Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Релігійна ономастика та її вплив на формування французьких топонімів
Full text linkThe onomastic system of the French language, when examined from a historical perspective, reveals that proper names have been formed since ancient times and have undergone a lengthy process of evolution to the present day. Despite the extensive body of research in onomastics, certain areas remain unexplored, particularly concerning the pragmatic and socio-cultural functions of onomalexemes. The study of the interplay between onomastics and culture is both pertinent and essential, as traditional folk spiritual culture encapsulates the historical experience, worldview, and aesthetic values of a people-reflecting their understanding of themselves within the broader context of the world and the universe. This article explores the role of religious names in the formation of toponyms in the French language. It examines the perspectives of various linguists on the influence of religious nomenclature in shaping geographical names and analyzes the challenges involved in identifying such origins.The study employs comparative-historical and structural-semantic methodologies to trace the historical development and cultural significance of these toponyms. The findings highlight the enduring impact of religious lexicon in encoding cultural and historical information within geographical naming systems.Furthermore, the article addresses the semantic complexity of religiously motivated place names and emphasizes that scholarly interpretations in this area often diverge.The study concludes that the process of creating religiously derived toponyms mirrors the broader diversity in how cultural and historical knowledge is encoded. From a historical perspective, many of these names can be traced back to antiquity, and their etymological analysis often requires long-term, in-depth investigation.Ономастична система французької мови при розгляді з історичної точки зору виявляє, що власні назви формувалися з давніх часів і пройшли тривалий процес еволюції до наших днів. Незважаючи на великий обсяг досліджень в області ономастики, деякі напрямки залишаються невивченими, особливо що стосуються прагматичних і соціокультурних функцій ономалексем. Вивчення взаємодії ономастики та культури є актуальним і важливим, оскільки традиційна народна духовна культура містить історичний досвід, світогляд та естетичні цінності народу, відображаючи його розуміння себе в ширшому контексті світу та всесвіту. У статті досліджується роль релігійних назв у формуванні топонімів у французькій мові. У ній розглядаються погляди різних лінгвістів на вплив релігійної номенклатури на формування географічних назв та аналізуються проблеми, пов'язані з виявленням таких витоків.У дослідженні використано порівняльно-історичні та структурно-семантичні методології для простежування історичного розвитку та культурного значення цих топонімів. Отримані результати підкреслюють тривалий вплив релігійного лексикону на кодування культурної та історичної інформації в рамках географічних систем найменувань.Крім того, у статті розглядається семантична складність релігійно вмотивованих топонімів і наголошується, що наукові тлумачення в цій галузі часто розходяться.У дослідженні зроблено висновок, що процес створення топонімів релігійного походження відображає ширше розмаїття способів кодування культурних та історичних знань. З історичної точки зору, багато з цих імен можна простежити до давнини, і їх етимологічний аналіз часто вимагає тривалого глибокого дослідження
Психосемантичні процеси в трансформації індивідуальної та колективної свідомості під час війни в Україні
Full text linkThe topicality of the research is due to need of the interdisciplinary analysis of the psychosemantic processes of transformation of the individual and collective consciousness of Ukrainians under the influence of Russian military aggression. The study of how society recodes meanings, values, and identity in response to trauma has key meaning for understanding the mechanisms of national resilience and development of strategies of post-war recovery.The purpose of the article is to reveal and to analyze psychosemantic mechanisms of the formation of the new resilient national-civic identity and collective determination (according to G. Leitlande) and also the role of cultural and social factors, in particular theater and the volunteer movement, in this process.The results have showed that the key mechanism of resistance becomes psychosemantic inversion such as conscious recoding of the semantic field of “victim” into “subject of resistance,” which have been ensured national consolidation. Identity has acquired a procedural character reflected in the metaphors of “journey” (according to O. Zabuzhko) and “roots” (the oral stories of Ukrainian refugee women in Germany), where civic responsibility acts as the semantic core. Mass volunteering has become form of collective reconceptualization of values, when the survival of nation prevails over personal interests. Ukrainian theater has shifted from universalism to the language of trauma, testimony, and documentary forming the aesthetics of war minimalism (fragmentation, bodily expression) and a new function as therapeutic space and tool of grounding. It has been emphasized in conclusions that psychosemantic resilience of nation formed through the integration of traumatic experience, art resistance and civic activism is condition of countermeasures of existential threats and component of national security. The concept of psychosemantic resilience is proposed and directions of further longitudinal research are outlined.Актуальність дослідження зумовлена потребою міждисциплінарного аналізу психосемантичних процесів трансформації індивідуальної та колективної свідомості українців під впливом воєнної агресії росії. Вивчення того, як суспільство перекодовує смисли, цінності та ідентичність у відповідь на травму, має ключове значення для розуміння механізмів національної стійкості та вироблення стратегій повоєнного відновлення.Мета статті - виявити та проаналізувати психосемантичні механізми формування нової стійкої національно-громадянської ідентичності та колективної рішучості (за Г. Лейтланде), а також роль культурних і суспільних чинників, зокрема театру й волонтерського руху, у цьому процесі.Результати показали, що ключовим механізмом опору стала психосемантична інверсія: свідоме перекодування смислового поля «жертва» на «суб’єкт опору», що забезпечило національну консолідацію. Ідентичність набула процесуального характеру, відображеного у метафорах «мандрівки» (за О. Забужко) та «коренів» (усні розповіді українських жінок-біженок у Німеччині), де громадянська відповідальність виступає семантичним ядром. Масове волонтерство стало формою колективної реконцептуалізації цінностей, коли виживання нації переважає над особистими інтересами. Український театр здійснив зсув від універсалізму до мови травми, свідчення та документалістики, формуючи естетику воєнного мінімалізму (фрагментарність, тілесна експресія) й нову функцію – терапевтичного простору та інструменту гуртування.У висновках наголошено, що психосемантична стійкість нації, сформована через інтеграцію травматичного досвіду, арт-спротив і громадянську активність, є умовою протидії екзистенційній загрозі та складником національної безпеки. Запропоновано концепцію психосемантичної резилієнтності й окреслено напрями подальших лонгітюдних досліджень
Гендер у пастці комунікативного капіталізму: інструменталізація рівності в політичному та медійному дискурсі
Full text linkAbstract.The relevance of this study stems from profound shifts in contemporary communication, where digital platforms transform feminist discourse from a critique of power into a source of economic and symbolic capital. Neoliberal media culture integrates ideas of gender equality into market logic, requiring a critical examination of the mechanisms of such co-optation, particularly in politically and economically unstable contexts like Ukraine.The aim of the article is to analyse how feminist discourse operates within communicative capitalism, focusing on its transformation into a tool of economic and political instrumentalization. The methodological framework includes critical discourse analysis, a comparative review of relevant cases, and a synthesis of critical feminist theory (N. Fraser, J. Dean) and military sociology (C. Enloe, N. Yuval-Davis). The findings show that in commercial media discourse, emancipation becomes a commodified product that generates the appearance of protest and affective labour monetized by digital platforms. Digital campaigns and online movements turn feminist ideas into performative practices that support the ideology of “confidence culture” and obscure structural inequality by emphasizing individual responsibility. In political and militarized discourse, the idea of equality serves to legitimize existing hierarchies, as the integration of women into military structures reproduces traditional roles and patterns of “mobilization without liberation.” The study concludes that gender functions as a universal form of symbolic capital within communicative capitalism, reinforcing established power structures. Further research is proposed to restore the critical and structural dimensions of feminism beyond market-driven logic.Актуальність дослідження визначається радикальними змінами у суспільній комунікації, де цифрові платформи перетворили феміністичний дискурс із критики влади на ресурс економічного та символічного капіталу. Сучасна неоліберальна медіакультура перетворює ідеї гендерної рівності в логіку ринку, що вимагає критичного аналізу механізмів цієї кооптації, особливо в умовах політичної та економічної нестабільності, характерної для українського контексту.Мета статті полягає в дослідженні механізмів, за допомогою яких феміністичний дискурс функціонує в умовах комунікативного капіталізму, зосереджуючись на його перетворенні на інструмент економічної та політичної інструменталізації. Методологічною основою є критичний дискурс-аналіз, компаративний аналіз наведених прецедентів, теоретичний синтез положень критичного фемінізму (Н. Фрейзер, Дж. Дін) та військової соціології (К. Енло, Н. Ювал-Девіс).Результати дослідження виявили, що у комерційному медіадискурсі емансипація набуває форми продукту, який продукує видимість протесту та афективну працю, монетизовану платформами. Цифрові рухи й рекламні кампанії перетворюють феміністичні ідеї на перформативні практики, підкріплюючи ідеологію «культури впевненості» та підміняючи структурну нерівність суспільства індивідуальною відповідальністю. У політичному й воєнізованому дискурсі ідея рівноств використовується для легітимації ієрархій, де залучення жінок до військових структур не супроводжується емансипативними змінами, а відтворює традиційні ролі та моделі «мобілізації без визволення». Висновки підтверджують, що гендер у комунікативному капіталізмі функціонує як універсальна валюта символічного капіталу, яка підтримує існуючі структури влади. Запропоновано напрям подальших досліджень, спрямований на відновлення критичного та структурного виміру фемінізму поза логікою ринку
Політична комунікація: технологічний вимір
Full text linkThe relevance of the research topic is due to the technological revolution in the field of political communication, which has largely moved to the virtual space to various digital platforms and is carried out through information technology.
The purpose of the study is to clarify the essence and peculiarities of political communication in the technological dimension.
The results of the study are the identified and characterized manifestations and dimensions of political communication in the technological aspect.
In the conclusion, the author summarizes the findings of his research. Political communication is the production,, sending, receiving and processing of messages that can potentially have a significant direct or indirect impact on politics. Communication serves as the main means by which messages change the cognitive models and behavioral manifestations of political actors. Political communication technologies basically function through the organization of communication processes in the socio-political spheres aimed at cultivating and supporting certain worldviews through a combination of individual and collective interpretations that serve the interests of ruling or opposition political forces in their quest to gain, retain and exercise power. These technologies encompass a variety of ways, methods, and procedures designed to shape the interpretive frameworks of political actors, ultimately serving to either maintain or change the power dynamics between ruling and opposition groups. Political communication technologies are complex methods and procedures for disseminating information that generate certain public interpretations that are beneficial to the political actors involved. They function as mechanisms for constructing and directing interpretations of public opinion to achieve, maintain, strengthen or weaken the power positions of political actors.Актуальність теми дослідження обумовлена технологічною революцією в сфері політичної комунікації, яка здебільшого перемістилася у віртуальний простір до різноманітних цифрових платформ та здійснюється завдяки інформаційним технологіям.
Метою роботи є з’ясувати сутність та особливості здійснення політичної комунікації в технологічному вимірі.
Результатами дослідження є виявлені та охарактеризовані прояви та виміри політичної комунікації в технологічному аспекті.
Автор наводить у висновках підсумкові положення свого дослідження. Політична комунікація – це створення, надсилання, отримання та обробка повідомлень, які потенційно можуть мати значний прямий чи опосередкований вплив на політику. Комунікація слугує основним засобом, за допомогою якого повідомлення змінюють когнітивні моделі та поведінкові прояви учасників політичного процесу. Технології політичної комунікації в основі своїй функціонують через організацію комунікативних процесів у суспільно-політичних сферах, спрямованих на культивування та підтримку певних світоглядів шляхом поєднання індивідуальних та колективних інтерпретацій, що слугують інтересам правлячих або опозиційних політичних сил у їхньому прагненні здобути, утримати та реалізувати владні повноваження. Ці технології охоплюють різноманітні способи, методи та процедури, покликані формувати інтерпретаційні рамки учасників політичного процесу, що в кінцевому підсумку слугує або збереженню, або зміні динаміки влади між правлячими та опозиційними групами. Технології політичної комунікації - це складні способи та процедури поширення інформації, які генерують певні публічні інтерпретації, вигідні задіяним політичним акторам. Вони функціонують як механізми конструювання та спрямування інтерпретацій громадської думки для досягнення, збереження, посилення або послаблення владних позицій політичних акторів
Status of Information Service on Literary Studies in Library-Information Centers of the Republic of Azerbaijan
Full text linkІсторичне минуле, сучасне і майбутнє кожного народу живе в його духовному багатстві. Найважливішим із цих духовних багатств є художня література, яка є мистецтвом слова. Художня література втілює в собі образне відображення реалій життя, пройшла довгий шлях від існування слова до сьогодні, зберегла в поетичних зразках світогляд, схильності та інтереси своїх творців. Література – це процес, який перетворюється на національно-соціальну, національно-духовну історію. Цей процес постійно збагачується проходженням літературних етапів. У результаті змінюються ідеї та зміст, засоби опису форми, а також напрями літературних напрямів, літературних шкіл і течій. З часом літературні напрями, літературні школи та стилі оновлюються і змінюють один одного. Іноді все це продовжує свій розвиток паралельно. Для всебічного вираження духовно-психічного світу та життя людини створюються нові жанри, нові стилі письма. Кожне літературне покоління робить свій внесок у літературу. Літературні покоління, спираючись на традицію та досвід класичної літератури, не лише зберігають її в художній творчості, а й збагачують свіжими відтінками сучасності. Історик літератури приділяє їм серйозну увагу та наголошує на аналізі сучасного, пізнавально-виховного значення, гуманістичного та патріотичного духу художньої культури. У статті вичерпно розкриваються переваги, різновиди та різноманітні підходи до обслуговування бібліографічного обслуговування, яке є бібліографічним, та процес діяльності, який зараз ведеться в бібліотеках. Водночас за допомогою фактичних джерел пояснюється значення художньої літератури та літературознавства загалом, зокрема, для духовного розвитку членів суспільства. Підкреслюється важливість процесів бібліографічної діяльності в забезпеченні інформацією для окремих наукових галузей і тематичних фахівців. Інформаційні інструменти та ресурси, які мають вирішальне значення для інформатизації суспільства, різноманітні та постійно розвиваються у всьому світі, в тому числі в Азербайджані. Інформаційні ресурси суспільства матеріалізуються у вигляді документів цільового соціального використання. У результаті створюється і формується документно-інформаційний потік і фонд.The historical past, present and future of every nation live in its spiritual wealth. The most important of these spiritual wealth is fiction, which is the art of words. Fiction embodies the figurative reflection of the realities of life, has come a long way from the day the word existed to this day, and has kept alive the worldview, tendencies and interests of its creators in poetic examples. Literature is a process that turns into national-social, national-spiritual history. This process is constantly enriched by going through literary stages. As a result, the ideas and content, means of form description, as well as the directions of literary trends, literary schools and movements change. Over time, literary trends, literary schools and styles are renewed and replace each other. Sometimes all this continues its development in parallel. New genres and new writing styles are created to comprehensively express the spiritual and psychological world and life of a person. Each literary generation makes its own contribution to literature. Literary generations, relying on tradition and the experience of classical literature, not only keep it alive in artistic creation, but also enrich it with fresh shades of modernity. The literary historian gives serious consideration to these and emphasizes the analysis of the modern, cognitive-educational significance, humanistic and patriotic spirit of artistic cultureThe article gives comprehensive details on the benefits, varieties, and various service approaches of bibliographic service, which is a bibliographic activity process that is currently conducted in libraries. At the same time, factual sources are used to explain the significance of fiction and literary studies in general, in particular, for the spiritual development of society's members. The importance of bibliographic activity processes in providing information for specific scientific fields and subject matter experts is emphasized. Information tools and resources, which are crucial to the informationization of society, are diverse and ever-evolving globally, including in Azerbaijan. Information resources of society are materialised in the form of documents for targeted social use. As a result, a document information flow and fund are created and formed
Еволюція збалансованої зовнішньої політики Азербайджану з 2003 року
Full text linkАктуальність. Геополітичне положення Азербайджану на перехресті Європи та Азії, а також його багаті енергетичні ресурси поставили його в центр регіонального та глобального інтересу. З 2003 року Азербайджан проводить виважену зовнішню політику, спрямовану на підтримання конструктивних відносин як із західними, так і зі східними центрами сили. В умовах посилення геополітичного суперництва, регіональних конфліктів і зміни глобальних альянсів особливо значущою стала здатність країни підтримувати дипломатичний баланс при збереженні національних інтересів. Актуальність цієї теми полягає в її потенціалі сприяти розумінню того, як малі та середні держави можуть маневрувати в межах складної міжнародної системи без жорсткого приєднання до одного геополітичного блоку. Крім того, вивчення еволюції зовнішньої політики Азербайджану дає цінну інформацію про регіональну стабільність, постконфліктну дипломатію та енергетичну геополітику на Південному Кавказі.З 2003 року Азербайджан проводить збалансовану зовнішню політику для посилення своєї регіональної та глобальної ролі. Цей період став свідком значних геополітичних змін, на які вплинули зростання енергетичного потенціалу, зростання транзитного потенціалу, регіональні конфлікти та глобальна конкуренція за владу. Орієнтуючись у цій динаміці, Азербайджан підтримував конструктивні відносини зі світовими та сусідніми державами, спрямованими на захист національних інтересів та забезпечення довгострокової стабільності. З 2003 по 2010 рік основна увага приділялася регіональній співпраці, великомасштабній енергетичній інфраструктурі (наприклад, трубопроводу BTC) і посиленню безпеки. Країна ретельно збалансувала свої відносини із Заходом, Росією та Іраном, уникаючи приєднання до якогось окремого блоку. У період з 2010 по 2016 рік Азербайджан зайняв більш гнучку дипломатичну позицію. Вона відігравала активну роль на міжнародних форумах і підтримувала мирні зусилля щодо карабаського конфлікту, наголошуючи на суверенітеті та територіальній цілісності. Етап 2016–2023 років приніс більш активну зовнішню взаємодію. Друга карабаська війна 2020 року стала переломним моментом. Після війни Азербайджан надавав пріоритет відновленню, регіональним зв'язкам і прагматичній дипломатії. Вона дотримувалася багатовекторного підходу, зберігаючи рівновагу між такими гравцями, як Туреччина, Росія, ЄС і Китай. Результати свідчать про те, що ця збалансована стратегія зберегла незалежність Азербайджану та підвищила його міжнародну репутацію. Використовуючи своє стратегічне розташування та енергетичні ресурси, Азербайджан став надійним і стабільним партнером. Метою цієї статті є дослідження еволюції збалансованої зовнішньої політики Азербайджану від 2003 до 2023 року шляхом поділу її на три основні періоди: 2003–2010, 2010–2016 та 2016–2023 роки.Relevance. Azerbaijan’s geopolitical position at the crossroads of Europe and Asia, and its rich energy resources, have placed it at the center of regional and global interest. Since 2003, Azerbaijan has pursued a balanced foreign policy aimed at maintaining constructive relations with both Western and Eastern power centers. In the context of increasing geopolitical rivalry, regional conflicts, and shifting global alliances, the country’s ability to maintain diplomatic balance while safeguarding national interests has become especially significant. The relevance of this topic lies in its potential to contribute to the understanding of how small and mid-sized states can maneuver within a complex international system without aligning rigidly with one geopolitical bloc. Furthermore, studying Azerbaijan’s foreign policy evolution provides valuable insights into regional stability, post-conflict diplomacy, and energy geopolitics in the South Caucasus.Since 2003, Azerbaijan has pursued a balanced foreign policy to strengthen its regional and global role. This period witnessed significant geopolitical changes, influenced by rising energy capacity, growing transit potential, regional conflicts, and global power competition. Navigating these dynamics, Azerbaijan maintained constructive relations with global and neighboring powers, aiming to protect national interests and ensure long-term stability. From 2003 to 2010, the focus was on regional cooperation, large-scale energy infrastructure (like the BTC pipeline), and enhanced security. The country carefully balanced its relations with the West, Russia, and Iran, avoiding alignment with any single bloc. Between 2010 and 2016, Azerbaijan adopted a more flexible diplomatic stance. It played an active role in international forums and supported peaceful efforts regarding the Karabakh conflict, emphasizing sovereignty and territorial integrity. The 2016–2023 phase brought more assertive foreign engagement. The 2020 Second Karabakh War marked a turning point. Post-war, Azerbaijan prioritized reconstruction, regional connectivity, and pragmatic diplomacy. It pursued a multi-vector approach, maintaining equilibrium between actors like Turkey, Russia, the EU, and China. Findings suggest this balanced strategy safeguarded Azerbaijan’s independence and enhanced its international reputation. By leveraging its strategic location and energy resources, Azerbaijan emerged as a reliable, stable partner. The purpose of this article is to examine the evolution of Azerbaijan’s balanced foreign policy from 2003 to 2023 by dividing it into three major periods: 2003–2010, 2010–2016, and 2016–2023. Each of these periods represents shifts in Azerbaijan’s strategic priorities, external environment, and internal capacities. The article seeks to analyze how Azerbaijan has adjusted its foreign policy tools and alliances in response to regional developments, security challenges, and global transformations. The study aims to provide a systematic and comprehensive understanding of Azerbaijan’s foreign policy trajectory, evaluating the consistency of its balanced approach and its impact on national interests and regional positioning
Сальвадор Далі в автопортретах
Full text linkActuality. Salvador Dali, the great Spanish artist, during his lifetime knew how to do two things brilliantly: the first was to paint, the second was to advertise his works. Then there are legends, but we are inclined to think that they are a kind of advertising means, a kind of marketing ploy for more effective popularization and implementation of what he created. Obviously, at some point in his life, he realized for himself: in order to interest the public in his achievements, it is necessary to intrigue them with the personality of the author himself. And he succeeded, because this method of self-promotion works for him to this day, and the artist’s popularity is growing more than ever. It’s hard to say to what extent, but this side of the genius’s life also played a cruel joke on him, because sometimes you wonder what people are more interested in: his work or stories about eccentric actions, flavored with stories with piquant episodes. More. The inability of individual, so-called researchers of creativity to further explain and decode the subtext of his paintings gives them reason to attribute everything to the strange figure of the artist, a sick imagination, a special perception of reality known only to him. The purpose of our article, using the example of Salvador Dali’s self-portraits, is to further prove that his canvases are not devoid of logic, common sense, rationalism, that the fears and complexes of the great Spaniard are not a perversion, they are characteristic of many people whom we consider absolutely adequate, that the artist’s works convey the world has universal human values and has the right to be admired without looking for unhealthy motives in the subtext.It turns out that Ukrainian scientific art criticism has ignored the achievements of the great Spaniard. There are a lot of translated resources, but the actual Ukrainian content is very limited. Obviously, the reason is that in the USSR, which included Ukraine, the work of Salvador Dali was ignored and even banned for some time. And in particular, for this reason, we found almost nothing related to our topic, although offering our own versions of the interpretation of the content of Salvador Dali’s self-portraits, we would very much like to get acquainted with how others interpret them. Therefore, we cherish the ambitious hope that our article will become a small contribution to the Ukrainian scientific space in the niche called «Dali».Актуальність. Сальвадор Далі, великий іспанський художник, за життя умів геніально робити дві речі: перша – малювати, друга – рекламувати свої твори. Про епатажні, провокативні дивацтва Далі ходять легенди, але ми схиляємося до думки, що вони – своєрідний засіб реклами, такий собі маркетинговий хід для більш ефективної популяризації і реалізації створеного ним. Очевидно, в якийсь момент свого життя він усвідомив для себе: щоб зацікавити публіку своїми здобутками, необхідно заінтригувати її постаттю самого автора. І це йому вдалося, бо такий спосіб самореклами працює на нього по сьогодні, і популярність художника зростає, як ніколи. Важко сказати в якій мірі, але ця сторона життя генія зіграла з ним і злий жарт, бо інколи задаєшся питанням, а що людей більше цікавить: його творчість чи оповідки про ексцентричні вчинки, присмачені розповідями з пікантними епізодами.. Іще. Невміння окремих, так званих дослідників творчості Далі пояснити, розкодувати підтекст його картин дає їм підставу списати все на дивакувату постать художника, хвору уяву, особливе сприйняття реальності, яке відоме лише йому. Працюючи над статтею ми окреслили іще один актуальний, на наш погляд, аспект дослідження, пов’язаний із творчістю Сальвадора Далі. Виявляється, що українське наукове мистецтвознавство обійшло своєю увагою здобутки великого іспанця. Маємо багато перекладного ресурсу, але власне український контент дуже обмежений. Очевидно, причина в тому, що в СРСР, до складу якого входила Україна, творчість С, Далі ігнорувалася і навіть деякий час була під забороною. І зокрема з цієї причини ми не знайшли майже нічого, що стосується нашої теми, хоча пропонуючи власні версії трактування змісту автопортретів Сальвадора Далі, ми дуже хотіли б познайомитись з тим, як їх тлумачать інші. Тому плекаємо амбітну надію, що наша стаття стане невеличким вкладом в українському науковому просторі у нішу під назвою «Далі». Метою статті є спроба довести, що полотна Далі не позбавлені логіки, здорового глузду, раціоналізму, що страхи та комплекси великого іспанця – це не збочення, вони властиві багатьом людям, яких ми вважаємо абсолютно адекватними, що твори художника несуть у світ загальнолюдські цінності і мають право на те, щоб ними захоплювались без пошуку нездорових мотивів у підтексті
Вплив інноваційності на конкурентоспроможність туристичного бізнесу
Full text linkAbstract.Relevance. The competitiveness of the tourism business is a multidimensional concept that encompasses the ability of tourism enterprises to ensure stable leadership in the market by forming a unique offer and adapting to the constantly changing external environment. The purpose of the study is to develop a comprehensive model for increasing the competitiveness of the tourism business through the introduction of innovative technologies and digitalization. The research methodology is based on a systemic, comprehensive and interdisciplinary approach that allows combining theoretical, systemic and strategic analyses, the method of logical and critical generalization. Results. The article explores the essence of the concepts of competitiveness and innovation in the tourism business as interrelated factors of industry development in the digital economy and globalization transformations. Modern scientific approaches to interpreting the competitive advantages of tourism enterprises are revealed and the role of innovation as a key element in the formation of strategic competitiveness is identified. Modern innovative technologies and digital tools that contribute to increasing management efficiency are analyzed, personalization of tourist services and strengthening the market positions of enterprises. Potential strategies for adapting the tourist business to market changes, crisis situations and globalization challenges are assessed. Conclusions. The scientific significance of the problem lies in the need to form theoretical models that allow assessing the relationship between the competitiveness and innovativeness of tourism enterprises, and to identify key factors of their efficiency and sustainability. Competitiveness of tourism business in the 21st century is determined by the ability to innovatively renew, digital transformation, flexible adaptation to the challenges of the global environment and the implementation of the principles of sustainable development.Анотація.Актуальність. Конкурентоспроможність туристичного бізнесу є багатовимірним концептом, що охоплює здатність підприємств туристичної галузі забезпечувати стабільне лідерство на ринку шляхом формування унікальної пропозиції та адаптації до постійно змінюваного зовнішнього середовища. Метою дослідження є розробка комплексної моделі підвищення конкурентоспроможності туристичного бізнесу через впровадження інноваційних технологій та цифровізації. Методологія дослідження ґрунтується на системному, комплексному та міждисциплінарному підходах, що дозволяють поєднати теоретичний, системний та стратегічний аналізи, метод логічного та критичного узагальнення. Результати. У статті досліджено сутність понять конкурентоспроможності та інноваційності у туристичному бізнесі як взаємопов’язаних чинників розвитку галузі в умовах цифрової економіки та глобалізаційних трансформацій. Розкрито сучасні наукові підходи до трактування конкурентних переваг туристичних підприємств і визначено роль інновацій як ключового елементу формування стратегічної конкурентоспроможності. Проаналізовано сучасні інноваційні технології та цифрові інструменти, які сприяють підвищенню ефективності управління, персоналізації туристичних послуг і зміцненню ринкових позицій підприємств. Оцінено потенційні стратегії адаптації туристичного бізнесу до змін ринку, кризових ситуацій та глобалізаційних викликів. Висновки. Наукова значущість проблеми полягає у потребі формування теоретичних моделей, які дозволяють оцінювати взаємозв’язок конкурентоспроможності та інноваційності туристичних підприємств, визначати ключові чинники їх ефективності та стійкості. Конкурентоспроможність туристичного бізнесу у XXI столітті визначається здатністю до інноваційного оновлення, цифрової трансформації, гнучкої адаптації до викликів глобального середовища та впровадження принципів сталого розвитку
Інноваційний структурний склад навчальних занять студентів при засвоєнні програмного матеріалу з фізики як складової професійної підготовки
Full text linkRelevance of the study due to a plurality of factors, among which the leading importance in the context of the formulated topic low motivation and lack of interest to master complex educational material, insufficient level of mastery of educational material in subjects related to the knowledge component abstract presentation of information material, unable to be represented as a sensory perceived phenomenon, emphasis on theoretical knowledge and solution of typical problems, blocking students' creativity and lack of cross-curricular connections, characterized by the lack of full integration of physics with other academic disciplines. The combination of factors that negatively affect the academic performance of students and their level of professional readiness determined the nature of the contradictions that have developed in the physics teaching system, and determined the problem of research, which consists in finding innovative ways to organize academic classes in the discipline «Physics» with future subject teachers. The purpose of the study there was a scientific justification and experimental testing of the innovative organization of classes with student’s discipline «Physics», providing for the activation of their creative potential and motivational interest in acquiring the conceptual foundations of the academic subject. Results of the study they indicate significant positive changes in the level of professional readiness of students in the experimental group compared to the control group, whose students attended classes implemented in accordance with the classical, traditional structural organization. The results achieved emphasize the effectiveness of the proposed organization, which can significantly influence the academic achievements of students, which indicates the high practical significance of the structural composition of the lesson we proposed.Актуальність дослідження зумовлена множинністю факторів, серед яких провідне значення в контексті сформульованої теми мають низька мотивація та відсутність інтересу до оволодіння складним навчальним матеріалом, недостатній рівень оволодіння навчальним матеріалом з предметів, пов'язаних зі складовою знань, абстрактним поданням інформаційного матеріалу, нездатним бути представленим як сенсорно сприймається явищем, акцент на теоретичних знаннях та розв'язанні типових задач, блокування творчих здібностей студентів та відсутність міжпредметних зв'язків, характеризується відсутністю повної інтеграції фізики з іншими навчальними дисциплінами. Сукупність факторів, що негативно впливають на успішність студентів та рівень їх професійної підготовленості, визначила характер суперечностей, що склалися в системі викладання фізики, та визначила проблему дослідження, яка полягає в пошуку інноваційних шляхів організації навчальних занять з дисципліни «Фізика» з майбутніми вчителями-предметниками. Метою дослідження було наукове обґрунтування та експериментальна апробація інноваційної організації занять з дисципліни «Фізика» студента, що передбачає активізацію їх творчого потенціалу та мотиваційного інтересу до засвоєння понятійних засад навчального предмета. Результати дослідження свідчать про значні позитивні зміни в рівні професійної підготовленості студентів експериментальної групи порівняно з контрольною групою, студенти якої відвідували заняття, виконані відповідно до класичної, традиційної структурної організації. Досягнуті результати підкреслюють ефективність запропонованої організації, яка може суттєво впливати на академічні досягнення учнів, що свідчить про високу практичну значущість структурного складу запропонованого нами уроку
Міждисциплінарні дослідження: можливості та методологічні проблеми
Full text linkModern science is currently experiencing a slowdown in its development despite a growing number of researchers and publications. Scholars and public science managers have placed high hopes on interdisciplinarity. However, these expectations have not yet been fully realized. Results. Interdisciplinarity often invoke to legitimize various emerging academic fields such as cultural, gender, media-studies, etc. As noted by T. Zarycki, such «studies» erode the boundaries between disciplines and create an anarchic academic landscape in which all disciplines are treated as equally valid within shared research domains. So, synthesis within these fields is highly subjective. The scientific inquiry is facing increasing ideological pressure. The different configurations of interacting disciplines and extra-scientific agents emerge. When ideological agents attempt to monopolize the research agenda, this leads to field degradation. It tends to polarize those researchers committed to impartial inquiry and agents promoting ideological narratives.Interdisciplinary research methodology remains in its formative stage. The effective interdisciplinary collaboration requires a shared understanding of the research issue, objectives, methods of data collection and analysis. Researchers must reach consensus on the functional hierarchy of the disciplines of project, while considering the broader disciplinary hierarchy within the complex research field.Conclusions. The importance of interdisciplinary research has increased due to global challenges and the limits of extremely specialized disciplines. The scientific disciplines often lack the capacity to address complex systemic issues independently. A pressing issue is the development of a robust methodology and set of tools for conducting interdisciplinary research in a systematic and effective manner.Сучасна наука переживає кризу: зростає кількість публікацій і вчених, але справжніх проривів дедалі менше. Дослідження вдосконалюють вже відомі теорії, більшість статей не використовуються в науковій роботі, вчені посилаються на невелику кількість праць. Вихід убачали у міждисциплінарних дослідженнях, проте сподівання певною мірою не виправдалися.Результати. Міждисциплінарність часто перетворюється на гасло, для виправдання численних «досліджень» (cultural, gender, media-studies тощо), які розмивають кордони між науками й створюють анархічну ситуацію рівності наук в подібних дослідницьких полях. Як зазначає Т. Зарицький, у таких полях синтез має суб’єктивний характер. Науки відчувають ідеологічний тиск з боку позанаукових агентів. Взаємодія наук і позанаукових агентів формує різні конфігурації. Якщо в дослідницькому полі з’являється ідеологічний агент, який прагне на монополізацію істини, це веде до деградації поля, виникають тенденції до поляризації тих дослідників, що прагнуть до неупередженого пошуку істини, і агентів ідеологічного тиску.Методологія міждисциплінарних досліджень перебуває на початковій стадії. Ефективна співпраця представників різних наук потребує узгодженого розуміння проблеми, завдань дослідження, методів збору і обробки наукової інформації. Дослідники мають досягти згоди щодо функціональної ієрархії наук в конкретному проекті, маючи на увазі при цьому загальну ієрархію наук в певному комплексному дослідницькому полі.Висновки. Зростання значення міждисциплінарності пов’язане з глобальними викликами та поглибленням спеціалізації наук. Окремі дисципліни обмежені у розв’язанні проблем складних систем, отже з’являється імпульс до взаємодії представників різних наук, або до використання даних різних наук одним дослідником. Нагальною проблемою є комплексна розробка методології і методики міждисциплінарних досліджень