Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Адаптивне навчання в удосконаленні освіти учнів з фізики
Full text linkDespite the numerous studies carried out in the context of the problem field of adaptive learning processes, the effectiveness of their practical realization remains debatable until now. The hypothesis of the study is the assumption of integrative effectiveness of combining adaptive learning strategy with available didactic technologies, each of which demonstrates a sustainable positive result in learning. The aim of the study is theoretical substantiation and experimental verification of the effectiveness of didactic technologies in the formation of students' subcompetences in physics classes in the implementation of disciplinary courses on adaptive platforms of universities in Azerbaijan. The experience of university teachers in the use of adaptive learning tools, the level of teaching, knowledge assimilation and students' involvement were taken into account when assessing the effectiveness. The study used a mixed methodological approach of Quant data – Qual data with control and experimental groups. Within the framework of the study, students mastered the topic «Mathematical Modeling». The results demonstrated the high efficiency of the implementation of adaptive learning in integration with didactic technologies on the results of learning, manifested in the self-improvement of students in mastering the knowledge of the discipline. The practical significance of the study lies in the possible application of our proposed model of implementation of adaptive learning in integration with didactic technologies in the educational process of professional training of physics teachers.Незважаючи на численні дослідження, проведені в контексті проблемного поля адаптивних процесів навчання, ефективність їх практичної реалізації залишається дискусійною до теперішнього часу. Гіпотеза дослідження полягає в припущенні інтегративної ефективності поєднання адаптивної стратегії навчання з доступними дидактичними технологіями, кожна з яких демонструє стійкий позитивний результат у навчанні. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності дидактичних технологій у формуванні субкомпетентностей студентів на заняттях з фізики при виконанні дисциплінарних курсів на адаптивних платформах університетів Азербайджану. При оцінці ефективності було враховано досвід викладачів університету щодо використання адаптивних інструментів навчання, рівень викладання, засвоєння знань та залучення студентів. У дослідженні використовувався змішаний методологічний підхід даних Quant data – Qual data з контрольною та експериментальною групами. В рамках дослідження студенти оволоділи темою «Математичне моделювання». Отримані результати продемонстрували високу ефективність впровадження адаптивного навчання в інтеграції з дидактичними технологіями за результатами навчання, що проявляється у самовдосконаленні студентів у засвоєнні знань з дисципліни. Практична значущість дослідження полягає в можливому застосуванні запропонованої нами моделі реалізації адаптивного навчання в інтеграції з дидактичними технологіями в освітній процес професійної підготовки вчителів фізики
Релокація українського бізнесу в умовах російсько-української війни: чи буде нова хвиля?
Full text linkThe full-scale war launched by Russia against Ukraine has significantly reshaped the country’s economic landscape. One of the most prominent consequences has been the expansion of business relocation practices, which have taken on a systemic character.Problem Statement. Despite growing interest from economists and policymakers, the sociological dimensions of business relocation – particularly its impact on entrepreneurial behavior and indicators of socio-economic resilience–remain underexplored. Special attention should be paid to the prerequisites of a potential new wave of relocation, driven by intensifying security and economic threats.This study aims to examine the current state of Ukrainian businesses under the conditions of war, identify key factors that may trigger a new wave of business relocation, and outline possible scenarios for the development of relocation processes.Methods. The empirical basis of the study includes the results of a quantitative online survey of 606 respondents, conducted in January–February 2025 by the research company “Active Group” using the “SunFlowerSociology” panel. The survey covered the entire territory of Ukraine, excluding temporarily occupied regions.Results. A significant increase in relocation readiness was recorded – from 11.9% in July 2024 to 21.5% in January 2025. Key motivational factors include security risks, economic instability, and the need to maintain business continuity. Simultaneously, major barriers to relocation were identified: high costs, legal complexity, and the risk of losing clients and human resources. The study outlines three forecast scenarios–ranging from stabilization to the emergence of a new relocation wave.Conclusions. The findings provide insights into the current state of Ukraine’s business environment and the factors influencing relocation decisions. In the context of ongoing threats and insufficient support, a gradual and regionally determined new wave of business relocation appears likely.им із найпомітніших наслідків цього стало поширення практик релокації бізнесу, що набули системного характеру.Актуальність. Попри зростаючий інтерес до теми з боку економістів та управлінців, соціологічні аспекти релокації бізнесу, зокрема її вплив на поведінкові стратегії підприємців та соціальні індикатори стійкості, залишаються недостатньо дослідженими. Особливої уваги потребує аналіз передумов нової хвилі релокації, пов’язаної з суттєвим поширенням безпекових та економічних загроз. Мета. Дослідити поточний стан українського бізнесу в умовах російсько-української війни, виокремити ключові чинники, наявність яких може зумовити нову хвилю переміщення українських підприємств та сформувати прогнозні сценарії розвитку релокаційних процесів Методи. Основою дослідження стали результати кількісного онлайн-опитування 606 респондентів, проведеного в січні–лютому 2025 року компанією «Active Group» із використанням панелі «SunFlowerSociology». Територіальне охоплення – вся Україна, крім ТОТ.Результати. Зафіксовано зростання готовності бізнесу до релокації з 11,9% (липень 2024) до 21,5% (січень 2025). Основними мотиваційними факторами виступають безпекові ризики, економічна нестабільність і потреба в операційній безперервності. Водночас визначено ключові бар’єри для релокації: високі витрати, складність юридичних процедур, ризик втрати клієнтів і персоналу. У дослідженні окреслено три прогнозні сценарії розвитку ситуації – від стабілізації до формування нової хвилі релокації.Висновки. Результати дозволяють охарактеризувати поточний стан бізнес-середовища та чинники, що впливають на рішення щодо переміщення. У разі подальших загроз і відсутності підтримки цілком імовірним є поступове формування нової регіонально детермінованої хвилі релокації
Соціальний капітал територіальних громад: адаптація моделі Р. Патнема до українських реалій
Full text linkRelevance. The relevance of researching the social capital of territorial communities in Ukraine is driven by the need to study the transformation of its key components – trust, norms of interaction, and civic engagement – under the conditions of war, mass population displacement, rising social tension, and decreasing institutional stability. The purpose of the study is to identify the possibilities of adapting Robert Putnam’s model of social capital to contemporary Ukrainian realities, taking into account new social practices that have emerged in territorial communities as a result of the full-scale war.Results. The analysis of empirical data shows that different types of territorial communities are characterized by different dominant forms of social capital. In frontline communities, linking social capital prevails. In host communities that integrate internally displaced persons, bridging social capital is being formed. In relatively stable communities, as well as in de-occupied territories, bonding social capital predominates. The analysis of the key components of social capital – trust, norms of interaction, and civic engagement – indicates a shift from institutional (vertical) trust to horizontal ties and informal networks of interaction.Conclusions. The development of a unified model of social capital under wartime conditions is inappropriate due to the asymmetry of challenges, unequal access to resources, and the specific social experience of each community. The adaptation of Putnam’s model to Ukrainian realities should be based on recognizing the asymmetry of community experiences, accounting for the factor of war and constant threats as a long-term context for the functioning of society. In addition, civic engagement should be reconsidered as a dynamic process rather than a static institutionalized practice, with an emphasis on the flexibility and adaptability of social capital under conditions of uncertainty.Актуальність соціального капіталу територіальних громад України зумовлена потребою у вивченні трансформації його ключових компонентів – довіри, норм взаємодії та громадянської активності – в умовах війни, масових переміщень населення, зростання соціальної напруги та зниження інституційної стабільності. Метою дослідження є з’ясування можливостей адаптації моделі соціального капіталу Р. Патнема до сучасних українських реалій з урахуванням нових соціальних практик, що виникли в територіальних громадах під впливом повномасштабної війни.Результати. Аналіз емпіричних даних засвідчив, що в різних типах територіальних громад домінують різні форми соціального капіталу. У прифронтових громадах переважає зв’язковий соціальний капітал (linking social capital). У приймаючих громадах, які інтегрують внутрішньо переміщених осіб, формується об’єднувальний соціальний капітал (bridging social capital). У відносно стабільних громадах, а також у деокупованих територіях, переважає зв’язуючий соціальний капітал (bonding social capital). Аналіз ключових компонентів соціального капіталу – довіри, норм взаємодії та громадянської активності – свідчить про переорієнтацію від інституційної (вертикальної) довіри до горизонтальних зв’язків і неформальних мереж взаємодії.Висновки. Формування уніфікованої моделі розвитку соціального капіталу в умовах війни є недоцільним через асиметричність викликів, нерівномірність доступу до ресурсів і специфіку соціального досвіду кожної громади. Адаптація моделі Р. Патнема до українських реалій має ґрунтуватися на визнанні асиметрії досвіду територіальних громад, врахуванні чинника війни та постійних загроз як тривалого контексту функціонування соціуму. Крім того, необхідним є переосмислення громадянської участі як динамічного процесу, а не сталої інституціоналізованої практики, а також акцент на гнучкості й здатності соціального капіталу адаптуватися до умов невизначеності
Суб’єктна диференціація усвідомлення часу у творчості М. Пруста: феноменологічний підхід
Full text linkRelevance. The problem of the subject’s awareness of time remains relevant because the phenomenological and hermeneutic approaches are underestimated in the differentiation of the stream of consciousness.The purpose to establish subjective differentiations of the awareness of time of the hero, narrator, autobiographer as those that embody chronological, native time, narrative logos-time and retentional, diachronic time; to reveal the correlation between the creative potential of the concepts of time, consciousness and their hermeneutic, phenomenological conceptualization.Methods: phenomenological, hermeneutic (Rikerian hermeneutics, hermeneutic triangle), literary studies, cultural studies, film studies.Results. The series of modern philosophical literature «stream of consciousness» by M. Proust is a model for the study of several concepts of contemporary philosophers: H. Bergson with the concepts of durée and time, memory, consciousness, E. Husserl with the concepts of retention, intention, transcendental ego, P. Ricoeur with the concepts of text, narrativity, other.Conclusions. Temporal and subjective differentiation within the chronotope of the «text about the past» is established using the example of the works of M. Proust. Subjective differentiation means the presence of a hero, a narrator, and an autobiographer with distinct temporal flows that are perceived subjective differently but have correlations. The hero has a chronological, native time. Logos-time at the level of the narrator organizes the narrative textual chronotop and the flows of time and consciousness. The autobiographer is immersed in retention time, which connect him with the character of the work at the levels of phenomenological intentional temporal flow, stream of consciousness, and subjective other.Актуальність проблеми. Проблема усвідомлення часу суб’єктом залишається актуальною, тому що феноменологічний та герменевтичний підходи недооцінені у диференціації потоку свідомості. Мета статті: встановити суб’єктні диференціації усвідомлення часу героя, оповідача, автобіографа як таких, що втілюють хронологічний, нативний час, наративний логос-час та ретенційний, діахронний час; виявити кореляцію між творчим потенціалом понять «часу», «свідомості» та їх герменевтичною, феноменологічною концептуалізацією.Методи: феноменологічні, герменевтичні (рікерівська герменевтика, класична інтерпретативна герменевтика, герменевтичний трикутник), літературознавчі, культурологічний кіномистецтва.Результати дослідження. Ми аналізуємо твори М. Пруста як «текст про минуле», у якому показано три виміри часу. Серія модерної філософічної літератури «потоку свідомості» М. Пруста є моделлю для дослідження декількох концептів філософів-сучасніків: А. Бергсон з концептами durée та часу, пам’яті, свідомості, Е. Гуссерль з концептами ретенції, інтенції, трансцендентального его, П. Рікер з концептами тексту, наративності, іншого. Висновки. Встановлено часову та суб’єктивну диференціацію в межах хронотопу «тексту про минуле» на прикладі творів М. Пруста. Суб’єктивна диференціація означає наявність героя, оповідача та автобіографа з відмінними часовими потоками, що по-різному усвідомлюються, але мають кореляції. Герою притаманний хронологічний, нативний час. Логос-час на рівні оповідача організує наративний текстовий хронотоп та потоки часу та свідомості. Автобіограф занурений у ретенційний час, який сполучає його з персонажем твору на рівнях феноменологічного інтенційного часового потоку, потоку свідомості та суб’єктивного «іншого»
Соціальні стандарти ЄС як інструмент забезпечення стабільності трудових ринків країн-членів в умовах глобальних викликів
Full text linkRelevance. It is established that the labor markets of EU member countries are increasingly responding to global challenges that transform mechanisms of social protection, employment, and market adaptation. EU social standards are characterized as a regulatory instrument that reduces regional disparities, ensures compliance with labor rights, and serves as a guarantee of social cohesion. The necessity of comprehensive analysis of the functional purpose of social standards in accordance with modern challenges has been substantiated: digitalization, labor automation, hybrid forms of employment, and energy crises.Purpose. EU social standards have been studied as an instrument for enhancing resilience, flexibility, and stability of labor markets during global challenges. The role of social standards in shaping social policy of EU member states has been defined with the aim of minimizing the impact of crisis phenomena on the labor market and ensuring fair, inclusive development.Results. It is revealed that modern social standards perform the function of a stabilization mechanism that reduces the impact of socio-economic consequences of crisis phenomena, provides protection for vulnerable population groups, and ensures an effective model of social partnership. Trends of modern changes in social standards towards integration with innovative approaches to labor market functioning have been characterized. It has been established that effective social standards promote social protection, build trust in state institutions, and ensure labor market stabilization.Conclusions. The need to improve EU social standards through adaptation to the latest socio-economic shocks has been substantiated. The potential of social standards in creating stable, innovatively active labor markets capable of resisting external changes and promoting social welfare has been identified. A conclusion has been made about the need for further research focused on implementing social standards with digital governance tools and human capital formation.Актуальність. Встановлено, що трудові ринки країн-членів ЄС дедалі більше реагують на глобальні виклики, які трансформують механізми соціального захисту, зайнятості та ринкової адаптації. Охарактеризовано соціальні стандарти ЄС як регуляторний інструмент, який зменшує регіональні диспропорції, забезпечує дотримання трудових прав та виступає запорукою соціальної згуртованості. Обґрунтовано необхідність комплексного аналізу функціонального призначення соціальних стандартів відповідно до сучасних викликів: цифровізації, автоматизації праці, гібридних форм зайнятості та енергетичних криз.Мета. Досліджено соціальні стандарти Європейського Союзу як інструмент підвищення витривалості, гнучкості та стабільності трудових ринків у період глобальних викликів. Визначено роль соціальних стандартів у формуванні соціальної політики держав-членів ЄС з метою мінімізації впливу кризових явищ на ринок праці та забезпечення справедливого, інклюзивного розвитку.Результати. Виявлено, що сучасні соціальні стандарти виконують функцію стабілізаційного механізму, який зменшує вплив соціально-економічних наслідків кризових явищ, формує захист для вразливих верств населення та забезпечує ефективну модель соціального партнерства. Охарактеризовано тенденції сучасних змін соціальних стандартів у напрямку інтеграції з інноваційними підходами функціонування ринку праці. Встановлено, що ефективні соціальні стандарти сприяють соціальному захисту, формують довіру до державних інституцій та забезпечують стабілізацію ринку праці.Висновки. Обґрунтовано потребу вдосконалення соціальних стандартів ЄС шляхом адаптації до новітніх соціально-економічних потрясінь. Визначено потенціал соціальних стандартів у створенні стабільних, інноваційно активних ринків праці, здатних протистояти зовнішнім змінам і сприяти добробуту суспільства. Зроблено висновок про потребу подальших досліджень, орієнтованих на впровадження соціальних стандартів з інструментами цифрового врядування та формування людського капіталу
Цифровий вимір політичного дискурсу на прикладі наративів Spec ops: the line
Full text linkRelevance. Video games have long been a tool for conveying a certain narrative in political discourse. Usually, especially if the role of the protagonist was given to a soldier of the army of a certain country, this could lead to the promotion of hidden or not very propaganda. The relevance of the study is that despite the release of the game Spec ops: the line back in 2012, the topics raised in this work are quite classic, while not including propaganda, but presented in a unique manner.Purpose of the study – determining the specifics of the digital dimension of political discourse using the example of the game Spec ops: the line.Results. In order for Karpman's triangle to work, it is necessary that there are three elements - a savior, a victim and an aggressor. Of course, the developers give us, it would seem, in the person of Walker a typical savior, the victims are the city's residents, but the role of the aggressor will change as the plot develops. In the first stages of the game, Walker and his squad meet the rebels, who mistake them for the thirty-third battalion and enter into a firefight. However, later, our main opponents become representatives of this very battalion. Then, closer to the end of the game, the peaceful residents of Dubai can become a target for players, it becomes clear that the aggressor was different.Conclusions. It is noted that the main motive carried by the game is an anti-war narrative, which pushes towards pacifist political trends. In the study, among the narratives of the work, criticism of heroism was first of all voiced, at least when this heroism is created artificially. As a conclusion, it should be noted that it is precisely such works that allow, to a certain extent, to act as a tool for dialogue with the player - to observe their choices in the plot, comparing the share of the total amount of decisions, or through certain inscriptions on the screen during loading, especially closer to the end: «Do you feel like a hero, killing American soldiers?»Актуальність. Відеоігри давно є інструментом передання певного наративу у політичному дискурі. Зазвичай, особливо, якщо роль протагоніста віддавалася солдату армії певної країни, це могло вести до просування прихованої або не дуже пропаганди. Актуальність дослідження полягає у тому, що попри вихід гри Spec ops: the line ще у 2012 році, теми, що підіймаються у цьому творі є достатньо класичними, при цьому не включаючи пропаганду, але поданими в унікальній манері. Метою дослідження є визначення специфіки цифрового виміру політичного дискурсу на прикладі гри Spec ops: the line. Результати. Для того, щоб трикутник Карпмана працював, необхідно щоб були наявні три елементи – рятівник, жертва та агресор. Звісно, розробники надають нам, здавалося б, в обличчі Уокера типового рятівника, жертвою вступають мешканці міста, а ось роль агресора буде змінюватися по ходу розвитку сюжету. На перших етапах гри, Уокер із загоном зустрічає повстанців, що сприймають їх за тридцять третій батальйон і вступають у перестрілку. Проте, пізніше, нашими основними супротивниками стають представники саме цього батальйону. Далі, ближче до кінця гри мішенню для гравців можуть стати мирні мешканці Дубаї, стає зрозуміло, що агресор був інший. Висновки. Зазначено, що основний мотив, що несе гра, є антивоєнний наратив, що підштовхує до пацифістських політичних течій. У дослідженні серед наративів твору в першу чергу виносилася критика героїзму, принаймні, коли цей героїзм створюється штучно. Як підсумок, потрібно зазначити, що саме подібні твори дозволяють у певній мірі виступати інструментом для діалогу з гравцем – спостерігати за їхнім вибором у сюжеті, порівнюючи частку від загальної суми рішень, або шляхом певних написів на екрані під час завантажень, особливо ближче до завершення: «Чи відчуваєте Ви себе героєм, вбиваючи американських солдат?»
Digitalisation as a Tool for Modernising Political and Institutional Relations in Democratic Transformations
Full text linkАктуальність статті полягає у необхідності набуття українськими фахівцями досвіду з впровадження цифрових програм у політичний, економічний і соціально-гуманітарний сегменти для розширення можливостей України у виконанні завдань національної безпеки.Метою дослідження є вивчення етапів втілення проектів цифровізації постіндустріальних країн та США, обставин інтеграції електронних і цифрових технологій комунікації до соціально-політичних, а також економіко-господарських процесів співпраці урядів з акторами міжнародних відносин. Результати полягають у дослідженні аспектів співпраці профільних комітетів США «NIST», «NSF», «DOE», «DHS» з іншими країнами. Окреслюються траєкторії і методи інтеграції членів об’єднань «G7», «ARF», «OAS», «GPAI», «UNESCO», «CDTI» та «GFSI» для спільної протидії загрозам кібербезпеки.Висновком є нелінійність процесу цифровізації соціально-політичної, адміністративної, економічної та міжнародно-дипломатичної моделі трансконтинентальних відносин демократичних держав. На сучасному етапі є необхідність колегіальної розробки США та партнерами уніфікованих нормативно-правових актів, які забезпечуватимуть інклюзивність, релятивізм та егалітаризм у мережі електронних сервісів, хмарних систем тощо. Одночасно, США декларує релевантність інтеграції з іншими країнами для реалізації масштабних проектів що слугують об'єднанню в кібернетичну інформаційну систему контрагентів США в різних регіонах світу. Пріоритетним вектором партнерства США з акторами інтеркультурного діалогу у глобальній цифровій індустрії є створення міжнародних інституцій електронної безпеки. Вони генеруватимуть автоматизовані механізми ІТ комплексу, що здійснюватимуть превенцію кібератак КНР, РФ, КНДР та Ірану у цифровому політичному середовищі на сервери ТНК, а також адміністративних установ США та його союзників. Майбутні стратегії з цифровізації країн демократичного політичного режиму реалізовуватимутьThe relevance of the article lies in the need for Ukrainian specialists to gain experience in implementing digital programmes in the political, economic and socio-humanitarian segments in order to expand Ukraine's capabilities in fulfilling national security tasks.The aim of the study is to examine the stages of implementation of digitalisation projects in post-industrial countries and the United States, the circumstances of the integration of electronic and digital communication technologies into socio-political and economic processes of cooperation between governments and actors in international relations. The results consist of a study of aspects of cooperation between the relevant US committees NIST, NSF, DOE, and DHS with other countries. The trajectories and methods of integration of the members of the G7, ARF, OAS, GPAI, UNESCO, CDTI and GFSI associations for joint counteraction to cybersecurity threats are outlined.The conclusion is that the process of digitisation of the socio-political, administrative, economic and international diplomatic model of transcontinental relations between democratic states is non-linear. At the present stage, there is a need for the US and its partners to jointly develop unified regulatory and legal acts that will ensure inclusiveness, relativism and egalitarianism in the network of electronic services, cloud systems, etc. At the same time, the US declares the relevance of integration with other countries for the implementation of large-scale projects that serve to unite US counterparties in different regions of the world into a cybernetic information system. The priority vector of US partnership with actors of intercultural dialogue in the global digital industry is the creation of international electronic security institutions. They will generate automated IT complex mechanisms that will prevent cyberattacks by China, Russia, North Korea, and Iran in the digital political environment on the servers of transnational corporations, as well as administrative institutions of the US and its allies. Future strategies for the digitalisation of countries with democratic political regimes will be implemented primarily in the national military-industrial complex and NATO
Від генетики до агропромислових програм: роль агробіологічних знань у сільському господарстві України другої половини ХХ ст.
Full text linkRelevance. In the second half of the twentieth century, agrobiological knowledge became a key factor in the modernization of Ukrainian agriculture, combining the achievements of genetics, breeding, and agrotechnology with state food programs. Studying them allows us to better understand the interaction between science and agricultural policy and to evaluate the experience that is important for the current challenges of food security.Results. The peculiarities of the functioning of the agricultural sector of the Ukrainian SSR as a key region of the Union are summarized: construction of agro-industrial facilities, development of infrastructure, introduction of technical resources and strengthening of the role of collective farms. It is shown that the use of biological science achievements - the creation of new varieties and hybrids of plants, animal breeds, and strains of microorganisms capable of functioning effectively in artificially created production conditions – was crucial for increasing the productivity and sustainability of agrocenoses. The article focuses on the scientific activities of Academician O. Sozinov, who played a key role in the development of agrobiological science and agricultural policy of Ukraine, and his scientific work has become a theoretical and methodological toolkit of modern agricultural science in Ukraine. The scientist emphasized the importance of combining genetics, breeding, and physical and chemical biology in the formation of new approaches to agrobiological food security. Conclusions. In the second half of the twentieth century, agrobiological knowledge became a key tool for the renewal of Ukrainian agriculture: it determined scientific priorities, ensured the introduction of new varieties and technologies, and formed the basis of food programs, including the USSR Food Program of 1982, contributing to food security. The experience of this period demonstrates that the integration of science and production is the key to food security and agricultural sector development.Актуальність. У другій половині ХХ ст. агробіологічні знання стали ключовим чинником модернізації українського сільського господарства, поєднавши досягнення генетики, селекції та агротехнологій із державними продовольчими програмами. Їхнє вивчення дає змогу глибше зрозуміти взаємодію науки й аграрної політики та оцінити досвід, важливий для сучасних викликів продовольчої безпеки.Результати. Узагальнено особливості функціонування аграрного сектору Української РСР як ключового регіону Союзу: будівництво агропромислових об’єктів, розвиток інфраструктури, впровадження технічних ресурсів та зміцнення ролі колективних господарств. Показано, що вирішальне значення для підвищення продуктивності та стійкості агроценозів мало використання досягнень біологічної науки – створення нових сортів і гібридів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів, здатних ефективно функціонувати у штучно створених умовах виробництва. Акцентовано увагу на науковій діяльності академіка О. Созінова, який відіграв ключову роль у розвитку агробіологічної науки та аграрної політики України, а його науковий доробок став теоретико-методологічним інструментарієм сучасної аграрної науки в Україні. Вчений наголошував на важливості поєднання генетики й селекції у формуванні нових підходів до агробіологічного забезпечення продовольчої безпеки. Висвітлено розвиток таких напрямів, як генетика імунітету та стійкості, культура клітин і тканин in vitro, молекулярна генетика й генетична інженерія, що заклали підґрунтя для якісно нового етапу у сільськогосподарській науці.Висновки. Агробіологічні знання у другій половині ХХ ст. стали ключовим інструментом оновлення українського сільського господарства: визначали наукові пріоритети, забезпечували впровадження нових сортів і технологій та лягли в основу продовольчих програм, зокрема Продовольчої програми СРСР 1982 р., сприяючи формуванню продовольчої безпеки. Досвід цього періоду демонструє, що інтеграція науки й виробництва є ключем до продовольчої безпеки та розвитку аграрного сектору
Політична медіація versus публічна медіація: розмежування предметних полів посередницьких практик у політиці
Full text linkRelevance. In a modern democratic society, mediation as a mediation procedure that involves the participation of a third party (mediator) in order to optimize the process of finding a mutually acceptable solution is becoming important both for the development of effective policy and for its successful implementation. Various speech constructions are used to denote mediation practices in politics, therefore, in order to avoid conceptual confusion, it is important to demarcate the subject fields of these types of mediation.The purpose of the study is to distinguish between the subject fields of political and public mediation as types of mediation practices in politics.Results. The article analyzes two main speech constructions that reproduce key aspects of political sphere – politics and policy (public policy). Accordingly, political mediation is related to the sphere of politics and is considered by the author as a voluntary process in which the mediator, as an impartial person, helps to establish political communication and promotes reconciliation between the parties to a conflict situation, and public mediation is related to the sphere of policy (public policy) and is considered by the author as a structured process that facilitates negotiations and the adoption of public-administrative decisions and is aimed at resolving conflicts arising from different interests in the public sphere, promoting joint decisions, prioritizing the well-being of the community and society as a whole.Conclusions. The author proves that political and public mediation can be presented as multi-level mediation practices in the political sphere – political mediation is presented at the horizontal level (between direct political subjects), and public mediation is presented at the vertical level (between direct political subjects and representatives of civil society).Актуальність. У сучасному демократичному суспільстві медіація як посередницька процедура, що передбачає участь третьої сторони (посередника) з метою оптимізації процесу пошуку взаємоприйнятного рішення, набуває важливого значення як для вироблення ефективної політики, так і для успішної її реалізації. Для позначення посередницьких практик у політиці використовуються різноманітні мовленнєві конструкції, тому аби уникнути концептуальної плутанини важливо провести демаркацію предметних полів цих різновидів медіації.Метою дослідження є здійснення розмежування предметних полів політичної і публічної медіації як різновидів посередницьких практик у політиці.Результати. У статті аналізуються дві основні мовленнєві конструкції, які відтворюють ключові аспекти політики – politics і policy (public policy). Відповідно, політична медіація пов’язана зі сферою politics і розглядається автором як добровільний процес, у якому посередник як неупереджена особа допомагає налагодити політичну комунікацію та сприяє примиренню між сторонами конфліктної ситуації, а публічна медіація пов’язана зі сферою policy (public policy) і розглядається автором як структурований процес, який сприяє переговорам та ухваленню публічно-управлінських рішень і який спрямований на вирішення конфліктів, що виникають через різні інтереси в публічній сфері, сприяючи спільним рішенням, надаючи пріоритет добробуту громади, суспільства в цілому.Висновки. Автором доведено, що політичну і публічну медіацію можна представити як різнорівневі посередницькі практики у політичній сфері – політична медіація представлена на горизонтальному рівні (між безпосередніми політичними суб’єктами), а публічна медіація – на вертикальному рівні (між безпосередніми політичними суб’єктами і представниками громадянського суспільства)
Соціальні мережі як інструмент цифрової політичної участі в умовах е-демократії
Full text linkRelevance. In the context of the rapid digitalization of socio-political processes, the communication between government and society is undergoing transformation. Citizens are seeking new channels of interaction and effective mechanisms for exercising political activity, which necessitates an examination of the potential of social networks as an instrument of digital political participation.The purpose. The article aims to clarify the role of social media in enabling citizens’ digital political engagement and to assess the effectiveness of various digital platforms for specific forms of political participation within the evolving framework of e-democracy.Results. The study examines the transformation of communication models in the political sphere under the influence of digitalization, as well as the role of social media in ensuring two-way interaction between public authorities and citizens. The key factors contributing to the popularization of social networks as an informational channel are identified: the development and proliferation of mobile communications, advances in mobile devices, the effect of social trust, geographical accessibility, and the declining public confidence in traditional media. Ukraine’s experience in digital communication during the full-scale war is analyzed. The principal directions of implementing digital political participation through social networks are outlined: digital communication and political dialogue, formation of public demand and opinion, social media as tools of advocacy and civic pressure, public mobilization, and public oversight. Conclusions. Social networks are transforming the model of political communication by ensuring horizontal linkages between government and society. They possess significant potential for the development of digital political participation, serving as an effective instrument for exercising civic rights and engaging citizens in political decision-making processes.Актуальність. В умовах стрімкої цифровізації суспільно-політичних процесів, видозмінюється комунікація влади і суспільства, відбувається пошук суспільством нових каналів взаємодії та дієвих механізмів реалізації політичної активності, що спонукає до вивчення потенціалу соціальних мереж як інструменту цифрової політичної участі.Мета статті – з’ясувати роль соціальних мереж у процесі реалізації цифрової політичної активності громадян та визначення ефективності різних цифрових платформ для певних видів політичної участі в умовах розвитку е-демократії.Результати. Розглянуто трансформацію моделі комунікації у політичній сфері під впливом процесу цифровізації, а також роль соціальних мереж у забезпеченні двостороннього зв’язку між владою та громадянами. Визначено основні чинники популяризації соціальних мереж як інформаційного каналу: розвиток/поширення мобільного зв’язку, вдосконалення мобільних пристроїв, ефект соціальної довіри, географічна безбар’єрність, низький рівень довіри до традиційних медіа. Проаналізовано український досвід цифрових комунікацій під час повномасштабної війни. Окреслено основні напрями реалізації цифрової політичної участі через соціальні мережі: цифрова комунікація та політичний діалог, формування суспільного запиту і громадської думки, інструмент суспільного тиску та адвокації, мобілізація суспільства та публічний контроль. Проаналізовані домінуючі в українському сегменті соціальні платформи з точки зору функціональних особливостей, алгоритмів поширення контенту та специфікою їхньої цільової аудиторії. Визначено наявність залежності рівня ефективності у досягненні цілей цифрової політичної участі та максимізації її впливу на політичні процеси від вибору платформи.Висновки. Соціальні мережі трансформують модель політичної комунікації, забезпечуючи горизонтальні зв’язки між владою та суспільством, і мають значний потенціал у розвитку цифрової політичної участі виступаючи ефективним інструментом реалізації громадянських прав і залучення громадян до процесів ухвалення політичних рішень