Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Кордоцентризм українського романтизму: філософія у літературі
Get PDFThis work is devoted to the study of the literary heritage of the representatives of Ukrainian romanticism through the prism of one of the most typical features of Ukrainian philosophy ‒ cordocentrism. The authors argue that the cordocentrism of Ukrainian romanticism allows us to speak of the syncretism of Ukrainian culture - in terms of convergence of philosophical and literary ideas. Analyzing the creative heritage of T. Shevchenko, M. Kostomarov, P. Kulish and M. Gogol, researchers state the following. Taras Shevchenko’s thoughts as a representative of Ukrainian romanticism have their source in the heart, as the center of human spiritual life. The main characters of Kobzar are emotional natures, subject to the influences of their own life experiences, which are manifested through the heart. For Nikolai Kostomarov, the human heart is a container of the human spirit, where moral values, which through religious faith can lead to God, prevail. The heart in Panteleimon Kulish’s works is a symbol of human spirituality, it combines everything simple that is in man, and complex, which is not subject to mental comprehension, is a container of faith, hope and love. Creating a “gallery of human souls” N. Gogol considers the soul to be the basis of human essence, the heart is the bottom of the soul, which allows you to see the hidden truths of the world.
Based on the analysis, we can talk about the following. In the legacy of these literary figures we find a reflection of the basic ideas of the Ukrainian “philosophy of the heart.” In particular, the philosophical line is seen in the reception of the following provisions. The heart as the center of human spirituality, as a measure of actions (moral aspect), as an irrational motive for actions, activities (as activities at the call of the heart). Literary artists present to us a national gallery of cordocentrism, through the discovery of various images of the inner world of the ordinary man of the Romantic era, who lives by the call of feelings, faith, command and impulse. The above allows us to say that the approach to the analysis of cordocentrism in the literature of the Ukrainian Romantic era allows us to reveal the unknown facets of the creative search of artists and expand the boundaries of understanding the phenomenon of Ukrainian cordocentrism.Дослідженню літературної спадщини представників українського романтизму крізь призму однієї з найтиповіших рис української філософії – кордоцентризму присвячена ця робота. Автори обстоюють позицію про те, що кордоцентризм українського романтизму дозволяє говорити про синкретизм української культури – в аспекті зближення філософських і літературних ідей. Проводячи аналіз творчого спадку Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша та М. Гоголя дослідники констатують наступне. Думки Тараса Шевченка як представника українського романтизму мають своє джерело в серці, як осередді духовного життя людини. Головними героями Кобзаря виступають емоційні натури, підвладні впливам власних життєвих вражень, що проявляються через серце. Для Миколи Костомарова серце людини постає вмістилищем людського духу, де панують моральні цінності, які через релігійну віру здатні привести до Бога. Серце у Пантелеймона Куліша виступає символом людської духовності, воно поєднує в собі як все просте, що є в людині, так і складне, яке непідвладне розумовому осягненню, являє собою вмістилище віри, надії та любові. Створюючи “галерею людських душ” М. Гоголь саме душу вважає основою сутності людини, серце є дном душі, що дозволяє бачити приховані істини світу.
На основі проведеного аналізу можна вести мову про наступне. У спадку вказаних літературних діячів знаходимо віддзеркалення основних ідей української “філософії серця”. Зокрема, філософська лінія вбачається в рецепції наступних положень. Серце як осереддя духовності людини, як міра вчинків (моральний аспект), як нераціоналізований мотив вчинків, діяльності (як діяльність за покликом серця). Літературні митці представляють перед нами національну галерею кордоцентризму, через розкриття різноманітних образів внутрішнього світу ординарної людини доби Романтизму, яка живе за покликом почуттів, віри, веління та пориву серця. Вищевикладене дає змогу стверджувати, підхід до аналізу кордоцентризму в літературі доби українського Романтизму дозволяє розкрити невідомі грані творчих пошуків митців та розширити межі розуміння феномену українського кордоцентризму. Дослідженню літературної спадщини представників українського романтизму крізь призму однієї з найтиповіших рис української філософії – кордоцентризму присвячена ця робота. Автори обстоюють позицію про те, що кордоцентризм українського романтизму дозволяє говорити про синкретизм української культури – в аспекті зближення філософських і літературних ідей. Проводячи аналіз творчого спадку Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша та М. Гоголя дослідники констатують наступне. Думки Тараса Шевченка як представника українського романтизму мають своє джерело в серці, як осередді духовного життя людини. Головними героями Кобзаря виступають емоційні натури, підвладні впливам власних життєвих вражень, що проявляються через серце. Для Миколи Костомарова серце людини постає вмістилищем людського духу, де панують моральні цінності, які через релігійну віру здатні привести до Бога. Серце у Пантелеймона Куліша виступає символом людської духовності, воно поєднує в собі як все просте, що є в людині, так і складне, яке непідвладне розумовому осягненню, являє собою вмістилище віри, надії та любові. Створюючи “галерею людських душ” М. Гоголь саме душу вважає основою сутності людини, серце є дном душі, що дозволяє бачити приховані істини світу.
На основі проведеного аналізу можна вести мову про наступне. У спадку вказаних літературних діячів знаходимо віддзеркалення основних ідей української “філософії серця”. Зокрема, філософська лінія вбачається в рецепції наступних положень. Серце як осереддя духовності людини, як міра вчинків (моральний аспект), як нераціоналізований мотив вчинків, діяльності (як діяльність за покликом серця). Літературні митці представляють перед нами національну галерею кордоцентризму, через розкриття різноманітних образів внутрішнього світу ординарної людини доби Романтизму, яка живе за покликом почуттів, віри, веління та пориву серця. Вищевикладене дає змогу стверджувати, підхід до аналізу кордоцентризму в літературі доби українського Романтизму дозволяє розкрити невідомі грані творчих пошуків митців та розширити межі розуміння феномену українського кордоцентризму. 
Стереотипи сучасного студентства в сфері професійної діяльності: ґендерний аспект аналізу
Get PDFThe article analyzes the main theoretical and methodological approaches to the study of stereotypes of modern students, briefly presents the concept of stereotype and its characteristics. The authors present the results of a sociological study conducted by the staff of the Laboratory of Sociological Research of the Department of Sociology and Political Science of Kharkiv National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute» in 2020-2021. Research topic: stereotypes of modern students in the field of professional activity: gender aspect of analysis.
The relevance of the study is due to the need to help students successfully adapt to the requirements of the modern world. Knowledge of the prevailing gender stereotypes in society provides an opportunity for researchers and practitioners to neutralize the influence of outdated stereotypes, such as inhibiting the realization of personal potential of students in the future profession. Gender stereotypes are understood as generalized ideas (beliefs) about the properties and behavior of society by representatives of different genders (men and women) formed by culture and spread in it. Today, conducting sociological research on the study of gender stereotypes is becoming a long-awaited need, as it reveals the most common patterns and trends in the transformation of stereotypes of modern youth, including its vanguard - students, especially gender equality in modern society.
The results of the study showed the presence of clearly defined gender stereotypes regarding the field of professional activity in the student environment, and the results showed that the stereotypical view of men is dominated by personal qualities that promote active promotion, personal potential in society. Stereotypes about women often show opposite qualities, humility, patience, low initiative compared to men. Realizing that such stereotypes have long cultural and historical roots, they are, in the authors' opinion, at odds with modern reality, new social roles and statuses, especially with regard to the desire of modern women to succeed in the professional sphere. This situation does not contribute to the full realization of the personal potential of students in professional and personal life.
The aim of the article is to acquaint the scientific community with the results of a sociological study conducted by the staff of the Laboratory of Sociological Research of the Department of Sociology and Political Science of the National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" in 2020-2021. An analysis of the results of the study of the gender aspect of stereotypes of modern students in the field of professional activity is given.У статті проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи дослідження ґендерних стереотипів, коротко подано поняття стереотипу та його характеристику. Автори наводять результати соціологічного дослідження проведеного співробітниками лабораторії соціологічних досліджень кафедри соціології та політології Харківського національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у 2020-2021 роках. Тема дослідження: стереотипи сучасного студентства в сфері професійної діяльності (ґендерний аспект аналізу).
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю допомогти студентству успішно адаптуватися до вимог сучасного світу. Знання про пануючи ґендерні стереотипи у суспільстві дає можливість проводити роботу науковцям та практикам з нейтралізації впливу застарілих, стереотипів, таких що гальмують реалізацію особистісного потенціалу студентів у майбутньої професії. Ґендерні стереотипи розуміються як сформовані культурою та розповсюджені в ній узагальнені уявлення (переконання) про властивості та поведінку у соціумі представниками різних ґендерів (чоловіків і жінок).
Сьогодні проведення соціологічних досліджень щодо вивчення ґендерних стереотипів задовольняє довгоочікувану потребу суспільства, оскільки розкриває найбільш загальні закономірності та тенденції трансформації стереотипів сучасної молоді, зокрема її авангарду – студентства, особливо стосовно ґендерної рівності в сучасному соціумі.
Результати проведеного дослідження показали наявність чітко окреслених ґендерних стереотипів у студентському середовищі стосовно сфери професійної діяльності, також результати засвідчили, що у стереотипному уявленні про чоловіків домінують особистісні якості, що сприяють активному просуванню професійними сходинками, реалізації особистісного потенціалу в соціумі. Стереотипні уявлення про жінок часто демонструють протилежні якості, покірність, терплячість, низьку ініціативність порівняно з чоловіками. Розуміючи, що подібні стереотипні уявлення мають довгі культурно-історичні коріння, але вони, за думкою авторів, вступають у протиріччя з сучасною дійсністю, новими соціальними ролями та статусами, особливо що стосується прагнення сучасних жінок досягти успіху у професійної сфері. Така ситуація не сприяє повної реалізації особистісного потенціалу студентів у професійному та особистісному житті.
Метою статті є ознайомлення наукової спільноти з результатами соціологічного дослідження проведеного співробітниками лабораторії соціологічних досліджень кафедри соціології та політології Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у 2020-2021 роках. Наводиться аналіз результатів дослідження ґендерного аспекту стереотипів сучасного студентства в сфері професійної діяльності.У статті проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи дослідження ґендерних стереотипів, коротко подано поняття стереотипу та його характеристику. Автори наводять результати соціологічного дослідження проведеного співробітниками лабораторії соціологічних досліджень кафедри соціології та політології Харківського національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у 2020-2021 роках. Тема дослідження: стереотипи сучасного студентства в сфері професійної діяльності (ґендерний аспект аналізу).
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю допомогти студентству успішно адаптуватися до вимог сучасного світу. Знання про пануючи ґендерні стереотипи у суспільстві дає можливість проводити роботу науковцям та практикам з нейтралізації впливу застарілих, стереотипів, таких що гальмують реалізацію особистісного потенціалу студентів у майбутньої професії. Ґендерні стереотипи розуміються як сформовані культурою та розповсюджені в ній узагальнені уявлення (переконання) про властивості та поведінку у соціумі представниками різних ґендерів (чоловіків і жінок).
Сьогодні проведення соціологічних досліджень щодо вивчення ґендерних стереотипів задовольняє довгоочікувану потребу суспільства, оскільки розкриває найбільш загальні закономірності та тенденції трансформації стереотипів сучасної молоді, зокрема її авангарду – студентства, особливо стосовно ґендерної рівності в сучасному соціумі.
Результати проведеного дослідження показали наявність чітко окреслених ґендерних стереотипів у студентському середовищі стосовно сфери професійної діяльності, також результати засвідчили, що у стереотипному уявленні про чоловіків домінують особистісні якості, що сприяють активному просуванню професійними сходинками, реалізації особистісного потенціалу в соціумі. Стереотипні уявлення про жінок часто демонструють протилежні якості, покірність, терплячість, низьку ініціативність порівняно з чоловіками. Розуміючи, що подібні стереотипні уявлення мають довгі культурно-історичні коріння, але вони, за думкою авторів, вступають у протиріччя з сучасною дійсністю, новими соціальними ролями та статусами, особливо що стосується прагнення сучасних жінок досягти успіху у професійної сфері. Така ситуація не сприяє повної реалізації особистісного потенціалу студентів у професійному та особистісному житті.
Метою статті є ознайомлення наукової спільноти з результатами соціологічного дослідження проведеного співробітниками лабораторії соціологічних досліджень кафедри соціології та політології Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у 2020-2021 роках. Наводиться аналіз результатів дослідження ґендерного аспекту стереотипів сучасного студентства в сфері професійної діяльності
Подолання екзистенційних криз на шляху до щастя: метаантропологічний підхід
Get PDFThe article examines existential crises and their overcoming on the way to happiness in the paradigm of metaanthropology. The types of existential measurements are considered as a movement from the ordinary existence of a person to the ultimate and transcendental being. It is revealed that overcoming existential crises is an integral part of the transformation of human consciousness, leading to personal and spiritual growth, a conclusion is made about the importance of their passage. The article describes the causes of occurrence and algorithms for solutions. A regularity in overcoming existential crises in order to find happiness is revealed. Based on the metaanthropological paradigm, the authors found that existential crises are divided into three levels; a superficial crisis for ordinary people with a sleeping consciousness, a crisis at the limit, requiring high tension, leading to the spiritual and personal plane of being and beyond, leading to awareness, unification, co-creation and love.
The purpose of the article is to explain the causes of existential crises and the importance of overcoming them. It has been established that happiness directly depends on overcoming existential levels.
Methods. The article uses the analysis of scientific works according to the topic; S. Kierkegaard's concept of human existence, M. Berdyaev's personalist methodology, E. Fromm's methodology of humanistic psychoanalysis, D. Murphy's interesting optimistic approach, the methodological potential of philosophical anthropology as N. Khamitov's metaanthropology. limit and meta-limit dimensions of being. In the context of metaanthropological approach, G. Marcuse's concept of "one-dimensional man" became fruitful for understanding existential crises and happiness in human existence of the everyday dimension of life
Findings. The multimethodological approach makes it possible to explain the dependence of the existential levels of human existence on existential crises, the pattern of their development and ways to overcome them. It has been established that overcoming existential crises, a person has the opportunity to move to a higher, conscious level of being and experience a higher level of happiness. Thanks to the passage of existential crises, a person has the opportunity to realize himself as a person and live in a state of co-creation and love.У статті досліджуються екзистенційні кризи та їх подолання на шляху до щастя у парадигмі метаантропології. Розглядаються види екзистенційних вимірів як рух від буденного буття людини до граничного та метаграничного буття. Виявлено, що подолання екзистенційних криз є складовою трансформацією свідомості людини, що веде до особистісного та духовного зростання, робиться висновок про важливість їх проходження. У статті описані причини виникнення криз та алгоритми рішень. Виявлена закономірність у подоланні екзистенційних криз для набуття щастя. На основі метаантропологічної парадигми авторами встановлено, що екзистенційні кризи поділяються на три рівні; поверхнева криза для буденних людей зі ″сплячою″ свідомістю, криза на межі, що вимагає високої напруги, та виводить на духовний і особистісний план буття і метаграничний, що веде до усвідомленості, об'єднання, співтворчості та любові.
Мета статті полягає у поясненні причин виникнення екзистенційних криз та важливості їх подолання. Встановлено, що щастя безпосередньо залежить від подолання екзистенційних рівнів.
Методи. У статті використовується аналіз наукових праць згідно теми; плідною виявилася концепція людської екзистенції С. К’єркеґора, персоналістична методологія М. Бердяєва, методологія гуманістичного психоаналізу Е. Фромма, цікавий оптимістичнй підхід Д. Мерфі, методологічний потенціал філософської антропології як метаантропології Н. Хамітова, за допомогою якої екзистенційні кризи розглядаються в буденному, граничному та метаграничному вимірах буття. В контексті метаантропологічного підходу, плідним став концепт «одномірної людини» Г. Маркузе для осмислення екзистенційних криз та щастя в бутті людини буденного виміру буття, також з'ясовано, що антропологія як метаантропологія в соціогуманітарному знанні розкриває екзистенційні виміри та представляє різні шляхи розвитку.
Новизна статті полягає у евристично цінному підході метаантропології, завдяки якому були розглянуті види екзистенційних вимірів як рух від буденного буття людини до граничного та метаграничного буття, з урахуванням трансформації екзистенційних криз.
Висновки. Мультиметодологічний підхід дозволяє пояснити залежність екзистенційних рівнів людського буття з екзистенційними кризами, закономірність їх розвитку та шляхи їх подолання. Встановлено, що долаючи екзистенційні кризи, людина має можливість перейти на більш високий, усвідомлений рівень буття та відчути вищий рівень щастя. Завдяки проходженню екзистенційних криз людина має можливість усвідомити себе як особистість та жити у стані співтворчості та любові. У статті досліджуються екзистенційні кризи та їх подолання на шляху до щастя у парадигмі метаантропології. Розглядаються види екзистенційних вимірів як рух від буденного буття людини до граничного та метаграничного буття. Виявлено, що подолання екзистенційних криз є складовою трансформацією свідомості людини, що веде до особистісного та духовного зростання, робиться висновок про важливість їх проходження. У статті описані причини виникнення криз та алгоритми рішень. Виявлена закономірність у подоланні екзистенційних криз для набуття щастя. На основі метаантропологічної парадигми авторами встановлено, що екзистенційні кризи поділяються на три рівні; поверхнева криза для буденних людей зі ″сплячою″ свідомістю, криза на межі, що вимагає високої напруги, та виводить на духовний і особистісний план буття і метаграничний, що веде до усвідомленості, об'єднання, співтворчості та любові.
Мета статті полягає у поясненні причин виникнення екзистенційних криз та важливості їх подолання. Встановлено, що щастя безпосередньо залежить від подолання екзистенційних рівнів.
Методи. У статті використовується аналіз наукових праць згідно теми; плідною виявилася концепція людської екзистенції С. К’єркеґора, персоналістична методологія М. Бердяєва, методологія гуманістичного психоаналізу Е. Фромма, цікавий оптимістичнй підхід Д. Мерфі, методологічний потенціал філософської антропології як метаантропології Н. Хамітова, за допомогою якої екзистенційні кризи розглядаються в буденному, граничному та метаграничному вимірах буття. В контексті метаантропологічного підходу, плідним став концепт «одномірної людини» Г. Маркузе для осмислення екзистенційних криз та щастя в бутті людини буденного виміру буття, також з'ясовано, що антропологія як метаантропологія в соціогуманітарному знанні розкриває екзистенційні виміри та представляє різні шляхи розвитку.
Новизна статті полягає у евристично цінному підході метаантропології, завдяки якому були розглянуті види екзистенційних вимірів як рух від буденного буття людини до граничного та метаграничного буття, з урахуванням трансформації екзистенційних криз.
Висновки. Мультиметодологічний підхід дозволяє пояснити залежність екзистенційних рівнів людського буття з екзистенційними кризами, закономірність їх розвитку та шляхи їх подолання. Встановлено, що долаючи екзистенційні кризи, людина має можливість перейти на більш високий, усвідомлений рівень буття та відчути вищий рівень щастя. Завдяки проходженню екзистенційних криз людина має можливість усвідомити себе як особистість та жити у стані співтворчості та любові. 
Теорія гендеру як заперечення гідності людини
Get PDFGender theory as a component of the sexual education program is actively promoted in educational institutions of various levels in Ukraine. The success of this theory is due, on the one hand, to the masking of gender ideas under the concepts of «dignity of every person» and «equality of men and women», and on the other hand, to the proposal of complete emotionism and subjectivism in self-identification and morality that is easily perceived in the modern era. The actuality of the topic of this study consists in the rapid advancement of gender theory in the Ukrainian and global context. The aim of the article is to critically evaluate the theory of gender from the point of view of anthropology, in particular to assess the compatibility of gender theory with the concept of human dignity. Research methods are the next: analytical, synthetic, generalization, deduction. The result of the study is the affirmation about incompatibility between the constructivist theory of gender (the most common type of this theory) and the concept of human dignity. This incompatibility is due to the rejection by the above-mentioned theory of the objective nature of man, which in turn is the basis of the concept of human dignity. In asserting the normality of subjective gender identification as opposed to objective biological sex, constructivist theory of gender undermines and devalues the notion of human nature. Instead, human dignity is based on the objective uniqueness of human nature among other forms of living. Any attempt to deny the weight and objectivity of human nature threatens the notion of human dignity, as the latter loses its validity. At the same time, the constructivist theory of gender blurs the notion of the objective human nature in favor of arbitrary self-determination. Denying the importance of nature in human identification, gender theory necessarily denies human dignity and the rights that flow from it. In conclusion, the spread of gender theory in educational settings contributes to the devaluation of human dignity, and not vice versa.Теорія гендеру як складова програми статевого виховання активно пропагується в освітніх закладах різного рівня в Україні. Успіх поширення цієї теорії пов’язаний, з одного боку, з маскуванням гендерних ідей під поняттями «гідності кожної людини» та «рівноправ’я чоловіків і жінок», а з іншого боку, з пропозицією цілковитого емотивізму та суб’єктивізму у питаннях ідентифікації та моралі, що легко сприймається в сучасну епоху. Саме у стрімкому просуванні теорії гендеру в українському та світовому контексті розкривається актуальність теми цього дослідження. Метою статті є критична оцінка теорії гендеру з точки зору антропології, зокрема оцінка сумісності теорії гендеру з поняттям гідності людини. Методи дослідження – аналітичний, синтетичний, узагальнення, дедукція. Результатом дослідження є виявлення несумісності конструктивістської теорії гендеру (найпоширенішого виду цієї теорії) з поняттям гідності людини. Така несумісність пов’язана з фактом відкидання згаданою теорією об’єктивної природи людини, яка у свою чергу є основою поняття людської гідності. Стверджуючи про нормальність суб’єктивної статевої ідентифікації всупереч об’єктивній біологічній статі, конструктивістська теорія гендеру підважує та знецінює поняття природи людини. Натомість людська гідність базується саме на об’єктивній унікальності природи людини посеред інших форм живого буття. Будь-яка спроба заперечити вагомість та об’єктивність людської природи загрожує поняттю людської гідності, так як остання втрачає своє обґрунтування. Водночас конструктивістська теорія гендеру розмиває поняття об’єктивної природи людини на користь довільного самовизначення. Заперечуючи вагомість виміру природи в ідентифікації людини, теорія гендеру з необхідністю заперечує гідність людини та права, які випливають з цієї гідності. Як висновок, поширення теорії гендеру в освітніх середовищах сприяє знеціненню людської гідності, а не навпаки.Теорія гендеру як складова програми статевого виховання активно пропагується в освітніх закладах різного рівня в Україні. Успіх поширення цієї теорії пов’язаний, з одного боку, з маскуванням гендерних ідей під поняттями «гідності кожної людини» та «рівноправ’я чоловіків і жінок», а з іншого боку, з пропозицією цілковитого емотивізму та суб’єктивізму у питаннях ідентифікації та моралі, що легко сприймається в сучасну епоху. Саме у стрімкому просуванні теорії гендеру в українському та світовому контексті розкривається актуальність теми цього дослідження. Метою статті є критична оцінка теорії гендеру з точки зору антропології, зокрема оцінка сумісності теорії гендеру з поняттям гідності людини. Методи дослідження – аналітичний, синтетичний, узагальнення, дедукція. Результатом дослідження є виявлення несумісності конструктивістської теорії гендеру (найпоширенішого виду цієї теорії) з поняттям гідності людини. Така несумісність пов’язана з фактом відкидання згаданою теорією об’єктивної природи людини, яка у свою чергу є основою поняття людської гідності. Стверджуючи про нормальність суб’єктивної статевої ідентифікації всупереч об’єктивній біологічній статі, конструктивістська теорія гендеру підважує та знецінює поняття природи людини. Натомість людська гідність базується саме на об’єктивній унікальності природи людини посеред інших форм живого буття. Будь-яка спроба заперечити вагомість та об’єктивність людської природи загрожує поняттю людської гідності, так як остання втрачає своє обґрунтування. Водночас конструктивістська теорія гендеру розмиває поняття об’єктивної природи людини на користь довільного самовизначення. Заперечуючи вагомість виміру природи в ідентифікації людини, теорія гендеру з необхідністю заперечує гідність людини та права, які випливають з цієї гідності. Як висновок, поширення теорії гендеру в освітніх середовищах сприяє знеціненню людської гідності, а не навпаки
Територіальні прикордонні суперечки в Іспанії – провідній державі Західної Європи
Get PDFThe purpose of the article - is to study the territorial border disputes in Spain, one of the Western European countries, to study the experience of applying the principle of territorial integrity of this country, to systematically study, analyze and draw generalized conclusions on the impact of these disputes on the other European countries based on important sources.
It is used the systematic research method, various research methods of systematic research are applied on the basis of an eclectic approach. Sources and literature on the dispute were collected, systematized, commented on, analyzed, and summarized.
When it comes to the scientific novelty of the article, it can be said that in Spain, which suffers the most from separatism in Europe, attempts have been made to look at territorial border issues through the prism of the modern constitutional acts and the legal problems it raises, along with their historical roots, and the existing ethnopolitical issues in Spain and the mechanisms for their solution have been studied in detail.
Conclusion. Many Western European countries have territorial units seeking independence, as well as various ethnic, national, religious groups and marginal minorities.
In today's world, ethnic nationalism has been considered a major factor in the emergence of internal conflicts in many nation-states. Spain is also one of those countries facing the issue of ethnic nationalism. Catalonia, the Basque Country, and other problems not only undermine Spain's territorial integrity but are also seen as a major threat to the European Union as a matter of disintegration. Although the Spanish government has stated that it will never give up the country's integrity, it does not rule out granting additional rights to the region. The article seeks to look at territorial border problems in Spain, which suffers more from separatism in Western Europe than in other countries, through their historical roots, the current constitutional acts, and the legal problems it raises. In particular, a comparative analysis has been made of the extent to which the European Union's position on this issue is compatible with common European values.Мета статті – дослідити територіально-прикордонні проблеми однієї із країн Західної Європи – Іспанії, вивчити прикладну практику принципу територіальної цілісності цієї держави, у системній формі на підставі значних джерел розслідувати, аналізувати вплив цих проблем на інші країни Європи та робити загальні висновки.
У статті використано метод системного розслідування, різні методи системного розслідування застосовані на підставі еклектичного підходу. У зв’язку з проблемою зібрано, систематизовано, аналізовано та узагальнено джерела та література.
У зв’язку з науковою новизною статті можна відмітити, що територіально-прикордонні проблеми в Іспанії, що більше всіх страждала від сепаратизму в Європі, були розглянуті з призми їх історичних коренів, Конституційних актів, які є основними в сучасному періоді, та правових проблем, етнополітичні проблеми, що існують в Іспанії, та механізми їх вирішування були докладно розслідувані.
Висновок. В багатьох державах Західної Європи існують територіальні одиниці, а також різні етнічні, національні, релігійні групи та маргінальні меншини, які бажають незалежність.
У сучасний період у багатьох національних державах основним фактором внутрішніх конфліктів є етнічний націоналізм. Іспанія – це одна із держав, яка зіткнулася з проблемою етнічного націоналізму. Каталонія, Баск та інші проблеми розглядаються як причина порушення територіальної цілісності Іспанії, а також як велика небезпека в Європейському Союзі у зв’язку з проблемою дезінтеграції. Хоч уряд Іспанії повідомив про те, що він ніколи не відмовиться від цілісності своєї країни, він не виключає надання додаткових великих прав регіону. У статті територіально-прикордонні проблеми в Іспанії, яка більше ніж інші держави страждала від сепаратизму в Західній Європі, були розглядані з призми їх історичних коренів, Конституційних актів, які є основними в сучасному періоді, та правових проблем. Зокрема в порівняльній формі було аналізовано відповідність позиції Європейського Союзу щодо цієї проблеми із загальними європейськими цінностями. Мета статті – дослідити територіально-прикордонні проблеми однієї із країн Західної Європи – Іспанії, вивчити прикладну практику принципу територіальної цілісності цієї держави, у системній формі на підставі значних джерел розслідувати, аналізувати вплив цих проблем на інші країни Європи та робити загальні висновки.
У статті використано метод системного розслідування, різні методи системного розслідування застосовані на підставі еклектичного підходу. У зв’язку з проблемою зібрано, систематизовано, аналізовано та узагальнено джерела та література.
У зв’язку з науковою новизною статті можна відмітити, що територіально-прикордонні проблеми в Іспанії, що більше всіх страждала від сепаратизму в Європі, були розглянуті з призми їх історичних коренів, Конституційних актів, які є основними в сучасному періоді, та правових проблем, етнополітичні проблеми, що існують в Іспанії, та механізми їх вирішування були докладно розслідувані.
Висновок. В багатьох державах Західної Європи існують територіальні одиниці, а також різні етнічні, національні, релігійні групи та маргінальні меншини, які бажають незалежність.
У сучасний період у багатьох національних державах основним фактором внутрішніх конфліктів є етнічний націоналізм. Іспанія – це одна із держав, яка зіткнулася з проблемою етнічного націоналізму. Каталонія, Баск та інші проблеми розглядаються як причина порушення територіальної цілісності Іспанії, а також як велика небезпека в Європейському Союзі у зв’язку з проблемою дезінтеграції. Хоч уряд Іспанії повідомив про те, що він ніколи не відмовиться від цілісності своєї країни, він не виключає надання додаткових великих прав регіону. У статті територіально-прикордонні проблеми в Іспанії, яка більше ніж інші держави страждала від сепаратизму в Західній Європі, були розглядані з призми їх історичних коренів, Конституційних актів, які є основними в сучасному періоді, та правових проблем. Зокрема в порівняльній формі було аналізовано відповідність позиції Європейського Союзу щодо цієї проблеми із загальними європейськими цінностями.  
Політична безпека держави в умовах нестабільності міжнародно-політичного середовища
Get PDFThe purpose of the research is to define the political security concept in conditions of modern threats to international security. The relevance of political security study is confirmed by the lack of conceptualisation of this concept by social and political sciences. There is a need to define this concept in today's conditions in connection with the changes taking place in the world, particularly in the political arena. Political security concerns the organisational stability of public administration, their systemic governance and the ideology that legitimises. The research results found that the concept of political security is still poorly understood; approaches to its definition are changing following the transformation of general views on political science and need clarification and additions. The findings found that the relationship between political security and humanitarian intervention was closely linked. It has been identified that one of the critical threats to international security today remains state repression, systematic human rights abuses and militarization, which necessitates a focus on political security. It is substantiated that this discussion's nature has changed in both theoretical and practical dimensions due to the changing political environment of security. It is argued that political security, humanitarian intervention, and the right to protection remain a vital part of the international community's discourse and practice. The new policy of protection against humanitarian crises is permeated by differences over the right to intervene and protect. The transformations of threats in the international political arena and the changing nature of the concept of security demonstrate the anachronism of the definition of political security, as new challenges to global security are emerging every day.Цель работы заключается в определении понятия политическая безопасность в условиях современных угроз международной безопасности. Актуальность исследования вопроса политической безопасности подтверждается недостаточностью концептуализации данного понятия как социальными, так и политическими науками. В условиях современности ощущается необходимость дефинициювання указанного концепта в связи с изменениями, происходящими в мире, в частности на политической арене. Политическая безопасность касается организационной стабильности государств, их систем управления и идеологий, предоставляющих им легитимности. В результате исследования выявлено, что понятие политической безопасности до сих пор остается малоисследованным, подходы к его определению изменяются в соответствии с трансформации общих взглядов на политическую науку и требуют уточнений и дополнений. По заключению установлено, что вопросы взаимосвязи между обеспечением политической безопасности и гуманитарной интервенции тесно связаны между собой. Определено, что сегодня одной из ключевых угроз международной безопасности остаются государственные репрессии, систематическое нарушение прав человека и милитаризация, что вызывает необходимость сосредоточить внимание на политической безопасности. Обосновано, что характер этой дискуссии как в теоретическом, так и в практическом измерении изменился вследствие изменения политической среды безопасности. Доказывается, что политическая безопасность, гуманитарная интервенция и на защиту остаются важной частью дискурса и практики международного сообщества. Новая политика защиты от гуманитарных кризисов пронизана разногласиями относительно права на вмешательство и защиту. Трансформации угроз, происходящих на международно-политической арене, а также изменение характера понятие безопасности демонстрируют анахроничность определении политической безопасности, ведь фактически каждый день появляются новые вызовы глобальной мировой безопасности.Мета роботи полягає у визначенні поняття політична безпека в умовах сучасних загроз міжнародній безпеці. Актуальність дослідження питання політичної безпеки підтверджується недостатністю концептуалізації даного поняття як соціальними, так і політичними науками. В умовах сучасності відчувається необхідність дефініціювання зазначеного концепту у зв’язку зі змінами, що відбуваються у світі, зокрема на політичній арені. Політична безпека стосується організаційної стабільності держав, їх систем управління та ідеологій, що надають їм легітимності. У результаті дослідження виявлено, що поняття політичної безпеки досі залишається малодослідженим, підходи до його визначення змінюються відповідно до трансформації загальних поглядів на політичну науку і потребують уточнень та доповнень. За висновками встановлено, що питання взаємозв’язку між забезпеченням політичної безпеки і гуманітарної інтервенції тісно пов’язані між собою. Визначено, що сьогодні однією з ключових загроз міжнародній безпеці залишаються державні репресії, систематичне порушення прав людини та мілітаризація, що зумовлює необхідність зосередити увагу на політичній безпеці. Обґрунтовано, що характер цієї дискусії як у теоретичному, так і в практичному вимірі змінився внаслідок зміни політичного середовища безпеки. Доводиться, що політична безпека, гуманітарна інтервенція та право на захист залишаються важливою частиною дискурсу та практики міжнародної спільноти. Нова політика захисту від гуманітарних криз пронизана розбіжностями щодо права на втручання та захист. Трансформації загроз, що відбуваються на міжнародно-політичній арені, а також зміна характеру поняття безпеки демонструють анахронічність визначення поняття політичної безпеки, адже фактично кожного дня з’являються нові виклики глобальній світовій безпеці
Ukraine at the context of the language politics in the middle of the 1940-s - the end of the 1980-s (on the example of Dnipropetrovsk region)
Get PDFIt was highlighted the process and was analysed the reasons pf spreading Russian language and narrowing the sphere of the using Ukrainian language in Ukraine in the second part of the 1940s-1980-s. On the materials of Dnipropetrovs’k region, one of the most developed region of the republic in the agrarian and agricultural sphere, it was shown that it was caused by the politics of the highest state-party leadership of the URSR and the most powerful agricultural construction in the first afterwardecade in the region's towns/cities during that the wide-involvement of the significant mass of people happened from different territories of the Soviet state and their subsidence on the permanent residence in the cities that made the using of Russian language objectively acceptable as the language of the international communication. The combination of these two factors contributed the large-scale deterioration of the Russian language in all spheres of production , administrative and managerial, cultural, everyday life and in the production, was identified the russification of the high, secondary special and professional education, general schools, nursery schools. Russian language became the language of the everyday life for the majority of the urban population. It was detected that the same tendencies started to appear in the village environment. It was analysed the forms and methods of its russification. The attention is focused on the factors that was promoted the wide-spreading and the fixing of the Russian language in the region. The serious influence on this situation had the policy that began to do in the USRS after the ending of the World War II on the initiative of the secretary of the CPSU Zhdanov A. It was called «zhdanivshchyna». The new outbreak of repression was happened during this period that was directed against scientific and creative intelligence. It was happened under the slogan of the struggle with "crawl" in front of west with "the rootless cosmopolitanism", "nationalism", the departure from marxism-leninism doctrine in science, culture, art. It is indicated that, as a result of such policy of the state, the region evolved from monolingual to bilingual. It's known that the situation with permanent ringing of the using of Ukrainian language didn't wick the negative among the population of the region. This position was based on the socially-economic factors (the best security of the industrial and grocery goods, higher salary compared to non-industrial regions, and the level and quality of life). The narrowing of the language sphere of the most Ukrainian ethnic region testified about the inorganic nature of the processes of the language policy in the Republic and the great role of the party-stare leadership in a sphere of the region russification. It's assigned that the process of russification supervised by the manifestations of anger up to the national history, culture, the perception of everything Ukrainian as less valuable. It's shown the demographic intertance of the carried out policy. Освещен процесс и проанализированы причины распространения русского языка и сужения сферы применения украинского языка в Украине во второй половине 1940-х‒1980-х гг. На материалах Днепропетровской области, одной из самых аграрно и промышленно развитых областей Украины, показано, что вызвано это было политикой высшего государственно-партийного руководства СССР и мощным промышленным строительством в первые послевоенные десятилетия в городах области, в ходе которого происходило широкое привлечение значительных людских масс из разных территорий Советского государства и оседание их на постоянное место проживания в регіоне, что делало естественным использование русского языка как языка межнационального общения. Показано, что сочетание этих двух факторов способствовало масштабному распространению русского языка во всех сферах производственного, административно-управленческого, культурного, повседневной жизни области, межличностного общения в быту и на производстве, определило русификацию заведений высшего, среднего специального и профессионального образования, общеобразовательной школы, детских дошкольных учреждений. Русский стал для большинства городского населения области языком повседневного общения. Выявлено, что аналогичные тенденции начали проявляться и в сельской среде. Проанализированы формы и методы ее русификации. Внимание сосредоточено на факторах, способствовавших широкому распространению и закреплению в области русского языка. Серьезное влияние на такую ситуацию оказала политика, осуществлявшаяся в СССР по инициативе секретаря ЦК ВКП (б) А. Жданова. В ходе ее в республике произошел новый подъем репрессий, вследствие которых наиболее пострадала научная и творческая интеллигенция. Проводилась она под лозунгами борьбы с «поклонением» перед Западом, с «безродным космополитизмом», «национализмом», «уходом» от марксистско-ленинского учения в науке, культуре, искусстве. Отмечается, что в результате такой политики государства область постепенно эволюционировала от преимущественно монолингвистической к билингвистической. Показано, что ситуация с перманентным сужением использования украинского языка не вызывала негатива у населения области. В основе такой его позиции лежали социально-экономические факторы (лучше обеспеченность региона промышленными и продуктовыми товарами, выше, по сравнению с непромышленными регионами, заработная плата, уровень и качество жизни). Сужение языковой среды украинского этнического большинства области свидетельствовало о неорганичности процессов языковой политики в республике и значительной роли партийно-государственного руководства всех уровней в русификации региона. Отмечено, что процесс русификации сопровождался проявлениями пренебрежения к национальной истории, культуре, восприятием всего украинского как неполноценного. Показано демографические последствия проводимой политики.Висвітлено процес і проаналізовано причини поширення російської мови і звуження сфери вживання ‒ української в Україні у другій половині 1940-х–1980-х рр. На матеріалах Дніпропетровської області, однієї з найбільш аграрно і промислово розвинутих областей республіки, показано, що викликано це було політикою вищого державно-партійного керівництва СРСР та потужним промисловим будівництвом у перші повоєнні десятиліття у містах області, в ході якого відбувалося широке залучення значних людських мас з різних територій Радянської держави та осідання їх на постійне проживання у містах, що робило об’єктивно прийнятним використання російської мови як мови міжнаціонального спілкування. Поєднання цих двох факторів сприяло масштабному поширенню російської мови у всіх сферах виробничого, адміністративно-управлінського, культурного, повсякденного життя області, міжособистісного спілкування у побуті і на виробництві, визначило русифікацію закладів вищої, середньої спеціальної та професійної освіти, загальноосвітньої школи, дитячих дошкільних закладів. Російська стала для більшості міського населення області мовою повсякденного спілкування. Виявлено, що аналогічні тенденції почали проявлятися і в сільському середовищі. Проаналізовано форми і методи його русифікації. Зосереджено увагу на факторах, що сприяли впродовж зазначеного періоду широкому поширенню і закріпленню в області російської мови. Серйозний вплив на таку ситуацію мала політика, що почала здійснюватися в СССР після закінчення Другої світової війни за ініціативи секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова. У ході її у республіці відбувся новий спалах репресій, спрямований проти наукової і творчої інтелігенції. Відбувалася вона під гаслами боротьби з «плазуванням» перед Заходом, з «безрідним космополітизмом», «націоналізмом», «відходом» від марксистсько-ленінського вчення в науці, культурі, мистецтві. Зазначається, що внаслідок такої політики держави область поступово еволюціонувала від переважно монолінгвістичної до білінгвістичної. Показано, що ситуація з перманентним звуженням використання української мови не викликала негативу у населення області. В основі такої його позиції лежали соціально-економічні фактори (краща забезпеченість регіону промисловими і продуктовими товарами, вищі, порівняно з непромисловими регіонами заробітна плата та рівень і якість життя). Звуження мовного середовища української етнічної більшості області свідчило про неорганічність процесів мовної політики у республіці та велику роль партійно-державного керівництва у напрямку саме русифікації регіону. Зазначено, що процес русифікації супроводжувався проявами зневаги до національної історії, культури, сприйняттям всього українського як меншовартісного. Показано демографічні наслідки здійснюваної політики
Генеза соціально-філософського розуміння відносин миру та війни у розвитку соціального світу
Get PDFThe article is devoted to research the genesis of the relationship between peace and war in the development of the social world was determined. It was found that the social world in concrete historical manifestations was considered by philosophers through the functioning of state-building processes of government and self-organization, and the absolutization of one of them led to war, and harmonization – to peace. The stages of formation of the problem were traced and the traditions of understanding the social world were determined. The first stage was characterized by the study of the world as a cosmic phenomenon – in the natural philosophical, mythological and cosmogonic traditions – and social – in the socio-organic, polis, paternalistic-subject traditions. The second stage – the dominance of the theocentric position – was characterized by the distinction between Heaven and Earth. The third stage – modernism – was marked by the dominance of the objectified world in connection with the invention of printing, the development of the institute of education, institutionalization of science. The fourth – stage of industrial institutionalization and world institutions, which was characterized by the consideration of peace and war as a world phenomenon, marked by ideological, idealistic, materialistic, managerial, psychological and peacekeeping traditions. In the fifth – the stage of information and virtual worlds formation, which took place in the integrity of the relationship “society – technology”, it was highlighted the system-holistic tradition. The sixth is the modern stage of the synergetic world, defined by the phenomena of hybrid and network war and peace and connected with the hybrid, network and synergetic traditions. Here the problem of the world as a whole in the dynamic uncertainty and technological aspect of the subjects’ activity is actualized.Статья посвящена исследованию генезиса взаимосвязи мира и войны в развитии социального мира. Было установлено, что социальный мир в конкретных исторических проявлениях рассматривался философами через функционирование государственных процессов управления и самоорганизации, и абсолютизация одного из них привела к войне, а гармонизация – к миру. Прослежены этапы формирования проблемы и определены традиции понимания социального мира. Первый этап характеризовался исследованием мира как космического явления – в натурфилософских, мифологических и космогонических традициях – и социального – в социально-органических, полисных, патерналистско-предметных традициях. Второй этап – доминирование геоцентрической позиции – характеризовался разницей между Небом и Землей. Третий этап – модернизм – ознаменовался господством объективирован мира в связи с изобретением печатного станка, развитием института образования, институционализацией науки. Четвертый – этап промышленной институционализации и мировых институтов, который характеризовался рассмотрением мира и войны как мирового явления, отмечался идеологическими, идеалистическими, материалистическими, управленческими, психологическими и миротворческими традициями. Пятый этап – этап доминирования информации и создания виртуальных миров, который проходил в целостности отношений «общество – технология», в которой выделены системно-целостную традицию. Шестой – современный этап синергетического мира – определяется явлениями гибридной и сетевой войны и мира, которые связаны с гибридными, сетевыми и синергетическими традициями. Здесь актуализируется проблема мира в целом в динамической неопределенности и технологическом аспекте деятельности субъектов.Стаття присвячена дослідженню генезису взаємозв'язку миру та війни у розвитку соціального світу. Було встановлено, що соціальний світ у конкретних історичних проявах розглядався філософами через функціонування державотворчих процесів управління та самоорганізації, і абсолютизація одного з них призвела до війни, а гармонізація - до миру. Простежено етапи формування проблеми та визначено традиції розуміння соціального світу. Перший етап характеризувався дослідженням світу як космічного явища – у натурфілософських, міфологічних та космогонічних традиціях – та соціального – у соціально-органічних, полісних, патерналістсько-предметних традиціях. Другий етап – домінування теоцентричної позиції – характеризувався різницею між Небом і Землею. Третій етап – модернізм – ознаменувався пануванням об’єктивованого світу у зв’язку з винаходом друкарської машини, розвитком інституту освіти, інституціоналізацією науки. Четвертий – етап промислової інституціоналізації та світових інституцій, який характеризувався розглядом миру та війни як світового явища, що відзначався ідеологічними, ідеалістичними, матеріалістичними, управлінськими, психологічними та миротворчими традиціями. П’ятий етап – етап домінування інформації та створення віртуальних світів, що проходив у цілісності відносин «суспільство - технологія», в якій виділено системно-цілісну традицію. Шостий - сучасний етап синергетичного світу – визначається явищами гібридної та мережевої війни та миру, які пов’язані з гібридними, мережевими та синергетичними традиціями. Тут актуалізується проблема світу в цілому в динамічній невизначеності та технологічному аспекті діяльності суб’єктів
Філософське розуміння філософії. Вища школа без філософії.
Get PDFThe conversation raises the question of the universal understanding of philosophy in order to question about the level of the contemporary's ability to understand philosophy in accordance with its original way of being. The statement of the question is connected with the catchy oddities of the current situation. We are talking about the current desire of the philosophizing community to justify the benefits of philosophy, and its substantive presence in the academic environment through the development of "competence philosophies". The spreading philosophies of "what you want", with a departure in the partial moments of a given problem, communicate a system of certain truths. But is it being introduced into a philosophical state? And do they preserve philosophy itself? Also, today, there are enough proposals to convey philosophical thought in a world separation from institutionalization. But, by all means, a fashionable and famous thinker. Or philosophize along with something attractive. With a scandal, for example. Basically, such offers are in demand. Therefore, thinking “for the money” is actively scattering. I will call this philosophy through subscription.At the same time, the applications offer spicy or hot topics with the prefix: a philosophical meeting, a philosophical view, a philosophical understanding. What do the joint stays of people who associate with the philosophy attached to the vital lead to? The aim of the article is to study the level of a contemporary's ability to understand philosophy in accordance with its original way of being. The main tasks are: 1) assessment of the current situation of actively spreading innovative teaching of philosophy; 2) analysis of the thinking of a person who is in a position where, on the one hand, “competence-based philosophy” and “craft philosophy” are being strengthened, on the other hand, the philosophy of the academy is removed from classical universities as unnecessary - under the conditions of the global market; 3) view of philosophy as an absolute unity.Research methods: The research is based on the metatheoretical method, since it allows one to describe philosophy in an inalienable way, in accordance with its nature. Avoiding methodological confusion, metatheory makes it possible to examine philosophy formally and encourage thinking, testing its power.For reflection, the comparability of the experiences of philosophy in itself and of the involved philosophy is proposed.В статье ставится вопрос об универсальном понимании философии с целью вопрошания уровня способности современника понимать философию в соответствии с ее исконным способом бытия. Постановка вопроса связана с броскими странностями современной ситуации. Речь идёт о сегодняшнем желании философствующего сообщества оправдать пользу философии и ее предметное присутствие в академической среде через разработку «компетентностных философий». Распространяющиеся философии «чего хочешь», с уходом в частичные моменты заданной проблемы, сообщают систему определённых истин. Но вводят ли в философское состояние? И сохраняют ли собственно философию? Также на сегодня есть достаточно предложений передать философскую мысль в оторванном от институционализаций мире. Но непременно модным и прославившимся мыслителем. Или же пофилософствовать в придачу с чем-то привлекательным. Со скандалом, например. В основном такие предложения имеют спрос. Поэтому мышление «за деньги» активно совершает свой разброс. Назову это философией через абонемент. При этом в заявках предлагаются пикантные или злободневные темы с приставкой: философская встреча, философский взгляд, философское понимание. На что наводят совместные пребывания людей, связывающихся присоединённой к насущному философией? Целью статьи есть исследование уровня способности современника понимать философию в соответствии с её исконным способом бытия. Основными задачами есть: 1) оценка современной ситуации активно распространяющегося инновационного преподавания философии; 2) анализ мышления человека, находящегося в положении, когда, с одной стороны, укрепляется «компетентностная философия» и «крафтовая философия», с другой стороны – философия академии устраняется из классических университетов за ненадобностью, по условиям глобального рынка; 3) взгляд на философию как особенное единство.Метод исследования: метатеоретический, позволяющий описывать философию неотчуждённо, в соответствии с её природой – формально и побуждать мыслить философию, испытывая её силу.К размышлению предлагается сопоставимость опытов философии самой по себе и привлеченной философии.У статті ставиться питання про універсальне розуміння філософії з метою запитування рівня здатності сучасника розуміти філософію відповідно до її споконвічного способу буття. Постановка питання пов'язана з помітними дивацтвами сучасної ситуації. Мова йде про сьогоднішнє бажання філософської спільноти виправдати користь філософії і її предметну присутність в академічному середовищі через розробку «компетентнісних філософій». Філософії «чого хочеш» набирають оберти. Вони діють з нахилом в часткові моменти заданої проблеми і повідомляють систему певних істин. Але чи вводять у філософський стан? І чи зберігають власне філософію? Так само на сьогодні є достатньо пропозицій передати філософську думку у відірваному від інституціоналізації світі. Але безумовно модним і відомим мислителем. Або ж пофілософствувати на додачу з чимось привабливим. Зі скандалом, наприклад. Як правило, такі пропозиції мають попит. Тому мислення «за гроші» активно здійснює свій розкид. Назву це філософією через абонемент.При цьому в заявках пропонуються пікантні або пекучі теми з приставкою: філософська зустріч, філософський погляд, філософське розуміння. На що наводять спільні перебування людей, які об’єднуються приєднаною до насущного філософією?Метою статті є дослідження рівня здатності сучасника розуміти філософію відповідно до її споконвічного способу буття. Основними завданнями є: 1) оцінка сучасної ситуації активного розповсюдження інноваційного викладання філософії; 2) аналіз мислення людини, яка знаходиться в положенні, коли, з одного боку, зміцнюється «компетентнісна філософія» і «крафтова філософія», з іншого боку – філософія академії усувається з класичних університетів через відсутність попиту – під диктовку глобального ринку; 3) погляд на філософію як особливу єдність.Метод дослідження: метатеоретичний, що дозволяє описувати філософію невідчужено, відповідно до її природи – формально і спонукає мислити філософію, відчуваючи її силу.До роздумів пропонується співвіднесення досвідів філософії самої по собі і залученої філософії
Технології створення сталих політичних зв’язків з громадськістю та ідей за допомогою соціальних мереж
Get PDFRecent years have witnessed the effectiveness of political public relations in influencing public opinion and election results. The unpredictable support of Donald Trump in the US presidential election, the unexpected vote for Brexit in the UK and the victory of former comedian Volodymyr Zelensky in the Ukrainian presidential election might serve as the examples. The public relations research shows the uncertainty about the impact of social media and other online communication platforms on building strong connections between political subjects and society. The aim of this study is to reveal and evaluate the nature, methods and impact of the mechanism of political relations with the public to the society in general, and in social networks in particular.Statistical research and open source analysis were used as the main methods of this study. As an example of the above-mentioned political communications, we cite the election campaign of the current president of Ukraine, Volodymyr Zelensky, namely its Facebook component.The novelty of this study is the statistical analysis of political technologies and assessment of their impact on society, on sustainable relations between society and politicians, and their impact on the formation of sustainable ideas.Modern methods of political influence were found to be undergoing some difficult changes. More and more social media occupies a significant part of political communication and forms ideas that are later perceived and relayed by the society.This paper identifies the main mechanisms and technologies that modern politicians use to achieve their political goals. A method of using a banner on Facebook to form a political agenda, mood and ideas was described. The influence of the used technologies, the reasons and consequences of use of these technologies in the environment of social networks were estimated.The Facebook page of V. Zelensky was analyzed. The use of political ideas in the 2019 election campaign and the formation of public relations were assessed. Indicators of the growing popularity of political ideas and key technologies used to achieve this goal were identified. The degree of assimilation of the image of V. Zelensky as a president in society was revealed. Also, the growing trend of Ukrainian society's involvement in the political life of the state during the elections was characterized.В последние годы все более очевидной становится эффективность политических связей с общественностью в воздействии на общественное мнение и результаты выборов. Примером могут быть непредсказуемая поддержка Дональда Трампа на президентских выборах в США, неожиданное голосование за Brexit в Великобритании и победа бывшего комика Владимира Зеленского на выборах президента Украины. В исследованиях политических связей с общественностью существует неопределенность относительно влияния социальных медиа и других платформ коммуникации в Интернете на создание устойчивых связей между политическими субъектами и обществом. Целью этого исследования является раскрытие и оценку сути, методов и влияния механизма политических связей с общественностью на общество в целом, и в социальных сетях в частности.
В качестве основных методов этого исследования использовались статистические исследования и анализ открытых источников. В качестве примера вышеупомянутых политических коммуникаций, мы приведем предвыборную кампанию настоящего президента Украины, Владимира Зеленского, а именно ее Facebook составляющую.
Новизной данного исследования является статистический анализ политических технологий и оценка их влияния на общество, на устойчивые отношения между обществом и политическими деятелями, и их влияния на формирование устойчивых идей.
Было выявлено что, современные методы политического воздействия страдают значительные изменения. Все больше социальные медиа занимают значительную часть политических коммуникаций и формируют идеи, которые в дальнейшем воспринимаются и ретранслируются обществом.
В рамках этой работы установлены основные механизмы и технологии, которые современные политические деятели используют для достижения своих политических целей. Был описано метод использования баннера на Facebook с целью формирования политической повестки, настроений и идей. Оценено влияние использованных технологий, причины и последствия использования этих технологий в среде социальных сетей.
Был проведен анализ главной страницы В. Зеленского в Facebook. Была дана оценка использования политических идей в предвыборной кампании 2019 и образования связей с обществом. Были обнаружены показатели роста популярности политических идей и ключевые технологии, которые использовались для достижения этой цели. Был обнаружен степень усвоения образа В. Зеленского, как президента в обществе. А также, был охарактеризован растущий тренд вовлеченности украинского общества в политическую жизнь государства в период выборов.В останні роки все очевиднішою стає ефективність політичних зв’язків із громадськістю у впливі на громадську думку та результати виборів. Прикладом можуть бути непередбачувана підтримка Дональда Трампа на президентських виборах у США, несподіване голосування за Brexit у Великобританії та перемога колишнього коміка Володимира Зеленського на виборах президента України. У дослідженнях політичних зв’язків з громадськістю існує невизначеність щодо впливу соціальних медіа та інших платформ комунікації в Інтернеті на створення стійких зв’язків між політичними суб’єктами та суспільством. Ціллю цього дослідження є розкриття та оцінку суті, методів і впливу механізму політичних зв’язків із громадськістю на суспільство в загалом, та в соціальних мережах зокрема. В якості основних методів цього дослідження використовувались статистичні дослідження та аналіз відкритих джерел. В якості прикладу вищезазначених політичних комунікацій, ми наведемо передвиборчу кампанію дійсного президента України, Володимира Зеленського, а саме її Facebook складову. Новизною цього дослідження є статистичний аналіз політичних технологій та оцінка їх впливу на суспільство, на сталі відносини між суспільством та політичними діячами, та їх впливу на формування сталих ідей.Висновки. Було виявлено що, сучасні методи політичного впливу потерпають значних змін. Дедалі більше соціальні медіа займають значну частину політичних комунікацій та формують ідеї, які у подальшому сприймаються та ретранслюються суспільством. В рамках цієї роботи встановлено основні механізми та технології, які сучасні політичні діячі використовують задля досягнення своїх політичних цілей. Було описано метод використання банеру на Facebook з метою формування політичної повістки, настроїв та ідей. Оцінено вплив використаних технологій, причини та наслідки використання цих технологій в середовищі соціальних мереж. Був проведен аналіз головної сторінки В. Зеленського у Facebook. Була дана оцінка використання політичних ідеї у передвиборчій кампанії 2019 року та утворення зв’язків з суспільством. Були виявлені показники росту популярності політичних ідей та ключові технології, які використовувалися для досягнення цієї цілі. Був виявлений ступінь засвоєння образу В. Зеленського, як президента у суспільстві. А також, була охарактеризований зростаючий тренд залученності Українського суспільства у політичне життя держави у період виборів