Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Гірничопромисловці Карпови: штрихи до портрету дворян-підприємців Катеринославщини пореформеної доби
Get PDFRelevance. In the post-reform era, the entrepreneurial activity of enterprising individuals was actively developing in the Ukrainian ethnic lands of the Russian Empire, which also included representatives of the nobility, in particular, large landowners and miners of the Bakhmut district of the Katerynoslav province - the Karpovs. The purpose of the research is to find out the main areas of business interests of representatives of the Karpovy noble family in the last third of the 19th - early 20th centuries, to characterize the peculiarities of their business practices in the mining industry of the Donetsk Basin. The research methodology includes such methods as biographical, prosopographical and historical-genetic. Results. It has been found that in the modern period, mechanical engineering and steam engines, as well as the development of the capitalist market, turned noble entrepreneurship in the Ekaterinoslav region into a source of sufficiently fast and reliable profit. At the same time, the business activity of the Karpov nobles mainly developed in the mining industry of the Donetsk basin, as well as in the field of processing agricultural products. It was established that the mining enterprise P.O. Karpov at the end of the 19th century was one of the ten largest fuel producers in Donbas, and the Voznesensk Mine Trust Company of the heirs of P. Karpova - his daughters Sofia and Maria, formed at the beginning of the 20th century, in terms of the volume of coal production, it was already in fifth place - 37,759 thousand pudus per year. In turn, this allowed the Karpov nobles to make a significant profit from their business activities. Conclusions. It is emphasized that the noblemen-entrepreneurs of Karpova played a significant role in the industrial development of the region, the implementation of industrial modernization of the southern Ukrainian provinces.Вступ. У пореформену добу в українських етнічних землях Російської імперії активно розвивається підприємницька діяльність заповзятливих осіб, яка охоплювала і представників дворянського стану, зокрема, великих землевласників та гірничопромисловців Бахмутського повіту Катеринославської губернії – Карпових.
Мета дослідження – з’ясувати основні сфери бізнесових інтересів представників дворянського роду Карпових в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст., охарактеризувати особливості їх бізнесових практик у гірничій галузі Донецького басейна. Методологія дослідження охоплює такі методи як біографічний, просопографічний та історико-генетичний.
Основні результати. З’ясовано, що в модерний період машинна техніка та парові двигуни, а також розвиток капіталістичного ринку перетворили дворянське підприємництво на Катеринославщині у джерело достатньо швидкого і надійного отримання прибутку. При цьому бізнесова діяльність дворян Карпових переважним чином розвивалася у гірничій промисловості Донецького басейну, а також у царині переробки продукції аграрного сектора. Встановлено, що гірниче підприємство П.О. Карпова наприкінці ХІХ ст. входило до десятки найбільших виробників палива на Донбасі, а Товариство на вірі Вознесенський рудник спадкоємниць П. Карпова – його доньок Віри, Софії та Марії, утворене на початку ХХ ст., за обсягом видобутку вугілля перебувало на п’ятому місці – 37 759 тис. пудів на рік. У свою чергу це дозволило дворянам Карповим отримувати від своєї підприємницької діяльності значний зиск.
Висновки. Наголошено, що дворяни-підприємці Карпови відіграли помітну роль в індустріальній розбудові регіону, здійсненні промислової модернізації південноукраїнських губерній
Масовізація суспільства як шлях до диктатури. (Гортаючі Х. Ортегу-і-Гассета)
Get PDFRelevance. The article analyzes the current problem of the danger of the massification of society for the fate of democracy. On the basis of the famous works of the Spanish philosopher Ortegui-y-Gasset, who is considered the first in terms of talent and significance among the Spanish philosophers of the 20th century, the dangers entailed by the massification, and in fact the "primitization" of society, are traced.
The purpose of the article is to investigate the creative legacy of the famous Spanish philosopher Ortega-y-Gasset and to find in some of his works answers to the question why such dangerous swings away from democracy occur from time to time and how a talented and experienced thinker answered this, can we apply his conclusions.
Results. Today, the topic is very important in the conditions of the already "hot" phase of the war between democracy and dictatorship, modernized forms of fascism. To the question of why this is happening, the author decided to seek answers from Jose Ortega-y-Gasset, who believed that the crises of European society, namely the appeals of the philosopher addressed to him, are raging because of the so-called "mass people", who came to the fore in large numbers roles in society. The political elite, the aristocracy, which is supposed to oppose this, and even more, to lead society (not to conquer state power, but to influence it), has lost its qualities. The processes take place especially noticeably in culture, which, being political, according to the American scientist G. Almond, is a cementing subsystem.
The Spanish philosopher concludes that society can be saved and "medicine" is not so expensive. Broad aristocracy and internal perfection of society should become the ideal, reality, and goal. Ortega-y-Gasset calls on intellectuals to return to participation in public life in order to use a new ideology to form new principles of human relations capable of leading the West out of a crisis situation.
Conclusions. It is possible to prevent the country from slipping into a mass society and dictatorship, which will arise on such a basis, through the formation of a truly political aristocratic elite. As the society becomes aristocratic, it will improve more and more, and the danger of dictatorship and its terrible consequences, which many thinkers of the past wrote about, will be warned, and in the case of their real existence, solved.Актуальність. В статті аналізується актуальна проблема небезпеки масовізації суспільства для долі демократії. На основі відомих робіт іспанського філософа Ортегі-і-Гассета, якого вважають першим за талантом і значущістю серед іспанських філософів XX століття, прослідковано небезпеки, які тягне за собою масовізація, а фактично «примітивізація» суспільства.
Метою статті є дослідити творчу спадщину відомого іспанського філософа Ортегі-і-Гассета і виявити у деяких його роботах відповіді на питання, чому час від часу відбуваються такі небезпечні коливання в бік від демократії і як талановитий і досвідчений мислитель відповів на це, чи можемо ми застосувати його висновки.
Результати. Тема на сьогоднішній день є дуже важливою в умовах вже «гарячої» фази війни демократії з диктатурою, модернізованими формами фашизму. На питання, чому так відбувається, автор вирішив шукати відповіді у Хосе Ортегі-і-Гассета, який вважав, що кризи європейського суспільства, а саме йому адресовані звернення філософа, вирують через так звану «масову людину», яка у великій кількості вийшла на перши ролі у суспільстві. Політична ж еліта, та аристократія, яка має протистояти цьому, ба більше – очолити суспільство (не завоювати державну владу, а впливати на неї), втратила свої якості. Процеси відбуваються особливо помітно у культурі, яка будучи політичною, на думку американського вченого Г. Алмонда, є цементуючою підсистемою.
Висновок іспанський філософ робить такий, що суспільство можна врятувати і «ліки» не такі вже дорогі. Ідеалом, реальністю, і метою має стати широка аристократизація і внутрішня досконалість суспільства. Ортега-і-Гассет закликає інтелектуалів повернутися до участі у суспільному житті, щоб за допомогою нової ідеології сформувати нові принципи людських взаємин, здатні вивести Захід із кризової ситуації.
Висновки. Запобігти сповзанню країни у масове суспільство і диктатура, яка виникне на такій основі, можна через формування по-справжньому політичної аристократичної еліти. У міру того, як суспільство буде аристократизуватися, воно все більше удосконалюватиметься і небезпека диктатури і її жахливих наслідків, про які писали багато мислителів минулого, будуть попереджені, а у разі їх реального існування, вирішені
Перспективи вивчення умов повсякдення литовської доби в сучасній українській історіографії
Get PDFRelevance. The history of everyday life has gained popularity in contemporary Ukrainian historiography. The study of everyday practices has become a new fashionable trend, in which the study of daily life in the territories of Ukraine under the protectorate of the Grand Duchy of Lithuania has also found its significant place. The chosen topic is proposed for the first time in Ukrainian historiography.
The purpose. The aim of the article was to establish the prospects for studying the conditions of everyday life in Ukrainian lands during the Lithuanian era through the analysis of contemporary Ukrainian historiography. To achieve this goal, three main factors influencing the development of studies on the history of everyday life in the Lithuanian era were examined: methodology, the specificity of sources, and the academic freedom of researchers in choosing the research topic.
The research methodology is based on the principles of objectivity and historicism, using methods of historical criticism, analysis, and synthesis.
The results. It has been determined that the most significant influence on the possibilities of studying the daily life of the Lithuanian period is played by the specific and fragmentary source base, which affects the chronological framework, as well as those everyday practices that can be studied through the analysis of documentary sources. The digitization of archival materials has opened up new opportunities for researchers of the history of everyday life. The proper quality of new research is ensured through the development of research methods. The appearance of articles on the methodology of the early modern period warns researchers against biased notions that existed in previous centuries. It has been revealed that the subjective factor is the academic freedom of Ukrainian historians, who independently determine the research topics.
Conclusions. The popularity of the history of everyday life in Ukrainian historiography encourages researchers to conduct similar studies. The history of everyday life in the Lithuanian period is a promising direction for historical research.Історія повсякдення здобула популярність в сучасній українській історіографії. Вивчення повсякденних практик стало актуальною та модною тенденцією у якій вивчення побуту на теренах України під протекторатом Великого князівства Литовського також знайшло своє вагоме місце. Обрана тематика пропонується вперше в українській історіографії.
Метою статті було встановити перспективи вивчення умов буденності на українських землях у литовську добу через аналіз сучасної української історіографії. Для досягнення мети роботи оглянуто три основні фактори впливу на розвиток студій з історії повсякдення литовської доби: методологію, специфіку джерел та наукову свободу дослідників у виборі теми дослідження. Методологія дослідження побудована на принципах об’єктивності та історизму з використанням методів історичної критики, методів аналізу та узагальнення.
Результати дослідження. З’ясовано, що найбільш вагомий вплив на можливості дослідження побуту литовської доби відіграє специфічна та фрагментарна джерельна база, яка впливає на хронологічні рамки, а також на ті повсякденні практики, які вдається дослідити завдяки аналізу документальних джерел. Виявлено, що цифровізація архівних матеріалів відкрила нові можливості для дослідників історії повсякдення. Належна якість нових досліджень забезпечується шляхом розробок методик вивчення. Поява статей з методології ранньомодерної доби попереджає дослідників від упереджених уявлень, які існували у попередні століття. Як вдалося вияснити, суб’єктивним фактором є наукова свобода українських істориків, які самостійно визначають ту чи іншу тему для вивчення.
Висновки. Цифровізація документів литовської доби, методологічна розробка, популярність історії повсякдення в українській історіографії заохочує дослідників до подібних досліджень. Отже, історія повсякдення литовської доби є перспективним напрямом історичних досліджень
Глобальна соціокультурна парадигма корпоративної культури
Get PDFRelevance. We are living at a time when corporate culture acquires new features, faces new challenges and deals with new opportunities. Globalization processes affected by the current geopolitical and economic landscape change values, norms and behavior in corporate culture of any organization. Globalization leads to a modification in values in corporate culture, such as openness to the world, respect for diversity, ethics and social responsibility.
The purpose of the research is to study the current trends in global socio-cultural paradigm shift of corporate culture.
Results. The impact of globalization on corporate culture has been explored. Information revolution and telecommunications development, the internationalization of industrial relations in high-tech industries based on direct foreign investment, the formation of markets that are global in scale and continuous in their mode of operation, primarily financial have been analyzed as the basis of the globalization process. A creative company culture has been characterized. A new concept of transnational innovative activity has been revealed. The research has also focused on the social component in corporate culture and the essence of corporate social responsibility. Modern globalization trends of corporate culture have been outlined. The influence of the war in Ukraine on the global corporate culture has been studied.
Conclusions. In the framework conditions of multiculturalism and global management, there are significant transformations in corporate culture. Globalization, fierce competition, the need to find and effectively implement innovations determine new tasks and parameters of the corporate culture functioning, policy of supporting and encouraging employees’ creative activity and innovation. Corporations that can adapt to globalization will be able to increase their competitiveness in the global market.Актуальність. Ми живемо у час, коли корпоративна культура набуває нових рис, стикається з новими викликами та відкриває нові можливості. Процеси глобалізації під впливом сучасного геополітичного та економічного ландшафту змінюють цінності, норми та поведінку в корпоративній культурі будь-якої організації. Глобалізація призводить до зміни цінностей у корпоративній культурі, таких як відкритість світу, повага до різноманітності, етика та соціальна відповідальність.
Метою дослідження є вивчення сучасних тенденцій зміни глобальної соціокультурної парадигми корпоративної культури.
Результати. Досліджено вплив глобалізації на корпоративну культуру. Проаналізовано чинники, які складають підґрунтя глобалізації, а саме інформаційну революцію та розвиток телекомунікацій, інтернаціоналізацію виробничих відносин у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування ринків глобальних за масштабами та безперервних за способом функціонування, насамперед фінансових. Охарактеризовано творчу культуру компанії. Розкрито нову концепцію транснаціональної інноваційної діяльності. Дослідження зосереджено на соціальній складовій у корпоративній культурі та сутності корпоративної соціальної відповідальності. Окреслено сучасні тенденції глобалізації корпоративної культури. Досліджено вплив війни в Україні на світову корпоративну культуру.
Висновки. У рамкових умовах мультикультуралізму та глобального менеджменту відбуваються суттєві трансформації корпоративної культури. Глобалізація, жорстка конкуренція, необхідність пошуку та ефективного впровадження інновацій визначають нові завдання та параметри функціонування корпоративної культури, політики підтримки та заохочення творчої та інноваційної діяльності співробітників. Корпорації, здатні адаптуватися до глобалізації, зможуть підвищити свою конкурентоспроможність на світовому ринку
Чорний піар у виборчих процесах сучасності
Get PDFRelevance. The technologies of «black PR» have long been used in political campaigns around the world, including Ukraine. However, it's important to understand that the use of «black PR» can have negative consequences, such as increased political tension, deepening business conflicts, and undermining trust in political institutions.
Therefore, the purpose of the research is to examine the essence, concepts, evolution, and key factors of the development of «black PR» in electoral processes, as well as to evaluate current scientific research on this topic.
Results. The article delves into the essence, concept, evolution, and key development factors of «black PR» in electoral campaigns, as well as its components as integral parts of the political process.
Conclusions. In scientific literature, the term «black PR», widely used in electoral processes, can have different interpretations depending on the context. In the first sense, it describes a set of strategies and methods used to achieve political goals. This may include manipulation, misinformation, and other tactics aimed at changing public opinion or managing perception. In the second sense, black PR can be seen as part of electoral marketing, where negative methods are used to discredit opponents or boost one's own popularity. Today, the concept of «black PR» can indeed be blurred due to the variety of definitions and approaches to understanding it. In philosophy, for example, its ethical and moral aspects may be considered, while in political marketing, black PR may be seen as a strategy to influence competitors during electoral battles. Nevertheless, it is known that black PR involves attempts to discredit or damage the reputation of an individual, party, or organization through negative information, fake news, or other means.Актуальність. Технології «чорного піару» вже давно використовуються в політичних кампаніях по всьому світу, включаючи і Україну. Проте, важливо розуміти, що використання «чорного піару» може мати негативні наслідки, такі як зростання політичної напруги, поглиблення ділових конфліктів та підірвання довіри до політичних інституцій.
Відтак, метою дослідження є розгляд сутності, понять, еволюції та основних факторів розвитку «чорного піару» у виборчих процесах, а також оцінка сучасних наукових досліджень з даної теми.
Результати. У статті з’ясовано сутність, поняття, еволюцію та ключові фактори розвитку «чорного піару» у виборчих кампаніях, а також його компоненти як складові політичного процесу. Проведено огляд сучасних досліджень щодо проблематики чорного піару в політичних процесах.
Висновки. У науковій літературі термін «чорний піар», який широко використовується у виборчих процесах, може мати різне тлумачення в залежності від контексту. У першому сенсі, він описує сукупність стратегій та методів, що використовуються для досягнення політичних цілей. Це може включати в себе маніпуляції, дезінформацію та інші тактики, спрямовані на зміну громадської думки або на керування перцепцією. У другому сенсі, чорний піар може бути розглянутий як частина виборчого маркетингу, де використовуються негативні методи для дискредитації супротивників або підвищення своєї власної популярності. Сьогодні поняття «чорного піару» дійсно може бути розмитим через різноманітність визначень та підходів до його розуміння. Тим не менше, відомо, що чорний піар включає в себе намагання дискредитувати або зіпсувати репутацію особи, партії або організації за допомогою негативної інформації, фейкових новин або інших засобів
Інформація про ранній період Футухат у творі «Мірат-аль-заман»
Get PDFThe work “Mirat-al-zaman fi tavarikh-al-ayan” (“Mirror of time in the history of the nobles”) by Sibt Ibn al-Jawzi, Gizoghlu (1186-1257), one of the medieval Arabic authors, is a very valuable source for studying the history of Azerbaijan in the VII-VIII centuries, (historical process that arose since the early Futuhat period and after the arrival of the Seljuk Empire, including the Seljuks to Azerbaijan)
The purpose of the research is about to study of Azerbaijan history of Middle Ages based on the work of “Mirat-al-zaman fi tavarikh-al-ayan” (“Mirror of time in the history of the nobles”) was written by Sibt Ibn al-Jawzi, Gizoghlu (1186-1257) who is the almost unknown in Azerbaijan and by origin Turkish ones. Thus, the “Mirat-al-zaman” is considers one of the most important sources to learn the history of the Middle Ages of the East and at the same time this work gives us necessary opportunities to explore the wide rang towards to that period of Azerbaijan history. The following research methods were used during the research – collecting and systematizing facts and materials and systematic analysis and interpretation analysis of the research results.
The main novelty of the research is coming across the information about historical territory of Azerbaijan, cities, customs, etc., mentioning the name Azerbaijan as it is, being the historical land of Azerbaijan of the territory called Arminiyya, and being one of the peoples of the Armen people living in the territory of Azerbaijan are based on the results extracted from the work. One of the major features of the work “Miraztuz-Zaman” is that there is information about the personalities of all periods. In volume V page 459 there is information about Salman ibn Rabia. Vagidi says: We remember that Salman ibn Rabia has been killed in Balanjar in 29. Abu Vali says: Osman appointed him as a vali in the battle of Armaniyya. He was martyred here.” (Ibn al-Jawzi, 2013,459).Праця одного із середньовічних арабських авторів Сібта ібн аль-Джаузі Гізоглу (1186-1257) є твір «Мірат-аль-заман фі таварих-аль-аян» («Дзеркало часу в історії вельмож») дуже цінне джерело для вивчення історії Азербайджану VII-VIII століть (історичний процес, який виник з раннього періоду Футухат і після приходу імперії сельджуків, в тому числі сельджуків в Азербайджан).
Метою дослідження є вивчення історії Середньовіччя Азербайджану на основі праці «Мірат-аль-заман фі таваріх-аль-аян» («Дзеркало часу в історії вельмож»), написаної Сібтом. ібн аль-Джаузі Гізоглу (1186-1257), який є майже невідомим в Азербайджані і за походженням турецьким. Таким чином, «Мірат-аль-Заман» вважається одним із найважливіших джерел для вивчення історії Середньовіччя Сходу, і в той же час ця робота дає нам необхідні можливості для дослідження широкого діапазону до того періоду історії Азербайджану. Під час дослідження використовувалися наступні методи дослідження – збір і систематизація фактів і матеріалів, системний аналіз та інтерпретаційний аналіз результатів дослідження.
Основною новизною дослідження є використання інформації про історичну територію Азербайджану, міста, звичаї тощо, згадування назви Азербайджан як вона є, будучи історичною землею Азербайджану на території, яка називається Армінія, і є одним із народів Вірменського народу, що проживає на території Азербайджану. Однією з головних особливостей твору «Мірат-аль-Заман» є те, що в ньому представлені відомості про персоналій усіх періодів. У томі V на сторінці 459 є інформація про Салмана ібн Рабіа. Вагіді каже: «Ми пам’ятаємо, що Салман ібн Рабія був убитий у Баланджарі в 29 р. Абу Валі каже: Осман призначив його валією в битві при Арманійї. Тут він прийняв мученицьку смерть» (Ibn al-Jawzi, 2013, p. 459)
Сучасні підходи та методики вимірювання соціального статусу
Get PDFRelevance. In sociological practice, there is still a lack of sufficiently universal methods for assessing the social status of respondents, which makes this important characteristic unpopular in sociological research. However, social status, as a primary characteristic of respondents, could provide a more realistic picture of the distribution of public opinion among representatives of different population groups.
Objective. The aim of this article is to review the main approaches and methods for measuring social status for their use in empirical sociological research.
Results.The presented studies used two main methods for determining an individual's social status. The first approach is based on a large set of variables, with income and education level being the primary factors. The second approach focuses on the professional status of the individual, where the main differentiating characteristics are job complexity and skill level. The author notes that understanding the complexity of measuring social status is important for sociological research. Thus, the use of a series of intermediate indirect indicators instead of direct questions about social and professional status is considered, allowing for the avoidance of significant errors in the operationalization of professional status. The empirical model for reproducing social status includes elements such as the respondent's social status at the time of the survey, historical generations, and the status of the parental family. This model allows for the consideration of various factors affecting social status throughout the respondent's life, such as professional status, education level, and type of settlement.
The author also examines single-criterion and multi-criterion indicators of social status.
Conclusions. The article reviews existing methods and approaches to measuring social status, highlighting their advantages and disadvantages, and proposes an author's model for measuring social status, which, according to the author, provides more accurate and reliable results, contributing to a deeper understanding of social structure and dynamics in society.Актуальність. У соціологічній практиці досі відсутні достатньо універсальні методи для оцінки соціального статусу респондента, що робить цю важливу характеристику непопулярною при проведенні соціологічних досліджень. Хоча саме соціальний статус, як основна характеристика респондента могла б дати більш реальну картину розподілу суспільної думки серед представників різних груп населення.
Мета. Метою даної статті є розгляд основних підходів та методик вимірювання соціального статусу для застосування їх у емпіричних соціологічних дослідженнях.
Результати. У представлених дослідженнях було використано два основні способи визначення соціального статусу індивіда. Перший підхід базується на великому наборі змінних, де головними є дохід та рівень освіти. Другий підхід акцентує увагу на професійному статусі індивіда, де основними характеристиками диференціації є складність праці та рівень кваліфікації.
Автор зазначає, що розуміння складності виміру соціального статусу є важливим для соціологічних досліджень. Так, розглядається використання серії проміжних непрямих показників замість прямих запитань щодо соціального та професійного статусу, що дозволяє уникнути суттєвих помилок при операціоналізації професійного статусу, та емпірична модель відтворення соціального статусу, яка включає такі елементи як соціальний статус респондента на момент опитування, історичні покоління та статус батьківської сім’ї. Ця модель дозволяє враховувати різні чинники, що впливають на соціальний статус протягом життєвого шляху респондента, такі як професійний статус, рівень освіти та тип поселення.
Автор статті також розглядає однокритеріальні та мультикритеріальні показники соціального статусу.
Висновки. У статті надано огляд існуючих методик та підходів до вимірювання соціального статусу, висвітлено їх переваги та недоліки, а також пропонується авторська модель вимірювання соціального статусу, яка, на думку автора, дозволяє отримати більш точні та надійні результати, що сприяють глибшому розумінню соціальної структури та динаміки в суспільстві
Панамська криза 1989 року: роль ватиканської дипломатії
Get PDFThe relevance of the study of the 1989 Panama crisis lies in the importance of studying the causes of political crises in order to prevent similar phenomena in the future, as well as in the importance of studying ways to solve political and diplomatic crises.
The purpose of the article is to investigate ways of solving the Panama crisis of 1989. Achieving the purpose of the research involves the disclosure of the following tasks: analyze the causes of the Panama crisis in 1989; explore the causes of a diplomatic incident and the role of Vatican diplomats during the Panama crisis; investigate the specifics of the negotiations between USA and Holy See in Panama in 1989-1990.
The results: It has been noted that the Panama Crisis was the result of the US military invading Panama to remove the Panamanian dictator Manuel Noriega. The Panamanian crisis of 1989 has been found to have set a diplomatic incident for Vatican diplomacy. Because the nuncio of the Holy See granted political asylum to the former dictator of Panama, it was the first time that the nunciature of the Holy See granted official political asylum. It was the first case when the military of a foreign country surrounded the nunciature of the Holy See. Also, at first used psychological warfare tactics against Vatican diplomats, namely rock music.
It was noted that the granting of political asylum to the former dictator of Panama provoked a diplomatic crisis between the United States and the Vatican, which was resolved by changing the policy of the United States in relations with the Holy See. As a result of the use of «soft power», the Americans managed to persuade the Vatican and establish cooperation with the papal legates.
Conclusions: The Panamanian Crisis of 1989, which began with the invasion of the US army in Panama, was finally resolved thanks to the methods of «soft power» that changed the position of the Vatican. As a result, on January 3, 1990, the papal nuncio convinced the former dictator of Panama to voluntarily surrender to the American military and leave the papal nunciature. The Panama crisis of 1989 demonstrates the importance of soft diplomatic methods to prevent further escalation of the conflict.Актуальність дослідження Панамської кризи 1989 року полягає у важливості вивчення причин політичних криз із метою майбутнього запобігання подібних явищ, а також у важливості вивчення шляхів вирішення політичних й дипломатичних криз.
Мета статті: дослідити роль ватиканської дипломатії під час Панамської кризи 1989 року. Досягнення мети дослідження передбачає розкриття наступних завдань: проаналізувати причини Панамської кризи 1989 року; дослідити причини дипломатичного інциденту й роль ватиканських дипломатів під час Панамської кризи; дослідити особливості перемовин між представниками США та Святого Престолу в Панамі 1989-1990 рр.
Результати: Було відзначено, що Панамська криза була наслідком вторгнення армії США у Панаму задля усунення панамського диктатора Мануеля Нор’єги. Встановлено, що Панамська криза 1989 року спровокувала дипломатичний інцидент для ватиканської дипломатії, адже нунцій Святого Престолу надав політичний притулок колишньому диктатору Панами. Це був перший випадок, коли нунціатура Святого Престолу надала офіційний політичний притулок. Окрім того, вперше нунціатуру Святого Престолу оточили військові іноземної країни. Також вперше проти ватиканських дипломатів використовували тактику психологічної війни, а саме рок-музику.
Відзначено, що надання політичного притулку колишньому диктатору Панами спровокувало дипломатичну кризу між США та Ватиканом, яку вдалось вирішити шляхом зміни політики США у відносинах зі Святим Престолом. Внаслідок застосування м’яких методів, так званої «м’якої сили», американцям вдалося переконати Ватикан і налагодити співпрацю з папськими легатами задля вирішення питання Нор’єги.
Висновки: Панамська криза 1989 року, яка розпочалась із вторгнення армії США в Панаму, остаточно була врегульована завдяки методів «м’якої сили», які змінили позицію Ватикану. Як наслідок, 3 січня 1990 року папський нунцій переконав колишнього диктатора Панами добровільно здатися американським військовим і покинути папську нунціатуру. Панамська криза 1989 року демонструє важливість м’яких дипломатичних методів задля запобігання ескалації конфлікту
Онтологічність оригінального авторського значення тексту в біблійній герменевтиці в епоху постмодернізму
Get PDFRelevance. The Protestant branch of Christianity is based on the Reformation postulate of Sola Scriptura. Therefore, for them, the Bible is the authoritative Word of God, which they are guided by to understand the will of God. They believe that it is through the Bible that God gave His revelation to humanity. Therefore, reading the Bible, studying it, interpreting it, and implementing it is the priority task of every believer. When reading the Bible, the believer tries to find one meaning of the text to clarify what the author wanted to convey. However, the postmodern worldview makes corrections in this process, negatively impacting biblical hermeneutics. Proponents of postmodernism argue that God is dead, the author is dead, and the text is missing one of the original authorial meanings of the text. The text is dead, and it can only be revived by the reader, giving it a subjective meaning. And, in such a case, when each reader has their understanding of the text of the Bible, then the Bible loses its authority, the truth becomes relative, and the study of the Bible, in such a case, becomes a hopeless work. The Bible is losing its meaning - to convey God's will to people.
The purpose. To find out the attitude of specialists in biblical hermeneutics regarding the ontology of the original authorial meaning of the text of the Bible. To evaluate the claims of postmodernists regarding the abolition of one authorial meaning of the text and its influence on the interpretation of the Bible.
The results. It has been established that biblical hermeneutics stands on a solid foundation, that there is one single original meaning of the text. This meaning of the text corresponds to the author's intention. In contrast to representatives of postmodernism, who eliminated the content of the text and made it autonomous and independent of the author, supporters of biblical hermeneutics are sure that there is an original, only possible, authorial meaning of the text. In addition, the interpreter can determine the single meaning of the text using the grammatical-historical method.
The conclusions. It was determined that the author's original meaning is present in the text – this is an inviolable postulate of biblical hermeneutics. Therefore, the influence of postmodernism regarding the cancellation of the authorial meaning of the text is recognized as negative, which undermines the value and authority of the Bible.Актуальність. Протестантська гілка християнства базується на реформаторському постулаті Sola Scriptura. Тому для них Біблія являється авторитетним Божим Словом, яким вони керуються, щоб зрозуміти волю Бога. Вони вважають, що саме через Біблію Бог дав Своє одкровення людству, тому читання Біблії, її дослідження, її тлумачення і її виконання являється першочерговою пріоритетною задачею кожного вірянина. Читаючи Біблію, вірянин старається знайти одне значення тексту, щоб чітко вияснити, що хотів передати автор. Але постмодерністський світогляд вносить свої корективи в цей процес, створюючи негативний вплив на біблійну герменевтику. Прихильники постмодернізму стверджують, що Бог помер, автор помер, і в тексті відсутнє одне оригінальне авторське значення тексту. Текст мертвий, і його тільки може оживити читач, надавши йому своє суб’єктивне значення. І, в такому випадку, коли у кожного читача буде своє розуміння тексту Біблії, то Біблія втрачає свою авторитетність, істина стає відносною, і дослідження Біблії, в такому випадку, стає безперспективною працею. Біблія втрачає свій сенс – передати волю Божу людям.
Мета – з’ясувати ставлення спеціалістів в області біблійної герменевтики щодо онтологічності оригінального авторського значення тексту Біблії. Оцінити твердження прихильників постмодернізму щодо скасування одного авторського значення тексту і його впливу на тлумачення Біблії.
Результати. Встановлено, що біблійна герменевтика стоїть на твердому фундаменті, що існує одне єдине оригінальне значення тексту. Це значення тексту відповідає авторському задуму. На противагу представникам постмодернізму, які усунули зміст тексту і зробили його автономним і незалежним від автора, прихильники біблійної герменевтики впевнені, що існує оригінальне, єдино можливе, авторське значення тексту. До того ж таки, тлумач може визначити єдине значення тексту за допомогою граматико-історичного методу
Історія митної справи на українських землях в працях сучасних вітчизняних економістів та юристів (від 2010 р.)
Get PDFSignificance. This article is dedicated to the analysis of the recent years’ publications on the history of customs affairs in Ukraine within the works of contemporary Ukrainian economists and administrative-law scholars. The reason behind this is the emergence of a series of interdisciplinary publications on the topic that should take into account the approaches and achievements of three disciplines – history, law, and economics.
The purpose of the article is to determine the scientific level and interdisciplinary connections of publications fully or partially devoted to the history of customs affairs in Ukraine, authored by representatives of economic and administrative-legal sciences.
The results of the article comprise a critical analysis of the periodization and content of the history of customs affairs in Ukraine published in scientific articles, dissertations, textbooks, and manuals by representatives of economic and administrative-legal sciences. It has been established that the flawed periodization proposed by a group of authors in 2005 was reproduced in the 2010 textbook, and some articles and dissertations uncritically borrowed it from the latter. Many works lack mentions of the customs system on Ukrainian lands that were part of various states since the mid-14th century, as well as references to the Ukrainian People's Republic and the Ukrainian State.
On the other hand, research dedicated to a specific historical period or region has more qualitative content.
The conclusions drawn are that a significant portion of experts in the field of economics and administrative law are largely unfamiliar with the substantial achievements of contemporary Ukrainian historians and historical sources. Consequently, this leads to erroneous claims and large gaps in historical periods. We believe that concise articles attempting to characterize the entire millennia-long history of customs affairs on Ukrainian lands are unproductive. Studies focusing on a specific period or aspect of this issue, as well as research on the history of customs relations in specific regions of our state, have considerably greater value and will contribute to the emergence of new comprehensive works.Актуальність. Статтю присвячено розгляду публікацій останніх років з історії митної справи України у працях сучасних вітчизняних економістів та правознавців-адміністративістів. Це пояснюється тим, що з’явилася низка таких міждисциплінарних публікацій, в яких мають враховуватися підходи і здобутки трьох наук – історії, права та економіки.
Мета статті полягає у з’ясуванні наукового рівня й міждисциплінарних зв’язків публікацій, цілком або частково присвячених історії митної справи України, написаних представниками економічної та адміністративно-правової науки.
Результати статті полягають у критичному розборі періодизації та змісту історії митної справи України, оприлюднених у наукових публікаціях, дисертаційних дослідженнях та підручниках і посібниках представників економічної та адміністративно-правової науки. Встановлено, що хибна періодизація, запропонована колективом авторів у 2005 р., була відтворена у підручнику 2010 р., а з останнього її некритично запозичили автори кількох статей і дисертації. У багатьох працях відсутні згадки про митну систему на українських землях, що з середин XIV ст. входили до складу різних держав, а також про Українську Народну Республіку та Українську Державу.
Натомість якіснішими за змістом є дослідження, присвячені окремому часовому періодові або певному регіону.
Зроблено висновки, що значна частина фахівців у галузі економіки та адміністративного права практично необізнані з солідним доробком сучасних вітчизняних істориків, з історичними джерелами, наслідком чого є хибні твердження та пропуски значних часових періодів. Вважаємо, що невеликі за обсягом статті, в яких автори намагаються охарактеризувати усю багатовікову історію митної справи на українських землях є непродуктивними. Значно вищу цінність мають студії, в яких розглянуто окремий період чи певний аспект даної проблематики, а також дослідження з історії митних відносин у окремій місцевості нашої держави, що сприятиме появі нових синтетичних праць