Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Відносна депривація як чинник штурму будівлі Капітолію США 6 січня 2021 року
Full text linkThe purpose of the article is to identify relative deprivation as a factor in the attack on the US Capitol Building on January 6, 2021. The study's relevance lies in its contribution to the understanding of how the phenomenon of relative deprivation influences individuals' behavior during protest actions in the USA. The study revealed a correlation between the violent protests that occurred in 2020 and the subsequent storming of the Capitol building on January 6, 2021. The article presents data from sociological surveys that illustrate a shift in the attitudes of Republican voters towards the use of political violence. Prior to the 2020 protests, a substantial majority of Republicans denounced the violence. Following the eruption of civil unrest in response to the killing of George Floyd, members of the Republican Party began to adopt a more lenient stance on the use of violence.
The findings indicated that relative deprivation was a significant motivating factor for supporters of Donald Trump in their attempt to enter the U.S. Capitol on January 6. The lack of robust public condemnation of the violent protests that occurred during the summer of 2020 was a significant contributing factor to the subsequent deprivation. The justification of the seizure of administrative buildings by BLM and Antifa protesters in Seattle and Portland by politicians from the U.S. Democratic Party has prompted the emergence of a sense of relative deprivation among supporters of the Republican Party. It is therefore imperative that both major political parties in the United States acknowledge their role in exacerbating societal polarization and violence in order to prevent a further escalation of political unrest. Failure to take the aforementioned measures could result in the resurgence of political violence in the United States.Метою статті є визначити відносну депривацію як чинник штурму будівлі Капітолію США 6 січня 2021 року. Актуальність дослідження пов'язана з необхідністю встановити як впливає феномен відносної депривації на поведінку людей під час проведення протестних акцій в США. В результаті дослідження було встановлено зв'язок між насильницькими протестами в 2020 році та штурмом будівлі Капітолію 6 січня 2021 року. В статті наведено дані соціологічних опитувань, які демонструють зміну поглядів республіканських виборців на застосування політичного насилля. До протестів 2020 року майже абсолютна більшість республіканців засуджували насилля. Після насильницьких протестів, пов'язаних із смертю Джорджа Флойда, республіканці почали ставитися до застосування насилля більш толерантно. Було виявлено, що більшість мітингарів, які увірвалися в будівлю Капітолію 6 січня, раніше були законослухняними громадянами, які не перебували в радикальних чи парамілітаризованих рухах.
У висновках встановлено, що відносна депривація була вагомим чинником, який спонукав прихильників Дональда Трампа спробувати увійти до будівлі Капітолію 6 січня. Ця депривація була викликана відсутністю рішучого публічного засудження насильницьких протестів влітку 2020 року. Виправдання політиками від Демократичної партії США захоплення адміністративних будівель в Сіетлі та Портленді протестувальниками BLM та «Антифа», спонукала появі відносної депривації у прихильників Республіканської партії. Саме тому велика кількість мітингарів, які проривалися в будівлю Капітолію, не усвідомлювали, що це незаконно та суперечить основним нормам демократичної політичної культури. Тому для уникнення подальшого зростання політичного насилля в США обидві провідні партії мають визнати свою провину за зростання поляризації та насилля в суспільстві. Відсутність цього, може призвести до нової хвилі політичного насилля у Сполучених Штатах. Замах на кандидата у президента Дональда Трампа 14 липня 2024 року є вже першою ознакою цієї небезпеки
Вплив конфліктів і політичної нестабільності у південному Кавказі на регіональну безпеку
Full text linkGeopolitical balances have a dynamic character and internal and external variables constantly target the current balance and direct the processes to establish a new balance. Thus, the evolution of the equations has become a stable trend leading to the development of a global geopolitical system. With the collapse of the Soviet Union, one of the poles of the global power structure in the third quarter of the 20th century, global power relations and geopolitical structure have changed radically. As a world power, the United States of America (USA) remained unrivaled after the bipolar environment with the withdrawal of the Soviet Union and therefore the Eastern Bloc / Warsaw Pact from the scene and declared a new world order and continued to live this unrivaled and unipolar period for now by intervening in Iraq in 1991 and later in the civil wars in Iraq, Afghanistan and Syria to control the world's affairs as a single power structure.
The North Atlantic Treaty Organization (NATO) led by the USA, despite the dissolution of the Union of Soviet Socialist Republics (USSR) and the Warsaw Pact, instead of dissolving itself, grew and produced concepts that would create new enemies for itself. In other words, although the Warsaw Pact became obsolete with the end of the Cold War, NATO continued on its path by undergoing the changes and transformations it deemed necessary and expanding. NATO, which had 16 members during the Cold War, became a global security organization with 30 members as of 2022 after the Cold War. In the first expansion, the former Warsaw Pact members, the Central and Eastern European countries of the Czech Republic, Hungary, and Poland, joined NATO in 1999.
The South Caucasus is a region historically shaped by ethnic and political conflicts, and poses significant threats to regional security. This article aims to analyze the effects of conflicts and political instability in the South Caucasus on regional security. The study examines the main conflicts in the region, their connections with international relations, and the implications of this situation on security dynamics. In addition, the factors that cause political instability in the region to pose security threats at both local and global levels are discussed. The study also emphasizes the role of the geopolitical location of the South Caucasus and the influence of external actors on the security structure. In this context, an analysis of how conflicts in the South Caucasus create long-term and multidimensional effects on security is presented.Геополітичні баланси мають динамічний характер, а внутрішні та зовнішні змінні постійно орієнтуються на поточний баланс і спрямовують процеси на встановлення нового балансу. Таким чином, еволюція рівнянь стала стійкою тенденцією, що веде до розвитку глобальної геополітичної системи. З розпадом Радянського Союзу, одного з полюсів глобальної структури влади в третій чверті 20 століття, глобальні відносини сил і геополітична структура радикально змінилися. Як світова держава, Сполучені Штати Америки (США) залишилися неперевершеними після біполярного середовища з виходом Радянського Союзу і, отже, Східного блоку/Варшавського договору зі сцени, та проголосили новий світовий порядок і продовжували жити в однополярному періоді шляхом втручання в Ірак у 1991 році, а потім у громадянські війни в Іраку, Афганістані та Сирії, щоб контролювати владні структури. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) на чолі зі США, незважаючи на розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) і Варшавського договору, замість того, щоб саморозпуститися, виросла і створила концепції, які створили б собі нових ворогів. Іншими словами, хоча Варшавський договір застарів із закінченням холодної війни, НАТО продовжувала свій шлях, зазнаючи змін і трансформацій, які вона вважала необхідними, та розширюючись. НАТО, до складу якої під час холодної війни входило 16 членів, станом на 2022 рік після закінчення холодної війни стала глобальною організацією безпеки з 30 членами. Під час першого розширення колишні члени Варшавського договору, країни Центральної та Східної Європи, Чехія, Угорщина та Польща, приєдналися до НАТО в 1999 році. Південний Кавказ є регіоном, історично сформованим етнічними та політичними конфліктами, і створює значні загрози для регіональної безпеки. Ця стаття має на меті проаналізувати вплив конфліктів і політичної нестабільності на Південному Кавказі на регіональну безпеку. Дослідження розглядає основні конфлікти в регіоні, їхній зв’язок з міжнародними відносинами та наслідки цієї ситуації для динаміки безпеки. Крім того, обговорюються фактори, які спричиняють політичну нестабільність у регіоні, створюючи загрози безпеці як на локальному, так і на глобальному рівнях. У дослідженні також підкреслюється роль геополітичного розташування Південного Кавказу та вплив зовнішніх гравців на структуру безпеки. У цьому контексті представлено аналіз того, як конфлікти на Південному Кавказі створюють довгостроковий і багатовимірний вплив на безпеку
Вплив сімейних конфліктів на формування підлітків та шляхи їх усунення
Full text linkFamily is a small social group whose life has been historically formed, whose members are close to each other through marriage or kinship ties, life together, mutual moral responsibility, and other ties. The family originated earlier than classes, nations, and states - even in primitive times. Family conflicts can significantly affect the psychological and emotional development of adolescents. These conflicts can lead to feelings of stress, anxiety, and self-confidence in the process of forming their own identities. By observing the arguments between their parents, adolescents learn how relationships should be, how conflicts should be resolved, and emotional reaction patterns. From this aspect, the analysis of the article was approached and ideas and considerations were noted by referring to the works of scientists. Currently, the traditional family model is experiencing a crisis all over the world. The idea of the existence of a crisis is accepted unconditionally. In this regard, the search for answers to the causes of the crisis in various societies, the stage at which the processes of decline of family values are, how deep they are, where are the ways out, and other questions has become intensive. It has made the saying “The family is a small state - the state is a big family” more relevant than ever. The complexity of the problem is also due to the fact that currently the family institution is paradoxically subject to total influence and great pressure from almost all important subsystems of society - culture, information, economy, politics, healthcare, education, etc. The consumer-subject nature of the family is increasingly increasing, as a result of which the roles of men and women in the family have also changed.
Adolescent problem behavior refers to behaviors that deviate from the normal standards expected in society as adolescents grow up. It is usually used to measure the physical and mental health and development of social functions of adolescents as antisocial behavior. Specific manifestations of adolescent problem behavior include inappropriate learning attitudes, poor interpersonal relationships, and bad life habits. Relevant studies have shown that adolescent problem behavior is persistent and can significantly affect adult drinking, violence, and even crime. This not only affects the behavioral health of adolescents, but also does not contribute to the harmonious and stable development of society. It has been found that adolescent problem behavior is mainly influenced by individuals, families, schools, and society, and disharmonious parent-child relationships, school violence, and social order are important factors that cause it. This study attempts to examine the formation mechanism and influence path of adolescent problem behaviors from the four levels of the individual, family, school, and society, starting from the external environment and internal performance to structural equation modeling, in order to find a way to reduce adolescent problem behavior and help develop positive social functions.Сім'я – мала соціальна група, життя якої склалося історично, члени якої близькі між собою шлюбними чи родинними зв'язками, спільним життям, взаємною моральною відповідальністю та іншими зв'язками. Сім'я виникла раніше за класи, нації, держави – ще в первісні часи. Сімейні конфлікти можуть істотно вплинути на психологічний та емоційний розвиток підлітків. Ці конфлікти можуть призвести до почуття стресу, тривоги та впевненості в собі в процесі формування власної ідентичності. Спостерігаючи за суперечками між батьками, підлітки дізнаються, якими мають бути стосунки, як слід вирішувати конфлікти та як емоційно реагувати. З цього боку підходили до аналізу та зазначали ідеї та міркування з посиланням на праці вчених. Зараз у всьому світі традиційна модель сім'ї переживає кризу. Думка про існування кризи приймається беззастережно. У зв’язку з цим активізувався пошук відповідей на причини кризи в різних суспільствах, на якій стадії перебувають процеси занепаду сімейних цінностей, наскільки вони глибокі, де є шляхи виходу та інші питання. Це зробило вислів «Сім’я – маленька держава – держава – велика сім’я» актуальнішим як ніколи. Складність проблеми зумовлена ще й тим, що зараз інститут сім’ї парадоксальним чином зазнає тотального впливу та великого тиску практично з усіх важливих підсистем суспільства – культури, інформації, економіки, політики, охорони здоров’я, освіти тощо. Суб'єктний характер сім'ї все більше посилюється, внаслідок чого змінилися також ролі чоловіка і жінки в сім'ї.
Проблемна поведінка підлітків відноситься до поведінки, яка відхиляється від нормальних стандартів, очікуваних у суспільстві, коли підлітки дорослішають. Зазвичай він використовується для вимірювання фізичного та психічного здоров'я і розвитку соціальних функцій підлітків як асоціальної поведінки. Специфічні прояви проблемної поведінки підлітків включають невідповідне ставлення до навчання, погані міжособистісні стосунки та шкідливі життєві звички. Відповідні дослідження показали, що проблемна поведінка підлітків є постійною та може суттєво впливати на вживання алкоголю дорослими, насильство і навіть злочинність. Це не тільки впливає на здоров'я підлітків, але й не сприяє гармонійному та стабільному розвитку суспільства. Було виявлено, що на проблемну поведінку підлітків в основному впливають окремі особи, сім’ї, школи та суспільство, а дисгармонійні стосунки між батьками та дітьми, насильство в школі та соціальний порядок є важливими факторами, які її спричиняють. У цьому дослідженні зроблено спробу вивчити механізм формування та шлях впливу проблемної поведінки підлітків на чотирьох рівнях особистості, сім’ї, школи та суспільства, починаючи від зовнішнього середовища та внутрішньої продуктивності до моделювання структурних рівнянь, щоб знайти шлях до зменшити проблемну поведінку підлітків і допомогти розвинути позитивні соціальні функції
Мистецтво допомоги через посередництво у надзвичайних ситуаціях
Full text linkBook Review: Berhane, the Messenger of Peace / edited by Ali Hindi, Amanda Woolley, Amanuel Yemane, Peter Riddell. Infinite Bookcase, 2023. 187 pp. (Berhane, The Peace Messenger / Edited by Ali Hindi, Amanda Woolley, Amanuel Yemane, Peter Riddell. The Endless Bookcase, 2023. 187 g.)Рецензія на книгу: Берхане, посланник миру / під ред. Алі Хінді, Аманди Вуллі, Амануель Ємане, Пітера Рідделл. Нескінченна книжкова шафа, 2023. 187 с. (Berhane, The Peace Messenger / Edited by Ali Hindi, Amanda Woolley, Amanuel Yemane, Peter Riddell. The Endless Bookcase, 2023. 187 р.
Політична стабільність України в умовах воєнного стану: евристичний потенціал застосування інституційного підходу
Full text linkThe relevance of the study is related to the need for self-preservation of Ukraine as an independent state. The existence of problems in the stable functioning of the Ukrainian political system, manifested in the periodic radical change of groups that control political power, are established.
The purpose of the article is to identify theoretical and methodological guidelines for analysing risks to political stability and developing recommendations for increasing political stability in Ukraine in war conditions.
The results. Established that as a theoretical-methodological basis for the analysis and development of practical recommendations for increasing political stability in Ukraine, the use of an institutional approach is heuristically justified and promising. The essence of the institutional approach is revealed in S. Huntington's explication.
Conclusions. Clarified that determining the political stability of the state is possible by comparing the level of political institutionalization with the level of political activity of the population: if the level of political activity is exceeded, the political system is unstable. A method of measuring indicators of the level of political institutionalization and the level of political activity through the construction of indices is proposed. A list of empirical indicators for constructing indices is provided. Revealed that Ukraine is a transitional praetorian society with a high risk of political instability. Established that the political activity of the population exceeds the capabilities and competencies of political institutions. Observed that the political activity of the population today is aimed at criticizing the authorities due to the insufficient efficiency of the mobilization of society's resources. A strategy for increasing political institutionalization during martial law through the introduction of reforms – controlled and targeted changes to increase the effectiveness of existing political institutions and create new ones – is proposed.Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю самозбереження України як незалежної держави. Встановлено існування проблем у стабільному функціонуванні української політичної системи, що проявляються в періодичній радикальній зміні груп, що контролюють політичну владу.
Метою статті є виявлення теоретико-методологічних орієнтирів для аналізу ризиків для політичної стабільності та розробок рекомендацій щодо підвищення політичної стабільності в Україні в умовах війни.
Результати. Встановлено, що в якості теоретико-методологічної основи до аналізу та розробки практичних рекомендацій щодо підвищенню політичної стабільності в Україні евристично-виправданим та перспективним є застосування інституційного підходу. Розкрито суть інституційного підходу в експлікації С. Гантінгтона.
Висновки. З’ясовано, що визначення політичної стабільності держави можливе через співставлення рівня політичної інституціалізації до рівня політичної активності населення: у разі перевищення рівня політичної активності – політична система є нестабільною. Запропоновано метод заміру показників рівня політичної інституціалізації та рівня політичної активності через побудову індексів. Наведено перелік емпіричних індикаторів для побудови індексів. Виявлено, що Україна є перехідним преторіанським суспільством із високим ризиком політичної нестабільності. Встановлено, що політична активність населення перевищує можливості та компетенції політичних інституцій. Прослідковано, що політична активність населення сьогодні спрямована на критику влади через недостатню ефективність мобілізації ресурсів суспільства. Запропоновано стратегію підвищення політичної інституціалізації під час воєнного стану через впровадження реформ – контрольованих та спрямованих змін щодо підвищення ефективності наявних політичних інститутів та створення нових
Дослідження ефективності активних методів навчання (лабораторні роботи, практичні заняття, дослідницькі проєкти тощо) у викладанні природничих наук
Full text linkRelevance. The article examines the issue of increasing the effectiveness of active learning methods in the teaching of natural sciences. This study aims to identify how laboratory work, practical classes, discussions, case studies and project work affect science students' understanding, their ability to think analytically, solve problems and adapt to change.
The purpose of the study is to evaluate the effectiveness of using active learning methods, such as laboratory work, practical classes and research projects, in teaching natural sciences.
Results. It was determined that active learning methods, playing a key role in the teaching of natural sciences, are aimed at attracting students to active participation in the educational process, transforming them from passive listeners to active participants who not only acquire knowledge, but also apply it in practice, developing this includes critical thinking and independent problem-solving skills. The main idea of active methods is to provide an opportunity for students to use the acquired knowledge in real situations, which significantly increases the effectiveness of learning. Practical aspects such as laboratory work and field research have been proven to allow students to directly investigate natural phenomena, which not only contributes to a better understanding of theoretical concepts, but also encourages a deeper interest in the subject. Such experiences develop not only specific scientific skills, but also universal competencies such as teamwork, research planning and analysis of results.
Conclusions. The study offers recommendations for the effective implementation of active learning methods in science teaching, including the need for a flexible approach to learning, provision of support and resources for teachers and students, and the use of modern technologies to enhance opportunities for active learning. It is substantiated that active learning methods open new horizons in the teaching of natural sciences, providing students with not only knowledge, but also valuable skills and competencies necessary for success in today's dynamic world.Актуальність. У статті досліджено питання підвищення ефективності активних методів навчання у викладанні природничих дисциплін. Це дослідження має на меті визначити, як лабораторні роботи, практичні заняття, дискусії, тематичні дослідження та проектна робота впливають на розуміння студентами природничих наук, їх здатність аналітично мислити, вирішувати проблеми та адаптуватися до змін.
Метою дослідження є оцінка ефективності використання активних методів навчання, таких як лабораторні роботи, практичні заняття та дослідницькі проєкти, у викладанні природничих наук.
Результати. Визначено, що активні методи навчання, які відіграють ключову роль у викладанні природничих дисциплін, спрямовані на залучення учнів до активної участі в навчальному процесі, перетворення їх із пасивних слухачів на активних учасників, які не лише отримують знання, а й застосовують їх. на практиці розвиток цього включає критичне мислення та навички самостійного вирішення проблем. Основна ідея активних методів полягає в тому, щоб надати можливість студентам використовувати набуті знання в реальних ситуаціях, що значно підвищує ефективність навчання. Було доведено, що такі практичні аспекти, як лабораторні роботи та польові дослідження, дозволяють студентам безпосередньо досліджувати природні явища, що не тільки сприяє кращому розумінню теоретичних концепцій, але й заохочує глибший інтерес до предмету. Такий досвід розвиває не лише конкретні наукові навички, але й універсальні компетенції, такі як робота в команді, планування досліджень та аналіз результатів.
Висновки. Дослідження пропонує рекомендації щодо ефективного впровадження методів активного навчання у викладанні природничих наук, включаючи необхідність гнучкого підходу до навчання, забезпечення підтримки та ресурсів для вчителів і студентів, а також використання сучасних технологій для розширення можливостей для активного навчання. Обґрунтовано, що активні методи навчання відкривають нові горизонти у викладанні природничих дисциплін, надаючи учням не лише знання, а й цінні вміння та навички, необхідні для успіху в сучасному динамічному світі
Педагогічні питання організації самостійної роботи студента на лекції
Full text linkThe organization of the student's independent work is one of the most interesting problems from the sociological, psychological, and pedagogical point of view at the present stage. Therefore, I consider it appropriate to pay attention to some problematic issues and their solutions, and the article is dedicated to the study of those solutions.
The purpose of the research is to analyze the development characteristics of students in higher education schools and develop training methods in this direction by determining the role of independent work for its development. The following research methods were used during the research: analysis of psychological and pedagogical literature, observation, experiment, psychodiagnostic methods, qualitative and quantitative analysis of the research results. Literature analysis is an important method in researching the relevant problem.
The main novelty of the research is to train highly qualified specialists and scientific-pedagogical personnel who have creative tendencies, are ready to constantly improve their education and make innovations, taking into account the needs of society and the labor market. The implementation of this task, which may seem simple at first glance, is actually quite complicated. However, experience has shown that even if they participate in professional development courses every five years, very few personnel trained with such technology can independently increase their scientific-pedagogical and professional levels in their future activities. It is clear from the results of this pedagogical research that the main reason for this is that they do not have the habit of acquiring knowledge independently. In modern times, theoretical and practical science is developing, updating and changing very rapidly. Even in a number of cases, some scientific results included in the textbook are quickly replaced by new ones, there is a need to change the textbook, or some of the considerations that have just received a life license become obsolete before they are included in the textbooks and lecture courses.Організація самостійної роботи студента є однією з найцікавіших з соціологічної, психолого-педагогічної точки зору проблем на сучасному етапі. Тому вважаю за доцільне звернути увагу на деякі проблемні питання та їх вирішення, дослідженню яких і присвячена стаття.
Мета дослідження – проаналізувати особливості розвитку студентів вищої школи та розробити методику навчання в цьому напрямі шляхом визначення ролі самостійної роботи для її розвитку. Під час дослідження були використані такі методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження, експеримент, методи психодіагностики, якісний та кількісний аналіз результатів дослідження. Важливим методом у дослідженні відповідної проблеми є аналіз літератури.
Основною новизною дослідження є підготовка висококваліфікованих спеціалістів та науково-педагогічних кадрів, які мають творчі нахили, готові постійно вдосконалювати свою освіту та впроваджувати інновації з урахуванням потреб суспільства та ринку праці. Реалізація цього, на перший погляд, простого завдання насправді досить складна. Проте досвід показує, що навіть якщо вони кожні п’ять років проходять курси підвищення кваліфікації, дуже небагато кадрів, навчених такою технологією, можуть самостійно підвищити свій науково-педагогічний та професійний рівень у своїй майбутній діяльності. З результатів цього педагогічного дослідження стає зрозуміло, що головною причиною цього є відсутність у них звички здобувати знання самостійно. У сучасний час теоретична і практична наука дуже швидко розвивається, оновлюється і змінюється. Навіть у ряді випадків деякі наукові результати, включені до підручника, швидко замінюються новими, виникає необхідність змінити підручник або деякі міркування, які щойно отримали довічну ліцензію, застарівають до того, як вони включені в підручники та курси лекцій
Формування концепту космологічних моделей архітектури та містобудівництва у гуманітарних науках: філософські сенси
Full text linkRelevance. In modern philosophical and humanitarian discourse, a spatial turn and the phenomenon of space take place. The concept of “space” is explored in profound interrelation with different cultural and existential phenomena. At this intersection within the humanities, there is a rising interest in “sacred spaces,” including cosmological space. This interest is evident in the study of early sacred architecture, where the design and form of structures reproduced the celestial cosmic order.
The purpose The aim of this research is to trace the formation and genesis of cosmological models of architecture and urban planning in the theoretical reception of modern humanities.
Results. In this article, we analyzed of the etymology of the term “cosmological models of architecture and urban planning” within the conceptual and categorical apparatus of the world and Ukrainian philosophy and humanities.
Conclusions. During our research, we uncovered deeply archaic yet fundamentally universal human conceptions of the world in interdisciplinary studies of cosmological models of ancient architecture. In our opinion, it provided our study with significant philosophical potential. Having applied a cultural approach to the history of philosophy, we identified philosophically significant ideas within various texts and integrated them into our philosophical analysis: “spatial sensibility”, “spatialité religieuse”, semiotic codes, cosmization phases, umbilicus orbis, focus, axis of space, imago mundi, аxis mundi, domus, dominus, madonna ,"holy place", cosmosed space, sacred space and others. In our next publications, we will work on finding appropriate philosophical answers or proposing philosophical hypotheses.Актуальність. У сучасній філософсько-гуманітарній думці відбувається просторовий поворот (spatial turn) і феномен простору і концепт «простору» досліджується у глибинному взаємозв'язку з іншими феноменами культури та буття. Саме на такому перетині виникає стійкий інтерес у міждисциплінарній площині гуманітаристики до «сакральних» просторів» і до одного з його різновидів - космологічного простору, що знайшло своє відображення в перших спорудах сакральної архітектури, план і форма яких відтворювала космічний небесний порядок.
Метою дослідження є прослідкувати формування, генезу космологічних моделей архітектури та містобудування в теоретичній рецепції сучасної гуманітаристики.
Результати. Зроблено аналіз етимології терміна «космологічні моделі архітектури та містобудування» у понятійно- категоріальному апараті світової та вітчизняної філософії та гуманітаристики.
Висновки. Виявлено в міждисциплінарних дослідженнях космологічних моделей стародавньої архітектури глибоко архаїчне, але по суті універсальне загальнолюдське уявлення про світ, що додало дослідженням філософський потенціал. Застосувавши метод культурологічного підходу в історії філософії, встановлено в текстах філософсько значущі ідеї та філософсько навантажені терміни , які залучено для нашого філософського аналізу : «просторова чутливість» (“spatial sensibility”), «релігійна просторовість» (“spatialité religieuse”), семіотичні коди, фази космізації, umbilicus orbis, фокус, осі космосу, imago mundi, аxis mundi, domus, dominus, madonna, «святе місце», космізований простір, священний простір та інші .Знайти філософські відповіді або висунути філософські гіпотези - завдання майбутніх публікацій
Політична міфотворчість у соціальних комунікаціях
Full text linkThe relevance of the study is due to the increasing influence of political myth-making on the consciousness of individuals and society. Researching the topic is important for understanding how political mythmaking affects democratic institutions and processes, and what measures can be taken to minimize the negative consequences.
The purpose of the article is to study, in the context of accelerating and complicating socio-political processes, the role of myth-making as an irrational component in social communication and its influence on symbol formation, values, attitudes, identity and identifying destructive tendencies in the political consciousness of society under the influence of political myth-making.
Research results. Political myths are used by power structures to legitimize the actions of power structures, strengthen authority and create the necessary social conditions for the implementation of political programs. Myths help to create a certain picture of reality, which is perceived by citizens as objective and inviolable. The creation and dissemination of political myths has undergone significant changes thanks to the development of the Internet and social media. The latter have become a platform for political communication, thanks to which political myths are widely spread. Digital technologies are changing the nature of political mythmaking. Political myths can have both positive and negative consequences for democratic processes. On the one hand, they can contribute to the consolidation of society around common values and goals. On the other hand, myths can be used for disinformation, creating tensions and conflicts in society.
Conclusions. The formation of a political nation in the context of Ukraine’s struggle for independence requires a balanced approach to the basics of political myth-formation, which will free the national political and cultural space from pseudo-myths and destructive mythologemes, help develop a constructive mythological system as a powerful tool of ideological and cultural influence and integrate into the world civilization of the future.Актуальність дослідження обумовлена посиленням впливу політичної міфотворчості на свідомість людини та суспільства. Дослідження теми є важливим для розуміння того, як політична міфотворчість впливає на демократичні інституції та процеси та яких заходів можна вжити, щоб мінімізувати негативні наслідки.
Метою статті є дослідження, в умовах прискорення та ускладнення соціально-політичних процесів, ролі міфотворчості як ірраціонального компонента в соціальній комунікації та її впливу на символотворення, цінності, установки, ідентичність та виявлення деструктивних тенденцій політичної свідомості суспільства під впливом політичної міфотворчості.
Результати дослідження. Політичні міфи використовуються владними структурами для легітимізації дій владних структур, зміцнення авторитету та створення необхідних соціальних умов для реалізації політичних програм. Міфи допомагають створити певну картину дійсності, яка сприймається громадянами як об'єктивна і непорушна. Створення та поширення політичних міфів зазнало значних змін завдяки розвитку Інтернету та соціальних мереж. Останні стали майданчиком для політичної комунікації, завдяки чому широко поширюються політичні міфи. Цифрові технології змінюють природу політичної міфотворчості. Політичні міфи можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки для демократичних процесів. З одного боку, вони можуть сприяти консолідації суспільства навколо спільних цінностей і цілей. З іншого боку, міфи можуть використовуватися для дезінформації, створення напруги та конфліктів у суспільстві.
Висновки. Становлення політичної нації в межах боротьби України за незалежність потребує виваженого підходу до засад політичного міфотворення, що дасть змогу звільнити національний політичний та культурний простір від псевдоміфів і деструктивних міфологем, допоможе виробити конструктивну міфологічну систему як потужний інструмент ідеологічного та культурного протистояння, повернути Україну до європейського етосу та інтегрувати її у світову цивілізацію майбутнього
Господарські передумови успішності соціального експерименту Дмитра Столипіна
Full text linkThe relevance of the article lies in its compliance with the development trends of such modern sciences as the history of sociology and the social history of Ukraine. A study of the prerequisites for the success of the social experiment of 1874-93 by the South Ukrainian public figure, amateur sociologist D. A. Stolypin (1818-1893) acquires theoretical significance in the biographical and microhistorical planes.
The purpose of the article is to comprehensively characterize the farming prerequisites of Dmytro Stolypin's social experiment.
The results. It was determined that during the 19th century in the South of Ukraine, a complex of farming prerequisites was formed, which ensured the success of the social experiment of D. A. Stolypin In the first place among them is the fact of the wide spread of the farm form of management, certain varieties of which have become prototypes of rental farms in the village Mordvinivka. Criteria for their classification have been developed. It is proved that in the conditions of involvement of the local peasantry in the sphere of market-capitalist relations, the weakness and artificiality of the village community acted as the second prerequisite for the success of the social experiment. It was noted that the southern Ukrainian rural community gradually lost the function of equal justice in the area of land and fiscal. It is emphasized that the crisis state of the landlord economy in the region should be considered as the third prerequisite.
Conclusions. The prevalence of the rural form of settlement among the rural population, the weakness and artificiality of the community, the crisis of noble estates were integral components of the agrarian system of Southern Ukraine in the second half of the 19th century. These farming prerequisites, in combination with research and outlook, ensured the success of the social experiment of D. A. Stolypin.Актуальність статті полягає у відповідності її тенденціям розвитку таких сучасних наук, як історія соціології та соціальна історія України. Дослідження передумов успішності соціального експерименту 1874-93 рр. південноукраїнського земського та громадського діяча, соціолога-аматора Д. А. Столипіна (1818-1893) набуває теоретичної значущості у біографічній та мікроісторичній площинах.
Мета статті полягає у всебічній характеристиці господарських передумов соціального експерименту Дмитра Столипіна.
Результати. Визначено, що протягом ХІХ ст. на Півдні України сформувався комплекс господарських передумов, які забезпечили успішність соціального експерименту Д. А. Столипіна. На перше місце серед них поставлено факт широкого розповсюдження хутірської форми господарювання, окремі різновиди якої стали прототипами орендних хуторів в с. Мордвинівці. Розроблені критерії їх класифікації. Доведено, що в умовах втягнення місцевого селянства у сферу ринково-капіталістичних відносин, слабкість та штучність сільської общини виступили другою передумовою успішності соціального експерименту. Зазначено, що південноукраїнська сільська община, у площині розподілу землі та податків, поступово втрачала функцію зрівняльної справедливості. Підкреслено, що у якості третьої передумови слід вважати кризовий стан поміщицького господарства в регіоні.
Висновки. Поширеність серед сільського населення хутірської форми розселення, слабкість та штучність общини, криза дворянських маєтностей виступали невід’ємними складовими аграрного устрою Півдня України ІІ половини ХІХ століття. Ці господарські передумови, у поєднанні із дослідницькими та світоглядними, забезпечили успішність соціального експерименту Д. А. Столипіна