Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Ідеологія «Русского мира» і українська мова (імперська доба)
Get PDFThe article examines the state of the Ukrainian language through the prism of the formation and development of the «Russian world» of the times of the Russian Empire. The content of the Russian geopolitical concept – the ideology of the «Russian world», which is based on Russian language and Russian culture – has been revealed.
It is emphasized that the Moscow language and the corresponding culture were absent on Ukrainian territory during the Lithuanian-Russian statehood and the times of the Commonwealth.
The article notes that the most significant basis for the spread of the Ukrainian language is the state form of society organization. National and cultural rise in Ukraine provided an opportunity to embark on the path of creation and development of national statehood, which opened up new possibilities for the development of Ukrainian culture and language.
The development of the Ukrainian language in the political, educational and religious spheres is examined. Significant achievements of Ukrainians in preserving Rus-Ukrainian culture in the struggle against the «Latin world» due to the creation of a national network of public educational institutions have been revealed; the following institutions were created: fraternal and Cossack (Sich), as well as monastic and church-parish schools, in which the Ukrainian language played an important role.
The author emphasizes the prominent place of the folk speech within the confessional practice, translation of religious texts and Ukrainian-language sermons, because it significantly raised the prestige of the folk speech in society and the Orthodox world.
It is shown that the formation of Moscow-Russian statehood is directly related to the formation of the world space of the «Russian world» – the expansionist policy of «gathering Russian lands», naming Moscow tsars as «sovereigns of all Russia», implementing the idea of «Moscow as the Third Rome», etc.
An analysis of the influence of the unification policy of the Russian Empire in the political, religious and educational spheres of public life, under which the Ukrainian language was completely pushed out of administrative and political use due to the liquidation of the Cossack autonomy (Hetmanate), of the church sphere as a result of the displacement of the folk speech from liturgical practice, of the educational sphere through the creation and formation of the imperial educational system, which led to an extremely low level of education among Ukrainians is proposed.
It is emphasized that the formation of the world space of the «Russian world» made it impossible for the peoples of the Russian Empire, especially Ukrainians and Belarusians who were the closely related linguistically and culturally, to develop freely.В статті розглядається стан української мови крізь призму становлення та розвитку «Русского мира» часів Російської імперії. Розкривається зміст російського геополітичного концепту – ідеології «Русского мира», що своїм культурним підґрунтям має російську мову та російську культуру.
Підкреслюється, що московська мова та відповідна культура були відсутні на українських теренах за часів Литовсько-Руської державності та в Речі Посполитій.
В статті зазначається, що найзначнішим підґрунтям поширення української мови є державна форма організації суспільства. Національно-культурне піднесення в Україні дало можливість стати на шлях створення та розвитку національної державності, що відкривало нові можливості для розвитку української культури та мови.
Здійснено огляд розвитку української мови в політичній, освітній та релігійній царинах. Розкрито значні здобутки українства на шляху збереження русько-української культури в боротьбі з «латинським світом» внаслідок створення національної мережі народних освітніх закладів: братських та козацьких (січових), а також монастирських та церковно-парафіяльних шкіл, в яких вагоме місце відводилось українській мові.
Автор відзначає чільне місце народної мови в межах конфесійної практики, перекладу релігійних текстів та україномовної проповіді, адже це значно піднімало престиж народної мови в суспільстві та православному світі.
Показано, що становлення московсько-російської державності безпосередньо пов'язане з формуванням світопростору «Русского мира» – експансіоністська політика «збирання руських земель», іменування московських царів себе як «государів всєя Русі», впровадження в життя ідеї «Москви як Третього Риму» тощо.
Пропонується аналіз впливу уніфікаційної політики Російської імперії в політичній, релігійній та освітній сферах суспільного життя, за якої було повністю витіснено українську мову з адміністративно-політичного вжитку внаслідок ліквідації козацької автономії (Гетьманщини); з церковної сфери внаслідок витіснення народної мови з богослужбової практики; з освітньої сфери через створення та формування імперської освітньої системи, що призвело до вкрай низького рівня освіти серед українців.
Підкреслюється, що формування світопростіру «Русского мира» унеможливлювало вільний розвиток народів Російської імперії, особливо близькоспоріднених мовно й культурно українців та білорусів.В статті розглядається стан української мови крізь призму становлення та розвитку «Русского мира» часів Російської імперії. Розкривається зміст російського геополітичного концепту – ідеології «Русского мира», що своїм культурним підґрунтям має російську мову та російську культуру.
Підкреслюється, що московська мова та відповідна культура були відсутні на українських теренах за часів Литовсько-Руської державності та в Речі Посполитій.
В статті зазначається, що найзначнішим підґрунтям поширення української мови є державна форма організації суспільства. Національно-культурне піднесення в Україні дало можливість стати на шлях створення та розвитку національної державності, що відкривало нові можливості для розвитку української культури та мови.
Здійснено огляд розвитку української мови в політичній, освітній та релігійній царинах. Розкрито значні здобутки українства на шляху збереження русько-української культури в боротьбі з «латинським світом» внаслідок створення національної мережі народних освітніх закладів: братських та козацьких (січових), а також монастирських та церковно-парафіяльних шкіл, в яких вагоме місце відводилось українській мові.
Автор відзначає чільне місце народної мови в межах конфесійної практики, перекладу релігійних текстів та україномовної проповіді, адже це значно піднімало престиж народної мови в суспільстві та православному світі.
Показано, що становлення московсько-російської державності безпосередньо пов'язане з формуванням світопростору «Русского мира» – експансіоністська політика «збирання руських земель», іменування московських царів себе як «государів всєя Русі», впровадження в життя ідеї «Москви як Третього Риму» тощо.
Пропонується аналіз впливу уніфікаційної політики Російської імперії в політичній, релігійній та освітній сферах суспільного життя, за якої було повністю витіснено українську мову з адміністративно-політичного вжитку внаслідок ліквідації козацької автономії (Гетьманщини); з церковної сфери внаслідок витіснення народної мови з богослужбової практики; з освітньої сфери через створення та формування імперської освітньої системи, що призвело до вкрай низького рівня освіти серед українців.
Підкреслюється, що формування світопростіру «Русского мира» унеможливлювало вільний розвиток народів Російської імперії, особливо близькоспоріднених мовно й культурно українців та білорусів
Проблеми понятійного забезпечення дослідження актуального стану українського суспільства в контексті соціологічного аналізу етносоціокультурних явищ і процесів
Get PDFThe current state of Ukrainian society, starting with the events of 2014, requires a rethinking of the basic categories of sociological analysis of ethno-socio-cultural phenomena and processes. The aim of the article is to reveal the expediency of improving existing and forming new concepts, designed to reflect the characteristics of the current state of Ukrainian society deeply, essentially and accurately, its ethno-cultural and civic-political structure.
This article substantiates the following items: the use of the ‘ethnos’ terms for the purpose of the denotation of a set of the most general dimensions of the specific class of social communities; the expediency of ‘demos’ term usage to reflect the characteristics of a specific, civil political identity. It is proved that ethnic community is a holistic set of such common (generic) properties as own, immanent only to this community culture (language), self-identification, awareness of their identity, sovereignty, enshrined in the self-name (ethnonym) and the corresponding activity, the presence of a historical model social organization.
It is emphasized that the socio-cultural dimensions instilled in Ukrainians by the hostile Moscow-Horde civilization did not disappear together with the state, which was a form of existence of this civilization. Ukrainian society today remains a complex mixture of dimensions of both European civilizations, to which it belongs organically, and Moscow-Horde, which continues to exert its influence on Ukraine and Ukrainians, in particular, and the war. It turns out that the study of the current state of Ukrainian society requires not only highly intelligent researchers, not only hard work, but also a powerful arsenal of concepts, tools of scientific penetration into the essential characteristics of social reality. Emphasizes the inadmissibility of using the term ‘political nation’ usage as such that contradicts with the methodology of scientific concepts formulating.Сучасний стан українського суспільства, починаючи з подій 2014 р., потребує переосмислення базових категорій соціологічного аналізу етносоціокультурних явищ і процесів. Метою статті є розкриття доцільності вдосконалення існуючих та формування нових понять, покликаних глибоко, сутнісно і достовірно відображувати характеристики актуального стану українського суспільства, його етнокультурну та громадянсько-політичну структуру.
У статті обґрунтовується доцільність застосування термінів «етнос» для позначення ним сукупності найзагальніших вимірів особливого класу соціальних спільностей та «демос» із метою відображення ним характеристик специфічної, громадянсько-політичної ідентичності. Доведено, що етнічна спільність є цілісною сукупністю таких загальних (родових) властивостей, як власна, іманентна тільки цій спільності культура (мова), самоідентифікація, усвідомлення своєї самобутності, суверенності, закріпленої у самоназві (етнонімі) та у відповідній діяльності, наявність певної історичної моделі соціальної організації.
Підкреслюється, що соціокультурні виміри, прищеплюванні українству ворожою йому московсько-ординською цивілізацією, не зникли разом з державою, яка була формою існування цієї цивілізації. Українське суспільство і сьогодні залишається складною сумішшю вимірів як європейської цивілізації, до якої воно органічно відноситься, так і московсько-ординської, котра продовжує чинити свій уплив на Україну і українство, зокрема, і війною. Доводиться, що дослідження актуального стану українського суспільства потребує не тільки високоінтелектуальних дослідників, не тільки копіткої праці, але і потужний арсенал понять, інструментів наукового проникнення у сутнісні характеристики соціальної реальності. Наголошується на неприйнятності застосування терміну «політична нація» як такого, що суперечить методології формулювання наукових понять.Сучасний стан українського суспільства, починаючи з подій 2014 р., потребує переосмислення базових категорій соціологічного аналізу етносоціокультурних явищ і процесів. Метою статті є розкриття доцільності вдосконалення існуючих та формування нових понять, покликаних глибоко, сутнісно і достовірно відображувати характеристики актуального стану українського суспільства, його етнокультурну та громадянсько-політичну структуру.
У статті обґрунтовується доцільність застосування термінів «етнос» для позначення ним сукупності найзагальніших вимірів особливого класу соціальних спільностей та «демос» із метою відображення ним характеристик специфічної, громадянсько-політичної ідентичності. Доведено, що етнічна спільність є цілісною сукупністю таких загальних (родових) властивостей, як власна, іманентна тільки цій спільності культура (мова), самоідентифікація, усвідомлення своєї самобутності, суверенності, закріпленої у самоназві (етнонімі) та у відповідній діяльності, наявність певної історичної моделі соціальної організації.
Підкреслюється, що соціокультурні виміри, прищеплюванні українству ворожою йому московсько-ординською цивілізацією, не зникли разом з державою, яка була формою існування цієї цивілізації. Українське суспільство і сьогодні залишається складною сумішшю вимірів як європейської цивілізації, до якої воно органічно відноситься, так і московсько-ординської, котра продовжує чинити свій уплив на Україну і українство, зокрема, і війною. Доводиться, що дослідження актуального стану українського суспільства потребує не тільки високоінтелектуальних дослідників, не тільки копіткої праці, але і потужний арсенал понять, інструментів наукового проникнення у сутнісні характеристики соціальної реальності. Наголошується на неприйнятності застосування терміну «політична нація» як такого, що суперечить методології формулювання наукових понять
Аксіометричні акценти сучасної державної молодіжної політики в Україні
Get PDFThe problem of public values and peculiarities of their formation presents the issues, which are not on the surface, and which are not discussed in the news channel studios, and which are not taught in schools and higher educational institutions. However, such an absence of them in informational space does not make them less important. It is even contrary in the modern informational world - the less the problem is spoken about, the less possibility to receive objective responses to the questions, which rise. Who is responsible for the formation of value-based orientations on the state level? Why, youth, in such a case, is the main target group? Which values help and facilitate state development and the absence of which performs destructive function? In which way can the state influence formation of value-based orientations of the modern youth?This article aims at distinguishing axiometrics of the state youth politics of Ukraine, as well as actualization of the value-based approach to the problem of youth development on the current stage. The following tasks should be performed for the realization of this aim:- determination of the theoretical grounds of the study (axiometrics, state youth politics, classification of values).- distinguishing value-based component in the offered state Programs of youth politics “Youth of Ukraine” (Molod Ukrayiny) for 2016–2020” and “Youth of Ukraine” (Molod Ukrayiny) for 2021–2025”.- a comparative analysis of the offered measures within the Programs;- update (actualization) of the additional axiometric factors on the state level.As the values belong to the philosophic and psychological category, and their classification, which gave the grounds to the study, was drawn upon Nosenko E. L., who published the work “Transformation of value-based orientations of youth on the modern stage of society development (Psychological aspect)” (Transformatsiya tsinninsnykh oriientatsii molodi na suchasnomu etapi rozvytky suspilstva (Psykholohichnyi aspect). On the state level, the study of the values was conducted by the doctor of political sciences Yuriy Shayhorodskyi in work “Axiometrics of state youth politics” (Aksiometriya derzhavnoyi molodizhnoyi polityky), Kanafotska H. P. “Formation of values of a modern person: factors, institutions, components and factors of influence” (Formuvannia tsinnostey suchasnoyi liudyny: factory, instytutsiyi, skledovi ta chynnyky vplyvu), M. P. Blikhar “Value-based orientations of student youth of Ukraine: sociological analysis of the problem” (Tsinnisni oriyentatsii studentskoyi molodi Ukrayiny: sotsiolohichnyi analiz problemy). State Programs of youth politics for 2016–2020 and 2021–2025 present the grounds for analytical research.Проблема общественных ценностей и особенностей их формирования - это вопрос, не лежащие на поверхности, не обсуждаются в студиях новостных каналов, не преподаются в школах и вузах. Однако такая их отсутствие в информационном пространстве не делает их менее важными. И даже в современном информационном мире, наоборот, чем меньше о ней говорят и вспоминают, тем меньше вероятность получить объективные ответы на вопросы, которые возникают. Кто на государственном уровне отвечает за формирование ценностных ориентаций? Почему молодежь является в этом случае основной целевой группой? Какие ценности помогают и способствуют развитию государства, а отсутствие которых выполняет деструктивную функцию? Каким образом государство может влиять на формирование ценностных ориентаций современной молодежи?Целью этой статьи является выделение аксиометрии государственной молодежной политики Украины, а также актуализация ценностного подхода к проблемам развития молодежи на современном этапе. Для реализации этой цели необходимо выполнить следующие задачи:- Определить теоретические основы исследования (аксиометрия, государственная молодежная политика, классификация ценностей);- выделить ценностную составляющую в предложенных государственных программах молодежной политики «Молодежь Украины» на 2016-2020 годы »и« Молодежь Украины »на 2021-2025 годы»;- провести сравнительный анализ предложенных мероприятий в рамках программ;- актуализировать дополнительные аксиометрични факторы на государственном уровне.Так как ценности - категория философская и психологическая, их классификация, которая легла в основу исследования, заимствованная у Носенко Э. Л., который опубликовал труд «Трансформация ценностных ориентаций молодежи на современном этапе развития общества (Психологический аспект)». Исследованием ценностей на государственном уровне занимались д. Полит. н. Юрий Шайгородский в работе «Аксиометрия государственной молодежной политики», Канафоцька Г. П. «Формирование ценностей современного человека: факторы, институты, составляющие и факторы влияния», М. П. Блихар «Ценностные ориентации студенческой молодежи Украины: социологический анализ проблемы». Основой аналитического исследования стали государственные программы молодежной политики на 2016-2020 гг. И 2021-2025 гг.Проблема суспільних цінностей та особливостей їх формування – це питання, що не лежать на поверхні, не обговорюються у студіях новинних каналів, не викладаються у школах та ВНЗ. Проте така їх відсутність в інформаційному просторі не робить їх менш важливими. І навіть у сучасному інформаційному світі, навпаки, чим менше про неї говорять та згадують, тим менша ймовірність отримати об’єктивні відповіді на запитання, що виникають. Хто на державному рівні відповідає за формування ціннісних орієнтацій? Чому молодь є у даному випадку основною цільовою групою? Які цінності допомагають та сприяють розбудові держави, а відсутність яких виконує деструктивну функцію? Яким чином держава спроможна впливати на формування ціннісних орієнтацій сучасної молоді?Метою цієї статті є виокремлення аксіометрії державної молодіжної політики України, а також актуалізація ціннісного підходу до проблем розвитку молоді на сучасному етапі. Для реалізації цієї мети необхідно виконати такі завдання: - окреслити теоретичне підґрунтя дослідження (аксіометрія, державна молодіжна політика, класифікація цінностей);- виокремити ціннісну складову у запропонованих державних Програмах молодіжної політики «Молодь України» на 2016–2020 роки» та «Молодь України» на 2021–2025 роки»;- провести порівняльний аналіз запропонованих заходів у рамках Програм;- актуалізувати додаткові аксіометричні фактори на державному рівні.Так як цінності – категорія філософська і психологічна, їх класифікація, котра лягла в основу дослідження, запозичена в Носенко Е. Л., котрий опублікував працю «Трансформація ціннісних орієнтацій молоді на сучасному етапі розвитку суспільства (Психологічний аспект)». Дослідженням цінностей на державному рівні займались д. політ. н. Юрій Шайгородський у праці «Аксіометрія державної молодіжної політики», Канафоцька Г. П. «Формування цінностей сучасної людини: фактори, інституції, складові та чинники впливу», М. П. Бліхар «Ціннісні орієнтації студентської молоді України: соціологічний аналіз проблеми». Основою аналітичного дослідження стали державні Програми молодіжної політики на 2016–2020 рр. та 2021–2025 рр
Соціальна дистанція молоді Луганської області: результати опитування
Get PDFThe article is devoted to the study of the social distance of the youth of Luhansk region. Social distance described as a certain degree of closeness and remoteness of people in relation to each other. It illustrates social relationships among people of different cultures, nationalities, social groups, so it is relevant for research. Exploring the problem of social distance, the author turns to the scientific works and research of such scientists as R. Park, E. Bogardus, V. Paniotto, N. Panina and others, describing their contribution to the development of science on this topic. The purpose of this article is to study the social distance of young people in Luhansk region, by conducting this study at the local level, which indicates the lack of such experience before. For this purpose, we chose the method of questionnaires, and 418 young people of Luhansk region of different ages and fields of activity acted as respondents. The study used a simplified method of E. Bogardus to measure the degree of social distance of respondents to representatives of certain social groups, and the terminology of interpretation of social distance by N. Panina. Also, a simplified scale of social distance was used, limited to three possible answers: "I agree to communicate with them personally", "I agree to accept them in society, but would like to avoid personal communication" and "No I want them to be in our society in general, ”and not only national minorities but also social groups of a marginal nature and representatives of sexual minorities were chosen as social groups. Particular attention was paid to the description of the results of the study. The study found that young people in Luhansk region have social closeness to residents of the European Union, are tolerant of people with disabilities, people with COVID-19 and IDPs, as well as socially distant from marginalized groups, sexual minorities and more. As a result, it was proved that the students have an average level of social distance.Статья посвящена исследованию социальной дистанции молодежи Луганской области. Социальную дистанцию можно описать как определенную степень близости и удаленности людей по отношению друг к другу. Она иллюстрирует социальные взаимоотношения среди представителей разных культур, национальностей, социальных групп, поэтому актуальна для научного исследования. Исследуя проблему социальной дистанции, автор обращается к научным работам и исследований таких ученых, как Р. Парк, Э. Богардус, В. Паниотто, Н. Панина и другие, описывая их вклад в развитие науки по данной теме. Целью данной статьи является исследование социальной дистанции молодежи Луганской области путем проведения данного исследования на местном уровне, что свидетельствует об отсутствии подобного опыта до этого. Для этого нами был выбран метод анкетирования, а в качестве респондентов выступили 418 человек молодежи Луганской области разного возраста и сферы деятельности. В исследовании была применена упрощенная методика Е. Богардуса для измерения степени социальной дистанцированности респондентов в отношении представителей отдельных социальных групп и терминология интерпретации социальной дистанции Н. Паниной. Также была использована упрощенная шкала социальной дистанции, ограничена тремя вариантами ответов: «Я согласен (а) общаться с ними лично», «Я согласен (а) принять их в обществе, но хотел (а) бы избегать личного общения» и «Не хочу , чтобы они вообще были в нашем обществе », а в качестве социальных групп было выбрано не только национальные меньшинства, но и социальные группы маргинального характера и представителей сексуальных меньшинств. Отдельное внимание было уделено описанию результатов проведенного исследования. В ходе исследования было установлено, что молодежь Луганской области имеет социальную близость с жителями Европейского Союза, проявляет толерантное отношение к инвалидам, людей больных COVID-19 и ВПО, а также социально отдаленные по отношению к представителям маргинальных групп, сексуальных меньшинств. В результате, было доказано, что представители учащейся молодежи имеют средний уровень социальной дистанции.Стаття присвячена дослідженню соціальної дистанції молоді Луганської області. Соціальну дистанцію можна описати як певний ступінь близькості та віддаленості людей по відношенню один до одного. Вона ілюструє соціальні взаємовідносини серед представників різних культур, національностей, соціальних груп, тому є актуальною для наукового дослідження. Досліджуючи проблему соціальної дистанції, автор звертається до наукових робіт та досліджень таких науковців, як Р. Парк, Е. Богардус, В. Паніотто, Н. Паніна та інші, описуючи їх внесок у розвиток науки з даної теми. Метою даної статті є дослідження соціальної дистанції молоді Луганської області шляхом проведення даного дослідження на місцевому рівні, що свідчить про відсутність подібного досвіду до цього. Для цього нами був обраний метод анкетування, а в якості респондентів виступили 418 осіб молоді Луганської області різного віку та сфери діяльності. У дослідженні була застосована спрощена методика Е. Богардуса для вимірювання ступеня соціальної дистанційованості респондентів щодо представників окремих соціальних груп та термінологія інтерпретації соціальної дистанції Н. Паніної. Також була використана спрощена шкала соціальної дистанції, обмежена трьома варіантами відповідей: «Я згоден(а) спілкуватися з ними особисто», «Я згоден(а) прийняти їх у суспільстві, але хотів(ла) би уникати особистого спілкування» та «Не хочу, щоб вони взагалі були в нашому суспільстві», а в якості соціальних груп було обрано не лише національні меншини, а й соціальні групи маргінального характеру та представників сексуальних меншин. Окрему увагу було приділено опису результатів проведеного дослідження. У ході дослідження було встановлено, що молодь Луганської області має соціальну близькість з жителями Європейського Союзу, проявляє толерантне відношення до інвалідів, людей хворих на COVID-19 та ВПО, а також соціально віддалені по відношенню до представників маргінальних груп, сексуальних меншин тощо. В результаті, було доведено, що представники учнівської молоді мають середній рівень соціальної дистанції
Етнополітичні виклики пандемії COVID-19: міжнародний та національний контексти
Get PDFThe article considers the current ethno-political challenges caused by the spread of the COVID-19 pandemic and the measures of the state to counter the spread of coronavirus infection. The analysis of humanitarian threats is carried out posed by the spread of the pandemic in the ethno-political sphere at the international and national levels. Attention is drawn to the growing vulnerability of certain ethnic and racial groups as a result of the pandemic, both from the coronavirus itself and from the socio-economic consequences of national governments' response to the pandemic. The aim of the article is to analyze the main ethno-political challenges of the COVID-19 pandemic at the international and national levels, as well as the priority goals of the policy to opposition the negative consequences of the spread of coronavirus in Ukraine.The article emphasizes the need for a comprehensive approach to the analysis of the disproportionate impact of COVID-19 on "vulnerable" groups from minority communities, in particular – socio-economic factors that cause the spread of coronavirus infection in multicultural communities and reduce the effectiveness of government pandemic policies. Among the main challenges of the COVID-19 pandemic are the ethno-political consequences of the pandemic, which are the growing inequality of certain minority groups, discrimination and the conflict-generating potential of interethnic/racial relations within multicultural societies. The article emphasizes the need for a comprehensive approach to the analysis of the disproportionate impact of COVID-19 on "vulnerable" groups from minority communities and the growing conflict potential of interethnic / racial relations within multicultural societies.The ethno-political factors of influence of the COVID-19 pandemic on the Ukrainian society, actual questions of formation and realization of the state policy in the ethnonational sphere concerning protection of vulnerable groups and counteraction to displays of interethnic intolerance are considered. The most vulnerable groups that have suffered the most from the socio-economic consequences of the pandemic and the forms of interethnic intolerance in Ukrainian society during this period have been identified. The article concludes that the effectiveness of the implemented anti-epidemic measures of national governments depends on the state policy in the ethno-political sphere. Also, the importance of further analysis and prevention of ethno-political challenges caused by the COVID-19 pandemic to preserve the domestic political stability of the state and develop an effective policy of preserving interethnic harmony in Ukraine is stated.В статье рассмотрены актуальные этнополитические вызовы, обусловленные распространением пандемии COVID-19 и мерами политики государств по противодействию распространения коронавирусной инфекции. Осуществлен анализ гуманитарных угроз, связанных с распространением пандемии, в этнополитической плоскости на международном и национальном уровнях. Обращено внимание на растущую уязвимость определенных этнических и расовых групп вследствие пандемии как от самого коронавируса, так и от социально-экономических последствий действий национальных правительств противодействия пандемии.Целью статьи является анализ основных этнополитических вызовов пандемии COVID-19 на международном и национальном уровнях, а также приоритетных целей политики противодействия негативным последствиям распространения коронавируса в Украине.Среди основных вызовов пандемии COVID-19 выделены этнополитические последствия пандемии, заключающиеся в возрастающей неровности отдельных групп меньшинств, дискриминации и росте конфликтогенного потенциала межэтнических / расовых взаимоотношений внутри мультикультурных обществ. В статье подчеркивается необходимость комплексного подхода к анализу непропорционального влияния COVID-19 на уязвимые группы из числа сообществ меньшинств и факторов, снижающих эффективность государственных политик противодействия пандемии.Рассмотрены этнополитические факторы влияния пандемии COVID-19 на украинское общество, актуальные вопросы формирования и реализации государственной политики в этнонациональной сфере по защите уязвимых групп и противодействия проявлениям межэтнической нетерпимости. Определены наиболее уязвимые группы, наиболее пострадавших от социально-экономических последствий пандемии и формы проявления межэтнической нетерпимости в украинском обществе за этот период. В статье сделан вывод, что эффективность введенных противоэпидемических мероприятий национальных правительств зависит от политики государства в этнополитической сфере. Также констатируется значимость дальнейшего анализа и предупреждения этнополитических вызовов, обусловленных пандемией COVID-19 для сохранения внутриполитической стабильности государства и выработки эффективной политики сохранения межнационального согласия в Украине.У статті розглянуто актуальні етнополітичні виклики, зумовлені поширенням пандемії COVID-19 та заходами політики держав щодо протидії поширення коронавірусної інфекції. Здійснено аналіз гуманітарних загроз, пов’язаних із поширенням пандемії, в етнополітичній площині на міжнародному та національному рівнях. Звернена увага на зростаючу вразливість певних етнічних та расових груп унаслідок пандемії як від самого коронавірусу, так і від соціально-економічних наслідків дій національних урядів протидії пандемії.Метою статті є аналіз основних етнополітичних викликів пандемії COVID-19 на міжнародному та національному рівнях, а також пріоритетних цілей політики протидії негативним наслідкам поширення коронавірусу в Україні.Серед основних викликів пандемії COVID-19 виокремлено етнополітичні наслідки пандемії, що полягають у зростаючій нерівності окремих груп меншин, дискримінації та зростанні конфліктогенного потенціалу міжетнічних/расових взаємин всередині мультикультурних суспільств. У статті наголошується на необхідності комплексного підходу до аналізу непропорційного впливу COVID-19 на вразливі групи з числа спільнот меншин та чинників, що знижують ефективність державних політик протидії пандемії. Розглянуто етнополітичні фактори впливу пандемії COVID-19 на українське суспільство, актуальні питання формування та реалізації державної політики в етнонаціональній сфері щодо захисту уразливих груп та протидії проявам міжетнічної нетерпимості. Визначені найбільш уразливі групи, які найбільше постраждали від соціально-економічних наслідків пандемії та форми прояву міжетнічної нетерпимості в українському суспільстві за цей період. У статті зроблений висновок, що ефективність запроваджених протиепідемічних заходів національних урядів залежить від політики держави в етнополітичній сфері. Також констатується значимість подальшого аналізу та попередження етнополітичних викликів, зумовлених пандемією COVID-19 для збереження внутрішньополітичної стабільності держави та вироблення ефективної політики збереження міжнаціональної злагоди в Україні
Середземноморський вектор радянської зовнішньої торгівлі в 1920-х роках
Get PDFThe purpose of the article is to clarify the features of Soviet foreign trade in the Mediterranean basin in the 1920s. The relevance of the study is due to the fact that the Mediterranean Soviet foreign trade of the period of the new economic policy has never actually been a separate scientific and historical problem. Methods of research: chronological, historical-comparative, descriptive. The main results: established a list of Mediterranean countries with which the Soviet state maintained trade relations during the period of the new economic policy; clarified the commodity and raw materials nomenclature of export-import operations in the Mediterranean zone; it was established that one of the main reasons for the establishment by Western countries of trade relations with the Bolshevik state was the economic crisis of 1920-1921, which swept the West; At the end of the study period, the Soviet government used the Great Depression to exert economic pressure on Western countries; disclosed the dynamics of Soviet trade at that time in the southern direction; revealed the dependence of Soviet foreign trade on the political environment; analyzed the Ukrainian component of the Soviet Mediterranean trade of the 1920s, using the example of the southern direction of Soviet foreign trade, it is shown how Moscow gradually limited the economic independence of the Ukrainian SSR until its complete leveling. Practical significance: the results of the study can be recommended for use in synthetic works on the history of Ukraine, the USSR, foreign trade and international relations of the 1920s, the development of relevant academic disciplines and special courses. These materials can also be used to promote historical knowledge. Originality: the article is, in general, original, it was made taking into account the developments of domestic and foreign researchers, with the involvement of a significant array of documents from a number of Ukrainian and Russian archives. Scientific novelty: for the first time in domestic historiography the peculiarities of the Soviet foreign trade of the 1920s in the Mediterranean basin are characterized, and also the role in the corresponding processes of the Ukrainian SSR is. The scientific novelty of the work is also due to the introduction into scientific circulation of a significant complex of archival materials, primarily documents of various services and structures of the People's Commissariat for Foreign Trade of the RSFSR, the Ukrainian SSR and the USSR. Type of article: overview.Цель статьи - выяснить особенности советской внешней торговли в бассейне Средиземного моря в 1920-х годах. Актуальность исследования обусловлена тем фактом, что средиземноморская советская внешняя торговля периода новой экономической политики фактически никогда не была отдельной научно-исторической проблемой. Методы исследования: хронологический, историко-сравнительный, описательный. Основные результаты: установлен перечень стран Средиземноморья, с которыми советское государство поддерживало торговые отношения в течение суток новой экономической политики; выяснено зависимость советской внешней торговли от политической конъюнктуры; проанализированы украинскую составляющую советской средиземноморской торговли; на примере южного направления советской внешней торговли показано, как Москва постепенно ограничивала экономической самостоятельности Украинской Социалистической Советской Республики в полной ее нивелирования. Практическое значение: результаты исследования можно рекомендовать для использования в синтетических трудах по истории Украины, СССР, внешней торговли и международных отношений периода 1920-х гг., Разработки соответствующих учебных дисциплин и спецкурсов. Оригинальность: статья есть в целом оригинальной, она выполнена с учетом наработок отечественных и зарубежных исследователей, с привлечением значительного массива документов ряда украинских и российских архивохранилищ. Научная новизна: впервые в отечественной историографии охарактеризованы особенности советской внешней торговли 1920-х гг. В бассейне Средиземного моря, а также освещена роль в соответствующих процессах УССР. Тип статьи: обзорная.Мета статті – з’ясувати особливості радянської зовнішньої торгівлі в басейні Середземного моря у 1920-х роках. Актуальність дослідження зумовлюється тим фактом, що середземноморська радянська зовнішня торгівля періоду нової економічної політики фактично ніколи не була окремою науково-історичною проблемою. Методи дослідження: хронологічний, історико-порівняльний, описовий. Основні результати: встановлено перелік країн Середземномор’я, з якими радянська держава підтримувала торговельні відносини протягом доби нової економічної політики; з’ясовано залежність радянської зовнішньої торгівлі від політичної кон’юнктури; проаналізовано українську складову радянської середземноморської торгівлі; на прикладі південного напряму радянської зовнішньої торгівлі показано, як Москва поступово обмежувала економічну самостійність Української Соціалістичної Радянської Республіки до повної її нівеляції. Практичне значення: результати дослідження можна рекомендувати для використання у синтетичних працях з історії України, СРСР, зовнішньої торгівлі та міжнародних відносин періоди 1920-х рр., розробки відповідних навчальних дисциплін та спецкурсів. Оригінальність: стаття є в цілому оригінальною, вона виконана з урахуванням напрацювань вітчизняних та зарубіжних дослідників, із залученням значного масиву документів низки українських і російських архівосховищ. Наукова новизна: вперше у вітчизняній історіографії охарактеризовано особливості радянської зовнішньої торгівлі 1920-х рр. у басейні Середземного моря, а також висвітлено роль у відповідних процесах УСРР. Тип статті: оглядова
Тренд дистанційної освіти: проблеми та перспективи впровадження
Get PDFDistance education has become an integral part of the educational system around the world. Official statistics on distance education, confirm a steady increase in the number of participants in distance learning and courses. The range of courses offered by more than 200 distance learning institutions, including about 1500 courses, of which about 75% – vocational and about 25% – general education. For the most part, this method of training is offered mainly by private institutes.The success of distance learning can be explained against the backdrop of changing conditions in economics, technology, and society. By the era of industrial society, the educational ideal of modern society was oriented to the classical educational systems for that time, which originated in antiquity. In many countries, traditional social norms have changed over the past 20 years.One authoritative researcher in the field of distance education noted that technology as a service delivery system has played an important role in the development of distance education and research. Over the past two decades, there has been an increase in the number of educational institutions that offer a service such as distance learning. There has also been an increase in the number of students receiving distance education not only in our country, but also in educational institutions around the world.Despite the fact that there have been extensive studies of open distance learning, there is no consensus on the indisputable benefit or inadmissibility of distance learning in higher education. Identification and study of problematic issues in the field of distance education implementation remains very relevant today.In this article we want to consider some problematic issues of distance learning in higher education, which is considered today the most favorable for the study and implementation of the model of exclusively online learning.Дистанционное образование стало неотъемлемой частью образовательной системы во всем мире. Официальные статистические данные по дистанционному образованию, подтверждают неуклонный рост числа участников заочного обучения и курсов. Спектр курсов, предлагаемых более чем 200 институтами дистанционного обучения, включая около 1500 курсов, из которых около 75% - профессионально-технические и около 25% - общеобразовательные. В основной своей массе данный метод обучения предлагается преимущественно частными институтами.Успех дистанционного обучения можно объяснить на фоне меняющихся условий в экономике, технологии и обществе. К эпохе индустриального общества образовательный идеал современного общества был ориентирован на классические для того времени образовательные системы, берущие свое начало в античности. Во многих странах традиционные социальные нормы изменились за последние 20 лет.Один авторитетный исследователь в области дистанционного образования отметил, что технологии как системы предоставления услуг сыграли важную роль в развитии дистанционного образования и научных исследований. За последние два десятилетия увеличилось количество учебных заведений, которые предлагают такую услугу, как дистанционное обучение. Также наблюдается рост количества учащихся, получающих дистанционное образование не только в нашей стране, но и в учебных заведениях по всему миру.Несмотря на то, что были проведены обширные исследования открытого дистанционного обучения, не существует единого мнения о безоговорочной пользу или недопустимости дистанционного обучения в системе высшего образования. Определение и изучение проблемных вопросов в области внедрения дистанционного образования остается весьма актуальным и сегодня.В этой статье мы хотим рассмотреть некоторые проблемные вопросы дистанционного обучения в сфере высшего образования, которая считается сегодня наиболее благоприятной для изучения и реализации модели исключительно онлайн-обучения.Дистанційна освіта стала невід'ємною частиною освітньої системи в усьому світі. Офіційні статистичні дані з дистанційної освіти, підтверджують неухильне зростання числа учасників заочного навчання та курсів. Спектр курсів, пропонованих більш ніж 200 інститутами дистанційного навчання, включає близько 1500 курсів, з яких близько 75% – професійно-технічні та близько 25% – загальноосвітні. В основній своїй масі даний метод навчання пропонується переважно приватними інститутами.Успіх дистанційного навчання можна пояснити на фоні мінливих умов у економіці, технології та суспільстві. До епохи індустріального суспільства освітній ідеал сучасного суспільства був орієнтований на класичні для того часу освітні системи, що беруть свій початок в античності. У багатьох країнах традиційні соціальні норми змінилися за останні 20 років.Один авторитетний дослідник в області дистанційної освіти відзначив, що технології як системи надання послуг зіграли важливу роль у розвитку дистанційної освіти і наукових досліджень. За останні два десятиріччя збільшилася кількість навчальних закладів, які пропонують таку послугу, як дистанційне навчання. Також спостерігається зростання кількості учнів, які отримують дистанційну освіту не тільки в нашій країні, але і в навчальних закладах по всьому світу.Незважаючи на те, що були проведені великі дослідження відкритого дистанційного навчання, не існує єдиної думки про беззаперечну користь або неприпустимість дистанційного навчання в системі вищої освіти. Визначення і вивчення проблемних питань в галузі впровадження дистанційної освіти залишається досить актуальним і сьогодні.У цій статті ми хочемо розглянути деякі проблемні питання дистанційного навчання у сфері вищої освіти, яка вважається сьогодні найбільш сприятливою для вивчення і реалізації моделі виключно онлайн-навчання
Критика суб’єкта у Людвига Фейербаха: до питання про просвітництво
Get PDFThe relevance of the research topic is determined by the incredible interweaving of different theories and motives in our heads. Take postmodernity, it is able to attract both as a fashion (in our country, in any case, it is still in fashion) and as a convenient and almost officially acceptable position for criticizing all kinds of conservatism. By referring to postmodernity, you can allow yourself to talk about everything with irony. However, postmodernity deprives us of some very valuable concepts, first of all, truth. Everything, in the end, turns out to be equally good or equally bad. There is nothing to criticize and there is no need. Then it becomes relevant to neglect fashion. Return to the Enlightenment. However, the Enlightenment is controversial and possibly carries with it postmodernity. The purpose of this article is to study the criticism of the Enlightenment given by Feuerbach, or rather, one of its aspects – the subject, the personality. This subject (personality) is also stumbling block of postmodernity. Gilles Deleuze cannot even say «I». The method of this article is dialectics, love for paradoxes, through which it is possible to establish the border to which «I» is very good, and after which it is not very good. Results. 1. Enlightenment is heterogeneous; if there are no special reservations, then by the subject in the Enlightenment I mean it’s cold and closed English version, a kind of monad, that (version) will give rise to the philosophy of science. This subject, cut off from nature, is already devoid of truth. 2. The subject of cognition, no matter what anyone thought, does not exist regardless of politics; bourgeois individualism expresses itself in the subject-as-monad, -as-atom. 3. Feuerbach's criticism lies in the fact that he complements «I» «You», «I» by the very fact of its existence refers to «You», Nature, Society. 4. The concept of «I», originating, according to Hegel, Feuerbach, Marx, already in the period of late antiquity, was already then a form of deviation from reality; the evaporating concept of «I» in Deleuze's philosophy, in fact, serves the same. For Feuerbach, the «I» referring to You serves as a condition for cognition, and for Marx it serves as a condition for action.Актуальность темы исследования определена невероятным переплетением в наших головах разных теорий и мотивов. Возьмём, «постмодерн», он способен привлечь как мода (у нас, во всяком случае, он ещё в моде) и как удобная и едва ли не официально допустимая позиция для критики всякого рода консерватизмов. Через отсылку к «постмодерну» можно позволить себе обо всём рассуждать с иронией. Однако «постмодерн» лишает нас неких весьма ценных понятий, прежде всего, истины. Всё, в конечном счёте, оказывается одинаково хорошим или одинаково плохим. Критиковать нечего и незачем. Тогда становится актуальным пренебречь модой. Вернуться к Просвещению. Однако Просвещение небесспорно и, возможно, несёт в себе всё тот же «постмодерн». Цель настоящей статьи в изучении критики Просвещения, данной Фейербахом, вернее, одного из её аспектов – субъекта, личности. Этот субъект (личность) и камень преткновения «постмодерна». Жиль Делёз даже не может больше говорить «Я». Методом данной статьи является диалектика (как любовь к парадоксам), через которые и можно установить ту границу, до которой Я – очень хорошо, а после которой – не очень. Результаты. 1. Просвещение неоднородно; если нет особых оговорок, то под субъектом в Просвещении я понимаю его холодный и завершённый английский вариант, довлеющую саму в себе монаду, из которого (варианта) и вырастет философия науки. Этот отгородившийся от природы субъект уже не ищет истины. 2. Субъект познания, кто бы что ни думал, не существует безотносительно к политике; буржуазный индивидуализм выражает себя в субъекте-как-монаде, -как-атоме. 3. Критика у Фейербаха заключается в том, что он дополняет Я Ты: Я самим фактом своего существования отсылает к Ты, Природе, Обществу. 4. Я (как атом), возводимое Гегелем, Фейербахом, Марксом к поздней античности, явилось формой уклонения от действительности и действия в ней; растекающееся Я у Делёза по-своему служит тому же. Но Я, отсылающее к Ты, у Фейербаха делает возможным познание, у Маркса – действие.Актуальність теми дослідження зумовлена неймовірною плутаниною різних теорій і мотивів в наших головах. Ось постмодерн; він приваблює нас до собі і як мода (в нас він досі в моді), і як зручна, тому що майже офіційно ухвалена, позиція для критики різного роду консерватизму. Посилання на постмодерн дають змогу про багато що говорити іронічно. Однак саме через постмодерн ми втрачаємо деякі найважливіші поняття, перед усім, поняття істини. Усе, в решті решт, перетворюється на однаково добре чи однаково погано. Що критикувати і заради чого? Тоді варто знехтувати моду. Повернутися до Просвітництва. Але Просвітництво неоднорідне, і, можливо, несе в собі постмодерн. Метою цієї статті є дослідження критики Просвітництва, яку дає Людвіг Фейєрбах, точніше, одного з її аспектів – суб’єкта, особистості. Цей суб’єкт – і камінь спотикання постмодерну. Жиль Делез навіть не може говорити «Я». Методом цієї статті являється діалектика, любов до парадоксів, через формулювання яких і можна встановити ту межу, до якої Я – це дуже добре, а за якої – вже не дуже. Результати. 1. Просвітництво неоднорідне; і якщо не буде додаткових зауважень, під суб’єктом в Просвітництві я буду розуміти його англійську версію, холодну, завершену, суб’єкта як монаду, від чого і бере початок філософія науки. Цей відчужений від природи суб’єкт вже не шукає істину. 2. Гносеологічний суб’єкт, так чи інакші, не існує безвідносно до політики: саме буржуазний індивідуалізм зумовлює уявлення про суб’єкта як монаду, атом. 3. Здобуток критики Фейєрбаха полягає у тому, що він доповнює Я Ти: в нього Я саме фактом свого існування свідчить про Ти, Природу, Людство. 4. Я (як атом), яке, за Гегелем, Фейєрбахом, Марксом виникає вже в період пізній античності, свідчить і про виникнення в людей потреби ухилитися від ворожої дійсності, про ту ж саму потребу свідчить, як не дивно, і зникаюче Я у філософії Делеза. Й навпаки: Я, що доповнюється Ти, дозволяє Фейєрбаху стверджувати принципову можливість пізнання, а Марксу займати оптимістичну позицію щодо можливості дії, перетворення дійсності
Підходи до оцінки й аналізу політичних ризиків
Get PDFУ статті досліджено підходи до оцінки політичних ризиків. Метою дослідження є комплексний аналіз методів і прикладних моделей аналізу та оцінки політичних ризиків. Автори виходять з того, що політичні ризики мають значний вплив як на політичну діяльність, так і на економічний та фінансові сектори відповідної країни. З огляду на їх інклюзивний характер, необхідним є використання спеціальних методів й моделей, які дозволяють оцінити ризиковану діяльність та мінімізувати негативний розвиток подій як для уряду, так і для міжнародних інвесторів. Встановлено, що методи аналізу й оцінки політичних ризиків пройшли еволюційний шлях від неструктурованих якісних методів до формалізованих структурованих якісно-кількісних моделей. Виокремлено якісні, кількісні та комбіновані підходи до аналізу та оцінки політичних ризиків, кожен з яких має як переваги, так і недоліки. Доведено, що перевагою якісного підходу є можливість оцінити специфіку кожної конкретної ситуації, недоліком – суб’єктивність думок експертів. Перевагою кількісного підходу є можливість порівнювати різні країни та регіони за рівнем ризику, використовуючи єдиний числовий вимір чиннику ризику, недоліком – неврахування якісних чинників, які можуть суттєво впливати на рівень політичного ризику, але не можуть бути враховані статистикою. Обґрунтовано, що оптимальним підходом до оцінки й аналізу політичних ризиків є комбінований підхід, який передбачає поєднання якісних та кількісних методик. Він є доволі гнучким та інтегративним, що дозволяє, з одного боку, мінімізувати суб’єктивність експертних оцінок побудовою числових виразів чинників ризику (там, де це є можливим), з іншого боку, залишається можливість врахування різноманітних нюансів, інформацію про які можуть отримати експерти від обізнаних людей з країни, що оцінюється. Автори доходять висновку, що комбінований підхід є своєрідною відповіддю на питання: яким чином знизити вплив чинника суб’єктивного сприйняття середовища на кінцевий результат, але водночас врахувати його під час аналізу кількісних показників.Approaches to political risk assessment have been examined in the article. The aim of the study is to perform a comprehensive investigation of methods and applied models of political risks' analysis and assessment. The authors assume that political risks have a significant impact on both political activity and the economic and financial sectors of the country. Given their inclusive nature, it is necessary to use special methods and models that allow assessing risky activities and minimizing negative developments for both government and international investors. It has been found out that the method of analysis and assessment of political risks has gone through an evolutionary path from unstructured qualitative methods to formalized structured qualitative-quantitative models. Qualitative, quantitative and combined approaches to the analysis and assessment of political risks have been identified, each of which has both advantages and disadvantages. It has been proved that the advantage of a qualitative approach is the ability to assess the specifics of each situation, its disadvantage is the subjectivity of the opinions of experts. The advantage of the quantitative approach is the ability to compare different countries and regions by level of risk, using a single numerical dimension of the risk factor, the disadvantage is that it doesn't take into account qualitative factors that can significantly affect the level of political risk, but cannot be taken into account statistics. It has been substantiated that the optimal approach to the
assessment and analysis of political risks is a combined approach, which involves a combination of qualitative and quantitative methods. It is quite flexible and integrative, which allows, on the one hand, to minimize the subjectivity of expert assessments by constructing numerical expressions of risk factors (where possible), on the other hand, it remains possible to take into account various nuances that experts can obtain from experienced people from the country, which is assessed. The authors conclude that the combined approach is a kind of answer to the question of how to reduce the impact of the environment's subjective perception factor on the end result, but at the same time to take it into account when analysing quantitative indicators.У статті досліджено підходи до оцінки політичних ризиків. Метою дослідження є комплексний аналіз методів і прикладних моделей аналізу та оцінки політичних ризиків. Автори виходять з того, що політичні ризики мають значний вплив як на політичну діяльність, так і на економічний та фінансові сектори відповідної країни. З огляду на їх інклюзивний характер, необхідним є використання спеціальних методів й моделей, які дозволяють оцінити ризиковану діяльність та мінімізувати негативний розвиток подій як для уряду, так і для міжнародних інвесторів. Встановлено, що методи аналізу й оцінки політичних ризиків пройшли еволюційний шлях від неструктурованих якісних методів до формалізованих структурованих якісно-кількісних моделей. Виокремлено якісні, кількісні та комбіновані підходи до аналізу та оцінки політичних ризиків, кожен з яких має як переваги, так і недоліки. Доведено, що перевагою якісного підходу є можливість оцінити специфіку кожної конкретної ситуації, недоліком – суб’єктивність думок експертів. Перевагою кількісного підходу є можливість порівнювати різні країни та регіони за рівнем ризику, використовуючи єдиний числовий вимір чиннику ризику, недоліком – неврахування якісних чинників, які можуть суттєво впливати на рівень політичного ризику, але не можуть бути враховані статистикою. Обґрунтовано, що оптимальним підходом до оцінки й аналізу політичних ризиків є комбінований підхід, який передбачає поєднання якісних та кількісних методик. Він є доволі гнучким та інтегративним, що дозволяє, з одного боку, мінімізувати суб’єктивність експертних оцінок побудовою числових виразів чинників ризику (там, де це є можливим), з іншого боку, залишається можливість врахування різноманітних нюансів, інформацію про які можуть отримати експерти від обізнаних людей з країни, що оцінюється. Автори доходять висновку, що комбінований підхід є своєрідною відповіддю на питання: яким чином знизити вплив чинника суб’єктивного сприйняття середовища на кінцевий результат, але водночас врахувати його під час аналізу кількісних показників
Криза класичної концепції ліберальної демократії в умовах сучасних викликів
Get PDFThe main aim of this paper is to examine the problem of the crisis of liberal democracy in the modern world, referring to the phenomenon of a loss of balance between social and personal good in a pluralistic society. There are several concepts of democracy in political science, including the classic liberal concept, which sees its core priorities collide with recent global challenges. Thus, the relevance of this problem refers to the recent disappointment in the idea of liberal democracy, which shows disillusionment in democracy as such. In response to this trend, some hybrid regimes offer an alternative in the form of so-called democracies with illiberal approaches. From the other side, the liberal democratic platforms are used by populist political forces, which results in dividing democratic societies about the questions hard to finally solve. The Brexit problem – the process of British exit from the European Union – shows recent examples of long-lasting social effects derived from the crisis of liberal democratic concept. The author of the article has come to the conclusion that when it comes to modern democratic processes, classic liberal approach brings the populism threat back to the table. When there is no balance between the totally free civil society with its direct democratic influences and the state structure with formal procedures aimed at total good of beneficial functioning, the liberal instruments would be used by populists. Populism can create severe divisions within liberal democratic societies providing dilemmas, such as Brexit, which are difficult to solve with the same liberal democratic procedures. This means that liberal democratic approach undermines itself with the very fact of the existing tendency to lose balance between the ideal personal freedom (that includes satisfying every citizen’s choice) and public good.Головною метою статті є дослідження проблеми кризи ліберальної демократії в сучасному світі з огляду на втрату рівноваги між суспільним та особистим благом у плюралістичному суспільстві. У політичній науці існує кілька концепцій демократії, включаючи класичну ліберальну концепцію, чиї ключові пріоритети стикаються з сучасними глобальними проблемами. Таким чином, актуальність цього дослідження виходить з проблеми сучасного розчарування в ідеї ліберальної демократії, що також визначається розчаруванням в демократії в цілому. У відповідь на цю тенденцію деякі гібридні режими пропонують альтернативу у вигляді так званих демократій з неліберальними підходами. З іншого боку, ліберально-демократичні платформи використовуються популістськими політичними силами, що призводить до поділу демократичного суспільства з питань, які важко вирішити остаточно. Проблема Brexit - процес виходу Великобританії з Європейського Союзу – демонструє новий приклад довготривалих соціальних наслідків, що походять від кризи ліберально- демократичної концепції. Автор дослідження приходить до висновку, що коли йдеться про сучасні демократичні процеси, класичний ліберальний підхід повертає загрозу популізму. Коли немає рівноваги між абсолютно вільним громадянським суспільством з його прямими демократичними впливами та державною структурою з офіційними процедурами, спрямованими на суспільне благо через успішне управління, ліберальні інструменти використовуються популістами. Популізм може створити серйозний розкол в ліберально-демократичних суспільствах, який призводить до таких дилем, як Brexit, що важко вирішити за допомогою власне ліберально- демократичних процедур. Це означає, що ліберально-демократичний підхід підриває сам факт свого існування через втрату рівноваги між ідеальною особистою свободою (що включає задоволення вибору кожного громадянина) та суспільним благом.Головною метою статті є дослідження проблеми кризи ліберальної демократії в сучасному світі з огляду на втрату рівноваги між суспільним та особистим благом у плюралістичному суспільстві. У політичній науці існує кілька концепцій демократії, включаючи класичну ліберальну концепцію, чиї ключові пріоритети стикаються з сучасними глобальними проблемами. Таким чином, актуальність цього дослідження виходить з проблеми сучасного розчарування в ідеї ліберальної демократії, що також визначається розчаруванням в демократії в цілому. У відповідь на цю тенденцію деякі гібридні режими пропонують альтернативу у вигляді так званих демократій з неліберальними підходами. З іншого боку, ліберально-демократичні платформи використовуються популістськими політичними силами, що призводить до поділу демократичного суспільства з питань, які важко вирішити остаточно. Проблема Brexit - процес виходу Великобританії з Європейського Союзу – демонструє новий приклад довготривалих соціальних наслідків, що походять від кризи ліберально- демократичної концепції. Автор дослідження приходить до висновку, що коли йдеться про сучасні демократичні процеси, класичний ліберальний підхід повертає загрозу популізму. Коли немає рівноваги між абсолютно вільним громадянським суспільством з його прямими демократичними впливами та державною структурою з офіційними процедурами, спрямованими на суспільне благо через успішне управління, ліберальні інструменти використовуються популістами. Популізм може створити серйозний розкол в ліберально-демократичних суспільствах, який призводить до таких дилем, як Brexit, що важко вирішити за допомогою власне ліберально- демократичних процедур. Це означає, що ліберально-демократичний підхід підриває сам факт свого існування через втрату рівноваги між ідеальною особистою свободою (що включає задоволення вибору кожного громадянина) та суспільним благом