Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Процес децентралізації як фактор розвитку місцевого самоврядування
Get PDFThe development of modern state institutions in the countries of the world community creates an increasing number of conditions, as an integral part of every society, for the functioning and integration of democratic principles. If we consider democracy in terms of administrative structures, then the most effective implementation of the fundamental democratic principles will be at the level of administrative-territorial - the most accessible to citizens. In this sense, the fulcrum of direct democracy should be understood as local self-government bodies as an opportunity to establish interaction between local authorities and the public.
The purpose of the article is to find out the impact the processes of decentralization in the context of the formation of the local self-government institute in Ukraine and in view of the international standards of the local self-government institutes.
The results of the study established that there are three main models of decentralization, which have a fundamental impact on the formation of the institution of local self-government. It has been studied that among them there are three basic models - political, administrative, fiscal.
The specifics of political decentralization are substantiated, which is understood first of all as the transfer of powers to governing bodies hierarchically lower than the central one, and at the same time the consolidated development and implementation of strategic policy with the inclusion interested persons.
The conclusions prove that the form of delegation of management authority is the most important, but for the greatest efficiency and a qualitative result, a complex of political, administrative, and financial decentralization should be applied.Розвиток сучасних державних інституцій у країнах світового співтовариства створює все більше умов для функціонування та інтеграції демократичних принципів як невід’ємної складової кожного суспільства. Якщо розглядати демократію у розрізі управлінських структур, найбільш ефективним втілення засадничих демократичних принципів є децентралізація на адміністративно-територіальному рівні – найбільш доступному для громадян.
В цьому значенні опорною точкою безпосередньої демократії слід розуміти органи місцевого самоврядування як можливість налагодження взаємодії влади місцевого рівня та громадськості.
Мета статті – з’ясувати вплив процесів децентралізації на формування інституту місцевого самоврядування в Україні та з огляду на міжнародні стандарти інститутів місцевого самоврядування.
В результатах дослідження встановлено, що існує три основні моделі децентралізації, які мають суттєвий вплив на формування інституту місцевого самоврядування. Досліджено, що базовими серед них є три – політична, адміністративна, фіскальна.
Обґрунтовано особливості саме політичної децентралізації, яка розуміється найперше як трансферт повноважень владними органами управління, ієрархічно нижчими від центрального та водночас як консолідована розробка і втілення стратегічної політики із долученням зацікавлених осіб.
У висновках доведено, що найвагомішою є форма делегування управлінських повноважень, але для найбільшої ефективності та якісного результату слід застосовувати комплекс політичної, адміністративної та фінансової децентралізації
Герменевтичні мотиви у творчості Орігена
Get PDFWhy are Origen's works so important in the Catholic Church? There are two main reasons. First, his work defeated Gnosticism, and it won through allegorical interpretation, and second, Origen's work was the only most significant and influential in the development of the patriarchal interpretation of the Bible not only in Alexandria but in the church as a whole.
Attempts to solve this problem are also one of the main impulses of the development of philosophical hermeneutics of the twentieth century. In this sense, the title of the main work of Hans-Georg Gadamer "Truth and Method" is indicative. It summarizes the main idea of the work, which is that the truth can appear before us not only through the application of scientific methods, but also in other spiritual practices.
The aim of the study is to clarify the main aspects of the hermeneutic method of the Greek Christian theologian and philosopher Origen and to find common ground and differences with the founder of modern hermeneutics Hans-Georg Gadamer. The allegorical method is considered as one of the means of interpreting the Holy Scriptures in the works of Origen and G. Gadamer. The methodology of acquiring new knowledge is based on a comparative research method. Different aspects and understandings of text interpretation were considered.
Scientific novelty is to summarize the works of prominent philosophers of different eras, to clarify the essence of concepts aimed at solving a common problem, namely, the practical implementation of hermeneutic analysis of Scripture through the use of allegorical methods.
Conclusions. The problem of interpretation of sacred texts is one of the most important subjects of study of significant philosophers of different eras. None of them can finally form complete hermeneutic dimensions to allow an absolute understanding of the text. However, there are some ways to improve hermeneutic disciplines to better understand the text. Analyzing the works of Origen and Gadamer, we can conclude that they both made a great contribution to the development of such a science as hermeneutics. They both follow their own methodologies and personal paths in different historical periods. However, despite the different contexts, some similarities can be found in their hermeneutics, and this can be the way to address important issues and be useful for understanding the true spirit of the text, especially in biblical exegesis.Чому твори Орігена мають таке значення у католицькій церкві? Існують дві основні причини. По-перше, його робота перемогла гностицизм, і вона перемогла саме через алегоричну інтерпретацію, а по-друге, робота Орігена була єдиною найбільш значущою, та маючою вплив на розвиток святоотецького тлумачення Біблії не тільки в Олександрії, а й у церкві загалом.
Намагання вирішити цю проблему є також одним з основних імпульсів розвитку філософської герменевтики ХХ ст. В цьому сенсі показовою є назва головного твору Ганса-Георга Гадамера «Істина і метод». У ньому коротко висловлена головна ідея твору, яка полягає в тому, що істина може поставати перед нами не лише завдяки застосуванню наукового методу, а й в інших духовних практиках.
Метою дослідження є з’ясування основних аспектів герменевтичного методу грецького християнського теолога та філософа Орігена і спроба виявити спільне та відмінне з основником сучасної герминевтики Гансом-Георгом Гадамером. Розглядається алегоричний метод як один із засобів тлумачення Священного Письма у творах Орігена та Г. Гадамера. Методологія отримання нових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження. Розглядались різні аспекти та розуміння інтерпретації текстів.
Наукова новизна полягає в узагальненні робіт видатних філософів різних епох, з'ясуванні сутності концепцій, спрямованих на вирішення спільної проблеми, а саме, практичне втілення герменевтичного аналізу Священного Письма через використання алегорійного методу.
Висновки. Проблема інтерпретації священних текстів виступає одним з найважливіших предметів дослідження значних філософів різних епох. Жоден з них не може остаточно сформувати повні герменевтичні виміри, щоб уможливити абсолютне розуміння тексту. Проте існують певні шляхи для покращення герменевтичних дисциплін для правильнішого розуміння тексту. Проаналізувавши твори Орігена та Гадамера, можна зробити висновок, що вони обидва зробили великий внесок у розвиток такої науки як герменевтика. Вони обидва у різні історичні періоди дотримуються своїх власних методологій та особистих піхдодів. Проте, незважаючи на різний контекст, в їх герменевтиці можна знайти деяку подібність, і саме вона може бути шляхом вирішення суттєвих питань, та бути корисною для розуміння справжнього духу тексту, особливо в біблійній екзегезі
Методологія дослідження та вивчення документообігу у сфері туризму (на основі досвіду місцевих бібліотек)
Get PDFThe main purpose of the study is to solve the problem of information retrieval in modern times, including the current state of document flow in this area, to a lesser extent with the help of information and communication technologies, information resources of the Internet. Despite the dynamic growth of electronic information resources, the problem of meeting society's information needs cannot be considered completely solved today. Because the values of the criteria of completeness, accuracy and authenticity of information posted on information networks, especially on the Internet, are not always positive. The term information retrieval was first used in English in the scientific literature in 1952 by Kelvin Muyers.
The article examines the problems of the emergence and formation of the flow of documents in the field of tourism in Azerbaijan. The study studied the historical forms of document flow in the provision of information on tourism and provided information on tourism documents available in specific libraries. Based on the research of local authors, the concept of document flow has been interpreted from a scientific, theoretical, and conceptual point of view. The article also analyzes traditional and electronic resources in the field of tourism, which form the basis of document collections of library and information institutions in the information environment, systematically identifies their characteristics, explores the place and role of document flow in libraries and information institutions. Based on the experience of specific libraries, the flow of documents in the field of e-tourism is comprehensively covered. The article analyzes the flow of documents on tourism in the National Library of Azerbaijan named after M. F. Akhundov, and in the Library and Information Center of the Azerbaijan University of Tourism and Management from vocational universities as an example of local library experience.Основною метою дослідження є вирішення проблеми пошуку інформації в сучасний час, у тому числі сучасного стану документообігу в цій сфері, меншою мірою за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Незважаючи на динамічне зростання електронних інформаційних ресурсів, проблему задоволення інформаційних потреб суспільства сьогодні не можна вважати повністю вирішеною. Оскільки значення критеріїв повноти, достовірності та достовірності інформації, розміщеної в інформаційних мережах, особливо в Інтернеті, не завжди є позитивними. Термін інформаційного пошуку вперше був використаний англійською мовою в науковій літературі в 1952 році Кельвіном Мюєрсом.
У статті розглядаються проблеми виникнення та формування документообігу в галузі туризму в Азербайджані. У дослідженні вивчались історичні форми документообігу при наданні інформації з туризму, надано інформацію про туристичні документи, які наявні в окремих бібліотеках. На основі досліджень місцевих авторів поняття документообігу інтерпретовано з науково-теоретичної та концептуальної точки зору. У статті також проаналізовано традиційні та електронні ресурси сфери туризму, які складають основу фондів документів бібліотечно-інформаційних установ в інформаційному середовищі та системно визначено їх характеристики. Досліджено місце та роль документообігу в бібліотеках та інформаційних установах. На основі досвіду конкретних бібліотек висвітлено документообіг у сфері електронного туризму. У статті аналізується документообіг з туризму в Азербайджанській національній бібліотеці імені М. Ф. Ахундова, в Бібліотечно-інформаційному центрі Азербайджанського університету туризму та менеджменту від професійно-технічних університетів як приклад досвіду місцевої бібліотеки
Філософія управління в загальноосвітніх державних та приватних школах Австралії
Get PDFThe article examines the philosophy of management in secondary comprehensive and private schools in Australia. The main directions of the updated model of successful school leadership, which is based on the analysis of thematic studies of Australia, and which is a defining vector direction of the educational system development strategy, have been clarified. The modern model represents the interdependence between the characteristic qualities of a school leader, the implementation of the latest measures and means of communication, and the reaction to the context of their action. As a result of the study, it was determined that Ukrainian and Australian education systems contain good recommendations for overcoming the crisis of quantity and quality in the mastery of modern programs, using comprehensive policies and, in particular, programs for the development of leadership in the field of education. This context represents three elements that are strongly intertwined and determine to some extent the success of the overall goal; they are: leadership, management and administrative structure. The special characteristic features of a modern leader in the management of secondary schools are clarified. They are: constant improvement of the qualification level and acquisition of new competences, using available practices; effective role changes; willingness to study in order to be promoted; formative and summative assessment; identification of basic sources in a multicultural space. Four main strategies for the growth of leadership in secondary education institutions of Australia have been identified. And they are: the distribution of school leadership responsibilities in order to distribute the role loads among all leaders of the educational process; redistribution of responsibilities of the school management regarding the improvement of the research base of practical training of leaders using modern methods and measures, and the formation of a sustainable structured form of management; creating an attractive image of the professions connected with school management in the sense of leadership, using professional leverage, high salary level, availability of career growth, involvement of national associations; development of a strategy at the level of the national structure regarding leadership training, with the aim of adjusting and increasing career development opportunities, requirements for systemic leadership and meeting institutional needs. In the process of research, it was determined that the relationship between the participants of the educational process and the school management has the form of indirect contact. Therefore, the success of the development of modern directions of the educational process depends on the degree of motivation of leaders and their actions in the school space.У статті досліджено філософію управління в загальноосвітніх державних та приватних школах Австралії. Мета наукової розвідки полягає у визначенні векторних важелів впливу на формування філософії управління в загальноосвітніх та приватних освітніх закладах Австралії. З’ясовано головні напрями оновленої моделі вдалого шкільного лідерства, яке ґрунтується на аналізі тематичних опрацювань Австралії, що є визначальним векторним напрямом стратегії розвитку освітньої системи. Сучасна модель представляє взаємозалежність між характерними якостями шкільного лідера, втіленням новітніх заходів і засобів комунікації та реакціями на контекст їхньої дії. У результаті дослідження було визначено, що українські та австралійські системи освіти мають непогані рекомендації щодо осилення криз кількості та якості в опануванні сучасних програм, використовуючи комплексну політику та, зокрема, програми щодо розвитку лідерства в галузі освіти. Цей контекст представляє три елементи, що міцно переплетені між собою та визначають певною мірою успіх загальної мети, а саме: лідерство, управління та адміністративний устрій. З’ясовано особливі характерні ознаки сучасного лідера в управлінні загальноосвітніми школами: постійне підвищення кваліфікаційного рівня та набуття нових компетентностей, використовуючи доступні практики; результативні рольові зміни; ініціативність до навчання, пов’язаного із кар'єрним зростанням; формативне та сумативне оцінювання; визначення базових джерел у мультикультурному просторі. Визначено чотири основні стратегії зростання лідерства в загальноосвітніх закладах Австралії: розподіл шкільного керівництва з метою наповнення рольових навантажень між усіма керівниками освітнього процесу; перерозподіл обовʼязків шкільного керівництва щодо поглиблення дослідницької бази практичних занять лідерів із застосуванням сучасних методів та заходів та формування стійкої структурованої форми управління; створення привабливого іміджу професії шкільного керівництва в плані лідерства, використовуючи професійні важелі, високий рівень заробітної платні, доступність кар’єрного зросту, залучення національних асоціацій; розробка стратегії на рівні національної структури щодо навчання лідерства з метою корегування і росту можливостей кар’єрного розвитку, вимог щодо системного лідерства та задоволення інституційних потреб. У процесі дослідження було визначено, що стосунки між учасниками освітнього процесу та шкільним керівництвом мають характер непрямого дотику. Тому успіх розвитку сучасних напрямів освітнього процесу залежить від ступеня мотивації лідерів та їхніх дій у шкільному просторі
Класифікація переговорів в умовах війни
Get PDFThe aim of the article is to define the classification of negotiations in war conditions as a unity of essential classifying features that are in the integrity and interconnectedness of the military and diplomatic processes.
The relevance of the study of negotiations in war conditions is determined by the practice and specific manifestations of diplomats conducting negotiations with fleeting changes in both the military-political situation and negotiating positions. The topic is updated with the change in the nature of modern warfare, the dynamics of the system of international relations, international institutions, which determines the importance of studying the military and diplomatic components in negotiating in a war as the need for their classification.
Results. The state of the study of classifications of negotiations that have an ideographic character, in which the study of the general prevails in the classification without specifying the special and singular, has been clarified. Theoretically, the classification of negotiations in war conditions is comprehended not only as a definition of the essential classifying features according to which the classes of negotiations are distinguished, but also as an integration of these essential features in unity. The classification of negotiations in the conditions of war is established, which, as integrity, give importance to the negotiation tracks in the diplomatic process.
Conclusions. This article presents the results of the classification of negotiations in war conditions. The classification has such qualifying features that reflect the components of modern negotiations as a whole or can be used separately.
The first classification feature is the political-strategic dimension, so the negotiations are classified according to the vectors "against oneself", "against the enemy", "against international institutions and the community". The second is the human dimension of solving the problems of the territories of warfare and front-line territory, which determines the entire spectrum of vital and humanistic problems that are on the subject field of negotiations. The third feature that classifies negotiations is the solidarity dimension of both the formation and development of relations with allies, partners and mediators (both with the governments and with the civil society of these countries). The fourth sign is the representation of the unity of diplomacy with the military process, as a sign of the conformity of negotiations with the changes in the nature of war, and therefore with changes in the nature of peacekeeping.Метою статті є визначення класифікації переговорів в умовах війни, як єдності суттєвих класифікуючих ознак, що знаходяться у цілісності і взаємопов’язаності військового та дипломатичного процесів.
Актуальність дослідження переговорів в умовах війни визначена практикою та конкретними проявами ведення дипломатами перемовин під час швидкоплинних змін як військово-політичної ситуації, так і переговорних позицій. Актуалізують тему зміни характеру сучасної війни, динаміка системи міжнародних відносин, міжнародних інституцій, що визначає значущість дослідження військової та дипломатичної складових у веденні переговорів в умовах війни, як необхідність їх класифікації.
Результати. З’ясовано стан дослідження класифікацій переговорів, що мають ідеографічний характер, у якому переважає дослідження загального у класифікації без уточнення особливого та конкретного. Теоретично осмислено класифікація переговорів в умовах війни не лише як визначення суттєвих класифікуючих ознак, за якими виділяються класи переговорів, а й комплексування цих суттєвих ознак у єдності. Встановлено класифікацію переговорів в умовах війни, що, як цілісність, надають значущість переговорним трекам у дипломатичному процесі.
Висновки. У цій статті репрезентуються результати класифікації переговорів в умовах війни. Класифікація має такі кваліфікуючі ознаки, які відображають складові сучасних переговорів як цілісності або можуть використовуватись окремо.
Першою класифікаційною ознакою є політико-стратегічний вимір, тому переговори класифікуються за векторами «на себе», «на супротивника», «на міжнародні інституції та співтовариство». Другою є людський вимір вирішення проблем територій ведення бойових дій та прифронтової території, який визначає весь спектр вітально-гуманістичних проблем, що знаходяться предметному полі переговорів. Третьою ознакою, що класифікують переговори, є солідарний вимір, як формування та розвиток відносин з союзниками, партнерами та медіаторами (як з урядами, так і з громадянським суспільством цих країн). Четвертою ознакою є репрезентація єдності дипломатії з військовим процесом, як ознака відповідності переговорів змінам природи війні, а тому і змінам природи миротворення
Буржуазія Півдня України та основні сфери її підприємницької діяльності у пореформений період
Get PDFThe urgency of this issue is related to the study of the peculiarities of the deployment in the post-reform period in the Ukrainian lands of the Russian Empire of business and the formation of a market, capitalist economy. The aim of the study is to study the place and role of the main groups of the bourgeoisie in the development of commodity-money relations in various sectors of the economy of southern Ukraine. The results of the article are that it reconstructed the directions of business activity of entrepreneurs in the second half of the XIX century, as well as studied the quantitative composition of the main groups of the bourgeoisie and the level of profitability of its institutions. It was emphasized that the enterprising people of the region pursued their business interests both in the financial and banking spheres, as well as in public services, industry and transport. However, business practices in the field of trade played a dominant role in the structure of private enterprise. After all, this is where the vast majority of individual enterprises in the South of Ukraine were concentrated, which ultimately played an important role in meeting the demand and needs of the general population.
The originality and scientific novelty of the article lies in the fact that the author proposes a regional-sectoral perspective in views on entrepreneurship in Ukraine in the imperial era, which is seen as part of domestic economic history and as a kind of social institution that bore the hallmarks of that era. Conclusions are made that entrepreneurs of the South of Ukraine at the end of the XIX century were one of the most economically powerful and influential groups of industrialists, financiers and traders of tsarist Russia, who actively contributed to the economic modernization of the region.Актуальність проблематики пов’язана із вивченням особливостей розгортання в пореформений період в українських землях Російської імперії підприємницької діяльності та становлення тут ринкового, капіталістичного господарства. Метою дослідження є вивчення місця та ролі основних груп буржуазії в розвитку товарно-грошових відносин у різних секторах народного господарства Півдня України. Результати статті полягають у тому, що в ній реконструйовано напрями бізнесової діяльності підприємців у другій половині ХІХ ст., а також досліджено кількісний склад основних груп буржуазії та рівень прибутковості її закладів. Наголошено на тому, що свої бізнес-інтереси заповзятливі люди регіону реалізовували як у фінансово-банківській сфері, так і в обслуговуванні населення, у промисловості та транспорті. Утім домінуючу роль у структурі приватного підприємництва мали бізнесові практики в царині торгівлі. Адже саме тут було сконцентрована переважна частка індивідуальних підприємств Півдня України, які в підсумку відігравали важливу роль у задоволенні попиту та потреб широких верств місцевого населення.
Оригінальність і наукова новизна статті полягає в тому, що автором запропоновано регіонально-галузевий ракурс у поглядах на підприємництво в Україні в імперську добу, яке розглядається і як складова вітчизняної економічної історії, і як своєрідний соціальний інститут, який носив на собі характерні відбитки тогочасної епохи. Зроблено висновки стосовно того, що підприємці Півдня України наприкінці ХІХ ст. були однією з найбільш економічно потужних та впливових груп промисловців, фінансистів та торговців царської Росії, які активно сприяли економічній модернізації регіону.Актуальність проблематики пов’язана із вивченням особливостей розгортання в пореформений період в українських землях Російської імперії підприємницької діяльності та становлення тут ринкового, капіталістичного господарства. Метою дослідження є вивчення місця та ролі основних груп буржуазії в розвитку товарно-грошових відносин у різних секторах народного господарства Півдня України. Результати статті полягають у тому, що в ній реконструйовано напрями бізнесової діяльності підприємців у другій половині ХІХ ст., а також досліджено кількісний склад основних груп буржуазії та рівень прибутковості її закладів. Наголошено на тому, що свої бізнес-інтереси заповзятливі люди регіону реалізовували як у фінансово-банківській сфері, так і в обслуговуванні населення, у промисловості та транспорті. Утім домінуючу роль у структурі приватного підприємництва мали бізнесові практики в царині торгівлі. Адже саме тут було сконцентрована переважна частка індивідуальних підприємств Півдня України, які в підсумку відігравали важливу роль у задоволенні попиту та потреб широких верств місцевого населення.
Оригінальність і наукова новизна статті полягає в тому, що автором запропоновано регіонально-галузевий ракурс у поглядах на підприємництво в Україні в імперську добу, яке розглядається і як складова вітчизняної економічної історії, і як своєрідний соціальний інститут, який носив на собі характерні відбитки тогочасної епохи. Зроблено висновки стосовно того, що підприємці Півдня України наприкінці ХІХ ст. були однією з найбільш економічно потужних та впливових груп промисловців, фінансистів та торговців царської Росії, які активно сприяли економічній модернізації регіону
«Твердий» і «м’який» партійний євроскептицизм у сучасній Польщі
Get PDFThe article defines the configuration of the current Polish Sejm composition based on the hard-versus-soft-Euroscepticism criterion. It explains that Euroscepticism is a part of modern political narrative both in Poland and at the European level. The objective of the present study is to explain the political nature of Polish parliamentary parties leaning towards Euroscepticism. The study findings rest on the use of political science methods to classify party Euroscepticism. This classification analyses post-socialist countries on the example of the current Polish Sejm configuration. The study emphasizes that strong Euroscepticism results from the party’s strategy for the country to exit the European Union. Mild Euroscepticism involves a wider political spectrum – from slight criticism of deepening European integration to “revision” of EU membership.
The article discusses that both types of party Euroscepticism can be observed in the Sejm. The Polish hegemon of the last decade “Law and Justice” are moderate Eurosceptics. Hard Eurosceptics are the right-wing populists from “Confederation”. “Law and Justice” succeeds in mobilizing conservative Polish voters. The party implements a moderate Eurosceptic policy, often maneuvering between soft and hard Euroscepticism. It has been proven that the “Confederation” implements traditional populist politics rather than the political doctrine of firm Euroscepticism. The high level of populism is reinforced by the odious actions and comments of the pro-Russian party leader Janusz Korwin-Mikke. Poland is characterized by a distinction between party Euroscepticism and prevailing in society “moderate Eurooptimism”. The present study confirms that Polexit is impossible in the current political conditions in the country. It is assumed that the upcoming parliamentary elections in 2023 may bring the ruling “Law and Justice” closer to hard Euroscepticism.У статті визначено конфігурацію сучасного складу Сейму Польщі відповідно критерію «твердий – м’який євроскептицизм». Пояснено, що євроскептицизм є часткою сучасного політичного дискурсу не лише у Польщі, але й на загальноєвропейському рівні. Мета дослідження спрямована на встановлення особливостей євроскептицизму парламентських партій у сучасній Польщі. Результатами статті стало використання політологічних методів класифікації партійного євроскептицизму у постсоціалістичних країнах по відношенню до сучасної конфігурації польського Сейму. Наголошується, що твердий євроскептицизм пов’язується із партійною стратегію на вихід країни зі складу Європейського Союзу. М’який євроскептцизм передбачає ширший політичний спектр – від легкої критики поглиблення європейської інтеграції до «ревізії» членства в Європейському Союзі.
Визначено, що у Сеймі присутні обидва різновиди партійного євроскептицизму. М’якими євроскептиками виступила партія-гегемон у Польщі останнього десятиріччя «Право і справедливість». Твердими євроскептиками є праві популісти «Конфедерація». «Право і справедливість» вдається успішно мобілізувати консервативних польських виборців. Партія реалізує помірну євроскептичну політику, часто маневрує між м’яким і твердим євроскептицизмом. Доведено, що «Конфедерація» реалізує традиційну популістську політику, ніж дотримується політичної доктрини твердого євроскептицизму. Високий рівень популізму підкріплюється одіозними діями та заявами проросійського лідера партії Януша Корвін-Мікке. Для Польщі характерне розмежування між партійним євроскептицизмом та «помірним єврооптимізном», який переважає у суспільстві. Доведено, що в сучасних політичних умовах у Польщі Polexit є неможливим. Зроблено припущення, що майбутні парламентські вибори 2023 р. можуть наблизити правлячу «Право і справедливість» до твердого євроскептицизму
Феномен іншування як механізм виникнення ворожості
Get PDFActuality. The modern war in Ukraine has highlighted/aggravated the problem of intolerance, aggressiveness and enemy escalation, as strong as never before. This kind of state-aggressor`s behavior became the result of the othering.
The aim of the research is to describe and analyze the phenomenon of the othering as a mechanism of enemy arising. In order to this aim, phenomenological, comparative and hermeneutical methods are used.
The results of the research. It was revealed that abstract thinking, symbolization, ontological destruction and objectification are the structural elements of the othering. In fact, the abstraction deprives the person of his/her essential characteristics. At this stage, people are seen as those who don’t have their own identities and personalities. Actually, they are treated through the lens of otherness and aliens.
Besides, symbolic othering divides people through the categories of own/other, protector/enemy and kind/evil. Accordingly, these categories cause borders between people. It also should be stressed, the othering as objectification equates people with impersonal objects. In this case, people are used as things. Indeed, objectification depreciates people and their lives. Moreover, treating people as to the thing makes possible terrorism and genocide. It is especially noted, the objects chosen for terrorists’ attacks have a symbolic character. All cultural, infrastructural, and living buildings are signs of other people’s being. And terrorists’ hit at every of these buildings are the demolition of people’s identities.
In conclusion, the othering can be stopped owing to the understanding of every person’s value. In this way the dialog is the tool of people’s conflict solving. People are able to find common goals thanks to dialog, exchanging thoughts and meanings.Актуальність. Сучасна війна, як ніколи раніше, засвідчує проблему ескалації ворожості, нетерпимості й агресивності. Така поведінка держав сьогодні постає результатом іншування.
Мета дослідження полягає у розкритті ролі феномену іншування і його структурних складових, як механізму виникнення ворожості у філософському осмисленні ситуації війни. У дослідженні застосовані такі методи: феноменологічний, порівняльний, метод герменевтичного аналізу та метод узагальнення.
Результати дослідження. Виявлено, що структурними елементами феномену іншування є хибні шляхи абстрагування, символізація, онтологічна деструкція, об’єктивація. Хибне абстрактне сприйняття позбавляє людину її сутнісних характеристик. На цьому етапі люди сприймаються як ті, що не мають власної ідентичності, індивідуальності, особистості, вони лише схоплюються і розглядаються через ярлик «іншості» й «чужості». Cимволічне іншування поділяє й розділяє людей через категорії свої/чужі, вороги/захисники, добро/зло. Ці стратифікації зумовлюють продукування й визначення меж і кордонів між людьми. Встановлено, що іншування, як об’єктивація, співставляє людей із безособовими об’єктами. Звідси прирівняння й використання людей, як речей. Об’єктивація знецінює людей і їх життя. Відношення до людини, як до речі, уможливлює тероризм і геноцид. З’ясовано, що обрані для вчинення тероризму цілі носять символічний характер іншування. Усі піддані тероризму культурні, інфраструктурні й житлові об’єкти є знаками буття інших людей, і терористичні атаки на кожну з цих споруд є знищенням ідентичності.
Під час дослідження зроблено наступні висновки: подолання іншування полягає в усвідомленні, осмисленні, наданні значення та розуміння цінності кожної людини. Діалог є тим знаряддям, що послаблює, нівелює й розв’язує міжлюдські непорозуміння. За допомогою діалогу, шляхом обміну значеннями і смислами, люди здатні знаходити спільні цілі
Біженці і внутрішньо-переміщені особи російсько-української війни: соціальні характеристики й практики
Get PDFThe article is devoted to an analytical description of the social characteristics and practices carried out by refugees and internally displaced persons of the Russian-Ukrainian war of 2022. The conclusions indicated in the article are made on the basis of the results of a sociological study, which was conducted in June-July 2022 by scientists from the Department of Sociology and Public Administration of the National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute". Based on the analysis of the results of an Internet survey (N=1170 people), refugees and IDPs were characterized as a stable social group and an assessment was made of the impact of social capital on building strategies and tactics when making a decision to move, determining the motives for deterring departure. The consolidating factor that rallied the respondents into a stable social group was the willingness of the respondents to identify themselves as Ukrainians, with almost identical reactions to the events associated with the start of the military aggression of the Russian Federation, and similar social practices to solve the problems of evacuation, regardless of region, age, education and material provisions.
It has been established that the majority of the respondents are representatives of the middle class who have a family and children, the respondents have a higher education, are employed in various sectors of the economy (a large cohort is made up of teachers and scientists, representatives of the IT and service industries), self-employed and business owners; have a fairly good level of economic capital (ownership of housing and a car, a high level of consumer behavior). The motive for the speedy and urgent evacuation was the concern for the lives of children, grandchildren, loved ones, and their own lives. Four waves of evacuation were recorded: on the eve of the military aggression, about 3% of the respondents, on the first day and in the first week of the military aggression, up to a quarter of the respondents; the largest part of the respondents was evacuated in March 2022 and during the following months under the influence of events at the front.Статтю присвячено аналітичному опису соціальних характеристик й практик, що здійснювали біженці й внутрішньо переміщені особи російсько-української війни 2022 року. Висновки, які зазначено в статті, зроблено на основі результатів соціологічного дослідження, яке проводилося у червні-липні 2022 року науковцями кафедри соціології і публічного управління Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». На основі аналізу результатів Інтернет опитування (N=1170 осіб) охарактеризовано біженців і ВПО як стійку соціальну групу й надано оцінку впливу соціального капіталу на вибудовування стратегій і тактик при прийнятті рішення про переміщення, визначення мотивів стримування від'їзду. До консолідуючого фактора, що згуртував опитаних в стійку соціальну групу, було віднесено готовність респондентів ідентифікувати себе українцями, майже з однаковими реакціями на події, що пов’язані з початком воєнної агресії РФ, та схожими соціальними практиками щодо вирішення проблем евакуації незалежно від регіону проживання, віку, освіти й матеріального становища.
Встановлено, що більшість з опитаних це представники середнього класу, які мають родину й дітей, опитаних мають вищу освіту, зайняті в різноманітних галузях господарства (велику кагорту становлять освітяни й науковці, представники ІТ-сфери, й сфери послуг), самозайняті й власники бізнесу; мають достатньо добрий рівень економічного капіталу (наявність у власності житла й автомобіля, високий рівень споживацької поведінки). Спонукальним мотивом до скорішої й термінової евакуації стала тривога за життя дітей, онуків, близьких, власне життя. Зафіксовано чотири хвилі евакуації: напередодні воєнної агресії приблизно 3% опитаних, в перший день й на першому тижні воєнної агресії до четверті респондентів; найбільша частина респондентів евакуювалася у березні 2022 року й протягом наступних місяців під впливом подій на фронті
Нейрофеноменологія Франциско Варели
Get PDFThe article aims to highlight the fundamental features and leading postulates of the project of naturalization of phenomenology by F. Varela, namely the project of neurophenomenology.
The relevance of the study is justified by the fact that the topic of perception is one of the most relevant and undiscovered philosophical problems of the modern cognitive sphere.
Results. According to the results of the study, it was found that F. Varela was the first to study the core of the phenomenological dimension of experience for cognitive philosophy and analysis of perceptual mechanisms. The neurophenomenology within the framework of enactivism focused on the problematization of subjectivity and personification of perceptual data of a certain person. The methodology of neurophenomenology was analyzed and it was found that the basis of the methodological framework is the use of first-person methods or methods of describing primary data. It was found that the neurophenomenology of F. Varela attempts to remove the demarcation line between primary and third-party data, in other words, to integrate the subjective and objective data within the framework of this theory. The study evaluated the impact of phenomenological approaches and methodologies of neurobiology on the functioning of neurophenomenology. It is established that F. Varela introduced an integral unification of these spheres, connecting them in order to build a certain link between these phenomenal scientific fields. It is determined that the innovation and relevance of the project of neurophenomenology F. Varela is to combine neurodynamic functionality, theory of dynamic systems and subjective experience into one perceptual architecture.
Conclusions. In the conclusions, it was emphasized that the neurophenomenology of F. Varela is a methodological tool for solving the hard problem and the explanatory gap. In addition, the novelty and prospects of further research in the analyzed area were presented, in particular, the paradoxical issue of the limitations of perceptual experience, the problem of the nature of the temporality of consciousness, and the nature of memory.Метою статті є висвітлення фундаментальних ознак та провідних постулатів проєкту натуралізації феноменології Ф. Варели, а саме проєкту нейрофеноменології.
Актуальність дослідження обґрунтована тим, що тематика перцепції є однією з найбільш актуальних та малодосліджених філософських проблем сучасної когнітивної царини.
Результати. За результатами дослідження було виявлено, що Ф. Варела вперше дослідив стрижневість феноменологічного виміру досвіду для когнітивної філософії та аналітики перцептивних механізмів. Проєкт нейрофеноменології в межах енактивізму зосередився на проблематизації суб’єктивності та персоніфікованості перцептивних даних певної людини. Було проаналізовано методологію нейрофеноменології та встановлено, що основою методологічного каркасу є використання методів від першої особи або ж методів опису первинних даних. Було з’ясовано, що нейрофеноменологія Ф. Варели здійснює спробу зняття демаркаційної лінії між первинним і сторонніми даними, іншими словами в межах даної теорії здійснюється інтеграція суб’єктивних та об’єктивних даних. У межах дослідження було оцінено вплив феноменологічних підходів та методології нейробіології для функціонування нейрофеноменології. Встановлено, що Ф. Варела запровадив інтегральне об’єднання даних сфер, пов’язуючи їх з метою побудови певної ланки між цими феноменальними науковими областями. Визначено, що інноваційність та актуальність проєкту нейрофеноменології Ф. Варели полягає в об’єднанні нейродинамічного функціоналу, теорії динамічних систем та суб’єктивного досвіду в одну перцептивну архітектуру.
Висновки. У висновках було підкреслено, що нейрофеноменологія Ф. Варели постає методологічним засобом вирішення складної проблеми свідомості та прогалини в поясненні. Додатково, було наведено новизну та перспективи подальших досліджень у проаналізованій області, зокрема підкреслено парадоксальність питання граничності перцептивного досвіду, проблеми природи темпоральності свідомості та природи пам’яті