Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
«Азовський феномен»: чинники формування військового міфу в компаративістиці
The relevance of this article lies in examining the history, ideology, and social role of volunteer units such as "Azov," "Dnipro-1," and "Donbas," which played a crucial role in defending Ukraine during the war in the Donbas. A comparative analysis enables an understanding of their unique organizational structures, symbolism, and combat tactics, as well as how these elements have contributed to shaping collective memory and national identity. In light of the current situation, it is essential to reflect on the contributions of these units and their impact on public life and Ukrainian politics, especially considering attempts by Russian propaganda to discredit them.
The purpose is to identify the comparative features of "Azov" in comparison with the "Dnipro-1" police regiment and the "Donbas" battalion of the National Guard of Ukraine to uncover the reasons behind its military successes and the creation of its military myth.
The research results highlight key elements that contribute to the formation of the military-social myth surrounding the 12th Special Purpose Brigade "Azov" of the National Guard of Ukraine. Comparative analysis with other units reveals shared and distinct patterns, deriving the "formula" of a successful military unit and the factors that shape it.
Conclusions. It has been established that the formation of a military myth around the "Azov" unit is a complex and multifaceted process, influenced by historical, military, sociocultural, and media factors. The historical context, in particular, plays a crucial role by emphasizing the heroism and self-sacrifice of Ukrainian soldiers, thus shaping collective memory and national consciousness. "Azov's" uniqueness also lies in its distinct characteristics – leadership, ideology, traditions, and combat training – which set it apart from other units such as "Donbas" or "Dnipro-1." The media aspect further popularizes Azov's heroic image through cultural products and social networks, helping to scale the perception of Azov as an elite combat unit and highlighting its role in the struggle for the freedom of Ukraine, the Ukrainian nation, and the entire democratic world.Актуальність роботи полягає в дослідженні історії, ідеології та суспільної ролі добровольчих підрозділів, таких як «Азов», «Дніпро-1» і «Донбас», які відіграли важливу роль у захисті України. Компаративний аналіз дозволяє зрозуміти їхні особливості в організації, символізмі та бойовій тактиці, а також те, як ці елементи сприяли формуванню колективної пам'яті та національної ідентичності. У світлі сучасної ситуації важливо осмислити внесок таких підрозділів та їхній вплив на громадське життя і політику України, особливо з огляду на спроби російської пропаганди дискредитувати їх.
Мета – визначити компаративістичні особливості «Азову» в порівнянні з полком поліції «Дніпро-1» та батальйоном Національної гвардії України «Донбас», щоб виявити причини його військових успіхів і створення навколо нього військового міфу.
Результати дослідження позначають ключові елементи, що сприяють формуванню військово-соціального міфу навколо 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Порівняльний аналіз з іншими підрозділами виявляє спільні та відмінні патерни, виводить «формулу» успішного військового підрозділу та чинники його формування.
Висновки. Встановлено, що формування військового міфу в контексті підрозділу «Азов» є складним і багатогранним процесом, зумовленим історичними, військовими, соціокультурними та медійними чинниками. Зокрема, важливу роль відіграє історичний контекст, що підкреслює героїзм і самовідданість українських військових, формуючи колективну пам’ять і національну свідомість. Також унікальність «Азову» полягає в індивідуальних особливостях — лідерстві, ідеології, традиціях і бойовій підготовці, які вирізняють його серед інших підрозділів, таких як «Донбас» чи «Дніпро-1». Медійний аспект популяризує героїчний образ «Азова» через культурні продукти та соціальні мережі та допоміг масштабувати сприйняття «Азова» як елітної бойової одиниці, підкреслюючи його роль у боротьбі за свободу України, української нації та всього демократичного світу
Якісно нова роль жінки-політика загальнодержавного рівня в Україні
A qualitatively new role of a woman politician at the national level in Ukraine in the context of modern socio-political transformations is considered. The processes of emancipation and strengthening of women's participation in the political life of the country are analyzed. Attention is focused on the influence of external and internal factors, such as European integration processes, political reforms, and changes in public consciousness. The role of women in the formation of public policy, their participation in key decision-making and their impact on the socio-economic development of the country is studied. Particular attention is paid to the barriers faced by women politicians, in particular: gender stereotypes, unequal access to resources and limited opportunities for career growth in political structures.
Examples of successful women politicians who have made a significant contribution to political and social changes in Ukraine are given. Initiatives aimed at increasing gender equality in political life are considered separately and recommendations are offered to increase women's participation in political processes and strengthen their positions in public administration.
The relevance of the study is due to the increase in the number of women holding high political positions, as well as changes in the public perception of gender roles and their impact on political processes.
The purpose of the article is to identify the key factors that contribute to increasing women's participation in politics, as well as to analyze their influence on decision-making and public policymaking.
Results. The main factors contributing to the active involvement of women in political activities are identified, in particular, the introduction of gender quotas, support for women's organizations and movements, as well as changing cultural stereotypes. It also analyzes how the presence of women in leadership positions affects political decisions in the fields of social policy, education and healthcare.
The conclusions emphasize that women's active participation in political life contributes to a more balanced and multifaceted approach to public policy-making. This, in turn, leads to a more effective solution to socio-economic problems and contributes to the development of democratic institutions.Розглядається якісно нова роль жінки-політика на загальнодержавному рівні в Україні в умовах сучасних соціально-політичних трансформацій. Проаналізовано процеси емансипації та посилення участі жінок у політичному житті країни. Акцентовано увагу на впливі зовнішніх і внутрішніх факторів, таких як євроінтеграційні процеси, політичні реформи та зміни у суспільній свідомості. Досліджується роль жінок у формуванні державної політики, їхня участь у прийнятті ключових рішень і вплив на соціально-економічний розвиток країни. Особливу увагу приділено бар'єрам, з якими стикаються жінки-політики, зокрема: гендерним стереотипам, нерівному доступу до ресурсів та обмеженим можливостям для кар'єрного зростання в політичних структурах.
Наводяться приклади успішних жінок-політиків, які зробили значний внесок у політичні та соціальні зміни в Україні. Окремо розглядаються ініціативи, спрямовані на підвищення гендерної рівності в політичному житті, і пропонуються рекомендації для розширення участі жінок у політичних процесах та зміцнення їхніх позицій у державному управлінні.
Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості жінок, що обіймають високі політичні посади, а також змінами в суспільному сприйнятті гендерних ролей та їх впливом на політичні процеси.
Мета статті полягає у виявленні ключових факторів, що сприяють підвищенню участі жінок у політиці, а також аналізі їхнього впливу на прийняття рішень та формування державної політики.
Результати. Визначено основні чинники, що сприяють активному залученню жінок до політичної діяльності, зокрема, впровадження гендерних квот, підтримка жіночих організацій та рухів, а також зміна культурних стереотипів. Також проаналізовано, як присутність жінок на керівних посадах впливає на політичні рішення, зокрема, у сферах соціальної політики, освіти та охорони здоров'я.
У висновках підкреслено, що активна участь жінок у політичному житті сприяє більш збалансованому та різносторонньому підходу до формування державної політики. Це, в свою чергу, веде до більш ефективного вирішення соціально-економічних проблем та сприяє розвитку демократичних інститутів
Правові аспекти проблеми Донбасу в контексті самовизначення та права на відокремлення
The full-scale military intervention of the Russian Federation on the territory of Ukraine in 2022 again put the territorial problems of Ukraine on the agenda of international relations and international law. Note that along with Crimea, which is often mentioned by the international community, the issue of Donbas is also relevant for Ukraine. The emergence of the Donbas problem is directly related to the Russian Federation. As a result of Moscow's first indirect and then direct intervention in the east of Ukraine (in Donbas), two new unrecognized states were formed - the Donetsk People's Republic (DPR) and the Luhansk People's Republic (LPR). Later these territories were annexed by Russia. The article examines the quasi-states of the DPR and LPR not recognized by the international community within the framework of the principles of self-determination, secession, and territorial integrity of international law.
The main goal of this study was to determine whether the separatist formations that arose in the east of Ukraine have the right to self-determination and secession, taking into account the international legal principle of the territorial integrity of states.
Process tracking and case study methods were used as research methodology. Cause-and-effect relationships between political processes were established and legal documents were studied. Data collected from history, international law and similar fields have been cited to explore the presented topic.
The main novelty of the study is that the problem of Donbas was assessed taking into account the right to self-determination, the right to secession and the principle of territorial integrity of Ukraine.Повномасштабне військове втручання Російської Федерації на територію України в 2022 році знову поставило територіальні проблеми України на порядок денний міжнародних відносин і міжнародного права. Зауважимо, що поряд із часто згадуваним міжнародним співтовариством Кримом, актуальним для України є й питання Донбасу. Виникнення проблеми Донбасу безпосередньо пов’язане з Російською Федерацією. У результаті спочатку непрямого, а потім прямого втручання Москви на сході України (на Донбасі) утворилися дві нові невизнані держави – Донецька народна республіка (ДНР) і Луганська народна республіка (ЛНР). Пізніше ці території були анексовані Росією. У статті розглянуто невизнані міжнародним співтовариством квазідержави ДНР та ЛНР в рамках принципів самовизначення, сецесії та територіальної цілісності міжнародного права.
Основною метою цього дослідження було визначити, чи мають сепаратистські формування, що виникли на сході України, право на самовизначення та відокремлення враховуючи міжнародний правовий принцип територіальної цілісності держав.
В якості методології дослідження використано методи відстеження процесу та кейс-стаді. Встановлено причинно-наслідкові зв'язки між політичними процесами та досліджено правові документи. Щоб дослідити представлену тему, були цитовані дані, зібрані з історії, міжнародного права та подібних галузей.
Головною новизною дослідження є те, що проблема Донбасу оцінювалася з урахуванням права на самовизначення, права на відокремлення та принципу територіальної цілісності України
Організація віртуального інформаційно-освітнього середовища в процесі дистанційної освіти
Informatization and globalization processes of society form a new educational model, the distance education model. The basis of this model is the world, society, human cognition and the dynamism of education, the idea of transition from "lifelong education" to the principle of "lifelong education". Open and distance education is currently one of the fastest growing forms of education, and its potential impact on all education systems has been appreciated by the development of Internet-based information technologies, especially digital libraries. E-libraries are one of the main sources of information for students, and they contain a large amount of educational information (text, audio and video materials). Therefore, the organization of electronic libraries is very important for easy and quick access to the right information. And electronic libraries make the process of distance education possible. In the article, the development of the distance education process, which is a new direction in education with the application of new technologies, its relevance in modern times, technological models, the importance of technological and personnel infrastructure in the development of library services in the implementation of distance education are studied. At the same time, the directions of the implementation of this process, the role of digital libraries in the formation of the information education environment, and the creation of a teaching methodical base were reflected in the libraries, which are the main information providers of distance education.Процеси інформатизації та глобалізації суспільства формують нову модель освіти – модель дистанційної освіти. Основою цієї моделі є світ, суспільство, людське пізнання та динамізм освіти, ідея переходу від «освіти впродовж життя» до принципу «освіта впродовж життя». Відкрита та дистанційна освіта наразі є однією з форм освіти, яка розвивається найшвидше, і її потенційний вплив на всі освітні системи було оцінено завдяки розвитку інформаційних технологій на основі Інтернету, особливо цифрових бібліотек. Електронні бібліотеки є одним із основних джерел інформації для студентів, вони містять великий обсяг навчальної інформації (текстові, аудіо- та відеоматеріали). Тому організація електронних бібліотек дуже важлива для легкого і швидкого доступу до потрібної інформації. А електронні бібліотеки роблять можливим процес дистанційної освіти. У статті розглядається розвиток дистанційного освітнього процесу, який є новим напрямом в освіті із застосуванням нових технологій, його актуальність у сучасності, технологічні моделі, значення технологічної та кадрової інфраструктури у розвитку бібліотечного обслуговування, вивчається впровадження дистанційної освіти. При цьому напрями реалізації цього процесу, роль електронних бібліотек у формуванні інформаційного освітнього середовища, створення навчально-методичної бази були відображені в бібліотеках, які є основними інформаційними провайдерами дистанційної освіти
Філософія інформаційної війни: морально-етичні проблеми сучасного українського суспільства
Relevance. The relevance of this study is determined by the complex epistemological dynamics of information warfare, which emerges as a phenomenon of contemporary globalized society. This research sheds light on the philosophical and ethical aspects of informational confrontation, emphasizing its ability not only to influence public consciousness but also to transform moral-ethical paradigms. Information manipulation and destructive narratives have become powerful tools that undermine ethical norms and create new conflicts at the level of individual and collective identity.
The purpose. The study aims to identify the main moral and ethical challenges facing Ukrainian society in the context of intense informational pressure.
Results. The study reveals that information warfare, manifested through the dissemination of post-truth and other manipulations, has become a tool of moral relativism, particularly within the Ukrainian context. The impact of destructive informational narratives aimed at modifying national value orientations and weakening the moral autonomy of citizens is assessed. It is found that the application of informational technologies in modern conflicts creates new ethical boundaries and poses a challenge to the traditional ethical concepts that societies rely upon. Patterns of ethical elasticity emerging in response to the need to protect the informational space from aggressive narratives are characterized.
Conclusions. The study emphasizes the need to build new ethical paradigms that can adequately respond to the challenges of the information age. It is established that preserving moral integrity in conditions of hybrid aggression requires media literacy tools that enable citizens to critically assess informational influences. The research substantiates the importance of integrating moral principles into information protection strategies, which will ensure the resilience of national identity.Актуальність проведеного дослідження зумовлена складною епістемологічною динамікою інформаційної війни, яка постає як феномен сучасного глобалізованого суспільства. Це дослідження висвітлює філософсько-етичні аспекти інформаційного протистояння, акцентуючи на його здатності не лише впливати на суспільну свідомість, але й трансформувати морально-етичні парадигми. Інформаційні маніпуляції та деструктивні наративи стали потужним інструментом, що підриває етичні норми й створює нові конфліктні ситуації на рівні індивідуальної та колективної ідентичності.
Метою дослідження є виявлення основних морально-етичних викликів, що стоять перед українським суспільством у контексті інтенсивного інформаційного тиску.
Результати. Виявлено, що інформаційна війна, яка проявляється через поширення постправди та інших маніпуляцій, стає інструментом морального релятивізму, зокрема у контексті української дійсності. Оцінено вплив деструктивних інформаційних наративів, що спрямовані на модифікацію національних ціннісних орієнтирів та послаблення моральної автономії громадян. З’ясовано, що застосування інформаційних технологій у сучасних конфліктах формує нові етичні межі й стає викликом для традиційних етичних концептів, на які спираються суспільства. Охарактеризовано закономірності етичної еластичності, що виникають у відповідь на потребу захисту інформаційного простору від агресивних наративів.
Висновки дослідження підкреслюють необхідність побудови нових етичних парадигм, що здатні адекватно відповідати викликам інформаційної епохи. Встановлено, що для збереження моральної цілісності в умовах гібридної агресії потрібні інструменти медіаграмотності, що дозволяють громадянам критично осмислювати інформаційний вплив. Дослідження обґрунтовує важливість інтеграції моральних принципів у стратегії інформаційного захисту, що забезпечить стійкість національної ідентичності
Вокальна формація «Піккардійська терція» в музично-культурному житті України 1992-2022 рр.: становлення та розвиток
The relevance of the article lies in filling a significant gap in research on the activities of the "Pikkardiyska Tertsia” and offers a comprehensive analysis of their creative path, considers various aspects of the group's influence on Ukrainian musical culture: their contribution to the popularization of a cappella singing and the influence on the formation of musical tastes of several generations of listeners. Since this research is multidimensional and versatile, it can attract the attention of the audience and publicize the aforementioned vocal formation.
The purpose of the article is to highlight the history of the formation and development of the "Pikkardiyska Tertsia” vocal formation, as well as the classification of sources about this group.
Results. The process of the formation and development of the vocal formation "Pikkardiyska Tertsia" in the context of the musical and cultural life of Ukraine from 1992 to 2022 was studied. It was analyzed how this group became a landmark phenomenon in the history of Ukrainian music, significantly raising its quality level, the main creative achievements of "Pikkardiyska Tertsia" were considered, their participation in international festivals and competitions. The contribution of each member of the band to the formation of a unique performance style and their role in the preservation and popularization of the national cultural heritage were considered. The importance of the group in the context of cultural and societal changes that have occurred in the past thirty years has been highlighted. The group’s ability to preserve its unique identity and adapt to the new circumstances was also studied.
The conclusions highlight the significance of the band in the context of the cultural and social changes that have taken place in Ukraine over the past thirty years and explore their ability to adapt to new conditions while maintaining their unique identity. The article also focused on their contribution to the popularization of a cappella singing and influence on the formation of musical tastes of several generations of listeners.Актуальність статті полягає у заповнення значної прогалини досліджень діяльності «Піккардійської терції» й пропонує комплексний аналіз їх творчого шляху, розглядає різні аспекти впливу гурту на українську музичну культуру: їх внесок у популяризацію акапельного співу та вплив на формування музичних смаків кількох поколінь слухачів. Оскільки це дослідження є багатоплановим і різнобічним, то воно зможе привернути до себе увагу читацької аудиторії й зробити розголос вищезазначеної вокальної формації.
Мета статті – висвітлення історії становлення та розвитку вокальної формації «Піккардійська терцію», а також систематизація джерел про даний колектив.
Результати. Досліджено процес становлення та розвитку вокальної формації «Піккардійська терція» в контексті музично-культурного життя України з 1992 по 2022 рр. Проаналізовано як цей гурт став знаковим явищем в історії української музики, значно піднявши її якісний рівень, розглянуто основні творчі досягнення «Піккардійської терції», їх участь у міжнародних фестивалях та конкурсах. Розглянуто внесок кожного учасника гурту у формування унікального стилю виконання та їхню роль у збереженні і популяризації національної культурної спадщини. Підкреслено значення гурту в контексті культурних та соціальних змін, що відбувалися в Україні протягом останніх тридцяти років, та досліджує їхню здатність адаптуватися до нових умов, зберігаючи при цьому свою унікальну ідентичність.
У висновках підкреслено значення гурту в контексті культурних та соціальних змін, що відбувалися в Україні протягом останніх тридцяти років, та досліджено їхню здатність адаптуватися до нових умов, зберігаючи при цьому свою унікальну ідентичність. Також закцентовано на їх внесок у популяризацію акапельного співу та вплив на формування музичних смаків кількох поколінь слухачів
Роль будівельного сектору в економічному розвитку: від теорії до практики
The construction sector plays an important role as one of the main links in the economic development of the country. This sector is indispensable not only in building physical infrastructure, but also in stimulating economic growth, creating new jobs and ensuring social development. The construction sector strengthens both the national economy and local markets and has a significant impact on the well-being of society as a whole. First of all, the construction sector plays an important role in accelerating economic growth. Large infrastructure projects, such as the construction of roads, bridges, railways, water and energy supply, add value to the economy and lead to an increase in the country's gross domestic product (GDP). Such projects also attract foreign and domestic investments, increase economic activity and have a positive impact on other sectors of the economy. In addition, the construction sector plays an important role in creating new jobs. There are wide job opportunities in the construction sector for workers, engineers, architects, manufacturers of building materials and specialists in other fields. This also helps to reduce unemployment, improve the social well-being of the population and stabilize the market in the economy as a whole. The development of the construction sector also leads to the improvement of the country's infrastructure and social conditions. When new residential buildings, shopping centers, office buildings, schools, hospitals and other social facilities are built, these projects improve the quality of life of people and have a positive impact on various economic sectors operating in the country. For example, new roads and transport infrastructure allow for easier commercial activities and faster transportation of goods and services.
The construction sector also encourages the growth of foreign trade and exports. The production of local construction materials and the export of these materials to other countries brings additional income to the economy. In addition, the activities of international construction companies allow for the attraction of foreign investments to the country and the local market to become more active on a global scale.
The article provides comprehensive research on the construction sector and provides references to fundamental scientific works on the theory and practice of this field.Будівельний сектор відіграє важливу роль як одна з основних ланок економічного розвитку країни. Цей сектор є незамінним не лише для розбудови фізичної інфраструктури, але й для стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць та забезпечення соціального розвитку. Будівельний сектор зміцнює національну економіку та місцеві ринки та має значний вплив на добробут суспільства в цілому. Перш за все, будівельний сектор відіграє важливу роль у прискоренні економічного зростання. Великі інфраструктурні проекти, такі як будівництво доріг, мостів, залізниць, водо- та енергопостачання, додають цінність економіці та призводять до збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. Такі проекти також залучають іноземні та внутрішні інвестиції, підвищують економічну активність та позитивно впливають на інші сектори економіки. Крім того, будівельний сектор відіграє важливу роль у створенні нових робочих місць. У будівельному секторі є широкі можливості працевлаштування для робітників, інженерів, архітекторів, виробників будівельних матеріалів та спеціалістів в інших галузях. Це також сприяє зниженню безробіття, підвищенню соціального самопочуття населення та стабілізації ринку в економіці в цілому. Розвиток будівельного сектору також веде до покращення інфраструктури та соціальних умов країни. Коли будуються нові житлові будинки, торгові центри, офісні будівлі, школи, лікарні та інші соціальні об’єкти, ці проекти покращують якість життя людей і позитивно впливають на різні сектори економіки, що працюють в країні. Наприклад, нові дороги та транспортна інфраструктура дозволяють спростити комерційну діяльність і швидше транспортувати товари та послуги.
Будівельний сектор також сприяє зростанню зовнішньої торгівлі та експорту. Виробництво місцевих будівельних матеріалів і експорт цих матеріалів в інші країни приносить економіці додатковий дохід. Крім того, діяльність міжнародних будівельних компаній дозволяє активізувати залучення іноземних інвестицій в країну та локальний ринок у світовому масштабі.
У статті проведено комплексне дослідження будівельної галузі та подано посилання на фундаментальні наукові праці з теорії та практики цієї галузі
Ecological Approach to the Upbringings of Preschool Children
У даній статті розглядаються основоположні засади та практична реалізація екологічного підходу в дошкільній освіті. У дослідженні наголошується на критичній важливості започаткування екологічної освіти в дошкільний період, оскільки цей етап розвитку є важливим вікном для формування екологічної свідомості та базового екологічного мислення дітей. У дослідженні приділено увагу, як емоційні зв'язки з природою у поєднанні зі структурованими освітніми підходами сприяють загальному розвитку дітей та їхній екологічній свідомості. Через аналіз сучасних освітніх практик та теоретичних засад це дослідження демонструє важливість інтеграції екологічної освіти з іншими сферами розвитку в дошкільній освіті.
Отримані результати вказують на те, що успішна екологічна освіта вимагає комплексного підходу, який поєднує пряму взаємодію з природою, навчання на основі гри та освітні стратегії, що відповідають віку. У дослідженні висвітлено важливу роль освітян у впровадженні екологічного підходу та наведено практичні приклади навчальних ігор та занять, які сприяють екологічному навчанню. Крім того, дослідження показує, як інтеграція регіональних компонентів та практичного досвіду покращує розуміння дітьми екологічних концепцій та їх взаємозв'язку зі світом природи.This study examines the fundamental principles and practical implementation of the ecological approach in preschool education. The research emphasizes the critical importance of initiating ecological education during the preschool period, as this developmental stage represents a crucial window for forming children's environmental consciousness and basic ecological thinking. The study investigates how emotional connections with nature, combined with structured educational approaches, contribute to children's overall development and environmental awareness. Through analysis of current educational practices and theoretical frameworks, this research demonstrates the significance of integrating ecological education with other developmental areas in preschool education.
The findings indicate that successful ecological education requires a comprehensive approach that combines direct interaction with nature, play-based learning, and age-appropriate educational strategies. The study highlights the vital role of educators in implementing the ecological approach and presents practical examples of educational games and activities that facilitate environmental learning. Additionally, the research explores how the integration of regional components and practical experiences enhances children's understanding of ecological concepts and their relationship with the natural world
Національна еліта як суб’єкт стратегічного цілепокладання і ціннісної консолідації суспільства
Relevance. The article investigates the role of the national elite as a subject of strategic goal-setting and value consolidation of society under systemic transformations in Ukraine. Given the challenges of democratization, European integration, and Russian armed aggression, the issue of the functional capacity of the ruling stratum is crucial. The prospects for state and political development largely depend on its ability to generate attractive visions of the future and mobilize society for their implementation.
The purpose is to identify the key factors determining the ability of the national elite to produce a holistic strategy of progress, achieve value consensus, and maintain its legitimacy.
Results. Based on the analysis of scientific sources and empirical data on the formation of Ukraine’s political and managerial elite after 1991, the author identifies a number of structural challenges and institutional deformations that hinder the establishment of the national elite as a responsible subject of strategic designing of the future. Among them are the closed recruitment channels, the dominance of big business over public interests, deep ideological and value splits, the lack of ethical standards of public behavior, the weakness of civil control institutions, etc. At the same time, the need for purposeful formation of a new culture of responsible leadership based on professionalism, innovation, and integrity is emphasized. The thesis about the critical importance of the synergy of the national elite and the self-governing political nation for the success of Ukraine’s modernization is substantiated.
Conclusions. To strengthen the strategic subjectivity of the national elite as a driver of modernization, systemic reforms are needed to democratize elite formation mechanisms, de-oligarchize politics, expand social “elevators”, nationalize elites, and activate civil society structures. Equally important is the purposeful formation of a new culture of responsible leadership based on professionalism, integrity, innovation, intolerance to corruption, and focus on the public good.Актуальність. Стаття присвячена дослідженню ролі національної еліти як суб’єкта стратегічного цілепокладання та ціннісної консолідації суспільства в умовах системних трансформацій в Україні. Зважаючи на виклики демократизації, євроінтеграції та збройної агресії РФ, проблема функціональної спроможності керівної верстви набуває виняткової ваги. Адже саме від її здатності генерувати привабливі смисли майбутнього та мобілізувати суспільство на їхню реалізацію значною мірою залежать перспективи державно-політичного розвитку.
Мета статті полягає у виявленні ключових факторів, що визначають здатність національної еліти продукувати цілісну стратегію поступу, досягати ціннісного консенсусу та підтримувати свою легітимність.
Результати. На основі аналізу наукових джерел та емпіричних даних щодо становлення політико-управлінської еліти України після 1991 р. автор виокремлює низку структурних викликів та інституційних деформацій, які перешкоджають утвердженню національної еліти як відповідального суб’єкта стратегічного проектування майбутнього. Серед них: закритість каналів рекрутування, домінування великого бізнесу над суспільними інтересами, глибокі ідейно-ціннісні розколи, брак етичних стандартів публічної поведінки, слабкість інститутів громадянського контролю тощо. Водночас наголошується на потребі цілеспрямованого формування нової культури відповідального лідерства на засадах професіоналізму, інноваційності, доброчесності. Обґрунтовується теза про критичне значення синергії національної еліти та самоврядної політичної нації для успіху модернізації України.
Висновки. Для посилення стратегічної суб’єктності національної еліти як драйвера модернізації необхідні системні реформи демократизації механізмів елітотворення, деолігархізації політики, розширення соціальних «ліфтів», націоналізації еліт, активізації структур громадянського суспільства. Не менш важливим є цілеспрямоване формування нової культури відповідального лідерства на засадах професіоналізму, доброчесності, інноваційності, безкомпромісності до корупції, орієнтації на суспільне благо
Соціологічний моніторинг ефективності комунікації у системі «влада-громадськість» в умовах війни: від теорії до практики
Relevance. In the context of the intensification of manifestations of complex crises, the need for theoretical development and practical implementation of sociological monitoring of the effectiveness of crisis communication in the government-public system, in particular in times of war, is becoming more urgent.
The purpose of the study is to substantiate the feasibility of conducting sociological monitoring of the effectiveness of crisis communication at all levels of its manifestation in the system of “government-public”.
Results. Sociological monitoring of the effectiveness of communication in the government-public system in times of crisis can be defined as a technology of scientific analysis and a way to improve the effectiveness of state crisis management. The implementation of monitoring involves identifying the objects of evaluation, forming a system of indicators, selecting evaluation methods, characterizing the participants in the evaluation, and developing a system of measures to introduce changes in the course of crisis communication. Difficulties in capturing social performance indicators are associated with full/partial duplication of information messages in traditional and digital media, the need to take into account the level of accessibility and trust in different media by the public, and dramatic changes in the nature and intensity of behavioral reactions of communication participants to information.
Conclusions. The optimal set of social indicators for assessing the effectiveness of crisis communication should include economic and communication indicators. Statistical methods should be used to evaluate the first group of indicators, and surveys, content analysis, etc. should be used for the second. Conducting sociological monitoring of the effectiveness of crisis communications in the government-public system will allow to introduce effective feedback mechanisms to adjust the directions of cooperation between the government and the population in times of war.Актуальність. В умовах інтенсифікації проявів комплексних криз актуалізується потреба теоретичної розробки та практичного впровадження соціологічного моніторингу ефективності кризової комунікації у системі «влада-громадськість», зокрема в умовах війни.
Метою дослідження є обґрунтування доцільності проведення соціологічного моніторингу ефективності кризової комунікації на усіх рівнях її прояву у системі «влада-громадськість».
Результати. Соціологічний моніторинг ефективності комунікації у системі «влада-громадськість» в умовах криз може бути визначений як технологія наукового аналізу та спосіб підвищення результативності державного антикризового управління. Таке розуміння сутності соціологічного моніторингу убезпечує реалізацію діагностичної, аналітико-прогностичної, інформаційної та управлінської функцій. Реалізація моніторингу передбачає визначення об’єктів оцінювання, формування системи показників, вибір методів оцінювання, характеристику учасників проведення оцінки, розробку системи заходів по внесенню змін у хід кризової комунікації. Труднощі фіксації соціальних показників ефективності пов’язані з повним/частковим дублювання інформаційних повідомлень у традиційних та цифрових медіа, необхідністю врахування рівня доступності та довіри до різних медіа з боку громадськості, різкими змінами характеру та інтенсивності поведінкових реакцій учасників комунікації на інфоприводи.
Висновки. Оптимальний набор соціальних показників для оцінювання ефективності кризової комунікації має містити економічні та комунікативні показники. Для оцінки першої групи показників слід використовувати статистичні методи, а для другої – опитування, контент-аналіз тощо. Проведення соціологічного моніторингу ефективності кризових комунікацій в системі «влада-громадськість» дозволить запровадити механізми дієвого зворотного зв’язку для здійснення корегування напрямів співпраці влади з населенням в умовах війни