophers. In particular, the essence and meaning of thinking studied Parmenide, Socrates, Aristotle, R. Descartes, I. Kant, G. Hegel and many other representatives of the philosophical thought of various epochs. Аll academic philosophers of the Western world converge on the fact that thinking is the most important sign of human being. By neglecting thinking, we will ignore the most important feature of man. After all, only a man who thinks can fully create his life. The same, for whom thinking is not characteristic – just exist, like the world of animals or plants. Therefore, the ability to evaluate reality, and not only to perceive it, appears a huge advantage of human intelligence, a guarantee of human desire to develop, to self-improvement.Conclusions. It is established that translating views of thinkers or interpretation of passages from their treatises is far from philosophical thinking. Philosophical thinking, to a greater extent, is thinking about thinking than thinking about some reality. This is due to the fact that philosophy tries to comprehend the partial phenomena, but a situation of human being in the world, taking into account the ability of a person to think and aware. It has been found that the main goal of thinking is to achieve the obvious and clear by formulating certain definitions (concepts) that make up the boundary of thinking and not allowed to move in a circle. Thus, philosophical thinking arises internally associated, logically consistent, and hence-argued and justified at the same time.В статье исследуются особенности и значение философского мышления, понимания его содержания. Акцентируется внимание на том, что любовь к мудрости без мышления не была бы возможна.Цель: осмысление философского аспекта мышления.Актуальность статьи заключается в том, чтобы на основе толкований понятия «мышление» представителями различных философских систем понять общую сущность и значение философского мышления.Результаты. На сегодняшний день стало очень сложно понять сущность мышления древних философов, даже прочитав сотни их трактатов. Причиной этого является прежде всего перевод первоисточников. Стоит понимать, что переводчики прежде ориентируются на подбор удачной лексики и связность речи, пренебрегая тем, что речь любого мыслителя - это и есть собственно их мышления, истинная глубина и сущность которого теряется при любом переводе оригинала.В целом проблема мышления всегда была в центре внимания многих философов. В частности, сущность и значение мышления изучали Парменид, Сократ, Аристотель, Декарт, Кант, Гегель и многие другие представители философской мысли разных эпох. Все академические философы западного мира сходятся на том, что само мышление является главным признаком человеческого бытия. Пренебрегая мышлением, мы будем игнорировать важнейшую особенность человека. Ведь только человек, который мыслит, может полноценно творить свою жизнь. Те же, для кого мышление не свойственно - просто существуют, подобно мира животных или растений. Поэтому способность оценивать действительность, а не только воспринимать ее, возникает огромным преимуществом человеческого интеллекта, залогом человеческого стремления к развитию, к самосовершенствованию.Выводы. Установлено, что перевод взглядов мыслителей или толкование отрывков из их трактатов еще далеко не является философским мышлением. Философское мышление в большей степени является мышлением о мышлении, чем мышлением о какой реальность. Это объясняется тем, что философия пытается осмысливать не частицей явления, а ситуацию пребывания человека в мире, учитывая при этом способность человека мыслить и осознавать. Установлено, что главной целью мышления является достижение очевидного и ясного с помощью формулировки определенных определений (понятий), которые составляют границу мышления и не допускают, чтобы оно двигалось по кругу. Таким образом, философское мышление возникает внутренне связанным, логически последовательным, а значит - аргументированным и обоснованным одновременно.У статті досліджуються особливості та значення філософського мислення, розуміння його змісту. Акцентується увага на тому, що любов до мудрості без мислення не була б можлива. Мета: осмислення філософського аспекту мислення.Актуальність статті полягає у тому, щоб на основі тлумачень поняття «мислення» представниками різних філософських систем зрозуміти загальну сутність та значення філософського мислення. Результати. На сьогоднішній день стало дуже складно зрозуміти сутність мислення давніх філософів, навіть прочитавши сотні їх трактатів. Причиною цього є насамперед переклад першоджерел. Варто розуміти, що перекладачі найперше орієнтуються на підбір вдалої лексики та зв’язність мови, нехтуючи тим, що мова будь-якого мислителя – це і є власне їх мислення, істинна глибина і сутність якого втрачається при будь-якому перекладі оригіналу. Загалом проблема мислення завжди була у центрі уваги багатьох філософів. Зокрема, сутність і значення мислення вивчали Парменід, Сократ, Аристотель, Р. Декарт, І. Кант, Г. Гегель та багато інших представників філософської думки різних епох. Всі академічні філософи західного світу сходяться на тому, що саме мислення є найголовнішою ознакою людського буття. Нехтуючи мисленням, ми будемо ігнорувати найважливішу особливість людини. Адже лише людина, яка мислить, може повноцінно творити своє життя. Ті ж, для кого мислення не є властивим – просто існують, подібно світу тварин чи рослин. Тому здатність оцінювати дійсність, а не лише сприймати її, постає величезною перевагою людського інтелекту, запорукою людського прагнення до розвитку, до самовдосконалення. Висновки. Встановлено, що переказування поглядів мислителів чи тлумачення уривків із їх трактатів ще далеко не є філософським мисленням. Філософське мислення, більшою мірою, є мисленням про мислення, ніж мисленням про якусь реальність. Це пояснюється тим, що філософія намагається осмислювати не часткові явища, а ситуацію перебування людини у світі, враховуючи при цьому здатність людини мислити та усвідомлювати. З'ясовано, що головною метою мислення є досягнення очевидного та ясного за допомогою формулювання певних визначень (понять), які становлять межу мислення і не допускають, щоб воно рухалося по колу. Таким чином, філософське мислення постає внутрішньо пов’язаним, логічно послідовним, а значить – аргументованим та обґрунтованим одночасно
Готовність випускників освітніх закладів інтернатного типу до соціальної самореалізації: емпіричний аналіз
Get PDFThe aim of the article is to analytically present empirical data on the readiness of Ukrainian boarding school graduates for social self-realization in the current socio-economic context. The topicality of this research is determined by the need for scientific and sociological support of further transformations of the boarding school network which is one of the main reforms for the national system of general secondary education. This scientific and sociological support should be based on the study of the educational and social potential of boarding schools, aimed at a thorough analysis of the main indicators of readiness of boarding school graduates for social self-realization in present-day conditions.The results of an empirical study conducted on the basis of 14 boarding schools in Ukraine show that a higher level of readiness for social self-realization is demonstrated by senior students whose basic value system corresponds to the type of postmodern personality, i.e. a person whose life activity is structured according to spiritual, post-material values (development of one's talents, self-realization; interesting and creative work; obtaining higher education; helping other people; living according to religious precepts). The study reveals that these senior students ("postmoderners") go far beyond other boarding school students in their aspiration to accumulate future social capital (gaining respect among people, showing gratitude to others for their help, developing relationships with trusted friends), achieve a higher level of education in their lives, demonstrate a much higher readiness for independent life after leaving their boarding school, have higher trust in their own family, teachers, classmates of their own and the opposite sexes, and have a much higher academic performance at the final stage of gaining general education in a boarding school. Senior students of the postmodern type are less prone to problematic, risky behavioral scenarios in boarding schools (early onset of sexual activity and bullying behavior).The conclusions of the study relate to the possibilities of optimizing the implementation of boarding schools' educational and socialization mission in terms of preparing students, most of whom experience unfavorable social circumstances, for social self-realization in the present-day society. The work provides some conceptual guidelines and practical recommendations for education managers and teachers in terms of aiming educational process in boarding schools at promoting the development of postmodern personality type among their students.Целью статьи является аналитическое изложение эмпирических данных о готовности выпускников образовательных учреждений интернатного типа Украины к социальной самореализации в современных общественно-экономических условиях.Актуальность исследования этой проблемы обусловлено необходимостью научно-социологического сопровождения процесса дальнейшей трансформации сети образовательных учреждений интернатного типа, является одной из главных реформ для отечественной системы общего среднего образования. Эмпирической основой научно-социологического сопровождения должны быть исследования образовательно-социализацийного потенциала школ-интернатов, направленные на основательный анализ основных индикаторов готовности выпускников образовательных учреждений интернатного типа к социальной самореализации в современных условиях.Результаты эмпирического исследования, проведенного на базе 14 школ-интернатов Украины, свидетельствуют о том, что готовность к социальной самореализации в большей степени демонстрируют старшеклассники, базовые ценностные ориентации которых соответствуют типу постмодернистской личности - человека, жизненная активность которой структурируется по приоритетам духовных, постматериальных ценностей (развитие собственных способностей, самореализация; интересная и творческая работа; получение высшего образования, помощь другим людям, жизнь в соответствии с религиозными заповедями). Установлено, что старшеклассники этого типа ( «постмодерн») в значительно большей степени, чем все остальные воспитанники школ-интернатов, стремятся к кумуляции в будущем социального капитала (получение уважения среди людей, выявление благодарности окружающим за оказанную помощь, развитие отношений с надежными друзьями) , достижения в своей жизни высокого уровня образования, демонстрируют значительно более высокую готовность к самостоятельной жизни после окончания школы-интерната, высшее доверие к собственной семье, к педагогам, к одноклассникам своей и противоположного пола, а также имеют значительно более высокую учебную успеваемость на этапе завершения общеобразовательной подготовки в условиях школы-интерната. Старшеклассники постмодернистского типа в меньшей степени склонны к проблемным, рискованных сценариев поведения в условиях школы-интерната (раннего начала интимной жизни и булинговои поведения).Выводы проведенного исследования касаются возможностей оптимизации выполнения школами-интернатами образовательно-социализацийнои миссии по подготовке к социальной самореализации в современном обществе воспитанников, значительная часть которых находится в неблагоприятных жизненных и социальных обстоятельствах. Предложены концептуальные ориентиры для менеджеров образования и педагогов по направлению учебно-воспитательного процесса в школах-интернатах для подготовки выпускников постмодернистского типа личности.Метою статті є аналітичне викладення емпіричних даних щодо готовності випускників освітніх закладів інтернатного типу України до соціальної самореалізації у сучасних суспільно-економічних умовах. Актуальність дослідження цієї проблеми зумовлене необхідністю науково-соціологічного супроводу процесу подальшої трансформації мережі освітніх закладів інтернатного типу, що є однією з головних реформ для вітчизняної системи загальної середньої освіти. Емпіричною основою науково-соціологічного супроводу мають бути дослідження освітньо-соціалізаційного потенціалу шкіл-інтернатів, спрямовані на ґрунтовний аналіз основних індикаторів готовності випускників освітніх закладів інтернатного типу до соціальної самореалізації в сучасних умовах.Результати емпіричного дослідження, проведеного на базі 14 шкіл-інтернатів України, свідчать про те, що готовність до соціальної самореалізації більшою мірою демонструють старшокласники, базові ціннісні орієнтації яких відповідають типу постмодерної особистості – людини, життєва активність якої структурується за пріоритетами духовних, постматеріальних цінностей (розвиток власних здібностей, самореалізація; цікава і творча робота; здобуття вищої освіти; допомога іншим людям; життя згідно з релігійними заповідями). Встановлено, що старшокласники цього типу («постмодерни») у значно більшій мірі, ніж всі інші вихованці шкіл-інтернатів, прагнуть до кумуляції в майбутньому соціального капіталу (здобуття поваги серед людей, виявлення вдячності оточуючим за надану допомогу, розвиток взаємин з надійними друзями), досягнення у своєму житті високого рівня освіти, демонструють значно вищу готовність до самостійного життя після закінчення школи-інтернату, вищу довіру до власної сім’ї, до педагогів, до однокласників своєї та протилежної статі, а також мають значно вищу навчальну успішність на етапі завершення загальноосвітньої підготовки в умовах школи-інтернату. Старшокласники постмодерного типу меншою мірою схильні до проблемних, ризикованих сценаріїв поведінки в умовах школи-інтернату (раннього початку інтимного життя та булінгової поведінки).Висновки проведеного дослідження стосуються можливостей оптимізації виконання школами-інтернатами освітньо-соціалізаційної місії щодо підготовки до соціальної самореалізації в сучасному суспільстві вихованців, значна частина яких перебуває у несприятливих життєвих і соціальних обставинах. Запропоновано концептуальні орієнтири для менеджерів освіти і педагогів щодо спрямування навчально-виховного процесу у школах-інтернатах на підготовку випускників постмодерного типу особистості
Основные методологические принципы построения системы детерминации человеческой жизнедеятельности в эпоху глобализации
Get PDFThe analysis of various philosophical, psychological and sociological literature on the problems of the system of determining human activity shows that researchers have always sought to understand the logic of people's actions, to learn to anticipate their actions in the future. The uncertainty of their actions in specific life situations, from the purchase of certain consumer goods to voting for special candidates, forces sociologists to look for a combination of clearly acting external and internal factors that determine the content of a person's consciousness and his practical actions. At the same time, the desire to build a logically consistent picture of the unfolding of a certain event from the present to the future also covers these natural processes, this is also a manifestation of a person's desire to avoid uncertainty. Proceeding from the above, it becomes clear that, even at the early stages of the formation of philosophical thought, attempts were made to build various schemes for the development of natural and social processes based on some internal laws, their successive changes. It was in this way that the theory of determinism was formed - the doctrine of the possibility of predicting the results of the deployment of a process based on knowledge of its initial characteristics. The explanation of the essence and content of the determination system makes it possible to identify the deep mechanisms of the emergence of a person's relationship to certain actions in certain circumstances, in order to determine the real possibilities, consciousness and behavior of various people and social groups. This leads to an increase in the degree of understanding of what is happening in everyday life, as well as the validity of these forecasts, which are developed by specialists when analyzing trends in the development of certain types of human activity.Аналіз різноманітної філософської, психологічної та соціологічної літератури з проблем системи визначення людської діяльності показує, що дослідники завжди прагнули зрозуміти логіку дій людей, навчитися передбачати їхні дії у майбутньому. Невизначеність їх дій у конкретних життєвих ситуаціях, починаючи з купівлі певних споживчих товарів, до голосування за особливих кандидатів змушує соціологів шукати комбінацію чітко діючих зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначають зміст свідомості людини та її практичних дій. У той самий час бажання побудувати логічно послідовну картину розгортання певного події з теперішнього часу у майбутнє, також охоплює ці природні процеси, це також прояв прагнення людини уникнути невизначеності. Виходячи з вищезгаданого стає ясно, що ще на ранніх стадіях формування філософської думки були спроби побудувати різні схеми розвитку природних і соціальних процесів на основі деяких внутрішніх законів, їх послідовної зміни. Саме таким чином була сформована теорія детермінізму – вчення про можливість прогнозування результатів розгортання процесу на основі знання його початкових характеристик. Роз'яснення сутності та змісту системи детермінації дозволяє виявити глибокі механізми виникнення відносин людини до певних дій у певних обставинах, з метою визначити реальні можливості, свідомість та поведінку різних людей та соціальних груп. Це призводить до збільшення ступеня розуміння того, що відбувається у повсякденному житті, а також обґрунтованість цих прогнозів, що розвиваються фахівцями при аналізі тенденцій у розвитку певних видів людської діяльності. Кожен вузький спеціаліст із виробництва різних товарів, складання ефективних рекламних оголошень чи організації виборчої кампанії тощо, покладається на теорію детермінації. Список довгий, лише чітко знаючи моделі формування та реалізації різних потреб та інтересів людей, можна досягти з ними порозуміння.Аналіз різноманітної філософської, психологічної та соціологічної літератури з проблем системи визначення людської діяльності показує, що дослідники завжди прагнули зрозуміти логіку дій людей, навчитися передбачати їхні дії у майбутньому. Невизначеність їх дій у конкретних життєвих ситуаціях, починаючи з купівлі певних споживчих товарів, до голосування за особливих кандидатів змушує соціологів шукати комбінацію чітко діючих зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначають зміст свідомості людини та її практичних дій. У той самий час бажання побудувати логічно послідовну картину розгортання певного події з теперішнього часу у майбутнє, також охоплює ці природні процеси, це також прояв прагнення людини уникнути невизначеності. Виходячи з вищезгаданого стає ясно, що ще на ранніх стадіях формування філософської думки були спроби побудувати різні схеми розвитку природних і соціальних процесів на основі деяких внутрішніх законів, їх послідовної зміни. Саме таким чином була сформована теорія детермінізму – вчення про можливість прогнозування результатів розгортання процесу на основі знання його початкових характеристик. Роз'яснення сутності та змісту системи детермінації дозволяє виявити глибокі механізми виникнення відносин людини до певних дій у певних обставинах, з метою визначити реальні можливості, свідомість та поведінку різних людей та соціальних груп. Це призводить до збільшення ступеня розуміння того, що відбувається у повсякденному житті, а також обґрунтованість цих прогнозів, що розвиваються фахівцями при аналізі тенденцій у розвитку певних видів людської діяльності. Кожен вузький спеціаліст із виробництва різних товарів, складання ефективних рекламних оголошень чи організації виборчої кампанії тощо, покладається на теорію детермінації. Список довгий, лише чітко знаючи моделі формування та реалізації різних потреб та інтересів людей, можна досягти з ними порозуміння
Велике обнуління сталості глобального суспільного устрою через руйнування соціокультурної ідентифікації
Get PDFThe aim of the article is to deepen the knowledge about ensuring the sustainability of the society’s development as a system. The main methods of work ground on dialectical, systemic and activity-based interdisciplinary approaches and include analysis, synthesis, observation, the method of decomposition, typologization, complementarity, comparative analysis, logical and historical analysis. The novelty of the article lies in the study of the correlation between the destruction of socio-cultural identification and the unprecedented modern process – the zeroing of the sustainability of the general planetary society initiated by the top of the world capitalist class. Conclusions. New philosophical knowledge about the mechanisms of ensuring the stability of society has been received, taking into account the new challenges initiated by the deepening crisis of capitalism. New scientifically based results have been received: the specific of identification as a process and state have been discovered; there the subject of the world society’s sustainable development at this stage of history and in the future have been defined - humanity as a whole, and the object - the environmental functioning and harmonious development of humanity on a planetary scale. The analysis of the super-rich elite’s strategies and socio-political processes in the United States shows the following: 1. The destruction of socio-cultural identification is an effective frontal tool for the destabilization of social life, for the sustainability of individual societies and states, and society in general. 2. General social imbalance and the diminution of social sustainability, in turn, feed the breakdown of socio-cultural identification. 3. The destruction of socio-cultural identification is one of the demonstrations that the great zeroing of the world social order’s sustainability has begun. The main social contradiction of modernity has been revealed and a forecast of its development has been given.Цель статьи - углубить знание об обеспечении устойчивости развития общества как системы. Основные методы работы базируются на диалектическом, системном и деятельностном междисциплинарных подходах и включают в себя анализ и синтез, наблюдение, компаративный метод, метод декомпозиции, типологизации, комплиментарности, логический и исторический методы. Новизна статьи состоит в исследовании корреляции разрушения социокультурной идентификации и беспрецедентного процесса современности – обнуления устойчивости общепланетарного социума, инициированного верхушкой мирового капиталистического класса. Выводы. Получены новые философские знания о механизмах обеспечения устойчивости общества с учетом новых вызовов, инициированных углублением кризиса капитализма. Получены новые, научно обоснованные результаты: установлена специфика идентификации как процесса и состояния; определены субъект устойчивого развития мирового общества на данном этапе истории и в будущем – человечество в целом, и объект - природоохраняющее функционирование и гармоничное развитие человечества в планетарном масштабе. Проделанный анализ стратегий супербогатой элиты и социально-политических процессов в США показывает следующее: 1. Разрушение социокультурной идентификации является действенным фронтальным инструментом дестабилизации социальной жизни, устойчивости как отдельных обществ и государств, так и социума вообще. 2. Общесоциальная разбалансированность и ослабление социумной устойчивости, в свою очередь, подпитывают слом социокультурной идентификации. 3. Разрушение социокультурной идентификации выступает одним из проявлений начавшегося великого обнуления устойчивости всемирного общественного устройства. Дан прогноз развертывания основного социального противоречия современности.Мета статті - поглибити знання про забезпечення сталості розвитку суспільства як системи. Основні методи роботи базуються на діалектичному, системному і діяльнісному міждисциплінарних підходах і включають в себе аналіз і синтез, спостереження, метод декомпозиції, типологізації, компліментарності, компаративний метод, логічний та історичний методи. Новизна статті полягає в дослідженні кореляції руйнування соціокультурної ідентифікації і безпрецедентного процесу сучасності – обнуління сталості загальнопланетарного соціуму, ініційованого верхівкою світового капіталістичного класу. Висновок. Отримано нові філософські знання про механізми забезпечення сталості суспільства з урахуванням нових викликів, ініційованих поглибленням кризи капіталізму. Отримано нові, науково обґрунтовані результати: встановлено специфіку ідентифікації як процесу і стану; визначено суб'єкт сталого розвитку світового суспільства на даному етапі історії і в майбутньому – людство в цілому, і об'єкт - природоохоронне функціонування і гармонійний розвиток людства в планетарному масштабі. Зроблений аналіз стратегій супербагатої еліти і соціально-політичних процесів в США показує наступне: 1. Руйнування соціокультурної ідентифікації є дієвим фронтальним інструментом дестабілізації соціального життя, сталості як окремих суспільств і держав, так і соціуму взагалі. 2. Загальносоціальна розбалансованість і зменшення соціумної сталості, в свою чергу, підживлюють злам соціокультурної ідентифікації. 3. Руйнування соціокультурної ідентифікації виступає одним із проявів великого обнуління сталості всесвітнього суспільного устрою. Дано прогноз розгортання основного соціального протиріччя сучасності
Землеробський пласт у культурній спадщині азербайджану
Get PDFThe transition from primitive agriculture to agriculture was one of the greatest achievements in human history and determined the future development of existing societies. Neolithic - The history of this great discovery, which coincides with the New Stone Age, has not bypassed the territory of Azerbaijan and has preserved its works in numerous material cultural monuments. The discovery and study of dozens of household and economic monuments associated with early agriculture in the middle of the last century in the basin of Lake Urmia, on the territory of Nakhchivan, on the Mil-Karabakh plain in the Ganja-Gazakh basin, as well as expanding the understanding of the problem. In this regard, the study of multifaceted monuments was of particular importance. Distribution in many Eneolithic settlements mainly round in terms of mud brick or adobe houses, according to a number of researchers, reflects the peculiarities of cultural originality in comparison with Turkmenistan, where rectangular houses prevail. In the complexes of Azerbaijan, pottery is also noted for its originality and archaism. A significant part of stone and dough tools from the early monuments of Azerbaijan is directly related to agricultural activities. These are hoes, curved compound sickles with flint and obsidian inserts, grain grinders, terechniks and a number of other objects in which the agricultural layer, which later formed the basis of the cultural heritage of Azerbaijan, is found even wider and brighter. According to the evidence of numerous archaeological data in the Early Bronze Age, the territory of Azerbaijan became one of the leading centers of the huge, so-called "Kuro-Arak" cultural community with the agricultural economic line early societies in the study area. Further development of agricultural and cattle-breeding farms, technological advances in individual handicraft, in particular, ceramic and metal-working industries, shifts in the field of cultural and economic ties, the expansion of ethnic contacts, the complication of social structures and the beginning of urbanization processes, which is expressively traced in archaeological materials, were cultural and the historical basis for early societies in the study area. The high level of well-being and the rapid growth of the population, due to the further development and expansion of the main forms of the manufacturing economy, also contributed to fundamental changes in culture, lifestyle and the spiritual sphere. The emergence of closely built large settlements with architectural traditions of the previous time, but at the same time with rather new features: the presence of powerful defensive walls, monumental public buildings, including religious buildings, etc. were an innovation accompanying intensive cultural and economic progress.Переход от примитивного земледелия к сельскому хозяйству был одним из величайших достижений в истории человечества и определил будущее развитие существующих обществ. Неолит - История этого великого открытия, совпадающего с Новым каменным веком, не обошла территорию Азербайджана и сохранила свои произведения в многочисленных материальных памятниках культуры. Обнаружение и изучение десятков бытовых и хозяйственных памятников, связанных с ранним земледелием в середине прошлого века в бассейне озера Урмия, на территории Нахчывана, а также на Мил-Карабахской равнине в Гянджа-Газахском бассейне, а также как расширение понимания проблемы. Распространение во многих энеолитических поселениях преимущественно круглых в плане домов из сырцового кирпича или глинобита, по мнению ряда исследователей, отражает особенности культурного своеобразия по сравнению с Туркменистаном, где преобладают прямоугольные дома. Значительная часть каменных и тестяных орудий из ранних памятников Азербайджана непосредственно связана с земледельческой деятельности. Это - мотыги, изогнутые составные серпы с кремневыми и обсидиановыми вкладышами, зернотерки, теречники и ряд другие предметы, в которых земледельческий пласт, в дальнейшем легший в основу культурного наследия Азербайджана обнаруживается еще шире и ярче. По свидетельству многочисленных археологических данных в эпоху ранней бронзы территория Азербайджана стала одним из ведущих очагов огромной, так называемой "куро-аракской" культурной общности с земледельческой экономической линией. Дальнейшее развитие земледельческого и скотоводческого хозяйств, технологические достижения в отдельных ремесленных, в частности керамическом и металлообрабатывающем производствах, сдвиги в области культурно-экономических связах, расширение этнических контактов, усложнение социальных структур и начало урбанизационных процессов, что выразительно прослежено в археологических материалах, явились культурно-исторической основой для ранних обществ на изучаемой территории. Высокий уровень благосостояния и бурный рост населения, обусловленные дальнейшем развитием и расширением основных форм производящего хозяйства, способствовали также коренным изменениям в культуре, образе жизни и духовной сфере. Возникновение тесно застроенных крупных поселений с архитектурными традициями предыдущего времени, но вместе с тем с довольно новыми чертами: наличие мощных оборонительных стен, монументальных общественных построек, в том числе культовых зданий и т.д. были нововведением, сопутствующим интенсивному культурному и хозяйственному прогрессу.Перехід від примітивного землеробства до сільського господарства був одним із найбільших досягнень в історії людства та визначив майбутній розвиток існуючих суспільств. Неоліт – Історія цього великого відкриття, що збігається з Новим кам'яним віком, не оминула територію Азербайджану та зберегла свої твори у численних матеріальних пам'ятках культури. Виявлення та вивчення десятків побутових та господарських пам'яток, пов'язаних із раннім землеробством у середині минулого століття в басейні озера Урмія, на території Нахчівана, а також на Міл-Карабахській рівнині в Гянджа-Газахському басейні, а також як розширення розуміння проблеми. Поширення у багатьох енеолітичних поселеннях переважно круглих у плані будинків із цегли або глинобіту, на думку ряду дослідників, відображає особливості культурної своєрідності в порівнянні з Туркменістаном, де переважають прямокутні будинки. Значна частина кам'яних та тестяних знарядь із ранніх пам'яток Азербайджану безпосередньо пов'язана із землеробською діяльністю. Це – мотики, вигнуті складові серпи з крем'яними та обсидіановими вкладишами, зернотерки, теречники та ряд інших предметів, у яких землеробський пласт, надалі ліг в основу культурної спадщини Азербайджану, виявляється ще ширшим і яскравішим. За свідченням численних археологічних даних в епоху ранньої бронзи територія Азербайджану стала одним із провідних осередків величезної, так званої "куро-аракської" культурної спільності із землеробською економічною лінією.
Подальший розвиток землеробського та скотарського господарств, технологічні досягнення в окремих ремісничих, зокрема керамічному та металообробному виробництвах, зрушення в галузі культурно-економічних зв'язків, розширення етнічних контактів, ускладнення соціальних структур та початок урбанізаційних процесів, що виразно простежено в археологічних культурах, історичною основою для ранніх товариств на території, що вивчається. Високий рівень добробуту та бурхливе зростання населення, зумовлені подальшим розвитком та розширенням основних форм виробляючого господарства, сприяли також докорінним змінам у культурі, способі життя та духовній сфері. Виникнення тіснозабудованих великих поселень з архітектурними традиціями попереднього часу, але водночас досить новими рисами: наявність потужних оборонних стін, монументальних громадських будівель, у тому числі культових будівель і т.д. були нововведенням, що супроводжує інтенсивний культурний і господарський прогрес
Еволюція концепції та складові гуманітарної дипломатії
Get PDFThe article examines the historical backgrounds and evolution of the humanitarian diplomacy (since II part of XIX century till the first decades of XXI century). The tendencies of adaptation of the concept depend on global shocks and changes of the system of international relations. There is analyzed the role of humanitarian diplomacy in the framework of cooperation on bilateral and multilateral levels and illustrated its role as a practical tool to improve relations on the international arena. The authors underline difference between the humanitarian diplomacy, humanitarian interventions inter alia, and the usage of this concept for the political ambitions and motives of some states. Humanitarian diplomacy consist from the different practices: financial assistance; short-term missions; technical, social, political, scientific, cultural; other forms of support for the society and governments of fragile due to catastrophes and crises states; permanent exchange of ideas and views on further development of. humanity. It is concluded that its role should grow in time and space: for political reasons (improving the image in the international arena, strengthening the influence and establishing friendly relations with other countries, organizations and peoples); based on universal values (overcoming the consequences of natural disasters, crises, armed conflicts, famine, etc.); for the sake of preserving human civilization in the face of global challenges that cannot be overcome without a coordinated effort in humanitarian diplomacy and the exchange of resources between communities, countries and regions. The significant role of the concept in modern international relations has been established, considering the differences from humanitarian aid, humanitarian intervention, humanitarian activity. The concepts of "mask diplomacy", scientific diplomacy and "health diplomacy" were introduced as related phenomena to humanitarian diplomacy.У статті розглядаються історичні передумови появи та еволюції гуманітарної дипломатії (від ІІ пол. ХІХ ст. до перших декад ХХІ ст.), прослідковано тенденції адаптації поняття до системи міжнародних відносин, проаналізована роль гуманітарної дипломатії в рамках взаємодії у двосторонній та багатосторонній дипломатії, та на конкретних прикладах проілюстровано її значення інструменту покращення відносин. Стаття наголошує на відмінності між сутністю гуманітарної дипломатії, зокрема, ідеї гуманітарних інтервенцій та політичними мотивами використання останніх з боку окремих держав. Визначено такі складові гуманітарної дипломатії: фінансова допомога; короткострокові місії; технічна, соціальна, політична, наукова, культурна; допомога у розбудові суспільних та державних структур вразливих країн; перманентний обмін ідеями та поглядами щодо подальшого розвитку людства. Автори дійшли висновку, що її роль має зростати у часі та просторі: з політичних міркувань (покращення іміджу на міжнародній арені, посилення впливу та налагодження дружніх відносин із іншими країнами, організаціями та народами); виходячи із загальнолюдських цінностей (подолання наслідків стихійних лих, криз, збройних конфліктів, голоду тощо); з міркувань збереження людської цивілізації перед глобальними викликами, що неможливо подолати без координованих зусиль у гуманітарній дипломатії та обміну ресурсами між громадами, країнами та регіонами. Встановлено значимість ролі поняття у сучасних міжнародних відносинах, враховуючи відмінності від гуманітарної допомоги, гуманітарної інтервенції, гуманітарної діяльності. Введено поняття «дипломатія масок», «наукова дипломатія» та «дипломатія здоров’я», як явищ споріднених із гуманітарною дипломатією.У статті розглядаються історичні передумови появи та еволюції гуманітарної дипломатії (від ІІ пол. ХІХ ст. до перших декад ХХІ ст.), прослідковано тенденції адаптації поняття до системи міжнародних відносин, проаналізована роль гуманітарної дипломатії в рамках взаємодії у двосторонній та багатосторонній дипломатії, та на конкретних прикладах проілюстровано її значення інструменту покращення відносин. Стаття наголошує на відмінності між сутністю гуманітарної дипломатії, зокрема, ідеї гуманітарних інтервенцій та політичними мотивами використання останніх з боку окремих держав. Визначено такі складові гуманітарної дипломатії: фінансова допомога; короткострокові місії; технічна, соціальна, політична, наукова, культурна; допомога у розбудові суспільних та державних структур вразливих країн; перманентний обмін ідеями та поглядами щодо подальшого розвитку людства. Автори дійшли висновку, що її роль має зростати у часі та просторі: з політичних міркувань (покращення іміджу на міжнародній арені, посилення впливу та налагодження дружніх відносин із іншими країнами, організаціями та народами); виходячи із загальнолюдських цінностей (подолання наслідків стихійних лих, криз, збройних конфліктів, голоду тощо); з міркувань збереження людської цивілізації перед глобальними викликами, що неможливо подолати без координованих зусиль у гуманітарній дипломатії та обміну ресурсами між громадами, країнами та регіонами. Встановлено значимість ролі поняття у сучасних міжнародних відносинах, враховуючи відмінності від гуманітарної допомоги, гуманітарної інтервенції, гуманітарної діяльності. Введено поняття «дипломатія масок», «наукова дипломатія» та «дипломатія здоров’я», як явищ споріднених із гуманітарною дипломатією
Цифровізація політичної участі: загрози та перспективи
Get PDFThis article describes the features of the digital era and the changes that it brings to everyday practice in various spheres of social and political life in connection with the emergence of online communication space and online practices of interaction of social actors. These changes transform not only the traditional channels and forms of social communication, but also how the frames of reality perception are laid and communication between social actors and social institutions is established, what tools are used to influence. The purpose of this work was to identify the threats and prospects for the digitalization of political participation. The relevance of this issue is that the digitalization of political participation contributes to the emergence of new phenomena such as e-democracy and e-government, the emergence of alternative forms of political participation (e-voting, e-petitions, etc.) and forms of communication of citizens (communication in social networks, “revolution on the net”, hate and flame on the net, etc.), which requires a sociological analysis. The article examines the specifics of online political communications in general and their differences between generations (generations X, Y and Z), which is also an important component in assessing the implementation of online-forms of communication with citizens and e-government. A number of prospects for digitalization and its advantages have been established, the cases of several European states, where e-government practices have been successfully introduced, have been considered. However, a number of threats posed by the digitalization of political participation have been clarified and identified, in particular in connection with the problem of digital inequality, cybersecurity, a wide range of negative and manipulative technologies in the web space. The article presents examples of the destructive impact of digitalization in the political sphere, in particular, with regard to a new source of legitimation (social media), manipulative use of Big Data, uncontrollable communications in social media (bots, user anonymity, etc.). The results of the analysis made it possible to systematize the identified prospects and threats of digitalization of political participation, which makes it possible to assess the relationship between advantages and disadvantages for providing professional recommendations on the implementation of certain forms of e-government.У даній статті охарактеризовано особливості цифрової епохи та ті зміни, які вона привносить у повсякденні практики у різних сферах суспільно-політичного життя у зв’язку із появою онлайн-комунікативного простору та онлайн-практик взаємодії соціальних акторів. Ці зміни трансформують не лише традиційні канали та форми соціальних комунікацій, але й те, як закладаються фрейми сприйняття реальності та встановлюється комунікація між соціальними акторами та соціальними інститутами, які інструменти використовуються для впливу. Мета даної роботи полягала в окресленні загроз та перспектив цифровізації політичної участі. Актуальність цієї проблематики полягає у тому, що діджиталізація політичної участі сприяє появі нових феноменів, таких як електронна демократія та електронне врядування, появі альтернативних форм політичної участі (е-голосування, е-петиції тощо) та форм комунікації громадян (комунікації у соціальних мережах, «революція в мережі», хейт та флейм у мережі тощо), що потребує соціологічного аналізу. У статті розглянуто специфіку онлайн політичних комунікацій загалом та їх відмінності у різних поколінь (покоління X, Y та Z), що також є важливою складовою при оцінці впровадження онлайн-форм комунікацій з громадянами та електронного врядування. Встановлено низку перспектив діджитілазації, її переваг, розглянуто кейси декількох європейських держав, де було успішно впроваджено практики електронного врядування. Проте з’ясовано та окреслено низку загроз, які несе в собі діджиталізація політичної участі, зокрема у зв’язку із проблемою цифрової нерівності, кібербезпекою, широким спектром негативних та маніпулятивних технологій у вебпросторі. У статті наведено приклади деструктивного впливу цифровізації у політичній сфері, зокрема, що стосується нового джерела легітимації (соціальні медіа), маніпулятивного використання Big Data, неконтрольованості комунікацій у соціальних медіа (боти, анонімність користувачів тощо). Результати проведеного аналізу дозволили систематизувати виявлені перспективи і загрози цифровізації політичної участі, що дозволяє оцінити співвідношення між перевагами та недоліками задля надання професіональних рекомендації щодо впровадження певних форм електронного врядування.У даній статті охарактеризовано особливості цифрової епохи та ті зміни, які вона привносить у повсякденні практики у різних сферах суспільно-політичного життя у зв’язку із появою онлайн-комунікативного простору та онлайн-практик взаємодії соціальних акторів. Ці зміни трансформують не лише традиційні канали та форми соціальних комунікацій, але й те, як закладаються фрейми сприйняття реальності та встановлюється комунікація між соціальними акторами та соціальними інститутами, які інструменти використовуються для впливу. Мета даної роботи полягала в окресленні загроз та перспектив цифровізації політичної участі. Актуальність цієї проблематики полягає у тому, що діджиталізація політичної участі сприяє появі нових феноменів, таких як електронна демократія та електронне врядування, появі альтернативних форм політичної участі (е-голосування, е-петиції тощо) та форм комунікації громадян (комунікації у соціальних мережах, «революція в мережі», хейт та флейм у мережі тощо), що потребує соціологічного аналізу. У статті розглянуто специфіку онлайн політичних комунікацій загалом та їх відмінності у різних поколінь (покоління X, Y та Z), що також є важливою складовою при оцінці впровадження онлайн-форм комунікацій з громадянами та електронного врядування. Встановлено низку перспектив діджитілазації, її переваг, розглянуто кейси декількох європейських держав, де було успішно впроваджено практики електронного врядування. Проте з’ясовано та окреслено низку загроз, які несе в собі діджиталізація політичної участі, зокрема у зв’язку із проблемою цифрової нерівності, кібербезпекою, широким спектром негативних та маніпулятивних технологій у вебпросторі. У статті наведено приклади деструктивного впливу цифровізації у політичній сфері, зокрема, що стосується нового джерела легітимації (соціальні медіа), маніпулятивного використання Big Data, неконтрольованості комунікацій у соціальних медіа (боти, анонімність користувачів тощо). Результати проведеного аналізу дозволили систематизувати виявлені перспективи і загрози цифровізації політичної участі, що дозволяє оцінити співвідношення між перевагами та недоліками задля надання професіональних рекомендації щодо впровадження певних форм електронного врядування