Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Агросфера як онтологічний об'єкт та теоретичний конструкт постнекласичної науки
Get PDFRelevance. Nowadays, the agrosphere is one of the most important components of the Earth's geographical envelope. The special ontological (existential) position of the agrosphere makes it relevant to determine its status in the context of the geographical envelope as an ontological object and to reveal the peculiarities of constructing knowledge about this object on the basis of post-non-classical rationality, which includes such generalized, abstract, human-centered knowledge in the general scientific and philosophical worldviews.
Results. The ontological and theoretical status of the agrosphere makes it a meta-scientific category, and not just a category of agrarian sciences, giving it a philosophical character, allowing us to consider the agrosphere not only as a sphere where biologically determined production is unfolding, but also as the foundation of civilization development. The multicomponent structure of the agrosphere requires it to be viewed as a socio-natural and human-centered system.
The purpose of the article is to establish the ontological status of the agrosphere, which is theoretically reflected in designing a new concept of it based on post-non-classical scientific rationality.
Conclusions. The study of the agrosphere on the basis of post-non-classical science and philosophy provides cultural meaning to scientific knowledge about it, rendering it not only of applied and specific scientific value, but also conveying meaning in life. Nowadays, there is no single theory of the agrosphere and no generally accepted definition of it. The ontological status of the agrosphere, which is reflected in the consensus post-non-classical theoretical construct, is built on the basis of requirements and reflects the direction of noospheric development.Актуальність. У наш час агросфера виступає одним з найважливіших компонентів географічної оболонки Землі. Особливе онтологічне (буттєве) положення агросфери робить актуальним визначення її статусу в контексті географічної оболонки як онтологічного об’єкту та розкриття особливостей конструювання знання про цей об’єкт на підставі постнекласичної раціональності, що включає таке узагальнене, абстрактне, людиноспрямоване знання в загальнонаукову та філософську картини світу.
Мета статті – визначення онтологічного статусу агросфери, який знаходить теоретичне відображення у конструюванні нового знання про неї на підставі постнекласичної наукової раціональності.
Результати дослідження. Онтологічний і теоретичний статус агросфери роблять її метанауковою категорією, а не лише категорією аграрних наук, надають філософічності, дозволяють розглядати агросферу не тільки як сферу, де розгортається біологічно обумовлене виробництво, але й як фундамент розвитку цивілізації. Багатокомпонентна будова агросфери ставить вимогу розглядати її як соціоприродну систему з людиноцентричною спрямованістю.
Висновки. Дослідження агросфери на базі постнекласичної науки та філософії надає знанню про неї культурологічного сенсу, робить його таким, що має не лише прикладне і конкретно-науково значення, але й містить життєві смисли. Наразі не існує єдиної теорії агросфери і навіть загальноприйнятого її визначення. Онтологічний статус агросфери, який відображається у консенсуальному постнекласичному теоретичному конструкті, будується на підставі вимог та відображає спрямованість ноосферного розвитку
Агентство США з міжнародного розвитку: стратегія та напрями діяльності в Україні (1992–2024)
Get PDFThe relevance of the topic is explained by the significant contribution made by the United States Agency for International Development (USAID) to the development of democracy, civil society, market economy and healthcare in Ukraine, as well as the lack of research on this issue.
The purpose of the article is to clarify the strategy, goals, areas and features of USAID's activities in Ukraine during 1992–2024.
Results. It was found that the strategic goal of the Agency's activities is a democratic and economically developed Ukraine, united around Western values, which is one of the foundations of an integral, strong and peaceful Europe. About 100 USAID programs in four main areas of the Agency's activities in Ukraine were analyzed: economics, politics and society, healthcare, and humanitarian aid.
Conclusions. The current USAID Cooperation Strategy is based on the idea that the European aspirations, democratic progress, and future prosperity and sovereignty of Ukraine are only achievable if the corruption problem is solved, the impacts of Russian aggression are mitigated, democratic governance is strengthened, and market-driven economic growth is sustainable. For more than 30 years of its activity in Ukraine, USAID has implemented more than 50 programs that contributed to the development of democratic governance, civil society, independent media, and also supported the fight against corruption, and the protection of human rights. The Agency has made significant contribution to promoting the development of market economy and healthcare, as well as to the social protection of the most vulnerable people. Today, the Agency is implementing more than 40 programs in Ukraine, among which the most important are those related to overcoming the negative consequences of the full-scale war (restoration of the energy system, food security, humanitarian aid to victims, etc.).Актуальність теми пояснюється тим вагомим внеском, який зробило Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в розвиток демократії, громадянського суспільства, ринкової економіки та охорони здоров’я в Україні, а також відсутністю досліджень з цієї проблематики.
Метою статті є з’ясування стратегії, цілей, напрямів та особливостей діяльності USAID в Україні протягом 1992–2024 рр.
Результати. На основі аналізу базових документів з’ясовано, що стратегічною метою діяльності Агентства є демократична та економічно розвинена Україна, об’єднана навколо західних цінностей, що є однією з основ цілісної, сильної та мирної Європи. Опрацювавши близько 100 минулих та сучасних програм USAID, виокремлено та охарактеризовано головні напрями діяльності Агенства в Україні: економічний та суспільно-політичний, а також ті, що пов’язані з охороною здоров’я та наданням гуманітарної допомоги.
Висновки. В основі поточної Стратегії співробітництва USAID лежить ідея, згідно якої європейські прагнення, демократичний поступ, майбутній добробут і суверенітет України можуть бути забезпечені лише за умови вирішення проблеми корупції, пом’якшення наслідків російської агресії, а також досягнення сталого економічного зростання на ринкових засадах. За більш ніж 30 років своєї діяльності в Україні USAID реалізувало понад 50 програм, що сприяли розвитку демократичного врядування, громадянського суспільства, незалежних медіа, а також підтримували боротьбу з корупцією та захист прав людини. Агентство зробило суттєвий внесок у сприяння розвитку ринкової економіки та сфери охорони здоров’я, а також у соціальний захист найбільш уразливих верств населення. Сьогодні USAID реалізує в Україні понад 40 поточних програм, серед яких особливо важливими є ті, що пов’язані з подоланням негативних наслідків повномасштабної війни (відновлення енергосистеми, продовольча безпека, гуманітарна допомога постраждалим тощо)
Народи Кавказу в роки Другої світової війни: від військового полону до легіонів
Get PDFHistorical works during the Second World War explored the exploits of heroes and the thorny path to victory. Over the past 30 years, historiography has undergone significant changes; scientists have begun to explore previously unexplored controversial issues of history. This article examines one of the pressing and little-studied problems of the Second World War - the problem of prisoners of war. Every war ends in human losses, including the capture of citizens and military personnel. Prisoners of war during the Second World War and their thorny path are one of the actual problems of modern historiography. The fate of prisoners of war and their collaboration with Nazi Germany was one of the taboo issues in Soviet historiography. The study examines the features of captivity and the conditions of detention of Soviet prisoners of war and their cooperation with Nazi Germany. The work examines the historical background and reasons for the cooperation of prisoners of war with Germany. This work is devoted to studying the fate of Caucasian prisoners of war during the Second World War. The focus is on the tragic story of tens of thousands of people who were captured by the Wehrmacht. Difficult moving conditions, lack of food and medical care, repressive measures by the German authorities are the object of study of such a controversial problem. The article examines the reasons for Caucasians joining the ranks of the Wehrmacht, their goals and conditions of service. Studying the issue of Caucasian prisoners of war and their forced cooperation with Nazi Germany during the Second World War allows us to deeply understand the tragic consequences of the war for the Caucasian peoples.В історичних працях періоду Другої світової війни досліджувалися подвиги героїв та тернистий шлях до перемоги. За останні 30 років історіографія зазнала значної зміни, вченими стали досліджуватися невивчені раніше суперечливі питання історії. У цій статті розглядається одна з актуальних та маловивчених проблем Другої світової війни – проблема військовополонених. Кожна війна закінчується людськими втратами, зокрема й полоненням громадян, і військових. Військовополонені періоду Другої світової війни та їх тернистий шлях є однією з актуалізованих проблем сучасної історіографії. Доля військовополонених та їх співробітництво з гітлерівською Німеччиною було одним із табуйованих питань у радянській історіографії. У дослідженні розглядаються особливості полону та умови утримання радянських військовополонених та їхня співпраця з гітлерівською Німеччиною. У роботі вивчені історичні передумови та причини співпраці військовополонених із Німеччиною. Ця робота присвячена вивченню долі кавказьких військовополонених у роки Другої світової війни. У центрі уваги трагічна історія десятків тисяч людей, які потрапили у полон до вермахту. Тяжкі умови переїзду, відсутність їжі та медичної допомоги, репресивні заходи з боку німецької влади є об'єктом дослідження такої суперечливої проблеми. У статті розглянуто причини вступу кавказців до лав вермахту, їх цілі та умови служби. Вивчення питання кавказьких військовополонених та їх вимушене співробітництво з гітлерівською Німеччиною у роки Другої світової війни дозволяє глибоко зрозуміти трагічні наслідки війни для кавказьких народів
Папа Александр VI Борджіа: уроки правління
Get PDFThe papacy is an institution of great hierarchical authority in the Catholic Church, which is administered by the pope for the establishment of a college of cardinals with the power to judge, consecrate and initiate. Increased criticism of the papacy, political and social changes at the turn of the 15th-16th centuries, and the moral crisis of the clergy initiated the Reformation, which essentially demarcated the spheres of activity of the papacy, which flowed into the minds of the believers. A significant driver of this accelerated process, as shown in the statistics, was the way of life, management style, and the flight marketing activities of Pope Alexander VI. The purpose of this article is to discredit the cult of specialness of the popes and the great hierarchy of the Vatican during the mid- and pre-reformation period.
The relevance of the article is indicated by the appearance and introduction of new scientific sources and historiographical materials about the situation and the negative influx of the Catholic religious elite not only in Europe, but on other continents . The subject of the article was the life and activity of two representatives of the Borjia clan - Rodrigo himself and his daughter Lucrezia, who significantly helped her father’s political and marketing ambitions. This aspect of the problematics of history lessons is lost to the pontificate of Alexander VI. The person of Pope Alexander Borjia is super talkative. In the minds of the participants, they have acquired in themselves honors and vadas: intelligence, enlightenment, irresponsible passions, generosity and cruelty, suspicion and approachability, frankness and approachability. The article evaluates the pope's marketing infusion on political platforms in Italy, with the help of Lucrezia, selecting names that correspond to the pope's current political ambitions. The authors of the article, historically and historically, adopted the method of historical psychology in order to give a real and objective assessment of the thoughts and actions of their characters.Папство – це інститут вищого ієрархічного панування в католицькій церкві, який здійснюється папою за сприяння колегії кардиналів у виконанні влади судити, освячувати та навчати. Посилення критики папства, викликане політичними та соціальними змінами на переломі XV-XVI століть, моральна криза духовенства ініціювали Реформацію, яка суттєво обмежила сфери діяльності папства, його вплив на розум віруючих. Значним чинником прискорення цього процесу, як показано у статті, послужив спосіб життя, стиль управління, і навіть деякі політмаркетингові дії папи римського Александра VI. Метою статті є розвінчання культу особистості пап та вищої ієрархії Ватикану середньовіччя та передреформаційного періоду.
Актуальність статті визначається появою та введенням у науковий обіг нових джерел та історіографічних матеріалів про ситуацію та негативний вплив католицької релігійної верхівки не тільки у Європі, а й на інших континентах. Об’єктом статті послужило життя та діяльність двох представників клану Борджіа – самого Родріго та його дочки Лукреції, яка значною мірою допомагала батькові у здійсненні його політичних та маркетингових амбіцій. Цей аспект проблематики уроків історії понтифікату Александра VI залишається нішевим. Особа Папи Александра Борджіа суперечлива. На думку сучасників він поєднував у собі чесноти та вади: розум, освіченість, невгамовні пристрасті, великодушність і жорстокість, підозрілість і поступливість, відкритість і підступність. У статті оцінено маркетинговий вплив дій папи на політику Італії через Лукрецію, якій він добирав наречених, які відповідали актуальним амбіціям понтифіка. Автори статті, використовуючи сучасні джерела, обрали метод історичної психології, щоб дати реальну та об’єктивну оцінку думок та дій своїх персонажів
Концепція «Новоросії» на тлі ранньомодерних експансіоністських доктрин Московії та просторових уявлень українських еліт
Get PDFRelevance. The article is a pioneer research related to the correlation between the ideological conception of “New Russia” and previous Russian expansionist doctrines directing to the Ukrainian Steppe.
The purpose is to investigate the genetic roots of the “New Russia” conception in the early modern interpretations of the Muscovite expansion.
Metodology. The conceptual strategy of the research bases on the historicism principle, contextual analysis and comparative methods.
Results. The main novelty of research is to argue that “New Russia” conception which was founded in the 1830-1840 have no genetic precursors in early modern approach to explain Muscovite claims to the Steppe zone situated near the traditional Ukrainian lands. Until nineteenth century the Muscovite elites did not interpret the territory of imaginary “New Russia” as a natural part of “tsar patrimony” and did not use the “patrimony theory”. The ideological arrogation of the region began on the base of other arguments. on the official documentation level (tsar and Senate acts, diplomatic correspondence) the Muscovites recognized it as a territory of Zaporozhian Host including the Black Sea littoral. Moreover, In the second half of the eighteenth century the Muscovy interpret this territory as a Little Russia.
Conclusions. Ideological conception of “New Russia” was an artificial even regarding the Russian intellectual tradition, did not reflect continuity of the argumentation related to the spatial claims during the early modern age. Having emerged in the 1830-1840 “New Russia” conception started the new approaches to the imagining of the territory of the contemporary East and South Ukraine. The results of the research make it possible to revise existing stereotypes concerning the civilizational nature of a number of historic regions and to disprove a conception regarding the historic motivation of contemporary Russian territorial claims.У статті досліджується проблема інтелектуальних перегуків між концепцією «Новоросії» та попередніми російськими експансіоністськими доктринами.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні ступеня закоріненості концепції «Новоросії» в ранньомодерних поясненнях російської експансії на українські землі.
Методологія дослідження охоплює методи контекстуального аналізу, компаравістики, деконструкції текстів, історико-генетичний.
Наукова новизна дослідження полягає насамперед у доведенні того, що концепція Новоросії», яка з’явилася в 30-40-х рр. ХІХ ст., не має прямих генетичних попередників у ранньомодерних російських обґрунтуваннях «історичних прав» на відповідну частину української території.
Результати. Територія, яку штучно підводять під означення «Новоросія», до ХІХ ст. не розглядалася в Московській державі / Російській імперії під кутом конструювання для неї опції природного компонента «царської отчини». Ідеологічне привласнення регіону відбувалося на принципово інших засадах, ніж це пізніше прописали в концепції «Новоросії». Більше того, на рівні царських грамот визнавалася належність території, включно з Чорноморським узбережжям, до просторового виміру Війська Запорозького. У другій половині XVIII ст. російські еліти послідовно розглядали цю територію як органічну складову Малої Росії. На обшири умоглядної «Новоросії» не поширювали династичну теорію. Не розробляли і спеціальних ідеологічних конструкцій.
Висновки. Ідеологічна концепція «Новоросії» була штучним витвором навіть для російської інтелектуальної традиції, не відображала спадкоємність обґрунтування просторових претензій у її звичному полі з ранньомодерних часів. На рівні уявлень та ідей опрацювання концепції започатковувало цілком нові підходи до маркування території сучасних Південної та Східної України
Зв'язок аксіологічного та матеріально-економічного аспекту у соціально-філософських поглядах Фрідріха Ніцше
Get PDF
The relevance of the analysis of the economic aspect of the socio-philosophical views of Friedrich Nietzsche lies in the possibility of expanding modern ideas about the peculiarities of the functioning of society as a whole and at certain stages of its historical development.
The results are presented in the analysis of some socio-philosophical ideas of Friedrich Nietzsche, which are related to issues, and connected to the material and economic sphere of society. Emphasis is placed on the fact, that Friedrich Nietzsche himself preferred to consider material and economic issues from a value point of view. Therefore, it is the axiological problematic, that connects the material and Nietzsche's economic views of with his general philosophical concept. The article also analyses the ratio of rational and irrational elements as important for understanding the Nietzschean style of philosophizing.
The purpose of this article is: Analysis of the issue of distribution of material goods as an element of Nietzsche's socio-philosophical views in the context of axiological and epistemological problems.
In the context of the goals and objectives of this work, the main research methods are axiological, extrapolation, comparative and problem-subject methods.
The main conclusion of the work is that Friedrich Nietzsche, solving issues related to the material life of society, tries to do so based not only on an irrational approach, which is the basis of his general philosophical concept. It is revealed that the philosopher recognizes the importance of reason and objective factors in the economic sphere of society. Such a double position of Nietzsche can be interpreted as a positive step in the development of Western philosophy towards the formation of a non-classical and post-classical philosophical paradigm.
It is proved that Friedrich Nietzsche's desire to subordinate material and economic relations to spiritual and valuable principles of human existence should be considered a positive and productive idea.
The influence of Nietzsche's philosophy in its positive aspects on the development of modern socio-philosophical knowledge is evaluated. Namely, it is stated that some Nietzsche's judgments can contribute to the development and deepening of the humanistic approach to the understanding of contemporary social problems.Актуальність аналізу економічного аспекту соціально-філософських поглядів Фрідріха Ніцше полягає в можливості розширення сучасних уявлень про особливості функціонування суспільства в цілому й на певних етапах його історичного розвитку.
Результати викладені в аналізі деяких соціально-філософських ідей Фрідріха Ніцше, що мають відношення до питань пов’язаних з матеріально-економічної сферою буття суспільства. Робиться акцент на тому, що сам Фрідріх Ніцше волів розглядати матеріально-економічні питання під ціннісним кутом зору. Отже саме аксіологічна проблематика пов’язує матеріально-економічні погляди Фрідріха Ніцше з його загально філософською концепцією. Також аналізується співвідношення елементів раціонального та ірраціонального як важливих для розуміння ніцшеанського стилю філософствування.
Метою даної статті є аналіз питання розподілу матеріальних благ як елемента соціально-філософських поглядів Фрідріха Ніцше в контексті аксіологічних та гносеологічних проблем.
В контексті цілей і завдань даної роботи, основними дослідницькими методами є аксіологічний, компаративний, проблемно-предметний метод, метод екстраполяції.
Основний висновок роботи полягає в тому, що Фрідріх Ніцше, розв’язуючи питання які пов’язані з матеріальним життям суспільства, намагається це робити спираючись не лише на ірраціональний підхід, який є основою його загально філософської концепції. Виявлено, що філософ визнає значення розуму й об'єктивних факторів в економічній сфері життя суспільства. Встановлено, що така неоднозначна позиція Фрідріха Ніцше може бути інтерпретована як позитивний крок розвитку західної філософії в бік формування некласичної та постнекласичної філософської парадигми.
Доведено, що позитивною та продуктивною ідеєю Фрідріха Ніцше слід вважати його прагнення підпорядкувати матеріальні та економічні відносини духовним та ціннісним принципам людського буття.
Оцінено вплив філософії Фрідріха Ніцше в своїх позитивних аспектах на розвиток сучасного соціально-філософського знання. А саме зазначено, що деякі судження Фрідріха Ніцше можуть сприяти розвитку та поглибленню гуманістичного підходу до осягнення суспільних проблем сучасності
Реконструкція співвідношення філософського та наукового знання у викладі Г. І. Челпанова та Б. О. Кістяківського
Get PDFActuality of theme. The turn of the XIX-XX centuries. was marked by the crisis of the scientific knowledge paradigm available at that time, which some philosophers perceived as the "bankruptcy of science", which influenced the emergence of skeptical attitudes in scientific circles. If at the beginning of the 19th century experimental science actively produced unique results and made epoch-making discoveries that changed the perception of the world, society and man, then already at the end of the same century doubts arose about the omnipotence of science. The apparent redundancy of the obtained empirical data caused an unprecedented branching of directions and disciplines, which once again emphasized the inability of scientific knowledge to comprehensively describe the world in which man lives. At the same time, the question of such a science, which would unite the rest of the sciences, providing them with a conceptual justification, became relevant once again.
The aim of the article. On the example of the work of two Ukrainian philosophers - B.O. Kistiakivskyi and G.I. Chelpanov, to reveal the main trends of changing the topic of scientific discourse and clarify the problematic connections between the natural sciences and the spiritual sciences and attempts to emancipate special branches of science.
Research results. In the process of reconstruction of the ratio of philosophical and scientific knowledge in the presentation of G.I. Chelpanova and B.O. Kistiakivskyi, used primary sources of scientists and works of Ukrainian researchers. In the course of the analysis, the specifics of their approaches to philosophical and scientific knowledge are revealed, where we see the involvement of Western European and American experience by scientists.
Conclusions. As a result of the conducted research, we come to the conclusion that in the views of B.O. Kistyakivskyi's belief in the need to distinguish between social philosophy and social sciences can be traced, and in the philosophical teaching of G.I. Chelpanova – theories of cognition and psychology. The common motive of the philosophizing of both authors was an emphasis on the importance of developing and implementing scientific methodology.Актуальність. Рубіж ХІХ-ХХ ст. ознаменувався кризою наявної на той час парадигми наукового знання, яке деякі філософи сприйняли як «банкрутство науки», що вплинуло на появу скептичних настроїв в наукових колах. Якщо на початку ХІХ ст. експериментальна наука активно продукувала унікальні результати і здійснювала епохальні відкриття, які змінювали уявлення про світ, суспільство та людину, то вже наприкінці того ж самого століття виникли сумніви у всесильності науки. Видима надмірність отриманих емпіричних даних зумовили небачену раніше розгалуженість напрямів та дисциплін, що вкотре підкреслювало неспроможність наукового знання вичерпно описати світ, в якому живе людина. Разом з тим, вкотре актуальним стало питання про таку науку, яка би об’єднувала решту наук, надаючи їм концептуальне обґрунтування.
Мета. На прикладі творчості двох українських філософів – Б.О. Кістяківського та Г.І. Челпанова, виявити основні тенденції зміни тематики наукового дискурсу та з’ясувати проблематичні зв’язки природничих наук з науками про дух та спроби емансипації спеціальних галузей наук.
Результати. В процесі реконструкції співвідношення філософського та наукового знання у викладі Г.І. Челпанова та Б.О. Кістяківського, використані першоджерела вчених та праці українських дослідників. В ході аналізу розкривається специфіка їхніх підходів до філософського та наукового знання, де бачимо залучення вченими західноєвропейського та американського досвіду.
Висновки. В результаті проведеного дослідження приходимо до висновку, що у поглядах Б.О. Кістяківського простежується переконання в необхідності розмежування соціальної філософії та соціальних наук, а у філософському вченні Г.І. Челпанова – теорії пізнання та психології. Спільним мотивом філософування обох авторів був акцент на важливості розробки та впровадження наукової методології
Сучасні підходи та межі гуманітарної дипломатії
Get PDFThe purpose of the article is a comprehensive study of the definitions of "humanitarian diplomacy" and a quantitative and qualitative analysis of the scientific views outlined from the scientometric data base in order to determine thematic clusters and connections by key words.
Relevance. Humanitarian diplomacy has often conflicting interpretations based on different contexts and goals. In the conditions of modern global challenges, the understanding of various aspects of humanitarian diplomacy is of great importance for the development of effective strategies of international cooperation, response to humanitarian crises, and definition of the range of subjects.
Results. The article identifies two main approaches to understanding humanitarian diplomacy. First, humanitarian diplomacy is considered as a tool for achieving foreign policy goals and national interests, which is the result of the classical understanding of the concept of diplomacy. This approach emphasizes state strategy and international relations, where diplomacy acts as a tool for managing foreign policy and protecting national interests. Second, humanitarian diplomacy is considered as a communicative act, which is designed to stimulate humanitarian actions. This approach defines humanitarian diplomacy as a way to promote humanitarian goals, promote the protection of human rights, and address global problems such as poverty, hunger, conflict, and other human suffering. The difference in these approaches is also reflected in the goals of the subjects of humanitarian diplomacy: a diplomat (an official representative of the state) protects national interests, while delegates of non-governmental organizations represent the interests of vulnerable categories of the population and work for the benefit of humanity. In addition, the article analyzes the interrelationships of key terms in scientific articles, which allows identifying subject clusters and determining the main directions of research in the field of international relations and humanitarian diplomacy.
Conclusions. The article provide better understanding of two important aspects of the spectrum of humanitarian diplomacy: the effectiveness of humanitarian actions in the context of global challenges, and the role in building the country's image and the achievement of national interests. The obtained results emphasize the importance of diplomatic efforts of state and non-state actors in solving humanitarian problems and indicate potential directions for further research in this area.Метою статті є комплексне дослідження дефініцій «гуманітарна дипломатія» та кількісно-якісний аналіз наукових розвідок окресленої з наукометричної бази для визначення тематичних кластерів та зав'язків за ключовими словами.
Актуальність. Гуманітарна дипломатія має часто протилежне тлумачення, виходячи з різних контекстів та цілей. В умовах сучасних глобальних викликів, розуміння різних аспектів гуманітарної дипломатії має велике значення для розвитку ефективних стратегій міжнародного співробітництва, реагування на гуманітарні кризи, визначення кола суб’єктів.
Результати. У статті визначено два основних підходи до розуміння гуманітарної дипломатії. По-перше, розглядається гуманітарна дипломатія як інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей та національних інтересів, що є результатом класичного розуміння поняття дипломатії. Цей підхід акцентує на державній стратегії та міжнародних відносинах, де дипломатія виступає як інструмент управління зовнішньополітичною політикою та захисту національних інтересів. По-друге, гуманітарна дипломатія розглядається як комунікативний акт, який покликаний стимулювати гуманітарні дії. Цей підхід визначає гуманітарну дипломатію як спосіб сприяння гуманітарним цілям, сприяння захисту прав людини та вирішенню глобальних проблем, таких як бідність, голод, конфлікти та інші людські страждання. Різниця в цих підходах також відображається в цілях суб’єктів гуманітарної дипломатії: дипломат (офіційний представник держави) захищає національні інтереси, тоді як делегати неурядових організацій представляють інтереси вразливих категорій населення та працюють на благо людства. Крім того, у статті проведено аналіз взаємозв'язків ключових термінів у наукових статтях, що дозволяє ідентифікувати кластери тематики та визначити основні напрямки досліджень у галузі міжнародних відносин та гуманітарної дипломатії.
Висновки. У підсумку, стаття дозволяє краще розуміти дві важливі аспекти спектру гуманітарної дипломатії: ефективність гуманітарних дій в контексті глобальних викликів роль в розбудові іміджа країни та досягнення національних інтересів. Отримані результати наголошують на значенні дипломатичних зусиль державних та недержавних акторів у вирішенні гуманітарних проблем та вказують на потенційні напрямки подальших досліджень у цій області
Організації азербайджанської діаспори та стратегічні напрями їх діяльності
Get PDFThe power of diasporas usually begins with the first wave of emigration, when people leave their homeland and settle in other countries. As a result, the community of people who preserve their culture, language, customs and traditions is expanding.
During this time, the diaspora believed that extensive networks and a social structure were being formed. Members of the diaspora often use connections with their homeland, for example, through charitable organizations, cultural exchanges or entrepreneurship.
An important part of the formation of the diaspora is its influence on the socio-political situation both at home and in the countryside. The Diaspora can actively influence politics, change, education and culture both in its homeland and abroad. Thus, supporting the diaspora is a long–term process that includes many aspects, such as socio-cultural adaptation, preservation and transfer of cultural heritage, maintaining connections and networks, and active influence on socio-political life.
The relevance of this article is due to the significant contribution of the Azerbaijani diaspora to various spheres of public life, both inside and outside the country.
The purpose of this study is to analyze the strategic directions of the Azerbaijani diaspora and the mechanisms of their application to strengthen ties with the motherland, preserve and promote cultural heritage, as well as protect the interests of fellow citizens abroad. The article examines the role of the diaspora in the economic, cultural and political development of Azerbaijan, as well as its impact on socio-political processes.
The results of the study. The Azerbaijani diaspora arose in different periods of time, starting from the 19th century. It consists of various groups of migrants and refugees who left Azerbaijan due to political conflicts, economic crisis, wars and other difficult circumstances.
The largest communities of the Azerbaijani diaspora have been formed in different periods and are located in countries such as Turkey, Iran, Germany, USA, France, Great Britain, Canada, Israel, Georgia, Ukraine, etc.
This information allows us to conclude about the enormous potential of the Azerbaijani diaspora in realizing national interests and further development of the country.Влада діаспор зазвичай починається з першої хвилі еміграції, коли люди залишають свою батьківщину і осідають в інших країнах. В результаті цього розширюється спільнота людей, які зберігають свою культуру, мову, звичаї і традиції.
Протягом цього часу вважалось, що діаспорою формуються розгалужені мережі і соціальна структура. Члени діаспори часто використовують зв'язки зі своєю батьківщиною, наприклад, через благодійні організації, культурні обміни або підприємництво.
Важливою частиною становлення діаспори є її вплив на суспільно-політичну ситуацію як на батьківщині, так і в заміському проживанні. Діаспора може активно впливати на політику, зміни, освіту і культуру як у своїй батьківщині, так і за її межами. Таким чином, підтримується діаспора – це тривалий процес, який включає в себе безліч аспектів, таких як соціокультурна адаптація, збереження і передача культурної спадщини, підтримання зв'язків і мереж, активний вплив на суспільно-політичне життя.
Актуальність цієї статті обумовлена значним внеском азербайджанської діаспори в різні сфери суспільного життя, як всередині країни, так і за її межами.
Метою даного дослідження є аналіз стратегічних напрямків діяльності азербайджанської діаспори і механізмів їх застосування для зміцнення зв'язків з Батьківщиною, збереження і просування культурної спадщини, а також захисту інтересів співгромадян за кордоном. У статті розглядається роль діаспори в економічному, культурному та політичному розвитку Азербайджану, а також її вплив на суспільно-політичні процеси.
Результати дослідження. Азербайджанська діаспора виникла в різні періоди часу, починаючи з XIX століття. Вона складається з різних груп мігрантів і біженців, які покинули Азербайджан через політичні конфлікти, економічну кризу, війни та інші складні обставини.
Найбільші спільноти азербайджанської діаспори сформувалися в різні періоди і знаходяться в таких країнах, як Туреччина, Іран, Німеччина, США, Франція, Великобританія, Канада, Ізраїль, Грузія, Україна та ін.
Дана інформація дозволяє зробити висновки про величезний потенціал азербайджанської діаспори в реалізації загальнонаціональних інтересів і подальшому розвитку країни
Особливості формування множинної ідентичності в умовах російсько-української війни
Get PDFThe topicality of the topic is due to the fact that war for any society is a bifurcation point in which society changes at different levels. These changes are clearly manifested in the aspect of the transformation of identities. The problem has become acutely relevant for Ukrainian society, part of which until 2014 had a diffuse identity.
The purpose of the article is to investigate the peculiarities of the construction of a multiple identity in the conditions of the modern Russian-Ukrainian war, taking into account its existential dimension and the importance of the civilizational choice of our country.
The results of the study are aimed at considering the problem of identity in its conflictual projection, starting with the identification of an individual as a member of a certain community and his personal self-identification. The author aims to both define identity and harmonize its various perspectives (national, religious, linguistic, etc.), especially emphasizing the functioning of this category in the context of russia's military aggression against Ukraine, which gives the problem a special existential significance.
Conclusions. In Ukrainian society, under the influence of Russian aggression, the blurred identity that previously belonged to a part of society is disappearing. Changes in identity are most representatively manifested at the level of national identity. The Ukrainian collective identity (and not an ethnic community, but a political nation) is clearly manifested here, which the survey results capture, especially after the full-scale invasion of 2022. Ukrainian national identity is representatively represented through virtual identity, as evidenced by the relevant markers. As for cultural identity, positive changes are also recorded here (switching to the Ukrainian language as the main language of communication, rejection of Russian cultural products and visits to the churches of the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate). At the same time, rapid changes at the level of self-identification of an individual often lead to a fragmented identity, different aspects of which are inconsistent (or even conflicting), which destroys the integrity of the individual and threatens conflicts for society.Актуальність теми обумовлена тим, що війна для будь-якого суспільства є точкою біфуркації, в якій соціум змінюється на різних рівнях. Ці зміни виразно проявляються в аспекті трансформації ідентичностей. Проблема стала гостроактуальною для українського суспільства, частина якого до 2014 року мала дифузну ідентичність.
Мета статті ‒ дослідити особливості конструювання множинної ідентичності в умовах сучасної російсько-української війни, враховуючи її екзистенційний вимір і важливість цивілізаційного вибору нашої країни.
Результати дослідження спрямовані на те, аби розглянути проблему ідентичності в її конфліктній проекції, починаючи з ідентифікації особистості як члена якоїсь певної спільноти та її особистої самоідентифікації. Автор ставить на меті як визначення ідентичності, так і гармонізацію різних її ракурсів (національного, релігійного, мовного тощо), особливо акцентуючи функціонування цієї категорії в контексті воєнної агресії росії проти України, що надає проблемі особливої екзистенціальної значущості.
Висновки. В українському суспільстві під впливом російської агресії зникає розмита ідентичність, притаманна раніше частині соціуму. Зміни ідентичності найбільш репрезентативно виявляються на рівні національної ідентичності. Тут виразно проявляється українська колективна ідентичність (причому мається на увазі не етнічна спільнота, а політична нація), що фіксують результати опитування, особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року. Українська національна ідентичність представлена і через віртуальну ідентичність, про що свідчать відповідні маркери. Щодо культурної ідентичності, то тут також фіксуються позитивні зміни (перехід на українську мову як основну мову спілкування, відмова від російського культурного продукту та відвідування храмів Української Православної Церкви (Московського патріархату). Водночас швидкі зміни на рівні самоідентифікації індивіда нерідко призводять до фрагментованої ідентичності, різні аспекти якої є неузгодженими (або навіть конфліктними), що руйнує цілісність особистості й загрожує конфліктами для соціуму