Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Західноєвропейське мислення: Гайдеґґерівський поворот як деструкція (рух до джерел) або пошук нового (іншого) початку (виміру) мислення
Get PDFThe purpose. The purpose of research consists in that: having plunged into depths of primitive consciousness (using the recipe of many thinkers of nonclassical philosophy), it reveal contradiction of the European thought (at its sources) in Ancient Greek thought and show resources of mythological thinking on the way of overcoming of these contradictions.
Methodology. All methodological installations, using possibilities, borderlines and effects of nonclassical consciousness, have appeared insufficiently effective for adequate understanding of essence of the person. The generalised method, which is used by us, leans on deep resources of high-energy consciousness and on decoding of possibilities of anthropological time that it presumes to open new horizons of human existence.
Scientific novelty. Addressing to modern representations about the changed conditions of consciousness, we have tried to see, how it look historically generated discoursive practice of understanding validity by consciousness (including historical). Thus, with using destruction we want to reach the first sources of consciousness and reveal deep of historical mechanisms of formation temporal consciousnesses (how much it probably in modern conclusions).
Conclusions. It is shown that use of the basic ideas of Ancient Greek thought conducts scientific consciousness to deadlocks of contradictions which consistently revealed in subsequent history of philosophy and culture. The analysis of ancient mythological texts allows to conclude, that the Greek thought is not a source of modern scientific thought; that is for understanding of scientific thought we should address to more ancient archaic thinking. Thus, for overcoming of contradictions of modern scientific and philosophical thought it is necessary to search new alternative (more ancient) sources of understanding of the historical validity, first of all, connected with deepening in ancient (mythological) thought (directed on search of sources of this thought).Мета роботи. Мета статті полягає у тому, щоб, поринувши у глибини первісної свідомості (за рецептом багатьох представників некласичної філософії), виявити протиріччя європейської свідомості (у її джерел) у давньогрецькій думці й спробувати показати ресурси міфологічного мислення щодо подоланню цих протиріч.
Методологія. Методологічні установки, що використовують можливості, прикордонні стани й ефекти некласичної свідомості, виявилися недостатньо ефективними для адекватного розуміння сутності людини. Використовуваний узагальнений методологічний підхід спирається на глибинні ресурси високоенергетичної свідомості, і на розшифрування можливостей антропологічного часу, що може дозволити розкрити нові горизонти людського існування.
Наукова новизна. Звертаючись до сучасних вистав про змінені стани свідомості, ми спробували побачити, як виглядають дискурсивні практики розуміння свідомістю дійсності, що історично сформувалися. Таким чином, на шляху послідовно проведеної деструкції ми прагнемо добратися до перших джерел свідомості й виявити глибинні історичні механізми формування темпоральної свідомості (наскільки це можливо в сучасних умовах).
Висновки. Показане, що використання основних ідей давньогрецької думки веде наукову свідомість до тупиків протиріч, які послідовно розкривалися протягом усієї наступної історії філософії й культури. Аналіз прадавніх міфологічних текстів дозволяє укласти, що грецька думка не є джерелом сучасної наукової думки, тобто для розуміння наукової думки ми повинні звернутися до більш прадавнього архаїчного мислення. Таким чином, для подолання протиріч сучасної наукової й філософської думки необхідно шукати нові альтернативні (більш прадавні) джерела розуміння історичної дійсності, насамперед, пов'язані з поглибленням у прадавню (міфологічну) думку
Видатні персоналії України в педагогічній освіті м. Харкова 1917–1925 рр. (на прикладі харківських трирічних педагогічних курсів імені Григорія Сковороди)
Get PDFRelevance. In the conditions or revolutionary and military times, the great challenges are at the front of education system as the main method of preservation of national identity, both on a regional and national scale. It sits the problem of studying the historical experience of the formation of Ukrainian pedagogical education in the eastern region as a kind of frontier where the interests of national and Soviet governments intersected.
The aim of the article is to study the biographies of teachers and academic staff of Kharkiv pedagogical institutions (on the example of H. Skovoroda Kharkiv three-year pedagogical courses), who made a significant contribution to the formation of national education and became the victims of political terror during the formation of totalitarian regime. The history of Kharkiv pedagogical education is associated with the names of M. A. Plevako, O. I. Popov, F. H. Vyshyvanyi, T. I. Franko.
During the study were made the results: the mechanisms of the formation of Ukrainian educational institutions in Kharkiv 1917–1925 (B. Hrinchenko The First Kharkiv Ukrainian Gymnasium and H. Skovoroda Kharkiv three-year pedagogical courses) were determinate; the specifics of curricula in the context of the processes of Ukrainization of education are established; the biographies of a number of prominent teachers, scientists, political and public personalities and their contribution to the development and reform of pedagogical education are highlighted.
During the study were made the conclusions: the formation of national education in the conditions of the revolution required not only a timely response to meet the needs of pedagogical personnel of the post-imperial era, but also the personal dedication and courage of the organizers and heads of educational institutions. The educational and scientific-pedagogical activities of A. Plevako, F. H. Vyshyvanyi, T. I. Franko and O. I. Popov could not be unnoticed by the repressive structures in the second half of the 1920s in the conditions of the rise of the totalitarian regime.Актуальність. В умовах революційних та військових дій великі виклики постають перед системою освіти як основного засобу збереження національної ідентичності та культури, як у регіональному, так і в загальнодержавному масштабах. Це ставить завдання вивчення історичного досвіду формування саме української педагогічної освіти у східному регіоні як своєрідному фронтирі, де перетиналися інтереси національного та радянського урядів.
Метою статті є вивчення біографій викладачів і наукових співробітників педагогічних закладів освіти Харкова (на прикладі Харківських трирічних педагогічних курсів імені Григорія Сковороди), які зробили значний внесок у формування національної освіти й стали жертвами політичного терору в часи формування тоталітарного режиму. Із історією харківської педагогічної освіти пов’язані імена М. А. Плеваки, О. І. Попова, Ф. Х. Вишиваного, Т. І. Франка.
У процесі дослідження було отримано такі результати: визначено механізми утворення українських закладів освіти у місті Харкові у 1917–1925 рр. (Перша Харківська українська гімназія імені Б. Грінченка та Харківські трирічні педагогічні курси імені Г. Сковороди); встановлено специфіку навчальних планів у контексті процесів українізації освіти; висвітлено біографії низки видатних педагогів, вчених, політичних і громадських діячів та їхній внесок у розбудову і реформування педагогічної освіти.
У ході дослідження зроблені такі висновки: формування національної освіти в умовах революції потребувала не тільки своєчасної відповіді на задоволення потреб у педагогічних кадрах постімперської доби, але й особистої відданості та мужності організаторів та керівників навчальних закладів. Активна просвітницька й науково-педагогічна діяльність М. А. Плеваки, Ф. Х. Вишиваного, Т. І. Франка та О. І. Попова не могла залишитися поза увагою репресивних структур у другій половині 1920-х рр. в умовах наростання тоталітарного режиму
Чому спалюють книги? (трохи історії геноциду книг)
Get PDFThe "book" has played an extremely important role in the cultural evolution of the world. At the same time, the attitude to the book at different times manifested itself in different ways. In the studies of a number of specialists, an aggressive attitude towards a book was called "book genocide", "biblioclasm", "libricide", these concepts were identified, and the essence and causes of such behavior were often not analyzed.
However, historical experience shows that aggressive behavior towards the book arose for various reasons and was suppressed mainly for ideological reasons. The repression of religious institutions, political organizations and government officials against the book cannot be identified with the "book genocide" as a continuation of the national genocide. In history there are cases of "book genocide" as a continuation of the national genocide, and it is wrong to identify this with any cases of book repression and censorship.
The burning of books on ethnic grounds and its implementation as an expression of "ethnic hatred" should be studied and singled out by researchers. The books burned by the ancient Chinese ruler and the books burned by the German Nazis do not appear as national cultural heritage of other peoples. However, there are such events in history as the repression of peoples because of their nationality and the demonstrative burning of their book heritage, as well as the prohibition of the national language as a continuation of the genocide, and the mass deportation of people, and it is wrong to identify such events. Here we tried to conduct a comparative analysis of historical events and find out the essence of the events of the “book burning”.
The article compares and analyzes historical examples that distinguish the phenomenon of "book genocide" from other book repressions, and historical facts are confirmed by reliable documents. It is important to base the fact of the "book genocide" on reliable historical documents, and not on legends.«Книга» відіграла надзвичайно важливу роль у культурній еволюції світу. При цьому ставлення до книги в різні часи проявлялося по-різному. У дослідженнях ряду спеціалістів агресивне ставлення до книги називали «книжковим геноцидом», «бібліоклазмом», «лібрицидом», ці поняття ототожнювали, а сутність і причини такої поведінки часто не аналізували.
Проте історичний досвід показує, що агресивна поведінка щодо книги виникала з різних причин і придушувалася переважно з ідеологічних причин. Репресії релігійних інституцій, політичних організацій та представників влади проти книги не можна ототожнювати з «книжковим геноцидом» як продовженням національного геноциду. В історії є випадки «книжного геноциду» як продовження національного геноциду, і неправильно ототожнювати це з будь-якими випадками книжкових репресій і цензури.
Спалення книг за національною ознакою та його реалізація як прояву «національної ворожнечі» має бути досліджена та виокремлена дослідниками. Книги, спалені давньокитайським правителем, і книги, спалені німецькими нацистами, не є національною культурною спадщиною інших народів. Проте в історії є такі події, як репресії народів за національну приналежність і демонстративне спалення їх книжкової спадщини, і заборона національної мови як продовження геноциду, і масова депортація людей, і неправильно ідентифікувати такі події. Тут ми спробували провести порівняльний аналіз історичних подій та з’ясувати суть подій «спалення книг».
У статті порівнюються та аналізуються історичні приклади, які відрізняють феномен «книжкового геноциду» від інших книжкових репресій, а історичні факти підтверджуються достовірними документами. Факт «книжкового геноциду» важливо базувати на достовірних історичних документах, а не на легендах
Сучасний стан використання бібліометричних методів в бібліотечно-інформаційній діяльності в Азербайджанській республіці
Get PDFBibliometrics, which is a scientific method used in evaluating the scientific activities of specialists conducting research in various fields of science in higher educational institutions of the Republic, is a scientific discipline that deals with the study of documents based on the development regularities and structure of the researched fields, and the analysis of the quantitative indicators of information sources. In our country, bibliometrics reflects the analysis of bibliographic data of publications as a whole. In modern times, the multitude of different definitions of bibliometrics has led to the development and application of mathematical models and methods for all aspects of communication.
In the article, scientific-theoretical and empirical analyzes were made in this aspect, and a scientific interpretation of bibliometrics was given by referring to the works of local and foreign authors. In modern times, bibliometric indicators are widely used in information activities and usually form the basis of decision-making in various situations: in the process of assembling the funds of scientific libraries and in its development; during the evaluation of the results of scientific activities of academic institutions, etc. Bibliometrics is a scientific discipline that deals with the study of documents based on the analysis of quantitative indicators of primary and secondary information sources with the help of methods designed to obtain information about the development regularities and structure, effectiveness of the studied areas. Bibliometrics reflects the analysis of bibliographic data of publications as a whole. The application of modern methods in the objective evaluation of the creativity of scientists and specialists is of special importance for science. In modern times, the library and information institutions operating in the Republic are going through a difficult process of defining their roles and responsibilities in the scientific communication system. The level of integration of libraries into the academic environment is increasing.Бібліометрія – науковий метод оцінки наукової діяльності фахівців, які проводять дослідження в різних галузях науки у вищих навчальних закладах республіки – наукова дисципліна, яка займається вивченням документів на основі закономірностей розвитку та структури досліджуваних полів, аналізу кількісних показників джерел інформації. У нашій країні бібліометрія відображає аналіз бібліографічних даних видань вцілому. У наш час безліч різних визначень бібліометрії призвело до розробки та застосування математичних моделей та методів для всіх аспектів комунікації.
У статті здійснено науково-теоретичний та емпіричний аналіз цього аспекту та дано наукову інтерпретацію бібліометрії з посиланням на праці вітчизняних та зарубіжних авторів. У сучасний час бібліометричні показники широко використовуються в інформаційній діяльності і, як правило, лягають в основу прийняття рішень у різних ситуаціях: у процесі комплектування фондів наукових бібліотек і при його розвитку; під час оцінювання результатів наукової діяльності академічних установ тощо. Бібліометрія – наукова дисципліна, яка займається вивченням документів на основі аналізу кількісних показників первинних і вторинних джерел інформації за допомогою методів, призначених для отримання інформації про закономірності та структуру розвитку, результативність досліджуваних напрямків. Бібліометрія відображає аналіз бібліографічних даних видань у цілому. Особливе значення для науки має застосування сучасних методів об’єктивної оцінки творчості вчених і спеціалістів. У сучасний час бібліотечно-інформаційні установи, що діють у республіці, переживають складний процес визначення своїх ролей та відповідальності в системі наукової комунікації. Підвищується рівень інтегрованості бібліотек в академічне середовище
Деліберативна демократія у процесах взаємодії громадянського суспільства і держави в Україні та світі
Get PDFThe relevance of the article stems from the need for a deeper understanding of the role of deliberative democracy in the modern political environment in the context of interaction between civil society and the state, especially in Ukraine, where the need for effective communication is becoming particularly relevant against the backdrop of global political changes.
The purpose of the article is to define the essence and potential of deliberative democracy in the context of its impact on the interaction between civil society and the state, with a special focus on Ukraine and the global context. The article aims to explore how deliberative democracy can affect political processes and civic participation.
The results of this article are an understanding of the role and opportunities that deliberative democracy offers in strengthening cooperation between civil society and the state. This article focuses on the meaning and role of deliberative democracy in contemporary democratic processes, with a particular emphasis on the situation in Ukraine and its international context. The author explores how deliberative democracy, which includes in-depth public debate and dialogue between citizens and the state, can contribute to strengthening the legitimacy of legislation and democratic institutions both in Ukraine and internationally. The article analyses the practical aspects of implementing this approach and possible obstacles to the implementation of this concept. Particular attention is paid to the need for dialogue between citizens and the state, as well as the role of this dialogue in strengthening democracy.
Conclusions. The author notes that deliberative democracy can significantly improve the interaction between the state and civil society, promoting greater citizen participation in the political process. The article emphasises the need for further research and development of strategies for integrating deliberative methods into political systems, as well as the need for global cooperation to strengthen democratic processes, both in Ukraine and internationally.Актуальність статті обумовлена необхідністю глибшого розуміння ролі деліберативної демократії у сучасному політичному середовищі в контексті взаємодії громадянського суспільства та держави, особливо це стосується України, де потреба в ефективній комунікації набуває особливої актуальності на тлі глобальних політичних змін.
Метою статті є визначення сутності та потенціалу деліберативної демократії в контексті її впливу на взаємодію громадянського суспільства та держави, з особливим акцентом на Україну та глобальний контекст. Стаття має на меті дослідити, як деліберативна демократія може вплинути на політичні процеси та громадську участь.
Результатами даної статті є уявлення про роль та можливості, які надає деліберативна демократія у зміцненні співпраці між громадянським суспільством та державою. Ця стаття зосереджена на значенні та ролі деліберативної демократії в сучасних демократичних процесах, з особливим акцентом на ситуацію в Україні та її міжнародному контексті. Авторка досліджує, як деліберативна демократія, яка включає глибокі публічні обговорення та діалог між громадянами й державою, може сприяти зміцненню легітимності законодавства та демократичних інститутів як в Україні, так і на міжнародному рівні. Стаття охоплює аналіз практичних аспектів впровадження цього підходу та можливих перешкод у реалізації даної концепції. Особлива увага приділяється потребі діалогу між громадянами та державою, а також ролі цього діалогу у зміцненні демократії.
Висновки. Авторка зазначає, що деліберативна демократія може значно покращити взаємодію між державою та громадянським суспільством, сприяючи активнішій участі громадян у політичному процесі. Стаття підкреслює необхідність подальшого дослідження та розробки стратегій для інтеграції деліберативних методів у політичні системи, а також необхідність глобального співробітництва для підсилення демократичних процесів, як в Україні, так і на міжнародному рівні
Медіа, маніпуляція та інформаційна війна
Get PDFGlobalization and the communications revolution have brought major changes in the way traditional and electronic media exist. Information flows increased tremendously in volume and began to grow exponentially with the advent of the Internet. It can now fall outside the control of certain authorities, easily cross state lines, and be instantly copied on social networks. The growth in the volume of information makes it much easier than before not only to form public opinion, but also to manipulate it, to wage large-scale information wars. In recent years, problems of media manipulation have been associated with fake news. Of course, fake news (false information) in itself is nothing new: Fake news has been spread by traditional media since its inception. Another thing is that the Internet has made possible the mass distribution of counterfeit products, both by bots (robots) and real individual users. In this study, the information war that our consciousness is subjected to in the context of media and propaganda and the importance of the media in this war are investigated. Information warfare is a type of warfare that involves the use of information and propaganda alongside traditional warfare. This type of warfare is effectively employed in international relations, political struggles, and conflict zones. Information warfare can be seen as an arena where rival actors attempt to manipulate public opinion. The renowned German military and political leader Clausewitz emphasized in his 1832 work "On War" that "War is the continuation of politics by other means."
In the 21st century, information warfare can be said to be an important tool in contemporary world politics for gaining political and economic power. Many countries have developed information warfare strategies and used these strategies to serve their national security and foreign policy objectives. States can attempt to influence the perception of rival countries or groups by using tactics such as propaganda, cyberattacks, fake social media accounts, and others. Information warfare is conducted by establishing a system to control the flow of information and using this information management system to serve one's own objectives.Глобалізація та комунікаційна революція принесли значні зміни в спосіб існування традиційних та електронних ЗМІ. Інформаційні потоки надзвичайно зросли в обсязі та почали зростати в геометричній прогресії з появою Інтернету. Тепер він може вийти з-під контролю певних органів влади, легко перетнути межі держави та бути миттєво скопійованим у соціальних мережах. Зростання обсягів інформації значно легше, ніж раніше, не тільки формувати громадську думку, а й маніпулювати нею, вести широкомасштабні інформаційні війни. Останніми роками проблеми маніпулювання ЗМІ пов’язують із фейковими новинами. Звичайно, фейкові новини (неправдива інформація) самі по собі не є чимось новим: фейкові новини поширюються традиційними ЗМІ з самого початку їх створення. Інша справа, що Інтернет зробив можливим масове розповсюдження контрафактної продукції, як ботами (роботами), так і реальними індивідуальними користувачами. У цьому дослідженні досліджується інформаційна війна, якій піддається наша свідомість у контексті ЗМІ та пропаганди, а також значення ЗМІ у цій війні. Інформаційна війна — це вид війни, який передбачає використання інформації та пропаганди поряд із традиційною війною. Цей тип війни ефективно використовується в міжнародних відносинах, політичній боротьбі та зонах конфліктів. Інформаційну війну можна розглядати як арену, де суперники намагаються маніпулювати громадською думкою. Відомий німецький військовий і політичний діяч Клаузевіц у своїй праці «Про війну» 1832 року підкреслював, що «війна є продовженням політики іншими засобами».
У 21 столітті інформаційну війну можна назвати важливим інструментом сучасної світової політики для здобуття політичної та економічної влади. Багато країн розробили стратегії інформаційної війни та використовували ці стратегії для досягнення цілей національної безпеки та зовнішньої політики. Держави можуть намагатися вплинути на сприйняття конкуруючих країн або груп, використовуючи такі тактики, як пропаганда, кібератаки, підроблені акаунти в соціальних мережах тощо. Інформаційна війна ведеться шляхом встановлення системи контролю над потоком інформації та використання цієї системи управління інформацією для досягнення власних цілей
Електронні системи управління в університетських бібліотеках Азербайджану: огляд
Get PDFThis research delves into the role of Library Management Systems (LMS) within Azerbaijani university libraries, aiming to assess their current state, challenges, and future prospects. Azerbaijan's higher education sector has evolved significantly in the past decade, prompting an adaptation of university libraries. This study investigates the integration of LMS and digital technologies within this context.
The study presents a comprehensive analysis of LMS implementation across multiple Azerbaijani universities, exploring functionalities, improvements in operations, resource accessibility, and user experience. It also identifies challenges, including budget limitations, staff training, and digital resource integration. Furthermore, the challenges and barriers Azerbaijan university libraries face in adopting and utilizing LMS are examined. Issues such as budget constraints, staff training, and the integration of digital resources are analyzed to provide a holistic perspective on the existing hurdles.
Based on these findings, the research outlines development prospects for LMS in Azerbaijani university libraries. It proposes strategies to overcome existing challenges and optimize LMS for enhanced resource management and user engagement. The significance of robust LMS implementation in advancing education and research within Azerbaijani universities is underscored.У цьому дослідженні розглядається роль систем управління бібліотеками (LMS) в університетських бібліотеках Азербайджану з метою оцінки їх поточного стану, викликів і майбутніх перспектив. Сектор вищої освіти Азербайджану значно розвинувся за останнє десятиліття, що спонукало до адаптації університетських бібліотек. Це дослідження досліджує інтеграцію LMS і цифрових технологій у цьому контексті.
Дослідження представляє всебічний аналіз впровадження LMS у багатьох азербайджанських університетах, вивчаючи функціональні можливості, покращення в роботі, доступність ресурсів та досвід користувача. Він також визначає труднощі, зокрема бюджетні обмеження, навчання персоналу та інтеграцію цифрових ресурсів. Крім того, розглядаються проблеми та бар’єри, з якими стикаються університетські бібліотеки Азербайджану при прийнятті та використанні LMS. Такі проблеми, як бюджетні обмеження, навчання персоналу та інтеграція цифрових ресурсів, аналізуються, щоб отримати цілісну перспективу щодо існуючих перешкод.
На основі цих висновків дослідження окреслює перспективи розвитку LMS в університетських бібліотеках Азербайджану. Він пропонує стратегії подолання існуючих проблем і оптимізації LMS для покращеного управління ресурсами та залучення користувачів. Підкреслюється важливість надійного впровадження LMS для просування освіти та досліджень в азербайджанських університетах
Історичні корені та передумови російсько-української війни: ментальний вимір
Get PDFThe historical origins of Russia's aggressive policy towards Ukraine are considered. The goal is to identify the factors that contributed to the formation of the mentality of imperialism, the great power of chauvinism and the outbreak of war among Russians. Research methods: historical-genetic, historical-comparative, historical-typological. The results of the study show that the prerequisites for the conflict were laid from the Middle Ages, continued in the Soviet era and the post-Soviet period. Encroachment of the territories of other peoples was considered in the Russian Empire as "collecting", and the status of these lands in the minds of generations was defined as "originally Russian". The peoples of these territories were considered "foreigners". They developed a sense of inferiority. The policy aimed at the elimination of Ukrainian identity has been revealed. The results of this policy are described That the victory of the Bolsheviks in the civil war and the creation of the Soviet Union practically did not change the consciousness of the party itself, and Russian society. The history of the new state and the union republics was interpreted through the prism of the Russian-imperial vision. The situation began to take on even greater proportions after the end of the Second World War. Russification accelerated throughout the country. In Ukraine, this has acquired the features of denationalization. The process was accompanied by the spread of contempt for the national culture and language, the perception of everything Ukrainian as inferior. This orientation was fully manifested after the collapse of the USSR. This situation was actively used by the leadership of the Russian Federation. The process intensified with the coming to power of Putin. In Russia itself, since 1991, the policy of forming in the minds of its population the fact of the collapse of the USSR as a historical injustice. The idea that Russia had lost its "originally Russian" territories was systematically implanted in the minds of its citizens. It is concluded that in this way Russian society was prepared for the realization of the idea of reviving the USSR by force. The educational and information policy of the leadership of the Russian Federation acted as the means of militarization and mobilization of Russian society.Розглядаються історичні витоки агресивної політики Росії щодо України. Ставиться мета показати фактори, що сприяли формуванню у росіян менталітету імперськості, великодержавного шовінізму та розв’язанню війни.
Методи дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний.
Результати дослідження. Показано, що передумови конфлікту закладалися з середньовіччя, тривали в радянську епоху та часи пострадянського періоду. Загарбання територій інших народів розглядалося в Російській імперії як «собіраніє», а статус цих земель у свідомості поколінь визначався як «ісконно русскіє». Народи цих територій вважалися «інородцамі». У них формувалася свідомість меншовартісності. Розкрито політику, спрямовану на ліквідацію української ідентичності. Охарактеризовано результати цієї політики. З’ясовано, що перемога більшовиків у громадянській війні і створення Радянського союзу практично не змінили свідомість в самій партії і російського суспільства. Історія нової держави та союзних республік трактувалася через призму російсько-імперського бачення. Ситуація почала набувати ще більших масштабів після закінчення Другої світової війни. Прискорилася по всій країні русифікація. В Україні це набуло рис денаціоналізації. Процес супроводжувався поширенням проявів зневаги до національної культури, мови, сприйняттям всього українського як меншовартісного. Така зорієнтованість з усією повнотою проявилася після розпаду СРСР. Цією ситуацією активно користувалося керівництво Росії. Процес посилився з приходом до влади Путіна. В самій Росії з 1991 р. провадилася політика формування у свідомості її населення факту розпаду СРСР як історичної несправедливості. ЇЇ громадянам системно вкладалося думка, що Росія втратила свої «ісконно русскіє» території.
Робиться висновок, що у такий спосіб відбувалося підготовка російського суспільства до реалізації ідеї відродження СРСР у силовий спосіб. Освітня та інформаційна політика керівництва РФ виступала як засіб мілітаризації й мобілізації російського суспільства
Трансформація системи соціально-політичної комунікації держави: вплив соціальних (інтернет) мереж
Get PDFRelevance. Globalization processes inherent in foreign and domestic relations influence the system of communication between state entities and social groups. Under the conditions of modern globalization challenges, in particular, the worldwide pandemic, there is an increase in the influence of social (Internet) networks on socio-political communication, which actualizes their research. The aim of the article is to study the influence of social (Internet) networks on the socio-political environment of the state.
During the study were made the results: obtained in the research process: It is claimed that modern state transformations conditionally influence the system of socio-political communication between political institutions and social individuals and political subjects. It is substantiated that the network system of interaction and communication within the framework of the state political space makes a transition from classic tools of distribution, obtaining information and the communication process to the latest, higher quality tools, transforming the very nature of socio-political contact. It has been established that the Internet is emerging as a new and more effective tool for politicians, political institutions, political communication and political influence on the internal and external community.
Social (Internet) networks contribute to the improvement of the quality of the socio-political communication of the state, contributing to the integration of democratic institutions into it through the increase of freedom of speech and the involvement of subjects in the process of political communication. Conclusions. The development of technological features of the information space creates new models and communication tools, one of which is social (Internet) networks. Such networks carry out the transformation of the features of distribution, obtaining information and implementing communication between political institutions and social groups. The emergence of new social (Internet) networks creates a new communication culture and new cultural institutions that replace the classical communication culture.Актуальність. Процеси глобалізації, що притаманні для зовнішньодержавних та внутрішньодержавних відносин, здійснюють вплив на систему комунікації між державними суб’єктами та соціальними групами. За умов сучасних глобалізаційних викликів, зокрема, всесвітня пандемія спостерігається підвищення впливу соціальних (інтернет) мереж на соціально-політичну комунікацію, що й актуалізує їх дослідження. Метою статті є дослідження впливу соціальних (інтернет) мереж на соціально-політичне середовище держави.
У процесі дослідження отримано наступні результати: Стверджується, що сучасні державні трансформації обумовленні здійснюють вплив на систему соціально-політичної комунікації між політичними інститутами та соціальними індивідами та політичними суб’єктами. Обґрунтовується, що мережева система взаємодії, комунікації у рамках державного політичного простору здійснює перехід від класичних інструментів поширення, отримання інформації та комунікаційного процесу до новітніх, більш якісних інструментів, трансформуючи саму природу соціально-політичного контакту. Встановлено, що Інтернет постає новим більш дієвим інструментом для політиків, політичних інститутів, здійснення політичної комунікації та реалізації політичного впливу на внутрішню та зовнішню спільноту. Соціальні (інтернет) мережі сприяють підвищенню якості соціально-політичної комунікації держави сприяючі інтеграції до неї демократичних інститутів через збільшення свободи слова та залученості суб’єктів до процесу політичної комунікації.
Висновки. Розвиток технологічних особливостей інформаційного простору створює нові моделі та інструменти комунікації, один з таких є соціальні (інтернет) мережі. Такі мережі здійснюють трансформацію особливостей розповсюдження, отримання інформації та реалізацію комунікації між політичними інститутами та соціальними групами. Поява нових соціальних (інтернет) мереж створює нову комунікаційну культуру та нові культурні інститути, що замінюють класичну комунікаційну культуру
Матеріальна та культурна спадщина Карабаху за Середньовіччя
Get PDFKarabagh is one of the oldest human settlements in the world. Azikh and Taglar camps located in the Karabakh territory are the area where ancient people lived. This region is the residence of the Kur-Araz and Khojaly-Gadabey cultures that existed in the bronze and iron ages of the creators of the Guruchay culture of the Paleolithic period. The territory of Karabakh is rich in archaeological and terrestrial monuments. Here, the city of Barda, which was founded in the ancient times in the territory of Uti, was further developed during the Middle Ages and reflected a high urban planning culture. Thus, other cities of Karabakh - Agdam, Tartar, Aghdara, Kalbajar, Khojavand, Shusha, Khankendi, Fuzuli, Jabrayil, Aghjabedi, Lachin, Gubadli, Zangilan, Jabrayil were built during the Middle Ages.
In the article, the monuments, buildings, cultural examples built in Karabakh, which is the historical territory of Azerbaijan during the Middle Ages, were investigated. In addition to archaeological monuments, many Christian monuments have been studied in the territory of Karabakh. The construction of these monuments started from the early Middle Ages and continued until the later stages of history. The research object of the article was Christian monuments in Karabakh during the Middle Ages, as well as the construction of Islamic monuments here after the Arab occupation, the distinguishing features of these examples. Throughout history, Armenia has tried to take possession of these samples of Azerbaijan's cultural heritage, Armenianized them and thus falsified the monuments of Karabakh and carried out repairs on them in violation of international law, changing a number of ornaments and making it its own. At the same time, during the Karabakh Khanate, the construction architecture of Azerbaijan reached its highest stage of development, and its culture developed further. The construction of the strategically important Bayat, Shahbulag and Shusha fortresses in the Karabakh Khanate and the transformation of Shusha into the center of Azerbaijani culture took place in that period.
The author came to the conclusion that despite the Armenianization of the Albanian monuments, the Turkish names on them and the fact that some of them belong to the Kipchak Turks have been proven many times. After the Armenians occupied the lands of Azerbaijan, in addition to falsifying the Albanian Christian monuments, they destroyed the examples of Muslim architecture and kept pigs in the mosques. After the victory in the Second Karabakh War, these historical architectural monuments were returned to their owners, the state of Azerbaijan carried out important restoration works in the direction of the restoration of those mosques and buildings, and obtained an opportunity for the protection of rich examples of material and cultural heritage at the international level.Карабах – одне з найдавніших поселень людей у світі. Сторожі Азих і Таглар, розташовані на території Карабаху, є територією проживання стародавніх людей. Цей регіон є резиденцією Кур-Аразской і Ходжали-Гедабейской культур, що існували в епоху бронзи і заліза творців культури Гуручай часів палеоліту. Територія Карабаху багата археологічними і наземними пам'ятками. Тут місто Барда, яке було засноване в давні часи на території Уті, набуло подальшого розвитку в середньовіччі та відобразило високу культуру містобудування. Так, інші міста Карабаху – Агдам, Тартар, Агдара, Кельбаджар, Ходжаванд, Шуша, Ханкенді, Фізулі, Джебраїл, Агджабеді, Лачин, Губадли, Зангілан, Джебраїл були побудовані в середні віки. У статті досліджено пам'ятники, будівлі, пам'ятники культури, побудовані в Карабасі, який є історичною територією Азербайджану в період середньовіччя. Крім археологічних пам'яток, на території Карабаху досліджено багато християнських пам'яток. Будівництво цих пам’яток почалося з раннього середньовіччя і тривало до пізніших етапів історії.
Об’єктом дослідження статті були християнські пам’ятники в Карабасі в період середньовіччя, а також будівництво тут ісламських пам’яток після арабської окупації, відмінні риси цих прикладів. Протягом всієї історії Вірменія намагалася заволодіти цими зразками культурної спадщини Азербайджану, вірменізувала їх і таким чином фальсифікувала пам'ятники Карабаху і проводила їх ремонт всупереч міжнародному праву, змінивши ряд орнаментів і зробивши їх своїми. У той же час в період Карабаського ханства будівельна архітектура Азербайджану досягла найвищого ступеня розвитку, а його культура розвивалася далі. У цей період відбулося будівництво стратегічно важливих фортець Баят, Шахбулаг і Шуша в Карабахському ханстві і перетворення Шуші в центр азербайджанської культури.
Автор дійшов висновку, що незважаючи на вірменізацію албанських пам’яток, наявність на них турецьких імен і приналежність деяких з них туркам-кипчакам неодноразово доведені. Після окупації азербайджанських земель вірмени, окрім фальсифікації албанських християнських пам’яток, знищували зразки мусульманської архітектури та тримали свиней у мечетях. Після перемоги у Другій Карабаській війні ці пам'ятки історичної архітектури були повернуті власникам, держава Азербайджан провела важливі реставраційні роботи в напрямку відновлення цих мечетей і будівель і отримала можливість охорони багатих прикладів матеріальної та культурної спадщини на міжнародному рівні