Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Освітня політика земського лібералізму Північної України у 80 рр. ХІХ ст.
Full text linkThe article examines the ascetic activity of the zemstvo liberal party of the Northern Left Bank in the field of popular education. The purpose of the study is to highlight the main imperatives of the educational policy of the zemstvo liberals of northern Ukraine at the stage of the 80s of the 19th century. The methodology of the work is based on the methods of analysis and synthesis, induction and deduction, historical-descriptive method, content analysis, problem-chronological method.
Results. The educational policy of the opposition aristocratic front of northern Ukraine in the 80s of the 19th century. was an example of a consistent continuation of its ascetic activity in the field of popular education, which took place in the 60s-70s of the 19th century. The analysis of historical primary sources, the absolute majority of which are being introduced into international scientific circulation for the first time, convincingly demonstrated that the zemstvo liberal party of the Northern Left Bank, despite the unfavorable circumstances of domestic political life in the Russian Empire, in particular, the beginning of the era of the Counter-Reforms of Emperor Alexander III, persistently continued to care about the systemic progress of the education sector. The zemstvo liberals of the region continued their activities in the development of the system of vocational and technical education. Despite the opposition of the central government, the opposition insisted on preserving the right of teachers and students of educational institutions to defer military service; the election of the personal composition of administrations and teaching staff by the zemstvo self-government bodies, thereby ensuring their zemstvo accountability and subordination; the unification of the rights of zemstvo and city institutions. Thanks to the personal efforts of liberal zemstvos, petitions were sent to the supreme state authorities regarding the modernization of the educational process in folk schools - increasing the terms of study, expanding the curriculum at the expense of exact and natural sciences, granting the best graduates of schools the right to enter higher educational institutions. Progressives systematically took care of the regular increase in the material support of libraries of educational institutions, the preservation of the cultural heritage of the province, the creation of a scientific and methodological base for the development of educational institutions, and the further expansion of the staff of hired zemstvo employees - school teachers and their assistants. Even in the conditions of ideological reaction and political restoration in the Russian Empire in the 80s of the 19th century, members of the opposition aristocratic front of northern Ukraine did not betray themselves, did not change the program imperatives of their activities and continued their persistent ascetic work for the benefit of the absolute majority of the country's population - the society of the province.
Conclusions. It should be noted that even in the conditions of ideological reaction and political restoration in the Russian Empire in the 1880s. 19th century. members of the opposition aristocratic front of northern Ukraine did not betray themselves, did not change the program imperatives of their activities and continued their persistent ascetic work for the benefit of the absolute majority of the country's population - the society of the province.У статті досліджується подвижницька діяльність земської ліберальної партії Північного Лівобережжя у сфері народної просвіти. Мета дослідження полягає у висвітленні головних імперативів освітньої політики земських лібералів північної України на етапі 80рр.ХІХст. Методологія праці ґрунтується на методах аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історико-описовому методі, контент-аналізі, проблемно-хронологічному методі.
Результати. Освітня політика опозиційної аристократичної фронди північної України у 80 рр. ХІХ ст. являла собою приклад послідовного продовження її подвижницької діяльності у царині народної просвіти, яка мала місце у 60-70 рр. ХІХ ст. Аналіз історичних першоджерел, абсолютна більшість яких уперше запроваджується до міжнародного наукового обігу переконливо засвідчив, що земська ліберальна партія Північного Лівобережжя, незважаючи на несприятливі обставини внутрішньополітичного життя у Російській імперії, зокрема - початок доби Контрреформ імператора Олександра ІІІ, наполегливо продовжувала піклуватись про системний поступ галузі освіти. Земські ліберали регіону продовжили свою діяльність у справі розбудови системи професійно-технічної освіти. Попри супротив центральної влади, опозиціонери наполягали на збереженні для викладачів і студентів навчальних закладів права відстрочки від виконання військової повинності; виборності органами земського самоврядування персонального складу адміністрацій та педагогічних колективів, тим самим забезпечивши їх земську підзвітність та підпорядкування; уніфікації прав земських та міських закладів. Завдяки особистим зусиллям ліберальних земців були направлені клопотання верховній владі держави щодо модернізації навчально-виховного процесу у народних училищах - збільшення термінів навчання, розширення учбових програм за рахунок точних і природничих наук, надання прав кращим випускникам училищ вступати до вищих за статусом освітніх установ. Прогресисти системно дбали про регулярне збільшення матеріального забезпечення бібліотек освітніх установ, збереження культурної спадщини провінції, створення науково-методичної бази розвитку навчальних закладів, подальше розширення штату найманих земських службовців – учителів шкіл та їх помічників. Навіть в умовах ідеологічної реакції та політичної реставрації у Російській імперії 80рр. ХІХ ст. члени опозиційної аристократичної фронди північної України не зрадили собі, не змінили програмних імперативів своєї діяльності та продовжили свою наполегливу подвижницьку роботу на благо абсолютної більшості населення країни – соціуму провінції.
Висновки. Слід констатувати, що навіть в умовах ідеологічної реакції та політичної реставрації у Російській імперії 80рр. ХІХст. члени опозиційної аристократичної фронди північної України не зрадили собі, не змінили програмних імперативів своєї діяльності та продовжили свою наполегливу подвижницьку роботу на благо абсолютної більшості населення країни – соціуму провінції
Інформаційні технології та кібернетичний захист як важливі елементи національної безпеки
Full text linkRelevance. The relevance of the article is due to the growing threats to national security in the context of globalisation and digitalisation. Modern challenges, including hybrid warfare and cyber threats, require effective strategies and measures to protect information resources.
The purpose: to identify the key modern challenges to information security in the context of digitalisation and globalisation, as well as to develop recommendations for improving the effectiveness of cyber defence to ensure national security.
Results. Ensuring information security is becoming a priority for public policy due to the growing importance of information and the development of new technologies that pose challenges to national security, in particular in the context of hybrid warfare. It is determined that an effective national security strategy must take into account geopolitical, technological and social factors, as well as the development of cybersecurity through digital transformation and modernisation of information infrastructure. Important areas include improving the regulatory framework, raising the level of information literacy and active cooperation with international partners to establish cyber defence.
Conclusions. In today's globalised and digitalised world, information security is gaining strategic importance for national security. Challenges posed by hybrid threats and cyber conflicts require a comprehensive approach to information security at all levels. The development of a stable information policy that takes into account political, economic and geopolitical factors is key to preserving national interests. The balance between openness of information and its security is important, especially in democratic countries. The integration of digital technologies provides new opportunities for strengthening cybersecurity, but faces challenges from institutional changes, financial constraints and foreign policy threats.Актуальність. Актуальність статті обумовлена зростаючими загрозами для національної безпеки в умовах глобалізації та цифровізації. Сучасні виклики, зокрема гібридні війни та кіберзагрози, вимагають ефективних стратегій і заходів для захисту інформаційних ресурсів.
Мета дослідження: виявити ключові сучасні виклики інформаційної безпеки в умовах цифровізації та глобалізації, а також розробити рекомендації щодо підвищення ефективності кіберзахисту для забезпечення національної безпеки.
Результати. Забезпечення інформаційної безпеки стає пріоритетом для державної політики через зростання важливості інформації та розвитку нових технологій, що створюють виклики для національної безпеки, зокрема в умовах гібридної війни. Визначено, що для ефективної стратегії національної безпеки необхідно враховувати геополітичні, технологічні та соціальні фактори, а також розвиток кібербезпеки через цифрову трансформацію та модернізацію інформаційної інфраструктури. Важливими напрямками є удосконалення нормативно-правової бази, підвищення рівня інформаційної грамотності та активна співпраця з міжнародними партнерами для налагодження кіберзахисту.
Висновки. У сучасних умовах глобалізації та цифровізації інформаційна безпека набуває стратегічного значення для національної безпеки. Виклики, пов'язані з гібридними загрозами та кіберконфліктами, вимагають комплексного підходу до забезпечення захисту інформації на всіх рівнях. Розробка стабільної інформаційної політики, що враховує політичні, економічні та геополітичні фактори, є ключовою для збереження національних інтересів. Важливим є баланс між відкритістю інформації та її безпекою, особливо в демократичних країнах. Інтеграція цифрових технологій надає нові можливості для зміцнення кібербезпеки, але стикається з викликами інституційних змін, фінансових обмежень і зовнішньополітичних загроз
Удосконалення підготовки кадрів для використання ресурсного потенціалу туризму
Full text linkBoth developed and developing countries are investing significantly in the tourism industry to capture a larger share of the growing global tourism market. In the highly competitive global travel market, gaining a competitive advantage heavily depends on customer satisfaction and service quality. The connection between the service provider and the consumer, as well as the nature of tourism as a service sector, underscores the need for the development of human aspects in this field.
Today, the importance of tourism education is increasing globally. As a result, the rapidly growing tourism industry is seeking more skilled and knowledgeable experts. Currently, high-level tourism education and human resource development require continuous attention. Planning tourism education in line with specific objectives will create conditions for achieving the desired outcomes. Improving the qualifications of tourism workers is an essential condition for ensuring the competitiveness of the tourism industry in any country. There is a direct proportional relationship between the revenue generated from tourism services in a country and the demand for tourism services in that country. The key factor affecting the demand for tourism services is the country's existing tourism potential. Based on this, it is necessary to enrich the tourism potential by enhancing the qualification level of personnel and transforming it into a high-quality tourism service. This is where the increasing importance of skilled personnel in the tourism sector becomes apparent. Otherwise, the revenues from the international tourism market will never reach the desired level. For instance, tourism products that are not presented in a high-quality manner by skilled tourism personnel may not gain consumer preference and, indirectly, may decrease in competitiveness.
Tourism training is included in general education. As a result, the objectives of national education and tourism education are developed simultaneously (Sabzaliyev, & Guliyev, 2014). In conclusion, we can understand how crucial human resource potential is for tourism.Як розвинені країни, так і країни, що розвиваються, інвестують значні кошти в індустрію туризму, щоб захопити більшу частку зростаючого світового ринку туризму. На висококонкурентному світовому туристичному ринку отримання конкурентної переваги значною мірою залежить від задоволеності клієнтів і якості обслуговування. Зв'язок між постачальником послуг і споживачем, а також природа туризму як сфери послуг підкреслюють необхідність розвитку людських аспектів у цій сфері.
Сьогодні важливість туристичної освіти зростає у всьому світі. Як наслідок, індустрія туризму, яка швидко розвивається, шукає більш кваліфікованих і обізнаних експертів. В даний час туристична освіта високого рівня та розвиток людських ресурсів потребують постійної уваги. Планування туристичної освіти відповідно до конкретних завдань створить умови для досягнення бажаних результатів. Підвищення кваліфікації працівників сфери туризму є неодмінною умовою забезпечення конкурентоспроможності туристичної галузі будь-якої країни. Існує пряма пропорційна залежність між доходом, отриманим від туристичних послуг у країні, та попитом на туристичні послуги в цій країні. Ключовим фактором, що впливає на попит на туристичні послуги, є наявний туристичний потенціал країни. Виходячи з цього, необхідно збагачувати туристичний потенціал шляхом підвищення кваліфікаційного рівня персоналу та перетворення його на якісну туристичну послугу. Саме тут стає очевидним зростаюче значення кваліфікованого персоналу в туристичному секторі. Інакше доходи від ринку міжнародного туризму ніколи не досягнуть бажаного рівня. Наприклад, туристичні продукти, які не представлені високоякісним чином кваліфікованим туристичним персоналом, можуть не отримати споживчих переваг і, опосередковано, можуть знизити конкурентоспроможність.
Туристична підготовка входить до загальноосвітньої. У результаті завдання національного виховання та туристичної освіти розробляються одночасно (Сабзалієв, & Гулієв, 2014). Підсумовуючи, ми можемо зрозуміти, наскільки важливий потенціал людських ресурсів для туризму
Постсатаністські групи як складові контркультурних рухів на території США у другій половині ХХ ст.
Full text linke spheres of religiosity and counterculture, which led to the emergence of new spiritual phenomena. One such phenomenon is post-Satanism, a form of alternative religiosity that manifests as a protest against traditional sacrality and social norms. Despite its growing influence, this issue remains almost unexamined in Ukrainian historiography. The purpose of this study is to identify the specific features of post-Satanism as a sociocultural and religious phenomenon within the context of Western civilization in the second half of the 20th and early 21st centuries. Particular attention is given to the genesis of post-Satanist churches in the United States, their ideology, symbolic language, and the transformation of perceptions of religiosity, rebellion, and freedom.Results. The article characterizes the mechanisms of post-Satanism formation in the context of modern spiritual searches and countercultural movements. It establishes that post-Satanic groups function not only as religious entities but also as a form of protest against the dominant monotheistic discourse. The influence of these movements on identity processes, particularly among youth, is highlighted, along with the traits of post-Satanic religiosity, which is based on philosophical atheism, ethical individualism, and theatrical opposition.Conclusions. Post-Satanism should be understood as a complex cultural-religious phenomenon that goes beyond traditional religious frameworks. It responds to the crisis of the sacred in the conditions of late modernity and represents a tendency toward «counter-cult» religiosity, combining individualistic meaning-seeking, criticism of religious orthodoxy, and new forms of self-identification.Актуальність. У другій половині ХХ – на початку ХХІ століття західна цивілізація зазнала глибоких трансформацій у сфері релігійності та контркультури, що зумовило появу нових духовних явищ. Одним із таких феноменів є постсатанізм — форма альтернативної релігійності, що репрезентує протест проти традиційної сакральності та соціальних норм. Незважаючи на його зростаючий вплив, в українській історіографії ця тема досі майже не досліджувалася. Метою дослідження є з’ясування особливостей постсатанізму як соціокультурного й релігійного феномена у контексті західної цивілізації другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Особливу увагу приділено генезі постсатаністських церков у США, їхній ідеології, символічній мові, а також трансформації уявлень про релігійність, бунт і свободу.Результати. У межах дослідження охарактеризовано механізми формування постсатанізму в контексті новітніх духовних пошуків і контркультурних рухів. Встановлено, що постсатаністські групи діють не лише як релігійні утворення, а й як вираз протесту проти домінантного монотеїстичного дискурсу. Визначено їхній вплив на ідентичнісні процеси, особливо серед молоді, а також описано характерні риси постсатаністської релігійності, яка ґрунтується на філософському атеїзмі, етичному індивідуалізмі та театралізованій опозиції.Висновки. Постсатанізм слід розглядати як складний культурно-релігійний феномен, що виходить за межі традиційного розуміння релігії. Він є реакцією на кризу сакрального в умовах пізньої модерності, демонструючи тенденцію до «контркультової» релігійності, в якій поєднуються індивідуалістичні пошуки сенсу, критика релігійної ортодоксії та нові форми самоідентифікації
Діалектика кінообразу: філософське осмислення кіномистецтва
Full text linkRelevance. Cinema as an art form occupies a central place in contemporary culture, synthesizing the expressive means of various artistic forms and shaping new modes of aesthetic and philosophical comprehension of reality. In the context of global transformations in media and culture, the study of cinema through the lens of philosophical dialectics is particularly significant, as it enables the revelation of its ontological and aesthetic specificity. Thus, the philosophical analysis of cinema is relevant for systematizing theoretical approaches and defining its place within the humanities.Objective. The article aims to philosophically conceptualize cinema as a synthetic art form that dialectically sublates (aufhebt) previous artistic forms, thereby forming a new aesthetic reality. The study employs Hegel’s concept of Aufhebung to analyze the contradictions between the form and content of the cinematic image and to define cinema as a universal modification of art. Results. It has been revealed that cinema represents the culmination of the dialectical development of art, as it synthesizes elements of architecture, sculpture, painting, music, poetry, and theater, transforming them into a new spatio-temporal form. It has been established that the cinematic image functions as a dynamic interplay of content (symbolic narratives, cultural codes) and form (montage, rhythm, frame composition), generating aesthetic tension and opening space for interpretation. It has been clarified that Hegel’s notion of Aufhebung allows cinema to be interpreted as a sublated form that not only integrates but also sublimates previous arts, creating a new ontological reality. The specificity of cinematic conventionality has been characterized, reflecting the symbolic, classical, and romantic stages of art through close-ups, montage, and perspective. The influence of technological and worldview changes on the formation of cinema as an art of movement, uniting the sensory givenness of nature and the speculative reality of human consciousness, has been evaluated. Conclusions. Cinema emerges as a philosophically sublated form of art that integrates the materiality, plasticity, dynamics, and inwardness of previous artistic forms, forming a new aesthetic truth. It has been established that the contradiction between the form and content of the cinematic image is the source of its artistic energy. The necessity of metanarrative systematization of film studies in Ukraine to overcome the fragmentation of humanities research has been noted. Cinema, as a universal modification of art, aligns with the worldview of modernity and postmodernity, opening new perspectives for philosophical analysis.Актуальність. Кінематограф як мистецтво займає центральне місце в сучасній культурі, синтезуючи виражальні засоби різних мистецьких форм і формуючи нові способи естетичного та філософського осмислення реальності. У контексті глобальних трансформацій медіа та культури дослідження кіномистецтва через призму філософської діалектики набуває особливої значущості, оскільки дозволяє розкрити його онтологічну та естетичну специфіку. Отже, філософський аналіз кіно є актуальним для систематизації теоретичних підходів і визначення його місця в гуманітарних студіях. Метою статті є філософське осмислення кіномистецтва як синтетичної форми мистецтва, що діалектично знімає попередні мистецькі форми, формуючи нову естетичну реальність. У дослідженні застосовано гегелівську концепцію Aufhebung для аналізу суперечностей між формою та змістом кінообразу, а також для визначення кіно як універсальної модифікації мистецтва. Результати. Виявлено, що кіномистецтво є кульмінацією діалектичного розвитку мистецтва, адже синтезує елементи архітектури, скульптури, живопису, музики, поезії та театру, трансформуючи їх у нову просторово-часову форму. Встановлено, що кінообраз виступає динамічною взаємодією змісту (символічні наративи, культурні коди) та форми (монтаж, ритміка, композиція кадру), що породжує естетичну напругу та відкриває простір для інтерпретації. З’ясовано, що гегелівське поняття Aufhebung дозволяє інтерпретувати кіно як зняту форму, яка не лише поєднує, а й сублімує попередні мистецтва, створюючи нову онтологічну реальність. Охарактеризовано специфіку кінематографічної умовності, яка відображає символічний, класичний і романтичний етапи мистецтва через великий план, монтаж і ракурс. Оцінено вплив технологічних і світоглядних змін на формування кіно як мистецтва руху, що об’єднує почуттєву даність природи та умоглядну реальність людської свідомості. Висновки. Кіномистецтво постає як філософськи знята форма мистецтва, що поєднує матеріальність, пластичність, динаміку та внутрішність попередніх мистецьких форм, утворюючи нову естетичну істину. Встановлено, що суперечність між формою та змістом кінообразу є джерелом його художньої енергії. Констатовано необхідність метанаративного систематизування кінознавчих досліджень в Україні для подолання фрагментарності гуманітарних студій. Кіно як універсальна модифікація мистецтва відповідає світовідчуттю модерності та постмодерності, відкриваючи нові перспективи для філософського аналізу
Деструктивний вплив РПЦ на мешканців тимчасово окупованих територій: зміна поведінкових практик та соціально-психологічного стану під впливом пропаганди
Full text linkIn the context of war, religion in the temporarily occupied territories of Ukraine has acquired a new function - it serves as a tool of political influence, ideological mobilization, and legitimization of aggression. The Russian Orthodox Church (ROC) plays a central role in this process, as its activities have become an integral part of the occupation policy.Problem Statement. Despite growing academic interest in the role of religion during armed conflicts, the sociological dimension of how religion is used as a tool of propaganda in the temporarily occupied territories remains underexplored. Particular attention should be paid to the mechanisms through which religion is embedded in systems of control, ideological pressure, and identity transformation.This article aims to analyze the functioning of the religious sphere in the temporarily occupied territories of Ukraine during the Russian-Ukrainian war, identify key mechanisms of propaganda employed by the ROC, and explore the transformation of religious identity and behavioral practices under the influence of politicized religion and information pressure.Results. The study identifies five key mechanisms of religious propaganda: legitimisation of war, fostering of social division, manipulation of historical memory, control over religious holidays and rituals, and the discrediting of other religious communities. It also records shifts in behavioural strategies - from conformism to distancing from religion.Conclusions. Religion in the TOT is increasingly utilised as a mechanism of control and ideological influence. The Russian Orthodox Church reinforces pro-Russian identity, suppresses alternative religious traditions, and intensifies social tensions.Релігія на тимчасово окупованих територіях України у контексті війни набуває нового значення - вона стає інструментом політичного впливу, мобілізації та легітимації агресії. Ключову роль у цьому процесі відіграє Російська православна церква (РПЦ), діяльність якої стала частиною окупаційної політики.Проблематика. Попри зростання уваги до релігійного чинника у війнах, соціологічні аспекти вивчення використання релігії як засобу пропаганди на ТОТ залишаються малодослідженими. Особливу актуальність має виокремлення механізмів, через які релігія інтегрується в систему контролю та ідеологічного впливу на ідентичність.Мета. Проаналізувати особливості функціонування релігійної сфери на тимчасово окупованих територіях України в умовах російсько-української війни, виявити механізми пропагандистського впливу Російської православної церкви (РПЦ) на місцеве населення та дослідити трансформації релігійної ідентичності й поведінкових практик під впливом політизації релігії та інформаційного тиску.Методи. Використано якісний підхід - глибинні інтерв’ю з мешканцями ТОТ Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і Криму, зібрані у 2024–2025 роках. Застосовано тематичний аналіз і інтерпретацію ключових смислових наративів.Результати. Визначено п’ять механізмів релігійної пропаганди: легітимація війни, соціальний розкол, маніпуляція історичною пам’яттю, контроль за релігійними святами та ритуалами, дискредитація інших релігій. Зафіксовано зміну поведінкових стратегій - від конформізму до відсторонення від релігії.Висновки. Релігія на ТОТ дедалі частіше використовується як інструмент контролю. РПЦ сприяє формуванню проросійської ідентичності, витісненню альтернативних релігій і посиленню соціальних напружень.Ключові слова: релігія, пропаганда, тимчасово окуповані території, Російська православна церква, поведінкові практики, соціально-психологічний ста
Інструментарій регулятивного впливу центрального банку на валютний ринок країни
Full text linkRelevance. The Ukrainian economy has always been and remains vulnerable to exchange rate fluctuations, which is a powerful inflationary factor. Therefore, currency regulation is an important mechanism for ensuring macroeconomic stability and protecting the economy from external shocks. It plays an important role in maintaining the country's monetary stability, curbing inflation, and ensuring conditions for foreign economic activity. The article examines the essence of currency regulation, various instruments of its implementation, their advantages and disadvantages, and analyses the effectiveness of their application.The purpose of the article is defining the essence and peculiarities of the use of currency regulation tools and their impact on the country's foreign exchange market.Results. The essence of currency regulation is defined, specifying the specifics of the application of the instruments of the State's currency policy. An analysis of the functionality of currency regulation instruments in Ukraine for 2020-2024 is carried out. It is substantiated that an important tool for intensifying and expanding the range of currency relations is to take into account and minimise the risk of their implementation. External and internal methods of currency risk management for banking and non-banking institutions are systematised.Conclusions. Based on the results, it is determined that: currency regulation is a fundamental element of the currency policy of any state aimed at ensuring economic stability and achieving sustainable economic growth; effective currency regulation requires a comprehensive and balanced use of various instruments, the choice of which depends on current macroeconomic conditions, currency policy objectives and the level of risks; еffective currency risk management is crucial for the stability of the foreign exchange market as a whole, as well as for the success of foreign exchange transactions by banks and non-banks.Актуальність. Українська економіка була і залишається вразливою до коливань валютного курсу, що є потужним інфляційним фактором. Тому важливим механізмом забезпечення макроекономічної стабільності та захисту економіки від зовнішніх шоків є валютне регулювання. Воно відіграє важливу роль у підтримці монетарної стабільності країни, стримуванні інфляції та забезпеченні умов для зовнішньоекономічної діяльності. В статті досліджено суть валютного регулювання, різні інструменти його реалізації, їх переваги та недоліки, а також проаналізовано ефективність їх застосування.Метою дослідження є визначення суті, особливості застосування інструментарію валютного регулювання та його впливу на валютний ринок країни. Результати. Визначено суть валютного регулювання із конкретизацією особливостей застосування інструментів валютної політики держави. Проведено аналіз функціоналу інструментів валютного регулювання в Україні за 2020-2024 рр. Обґрунтовано, що важливим інструментом активізації та розширення спектру валютних відносин є врахування та мінімізація ризиковості їх здійснення. Систематизовано зовнішні та внутрішні методи управління валютними ризиками банківських та небанківських установ.Висновки. На основі результатів визначено, що: валютне регулювання є фундаментальним елементом валютної політики будь-якої держави, спрямованим на забезпечення стабільності економіки та досягнення стійкого економічного зростання; ефективне валютне регулювання вимагає комплексного та збалансованого застосування різних інструментів, вибір яких залежить від поточних макроекономічних умов, цілей валютної політики та рівня ризиків; вирішальне значення для стабільності функціонування валютного ринку загалом, а також успіху здійснення валютних операцій банків і небанківських установ має ефективне управління валютними ризиками
У пошуках утрачених геномів: уроки Паабо для України (Рецензія на книгу Сванте Паабо «Неандерталець. У пошуках утрачених геномів». Рівне: Бородатий Тамарин, 2025.)
Full text linkReview of the book by Svante Raabo "Neanderthal. In Search of Lost Genomes". Rivne: Bearded Tamarin, 2025.Рецензія на книгу Сванте Паабо «Неандерталець. У пошуках утрачених геномів». Рівне: Бородатий Тамарин, 2025
Досвід використання сервіс-дизайну для цифрових проєктів публічної історії
Full text linkRelevance. The article discusses the role of public history projects in popularizing historical knowledge among a broad audience. Through digital technologies such as virtual museums, online archives, and interactive exhibitions, these initiatives lower the barriers to accessing history by providing interactive engagement with materials. They allow citizens to participate in creating historical narratives, bringing attention to voices often overlooked in traditional history. Digital projects open new opportunities for learning and interaction through multimedia elements and crowdsourcing.
Research goal. To explore how service design approaches can be applied to improve the effectiveness, audience engagement, and inclusivity of digital public history projects.
Results. Digital projects in museums, such as virtual tours, 360-degree views, and interactive timelines, allow for the exploration of history in a new format that meets the demands of modern users. This not only helps preserve cultural heritage but also ensures long-term access to historical materials, even in times of crisis. Through crowdsourcing, a collective historical record is created, expanding narratives and strengthening the connection between the past and present. Projects implemented based on service design principles increase visitor engagement through intuitive interfaces.
Conclusions. Digital public history projects allow for the rethinking of historical events and make them accessible to a wider audience. Interactive technologies such as AR/VR, gamification, and 3D visualizations provide new opportunities for exploring history. Service design in museums allows for the creation of personalized platforms that enhance visitor engagement, ensuring the integration of modern technologies to improve accessibility and learning effectiveness.Актуальність. Стаття розглядає роль проєктів публічної історії в популяризації історичних знань серед широкої аудиторії. Завдяки цифровим технологіям, таким як віртуальні музеї, онлайн-архіви та інтерактивні виставки, ці ініціативи знижують бар'єри для доступу до історії, забезпечуючи інтерактивну взаємодію з матеріалами. Вони дозволяють громадянам брати участь у створенні історичних наративів, залучаючи голоси, що часто залишаються поза увагою традиційної історії. Цифрові проєкти відкривають нові можливості для навчання та взаємодії через мультимедійні елементи та краудсорсинг.
Мета дослідження. Дослідити, як підходи сервіс-дизайну можуть бути застосовані для покращення ефективності, залучення аудиторії та інклюзивності в цифрових проєктах публічної історії.
Результати. Цифрові проєкти в музеях, такі як віртуальні тури, 360-градусні огляди та інтерактивні часові шкали, дозволяють досліджувати історію в новому форматі, що відповідає вимогам сучасного користувача. Це не тільки допомагає зберегти культурну спадщину, але й забезпечує довготривалий доступ до історичних матеріалів, навіть у кризових ситуаціях. Через краудсорсинг створюється колективний історичний запис, що дозволяє розширити наративи та зміцнити зв'язок між минулим і теперішнім. Проєкти, реалізовані за принципами сервіс-дизайну, підвищують залучення відвідувачів через інтуїтивно зрозумілі інтерфейси.
Висновки. Цифрові проєкти публічної історії дозволяють переосмислити історичні події та зробити їх доступними для ширшої аудиторії. Інтерактивні технології, такі як AR/VR, гейміфікація та 3D-візуалізації, надають нові можливості для дослідження історії. Сервіс-дизайн у музеях дозволяє створювати персоналізовані платформи, що підвищують залучення відвідувачів, забезпечуючи інтеграцію сучасних технологій для підвищення доступності та ефективності навчання
Cуспільно-політичні ідеї в таджицькій літературі 1917-1951 років
Full text linkRelevance. The article examines the socio-political and philosophical ideas reflected in Tajik literature between 1917 and 1951, a period marked by radical transformations in the cultural, ideological, and intellectual life of the region. As Tajik society transitioned from feudal-nationalist frameworks to socialist ideals, literature became a crucial instrument in articulating new social values. The relevance of this research lies in exploring how literary texts served as both reflections and agents of socio-political change in Central Asia. The purpose of the study is to analyze how philosophical and ideological themes–such as justice, national identity, internationalism, and cultural modernization–were articulated in the works of key Tajik authors of the Soviet era. The article seeks to highlight the educational and transformative role of literature during this transitional period.Results. The research demonstrates that Tajik literature of this era functioned as a medium for promoting socialist realism, national consciousness, and cross-cultural solidarity. It provides a detailed analysis of selected works by authors such as Sadriddin Aini, Abulkasim Lahuti, Mirzo Tursunzade, and Payrav Soleimani. For instance, Aini’s narratives reveal strong critiques of feudal oppression and emphasize the role of education, while Lahuti’s revolutionary poetry champions liberty and human rights. Tursunzade’s civic lyrics reflect the spirit of international cooperation and cultural integration. These texts not only document historical shifts but also help shape a new philosophical worldview rooted in justice and progress.Conclusions. The findings of the study underscore the value of Tajik literature from 1917 to 1951 as a form of social philosophy. Through artistic imagery and symbolic narratives, it contributed to the redefinition of human roles and responsibilities in society, offering alternative perspectives on nation-building, culture, and ideological discourse. This body of literature represents both an artistic legacy and a philosophical foundation relevant to the broader understanding of postcolonial identity formation and cultural transformation in the Soviet East.атурі 1917–1951 років – періоду, який ознаменувався глибокими трансформаціями культурного, ідеологічного та інтелектуального життя регіону. В умовах переходу таджицького суспільства від феодально-націоналістичних уявлень до соціалістичних ідеалів література стала важливим інструментом формування нових соціальних цінностей. Актуальність дослідження полягає в осмисленні літературного тексту як дзеркала та активного чинника суспільних змін у Центральній Азії. Метою дослідження є аналіз філософських та ідеологічних мотивів – таких як соціальна справедливість, національна ідентичність, інтернаціоналізм та культурна модернізація – у творах ключових таджицьких авторів радянської доби. У статті також наголошується на освітній та перетворювальній ролі літератури в контексті суспільних змін.Результати. У результаті дослідження з’ясовано, що таджицька література зазначеного періоду виступала не лише засобом художнього вираження, а й механізмом поширення соціалістичного реалізму, національної свідомості та міжкультурної солідарності. У статті детально проаналізовано твори Садріддіна Айні, Абулкасима Лахуті, Мірзо Турсунзаде та Пайрава Сулаймоні. Наприклад, Айні у своїх новелах порушує теми феодального гніту та важливості освіти, Лахуті у поезії утверджує ідеї свободи й гідності, а Турсунзаде акцентує на інтернаціональній співпраці та культурному діалозі. Ці твори не лише відображають історичні події, а й формують нову світоглядну парадигму, засновану на гуманізмі та прогресі.Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що таджицька література 1917–1951 років є важливим джерелом соціальної філософії. Через художні образи, символи та метафори вона сприяла переосмисленню ролі особистості в суспільстві, її прав та обов’язків, а також запропонувала альтернативний погляд на процеси націєтворення, культурну спадщину та ідеологічний дискурс. Література цього періоду становить не лише естетичну, а й філософську цінність для розуміння історичних процесів і сучасних викликів постколоніального простор