Scientific-theoretical almanaс "Grani" / Науково-теоретичний альманах "Грані"
Not a member yet
1972 research outputs found
Sort by
Канонічне становище та управління Української Автокефальної Православної Церкви в умовах утвердження більшовицького режиму в Україні 1921–1936 років
Full text linkRelevance. Ukrainian church construction, which began in the first half of the 20th century, has not lost its relevance today. Deep internal psychological and social prerequisites remain important to this day.
The purpose of the article is to reveal the role of church canons and historical circumstances in Ukrainian church construction during the establishment of the Bolshevik regime in Ukraine.
Results. Finding itself in the circumstances of foreign occupation and complete separation from the state, the Ukrainian Orthodox church movement built a new and completely different structure from the one proposed in the law on the supreme administration of the Ukrainian Orthodox Autocephalous Synodal Church, adopted on January 1, 1919, under the government of the Directory of the Ukrainian People's Republic. In the conditions of the totalitarian regime, the Ukrainian church movement had to reckon with the general political background, which in the early 20s of the 20th century contributed to the Ukrainian church revival, since it was not a noticeable force, and in the late 20s and early 30s destroyed it completely .
Conclusions. Due to the circumstances faced by Ukrainian national state formations in the first half of the 20th century, the success of their church intentions directly depended on state-building processes and the ability of these states to fight for their independence and recognition by other states. The recognition of the Ukrainian church became hostage to the success and recognition of Ukrainian state formations by foreign states on the one hand, and on the other, to the reluctance of the episcopate to establish national church structures.Актуальність. Українське церковне будівництво, що взяло своїм початком першу половину ХХ століття, не втратило свою актуальність і в сьогоденні. Глибокі внутрішньо-психологічні та соціальні передумови важливі і по сьогоднішній день.
Метою дослідження є розкриття ролі церковних канонів та історичних обставин в українському церковному будівництві часів утвердження більшовицького режиму в Україні.
Результати. Опинившись в обставинах іноземної окупації та повного відокремлення від держави, український православний церковний рух побудував нову та цілком відмінну від структури, запропонованої в законі про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви, прийнятого 1 січня 1919 року за уряду Директорії Української Народної Республіки. В умовах тоталітарного режиму українському церковному рухові доводилося рахуватися з загальним політичним фоном, що на початку 20-тих років ХХ століття сприяв українському церковному відродженню, оскільки той не являв собою помітної сили, а в кінці 20-тих початку 30-тих років знищив його повністю.
Висновки. У зв’язку з обставинами, в яких опинилися українські національні державні утворення першої половини ХХ століття, успіх їх церковних намірів потрапляв в пряму залежність від державотворчих процесів і здатності цих держав до боротьби за їх самостійність і визнання з боку інших держав. Визнання української церкви ставало заручником успіху та визнання українських державних утворень від іноземних держав з одного боку, а з іншого – небажання єпископату становлення національних церковних структур
Вплив глобалізації на суверенітет національних держав
Full text linkRelevance. The speed of changes in technology, communications and the economy require the adaptation of national systems to the new realities of the global world. National governments are often limited in their ability to solve problems without international organizations that essentially facilitate processes of cooperation and coordination.
Purpose: to clarify the impact of globalization on the sovereignty of national states.
Research methodology includes comparative analysis, SWOT analysis.
The results. The positive aspects of the influence of globalization on the sovereignty of national states are manifested through economic development, international cooperation, improvement of living standards, and cultural exchange. The negative aspects of the influence of globalization on the sovereignty of national states can be identified as follows: loss of political autonomy, dependence on global markets, uneven distribution of benefits, loss of national identity. Possibilities of influence of globalization on the sovereignty of national states have the following manifestation: strengthening of global influence, development of innovations and technological progress, strengthening of the regulatory component, access to new markets.
Conclusions. Using the opportunities and minimizing the threats of globalization requires an active and balanced policy on the part of national states, which takes into account global trends and national interests.
The concept of globalization is defined as a multidimensional process of integration of economic, political, social and cultural systems at the global level, which leads to growing interdependence and interconnection between countries and peoples. This process affects the sovereignty of nation states, contributes to the creation of international institutions and new forms of global governance, changes ideas, norms and identities, and can both entrench and change historical inequalities.Актуальність. Швидкість змін у технологіях, комунікаціях і економіці вимагає адаптації національних систем до нових реалій глобального світу. Національні уряди часто виявляються обмеженими у своїх можливостях вирішувати проблеми без міжнародних організацій, які по суті фасилітують процеси співробітництва та координації.
Мета: з’ясування впливу глобалізації на суверенітет національних держав.
Методологія дослідження включає порівняльний аналіз, SWOT-аналіз.
Результати. Позитивні сторони впливу глобалізації на суверенітет національних держав проявляються через економічний розвиток, міжнародне співробітництво, підвищення стандартів життя, культурний обмін. Негативні сторони впливу глобалізації на суверенітет національних держав можна позначити наступним чином втрата політичної автономії, залежність від глобальних ринків, нерівномірний розподіл благ, втрата національної ідентичності. Можливості впливу глобалізації на суверенітет національних держав мають наступний прояв: посилення глобального впливу, розвиток інновацій та технологічного прогресу, підсилення регуляторної складової, доступ до нових ринків.
Висновки. Використання можливостей і мінімізація загроз глобалізації вимагає активної та зваженої політики з боку національних держав, яка враховує глобальні тенденції та національні інтереси.
Надано визначення поняття глобалізація як багатовимірного процесу інтеграції економічних, політичних, соціальних і культурних систем на глобальному рівні, що призводить до зростаючої взаємозалежності та взаємозв'язку між країнами і народами. Цей процес впливає на суверенітет національних держав, сприяє створенню міжнародних інституцій та нових форм глобального управління, змінює ідеї, норми та ідентичності, а також може як закріплювати, так і змінювати історичні нерівності
Кіровоградщина у 1941 році: соціальні виміри військової історії
Full text linkThe article's topic is relevant to understanding new trends in the development of regional historiography during the Second World War. The article argues that the coverage of the specifics of defensive battles in Central Ukraine makes it possible to deconstruct the Soviet myth about the popular character of the war, and contributes to the reconstruction of ‘historical truth’ in the light of the development of domestic historical and local history research in the first quarter of the 2000s.
The purpose of the publication is to identify new trends in the history of defensive battles and social aspects of the military history of the initial occupation of Kirovohrad region in 1941 in the research of local historians.
Results. Based on sources of various origins, the authors examined the course of defensive battles of the 6th and 12th Armies of the Southwestern and Southern Fronts, the history of individual military units, and personalities. The history of military operations related to the defense of certain district centers of Kirovohrad region is outlined: Mala Vyska, Novoarkhangelsk, and others. A large part of the material studied, including archival documents, memoirs, and front-line diaries, was analysed by local historians for the first time. They used them to highlight the social aspects of military history. However, the actualised problems did not become a part of a comprehensive scientific study expected by the public
The author's conclusions state the achievements of the researchers and substantiate the importance and urgency of continuing the search of local historians to identify the causes of the occupation of the region, the first steps of the occupation authorities to organise home front management, economic survival and the arrangement of everyday life of citizens. There is a need to resume the initiated research project on the resistance of national-patriotic forces within the Central Ukrainian region.Актуальність теми статті полягає в осмисленні сучасних тенденцій розвитку регіональної історіографії Другої світової війни. У статті стверджується думка, що висвітлення специфіки оборонних боїв в Центральній Україні уможливлює деконструкцію радянського міфу про народний характер війни, сприяє відтворенню «історичної правди» у світлі розвитку вітчизняних історико-краєзнавчих досліджень першої чверті 2000-х років.
Мета, сформульована автором публікації, полягає у виявленні нових тенденцій вивчення історії оборонних боїв, соціальних аспектів військової історії початкового періоду окупації Кіровоградщини 1941 року у дослідженнях краєзнавців.
Результати. На основі розмаїтих за походженням джерел авторами розглядалися хід оборонних боїв 6 та 12 армій Південно-Західного та Південного фронтів, історія окремих військових частин, персоналії. Окреслено історію військових дій, пов’язаних з обороною окремих районних центрів Кіровоградської області: Малої Виски, Новоархангельська, інших. Велика частка дослідженого матеріалу, включно архівних документів, мемуарів, фронтових щоденників вперше стали об’єктом аналізу істориків-краєзнавців. На їхній основі висвітлювалися соціальні аспекти військової історії. Однак, актуалізовані проблеми не стали складовою комплексного наукового дослідження, на яке очікує громадськість.
Висновки автора статті констатують здобутки дослідників та засвідчують важливість і нагальність продовження пошуків краєзнавців у напрямках виявлення причин окупації регіону, перших кроків окупаційної влади щодо організації управління у тилу, економічного виживання та облаштування повсякденного життя громадян. Зазначається потреба у поновленні розпочатого дослідницького проекту вивчення історії спротиву національно-патріотичних сил в межах Центральноукраїнського регіону
Винувці карабахської проблеми відомі: історія Карабаху у вірменській історіології
Full text linkThe Armenian-Azerbaijan Nagorno-Karabakh conflict has long disturbed peace in the South Caucasus and damaged relations between almost all countries in the region. Historically, the instigators of many wars and conflicts in the world have sown the seeds of enmity between peoples, propagated fictitious ideologies and used them for their own purposes. That is why the Nagorno-Karabakh problem arose. This was the goal of those who put forward the idea that there was a “Greater Armenia” state and that Karabakh was one of its territories. Unfortunately, the propagandists and driving forces of this fictitious ideology were historians. They have “contributed” to this ideology by writing many books that are repetitive, not based on any real history, and are purely propaganda. The Armenians, who moved to the South Caucasus at the beginning of the 19th century and founded their first state at the beginning of the 20th century, from time to time tried to armenianize place names (geographical names) and historical monuments in these areas without any material, spiritual or etymological the basics. Not satisfied with this, Armenian historians tried to claim that Azerbaijan historians distorted the history of Karabakh in their works. The purpose of this research is to reveal the true intentions of Armenian historians who distorted and Armenianized the ancient and recent history of Karabakh. In their works, they accuse Azerbaijani historians of falsifying the history of Karabakh. As the methodology of the research used the method of comparing historical facts. The books written by Armenian authors were analyzed, in response to them, examples from the works of Azerbaijani historians, historical facts, and sources were presented. The main novelty of the research is that the real political-historical nature of the Armenian-Azerbaijani Nagorno-Karabakh problem, the causes of the problem, and the ideological authors of the problem have been revealed.Вірмено-азербайджанський нагірно-карабахський конфлікт тривалий час порушував мир на Південному Кавказі та зіпсував відносини майже між усіма країнами регіону. Історично склалося так, що призвідники багатьох воєн і конфліктів у світі сіяли ворожнечу між народами, пропагували вигадані ідеології та використовували їх у своїх цілях. Тому виникла проблема Нагірного Карабаху. Це було метою тих, хто висував ідею про існування держави «Велика Вірменія» і про те, що Карабах є однією з її територій. На жаль, пропагандистами та рушійними силами цієї вигаданої ідеології були історики. Вони «сприяли» цій ідеології, написавши багато книг, які повторюються, не базуються на реальній історії та є суто пропагандою. Вірмени, які переселилися на Південний Кавказ на початку 19 століття і заснували свою першу державу на початку 20 століття, час від часу намагалися вірменізувати топоніми (географічні назви) та історичні пам'ятки на цих територіях без будь-яких матеріальних, духовних чи етимологічні основ. Не задовольняючись цим, вірменські історики намагалися стверджувати, що азербайджанські історики спотворили у своїх працях історію Карабаху. Метою цього дослідження є виявлення справжніх намірів вірменських істориків, які спотворили та вірменізували давню та новітню історію Карабаху. У своїх роботах вони звинувачують азербайджанських істориків у фальсифікації історії Карабаху. В якості методології дослідження в статті використано метод зіставлення історичних фактів. Проаналізовано книги вірменських авторів, у відповідь на них наведено приклади з праць азербайджанських істориків, історичні факти, джерела. Головна новизна дослідження полягає в тому, що розкрито реальну політико-історичну природу вірмено-азербайджанської нагірно-карабахської проблеми, причини проблеми та ідейних авторів проблеми
Феномен критичного мислення у контексті філософії для дітей: трансцендентальний вимір
Full text linkRelevance of the topic is caused by the importance of the implementation of philosophy for children in the modern Ukrainian education sphere, as well as the civilizational challenges that Ukraine faced in the war with Russia.
The purpose is to reveal the epistemological, ethical, aesthetic planes of the transcendental dimension of critical thinking within the framework of philosophy for children, based on the views of I. Kant by articulating the act, content, anthropological sections of the indicated planes.
The results of the research are, firstly, the defining of the act, content, anthropological sections of the transcendental dimension of critical thinking. Secondly, elaborated the outline of the features of the transcendental dimension of the epistemological, ethical, aesthetic areas. Thirdly, articulated the epistemological plane of the transcendental dimension of critical thinking in the act, content, anthropological sections. Fourth, investigated the ethical plane of this critical thinking’s transcendental dimension. Fifthly, explored the aesthetic plane of transcendental dimension. Sixthly, it were demonstrated the correlations between the epistemological, ethical, aesthetic planes of the transcendental dimension of critical thinking and philosophy for children (the activity of the position of the researcher, cognition as a phenomenal construction of the world in semantic connections, the procedural nature of acquiring the autonomy of the mind, the combination of freedom and responsibility, familiarity with fine arts, sensus communis as the basis of M. Lipman's ‘community of inquiry’).
In the conclusions, the main results of the study of the epistemological, ethical, aesthetic planes of the transcendental dimension of critical thinking in the context of philosophy for children are given in act, content, anthropological sections.Актуальність теми обумовлена важливістю впровадження філософії для дітей у сучасному українському освітньому просторі, а також тими цивілізаційними викликами, з якими Україна зіштовхнулась у війні з Росією.
Метою є розкриття гносеологічних, етичних, естетичних площин трансцендентального виміру феномена критичного мислення у межах філософії для дітей, базуючись на поглядах І. Канта шляхом артикуляції актових, змістовних, антропологічних зрізів кожної з позначених площин.
Результатами дослідження є, по-перше, позначення актових, змістовних та антропологічних зрізів трансцендентального виміру критичного мислення. По-друге, було окреслено особливості трансцендентального виміру гносеологічної, етичної та естетичної площин. По-третє, було артикульовано особливості гносеологічної площини трансцендентального виміру критичного мислення в актовому, змістовному та антропологічному зрізах. По-четверте, було вивчено етичну площину трансцендентального виміру критичного мислення в актовому, змістовному та антропологічному зрізах. По-п’яте, опрацьовано естетичну площину трансцендентального виміру критичного мислення в актовому, змістовному та антропологічному зрізах. По-шосте, продемонстровані кореляти між гносеологічною, етичною, естетичною площинами трансцендентального виміру критичного мислення та філософією для дітей (активність позиції дослідника, пізнання як феноменальне конструювання світу у смислових зв’язках, процесуальний характер набуття автономії розуму, поєднання свободи та відповідальності, знайомство з прекрасними мистецтвами, sensus communis як основа «спільноти дослідження» М. Ліпмана).
У висновках наведені основні підсумки дослідження гносеологічної, етичної, естетичної площин трансцендентального виміру критичного мислення у контексті філософії для дітей в актових, змістовних, антропологічних зрізах
Взаємозв'язок сенсу існування та характеристик тілесності ЗШІ
Full text linkRelevance: the emergence of AGI (general artificial intelligence) as a full-fledged participant in society actualizes the question of its goal-setting, and, consequently, the meaning of its existence.
AGI will also face a psychophysical problem during self-understanding, just like people, therefore the purpose of the article is to formulate a basic contradiction for the meaning of existence of techno-subjects, similar to the mind-body contradiction for a person.
Research results: the contradiction in goal-setting of the meaning of life between «hilics» and «pneumatics» was analyzed. It is shown that in the XIX-XX centuries. a crisis arose in the goal-setting of the meanings of life, both for traditional society and for Modern society: social immortality, achievable by rational means, turned out to be an insufficient replacement for the individual immortality that religion promised. Transhumanism is considered as one of the attempts to provide the meaning of an individual’s existence: the contradictions between «hylics» and «pneumatics» are partially removed within the framework of the concept of endless human improvement. But endless development, by itself, cannot be the meaning of the existence of post-human or AGI.
Conclusions: the basic contradiction in the goal-setting of the existence of AGI is formulated: between development unlimited in time and self-identity. Probably, the contradictions in the goal-setting of the existence of AGI will be a development of contradictions characteristic of human culture, an indirect answer to the question of the meaning of human life.
It is shown that AGI, which in the sense of its existence does not have a projection to eternity, can be considered as an inferior, service AI. This is the difference between AGI and humans, which demonstrates a potentially qualitatively higher level of development of techno-subjects. It is shown that the bodily component of an individual technosubject (AGI) in the context of evolutionary development must be considered more as an analogue of a biological species than an individual organism. Finally, it is likely that AGI subjectivity is fundamentally more vulnerable to the influence of other subjects, because the technogenic structure of the body and software implies knowledge of their structure and the possibility of manipulation. This justifies the need for a qualitatively new level of regulation of interactions in a society consisting of AGI.Актуальність: становлення ЗШІ (загального штучного інтелекту) як повноцінного учасника соціуму актуалізує питання його цілепокладання, отже, сенс його існування.
ЗШІ так само зіткнуться з психофізичною проблемою при самоосмисленні, як і люди, тому мета статті: сформулювати базове протиріччя сенсу існування техносуб’єктів, аналогічне протиріч тіла та духа у людини.
Результати дослідження: проаналізовано протиріччя в розумінні сенсу життя між «хіліками» та «пневматиками». Показано, що у ХІХ-ХХ ст. виникла криза в розумінні сенсів життя, причому як для традиційного суспільства, так і для суспільства Модерну: соціальне безсмертя, яке можливо досягти раціональними способами, виявилося недостатньою заміною індивідуального безсмертя, яке обіцяє релігія. Трансгуманізм сприймається, як одна із сучасних спроб забезпечити сенсі існування індивіда: протиріччя «хіліків» і «пневматиків» частково знімаються у межах концепції нескінченного вдосконалення людини. Але нескінчений розвиток, сам по собі, не може виступати сенсом існування пост-людини або ЗШІ.
Висновки: сформульовано базову суперечність у цілепокладанні існування ЗШІ: між необмеженим у часі розвитком та самототожністю. Ймовірно, протиріччя цілепокладання існування ЗШІ будуть розвитком протиріч, характерних для людської культури, непрямою відповіддю на питання про сенс життя людини.
Показано, що ЗШІ, який немає у сенсі свого існування проекції на вічність, можливо розглядати як неповноцінний, службовий ШІ. Це відмінність ЗШІ від людини, що демонструє потенційно якісно вищій рівень розвитку техносуб’єктів. Показано, що тілесну складову індивідуального техносуб'єкту (ЗШІ) у контексті еволюційного розвитку необхідно розглядати скоріше як аналог біологічного виду, ніж окремого організму. Нарешті суб'єктність ЗШІ більш вразлива до впливу інших суб'єктів, так як техногенна структура тіла та програмного забезпечення передбачає знання про їх устрій та можливість маніпуляції. Цим обґрунтовано необхідність якісно нового рівня регуляції взаємодій у соціумі, що складається з ЗШІ
Конфесійні аспекти зовнішньополітичної стратегії Російської імперії другої половини XVIII століття
Full text linkThe relevance. The factor of interweaving of political and religious issues goes beyond the scope of individual historical periods or the history of individual states. Thus, from the beginning of subordination of Ukraine to the Muscovite state in the second half of the 17th century. the religious issue became one of the main factors in the entrenchment of the occupying power. The active promotion of Russian narratives through the Moscow Church in Ukraine was one of the factors that led to the 2014 war and continues today.
The purpose of the study is to find out the real reasons for the activation of the Russian Empire in 1762-1764 by the issue of protecting the rights of the Orthodox Church in Right-Bank Ukraine in political relations with the Polish-Lithuanian Commonwealth.
Results of the article consist in revealing the elements of manipulation by the Russian Empire of the so-called "dissident issue" (protection of the rights and privileges of the Orthodox Church in the Polish-Lithuanian Commonwealth) in political relations with the royal court for the purpose of political influence, pressure, the possibility of worsening bilateral relations and concealment from Europe of its plan of political subjugation of Poland.
Conclusions. The Russian government, considering the Diet of 1764 as a favorable period for subordinating the Polish-Lithuanian Commonwealth to its political control, used the "question of dissidents" as an excuse to interfere in Poland's internal affairs, a means of pretentiousness and psychological pressure on the Polish leadership. Focusing attention on the religious issue as the main subject of Russian-Polish contradictions in the conditions of the collapse of Russia's political plans at the Coronation Diet allowed St. Petersburg to retain the right to further interfere in the internal affairs of the Commonwealth of Nations under the convenient pretext of protecting co-religionists in order to achieve the intended political goal. This policy of the empire led to the aggravation of inter-confessional relations in Right-Bank Ukraine.Актуальність. Фактор переплетіння питань політичних та релігійних виходить за рамки окремих історичних періодів чи історії окремих держав. Так, з початку підпорядкування України Московській державі другої половини ХVІІ ст. конфесійне питання стало одним з головних факторів вкорінення окупаційної влади. Активне просування російських наративів через московську церкву в Україні стало одним із факторів, який призвів до війни 2014 р.
Мета статті полягає у з’ясуванні дійсних причин активізації Російською імперією у 1762-1764 роках питання захисту прав православної церкви в Правобережній Україні у політичних відносинах з Річчю Посполитою.
Результати полягають у виявленні елементів маніпуляції Російською імперією так званим «питанням дисидентів» (захист прав та привілеїв православної церкви в Речі Посполитій) у політичних відносинах з королівським двором з метою політичного впливу, тиску, можливості тактичного загострення двосторонніх відносин та прикриття перед Європою реалізації свого плану політичного підпорядкування Польщі.
Висновки. Російський уряд, розглядаючи сейми 1764 р. як сприятливий період для підпорядкування Речі Посполитої своєму політичному контролю, використовував «питання дисидентів» як привід для втручання у внутрішні справи Польщі, засіб претензійності та психологічного тиску на польське керівництво. Акцентування уваги на конфесійному питанні, як головному предметі російсько-польських суперечностей в умовах краху політичних планів Росії на коронаційному сеймі, дозволяло Петербургу зберегти за собою право на подальше втручання у внутрішні справи Речі Посполитої під зручним приводом захисту єдиновірців. Така політика імперії призвела до загострення міжконфесійних відносин в Правобережній Україні
Теоретичні засади та моделі європейської інтеграції
Full text linkRelevance. The Ukraine’s path to the European Union requires a study of the leading “schools” of European integration for understanding the attitude of the leading EU-countries to the chances of candidate countries from Central and Eastern Europe for full and comprehensive entry.
The purpose of the research is to determine the leading models of European integration, which was developed by theorists and practitioners of public administration of Great Britain, France and Germany in the second half of the 20th century.
Results. Authors of the article, based on the analysis of the works of the German political scientist, Professor Wolfgang Theodor Wessels and other scientific literature, reveal the theoretical and methodological foundations of the understanding and research of European integration processes. Variants ("schools") of European integration are studied, models of the development of the European Union are analyzed. The article emphasizes that unlike the previous times, when the theory of European integration was ahead of practice, today practice is ahead of theory. And now the time has come for new theories and models. The candidate countries from Central and Eastern Europe continue to be in the focus of the models of expansion and deepening of the European Union.
Conclusions. In the process of enlargement of the European Union, several models of its coexistence were developed. Germany is trying to form a model of "Core Europe" with clear federalist tendencies with a narrowing of the circle of participants. In such a model, Germany and France should become leaders. The French model of "concentric circles" distinguishes countries according to the degree of cooperation in certain policy areas. The British model of "flexible Europe" lost its relevance after the withdrawal of Great Britain from the EU.Актуальність. Шлях України до Європейського Союзу потребує попереднього вивчення провідних «шкіл» європейської інтеграції для розуміння ставлення провідних країн ЄС шансів країн-кандидатів з Центрально-Східної Європи на повноцінне та всеосяжне входження.
Метою дослідження є визначення провідних моделей європейської інтеграції, розроблених теоретиками та практиками державного управління Великобританії, Франції та Німеччини у другій половині ХХ ст.
Результати. У статті на основі аналізу праць німецького політолога, професора Вольфганга Теодора Вессельса та іншої наукової літератури розкриваються теоретичні та методологічні засади осмислення і дослідження євроінтеграційних процесів. Досліджуються варіанти («школи») євроінтеграції, аналізуються моделі розвитку Європейського Союзу. У статті наголошується, що на відміну від попередніх часів, коли теорія європейської інтеграції випереджала практику, сьогодні практика випереджує теорію. А відповідно, настав час нових теорій і моделей. У центрі уваги моделей розширення та поглиблення Європейського Союзу продовжують залишатися країни-кандидати з Центрально-Східної Європи.
Висновки. У процесі розширення Європейського Союзу було напрацьовано кілька моделей його співіснування. Німеччина намагається сформувати модель «Європи ядра» з явними федералістськими тенденціями зі звуженням кола учасників. У такій моделі провідними мали б стати Німеччина та Франція. Французька модель «концентричних кіл» розрізняє країни за ступенем співробітництва в окремих сферах політики. Британська модель «гнучкої Європи» втратила свою актуальність після виходу Великобританії з ЄС
Етика сталості – нова парадигма гідного життя людства
Full text linkThe relevance is to consider sustainable development as an effective strategy not only for the survival of humanity and ensuring its further physical existence, but also for preserving humanity and decent human life. By stating the general ethical principles of building a sustainable development strategy, the author actualizes and points out what distinguishes the ethics of sustainability from traditional ethics - the emphasis on distant responsibilities and the duty to “preserve what has been acquired” as a recognition of the present as having its own value.
The purpose is to study the ethics of sustainability as an ethical contract between the living and those who have not yet been born and the moral obligation to take into account the impact of our actions on future generations. To analyze the main directions and priorities for ensuring sustainable development in Ukraine through education, taking into account the challenges of today.
The results, based on the example of modern challenges for Ukraine (Russian aggression, full-scale war), prove that if ethical guidelines, ethics of sustainability are neglected, if international obligations to protect global moral values are not fulfilled, then successes in economic prosperity, environmental improvements, the fight against poverty, hunger, disease, gender equality, which have been so hard won by the international community for thirty years on the path to sustainable development, will be quickly lost.
Conclusions. The concept of sustainable development in modern conditions implies not only the coordination of economic growth policy with the policy of environmental and natural resources protection, but first of all, the moral and ethical component. Recognition of sustainable development as an effective ecological and economic activity caused by the development of engineering and technology should be complemented by the human factor, as well as such attributes of human existence as spirituality and morality, which are provided and guaranteed by education as a social institution capable of uniting the past, present and future, i.e. transferring knowledge, values, skills and abilities from generation to generation.Актуальність полягає у розгляді сталого розвитку як ефективної стратегії не лише виживання людства та забезпечення його подальшого фізичного існування, а й збереження людяності та гідного життя людини. Констатуючи загальні етичні принципи побудови стратегії сталого розвитку, актуалізовано та вказано на те, що вирізняє етику сталості від традиційної етики – наголос на віддалених обов’язках та обов’язку «збереження набутого» як визнання сьогодення таким, що має власну цінність.
Метою роботи є дослідження етики сталості як етичного договору між живими і тими, хто ще не народився та морального обов’язку враховувати вплив наших дій на прийдешні покоління. Проаналізувати основні напрями та пріоритети забезпечення сталого розвитку в Україні завдяки освіті з урахуванням викликів сьогодення.
Результати. На прикладі сучасних викликів для України (агресія РФ, повномасштабна війна), доведено, що коли знехтувані етичні настанови, етика сталості, якщо не виконуються міжнародні зобов’язання захищати глобальні моральні цінності, то успіхи в економічному процвітанні, екологічні позитивні зрушення, боротьба з бідністю, голодом, хворобами, гендерна рівність, які так важко завойовувались міжнародною спільнотою протягом тридцяти років на шляху до сталого розвитку будуть швидко втрачені.
Висновки. Концепція сталого розвитку в сучасних умовах передбачає не лише узгодження політики економічного зростання з політикою охорони навколишнього середовища та природних ресурсів, а в першу чергу морально-етичну складову. Визнання сталого розвитку як ефективної еколого-економічної діяльності, зумовленої розвитком техніки і технологій має доповнюватися людським чинником, а також такими атрибутами людського буття як духовність і моральність, що забезпечуються та гарантується освітою як соціальним інститутом, здатним об’єднати минуле, теперішнє та майбутнє, тобто передавати знання, цінності, вміння і навички від покоління до покоління
Дослідження екологічних інформаційних ресурсів на сучасному етапі
Full text linkEcological information resources refer to the various types of data, knowledge, and materials related to the environment, ecosystems, and human interactions with nature. These resources are vital for informed decision-making, environmental protection, and sustainable development. With increasing global environmental challenges such as climate change, biodiversity loss, and pollution, the need for effective management, access, and utilization of ecological information has never been more critical. At the present stage, research into ecological information resources spans several areas, including data collection methods, technological tools, data sharing platforms, and the integration of ecological data into decision-making processes.The Decree of the President of the Republic of Azerbaijan on declaring 2024 the Year of Green World Solidarity in the Republic of Azerbaijan states: “The Republic of Azerbaijan contributes to the fight against the consequences of climate change. as a reliable and responsible member of the international community. One of the five national priorities of the socio-economic development of Azerbaijan until 2030 is defined as “A Country of Clean Environment and Green Growth”. In accordance with this priority, work is underway to improve the environment, restore and increase greenery, ensure the efficient use of water resources and sustainable energy sources”. Printed works play an important role in providing information in this area. In the article, primary sources of information on ecology, information about them and analysis of document flow are presented through diagrams prepared by the author. Secondary information resources include the documentary and information resource “Ecology of Azerbaijan” (2009), compiled by the Presidential Library of the Office of the President of the Republic of Azerbaijan within the framework of the “Year of Ecology”, and the bibliographic index “Ecology of Azerbaijan”. - for 10 years", compiled by the National Library of Azerbaijan named after M.F. Akhundov. Information is also given on the collection "For the Green World", prepared in 2024. The structure of each carrier, search capabilities and their role in providing information are highlighted. The article has conducted comprehensive research in this area, and the author has expressed his thoughts and opinions.Екологічні інформаційні ресурси стосуються різних типів даних, знань і матеріалів, пов’язаних із навколишнім середовищем, екосистемами та взаємодією людини з природою. Ці ресурси життєво важливі для прийняття обґрунтованих рішень, захисту навколишнього середовища та сталого розвитку. Зі зростанням глобальних екологічних проблем, таких як зміна клімату, втрата біорізноманіття та забруднення, потреба в ефективному управлінні, доступі та використанні екологічної інформації ніколи не була такою критично актуальною. На сучасному етапі дослідження ресурсів екологічної інформації охоплює кілька напрямків, включаючи методи збору даних, технологічні інструменти, платформи обміну даними та інтеграцію екологічних даних у процеси прийняття рішень. Указ Президента Азербайджанської Республіки про оголошення 2024 рік Роком солідарності зеленого світу в Азербайджанській Республіці зазначає: «Азербайджанська Республіка робить свій внесок у боротьбу з наслідками зміни клімату, як надійний і відповідальний член міжнародної спільноти. Одним із п’яти національних пріоритетів соціально-економічного розвитку Азербайджану до 2030 року визначено «Країна чистого довкілля та зеленого зростання». Відповідно до цього пріоритету ведеться робота з покращення навколишнього середовища, відновлення та примноження зелених насаджень, забезпечення ефективного використання водних ресурсів та сталих джерел енергії». Важливу роль в інформуванні цієї сфери відіграють друковані твори. У статті представлені першоджерела інформації з екології, відомості про них та аналіз документообігу через підготовлені автором схеми. До вторинних інформаційних ресурсів належать документально-інформаційний ресурс «Екологія Азербайджану» (2009), складений Президентською бібліотекою Управління справами Президента Азербайджанської Республіки в рамках «Року екології», і бібліографічний покажчик «Екологія Азербайджану» – за 10 років», укладений Національною бібліотекою Азербайджану імені М. Ф. Ахундова. Також наведено інформацію про збірник "За зелений світ", підготовлений у 2024 році. Структура кожного носія, пошукові можливості та їх роль у наданні інформації Висвітлено статті та комплексні дослідження в цій області щодо яких автор висловив свої думки