Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Особливості російського адміністративного управління у Тимчасовому військовому генерал-губернаторстві Галичини (серпень 1914 - червень 1915 рр.)
Get PDFThe purpose of the article is to highlight the peculiarities of the formation and activities of the Russian military and civilian administration in Eastern Galicia in 1914-1915. In the process of research, we used comparative-historical, structural-system methods of analysis, generalization and synthesis of the same type of factual data and problem-chronological way of presenting the material.
Results. The article highlights the main legal documents on the basis of which the formation of the Russian power vertical in the Provisional Military Governor-General of Galicia. It is established that the Russian occupation included military and civilian components. The military management of the Governor-General's Office was concentrated in the Governor-General's headquarters and separate departments: quartermaster's office, military housing, military-sanitary, military-veterinary, military-district controller and commandant. Their main functions were to assist the front and the active Russian army. The civilian life of the region was managed by the governors, the mayor of Lviv and the heads of the counties under the direction of the office of the military governor-general of Galicia. Their tasks were reduced to the socio-economic management of the region and the creation of favorable conditions for the rapid incorporation of Eastern Galicia into the Russian Empire.
It is proved that the formation of the administrative apparatus in the Provisional Military Governor-General of Galicia was accompanied by a mass replacement of Austrian officials by Russian representatives at all levels of the power vertical. Such actions were explained primarily by the need to pursue a purposeful state policy that would meet Russia's interests. In addition, the Russian administration had to prevent interethnic conflicts between Ukrainians, Poles, and Jews through a mediator in the face of the new government. However, she did not actually manage to solve these problems.
It turned out that Muscovite leaders were trying to incorporate into the Russian authorities and dictate their program of action. However, the proposals of Muscovites due to their radicalism were not taken into account by the Governor-General or were partially taken into account.Метою статті є висвітлення особливостей формування й функціонування російської військової та цивільної адміністрації в Східній Галичині у 1914-1915 рр. У процесі дослідження нами використано порівняльно-історичний, структурно-системний методи аналізу, узагальнення і синтез однотипних фактичних даних та проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу.
Результати. У статті висвітлено основні нормативно-правові документами на підставі яких відбувалося формування російської владної вертикалі в Тимчасовому військовому генерал-губернаторстві Галичини. Встановлено, що російська окупація включала в себе військову і цивільну складові. Військове управління генерал-губернаторством зосереджувалося в штабі генерал-губернатора і окремих відділах: інтендантському, по квартирному забезпеченню військ, військово-санітарному, військово-ветеринарному, військово-окружного контролера і комендантських. Основними їхніми функціями було надання допомоги фронту та діючій російській армії. Управління цивільним життям краю здійснювали губернатори, градоначальник Львова і начальники повітів під керівництвом канцелярії військового генерал-губернатора Галичини. Їхні завдання зводилися до соціально-економічного управління регіоном та створення сприятливих умов для швидкої інкорпорації Східної Галичини до складу Російської імперії.
Доведено, що формування управлінського апарату в Тимчасовому військовому генерал-губернаторстві Галичини супроводжувалося масовою заміною австрійських службовців російськими представниками на всіх щаблях владної вертикалі. Такі дії пояснювалися перш за все необхідністю проведення цілеспрямованої державної політики, яка б відповідала російським інтересам. Окрім того, російська адміністрація мала запобігати появі міжнаціональних конфліктів між українцями, поляками та євреями за рахунок посередника в обличчі нової влади. Однак, вирішити ці завдання їй фактично не вдалося.
З’ясовано, що лідери москвофілів намагалися інкорпоруватися до складу російських органів влади і диктувати їм свою програму дій. Однак, пропозиції москвофілів через їхню радикальність не були взяті до уваги генерал-губернатором або враховувалися частково
The Bases of the Typology of Social Memorialization Mechanisms
Get PDFДослідження конкретних механізмів конструювання соціальної пам’яті є актуальним, оскільки механізми є емпіричними індикаторами процесів, які є предметом теоретичних розвідок. Огляд нещодавніх досліджень засвідчив брак детального аналізу та навіть дефініцій таких механізмів.
Метою дослідження є отримання підстав типології механізмів соціальної меморіалізації.
В результаті дослідження отримано перелік чотирьох підстав типології механізмів соціальної меморіалізації. Встановлено, що першою підставою типології є фундаментальна мета (використання механізму для пам’ятання або забування події). Друга підстава – ціннісна орієнтація «традиція / новація» (механізм призначений для «консервації» образу минулого або для його «конструювання»). Визначено третю підставу – характер впливу суб’єкта (владні інституції використовують прямі та непрямі інструменти соціальної меморіалізації). Пріоритетна сфера застосування механізму (освіта, наукові дослідження, ідеологія, мистецтво) названа четвертою підставою. Автори також зробили акцент на евристичній цінності типології механізмів в порівнянні з їхньою класифікацією.
Автори зробили висновок, що складність багатьох механізмів створює перешкоди для їхньої визначеної типології. По-перше, владні інституції використовують більшість механізмів і для пам’ятання, і для забування події. По-друге, «консервація» події майже завжди супроводжується «конструюванням» її образу. По-третє, прямі механізми часто реалізовуються за допомогою інших, що ставить під сумнів їхню безпосередність. По-четверте, окремі механізми можуть використовуватися в усіх сферах. Як наслідок, перелік підстав типології є робочою версією, призначеною для наступних розвідок. Також автори зробили припущення, що перспективним дослідженням є уточнення отриманих підстав типології механізмів соціальної меморіалізації та відкриття нових.The study of specific mechanisms of the construction of social memory is actual because mechanisms are empirical indicators for the processes that are the subject of theoretical research. A review of recent studies has attested the lack of detailed analysis and even definitions of such mechanisms.
The aim of the study is to obtain the bases of the typology of social memorialization mechanisms.As a result, four bases for the typology of social memorialization mechanisms have obtained. It has ascertained that the first basis for the typology is the fundamental purpose (the mechanism is used to remember an event or to forget it). The second basis is the «tradition / novation» value orientation (the mechanism is employed to «conserve» some image of the past or to «construct» it). It has defined the third basis that is the character of subject’s impact (the authorities use direct and indirect tools of social memorialization). The fourth basis is the priority field of implementation of the mechanism (education, science, ideology, art). The authors also have emphasized the heuristic value of mechanism typology in comparison with mechanism classification.
The authors have concluded that the complexity of many mechanisms makes it difficult to unambiguously typologize them. First, the authorities use most mechanisms for both remembering and forgetting an event. Second, the «conservation» of an event is almost always followed by its «construction». Third, direct mechanisms are often implemented by other means. It calls into question their directness. Fourth, some mechanisms can be used in every field. As a consequence, the list of the bases of the typology is a working version for the following studies. The authors also have made an assumption that the clarification of the obtained bases of the typology of social memorialization mechanisms and the invention of new ones is a promising study
Форми сучасного публічного філософського дискурсу. Частина 2. Експертна думка, практика, терапія, дозвілля
Get PDFThe paper continues the study of forms of modern public philosophical discourse. The author carries out an analytical review and offers the way of classification of formats of modern philosophizing outside universities and the academic sphere. The topic is s relevant in the context of the rapid development of new formats of philosophizing at the beginning of the 21st century; subjects of this philosophizing are both academic philosophers and the general non-professional public. The result of this, the second part of the study was the analysis of such forms of modern public philosophizing as explanation and expert thought, therapy, leisure and entertainment.
The tendency of "philosophizing" of culture as the penetration of elements of philosophical discourse into everyday life and language is considered separately. The conclusions confirm the generalizations made in the first part of the article: 1) considered forms of public philosophical discourse, despite the apparent novelty, are modifications of classical forms of philosophizing, and therefore, publicity is rather an immanent feature of philosophy than a specific trend of nowadays; 2) an important sign of modern public philosophical discourse, which distinguishes it from the public philosophizing of previous periods, is that the general public is becoming its subjects along with professional philosophers; 3) non-academic philosophizing is being professionalized and institutionalized within a process of mutual penetration of academic and public discourses of philosophy, that changes both of them. The author emphasizes that the described situation includes both new perspectives and new risks for philosophy that may be associated, in particular, with profanation and simplification of philosophical knowledge, the dissemination of inaccurate information. A possible range of tasks for further research in this direction of the public philosophical discourse is proposed at the end of the paper.Стаття продовжує дослідження форм сучасного публічного філософського дискурсу. Метою є аналітичний огляд та класифікація форматів сучасного філософування поза межами університетів та академічного середовища. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком на початку ХХІ століття нових форматів філософування, суб’єктами якого стають як представники академічної філософії, так і широка нефахова публіка. Результатом цієї, другої частини дослідження є аналітичний огляд таких форм сучасного публічного філософування, як роз’яснення та експертна думка, терапія, дозвілля та розвага. Окремо розглянуто тенденцію «філософізації» повсякденної культури як проникнення елементів філософського дискурсу у повсякденний побут та мову.
У висновках підтверджено узагальнення, зроблені у першій частині статті: 1) більшість розглянутих форм публічного філософського дискурсу, попри удавану новизну, є модифікаціями класичних форм філософування, а отже, залученість у публічний дискурс є радше іманентною рисою філософії як такої, ніж специфічною тенденцією сьогодення; ба більше, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій і медіа не лише сприяє виникненню нових сучасних форматів філософування, а й зумовлює своєрідне відродження усних, діалогічних форм філософії, що були посунуті появою писемності, типографської справи; 2) характерною ознакою сучасного публічного філософського дискурсу, яка відрізняє його від публічного філософування попередніх історичних епох, є те, що його суб’єктами нарівні з професійними філософами стає широкий загал пересічних громадян; 3) відбувається професіоналізація та інституціалізація неакадемічного філософування, а також взаємне проникнення академічного і публічного дискурсів філософії, в процесі якого зазнають змін обидва. Зауважено, що описана ситуація містить у собі як нові перспективи для філософії, так і нові ризики, що можуть бути пов’язані, зокрема, із профанацією та спрощенням філософського знання, поширенням недостовірної інформації тощо. Запропоноване можливе коло завдань для подальших розвідок у цьому напрямку
ЩАСТЯ і ПРИПИНЕНННЯ
Get PDFThe aim of the study is to prove the similarities between the category of happiness and the state of TERMINATION. The aim is to identify the features of the state of TERMINATION as a certain psychological state of man feels like a happy state, the characteristics of which he can fall into such a philosophical category as "happiness". The methodology is based on a comparative research method, ie on comparing the characteristics of the category of happiness and the state of TERMINATION. The aim of comparative studies is to identify connections based on the comparison of different human states as phenomena of mental manifestations and categories of philosophy that have changed their meaning in different historical periods. That is, various human states are considered and the properties-characteristics of the TERMINATION state, the state under study, are revealed. Different views on happiness as a category of philosophy in its historical substantive changes are also considered. The scientific novelty is that for the first time a comparison of the category of "happiness" and the state of TERMINATION. The documentary literature on the basis of which the main property of a certain state of human consciousness is highlighted is considered. According to this, the main characteristic was the name of the state, as the state "TERMINATION". The properties-characteristics of the TERMINATION state are revealed. These characteristics are compared with the characteristics of the category of "happiness". The findings show that the characteristics of the TERMINATION state are similar to those of the "happiness" category. It is proved that the state of TERMINATION is a component of the category "happiness".
It is established that the state of TERMINATION coincides with the category of "happiness" in that it experiences a state in which a person fulfills all desires. That's why all sorts of desires disappear for a while. It is established that the state of TERMINATION is a complete absence of desires. It was also found that there is no need for external impressions.
On the examples of documentaries of religious and mystical culture it is established that in a state of happiness, as well as in a state of TERMINATION, a person becomes above his desires, owns himself. Thus the state of happiness and the state of TERMINATION are similar.Метою дослідження є доведення подібностей категорії щастя і стану ПРИПИНЕННЯ. Метою є виявити за якими особливостями стан ПРИПИНЕННЯ як певний психологічний стан людини відчувається як щасливий стан, за якими характеристиками він може входити в таку філософську категорію як «щастя». Методологія грунтується на компаративному методі дослідження, тобто на порівнянні характеристик категорії щастя і стану ПРИПИНЕННЯ. Метою компаративістики є виявлення зв’язків на основі зіставлення різних станів людини як явищ проявів психіки та категорій філософії, які змінювали свій зміст в різних історичних періодах. Тобто розглядаються різні стани людини і виявляються властивості-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ, стану який досліджується. Також розглядаються різні погляди на щастя як категорію філософії в її історичних змістовних змінах. Наукова новини полягає в тому, що вперше розглядається порівняння категорії «щастя» і стану ПРИПИНЕННЯ. Розглянута документальна література на основі якій виділена головна властивість певного стану людської свідомості. За цією, головною характеристикою була введена назва стану, як стан «ПРИПИНЕННЯ». Виявлені властивості-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ. Ці характеристики зіставлені з характеристиками які має категорія «щастя». Висновки показують, що характеристики стану ПРИПИНЕННЯ подібні характеристикам категорії «щастя». Доведено, що стан ПРИПИНЕННЯ є складником категорії «щастя».
Встановлено, що стан ПРИПИНЕННЯ збігається з категорією «щастя» тим, що переживається стан при якому людиною виконані всі бажання. Тому і зникають на деякий час усілякі бажання. Встановлено, що стан ПРИПИНЕННЯ – це повна відсутність бажань. Також встановлено, що нема потреби у зовнішніх враженнях.
На прикладах документалістики релігійно-містичної культури встановлено, що в стані щастя, також я і в стані ПРИПИНЕННЯ людина стає над своїми бажаннями, володіє собою. Цим стан щастя і стан ПРИПИНЕННЯ – подібні
Дискутивні віхи модерної методології дослідження історичних наук як складної системи принципів наукового пізнання
Get PDFIt was found that during the centuries-long process of development of historical knowledge, there were different approaches to understanding the events of the past. The peculiarity of historical science in comparison with natural sciences is that the specific events and phenomena it studies are not amenable to direct experimental research. We call all forms in which specific facts of the past have reached us historical sources.
The problem of a historical event that is in the center of attention of both historians and philosophers is considered. We believe that within the framework of historical science, a historical event can be legitimately defined as a scientific conclusion that captures the set of actions of historical agents in a fixed space-time zone of the past. A historical fact is understood as a conclusion that records a single result of similar actions.
The process of verification of sources of historical knowledge has been studied. Peculiarities of the understanding of the concept of historical fact, the doctrine of the interpretation of historical sources, and the conditions for the emergence of interpretation are traced.
The methods of historical interpretation and the doctrine of criticism of historical sources are studied. The process of conducting research in the field of history is considered, the phases of conducting historical research are determined, and structural elements are highlighted.
The rhetorical constructivism of H. White, who offered a critique of the methodology of classical historiography relevant to the postmodern mood of that era, is considered. Emphasized the immensity of reflecting objective reality in postmodern society. H. White's postmodern critique of the classical paradigm of scientific thinking was based on the understanding that the events and processes of the past are directly correlated with the modern historical discourse constructing them. The historical theory of F. Ankersmit, which is an attempt to overcome Kantian epistemology, is considered. Philosophical reflection of F. Ankersmit develops from the study of the logic of narrative representation of the past to the construction of a theory of direct perception of historical experience.
The general principles of interpretation, which are almost inseparable from the specifics of the real text, are considered, serving the main goal of source studies - a better understanding of the author's intention laid down by its creator.З'ясовано, що упродовж багатовікового процесу розвитку історичного пізнання існували різні підходи до осмислення подій минулого. Особливість історичної науки в порівнянні з природничими дисциплінами полягає в тому, що конкретні події та явища, які вона вивчає, не піддаються безпосередньому експериментальному дослідженню. Усі форми, в яких дійшли до нас конкретні факти минулого, ми називаємо історичними джерелами.
Розглянута проблема історичної події, що перебуває у центрі уваги як істориків, так і філософів. Вважаємо, що в рамках історичної науки історичну подію правомірно визначити як науковий висновок, що фіксує сукупність дій історичних агентів у фіксованій просторово-часовій зоні минулого. Історичний факт розуміється як висновок, що фіксує одиничний результат подібних дій.
Досліджено процес верифікації джерел історичного пізнання. Прослідковано особливості розуміння понять історичний факт, вчення про інтерпретацію історичних джерел, умови виникнення інтерпретації.
Досліджено методи історичної інтерпретації та вчення про критику історичних джерел. Розглянуто процес проведення досліджень в галузі історії, визначені фази проведення історичної розвідки, виділено структурні елементи.
Розглянуто риторичний конструктивізм Х. Уайта, який запропонував критику методології класичного історіописання, релевантної постмодерністським настроям тієї доби. Наголошував на неосяжності відображення об’єктивної реальності в постмодерністському суспільстві. Постмодерністська критика Х. Уайта класичної парадигми наукового мислення базувалася на розуміння того що події, процеси минулого прямо корелюються з сучасним історичним дискурсом, що їх конструює.
Розглянуто історичну теорію Ф. Анкерсміта яка є спробою подолання кантіанської епістемології. Філософська рефлексія Ф. Анкерсміта розвивається від дослідження логіки наративної репрезентації минулого до побудови теорії безпосереднього сприйняття історичного досвіду.
Розглянуто загальні принципи інтерпретації, які є майже невіддільні від конкретики справжнього тексту, слугуючи головною для джерелознавства метою - кращому розумінню авторського задуму, закладеного його творцем
Свобода і ПРИПИНЕНННЯ
Get PDFThe purpose of the research is to prove the similarities between the category of freedom and the state of TERMINATION. To achieve this goal, it is revealed by what features the state of TERMINATION, as a certain psychological state of a person, is understood by the researcher as a state of freedom, by what properties-characteristics it has the opportunity to enter the philosophical category as "freedom". The methodology is based on the comparative method of research, that is, on the comparison of the characteristics of the freedom category and the TERMINATION state. In this research, the method of comparativistics is the identification of connections based on the comparison of different human states as phenomena of psychic manifestations and categories of philosophy, which changed their meaning in different historical periods. That is, different human states are considered and properties-characteristics of the TERMINATION state, the state being investigated, are revealed. At the same time, different views on freedom as a philosophical category in its historical meaningful changes are considered. Constancy and change in different historical times are even considered (Halapsis, & Halapsis, 2021, pp. 5-17). The scientific novelty is that the comparison of the category "freedom" and the state of TERMINATION is considered for the first time. Documentary literature is analyzed, on the basis of which the main property of such a state of human consciousness as TERMINATION is highlighted. According to this, the main characteristic, an analysis of the comparison of the state "TERMINATION" and the philosophical category "freedom" was carried out. The main properties-characteristics of the TERMINATION state are revealed. These properties-characteristics are compared with the characteristics of the category "freedom". The findings show that the characteristics of the TERMINATION state are similar to those of the freedom category. It is proved that the state of TERMINATION is a component of the category "freedom". That is, it has been proven that the properties-characteristics of the TERMINATION state coincide with the characteristics of the "happiness" category. It is established that a state is experienced in which a person feels self-sufficiency and freedom. All kinds of desires disappear for a while. It has been proven that the state of TERMINATION is complete freedom from desires, lack of desire It was also established that there is no need for external impressions. A person is free from all kinds of addictions. Freedom is felt.On the examples of documentaries of religious and mystical culture, it was established that in the state of feeling of freedom, as well as in the state of TERMINATION, a person rises above his desires, possesses himself, he becomes free from petty desires. Thus, the state of freedom and the state of TERMINATION are similar.Метою дослідження є доведення подібностей категорії свободи і стану ПРИПИНЕННЯ. Для досягнення цієї мети виявляється за якими особливостями стан ПРИПИНЕННЯ, як певний психологічний стан людини, розуміється дослідником як стан свободи, за якими властивостями-характеристиками він має можливість входити в філософську категорію як «свобода». Методологія грунтується на компаративному методі дослідження, тобто на порівнянні характеристик категорії свобода і стану ПРИПИНЕННЯ. В цьому дослідженні метод компаративістики являє собою виявлення зв’язків на основі зіставлення різних станів людини як явищ проявів психіки та категорій філософії, які змінювали свій зміст в різних історичних періодах. Тобто розглядаються різні стани людини і виявляються властивості-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ, стану який досліджується. При цьому розглядаються різні погляди на свободу як філософську категорію в її історичних змістовних змінах. Навіть розглядаються постійність і зміненість в різний історичний час (Halapsis, & Halapsis, 2021, с. 5-17). Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається порівняння категорії «свобода» і стану ПРИПИНЕННЯ. Проаналізована документальна література на основі якій виділена головна властивість такого стану людської свідомості як ПРИПИНЕННЯ. За цією, головною характеристикою був проведений аналіз порівняння стану «ПРИПИНЕННЯ» і філософської категорії «свобода». Виявлені основні властивості-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ. Ці властивості-характеристики зіставлені з характеристиками які має категорія «свобода». Висновки показують, що характеристики стану ПРИПИНЕННЯ подібні характеристикам категорії «свобода». Доведено, що стан ПРИПИНЕННЯ є складником категорії «свобода». Тобто, доведено, що властивості-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ збігаються з характеристиками категорії «щастя». Встановлено, що переживається стан при якому людиною відчувається самодостатність і свобода. Зникають на деякий час усілякі бажання. Доведено, що стан ПРИПИНЕННЯ – це повна свобода від бажань, відсутність бажань. Також встановлено, що нема потреби у зовнішніх враженнях. Людина вільна від усіляких залежностей. Відчувається свобода.На прикладах документалістики релігійно-містичної культури встановлено, що в стані відчуття свободи, також і в стані ПРИПИНЕННЯ людина стає над своїми бажаннями, володіє собою, вона становиться свободною від мілких бажань. Цим стан свободи і стан ПРИПИНЕННЯ – подібні
Методи насадження марксистської філософії в Галичині у 20 – 30-х роках XX століття
Get PDFThe purpose of the article is to identify the means and methods which were used to implant the Marxist philosophy in Galicia and it mainly focuses on several publications that eloquently demonstrate the general mood and trends that were present in then-Western Ukraine.
Relevance. Given that the declared issues in Ukrainian historiosophy are covered in a rather cursory way, the authors believe that such little-studied milestones should still be researched to fill the gaps in the history of national philosophy.
Results. When it comes to the cultural life in Galicia in general and scientific and philosophical in particular, first of all, it should be noted that it was quite closely related to some processes that took place in Soviet Ukraine. Thus, its core philosophical and ideological concepts were necessarily extrapolated to Western Ukraine. After all, the task of the ideologists of Marxism was to popularize this doctrine as widely as possible. The article shows one of the main methods of influencing people of Galicia to involve them in the ideology they propagated.
The methods used by Marxist philosophers to achieve a dominant position in implanting their ideology are clarified. It is established that practically all fundamental vectors of society were verified for “truth” and suitability to serve the ideology of Marxism. Therefore, if to try to reduce the most significant ones to the common denominator, the following vector will be gotten: the ideology of Ukrainian nationalism, church, science, philosophy, etc.
Conclusions. A peculiar confrontation of two extremely opposite philosophical doctrines is revealed, which was expressed in the struggle between materialism and idealism. In other words, it is found that usually concepts related to the Western European postclassical philosophy were subjected to devastating criticism from the popularizers of Soviet ideology.Мета статті полягає у виявленні тих засобів і методів, що використовували для насадження марксистської філософії її популяризатори на теренах Галичини, а головна увага зосереджена на низці друкованих видань які доволі красномовно демонструють загальні настрої та тенденції, що були присутні на території тогочасної Західної України.
Актуальність. Зважаючи на те, що задекларована проблематика в українській історіософії висвітлена доволі побіжно, вважаємо, що такі малодосліджені віхи повинні усе ж таки досліджуватися, аби максимально заповнити прогалини в історії вітчизняної філософії.
Результати. Коли мова іде про культурне життя в Галичині загалом та науково-філософське зокрема, передовсім потрібно зазначити, що воно було доволі тісно пов’язане з низкою процесів, шо мали місце в Радянській Україні. Відтак її стрижневі філософсько-ідеологічні концепти з необхідністю екстраполювалися і на Західну Україну. Адже завданням ідеологів марксизму була якомога масштабніша популяризація вказаної доктрини. У статті показано один з чільних методів впливу на жителів Галичини з метою їх залучення до пропагованої ними ідеології.
З’ясовано якими методами послуговувалися виразники марксистської філософії для досягнення домінантного становища у насадженні власної ідеології. Встановлено, що практично всі основоположні вектори життя суспільства піддавалися верифікації на «істинність» та придатність служити ідеології марксизму. Відтак якщо спробувати звести до спільного знаменника найбільш знакові, отримаємо такі: ідеологія українського націоналізму, церква, наука, філософія тощо.
Висновки. Виявлено своєрідну конфронтацію двох гранично протилежних філософських доктрин яка виражалася у боротьбі матеріалізму та ідеалізму. Іншими словами встановлено, що зазвичай концепти, що мали дотичне до західноєвропейської посткласичної філософії піддавалися нищівній критиці з боку популяризаторів радянської ідеології.Мета статті полягає у виявленні тих засобів і методів, що використовували для насадження марксистської філософії її популяризатори на теренах Галичини, а головна увага зосереджена на низці друкованих видань які доволі красномовно демонструють загальні настрої та тенденції, що були присутні на території тогочасної Західної України.
Актуальність. Зважаючи на те, що задекларована проблематика в українській історіософії висвітлена доволі побіжно, вважаємо, що такі малодосліджені віхи повинні усе ж таки досліджуватися, аби максимально заповнити прогалини в історії вітчизняної філософії.
Результати. Коли мова іде про культурне життя в Галичині загалом та науково-філософське зокрема, передовсім потрібно зазначити, що воно було доволі тісно пов’язане з низкою процесів, шо мали місце в Радянській Україні. Відтак її стрижневі філософсько-ідеологічні концепти з необхідністю екстраполювалися і на Західну Україну. Адже завданням ідеологів марксизму була якомога масштабніша популяризація вказаної доктрини. У статті показано один з чільних методів впливу на жителів Галичини з метою їх залучення до пропагованої ними ідеології.
З’ясовано якими методами послуговувалися виразники марксистської філософії для досягнення домінантного становища у насадженні власної ідеології. Встановлено, що практично всі основоположні вектори життя суспільства піддавалися верифікації на «істинність» та придатність служити ідеології марксизму. Відтак якщо спробувати звести до спільного знаменника найбільш знакові, отримаємо такі: ідеологія українського націоналізму, церква, наука, філософія тощо.
Висновки. Виявлено своєрідну конфронтацію двох гранично протилежних філософських доктрин яка виражалася у боротьбі матеріалізму та ідеалізму. Іншими словами встановлено, що зазвичай концепти, що мали дотичне до західноєвропейської посткласичної філософії піддавалися нищівній критиці з боку популяризаторів радянської ідеології
Основні напрямки діяльності республіканських туристично-інформаційних центрів
Get PDFThe activity of recently established Tourism Information Centers in the implementation of new types of services for the development of the tourism field should be especially noted. Effective organization of tourism as one of the main infrastructures of the country's economy and expansion of activities in this field directly depends on its library and information provision. In modern times, in order to ensure the transition to the information society in our Republic, the improvement of tourism library information provision and the provision of new knowledge and skills in this field, the creation of national information resources in tourism library networks, in general, this direction has become one of the priority directions in tourism library information provision. Since the problem of high-level formation of library-information service in tourism is an actual issue for today's Azerbaijani society, this problem is still being investigated by specialists in the field we specifically mentioned.
In the implementation of new types of services for the development of the tourism field, the activity of the recently established Tourism Information Centers should be especially noted. Destination Management Organizations operating under the Azerbaijan Tourism Bureau operate in the direction of revealing the tourism opportunities of the regions they cover. In 2019, the State Tourism Agency of the Republic of Azerbaijan and the Azerbaijan Tourism Bureau decided to establish new institutions for the development, promotion and management of tourism in the regions of Azerbaijan. These institutions are called Destination Management Organizations. The purpose of the Destination Management Organization is to lead the sustainable development of tourism in the regions of Azerbaijan, to coordinate the activities of various interested parties, to conduct and manage tourism promotion. The Destination Management Organization represents the leading regional tourism regions of Azerbaijan, unites several regions and acts as a direct link between tourism organizations at the national level and communities at the public sector, private sector, regional and local levels.Особливо слід відзначити діяльність нещодавно створених Туристично-інформаційних центрів у впровадженні нових видів послуг для розвитку сфери туризму. Від його бібліотечно-інформаційного забезпечення безпосередньо залежить ефективна організація туризму як однієї з основних інфраструктур економіки країни та розширення діяльності в цій сфері. У сучасний час, з метою забезпечення переходу нашої республіки до інформаційного суспільства, покращення туристичного бібліотечного інформаційного забезпечення та надання нових знань і навичок у цій галузі, створення національних інформаційних ресурсів у мережах туристичних бібліотек, загалом, цей напрямок став одним із пріоритетних напрямків туристичного бібліотечного інформаційного забезпечення. Оскільки проблема високого рівня формування бібліотечно-інформаційного сервісу в туризмі є актуальною для сучасного азербайджанського суспільства, ця проблема все ще досліджується фахівцями у згаданій нами галузі. У сфері впровадження нових видів послуг для розвитку сфери туризму слід особливо відзначити діяльність нещодавно створених Туристично-інформаційних центрів. Організації управління напрямками, які діють при Азербайджанському бюро туризму, працюють в напрямку розкриття туристичних можливостей регіонів, які вони охоплюють. У 2019 році Державне агентство з туризму Азербайджанської Республіки та Азербайджанське бюро туризму вирішили створити нові установи для розвитку, просування та управління туризмом у регіонах Азербайджану. Ці установи називаються організаціями управління призначеннями. Метою Організації управління напрямками є керівництво сталим розвитком туризму в регіонах Азербайджану, координація діяльності різних зацікавлених сторін, проведення та управління просуванням туризму. Організація управління напрямком представляє провідні регіональні туристичні регіони Азербайджану, об'єднує кілька регіонів і діє як прямий зв'язок між туристичними організаціями на національному рівні та громадами в державному секторі, приватному секторі, регіональному та місцевому рівнях
Синергетичні основи методики сучасної бібліографії
Get PDFThe main goal of the research is to explain the interaction between bibliography and synergetics. A particularly noticeable attention to the methodology of scientific research in the field of bibliography intensified in the late 20th and early 21st centuries. The article mentions that scientists used to see bibliography as a reliable tool for scientific work, an effective tool for solving theoretical problems, and an invaluable source for acquiring and increasing new knowledge about bibliography. From this point of view, the ways of developing and developing the methodology of bibliography, bringing it to the forefront of the science of bibliography were shown, and as a result, the necessity of a unified design of the methodology of bibliography as an independent leading scientific discipline was emphasized.
Synergetics is also a new, rapidly developing field that attracts a large number of scientists from different fields of scientific knowledge with their worldview perspectives. This attraction comes from the vastness of the subject itself. Synergetics, its interdisciplinary nature, content, etc. is related to.
Unlike traditional fields of scientific knowledge, synergetics is interested in the general patterns of evolution of systems of any nature. By abstracting from the properties of systems, synergetics acquires the ability to describe their evolution in a generalized language. Interaction, which is a prerequisite for the creation of various processes, objects, systems, is carried out in the form of activity. Therefore, all information activities within the entire information space and each of its stages occur at the levels of creation and operation of oral, documentary and bibliographic information. Since the content of the information space is an information activity, bibliography as an activity becomes the content of the bibliographic space, which finds its basis in synergetics.Основна мета дослідження – пояснити взаємодію бібліографії та синергетики. Особливо помітна увага до методології наукових досліджень у галузі бібліографії посилилася наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. У статті зазначається, що раніше науковці вважали бібліографію надійним засобом наукової роботи, ефективним засобом розв’язання теоретичних завдань, безцінним джерелом здобуття та поповнення нових знань про бібліографію. З цієї точки зору було показано шляхи розвитку методології бібліографії, виведення її на передній план бібліографознавчої науки, і як наслідок – необхідність єдиного оформлення методології бібліографії як самостійну провідну наукову дисципліну.
Синергетика також є новою галуззю, яка стрімко розвивається і приваблює своїми світоглядними поглядами велику кількість вчених із різних галузей наукового знання. Ця привабливість походить від величезності самого предмета. Синергетика, її міждисциплінарний характер, зміст та ін.
На відміну від традиційних галузей наукового знання, синергетику цікавлять загальні закономірності еволюції систем будь-якої природи. Абстрагуючись від властивостей систем, синергетика набуває здатності описувати їх еволюцію узагальненою мовою. Взаємодія, яка є передумовою створення різноманітних процесів, об’єктів, систем, здійснюється у формі діяльності. Тому вся інформаційна діяльність у межах усього інформаційного простору та кожен її етап відбувається на рівнях створення та функціонування усної, документної та бібліографічної інформації. Оскільки змістом інформаційного простору є інформаційна діяльність, бібліографія як діяльність стає змістом бібліографічного простору, що знаходить свою основу в синергетиці
Упередження про політику як мотиваційна складова молодіжного абсентеїзму
Get PDFThe article is devoted to the study of bias about politics as a motivational component of youth absenteeism. The relevance of the study is determined by the importance of involving young citizens in the construction and development of the state through participation in institutional forms of politics. Such a need in 2022 was actualized in Ukraine due to war and high migration caused by Russian military aggression. The purpose of writing the article is a finding out of existing theoretical approaches to the motivation of both political and, in particular, electoral non-participation of youth and delineating directions for further research. The methodological basis of the article is the use of the results of national and expert surveys and content analysis.
Results of the research. Biases belong to the unconscious motives of political non-participation, they are associated with the peculiarities of socialization, the low quality of civic education, they can also be the result of paternalism, distrusting to state institutions, the result of social isolation, etc. Overcoming these biases can encourage young citizens to participate in politics, which is used by state institutions and other interested subjects of political life, however, in the case of actualization of "pseudo-motives" (as a result, above all, of external influence), it may be about "participation for the sake of participation". Such participation is not related to the perceived internal need of the individual. The article assesses the influence of various factors on the formation of prejudices, such as the choice of communication channels, the trend towards digitalization of political participation, etc. The reflection of political non-participation and prejudice as its motive in nationwide sociological studies of Ukrainian society and youth as its component is analyzed.
Conclusions. The conducted research outlined the prospects for further scientific research, which, according to the author, are contained in the study of electoral activity, migration and education, youth subcultures, the influence of the information society on the national context, the formation of a vision of the future of Ukraine and European integration processes.Статтю присвячено дослідженню упереджень про політику як мотиваційної складової молодіжного абсентеїзму. Актуальність дослідження зумовлена важливістю залучення молодих громадян до побудови та розвитку держави шляхом участі в інституційних формах політики. Така потреба у 2022 році в Україні актуалізувалась через воєнний стан та високу міграцію, спричинену російською військовою агресією. Метою написання статті є з’ясування існуючих теоретичних підходів до мотивації як політичної, так і, зокрема, електоральної неучасті молоді та окресленні напрямків подальшого дослідження. Методологічною основою статті є використання результатів загальнонаціональних та експертних опитувань і контент-аналіз.
Результати дослідження. Упередження належать до неусвідомлених мотивів політичної неучасті, їх пов’язують із особливостями соціалізації, низькою якістю громадянської освіти, вони також можуть бути наслідком патерналізму, недовіри до державних інститутів, результатом соціальної ізоляції тощо. Подолання цих упереджень може спонукати молодих громадян до політичної участі, чим користуються державні інститути та інші зацікавлені суб’єкти політичного життя, однак, у випадку актуалізації «псевдомотивів» (як наслідку, передовсім, зовнішнього впливу), може йтися про «участь заради участі», тобто участь, яка не пов’язана із усвідомленою внутрішньою потребою індивіда. У статті оцінено вплив на формування упереджень різноманітних факторів, таких як вибір каналів комунікації, тенденція до діджиталізації політичної участі тощо. Проаналізовано відображення політичної неучасті та упереджень як її мотиву у загальнонаціональних соціологічних дослідженнях українського суспільства та молоді як його складової.
Висновки. Проведене дослідження окреслило перспективи подальших наукових пошуків, які, на думку автора, містяться у вивченні електоральної активності, міграції та освіти, молодіжних субкультур, впливу інформаційного суспільства на національний контекст, формування візії майбутнього України та євроінтеграційних процесів