Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Педагогічна діагностика в корекції спастичних форм рухових порушень у дітей раннього віку
Get PDFThe article deals with pedagogical diagnosis of young children with movement disorders. The problem of developing the methodological and theoretical foundations of the purposeful impact of correctional work on the body of a child with developmental abnormalities, taking into account the test results, is also noted.
The need for systematic use of the potential of testing the child's muscle tone at the initial stage of his motor development is substantiated. Special attention was paid to the interaction of the three components of the tonic state of the muscles of the neck, upper and lower limbs of healthy children aged 1-3 years and their peers with spastic syndrome of movement disorders. Anatomical and functional specifics of the tests reveal the prerequisites for further potential opportunities in the correction of the motor sphere of this contingent of children.
The purpose of our research is the analysis and development of a system of pedagogical testing and detection of motor development disorders of young children with musculoskeletal disorders.
The study made it possible to draw the following conclusions: 1. The main symptom of muscle spasticity is a chronic pathological increase in muscle tone. 2. Currently, there are various methods of studying the features of muscle tone in children and adults, starting from the most elementary visual-palpatory tests and ending with complex medical hardware studies. 3. The basics of pedagogical testing of the tonic state of the muscles of the upper and lower limbs of young children with spastic syndrome of movement disorders have been developed. Further prospects for research in this scientific and practical direction lie in the search for additional opportunities for pedagogical testing in the detection of movement disorders and the use of adaptive physical education to improve the development of movement qualities, abilities and skills, which creates conditions for further successful socialization.У статті розглядаються питання педагогічної діагностики дітей раннього віку зі руховими порушеннями. Також зазначається проблема розробки методологічно-теоретичних основ цілеспрямованого впливу корекційної роботи на організм дитини яка має відхилення у розвитку враховуючи результати педагогічної діагностики.
Обґрунтовано необхідність системного використання потенціалу тестування м’язового тонусу дитини на початковому етапі його рухового розвитку. Особлива увага зверталася на взаємодію трьох складових тонічного стану м’язів шиї, верхніх та нижніх кінцівок здорових дітей 1-3 років та їх однолітків із спастичним синдромом рухових порушень. Анатомічна і функціональна специфіка проведення тестів виявляє передумови подальших потенційних можливостей в корекції рухової сфери даного контингенту дітей.
Метою нашого дослідження є аналіз та розробка системі педагогічного тестування та виявлення порушень рухового розвитку дітей раннього віку з порушеннями опорно-рухового апарату.
Дослідження дозволило зробити такі висновки: 1. Основною ознакою спастичності м’язів є хронічне патологічне підвищення м’язового тонусу. 2. Нині існують різні методи дослідження особливостей м’язового тонусу у дітей і дорослих, починаючи від найелементарніших візуально-пальпаторних проб і закінчуючи складними медичними апаратними дослідженнями. 3. Розроблено основи педагогічного тестування тонічного стану м’язів верхніх та нижніх кінцівок дітей раннього віку із спастичним синдромом рухових порушень.
Подальші перспективи досліджень у цьому науково-практичному напрямі лежать у межах пошуку додаткових можливостей педагогічного тестування при виявленні рухових порушень та використання адаптивного фізичного виховання в покращені розвитку рухових якостей, умінь та навичок, що створює умови для подальшої успішної соціалізації
Проблема дискусії щодо зовнішніх впливів на політичні режими: теоретичний вимір
Get PDFThe main purpose of this article is to investigate the state of scientific debate about the problem of external influences on political regimes. As a result of the study of the problematic aspects of the existing discussion on the specifics of external influences on the stability of political regimes and their transits, it is possible to identify certain points of consolidation of the theoretical basis. For modern political science the problem of external influences on political regimes is determined by both theoretical and practical dimensions. In the theoretical dimension, political science considers external factors and processes that affect the efficiency of a particular political regime, its stability or instability and the possibility of transit to other types of political regime. Also, the theoretical dimension considers the specifics of the ratio of external influences of different value models included in political regimes of particular type.
Thus, the theoretical aspect separately considers the problem of the ratio of the influence of democratic and non-democratic political regimes on other political regimes, and accordingly considers the geopolitical aspect of such influence along with the quantity of political regimes in the geopolitical environment of a particular country. Based on this dimension, the practice considers specific examples of external influences on the political regimes of certain countries in a certain geopolitical environment. However, if the theoretical dimension is characterized by many differences in the definition of basic concepts and processes, practice loses the chance to effectively use real data, and thus - to develop strategies to protect the efficiency of political regimes or fight with undesirable external influences. Such strategies are important especially for countries in transit and those in an unfavorable geopolitical environment.Головна мета цієї статті – дослідити стан наукової дискусії навколо проблеми зовнішніх впливів на політичні режими. В результаті дослідження проблемних сторін існуючої дискусії щодо специфіки зовнішніх впливів на стабільність політичних режимів та їхні транзити можливо виділити певні точки консолідації теоретичного підґрунтя. Для сучасної політичної науки проблема зовнішніх впливів на політичні режими одночасно визначається теоретичним та практичним виміром. В теоретичному вимірі політична наука розглядає зовнішні фактори та процеси, що впливають на ефективність певного політичного режиму, його стабільність або нестабільність і можливість транзиту в інші типи політичного режиму. Також теоретичний вимір розглядає специфіку співвідношення зовнішніх впливів різних ціннісних моделей, що включені в політичні режими того чи іншого типу.
Так теоретичний аспект окремо розглядає проблему співвідношення впливу демократичних та недемократичних політичних режимів на інші політичні режими, а відповідно розглядається і геополітичний аспект такого впливу, кількість тих чи інших політичних режимів в геополітичному середовищі певної країни, що може впливати на ефективність політичного режиму цієї країни. Відштовхуючись від цього виміру, практика розглядає конкретні приклади зовнішніх впливів на політичні режими певних країн в певному геополітичному середовищі. Однак якщо теоретичний вимір характеризується великою кількістю розбіжностей у визначенні основних понять та процесів, практика втрачає шанс ефективно обробляти реальні дані, а відтак – розробляти ефективні стратегії захисту ефективності політичного режиму або боротьби з небажаними зовнішніми впливами. Такі ефективні стратегії є необхідними особливо для країн в стадіях транзиту та тих, що знаходяться в несприятливому геополітичному середовищі.Головна мета цієї статті – дослідити стан наукової дискусії навколо проблеми зовнішніх впливів на політичні режими. В результаті дослідження проблемних сторін існуючої дискусії щодо специфіки зовнішніх впливів на стабільність політичних режимів та їхні транзити можливо виділити певні точки консолідації теоретичного підґрунтя. Для сучасної політичної науки проблема зовнішніх впливів на політичні режими одночасно визначається теоретичним та практичним виміром. В теоретичному вимірі політична наука розглядає зовнішні фактори та процеси, що впливають на ефективність певного політичного режиму, його стабільність або нестабільність і можливість транзиту в інші типи політичного режиму. Також теоретичний вимір розглядає специфіку співвідношення зовнішніх впливів різних ціннісних моделей, що включені в політичні режими того чи іншого типу.
Так теоретичний аспект окремо розглядає проблему співвідношення впливу демократичних та недемократичних політичних режимів на інші політичні режими, а відповідно розглядається і геополітичний аспект такого впливу, кількість тих чи інших політичних режимів в геополітичному середовищі певної країни, що може впливати на ефективність політичного режиму цієї країни. Відштовхуючись від цього виміру, практика розглядає конкретні приклади зовнішніх впливів на політичні режими певних країн в певному геополітичному середовищі. Однак якщо теоретичний вимір характеризується великою кількістю розбіжностей у визначенні основних понять та процесів, практика втрачає шанс ефективно обробляти реальні дані, а відтак – розробляти ефективні стратегії захисту ефективності політичного режиму або боротьби з небажаними зовнішніми впливами. Такі ефективні стратегії є необхідними особливо для країн в стадіях транзиту та тих, що знаходяться в несприятливому геополітичному середовищі
Місце топонімів в історії Азербайджану
Get PDFThe formation of each nation is the result of an uninterrupted ethnic process that has continued throughout history. The ethnic process in society takes place on the basis of certain components. The components of the ethnic process are tribes, clans, peoples and nations. In a word, as a result of the processes of consolidation and assimilation, an ethnos known under one name leaves the stage of history after a certain historical stage, replaces another ethnos, one melts and the other dominates. In other words, in order to study the origin of our people, it is necessary to reveal the names of ethnic groups living in the South Caucasus and their ethnicity. It is clear that different tribes and tribal associations played a great role in the formation of peoples. Neighboring peoples and especially the various Turkic-speaking tribes that have existed throughout history should unite. These relations can be realized as a result of some toponymic research, because toponymic units reflect this process.
The toponymy of Azerbaijan has a very ancient history. Greeks, Romans, Persians, Arabs, as well as Russian and European travelers were interested in Azerbaijan and expressed different views on the geographical names of its territory. After the 1950s, the research of a number of prominent scientists developed the science of toponymy and made it somewhat independent. Although toponyms are subject to morphological changes in some cases, on the whole they are stronger than the grammatical structure of the language. An example of this is the Azerbaijani toponymy. Research, historical-typological-analysis of toponymic names and their scientific generalization help to reveal very complex and necessary issues of the language and history of our people. The discovery of these facts once again confirms that the toponyms of Turkish origin are older in the South Caucasus.
The aim of the article is to investigate the history of toponyms and the place of toponyms in the history of Azerbaijan.Формування кожної нації є результатом безперервного етнічного процесу, який тривав протягом усієї історії. Етнічний процес у суспільстві відбувається на основі певних компонентів. Складовими етнічного процесу є племена, роди, народи та нації. Одним словом, в результаті процесів консолідації та асиміляції етнос, відомий під однією назвою, після певного історичного етапу виходить зі стадії історії, змінює інший етнос, один тане, а інший домінує. Іншими словами, для вивчення походження нашого народу необхідно розкрити назви етносів, які проживають на Південному Кавказі, та їх етнічну приналежність. Зрозуміло, що велику роль у формуванні народів відіграли різні племена та племінні об’єднання. Сусідні народи і особливо різні тюркомовні племена, які існували протягом всієї історії, повинні об’єднатися. Ці відносини можуть бути реалізовані в результаті деяких топонімічних досліджень, оскільки топонімічні одиниці відображають цей процес.
Топоніміка Азербайджану має дуже давню історію. Греки, римляни, перси, араби, а також російські та європейські мандрівники цікавилися Азербайджаном і висловлювали різні погляди на географічні назви його території. Після 1950-х років дослідження ряду видатних учених розвинули науку топонімію і зробили її дещо самостійною. Хоча топоніми в деяких випадках піддаються морфологічним змінам, загалом вони сильніші за граматичну структуру мови. Прикладом цього є азербайджанська топоніміка. Дослідження, історико-типологічний аналіз топонімічних назв та їх наукове узагальнення допомагають розкрити дуже складні й необхідні питання мови та історії нашого народу. Виявлення цих фактів ще раз підтверджує, що топоніми турецького походження давніші на Південному Кавказі.
Метою статті є дослідити історію виникнення топонімів та місце топонімів в історії Азербайджану.Формування кожної нації є результатом безперервного етнічного процесу, який тривав протягом усієї історії. Етнічний процес у суспільстві відбувається на основі певних компонентів. Складовими етнічного процесу є племена, роди, народи та нації. Одним словом, в результаті процесів консолідації та асиміляції етнос, відомий під однією назвою, після певного історичного етапу виходить зі стадії історії, змінює інший етнос, один тане, а інший домінує. Іншими словами, для вивчення походження нашого народу необхідно розкрити назви етносів, які проживають на Південному Кавказі, та їх етнічну приналежність. Зрозуміло, що велику роль у формуванні народів відіграли різні племена та племінні об’єднання. Сусідні народи і особливо різні тюркомовні племена, які існували протягом всієї історії, повинні об’єднатися. Ці відносини можуть бути реалізовані в результаті деяких топонімічних досліджень, оскільки топонімічні одиниці відображають цей процес.
Топоніміка Азербайджану має дуже давню історію. Греки, римляни, перси, араби, а також російські та європейські мандрівники цікавилися Азербайджаном і висловлювали різні погляди на географічні назви його території. Після 1950-х років дослідження ряду видатних учених розвинули науку топонімію і зробили її дещо самостійною. Хоча топоніми в деяких випадках піддаються морфологічним змінам, загалом вони сильніші за граматичну структуру мови. Прикладом цього є азербайджанська топоніміка. Дослідження, історико-типологічний аналіз топонімічних назв та їх наукове узагальнення допомагають розкрити дуже складні й необхідні питання мови та історії нашого народу. Виявлення цих фактів ще раз підтверджує, що топоніми турецького походження давніші на Південному Кавказі.
Метою статті є дослідити історію виникнення топонімів та місце топонімів в історії Азербайджану
Доброчесність у гуманітарних студіях з огляду на християнську мораль
Get PDFGoal ‒ to determine the qualities of the humanities that ensure their productivity and usefulness to society, contribute to the improvement of people's lives, their improvement. Theoretical basis. The philosophical problem of the relationship between science and morality is considered in the original perspectives: first, the field of humanities is singled out, which have certain essential differences from physical-mathematical, technical, natural and other “exact” sciences; secondly, the productivity of humanitarian research is connected with moral aspects, first of all with observance of norms of the Law of God. To this end, an analysis was made not only of the scientific literature, but a number of biblical stories from the Old and New Testaments were introduced into scientific circulation.
Scientific novelty. An attempt has been made to start a scientific and public discussion on the role of the humanities in society, the hierarchy of basic virtues, which must be followed by humanities scholars and all scientists in general. The authors briefly express their own views on the fight against academic plagiarism, which has become the mainstream in the scientific community in recent years. To substantiate the subject of scientific intelligence, the author's interpretation presents such concepts as morality, Christian morality, humanities, etc.
Conclusions. The main purpose of the humanities is the formation of virtues, conscientious service to the country, diligence, observance of the constitution and laws of the state, respect for the rights and interests of everyone, belief in the rule of law, victory of justice and good over evil. From a moral point of view, in the humanities, the honesty of a scientist, the ability to resist the temptation to adapt against one's conscience to a generally accepted trend or to the will of the authorities for the sake of well-being and comfort are important.Мета роботи – визначити якості гуманітарних наук, що забезпечують їх продуктивність і корисність для суспільства, сприяють покращенню життя людей, їх вдосконаленню. Теоретичний базис. Філософська проблема співвідношення науки і моралі у статті розглянута в нових ракурсах: по-перше, виділена царина гуманітарних наук, які мають певні сутнісні відмінності від фізико-математичних, технічних, природознавчих та інших «точних» наук; по-друге, продуктивність гуманітарних досліджень пов'язується з моральними аспектами, передусім з дотриманням норм Закону Божого. Для цього здійснено аналіз не тільки наукової літератури, але введено в науковий обіг (у даному контексті) низку біблейських оповідань зі Старого й Нового завітів.
Наукова новизна. Здійснено спробу розпочати наукову дискусію щодо ролі гуманітарних наук в житті суспільства, ієрархії основних чеснот, яких зобов'язані дотримуватися вчені гуманітарного профілю й всі науковці загалом. Побіжно автори висловлюють власну думку щодо боротьби з академічним плагіатом, розмова про який останніми роками стала мейнстримом у науковому співтоваристві. Для обґрунтування предмету наукової розвідки подані у авторському трактуванні такі поняття, як мораль, християнська мораль, гуманітарні науки тощо.
Висновки. Головне призначення гуманітарних наук – це формування чеснот, сумлінне служіння країні, працелюбність, дотримання конституції та законів держави, поважання прав і інтересів кожної людини, віра у верховенство права, в перемогу справедливості й добра над злом. З моральної точки зору в гуманітарній науці насамперед важливі чесність ученого, вміння протистояти спокусі підлаштовуватися проти своєї совісті під загальноприйнятий тренд або під волю влади заради вигоди і комфорту.Мета роботи – визначити якості гуманітарних наук, що забезпечують їх продуктивність і корисність для суспільства, сприяють покращенню життя людей, їх вдосконаленню. Теоретичний базис. Філософська проблема співвідношення науки і моралі у статті розглянута в нових ракурсах: по-перше, виділена царина гуманітарних наук, які мають певні сутнісні відмінності від фізико-математичних, технічних, природознавчих та інших «точних» наук; по-друге, продуктивність гуманітарних досліджень пов'язується з моральними аспектами, передусім з дотриманням норм Закону Божого. Для цього здійснено аналіз не тільки наукової літератури, але введено в науковий обіг (у даному контексті) низку біблейських оповідань зі Старого й Нового завітів.
Наукова новизна. Здійснено спробу розпочати наукову дискусію щодо ролі гуманітарних наук в житті суспільства, ієрархії основних чеснот, яких зобов'язані дотримуватися вчені гуманітарного профілю й всі науковці загалом. Побіжно автори висловлюють власну думку щодо боротьби з академічним плагіатом, розмова про який останніми роками стала мейнстримом у науковому співтоваристві. Для обґрунтування предмету наукової розвідки подані у авторському трактуванні такі поняття, як мораль, християнська мораль, гуманітарні науки тощо.
Висновки. Головне призначення гуманітарних наук – це формування чеснот, сумлінне служіння країні, працелюбність, дотримання конституції та законів держави, поважання прав і інтересів кожної людини, віра у верховенство права, в перемогу справедливості й добра над злом. З моральної точки зору в гуманітарній науці насамперед важливі чесність ученого, вміння протистояти спокусі підлаштовуватися проти своєї совісті під загальноприйнятий тренд або під волю влади заради вигоди і комфорту
Регіональні особливості формування гуманітарної інтелігенції в Правобережній Україні (60-ті рр. ХІХ – перші десятиліття ХХ ст.)
Get PDFThe aim of the research is to explore the formation of the humanitarian intelligentsia on the territory of the Right Bank of Ukraine. The emergence of this social group in the region had a number of features related to geographical, national and economic factors. The research methodology. Achieving the goal of research and solving its main tasks led to the use of general scientific, general historical and source methods of social sciences. It is important to use the methods of analysis and synthesis, which help emphasize the key elements of the outlined issues. The scientific novelty of the research. It consists in a comprehensive coverage of the role of geographical and economic factors in the formation of the intelligentsia in the large Ukrainian region – the Right Bank of Ukraine. The influence of other factors on its progress in the second half of the XIX century is investigated. Conclusions. The border location of the region and its long stay in Poland led to a weaker cultural influence on the part of the Russian Empire than in other regions of the Dnieper region, and a significant number of local intellectuals were of Polish and Jewish descent. An important milestone in the formation of the Ukrainian intelligentsia were the liberal-democratic reforms of Alexander II, which removed obstacles to the development of capitalism and laid the foundations of social equality in society. It was after the peasant reform, which took place in Right-Bank Ukraine at a faster pace than in other parts of the Russian Empire, that the Ukrainian intelligentsia ceased to be a class, and the very concept that defined this part of society came closer to modern understanding. Under the influence of these factors, the humanitarian intelligentsia of the Right Bank of Ukraine in the early twentieth century not only performs its inherent professional and creative and cultural functions, but also becomes a leading layer of nation-building. Scientific novelty consists in a comprehensive coverage of the role of conditions and factors of the formation of the intelligentsia on the territory of the great Ukrainian region - Right-Bank Ukraine. The influence of various factors on the historical development of the region in the period under study.Мета статті – дослідити формування гуманітарної інтелігенції на території Правобережної України протягом 60-х рр. ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. Поява цієї соціальної групи в регіоні мала цілий ряд особливостей, пов`язаних з географічним, національним і економічним факторами. Методи дослідження. Досягнення мети дослідження та вирішення його основних завдань обумовило використання загальнонаукових, загальноісторичних і джерелознавчих методів соціальних наук. Важливим є використання методів аналізу та синтезу, що сприяє акцентуванню на ключових елементах окресленого питання. Основні результати: Прикордонне розташування краю та його тривале перебування в складі Речі Посполитої призвели до того, що культурний вплив з боку Російської імперії тут був слабкішим, аніж в інших регіонах Наддніпрянщини, а значна кількість місцевої інтелігенції була польського та єврейського походження. Важливою віхою на шляху становлення української інтелігенції були ліберально-демократичні реформи Олександра ІІ, які зняли перешкоди на шляху розвитку капіталізму та заклали основи соціальної рівності в суспільстві. Саме після селянської реформи у Правобережжі ці процеси відбувалися більш швидкими темпами, аніж в інших частинах Російської імперії, українська інтелігенція перестає бути становою, а саме поняття, що визначає цю частину суспільства, наближається до сучасного розуміння. Під впливом цих факторів гуманітарна інтелігенція Правобережної України на початку ХХ ст. не лише виконує притаманні їй професійні і мистецько-культурні функції, але й перетворюється на провідну верству національного державотворення. Наукова новизна полягає у комплексному висвітлені ролі різних умов і чинників становлення інтелігенції на території великого українського регіону – Правобережної України. Розкрито вплив різноманітних факторів на історичний поступ краю в досліджуваний періоді. Тип статті: теоретична.Мета статті – дослідити формування гуманітарної інтелігенції на території Правобережної України протягом 60-х рр. ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. Поява цієї соціальної групи в регіоні мала цілий ряд особливостей, пов`язаних з географічним, національним і економічним факторами. Методи дослідження. Досягнення мети дослідження та вирішення його основних завдань обумовило використання загальнонаукових, загальноісторичних і джерелознавчих методів соціальних наук. Важливим є використання методів аналізу та синтезу, що сприяє акцентуванню на ключових елементах окресленого питання. Основні результати: Прикордонне розташування краю та його тривале перебування в складі Речі Посполитої призвели до того, що культурний вплив з боку Російської імперії тут був слабкішим, аніж в інших регіонах Наддніпрянщини, а значна кількість місцевої інтелігенції була польського та єврейського походження. Важливою віхою на шляху становлення української інтелігенції були ліберально-демократичні реформи Олександра ІІ, які зняли перешкоди на шляху розвитку капіталізму та заклали основи соціальної рівності в суспільстві. Саме після селянської реформи у Правобережжі ці процеси відбувалися більш швидкими темпами, аніж в інших частинах Російської імперії, українська інтелігенція перестає бути становою, а саме поняття, що визначає цю частину суспільства, наближається до сучасного розуміння. Під впливом цих факторів гуманітарна інтелігенція Правобережної України на початку ХХ ст. не лише виконує притаманні їй професійні і мистецько-культурні функції, але й перетворюється на провідну верству національного державотворення. Наукова новизна полягає у комплексному висвітлені ролі різних умов і чинників становлення інтелігенції на території великого українського регіону – Правобережної України. Розкрито вплив різноманітних факторів на історичний поступ краю в досліджуваний періоді. Тип статті: теоретична
Вища освіта в умовах пандемії COVID-19: виклики та загрози
Get PDFTopicality. The pandemic of coronavirus COVID-19 led to the transition of higher education in Ukraine to distance learning. Forced quarantine on the territory of Ukraine, and in particular in the field of higher education has become not only a challenge but also a certain experience for both teachers and students. ZVO does not have existing mechanisms for conducting distance learning classes and appropriate platforms where teacher-student interaction is possible. Distance learning is the introduction into the educational process of modern means of communication (for example, Google Classroom, Moodle, Zoom, Viber, Telegram, Instagram, etc.). The aim is reveal the challenges and threats faced by Ukraine's higher education during the pandemic. According to the results of SWOT-analysis to show the strengths and weaknesses, opportunities and threats of distance education technology. Results. According to the results of SWOT-analysis to show the strengths and weaknesses, opportunities and threats of distance education technology. Secondary analysis of empirical data was used. Thanks to the analyzed research, we identified the strengths and weaknesses, opportunities and threats of distance learning technologies through SWOT analysis. The use of distance technologies in the learning process has the following advantages: leisure learning, lack of geographical boundaries, economic efficiency and more. Among the disadvantages, we can mention the following: lack of live communication between the student and the teacher, lack of motivation, poor technical equipment of the Free Economic Zone and more. Conclusions. The COVID-19 coronavirus pandemic not only threatened Ukraine's higher education, but also posed new challenges for growth: 1) self-discipline and self-education for students; 2) for teachers - to master the latest technologies and methods of teaching disciplines; 3) for state institutions - defining a clear strategy for the implementation and development of distance education. At the same time, the problems of attracting electronic educational resources as a means of distance learning in Ukrainian free economic zones remain and require more in-depth research.Актуальність. Пандемією коронавірусу COVID-19 зумовила перехід вищої освіти України на дистанційну форму навчання. Вимушений карантин на території України, та зокрема у сфері вищої освіти став не тільки викликом, а й певним досвідом як для викладачів, так і для студентів. ЗВО не маючи діючих механізмів проведення дистанційних занять та відповідних платформ, де можлива взаємодія викладача та студента. Дистанційне навчання являє собою впровадження у навчальний процес сучасних засобів комунікацій (наприклад, Google Сlassroom, Moodle, Zoom, вайбер, телеграм, інстаграм та інше). Мета – виявити виклики та загрози, з якими зіткнулася вища освіта України під час пандемії. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Результати. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Було використано вторинний аналіз емпіричних даних. Завдяки проаналізованому дослідженню ми виявили сильні та слабкі сторони, можливості та загрози технологій дистанційної форми навчання через SWOT-аналіз. Використання дистанційних технологій в процесі навчання має наступні плюси: навчання у вільний час, відсутність географічних кордонів, економічна ефективність та інше. Серед мінусів, можна зазначити наступне: відсутність живого спілкування між студентом та викладачем, відсутність мотивації, погане технічне обладнання ЗВО та інше. Висновки. Пандемія коронавірусу COVID-19 зумовила не тільки загрози вищій освіті України, а й дала нові виклики для росту: 1) для студентів – навчання самодисципліни та самоосвіти; 2) для викладачів – оволодіти новітніми технологіями та методами викладання дисциплін; 3) для державних інституцій – визначення чіткої стратегії впровадження та розвитку дистанційної освіти. Водночас проблеми щодо залучення в українські ЗВО електронних освітніх ресурсів як засобів дистанційного навчання залишаються, і вимагають більш глибокого дослідження.Актуальність. Пандемією коронавірусу COVID-19 зумовила перехід вищої освіти України на дистанційну форму навчання. Вимушений карантин на території України, та зокрема у сфері вищої освіти став не тільки викликом, а й певним досвідом як для викладачів, так і для студентів. ЗВО не маючи діючих механізмів проведення дистанційних занять та відповідних платформ, де можлива взаємодія викладача та студента. Дистанційне навчання являє собою впровадження у навчальний процес сучасних засобів комунікацій (наприклад, Google Сlassroom, Moodle, Zoom, вайбер, телеграм, інстаграм та інше). Мета – виявити виклики та загрози, з якими зіткнулася вища освіта України під час пандемії. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Результати. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Було використано вторинний аналіз емпіричних даних. Завдяки проаналізованому дослідженню ми виявили сильні та слабкі сторони, можливості та загрози технологій дистанційної форми навчання через SWOT-аналіз. Використання дистанційних технологій в процесі навчання має наступні плюси: навчання у вільний час, відсутність географічних кордонів, економічна ефективність та інше. Серед мінусів, можна зазначити наступне: відсутність живого спілкування між студентом та викладачем, відсутність мотивації, погане технічне обладнання ЗВО та інше. Висновки. Пандемія коронавірусу COVID-19 зумовила не тільки загрози вищій освіті України, а й дала нові виклики для росту: 1) для студентів – навчання самодисципліни та самоосвіти; 2) для викладачів – оволодіти новітніми технологіями та методами викладання дисциплін; 3) для державних інституцій – визначення чіткої стратегії впровадження та розвитку дистанційної освіти. Водночас проблеми щодо залучення в українські ЗВО електронних освітніх ресурсів як засобів дистанційного навчання залишаються, і вимагають більш глибокого дослідження
«Метафізика любові» Дітріха фон Гільдебранда у контексті модернізації католицької релігійно-культурної традиції
Get PDFThe purpose of the article is to consider and explicate the key ideas of Dietrich von Hildebrand regarding marital love in the context of modernizing the Catholic religious and cultural tradition. Based on the analysis of two leading works by Dietrich von Hildebrand ("Marriage: The Mystery of Faithful Love" and "The Nature of Love"), the authors of the article considered two main directions in which the philosopher reinterprets marital love. First, Dietrich von Hildebrand redefines the status of marital love in comparison with other types of love. The philosopher reproduces the traditional axiological structure for Christianity, which is based on supernatural love (love-agape). Marital love is a kind of natural love that is less significant and requires transformation. From the philosopher's point of view, marital love is a new type of love that should not be reduced to other phenomena (fatherhood, friendship, sensuality, falling in love). Marital love forms an integral unity due to the mutual gift of the spouses, and also differs in duration, exclusivity and loyalty. Second, D. Hildebrand, correlates marital love with the institution of marriage and justifies the primacy of marital love. The philosopher deduces from the peculiarities of marital love such properties of marriage as monogamy and indissolubility. However, the philosopher's position is ambiguous and inconsistent. According to the authors of the article, this is caused by the philosopher's desire to preserve his views within the Catholic tradition. In particular, the characteristic provisions of the Catholic concept of marriage (marriage as an indissoluble contract, marriage has childbearing as the primary purpose) are incompatible without contradictions with the concept of conjugal love by Dietrich von Hildebrand. So, the philosopher, on the one hand, made a significant contribution to the rethinking of the Catholic doctrine of marriage. On the other hand, conclusions about the revolutionary nature of this reinterpretation are hasty and requires further research.Метою статті є розгляд і експлікація ключових ідей Д. Гільдебранда щодо подружньої любові у контексті модернізації католицької релігійно-культурної традиції. На підставі аналізу двох провідних робот Д. Гільдебранда, як-от: «Подружжя: таємниця відданої любові» і «Метафізика любові» автори статті розглянули два основних напрямки, в яких відбувається переосмислення подружньої любові. По-перше, Д. Гільдебранд переосмислює статус подружньої любові у контексті любові як такої та її різновидів, відтворюючи традиційну для християнства аксіологічну структуру, в основі якої знаходиться надприродна любов (любов-агапе). Подружня любов є різновидом природної любові, яка не має категоричного характеру загальнозначущої заповіді і вимагає перетворення. З точки зору мислителя, подружня любов – це новий тип любові, який не зводиться до інших феноменів (батьківства, дружби, чуттєвості, закоханості), це найбільш яскрава форма «Я-Ти» взаємин, яка утворює цілісну єдність за рахунок взаємного обдарування (самовіддачі) подружжя, а також відрізняється тривалістю, винятковістю і відданістю. По-друге, Д. Гільдебранд, співвідносячи подружню любов з інститутом шлюбу, обґрунтовує примат подружньої любові, а крім того, виводить з її особливостей такі властивості шлюбу як моногамія і нерозривність. Проте позиція мислителя неоднозначна і непослідовна, що, думку авторів, викликано прагненням зберегти свої погляди у межах католицької традиції. Зокрема такі положення характерні для католицької концепції шлюбу, як договірна сутність, поцейбічна нерозривність, дітонародження як первинна мета, не поєднуються без протиріч із концепцією подружньої любові Д. Гільдебранда. Отже, висновки про революційний характер зазначеного переосмислення вимагають подальшого дослідження
Проблема гендерної рівності у професійному бутті нотаріуса
Get PDFPhilosophy, calling a person to self-knowledge, proceeds from the objectively reliable fact that a person is not able to reveal his essence without considering himself, firstly, is the result of the evolutionary formation of life on planet Earth, secondly, his own becoming realizes as a social being. Thus, a person is not a separate individual, but at least two individuals of different sexes, who, united by mutual attraction of love, are able to continue their existence as ancestral beings, using at the same time the spiritual and cultural heritage of humanity. Using language, primarily written heritage, it is able to form a general family memory, thereby ensuring not only the transfer of accumulated experience within the limits of previous and current generations, but also to give, if not eternal, then centuries-old historical existence to descendants.
In this article, we will try to show the notary in the context of androgynous analysis, which is used by modern meta-anthropology, which includes the phenomenon of gender among its problems. This is necessary from the point of view that the notary profession is fairly evenly represented by both men and women. Being called to certify the legality of transactions, they act as dialectical opposites within themselves. Namely: all existential feelings that have, so to speak, male and female biological and sociocultural dominants, act simultaneously in both sexes. After all, the law is strict, but it is a law that should not be violated by gender differences. In nature itself, the law operates through its universal material reality. Knowing it, a person joins creation for his own benefit, which is possible under the condition that he is recognized as primary in relation to the material to be transformed. Only in this case, people of different sexes can act objectively, which is the essence of the law and the vocation of a notary public.Філософія, закликаючи людину до самопізнання, виходить із того об’єктивно-достовірного факту, що людина не здатна розкрити свою сутність без того, щоб розглядати себе, по-перше, є результатом еволюційного становлення життя на планеті Земля, по-друге, своє власне становлення реалізує як соціальна істота. Таким чином, людина це не окремий індивід, а, принаймні, два індивіди різної статі, які, об’єднавшись між собою взаємним притяжінням любові, здатні продовжити своє існування в якості родових істот, використовуючи при цьому духовно-культурні надбання людства. Послуговуючись мовою, передусім писемною спадщиною, вона здатна формувати загально-родову пам’ять, забезпечуючи тим самим не лише передачу накопиченого досвіду в межах попередніх та сучасного поколінь, але й дати якщо не вічне, то багатовікове історичне буття нащадкам.
У даній статті ми спробуємо показати нотаріуса в контексті андрогін-аналізу, який використовує сучасна метаантропологія, що включає до кола своїх проблем феномен гендеру. Це необхідно з тих позицій, що професія нотаріуса досить рівномірно представлена як чоловіками, так і жінками. Будучи покликані посвідчувати законність правочинів, вони діють як діалектичні протилежності в собі самих. А саме: всі екзистенціальні відчуття, що мають, так би мовити, чоловічі й жіночі біологічні й соціокультурні домінанти, діють одночасно в обох статях. Адже закон суворий, але це закон, який не має порушуватись від відмінностей статі. В самій природі закон діє через її універсальну матеріальну дійсність. Пізнаючи її, людина долучається до творення на свою користь, що можливо за тієї умови, що він визнається первинним відносно матеріалу, що має піддатись перетворенню. Тільки в такому разі люди різної статі можуть діяти об’єктивно, що і є сутністю закону і покликанням нотаріуса
Соціокультурні детермінанти інформаційного суспільства: соціально-філософский аспект
Get PDFThe relevance of the chosen topic is due to the intensification of the transformational processes inherent in modern society. This stimulates further scientific interest in the analysis of socio-cultural determinants, on which the further development of this type of social structure as the information society is based.
Article purpose consists in establishing of the main socio-cultural determinants of modern society in the context of socio-philosophical discourse with an emphasis on techno-informational determinants. Analyzing this scientific problem, such methods as a systemic, synergetic, structural, concrete historical and sociocultural approach were used. The use of the above methods made it possible to build the theoretical and methodological foundations of this study and form the appropriate methodological tools.
Research results. Should be singled out the basic sociocultural determinants of the modern, information society are identified, among which globalization, information, information technologies, informatization, virtualization etc. It is noted that the information potential of modern society consists primarily in the availability of an appropriate information infrastructure, its integration into the global information space, favorable conditions for access to world information resources. It has been established that society as a social system is a sphere of interaction, the state of which is determined by various socio-cultural factors and processes. In the conditions of the current stage of civilizational development, the sociosphere of modern society is determined by the technosphere and infosphere, which determine the sociocultural transformations of each structural level.
Conclusions. The intensive course of globalization processes in the modern world enhances the importance of information and infocommunication technologies, which make it possible to optimize information exchange. The availability of these technologies allows an individual, a social group and society as a whole to become a member of the global information space. A comprehensive and comprehensive analysis of the social space of modern society made it possible to identify the key determinants of its development, which determine the vector of the processes taking place in it. Since the system of techno-information activity is the leading factor, this paper analyzes in more detail the informational aspect of sociocultural determination.Актуальність обраної теми зумовлена інтенсифікацією трансформаційних процесів, властивих сучасному суспільству. Це стимулює подальший науковий інтерес до аналізу соціокультурних детермінант, на яких базується подальше становлення такого типу суспільного устрою, як інформаційне суспільство.
Мета роботи полягає у виявлені ключових соціокультурних детермінант сучасного суспільства в контексті соціально-філософського дискурсу з акцентом на техно-інформаційні детермінанти. При аналізі цієї наукової проблеми було використано такі методи, як системний, синергетичний, структурний, конкретно-історичний та соціокультурний підхід. Застосування перерахованих вище методів дозволило побудувати теоретико-методологічні підстави цього дослідження та сформувати відповідний методологічний інструментарій.
Результати дослідження. Виділено базові соціокультурні детермінанти сучасного, інформаційного, суспільства, серед яких слід виокремити глобалізацію, інформацію, інформаційні технології, інформатизацію, віртуалізацію та ін. Зазначено, що інформаційний потенціал сучасного суспільства полягає, насамперед, у наявності відповідної інформаційної інфраструктури, її інтеграції у глобальний інформаційний простір, сприятливих умовах доступу до світових інформаційних ресурсів. Встановлено, що суспільство як соціальна система являє собою взаємодію, яка визначається різними соціокультурними факторами і процесами. В умовах сучасного етапу цивілізаційного розвитку соціосфера сучасного суспільства детермінується техносферою та інфосферою, які обумовлюють соціокультурні трансформації кожного структурного рівня.
Висновки. Інтенсивний перебіг глобалізаційних процесів у сучасному світі посилює значущість інформації та інфокомунікаційних технологій, які дозволяють оптимізувати інформаційний обмін. Доступність цих технологій дає можливість окремому індивідові, соціальній групі та суспільству у цілому стати учасником глобального інформаційного простору.
Всебічний та комплексний аналіз соціального простору сучасного суспільства дозволив виокремити ключові детермінанти його розвитку, які визначають вектор процесів, що відбуваються у ньому. Оскільки провідним фактором виступає система техно-інформаційної діяльності, у даній роботі більш докладно був проаналізований інформаційний аспект соціокультурної детермінації
Соціально-економічне становище мешканців Східної Галичини під час російської окупації у роки Першої світової війни (1914-1917 рр.)
Get PDFThe urgency of the research topic is due to the need for historical reconstruction of events that took place in Eastern Galicia during the Russian occupation during the First World War and which for a long time for ideological and conjunctural reasons did not receive proper coverage in historical science. The purpose of this article is to highlight the socio-economic situation of the population of Eastern Galicia under Russian occupation in 1914-1917. In the process of research we used comparative-historical, structural-system methods of analysis, generalization and synthesis of the same type of factual data and problem-chronological way of presenting the material.
Results. The article highlights some aspects of the life of the inhabitants of Eastern Galicia during the First World War. It is established that the occupation of the western Ukrainian lands by Russian troops led to the destruction of their social infrastructure and caused significant material damage to the inhabitants of the region. Infectious diseases, which have caused high mortality, have been found to be widespread in the region due to the unsatisfactory sanitary and hygienic living conditions of the civilian population in the region. It is proved that the economic devastation, which affected the agricultural sector of the economy of the eastern Galician lands, caused mass famine among the inhabitants of the occupied territories, intensified migration processes, caused a rapid rise in prices for food and basic necessities. Measures of the Russian occupation administration aimed at stabilizing the socio-economic life of the region are described. They consisted of setting up a network of county food committees to help the war-torn people of the region, setting up food outlets where Galicians could get food for free, and setting fixed food prices. However, the charitable activities of the occupying authorities were scanty and did not go beyond securing the rear of the Russian army.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю історичної реконструкції подій, що відбувалися в Східній Галичині час російської окупації у роки Першої світової війни і які впродовж тривалого часу з ідеологічно-кон’юнктурних міркувань не отримали належного висвітлення в історичній науці. Метою цієї статті є висвітлення соціально-економічного становища населення Східної Галичини в умовах російської окупації в 1914-1917 рр. У процесі дослідження нами використано порівняльно-історичний, структурно-системний методи аналізу, узагальнення і синтез однотипних фактичних даних та проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу.
Результати. У статті висвітлено окремі аспекти життєдіяльності мешканців Східної Галичини в роки Першої світової війни. Встановлено, що окупація російськими військами західноукраїнських земель призвела до руйнування їх соціальної інфраструктури та завдала значних матеріальних збитків жителям краю. З’ясовано, що через незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання цивільного населення у регіоні набули поширення інфекційні захворювання, які викликали високу смертність. Доведено, що господарська розруха, яка охопила аграрний сектор економіки східногалицьких земель, спричинила масовий голод серед жителів окупованих територій, інтенсифікувала міграційні процеси, породила швидке зростання цін на продукти і предмети першої необхідності. Охарактеризовано заходи російської окупаційної адміністрації спрямовані на стабілізацію соціально-економічного життя регіону. Вони зводилися до облаштування мережі продовольчих повітових комітетів, через які надавалася допомога розореним війною жителям краю, створення харчових пунктів, де галичани безкоштовно могли одержувати їжу та встановлення твердих цін на продукти харчування. Однак доброчинна діяльність окупаційних органів влади була мізерною і не виходила за межі забезпечення тилу російської армії.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю історичної реконструкції подій, що відбувалися в Східній Галичині час російської окупації у роки Першої світової війни і які впродовж тривалого часу з ідеологічно-кон’юнктурних міркувань не отримали належного висвітлення в історичній науці. Метою цієї статті є висвітлення соціально-економічного становища населення Східної Галичини в умовах російської окупації в 1914-1917 рр. У процесі дослідження нами використано порівняльно-історичний, структурно-системний методи аналізу, узагальнення і синтез однотипних фактичних даних та проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу.
Результати. У статті висвітлено окремі аспекти життєдіяльності мешканців Східної Галичини в роки Першої світової війни. Встановлено, що окупація російськими військами західноукраїнських земель призвела до руйнування їх соціальної інфраструктури та завдала значних матеріальних збитків жителям краю. З’ясовано, що через незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання цивільного населення у регіоні набули поширення інфекційні захворювання, які викликали високу смертність. Доведено, що господарська розруха, яка охопила аграрний сектор економіки східногалицьких земель, спричинила масовий голод серед жителів окупованих територій, інтенсифікувала міграційні процеси, породила швидке зростання цін на продукти і предмети першої необхідності. Охарактеризовано заходи російської окупаційної адміністрації спрямовані на стабілізацію соціально-економічного життя регіону. Вони зводилися до облаштування мережі продовольчих повітових комітетів, через які надавалася допомога розореним війною жителям краю, створення харчових пунктів, де галичани безкоштовно могли одержувати їжу та встановлення твердих цін на продукти харчування. Однак доброчинна діяльність окупаційних органів влади була мізерною і не виходила за межі забезпечення тилу російської армії