Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Розкриття потенціалу метакогнітивного підходу до управління в прикордонних дослідженнях
Full text linkThe research employs the meta-cognitive management approach towards border studies and applies it to the current state of border research. The meta-cognitive management was developed at the Caucasus Laboratory of Geopolitical Modelling at Caucasus International University, and it involves a comprehensive interdisciplinary analysis, identifying and understanding the cognitive factors contributing to the complexity of borders, and effectively leveraging previously untapped material and intangible resources. Special emphasis is made on exploring the psychological dimension of borders and the development of cognitive approaches, which form the basis for the metacognitive management process. The significance of psychological aspects in border studies is emphasized, highlighting the importance of factors such as perceptions, identity, memory, fear, and practices of othering in shaping border dynamics.
The article discusses cognitive approaches to the study of boundaries, stressing that borders as constructs (political, social, cultural, etc.) are too complex to be properly analyzed and understood from the perspective of a single discipline. While border studies are recognized as interdisciplinary, the psychological aspects remain insufficiently integrated into these studies. Understanding these psychological aspects provides valuable insights into the motivations behind border-related behaviors, practices, policies, and conflicts.
A significant component of this study is the relationship between borders, conflicts, and peace processes. Territorial disputes, ethnic divisions, and resource competition frequently result in border conflicts, while borders can also serve as focal points for cross-border cooperation and peacebuilding initiatives. The article demonstrates the trend of viewing borders not just as barriers and restrictions, but increasingly as resources and corridors of opportunities for people living in border regions and engaging in cross-border activities and mobility.У дослідженні використовується метакогнітивний підхід управління до вивчення кордонів і застосовується до сучасного стану дослідження кордонів. Метакогнітивне управління було розроблено в Кавказькій лабораторії геополітичного моделювання Кавказького міжнародного університету і включає всебічний міждисциплінарний аналіз, виявлення та розуміння когнітивних факторів, що сприяють складності кордонів, а також ефективне використання раніше невикористаних матеріальних і нематеріальних ресурсів. Особлива увага приділяється вивченню психологічного виміру кордонів та розвитку когнітивних підходів, які складають основу процесу метакогнітивного управління. Наголошується на важливості психологічних аспектів у дослідженнях кордонів, підкреслюється важливість таких факторів, як сприйняття, ідентичність, пам'ять, страх та практики іншування, у формуванні динаміки кордонів.
У статті розглядаються когнітивні підходи до вивчення кордонів, наголошується, що кордони як конструкти (політичні, соціальні, культурні тощо) є надто складними, щоб їх можна було належним чином проаналізувати та зрозуміти з точки зору окремої дисципліни. У той час як прикордонні дослідження визнаються міждисциплінарними, психологічні аспекти залишаються недостатньо інтегрованими в ці дослідження. Розуміння цих психологічних аспектів дає цінну інформацію про мотивацію поведінки, практики, політики та конфліктів, пов'язані з кордонами.
Важливою складовою цього дослідження є взаємозв'язок між кордонами, конфліктами та мирними процесами. Територіальні суперечки, етнічні розбіжності та конкуренція за ресурси часто призводять до прикордонних конфліктів, тоді як кордони також можуть слугувати координаційними центрами для транскордонного співробітництва та ініціатив з розбудови миру. Стаття демонструє тенденцію розглядання кордонів не лише як бар'єрів та обмежень, а дедалі частіше як ресурсів та коридорів можливостей для людей, які проживають у прикордонних регіонах та займаються транскордонною діяльністю та мобільністю
Роль електронних ресурсів у діловому середовищі та економіці
Full text linkThe most important problem facing humanity in the modern era is the informatization of science, education, production, and business areas of society, and the immediate provision of the most operative information and innovations. The influence of the practical application of the new achievements of scientific and technical progress on the development of relations between people and society and between countries and peoples is increasing day by day. Information has had an undeniable role in the formation of social relations in every society in all periods of history. Like other means of communication, libraries have always had a great role in the collection, preservation, distribution and delivery of information to the society.
The formation of the information environment in our country coincides with the 90s of the 20th century. Due to the development of the market economy and commercial structures, the newly created business organizations began to need information and analysis to make more effective decisions. Therefore, commercial companies and libraries began to emerge, striving for active cooperation with those business institutions. Due to the continued increase in the number of business structures in our country, the topic "activity of libraries in the field of business environment formation in the Republic of Azerbaijan" is always a relevant topic.
Among the types of activities carried out in the direction of building an information society in our republic in the last decade, the organization and management of library-bibliography and information work, along with traditional work methods in providing information to readers, the use of modern technologies has become the priority direction of our state's policy in the field of library work. - the scope of economic information users has expanded, the demand for local, foreign and periodical socio-economic literature, which is important in solving the daily economic problems of not only experts in the economic field, but also various scientific and experimental fields of activity and a wide population, has increased.
In this regard, the formation of new subject directions in socio-economic information resources, the creation of various socio-economic information masses, the noticeable dispersion of information, the rapid obsolescence of many information sources, new (electronic) documents, bibliographic and factual information resources, in large volumes creation of periodicals, various information, manuals, official documents, practical and other socio-economic literature, new advertising elements, etc. such radical changes have taken place.Найважливішою проблемою, яка стоїть перед людством у сучасну епоху є інформатизація науки, освіти, виробництва, бізнесу, сфер життя суспільства, негайне забезпечення максимально оперативною інформацією та інноваціями. З кожним днем посилюється вплив практичного застосування нових досягнень науково-технічного прогресу на розвиток відносин між людьми і суспільством, між країнами і народами. Інформація відігравала беззаперечну роль у формуванні соціальних відносин у кожному суспільстві в усі періоди історії. Як й інші засоби комунікації, бібліотеки завжди відігравали важливу роль у зборі, збереженні, поширенні та донесенні інформації суспільству. Формування інформаційного середовища в нашій країні припадає на 90-ті роки ХХ ст. У зв’язку з розвитком ринкової економіки та комерційних структур новостворені бізнес-організації почали потребувати інформації та аналізу для прийняття більш ефективних рішень. Тому почали виникати комерційні товариства та бібліотеки, які прагнули до активної співпраці з цими господарськими установами. У зв'язку з постійним збільшенням кількості бізнес-структур в нашій країні, тема «Діяльність бібліотек у сфері формування бізнес-середовища в Азербайджанській Республіці» завжди залишається актуальною. Серед видів діяльності, які здійснюються в напрямі побудови інформаційного суспільства в нашій республіці в останнє десятиліття, організація і керівництво бібліотечно-бібліографічною та інформаційною роботою, поряд з традиційними методами роботи в інформаційному забезпеченні читачів, використання сучасних технологій, стали пріоритетним напрямом політики нашої держави в галузі бібліотечної справи. Розширилося коло користувачів економічної інформації, зріс попит на вітчизняну, зарубіжну та періодичну соціально-економічну літературу, яка є важливою у вирішенні повсякденних економічних завдань не лише фахівців економічної галузі, а й різних наукових та експериментальних сфер діяльності. У зв’язку з цим, відбулися такі радикальні зміни як формування нових тематичних напрямків у соціально-економічних інформаційних ресурсах, створення різноманітних соціально-економічних інформаційних мас, помітне розпорошення інформації, швидке старіння багатьох джерел інформації, нові (електронні) документи, бібліографічні та фактографічні інформаційні ресурси, у великих обсягах створення періодичних видань, різноманітної інформації, посібників, офіційних документів, практичної та іншої соціально-економічної літератури, нових елементів реклами тощо
Тіло як соціальний конструкт: від протосоціології до класичних теорій соціальної взаємодії
Full text linkRelevance. The issue of the social construction of the body and corporeality in the modern sociocultural environment is becoming increasingly relevant in the context of scientific research, as society creates and regulates attitudes towards the human body through mechanisms of control, coercion, and regulation, which change depending on historical and cultural conditions. The sociological study of corporeality encompasses various eras and models of disciplinary influence, from religious paradigms to postmodern approaches, making this issue extremely important for understanding the interaction between individuals and society, especially within the framework of contemporary consumer and cultural processes.
The purpose of the article is to carry out a complex systematization and analysis of conceptual models of the body, which consider it as an object of social control, coercion and regulation, with an emphasis on the evolution of these approaches, starting with religious and military paradigms and ending with modern consumerist and cybernetic ideas about the body. Particular attention is given to the mechanisms of social construction of the body, which have changed over different historical periods, reflecting sociocultural dynamics and influencing modern perceptions of corporeality.
Results. The research identified and systematized the main models of social control over the body, including religious, military, sports, and consumerist models. Each of these models offers a unique approach to controlling and utilizing the body in different sociocultural contexts: the religious model emphasizes the subjugation of the body to spiritual norms, while military and sports models focus on discipline and external or internal coercion. The consumerist model views the body as a commodity or capital subject to manipulation to achieve economic and social goals.
Conclusions. It has been found that the processes of control and regulation of corporeality in society are constantly evolving, reflecting changes in the value systems and social practices. The influence of modern consumer culture, which turns the body into an object of manipulation and capitalization, has been assessed, requiring further comprehensive study, considering the impact of digital and biotechnological processes on these transformations.Актуальність. Питання соціальної конструкції тіла та тілесності в сучасному соціокультурному середовищі стає все більш актуальним у контексті наукових досліджень, оскільки суспільство виробляє та регулює ставлення до людського тіла через механізми контролю, примусу та регулювання, які змінюються залежно від історичних та культурних умов. Соціологічне дослідження тілесності охоплює різні епохи й моделі дисциплінарного впливу, починаючи від релігійних парадигм і завершуючи постмодерністськими підходами, що робить це питання надзвичайно важливим для розуміння взаємодії людини та соціуму, особливо в рамках сучасних споживчих і культурних процесів.
Метою статті є здійснення комплексної систематизації та аналізу концептуальних моделей тіла, які розглядають його як об'єкт соціального контролю, примусу та регулювання, з акцентом на еволюцію цих підходів, починаючи з релігійних та військових парадигм і завершуючи сучасними консьюмеристськими та кібернетичними уявленнями про тіло. Особливу увагу приділено механізмам соціального конструювання тіла, які змінювалися протягом різних історичних періодів, відображаючи соціокультурну динаміку та вплив на сучасні уявлення про тілесність.
Результати. В ході дослідження було виявлено та систематизовано основні моделі соціального контролю над тілом, зокрема релігійна, військова, спортивна та консьюмеристська. Встановлено, що кожна з цих моделей пропонує унікальний підхід до контролю і використання тіла в різних соціокультурних контекстах: релігійна модель підкреслює підпорядкування тіла духовним нормам, військова та спортивна моделі акцентують увагу на дисципліні й зовнішньому або внутрішньому примусі, тоді як консьюмеристська модель розглядає тіло як товар або капітал, що підлягає маніпуляції для досягнення економічних та соціальних цілей.
Висновки. З’ясовано, що процеси контролю та регулювання тілесності в суспільстві постійно еволюціонують, відображаючи зміни в системі цінностей і соціальних практиках. Оцінено вплив сучасної споживчої культури, яка перетворює тіло на об’єкт маніпуляцій та капіталізації, що вимагає подальшого комплексного вивчення з урахуванням впливу цифрових та біотехнологічних процесів на ці трансформації
Концепт справедливої війни у Біблії: етичні аспекти
Full text linkThe relevance of the study is determined by the fact that war is one of the permanent ontological challenges of humanity, and Russia's current aggression is trying to cover itself with slogans about its supposedly just character (such as a war for the right faith and values, the fight against fascism, etc.).
The purpose of the article is to consider the ethical foundations of the formation of the biblical concept of "just war".
Research methods: biblical intertextual analysis, historical-cultural analysis, comparativist-typological approach etc.
The research results show that the biblical view of war does not mean a complete rejection of resistance to the aggressor. A just war with aggressive evil is morally sanctioned here, and under the protection of the commandment "Thou shalt not kill" are primarily those who honor this Law, and not those who permanently violate it. The Old Testament sanctions of extermination of criminals and even entire wicked communities do not mean the cruelty of God or a call to aggression, but only the fight against evil. In the New Testament, Christ's teaching about love for one's enemies does not exclude either the Last Judgment or worldly punishment for crime. The idea of just war, grounded in the Bible, was elaborately developed in the format of Catholic and Protestant thinking. In Orthodoxy, the war as such is theoretically denied, and in Protestantism, when liberation wars are recognized as just, pacifist sentiments are spreading more and more noticeably.
Conclusions. The problem of a just war is human in nature, but it is clearly formed precisely on European soil as a contamination of ancient thought and the biblical view of wars. The doctrine of a just ‒ liberating or even holy war is based on this. The biblical teaching, which is often perceived only through the prism of the maxim "Thou shalt not kill", actually applies only to the one who obeys the Law of God, and not to the aggressor who aims to kill or even exterminate entire nations. In the modern secular society, the biblical concept of a just war receives slightly different ethical interpretations in the views of Catholics, Orthodox and Protestants, which later transforms into certain political doctrines.Актуальність дослідження визначається вже тим, що війна виступає одним з перманентних онтологічних викликів людства, а нинішня агресія росії намагається прикриватися гаслами про її нібито справедливий характер (як війна за правильну віру та цінності, боротьба з фашизмом тощо).
Метою дослідження є розгляд етичних засад формування біблійного концепту «справедливої війни».
Методи дослідження: біблійний інтертекстуальний аналіз, історико-культурний аналіз, компаративно-типологічний підхід тощо.
Результати дослідження засвідчують, що біблійний погляд на війну не означає повної відмови від спротиву агресорові. Справедлива війна з агресивним злом тут морально санкціонується, а під захистом заповіді «Не вбивай» знаходяться найперше ті, хто шанує цей Закон, а не ті, хто його перманентно порушує. Старозавітні санкції винищення злочинців і навіть цілих нечестивих спільнот не означають жорстокості Бога чи заклику до агресії, але лише боротьбу зі злом. У Новому Завіті вчення Христа про любов до ворогів не виключає ані Страшного суду, ані світської кари за злочин. Ідея справедливої війни, обґрунтована у Біблії, була розгорнуто розроблена у форматі католицького та протестантського мислення. У Православ’ї же теоретично заперечується війна як така, а в протестантизмі, при визнанні справедливими визвольних війн, дедалі помітніше ширяться пацифістські настрої.
У висновках акцентовано, що проблема справедливої війни звагальнолюдська, але чітко формується вона саме на європейському грунті як контамінація античної думки та біблійного погляду на війни. На основі цього фомується доктрина про справедливу – визвольну або навіть священну війну. Біблійне вчення, яке нерідко сприймається лише крізь призму максими «Не вбивай», насправді поширюється лише на того, хто дотримується Закону Божого, а не на агресора, який націлений вбивати або навіть винищувати цілі народи. У секуляризованому суспільстві Нового часу біблійна концепція справедливої війни отримує дещо різні етичні інтерпретації у поглядах католиків, православних і протестантів, що згодом трансформується в певні політичні доктрини
Музейний простір як інструмент подолання колективної травми Новітньої російсько-української війни: регіональний вимір
Full text linkRelevance. Museums of the twenty-first century have long ceased to be institutions whose main task is the simple storage of exhibits. Today, a museum is a cultural, scientific and educational institution with a variety of functions.
In the context of the recent Russian-Ukrainian war, Ukrainian museums have faced a difficult and important challenge: preserving museum collections, recording war crimes, etc. Another important function of the contemporary Ukrainian museum is to overcome the traumatic experience of the war (and this process is not yet complete).
The purpose of the study is is to define the role of museums in rethinking the traumatic experience and overcoming the trauma of the recent Russian-Ukrainian war.
Results. It is found that the activities of museums in the Zaporizhzhia region during the modern Russian-Ukrainian war, both traditional for museum institutions (exhibition, collection, scientific and educational work) and not typical of the full-scale Russian invasion (various forms of volunteering, documenting events) have a pronounced therapeutic effect in overcoming trauma. An important factor in this therapy is the possibility of involving representatives of different social groups in Ukrainian society and increasing the quantity of participants.
Conclusions. It has been established that the multifunctionality of museum institutions allows the use of various activities with their inherent therapeutic properties in overcoming trauma. Moreover, with minimal material and resource costs, museums have an objective opportunity to turn into rehabilitation bases for overcoming traumatic experiences.Актуальність. Музеї ХХІ ст. давно вже перестали бути інституціями головним завданням яких є просте зберігання експонатів. На сьогоднішній день музей є культурологічною, науково-просвітницькою установою з різноманітними функціями.
Українські музеї в умовах Новітньої російсько-української війни опинилися перед важким і важливим викликом: збереження музейних колекцій, фіксація військових злочинів тощо. Ще однією із важливих функцій сучасного українського музею є подолання травматичного досвіду отриманого суспільством від воєнних подій (і цей процес на сьогодні не завершений).
Метою дослідження є визначення ролі музеїв у переосмисленні травматичного досвіду та подоланні травми отриманої в ході Новітньої російсько-української війни.
Результати. З’ясовано, що напрямки діяльності музеїв запорізького регіону під час Новітньої російсько-української війни, як традиційні для музейних установ (експозиційна, фондова, науково-просвітницька, наукова роботи), так і не притаманні до повномасштабного вторгнення росії (різні форми волонтерства, документування подій) мають виражений терапевтичний ефект під час подолання отриманих травм. Важливим фактором зазначеної терапії є можливість залучення представників різних соціальних груп українського суспільства та збільшення кількості учасників.
Висновки. Встановлено, що багатофункціональність музейних установ дозволяє застосовувати різноманітні активності з притаманними для них терапевтичними властивостями при подоланні травми. Більш того, музеї при мінімальних матеріальних і ресурсних витратах мають об’єктивну можливість перетворитися на реабілітаційні бази з подолання травматичного досвіду
Система кібербезпеки як складова національної безпеки держави
Full text linkThe relevance of this research is driven by the development of information technologies, which is accompanied by an increase in the number and complexity of cyber threats. The modern world is increasingly dependent on digital systems, making states vulnerable to cyberattacks on critical infrastructure. The growing number of attacks on key national assets, such as energy systems, banking institutions, and communication networks, underscores the necessity of robust cybersecurity. Cyberattacks, which can cause significant economic and social consequences, are becoming tools of pressure, highlighting the importance of cybersecurity in ensuring national stability.
The aim of this study is to identify the fundamental principles and elements of a cybersecurity system as a component of a state's national security, to assess its relevance and effectiveness based on the analysis of modern cyber threats, and to justify ways to improve state cybersecurity policies by considering international experience and specific examples.
The results of the study indicate the need for a comprehensive approach to building a cybersecurity system. Protection from cyber threats should encompass not only technological but also legal and organizational aspects. International cooperation is particularly critical, as threats in cyberspace do not respect national borders. The experience of leading countries shows that effective combat against cyberattacks requires the involvement of both the public sector and private business. Examples include initiatives by the United States and EU countries, which are developing infrastructure and collaborating on the international level.
Conclusions emphasize that cybersecurity is a key element of any state’s national security strategy. Effective protection in cyberspace is possible only through close cooperation between the state, businesses, and international organizations. Continuous updates of security measures, along with personnel training and raising citizens’ awareness of cyber threats, are critically important components of a successful cybersecurity strategy.Актуальність цього дослідження зумовлена розвитком інформаційних технологій, що супроводжується збільшенням кількості та складності кіберзагроз. Сучасний світ дедалі більше залежить від цифрових систем, що робить держави вразливими до кібернападів на критичну інфраструктуру. Зростання кількості атак на об'єкти державної важливості, такі як енергетичні системи, банківські установи та комунікаційні мережі, підтверджує необхідність надійного кіберзахисту. Кібератаки, що здатні викликати серйозні економічні та соціальні наслідки, стають інструментом тиску, що підвищує значимість теми кібербезпеки для забезпечення національної стабільності.
Метою даного дослідження є визначення основних принципів та елементів системи кібербезпеки як складової національної безпеки держави, вивчення її актуальності та ефективності на основі аналізу сучасних кіберзагроз, а також обґрунтування шляхів удосконалення державної політики у сфері кіберзахисту з урахуванням міжнародного досвіду та конкретних прикладів.
Результати дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до побудови системи кібербезпеки. Захист від кіберзагроз має охоплювати не лише технологічні, але й правові та організаційні аспекти. Зокрема, критичним є міжнародне співробітництво, оскільки загрози в кіберпросторі не мають державних кордонів. Досвід провідних країн свідчить, що для ефективної боротьби з кібератаками необхідно залучати як державний сектор, так і приватний бізнес. Прикладом можуть слугувати ініціативи США та країн ЄС, які розвивають інфраструктуру та співпрацюють на міжнародному рівні.
Висновки підкреслюють, що кібербезпека є ключовим елементом стратегії національної безпеки будь-якої держави. Ефективний захист у кіберпросторі можливий лише за умов тісної співпраці між державою, бізнесом та міжнародними організаціями. Постійне оновлення засобів захисту, а також навчання персоналу та підвищення обізнаності громадян щодо кіберзагроз є критично важливими складовими успішної стратегії кібербезпеки
Політичний менеджмент та національна безпека: перспектива інституційних альянсів
Full text linkRelevance. Peculiarities of national security priorities are studied, which form a demand for the stability of the security environment, which is characterized by increased sensitivity to risks and threats from non-systemic destructive actors. It establishes the importance of political-management associations, which consist of government bodies, international organizations, non-governmental organizations (NGOs) and representatives of the private sector, play a key role in mitigating crises and promoting long-term recovery.
The purpose of the study is to establish the peculiarities of the formation of institutional alliances and crisis public communications in the context of the development of the integration of political management and the national security system.
Results. Stakeholder engagement is discussed, which helps to broaden the base of support for crisis intervention and ensures that the response is comprehensive. The paper explores practices of promoting specialized security knowledge, particularly in areas such as health, education and human rights, which provides the ability to rapidly mobilize society in times of crisis. The peculiarities of inter-institutional political cooperation are clarified. The basics of the multilateral organization of security management are revealed, in particular, the setting of conditions for providing financial assistance, guaranteeing, directing funds to the necessary reforms. Dominant institutional actors who can impose their agendas on others, ignoring local needs or experiences, are studied.
Conclusions. The role of international political-institutional alliances, which helped Ukraine to protect itself, as well as to prepare for long-term recovery, was revealed. Emphasis is placed on the possibilities of approving rapid response algorithms and finding optimal alternatives in conditions of shortage of time and resources during the Russian-Ukrainian war. The importance of ensuring inclusiveness and national consensus based on a peaceful agenda is explored.Актуальність. Вивчаються особливості національні безпекові пріоритети, які формують запит на стабільність безпекового середовища, що характеризується підвищенням чутливості до ризиків та загроз з боку позасистемних деструктивних акторів. Встановлюється значення політико-управлінських об’єднань, які складаються з урядових органів, міжнародних організацій, неурядових організацій (НУО) і представників приватного сектора, відіграють ключову роль у пом’якшенні криз і сприянні довгостроковому відновленню.
Метою дослідження є встановлення особливостей формування інституційних альянсів та кризових публічних комунікацій в контексті розвитку інтеграції політичного менеджменту та системи національної безпеки.
Результати. Обговорюється залучення зацікавлених сторін, яке допомагає розширити базу підтримки для втручання в кризові ситуації та гарантує, що реагування буде всеосяжним. У статті вивчаються практики просування спеціалізованого безпекового знання, зокрема в таких сферах, як охорона здоров’я, освіта та права людини, яке надає здатність швидко мобілізувати суспільство у часи кризи. З’ясовуються особливості міжінституційної політичної співпраці. Розкрито основи багатосторонньої організації безпекового менеджменту, зокрема, висування умов для надання фінансової допомоги, гарантування, спрямування коштів на необхідні реформи. Вивчаються домінуючі інституційні актори, які можуть нав’язувати свої плани іншим, відкидаючи локальні потреби чи досвід.
Висновки. Виявлено роль міжнародних політико-інституційних альянсів, які допомогли Україні захистити себе, а також підготуватися до довгострокового відновлення. Наголошено на можливостях апробації алгоритмів швидкого реагування та пошуку оптимальних альтернатив в умовах дефіциту часу і ресурсів під час російсько-української війни. З’ясовується значення забезпечення інклюзивності та загальнонаціонального консенсусу на основі мирного порядку денного
Глобальний чинник у появі та зміцненні неліберальних демократій
Full text linkThe article analyses the prerequisites for the emergence of illiberal democracies, which at this stage also poses a threat to the international order. The purpose is to determine the impact of the global factor on the emergence and strengthening of illiberal democracies and to predict possible scenarios. Research methods: systematic, dialectical, comparative. Results of the study: four main factors of the emergence of illiberal democracies are identified and analysed, including economic, ideological, informational and global. It is shown that the economic factor of giving up certain freedoms is due to the higher efficiency of authoritarian methods of governance. The ideological factor is manifested in the rise of populism, since the rise to power of populists creates favourable conditions for strengthening authoritarian tendencies, weakening the constitutional protection of citizens' rights and freedoms, etc. The growth of populism is also due to changes in the value orientations of voters, who are more likely to support authoritarian values and are increasingly disillusioned with democracy. The information factor is manifested in the high vulnerability of democracies to manipulation of citizens' minds through the use of information and communication technologies. It is noted that the use of artificial intelligence capabilities to disseminate false information, especially during an election campaign, is particularly dangerous.
Conclusion: under the influence of the global factor, the trend towards the emergence of new illiberal democracies will increase. The prolongation of the Russian-Ukrainian war will mean the absence of fair punishment for violations of international law; slowdown in economic development or deterioration of the economic situation, which will contribute to the growth of popularity of populists and illiberal politicians; deepening of the split between democratic and authoritarian countries in the international arena, and the formation of two antagonistic poles of world politics.Аналізуються передумови виникнення неліберальних демократій, що на даному етапі несе у собі загрозу і міжнародному порядку. Ставиться мета – з’ясувати вплив глобального чинника на появу та зміцнення неліберальних демократій та спрогнозувати ймовірні сценарії розвитку подій. Методи дослідження: системний, діалектичний, порівняльний. Результати дослідження: виділено та проаналізовано чотири основних чинники появи неліберальних демократій, зокрема економічний, ідеологічний, інформаційний та глобальний. Показано, що економічний чинник відмови від певних свобод зумовлений вищою ефективністю авторитарних методів управління. Ідеологічний чинник проявляється у посиленні популізму, оскільки прихід до влади популістів створює сприятливі умови до посилення авторитарних тенденцій, ослаблення конституційного захисту прав і свобод громадян тощо. Ріст популізму також зумовлений і змінами в ціннісних орієнтаціях виборців, які частіше підтримують авторитарні цінності та дедалі більше розчаровуються у демократії. Інформаційний чинник проявляється у високій вразливості демократій до маніпуляцій зі свідомістю громадян через використання інформаційно-комунікаційних технологій. Зазначено, що особливу небезпеку становить використання можливостей штучного інтелекту для поширення неправдивої інформації, особливо у ході виборчої кампанії.
Робиться висновок, що під впливом глобального чинника тенденція до появи нових неліберальних демократій буде посилюватися. Затягування російсько-української війни означатиме відсутність справедливого покарання за порушення норм міжнародного права; сповільнення темпів економічного розвитку або погіршення економічної ситуації, що сприятиме росту популярності популістів та неліберальних політиків; поглиблення розколу між демократичними та авторитарними країнами на міжнародній арені, формування двох антагоністичних полюсів світової політики
Боротьба Олександра Гнатовича Лотоцького зі своїми та чужими за автокефалію української церкви
Full text linkRelevance. Ukrainian church construction, which began in the first half of the 20th century, has not lost its relevance even today. Deep internal psychological and social prerequisites are still important today.
The purpose of the article is to reveal the role and views of Oleksandr Hnatovych Lototskyi on Ukrainian church construction during the First National Liberation Struggle. Oleksandr Hnatovych focuses the attention of the Ukrainian church movement precisely on the acquisition of autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church. His activity is filled with the need for national church formation, and therefore the creation of a national autocephalous Orthodox Church in Ukraine.
The results. Oleksandr Hnatovych Lototsky is a systematic and consistent statesman whose goal was the development of the Ukrainian autocephalous Orthodox Church. It was independent in its administration from the Russian or from any other autocephalous church.
Conclusions. Due to the circumstances in which the Ukrainian national state formations of the first half of the 20th century found themselves, the success of their ecclesiastical intentions was directly dependent on the state-building processes and the ability of these states to fight for their independence and recognition by other states. The recognition of the Ukrainian church became a hostage to the success and recognition of Ukrainian state entities from foreign countries on the one hand, and on the other - the reluctance of the episcopate to establish national church structures.Актуальність. Українське церковне будівництво, що взяло своїм початком першу половину ХХ століття, не втратило свою актуальність і в сьогоденні. Глибокі внутрішньо-психологічні та соціальні передумови важливі і по сьогоднішній день.
Метою статті є розкриття ролі та поглядів Олександра Гнатовича Лотоцького на українське церковне будівництво часів Перших національно-визвольних змагань. Олександр Гнатович фокусує увагу українського церковного руху саме на здобутті автокефалії української православної церкви. Його діяльність сповнена необхідністю національного церковного становлення, а отже створення національної автокефальної православної церкви в Україні.
Результати. Олександр Гнатович Лотоцький є системним та послідовним державним діячем метою діяльності якого була розбудова української автокефальної православної церкви. Він був незалежним у своєму управлінні від російської чи від будь-якої іншої автокефальної церкви.
Висновки. У зв’язку з обставинами, в яких опинилися українські національні державні утворення першої половини ХХ століття, успіх їх церковних намірів потрапляв в пряму залежність від державотворчих процесів і здатності цих держав до боротьби за їх самостійність і визнання з боку інших держав. Визнання української церкви ставало заручником успіху та визнання українських державних утворень від іноземних держав з одного боку, а з іншого – небажання єпископату становлення автокефальної української православної церкви. До того ж і Константинопольський патріархат мав свою гру, оскільки ситуація церковної невизначеності на теренах колишньої Російської імперії надавала йому можливості проявити свою роль як Вселенського патріархату, виконуючи роль посередника та арбітра між різними таборами
Детермінати та динаміка міграційних змін в контексті російсько-української війни
Full text linkRelevance. Intellectual migration is a real problem for most countries in the world today. The only difference is that some countries are recipients of highly qualified specialists, while others are donors. Moreover, the Russian invasion of Ukraine in 2014 has further exacerbated the loss of intellectual potential, where young people are an exceptional socio-demographic and the most mobile group.
The purpose of the article is to research the destructive and constructive determinants of migration changes in the conditions of the Russian-Ukrainian war, including intellectual migration, caused by the influence of various objective circumstances of the further development of military operations and subjective factors (intentions, expectations, motivation for return/non-return of migrants).
Results. The destructive changes caused by the war have led to a decrease in Ukraine's population and problems in human capital formation, according to the analysis of migration changes. In addition, the exodus of intellectual potential is an obstacle to the development of a competitive environment that results in social transformations in the country. The emigration of intellectuals became one of the destabilizing factors for the economic development of Ukraine and the reduction of its institutional potential. However, the mobility of intellectuals, especially under the conditions of war in Ukraine, will contribute to the formation of a competitive scientific environment in the future by developing academic mobility as a tool for raising the professional level of Ukrainian scientists.
Conclusions. The intellectual migration of highly qualified specialists and scientists exists primarily for two most important reasons - security reasons and the opportunity for professional self-realization in better socio-economic conditions. Today, in times of war, there are risks of repeating the bitter experience of the past - losing scientific potential due to mass emigration. Finally, decreasing educational and scientific potential will lead to significant economic losses.Актуальність. Сьогодні інтелектуальна міграція є надзвичайно актуальною проблемою для більшості країн світу, з тією лише відмінністю, що одні країни виступають реципієнтами висококласних фахівців, інші – донорами (слід зауважити, що може мати місце і явище «втрати мізків», коли інтелектуали не реалізовують свій потенціал за кордоном). Більше того, російське вторгнення 2022 р. в Україну ще більше загострило проблему втрати інтелектуального потенціалу.
Метою статті є дослідження деструктивних та конструктивних детермінантів міграційних змін в умовах російсько-української війни, зокрема й інтелектуальної міграції, зумовлених впливом різних об’єктивних обставин подальшого розвитку військових дій та суб’єктивних чинників (наміри, очікування, мотивація, повернення/неповернення мігрантів).
Результати. В ході аналізу детермінантів міграційних змін було встановлено, що створені війною деструктивні зміни призводять до зменшення населення України та катастрофічних проблем, пов’язаних з формуванням людського капіталу. Крім цього, відтік інтелектуального потенціалу унеможливлює розвиток конкурентоспроможного середовища, що призводить до суспільних перетворень всередині країни. Відтік інтелектуалів став одним із дестабілізуючих чинників для економічного розвитку України та зменшення її інституційного потенціалу. Натомість розвиток академічної мобільності як інструменту підвищення професійного рівня українських науковців, сприятиме формуванню конкурентоспроможного наукового середовища в майбутньому.
Висновки. Інтелектуальна міграція висококваліфікованих фахівців, науковців відбувається передусім із двох найважливіших причин – з міркувань безпеки та бажання професійної самореалізації в кращих соціально-економічних умовах. Сьогодні, в часі війни, є ризики повторити гіркий досвід минулого – втратити науковий потенціал у зв’язку з масовою еміграцією. Очевидним є той факт, що втрати освітньо-наукового потенціалу призведуть до суттєвих економічних втрат