Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Міграційні кризи як складова конфлікту між цивілізованим світом та Росією
Get PDFThe purpose of the research is to identify the interconnection between migratory crises, which increase the vulnerability of the EU countries to other important factors and have a significant impact on their domestic and foreign policy, and the intensification of hostile activity of the Russian Federation on the continent.
The relevance of the article is caused by the need to study the civilizational dimension of the conflict with Russia`s use of migrants as weapon and political manipulation instrument against the USA and the European Union as stronger opponents.
The results of the research reveals cause-and-effect links between the aggressive rhetoric, actions and expectations of the Russian Federation toward European countries and the United States in the current issues of increasing global migratory trends. The work detects the Kremlin's involvement in the migratory crisis in Europe in 2015-2016 and analyzes its role in the formation of Syrian refugees flows. It also assesses Russia's involvement in the inspiration of the migratory conflict at the Belarusian-Polish border and characterizes the "necropolitics" of the Lukashenko regime to please Moscow by applying pressure on foreign nationals and the phenomenon of "weaponized migration".
This article explains the reasons for the disparity in the views of European countries on the future of the European Union and on relations with Russia. The article provides examples of its intrusion into internal affairs of the most influential European states, imposition of partnership with them, manipulation and blackmailing with the aim of controlling their foreign policy decisions. The article discusses possible scenarios of events in the world in case of Russia's further aggression against Ukraine and recommends reviewing cooperation between the civilized powers and Russia in order to preserve the status quo in the arrangement of political forces in the world.
The conclusion of the work summarizes the scale of the conflict between Russia and the West. The necessity of immediate decisive measures for restoration of territorial integrity of Ukraine was substantiated in the article. The investigation suggests the opportunities for further research of the migratory factor in the formation of a comprehensive picture of the Kremlin's hybrid threat to the modern Europe and the world in general in destruction of the existing world order.Метою дослідження визначено вияв взаємозв’язку між міграційними кризами, що підвищують вразливість країн ЄС перед іншими важливими викликами й мають значний вплив на їх внутрішню та зовнішню політику, та посиленням ворожої активності Російської Федерації на континенті.
Актуальність теми статті зумовлена необхідністю вивчення цивілізаційного виміру конфлікту з використанням мігрантів у якості зброї та політичного маніпулювання сильнішим супротивником, яким для Росії залишається Захід в обличчі США та Євросоюзу.
Результатами наукової розвідки стало виявлення причинно-наслідкових зв’язків між агресивною риторикою, діями та очікуваннями Російської Федерації стосовно європейських країн та США в сучасних умовах посилення світових міграційних тенденцій. У роботі встановлено причетність Кремля до міграційної кризи в Європі у 2015-2016 рр. та проаналізовано його роль у формуванні потоків сирійських біженців. Оцінено також участь Росії в інспірації міграційного конфлікту на білорусько-польському кордоні та охарактеризовано «некрополітику» режиму Лукашенки як спробу догодити Москві через застосування тиску на іноземних громадян та феномену «озброєної міграції».
У статті з’ясовано причини розрізненості європейських країн у поглядах щодо майбутнього ЄС та щодо відносин з Росією, наведено приклади її втручання у внутрішні справи найвпливовіших держав Європи, імітації партнерства з ними, маніпуляцій та шантажу з метою контролю над їх зовнішньополітичними рішеннями. Окреслено можливі сценарії розвитку подій у світі у випадку подальшої агресії РФ щодо України та запропоновано переглянути взаємодію цивілізованих держав з Росією задля збереження статус-кво у розстановці політичних сил у світі.
У висновках до роботи узагальнено масштаби конфлікту Росії та Заходу, обґрунтовано необхідність негайних рішучих кроків щодо відновлення територіальної цілісності України та запропоновано аспекти подальших досліджень міграційного чинника для формування комплексної картини гібридної загрози Кремля сучасній Європі та світу в прагненні зруйнувати існуючий світовий порядок.Метою дослідження визначено вияв взаємозв’язку між міграційними кризами, що підвищують вразливість країн ЄС перед іншими важливими викликами й мають значний вплив на їх внутрішню та зовнішню політику, та посиленням ворожої активності Російської Федерації на континенті.
Актуальність теми статті зумовлена необхідністю вивчення цивілізаційного виміру конфлікту з використанням мігрантів у якості зброї та політичного маніпулювання сильнішим супротивником, яким для Росії залишається Захід в обличчі США та Євросоюзу.
Результатами наукової розвідки стало виявлення причинно-наслідкових зв’язків між агресивною риторикою, діями та очікуваннями Російської Федерації стосовно європейських країн та США в сучасних умовах посилення світових міграційних тенденцій. У роботі встановлено причетність Кремля до міграційної кризи в Європі у 2015-2016 рр. та проаналізовано його роль у формуванні потоків сирійських біженців. Оцінено також участь Росії в інспірації міграційного конфлікту на білорусько-польському кордоні та охарактеризовано «некрополітику» режиму Лукашенки як спробу догодити Москві через застосування тиску на іноземних громадян та феномену «озброєної міграції».
У статті з’ясовано причини розрізненості європейських країн у поглядах щодо майбутнього ЄС та щодо відносин з Росією, наведено приклади її втручання у внутрішні справи найвпливовіших держав Європи, імітації партнерства з ними, маніпуляцій та шантажу з метою контролю над їх зовнішньополітичними рішеннями. Окреслено можливі сценарії розвитку подій у світі у випадку подальшої агресії РФ щодо України та запропоновано переглянути взаємодію цивілізованих держав з Росією задля збереження статус-кво у розстановці політичних сил у світі.
У висновках до роботи узагальнено масштаби конфлікту Росії та Заходу, обґрунтовано необхідність негайних рішучих кроків щодо відновлення територіальної цілісності України та запропоновано аспекти подальших досліджень міграційного чинника для формування комплексної картини гібридної загрози Кремля сучасній Європі та світу в прагненні зруйнувати існуючий світовий порядок
«Відчутне трансцендентне» і «Припинення» як Вищий стан свідомості (релігієзнавчий аналіз)
Get PDFThe aim of the research is to clarify and shed light on such concepts as "Perceptible Transcendent" and "Termination" in the Higher State of Consciousness as Compensatory Enlightenment. The author revealed the importance and significance of the connection between the Perceptible Transcendent and the Cessation as characteristics of one specific phenomenon of human mental life, the Higher state of consciousness as compensatory enlightenment. The immediacy of the other within man himself is considered, the other that regulates and purifies, which is reflected in the thoughts of postmodernists.
The methodology of acquiring new knowledge is based on a comparative research method. Different states of man and different understandings of "Perceptible Transcendent" and "Termination" in religious-mystical culture and in the modern philosophy of postmodernism were considered. "Perceptible transcendent" and "Termination of another" can be understood as another person who has a completely different worldview, completely different natural properties, and can be understood as a certain state of man. Depending on this, the research methodology should be different.
The scientific novelty is that for the first time such a phenomenon of human nature as the Higher state of consciousness, its compensatory enlightenment is considered. Modern philosophy of postmodernism captures the recognition of a person's own other within himself, which can be an important subject of study. "Perceptible transcendent" and "Suspension" in another in postmodernism are understood differently. This is another person who has a completely different worldview, which can not be understood. But this is the HIGHEST state of consciousness of man himself, the state of his special "I", when all unnecessary actions stop. In postmodernism, this state is called differently. It is shown that postmodernism operates with an understanding of the categories of "Perceptible Transcendent" and "Termination of another" not only as "another person", but also as a certain state of man, the state of the Higher, which is characteristic of modern religious and mystical culture.
Conclusions. It has been found that the Higher State of Consciousness is presented in postmodernism as the inner recognition of one's own other within oneself, can be understood as compensatory enlightenment, which is an integral phenomenon of human nature. The higher state of consciousness ceases all unimportant activity. Because of this there is a process of purification from outdated, outdated thoughts and feelings. Purification is due to the fact that there are compensatory mechanisms of the psyche that are inherent in human nature, which are able to renew mental processes. The concepts of "Tangible Transcendental" and "Termination" look like properties-characteristics of the same state of consciousness.Метою дослідження є з’ясування і освітлення таких понять як «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» в Вищому стані свідомості як компенсаторному осяянні. Автор виявив важливості і значимості зв’язку Відчутного трансцендентного і Припинення як характеристик одного конкретного явища психічного життя людини, Вищого стану свідомості як компенсаторного осяяння. Розглядається безпосередність іншого всередині самої людини, того іншого який регулює і очищує, що відображено в роздумах постмодерністів.
Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження. Розглядались різні стани людини і різне розуміння «Відчутного трансцендентного» і «Припинення» в релігійно-містичній культурі і в сучасній філософії постмодернізму. «Відчутне трансцендентне» і «Припинення у іншого» можуть розумітися як інша людина яка має зовсім інший світогляд, зовсім інші природні властивості, а можуть розумітися як певний стан людини. В залежності від цього методологія дослідження повинна бути різною.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається такий феномен людської природи, як Вищий стан свідомості, її компенсаторне осяяння. Сучасна філософія постмодернізму фіксує визнання людиною власного іншого всередині себе, що може бути важливим предметом дослідження. «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» у іншого в постмодернізмі розуміються по-різному. Це і інша людина, яка має абсолютно інший світогляд, яку ніяк не зрозуміти. Але це і ВИЩИЙ стан свідомості самої людини, стан її особливого «я», коли зупиняються всі непотрібні дії. В постмодернізмі цей стан називають по-різному. Показано, що постмодернізм оперує розумінням категорій «Відчутного трансцендентного» і «Припинення у іншого» не тільки як «інша людина», але і як певний стан людини, стан Вищого, що характерно для сучасної релігійно-містичної культури.
Висновки. З’ясовано, що Вищий стан свідомості представлений в постмодернізмі як внутрішнє визнання людиною власного іншого всередині себе, може розумітися як компенсаторне осяяння, що є невід’ємним феноменом природи людини. Вищий стан свідомості припиняє усіляку неважливу діяльність. Через це йде процес очищення від застарілих, відживших своє думок і почуттів. Очищення йде в зв’язку з тим, що існують компенсаторні механізми психіки які притаманні самій природі людини, які здатні оновлювати психічні процеси. Поняття «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» виглядають як властивості-характеристики одного і того же стану свідомості.Метою дослідження є з’ясування і освітлення таких понять як «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» в Вищому стані свідомості як компенсаторному осяянні. Автор виявив важливості і значимості зв’язку Відчутного трансцендентного і Припинення як характеристик одного конкретного явища психічного життя людини, Вищого стану свідомості як компенсаторного осяяння. Розглядається безпосередність іншого всередині самої людини, того іншого який регулює і очищує, що відображено в роздумах постмодерністів.
Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження. Розглядались різні стани людини і різне розуміння «Відчутного трансцендентного» і «Припинення» в релігійно-містичній культурі і в сучасній філософії постмодернізму. «Відчутне трансцендентне» і «Припинення у іншого» можуть розумітися як інша людина яка має зовсім інший світогляд, зовсім інші природні властивості, а можуть розумітися як певний стан людини. В залежності від цього методологія дослідження повинна бути різною.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається такий феномен людської природи, як Вищий стан свідомості, її компенсаторне осяяння. Сучасна філософія постмодернізму фіксує визнання людиною власного іншого всередині себе, що може бути важливим предметом дослідження. «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» у іншого в постмодернізмі розуміються по-різному. Це і інша людина, яка має абсолютно інший світогляд, яку ніяк не зрозуміти. Але це і ВИЩИЙ стан свідомості самої людини, стан її особливого «я», коли зупиняються всі непотрібні дії. В постмодернізмі цей стан називають по-різному. Показано, що постмодернізм оперує розумінням категорій «Відчутного трансцендентного» і «Припинення у іншого» не тільки як «інша людина», але і як певний стан людини, стан Вищого, що характерно для сучасної релігійно-містичної культури.
Висновки. З’ясовано, що Вищий стан свідомості представлений в постмодернізмі як внутрішнє визнання людиною власного іншого всередині себе, може розумітися як компенсаторне осяяння, що є невід’ємним феноменом природи людини. Вищий стан свідомості припиняє усіляку неважливу діяльність. Через це йде процес очищення від застарілих, відживших своє думок і почуттів. Очищення йде в зв’язку з тим, що існують компенсаторні механізми психіки які притаманні самій природі людини, які здатні оновлювати психічні процеси. Поняття «Відчутне трансцендентне» і «Припинення» виглядають як властивості-характеристики одного і того же стану свідомості
Державна політика пам’яті в сучасній Україні в умовах інформаційної війни (2014–2021 рр.)
Get PDFThe aim of the study is to reveal the content of the state policy of memory in modern Ukraine in the post-Maidan period (2014-2021), which was radically reoriented and, in fact, became an important area of countering information attacks during the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine. The research methodology is interdisciplinary, combining methods of historical, political, sociological and legal sciences. The main results of the research: the content of the concept of "memory policy" is revealed, the structure of memory policy in modern Ukraine is determined, the stages of formation and implementation of memory policy in Ukraine on the basis of presidential electoral cycles are traced. Ukraine, which demonstrates a "swing" from Ukraine-centric to multi-vector. In particular, in the initial period (late 1980–1991) during the transformation of the conscious level in the state policy of memory the themes of the Cossacks, the origins of Ukrainian statehood, the Ukrainian national movement, the Ukrainian revolution of 1917–1920, the destruction of temples, the Holodomor 1932–1933, repressions and others; during the presidential terms of Leonid Kravchuk (December 1991 – July 1994) and Leonid Kuchma (July 1994 – January 2005) (as well as Viktor Yanukovych (February 2010 – February 2014)) there is a significant pluralism of memory policy strategies – the Soviet model still continued to exist, but a new Ukraine-centric model was born; during the presidential terms of Viktor Yushchenko (January 2005 – February 2010), Petro Poroshenko (June 2014 – May 2019) and Volodymyr Zelensky (since May 2019), Ukrainian-centric narratives dominate the state policy of memory, and the model is changing radically. state memory policy through the implementation of decommunization policy. It has been shown that during the open phase of the second cycle of the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine (which began in 2014 and continues to this day) the most vulnerable and sensitive to information influences is the state policy of memory.Метою дослідження є розкриття змісту державної політики пам’яті в сучасній Україні у постмайданний період (2014–2021 рр.), яка була докорінно переорієнтована і, по суті, стала важливим напрямом протидії інформаційним атакам у ході гібридної війні, яку веде РФ проти України. Методологія дослідження має міждисциплінарний характер, поєднуючи методи історичної, політичної, соціологічної та правової наук. Основні результати дослідження: розкрито зміст концепту «політика пам’яті», визначена структура політики пам’яті в сучасній Україні, прослідковано етапи формування та реалізації політики пам’яті в Україні на основі президентських електоральних циклів, доведено хвилеподібний характер розвитку політики пам’яті в Україні, яка демонструє «хитання» від україноцентричності до багатовекторності. Зокрема, у початковий період (кінець 1980 – 1991 рр.) під час трансформації свідомісного рівня у державній політиці пам’яті актуалізуються теми козацтва, витоків української державності, українського національного руху, української революції 1917–1920–х рр., руйнації храмів, Голодомору 1932–1933 рр., репресій та інші; за президентські каденції Леоніда Кравчука (грудень 1991 – липень 1994 рр.) і Леоніда Кучми (липень 1994 – січень 2005 рр.) (а також і Віктора Януковича (лютий 2010 – лютий 2014 рр.)) спостерігається значний плюралізм стратегій політики пам’яті – радянська модель все ще продовжувала існувати, проте народжувалася нова україноцентрична модель; за президентські каденції Віктора Ющенка (січень 2005 – лютий 2010 рр.), Петра Порошенка (червень 2014 – травень 2019 рр.) і Володимира Зеленського (з травня 2019 рр.) у державній політиці пам’яті домінують україноцентричні наративи, відбувається докорінна зміна моделі державної політики пам’яті через втілення політики декомунізації. Продемонстровано, що під час відкритої фази другого циклу гібридної війни РФ проти України (яка розпочата з 2014 р. і триває дотепер) найбільш уразливою і чутливою до інформаційних впливів сферою державного управління є державна політика пам’яті.Метою дослідження є розкриття змісту державної політики пам’яті в сучасній Україні у постмайданний період (2014–2021 рр.), яка була докорінно переорієнтована і, по суті, стала важливим напрямом протидії інформаційним атакам у ході гібридної війні, яку веде РФ проти України. Методологія дослідження має міждисциплінарний характер, поєднуючи методи історичної, політичної, соціологічної та правової наук. Основні результати дослідження: розкрито зміст концепту «політика пам’яті», визначена структура політики пам’яті в сучасній Україні, прослідковано етапи формування та реалізації політики пам’яті в Україні на основі президентських електоральних циклів, доведено хвилеподібний характер розвитку політики пам’яті в Україні, яка демонструє «хитання» від україноцентричності до багатовекторності. Зокрема, у початковий період (кінець 1980 – 1991 рр.) під час трансформації свідомісного рівня у державній політиці пам’яті актуалізуються теми козацтва, витоків української державності, українського національного руху, української революції 1917–1920–х рр., руйнації храмів, Голодомору 1932–1933 рр., репресій та інші; за президентські каденції Леоніда Кравчука (грудень 1991 – липень 1994 рр.) і Леоніда Кучми (липень 1994 – січень 2005 рр.) (а також і Віктора Януковича (лютий 2010 – лютий 2014 рр.)) спостерігається значний плюралізм стратегій політики пам’яті – радянська модель все ще продовжувала існувати, проте народжувалася нова україноцентрична модель; за президентські каденції Віктора Ющенка (січень 2005 – лютий 2010 рр.), Петра Порошенка (червень 2014 – травень 2019 рр.) і Володимира Зеленського (з травня 2019 рр.) у державній політиці пам’яті домінують україноцентричні наративи, відбувається докорінна зміна моделі державної політики пам’яті через втілення політики декомунізації. Продемонстровано, що під час відкритої фази другого циклу гібридної війни РФ проти України (яка розпочата з 2014 р. і триває дотепер) найбільш уразливою і чутливою до інформаційних впливів сферою державного управління є державна політика пам’яті
Філософська рефлексія феномену пандемії COVID-19
Get PDFThe purpose of this publication is to consider the views of philosophers on the phenomenon of the COVID-19 pandemic and its impact on the lives of both individuals and society as a whole. Almost all philosophers who think and write about the COVID-19 pandemic today are convinced that it has changed the world forever. Its course witnessed the crisis of the current development phase of globalization, capitalism, and liberalism and unexpectedly, for many demonstrated the strengths of Chinese-style communism. The COVID-19 pandemic helped people know themself better, as they opened their eyes to being creatures not omnipotent but fragile and limited. The pandemic reminded us all of the mortality that our lives depend on an incomprehensible combination of unforeseen circumstances. This has led people to believe solely in «naked biological existence». Captured by the fear of coronavirus infection, they voluntarily accepted the restrictions imposed by the authorities and supported a policy of social distancing, which provides for the replacement of interpersonal contacts with digital technological devices. We are talking about the limitation of living space and the forced existence of people in virtual reality. In today's pandemic world, the virtualization of all social contacts has become a guarantee of human security and is interpreted as a new manifestation of love and friendship. However, although social distancing is salvation in the context of the COVID-19 pandemic, it should by no means be considered a panacea for all human and social problems. High technology does not solve the problem of man as a person, because we are binary beings who, in addition to biological, have social needs – live communication and social contacts. The COVID-19 pandemic has destroyed the world we are used to. It made us pay attention again to the true value of human life and raised the need to decide what form the «new normality» will take in the post covid world.Метою даної публікації є розглянути погляди філософів на феномен пандемії COVID-19 та її вплив на життя як окремої людини, так і суспільства загалом. Майже всі філософи, хто сьогодні розмірковує та пише про пандемію COVID-19, впевнені, що вона назавжди змінила світ. Її перебіг засвідчив кризу сучасної фази розвитку глобалізації, капіталізму і лібералізму та неочікувано для багатьох продемонстрував сильні сторони комунізму китайського зразка. Пандемія COVID-19 допомогла людині краще пізнати себе, адже відкрила їй очі на саму себе як на істоту не всемогутню, а тендітну та обмежену. Вона нагадала усім нам про смертність, про те, що наше життя залежить від незрозумілого поєднання непередбачених обставин. Це змусило людей вірити виключно у «голе біологічне існування». Перебуваючи у полоні страху зараження коронавірусом, вони добровільно прийняли запроваджені владою обмеження та підтримали політику соціального дистанціювання, яка передбачає заміну міжособистісних контактів цифровими технологічними пристроями. Мова йде про обмеження життєвого простору та вимушене існування людей у віртуальній реальності. У сучасному пандемічному світі саме віртуалізація будь-яких соціальних контактів стала гарантією безпеки людей та трактується як новий прояв любові та дружби. Однак, соціальне дистанціювання хоча і є порятунком в умовах пандемії COVID-19, в жодному випадку не варто вважати панацеєю від усіх людських та суспільних проблем. Високі технології не вирішують проблему людини як Людини, адже ми є бінарними істотами, які, крім біологічних, мають й соціальні потреби – живе спілкування та соціальні контакти. Пандемія COVID-19 зруйнувала звичний для нас світ. Вона не тільки змусила нас знову замислитися над тим, що є справжньою цінністю людського життя, але й поставила на порядок денний необхідність прийняти рішення про те, якої форми набуде «нова нормальність» у постковідному світі.Метою даної публікації є розглянути погляди філософів на феномен пандемії COVID-19 та її вплив на життя як окремої людини, так і суспільства загалом. Майже всі філософи, хто сьогодні розмірковує та пише про пандемію COVID-19, впевнені, що вона назавжди змінила світ. Її перебіг засвідчив кризу сучасної фази розвитку глобалізації, капіталізму і лібералізму та неочікувано для багатьох продемонстрував сильні сторони комунізму китайського зразка. Пандемія COVID-19 допомогла людині краще пізнати себе, адже відкрила їй очі на саму себе як на істоту не всемогутню, а тендітну та обмежену. Вона нагадала усім нам про смертність, про те, що наше життя залежить від незрозумілого поєднання непередбачених обставин. Це змусило людей вірити виключно у «голе біологічне існування». Перебуваючи у полоні страху зараження коронавірусом, вони добровільно прийняли запроваджені владою обмеження та підтримали політику соціального дистанціювання, яка передбачає заміну міжособистісних контактів цифровими технологічними пристроями. Мова йде про обмеження життєвого простору та вимушене існування людей у віртуальній реальності. У сучасному пандемічному світі саме віртуалізація будь-яких соціальних контактів стала гарантією безпеки людей та трактується як новий прояв любові та дружби. Однак, соціальне дистанціювання хоча і є порятунком в умовах пандемії COVID-19, в жодному випадку не варто вважати панацеєю від усіх людських та суспільних проблем. Високі технології не вирішують проблему людини як Людини, адже ми є бінарними істотами, які, крім біологічних, мають й соціальні потреби – живе спілкування та соціальні контакти. Пандемія COVID-19 зруйнувала звичний для нас світ. Вона не тільки змусила нас знову замислитися над тим, що є справжньою цінністю людського життя, але й поставила на порядок денний необхідність прийняти рішення про те, якої форми набуде «нова нормальність» у постковідному світі
Ефективність реалізації та перспективи модернізації стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції
Get PDFThe article analyzes the features of the implementation of the Communication Strategy in the field of European integration for 2018-2021, which was adopted to promote Ukraine's accession to the EU and integration with the European space. The institutional component of the Strategy implementation involves the interaction of public authorities, local governments, civil society, business, media and international organizations. It is noted that the Communication Strategy aims to increase the professional level of communication between the state authorities of Ukraine on European integration issues, in connection with which the practical aspects of achieving this goal are analyzed. Integration between the Ukrainian and European information space is considered an important factor in the implementation of the Communication Strategy. It is emphasized that clarity and transparency in the definition of the subjects responsible for the implementation of the Strategy and professionalization of communications by the state authorities of Ukraine are key factors on the way to its successful implementation.
The influence of the Communication Strategy on the formation of European integration discourse in the information space of Ukraine is analyzed. In the aspect of studying public opinion on European integration issues, the emphasis was placed on the need to study not only the views of the domestic Ukrainian audience on the EU, but also public opinion in the EU on Ukraine and its prospects for integration with the European space. It is noted that the communication strategy is designed to influence the formation of a positive image of Ukraine in the EU, which is part of its successful implementation. Some recommendations for improving the effectiveness of the Communication Strategy are proposed, which are selected taking into account the criteria for determining the effectiveness of its implementation. Following the implementation of the Communication Strategy 2018-2021. it is proposed to carry out a detailed analysis of its effectiveness in order to forecast the prospects of updating and improving performance in the future.Проаналізовано особливості реалізації Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки, що прийнята з метою сприяння вступу України в ЄС та інтеграції з європейським простором. Інституційна складова реалізації Стратегії передбачає взаємодію органів державної влади, місцевого самоврядування, громадянського суспільства, бізнесу, ЗМІ та міжнародних організацій. Відзначається, що Стратегія комунікації має на меті підвищити професійний рівень комунікацій органами державної влади України з питань євроінтеграційної тематики, у зв'язку з чим проаналізовано практичні аспекти досягнення цієї мети. Інтеграція між українським та європейським інформаційним простором розглядається як важливий чинник реалізації Стратегії комунікації.
Наголошується, що чіткість та прозорість у визначенні відповідальних суб'єктів за реалізацію Стратегії та професіоналізація комунікацій органами державної влади України є ключовими факторами на шляху її успішного втілення у життя. Проаналізовано вплив Стратегії комунікації на формування євроінтеграційного дискурсу в інформаційному просторі України. В аспекті вивчення громадської думки щодо євроінтеграційної тематики зроблено акцент, що потрібно досліджувати не лише погляди внутрішньої української аудиторії стосовно ЄС, а й також – громадську думку в ЄС стосовно ставлення до України та перспектив її інтеграції з європейським простором. Відзначено, що стратегія комунікації покликана впливати на формування позитивного іміджу України в ЄС, що є складовою її успішної реалізації. Запропоновано окремі рекомендації з підвищення ефективності реалізації Стратегії комунікації, що виокремлені з врахуванням критеріїв для визначення ефективності її реалізації. За підсумками реалізації Стратегії комунікації 2018-2021р. запропоновано здійснити детальний аналіз її ефективності з метою прогнозних перспектив оновлення та підвищення результативності у майбутньому
Історична ретроспектива селекційної роботи з амарантом в Україні (80–90-ті рр. ХХ ст.)
Get PDFThe article is devoted to the consideration of the history of the introduction into culture of the little-known ancient amaranth plant, the products of its processing are distinguished by unique, biologically valuable properties. On the basis of the source-scientific analysis and the use of subject-chronological and descriptive methods, separate biological and physiological characteristics, genetic features of the distribution and initiation of systematic selection work with amaranth culture were revealed.
The purpose of the study is to highlight the historical aspects of breeding research with amaranth during the 80s and 90s of the 20th century in Ukraine with a cursory reflection of the features of a little-known but promising culture.
It was established that in connection with the need to diversify grain crops, increase their varietal and species assortment, in the early 1980s, scientists intensified research on the collection fund and selection of amaranth due to its high content of nutrients, resistance to drought and unpretentiousness to the soil. A number of institutions, which will later become centers for the study of amaranth, along with the selection and testing of promising species and the study of the productive potential of variety samples, began the creation of new varieties of fodder and grain types of amaranth. It was found that one of the first domestic varieties was Donetsk 1, bred by free cross-pollination of 2 wild ecotypes and 3 cultivated species of amaranth with subsequent selection of powerful hybrid type plants. Several years of tests proved its drought resistance, ability to consistently high yield of green mass and grain. The intensification of breeding work with amaranth contributed to the creation of eight varieties of amaranth during the research period, in particular Sterkh (M.M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine), Ultra (Kharkiv National Agrarian University named after V.V. Dokuchaev), Atlant (Institute of Fodder and of Agriculture Podillia National Academy of Sciences) and others. In the selection of amaranth, the method of intervarietal and interspecies hybridization with subsequent individual-family and family-group selections was most often used. Newly created varieties were distinguished by unpretentiousness to soils, resistance to diseases, adaptability to various conditions, as well as high seed and vegetative productivity.Стаття присвячена розгляду історії введення в культуру маловідомої стародавньої рослини амарант, продукти переробки якої вирізняються унікальними, біологічно цінними властивостями. На основі джерелознавчого аналізу та використання предметно-хронологічного і описового методів розкрито окремі біологічні і фізіологічні характеристики, генетичні особливості поширення і започаткування системної селекційної роботи з культурою амаранту.
Мета дослідження полягає у висвітленні історичних аспектів селекційних досліджень з амарантом упродовж 80–90-х рр. ХХ ст. в Україні з побіжним відображенням особливостей маловідомої але перспективної культури.
Встановлено, що у зв’язку з потребою урізноманітнення зернових культур, збільшення їх сортового і видового асортименту, на початку 1980-х років учені активізували дослідження колекційного фонду та селекції амаранту з огляду на високий вміст поживних речовин, стійкість до посухи та невибагливість до ґрунту. Низкою установ, що в подальшому стануть центрами вивчення амаранту, поряд із добором і випробуванням перспективних видів та вивченням продуктивного потенціалу сортозразків, розпочалось створення нових сортів амаранту кормового і зернового типів. З’ясовано, що одним із перших вітчизняних сортів став Донецький 1, виведений шляхом вільного перезапилення 2-х дикорослих екотипів та 3-х культурних видів амаранту з подальшим відбором потужних гібридного типу рослин. Кількарічні випробування довели його посухостійкість, здатність до стабільно високої урожайності зеленої маси та зерна. Активізація селекційної роботи з амарантом сприяла створенню у досліджуваний період восьми сортів амаранту, зокрема Стерх (Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України), Ультра (Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва), Атлант (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН) та ін. У селекції амаранту найчастіше застосовували метод міжсортової та міжвидової гібридизації з подальшими індивідуально-сімейними і сімейно-груповими відборами. Новостворені сорти вирізнялися невибагливістю до ґрунтів, стійкістю до хвороб, адаптованістю до різних умов, а також високою насіннєвою і вегетативною продуктивністю
Євромайдан – Революція Гідності на фоні культурно-мистецького простору українського суспільства
Get PDFThe article describes the main events of the Euromaidan - the Revolution of Dignity in November 2013 - February 2014 and its reflection through the paintings, art, literacy and poetic words, which were created during and after these events. The purpose of the article is to understand the phenomena of the Euromaidan - the Revolution of Dignity and its realities on the focus of the cultural and artistic space of Ukrainian society. The topic of the Revolution of Dignity is relevant on the focus of Ukraine’s endless struggle for its independence, sovereignty, the right of freedom of choice, historical future, political system, economic development and cultural path. Historical-comparative, structural-functional, problem-chronological, complex, critical analysis and logical methods were used in the process of working on the topic research.
Conclusion: The main stages of the Euromaidan - the Revolution of Dignity were considered and analyzed, and the reflection of modern Ukrainian art on its events and phenomena was revealed. It was found that the artistic and cultural space enables each individual, in particular, and society as a whole system to experience emotions, share the intimate, not to forget and rethink the pages of Ukraine's historical past, and also demonstrates hope and faith in the future. It has been established that culture and art, through artistic means, are designed to preserve in various forms the memory of society about the processes that took place. Artists, comprehending historical events, reflected on them in their works, which find a new relevance through the flow of time already in the modern historical realities of Ukraine. Cultural space and art once again confirmed that Euromaidan and the Revolution of Dignity influenced the history of Ukraine as a sign and model of sacrifice, patriotism and heroism. It has been proven once again that in the most critical and important periods of our history there will be heroes willing to sacrifice their lives for the future of Ukraine as an independent democratic state.У статті характеризуються основні події Євромайдану – Революції Гідності у листопаді 2013 – лютому 2014 років та їх мистецьке відображення через засоби малярства, художнього та літературно-поетичного слова, які були створені як під час, так і після цих подій. Метою статті є осмислення явищ Євромайдану – Революції Гідності та їх реалій на фоні культурно-мистецького простору українського суспільства. Тема Революції Гідності є актуальною на тлі безперервної боротьби України за свою незалежність, суверенітет право на свободу вибору історичного майбуття, політичного устрою, економічного розвитку та культурного шляху. У процесі роботи над темою дослідження застосовано історико-порівняльний, структурно-функціональний, проблемно-хронологічний, комплексний, критичного аналізу та логічний методи.
Висновки: Розглянуто та проведено аналіз головних етапів Євромайдану – Революції Гідності та виявлено рефлексію сучасного українського мистецтва на її події та явища. З’ясовано, що мистецько-культурний простір надає змогу кожній особистості зокрема, та суспільству як цілісній системі пережити емоції, поділитися сокровенним, не забути і переосмислити сторінки історичного минулого України, а також демонструє надію та віру в майбутнє. Встановлено, що культура і мистецтво через художні засоби покликані зберігати у різних формах пам'ять суспільства про процеси, які відбулися. Митці осмислюючи історичні події рефлексували їх у свої твори, які знаходять нову актуальність крізь потік часу вже у сучасних історичних реаліях України. Культурний простір та мистецтво ще раз підтвердили, що Євромайдан та Революція Гідності увійшли в історію України як знак і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Вкотре було доведено, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави
Морально-естетична доктрина Дмитра Донцова
Get PDFThe purpose of the article is to highlight the moral and aesthetic doctrine of D. Dontsov through the prism of his political and national beliefs.
Actuality. It is established that the fundamental components of D. Dontsov’s outlook include primarily political and national elements. In forming his worldview in this way, the thinker, first of all, gave preference to the national one, because it was the most consistent with his fundamental worldview beliefs. Nevertheless, the moral and aesthetic beliefs of Dmytro Dontsov are quite interesting (but understudied) and certainly relevant today. Although they cannot be considered universal and generally accepted in terms of extrapolation to modern Ukrainian society in general, they are, undoubtedly worth studying and analyzing, and individual elements of his doctrine can be safely used in the context of today’s cultural development of Ukraine.
Results. The article characterizes the regularities of Dmytro Dontsov’s moral and aesthetic beliefs, which are outlined in the direction of his nationalist concept. Presenting the images of a «strong man» and a «strong nation», the thinker builds the main moral and aesthetic principles from the same perspective. The principle of «immorality», which is the main ethical principle guided by D. Dontsov, should not be interpreted as a rejection of ethical criteria or moral ideals in general. It is about the contradiction of Dontsov’s interpretation of the principle of «immorality» with everyday, provincial morality. By «good», D. Dontsov understands all actions or theoretical developments that contribute to the growth and development of any nation, in particular, it is about Ukraine.
It is found that the aesthetic views of Dmytro Dontsov must be perceived and understood as one of the constituent parts of his ideology. In aesthetics, D. Dontsov does not use rational origins, but the elements of irrationalism or even mysticism, which, even at the level of mythology, are designed to ensure the further development of national ideology.
Conclusions. Therefore, studying and analyzing the moral and aesthetic beliefs of Dmytro Dontsov, it is established that the thinker’s views do not claim to be academic and universal in terms of applying them to the entire Ukrainian society. However, some elements of his teachings can be successfully used for further research of the outlined problem.Мета статті полягає у висвітленні морально-естетичної доктрини Д. Донцова крізь призму його політично-національних переконань.
Актуальність. Встановлено, що основоположні складові світогляду Д. Донцова – це насамперед елементи політичні, національні. Таким чином формуючи власний світогляд, мислитель перш за усе надавав перевагу національному, адже це найбільше відповідало його основоположним світоглядним переконанням. Тим не менше доволі цікавими (але малодослідженими) та безперечно актуальними сьогодні, є морально-естетичні переконання Дмитра Донцова, які хоч і не можна вважати універсальними і загальноприйнятими стосовно екстраполяції на сучасне українське суспільство загалом, але їх, попри усе, безсумнівно варто вивчати та аналізувати, а окремі елементи його доктрини можна сміливо використати у контексті сьогоднішнього культурного розвитку України.
Результати. У статті охарактеризовані закономірності морально-естетичних переконань Дмитра Донцова, що викладені у руслі його націоналістичної концепції. Подаючи образи «сильної людини» і «сильної нації», мислитель у цьому ж ракурсі вибудовує основні морально – естетичні засади. Принцип «аморальності» – основний етичний принцип, яким керується Д. Донцов, не варто трактувати як відкидання етичного критерію чи моральних ідеалів загалом. Ідеться про суперечність донцовського трактування принципу «аморальності» з буденною, провінційною мораллю. Під «добром» Д. Донцов розуміє усі дії чи теоретичні напрацювання які сприяють росту та розвитку будь-якої нації, зокрема йдеться і про Україну.
З’ясовано, що естетичні погляди Дмитра Донцова необхідно сприймати і розуміти як одну із складових частин його ідеології. В естетиці Д. Донцов використовує не раціональні витоки, а елементи ірраціоналізму чи навіть містицизму, які ще на рівні міфології покликані забезпечити подальший розвиток національної ідеології.
Висновки. Відтак, вивчаючи та аналізуючи морально-естетичні переконання Дмитра Донцова встановлено, що погляди мислителя не претендують на академічність та універсальність стосовно накладання їх на усе українське суспільство. Хоча деякі елементи його вчення можна успішно використати для подальших досліджень окресленої проблеми
Як мислити про війну в Україні?
Get PDFThe relevance of this research has been caused by the return of “war” as a central subject of thought to the attention of European thinkers. The complexity of this subject requires special attention to the methodological aspects of its cognition. The purpose of our research is to find effective epistemological means for transferring the immediate experience of war into the sphere of rational thinking and knowledge because this article focuses on the analysis of the specifics of thinking about war in one’s own country.
The results of the study show that thinking about the war “from the inside of war” differs from the “external view” as it is built on personally experienced feelings. This article argues that the immediate experience of war is not an obstacle for the process of cognition but, on the contrary, is a prerequisite for having a close view of the factual reality of war. Also, this research argues that for the thinker of a country waging a just defensive war, a true interpretation of the reality of war is an effective means of countering the enemy. This article proposes the use of Heinrich Rickert’s theory of the ordering of the chaos of sensations through concept formation and the further systematization of the formed concepts. This is because this theory is one of the means of transferring the experience of war into the sphere of rational thinking. Furthermore, this article demonstrates the application of this theory when dealing with the feeling of encountering evil. The concept of three modes of evil (factual, active, and passive) is proposed, and its applicability for characterizing Russia’s military actions against Ukraine is demonstrated. In addition, the idea of collective and personal responsibility of the citizens of the Russian Federation for the war their state unleashed against Ukraine was elaborated through the means of philosophy. In particular, the applicability of Karl Jaspers’ theory regarding the political, moral, and metaphysical guilt of the aggressor nation is shown in relation to the people of contemporary Russia. Throughout this review, two types of toleration of war by Russian citizens are distinguished.
Also, three conclusions were drawn from the obtained results. First, thinking about war in one’s country make one capable of taking into consideration data that researchers “outside the war” do not have. Secondly, the main methodological difficulty of thinking about the war in one’s own country is the search for a reliable means of transferring the sensations from experience into a rational and clearly articulated system of concepts. Thirdly, using the methodological tools of H. Rickert and K. Jaspers, one can effectively start to research complex aspects of this war such as the essence of the actions committed by the invaders and the question of their guilt.Актуальність цієї статті викликана поверненням у центр уваги європейських мислителів такого предмету мислення, як «війна». Складність даного предмету мислення вимагає особливої уваги до методологічних аспектів його пізнання. Метою нашого дослідження є знаходження ефективних гносеологічних засобів для переведення досвіду безпосереднього переживання війни у сферу раціонального мислення та знання, адже в даній статті йдеться про аналіз специфіки мислення про війну саме в своїй країні.
Результатами дослідження є наступні положення. Показано, що мислення про війну «зсередини неї» відрізняється від «зовнішнього погляду» тим, що його здійснюють, зважаючи на персонально пережиті відчуття. В статті аргументовано, що досвід безпосереднього відчуття проявів війни не є вадою для процесу пізнання, а навпаки є передумовою його детальності та близькості до реальної фактичності війни. Стверджується, що для мислителя країни, яка веде справедливу оборонну війну, правдиве та адекватне дійсності осмислення реальності війни є ефективним засобом протидії ворогу. Як один з засобів переведення досвіду безпосереднього відчуття проявів війни у сферу раціонального мислення запропоновано залучення теорії Генріха Рікерта щодо впорядкування хаосу відчуттів шляхом формування понять та їх подальшої систематизації. В статті продемонстроване безпосереднє застосування цієї теорії для опрацювання відчуття зіткнення зі злом. Запропоновано концепцію трьох модусів зла – фактуального, активного і пасивного – та продемонстровано її застосовність для характеризації військових дій Росії в Україні 2022 року. Окрім цього в даному дослідженні опрацьовано засобами філософії ідею колективної та персональної відповідальності громадян Росії за події розв’язаної їхньою державою війни проти України. Зокрема показана застосовність стосовно народу сучасної Росії теорії Карла Ясперса щодо політичної, моральної та метафізичної вини народу-агресора. В ході даного розгляду виокремлено два різновиди толерування війни громадянами Росії.
Висновки з отриманих результатів зроблено наступні. По-перше, мислення про війну в своїй країні не тільки цілком спроможне бути адекватним дійсності, але й здатне приймати до розгляду такі дані, якими не володіють дослідники, котрі знаходяться «ззовні війни». По-друге, головна методологічна складність мислення про війну в своїй країні полягає у пошуках надійних засобів переведення відчуттів досвіду в раціональну та чітко артикульовану форму системи понять. По-третє, використовуючи зазначені в статті методологічні засоби Г. Рікерта та К. Ясперса, можна приступитися до осмислення таких складних аспектів війни Росії проти України, як сутність вчинених загарбниками дій та питання їхньої провини
Психологічні основи впливу емоційного стану на формування девіантної поведінки у підлітків
Get PDFThe article is devoted to the study of the characteristics of the influence of emotional reactions on deviant behavior in adolescents. The article analyzes the positions of researchers regarding the characteristics of the manifestation of emotions as a determinant of deviant behavior in teenagers in general. The purpose of the article is to relate the individual stages of the influence of emotional states on behavior and the structure of adolescent personality from a socio-psychological point of view.
The increase of deviant behaviors in modern times has increased the interest in the study of the problem by psychologists, defectologists, and psychoneurologists. In order to prevent the development of deviant behavior or to stop it, to understand it and to be able to recognize it at the initial stage of development, information about their determinants should be broad and clear. The spiritual and moral solution to the problems of deviant behavior contributes to the success of the development of society.
A fundamental principle of human behavior is that emotions energize and organize perception, thought, and action; all emotions have evolutionary adaptive functions. Emotions act as an internal language, a system of signals, through which the subject learns the importance of needs and demands of happenings. Deviant, non-adaptive behavior is characterized by varying degrees of impairment of adaptation to the environment, inability to control one's actions and correct them, severity, and specificity of mental changes. The most important of mental changes are emotional conditions and situations.
Many authors have described the influence of emotional conditions on behavior. Researchers mention that in the structure of a person's deviant behavior, actions performed against the background of emotional situations occupy a large place. As such situations, the authors mention emotional instability, constant frustration, increased personal and reactive anxiety, disappointment, fears of various origins, depression, increased psycho-emotional arousal, unstable mood background, irritability, increased emotional stress.Стаття присвячена вивченню особливостей емоційних реакцій у підлітків із девіантною поведінкою. Мета статті – пов'язати соціально-психологічні аспекти впливу емоційних ситуацій на поведінку і структуру особистості підлітка. У статті аналізуються позиції різних науковців та дослідників щодо особливостей прояву емоцій у підлітків загалом, а також як детермінанти девіантної поведінки. Поширення девіантної поведінки у сучасний час підвищило інтерес психологів, дефектологів, психоневрологів до вивчення проблеми. Інформація про їх детермінанти має бути широкою і ясною, щоб попередити чи зупинити розвиток девіантної поведінки, зрозуміти її та розпізнати на ранній стадії розвитку. Морально-етичне вирішення проблем девіантної поведінки сприяє успішності розвитку суспільства.
Основний принцип людської поведінки полягає в тому, що емоції активізують та організують сприйняття, мислення та дію; всі емоції мають адаптивні функції, що розвиваються у процесі еволюції. Емоції виступають як внутрішню мову, система сигналів, з яких суб'єкт засвоює потреба у що відбувається. Девіантна, неадаптивна поведінка характеризується різним ступенем порушення адаптації до навколишнього середовища, нездатністю контролювати свої дії та коригувати їх, вираженістю та специфічністю психічних змін. Найважливішими психічними змінами є емоційні стани.
Багато авторів описували вплив емоційних станів на поведінку. Дослідники відзначають, що у структурі неефективної поведінки людини важливу роль відіграють дії, що відбуваються на фоні особливих емоційних ситуацій. До таких ситуацій належать емоційна нестійкість, стійка фрустрація, підвищена особистісна та реактивна тривожність, фрустрація, страхи різного генезу, депресія, підвищене психоемоційне збудження, афективна насиченість переживаннями, нестійкий фон настрою, підвищена емоційна напруга