Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Внутрішня політика Азербайджану: підвищення ефективності інвестицій
Get PDFThe aim of the study was to increase the effectiveness of foreign investments in Azerbaijan. In the conditions of global challenges, in the conditions of the financial crisis observed in the world economy, the processes of specialization in international markets are increasing, preference is given to the science-intensive model of the economy based on innovation and creating high added value. This, in turn, leads to a sharp increase in competition at the global and regional level. In such conditions, any country should face the task of formulating a stable and sustainable development strategy distinguished by its high competitiveness, productivity and efficiency. These tasks include improving the structure of the economy, creating new areas of knowledge-intensive economic activity, protecting macroeconomic stability, improving the investment environment, eliminating uneven development trends in regions, applying advanced and innovative technologies and experience, promoting the development of human capital, and others. Taking into account the role of foreign investments in the realization of the above tasks and the economic development of the country, the research conducted in this direction has a great practical significance. Attracting foreign investments is one of the priority areas of the country's economic policy. Because this type of investment plays an important role in ensuring the import of advanced technologies, equipment and know-how from abroad, updating the technological structure, revitalizing and increasing industrial production.
The advantages of foreign investments are that they allow not only to introduce technological innovations into the national economy, but also to ensure sustainable development accompanied by the introduction of new knowledge and innovative management technologies. Creating an investment potential capable of ensuring the country's economic development and stable high growth rates without actively attracting foreign investments is the main problematic issue that urgently requires a solution. All these or other aspects indicate the relevance of the topic of the article.
The necessity of attracting foreign investments is justified in the article. The role of foreign investments in the economic development of the country was studied and the state policy in this field was studied. In order to attract foreign investments, measures to stimulate them have been defined. The current situation and growth dynamics of foreign investments were analyzed using the database of the State Statistics Committee in Azerbaijan. The directions of attracting and improving foreign investments have been investigated. Recommendations regarding the attraction and efficient use of foreign investments have been put forward.
The methodology of the research consists of grouping, generalization, comparison, development dynamics, factor analysis.
Conclusions. The main tasks set in the field of attracting foreign investments were determined, and the role of state policy in that field was studied. All business entities interested in attracting foreign investments can benefit from those proposals.Метою дослідження було вивчити фактори підвищення ефективності іноземних інвестицій в Азербайджан. В умовах глобальних викликів, в умовах фінансової кризи, що спостерігається у світовій економіці, посилюються процеси спеціалізації на міжнародних ринках, перевага надається наукоємній моделі економіки, яка базується на інноваціях та створює високу додану вартість. Це, у свою чергу, призводить до різкого зростання конкуренції на глобальному та регіональному рівнях. У таких умовах перед будь-якою країною має стояти завдання формування стабільної та сталої стратегії розвитку, що відрізнятиметься високою конкурентоспроможністю, продуктивністю та ефективністю. Ці завдання включають удосконалення структури економіки, створення нових сфер наукомісткої економічної діяльності, захист макроекономічної стабільності, покращення інвестиційного середовища, усунення тенденцій нерівномірного розвитку регіонів, застосування передових та інноваційних технологій і досвіду, сприяння розвитку людського капіталу та інші. Враховуючи роль іноземних інвестицій у реалізації вищезазначених завдань та економічному розвитку країни, дослідження, що проводяться в цьому напрямку, мають велике практичне значення. Залучення іноземних інвестицій є одним із пріоритетних напрямків економічної політики країни. Оскільки цей вид інвестування відіграє важливу роль у забезпеченні імпорту передових технологій, обладнання та ноу-хау з-за кордону, оновленні технологічної структури, відродженні та збільшенні промислового виробництва.
Переваги іноземних інвестицій полягають у тому, що вони дозволяють не лише впроваджувати технологічні інновації в національну економіку, а й забезпечувати сталий розвиток, що супроводжується впровадженням нових знань та інноваційних технологій управління. Створення інвестиційного потенціалу, здатного забезпечити економічний розвиток країни та стабільно високі темпи зростання без активного залучення іноземних інвестицій, є основним проблемним питанням, яке нагально потребує вирішення. Всі ці чи інші аспекти свідчать про актуальність теми статті.
У статті обґрунтовано необхідність залучення іноземних інвестицій. Досліджено роль іноземних інвестицій в економічному розвитку країни та досліджено державну політику в цій сфері. З метою залучення іноземних інвестицій визначено заходи щодо їх стимулювання. З використанням бази даних Державного комітету статистики Азербайджану проаналізовано поточну ситуацію та динаміку зростання іноземних інвестицій. Досліджено напрямки залучення та вдосконалення іноземних інвестицій. Надано рекомендації щодо залучення та ефективного використання іноземних інвестицій.
Методика дослідження складається з групування, узагальнення, порівняння, динаміки розвитку, факторного аналізу.
Висновки. Визначено основні завдання, поставлені у сфері залучення іноземних інвестицій, досліджено роль державної політики у цій сфері. Цими пропозиціями можуть скористатися всі суб’єкти господарювання, зацікавлені у залученні іноземних інвестицій
Кремлівський терор проти військової еліти середини 1930-х років та його відлуння на Дніпропетровщині
Get PDFThe article updates and makes an attempt to find out and summarize some important aspects related to the prerequisites, scale and consequences of Stalin's "Great Terror" of 1937-1938 in the RSFSR, in particular, on the example of the military units stationed on the territory of the Dnipropetrovsk region.
Research methods: historical-genetic, problem-chronological, comparative, descriptive.
Sources: documentary materials from the archive funds of the SBU Office in the Dnipropetrovsk region, work done within the framework of the regional state program "Rehabilitated by history", separate historical works of the appropriate thematic profile.
Results. From modern theoretical and methodological positions, the origins and upward dynamics of the deployment of repressions in the army environment of the interwar period are rethought and shown. It is emphasized that the Red Army, created and strengthened during the civil war, was a significant social and material force, and its commanders, especially of the highest rank, in view of their military achievements and authority, positioned themselves as relatively independent in relations with the authorities (as well as the opposition in the part nomenclature), allowing certain liberties in postwar life that sometimes contradicted the state policy of the RCP(b)-VKP(b). The so-called "Trotsky factor" as the organizer of the RSChA and the head of the military department in 1918-1925 had a noticeable influence on the formation and implementation of punitive actions among the military, since, of course, he was supported by significant masses of military personnel, including later and as a leader of the anti-Stalinist opposition. Tragic events of the late 1920s and early 1930s in the countryside (forcible collectivization, disenfranchisement, deportations, Holodomor) also gave rise to such sentiments among some commanders and political workers, because it was the peasants who mostly recruited the rank and file of the army. Therefore, in order to preserve its reliability, the highest military echelon even proposed to relax the repression in the countryside. Misunderstandings between certain military commanders and the Kremlin also arose in other issues, primarily in the determination of new priorities of the Soviet military doctrine, the strategy of modernization and mechanization of the Armed Forces of the USSR. All this combined resulted in mass repressions in the army, the victims of which were tens of thousands of mostly high-ranking soldiers. It was established that their stable dynamics continued throughout the interwar period, and the culmination, as in other spheres of society, was the bloody years of 1937-1938. The bitter fate of the command staff of military formations based in the Dnipropetrovsk region at that time is traced on specific examples.
Conclusions. Versions of a large-scale "conspiracy in the RSPA" propagated by Stalinist followers of those times once again confirm that this is a myth invented to preserve the monopoly power of the leader and neutralize his potential competitors from the popular military leaders of the new generation. The very "case of the military" is politically motivated, i.e. fabricated, a convincing evidence of which is the complete rehabilitation of the absolute majority of its participants in post-war times. At the same time, the military pogrom committed in the course of its promotion in the pre-war years had quite detrimental consequences for the country's defense capability and its protection against Nazi aggression, especially in the initial period.
Practical meaning. The material of the article can be used in the creation of generalizing historical works about the state terror of the Kremlin during the communist-Russian criminal regime, as well as in the educational process in institutions of higher education.
Scientific novelty. The article is one of the first attempts to cover the selected topic at the regional level of Dnipropetrovsk region.У статті актуалізовано і зроблена спроба з’ясувати та узагальнити деякі важливі аспекти, пов’язані з передумовами, розмахом і наслідками сталінського «Великого терору» 1937-1938 рр. в РСЧА, зокрема, на прикладі й військових частин, що дислокувалися на території Дніпропетровщини.
Методи дослідження: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, компаративний, описовий. Джерела: документальні матеріали з архівних фондів Управління СБУ по Дніпропетровській області, напрацювання в рамках обласної державної програми «Реабілітовані історією», окремі історичні праці відповідного тематичного профілю.
Результати дослідження. З сучасних теоретико-методологічних позицій переосмислено і показано витоки та висхідна динаміка розгортання репресій в армійському середовищі міжвоєнної доби. Акцентовано, що створена та зміцніла під час громадянської війни Червона армія була вагомою суспільною і матеріальною силою, а її командири, особливо вищого рангу, з огляду на свої ратні звитяги і авторитет, позиціонували себе відносно незалежними у взаєминах з владою (як і опозиціонери в самій партноменклатурі), дозволяючи у повоєнному житті певні вольності, що подеколи суперечили державній політиці РКП(б)-ВКП(б). Помітний вплив на формування та здійснення каральних акцій серед військових справляв так званий «чинник Троцького» як організатора РСЧА та глави воєнного відомства у 1918-1925 рр., оскільки його, звісно, підтримували значні маси військовослужбовців, в т.ч. пізніше і як лідера антисталінської опозиції. Подібні настрої породжували у частини командирів та політпрацівників й трагічні події кінця 1920 – початку 1930-х рр. на селі (насильницька колективізація, розкуркулення, депортації, Голодомор), бо саме із селян здебільшого рекрутувався рядовий склад армії. Тому задля збереження її надійності у вищому військовому ешелоні навіть пропонували послабити репресії на селі. Непорозуміння між певними воєначальниками та Кремлем, виникали і в інших питаннях, передусім у визначенні нових пріоритетів радянської воєнної доктрини, стратегії модернізації та механізації Збройних сил СРСР. Все це у сукупності й обернулося масовими репресіями в армії, жертвами яких стали десятки тисяч військовиків переважно вищого рангу. Встановлено, що їх стійка динаміка продовжувалася протягом всієї міжвоєнної пори, а кульмінацією, як і в інших сферах соціуму, стали криваві 1937-1938 рр. На конкретних прикладах простежена гірка доля командного складу військових формувань, що базувалися тоді в Дніпропетровській області.
Висновки. Розрекламовані сталінськими посіпаками тих часів версії про масштабну «змову в РСЧА» вкотре підтверджують, що це міф, вигаданий задля збереження монопольної влади вождя та нейтралізації його потенційних конкурентів з боку популярних воєначальників нової генерації. Сама «справа військових» є політично вмотивованою, тобто сфабрикованою, переконливим свідченням чого є повна реабілітація у повоєнні часи абсолютної більшості її фігурантів. Разом з тим вчинений у ході її розкрутки в передвоєнні роки військовий погром мав неабиякі згубні наслідки для обороноздатності країни та її захисту від нацистської агресії, особливо в початковий період.
Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний при створенні узагальнюючих історичних праць про державний терор Кремля за часів комуністично-російського злочинного режиму, а також в освітньому процесі у закладах вищої освіти.
Наукова новизна. Стаття є однією з перших спроб висвітлення обраної теми на регіональному рівні Дніпропетровщини
Ідеї та теорії, пов'язані з проблемою соціальної справедливості в історії філософії
Get PDFThe main aim of the article is to research the social justice problem in the history of philosophy, which constantly brings about discussions and debates in society. First and foremost the essence and theory of the social justice problem, as well as its importance for society are reviewed, and evaluated as a universal value. Social justice is such a problem that it should be related to the various aspects of humans’ life, such as economic, social, political and cultural. To speak of a unit concept of social justice according to all kinds of societies is beyond the realm of possibility. Social justice owns a historically variable nature. Herewith, the alteration of dominating value and social relations in the society or the diversity of these factors in various societies in the same historical period has also had its effect on the concept of social justice, along with its interpretation and meaning.
In the research material, from the ancient times to the present the views, ideas and theories of several philosophers (Confucius, Plato, Aristotle, A. Augustine, A. Thomas, J. Bruno, N. Machiavelli, T. Campanella, T. More, G. Gracia, J. Russo, T. Hobbs, J. Locke, J. Mill, I. Kant, G. Hegel, I. G. Fichte, K. Marx, J. Rawls, S. Miller, P. Kozlovsky, O. Hoffe, Y. Habermas, R. Xear, A. McIntyre, V. Solovyov, Arkhalensky, Y. I. Sulin, V. L. Gugarinov, A. A. Huseynov, Y. A. Dubko, V. A. Gatov, in Azerbaijan Z. Goyushov, I. Mammadzade, A. Ahmadov, A. Guliyev, A. Abbasov and others.) on the problem of social justice have been analyzed and some generalizations have been concluded. The dissection indicates that the concept of social justice is comprehensive, and this side requires different – philosophical, sociological, economic, political-legal, ethical, even spiritual-psychological approaches. Application significant: material can be used in seminars and lectures in HEIs.Основною метою статті є дослідження проблеми соціальної справедливості в історії філософії, яка постійно викликає дискусії в суспільстві. У першу чергу розглядається сутність і теорія проблеми соціальної справедливості, а також її значення для суспільства та оцінюється як загальнолюдська цінність. Соціальна справедливість є такою проблемою, що її слід пов’язувати з різними аспектами людського життя, такими як економічні, соціальні, політичні та культурні. Говорити про єдину концепцію соціальної справедливості для всіх типів суспільств неможливо. Соціальна справедливість має історично мінливий характер. При цьому зміна домінуючих ціннісних і соціальних відносин у суспільстві або розмаїття цих факторів у різних суспільствах в один і той самий історичний період також вплинула на концепцію соціальної справедливості разом з її інтерпретацією та значенням.
У матеріалі дослідження від найдавніших часів до сьогодення представлені погляди, ідеї та теорії ряду філософів (Конфуцій, Платон, Арістотель, А. Августин, А. Фома, Дж. Бруно, Н. Макіавеллі, Т. Кампанелла, Т. Море, Г. Грасіа, Дж. Руссо, Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Мілль, І. Кант, Г. Гегель, І. Г. Фіхте, К. Маркс, Дж. Ролз, С. Міллер, П. Козловський, О. Хоффе, Ю. Хабермас, Р. Ксер, А. Макінтайр, В. Соловйов, Архаленський, Ю. І. Сулін, В. Л. Гугаринов, А. А. Гусейнов, Ю. А. Дубко, В. А. Гатов, в Азербайджані З. Гоюшов, І. Мамедзаде, А. Ахмедов, А. Гулієв, А. Аббасов та ін.), проаналізовано проблему соціальної справедливості та зроблено деякі узагальнення. Дослідження свідчить про те, що поняття соціальної справедливості є всеосяжним, і ця сторона потребує різних – філософських, соціологічних, економічних, політико-правових, етичних і навіть духовно-психологічних підходів. Важливість застосування: матеріал може бути використаний на семінарах і лекціях у вищих навчальних закладах
Правові основи політичної участі в Азербайджані
Get PDFPolitical participation is the activity of citizens taking part in political processes in order to influence the political power in various forms and to achieve their political goals. As the basis of political participation of citizens in democratic states is formed by a number of laws, mainly international conventions and the constitution of countries, in the Republic of Azerbaijan, which has chosen the path of democratic development, a strong normative-legal basis for political activity and participation of citizens has been formed. The subject of this study is the study of the legal bases and the legal base necessary for the political participation of Azerbaijani citizens, either individually or collectively, and determining the dynamism of its development. For this purpose, a number of legal documents, especially the Constitution of the Republic of Azerbaijan, which entered into force in 1995, were analyzed, and based on these documents, an attempt was made to determine the necessary conditions for citizens' political participation.
The methodological basis of the research is the examination of normative-legal documents based on specific articles. For this purpose, legal documents such as the Constitution of the Republic of Azerbaijan, the election code in force in the country, the law of parties, as well as scientific research works on the topic, and the results of the elections organized in the country were used.
The main scientific innovation of the research is that the documents included in the normative base, which form the legal basis of the political activity and political participation of Azerbaijani citizens, and the changes in these documents were studied.
The result of the research is that political participation, which includes a number of activities such as voting in the referendum, elections for the election of the country's president and members of parliament, as well as members of local self-governing bodies, monitoring their activities, is widely regulated in Azerbaijani legislation, and citizens are active subjects of political processes. improvements have been made in the legislation for its transformation. There are all legal grounds for the political participation of citizens in democratic conditions at the individual or collective level.Політична участь – це діяльність громадян, які беруть участь у політичних процесах з метою впливу в різних формах на політичну владу та досягнення своїх політичних цілей. Оскільки основу політичної участі громадян у демократичних державах складають низка законів, головним чином міжнародні конвенції та конституції країн, в Азербайджанській Республіці, яка обрала шлях демократичного розвитку, створена міцна нормативно-правова база для формування політичної активності та участі громадян. Предметом даного дослідження є вивчення правових основ і правової бази, необхідної для політичної участі громадян Азербайджану, як індивідуальної, так і колективної, та визначення динамізму її розвитку. З цією метою було проаналізовано ряд правових документів, особливо Конституцію Азербайджанської Республіки, яка набрала чинності в 1995 році, та на основі цих документів зроблено спробу визначити необхідні умови для участі громадян у політичному житті.
Методологічною основою дослідження є експертиза нормативно-правових документів на основі конкретних статей. З цією метою використовуються правові документи, такі як Конституція Азербайджанської Республіки, чинний в країні виборчий кодекс, закон про партії, а також науково-дослідні роботи на цю тему та результати виборів, організованих в країні.
Основна наукова інновація дослідження полягає в тому, що були вивчені документи, що входять до нормативної бази, яка є правовою основою політичної діяльності та політичної участі громадян Азербайджану, а також зміни в цих документах.
Результатом дослідження є те, що політична участь, яка включає низку заходів, таких як голосування на референдумі, вибори президента країни та депутатів парламенту, а також членів органів місцевого самоврядування, моніторинг їх діяльності , широко регулюється законодавством Азербайджану, а громадяни є активними суб'єктами політичних процесів. Існують усі правові підстави для політичної участі громадян у демократичних умовах на індивідуальному чи колективному рівні
Сталий шлях до досконалості: 100 років Національній бібліотеці Азербайджану імені М.Ф. Ахундзаде
Get PDFIn this article, dedicated to the anniversary of the National Library of Azerbaijan named after M.F. Akhundzade, which is the main library of Azerbaijan, a brief historical excursus of the emergence and development of the library work in the country is first given, and the necessity of the main library (national library) for the country is discussed.
Then, the difficult path of creation of this library and its development are examined step by step, referring to facts and statistics. Here, special attention is paid to the importance of the Library for the development of library work in the country, to the modern era of its activity, and to its transformation into a library that will respond to the challenges of the time.
Scientific research activities also play an important role in the activity of the library. Many employees of the Library are also engaged in scientific research activities, conduct scientific researches on various interesting topics, publish articles, defend dissertations and receive academic degrees. Since 1980, collections of scientific works have been regularly published in the Library, where a large number of interesting scientific articles reflecting the results of the research of the Library's employees are published.
It should also be noted that in accordance with the world librarianship traditions, the Cabinet of Ministers of Republic of Azerbaijandecided on April 15, 2004 that the Republican State Library of Republic of Azerbaijan was given the status of "National library".У статті, присвяченій ювілею Національної бібліотеки Азербайджану імені М. Ф. Ахундзаде, яка є головною бібліотекою Азербайджану, вперше дається короткий історичний екскурс виникнення і розвитку бібліотечної справи в країні, а також обговорюється необхідність створення головної бібліотеки (національної бібліотеки) для країни.
Далі крок за кроком розглядається непростий шлях створення цієї бібліотеки та її розвитку, посилаючись на факти та статистику. Тут особлива увага приділяється важливості бібліотеки для розвитку бібліотечної справи в країні, сучасній епосі її діяльності, її перетворенню на бібліотеку, яка відповідатиме на виклики часу.
Важливу роль у діяльності бібліотеки відіграє також науково-дослідна діяльність. Багато співробітників бібліотеки також займаються науково-дослідною діяльністю, проводять наукові дослідження на різні цікаві теми, публікують статті, захищають дисертації та отримують наукові ступені. З 1980 року в бібліотеці регулярно видаються збірники наукових праць, де публікується велика кількість цікавих наукових статей, що відображають результати досліджень співробітників бібліотеки.
Слід також зазначити, що відповідно до світових бібліотечних традицій Кабінет Міністрів Азербайджанської Республіки 15 квітня 2004 року прийняв рішення про надання Республіканській державній бібліотеці Азербайджанської Республіки статусу «Національної бібліотеки»
Екзистенційний вибір країн Центрально-Східної Європи в умовах російсько-української війни
Get PDFRelevance. After the socialist bloc collapse, the countries of Central and Eastern Europe (CEE) gained the opportunity to choose their path of development, focusing on models of Western democracies. However, all this time Russia tried to restore its influence on public attitudes and politics, actively promoting pseudo-scientific ideas of its exceptional significance. The region resisted such narratives to varying degrees, but the situation changed after February 24, 2022. For the civilized world, Russian invasion into Ukraine was a violation of international law and an authoritarianism attack on democracy in a global scale. But CEE countries also saw in this a threat to their own statehood. The aim of the article is to investigate the position of countries as a strategic choice of their foreign policy in conditions of Russian-Ukrainian war and a real threat from RF in relation to them.
Results. All CEE countries condemned Russia's actions in various multilateral statements and in general rallied to oppose the aggressor. However, the political leadership of countries with deep Russian influence, such as Hungary and Serbia, opposed anti-Russian sanctions and the supply of weapons to Ukraine. At the same time the EU democratic institutional resources, as well as the factor of interstate initiatives, keep such countries within the democratic world`s consolidated frames. Conclusions. It was found out that the position of CEE countries in war conditions is an existential choice – it goes beyond helping Ukraine and is a matter of preserving their statehood, as well as the fate of democracy in the world. Manifestations of such choice are the awareness by the top political leadership of the role of Ukraine as a protective barrier on the way of the Russian army advancing into Europe, and the consolidated support of our state.Актуальність. Після краху соціалістичного блоку країни Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) набули можливість самостійно обирати шлях розвитку, орієнтуючись на моделі розвинених західних демократій. Однак весь цей час Росія намагалася відновити тут вплив на суспільні настрої та політикум, активно просуваючи псевдонаукові ідеї своєї винятково значимої ролі. Регіон різною мірою протидіяв подібним наративам, але позиція країн змінилась після 24 лютого 2022 р. Для цивілізованого світу вторгнення російської армії на територію України стало порушенням міжнародного права та наступом авторитаризму на демократію в глобальному вимірі. Але країни ЦСЄ побачили в цьому ще й загрозу існування власній державності.
Метою статті є дослідити позицію країн як стратегічний вибір їх зовнішньої політики в умовах російсько-української війни та реальної загрози з боку РФ по відношенню до них.
Результати. Країни ЦСЭ в різних багатосторонніх заявах висловились із засудженням дій Росії і в цілому згуртувалися у протидії агресору. Одначе політичне керівництво країн з сильно вкоріненими російськими впливами, як-от Угорщина та Сербія, виступало проти антиросійських санкцій та поставок Україні зброї. Разом з тим, демократичні інституційні ресурси ЄС, а також чинник участі в міждержавних об’єднаннях або ініціативах утримують окремі країни в межах консолідованої позиції демократичного світу.
Висновки. В дослідженні встановлено, що позиція країн ЦСЄ в умовах війни є екзистенційним вибором – він виходить за межі допомоги Україні та є питанням збереження їх державності, а також долі демократії в світі. Проявами екзистенційного вибору є усвідомлення вищим політичним керівництвом досліджуваної спільноти ролі України як захисного бар’єра на шляху просування російської армії в Європу та консолідована підтримка нашої держави
Становлення, поняття та зміст авторського права в цифровому просторі
Get PDFThis article is aimed at exploring new issues and problems related to copyright protection and balancing the interests of authors, society and consumers in connection with the development of digital technology capabilities. The formation of copyright in the digital space first of all requires taking into account the peculiarities of the digital environment, where copying, distribution and access to content become simpler and more accessible. This greatly complicates the task of copyright protection. The concept of copyright in the digital space also requires updating and adaptation to new realities. The content of copyright in the digital space should take into account not only the interests of authors, but also the rights of consumers and society as a whole. In general, the formation, concept and content of copyright in the digital space require constant updating and adaptation to new challenges and technological changes. It regulates issues such as the protection of copyright in the online environment, the application of technical measures to protect digital copyrights to prevent unauthorized use of works, such as copying or distribution. The content of copyright in the digital space also takes into account issues related to the digital right of access to information and the characteristics of personal data and confidentiality in the transfer and use of digital content. It is necessary to develop new approaches, laws and international treaties agreed upon between all stakeholders in order to ensure copyright protection and fair distribution of interests in the digital age. In general, copyright law in the digital space seeks to maintain a balance between protecting authors and ensuring access to information, taking into account the opportunities provided by digital technologies. It also continues to evolve and adapt to changes in technology and user behavior to effectively regulate the use of copyrighted works in the digital environmentЦя стаття спрямована на дослідження нових питань і проблем, пов’язаних із захистом авторського права та збалансуванням інтересів авторів, суспільства та споживачів у зв’язку з розвитком можливостей цифрових технологій. Формування авторського права в цифровому просторі насамперед вимагає врахування особливостей цифрового середовища, де копіювання, розповсюдження та доступ до контенту стають простішими та доступнішими. Це значно ускладнює завдання захисту авторських прав. Концепція авторського права в цифровому просторі також потребує оновлення та адаптації до нових реалій. Зміст авторського права в цифровому просторі має враховувати не лише інтереси авторів, а й права споживачів і суспільства в цілому. Загалом формування, концепція та зміст авторського права в цифровому просторі потребують постійного оновлення та адаптації до нових викликів та технологічних змін. Він регулює такі питання, як захист авторських прав в онлайн-середовищі, застосування технічних заходів для захисту цифрових авторських прав для запобігання несанкціонованому використанню творів, наприклад копіюванню чи розповсюдженню. Зміст авторського права в цифровому просторі також враховує питання, пов’язані з цифровим правом доступу до інформації та характеристиками персональних даних і конфіденційністю при передачі та використанні цифрового контенту. Необхідно розробити нові підходи, закони та міжнародні договори, узгоджені між усіма зацікавленими сторонами, щоб забезпечити захист авторських прав і справедливий розподіл інтересів в епоху цифрових технологій. Загалом законодавство про авторське право в цифровому просторі прагне підтримувати баланс між захистом авторів і забезпеченням доступу до інформації, враховуючи можливості, які надають цифрові технології. Він також продовжує розвиватися та адаптуватися до змін у технології та поведінці користувачів, щоб ефективно регулювати використання творів, захищених авторським правом, у цифровому середовищі
Єлизаветполь є частиною провінції Імереті в Грузії
Get PDFRelevance. For many centuries, Russia has sought to seize and strengthen its power in the Caucasus. In this article we will tell about the invasion of the Russian Empire at the beginning of the XIX century in the South Caucasus, which was located on a strategically advantageous territory. But it should be noted that due to its strategic position, this region was a place of intersection of the interests of many powerful states of its time.
The purpose of the article is to reveal the essence of the Russian-Qajar wars and show their consequences.
In order to carry out its invasion, Russia first started a war with the Qajar state. Russian Russian-Qajar clashes that took place ended with the victory of the Russians in this war. The Qajar state recognized the Russian occupation of the South Caucasus under the Turkmenchay Peace Treaty. The Ottoman state, which did not accept Russia's invasion of the Caucasus, declared war on Russia. However, the Ottoman army, which was waging war on several fronts, was defeated on the Caucasian front. According to the Edirne Treaty of 1829, the Ottoman government had to recognize the Russian invasions of the South Caucasus.
Results. Having strengthened in the South Caucasus, the Russians first established a commandant's office, but since this management system prevented the full development of the region, a number of administrative reforms were carried out in the region in 1840 by royal decree. One of the most important reforms was the creation of the Georgian Imereti province.
Conclusions. The creation of the Imereti province in Georgia was connected with the political, national and economic interests of the Russian Empire and was aimed at dividing and weakening the Caucasus and subordinating it to the political interests of Russia, as well as weakening and displacing support for the Ottoman Empire in the region. As a result of numerous wars, only after the death of Javad Khan and his son in battle, Russia managed to break the military spirit of one of the strongest Azerbaijani khanates, the Ganja Khanate, and achieve its subordination, in order to further divide its territory and strengthen its strength in the Caucasus.Актуальність. Протягом багатьох століть Росія прагнула захопити і зміцнити свою владу на Кавказі. У цій статті ми розповімо про вторгнення Російської імперії на початку XIX століття на Південний Кавказ, який розташовувався на стратегічно вигідній території.
Але слід зазначити, що завдяки своєму стратегічному становищу цей регіон був місцем перетину інтересів багатьох могутніх держав свого часу.
Мета статті-розкрити суть російсько-каджарських воєн і показати їх наслідки.
Щоб здійснити своє вторгнення, Росія спочатку розпочала війну з державою Каджар. Що мали місце російсько-каджарські зіткнення закінчилися перемогою росіян в цій війні. Каджарська держава визнала російську окупацію Південного Кавказу відповідно до Туркменчайського мирного договору. Османська держава, яка не змирилася з вторгненням Росії на Кавказ, оголосила Росії війну. Однак Османська армія, яка вела війну на кількох фронтах, зазнала поразки на Кавказькому фронті. Згідно з Едірненським мирним договором 1829 року, османський уряд повинен був визнати російське вторгнення на Південний Кавказ.
Результати. Зміцнившись на Південному Кавказі, росіяни спочатку створили комендатуру, але оскільки така система управління перешкоджала повноцінному розвитку регіону, в 1840 році королівським указом в регіоні було проведено ряд адміністративних реформ. Однією з найважливіших реформ стало створення грузинської провінції Імереті.
Висновки. Створення провінції Імеретія в Грузії було пов'язане з політичними, національними та економічними інтересами Російської імперії і було спрямоване на поділ і ослаблення Кавказу і підпорядкування його політичним інтересам Росії, а також на ослаблення і витіснення підтримки Османської імперії в регіоні. В результаті численних воєн, тільки після загибелі в бою Джавад-хана і його сина, Росії вдалося зломити військовий дух одного з найсильніших Азербайджанських ханств, гянджинського ханства, і домогтися його підпорядкування, щоб ще більше розділити свою територію і зміцнити свої сили на Кавказі
Протиріччя інструментального та суб'єктного підходів в осмисленні загального штучного інтелекту
Get PDFPurpose. To reveal one of the contradictions in the understanding of "artificial general intelligence" (AGI), namely the idea of AGI as both a tool and a subject, and to identify a way to eliminate it.
Relevance. Identifying promising areas for the development of AI, as well as clarifying the potential threats that it can carry. Elimination of some phobias that accompany the process of becoming an AGI.
The results: the instrumental approach to understanding AI is based on the instrumental understanding of technology in general, as well as in the classical ideas about artificial intelligence, formed in the works of A. Turing. This approach reduces the role of AI to the role of an "autonomous assistant" aimed at solving a limited range of tasks.
Opponents of a purely instrumental understanding of AI consider it in general, within the concept of global evolutionism, or focus on predicting the social and biological consequences of the creation of AI.
To resolve these contradictions, AI must be seen as a subject that must interact with real objects, which requires a body. It is the body that can verify for AI the processes of abstraction in the study of the environment. Therefore, robotics should be considered not as an applied discipline, but as one of the fundamental components of the creation of general AI. To assess the possibility of creating AGI at the current level of technology development, the dialectical method, historical approach, criteria of autonomy were used.
Conclusions. The creation of an AGI without giving it the qualities of subjectivity is impossible. Whatever utilitarian opportunities AI has received, they themselves remain tools, such cannot pose a threat to society. AGI should be able to formulate its own development goals. A significant threat may be the narrowing of the social role of a person when the goals of an individual's activity in society will be set by AGI.Мета: розкрити одне з протиріч у розумінні «загального штучного інтелекту» (ЗШІ), а саме уявлення про ЗШІ одночасно як про інструмент і як про суб'єкт, та виявити шлях його усунення.
Актуальність: виявлення перспективних напрямів розвитку ШІ, а також уточнення потенційних загроз, які він може нести. Усунення деяких фобій, що супроводжують процес становлення ЗШІ.
Результати: інструментальний підхід у розумінні ШІ має основу в інструментальному розумінні техніки взагалі, а також у класичних уявленнях про штучний інтелект, що були сформовані у працях А. Тьюринга. Такий підхід редукує роль ШІ до ролі «автономного помічника», спрямованого на вирішення обмеженого кола завдань, що викликає перманентну етичну дискусію про відповідальність людини-керівника.
Опоненти суто інструментального розуміння ШІ розглядають його узагальнено, у межах концепції глобального еволюціонізму, або фокусуються на прогнозуванні соціальних та біологічних наслідків створення ЗШІ.
Щоб усунути ці протиріччя, ШІ необхідно розглядати як суб'єкт, який повинен взаємодіяти з реальними об'єктами, для чого потрібне тіло. Саме власне тіло може верифікувати для ШІ процеси абстрагування для дослідження навколишнього середовища. Отже, роботехніку необхідно розглядати не як прикладну дисципліну, а як одну із фундаментальних складових створення ЗШІ. Для оцінки можливості створення ЗШІ при існуючому рівні розвитку техніки, використано діалектичний метод, історичний підхід, критерії автономності та цілепокладання.
Висновки: створення ЗШІ без надання йому якостей суб'єктності неможливе. Які б утилітарні можливості не отримали ШІ, самі собою вони залишаються інструментами, а такі не можуть становити загрозу соціуму. ЗШІ повинен мати можливість формулювати власні цілі розвитку. Значною загрозою може бути звуження соціальної ролі людини, коли цілі діяльності індивіду в соціумі задаватимуться вже ЗШІ
Технології національної безпеки у внутрішній та зовнішній політиці держави
Get PDFThe purpose of the study is to determine the features of national security technologies in the domestic and foreign policy of the state. The relevance of the research topic is due to the insufficient attention of researchers to the technological approach as a fruitful heuristic tool and national security technologies of the state as effective means of its domestic and foreign policy. The results of the study are the identification and characterization of national security technologies in the domestic and foreign policy of the state. The author summarizes his research in the conclusion. National security technologies are effective means for the state to ensure freedom from direct or indirect threats and risks, as well as protection from the destructive influence of various actors, forces and factors to its citizens in the physical, social, environmental, economic, food, medical, psychological, political, cultural, and technological dimensions. From the standpoint of protecting national interests, national security technologies are tools for effective protection of the state's interests, as well as means of strategic and operational response to potential and actual threats to the realization of these interests. Based on the territorial boundaries of the state, the author distinguishes between technologies of domestic and foreign policy. According to this criterion, domestic policy technologies include social security technologies, economic security technologies, multiculturalism technologies, deliberative democracy technologies, free and fair elections technologies, reputation government management technologies, spiritual security technologies, axiological security technologies, human rights guarantee technologies, environmental security technologies, information security technologies, technologies for preventing income inequality, anti-money laundering technologies, protecting sovereignty technologies, preventing and resolving conflicts technologies, and legitimizing political power technologies. Foreign policy technologies include public diplomacy technologies, geocultural technologies, alliance formation technologies, deterrence technologies, technologies of international propaganda and counter-propaganda, strategic partnerships, cybersecurity technologies, intelligence and counterintelligence technologies, interdependence technologies, arms limitation technologies, coalition building technologies, coercive diplomacy technologies, and collective security technologies.Мета роботи полягає у визначенні особливостей технологій національної безпеки у внутрішній та зовнішній політиці держави.
Актуальність теми дослідження обумовлена недостатньою увагою дослідників до технологічного підходу як плідного евристичного інструментарію та технологій національної безпеки держави як ефективних засобів її внутрішньої та зовнішньої політики.
Результатами дослідження є виявлені та охарактеризовані технології національної безпеки у внутрішній та зовнішній політиці держави.
Автор наводить у висновках підсумкові положення свого дослідження. Технології національної безпеки є ефективними засобами забезпечення державою свободи від прямих чи непрямих загроз та ризиків, а також захищеності від деструктивного впливу різноманітних акторів, сил та чинників своїм громадянам у фізичному, соціальному, екологічному, економічному, продовольчому, медичному, психологічному, політичному, культурному та технологічному вимірах. З позиції захисту національних інтересів, технології національної безпеки є інструментами ефективного захисту інтересів держави, а також засобами стратегічного і оперативного реагування на потенційні та актуальні загрози реалізації цих інтересів. На основі територіальних меж держави автор виділяє технології внутрішньої та зовнішньої політики. Відповідно до цього критерію, до технологій внутрішньої політики належать технології соціальної безпеки, технології економічної безпеки, технології мультикультуралізму, технології деліберативної демократії, технології вільних та справедливих виборів, технології керування репутацією державних органів, технології духовної безпеки, технології аксіологічної безпеки, технології гарантування прав людини, технології екологічної безпеки, технології інформаційної безпеки, технології попередження нерівності доходів, технології боротьби з відмиванням грошей, технології захисту суверенітету, технології попередження та розв’язання конфліктів, технології легітимації політичної влади. Технології зовнішньої політики включають технології публічної дипломатії, геокультурні технології, технології союзницького зв’язування, технології стримування, технології міжнародної пропаганди та контрпропаганди, стратегічного партнерства, технології кібербезпеки, технології розвідки та контррозвідки, технології взаємозалежності, технології обмеження використання зброї, технології формування коаліцій, технології примусової дипломатії, технології колективної безпеки