Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Філософія кібернетичного простору: взаємодія між людиною, машинами та інформацією в цифровій епосі
Full text linkRelevance. The transcendental-immanent discursivity of the cybernetic chronotope, represented through the polyvector prism of techno-anthropological substantialization, extrapolates a hypersingular ontological palimpsest that involutionarily undermines the normative metaphysical parameters of the eschatological substance of being. Digitized structures generate epistemological entropy, deconstructing axioms and catalyzing emergent anti-systemic paradigms.
The purpose. To uncover the philosophical aspects of the interaction between humans, machines, and information in the cybernetic space of the digital era.
Results. Metacognitive dichotomy, integrated into the complex digital infrastructure, is recognized as a dominant catalyst in the unfolding of intellectual singularity. The semantic universe, operating through the polyphony of meanings and the multiplicative divergence of mental paradigms, models a post-anthropocentric evolutionary landscape. Techno-synthetic constructs, interwoven into the networked dynamics of cyberspace, emerge as autonomous systemic actors endowed with the potential for autogenerative interpretation.
Conclusions. Cybernetic space, interpreted through the lens of poststructuralist philosophy, constitutes itself as a topological substrate for the deconstruction of the substantive status of the human. Cognitive integration of humans with autopoietic algorithmic structures induces new axiological paradigms based on symbiosis and ontological ambivalence. The development of cognitive-hermeneutic mechanisms for interpreting this hyper-subjective phenomenon becomes an epistemological priority in contemporary philosophy. A priority is the study of algorithmic agency in the context of techno-ethical norms arising in intersubjective simulation spaces. The epistemological development of cognitive-recursive models of interaction between humans and algorithmic systems must consider the nonlinear nature of ontosocial transformations. Актуальність. Трансцендентна іманентність кібернетичного простору, як багатошарового феномену техноантропної динаміки, формує нові онтологічні контексти, які підважують класичні метафізичні координати буття. Інтенсифікація цифровізації породжує мультивекторну епістемологічну турбулентність, де онтогенез інформаційних субстратів детермінує радикальну деконструкцію аксіоматичних парадигм. У межах цієї постантропоцентричної симулякрократії суб'єктність суб’єкта перетворюється на резонансний модус техноепістемічного впливу.
Мета дослідження – розкрити філософські аспекти взаємодії між людиною, машинами та інформацією в кібернетичному просторі цифрової епохи.
Результати. Метакогнітивна дихотомія, інтегрована в складну цифрову інфраструктуру, визнається як домінантний каталізатор у розгортанні інтелектуальної сингулярності. Семантичний всесвіт, що функціонує через багатоголосся смислів й мультиплікативну дивергенцію розумових парадигм, моделює постантропоцентричний еволюційний рельєф. Техно-синтетичні конструктори, вплетені у мережеву динаміку кіберсередовища, постають як автономні системні актори, наділені потенціалом автогенеративного тлумачення.
Висновки. Кібернетичний простір, інтерпретований через призму постструктуралістської філософії, конституює себе як топологічний субстрат для деконструкції субстанційного статусу людини. Когнітивна інтеграція людини з автопоетичними алгоритмічними структурами індукує нові аксіологічні парадигми, що базуються на симбіозності та онтологічній амбівалентності. Вироблення когнітивно-герменевтичних механізмів для інтерпретації цього гіперсуб'єктного феномену стає епістемологічним пріоритетом сучасної філософії. Пріоритетним є дослідження алгоритмічної агентивності у контексті техноетичних норм, що виникають у просторах інтерсуб’єктивної симуляції. Епістемологічна розробка когнітивно-рекурсивних моделей взаємодії людини й алгоритмічних систем повинна враховувати нелінійну природу онтосоціальних трансформацій
Видання «Delitiae Equestrium» Франса Меннненса (1613) з колекції Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
Full text linkThe relevance of the study is determined by the need for a comprehensive examination of early modern historiography of military-monastic orders, the importance of studying the history of book collections in Eastern Europe, and the necessity for a detailed codicological analysis of Frans Mennens’ Delitiae Equestrium (1613), which has a complex history of existence from a German theologian’s private library to a modern national library.
The aim of the study is to establish the characteristics of Delitiae Equestrium and its copy from the collection of Vernadsky National Library of Ukraine in the context of European historiographical and book culture of the 17th-18th c.
The results of the study reveal several important aspects. First, it has been established that Mennens’ work is an example of humanistic historiography from the early 17th c., combining classical scholarship with systematic research of military-monastic orders. The author relies on a broad source base that includes ancient authors, medieval chroniclers, church figures, and his contemporary humanists. Second, the analysis of the publication’s structure revealed its comprehensive nature: in addition to the main text, it contains important paratextual elements – a dedication to Johann van den Hoevel, introductory poetic texts, and extensive commentaries. Third, the study of the VNLU copy’s provenance allowed tracing its path through several notable book collections: from the library of theology professor Daniel Salthen through the collection of Polish magnate Józef Jabłonowski and the Kremenets Lyceum to its current location.
The conclusions of the study confirm that Delitiae Equestrium is an important source not only for studying the history of military-monastic orders but also for understanding the development of historical science in the early 17th c. The copy from the VNLU collection is particularly valuable as its provenances and 18th-c. marginalia provide unique evidence of book culture history in Central-Eastern Europe. Daniel Salthen’s manuscript notes demonstrate the high level of 18th-c. bibliology culture and a professional approach to forming private libraries.Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення раньомодерної історіографії військово-чернечих орденів, важливістю дослідження історії формування книжкових колекцій у Східній Європі та потребою детального кодикологічного аналізу примірника «Delitiae Equestrium» (1613) Франса Менненса, що має складну історію побутування від приватної бібліотеки німецького теолога до сучасної національної бібліотеки.
Мета дослідження – встановити особливості видання «Delitiae Equestrium» та його примірника з колекції Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського у контексті європейської історіографічної та книжкової культури XVII-XVIII ст.
Результати дослідження розкривають декілька важливих аспектів. По-перше, встановлено, що праця Менненса є зразком гуманістичної історіографії початку XVII ст., яка поєднує класичну вченість із систематичним дослідженням військово-чернечих орденів. Автор спирається на широку джерельну базу, що включає античних авторів, середньовічних хроністів, церковних діячів та сучасних йому гуманістів. По-друге, аналіз структури видання виявив його комплексний характер: окрім основного тексту, воно містить важливі паратекстуальні елементи - присвяту Йоганну ван ден Гевелю, вступні поетичні тексти та розгорнуті коментарі. По-третє, дослідження провенієнцій примірника НБУВ дозволило простежити його шлях через кілька визначних книжкових зібрань: від бібліотеки професора теології Даніеля Сальтена через колекцію польського магната Юзефа Яблоновського та Кременецький ліцей до сучасного місця зберігання.
Висновки дослідження підтверджують, що видання «Delitiae Equestrium» є важливим джерелом не лише для вивчення історії військово-чернечих орденів, але й для розуміння розвитку історичної науки початку XVII ст. Особливу цінність має примірник з колекції НБУВ, який через свої провенієнції та маргіналії XVIII ст. є унікальним свідченням історії книжкової культури Центрально-Східної Європи. Рукописні нотатки Даніеля Сальтена демонструють високий рівень книгознавчої культури XVIII ст. та професійний підхід до формування приватних бібліотек
Участь інститутів громадянського суспільства в політичних процесах в Україні на початку ХХІ століття
Full text linkRelevance of the study. The declaration of Ukraine's independence marked the beginning of the process of civil society formation. Its formation is based on the active participation of citizens who voluntarily engage in public life and can act as intermediaries between the state and society. Civil society has been implemented through various organizations and associations, depending on their field of activity. The key institutions of civil society include political parties, NGOs, mass media, etc. The main tasks of these institutions are to protect the rights and freedoms of citizens, control the activities of the authorities and promote democratic values. The article analyses the events of the political action ‘Ukraine without Kuchma’ in 2000-2001 and the role of civil society institutions in its course.
The purpose of the article is to study the impact of civil society institutions on the course of the political action «Ukraine without Kuchma».
The results of the study show that civil society institutions played important role in the launch and course of the ‘Ukraine without Kuchma’ action, provided citizens with access to important information, shaped public opinion and political consciousness, and encouraged citizens to actively participate in the socio-political life of Ukraine. They helped mobilise the protest movement by providing organisational and informational support to its participants. Thanks to their activities, the protest gained wide publicity and became one of the key stages in the development of civil society in Ukraine.
The conclusion of the study demonstrate that civil society institutions directly influenced the formation of public opinion and the political position of many Ukrainian citizens during the Ukraine without Kuchma protest. The media is an important institution of civil society, and its status and freedom influence the discussion of and control over the actions of the authorities and other groups, which underlines the need to protect journalists from pressure and persecution.Актуальність дослідження. З проголошенням незалежності України розпочалися процеси становлення громадянського суспільства. Його формування ґрунтується на активній участі громадян, які добровільно долучаються до суспільного життя та можуть виступати посередниками між державою і суспільством. Громадянське суспільство реалізовувалося через різні організації та об’єднання, залежно від їхньої сфери діяльності. До ключових інститутів громадянського суспільства належать політичні партії, громадські організації, засоби масової інформації тощо. Основними завданнями цих інститутів є захист прав і свобод громадян, контроль за діяльністю влади та сприяння утвердженню демократичних цінностей. У статті аналізуються події політичної акції «Україна без Кучми» 2000–2001 років та роль інститутів громадянського суспільства в її перебігу.
Метою статті є дослідження впливу інститутів громадянського суспільства на перебіг політичної акції «Україна без Кучми».
Результати дослідження показали, що інститути громадянського суспільства відіграли важливу роль у розгортанні та перебігу акції «Україна без Кучми», забезпечували доступ громадян до важливої інформації, формували громадську думку, політичну свідомість і стимулювали громадян до активної участі у суспільно-політичному житті України. Вони сприяли мобілізації протестного руху, надаючи організаційну та інформаційну підтримку його учасникам. Завдяки їхній діяльності акція набула широкого розголосу та стала одним із ключових етапів у розвитку громадянського суспільства в Україні.
Висновки дослідження демонструють, що інститути громадянського суспільства безпосередньо впливали на формування громадської думки, політичної позиції багатьох громадян України під час акції «Україна без Кучми». Важливим інститутом громадянського суспільства виступають незалежні масмедіа, які впливають на обговорення дій влади та інших груп, намагаються контролювати їх діяльність і суспільство зацікавлене в захисті журналістів від тиску і переслідувань
Механізми забезпечення гендерної рівності: глобальний та національний виміри
Full text linkIn the presented epistemological treatise, a comprehensive analysis of the phenomenon of ensuring gender equality is conducted through the prism of multifaceted mechanisms encompassing normative-legal, institutional, and sociocultural frameworks that regulate social, political, and economic relations under conditions of profound transformational processes.
The relevance of the issue is determined by the urgent need to deconstruct entrenched patriarchal paradigms and overcome systemic structural inequalities that subjectivize and exclude women, as well as all representatives of marginalized social groups. In turn, mechanisms that ensure gender parity acquire particular significance in the context of globalized societies, where the aspiration for equality takes on a universal yet contextually specific form.
The purpose of the article is to identify the main mechanisms for ensuring gender equality and develop recommendations for their improvement.
The research results indicate the substantial potential within normative-legal mechanisms integrated into national legal systems through the conceptualization of international conventions and regulations that encourage the formalization of gender equality at the legislative and executive levels. Legal instruments, while not a universal solution, contribute to the entrenchment of the principle of gender equality in legislation, simultaneously creating a foundation for social change. In this regard, institutional mechanisms, particularly agencies coordinating gender policies, effectively promote the integration of gender strategies into national development plans, adjusting state policy tactics at all levels.
The conclusions of the study emphasize the importance of synergy between normative-legal, institutional, and sociocultural mechanisms, which can form a sustainable and adaptive system for ensuring gender equality. The formulation of scientifically grounded recommendations for improving existing mechanisms, optimizing policy, and creating integrated platforms for collaboration is critically important for the future development of this vital social paradigm.У наведеному епістемологічному трактаті здійснено ґрунтовний аналіз феномену забезпечення гендерної рівності через призму багатоаспектних механізмів, що охоплюють нормативно-правові, інституційні та социокультурні механізми, які регулюють соціальні, політичні та економічні відносини в умовах глибоких трансформаційних процесів.
Актуальність проблематики визначається нагальною потребою деконструкції усталених патріархальних парадигм й подолання системних структурних нерівностей, що суб’єктивують та ексклюзивують жінок, а також усіх представників маргіналізованих соціальних груп. Своєю чергою, механізми, що забезпечують гендерну паритетність, набувають особливої значущості в умовах глобалізованих соціумів, де прагнення до рівноправності набуває універсальної, але в той же час контекстуально специфічної форми.
Мета статті визначити основні механізми забезпечення гендерної рівності та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.
Результати дослідження вказують на наявність істотного потенціалу в рамках нормативно-правових механізмів, що інтегруються в національні правові системи через концептуалізацію міжнародних конвенцій та регламентів, що спонукають до формалізації гендерної рівності на рівні законодавчої та виконавчої влади. Правові інструменти, хоча й не є універсальним рішенням, сприяють закріпленню принципу гендерної рівності в законодавстві, одночасно створюючи основу для соціальних змін. У зв’язку з цим інституційні механізми, зокрема органи, що займаються координацією гендерної політики, ефективно сприяють інтеграції гендерних стратегій у національні плани розвитку, коригуючи тактику державної політики на всіх її рівнях.
Висновки дослідження акцентують увагу на важливості синергії між нормативно-правовими, інституційними та соціокультурними механізмами, що можуть сформувати стійку й адаптивну систему забезпечення гендерної рівності. Необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення існуючих механізмів, оптимізації політики та створення інтегрованих платформ для співпраці є критично важливим для майбутнього розвитку цієї важливої соціальної парадигми
Євроінтеграційна політика як фактор збереження легітимності влади в сучасній Україні
Full text linkRelevance. The analysis of Ukraine's European integration and its impact on the legitimacy of the government is important, especially in the context of obtaining the status of an EU candidate country. The study shows how Ukraine's European course affects public expectations and the stability of the government. Reforms, particularly in anti-corruption, the judiciary and decentralisation, are strengthening trust in institutions. International support from the EU also underlines the importance of the European vector for internal and external legitimacy.
The purpose: to identify the impact of adherence to the European integration course on the legitimacy of the authorities in Ukraine.
Results. After the Euromaidan and the Revolution of Dignity, Ukraine turned to European integration, which became the basis for democratic reforms and strengthening of state institutions. The European integration course has not only increased domestic legitimacy, but also strengthened international support for Ukraine, although there are still challenges in implementing reforms and fighting corruption. Overall, European integration has become a key element in the Ukrainian government's strategic plan to strengthen its legitimacy both domestically and internationally. It provides development prospects, changes the political landscape and promotes reforms that meet the requirements of European standards.
Conclusions. In conclusion, the signing of the Association Agreement with the EU in 2014 has provided the basis for further reforms, such as anti-corruption initiatives, decentralisation and judicial reform, which have strengthened public confidence in the government and international support for Ukraine. European integration remains a key factor in the stability and legitimacy of the government, and the EU candidate status in 2022 was an important milestone that strengthened public support for reforms and international assistance.Актуальність. Аналіз євроінтеграції України та її впливу на легітимність влади є важливим, особливо в контексті здобуття статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. Дослідження показує, як європейський курс України впливає на суспільні очікування і стабільність влади. Реформи, зокрема в антикорупції, судовій системі та децентралізації, зміцнюють довіру до інститутів. Міжнародна підтримка ЄС також підкреслює значення європейського вектору для внутрішньої і зовнішньої легітимності.
Мета дослідження: виявити вплив дотримання євроінтеграційного курсу на легітимність влади в Україні.
Результати. Після Євромайдану і Революції Гідності Україна звернулася до європейської інтеграції, що стало основою для демократичних реформ і зміцнення державних інституцій. Євроінтеграційний курс не лише підвищив внутрішню легітимність, але й зміцнив міжнародну підтримку України, хоча є ще виклики у реалізації реформ і боротьбі з корупцією. Загалом, євроінтеграція стала ключовим елементом у стратегічному плані української влади для зміцнення власної легітимності як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Вона надає перспективи розвитку, змінює політичний ландшафт і сприяє реформам, що відповідають вимогам європейських стандартів.
Висновки. У висновку було зазначено, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році стало основою для подальших реформ, таких як антикорупційні ініціативи, децентралізація та судова реформа, що зміцнили довіру до влади та міжнародну підтримку України. Європейська інтеграція залишається ключовим фактором стабільності та легітимності влади, а отримання статусу кандидата на вступ до ЄС у 2022 році стало важливим етапом, що посилило суспільну підтримку реформ і міжнародну допомогу
Crisis Communication Strategy in the Government-Public System under Martial Law in Ukraine: Stages, Factors, and Characteristics
Full text linkАктуальність. У кризових умовах стає критично важливим переглянути усталені підходи до комунікації в публічному секторі, які протягом значного часу обмежувалися переважно інформуванням про діяльність влади. Сьогодні ж вибір оптимальної стратегії кризової комунікації визначається наявними ресурсами для забезпечення захисту, реагування та відновлення нормального функціонування, а також перевагами обраного каналу для передачі інформації.
Метою дослідження є реалізація спроби деталізації структури й факторної обумовленості вибору комунікативної стратегії задля успішної реалізації кризової комунікації у системі «влада-громадськість» у період запровадження воєнного стану в Україні.
Результати. У період війни комунікаційна стратегія у відносинах між владою та громадськістю має стати дієвим механізмом для мобілізації суспільства, підтримки його єдності та здатності протистояти викликам. Її структура потребує врахування різних рівнів аудиторії, використання різноманітних комунікаційних каналів та адаптації до психологічного стану громадян. Вибір цієї стратегії залежить від комплексу об’єктивних та суб’єктивних чинників. Зростання значення соціальних медіа як інструменту кризової комунікації пов’язане з бажанням забезпечити комунікацію на зручних платформах, що охоплюють значну кількість людей. Така комунікація, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях, сприяла залученню світової спільноти до вирішення нагальних проблем України, зокрема надання гуманітарної та військової допомоги.
Висновки. Змінюючи комунікативну стратегію, суспільство детермінує суспільно-політичні процеси, використовуючи різні способи контролю інформаційного простору й виступаючи активним учасником управління кризами. Використання соціальних медіа як інструменту кризової комунікації убезпечує інформаційну насиченість, адресну спрямованість та інтенціональність, оціночність, агоніальність й персуазивність висловлювань.Relevance. In a crisis, it becomes critical to revise the established approaches to Relevance. In a crisis, it becomes critical to revise the established approaches to communication in the public sector, which for a long time have been limited mainly to informing about the activities of the authorities. Today, the choice of the optimal crisis communication strategy is determined by the available resources to ensure protection, response and restoration of normal functioning, as well as the advantages of the chosen channel for information transmission.
The purpose of the study is to make an attempt to detail the structure and factor determination of the choice of communication strategy for the successful implementation of crisis communication in the government-public system during the period of martial law in Ukraine.
Results. In times of war, the communication strategy in relations between the government and the public should become an effective mechanism for mobilizing society, maintaining its unity and ability to withstand challenges. Its structure requires taking into account different levels of audience, using various communication channels and adapting to the psychological state of citizens. The choice of this strategy depends on a set of objective and subjective factors. The growing importance of social media as a tool for crisis communication is related to the desire to ensure communication on convenient platforms that reach a large number of people. Such communication, both at the domestic and international levels, has helped to engage the international community in addressing Ukraine's pressing problems, including the provision of humanitarian and military assistance.
Conclusions. By changing the communication strategy, society determines socio-political processes, using various methods of controlling the information space and acting as an active participant in crisis management. The use of social media as a tool for crisis communication ensures information saturation, targeting and intentionality, evaluation, agony and persuasiveness of statements
Освітній процес під час повномасштабної російсько-української війни: передумови, особливості, ефективність
Full text linkRelevance. Since the beginning of the full-scale invasion, Ukraine has faced unprecedented challenges in the education sector. The war has led to dramatic changes in the organization of the educational process, jeopardizing not only the quality of education but also the safety of its participants.
The purpose is to explore the specific challenges of organizing the educational process during a full-scale war in Ukraine and to identify efficient practices in education under crisis conditions.
Results. The article describes the peculiarities of organizing the educational process under martial law in the example of Ukraine. The key challenges faced by educational institutions, students, and teachers are analyzed, in particular: the problem of security, access to education, and the psychological health of participants in the educational process. Effective strategies for adapting educational activities, including the introduction of distance learning, creating conditions for safe offline learning, and providing technical means and psychological support, are also presented.
Conclusions. Ukraine's experience in organizing the educational process during the war has shown that the educational system proved to be very flexible and adaptive in difficult times, which allowed to creation of conditions for the education of the younger generation. The use of modern technologies, the introduction of innovative educational methods, and the provision of support to all participants in the educational process significantly reduced the negative impact of the war on education and also preserved jobs for teachers and the industry as such in a working condition. The studied examples of effective activities can serve as a basis for further improvement of education systems in the context of war in the twenty-first century, as Ukraine's experience in this regard is unique.Актуальність. З початком повномасштабного вторгнення Україна опинилася перед безпрецедентними викликами в освітній галузі. Війна спричинила кардинальні зміни в організації освітнього процесу, поставивши під загрозу не лише якість освіти, але й безпеку її учасників.
Мета полягає в тому, щоб з’ясувати особливості організації освітнього процесу під час повномасштабної війни в Україні для визначення ефективних практик у навчальному процесі в кризових умовах.
Результати. В рамках статті було охарактеризовано особливості організації освітнього процесу в умовах воєнного стану на прикладі України. Проаналізовано ключові виклики, з якими стикнулися освітні установи, учні та вчителі, зокрема: проблема безпеки, доступу до навчання та психологічного здоров’я учасників освітнього процесу. Також наведено ефективні стратегії адаптації освітньої діяльності, включаючи впровадження дистанційного навчання, створення умов для безпечного офлайн-навчання, забезпечення технічних засобів та психологічної підтримки.
Висновки. Досвід України в організації навчального процесу під час війни показав, що освітня система виявилася дуже гнучкою та адаптивною у важкі часи, що дозволило створити умови для навчання підростаючого покоління. Використання сучасних технологій, впровадження інноваційних освітніх методик та надання підтримки всім учасникам освітнього процесу суттєво дозволило знизити негативний вплив війни на освіту, а також зберегло робочі місця для вчителів і галузь як таку в працездатному стані. Досліджені приклади ефективної діяльності можуть слугувати основою для подальшого вдосконалення систем освіти в умовах війни XXI сторіччя, тому що досвід України в цьому є унікальним
Американські неурядові інституції «м’якого» впливу в Україні: напрями та особливості діяльності (на прикладі NED та Фонду Мотта)
Full text linkRelevance. The topic is explained by the significant contribution made by American non-governmental institutions to the development of democracy and civil society in Ukraine. The purpose of the article is to clarify the goals, areas, and features of the National Endowment for Democracy and the Charles Stewart Mott Foundation's activities in Ukraine during its independence period.Results. It has analyzed the programs of the most influential (in terms of the scale of activity and amount of funding) American non-governmental institutions in Ukraine: NED and the Mott Foundation. The activities of these funds are viewed through the prism of the concept of «soft power» based on attractiveness and voluntary participation. Conclusions. NED and the Mott Foundation embody American «soft power» in Ukraine, which has favorable ground among Ukrainian society and authorities and is based on shared values and interests. There are similar areas of activity for the two institutions in Ukraine: 1) building democratic institutions; 2) strengthening the influence of civil society; 3) protecting human rights; 4) increasing the responsibility, transparency, and accountability of the authorities. The primary target groups for these funds are Ukrainian public activists and human rights defenders united in non-governmental organizations. The military events of 2014, and especially 2022, contributed to a partial change in the priorities of their activities and the introduction of new areas related to humanitarian support for war victims and documentation of war crimes. Also, after February 24, 2022, the program funding was increased. The main result of these institutions' «soft» influence is the spread of Western political values among the Ukrainian population. American foundations have contributed to developing civil society and democratic institutions in Ukraine, a prerequisite for European integration.Актуальність теми пояснюється значним внеском американських неурядових інституцій у розвиток демократії та громадянського суспільства в Україні. Метою дослідження є з’ясування цілей, напрямів та особливостей діяльності Національного фонду підтримки демократії (NED) та Фонду Чарльза Стюарта Мотта в Україні протягом періоду її незалежності.Результати. Проаналізовано програми найвпливовіших (за масштабами активності та обсягом фінансування) американських неурядових інституцій в Україні: NED та Фонду Мотта. З’ясовано їхній «м’який» вплив. Особливу увагу приділено ролі, яку згадані фундації зіграли в підтримці України, зокрема гуманітарній, після повномасштабного вторгнення РФ. Висновки. NED та Фонд Мотта втілюють американську «м’яку силу» в Україні, яка має сприятливий ґрунт серед українського суспільства та влади та базується на спільних цінностях та інтересах. Можна виокремити схожі напрями їхньої діяльності в Україні: 1) розбудова демократичних інститутів; 2) посилення впливу громадянського суспільства; 3) захист прав людини; 4) підвищення відповідальності, прозорості та підзвітності влади. Основними цільовими групами для цих фондів є українські громадські активісти та правозахисники, об’єднані в неурядові організації, що впливають як на державні структури, так і населення загалом. Воєнні події 2014 р., а особливо 2022 р., вплинули на часткову зміну пріоритетів діяльності фундацій та запровадження ними нових напрямів, пов’язаних, зокрема, з гуманітарною підтримкою постраждалих від війни та документуванням воєнних злочинів. Також після 24 лютого 2022 р. зростають обсяги фінансування програм. Основними результатами «м’якого» впливу цих інституцій є поширення західних політичних цінностей серед українського населення, а також формування позитивного іміджу Сполучених Штатів в Україні. Американські фонди сприяли розвитку громадянського суспільства та демократичних інститутів України, що є передумовою її європейської інтеграції
Пам'ять і травма: практики комеморації в українській культурі
Full text linkRelevance. Is determined by the insufficient level of research in Ukrainian humanitarian discourse regarding the peculiarities of commemorative practices of remembering historical traumas in cultural consciousness through a series of “places of memory” associated with a tragic past: the Holocaust, the Holodomor, the Chornobyl disaster, the Heavenly Hundred of Maidan, and the Russo-Ukrainian war. The Research Objective is to outline the specificity of the mutual correlations between historical memory and traumatic experience in the practices of commemoration in Ukrainian culture on the example of the Babyn Yar Memorial.Results. Based on an analysis of a series of previous publications on this issue, three key research dimensions have been identified: historical-philosophical, sociocultural, and psychological. The study examines one of the Holocaust Memorial Center in Kyiv projects, which transforms the Babyn Yar into a “place of memory” through an immersive experience. This approach aims to dissolve the binary oppositions of death/life, violence/freedom, descent into despair/ascent to hope, and darkness/light.Conclusions. The study outlines the specificity of the mutual correlations between historical memory and traumatic experience in the practices of commemoration in Ukrainian culture, using the Babyn Yar Memorial as an example. It identifies several strategies for constructing the “historical optics” of trauma remembrance (extrusion, inversion, metaphorization, and hyperbolization). Two primary commemorative pathways are delineated (escapism and immersion). The research demonstrates that the Babyn Yar Memorial is intended to redirect Ukrainian commemorative practices from escapism toward immersion, from formalized museum contemplation to participatory historical re-enactment (re-experiencing) a dramatic event.моративних практик памʼятування про історичні травми, що залишили слід у свідомості культури низкою «les lieux de mémoire» – «місць пам’яті» про трагічне минуле: Голокост, Голодомор, Чорнобиль, Небесна сотня Майдану, російсько-українська війна. Метою дослідження є окреслення специфіки взаємних кореляцій між історичною пам’яттю і травматичним досвідом у практиках комеморації в українській культурі на прикладі меморіалу Бабиного Яру. Результати. На основі аналізу серії попередніх публікацій з цієї проблематики виокремлено три її дослідницьких виміри: історико-філософський, соціокультурний і психологічний. Проаналізовано один із проєктів міжнародного архітектурного конкурсу Меморіального центру Голокосту в Києві, що перетворює Меморіал Бабиного Яру на «місце пам’яті» через імерсивний досвід переживання, спрямованого на зняття опозицій смерті/життя, насильства/свободи, спуску у відчай / сходження до надії, темряви/світла.Висновки. Окреслено специфіку взаємних кореляцій між історичною пам’яттю і травматичним досвідом у практиках комеморації в українській культурі на прикладі меморіалу Бабиного Яру, а саме: визначено низку стратегій конструювання «історичної оптики» спогадів про травму в свідомості культури (екструзія, інверсія метафоризація та гіперболізація); окреслено два головні шляхи комеморації: екскапістський та імерсивний; доведено, що Меморіал Бабиного Яру покликаний повернути актуальні українські комеморативні практики від ескапізму до імерсії, від формалізованого музейного споглядання до історичного re-enactment: співучасного «занурення» у жах знов-переживання драматичної події
Етичні виклики та перспективи філософії штучного інтелекту у XXI столітті
Full text linkThe rapid development of artificial intelligence in the twenty-first century has raised complex philosophical and ethical questions for society. Technological progress is already changing the economy, science, medicine, and social communications, but along with new opportunities, it also creates serious social challenges. In particular, the issues of machine autonomy, responsibility for their decisions, algorithmic bias, and the impact of AI on traditional notions of consciousness and moral choice remain controversial, which is why this study is relevant.We aim to analyze the philosophical and ethical aspects of the development of artificial intelligence, identify the main challenges associated with its implementation, and assess the prospects for further development of AI in the twenty-first century.The study results showed that ethical dilemmas related to artificial intelligence go beyond technical issues and affect fundamental aspects of human existence that require comprehensive understanding and critical analysis. Despite the risks, AI has significant potential to improve lives: from automating routine processes to developing personalized medicine and combating climate change. However, uncontrolled implementation of the technology can lead to new threats, including loss of control over autonomous systems, mass unemployment, and ethical conflicts related to the use of AI in the military.The conclusions emphasize that the philosophy of artificial intelligence is a tool for understanding how technology can change our society. It also forms the basic principles that should govern the use of AI to avoid ethical and moral problems. The challenges we face today relate not only to technical aspects, but also to important humanistic questions about how and for what purpose we want to use these technologies. At the same time, it is important to remember that although AI can improve our lives, it needs strict control and reasonable restrictions to ensure that human dignity, freedom, and security are not compromised.трімкий розвиток штучного інтелекту у XXI столітті поставив перед суспільством складні філософські та етичні питання. Технологічний прогрес уже змінює економіку, науку, медицину та соціальні комунікації, проте разом із новими можливостями створює й серйозні суспільні виклики. Зокрема, дискусійними залишаються питання автономності машин, відповідальності за їхні рішення, алгоритмічної упередженості та впливу ШІ на традиційні уявлення про свідомість і моральний вибір, що й зумовили актуальність дослідження.Маємо на меті проаналізувати філософські та етичні аспекти розвитку штучного інтелекту, визначити основні виклики, пов’язані з його впровадженням, а також оцінити перспективи подальшого розвитку ШІ у ХХІ столітті.Результати дослідження показали, що етичні дилеми, пов’язані зі штучним інтелектом, виходять за межі технічних питань і зачіпають фундаментальні аспекти людського існування, що вимагають всебічного осмислення та критичного аналізу. Попри ризики, ШІ має значний потенціал для покращення життя: від автоматизації рутинних процесів до розвитку персоналізованої медицини та боротьби зі змінами клімату. Проте неконтрольоване впровадження технологій може спричинити нові загрози, зокрема втрату контролю над автономними системами, масове безробіття та етичні конфлікти, пов’язані з використанням ШІ у військовій сфері.У висновках підкреслюється, що філософія штучного інтелекту є інструментом для розуміння того, як технології можуть змінити наше суспільство. Вона також формує базові принципи, які мали б регулювати використання ШІ, щоб уникнути етичних і моральних проблем. Виклики, з якими ми стикаємося сьогодні, стосуються не тільки технічних аспектів, але й важливих гуманістичних питань про те, як і з якою метою ми хочемо використовувати ці технології. Водночас важливо пам’ятати, що хоча ШІ і здатен покращити наше життя, однак потребує суворого контролю і розумних обмежень, аби не зашкодити людській гідності, свободі та безпеці