Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Колаборантський характер радянських парамілітарних формувань на заході Україні на завершальному етапі другої світової війни та в перші повоєнні роки в оцінці сучасної української історіографії
Relevance. The large-scale aggression of the Russian Federation against Ukraine, including the temporary occupation of part of our country and the repressions against the local population, necessitates a re-evaluation of domestic historiographical studies on the restoration of Soviet power in Western Ukraine during the final stage of World War II through the lens of collaborationism.
The purpose of the study is to study the collaborationist activities of Soviet paramilitary formations in Western Ukrainian territories during the final stage of World War II and the early postwar years, serving the interests of Stalin's totalitarian regime, through the formulation and exploration of new interdisciplinary issues.
Results. The mentioned formations and their participants cannot be categorized within the conventional understanding of collaborationism and collaborators of that historical period. The reasons, nature, essence, and outcomes of the involvement and combat of some residents of Western Ukraine on the side of Stalin's totalitarian regime – targeting not only members of the OUN-UPA but also primarily the rural Ukrainian civilian population – highlight certain characteristics of collaborationist activity in their actions. These activities were utilized by the repressive-punitive NKVD organs both to provoke interethnic Polish-Ukrainian conflict and to escalate tensions on social and interpersonal levels. An original interdisciplinary interpretation is proposed to examine the causes, nature, and consequences of the participation of some local residents in Soviet extermination battalions as auxiliary structures of the Soviet repressive-punitive organs in their struggle against the Ukrainian national liberation movement. This will be achieved through a critical interpretation of the current contributions of national historiography on the issue of collaborationism.
Conclusions. A comprehensive characterization has been provided of the preliminary findings of contemporary national historiography regarding Soviet paramilitary formations in Western Ukraine during the final stage of World War II and the early postwar years.Актуальність. Широкомасштабна агресія РФ проти України із тимчасовою окупацією частини нашої держави та репресії проти місцевого населення вимагають переглянути напрацювання вітчизняної історіографії відновлення радянської влади на Заході Україні на завершальному етапі Другої світової війни крізь призму концепту колабораціонізму.
Мета дослідження – дослідити колаборантські прояви радянських парамілітарних формувань на західноукраїнських землях на завершальному етапі Другої світової війни та в перші повоєнні роки в інтересах сталінського тоталітарного режиму через постановку та розкриття нової міждисциплінарної проблематики.
Результати. Вказані формування та їхніх учасників не можна віднести до усталеного розуміння колабораціонізму й колаборантів відповідного історичного періоду. Причини, характер, сутність та результати вступу та боротьби частини мешканців західноукраїнського краю на боці сталінського тоталітарного режиму проти не тільки учасників ОУН-УПА, але цивільного, переважно українського, сільського населення, дозволяють виокремлювати у їхній діяльності ознаки колаборантської діяльності, що використовувалися репресивно-каральними органами НКВС, як через провокацію міжнаціонального польсько-українського конфлікту, так і ескалацію протистояння на соціально-побутовому та міжособистісному ґрунті. Пропонується оригінальна міждисциплінарна інтерпретація причин, характеру та наслідків співучасті частини місцевого населення у винищувальних батальйонах як допоміжних структурах радянських репресивно-каральних органів в боротьбі з українським національно-визвольним рухом через критичну інтерпретацію здобутків сучасної вітчизняної історіографії проблематики колабораціонізму.
Висновки. Комплексно охарактеризовано попередні результати вивчення сучасною вітчизняною історіографією радянських парамілітарних формувань на Заході Україні на завершальному етапі Другої світової війни та в перші повоєнні роки
Нові підходи в бізнес-комунікації: роль маркетингу в соціальних медіа у діяльності малого та середнього бізнесу
New approaches in business communication ensure that companies and organizations adapt to the requirements of the modern era and communicate more effectively. These approaches are changing rapidly, especially due to the development of technology, and offer solutions that are suitable for the new challenges faced by enterprises. New approaches in business communication enable companies to create an environment that is more flexible, transparent, more productive, and puts customer satisfaction at the forefront of technology.
First, the use of technology and digital tools increases the speed and effectiveness of communication. Tools like video conferencing, virtual meetings, and customer service chatbots allow businesses to connect with customers and employees more quickly and efficiently. In addition, optimization of work processes through artificial intelligence and automation enables organizations to do more with fewer resources.
Secondly, transparency and open communication are important factors for building trust in the work environment. Organizations create an environment of trust and cooperation by establishing more open and honest relationships with both their employees and customers. Companies provide transparency, especially by disclosing negative and positive feedback, which increases their customer satisfaction.
To develop in effective and efficient way, SMEs should take into consideration modern communication tools between business and worker as well as business and customer. According to the innovations, social media marketing (SMM) has an important role for small and medium-sized businesses. This article discusses how SMM plays an important role in small and medium business operations. It is emphasized that SMM will form the basis of communication today and in the future, and social media platforms are an important tool for establishing direct contact with customers, presenting products and services, receiving feedback, and building brand identity. Next, it details the advertising opportunities of social media platforms, how they can be used to reach target groups, and how analytics and metrics can be used to improve the effectiveness of advertising campaigns. Finally, the article highlights the importance of SMM for small and medium-sized businesses, highlighting that it is an effective approach to get closer to customers, strengthen brand identity and target different customer groups.Нові підходи в бізнес-комунікації забезпечують адаптацію компаній та організацій до вимог сучасності та більш ефективну комунікацію. Ці підходи швидко змінюються, особливо завдяки розвитку технологій, і пропонують рішення, які відповідають новим викликам, з якими стикаються підприємства. Нові підходи до ділової комунікації дозволяють компаніям створювати гнучкіше, прозоріше та продуктивніше середовище, яке ставить задоволеність клієнтів на передній план технологій.
По-перше, використання технологій і цифрових інструментів підвищує швидкість і ефективність спілкування. Такі інструменти, як відеоконференції, віртуальні зустрічі та чат-боти обслуговування клієнтів, дозволяють компаніям швидше та ефективніше спілкуватися з клієнтами та співробітниками. Крім того, оптимізація робочих процесів за допомогою штучного інтелекту та автоматизації дозволяє організаціям робити більше з меншими ресурсами.
По-друге, прозорість і відкрите спілкування є важливими факторами для побудови довіри в робочому середовищі. Організації створюють середовище довіри та співпраці, встановлюючи більш відкриті та чесні стосунки як зі своїми співробітниками, так і з клієнтами. Компанії забезпечують прозорість, особливо шляхом розкриття негативних і позитивних відгуків, що підвищує задоволеність їхніх клієнтів.
Щоб розвиватися ефективним і результативним способом, МСП повинні брати до уваги сучасні інструменти спілкування між бізнесом і працівником, а також бізнесом і клієнтом. Згідно з нововведеннями, важливу роль для малого та середнього бізнесу відіграє маркетинг у соціальних мережах (SMM). У цій статті обговорюється, як SMM відіграє важливу роль у роботі малого та середнього бізнесу. Наголошується, що SMM становитиме основу комунікації сьогодні і в майбутньому, а платформи соціальних мереж є важливим інструментом для встановлення прямого контакту з клієнтами, презентації продуктів і послуг, отримання зворотного зв’язку та побудови ідентичності бренду. Далі в ньому детально описано рекламні можливості платформ соціальних медіа, як їх можна використовувати для охоплення цільових груп і як можна використовувати аналітику та показники для підвищення ефективності рекламних кампаній. Нарешті, стаття підкреслює важливість SMM для малого та середнього бізнесу, підкреслюючи, що це ефективний підхід для наближення до клієнтів, посилення ідентифікації бренду та націлювання на різні групи клієнтів
Особливості виборчих систем провідних країн світу (на прикладі США, Франції та Японії)
Elections are the most common way for citizens to participate in the political life of the country. The electoral process is an integral part of the socio-political life of any democratic state. The main purpose of elections is to legitimize power. With their help, the people empower their representatives to exercise their sovereign rights. Having received legal status as a result of elections, a representative body or official shall exercise the powers provided for by the Constitution or other legislative act. The main task of any electoral system of a democratic state is to ensure the representation of the will of the people and the effective functioning of the entire political system and authorities, regardless of its level. There is no doubt that democracy today is a democracy of parties and that in order to become such for an electoral system, it must turn to a multi-party system. Only in such a context does it make sense to talk about free and alternative elections. On the contrary, a one-party system is unacceptable, even as a theoretical choice in the context of discussing the legal aspects of the electoral process. The problem of choosing an electoral system is usually one of the key issues in the political life of a country, acquiring particular urgency in certain periods. There have been cases when the issue of the country's future electoral system was decided directly by citizens through popular vote. The study and analysis of foreign experience in the field of the electoral process seems relevant and scientifically significant. The problem of transparency of the electoral process as a key element of democracy occupies one of the central places in relations related to the conduct of elections. The article discusses the features and principles of functioning of the electoral systems of the leading countries of the world, such as the USA, France and Japan.Вибори є найпоширенішим способом участі громадян у політичному житті країни. Виборчий процес є невід'ємною частиною суспільно-політичного життя будь-якої демократичної держави. Основна мета виборів – легітимізація влади. З їх допомогою народ наділяє своїх представників повноваженнями здійснювати свої суверенні права. Отримавши в результаті виборів правовий статус, представницький орган або посадова особа здійснює повноваження, передбачені Конституцією чи іншим законодавчим актом. Основним завданням будь-якої виборчої системи демократичної держави є забезпечення волевиявлення народу та ефективного функціонування всієї політичної системи та влади незалежно від її рівня. Немає сумніву, що демократія сьогодні – це демократія партій, і щоб виборча система стала такою, вона повинна перетворитися на багатопартійну систему. Тільки в такому контексті є сенс говорити про вільні й альтернативні вибори. Навпаки, однопартійна система є неприйнятною навіть як теоретичний вибір у контексті обговорення правових аспектів виборчого процесу. Проблема вибору виборчої системи зазвичай є однією з ключових у політичному житті країни, набуваючи в певні періоди особливої гостроти. Відомі випадки, коли питання майбутньої виборчої системи країни вирішувалося безпосередньо громадянами шляхом всенародного голосування. Вивчення та аналіз зарубіжного досвіду у сфері виборчого процесу видається актуальним і науково значущим. Проблема прозорості виборчого процесу як ключового елементу демократії посідає одне з центральних місць у відносинах, пов’язаних з проведенням виборів. У статті розглядаються особливості та принципи функціонування виборчих систем провідних країн світу, таких як США, Франція та Японія
Принципи резильєнтності системи освіти в умовах соціального потрясіння (на прикладі українських шкіл в умовах російсько-української війни)
Relevance. The full-scale military invasion of Russia into Ukraine, which began on February 24, 2022, led to significant changes in the functioning of all social institutions and caused multiple calamities. The crisis caused by the war greatly affected the education system as well. The continuous functioning of the Ukrainian education system requires an in-depth understanding in the framework of the institutional resilience.
Goal. The aim of the article is to determine the principles of resilience of the educational system in the conditions of global social upheavals (on the example of Kharkiv schools in the ongoing Russian-Ukrainian war).
Results. Educational resilience is characterized as the ability of educational systems and participants in the educational process to withstand shocks and stresses, adapt to and recover from them. Indicators of educational resilience are identified. The results of the research conducted by the authors are presented (November 2022 - January 2023; focused group interviews with parents of schoolchildren from the regions of Ukraine most affected by the war (Kharkiv, Donetsk, Luhansk regions); in-depth interviews with representatives of the teaching staff of Kharkiv schools).
Conclusions. Following principles of institutional resilience are formulated: resilient educational institutions quickly make decisions; have strong authoritative leaders; have a pedagogical staff, relationships in which are built on mutual respect, trust, and help; able to organize communication processes despite circumstances and difficulties; able to foresee possible difficulties; have an established system of "teacher-student-parent" interaction; have an established system of internal support for participants in the educational process; make realistic plans and trust in their ability to implement them; believe in the future and see it in a positive way; have a stable; have a stable value system.Актуальність. Повномасштабне вторгнення росії в Україну, розпочате 24 лютого 2022 р., призвело до суттєвих змін у функціонуванні всіх соціальних інститутів, спричинило кризові стани у кожному з них. Викликана війною криза не оминула й систему освіти. Зауважено, що функціонування української системи освіти вимагає поглибленого розуміння ключових рушійних механізмів і процесів, базових принципів резильєнтності.
Мета. Встановлено, що метою статті є визначення принципів резильєнтності освітньої системи в умовах глобальних соціальних потрясінь (на прикладі шкіл м. Харкова в умовах російсько-української війни).
Результати. Освітню резильєнтність охарактеризовано як здатність освітніх систем та учасників освітнього процесу протистояти потрясінням і стресам, адаптуватися до них і відновлюватися після них. Виявлено індикатори освітньої резильєнтності. Презентовано результати дослідження, проведеного авторами (листопад 2022 – січень 2023; фокусовані групові інтерв’ю з батьками українських школярів з регіонів України, які є найбільш постраждалими від війни (Харківська, Донецька, Луганська області); глибинні інтерв’ю з представниками педагогічного складу харківських шкіл).
Висновки. Сформульовані принципи освітньої резильєнтності, з’ясовано, що резильєнтні заклади освіти: швидко приймають рішення; мають сильних авторитетних керівників; мають педагогічний склад, стосунки в якому будуються на взаємній повазі, довірі, допомозі; здатні організувати комунікаційні процеси попри обставини і труднощі; здатні передбачити можливі труднощі; мають налагоджену систему взаємодії «вчителі-учні-батьки»; мають налагоджену систему внутрішньої підтримки учасників освітнього процесу; будують реалістичні плани та вірять у власну здатність їх реалізувати; вірять у майбутнє та бачать його у позитивному ключі; мають стійку систему цінностей
Необхідні умови критичного мислення
Relevance. The endeavour to generalise conceptual definitions of critical thinking from the corpus of scientific literature faces challenges due to the diverse emphases placed by scholars across different disciplines and approaches. Such diversity leads to definitions that are too expansive and lack detail regarding the essential qualities of this cognitive process. Additionally, the propensity of numerous researchers to rely on intuitive perceptions, combined with ongoing discussions surrounding the concept’s core elements, exacerbates the challenge of formulating clear, concise definitions.
The purpose. This research aims to clarify the phenomenon of critical thinking amidst the existence of numerous, often conflicting interpretations. Specifically, it aims to propose an alternative to the broad definitions commonly accepted, which tend to classify any effective thinking as critical thinking. Furthermore, this investigation delves into the historical development and objectives of the critical thinking movement.
Results. Through the examination of definitions from distinguished scholars such as John Dewey, Peter Facione, Robert Ennis, and John McPeck, as well as an analysis of the critical thinking phenomenon itself, this study identifies the essential conditions for critical thinking. The research posits that critical thinking meets three fundamental criteria, each individually necessary and collectively sufficient, to classify certain forms of thought as critical. These criteria encompass the pursuit of rationality characteristics, including objectivity, reasonableness, accuracy, and efficiency; the incorporation of a metacognitive component; and the utilisation of thinking methods and strategies that are accessible to a diverse audience.
Conclusions. By contrasting this framework with alternative perspectives, the study articulates distinct benchmarks for differentiating critical thinking from other forms of thought. This delineation is particularly valuable in both scholarly and educational contexts, facilitating a deeper understanding of the parallels and distinctions between ‘critical thinking’ and related concepts.Актуальність даного дослідження викликана відсутністю в сучасній науковій літературі консенсусу щодо визначення критичного мислення. Спроби узагальнити наявні дефініції критичного мислення зіштовхуються з тим, що представники різних наукових дисциплін та підходів роблять акцент на відмінних аспектах критичного мислення, часто спираючись при цьому скоріше на інтуїтивні уявлення, ніж на результати обґрунтованого дослідження. Тривають активні дебати не тільки щодо різних аспектів критичного мислення, але і щодо його сутнісних рис.
Мета даного дослідження полягає в тому, щоб прояснити феномен критичного мислення в контексті наявності його численних та суперечливих визначень. Зокрема, у дослідженні робиться спроба запропонувати альтернативу надто загальним тлумаченням критичного мислення, які, не наводячи в своїх дефініціях конкретики, пропонують вважати критичним мисленням будь-який прояв вдалого мислення. Також при розгляді піднятих питань в цьому дослідженні взято до уваги не тільки концептуальну, але й історичну конкретність терміну «критичне мислення», аналізуючи специфіку появи та розвитку руху критичного мислення.
Результати дослідження полягають в тому, що завдяки аналізу визначень критичного мислення, у тому числі тих, що були надані у роботах Джона Дьюї, Пітера Фесіона, Роберта Енніса та Джона Макпека, а також в результаті ретельного дослідження самого феномену, який позначають ці дефініції, в статті було визначено необхідні умови критичного мислення. Дослідження виявило, що критичне мислення втілюється в життя завдяки трьом умовам, кожна з яких окремо є необхідною умовою, а всі вони у сукупності є достатньою умовою для даного типу мислення: по-перше, критичне мислення прагне втілити такі характеристики раціональності, як об’єктивність, обґрунтованість, точність та ефективність; по-друге, воно включає в себе метакогнітивний компонент; по-третє, критичне мислення використовує мисленнєві процедури, які доступні широкому колу осіб.
Висновки даного дослідження полягають в тому, що, у порівнянні з альтернативними поглядами, запропоноване у статті розуміння надає чіткі критерії, щоб відрізнити критичне мислення від інших типів мислення. Показано, що результати даного дослідження можуть бути цінними як у дослідницьких, так і в освітніх цілях, зокрема для з’ясування спільності та відмінностей між терміном «критичне мислення» і спорідненими термінами
Трансформація освітнього середовища в епоху цифрової революції: філософський підхід
Relevance. The relevance of the article lies in the necessity to understand and adapt the educational environment to the challenges arising from the digital revolution. With the rapid development of technologies, educational institutions are faced with the need to rethink their teaching methods and curricula. The article proposes a philosophical approach to considering the transformation of the educational environment in the context of the digital age. The research highlights key aspects of the changes occurring in the field of education due to the increasing influence of technologies. Specifically, the article examines the impact of the digital revolution on changing approaches to organizing the learning process, the role of teachers and students, as well as the principles of curriculum development. The aim is to implement a philosophical approach to the transformation of the educational environment in the era of the digital revolution.
Based on the conducted research, it is established that the digital revolution significantly alters perceptions of education, necessitating the implementation of innovative approaches and tools in the learning process. The analysis results also show that successful adaptation of the educational environment to the digital age requires a comprehensive approach that combines technological, pedagogical, and philosophical aspects. However, the research also identified challenges related to unequal access to digital technologies among students and teachers. For example, some student groups may have limited access to the internet or modern devices, creating inequalities in learning opportunities.
The conclusions of the article underscore the necessity for continuous improvement of the educational process and active implementation of innovative technologies in pedagogical practice. It is noted that only through the combination of technological progress with a deep understanding of the philosophical principles of education can effective transformation of the educational environment in the era of the digital revolution be achieved.Актуальність статті полягає в необхідності розуміння та адаптації освітнього середовища до викликів, що виникають у зв'язку з цифровою революцією. У зв'язку зі стрімким розвитком технологій, освітні інституції стикаються з потребою переосмислення своїх методів навчання та навчальних програм. Стаття пропонує філософський підхід до розгляду трансформації освітнього середовища в контексті цифрової епохи. Дослідження висвітлює ключові аспекти перетворень, що відбуваються у сфері освіти через зростання впливу технологій. Зокрема, стаття розглядає вплив цифрової революції на зміну підходів до організації навчального процесу, роль тьютора та здобувача освіти, а також принципи побудови навчальних програм.
Мета полягає у впровадженні філософського підходу для трансформації освітнього середовища в епоху цифрової революції.
На основі проведеного дослідження встановлено, що цифрова революція значно змінює уявлення про освіту, викликаючи необхідність впровадження новаторських підходів та інструментів у навчальний процес.
Результати аналізу також показують, що успішна адаптація освітнього середовища до цифрової епохи потребує комплексного підходу, що поєднує технологічні, педагогічні та філософські аспекти. Проте дослідження також виявили, що існують виклики, пов'язані з нерівним доступом до цифрових технологій серед здобувачів освіти та тьюторів. Наприклад, деякі групи здобувачів освіти можуть мати обмежений доступ до інтернету або сучасних пристроїв, що створює нерівності в можливостях навчання. Крім того, виникає питання професійної підготовки тьюторів для ефективного використання цифрових технологій у навчальному процесі.
Висновки статті підкреслюють необхідність постійного вдосконалення освітнього процесу та активного впровадження інноваційних технологій у педагогічну практику. Відзначається, що лише через поєднання технологічного прогресу з глибоким розумінням філософських принципів освіти можливо досягти ефективної трансформації освітнього середовища в епоху цифрової революції
Конституційно-правові основи архівної справи в Азербайджані
In order to reorganize and expand the archive work during the period of independence, the President of the Republic of Azerbaijan, Heydar Aliyev, established the National Archives Department by Decree No. 816 on December 2, 2002. This decree opened up new opportunities for the systematization of archival activities in the republic, while devoting attention to archival work and accelerating the strengthening of the material and technical base of archival departments. This decree is intended to meet the information needs of the management bodies of archives and archival materials, departments and organizations, to carry out scientific research by scientists of the country and foreign countries, to prepare scientific works and teaching aids, to prepare mass media materials, including radio and television programs, includes provision of one or another direction requests of local and foreign citizens who need archival materials. However, the importance and place of archives in the scientific and cultural progress of the republic was determined. In order to reshape the composition of the state archive department and build its material and technical base, specific tasks were set before the relevant management bodies. The authority to implement the state policy in the direction of archival work in the republic was entrusted to the newly established National Archives Department of the Republic of Azerbaijan. On September 27, 2003, President Heydar Aliyev signed the Decree No. 934 and approved the "Regulation on the National Archives Administration of the Republic of Azerbaijan". The statute defines the role, functions and powers of the National Archives Office in accordance with the archival policy of the country.З метою реорганізації та розширення архівної справи в період незалежності, Президент Азербайджанської Республіки Гейдар Алієв Указом № 816 від 2 грудня 2002 року заснував Національне архівне управління. Цим указом було відкрито відкриває нові можливості для систематизації архівної діяльності в республіці, приділяючи увагу архівній справі та прискорюючи зміцнення матеріально-технічної бази архівних підрозділів. Цей наказ призначено для забезпечення інформаційних потреб органів управління архівами та архівними матеріалами, відомств і організацій, проведення наукових досліджень вченими країни та зарубіжних країн, підготовки наукових праць і навчально-методичних посібників, підготовки матеріалів для засобів масової інформації, у тому числі радіо- та телевізійних програм, передбачає забезпечення тих чи інших напрямків запитів місцевих та іноземних громадян, які потребують архівних матеріалів. Проте значення і місце архівів у науковому і культурному прогресі республіки визначилося. З метою переформування складу державного архівного відділу, розбудови його матеріально-технічної бази перед відповідними органами управління були поставлені конкретні завдання. Повноваження щодо реалізації державної політики в галузі архівної справи в республіці було покладено на новостворене Національне архівне управління Азербайджанської Республіки. 27 вересня 2003 року Президент Гейдар Алієв підписав Указ № 934 і затвердив «Положення про Національне архівне управління Азербайджанської Республіки». Статут визначає роль, функції та повноваження Національного архівного управління відповідно до архівної політики країни
Традиційні та електронні інформаційні ресурси національного архівного управління Азербайджанської республіки
Archive service organizations of the Republic of Azerbaijan are scientific research centers where valuable documents are collected and preserved to study the rich history of our nation. The archival service, which is one of the main areas of activity of independent Azerbaijan, has a wide network. Today, 7 republic state archives, their 15 branches, as well as the state archives of the Nakhchivan Autonomous Republic and 56 districts operate in our country. These archives, which include the most diverse fields of science, culture and social life, contain 3.5 million paper-based administrative works on 18 thousand funds, documents consisting of up to 100 thousand works of science, culture, literature and art figures on more than 800 funds, over 140 thousand scientific and technical documents, about 400 thousand photos, 50 thousand film and photo documents consisting of more than one storage unit are protected. In this context, general analyzes were conducted in the article, and information was provided about traditional and electronic information resources.
The National Archives Department of the Republic of Azerbaijan is a central executive authority that participates in the formulation of state policy in the field of archival work and ensures its implementation.
The legislative basis of the archive service in the independent Republic of Azerbaijan is the Law of the Republic of Azerbaijan "On the National Archive Fund" adopted in June 1999. The law regulates archival activity in our country, defines the principles of its management, and the duties of the state in the field of archival work.
The scientific-information library of the National Archives Department of the Republic of Azerbaijan is a central specialized repository of books, newspapers, and other publications on archival studies, documentary studies, and various fields of science. The main users of the MAI scientific-information library are employees of the department and state archives, local and foreign research scientists and masters who conduct scientific research in various fields, especially Azerbaijan. The main activity direction of the scientific information library is to provide analytical information for scientific research. We can mention the scientific works of Asgar Rasulov, Fakhreddin Jafarov, Mammad Aliyev, Eynulla Musayev among the researchers conducting research in the field of archival work, which directly had a positive effect on the development of document-information resources in the field of archival work in our country.Архівні служби Азербайджанської Республіки є науково-дослідними центрами, де збираються та зберігаються цінні документи для вивчення багатої історії нашого народу. Архівна служба, яка є одним з основних напрямків діяльності незалежного Азербайджану, має широку мережу. Сьогодні в нашій країні функціонують 7 республіканських державних архівів, 15 їх філій, а також державні архіви Нахічеванської Автономної Республіки та 56 районів. Ці архіви, що охоплюють найрізноманітніші галузі науки, культури та суспільного життя, містять 3,5 млн. паперових адміністративних праць на 18 тис. фондів, документи, що складають до 100 тис. творів діячів науки, культури, літератури і мистецтва на понад Охороняється 800 фондів, понад 140 тис. науково-технічних документів, близько 400 тис. фото, 50 тис. кіно- та фотодокументів, які складаються з більш ніж однієї одиниці зберігання. У цьому контексті в статті проведено загальний аналіз, подано інформацію про традиційні та електронні інформаційні ресурси.
Національне архівне управління Азербайджанської Республіки є центральним органом виконавчої влади, який бере участь у формуванні державної політики в галузі архівної справи та забезпечує її реалізацію.
Законодавчою основою архівної служби в незалежній Азербайджанській Республіці є Закон Азербайджанської Республіки «Про Національний архівний фонд», прийнятий у червні 1999 року. Закон регулює архівну діяльність в нашій країні, визначає принципи її управління, а також обов'язки держави в галузі архівної справи.
Науково-інформаційна бібліотека Національного архівного управління Азербайджанської Республіки є центральним спеціалізованим сховищем книг, газет та інших видань з архівознавства, документознавства та різних галузей науки. Основними користувачами науково-інформаційної бібліотеки МАІ є співробітники кафедри та державних архівів, вітчизняні та іноземні науковці та магістри, які проводять наукові дослідження в різних областях, особливо в Азербайджані. Основним напрямком діяльності науково-інформаційної бібліотеки є надання аналітичної інформації для наукових досліджень. Серед дослідників, які проводять дослідження в галузі архівної справи, можна відзначити наукові праці Асгара Расулова, Фахреддіна Джафарова, Мамеда Алієва, Ейнулли Мусаєва, що безпосередньо позитивно вплинуло на розвиток документно-інформаційних ресурсів у сфері архівної справи в нашій країні
Особливості ведення дипломатичних переговорів
Relevance. The study of the peculiarities of diplomatic negotiations is relevant given the need to take into account national specifics and study the historical consequences of previous diplomatic negotiations or individual rounds, in order to carefully prepare for them and achieve the desired result. The treaty group cannot fully control the negotiation process, but is able to make the most of opportunities for success. Diplomatic negotiations help to establish and maintain the best diplomatic relations between countries. Diplomatic negotiations are based on the concept of cooperation: the desire to maintain relations, taking into account the interests of their own country.
The purpose of the study is to determine the features of diplomatic negotiations. The following research methods were used in the study: formal-logical, structural-functional, contextual analysis, logical and others, which allowed to comprehensively investigate the problematic issues of the research topic.
The following results were obtained in the course of the research: the specifics of conducting diplomatic negotiations were determined; the peculiarities of conducting diplomatic negotiations to achieve peace are determined; the influence of social media on conducting diplomatic negotiations is determined.
In the course of the study, the following conclusions were made: Diplomatic negotiations play an important role in resolving issues and resolving conflicts. Diplomatic negotiations as a process have 3 consecutive phases: the commitment phase; content phase; coordination phase. An important role in strengthening the legitimacy and universalization of the final instrument is played by the method of concluding the agreements reached.
Diplomatic negotiations for peace have their own specifics, generated by the presence of conflict and the aggressive nature of the parties. There are three stages in establishing a peace process: preliminary negotiations or preliminary dialogue, mediation and direct negotiations. As a result of such negotiations, a partial or complete, ideal or imperfect settlement is achieved. Some negotiations can also fail.
The current level of digitalization involves the involvement of social media in the negotiation process.Актуальність. Дослідження особливостей ведення дипломатичних переговорів є актуальним із огляду на необхідність врахування національної специфіки та вивчення історичних наслідків попередніх дипломатичних переговорів або окремих раундів, щоб ретельно підготуватися до їх проведення та досягти бажаного результату. Договірна група не може повністю контролювати процес переговорів, але здатна максимально використовувати можливості для успіху. Дипломатичні переговори сприяють встановленню та підтримці найкращих дипломатичних відносин між країнами. Ведення дипломатичних переговорів ґрунтується на понятті співпраці: бажанні зберегти стосунки, враховуючи інтереси власної країни.
Метою дослідження є визначення особливостей ведення дипломатичних переговорів. У дослідженні застосовано наступні методи дослідження: формально-логічний, структурно-функціональний, контекстний аналіз, логічний та інші, які дозволили комплексно та всебічно дослідити проблемні питання досліджуваної теми.
У процесі дослідження отримано такі результати: визначено специфіку проведення дипломатичних переговорів; визначено особливості ведення дипломатичних переговорів щодо досягнення миру; визначено вплив соціальних меді на ведення дипломатичних переговорів.
У ході дослідження зроблені наступні висновки: Дипломатичні переговори відіграють важливу роль у вирішення питань та врегулюванні конфліктів. Дипломатичні переговори як процес мають 3 послідовні фази: фаза зобов'язань; фаза змісту; фаза узгодження. Важливу роль у зміцненні легітимності та універсалізації остаточного інструменту відіграє спосіб завершення укладення досягнутих угод.
Дипломатичні переговори для досягнення миру мають власну специфіку, породжену наявністю конфлікту та агресивного характеру сторін. Виділено три етапи встановлення мирного процесу: попередні переговори або попередній діалог, посередництво та безпосередні переговори. У результаті таких переговорів досягається часткове чи повне, ідеальне чи недосконале врегулювання. Певні переговори також можуть закінчитися невдачею.
Наразі сучасний рівень діджиталізації передбачає залучення соціальних медіа у переговорних процесах
Війна в Україні: порівняльний аналіз емоційної тональності Telegram-каналів і традиційних ЗМІ
Relevance: In the context of Russia's full-scale war against Ukraine, the media plays a crucial role in shaping public opinion and constructing emotional reality. The growing popularity of Telegram channels alongside traditional media necessitates a study of the specifics of their impact on the audience, particularly through the emotional tone of messages.
The purpose of this study is a comparative analysis of emotional tone and narratives in leading Ukrainian online publications («Ukrainska Pravda», «Dzerkalo Tyzhnia») and the popular Telegram channel «Ukraine Online: News | Politics» in the context of covering the war in Ukraine. The study covers two periods: October 2021 – February 2022 (before the invasion) and February-May 2024 (after the invasion).
Results: It was established that after February 24, 2022, there is a significant increase in the share of negatively colored publications in all the studied media, especially in topics directly related to hostilities. Differences in the use of information sources, emotional vocabulary, and visual materials between traditional media and the Telegram channel were revealed. It has been proven that the Telegram channel «Ukraine Online» demonstrates a more pronounced emotionality, a tendency to unofficial sources and hate speech. It has been established that the emotional tone of media messages changes depending on the topic, period, and type of media.
Conclusions: Mediatization significantly affects the institutions of power, civil society, political participation, and communication in Ukraine. Emotional tone is an important tool for constructing the image of war and influencing public consciousness. The study confirms that emotions play a key role in shaping public opinion and political behavior, especially in times of war, making them an integral part of cognitive processes.Актуальність: В умовах повномасштабної війни Росії проти України, медіа відіграють ключову роль у формуванні суспільної думки та конструюванні емоційної реальності. Зростання популярності Telegram-каналів поряд із традиційними ЗМІ зумовлює необхідність дослідження особливостей їхнього впливу на аудиторію, зокрема, через емоційну тональність повідомлень.
Метою дослідження є порівняльний аналіз емоційної тональності та наративів у провідних українських інтернет-виданнях («Українська правда», «Дзеркало тижня») та популярному Telegram-каналі «Україна Online: Новини | Політика» у контексті висвітлення війни в Україні. Дослідження охоплює два періоди: жовтень 2021 – лютий 2022 (до вторгнення) та лютий-травень 2024 (після вторгнення).
Результати. Встановлено, що після 24 лютого 2022 року спостерігається значне зростання частки негативно забарвлених публікацій у всіх досліджуваних медіа, особливо у темах, безпосередньо пов'язаних із бойовими діями. Виявлено відмінності у використанні джерел інформації, емоційної лексики та візуальних матеріалів між традиційними ЗМІ та Telegram-каналом. Доведено, що Telegram-канал «Україна Online» демонструє більш виражену емоційність, схильність до неофіційних джерел та мови ворожнечі. Встановлено, що емоційна тональність медіаповідомлень змінюється залежно від теми, періоду та типу медіа.
Висновки. Медіатизація суттєво впливає на інститути влади, громадянське суспільство, політичну участь та комунікацію в Україні. Емоційна тональність є важливим інструментом конструювання образу війни та впливу на суспільну свідомість. Дослідження підтверджує, що емоції відіграють ключову роль у формуванні суспільної думки та політичної поведінки, особливо в умовах війни, що робить їх невід'ємною частиною когнітивних процесів